Психологічне консультування з проблем пов’язаних з агресивною поведінкою підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки

Відкритий Міжнародний Університет Розвитку Людини «Україна »

КУРСОВА РОБОТА

На тему. Психологічне консультування з проблем пов'язаних з агресивною поведінкою підлітків

Виконала Студентка 4 курсу

Групи ПЛ18-1 Боровик А.А.

Керівник: Кандидат психологічних наук

Курбатова А.О.

Київ 2021

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ НАСИЛЬСТВА В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЩО ЙОГО ПОРОДЖУЮТЬ

1.1 Причини виникнення агресивної поведінки та її види

1.2 Типологія соціально дезадаптованої поведінки та соціально-психологічні фактори її виникнення

1.3 Роль психологічного захисту у виникненні соціальної дезадаптації

1.4 Порушення стосунки дитини і дорослого як першоджерело соціальної дезадаптації

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МЕТОДИ РОБОТИ З АГРЕСИВНИМИ ПІДЛІТКАМИ

3.1 Консультування підлітків з проблемам пов'язаних з їх поведінкою

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

ВСТУП

консультування психологічний підліток агресивний

Актуальність дослідження: У наш час стикаються з психологічними проблемами, саме у підлітків, особливо коли загострення проблем дорослих людей йде саме з дитинства. А ось агресія у дитини йде від самих батьків, як стверджує Максимова. Н.Ю, що спочатку потрібно проводити роботу з батьками а вже потім з самими дітьми, якщо ж гіперактивна дитина для батьків очевидно то агресивність багато хто визнавати не схильний. Тут спрацьовують психологічні механізми захисту - батьки не усвідомлюють, що їхня дитина агресивна і намагаються перенести провину на жертву інциденту. Також агресія, може бути захисним механізмом коли дитина бачить к колі однолітків, що її бояться то вона може підіймати свою авторитетність за рахунок приниження інших, так і виникає булінг - як стверджував Альберт Бандура. На даний момент ми маємо достатню кількість досліджень для більшого розширення консультування саме дитячої агресії. Я вважаю що ця тема є надзвичайно актуальною на даний час.

Сучасне суспільство характеризується нестійкою соціальною ситуацією, яка зумовлює зростання різноманітних відхилень в особистісному розвитку та поведінці підлітків яка стала поширеним явищем у сучасних школах. Зростання численності молоді схильної до різних форм агресивної поведінки, зумовлює необхідність підготовки соціальних педагогів до професійної діяльності з попередженням агресивної поведінки підлітків.

Таким чином, поширення агресії та насильства у суспільстві стало однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності. Ця проблема є актуальною і для психологічної науки.

Об'єкт дослідження: підлітки з агресивною поведінкою.

Предмет дослідження: соціально-психологічні особливості агресії.

Гіпотеза: Підліткова агресія може спричинюватися різними факторами та мати різноманітні прояви. Зменшити агресивну поведінку підлітків можна шляхом навчання їх навичкам саморегуляції, через систему корекційно-профілактичної роботи з ними з усвідомлення та контролю своїх емоційних проявів.

Мета дослідження: Вивчити проблеми з якими пов'язаних агресивна поведінка у підлітків, та розгляд методів консультування з даною проблемою.

Завдання:

Розглянути основні підходи консультування проблем з агресивною поведінкою у підлітків.

З'ясувати психологічну характеристику виникнення агресії та роботи з нею.

Визначити особливості прояву агресії у батьків-дітей.

Емпірично дослідити особливості консультації з агресивними клієнтами підлітками та їхніми батьками.

Практичне значення

Отримані в результаті курсової роботи данні про позитивні навички тренінгу для покращення і подолання агресивного прояву серед підлітків. Можуть бути використані надалі студентами-практикантами та вчителями для створення програм подолання агресивних проявів серед підлітків.

Новизна дослідження: полягає в тому, що набули подальшого розвитку наукові уявлення про причини та наслідки агресії в шкільному середовищі, розроблені практичні рекомендації для профілактики явища агресивності у шкільному середовищі.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ НАСИЛЬСТВА В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЩО ЙОГО ПОРОДЖУЮТЬ

1. Взаємини серед дітей, між дітьми та дорослими в освітньої організації мають величезний вплив на становлення особи учнів та його подальшу соціалізацію. …Однак тема насильства в освітніх організаціях торкається нечасто. Широку розголосу набувають лише випадки крайніх форм насильства у школах з застосуванням зброї, бійками, захопленням заручників. Незважаючи на складність проблеми, система освіти має великі можливості для профілактики насильства. Її професійний та організаційний ресурс, сфера її соціального впливу дозволяють здійснювати комплексний та системний вплив на всіх учасників освітнього процесу з метою формування моделі поведінки, заснованої на взаємній повазі та недопущенні насильства у міжособистісних відносинах та спільній діяльності. Множинність факторів, які можуть викликати агресивне поведінка учнів або педагогів, диктує необхідність розробки та вживання комплексу організаційно-управлінських та інформаційно-просвітницьких заходів, що торкаються всіх аспектів діяльності освітньої організації, та залучення до цього процесу всіх зацікавлених сторін. Під організаційно-управлінськими заходами щодо запобігання виявлення та реагування на випадки насильства в освітній організації, які роблять адміністрація освітньої організації та її педагогічний колектив у співпраці з учнями, їхніми батьками, вищими та партнерськими організаціями, маються на увазі: забезпечення безпеки приміщень та території освітньої організації; аналіз соціально-психологічного клімату освітньої організації та вироблення спільної позиції (політики) керівництва, педагогічного колективу, які навчаються та батьків у відносини насильства в

Інформаційно-просвітницька робота спрямована на підвищення школі або училища розробку та прийняття нормативних документів, правил поведінки, посадових інструкцій, алгоритмів дій, призначення відповідальних за запобігання, виявлення та реагування на випадки насильства; створення або реформування служби психологічної підтримки освітньої організації та визначення партнерських організацій та механізмів взаємодії з ними для надання допомоги постраждалим від насильства, кривдникам та свідкам; моніторинг рівня комфортності, інклюзивності та безпеки освітньої організації поінформованості всіх учасників освітніх відносин про насильство та його наслідки і навчання тому, як ефективно йому протистояти, у цьому числі завдяки розвитку особистісних та соціальних (життєвих) навичок та педагогічних компетенцій Ця робота передбачає: вивчення в рамках освітньої програми питань, пов'язаних із повагою та дотриманням прав людини, гендерною рівністю, прийняттям загальнолюдських цінностей та різноманіття;реалізацію програм виховної діяльності, що сприяють особистісного розвитку та морального становлення учнів, зміцненню духу співробітництва та взаємної поваги, виробленню навичок ефективного спілкування, критичного мислення та осмислення стереотипів, ненасильницького вирішення конфліктів, самозахисту, опору тиску, управління емоціями та подолання стресових ситуацій та інше; належну професійну підготовку та навчання педагогічних працівників та іншого персоналу принципам позитивного виховання та підтримання дисципліни, що виключає насильницькі дії щодо учнів, методів запобігання агресивної поведінки та проявів насильства, соціально-психологічним технологіям формування особистості та різним стратегіям безпечної поведінки; інформування батьків про проблему насильства та підтримку батьків учнів, які зіткнулися з проявом насильства.

При реалізації комплексу заходів щодо профілактики насильства у кожній конкретної освітньої організації слід враховувати її специфіку, поточну обстановку, основні проблеми та існуючі можливості для їх вирішення.

Агресія - мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам співіснування людей в суспільстві.

Наявні визначення можна умовна розділити на дві частини перша - подання про агресію як мотивованих дій, що порушують норми і правила, що заподіюють біль і страждання, в цьому плані розглядається як навмисна та інструментальна агресія.

Інструментальна - коли людина не ставить собі на меті діяти агресивно, але так довелося діяти. У даному випадку мотив існує але він не усвідомлюється.

Навмисна агресія - дії, які мають усвідомлений мотив.

Друга агресія - як акт ворожості й руйнування (поведінкова складова). Р.Берон і Д. Річардсон {18} дають таке визначення: агресія - це будь яка форма поведінки, націленого на ображання чи заподіяння школи іншій особі, що не бажають подібного поводження. На думку цих авторів: агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві; як агресії може розглядатися тільки така поведінка.

1.1 Причини виникнення агресивної поведінки та її види

Для підліткового віку характерна ризикова поведінка. Один із маркерів, який на це вказує, - висока смертність з причин, не пов'язаних із захворюваннями саме у цей віковий період. Ризикова поведінка тісно пов'язана з агресією. Також воно може бути пов'язане з депресивними та негативними емоційними станами. Якщо ми розуміємо агресію як цілеспрямовану деструктивну поведінку, яка суперечить прийнятим нормам і правилам, і в цілому існуванню людини в суспільстві, то одна з причин агресивної підліткової поведінки може бути пояснена фрустраційною теорією агресії.

Відповідно до цієї теорії в той момент, коли підліток відчуває фрустрацію, пов'язану зі стійкою незадоволеністю його фізичних та психологічних потреб, ці переживання сприяють агресивній поведінці. Також на виразність і форму агресивного поведінки впливатимуть біологічні та соціальні чинники. Агресивна поведінка підлітків може бути спровокована агресивними переконаннями та установками, високим ступенем ворожості в тому середовищі, в якому дорослішає підліток, імпульсивністю, характерною для підліткового віку, несформованою здатністю до емоційної та соціальної саморегуляції.

Говорячи про причини виникнення агресії потрібно враховувати, що вона не однорідна за своєю природою. Виділять різні типи та види агресії.

По-перше, розрізняють реактивна та раптову агресію. Ряд важливих відмінностей зазначив С. Фешбах, розмежувавши одне від одної експресивну, ворожу та інструментальну агресію.

Експресивна є мимовільний вибух гніву і люті, не цілеспрямованістю і швидко припиняються, при чому джерело порушення спокою не обовязково піддається нападу.

Інструментальну агресію Фешбах розділяє на індивідуальну, мотивовану і соціально вмотивовану можна також говорити про використання агресії у своїх корисливих цілях.

Фізична агресія- (напад-використання фізичної сили проти іншої особи).

Непряма агресія- спрямована на іншу особу (плітки або ж злісні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи люті (крик, гримання дверима, биття кулаками по столу або предметами які знаходяться поряд).

Діти схильні відтворювати ті види взаємовідношенні які практикують їхні батьки по відношенню один до одного підлітки вибираючи методи вияснення відношень з братами і сестрами копіюють тактику вирішення конфліктів у своїх батьків. Коли діти виростають і вступають в шлюб вони використовують відрепетирувані способи вирішення конфліктів і замикаючи цикл передають його своїм дітям. Схожі тенденції спостерігаються і у середині самої особистості. Встановлено також що жорстоке відношення до дитини в сім'ї не тільки підвищує агресивність поведінки до однолітків але й впливає на розвиток схильності до насильства в більш зрілому віці перетворюючи фізичне насильство в звичайний стиль життя.

Злість виникає в той момент, коли наші потрібності не задовольняються. Тобто ми хочемо того, що в нас не виходить, також це може виникати в ситуації дефіциту, наприклад коли нам мало уваги від близької людини «мами, тата, бабусі і т.д» або в ситуації надлишку - коли уваги багато. Почуття злості може мати різні ступені -маленька злість зазвичай називають подразненням , наступний рівень і є сама злість, потім йде гнів далі ярість.

Злість повідомляє нам , що щось пішло не так потрібно від когось захищатися або щось змінювати.

Звичайно що почуття злості ми не можемо постійно подавлювати в собі не дозволяти їй проявлятися в нашому житті бути постійно всім корисним та доброзичливим. Коли ми пригнічуємо почуття злості у собі то ми позбавляємо себе можливості помітити коли наші потрібності задоволенні, в нас немає мотивації що-небуть змінити, ми не помічаємо небезпеки та не можемо вчасно врятуватися. Більше того злість тісто пов'язана з нашим самовираженням в світ.

Для підліткового віку характерна ризикова поведінка. Один із маркерів, який на це вказує, - висока смертність з причин, не пов'язаних із захворюваннями саме у цей віковий період. Ризикова поведінка тісно пов'язана з агресією. Також воно може бути пов'язане з депресивними та негативними емоційними станами. Якщо ми розуміємо агресію як цілеспрямовану деструктивну поведінку, яка суперечить прийнятим нормам і правилам, і в цілому існуванню людини в суспільстві, то одна з причин агресивної підліткової поведінки може бути пояснена фрустраційною теорією агресії.

Відповідно до цієї теорії в той момент, коли підліток відчуває фрустрацію, пов'язану зі стійкою незадоволеністю його фізичних та психологічних потреб, ці переживання сприяють агресивній поведінці. Також на виразність і форму агресивного поведінки впливатимуть біологічні та соціальні чинники. Агресивна поведінка підлітків може бути спровокована агресивними переконаннями та установками, високим ступенем ворожості в тому середовищі, в якому дорослішає підліток, імпульсивністю, характерною для підліткового віку, несформованою здатністю до емоційної та соціальної саморегуляції.

1.2 Типологія соціально дезадаптованої поведінки та соціально-психологічні фактори її виникнення

Ранній емоційний досвід дитини є важливим фактором формування особливості. Фундамент розвитку здорової психіки закладається, коли дитина оточена любов'ю батьків, відчуває захищеність й повне сприйняття.

Фактор несприятливого впливу родинних стосунків на формування особистості дитини, що виявляється в незадоволенні її важливих соціальних потреб, особливо небезпечне для подальшого розвитку особистості якщо дитина зазнає його у ранньому віці. Маленька дитина сприймає ставлення до неї дорослого як оцінку своєї поведінки, оцінку себе загалом, оскільки ще не може зрозуміти, що погане або байдуже ставлення до неї дорослого може мати різноманітні причини. Стійка неможливість задоволенням потреби дитини в позитивній оцінці з боку дорослого породжує болісний стан емоційного неблагополуччя. Надалі витиснення негативних переживань відкривається на тлі викривлення уявлення дитини про себе. Вона стає «непроникною» для будь-яких негативних оцінок дорослих. Стан емоційного благополуччя забезпечується за рахунок неправдивого сприйняття дійсності, ціною самоомани у цьому проявляється негативна роль психологічного захисту. Захисні механізми, викривлюючи реальність для того, щоб невідкладно забезпечити благополуччя, створюють нові загрози на довготривалу перспективу. Цілі психологічного захисту досягаються ціною дезінтеграції поведінки, виникнення негативних особистісних новоутворень, що спотворюють нормальний перебіг соціалізації.

Дитина, яка народилася повністю здоровою, може мати серйозні відхилення у особистісному розвитку через несприятливий влив сім'ї. Сімейні конфлікти, нехтування дитиною, жорстке ставлення до неї, неправильні виховні дії, рання ізоляція дитини від сім'ї, спричиняють формування психопатичних рис особистості не невротичні прояви. Зрозуміло, що хоч яким би було значення початкового ставлення батьків до дитини, з часом емоційний досвід дитини розширюється, позначається вплив однолітків, учителів, дорослих. У зв'язку з цим збільшується вірогідність порушень у формування самосвідомості та « образу -Я». Наслідки таких порушень, також мотивацій уникнення та несформованості функцій прогнозу становлень передумови соціальної дезадаптації.

Відповідно до причин, що зумовлюють девіації, побудована типологія соціально дездаптованої поведінки. Характеристика кожного типу дезадаптації передбачає визначення детермінант і розкриття механізму його становлення та переходу на наступний рівень девіантної поведінки: деліквентної, кримінальної, адактивної.

1.3 Роль психологічного захисту у виникненні соціальної дезадаптації

Зазвичай негативна оцінка дорослими конкретного вчинку дитини викликає в неї негативні емоційні переживання, що й спонукає її до перегляду своїх дій, коригування вчинків відповідно до соціальних норм або вимог вихователів.

Однак такий процес засвоєння соціальних норм є загальною схемою, у який не враховано індивідуальні особливості дитини, ні її характер стосунків з батьками ні соціальна ситуація розвитку особистості конкретної дитини в цілому. Батьки у своїх виховних діях не свідомо сприяють переважно саме на таку схему засвоєння дитиною позитивного соціального досвіду, зловживаючи методами засудження дитини, а то й покарання.

Стійка негативна оцінка поведінки дитини (а тим паче її особистості загалом) є для неї тяжкою психотравмівною ситуацією. Як довго дитина може жити в атмосфері емоційного неблагополуччя, викликаними систематичними негативними оцінками дорослого? Це питання не засвоєне.

Мабуть багато пишеш що тут залежить від індивідуальних особливостей дитини, рівня напруженості її потреб, віку, наявного життєвого досвіду та інше. Інакше кажучи на тлі негативних емоційних переживань, що виникають унаслідок невдалих спроб засвоїти соціальні норми, дитина починає розглядати цю ситуації утруднення як ситуації неможливості. У цей момент відбувається переоцінка не тільки ситуації, а й цінностей дитини.

У наслідок дії механізмів психологічного захисту дитини знецінює для себе потребу засвоїти соціальні норми і відмовляється від діяльності, яка не принесла їй успіхів. Психотравмівна ситуація є надто болісною дитина неусвідомлено прагне вийти з неї, і не знаходячи можливості подолати перешкоди, що виникли перед нею на шляху до навичків володіння соціальними нормами, оцінує ситуацію, що склалася тепер уже як ситуацію, яка не має для неї значення. У цьому випадку стан психічної напруженості знижується, емоційний комфорт відновлюється, але водночас припиняються спроби дитини наполегливо дотримуються нормативної поведінки.

1.4 Порушення стосунки дитини і дорослого як першоджерело соціальної дезадаптації

У сучасних концепціях гуманістичної психології великого значення надають дитячо-батьківським стосункам, особливо емоційному контакту матері та дитини.

З самого раннього віку, ще до того, як дитина починає усвідомлювати себе, вона вже відчуває ставлення до себе, почуваючи себе улюбленою або знехтуваною. Звичайно, почуття дитини пов'язані насамперед з матір'ю, оскільки зв'язок з нею найтісніший (у перші місяці життя - симбіотичний) та емоційно насичений. Любов матері, її підтримка та цілковите прийняття дитини, що проявляються в постійному контакті, ніжності та дбайливому догляді, є фундаментом формування гармонійної емоційно стійкої особи. Якщо мати внутрішньо нехтує дитиною (тут мається на увазі не тільки явне нехтування батьківськими обов'язками, а саме внутрішніми, часто не усвідомлене самою матір'ю, ставлення до дитини, яка не була бажаною або дуже схожа на чоловіка, з яким склалися конфліктні стосунки, або з перешкодою в особистісних реалізаціях та планів) .

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

В розділі 1 розглянуто:

Теоретичне дослідження агресивної поведінки підлітків. У сучасній корупції гуманістичної психології надають значення емоційним стосункам матері та дитини. Розкрита тема чому важливе значення мають батьківське дитячі стосунки. Роль психологічного захисту у виникненні соціальної дезадаптації. Зазвичай негативна оцінка дорослими конкретного вчинка дитини викликає в неї негативні емоційні перспективно емоційні спонукають її до перегляду своїх дій, коригування вчинків відповідно до соціальних норм або вихователів. Також у першому розділі обґрунтовано агресивну поведінку підлітків, як соціально-педагогічну проблему; охарактеризовано підходи до профілактики агресивної поведінки підлітків; проаналізовано зарубіжні та вітчизняні програми профілактики агресивної поведінки неповнолітніх. Здійснено дефінітивний аналіз понять «агресія», «агресивність», «агресивна поведінка», на основі якого у дослідженні агресія розглядається у якості моделі поведінки, а не лише як емоція, мотив чи установка; агресивність - ситуативний, психосоціальний стан, що виникає безпосередньо перед або під час агресивних дій; агресивна поведінка - стійкі, постійно повторювані агресивні дії, що виникають внаслідок незадоволення потреб особистості, внутрішнього конфлікту, загрози життю чи інших ситуацій, що є фрустраційними для конкретної особистості. Проаналізовано теорії агресивної поведінки: психоаналітичну (З. Фройд), етіологічну (К. Лоренц, П. Ардри, Д. Морис), деструктивності (Е. Фром), фрустраційну (Д. Доллард, Н. Міллер), когнітивно-неасоційовану (Д. Берковіц), психологічного дисфункціонування (А. Елліс), переносу збудження (М. Зільман), соціального научіння (А. Бандура), інформаційно-процесуальну (Р. Хьюсман), стигматизації (Д. Шефа, Дж. Мід). Ґрунтуючись на положеннях цих теорій доведено, що агресивна поведінка обумовлена такими особистісними сферами підлітка: когнітивна (розуміння особистістю власної агресивної поведінки, регуляцію її проявів шляхом осмислення причин виникнення); цілісно-мотиваційна (ціннісні орієнтації та незадоволені потреби, як рушійні мотиви до скоєння агресивної поведінки); емоційна (ситуативні неконтрольовані емоційні прояви агресивної поведінки, як наслідок невміння розпізнавати, контролювати та нівелювати власні негативні емоції); поведінкова (репродукція агресивної поведінки як особливість засвоєних поведінкових норм та установок у процесі научання). Базуючись на результатах аналізу понять «агресія», «агресивність», «агресивна поведінка» та теорій агресивної поведінки визначено, що агресивна поведінка підлітків - це сукупність сталих, регулярно повторюваних дій у вербальній або фізичній формі, що виникають внаслідок незадоволених потреб і бажань підлітків, та можуть спричиняти небезпеку для них самих чи інших осіб. Проведений аналіз літератури засвідчив, що агресивна поведінка підлітків є соціально-педагогічною проблемою, оскільки в сучасній науці багато розбіжностей у підходах до виявлення, попередження, нівелювання та подолання проявів такої поведінки у підлітків. Визначено, що підлітковий вік, в силу своїх психофізіологічних особливостей, є ризикованим щодо формування агресивної поведінки через перебудову гормонального фону, формування підліткових комплекс-реакцій, а також відсутності достатніх знань у підлітків щодо саморегуляції емоцій та почуттів. Базуючись на соціально-педагогічних дослідженнях Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, Т. Журавель, І. Звєрєвої, В. Лютого, В. Оржеховської, Н. Щербак, проаналізовано зміст видів профілактики (загальна, соціальна, соціально-педагогічна) та наукові підходи до профілактики агресивної поведінки (психоаналітичний, діяльнісний, компетентнісний, гуманістичний, мотиваційно-потребований, рефлексивний, аксіологічний, соціокультурний). Цей аналіз став підґрунтям для визначення профілактики агресивної поведінки підлітків в умовах центру соціально-психологічної реабілітації як різновиду соціально-педагогічної роботи фахівців мультидисциплінарної команди, що передбачає комплекс діагностичних, педагогічних, психологічних, соціальних та корекційних заходів, спрямованих на виявлення та подолання деструктивної агресії, формування й розвиток навичок конструктивної взаємодії вихованців центрів соціально-психологічної реабілітації з однолітками і дорослими у соціальному середовищі. У роботі розкрито зарубіжні та вітчизняні практики реалізації програм профілактики агресивної поведінки підлітків, зокрема розглянуто досвід таких країн як США, Німеччина, Болгарія. Проаналізовано програми, що впроваджені у США: «Стоп насильству» (передбачає реалізацію профілактично-корекційних програм для підлітків, які вчинили насильство у сім"ї і є агресорами), «40 кроків до розвитку» (робота з підлітками, які мають агресивну поведінку і перебувають у конфлікті з законом), «Суд присяжних однолітків» (для підлітків, які скоїли правопорушення, і засуджені до альтернативних форм покарання), «The Village» ( для дівчат-підлітків, які опинились без батьківського піклування). У Німеччини для підлітків схильних до агресивної поведінки впроваджено програму «TESYA», що передбачає навчання навичкам вирішення конфліктних ситуацій без застосування насильства. Досвід Болгарії представлено програмами: «Діти у Поліцейській академії» (спрямована на використання інтересу підлітків до роботи у поліції, передбачає налагодження ефективної комунікації серед підлітків, які мають агресивну поведінку та знижує рівень агресії серед них); «Приємні слова» (спрямована на розвиток навичок спілкування з однолітками та дорослими); «Сильний без насильства» (формування у підлітків віком 11-15 років навичок самоконтролю агресивних імпульсів та попередження конфліктної поведінки). Проведений аналіз вітчизняного досвіду засвідчує, що в Україні реалізується низка профілактичних програм: «Психолого-педагогічна [89] корекційно-розвиваюча програма з подолання агресивної поведінки підлітків», що спрямована на роботу з вихованцями шкіл соціальної реабілітації; «Подолання агресії у дітей з девіантною та делінкветною поведінкою», метою якої є пошук соціально-прийнятних способів задоволення власних потреб і взаємодії з навколишніми; «Управління гнівом» для неповнолітніх правопорушників, які досягли віку кримінальної відповідальності та отримали судові вироки; «Профілактична програма відповідальної партнерської поведінки», спрямована на формування у дівчат, які відбувають покарання, адекватних моделей сімейної та статево рольової поведінки, трансформації агресивних або фактичних форм поведінки; «Вчимося керувати емоціями», спрямована на формування соціально-прийнятних моделей поведінки під час конфліктної ситуації; Типова програма корекційної роботи з особами, які вчинили насильство в сім'ї, та основні засади її реалізації». У навчальних закладах також реалізуються авторські програми профілактики агресивної поведінки, розроблені соціальними педагогами, психологами спільно з громадськими організаціями. Встановлено, що з підлітками, які опинилися у складних життєвих обставинах, бездоглядні та безпритульними дітьми підліткового віку, які перебувають у центрах соціально-психологічної реабілітації, робота з подолання агресивної поведінки здійснюється за авторськими програмами профілактики агресивної поведінки, які розроблені спільно з громадськими організаціями, проте офіційно не затверджені.

ТЕЗИ

Слід зазначити, що психологічні особливості підлітків сприяють появі конфліктних ситуацій майже на всіх рівнях їх соціальних зв'язків: у сім'ї (внаслідок реакції емансипації), в школі (з аналогічної причини), з однолітками (з причин емоційної нестабільності, підвищеної чуттєвості, імпульсивності поведінки). Слід також звернути увагу на тип (стратегію) поведінки в конфліктних ситуаціях, який найчастіше обирають молоді люди - їх перша реакція часто має афективний, імпульсивно-агресивний характер, можливі наслідки їхніх дій ними не усвідомлюються. Серед причин агресивного поводження підлітків можемо виділити як соціальні, обумовлені соціальною напругою, так і психологічні, пов'язані з віковими психологічними особливостями підліткового характеру, міжособистісними взаєминами дітей цієї вікової групи. Однак ці причини настільки тісно пов'язані між собою, що можна говорити про соціально-психологічні причини агресивної поведінки підлітків, не аналізуючи їх окремо. Девіантна поведінка неповнолітніх має свою специфічну природу і розглядається як результат соціалізації, що триває під впливом різних цілеспрямованих, організованих і стихійних, неорганізованих дій на особу підлітка. Неабияку роль серед причин відхилень виконують соціально-психологічні, психолого-педагогічні і психобіологічні детермінанти, знання яких необхідне для ефективної виховної профілактичної діяльності. Отож, саме у профілактиці асоціальної поведінки неповнолітніх особливого значення набувають психологічні знання, на основі яких досліджується природа поведінки підлітків, що відхиляється, а також розробляються практичні заходи, спрямовані на попередження асоціальних проявів. Девіантна поведінка є зараз найбільш актуальною проблемою. Механізм формування мотиву агресивної поведінкової реакції в конфліктній ситуації ґрунтується, власне, на виникненні конфліктної ситуації та формування потреби (бажання) усунути психічне напруження. За таких зовнішніх (стимулюючих) обставин підліток здійснює вибір варіанту конкретної агресивної дії на іншому етапі. На основі певних внутрішніх (особистісних) властивостей підліток формує намір здійснити конкретну агресивну дію щодо певного об'єкта. Стимуляція конфлікту може залежати також від партнера по спілкуванню (об'єкта), який виявляє (може виявити) щодо суб'єкта у відповідь вербальну чи фізичну агресію. Якщо ж говорити про особливості механізму формування мотиву агресивної поведінкової реакції у фруструючій ситуації, то важливо враховувати роль і емоційних, і когнітивних процесів.

Фрустрація як критична ситуація іноді сприяє агресії. Існує позиція, що фрустрація викликає агресію насамперед у людей, які засвоїли звичку реагувати на фрустрацію чи інші аверсивні стимули агресивною поведінкою. Отже, агресивна поведінкова реакція на фруструючу ситуацію виявлятиметься в такій послідовності: зовнішній вплив фрустратора, усвідомлення (формування уявлення) суб'єктом ситуації (обставин) як фруструючої, вибір конкретної агресивної поведінкової реакції та реалізація поведінкової реакції у відповідь на дію (активну чи пасивну) фрустратора. На етапі усвідомлення чи формування уявлення суб'єкта про ситуацію як фруструючу має значення комплекс психофізіологічних властивостей особистості, а також характер соціальної перцепції. Висновки. Узагальнюючи, можна зробити такі висновки: Агресивна поведінка підлітків-делінквентів має специфічні, притаманні лише цьому віку, психологічні особливості, до яких слід віднести: високу афективну зарядженість поведінкових реакцій, імпульсивний характер реагування на ситуацію фрустрації, короткочасність реакцій із критичним результатом, низький рівень стимуляції, недиференційований напрям реагування, високий рівень готовності до застосування як емоційної (ворожої), так і інструментальної агресії. Вона постає як засіб задоволення потреби у спілкуванні, самовираження та самоствердження, досягнення значущої мети, але одночасно й реагування на неблагополучну ситуацію в сім'ї, на жорстоке ставлення з боку батьків, як намагання досягти влади над іншими людьми. Відповідно до існуючих концепцій етіології агресії, можна виділити декілька чинників агресивної поведінки підлітків: а) особливості виховання в офіційних інститутах соціалізації (сім'я, система освіти); б) вплив групи однолітків та підліткової субкультури загалом; в) вплив засобів масової комунікації та сучасних комп'ютерних технологій. Зазначені чинники агресивної поведінки є універсальними, виникають майже в усіх сучасних суспільствах, незалежно від їх соціально-економічного становища. На формування агресивності впливають також специфічні чинники, обумовлені соціальноекономічною ситуацією, що сформувалася в конкретному суспільстві. У цьому контексті сучасне становище в Україні характеризується такими соціальними фрустраторами: незадовільне матеріальне становище, неможливість досягнення бажаного соціального статусу та засвоєння культурних цінностей суспільства, наявність привілеїв у певних невеликих груп людей, несправедливе вирішення існуючих проблем на користь однієї взаємодіючої сторони через погіршення адаптаційних умов іншої. Отож, зростання агресивних тенденцій у підлітковому середовищі відображає одну з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства.

Підлітковий вік - небезпечний і водночас більш уразливий до негативного впливу. Тому у роботі з агресивним підлітком потрібно завжди пам'ятати: агресія може мати і біологічне, і соціальне походження; агресивність може бути не тільки жорстокою, але й нормальною реакцією у боротьбі за виживання; агресивні дії можуть бути ослаблені, або спрямовані в соціально припустимі межі за допомогою позитивного підкріплення позитивної поведінки підлітка. Розглянуто сучасні методи вивчення динаміки розвитку міжетнічних конфліктів на рівні міжособистісних комунікацій, можливість їх застосування в практиці дослідження міжетнічних відносин. Визначено перспективні та актуальні напрями вивчення психологічних особливостей розвитку міжетнічних взаємин у площині існування етнічної групи, заснованої на внутрішніх і зовнішніх зв'язках членів такої групи. Охарактеризовано розрив між теоретичним вивченням міжетнічних відносин і їх прикладним вирішенням проблем їх розвитку. Ключові слова: етнічні взаємини, міжетнічна напруга, вирішення конфліктів.

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

Ефективна профілактика в першу чергу повинна бути заснована на добре вибудованій системі соціальної роботи, що динамічно змінюється, педагогічних і психологічних впливів. Ця система повинна включати безліч елементів, одні з яких пов'язані з соціальними мережами, з поведінкою в інтернет-просторі, інші - з соціально-педагогічними службами в школах, треті - з соціальною і психологічною роботою з сім'єю, четверті - з доступністю психологічної, психіатричної та медичної допомоги, п'яті - із судовою та правоохоронною системами.

Всі ці елементи повинні вибудовуватися в одну систему і зберігати можливість взаємодії та співпраці та динамічних змін. Неможливо розробити одну єдину профілактичну програму агресивної поведінки, запровадити її, і вона 20 років приноситиме результати. Система профілактики ризикової поведінки вимагає модифікації кожні кілька років, оскільки суспільство теж змінюється досить швидко.

Задачі, методики та мета теоретичного дослідження агресивної поведінки підлітків.

Метою мого вивчення є виявлення схильності підлітків до різних видів агресивності.

Завданням емпіричного дослідження є:

Вибір методів експериментального дослідження агресивної поведінки.

Розробка методів.

Згідно до цілі дослідження я ознайомилася з існуючими техніками і методиками які спрямовані на вивчення агресивної поведінки. Найбільш часто психологи використовують тест розроблений А. Бассом і А. Дарки. Методика складається як самозвіт про схильність до форм агресивної поведінки, включає сімдесят пять пунктів і вісім шкал «вербальна» «негативізм» «непряма агресія» «образливість» «роздратованість» «фізична агресія» «підозріння, почуття вини» Виділені шкали дозволяють оцінити не тільки схильність до агресії, але й форми прояву.

Агресивні діти -- це діти з особливостями індивідуальної поведінки, що містить у собі дії, спрямовані на завдання фізичної або психологічної шкоди іншій людині. Агресивність у поведінці дитини зумовлена анатомо - фізіологічними особливостями віку, тобто біологічними причинами, але дуже часто до них приєднуються соціальні причини. Робота з агресивною дитиною має проводитись переважно у двох напрямах. По-перше, необхідний пошук позитивних способів приборкання гніву. Дослідники виокремлюють чотири фази такої роботи: - надати підліткам практично прийнятні методи для вираження прихованого гніву; - допомогти їм підійти до реального сприйняття почуття гніву, який вони можуть стримувати; - дати можливість встановити прямий вербальний контакт з почуттям гніву: нехай скажуть усе, що бажають, тому, кому потрібно; - обговорювати з ними проблему гніву: що змушує їх гніватися, як вони це виявляють і як поводяться в цей час. По-друге, дорослим, які перебувають поряд з агресивною дитиною, необхідно пам'ятати, що виникненню й закріпленню в дітей агресивної поведінки сприяє особиста агресивність дорослих. На агресію ніколи не можна відповідати агресією, дорослий повинен показати дитині приклад конструктивного розв'язання конфлікту. За агресію не можна суворо карати, тому що це закріплює негативні форми поведінки, але й потурати агресії підлітка також не можна.

Необхідно звернути увагу педагогів на необхідність уважного, терпимого ставлення до таких підлітків, спонукати вчителів морально підтримувати дітей, зміцнювати віру у свої сили. Допомога фахівців психологічної служби у формі соціально - психологічного супроводу (семінарів, консультацій, тренінгів) сприятиме успішній взаємодії з агресивними підлітками. Головне в цій роботі - навчити вчителя регулювати свої емоційні стани. Уміння регулювати свої емоційні стани пов'язане з умінням володіти собою, своїм голосом, мімікою, жестами.

Емоційна саморегуляція полягає в системі розумових дій, спрямованих або на активізацію якихось емоційних процесів, або на їх гальмування, стабілізацію. Консультант повинен уміти не відповідати агресією на агресію, зберігати емоційний тон у конфліктних ситуаціях. До підлітка, який поводиться надто агресивно й заважає класу, доцільно використати техніку «тайм-аут» - видалення його з класу, що лишає його можливості отримати додаткове підкріплення (увага однолітків, престиж у їхніх очах, почуття своєї значущості). Прийомами негативного підкріплення є «гіперкорекція» і «штраф» (договір про порушення і розмір штрафів, підліток відновлює порушений ним порядок, приносить вибачення, бере на себе роль контролера за порядком). При агресивній поведінці варто використовувати метод позитивного підкріплення такий як «жетонний метод» (за позитивну поведінку підліток отримує жетони, які він може обміняти на певні привілеї, при порушенні поведінки жетони забираються у відповідності з важкістю вчинків) тощо.

У відносинах із агресивними учнями вчителям особливо важливо усвідомлювати переваги й недоліки таких способів вирішення педагогічних конфліктів, як «придушення», «поступки», «співпраця». Перші два способи поведінки в конфлікті з агресивними дітьми є досить не конструктивними й негативно впливають на атмосферу в класі. Використовуючи спосіб «співпраці», вчитель покращує свої відносини із агресивним підлітком, знижує його агресивність, нормалізовує психологічну атмосферу в класному колективі. У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималу стриманість та терпіння, пам'ятаючи, що забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості та дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції.

Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) -- їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження про них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості. Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей.

Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від «з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співпрацювати з іншими. Варто налагодити систематичне спілкування з родиною агресивної дитини з метою вивчення властивого їй стилю емоційно-ціннісних взаємин і координації зусиль учителів і батьків щодо єдиної виховної тактики. Профілактична робота з попередження жорстокості й насильства серед дітей і молоді в навчальному закладі має бути невід'ємним компонентом і необхідною ланкою цілісного процесу виховання. Невід'ємною частиною цієї системи роботи повинна бути просвітницька робота з тими, хто входить до найближчого оточення учня. Етап роботи Змістовне наповнення етапу

1. Діагностико -концептуальний Передбачає дослідження стану проблеми поширення насильства в кожному конкретному закладі: анкетування батьків учнів і педагогічних працівників. Методи дослідження: анкети, опитувальники, інтерв'ю, проективні методики, та ін.. Основне завдання: виокремлення проблеми насилля та її поширеності в конкретному навчальному закладі з метою добору оптимальних шляхів її подолання

2. Організаційно-прогнозувальний Може бути проведений одноденний тренінг для вчителів. До батьківського лекторію включаються теми: "Права дітей. Конвенція ООН про права дитини," "Міжнародні механізми захисту прав людини в Україні" "Порядок звернень до правоохоронних органів" тощо.

3. Формувальний Безпосереднє практичне впровадження теоретичних аспектів. Педагогічному колективу пропонуються лекторії "Запобігання насильству", "Торгівля людьми та експлуатації дітей". Для проведення годин психолога в учнівському колективі може бути використана така тематика: "право на життя", "право на висловлювання власної думки, відпочинок і дозвілля", "право на захист усіх форм насильства та експлуатації". Слід зауважити , що поряд з правами розкривати й обов'язки дітей.

4. Аналітичний З метою виявлення результатів пропонується провести анкетування дітей, дорослих.

Взаємодія педагога і психолога під час психолого - педагогічного супроводу агресивних дітей М.А. Андріанов вважав, що роль педагога в супроводі дитини, що одержує корекційну допомогу, дуже важлива. Від стилю його поведінки багато в чому залежить успішність проведеної роботи. Якщо враховуються рекомендації психолога при взаємодії з учнем, то і результативність роботи зростає в багато разів. Справа в тому, що в школі дитина проводить більшу частину свого активного часу, і дуже важливо, який дорослий знаходиться поруч і як він ставиться до дитини. Психологи хотіли б бачити помічника в особі вчителя. Тому необхідно налагодити контакт з педагогом, пояснити йому значимість змін, що відбуваються з дитиною.

Професійні взаємовідносини психолога і вчителя - вирішальний фактор, від якого залежить ефективність роботи як самого практичного психолога, так і результати праці всього педагогічного колективу. Г. Бреслав виділяє такі напряки взаємодії психолога з педагогами:

1. Інформування педагогів про індивідуально-психологічні особливості агресивної дитини.

2. Навчання навичкам розпізнавання власних негативних емоційних станів, що виникають при спілкуванні з агресивними дітьми, а також правилам регуляції власного стану і досягнення психічної рівноваги.

3. Навчання навичкам «ненасильницького» спілкування - «активного» слухання; виключення оцінювання в спілкуванні; використання «Я - повідомлень» замість «Ти - повідомлень»; виключення погроз і наказів; роботі з інтонацією.

4. Відпрацювання навичок позитивної взаємодії з агресивними дітьми через рольову гру.

5. Формування у педагогів позиції відмови від покарань, як основного методу виховання, перехід до методів переконання і заохочення.

6. Навчання педагогів умінню направляти енергію дітей в «мирне русло» (виявлення інтересів дитини, включення дитини в роботу різних секцій, гуртків, студій і т.п.).

Форми роботи: 1. Індивідуальне та групове консультування. 2. Система разових практичних семінарів, постійно - діючих семінарів, конференцій, круглих столів. 3. Участь у роботі методичних об'єднань, педагогічних рад. 4. Тренінгова робота з педагогами. Індивідуальне та групове консультування педагогів з приводу проблем поведінки і міжособистісної взаємодії з конкретними учнями є найбільш поширеною формою консультативної роботи шкільного психолога. Дана форма роботи допомагає вирішувати шкільні проблеми в тісній співпраці психолога, педагогів та адміністрації школи та допомагає створити найбільш сприятливі умови для розвитку особистості дитини. І.В. Вачков вважав, що в консультативній роботі з педагогами можна виділити ряд принципів, на яких заснована співпраця шкільного психолога з педагогічним колективом: - Рівноправна взаємодія психолога і педагога; - Формування у педагога установки на самостійне вирішення проблем, тобто зняття установки на «готовий рецепт»; - Прийняття учасниками консультування відповідальності за спільні рішення; -

Розподіл професійних функцій між педагогами і психологами. І.А. Коробейников вважав, що консультування педагога з питань взаємодії з агресивним дитиною може бути організовано, з одного боку, за запитом педагога, з іншого - з ініціативи психолога, який може запропонувати вчителю ознайомитися з тією чи іншою інформацією про дитину (за результатами фронтальної або індивідуальної діагностики) і задуматися над проблемою надання допомоги або підтримки. Організація роботи за запитом вчителя найбільш ефективна у формі індивідуальних консультацій. А. Венгер вважав, що групова консультація також може проводитися за запитом педагогів, в тому випадку, якщо однаковий запит психолог отримує від декількох педагогів, однак найчастіше цей вид консультації є формою роботи шкільного психолога відповідно до тематичного плануванням заходів освітнього закладу. Перспективною формою групової консультативної роботи з педагогами є психолого-педагогічний консиліум, в рамках якого відбувається розробка та планування єдиної психолого-педагогічної стратегії супроводу, в тому числі і агресивних дітей в процесі навчання. Консиліум дозволяє об'єднати інформацію про окремі складові шкільного статусу дитини, якою володіють педагоги, класний керівник, шкільний психолог, і на основі ціннісного бачення учня з урахуванням його актуального стану і динаміки попереднього розвитку розробити і реалізувати загальну лінію його подальшого розвитку та навчання.

Разові практичні семінари, система постійно діючих семінарів, конференції, круглі столи - є частиною психологічної освіти. Основне завдання даних форм роботи полягає в створенні умов для отримання необхідних психолого-педагогічних знань і навичок, які допомогли б педагогам у вирішенні ними завдань педагогічного супроводу дитини, що має агресивні прояви поведінки. Незважаючи на схожість їх основної мети, вони мають відмінності як у структурі, так і в меті проведення: - практичні семінари є формою групових занять, що проходять за активної участі учнів. Відмінними ознаками семінару є обов'язкова самоосвітня діяльність учасників і колективне обговорення її результатів. Разові семінари направлені на розгляд однієї або кількох тем на одному семінарі, постійно - діючі семінари - це система семінарів по одній темі або за декількома темами, що проводяться протягом навчального року за запитами педагогів. - конференції - форма роботи, яка допомагає виявити і узагальнити найкращий практичний досвід. Конференція може стати і своєрідним підбиттям підсумків роботи педагогів та психологів з агресивними дітьми. - круглі столи - в супроводі агресивної дитини ця форма роботи найбільш ефективна, оскільки передбачає відкрите спілкування педагогів один з одним. В ході проведення круглого столу може проходити обговорення актуальних питань виховання, розвитку та навчання дітей, що мають агресивні прояви поведінки; зустрічі з цікавими людьми, знайомство з новими дослідженнями і досвідом колег, співставлення своєї думки з думкою колег з даних питань. Бажано організовувати просвітницьку роботу таким чином, щоб вона відповідала реальним запитам педагогів. Слід уникати формальних лекцій та семінарів, теми яких повторюються з року в рік. Організація «Куточка психолога», «Психологічної пошти» допоможуть зібрати найбільш актуальні запити.

Практика показує, що в роботі з дітьми, що мають агресивні прояви, найбільш актуальні для обговорення з педагогами наступні теми: - Поняття «агресія», «агресивність», причини виникнення, види. - Вікові особливості прояву агресії. - Психологічні особливості дітей, схильних до агресії. - Агресія і насильство в засобах масової інформації. - Насильство в школі і його наслідки. - Індивідуальний підхід до учнів, котрі виявляють агресію. - Методи і прийоми екстреного реагування на агресивні прояви дитини. - Вплив сім'ї на психологічне здоров'я дитини. - Проблеми міжособистісних взаємин молодшого школяра та шляхи їх профілактики. - Вплив стилю взаємодії педагогів і учнів на агресивну поведінку дитини. Також важливим є участь педагогів у методичних об'єднаннях, педрадах, завданням яких є підвищення професійного рівня та розвиток творчого потенціалу педагогів, організація простору з метою стимулювання професійного діалогу, обміну досвідом, розвитку рефлексії. Як методичні об'єднання, так і педради найбільш значимі тим, що підсумком їх проведення є прийняття рішень всередині колективу з обговорюваної проблеми. Так, під час обговорення питань, пов'язаних з психолого-педагогічним супроводом агресивних учнів, можуть бути прийняті рішення за наступними напрямками: - виділення основних напрямків роботи з агресивними дітьми в рамках навчального закладу; - розподіл функцій в педагогічному колективі по психолого-педагогічному супроводу агресивних учнів; - обговорення змісту кожного напрямку роботи; - визначення системи відстеження результатів проведеної роботи.

Принципи спілкування з агресивними дітьми

Пам'ятайте, що заборона і підвищення голосу - найефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде подолана. Надайте дитині можливість перемістити свою агресію на інші об'єкти. Дозвольте йому побити подушку або розірвати "портрет" його ворога і ви побачите, що агресивність на даний момент знизилася. Покажіть дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ньому спалахів гніву або погані висловлювання про своїх друзів або колег, будуючи плани "помсти". Нехай ваша дитина в кожний момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити чи пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас. Нехай дитина залишається одна в кімнаті і висловить все, що накопичилося на адресу того, хто його дратує. Запропонуйте дитині, коли важко стриматися, бити ногами і руками спеціальну подушку, рвати газету, комкати папір, штовхати консервну банку або м'яч, бігати навколо будинку, писати всі слова, які хочеться висловити у гніві. Дайте дитині пораду: в момент роздратування, перш ніж щось сказати або зробити, потрібно кілька разів глибоко вдихнути або порахувати до десяти. Можна послухати музику, голосно поспівати або покричати під неї. Можна попросити дитину намалювати почуття гніву, тоді агресія знайде вихід у творчості. Батьки можуть навчитися керувати поведінкою своїх агресивних дітей, для цього слід: - Звернути особливу увагу на ігри дитини. В іграх діти здійснюють свої мрії, фантазії та страхи. - Обговорювати з дитиною на кого вона хоче бути схожа, які якості характеру, її приваблюють, а які ні. - Стежити за тим, який приклад ви подаєте дитині. Якщо дитина судить інших людей, нагороджує їх "ярликами", можливо вона повторює ваші дії. - Бути готовим уважно вислуховувати дитину, якщо вона хоче розповісти вам свій сон. У сні діти часто бачать те, чого їм не вистачає в житті. Особливу увагу звертайте на повторювані сюжети сновидінь. - Заохочувати дитину говорити про те, що її хвилює, що вона переживає, навчити дитину прямо говорити про свої почуття, про те, що їй подобається, а що ні. Як одну з найбільш ефективних і адекватних форм психологічного впливу на осіб, схильних до агресивної поведінки, більшість фахівців виділяє поведінкову корекцію.