Музичне мистецтво як засіб терапевтичного впливу (на прикладі роботи з школярами середніх класів)

В XIX столітті в монастирі Бріттані монахині виконували музичні твори для домашніх тварин. Вони помітили, що, прослухавши серенаду В.Моцарта, корови давали в два рази більше молока.

Японці вияснили, що, коли звучить музика В.Моцарта в пекарні, тісто підходить у десять разів швидше. Найкраща горілка з рису, саке, виходить із дріжджів, які перебували під впливом музики композитора.

Відомо, що в Канаді струнні ансамблі грають твори Моцарта на площах міст, щоб упорядкувати вуличний рух і зменшити число аварій.

Отже, застосування музики з метою лікування постає перед фахівцями як одне із актуальних завдань, що потребує успішного виконання. То ж постає питання, щодо підготовки професійних музикотерапевтів, які на тлі уже відомих і своїх досліджень засновують школи, науководослідні центри музичної терапії, різноманітні товариства, з метою дослідження лікувальновиховного значення музики. Музичну терапію застосовують практично в усіх розвинених країнах світу, що сприяло формуванню різних музично психотерапевтичних шкіл - шведської, американської, німецької, японської, китайської, російської, французької тощо. Кожна з них, взаємодоповнюючи одна одну, дали наукове обґрунтування цьому явищу і створили цілий напрямок у сучасній науці. Музикотерапія - це вчення, як працювати з підсвідомим розумом і впливати на нього на всіх рівнях: фізичному, емоційному, ментальному і духовному, що є ключем для створення збалансованого здоров'я і гармонійного розвитку особистості. Основним медикаментом лікування служить творчість композиторів і вдалий підхід щодо її застосування з боку спеціалістів. З усього вищесказаного можна зробити висновок, що музична терапія має великі можливості і перспективу розвитку у подальших досягненнях вчених, звідки великий результат практичної роботи - апробація теоретичного аспекту.

1.3 Сучасні напрямки розвитку музикотерапії

Феноменом музикотерапії свого часу зацікавилися й у нас в Україні. Зокрема, ще в середині 60х років кандидат медичних наук В. Ткаченко з Ялтинського санаторію після багатьох клінічнофізіологічних досліджень, запропонував цілу низку музичних творів для зняття різноманітних патологічних станів організму.

В Україні музична терапія як предмет офіційно не визнана, але музиканти, психологи, педагоги, лікарі у різних галузях використовують її лікувальні властивості. Факультативні навчальні курси музикотерапії читаються у Національній музичній академії України.

У цій роботі ми відзначаємо три основні напрямки терапевтичної дії які існують на даний час і використовуються на практиці:

психорегуляція;

психокорекція;

лікувальнотерапевтичний вплив.

Перший напрямок - психорегуляція - визначається як довільна і цілеспрямована зміна окремих психофізіологічних функцій і психічних станів вцілому, які здійснюються самим суб`єктом шляхом спеціальноорганізованої психічної активності. У широкому розуміння цього слова, психорегуляція означає один із рівнів регуляції активності живих особливостей, для яких характерно використання психічних засобів відбиття і моделювання реальності. При такому трактуванні поняття психорегуляція використовується для характеристики будь яких аспектів життєдіяльності, в тому числі ціле направлену діяльність і поведінку людини. Якщо звернутися до першого визначення цього слова, то формування і ефективність використання внутрішніх засобів діяльності по корегуванню власним станом виступають в якості моменту психологічного дослідження. В прикладних працях, направлених на оптимізацію станів людини (в навчання, спорті, при корекції патологічних стані ) проблема психорегуляції розглядається в зв`язку із створенням спеціальних методів. У дослідженні М.П. Чепиги та С. М. Чепиги “Стимуляція здоров`я та інтелекту” вперше комплексно висвітлюється проблема оздоровлення людини, стимулюючого впливу на навчання і працездатність енергетики музики. Книжка написана на чималому авторському досвіді із використанням найкращих світових досліджень з проблеми активізації інтелектуальних здібностей молодої людини завдяки невичерпним потенційним можливостям організму. У книзі розглянуто такі важливі аспекти активізації розумової діяльності людини в процесі навчальної діяльності, як використанням музики, запахів, кольорів та енергетики людини[87,210].

У своїй монографії “Народознавство та організація здорового способу життя школярів” Б. Д. Кіндратюк у параграфі “Музикотерапія, музико профілактика й українська народна пісня” обгрунтову положення про доцільність використання народної пісняі як засобу превентивного впливу в структурі психологопедагагічних програм з організації здорового способу життя школярів. Народна пісня не лише допомагає збагатити акустичне середовище в умовах навчального закладу, а й здійснює відчутний позитивний вплив на самопочуття учасників педагогічного процесу, сприяє зміцненню стресостійкості дітей, а отже, і розвитку їхньої валеологічної культури.

Даний вид етнопревентивного впливу автор позначає як музико профілактичний вплив засобами народної пісні. Його розглядають у двох основних формах:

прямий ( має виразну позитивну дію, оптимізує самопочуття особистості, зміцнює її душевне здоров`я, сприяє розвитку валеологічної культури );

непрямий ( збагачує акустичне середовище як компонент шкільного довкілля )[37,214].

На основі такого поділу вибудовується методика фольклорної пісні в музикопрофілактичному аспекті. Це дає змогу конструювати етнопревентивні впливи не лише за вже існуючими методичними схемами, а й із застосуванням нових.

Музика може бути могутнім терапевтичним засобом. ЇЇ вплив буває дивовижно заспокійливим і освіжаючим[73,11]. Гармонійна музика - найкращий психотерапевт. Коли людина засинає під ніжні мелодії, вона всю ніч бачить гарні сни. Така музика знімає напругу під час ділових переговорів. Учні під музичний супровід більш уважно слухають і значно швидше запам`ятовують нову інформацію. Якщо жінка годує дитину, слухаючи улюблені п`єси, то при перших звуках знайомих мелодій в неї прибуває молоко.

Інструментальні композиції м`які, ненав`язливі, затишні - їх музика для того, щоб відволіктися, пригадати, помріяти. Вона заспокоює, розслаблює, або, навпаки, бадьорить і наповнює енергією. У ній є те, що треба тільки почути. Багато величавих адажіо, колискових і баркарол своїми м`якими чарами заспокоюють краще, ніж будьякий хімічний препарат.

Існує музика, яку успішно можна застосувати у всіх випадках, незалежно від віку пацієнта це дитяча і народна музика. Вона викликає комплекс “матерідитини” із глибин пам`яті, немовби пропонуючи тимчасову безпеку і недоторканість притулку. Таку музику найкраще застосувати на початку терапевтичного лікування[24,124].

В Америці доктор М. Логан запропонував бандажі для вагітних із вмонтованими в них міністереоколонками, які майбутні мами повинні надягати на живіт. Пояс з`єднаний із плеєром, на якому можна прослуховувати спеціальну музику на аудіо касетах.

Уже народилося 1200 дітей, які слухали музику ще в ембріоні. Всі такі малюки після народження пройшли стандартні тести ( мову, спілкування, моторику ), і показники у них були в чотири рази вищі, ніж у дітей, які не слухали касети доктора. Проте, багато медекспертів у США активно заперечують доцільність методу М. Логана і стверджують, що зародки, реагуючи на музику, стають неспокійними.

Підносять настрій, рятують від депресій, розряджають гостроту почуттів джаз, блюз, діксіленд, каліпсо і реггі, що беруть свій початок від темпераментної африканської музики.

Творчий імпульс стимулює „Марш" із кінофільму „Цирк" І. Дунаєвського, „Болеро" Равеля, „Танець з шаблями" А. Хачатуряна, „Марш запорожців".

Повне розслаблення можна одержати від „Вальсу" Шостаковича із кінофільму „Овод", оркестру Я. Пурселя, державного оркестру українських народних інструментів, твору „Чоловік і жінка" Лея, романсу із музичних ілюстрацій до повісті О. Пушкіна „Завірюха" Г. Свірідова. Кров'яний тиск і серцеву діяльність нормалізує „Весільний марш" Я.Л.Ф. Мендельсона.

Другий напрямок - психокорекція - розуміється як діяльність по виправленню ( коректуванню ) тих особливостей психічного розвитку, які по прийнятій системі критеріїв не відповідають “оптимальній” моделі. Сюди можна віднести психотерапію. Методи корекції багатогранні, їх вибір залежить від того, до якої школи належить психолог. Їх можна достатньо умовно класифікувати відповідно особливостям основних підходів, серед яких виділяються: підхід поведінковий; підхід діяльнісний; підхід когнітивістський; підхід психоаналітичний; підхід екзистенціально-гуманістичний; гештальттерапія; психодрама; підхід тілесно-орієнтований; психосинтез; підхід трансперсональний.

Музикотерапія також використовує музику для психологічної корекції. Численні методики музикотерапії передбачають ізольоване використання музикотерапії як основного чинника дії (прослуховування музичних творів, індивідуальне і групове музикування), так і доповнення музичним супроводом інших коригуючи прийомів для посилення їх дії й підвищення ефективності.

Музикотерапія активно використовується в корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці, комунікативних труднощів та ін.

Після Другої світової війни за кордоном набуло досить широкого розповсюдження лікування музикою різних психічних розладів. Визначилося дві незалежних одна від одної течії: американська і шведська школи. Американська музикотерапія головним чином описує клінічний ефект дії музики різної за формою і змістом, на підставі чого складаються «лікувальні» каталоги музики. Це так звана музична фармакологія, в якій виділяють дві сторони лікувальної дії: стимулюючу і заспокійливу.

Шведська школа, орієнтована на глибинну психологію, вважає, що в корекційній роботі з пацієнтами центральну роль має виконувати музико терапія. Оскільки музика, завдяки своїм специфічним особливостям, в змозі проникнути в глибинні шари особистості.

Фізіологічні зміни у пацієнтів знайшла і обґрунтувала відомий знавець своєї справи доктор Альтшулер. На її думку, музика, якщо вона відповідає емоційному тонусу стану пацієнта, сприяє встановленню словесного контакту з хворим. Тобто при депресивних станах показана музика тиха, спокійна, у разі збудження, навпаки - гучна, швидкого темпу.

Історія музико терапії знає немало прикладів практичного застосування цього принципу. Правильний вибір музичної програми є основним фактором музико терапії. Для того, аби музика «контактувала» з пацієнтом, вона має відповідати його емоційному стану. Ще 1916 року В.М.Бехтєрєв писав: «Музичний твір, що гармоніює з настроєм слухача, діє вражаюче. Твір, що дисгармоніює з настроєм, може не тільки не сподобатися, а й роздратувати».

Уже розроблені спеціальні методики зцілення співом, серед яких особливу увагу заслуговує система С.В. Шумарджана. У минулому - оперний співак, він виділяє вокалотерапію, як метод підвищення резервних можливостей організму людини і корекції порушених функцій способом активного вокального тренінгу. Він розроблений на принципах класичного співу, який складається із спеціальних вправ, що дають акустичну стимуляцію життєво важливих органів, і вправ, які підвищують адаптаційні і інтелектуально - естетичні вміння людини. Вокально-терапевтичний сеанс завершується виконанням будьякої популярної пісні, або якоїсь частини улюбленого твору. Це виконання може бути сольним чи хоровим ; в будьякому випадку його мета - активне сприйняття музики, що стимулює вплив на психоемоційний стан людини, як наслідок - гармонійна дія на психосоматичні функції людського організму.

Антоніо Менегетті (Італія) розробив основи онтопсихологічної музикотерапії, яка направлена не тільки на зцілення, скільки на профілактику хвороби, вивчаючи пацієнтів за допомогою комплексної дії через спів, звук, танець.

Оригінальну концепцію музично-раціональної психотерапії розробив Валентин Петрушин (Москва). Його практичний досвід синтезує кращі із відомих уже древніх методик і підходячи до людини цілісно, виправляє її не тільки до фізичного, але й до психологічного та інтелектуального одужання ( робота з тілом, почуттями, думками ).

Володимир Єлькін (СанктПетербург) запропонував свої власні включення музики в сеанси арттерапії. Будучи практичним лікарем він зумів ефективно поєднати свої підходи з кольородіагностикою М.Лютера, розробивши комплексну допомогу у вирішенні психологічних проблем ( слово, живопис, музика ).

Музичну терапію вперше застосували в психіатричній лікарні для душевно хворих злочинців у Монтелупо, в Італії, в кінці 70х років XX століття. Капелан і органіст стверджували потім, що найбільшим покаранням для в'язнів була заборона брати участь у музичних виставах. Злочинців у багатьох випадках дійсно слід розглядати як хворих невротичних і психологічних індивідуумів. Багатьом з них допомагає в лікуванні психотерапія та освіта.

За сприйняттям музики люди поділяються на залежних і чутливих. Для перших музичний фон необхідний як акустичний наркотик. Він підвищує в крові адреналін і в людини зникає почуття нудьги, самотності й страху. Для деяких людей музика неприємна: вони віддають перевагу тиші. Але абсолютна тиша це більш руйнівна для людини, ніж рокмузика. Якщо людина перебуває в абсолютній тиші, то вона не витримує більше 40 годин.

У шумоізоляції втрачається відчуття реальності, виснажується нервова система, виникають галюцинації, сповільнюється пульс. Мабуть, тому в середні віки у монастирях голосним співом і грою на музичних інструментах спасались від спокус диявола.

В інституті розвитку людських можливостей, у Філадельфії, який називають „Фермою для супердітей", лікарі стимулюють розвиток мозку в ембріонів за допомогою кольору і звуку. За реакціями плоду спостерігають з допомогою складних ультразвукових і ехоградовічних пристроїв. Було виявлено, що гітара Джіммі Хендрікса і твори „Діп Перші" дратують і нервують плід. Зате класика будить живе зацікавлення, і ембріони, як до магніту, тягнуться до джерела звуку.

Таке ж задоволення вони одержують від голосу матері. Медики прикріплюють до живота вагітних маленькі звукові трубочки, щоб через мегафон можна говорити з дитиною, до якої доходять, звичайно, не слова, а тон -- мелодійний і заспокійливий. Після родів малюки краще розвиваються фізично: у них стають густішими волосся, більш твердими нігті, швидше появляються молочні зуби.

Третій напрямок пов`язаний з тим, що музику використовують із лікувально-профілактичною метою. Це, зокрема, музика Рушеля Блаво. Показання до застосування музики в лікуванні і профілактиці різних захворювань широкі і в даний час незаперечні, проте автором даних музичних технологій якнайповніше досліджено й апробовано застосування музико терапії в таких випадках: функціональні захворювання нервової системи, неврози, неврастенія, синдром хронічної втоми, безсоння; захворювання серцевосудинної системи: гіпертонічна хвороба, нейроциркулярна дистонія, ішемічна хвороба серця та ін.; захворювання шлунково-кишкового тракту: гастрити, коліт, виразки шлунку і 12палої кишки; захворювання сечостатевої системи. Існують музичні програми для лікування цілих груп хвороб в отоларингології і стоматології.

Низки музичних композицій використовується як ефективне профілактичне доповнення до багатьох видів фізіотерапевтичних процедур.

Відносними протипоказаннями є відсутність слуху, застосування музико терапії на тлі психотропних засобів. Помічено, що музику Блаво не переносять люди, схильні до наркотичної залежності, й ті, хто під час її прослуховування відчувають стан внутрішнього дискомфорту. Інших протипоказань за період дослідження і застосування музики (приблизно 10 років) не встановлено.

Спеціальні фізіологічні дослідження виявили вплив музики на різні системи людини. Низкою досліджень було доведено, що сприйняття музики прискорює серцеві скорочення. Була виявлена посилююча дія музичних подразників на пульс, дихання залежно від висоти, сили звуку і тембру. Частота дихальних рухів і серцебиття змінювалися залежно від темпу, тональності музичного твору.

Фізіологічна дія музики на людину ґрунтується на тому, що нервова система, а з нею й мускулатура, володіють здатністю засвоєння ритму. Музика як ритмічний подразник стимулює фізіологічні процеси організму. Ритми окремих органів людини завжди відповідні. Між ритмом руху і ритмом внутрішніх органів існує певний зв'язок. Ритмічні рухи є єдиною функціональною системою, руховим стереотипом. Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягти компактнішого й економнішого підвищення ритмічних процесів організму стосовно енергетичних затрат.

Відомо, що ритм маршу, розрахований на супровід загонів військ у тривалих походах, дещо повільніший за ритм спокійної роботи людського серця. За такого ритму музики можна йти дуже довго, майже не відчуваючи втоми. В той же час гучні марші під час парадів енергійніші. Це дещо підвищує нормальний ритм людського серця в спокійному стані. Тому такі марші мають збуджуючу мобілізуючу дію. Доведено, що ритм вальсу в три чверті впливає заспокійливо.

Серед музичних інструментів можна виділити лідера за дією на стан людини - це орган. Підбираючи музичний супровід, необхідно врахувати те, що мелодійні твори з чітким, строго витриманим ритмом викликають негайну відповідну реакцію практично в усіх слухачів. Якщо ж у музичному творі немає єдиного чітко витриманого ритму, якщо він відрізняється складною архітектонікою, то сприймати його у всій повноті, стежити за розвитком його тематики можуть лише люди, котрі знайомі із музикою і одержали певну музичну підготовку. У зв'язку з цим реакція на прослуховування такої музики за відсутності належної музичної культури є дещо сповільненою, приблизно через 14 хв. після початку прослуховування.

Досить помітно реагує на музику серцевосудинна система. Приємна мелодія приносить задоволення і створює гарний настрій. У цьому випадку сповільнюється пульс, посилюється скорочення серця, знижується артеріальний тиск, розширюються кровоносні судини. Якщо ж музика дратує, серцебиття частішає і слабшає. Під дією музики змінюється тонус м'язів, моторна активність. Той хто слухає мелодію, не тільки відтворює музичний ритм своїм руховим азартом, а й беззвучно наспівує її (перцептивна вокалізація). Причому в беззвучних скороченнях зв'язок точно відображається частота, гучність і тривалість сприйнятних звуків. Музична стимуляція зменшує час рухової реакції, покращує пам'ять і відчуття часу, пожвавлює умовні рефлекси. Музика чинить позитивний вплив на обмін холестерину. Вона здатна формувати загальний настрій, причому емоційне забарвлення образів, що виникаю.ть під час її сприйняття, різне. Це залежить від індивідуальних особливостей музичного сприйняття, ступінь музичної підготовки, інтелектуальних особливостей слухача.

Вивчення емоційної значущості окремих елементів музики, ритму, тональності, показало їх здатність викликати стан, адекватний характеру музики: мінорні тональності спричиняють депресивний ефект, швидкі пульсуючі ритми діють збудливо і викликають негативні емоції, м'які ритми заспокоюють, дисонанси порушують, консонанси заспокоюють.

В клініці Чіказького університету експериментально доведена користь музики для пацієнтів, які чекають на оперативне втручання. Цілющою, знеболюючою виявилася музика не тільки в черевній хірургії, а також при лікуванні виразок шлунка і дванадцятипалої кишки. Особливо цілюще діє музика на тяжко хворих і старих людей.

Для полегшення болю або прискорення анестезії музику застосовують і стоматологи. У таких випадках вибирають, щоб музика була приємною, повільною і заспокійливою.

З 1993 року музикотерапія стала одною з найбільш популярних способів лікування у США. Так, доктор І. Шульман виліковує пацієнтів, пропонуючи їм прослуховувати аудіокасету із звуками різних внутрішніх органів людини: серця, легень, шлунка, кишечника. На його думку, хворий організм, послухавши гармонійні звуки здорових органів, починає самостійно виздоровлювати [45,21].

П'ять аудіокасет професора психології Кіна Дичвайльда допомагають справитись із стресом, пригнічують роздратування і збуджують творчу енергію. Шість касет доктора Л. Макклауліна дозволяють досягти максимуму інтелектуальної форми за рахунок збалансування правої і лівої півкуль головного мозку.

Американські дієтологи і наркологи почали поставляти на ринок аудіокасети для зменшення ваги, проти паління і алкоголізму. В Інституті звукотерапії (штат Аризона, США) музика допомагає лисим чоловікам вирощувати волосся.

В Індії національні наспіви використовуються як профілактичний засіб у багатьох лікарнях. А в Мадрасі відкрився навіть спеціальний центр з підготовки лікарів музикотерапевтів. Вони підшукали навіть спеціальні п'єси для лікування гіпертонічної хвороби і деяких психічних захворювань, в лікуванні яких традиційна медицина часто безсильна[52,20] .

Найбільш корисний вид музичної терапії тоді, коли музику виконують пацієнти. Вона комбінує декілька бажаних результатів, відкриває прямий і легкий вихід скутим емоціям, відроджує яскраві почуття і будить свідомість.

Ще кращу лікувальну силу має музика, створена самим пацієнтом, який має талант. Колективне прослуховування буває двох типів: рецептивне і активне. Безладне прослуховування різної музики навіть по радіо має позитивний ефект. У центральній лікарні Мілана хворим видавали навушники для прослуховування радіо -- результати виявилися блискучими. Інваліди стали настільки спокійними, що догляд за ними був значно скорочений. Друга корисна справа -- навчання пацієнтів спільно співати в хорах. Широко застосовується музика в лікарнях США, особливо в палатах для військових і психічних хворих.

Учені, провівши численні дослідження і експерименти, прийшли до висновку, що деякі мелодії дійсно мають сильний терапевтичний ефект[21,108110] .

Від алкоголізму і паління в поєднанні з гіпнозом і голковколюванням виліковує „Аве Марія" Ф. Шуберта, „Місячна соната" Л. Бетховена, „Лебідь" СенСанса, „Завірюха" Г. Свірідова.

Від неврозів і дратівливості рятує підбадьорлива музика П. Чайковського, О. Пахмутової, М. Тарівердієва, В. Івасюка.

Допомагає зняти стрес, сконцентруватися, ідеально підходить для усамітнених занять і медитації романтична музика, що створює відчуття вільного простору. Це твори Ф. Шуберта, Р. Шумана, П. Чайковського, М. Лисенка, Ф. Ліста.

Виразка шлунка зникає при прослуховуванні „Вальсу квітів" з балету „Лускунчик" П. Чайковського.

Для профілактики втоми слід слухати „Ранок" Е. Гріга, „Світанок над Москвоюрікою" (фрагмент із опери „Хованщина") М. Мусоргського. „Прощання з неволею" (фрагмент із опери „Запорожець за Дунаєм") С. ГулакаАртемовського, романс „Вечірній дзвін", мотиви пісень „Русское поле", „Пори року" П. Чайковського.

Від гастриту виліковує „Соната № 7" Л. Бетховена.

Як ліки від мігрені японські лікарі пропонують „Весняну пісню" Я.Л.Ф. Мендельсона, „Гуморески" А. Дворжака, а також „Американець у Парижі" Джорджа Гершвіна.

Біль голови знімає прослуховування знаменитого полонезу М. Огінського. Нормалізує сон і роботу мозку сюїта „Пер Гюнт" Е. Гріга. Розвитку розумових здібностей у дітей сприяє музика В.Моцарта.

Ще корифеї медицини І. Семенов, С. Боткін, І. Павлов визначили незвичайну властивість музики, правильно підібраних мелодій, що полегшували перебіг численних хвороб. Відомий український психотерапевт О. Слободянин зі Львова стверджує : “Елегії, ноктюрни, колискові пісні сприятливо діють на хворих з різними формами депресії, при різноманітних психозах”.

Як показують дослідження в галузі музичної терапії, особливо чутливо сприймає музику серце, кровоносні судини. Мелодійні звуки можуть сповільнювати пульс, знижувати артеріальний тиск, знімати тривожні стани, роздратованість, головний біль та інші відлуння стресових буревіїв.

Незвичайну властивість музики помітили також психологи, композитори, письменники. Ромен Ролан стверджував, що музика Бетховена ніколи не була для мене абстрактною мудрістю. Завдяки її чарам у мої жили вливалася свіжа кров. Вона проникала у тіло, у всі його пориви і ставала моєю плоттю, моєю думкою : я черпав героїзм, що йшов на штурм, атакував безладні орди заперечень, сумнівів, згубних пристрастей”.

Відомий випадок, коли лікар Даль вилікував музикою хворого на неврастенію композитора Сергія Рахманінова. Про це згадує композитор М. Бажо : “Сергій з подивом, наче знову, слухав нехитру мелодію Мендельсона, вона пливла під смичком лікаря Даля. Обережно музика проникала у тканину зраненої душі, витискуючи по краплині страждання. Потім, та ж сама мелодія, начебто підголоском до іншої, зовсім незнайомої, могутньої, наповненої світлом і торжеством, вона пливла до нього, змітаючи на шляху всі перешкоди”.

Експерименти, проведені в свій час в Першій хірургічній клініці Краківської медичної академії під керівництвом доктора медицини професора Богуна без сумніву стали однією із перших у Польщі спроб застосування музики як терапевтичного засобу. В палаті, де пацієнти чекали на операцію, лунала тиха, спокійна музика. Вона поліпшувала настрій хворих, розсіювала їх сумні та тривожні думки. Лікарі добре знали, яке велике значення мала така музична розрядка для заспокоєння страху. Адже подібні стресові стани несприятливо впливають на різні фізіологічні реакції організму, а звідси - лиш крок до ускладнень під час операцій. Такі експериментальні роботи привели до створення у Кракові Інституту музикотерапії. Подібними дослідженнями займаються в Голландії та інших країнах.

Клінічні дослідження в школі медичного сестринського персоналу Каліфорнійського університету в Лос - Анжелесі і Баптистському медичному центрі в Атланті, штат Джорджія засвідчили, що недоношені немовлята набирають ваги швидше і ефективніше використовують кисень, якщо їм дати слухати заспокійливу музику, перемішуючи її із записами голосів і внутріутробних звуків. У меморіальному регіональному медичному центрі в Таллахассі, штат Флорида, дітям, що народилися раніше строку, або із недостатньою вагою, щодня давали слухати по півтори години заспокійливу вокальну музику і їх виписували у середньому через 12 днів, тоді як у контрольній групі - через 16.

Цікаве дослідження в галузі альтернативної медицини провів французький музикант Фаб'єн Маман, який володів секретами акупунктури і біоенергетики. Він вважає, що звук із ретельно визначеними частотами можна використовувати як лікувальний засіб із прекрасним стимулюючим, регулюючим і відновлюючим впливом на організм. Учений діє на точки акупунктури не голками, а певними звуковими частотами. Його дослідження показали, що звучання тієї чи іншої ноти міняє форму і колір клітини. Нота “ре” - наприклад, впливає на яскравість клітини, а нота “ля” - фарбує клітину у рожевий колір. Найбільш терапевтичний ефект на пацієнтів справляють мелодії Моцарт : не занадто швидкі, але і не занадто повільні, надмірно голосні, але і не занадто тихі; плавні, різноманітні, чарівні у своїй простоті. Цей загадковий музичний феномен назвали “ефектом Моцарт”[60,29].

Автори книги “Зцілення музикою” лікар-музикотерапевт, голк-орефлексотерапевт, кандидат медичних наук С. Шабутін (м. Афіни, Греція), заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор С. Хміль ( м. Тернопіль, Україна ) і лікар ультразвукової та функціональної діагностики ( м. Афіни, Греція ) І.Шабутіна знайомлять читача із стародавнім методом лікування музикою і звуком багатьох нервово-психічних і соматичних захворювань, що нині переживають друге народження[88,3].

У книзі розглянуто віхи музикотерапії від античних часів до наших днів. Висвітлені секрети лікувальної музики, терапевтичний ефект музикотерапії, її вплив на перебіг вагітності, серцево-судинну систему, енерго-інформаційний потенціал організму, виділення гормонів, поліпшення пам`яті і здатність до навчання. Велика увага приділена теоретичним і практичним принципам та методам використання музикотерапії. Описано вправи для формування оптимістичного світосприйняття, активізації життєвих сил.

Звернення авторів до музикотерапії пов`язано з інтересом сучасних людей до нетрадиційної медицини, їх надією знайти для себе безпечні, ефективні і недорогі способи зцілення.

У книзі розповідається про досягнення в дослідженні лікувального ефекту з музичного звуку, успіхам практики терапії музикою в різних країнах світу.

Поради зі складання оздоровчих програм і застосування способів лікування - голосом, за допомогою творчих завдань, звуків природи, ритмічних рухів, танців, музичного масажу тощо - авторами передбачені як для само зцілення пацієнтів, так і для лікування їх під керівництвом музико терапевта.

У виданні показано сприятливу дію на результати терапії при впровадженні музичних програм в напрями традиційної медицини і в комплексному застосуванні з голковколюванням, фітотерапією, аромотерапією і косметикою.

Подальші дослідження в галузі музикотерапії можуть розвиватися за двома основними напрямками:

вивчення впливу музики на організм людини (фізіологічні, біохімічні, біологічні аспекти);

опосередковані (емоційні, естетичні, духовні) дії музики.

Майбутні дослідження можуть бути направлені на засвоєння з одного боку, на основі уже знайденого матеріалу музичної спадщини людства, на якому будуть видаватися і шукатися нові методи їх використання, а також визначеність і оптимальність комбінацій, музичних композицій, які дозволять втілити глибокі, динамічні дії організованого звуку на організм людини. З іншого боку, все більш цікавим і перспективним є створення нових технологій. Наприклад, вже тепер можна почути дивне прохання : “Будь ласка, заграйте ще раз ДНК - пісеньку для сну!” Мелодія, створена на модель розставлених у молекулі ДНК основ, створена японським ученим, доктором Сухумі Оно, який жив у США, допомагав виключно заспокоюючими діями. Мелодія, основана на різноманітних фрагментах, які зв'язують чотири молекули ДНК з азотними основами і створюють гігантську молекулу. Цю інформаційну модель доктор Сухумі Оно переніс на ноти. По переказах персоналу одного із японських дитячих садків запис мелодії, яка звучить 3 хвилини і виконується як колискова дітям від 1 до 3 років, благотворно, благополучно заспокійливо діяла не тільки на дітей, але й на вихователів. Так, як древні тибетські монахи, індійські бхаджани, Софійці та інші представники духовних традицій наполегливо шукали звукові форми для впливу на свідомість і підсвідомість.

Отже, сучасна музикотерапія використовується як засіб впливу, як на психічний стан, так і на фізичний стан людини, і систематизуючи основні механізми цих впливів можна їх визначити як: психорегуляція, психокорекція, лікування і профілактика.

Розділ 2. Шляхи впровадження музикотерапії в роботу з учнями середніх класів національної школи

2.1 Огляд відомих методик використання музичної терапії в школі

На даний час методика впровадження в умовах школи музичних впливів у всій їх повноті ще слабо обгрунтована. Лишаються не з'ясованими можливості української класики та народної пісні, як засобу музико-терапевтичного так і музико-профілактичного впливу. Розробка нових методичних схем, котрі б теоретично обґрунтували механізми оздоровчої дії народних вокально поетичних творів допоможе на практиці реалізувати евристичний потенціал цього фольклору в аспекті формування музичної культури школярів. Зазначимо, що музико-терапевтичні та музико профілактичні впливи в системі заходів, котрі здійснюють вчитель музики та практичний психолог, як учасники психолого-педагогічної превентивної програми з організації здорового способу життя школярів, повинні створити єдину систему.

Отже, учасникам психолого-педагогічної і профілактичної програми, котрим доручена реалізація її музичної підпрограми, варто спершу уточнити методичну схему музико-терапевтичного впливу, яка буде покладена в основу їх роботи. Обравши певний вид музико терапії, як основу майбутніх заходів, бажано з'ясувати такі питання: «Яку музику будуть слухати учні? В якому співвідношенні в пропонованому їм репертуарі будуть представлені твори класичної, інструментальної та народної музики? В якій послідовності слід реалізувати музико-профілактичні чи музико-терапевтичні впливи?

Спробуємо використати згаданий методичний прийом для орієнтовної оцінки ознак когнітивного стилю, які найчастіше характеризують, зокрема, народні вокально-поетичні твори. Нагадуємо, що перші спроби аналізу особливостей оздоровчого впливу української народної пісні засвідчили, що істотною ознакою її звучання є цілісність, синтетичність, надзвичайна мелодійність, вірогідно, що українським вокально-поетичним творам з погляду музико-профілактичного підходу, притаманний переважно синтетичний, художньо-когнітивний стиль. Інакше кажучи, розгляд музичного сприймання як складової художнього спілкування дозволяє виокремити чітку окреслену характеристику української пісні, котра надалі може стати основою для конструювання музико-профілактичних впливів на заняттях із школярами.Знаючи, як багато робить музика для поліпшення стану духу і тіла, сучасна людина, як і стародавні люди, котрі слухали священну Ліру Давида, може сподіватися на зцілення нею. Музика встановлює прямий контакт з відчуттями з глибин пам'яті й уяви та, оминаючи логічні та аналітичні центри, викликає фізичні реакції.

Енергія фізичних реакцій, включаючи звукову, етично нейтральна, тобто може бути використана і на благо, і на шкоду. В Стародавній Греції і Римі у студентів класичної філософії розвивали відчуття відповідальності для належного використання звукової енергії. Музику, що несла добре начало, ретельно відбирали для збереження хорошого самопочуття, чистоти і твердого характеру.

Актуальним нині є впровадження в практику роботи з учнями дитячої музикотерапії, її методів та прийомів. Тут варто згадати цікаву роботу М. Чистякової «Психогімнастика» (М.,1990). Опираючись на огляд літератури в цій галузі, авторка твердить, що за останні двадцять років відчутно зріс інтерес до форм і методів дитячої музикотерапії, зокрема з'явилися ґрунтовні праці зарубіжних авторів (Р.Бенензон,1973; Е.КофферУльрих.1971; К.Швабе,1974 та інші).На особливу увагу заслуговує книга німецьких учених Ю.Бюкнер, І.Медераке, К.Ульбрих «Музикотерапія для дітей» (Берлін,1982), у котрій докладно описуються різноманітні прийоми дитячої музико терапії, зокрема пантоміма та всілякі способи малювання під музику.

У цілому як у зарубіжній, так і вітчизняній терапевтичній практиці, оптимізуючий, лікувальний вплив спеціально підібраної музики на соматичне (див.:Євдокимова Ю., Мельниченко В.,1993,180) та психічне (див.: Карвасарський Б.,1985,124) здоров'я людини є загальновизнаним. Наприклад, особлива ефективність музичних впливів помічена в процесі лікування стоматологічних, кардіологічних і хірургічних пацієнтів.

У сучасних розробках вітчизняних учених із питань емоційної регуляції навчальної діяльності неабияке значення надається розробці прийомів, спрямованих на управління душевними станами школярів, зокрема засобів музичного впливу (О.Чебикін, А.Андрієвський та інші).

Зокрема, у дослідженнях А.Андрієвського визначаються основні прийоми музичного впливу стосовно до умов навчальної діяльності та здійснюється апробація різних програм функціональної музики для школярів. Цей учений, опираючись на загальновизнану класифікацію функціональної музики за видами впливу («зустрічна музика», «музика, яка супроводжує самостійну роботу», «музика відпочинку», «музика заключна»), пропонує найбільш адекватний в умовах навчальної діяльності поділ музики за трьома основними видами, що спрямовані на: а)посилення ефекту представлення дидактичної ситуації; б) підвищення комфортності станів; в) відновлення функціональних станів (Андриевский А.,1990,98).

У стислій формі огляд сучасного стану музичної терапії пропонується у книзі Б.Карвасарського «Психотерапія» (М.,1985) та колективній монографії за його редакцією «Групова психотерапія»(М.,1990). Учені визначають музичну терапію як вид естето або арттерапії і вказують на можливість її використання як в індивідуальній, так і в груповій формі. Цей метод може бути представлений у вигляді рецептивної ( сприймання музики ) й у вигляді активної музикотерапії (лікування виконавством - вокалотерапія, хоровий спів тощо).

В умовах навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, де реалізуються психолого-педагогічні превентивні програми з організації здорового способу життя учнів, застосовують три основні види музичних впливів:

Музикотерапевтичні;

Музикофункціональні;

Музикопрофілактичні.

Особливу увагу приділяють саме музико-терапевтичним впливам, бо саме вони визначають основне спрямування роботи інших. Прийоми музикотерапії вже знайшли своє широке застосування в практиці надання психологічної допомоги населенню. Позитивний досвід, нагромадження у цій галузі показує, що в процесі психотерапевтичного впливу на особистість вдається помітно оптимізувати її самопочуття, збудити інтерес до життя, зокрема потяг до спілкування з оточуючими, поліпшити соматичне та психічне здоров`я в цілому. Нажаль оздоровчі можливості музико терапевтичних впливів вивчені ще недостатньо. Основне завдання цього виду впливів у структурі превентивних програм з організації здорового способу життя школярів полягає в тому, що: поперше, цілеспрямовано збагачувати акустичне середовище дітей і підлітків на уроках і в позаурочний час; подруге, формувати валеологічну культуру школярів, передусім психологічну культуру, як є її компонентом.

У практиці роботи музикотерапевтів найбільшого визнання здобули два основні погляди стосовно способів критеріїв вибору музичних творів під час рецептивної музико терапії, а саме: одні вважають, що їх може підібрати сам пацієнт, а інші - що програму лікувального впливу складають музикотерапевти, котрі враховують смаки слухачів. Останній, як свідчать зарубіжні дослідження, найбільше розповсюджений. Це пояснюється тим, що смаки пацієнта не завжди відповідають вже дослідженому за своїм музично терапевтичним впливом музичному матеріалу. Огляд літератури з проблем рецептивної музикотерапії свідчить, що найбільший інтерес у плані побудови методичних схем профілактичного впливу музики на особистість мають роботи Б.Карвасарського та В.Ражнікова. У кожній із цих розробок принцип вибору музичних творів дістав певне теоретичне обґрунтування.

В програму для занять з музикотерапії, яка пропонується в книзі Б.Карвасарського «Психотерапія» детальніше учений пропонує складати програму музичних творів з урахуванням їх емоційного навантаження. Перший твір повинен створювати певний настрій для всього заняття, певну атмосферу, він, зазвичай, спокійний, відрізняється розслаблюючим впливом. Другий твір несе основне навантаження. Він більш драматичний, динамічний. Його функція - стимулювати інтенсивні емоції, переживання. Після прослуховування цього музичного твору група обговорює переживання, спогади, які виникли у кожного пацієнта. Третій твір має зняти напруження, яке виникло, він може бути спокійним і розслаблюючим, або навпаки, енергійним.

Наведемо приклади орієнтовних програм занять з рецептивної музикотерапії. З використанням інструментальної музики:

Бах. Соната соль мінор, Ч.1; Шопен. Соната №3, Ч.4; Рахманінов. Концерт №1, Ч.1.

Шопен. Ноктюрн мі бемоль мажор твір 9, №2; Шуберт Симфонія №7 до мажор, Ч.2; Чайковський. «Пори року».

Ліст. Ноктюрн №3; Моцарт Симфонія №25, Ч.2; Шопен.

З використанням українських народних пісень:

«Як ніч мя покриє», «Ой у гаю, при Дунаю», «Вже вечір вечоріє».

«Котилася зірка», «Пряля», «Коломийки».

«Ой посеред двору», «Зашуміла ліщинонька», «Розпрягайте хлопці коней».

Програма апробована Б.Кіндратюком у ході проведення факультативних занять з курсу «Основи культури художнього спілкування» для ліцеїстів школиліцею Прикарпатського національного університету ім.. В.Стефаника. Твори підібрані:

До першої програми з платівки «Співають гори» у виконані вокального квартету «Легінь» (М.Сливоцький, П.Чоловський (керівник), Ю.Серганюк, О.Шуляр) іваноФранківського педагогічного інституту ім.. В.Стефаника; «Мелодія» 1988 р., С. 602689003;

До наступних програм (перші дві пісні) з комплекту платівок М.Леонтович (18771921) до сторіччя з дня народження (Хор Київської державної консерваторії. Диригент П.Муравський: «Мелодія», 1978 р.С.4100978792;

«Коломийки», «Розпрягайте хлопці коней» Державний український народний хор ім.. Г.Верьовки, Худ. кер. А.Авдієвський «Мелодія»: СМО 3367668;

«Мелодія»: СМО 273536[37,243].

Оригінальна методична схема музико терапевтичного впливу постає перед нами під час знайомства з науковим доробком В.Ражнікова. У його роботах знайшли свій розвиток ідеї синтезу музики та кольору, що визначає необхідність урахування особливостей ставлення людини до кольору і музики.

У 90х роках у Москві під керівництвом згаданого дослідника працювала лабораторія музичної терапії. Цей учений - знаний ентузіаст своєї справи, котрий одним із перших розробив методику колірного діагностування особистості та колірного кодування музичних творів. На основі його праць співробітниками зазначеної лабораторії апробовано спеціальну методику, яка дає змогу успішно розв`язати основне завдання музичної терапії, а саме: добирати такі художні твори, котрі здійснюють найбільш відчутний терапевтичний вплив на пацієнта.

Згадана методика музикотерапії передбачає три основні етапи:

Колір для кодування особистості на основі діагностики типової гами кольорів, яким вона надає перевагу, перебуваючи в певних емоційних станах.

Колірне кодування музики, що спирається на принцип синестезії кольору та музики.

Пошук взаємовідповідності між колірним типом особистості та колірним типом музики.

Вважається, що аналіз музичного сприймання як складової художнього спілкування дозволяє, на відміну від попередніх розробок, по-новому розглянути та побудувати схему рецептивного музико-терапевтичного впливу у притул підійти саме до питань музико профілактики, і тим самим, послідовно теоретично обґрунтувати багатющі можливості використання української народної пісні у цій роботі.

У психологічних дослідженнях, що виконані на стику нейрон-психології та мистецтвознавства, дедалі частіше аналізуються закономірності активності півкуль мозку композиторів у процесі їх творчої діяльності. Учені вважають, що особливості асиметрії півкуль мозку зумовлюють вияви індивідуального когнітивного стилю творців музики, зокрема, в одній із статей висвітлюється вплив характеристик психічної діяльності композиторів, пов`язаних із функціональною асиметрією півкуль їх головного мозку, на творчість художникамузиканта. З урахуванням розподілу психічних процесів на аналітичні, раціональні та на синтетичні, цілісноінтуїтивні (переважає право-півкульний тип психічної діяльності), Г.Голіцин, О.Данилова, та інші дослідники розробили оригінальну методику експертної оцінки стилів композиторів. До речі, результати наукового пошуку дозволили їм дійти висновку, що творам таких композиторів як Бах, Гендель, Ліст, Мендельсон, Прокоф`єв та ін. притаманний аналітичний стиль, а у творах Скрябіна, Чайковського, Шопена та ін простежується синтетичний стиль.

Ґрунтовний огляд існуючих типологій музичної перцепції пропонується в праці О.Костюка. Зокрема він наводить класифікацію Я. КоблевськоВрубльової (полі сенсорний, фантазуючий, інтерпретуючий, аналітикоформальний тип) поділ на типи за С.БелявоюЕкземплярською (об`єктивне і суб`єктивне) та ін.

У роботах О.Рудницьої на основі аналізу істотних виявів спілкування з музикою в реальних умовах взаємодії, виділяються такі типи музичного сприймання: гедоністичний, аналітичний, творчий.

Опираючись на існуючу класифікацію Б.Кіндратюк виокремлює типологію музичного сприймання, котра дозволяє врахувати характер когнітивного стилю слухача в процесі художнього спілкування, а саме у системі: «композитор музичний твір - слухач». Ця типологія може стати основою для конструювання музико профілактичних впливів у запропонованому вище комунікативному розумінні музичної перцепції. Вона містить поділ на два основні типи музичного сприймання: перший - синтетичний цілісний тип сприймання, котрий ґрунтується переважно на такому способі розуміння музичного твору, як емоційне сприймання; другий - аналітичний тип сприймання музики, якому притаманна складність, розмаїття, глибина розуміння музичних образів, витончена інтерпретація семантики музичної мови, її символів тощо. Отже, існуючі на даний час результати експериментальних досліджень типів асиметрії, творчої активності композиторів (Г.Голіцин, О.Данилова та ін.), а також теоретичні й експериментальні підходи , щодо побудови типології музичного сприймання (О.Катюк, С.БіляєваЕкзимплярська та ін.) дозволяють накреслити оригінальну схему музико-профілактичного впливу в контексті психолого-педагогічної профілактичної програми з організації здорового способу життя дітей-підлітків у школі.

Ця мелодична схема передбачає врахування ознак подібності-відмінності когнітивного стилю композитора і слухача в процесі художнього спілкування. При цьому створюються основні умови для більш повного використання оздоровчих можливостей української народної пісні як засобу музико-профілактики. На її основі виокремлюється чотири варіанти взаємодії когнітивних стилів учасників (когнітивний компонент творчого стилю композитора - когнітивний стиль слухача).

Б.Кіндратюк позначає основні етапи здійснення системи музико профілактичних впливів у структурі психолого-педагогічної програми з організації здорового способу життя школярів. Система музико профілактичних заходів, яка складає окрему підпрограму, реалізується в чотири етапи: підготовчий, спеціальної діагностики музико-профілактики і підсумковий. Він докладно описує зміст роботи на кожному із цих етапів до участі в який варто залучити вчителів музики і образотворчого мистецтва, практичного психолога і шкільного лікаря.

2.2 Стимулюючий і оздоровчий вплив музики

Музика є своєрідним емоційним маятником нашого настрою, джерелом наших емоцій та почуттів, яка відзначається могутнім стимулюючим і оздоровчим впливом.

Сприйняття музики - це складний психічний процес. Психологи та музиканти визначають, що загалом він вписується між двома полюсами. З одного боку - це елементарне акустичне сприйняття звукових сигналів, як щось таке, що ми чуємо і що діє на органи слуху, а з іншого, це процес пізнання уявленого художнього змісту в музичній матерії.

Так само як і в живописі в музиці є свої секрети, що надають емоційного характеру сприйняттю. Ця своєрідна емоційна мова музики (іншими словами, модальність) складається з висоти звука, тембру та динаміки, тривалості пауз, гармонійного звучання. Отже, сприйняття музики - це складний емоційний, чуттєво-інтелектуальний процес пізнання, оцінки і переживання даного твору.

Формування повноцінного музичного сприймання вимагає розвитку емоційної сфери дітей, художньо-творчої активності, здатності до розуміння і переживання музики, збагачення естетичного досвіду тощо. Ефективність цього процесу значною мірою визначається якістю педагогічного керування, яке має спрямовувати на створення оптимальних умов для музичного розвитку особистості, забезпечення глибокого осягнення учнями змісту музичних творів, єдності змістовної й процесуальної сторін музичного виховання, міжпредметних зв'язків і взаємодії різних видів мистецтва, колективної та індивідуальної форм музичного навчання і спілкування. Саме тому в загальній проблемі формування музичного сприймання відомим педагогом О.Ростовським особливо виділена її важлива ланка - проблема керування процесом музичного сприймання. ЇЇ суть полягає у необхідності теоретичного і практичного дослідження залежностей процесу й результату сприймання музичного твору від педагогічних впливів і умов сприймання. Головним тут є питання про те, яким чином численні впливи, як організовані й передбачувані, так і стихійні. Непередбачувані, можуть сприяти або перешкоджати процесу музичного сприймання68,3.

Психорегуляція

Як і будьякий процес діяльності, в т.ч. і навчальний, має тенденцію приймати ритмічну форму. Вона особливо наочна там, де є звуковий супровід, ритм сигналів, які йдуть один за одним. По них ми можемо судити про рівномірність енергії, яка використовується людиною і просторову одноманітність його рухів. Власне таким ритмічним подразником є музика.

Музика виступає, як засіб для того, щоб відволікти людину від думок, що її турбують, а також як засіб для заспокоєння і навіть лікування. Велике значення відіграє музика як засіб боротьби з перевтомою.

Використання певної музики допомагає виконувати напружену розумову роботу, залишаючись водночас розслабленим і сконцентрованим.

Розслаблення, яке викликається певною музикою, підтримує здатність і готовність розуму до концентрування.

За дослідженнями доктора Лозанова, найкраще для цієї мети підходить музика в стилі бароко: твори Баха, Генделя, Вівальді. Розмір і ритм цих творів синхронізують розум і тіло.

Отже, музика може задавати певний ритм перед початком роботи, настроювати на глибокий відпочинок під час перерви(додаток 4).

Для стимулювання працездатності і навчання використовують ефективну музичну суміш. Вона допомагає створити і врегулювати настрій. Наприклад, під час роботи з книжкою як фон повинна неголосно звучати музика в стилі бароко.

На частих перервах вмикається голосна ритмічна популярна музика, оскільки вона стимулює фізичну активність. Ця музика допомагає створити піднесений настрій. Декілька хвилин такої перерви дозволяє дітям при відновленні занять швидко зосередитись на навчанні.

Проведені вченими спостереження над учнями з різною музичною підготовкою показали, що сильний фізіологічний вплив на організм здійснюють тільки добре відомі класичні і народні мелодії. Тому, використовуючи музику в якості допоміжного лікувального засобу, необхідно враховувати відповідні смаки окремих школярів. Наукові дослідження показали, що побудова більшості музичних творів великих майстрів підпорядкована чіткій математичній логіці, яка, звичайно ж, не усвідомлювалась геніями мистецтва в момент творіння. Конкретно, мова може йти про логіку, кількість і співвідношення довгих і коротких повторів. Сприймаючи музичний твір, слухач завжди створює, у своїй уяві музичну структуру, що паралельно розгортається, в основі якої лежать механізми випереджаючого відображення, коли кожний новий стимул не тільки очікується, але й активно запрошується зовні. Спів падіння очікування з реальним розвитком музичної фрази, за словами В.Лобзіна та М.Решетнікова і створює те прекрасне почуття задоволення, яке переважно характеризується як естетичне сприйняття.

Музичний твір, який повністю складається із вигадковостей («какафонія») також, як і нота, що безкінечно тягнеться, не тільки не викликає естетичних відчуттів, але може привести до психічних розладів.