Музичне мистецтво як засіб терапевтичного впливу (на прикладі роботи з школярами середніх класів)

Звичайно, ж крім розглянутих ефектів, суттєве значення мають культурологічні установки і соціалізація сприйняття.

Дослідного матеріалу про цілющі властивості музики зібрало чимало,але робіт, які б розкривали механізми її дії на живий організм - значно менше.

Лікування і профілактика

Ось як виглядає механізм впливу музичної терапії на думку вчених. Уявімо собі музичний твір як визначну послідовність сигналів - механічних коливань, що існують у діапазоні частот від 10 до 20000 Гц. Для деяких процесів в організмі людини й насамперед для ферментативних реакцій характерні ті ж самі частота.

Ще 1968 року професор С.Шноль (Інститут біофізики АН СРСР) зіставив числа обертонів ферментів із частотними характеристиками музичного звукоряду. Як відомо, робота ферменту пов'язана зі зміною його форми, тобто з механічним пересуванням частини білкової макромолекули: вони стискається і розтискається при переробці ножної молекули речовини субстрату. Число таких молекул, перероблених молекулою ферменту за одиницю часу, й називають числом обертів ферменту. Наприклад, ферменти що допомагають засвоїти глюкозу мають числа обертів 1600, 676 та 280 Гц, а другої активи 639 Гц, соль другої активи - 1567 Гц, до - 277 Гц. Отож, з'ясувалося, що в багатьох ферментів, які беруть участь у найважливіших процесах обміну, ці числа відповідають частотам музичних звуків європейського звукоряду.

Але якщо частотні характеристики наскільки близькі, то можна припустити можливість прямої дії музики на ті чи інші біохімічні процеси. Фермент можна порівняти з камертоном, що починає озиватись під дією звуку, частота якого збігається з його власною частотою, а цей дає резонанс.

Кожна система органів має свою «музичну партитуру» найефективнішу сукупність звукових коливань. Аналізуючи числа обертів ферментів, можна припустити, що шлунок є найчутливішим до низького регістру (травні ферменти мають дуже низькі частоти - близько 10 Гц), а диханню та передачі нервових імпульсів, навпаки, відповідають високі частоти - 14000, 4000 Гц.

Зміна умов реакції змінює й частоти обертів: ситий шлунок «співає» вищим голосом (до речі, чи не на цьому ефекти базується цілюща дія медитативних мантр, а також церковного дзвону).

У хоча, поки що, все це лише припущення, фахівці у галузі музичної терапії вже створили засади музичної фармакопеї з переліком хвороб та музичних творів, які дають цілющій ефект у лікуванні хворих [71,8].

Знаючи результат дії музики, що викликає „потрібну вібрацію”, ми можемо змінювати навантаження на свої „звукові канали”, причому так само швидко і результативно, як перемикаємо телевізійні канали, щоб знайти потрібне зображення. Для прикладу С.Шабутін. С.Хміль, І.Шабутіна наводять можливі варіанти терапевтичного використання музики.

Музика впливає на рецептори шкіри.

Музика і звук можуть активізувати функції нервової системи.

Музикам може збільшити поріг болю.

Музика регулює виділення гормонів, що знижує стрес.

Музика впливає на серцевий ритм, пульс і кров'яний тиск.

Музика може впливати на кров'яний тиск.

Музика знижує м'язове напруження і покращує координацію рухів.

Музика маскує неприємні відчуття, впливає на температуру тіла.

Музика має вплив на травлення.

Музика впливає на енергоінформаційний потенціал організму.

Музика може поліпшити пам'ять і здатність до навчання.

Музикотерапія в акушерстві та гінекології 88,2140.

Фізіологічна дія музики на людину в процесі праці основана на тому, що нервова система, а з нею: мускулатура мають здатність засвоєння ритму. Музика, як ритмічний подразник стимулює фізіологічні процесу організму, які проходять ритмічно, як в руховій, так і у вегетативній сферах. Механізм дії музики на людину в процесі праці можна зрозуміти виходячи з вчення А.А.Ухтонеського про домінанти.

Прояв домінантного збудження в певній сукупності нервових центрів лежить в основі діяльності, але стійкість домінантів може порушуватись, можуть виникнути ознаки лабільності центрів.

І ось тоді додатковий ритмічний подразник здатен, прискорити процес засвоєння ритму і відновити порушений рівень засвоєння ритму, що лежить в основі утворення домінантів.

Фізіологічні дослідження показують, що у ритмічних рухах під час роботи керівна роль лежить корковим динамічним стереотипом, але в них активну участь приймають і підкоркові області центральної нервової системи.

Це говорить про зв'язок ритму рухів з органічними потребами і емоційним станом людини.

Ритми окремих органів людини завжди співрозмірні. Між ритмом рухів і ритмом внутрішніх органів існує певний зв'язок, який регулюється спеціальним нервовим механізмом моторновісцеральними рефлексами. Ритмічні рухи являють собою єдину функціональну систему - руховий стереотип.

Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягнути підвищення ритмічних процесів організму, більш строгої компактності і економічності енергетичних затрат.

Виявлено, що ритми маршів розрахованих на те, щоб супроводжувати загони військ в довгих походах, звичайно трохи повільніші ритми спокійної роботи людського серця. І при такому ритмі музики дійсно можна йти дуже довго, не відчуваючи сильної втоми. В той же час марші, які звучать під час парадів, більш енергійні, їх теми підсилюють до 72 тактів за хвилину - це дещо перевищує нормальний ритм людського серця в спокійному стані, тому що ці марші з ритмом 2/4, 4/4 мають підбадьорюючий, мобілізуючий вплив.

Не меншою силою впливу, ніж ритм, володіє музична інтонація. Музика використовує в якості свої основи як первинні голосові реакції - плач, сміх, крик. Фізичним механізмом, яких слухає безумовний рефлекс, так і умовні інтонації, що розвинулись на їх основі пізніше, в яких більш соціального узагальненого значення. Таке поєднання різних інтонаційних основ забезпечує найбільшу виразність.

Серед музичних інструментів можна виділити лідерів по впливу на стан людини. Найбільший вплив здійснює органна музика.

При виборі музичних творів необхідно також враховувати той факт, що мелодичні твори, особливо ті, що мають чіткий строго витриманий ритм викликають швидку відповідну реакцію практично у всіх слухачів(додаток 6).

Якщо ж у музичному творі немає єдиного чіткого витриманого ритму, якщо він відрізняється складною архітектонікою, то сприймати його у всій повноті, слідкувати з його тематичним розвитком, можуть люди знайомі з музикою, які отримали певну музичну підготовку. В зв'язку з цим і відповідна реакція на прослуховування такої музики при відсутності належної музичної культури виникає дещо запізніло, приблизно через 14 хвилини після початку прослуховування.

В цілому найбільш сильну емоційну реакцію на музичні твори проявляють люди із середньою музичною культурою. Ці люди достатньо підготовлені, щоб сприймати навіть складний музичний твір у всій повноті, і в той ж час частина нюансів звучання, окремі технічні моменти виконання скриті від них не відволікають їх уваги від головного змісту музики і не вносять в акт сприйняття занадто явний елемент усвідомлення, характерний для реакції спеціалістів.

Крім того при виборі музичних творів необхідно враховувати психологічні властивості нервової системи осіб, які піддаються впливу музики. В одному із досліджень А.А.Коропаєв (1974) показав, що у спокійній ситуації напрямок змін у діяльності осіб із «сильною» і «слабкою» нервовою системою під впливом приємної і неприємної музики виявляється однаковим: приємна - покращує діяльність, а неприємна - погіршує.

В напруженій ситуації напрям змін в діяльності осіб із «сильною» і «слабкою» нервовою системою під впливом приємної і неприємної музики виявились протилежними. Приємна музика покращує діяльність «сильних» при чому, майже в такій же степені, як і в спокійній ситуації. У слабких ж навпаки, під впливом приємної музики виявилась чітка тенденція до погіршення діяльності, тобто до подальшого підсилення нерво-вопсихічної напруги.

Однак, як установили результати динаміки, це погіршення діяльності у слабких під впливом приємної музики приходить не одразу із включенням музичної програми, а після 1315 хвилин. До цього часу спостерігається покращення діяльності. В цьому дослідженні відмічаються негативний вплив неприємної музики, яка у напруженій ситуації сильно діє на сильних, а слабкі не звертають уваги, вони відключаються.

Особливість музики захоплювати своїм ритмічним строєм, активно стимулювати і регулювати рух людського тіла, робить її незмінним компонентом всеможливих видів ритміки і фізкультури.

Для цієї мети може використовуватися мистецтво танцю, який тренує серцевосудинну, нервову системи. Публікації американських лікарів і психологів показують, що на Заходів найбільш розповсюджене використання танцетерапії для створення лікувального режиму.

Психокорекція

Яка показують спостереження, використання танцетерапії замість традиційної фізкультури значно підвищує психоемоційний тонус учнів.

Вирішення питання про використання музичних творів у ході корекції психологічних і фізіологічних процесів учнів потребує особливо зупинитися на використанні музики у кімнаті відпочинку, під час проведення сеансів психологічної розгрузки, автотренінгу і інших психопрофілактичних заходів.

Для того, щоб вивести людину із того чи іншого емоційного стану, йому необхідно спочатку дати прослухати мелодії, які співпадають із настроєм, потім поступово змінювати характер музики, звісно з бажанням змінити настрій.

Багато досліджень показують, що достатньо провести 810 сеансів прослуховування музики, щоб отримати покращення емоційного стну пацієнта. Рекомендується поступово прослуховувати два, три спеціально підібраних комплекси, які складають із трьох творів. В першу чергу вибираються музичні композиції, в яких переважає мелодія з витриманим ритмом. Під час кожного сеансу першою буде звучати мелодія, яка в якійсь мірі відповідає душевному стану слухача в даний момент. Наприклад, коли людину турбує меланхолія, нав'язлива тривога, страх, то спочатку пропонується для прослуховування сумну мелодію, яка звучить як голос співчуття. Звучання наступної мелодії має протистояти дії першої мелодії, як би нейтралізувати її. В даному випадку це буде світла мелодія, яка дарує утіху і вселяє надію. Третій твір, який завершує даний комплекс, вибирається з таким розрахунком, щоб його звучання володіло найбільшою силою емоційної дії, що воно породило у слухача настрій, який є необхідним для оздоровлення його психологічного стану. Як правило, це динамічна музика, яка всиляє впевненість в собі, мужність, сильність духу.

У навчальних закладах найкращий результат досягається при включенні музичних передач із часом звучання на протязі зміни не більше 1,5 години. Програми мають бути різноманітними в різні дні і на протязі зміни, при цьому має бути врахована стадія якості праці.

У зв'язку з цим на початку зміни музика може бути темпова голосна, яка допомагає ввійти в ритм навчальної діяльності. У кінці навчальної зміни, коли накопичується втома музика має бути весела. Музика попереджує розвиток втоми і продовжує ріст ефективності навчальної діяльності.

Підлітки швидше реагують на музичні програми. Музика для них може бути одним із ефективних засобів навчання, особливо в діяльності, яка має певну ритмічність (фізкультура).

Музика в навчанні і праці, так же як і під час відпочинку, може заспокоїти, розвеселити, надихнути. Володіючи великою силою психологічної дії, вона може дати спокій і рух, легкість і важкість, викликати те чи інше емоційне враження.

Для того, щоб визначити характер необхідного терапевтичного впливу, розробити відповідну музичну програму, необхідно знати музичні смаки і уподобання даної даної категорії респондентів. З цією метою в ІваноФранківській школіліцеї №23 Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника проводилось опитування учнів середніх класів школи мистецтв за спеціально розробленою схемою. Учням пропонувалося виконати два завдання: першеяку музику учні люблять слухати на дозвіллі? Друге завдання полягало в тому, щоб із запропонованого музичного матеріалу, визначити порядковим номером ті твори, які найбільше сподобалися і справили враження, викликали емоційний відгук. В запропоновані чотири музичних програми були включені найкращі музичні твори різних стилів:

Класична західноєвропейська музика;

Народна українська ;

Класична українська;

Популярна;

Джаз;

Рок;

І можливий варіант - інша відповідь.(додаток 1)

В результаті проведеного експерименту, який включав анкетування, бесіди, опитування, було визначено , що учні 58х музичних класів в основному захоплюються поп. музикою (56%), репом (15%) і роком( 9% ). Нажаль, музичний матеріал, який, як підтверджують багаторічні досліди, володіє найбільшою силою терапевтичного впливу, залишився поза зоною цих інтересів(додаток 3).

Це дало можливість не тільки вивчити смаки учнів середніх класів, але і продумати програму, яка би дала можливість в контексті нашого дослідження здійснювати на них найбільший вплив.

З увагою на те, що більша частина дітей віддають перевагу року, який із позиції музичної терапії можна вважати музичним «наркотиком», необхідно добре продумати програму психокорекції, яка би врівноважила вплив року з «музичним бальзамом» народної музики і класики, яку учні мало слухають, або не слухають зовсім(додаток 5).

Основним завданням психокорекції в даних умовах є створення веселого настрою, оптимістичного світосприйняття і віри в свої сили. Такі вчені як С.Шабутін, С.Хміль та І.Шабутіна у своїй практичній діяльності використовують спеціальні вправи саме для формування оптимістичного світовідчуття. Наприклад, В.Моцарт Фінал „Маленької нічної серенади”.

Сядемо зручніше, почнемо спостерігати за нашим диханням.

Зосередимо увагу на грудях і настроїмося на сприйняття світлих сторін життя.

Відчуємо теплу і дружню прихильність до себе і до навколишнього світу.

Пригадаємо часи, коли нас супроводжували у всьому успіх і перемоги.

Воскресимо ці епізоди виразно і у всіх деталях

Пригадаємо минулі радощі: зустрічі з другом, повернення в рідні місця, складання важкого іспиту, завершення важкого походу або сходження, милування природою, своєї безкорисливої допомоги, пізнання істини, виконання заповітного бажання, спілкування з мистецтвом.

Виразно відчуємо, як душа відкривається назустріч радісним спогадам.

Веселі зморшки збираються у очей, підіймаються у гору куточки губ.

Веселий вогник спалахує у грудях.

Прекрасна музика йде в такт і унісон світлим переживанням, і наше серце, подібно птаху, летить назустріч радощам буття.

Ще глибше відчуваємо захоплення. Яке відчували колись.

Якщо в душі зачаївся смуток, зітремо його в нашому поточному дні, відчуємо велику радість єднання зі всім оточуючим нас життям - з людьми, природою, мистецтвом.

Тріумфальні звуки музики зараз - відображення того, що твориться в серці.

Хочеться обійняти весь світ, простягнути в захваті від нього свої рукикрила.

У всій повноті відчуємо впевненість у своїх силах.

Розкриємо очі назустріч сонячному світлу.

Із захопленням вдихаємо в себе свіже повітря.

Радісно вітаємо людей, що зустрічаються, говоримо їм привітні прості слова, сповнені любові до ближнього.

Вправи для активізації життєвих сил

Музичний супровід: М.Равель „Павана”

Сядемо зручно, закриємо очі і зосередимося на диханні.

Постежимо за диханням і заспокоїмо його.

Наше дихання повинне стати абсолютно спокійним.

Слухаємо музику, уживаємося в мелодію і погойдуємося в її такт.

Наше тіло розслаблене, разом з музикою в нашу душу вливається приємний спокій і млість.

Бачимо далекі країни і нетутешні світи.

Купаємося і ніби розчиняємося в звуках музики - добрих і безтурботних.

Всі м'язи тіла приємно розслаблені, і кожною клітинкою організму вбираємо в себе цю прекрасну музику.

Безтурботний відпочинок і солодкий спокій повністю оволоділи нами.

2. Музичний супровід: М.Равель „Болеро”.

Наша увага переміщується в середину грудей - точку душевної рівноваги.

Дихання продовжує залишатися рівним, ледве помітним.

Вдихнувши, затримаємо на три секунди дихання - раз, два, три і видихнемо.

Відчуємо, як по всьому тілу прокотилася тепла хвиля енергії. Нам стало тепло.

Відчуємо тепло і жар в грудях. Що приносить з собою ритмічні звуки музики.

Життєва енергія починає все більше і більше накопичуватися в грудях.

Уявимо, що серце перетворюється на яскравий, червоний тюльпан, що втілює в собі всі життєві сили.

Енергія серця спрямовується в гору, до сонця і немає перешкод, які могли б її зупинити.

Потік життєвих сил росте і стає подібним до неприборканого гейзера, який злітає все вище і вище.

У прагненні до нашої мети ніщо не може перешкодити!

З цією музикою перемагаємо всі зовнішні і внутрішні перешкоди.

Сміливо йдемо до наміченої мети.

Відкидаємо геть розслаблення.

Величезна енергія і упевненість заряджають нас.

Потік внутрішньої енергії стає всесильнішим. Ось він вже подібний до несамовитого вулкана, потужність якого надзвичайна.

Наше дихання упевнене, міцне і могутнє.

Ми повні великих життєвих сил.

Жадання великих звершень могутнім полум'ям горить у наших грудях.

Наше єство ніби випрямляється і підіймається для здійснення великих справ.

Відчуваємо незвичайний прилив сил і величезне жадання діяльності.

Неможливо жити сірим і буденним життям. Коли у нас стільки сил і енергії.

Звуки музики підносять все вище і вище. У Духовному підйомі зливаємося зі всім світовим простором.

Обіймемо цей світ, в якому ми з'явилися.

Захоплення життям пронизує все єство, ми відчуваємо, що можемо подолати будьяку перешкоду, яка зустрінеться на шляху.

Ми все зможемо і всього доб'ємося.

Політ життєвих сил сміливий і стійкий!

Запам'ятаймо відчуття енергії, що б'є, і повірмо, що усередині нас існує її джерело, що рветься до перемог над силами долі88, 8691.

Фактично вивчаючи музикотерапевтичний вплив західноєвропейського мистецтва, наше завдання полягає в тому, щоб ввести у запропоновані нами програми саме українську класику і народну музику з метою психокорекції, психорегуляції, лікування. Ця музична діяльність не мала резонансу, оскільки наші музикознавці повністю не вивчали вплив цього мистецтва на людину. Тому дана програма, яка розроблена на основі експерементальної роботи з учнями середніх класів до загальновідомих творів зарубіжної класики включає твори української класики та народної музики. Наприклад, для психокорекції, яку бажано впроваджувати у молодшій школі поряд із такими творами, які направлені на здоровий спосіб життя ми рекомендуємо включити твори наших українських композиторів та українські народні пісні. Наприклад, для зняття гіпертонії і напруженості рекомендуємо такі твори: Й.С.Бах. Концерт „ремінор” для скрипки; Б.Барток. Соната для фортепіано; Щедрін. Етюдикартини, аmoll; Д.Січинський „Як почуєш вночі”; Українська народна пісня „ Ой у гаю при Дунаю” в обробці М.Білана.

На основі проведеного дослідження та аналізу музичнослухової практики, яка існує в СШ, можна рекомендувати ввести в практичну діяльність школи відповідні музичні програми із використання української класики та народної музики, враховуючи при цьому програмні вимоги щодо уроків музики.

2.3 Терапевтичний вплив музичного фольклору

У кожному музичному інструменті відтворення звуку відбувається за рахунок його джерела (звуку), вібратора, що визначає висоту звуку, і резонаторів, що надають тональні властивості. Наприклад, у гітари це, відповідно, пальці виконавця, струни і корпус гітари.

Наш голос може бути не тільки музичним інструментом великої сили, характеру і пристосованості, але, як і будьякий інструмент, одним з найдоступніших звукових ліків, чудовим засобом зцілення. Джерело голосу - видих легенів, вібратор - голосові зв'язки в гортані, а резонатори - повітряні порожнини і структури горла, рота, носа і синусоїдальних пазух.

Голос людини або звуки на основі дихання, на відміну від безлічі звуків, що виробляються нашим тілом (плескання в долоні. Тупання ногами, скреготу зубів і ін.), відображають не тільки його фізичний стан. Але і розумове, і емоційне, духовне життя. Так само, як душа пов'язує окрему особу з духовною єдністю людства, так і голос встановлює контакт між індивідуальною системою коливань організму і тією, що складає сітку коливань космосу, з'єднує найдрібнішу хвилю або частинку енергії з енергією Всесвіту.

У Багатьох релігіях світу дихання має на увазі дух, душу. Європейське слово ruach означає не тільки єдиний дух Всесвіту, який носиться над Землею, але і дихання Господа. За традицією. Що йде від староіндійських джерел. Дихання - це „прана”, „кі”, тобто життєва сила, що визначає голос.

Розуміння природи голосу, знання ефекту звуків, які він генерує, є наукою не тільки зцілення. Але і самопізнання.

Відкриття і звільнення голосу сприятливо діє на фізичне здоров'я. Розумовий і емоційний стан, зовнішній вигляд, соціальну впевненість і мистецтво спілкування. Навіть окремо вимовлений звук може робити масаж м'язових тканин верхньої частини тіла і примусити вібрувати органи, що знаходяться всередині. Вокал, релігійні співи, тонування мантр і спів молитов дозволяють і наблизитися до духовності, і відчути ії корисну дію на практичному рівні: зменшити біль, полегшити або зняти спеціальну напругу, підвищуючи при цьому життєву силу і стійкість.

Голос має не тільки терапевтичні, а й діагностичні властивості. Вслухаючись в нюанси власного голосу і голосу інших людей. Можна зрозуміти багато з аспектів здоров'я. Ознаки здорового голосу - різносторонність, чутливість, теплота і чистота тону: голос повинен бути чистим, яскравим і відкритим, без слідів примусуабо напруги. Крім того, здоровий голос володіє достатком життєвої енергії, здатності долати труднощі, розчарування й біль.

Допомогти розпізнати проблему може не тільки характерний звук самого голосу, але і стан здоров'я голосових органів. Наприклад, хронічні ангіни можуть бути результатом тривалого конфлікту з кимось із близьких, навіть якщо дисгармонію приховувати і не визнавати.

Для тих, хто слухає з істинною увагою, голос може також розповісти, як ми справляємося з різними етапами життя і процесами розвитку і дозрівання.

Страх перед дорослішанням, емоційними потребами і відповідальністю дорослого життя виявляється в дитячому голосі і дитячій артикуляції, здатних зберегтися і в зрілому віці. Хрипкий, переривистий голос „маленької дівчинки” - характеристика жіночого кокетування, так само, як і лаконічні глибокі тони відповідного чоловічого еквівалента.

Відчуття марності і життєвого краху, які можуть супроводжувати старість, ясно помітні в апатичному і буркотливому голосі. Іноді посиленому поставою „черепахи”, за якої людина втягує голову в шию, тоді як плечі мають знаходитися нижче щелепи, аби голос звучав природно.

У 40х і 50х роках минулого століття декілька найкрупніших новацій в області терапії голосом були зроблені доктором Полем Дж.Мозесом, професором клініки мови і голосу факультету отоларингології Стенфордського медичного університету. Він вважав, що голос - основна форма вираження індивідуальності. Якщо уважно прислухатися до нього, иожна проаналізувати різні моделі поведінки. Простежити за ними і підібрати відповідне лікування. Подібно річним кільцям на зрізі дерева, інтонація, модуляції, інтенсивність й інші об'єктивні характеристики голосу дають простий ключ до аналізу історії життя і долі кожної людини.

Проводячи аналіз написаних на плівку бесід із різними людьми, Мозес навчився встановлювати медичний діагнос кожному пацієнту за його голосом. Грунтуючись на діапазоні і симетричності голосу кожної людини, на переважанні в ньому певних інтонацій, на тому, як голос виражає мелодику і ритм, а також на гучності, чіткості, акцентах та інших змінних величинах, доктор Мозес побудував складну фізичну і психологічну модель (профіль) голосу. Як експеримент він одного разу провів аналіз особи підлітка тільки на основі запису його голосу. Результати вченого співпали зтим, що написали в історії хвороби психіатри, які оглядали дитину. „Голосова динаміка - точне і достовірне віддзеркалення психодинаміки, зробив висновок П.Дж.Мозес. Кожна емоція людини має своє вокальне вираження” Новаторська робота Мозеса з лікування шизофренії за допомогою голосу давно стала предметом досліджень багатьох фахівців.

Фольклорна музика, зокрема народна пісня, ще не стала предметом зацікавленого аналізу з боку спеціалістів, котрі займаються проблемами музикотерапії та музикопрофілактики. Відомо, що українська народна пісня має значні резерви музико профілактичного впливу, котрі використовуються в практиці роботи з дітьми в умовах навчального закладу, але ще не достатньо і не систематично. Оздоровча дія народних музичнопоетичних творів може виявлятися, поперше, у процесі урізноманітнення акустичного середовища школи ( не прямі впливи ); подруге, у ході розвитку естетичних потреб, збагачення емоційної сфери, формування стресостійкості, як компоненту валеологічної культури ( прямі впливи ) 37, 219 .

Оздоровчий вплив української народної пісні, який виявляється в поліпшенні саморегуляції та оптимізації емоційних станів слухача, зумовлений особливою глибиною художнього спілкування, що досягається під час прослуховування народних творів; налагоджений таким чином контакт не поступається в цьому глибині взаємодії, що виникає в процесі сприйняття інструментальної класичної музики. Українська народна пісня вражає своєю різноманітністю. Так, опираючись на дані зарубіжних джерел, відомий дослідник історії української музики Г. Нудьга зазначає, що українська пісня - одна з найбагатших у світі як за кількістю знаних творів, так і за поетичною досконалістю. Нині вже зібрано близько двадцять тисяч народних творів із мелодіями; що ж до текстів, то їх сотні тисяч 53, 6].

Генетично найдавніше визначається ліроепічний підрозділ, до якого входять переважно обрядові пісні ( колядки, щедрівки і веснянки, купальські і петрівчані, обжинкові, гребовецькі, весільні, трудові, ігрові, хороводні пісні ), замовляння, дитячі пісні. Наступний вид народної творчості - це балади та історичні музичнопоетичні твори. Третій - жартівливі та сатиричні пісні. Загального визнання в усьому світі набули українські ліричні пісні. Умовно їх розмежовують за такими тематичними групками “пісні про кохання”, “про родинне життя”, “соціально побутові” ( козацькі, чумацькі, антикріпосницькі, наймитські та заробітчанські, емігрантські, рекрутські та солдатські ) та пісні літературного походження.

Сьогодні українську народну пісню люблять не лише на Батьківщині, а й цінують, знають і цікавляться нею як культурним феноменом в усьому світі. Вона, як відзначають навіть іноземці, “неперевершена своєю мелодією, та ще й без диригента співається хором”

З метою перевірки запропонованої гіпотези щодо доцільності використання української пісні як засобу етнопревентивного впливу Кіндратюк Б. Застосовує метод конвентаналізу. Він звертається до відомостей стосовно виступів вітчизняних хорових колективів, які представлені в книзі Г. Нудьги “Українська пісня в світі”. У цьому дослідженні описуються гастролі хору під керівництвом О. Кошиця та українського народного хору під керівництвом Г. Верьовки в багатьох країнах світу і наводяться відгуки преси на їхні виступи - у Франції, Швейцарії, Австрії, Англії, Бельгії, Німеччині, Фінляндії, Франції, Португалії. Усі відгуки, за свідченням Г. Нудьги, були зроблені у свій час відомими музикантами та професійними журналістами. Опираючись на дані матеріали, автор спробував окреслити музико профілактичні можливості української народної пісні. Для цього необхідно розв`язати одну з найскладніших проблем сучасної музичної психології, а саме визначити рівень музичної компетентності слухачів, зокрема врахувати індивідуальнопсихологічні особливості їхнього музичного сприймання. З цього приводу звернемось до робіт Г. Тарасова, в яких розвивається підхід стосовно структури особистісного музичного досвіду, що зумовлює рівень сприймання і розуміння людиною музики. Цей учений вважає, що “мотиваційні фактори, які регулюють способи реалізації справді особистісного досвіду при зверненні людини до музики”[80,72], діють через дві взаємопов`язані структури: 1) організацію “зовнішніх впливів” ( класичний музичний твір ); 2) організацію “внутрішніх умов” ( побудову особистісно-значущого досвіду ). Останній охоплює три рівні, котрі відповідають трьом ступеням розвитку музичної потреби: 1) емоційноконтактний рівень; 2) перцептивнопізнавальний рівень; 3) інтелектуальноконструктивний.

У формуванні музичної потреби зазначений учений виділяє два етапи: 1) допредметний; 2) предметний. Допредметний етап узгоджується з виявами емоційно-контактного рівня музичної потреби. “Слухач встановлює живі, безпосередні зв`язки з музикою. Вона виступає як форма вираження та процесуального розгортання актуальних емоцій слухача ( його настрою, життєвого тонусу, стану в даній життєвій ситуації)” - [80, 76. Предметний етап - це досягнення слухачем рівня художнього спілкування з твором, оволодіння засобами музичної мови, розуміння ідей та відношень, закладених композитором при написанні твору. Даний етап пов`язаний із перцептивно-пізнавальним рівнем розвитку музичної потреби.

Кіндратюк Б. у своєму дослідженні припускає, що рівень особистісно-значущого досвіду ( за Г. Тарасовим ) і музичної компетентності авторів відгуків на виступи хорів О. Кошиця та Г. Верьовки був неоднорідним: від емоційно-контактного до інтелектуально-конструктивного (останній притаманний переважно композиторам ).

Докладний аналіз змісту відгуків дозволяє виокремити сім гіпотетичних факторів ( груп понять ). Вони отримані на основі лише первинного кількісно-якісного аналізу матеріалу. Перші три фактори (групи - понять) мають вигляд полярних шкал, що попарно об`єднують протилежні за змістом якості.

Водночас секрет “магічного” впливу наших вокально-поетичних творів прихований у тому, що вони не такі прості, як це видається спочатку. Помітна прихильність, яку пісні нашого народу викликали навіть у зарубіжних фахівців, знавців класичної музики, спричинена не тим, що їм притаманна простота, а, вірогідно, властива надзвичайна цілісність. Адже поряд з оцінкою “простоти” пісні, критики одностайно зазначили, що вона в той же час і різноманітна, граційна, оригінальна, витончена, фантазійна. Отже, українську пісню вирізняє виняткова єдність, гармонійна взаємопов`язаність елементів, внаслідок чого вона сприймається як щось цілісне та безпосереднє. Це вкрай суттєво для розуміння механізмів впливу українських фольклорних музично-поетичних творів на слухача. Так, Г. Тарасов стверджує, що “музична потреба нерозривна зі звучанням цілісного музичного твору, який їй протистоїть. При цьому цілісність така, що інтонована і виступає як результат багаторазового слухового “входження” у твір. Стабільність концертних виступів молодих музикантів безпосередньо залежить від способу цілісного мотиваційно-слухового регулювання їхньої діяльності” [80, 7677]. Глибинні особливості народних пісенних перлин сприяють тому що слухач більш легко переходить від до предметного етапу формування музичної потреби, націленого на свої власні настрої, до етапу предметного, рівня власне художнього спілкування з піснею, розуміння ідей, образів, символів і відношень, які закладені в ній.

Коли особистість сприймає класичний музичний твір на рівні художнього спілкування, то намагається відчути настрої композитора, перейнятися способом музичного мислення митця, зрозуміти його задум тощо. Інакше кажучи, у процесі сприймання твору за допомогою засобів музичного мовлення і відбувається справжнє спілкування, котре, розгортаючись у музичному просторі та часі, допомагає збагатити інтелектуальну сферу особистості, оптимізувати її емоційні стани, стабілізувати душевні ритми, створити нові можливості для глибокого самопізнання.

З ким спілкується особистість, коли прослуховує чи виконує українську народну пісню? Інтимне відчуття безпосередності та відкритості виникає завдяки такій важливій її якості, як “душевність” Саме вона часто-густо відзначається слухачами. Усе це спонукає не розумом (шляхом аналізу пісні),а емоційно ,на основі співчуття та співпереживання, стати на позицію наших предків-творців художнього твору, зрозуміти її душею, розпочати з ними глибинний та інтимний діалог. Тому невипадково, що у відгуках на виступи українських хорів, які наводить Г.Нудьга, часто висловлюється думка, яка у стислій формі звучить так :”Ми відчули, що спілкуємося з душею українського народу” .До речі, винятково разючий ефект художньо-комунікативного впливу простежується тоді, коли пісні виконує кобзар. У цих комунікативних ситуаціях співець виступає перед слухачами як уособлення народного досвіду, у ролі своєрідного посланця з минулого.

Закономірно виникає припущення, що особистість, слухаючи пісні у виконанні кобзаря, більш успішно досягає найвищого інтелектуально-конструктивного рівня музичного сприймання (за Г.Тарасовим), бо на її очах створюються думи і пісні, оживають забуті мелодії та образи. Цей психологічний механізм, вірогідно, спричинив те незабутнє враження, що справив виступ кобзаря Остапа Вересая на Третьому археологічному з'їзді.

На основі спостережень та бесід з учнями середніх класів школи-ліцею №23 з пропонованих їм різних жанрів в музичній творчості, які володіють найбільшим терапевтичним впливом, було визначено, що саме народна пісня, особливо в живому виконанні, а ще краще - у власному, викликає у дітей сильні емоції і відповідно впливає на їх психічний стан. Отже, можна стверджувати, що дитячий організм і психіка швидко реагують на звучання народної пісні та українських класичних творів, основаних на народних пісенно-танцювальних інтонаціях, що пояснюється нашою генетичною пам'яттю, бо цей музичний матеріал є справжнім художнім оберегом нашої історії традицій, національного менталітету.

Висновки

ХХ століття принесло небачені раніше досягнення, основані на силі розуму. Проте в той же час планета і усе людство виявилося на межі тотальної екологічної катастрофи. Основою вирішення цих та інших проблем є система створення духовного, інтелектуального та фізичного потенціалу молодих людей, саме тих, які житимуть і творитимуть в новій епосі. Власне і постає питання: чи зможе особистість реалізувати свій інтелектуальний потенціал, стати духовним лідером, взірцем і гордістю нації, все це залежить від того, як будуть навчати молодь і як сприятимуть цьому навчанню.

Сучасна цивілізація сприяє тому, що ми живемо в штучному світі, ми дихаємо поганим повітрям і маємо “штучне” здоров`я. Як доповнення до цього - умови сучасного життя - поспіх, стреси, брак руху викликають у нашому організмі низку психічних і емоційних розладів. Щоб корегувати ці розлади, потрібно володіти відповідними знаннями. І одним з найбільш дієвих способів цього процесу виступає музика, як інструмент вібраційного цілительства. Музику застосовують для стимулювання певних рівнів підсвідомості, які дозволяють ефективніше керувати процесами тіла і змінювати фактори здоров`я, що контролюються цим рівнем розуму. Отже, володіння знаннями, як працювати з підсвідомим розумом і впливати на нього на всіх рівнях: фізичному, емоційному, ментальному і духовному - є ключем до створення збалансованого здоров`я, гармонійно розвиненої особистості. Все довкола змінюється, тільки музика залишається невід`ємною частиною навколишнього середовища і людина повинна жити з нею в гармонії і єдності, бо це мистецтво покликано давати все необхідне для життя та здоров`я людини.

В завершенні даної магістерської роботи можна стверджувати про те, що всі поставлені завдання вирішені і мета роботи досягнута. В результаті проведеного дослідження ми прийшли до наступних висновків:

1. Основуючись на положеннях опрацьованих першоджерел та ознайомившись з історією проблеми, можна стверджувати, що музикотерапія, як учення про цілительські властивості музики, пройшла довгий і складний шлях свого розвитку, зазнала високого злету та забуття і починає відроджуватись в наш час. У сучасному світі музичну терапію застосовують практично в усіх розвинених країнах світу, що сприяє формуванню різних музично-психотерапевтичних шкіл - шведської, американської, німецької, японської, китайської, російської, французької тощо. Кожна з них, взаємодоповнюючи одна одну, дали наукове обгрунтування цьому явищу і створили цілий напрямок у сучасній науці.

2. Музикотерапія - це система психосоматичної регуляції функцій організму людини, отже, це наука практична, яка тісно пов'язана з практичною діяльністю психологів, медиків, музикознавців, вчителів тощо. Багатство творчих шкіл і широка спеціалізація музикотерапії зумовило наукові розробки різних методик її впровадження в практику. Серед них найбільш ефективними є методика доктора Р.Блаво ( СанктПетербург), І.Тарханова (Москва), С Шабутін та І. Шабутіна (Росія Греція), С. Хміль (Україна Греція) О.Чебикіна і А. Андрієвського (Україна) та ін.

3. Сучасну музикотерапію використовують як засіб впливу на психічний та фізичний стан людини, і, систематизуючи основні механізми цих впливів, їх можна визначити як: психорегуляція, психокорекція, лікування і профілактика.

4. Психорегуляція - це довільна і цілеспрямована зміна окремих психофізіологічних функцій і психічних станів в цілому, які здійснюються самим суб'єктом шляхом спеціально організованої психічної активності. Психорегуляцію рекомендується застосовувати з дитячого віку, коли формуються музичні смаки, що в майбутньому забезпечить людині психічне здоров'я.

5. Психокорекція - це діяльність по виправленню (коректуванню) тих якостей психічного розвитку, які по прийнятій системі критеріїв не відповідають оптимальній моделі. Психокорекцію необхідно використовувати, коли потрібно виправити недоліки попереднього стану.

6. Лікувальні засоби музики необхідно застосовувати при серйозних хворобах для досягнення терапевтичного ефекту паралельно із медикаментозним лікуванням.

7. Саме ця “програма” була частково застосована в умовах роботи школи-ліцею № 23, з учнями середніх класів, які були доступні в практиці. Визначивши їх музичні уподобання (рок, реп, поп), які з позицій терапевтичного впливу мають зворотню дію (підвищують агресивність, дратівливість, сприяють втраті здорового глузду, збуджують негативні емоції), зумовило примінити до них механізми психокорекції, для чого була розроблена музична програма і частково впроваджена в роботу з учнями експериментальної групи.

8. На основі спостережень та бесід з учнями середніх класів школи-ліцею № 23 з пропонованих їм різних жанрів музичної творчості, які володіють найбільшим терапевтичним впливом, було визначено, що саме народна пісня, особливо в живому виконанні, а ще краще - у власному, викликає у дітей сильні емоції і відповідно впливає на їх психічний стан. Отже, можна стверджувати, що дитячий організм і психіка швидко реагують на звучання народної пісні і українських класичних творів, основаних на народних пісенно-танцювальних інтонаціях, що пояснюється нашою генетичною пам'яттю, бо цей музичний матеріал є справжнім художнім оберегом нашої історії, традицій, національного менталітету.

9. На основі проведеного дослідження та аналізу музично-слухової практики, яка існує в СШ, можна рекомендувати наступні заходи:

1) ввести в практичну діяльність школи відповідні музичні програми із використанням української класики та народної музики, враховуючи при цьому програмні вимоги щодо уроків музики;

2) створити умови для більшої співпраці між учителем музичного мистецтва, шкільним психологом, батьками, класними керівниками тощо, яка б була направлена на забезпечення духовного і фізичного здоров'я дітей;

3) запровадити музичні програми, які б використовувалися під час відпочинку учнів, тобто на перервах, і були стимулюючим, підбадьорюючим засобом для школярів у подальшому процесі навчання;

4) з метою психорегуляції, основним завданням якої є створення бадьорого настрою, оптимістичного світосприйняття та віри в свої сили рекомендується запровадити слідуючи форми роботи:

музичні “зустрічі” ( музика зустрічає дітей перед початком уроків );

п'ятихвилинні музичні перерви ( кінець уроку, або перерва );

виконання спеціальних вправ під супровід музики, наприклад, для оптимістичного світовідчуття ( В.Моцарт. Фінал „Маленької нічної серенади”, танцювальна музика з оперет І.Штрауса, І.Кальмана, Ф.Легара тощо) або для активізації життєвих сил ( М.Равель. „Болеро” та ін. ) (Див. 88, 8691) тощо;

5) з метою психокорекції, основним завданням якої є направлена дія на корекцію естетичних установок школярів, яка стає необхідною вже в середніх класах, рекомендується організація спеціальних тематичних лекційконцертів, музичних бесід, музичних лекторіїв та вечорів тощо.

В процесі спостереження було виявлено, що кожний паралельний клас має свій колективний психічний „тонус”. Одні - урівноважені і „тихі”, інші - рухливі і моторні (часто аж занадто). Формування загальної „аури” дитячого колективу залежить від багатьох факторів. Але є очевидним, що для кожного з них, враховуючи дані характеристики, необхідно створювати окрему психорегулюючу музичну програму;

6) з метою лікування та профілактики рекомендуємо проводити групові та індивідуальні музичні сеанси. Наприклад, перед загрозою епідемії грипу, простудних захворювань використовувати музичні програми, направлені на зміцнення імунної системи ( твори В. Моцарт, М. Равеля, м`який джаз ). Для індивідуальної роботи рекомендуємо проводити так звані “Музичні сни”, які здійснюються в домашніх умовах, або в кабінетах психореабілітації, а при серйозних захворюваннях - використовувати відповідні лікувальні програми разом з медикаментозним лікуванням за порадою спеціаліста;

7) для досягнення більшого ефекту всіх напрямків психотерапевтичного впливу рекомендується використовувати “живий” спів, особисте виконання голосом, який є природним цілющим інструментом. А основним матеріалом для співу використовувати народну пісню, яка вражає своєю різноманітністю.

Дане магістерське дослідження тільки частково торкнулося надзвичайно важливих проблем щодо музико-терапевтичного впливу на людину, тому потребує більш глибокого і різностороннього вивчення та застосування на практиці.

Список використаних джерел

1. Алякринский Б.С., Степанова С.И. По закону ритма. - М.,1985, 176с.

2. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. - М.: Педагогика,1980. - 287с.

3. Асафьев Б. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. - Л.:Музыка, 1973.144с.

4. Вербенко Н.В. Психотерапія с гитарой в руках //Таврический журнал психотерапии. 1997. - Т.1. №1.

5.Виготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искво, 1965. - 379с.

6. Геник С. Скарби здоров'я навколо нас. - ІваноФранківськ: Нова Зоря, 2002. - 680с.

7. Гроф С. Духовный кризис.// Пер. С англ, М.:МТМ, 1995. - с.256.

8. Дорфман Л.Я. Исследование влияния музыки на психомоторику в связи с особенностями нейродинамики. - М.:Наука,1986.с.202.

9. Доскин В., Лаврентьєва И. Ритмі жизни. - М.:Медицина, 1991. - 176с.

10. Драганчук В.М. Апробація методів і форм психокоригуючої дії музики у вихованні дітей вікової категорії 56 років // Тези доповідей Всеукраїнської науковопрактичної конференції. Професійна мистецька освіта: діалог традицій та інновацій - К., 2000. - с.129130.

11. Драганчук В.М. Історія музико терапії як підґрунтя нових психологопедагогічних технологій:Зб.наук.праць.Вип.3.Луцьк, 2000.С.1017.

12. Драганчук В.М. Концепції катарсису у процесі їх історичного розвитку//Науковий вісник В.Д.У. Серія»Історичні науки»:Зб.наук.праць.Вип.3./Волинський державний університет ім. Лесі Українки - Луцьк, 2000. - С. 188193.

13. Драганчук В.М. Музика і реципієнт: Діалог культур:Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта: Зб.наукових праць. - Вип.6. - Львів,2001. - С.2129.

14. Драганчук В. музика як фактор психокоригування: історичний, теоретичний і практичний аспекти: Автореф. Дис…к. мистецтвозн.:17.00.03/Національна музична академія ім. П.Чайковського. - Київ, 2003.

15. Драганчук В.М. Психофізіологічні аспекти музичного мистецтва та його впливу//ІV Міжнародний конгрес україністів. Етнологія. Фольклористика: Доповіді та повідомлення. - Кн..1/Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. - Одеса - Київ, 2001. - С.324327.

16. Драганчук В.М. Система музичного психокоригуючого впливу//Україна 20 ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. наук. праць /тези доповіді, виголошеної під час роботи Міжнародного круглого столу «Україна - Австрія: історичні взаємини, економічні системи, розвиток науки, проблеми освіти і виховання» (Луцьк, 2000/ НАНУ, Інститут історії України. - Вип..4. - К.,2001. - С.378381.

17.Емото Массару. Енергія води для самопознания и исцеления/ Перев. С англ.. - М.: ООО Издательский дом. «София»,2006. - 96 с., ил.

18.Емото Массару. Послание води: Тайные коды кристал лов льда/Перев. с англ.. - М.: ООО Издательский дом «София»,2006. - 96.,ил.

19.Журавлев Л.П. Звук и смысл - М.: Просвещение, 1991. - 160с.

20.Захарова Н.Н., Авдеев В.М., Функциональные изменения центральной нервной системы при восприятии музыки //Журн. Вьісш. Нерв. Деят. - 1982. - Т.32. вьіп.5. - С.915921.

21.Захарчук О. Музика на сторожі здоров'я. - Дзвін, 1999. - С.108110.

22.Зелигман М.Е. Как научиться оптимізму.//Перевод с английского. - М.:Вече, 1997. - С.429.

23.Євдокимова Ю., Мельниченко В. Музыкальная терапия: Что? Зачем? Как? Музыкальная Академия. - 1993 №1 - С.178183.

24.Кагарлицький М. Коли мовчать слова. - К.: Музична Україна, 1969. - С.124.

25.Казаринова А.С. Музика в системі психопрофілактики//Праці Ленінгр.НННпсихоневр. - 1976. - Т. 78.С.89.

26.Карвасарський Б. Д. Психотерапія. - М.: Медицина, 1985. - 304с.

27.Карпенко З. Психокорекція розвитку дитини. - ІваноФранківськ, 1994. - 132с.

28.Капустин Ю Музыкант,исполнитель и публика. - Л.:Музыка, 1985. - 160с.

29.Кіндратюк Б.Д., Сусак П.Д. Діагностика та оптимізація емоційних станів учнів у навчальновиховному процесі. Методичні рекомендації. - ІваноФранківськ. - 1992. - 36с.

30.Коломинский Я.Человек:Психология. - М.,1986.

31.Корди У.,Кєхеле Х. изучение результатов психотерапии//Вопросы психологи. - 1995. №3. - С.102114.

32.КореновськаМарич Р. Зміст роботи шкільного психолога в загальноосвітній середній школі//Конспект: Наук. - метод. Журнал львівського науковометодичного інституту освіти. - 1995. №1. -С.6366

33.Костюк А. Восприятие мелодики: мелодические параметрі процесса восприятия музыки. - К.: Наукова думка, 1986. - 192с.

34.Кречко М. Через пісню у світ духовності // Освіта. - 1994. -30 берез.

35.Кузина С. 5я симфонія Бетховена для желудка с гастритом//Комсомольская правда. - 5 сентяб.

36.Лазарев М. Пропиши мне, доктор, увертюру // Интересная газета. Исцеление. - 1995. №6 (20).

37.ЛитвинКіндратюк С., Кіндратюк Б. Народознавство та організація здорового способу життя школярів. - ІваноФранківськ: Плай, 1997. - 279с.

38.Лосєв А. Основной вопрос философии музыки // Философия. Міфологія, Культура. - М.:Политиздат 1991. -с. 315335.

39.Макарчев В. Вам фуги и сонаты помогут не болеть// Здравье совети. - Как бьіть здоровым. - 2001. - 612 апреля. - С.1.

40.Матейова З.,Мащура С. Музыкотерапия при заикание - К.: Выща школа, 1984. - 303с.

41.Мединцев В.А. Диалогический журнал, 2000 №5 - с.117121.

42.Мединцев В.А. Музыкальний талант как обект психологического исследования: наукові повідомлення//Практична психология. - 2001. №5 - С.5153.

43.Медушевский В.В. О закономерностях в средствах художественного воздействия музыки. -М.: Музыка, 1976. - 267с.

44.Мейзі М. Лікувальний вплив музики// Молодь України, 1992. -3 лист.

45.Михайловская Н. музыка в место пилюль. - Здоровье. - 1998. №10 С.1821.

46.Москальова А. Психологічне обстеження засобами музики//Шкільний світ. - 2001 №47. - С. 5.

47.Мостова Т. Ліки, які слухають.../Про вплив музики на зняття стресів/ //Освіта України - 1997 №40. -3 жовт.

48.Музика, картини, кристали замість ліків//Здоров'я і довголіття. - 2005, 713 лип. С.4.

49.Музична естетика античного світу/Під ред. Лосєва/Муз.Україна. - К.: 1974.

50.Назайкинский Е. Звуковой мир музыки - М.: Музьіка. - 1988. - 256с.

51.Назайкинский Е. Музыка и екология// Музыкальная академия.

52.Ноймар А. Музыканты в зеркале медицины // перевод с нем. - 1998. №10 - С.1821.

53.Нудьга Г. Українська пісня в світі: Дослідження. - К.: Муз. Україна, 1989. 536с.

54.Пастернак А. І музика лікує//Наука і суспільство. - 1992. №1.с.7475.

55.Петрушин В.Музыкальная психология. -М.,1997. -383.

56.Полякова І.О.Народна пісня як один із методів музичної терапії//Всеукраїнська науковопрактична конференція. -К.:2006.С.20052007.

57.Пономарев Я.А. Психология творчества // Тенденции развития психологической науки. - М.: Наука, 1988. - С.2125.

58.Психология/За ред.Ю.Трофимова, К.,1989.

59.Птицын Л. О Музыкальной терапии//Психология процессов художественного творчества. - М.:Наука, 1984. -С.215219.

60.Пузич Я.І.Пузич І.Я. Музика і здоров'я//Науковий світ. - 2002. №8, серпень.СС.2829.

61.Ражников В. Исследование музыкального исполнительского образа//Вопросьі психологиию -1978. №2, С.

62.Ражников В. Резерви музыкальной педагогики. - М.:Знання, 1980. -96с.

63.Разумов А.Н.Пономаренко В.А.,Пискунов В.А. Здоровье здорового человека. М.:1996.

64.Рацкая Ц.С. Музыка в жизнє и творчестве. - М.: Музика, 1985. - С.64.

65.Рейнуотер Дж. Как стать собственньм психотерапевтом: Пер. С англ/ общ. Реди посл. Ф.Е.Зелилюка, М.: Кофр, 1997.

66.Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога:Учеб. Пособие:В.2кн - М.: Издво Владос.

67.Романов Л.Н. Музыкальное искуство и православие. - Л.: ГМИРИА, 1989. - 119с.

68.Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання: Навч. метод. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 248 с.

69.Россихина В.П. Беседа о класической музьіке. - М.: Просвещение, 1980. -С.129.

70.Рубинштейн С. Основи общей психологии, М., 1989.

71.Руженцев О. Пігулка? Краще Шуберт! Музикотерапія і список творів// Літературна Україна. - 2001. 18 лютого.

72.Русинов В.С., Гриндель О.М., Братина И.Н. Методика исследования физиологии труда. - М.: 1974. - С.5280.

73.Рюгер К. Домашня музична аптечка.Фенікс. 1998.

74.Северинов А. Зачем японцы поют. - АифУкраина. - 1999. №2. - С.11

75.Синяков А.Ф. Стимуляторы жизни. - М.: Молодая гвардия, 1999. - С.189

76.Смирнов М.А. Емоциональный мир музыки. - М.: Музыка, 1990.

77.Словарь практического психолога. (сост. СС.Ю.Головин. -Минск:Харвест, 1998. -800с.

78.Соболев А.С. Музыкальное воспитание во вспомагательной школею - М.:Просвещение, 1968. - 115с.

79.Сухомлинська О. Проблеми теорії виховання дітей і молоді в Україні//Педагогічна газета. -1995. №12 -груд.

80.Тарасов Г. Потребность в классическом искустве как психологический феномен//Психологический журнал. - 1993, №6. - С.7177.

81.Теплов Б.М. Психология музыкальних способностей // Избранные труды в 2х т. М., 1985. - Т.І. С.42222.

82.Траверсе Т. Психологічні особливості впливу музичної інформації на особистість слухача//Соціальна психологія. - 2005. №4. - С.143152.