Психологічні проблеми надійності особистості та її розвиток у підприємців

комунікативний потенціал особистості -- це притаманні особистості об'єктивні й суб'єктивні комунікативні можливості, які реалізуються як свідомо, так і стихійно та є внутрішнім резервом індивіда. Комунікативний потенціал особистості підприємця утворюють: комунікативні можливості, комунікативні сили індивіда, які можуть бути використані особистістю у конкретній формі спілкування; психологічні властивості й можливості, набуті у реальних умовах спілкування і взаємодії з іншими людьми; комунікативні можливості подальшого розвитку. Він є не статичною, а динамічною організацією, тобто такою, що розвивається (або навпаки), системою властивостей і здібностей, яка формується у спільній діяльності з іншими людьми, реальному спілкуванні з ними. Це система форм, засобів, шляхів інтеграції власної діяльності з діяльністю інших, власної особистості з особистостями інших, специфічний комплекс особистісних якостей і особливостей, своєрідна індивідуальна «історія участі особистості» у спільній діяльності [44].

Комунікативні властивості особистості підприємця є її потенційними можливостями, які зумовлюють ефективність спілкування, вимірюють ступінь сили участі у соціально- психологічному відображенні соціальної реальності, глибину й повноту входження у процес взаємодії, повноцінність контакту. Вони характеризують особистість крізь призму її можливостей як конкретного й реального учасника спільної з іншими людьми діяльності, визначають ефективність цієї діяльності. У особливих видах діяльності та у специфічних ситуаціях спілкування, що пред'являють особистості високі вимоги, ці властивості виступають як внутрішні резерви особистості. Йдеться про особливо відповідальну публічну, багатопланову роботу та емоційно напружені, конфліктні обставини.

За відсутності умов для реалізації комунікативного потенціалу відбувається зниження потенційних можливостей індивіда, руйнування його статусно-рольової актуалізації у соціальній групі, втрата відчуття соціальної реальності, деперсоналізація та ізоляція. Потенційні комунікативні можливості особистості формуються як бажання індивіда самовиразитися, самоутвердитися, оптимізувати процес соціально- психологічного відображення з огляду на свої індивідуальні психофізіологічні, соціально-психологічні властивості.

Базову структуру комунікативного потенціалу утворює потреба у спілкуванні, яка трактується і як самостійна специфічна установка особистості на спілкування із собі подібними, і як міжособистісне тяжіння, і як уроджений інстинкт спілкування, уроджене прагнення до афіліації (англ. affiliate -- приєднати; намагання людини бути у товаристві інших людей) тощо. Безпосередньо з цією потребою пов'язана комунікабельність особистості -- вираження потреби у спілкуванні, у налагодженні соціальних взаємин, вибіркове ставлення до людей та використання форм і засобів комунікації [45].

Комунікативна установка виступає одним із соціально- психологічних аспектів процесу комунікації, вивчення якого дозволить краще розуміти закономірності комунікативної поведінки людини і сприятиме організованому управлінню особистості власною поведінкою у міжособистісному спілкуванні. Комунікативна установка особистості являє собою готовність реагувати на ті чи інші типи партнерів по взаємодії певним чином, що обумовлено наявними в неї досвідом спілкування, оцінками й переживаннями їх сутності, поглядів і поведінки. Комунікативна установка передбачає також деяку готовність, активність певної спрямованості у процесі комунікативної взаємодії, поєднуючи у систему елементи ситуації спілкування з минулим досвідом людини, ініціюючи при цьому певний хід міркування і дій.

Комунікативні установки мають потужний інформаційно- енергетичний заряд. Енергетикою пронизаний кожен компонент установки: 1) знання про конкретні типи партнерів - можуть бути істинними, сумнівними або помилковими; 2) переживання досвіду спілкування з конкретними типами партнерів - бувають глибокими, неглибокими або досить поверхневими; 3) оцінки конкретних типів партнерів - виглядають позитивними, нейтральними або негативними; 4) спонукання, тобто прагнення висловити установки до конкретних типів партнерів - проявляються, маскуються або придушуються особистістю у собі.

Чітка комунікативна установка, адекватні способи її актуалізації з урахуванням особливостей професійної ситуації (професійні цілі, мотиви, завдання) є запорукою надійного виконання суб'єктами підприємницької діяльності одного з видів професійної діяльності, а саме комунікативно-соціального. Його зміст охоплює компоненти особистісної надійності підприємця: ціннісно-смисловий (гуманне ставлення до людей, суспільства, цінність співпраці з іншими); поведінковий (досвід володіння навичками взаємодії з людьми, вміння працювати у колективі); мотиваційний (формування стимулюючого механізму ефективного використання трудових, інформаційних, інтелектуальних ресурсів); емоційно-вольовий (самовладання, толерантність у спілкуванні й поведінці, емоційна зрілість); когнітивний (володіння знаннями з психолого-педагогічних особливостей спілкування та комунікації у підприємницькій, управлінській діяльності).

Динамічний характер комунікативного потенціалу сприяє розвитку або ж гальмуванню комунікативних якостей і можливостей особистості, висуває до них найвищі запити з реалізації внутрішніх комунікативних резервів, за переведення їх із потенційних в актуальні. Даний процес вважається становленням стійких комунікативних зв'язків людини, які сприяють налагодженню інформаційного обміну, взаємовпливу, сприйняттю і відображенню соціальних взаємин. Успішність реалізації комунікативного потенціалу особистості визначають: розуміння значущості комунікативної роботи, комунікативних знань і вмінь у комунікативному житті людини; пізнання особистих комунікативних ймовірностей і комунікативних індивідуальностей інших членів спілкування; постійне поповнення пізнання у теорії і практиці спілкування.

Методи реалізації цього процесу різноманітні. Вони мають усі шанси бути прогресивними і регресивними, насиченими або ж екстенсивними, індивідуалізованими або ж деіндивідуа-лізованими, розгортатися гармонійно або ж дисгармонійно. Будучи психологічно і соціально детермінованим, процес полягає у накопиченні нових потенційних комунікативних можливостей, розширенні і поглибленні зв'язків особистості із суспільством. Присутність у ньому ознак системи дозволяє його моделювати.

Ефективність становлення комунікативних якостей людини знаходиться у залежності від її взаємодії з групою і в групі, від персональних психічних індивідуальностей членів комунікативного процесу, вибірковості взаємин, якості вибору, рівня групової сумісності тощо. Спілкування при цьому є умовою доцільної взаємодії людини з соціальним оточенням і внутрішньою характеристикою психічної активності особистості. У структурі особистості комунікативні якості вважаються її інтегральними ознаками, з допомогою яких виконується зв'язок особистості з суспільством, соціально-психологічне сприйняття і віддзеркалення нею суспільних відносин і реалій життя, підтримуються контакти між людьми. За допомогою спілкування індивідуум «входить» у ментальну сферу співрозмовника, в коло його активності. Учасники комунікативного процесу постійно перебувають у соціокультурному та етнопсихологічному просторі спілкування, який утворюють культура особистості, стійкі характеристики стилю взаємодії, традиції, норми, правила, позиції, ролі тощо.

Культура особистості -- сукупність соціальних норм і цінностей, якими індивід керується у процесі практичної діяльності, реалізуючи свої потреби й інтереси у взаємодії з соціальним оточенням. Комунікативна функція культури забезпечує спілкування людей.

Соціокультурний, етнопсихологічний контекст розвитку соціально-психологічних властивостей особистості, який впливає на розвиток особистісної надійності підприємців, виявляється в певній позиції індивіда, його ціннісно-емоційному ставленні до політичних, економічних, соціально-психологічних явищ і процесів; у специфіці національних установок, культури ділової взаємодії, норм, традицій, що відображають вольову активність людини, яка належить до певної етнічної спільноти, її переконання, ціннісні орієнтації, погляди, принципи й інтереси [46].

Отже, в підприємницькій діяльності важливе значення має чітка комунікація, яка є запорукою надійного виконання підприємцями свого професійного обов'язку, своїх функцій, свого призначення у суспільстві. Якісна комунікація прямо пропорційно корелюється із професійною надійністю суб'єктів підприємницької діяльності.

Перехід України до ринкових відносин вимагає у сучасних умовах розвитку суспільства значної роботи з підготовки ділової людини - особистості з розвинутим культурно-моральним, творчим потенціалом та економічним мисленням. Особливе значення у суспільстві мають середній та малий бізнес, підприємництво яких є нове, адекватне сучасним реаліям явище суспільного та господарського життя, котре має значний потенціал. Середній та малий бізнес надає ринковій економіці гнучкості, мобілізує фінансові, трудові та виробничі ресурси, вирішує багато соціальних проблем ринкового господарства і є джерелом нових робочих місць.

Одним із самих перспективних напрямків розвитку економіки нашої країни є підготовка конкурентоспроможних виробників благ та послуг, котрі вміють управляти підприємством у складних умовах суспільства. Важливим структурним компонентом особистості підприємця є психоло-гічна культура фахівця, яка дозволяє духовно усвідомлювати себе, бути надійним та успішним у бізнесі.

Звісно, культура - це те, що об'єднує окремих людей у спільне співтовариство, і це те, що пов'язує конкретну особу з суспільством. Це породжує необхідність аналізу підприємництва як особливого соціокультурного феномена. Це обумовлено безперервним зростанням фонду наукових досліджень у психології у контексті розвитку творчих здібностей, економічного мислення, а також особистісних якостей підприємців, які сприяють ефективному управлінню бізнесом. Підприємці - одна з найбільш складних та найбільш значущих професій і, разом з тим, малодосліджених професійних груп, зокрема, через її значну зайнятість, статусність та певну закритість. Л.М. Карамушка та Г.В. Гнускіна проаналізували зміст професійного вигорання особистості та розкрили основні підходи його вивчення у підприємців. Вони дослідили сутність підприємницької діяльності та її психологічні особливості, які можуть зумовлювати виникнення професійного вигорання. Також вони показали зв'язок професійного вигорання: з особистісно-підприємницькими характеристиками підприємців (підприємницьким потенціалом, підприємницькими здібностями); з особливостями мотивації (соціально-психологічними установками); із змонтованістю у роботу організаційно-професійними та соціальними характеристиками підприємців [37]. О.В. Креденцер звернула увагу на психологічні умови підготовки підприємців до професійної діяльності у сфері торговельного бізнесу та теоретично обґрунтувала проблеми організаційної культури [47].

Успішність професійної діяльності впливає на особливості трудової мотивації, комунікативні, когнітивні та регулятивні якості підприємця. Ці характеристики обумовлюють уплив на поведінку особистості підприємця, на його відповідальність, продуктивність та ініціативність. У структурі особистості підприємця вчені виділяють рефлексивний, ціннісно-смисловий, орієнтаційний та пізнавальний компоненти, котрі дають особистості фахівця цілісне відображення об'єктивної дійсності і впливають на розвиток самосвідомості його, яка допомагає розуміти у соціальній взаємодії свій образ-Я, Я-реальне, Я-соціальне, Я-ідеальне [48].

Нові підходи до формування підприємницької діяльності передбачають не тільки пошук та оволодіння новими знаннями, постановку цілей, вибір цінностей, але й розкриття ділових здібностей особистості, її можливостей компетентного та відповідального виконання професійних соціальних ролей, продукування нових ідей, створення реальних передумов для саморозвитку. Безумовно, в будь-якому варіанті створення бізнесу є як плюси, так і мінуси. Одним з мінусів створення бізнесу разом з партнерами є те, що при цьому можливі конфлікти між ними. Це пов'язано з тим, що бізнес-партнери впливають на діяльність компанії. Своїми діями, а іноді і бездіяльністю, вони можуть завдати дуже непоправної шкоди бізнесу або навіть взагалі його зруйнувати. Тому важливим є не просто спільний бізнес-досвід, а й негативний досвід, який дає змогу пізнати бізнес-партнера у гострих проблемах фахової діяльності. Підвищена конкурентність викликає конфліктні ситуації і якщо заздалегідь позбавитися основних причин конфліктів між бізнес-партнерами, то вірогідність їх виникнення можна зменшити. Тому слід прислухатися до порад Р. Фішера, у котрого теж були конфлікти із колегами: «Конфлікт сам по собі не є проблема, проблема в тому, що нам робити з нашими різницями. Кращий спосіб попередити конфлікт - не допустити його». Вочевидь, що негаразди, котрі виникли, спроможні навіть зруйнувати бізнес і тут постає проблема: як мінімізувати конфлікти між бізнес-партнерами і якими якостями вони повинні бути наділені. Можна довго перераховувати якості, котрі повинні бути у бізнес-партнерів, але, як показують дослідження, серед них слід звернути особливу увагу на надійність останніх (див. табл. 10).

Аналізуючи феномен надійності, можна стверджувати, що вона найбільш чітко проявляється у проблемних ситуаціях з партнерами й ефективно перевіряється у складних проблемних ситуаціях бізнесу. Насправді, така якість особливо відіграє важливе значення і для самої справи, і для співробітників компанії, і, особливо, у випадку з бізнес-партнерами.

Таблиця 10.

Найважливіші показники успіху бізнесу - стабільність, прогрес, процвітання, рух уперед. Це залежить не тільки від самої компанії, але й від оточуючого бізнес-середовища. Тому одними із найважливіших якостей, котрі цікавлять партнерів у соціальній взаємодії, - це їх надійність, взаємодовіра та чесність. Надійність підприємців уключає: пунктуальність, вірність та відповідальність, а що стосується компанії, то надійність оцінюється за її фінансову стабільність, ступінь стійкості, гарної репутації, взаєминами з партнерами та клієнтами (табл. 11).

Таблиця 11.

Шляхом розвитку і вдосконаленням різних особистісних якостей надійність досягається, перш за все, через жорсткий самоконтроль, що відіграє найважливішу роль у бізнес-процесах. На розвиток професійної надійності впливають наступні компоненти:

- обов'язковість - уміння тримати дане слово, не підводити оточуючих, бути чесним перед собою й іншими людьми, що досягається, в першу чергу, бажанням бути саме таким підприємцем;

пунктуальність - надійність оцінюється за пунктуальністю, бо ділова людина не повинна марно втрачати час у взаєминах із партнерами;

діловий підхід - полягає в тому, щоб чітко оцінювати свої можливості у певних умовах і давати адекватні обіцянки з тих чи інших питань, проявляти вміння відмовити у чому- небудь, грамотно й конструктивно аргументувавши свою відмову. Тільки у тому випадку, коли будуть співставленні вигоди й втрати, підприємець може сформувати діловий підхід;

вірність - це прихильність людині, справі, компанії, що демонструє порядність і об'єктивність підприємця як особистості;

хороша пам'ять - у підприємця існує необхідність тренувати пам'ять, якщо він через забудькуватість підводить своїх партнерів, то це негативно позначиться на його репутації.

Важливою характеристикою підприємця є успішність його професійної діяльності. В успішності професійної діяльності підприємців важливе значення має психологічна культура фахівця. Д. Мацумото розглядає культуру як важко вловиме, абстрактне поняття, яке значною мірою утворює основу нашого розуміння життя, що передається від одного покоління до іншого за формою ритуалів, традицій, матеріальної спадщини й поведінки. Культура - це набір програмованих реакцій, які людина засвоїла, щоб пристосовуватися у повсякденному житті до свого середовища й до інших оточуючих. Отже, культура є програмованим забезпеченням свідомості людини. Культура розглядається як специфічний засіб організації та розвитку життєдіяльності, поданої у продуктах матеріальної та духовної праці, у системі соціальних норм, традицій, духовних цінностей у суспільстві, а також ставлення людей до природи, взаємин між людьми та ставлення до самого себе. Слід звернути увагу на те, що культура пов'язує окремих людей у єдине співтовариство та взаємодію з суспільством і ці зв'язки багатовимірні та багатозначущі [49].

Важливою складовою культури у людині є психологічна культура, яка проявляється у соціальній взаємодії й виступає внутрішньою складовою психології особистості. Оскільки психологічна культура є комплексним поняттям, то вона включає інформацію про закони функціонування психічного світу, способи та прийоми управління внутрішньою та зовнішньою активністю, що забезпечує збереження особистості. У той же час психологічна культура розглядається як набір психоло-гічних якостей (тактовність, увічливість, пошана), які проявляються в поведінці; освіченість, ерудиція, інтелігентність; характеристика якісних станів (культура мови, культура побуту); відповідність поведінки нормам соціуму.

Розглядаючи психологічну культуру в загальнотеоретичному аспекті у межах системного підходу, В.Е. Турянська визначила її як багаторівневе соціальне утворення [50]. Цей підхід є універсальним і відображає значимість компонентів психологічної культури для розвитку підприємців та формування їх надійності. На основі цього підходу виділино для розвитку особистісної надійності наступні компоненти: досвід соціальної взаємодії, регулятивні, комунікативні, емоційно- афективні, рефлексивно-перцептивні, ціннісно-мотиваційні, когнітивні, вольові ( рис. 3).

Розглядаючи ці компоненти, слід відмітити, що для підприємців досвід соціальної взаємодії надає вміння проявити соціальну активність, емоційну стабільність, терпимість до колег. Це спонукає формувати вміння дипломатичності, розвивати інтелектуальні якості, соціальні стереотипи та установки. Розвиток емоційно-вольового компонента у підприємців формує доброзичливість, почуття гумору, емпатію, милосердя та власну гідність.

Підприємець у своїй професійній діяльності особливо приділяє увагу соціальним нормам та цінностям у суспільстві, що потребує формування порядності, надійності, справедливості, толерантності. Ці мотиваційно-ціннісні компоненти розвивають у підприємця самоповагу та моральність.

Важливе значення для суб'єктів підприємницької діяльності має регулятивний компонент психологічної культури, який розвиває вміння керувати своїм психологічним станом, розумом, психологічним здоров'ям, здатністю до саморегуляції поведінки у взаємостосунках з партнерами. Підприємцю важливо розвивати прогностичні вміння, здатність до ідентифікації, психологічну проникливість. Ці рефлексійно-перцептивні компоненти психологічної культури допомагають підприємцю формувати спостережливість та конгруентність.

Рис. 3. Основні компоненти психологічної культури суб'єктів підприємницької діяльності

Робота підприємця пов'язана із значним обсягом інформації, яку необхідно сприймати, доказово переробляти, володіти мовною культурою та логічно викладати свої думки не тільки у спілкуванні, а й у роботі з документами та у взаємодії з організаціями у суспільстві, що потребує розвитку комунікативного компонента психологічної культури фахівців. Система професійних знань підприємців про людину й соціальну взаємодію з колегами, а також система уявлень фахівців про свій внутрішній потенціал, індивідуальні якості, схильність до творчості, креативності вимагає активно розвивати когнітивний компонент психологічної культури.

Можна стверджувати, що розвинена психологічна культура підприємця відображає суб'єктивний погляд у об'єктивній реальності, в яку включений він сам і що впливає на його дії й особистісний стан. Тому до найбільш важливих проблем у галузі економіки можна віднести розробку цілісних концепцій розвитку психологічної культури підприємців, що дозволяє формувати ділову особистість для суспільства. До змісту особистості підприємців має входити формування спрямованості особистості, їх інтересів, схильностей, мотивів діяльності. Поняття «ділова особистість» виступає при цьому як перспективна модель готовності людини до нового типу професійної підприємницької діяльності в умовах ринку.

Слід відзначити, що психологічна культура виступає соціально-психологічним механізмом ефективного розвитку підприємців і активної адаптації у соціумі, котре є умовою успішної взаємодії з оточуючими людьми у фаховій діяльності.

Для успішного розвитку суспільства необхідно виховання у його членів творчої активності, відповідальності за прийняття рішення, здатності до ризику, поваги до ділових партнерів, надійності зобов'язань. Ступінь розуміння людьми високої якості духовного й матеріального життя нерозривно пов'язана зі способами їх досягнення, з тими умовами, які формують духовний стан людей, їх інтереси й потреби. У сучасній країні суспільство стикається з проблемою радикальної зміни всієї економічної культури, громадського менталітету, зміни стереотипів економічної поведінки й появи нових ціннісних орієнтирів.

Психологічна культура у розвиненому вигляді має високий рівень самоорганізації та самореалізації підприємців, і за допомогою розвиненої психологічної культури підприємець гармонійно враховує як внутрішні особистісні якості, так і зовнішні вимоги соціального життя та професійної діяльності. Це дає можливість розглядати психологічну структуру особистості підприємця з позиції системного підходу як ієрархічне системне утворення й новоутворення психіки особистості в аспекті культурного розвитку підприємців і в умовах їх соціальної взаємодії. Слід відмітити, що розвинута психологічна культура фахівця є результатом не тільки соціалізації особистості, а й її здатності проводити значну внутрішню роботу над собою щодо поєднання й гармонізації власних потреб з інтересами партнерів і соціумом.

Соціальна відповідальність бізнесу містить у собі наступні процедури і практики: 1) Організаційне управління; 2) Права людини; 3) Трудові відносини; 4) Етичну операційну діяльність; 5) Захист навколишнього середовища; 6) Захист прав споживачів; 7) Посилення корпоративної репутації на внутрішньому та зовнішніх ринках країни; 8) Створення механізму взаємозалежності: успіх бізнесу - податкові надходження - благодійність - охорона навколишнього середовища [51].

Становлення розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні обумовлено його важливим впливом на досягнення економічних, соціальних та екологічних цілей, які стають рушіями подальшого розвитку. В той же час автономія та самостійність господарювання, креативний, творчий підхід до справи викликає необхідність вирішення цілої низки питань, які пов'язані з новим підходом до пошуку ринкових можливостей, урізноманітнення методики маркетингових досліджень, ефективним управлінням та використанням ресурсів, залученням інновацій та інвестицій. Успішне виконання такого кола питань значною мірою залежить від особистих якостей підприємця, його професійної культури, професіоналізму, вміння гідно представляти свій бізнес, з повагою до інших вести власну справу. Оцінка людських відносин, поведінки сучасного підприємця з точки зору її відповідності до загальноприйнятих цивілізованих норм втілюється у професійній етиці бізнесмена, культурі підприємництва.

Передусім підприємець, як особливий соціально-психологічний тип господарника, при втіленні своїх задумів, планів пов'язаний, безпосередньо, з людьми. Йому доводиться здійснювати управління підлеглими, мати справу з партнерами по бізнесу, налагоджувати контакти з представниками органів державного регулювання підприємництва, клієнтами, консультантами. Водночас слід урахувати, що підприємництво, як надзвичайно складний вид діяльності, має загальноприйняті риси, притаманні будь-якій країні з ринковою економікою, та особливі риси, що відображають загальний стан суспільства, зрілість його економічних, юридичних та морально-етичних норм.

Важливе значення для розвитку особистісної надійності підприємців має питання професійної етики, що базується на етиці особистих взаємин, як у середині колективу, так і ззовні - зовнішній імідж організації, це безпосередньо пов'язано з тим, що етика формується ставленням як до матеріальних, так і нематеріальних цінностей.

Базисом професійної етики є такі складові, як етика та мораль. Таким чином, поняття «професійна етика» слід розглядати не лише з морально-етичного боку. Це і проблема управлінська, й економічна, і політична, і правова. Її вирішення вимагає комплексного підходу, в якому мораль відіграє роль структуро творчого елементу [51].

Професійна етика, як сукупність соціально зумовлених моральних норм поведінки, впливає на мотиви поведінки особистості при виконанні нею своїх професійних обов'язків, спонукає її діяти певним чином у межах статутів, інструкцій, кодексів, установлених для даної професії. Професійна етика - це етика конкретних принципів, професійних правил та норм поведінки співробітників під час реалізації цілей, завдань, різноманітних програм та планів організацій, установ виробничої і невиробничої сфери, що забезпечують адекватну поведінку співробітника у бізнес-середовищі. Вона виявляється як на мікрорівні - це моральні взаємини в організації, так і на макрорівні - це моральні взаємини між суб'єктами господарської діяльності на сучасному ринку праці [52].

Сучасне формування професійної етики - це довгий та складний процес, обумовлений як факторами поведінки, так і загальними змінами у сфері економічної діяльності підприємництва й суспільства у цілому. Тому він залежить як від наявності нормативно-правової бази, її дієвості, так і від правильного застосування науки про поведінку людини, групи. З метою впровадження елементів професійної етики у бізнес- середовище виділено такі необхідні провідні умови:

підтримка та заохочення існування у колективі різних точок зору на ті чи інші проблеми;

високий ступінь та рівень міжособистісних відносин, прагнення до колективного вирішення існуючих рішень;

виконання працівниками частини повноважень власного керівника, що сприяє підвищенню ступеня відповідальності, за що виконується робота;

незвичайний та креативний спосіб мислення, який часто вважається джерелом інновацій у різних сферах діяльності сучасного підприємства [51].

Розвиток психологічної та морально-правової культури особистості підприємця є важливим підґрунтям для розвитку надійності, яка досить високо цінується у сучасному цивілізованому світі бізнесових відносин.

Під упливом зовнішніх і внутрішніх детермінант особис- тісна надійність суб'єктів підприємницької діяльності може зростати або зменшуватися, вона залежить від актуального стану особистості, його індивідуальних особливостей і рівня підготовленості, тривалості виконання дій, ступеня їх складності, рівнів світогляду (ціннісні комплекси або парадигма мислення) та розвитку підприємливості як наскрізної компетентності. Особливості розвитку сучасного суспільства актуалізують потребу розвитку потенціалу емоційного компонента особистості підприємця для його ефективної соціальної адаптації та успішної самореалізації.

У сферах бізнесу особливо актуальним є розвиток емоційного інтелекту підприємців (не жахаються змін, усвідомлюють себе, чутливі, не перфекціоністи, гармонійні, допитливі, притаманне почуття комфортності), тому що лідери різних компаній стикаються з завданнями підвищення ефективності компанії в умовах кризи, впровадження змін і перетворень, і все це на тлі різкого прискорення темпів ділового життя. Підприємницька діяльність є не тільки професією, а й специфічним способом життя. У зв'язку з цим аналіз підприємця з точки зору його професійних знань, умінь і навичок повинен бути доповнений рефлексією підприємця як суб'єкта індивідуального життєвого шляху, носія певних мотиваційно-смислових утворень і ціннісних орієнтацій, що відповідають суб'єктивній моделі економічного успіху. Професійна підприємницька діяльність є особливим способом вибудовування життєвого шляху, висуваючи при цьому особливі вимоги до розвитку суб'єктних характеристик людини, що пов'язані з ризиком, інноваціями й постійним саморозвитком, що активно впливає на розвиток особистісної надійності підприємців.

Підприємницька мотивація розглядається як згода власницької, управлінської та новаторської функції, що визначає поведінку суб'єкта підприємницької діяльності бізнесмена. Увага власника надихає бізнесмена до оновлення обігових коштів, поліпшення організації бізнесу. Як управлінець він намагається тримати під контролем становлення особистої справи, управляє окремими ланками або роботою у цілому. Підприємець-новатор виділяється високим креативним і розумовим потенціалом, можливістю генерувати ідеї під упливом внутрішніх спонукальних мотивів до самовираження, реалізації особистих ймовірностей.

Важливим системо утворюючим компонентом загальної гармонії особистості підприємця є психологічна культура, яка має широкий аспект загальної культури, культури праці й культури взаємодії у соціумі. Розвиток психологічної культури підприємців дозволяє впливати на їхні особистісні якості: когнітивні, комунікативні, емоційно-вольові, організаційні, соціально-регулятивні, мотиваційні, ціннісні ідеали та потреби. Тому при формуванні у підприємців психологічної культури активно розвивається надійність у стосунках з партнерами, успішність у бізнесі і значно підвищується їх конкурентоспроможність.

Таким чином, розглянуті компоненти є підґрунтям для активного, продуктивного та всеохоплюючого розвитку особистісної надійності підприємців, яка необхідна та вкрай важлива для входження українського бізнесу у цивілізований європейський ринок.

Список використаних джерел

1. Вудвуд В. Соціальне підприємництво: сутність та проблеми розвитку в Україні// Соціальна відповідальність: підприємство - регіон - країна: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Краматорськ, 25 грудня 2015). Краматорськ, 2015. С. 44-46.

2. Економічна соціалізація молоді: соціально-психологічний аспект /Заг. ред. В.В. Москаленко. Київ, 2008. 250 с.

3. Лантух І.В. Доброчинність і доброчинний соціальний маркетинг українського підприємництва// Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія: Економічні науки. 2010. № 5(44). С. 15-22.

4. Малєєв Д.В. Психологічні чинники розвитку професійної надійності працівників підрозділів превентивної діяльності Національної поліції України: дис. ... канд. псих. наук: 19.00.06/Харківський національний ун-т внутрішніх справ. Харків: Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2016. 334 с.

5. Котик І.О. Надійність як складова етнонаціональної та соціокультурної свідомості особистості/ І.О. Котик. [Електронний ресурс].

6. Олексенко Р.І., Молодиченко В.В. Концептуальні пріоритети формування сучасної людини економічної'// Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2017. Вип. 70. C. 164-175.

7. Kotyk I.O., Sarychev S.V. Group reliability and personal reliability in the group// Problems of Modern Psychology: Collection of research papers of Kamianets-Podilskyi Ivan Ohienko National University, G.S. Kostiuk Institute of Psychology at the National Academy of Pedagogical Science of Ukraine/ scientific editing by S.D. Maksymenko, L.A. Onufriieva. Issue 32. Kamianets-Podilskyi : Aksioma, 2016. Р. 245-265.

8. Осадчук О.Л. (2008) Системный поход к исследованию профессиональной надёжности педагога.

9. Балл Г.О. Особистісна надійність у гуманістичному тлумаченні: психологічні, етичні та педагогічні аспекти// Професійна освіта: педагогіка i психологія: Польсько-український щорічник, IV. Київ; Ченстохова, 2003. С. 461-474.

10. Кононець М.О. Взаємозв'язок загальнопрофесійних, професійно-етичних і психологічних складових у структурі професійної діяльності підприємця// Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка. 2012. № 3. С. 78-85.

11. Дружилов Є.А. Психология профессионализма. Инженерно-психологический поход. Харьков: Гуманитарный центр, 2011. 296 с.

12. Super D.E. Vocation development. N.Y., 1957. 340 p.

13. Шевченко Н.Ф. Професійна свідомість: специфіка психологічного явища// Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія: Психологія. 2005. № 14. С. 98-106.

14. Кобець О.В., Лантух І.В. Психологічні особливості формування професійної надійності та професіоналізму суб'єктів підприємницької діяльності// Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: зб. наук. праць. Вип. 66. Серія «Психологія». Харків: Вид-во ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2019. С. 67-74.

15. Гриценко Д.О. Емоційний інтелект компанії: сутність та способи виміру. [Електронний ресурс].

16. Москаленко О.В. Розвиток ціннісно-смислової сфери у майбутніх фахівців технічного профілю: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07/ Національна академія педагогічних наук України, Ін-т психології ім. Г.С. Костюка. Київ, 2015. 20 с.

17. Чайка Г.В. Ціннісно-смислова сфера у кризові періоди розвитку особистості// Актуальні проблеми психології. 2015. Т. 9. Вип. 6. С. 93-101.

18. Проблеми психологічної герменевтики: монографія/ Інститут психології ім.. Г. Костюка НАПН України; за ред. Чепелєвої. Київ: Міленіум, 2004. 276 с.

19. Тимощук Г.В. Теоретичні аспекти системи професійних цінностей економіста// Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2012. № 37. С. 345 - 349.

20. Лугова В.М., Ермоленко Т.Ю. Соціально-психологічні аспекти мотивації підприємницької діяльності// Проблеми економіки. 2017. № 4. С. 296-301.

21. Коломієць Т.В., Кулаковський Т.Ю. Особливості когнітивних процесів суб'єктів підприємницької діяльності// Глобальні виклики педагогічної освіти в університетському просторі. 2017. № 3. С. 463-465.

22. Maslow A.H. Self-actualizing and Beyond. Challenges of Humanistic Psychology/ Ed. J.E.T. Bugental. New York: McGrow Hill, 1967. Р. 279-286.

23. Кулаковський Т.Ю. Когнітивний підхід у вивченні феномену підприємця// Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. 2017. Вип. № 2 (80). С. 117-123.

24. Aquino K., Simon M., Houghton S.M. (2000). Cognitive Biases, Risk Perception, and Venture Formation/ M. Simon, S.M. Houghton and K. Aquino. Journal of Business Venturing. 2000. No. 15 (2). P. 113-134.

25. Barney J.B., Busenitz L.W. (1997). Differences Between Entrepreneurs and Managers in Large Organizations: Biases and Heuristics in Strategic Decision-making. Journal of Business Venturing. 1997. No. 2 (1). P. 9-30.

26. Kirton M.J., de Ciantis S.M. (1994). Cognitive Style in Organizational Climate// In M. J. Kirton (red.), Adaptors and Innovators: Styles of Creativity and Problem-Solving. - London, UK: Routledge. P. 72 - 90.

27. Коломієць Т.В., Кулаковський Т.Ю. Особливості когнітивних процесів суб'єктів підприємницької діяльності// Глобальні виклики педагогічної освіти в університетському просторі. 2017. № 3. С. 463-465.

28. Russo, J.E. and Schoemaker. P.J.H. (1992). Managing Overconfidence. Sloan Management Review (Winter). Р. 7-17.

29. Brown J.D., Taylor S.E. (1988). Illusion and Well-being: A Social Psychological Perspective on Mental Health/ S.E. Taylor, J.D. Brown. Psychological Bulletin. 1988. 103 p.

30. Карамушка Л., Креденцер О., Филь Е. Психологические особенности подготовки предпринимателей к эффективной предпринимательской деятельности в новых социальноэкономических условиях в Украине// Актуальные проблемы психологии, бизнеса и социальной сферы общества: теория и практика: сб. международных научных трудов. Рига, 2007. Т. 4. С. 140-171.

31. Любчук О.К. Проблема особистісного ресурсу для розвитку підприємницької діяльності в Україні // Вісник Приазовського державного технічного університету. Серія: Економічні науки. 2015. Вип. 30. С. 153-160.

32. Кузнєцов М.А., Діомідова Н.Ю. Емоційний інтелект як чинник психоемоційних станів студентів в умовах іспиту. Харків: «Діса плюс», 2017. 189 с.

33. Люсин Д.В. Новая методика для измерения эмоционального интеллекта: опросник ЭмИн// Психологическая диагностика. 2006. № 4. С. 3 - 22.

34. Костюк А.В. Емоційний інтелект та шляхи його розвитку// Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2014. Вип. 2(1). С. 85-89.

35. Mayer J.D., Salovey P. The Intelligence of emotional intelligence. Intelligence. 1993. V.17. № 4. P. 433-442.

36. Томаржевська І.В. Емоційна зрілість: теоретичний аналіз феномену// Людина, суспільство, політика: актуальні виклики сучасності: матеріали IY Міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 24-25 лютого 2017)/ за загальною редакцією д-ра політ. наук, професора Д.В. Яковлєва. Одеса: Національний університет «Одеська юридична академія», 2017. С. 144-146.

37. Карамушка Л.М., Гнускіна Г.В. Психологія професійного вигорання підприємців: монографія; Нац. акад. пед. наук України, Ін-т психології ім. Г.С. Костюка, Лаб. орг. та соц. психології, Укр. асоц. орг. психологів та психологів праці. Київ: Логос, 2018. 197 с.

38. Карамушка Л.М., Худякова Н.Ю. Мотивація підприємницької діяльності: монографія. Київ - Львів: Сполом, 2011. 208 с.

39. Проданова Л.В., Котляревський О.В. Дослідження мотиваційного механізму підприємницької діяльності як умови ефективного інкубування бізнесу в національній економіці. [Електронний ресурс]// Інтелект XXI. 2017. № 1. С. 96-103.

40. Чорна І.М., Чорний М.М. Психодіагностика рівня розвитку підприємницьких здібностей у студентської молоді// Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. П.М. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. 2015. Вип. 3 (48). С. 188-194.

41. Лагодзінська В.І., Карамушка Л.М. Особливості розвитку особистісного компонента психологічної готовності підприємців до ведення ділових переговорів// Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. Київ: А.С.К., 2010. Т. 1. Ч. 27. С. 20-30.

42. Паламарчук О.М. Психологія розвитку екологічно орієнтованої підприємницької діяльності: автореф. дис. ... д-ра психол. наук 19.00.01. Київ, 2015. 43 с.

43. Немцов В.Д., Довгаль Л.С. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. Київ: УВПК Ексоб, 2001. 560 с.

44. Мілорадова Н.Е. Комунікативна установка у професійному розвитку працівників міліції громадської безпеки// Вісник Національного університету оборони України. 2014. Вип. 3. С. 286-291.

45. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. Підручник: У 2-х кн. Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. Київ: Либідь, 2004. 576 с.

46. Орбан Л.Э., Гриджук Д.М. Социально-психологические аспекты предпринимательства и управления. Ивано-Франковск: Знание, 1995. 164 с.

47. Креденцер О.В. Основні підходи до розуміння сутності феномену підприємництва// Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: зб. наук. праць. Київ: Політехніка, 2005. № 3. Ч. 1. С. 133-140.

48. Демчук О.Я. «Я-концепція» як продукт розвитку самосвідомості особистості// Молодий вчений. 2016. № 12(39). С. 240-243.

49. Мацумото Д. Психология и культура: Современные исследования: пер. с англ. 3-е изд.. Санкт-Петербург: Прайм- Еврознак, 2002. 414 с.

50. Турянська В.Е. Комунікативні здібності як чинник психологічної культури інженера-педагога//Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2007. Вип. 17. С. 274-278.

51. Шульга В.М. Роль та вплив професійної етики на розвиток соціальної відповідальності бізнесу// Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управління. Серія 1: Економіка. 2014. Вип. 4.

52. Maleev D. The use of moral-psychological approach to the problem of development of the professional reliability of personality/ Fundamental and Applied Researches in Practice of Leading Scientific Schools. 2014. № 1(1). Р. 85-102.

Размещено на Allbest.ru