Особливості профілактики наркоманії у старшокласників
Аналіз наукових джерел з проблеми адиктивної поведінки та наркоманії. Особливості залежності від наркогенних речовин. Особливості і тенденції розповсюдження наркоманії серед старшокласників. Методи діагностики по виявленню залежності від наркоманії.
| Рубрика | Психология |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.07.2011 |
| Размер файла | 119,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
7
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Актуальність теми роботи. Соціально-економічні, політичні, культурні зміни в різних сферах українського суспільства зумовили виникнення специфічної соціальної реальності, яка характеризується явищами матеріального та соціального розшарування сімей, соціального сирітства, насильства, уживання алкоголю та інших наркотичних речовин значною кількістю членів суспільства, серед яких вагому частку займають неповнолітні.
Державна політика щодо соціально-правового захисту дітей спрямована на формування науково-теоретичних та методичних підходів до забезпечення повноцінного розвитку, захисту прав та інтересів підростаючого покоління, удосконалення нормативно-правової бази, поліпшення матеріально технічного становища суб'єктів соціально-педагогічної діяльності.
На сучасному етапі розвитку та становлення українського суспільства особливе занепокоєння викликають поширення наркоманії в молодіжному середовищі, зниження віку, з якого починають вживати наркотичні засоби та психотропні речовини, проникнення наркотиків до закладів освіти. Мають місце непоодинокі випадки виявлення фактів незаконного обігу наркотиків безпосередньо в навчальних закладах та на прилеглих до них територіях, затримання неповнолітніх у стані наркотичного сп'яніння, вилучення наркотичних засобів та психотропних речовин у школах та вищих навчальних закладах. На сьогодні наркоманію зараховують до проблем соціальних. У виникненні адиктивної поведінки звинувачують і безробіття, і політичну нестабільність, і моральну розбещеність. Отже, необхідною складовою роботи з профілактики наркоманії є своєчасне виявлення дітей “групи ризику” та надання їм психолого-педагогічної допомоги. Для цього практичний психолог повинен мати достатній рівень поінформованості про причини виникнення потягу до наркотиків у дітей і володіти відповідними соціально-психологічними техніками й методами профілактичної антинаркотичної роботи.
Процес становлення особистості дитини залежить від впливу різноманітних позитивних та негативних чинників. Уживання психоактивних речовин (ПАР) у дитячому та молодіжному середовищі негативно відображається на особистості: ускладнює якісне навчання, спортивну та трудову діяльність, деформує психіку, порушує соціальні зв'язки, знижує загальний інтелектуальний та духовний рівень.
Уживання психоактивних речовин неповнолітніми в Україні набуло значного поширення та являє серйозну небезпеку для подальшого розвитку нашого суспільства, тому профілактика цього явища належить до найбільш пріоритетних соціально-психологічних проблем.
Одним із надзвичайно важливих напрямків роботи практичного психолога сьогодні є популяризація серед дітей переваг здорового способу життя. Досить тривожним є факт, що з року в рік збільшується число неповнолітніх з різними видами наркогенної залежності. Широкомасштабна профілактична робота з молоддю, яка проводиться в Україні останнім часом, на жаль, не принесла відчутних результатів. Однією із причин цього є те, що в більшості випадків ця робота систематично не ведеться в загальноосвітніх закладах і, в основному, носить епізодичний характер. В останні роки в Україні почали впроваджуватися профілактичні програми за методом "рівний-рівному", ефективність яких перевірена в інших країнах. Реалізація їх в умовах школи, безперечно, не може відбутися без активної роботи в цьому напрямі практичного психолога, оскільки інформація, отримана в процесі психологічної діагностики, дасть йому можливість відібрати та підготувати інструкторів-однолітків. Спільно з практичним психологом вони зможуть сформувати позитивне ставлення ровесників до здорового способу життя. Серед науковців, які досліджували цю проблему, Т.М. Титаренко, І.Д. Звєрєва, Г.М. Лактіонова, В.С. Афанасьев, Я.І. Гилинский, Л.Н. Рибакова, М.Г. Цеглин, І.П. Башкатов, О.І. Пилипенко, А.М. Панова, Є.І. Холостова.
На сьогодні багато вчених займаються розробкою питань профілактики наркоманії в Україні. Серед них: спеціалісти Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи (О. Коструб, О. Вінда, І. Сомовата та ін.), Інституту психології ім. Г. Костюка АПН України (Н. Максимова, С. Толстоухова), Українського державного центру соціальних служб для молоді (З. Зайцева, Г. Рашковський та ін.), Українського інституту соціальних досліджень (О. Баларієва та О. Яременко), а також спеціалісти інститутів, університетів, організацій, установ, які займаються проблемами здорового способу життя в дітей та молоді (Б. Лазаренко, І. Пінчук, А. Мазаєв та ін.).
Мета роботи - розкрити основні проблеми та особливості профілактики наркоманії серед старшокласників.
Об'єктом роботи є старшокласники.
Предмет: особливості профілактики наркоманії серед старшокласників.
Гіпотеза - комплексна профілактична робота сприятиме зменшенню рівня ризику вживання наркотичних речовин старшокласниками.
Завдання:
- проаналізувати проблему адиктивної поведінки;
- визначити особливості залежності від наркогенних речовин;
- охарактеризувати фактори, які впливають на початок вживання наркотиків серед молоді;
- описати особливості і тенденції наркоманії старшокласників;
- провести експериментальне дослідження по виявленню схильності та залежності від наркоманії серед старшокласників;
- опрацювати психолого-педагогічний досвід впровадження методів профілактики наркоманії.
Методи дослідження:
- опрацювання наукових джерел,
- методи порівняння, узагальнення, класифікації,
- анкетування,
- психологічний тренінг,
- математична обробка результатів тощо.
Практична цінність - результати дослідження особливостей профілактики наркоманії серед старшокласників можуть бути використані практичними психологами у навчально-виховному процесі навчального закладу, зокрема добірка профілактичних вправ може використовуватися як елемент попередження виникнення залежності та формування позитивного ставлення до власного здоров'я як до найвищої цінності.
Теоретична та наукова цінність - результати бакалаврської роботи можуть використовуватися практичними психологами у навчально-виховному процесі для формування у школярів ціннісного ставлення до власного життя та здоров'я, шляхом акцентуації на здоровому способі життя, що є передумовою формування психічно здорової та всебічно розвиненої особистості.
Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.
Бакалаврська робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаних джерел та додатків. Основна частина складається з трьох розділів.
Робота викладена на 83 сторінках друкованого тексту, список літератури містить 82 джерела, у роботі використано 8 додатків.
Базою дослідження став 10-А клас ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 м. Дубно.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАРКОМАНІЇ СЕРЕД СТАРШОКЛАСНИКІВ
1.1 Аналіз наукових джерел з проблеми адиктивної поведінки та наркоманії
В окрему категорію девіантної поведінки виділяють так звані адиктивні форми ( англ. Addiction - пагубна звичка).
Термін “адиктивна поведінка” був запропонований американським дослідником В. Міллером (1984 р.) та поширений для використання у вітчизняній наркологічній практиці С. Кулаковим (1989) і А. Лічко (1991) щодо означення зловживань індивідом наркотичними речовинами ще до сформованості в нього психофізичної залежності. Пізніше зміст цього поняття було доповнено, перенесено в психолого-педагогічну практику для означення ситуацій, що пов'язані зі зловживанням різноманітних речовин особистістю, які спричиняють відхилення в її поведінці. Адиктивна поведінка є однією з форм девіантної поведінки - поведінки, яка відрізняється від загальновизначеної норми психічного здоров'я, права, культури чи моралі.
Аналіз психолого-педагогічної та соціальної літератури дозволяє визначити чинники, що сприяють виникненню адиктивної поведінки: неспроможність у навчанні (27%), алкоголізм батька (22%), жорстоке поводження з дітьми у сім'ї (19 %), постійні конфлікти між батьками (17%), емоційне відчуження з боку матері (17 %) [17, с. 26].
Дослідження вчених свідчать, що розвиток адиктивної поведінки може відбуватися у двох напрямах:
І шлях - полісубстантна адиктивна поведінка. Молодь пробує на собі дію різних токсичних речовин, серед яких поступово може бути вибрано найбільш привабливу.
ІІ шлях -- моносубстантна адиктивна поведінка. Діти зловживають тільки однією речовиною [17, с. 27].
Оскільки вживання наркотичних засобів створює проблему в суспільному житті та здоров'ї особистості, в наукових дослідженнях вчених її розглядають у сукупності трьох взаємопов'язаних критеріїв: медичного, правового та соціального. Відомо, що залежність організму від уживання наркотичних засобів має загальні особливості, які полягають у подібності проходження стадій звикання. Учені виділяють такі етапи розвитку адиктивної поведінки: етап перших спроб, етап пошукового полінаркотизму, етап вибору переважаючої речовини, етап групової психічної залежності.
Важливо також відзначити чинники, що сприяють переходу адиктивної поведінки у хворобу:
- соціальні (доступність речовини, “мода” на неї, вплив групи однолітків, до якої належить старшокласник);
- психологічні (тип акцентуації характеру, психопатії, привабливість нових відчуттів і переживань);
- біологічні (міра початкової толерантності, ускладнена спадковість, природа речовини, якою зловживають).
Здійснюючи аналіз психолого-педагогічної літератури, можна виділили дві основні форми адиктивної поведінки - патологічну та непатологічну.
До непатологічного типу адиктивної поведінки відносять нікотиноманію, тобто куріння цигарок та сигар. Не дивлячись на всім відомий вплив тютюнового диму на органи людини, саме куріння стає першим щаблем, на який стає дитина, наслідуючи дорослих та прагнучи набути самостійності.
Умовно можна виділити чотири основних групи факторів, які сприяють розвитку адиктивної поведінки.
Фактори виникнення адиктивної поведінки:
1. Моральна незрілість особистості: негативне ставлення до навчання, відсутність соціально узгодженої активності та соціально значущих установок, вузьке коло й нестійкість інтересів, відсутність захоплень і духовних запитів.
2. Несприятливе мікросередовище: неповна сім'я, сильна зайнятість батьків, спотворені сімейні стосунки, що приводять до неправильного засвоєння соціальних ролей, неправильне виховання.
3. Індивідуально-біологічні особливості особистості: спадкова обтяженість у відношенні психологічних захворювань і алкоголізму, важкі соматичні захворювання в ранньому дитинстві, органічні ураження мозку.
4. Індивідуально-психологічні особливості, нервово-психічні аномалії особистості: низький опір емоційному навантаженню, підвищена тривожність, імпульсивність, схильність до ризикованої поведінки, недостатня соціальна адаптація [21, с. 5].
Таким чином, наркотичні засоби, починаючи з цигарок, алкогольних напоїв і завершуючи найнебезпечнішими: кокаїном, героїном, є дуже небезпечними для здоров'я людини, особливо для організму. Адже хронічне отруєння організму наркотиками призводить до старіння, інвалідності, а то й смерті. Чим молодша людина, тим більш небезпечна дія наркотиків.
За визначенням ВООЗ (1952 р.), "наркоманія" -- це стан періодичної чи хронічної інтоксикації, шкідливої для людини та суспільства, викликаної вживанням наркотику (природного чи штучного походження).
Наркоманія - це захворювання, що виникає в разі систематичного вживання речовин, включених до списку наркотиків, проявляється в психічній та фізичній залежності від них.
Здійснивши аналіз підходів різних учених до трактування поняття "наркоманія", можна визначити такі характерні його ознаки:
- загальна назва захворювань, які зумовлені вживанням у медичних потребах деяких лікарських або інших речовин синтетичного чи рослинного походження;
- хворобливий психологічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму;
- захворювання, що виникає в результаті зловживання наркотиками чи наркотично діючими речовинами;
- захворювання, що виникає в разі систематичного вживання речовин, включених до списку наркотиків;
- стан періодичної чи хронічної інтоксикації, шкідливої для людини та суспільства.
Отже, суть адиктивної поведінки полягає в бажанні відійти від реальності, досягти психологічного комфорту через прийом психоактивних речовин або постійної фіксації уваги на окремих видах діяльності. Процес вживання такої речовини, прив'язаність до предмету або дії супроводжується розвитком інтенсивних емоцій і приймає такі розміри, що починає управляти людиною. Це, наприклад, алкоголь і наркотики, азартні ігри, повне занурення в якусь діяльність (зокрема, музика, колекціонування, коли хобі перетворюється в єдиний сенс життя, а також комп'ютерні ігри, Інтернет, "трудоголізм"), що супроводжується звуженням соціальних зв'язків, страхом перед реальним життям, бажанням піти від повсякденності в ілюзорний світ своєї уяви.
Адиктивна поведінка - це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану, завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. В результаті такої поведінки людина існує у своєрідному «віртуальному» світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистісному розвитку, а в окремих випадках навіть деградує [11, с. 16].
Розрізняють три групи різновидів адиктивної поведінки [11, с. 18]:
- нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп'ютерна адикція, трудоголізм);
- проміжні форми адикції (аденоксія - відмова від їжі, булімія - прагнення до постійного вживання їжі);
- хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії).
Адиктивну поведінку неповнолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічної залежності від наркогенних речовин. При цій формі поведінки негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла стадій психічної та фізичної залежності, тобто захворювання на наркоманію, алкоголізм та токсикоманію.
1.2 Особливості залежності від наркогенних речовин
Наркотична залежність (наркоманія) - хронічне захворювання, що виникає в результаті тривалого вживання психоактивних речовин, що впливають на емоційний стан індивіда, коли він не може припинити самостійно його застосування, незважаючи на виникнення у зв'язку з цим серйозних проблем (погіршення стану здоров'я, конфлікт із законом, соціальні і матеріально - фінансові ускладнення). Немедичне вживання наркотиків вважається девіацією [32, с. 40].
Для практичного психолога в роботі з дітьми важливо розуміння таких обставин наркоманії:
розрізняють декілька груп наркотиків: наркотичні анальгетики (морфін, кодеїн, опійний мак, героїн, метадон), що здійснюють гальмуючий вплив на центральну нервову систему; депресанти (лібріум, валіум), що при немедичному використанні викликають стан сп'яніння; стимулятори нервової системи (коноплі, кофеїн, кокаїн, амфетамін та його аналоги), що роблять збуджуючий вплив, викликають підвищення фізичної і розумової активності, відчуття бадьорості, припливу сил;
уживання наркотиків звичайно починається у підлітковому віці, коли схильність до наркоманії формується низкою визначених чинників (антисоціальна поведінка в ранньому віці; виховання в сім'ї наркоманів; вплив несприятливого соціального середовища; особистісні характеристики, пов'язані з непокірливим норовом, невизнання традиційних цінностей, низький ступінь особистісної компетенції й соціальної відповідальності);
поширеність вживання наркотиків у різних групах, можливість виникнення несприятливих наслідків і можливість одержати ефективне лікування залежать від статевої й расової належності, віку, соціально-економічного статусу (расизм, дискримінація за національною приналежністю, статтю й віком, упереджене ставлення до бідних, інакомислячих та ін. сприяють поширенню наркоманії);
існують дві форми наркотичної залежності: фізична залежність, за якої одна й та сама доза наркотику стає недостатньою й потрібне її збільшення, щоб досягти бажаного результату і впасти в стан абстинентного синдрому у випадку різкого припинення прийому наркотиків, і психологічна залежність - та залежність, за якої люди, що зловживають наркотиками, відчувають бажання приймати їх, щоб уникнути дискомфорту або одержати задоволення.
Про соціальну залежність говорять тоді, коли людина ще не почала вживати наркотики, але перебуває в середовищі тих, хто робить це. Вона переймає їх стиль поведінки, ставлення до наркотиків та зовнішні атрибути групи. В такій ситуації "близькості" від наркотику людина внутрішньо готова почати їх вживати. Особливо це характерно для старшокласників, яких приваблює сама атмосфера, "дух" наркотизованої групи. До того ж старшокласник може спостерігати стан різкої зміни свідомості. Соціальній залежності сприяє усвідомлення того, що у будь-яку хвилину можна змінити свій стан за допомогою наркотику.
Наркоманія - хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами.
Наркотичні засоби - це рослини, сировини і речовини, природні чи синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировини і речовини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітету з контролю за наркотиками при міністерстві охорони здоров'я.
Наркотики - речовини (офіційно, в установленому порядку, включені до списку наркотичних речовин та наркотичних лікарських засобів), які виявляють специфічну дію на нервову систему та організм людини в цілому, понад усе - на розвиток певних відчуттів, особливих станів наркотичного сп'яніння та зміну свідомості.
Психотропні речовини - це будь-які природні чи синтетичні речовини і матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші речовини і матеріали, які становлять небезпеку здоров'ю населення у разі зловживання ними [39, с. 172].
Наркотики та психотропні речовини можуть впливати на центральну нервову систему трьома способами:
1. вона може бути загальмована за допомогою препаратів з седативним та снодійним ефектом (барбітурати, еленіум, седуксен);
2. збуджена за допомогою психостимуляторів (кокаїн, амфетамін) чи психоделітиків (гашиш, марихуана, анаша);
3. розбалансована при вживанні галюциногенів (ЛСД, крек, екстазі) [29, с. 15].
Таким чином, наркотичні засоби, починаючи з цигарок, алкогольних напоїв і завершуючи найнебезпечнішими: кокаїном, героїном, є дуже небезпечними для здоров'я людини, особливо для організму дитини. Адже хронічне отруєння організму наркотиками призводить до старіння, інвалідності, а то й смерті. Чим молодша людина, тим більш небезпечна дія наркотиків.
Наркоманія - це захворювання, що виникає в разі систематичного вживання речовин, включених до списку наркотиків, проявляється в психічній та фізичній залежності від них. Здійснивши аналіз підходів різних учених до трактування поняття "наркоманія", можна визначити такі характерні його ознаки: загальна назва захворювання, які зумовлені вживанням у медичних потребах деяких лікарських або інших речовин синтетичного чи рослинного походження; хворобливий психологічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму; захворювання, що виникає в результаті зловживання наркотиками чи наркотично діючими речовинами; захворювання, що виникає в разі систематичного вживання речовин, включених до списку наркотиків; стан періодичної чи хронічної інтоксикації, шкідливої для людини та суспільства.
1.3 Фактори, які впливають на початок вживання наркотиків серед молоді
Молоде покоління, з якого, в основному, вербується армія наркоманів, не є однорідною масою в плані зацікавленості наркотиками й у плані думки про них. Можна навіть сказати, що погляди різних груп молоді на виправданість застосування наркотиків дуже різноманітні й часто протилежні. Тому можна умовно розділити молодих людей на п'ять груп:
1. Більша частина сучасної молоді не виявляє ніякої зацікавленості наркотиками, і не схвалює їхнього вживання.
2. Певна частина молоді, що цікавиться стилем життя молодих наркоманів, але не бажає жити так само, як вони, й приймати наркотики.
3. Третю групу становлять ті, хто емоційно ототожнює себе з наркоманами, і самі періодично приймають наркотики. Для більшості цих людей вживання наркотиків являє собою демонстрацію власної життєвої філософії, ніж ознаку непереборної потреби в наркотику.
4. Четверта група - це молоді люди, що ідентифікують себе з наркоманами з погляду зовнішності, поводження і відношення до наркотиків. Незважаючи на це, через короткочасний період вживання наркотиків або наявність особистих задатків, ці люди зберігають певну дистанцію стосовно наркотиків, і ніколи не піддаються їм повністю.
5. Відносну меншість становлять молоді люди, які зовсім втратили зв'язок із суспільством. Вони повністю піддані психічній і фізичній залежності й прийняли спосіб життя й риси характеру наркоманів.
На щастя, переважна більшість дітей та молоді належить до першої й частково до другої групи. Четверту й п'яту групу становить екстремальна меншість, чиї життєві позиції й способи дій несуть відбиток психічних відхилень, а фізичне й психічне здоров'я перебуває в найбільшій небезпеці [18, с. 34-42].
Дослідження вчених, присвячені дитячій та молодіжній наркоманії, показали, що виділення конкретних причин наркотизації старшокласників є неможливим. Докладний аналіз вітчизняної й зарубіжної наукової літератури із проблем наркоманії показав різноманіття точок зору й підходів до даного питання. Якщо узагальнити причини, що перераховуються авторами, вийде перелік, який не буде вичерпним.
Наслідування дорослих, специфіка соціалізації й пошук нових вражень, порушення в емоційній сфері.
Стрес, сугестивність, цікавість, педагогічна занедбаність, наслідки травм.
Економічні причини, недосконалість законодавства, традиції вживання легальних наркотиків (кава, тютюн, пиво, алкогольні напої).
Сімейні проблеми, спадковість, психопатології, неповна сім'я, деструктивна сім'я, ригідна сім'я й т.д.
Особливості характеру, такі як поступливість, почуття провини, нерішучість, сугестивність, тривожність і т.д.
Особистісні особливості, потреба у визнанні, пригніченість щиросердечних і сексуальних переживань, психологічний захист, стиль поведінки й мислення і т.д.
Узагальнення й класифікація всіх названих різними авторами причин на основі декількох підстав, одержали, у такий спосіб сукупність факторів, що перебувають у взаємодії один з одним.
Поширення наркоманії пов'язане з одночасним існуванням декількох груп факторів, кожен з яких, взятий окремо, не є визначальним. Фактори наркотизації потрібно розглядати в сукупності, умовно їх можна поділити на об'єктивні й суб'єктивні. Всередині об'єктивних причин виділяють макропричини й мікропричини. Суб'єктивні поділяються на індивідуально-біологічні, індивідуально-психологічні й особистісно-психологічні [9, с. 149].
Класифікація одержала наступний вигляд:
Об'єктивні фактори. Їхня наявність не залежить від індивіда, це об'єктивно існуючі умови, впливати на які людина практично не може. До об'єктивних факторів відносять соціально-економічний стан суспільства, традиції, реклама, клімат у сім'ї й школі й т.д. Макропричини - це умови, що існують у суспільстві в цілому, а мікропричини - це умови всередині тієї соціальної групи, у якій перебуває суб'єкт.
Об'єктивні макропричини:
1. Економічно-соціальне неблагополуччя.
Діти із соціально неблагополучних сімей, для яких характерні соціальна ізольованість, незадовільні житлові умови, батьки яких мають мало престижний рід занять або є безробітними, більше піддані ризику бути постійними учасниками правопорушень і часто зловживати наркотиками. Економічно (соціально) неблагополучні умови можуть бути визначені практичним психологом як один з можливих факторів ризику.
Завдання соціально-психологічних відділів - сприяти соціальній адаптації неблагополучних сімей за допомогою реалізації можливих правових або економічних заходів (виділення матеріальної допомоги, сприяння у влаштуванні батьків і працездатних дітей на роботу, направлення дітей у санаторії, дитячі табори).
З іншого боку, також високий шанс наркотизації в дітей із зовні благополучних, заможних сімей: заклопотаність батьків своїм соціальним станом, напруженість, тривожність, конфлікти, що часто виникають у відносинах між бізнесменами і їхніми жінками і дітьми, створюють несприятливі умови в сім'ї, що не може не відбитися на психологічному благополуччі старшокласника. З боку центрів соціально-психологічної допомоги контроль практично неможливий, оскільки без запиту (звертання) фахівці не можуть втручатися в сімейну ситуацію й протистояти можливій наркотизації. У цьому випадку важливим є співробітництво центрів соціально-психологічної допомоги зі школами, ліцеями, коледжами, у тому числі й недержавними освітніми установами, у яких фахівці (педагоги, психологи) мають більше можливостей спілкування з дітьми і їхніми сім'ями.
2. Несприятливе оточення й суспільна не облаштованість.
Райони, що відрізняються високим рівнем злочинності, із часто мінливими мешканцями, не сприяють виникненню почуття єднання й спільності серед людей, що населяють їх, що існує в більш благополучних районах з меншою щільністю заселення й низьким рівнем злочинності. Несприятливе сусідство й суспільна необлаштованість сприяють поширенню зловживання наркотиками серед місцевої молоді.
Завданням організацій, що займаються профілактикою наркоманії, у цьому випадку є співробітництво із правоохоронними органами з метою жорсткості контролю над поширенням наркотичних речовин у даному районі, а також створення дозвіллєвих центрів, юнацьких клубів, відділів позашкільної роботи, які заповнюють вільний час дітей і молоді, що проживають у цьому районі.
3. Доступність наркотиків.
Доступність наркотиків об'єктивно пов'язана з імовірністю зловживання ними. У школах, де наркотики більш доступні, існують значні показники вживання наркотиків. Крім того, на імовірність вживання наркотиків впливає сусідство зі школою нічних клубів, ресторанів, кафе, продуктових магазинів, ринків, парків й інших місць зі зниженим контролем над поширенням наркотиків.
Також, як і у випадку несприятливого оточення й соціальної необлаштованості, необхідне співробітництво центрів й адміністрацій навчальних закладів із правоохоронними органами.
4. Реклама.
На жаль, легальні й нелегальні наркотики рекламуються надзвичайно широко. Мова йде як про явну, так і про приховану рекламу. Алкогольні й тютюнові вироби рекламуються відкрито. Супровідна їхня інформація, міцно зв'язує у свідомості старшокласника тютюн й алкоголь із цінностями життя: воля, досягнення, престиж, дружба. Наявність цих зв'язків, що виявляються тільки за допомогою психодіагностики, як правило, не усвідомлюється, що робить їх ще більш небезпечними.
Реклама, належить до числа макрофакторів, попередити вплив яких часом неможливо. Протистояти рекламі може тільки емоційно зріла і самодостатня особистість, що не випробовує емоційного дефіциту у відносинах з однолітками й навколишніми дорослими людьми.
Об'єктивні мікропричини:
1. Часті зміни місця проживання.
Часті зміни місця проживання впливають на старшокласника, оскільки зіштовхують його з необхідністю побудови відносин з новими друзями, сусідами, однокласниками, що нерідко зумовлює появу труднощів і проблем. Чим частіше сім'я переїжджає, тим вище небезпека виникнення проблем, пов'язаних з вживанням наркотиків. Однак якщо сім'я вміє органічно вливатися в життя суспільства на новому місці, а сусіди їй раді, даний ризик знижується.
Завдання центрів соціально-психологічної допомоги складається в цьому випадку в допомозі сім'ям, і особливо, старшокласникам, в адаптації на новому місці: надання необхідної інформації про школи, медичні установи в даному районі, місті, а також тісне співробітництво із класними керівниками, у чий клас надійшли нові діти.
2. Сімейна схильність.
Діти, породжені або виховані в сім'ях з алкогольними традиціями, піддані більшому ризику прилучитися до наркотичних засобів. У цьому свою роль грають як генетичні фактори, так і вплив безпосереднього оточення. Наприклад, хлопчики, що народилися в сім'ї наркомана, навіть виховуючись у сім'ї, що всиновила їх, піддаються в чотири рази більшому ризику стати наркозалежними, чим хлопчики, що народилися в сім'ях, у яких ніхто не вживав наркотики. У сім'ях, де батьки для того, щоб розслабитися, вживають наркотики або зловживають знеболюючими лікарськими засобами (не обов'язково стаючи наркоманами) є більша імовірність, що діти почнуть вживати наркотичні засоби в дитячому віці. Якщо батьки, до того ж, самі прилучають своїх дітей до вживання наркотиків, включаючи, звичайно, і алкоголь, ризик зростає. Чим більше членів сім'ї вживають наркотики, тим більший ризик.
Завданням практичного психолога у роботі з сім'ями учнів, є своєчасне розпізнавання таких сімей і необхідна соціальна, психологічна робота з ними, а в деяких випадках - часткова або повна ізоляція дітей від батьків, що сприяють вживанню дітьми наркотичних та психотропних речовин.
3. Непослідовність у вихованні.
У сім'ях, у яких батьки не встановлюють чітких норм поведінки, у яких діти залишаються наданими самим собі, і де дисциплінарна практика надмірно сувора й непослідовна, старшокласники піддаються більшому ризику здійснення правопорушень і частого вживання психоактивних речовин й наркотиків. Здорові, емоційно насичені, відносини в сім'ї найчастіше є чинником, що запобігає потягу дитини до вживання психоактивних та наркотичних речовин.
У цьому випадку завдання практичних психологів полягає у педагогічній і психологічній корекції відносин у сім'ї й навчанні батьків і дітей способам ефективної міжособистісної взаємодії.
4. Протест і ризик у юнацькому віці.
Юнацький вік відомий як період загострення протесту проти існуючих у суспільстві моральних норм, принципів і стереотипів поведінки. Оскільки в суспільстві дорослих існує однозначно негативне відношення до наркотиків і наркоманів, старшокласники однією з форм протесту вибирають саме вживання наркотиків.
Завданням психологів є допомога у задоволенні потреб іншими способами (наприклад, ризик саморозкриття проявляється в особистісно-орієнтованих і соціально-психологічних тренінгах, фізичний ризик - у заняттях спортом), а також у загальному емоційному розвитку дитини.
5. Спілкування з однолітками, що вживають наркотики.
Спілкування з однолітками, що вживають наркотики, є одним з найбільш надійних індикаторів, що вказують на можливість вживання наркотиків старшокласниками, незалежно від того, чи мають місце інші фактори ризику.
Очевидно, що заборонити старшокласникові спілкуватися з такими друзями - завдання не з легких, однак батьки повинні прикласти всі зусилля, щоб створити для дитини необхідні умови захисту від можливої наркотизації. У тому числі, батьки можуть звернутися до психолога даного закладу освіти, задля психологічної допомоги.
6. Неуспішність, відсутність бажання продовжувати навчання в школі.
Невдачі в навчанні підсилюють ризик зловживання наркотиками й імовірність правопорушень. З поширеністю випадків вживання наркотиків пов'язані показники, що свідчать про те, наскільки сильно учні прив'язані до школи, час, витрачений на виконання домашніх завдань і значення, що має для них навчання в школі. Учні, яким школа ненависна і які не прагнуть продовжувати навчання в ній і потім вступати у вузи, мають більше шансів пристраститися до наркотиків у дитячому віці.
Завданням практичного психолога соціально-психологічних центрів, є співробітництво з класними керівниками таких учнів, а також допомога у професійному самовизначенні й профорієнтації.
7. Позитивне відношення оточення до наркотиків.
Коли діти вважають, що від паління марихуани немає шкоди, тоді існує дуже велика імовірність того, що вони будуть вживати наркотики. В більшості випадків діти пояснюють своє поводження (вживання наркотиків) з існуючими міфами типу «У будь-який момент я можу кинути».
Міфи про наркотики й наркоманів, що існують у свідомості молоді, зруйнувати дуже складно й часом просто неможливо. У цьому випадку ефективною може стати лише робота психолога, групова робота, спрямована на обговорення цих міфів і вироблення свідомого, критичного відношення до наркотиків і наркоманів.
Суб'єктивні фактори:
До індивідуально-біологічних причин відносяться спадковість відносно психічних захворювань й алкоголізму, важкі соматичні захворювання й нейроінфекції в ранньому дитинстві. Велике значення для формування девіантної поведінки мають місце органічні захворювання головного мозку. Перераховані порушення є скоріше передумовами, тобто зумовлюють індивідуально-психологічні і особистісні психологічні причини. Зокрема, захворювання головного мозку впливають на психоемоційний стан, знижують здатність індивіда переносити фізичні й психологічні навантаження, протистояти стресу й негативним впливам навколишнього середовища. Це відбивається на адаптаційних можливостях людини, внаслідок чого формується девіація.
Індивідуально-психологічні причини - це особливості когнітивної, емоційно-вольової сфери, що зумовлюють виникнення й розвиток девіації. Прикладом тут може бути низька стійкість до емоційних навантажень, тривожність, імпульсивність, збудливість, несформованість мотиваційної сфери.
Закордонні дослідники до мотивів, які призводять до вживання молоддю психоактивних речовин відносять: «вплив приятеля», «потреба в зміні свого стану», «бажання відійти за допомогою наркотиків від вирішення життєвих проблем, зняти емоційний дискомфорт» [7, с. 148]. У роботах вітчизняних вчених, присвячених вивченню мотивів вживання наркотиків, згадується про внутрішньогрупову конформність -- бажанні «не відстати» від однолітків, про пошук незвичайних відчуттів і переживань.
Індивідуально-психологічні причини - це особливості особистості, яскрава виразність яких може підсилювати дію інших факторів.
Ряд авторів відзначає, що ступінь ризику виникнення наркоманії залежить від акцентуацій характеру юнаків. С.П. Генайло встановив, що наркоманія формується переважно в юнацькому віці в осіб з вираженими тенденціями до самоствердження й негайного задоволення своїх потреб у сполученні зі здатністю до тривалої, цілеспрямованої діяльності, дратівливістю, схильністю до надлишкового фантазування, демонстративному прояву почуттів, наслідуванню й неправді. Ця обставина приводить до зниження соціальної адаптації й сприяє формуванню асоціальних форм поведінки, у тому числі вживанню психоактивних речовин. Ступінь виразності особистісних змін, їхні особливості обумовлюються порушеннями (гіпо- і гіперопіка) батьківського відношення й виховання. За даними В.С. Битенського, тип акцентуації характеру впливає на виникнення девіації й більше того, визначає вибір психоактивної речовини [8, с. 121].
Дослідження різних авторів показали, що існують загальні риси, властиві людям, що зловживають наркотиками: слабкий розвиток самоконтролю, самодисципліни; низька стійкість до всіляких впливів, невміння прогнозувати наслідки дій і переборювати труднощі; емоційна нестійкість і незрілість, схильність неадекватно реагувати на перешкоди, невміння знайти правильний вихід із психотравмуючої ситуації. Неважко помітити, що ці риси властиві не тільки наркоманам, але й погано соціально адаптованим людям. Крім того, такі особистісні характеристики часто проявляються в юнацькому віці, особливо, якщо цей період розвитку протікає з ускладненнями.
У медичному підході до наркоманії надзвичайно важливе місце займає діагностика. Часто від її точності залежить кінцевий результат лікування й, як наслідок цього, доля пацієнта. Зупинимося на діагностичних критеріях наркоманії. Діагноз наркоманії залежить від багатьох факторів і не завжди його легко поставити. Основні критерії це:
Порушення поведінки. У людини, що почала вживати наркотики, насамперед, наступають помітні зміни в поведінці. Вони спровоковані не стільки самим наркотиком, скільки, власною реакцією на факт, що людина робить те, що недозволене, що спричиняє покарання або осуд сім'ї й суспільства.
У результаті з'являються безпричинні перепади настрою з гострими фазами депресії, коли хворий говорить мало й не проявляє бажання спілкування з іншими членами сім'ї, особливо з батьками.
У його поведінці домінує байдужність до всього, що відбувається навколо, і ця байдужність виражається в пасивному поводженні. Він може лежати годинами, дивлячись в одному напрямі. Реагує тільки на музику, - може без кінця слухати улюбленого виконавця або групу, не звертаючи уваги на те, що це комусь заважає. Він стає агресивним стосовно близького оточення, щодня йде з дому і пізно повертається. Для наркоманів характерна вимога грошей від батьків, з будинку зникають гроші й коштовні речі.
У хвилини самотності, особливо на початку формування наркотичної залежності, старшокласник аналізує свою поведінку й навіть кається в душі. Прагнучи захиститися від почуття провини, він намагається переконати себе, що в будь-який момент може покинути дурну звичку. Почуття провини він намагається заглушити, приймаючи наркотики, після чого знову випробовує каяття совісті й коло замикається. Одного разу він раптом усвідомлює, що він «на голці» і повинен приймати наркотики щодня.
Порушення сну. Характерним для наркоманів є чергування періодів сну із проміжками безсоння. Вони засинають перед світанком і прокидаються біля полудня. Найбільш активні наркомани вночі. У цей час їм не потрібно боятися, що хтось порушить їхню самотність. Поступово вони виробляють новий нічний і денний режим і пристосовуються до нього.
Розрив зі школою. Характерною рисою наркоманів, що відвідують школу, є те, що в них раптово знижується успішність. Непоганий донедавна учень зненацька починає одержувати незадовільні оцінки, все частіше прогулює уроки, на заняттях сидить байдужий, нічим не цікавиться. Погані оцінки його мало хвилюють. Іноді наркоман з'ясовує відносини з вчителями, стверджуючи, що вони його ненавидять, що стосовно нього необ'єктивні.
Кількість пропусків занять без поважних причин зростає. На початку, коли почуття відповідальності стосовно школи ще зберігається, він виправдує свою відсутність медичними довідками, нерідко фальшивими. Зрештою, залишає школу. Деякі наркомани, щоб заспокоїти себе й батьків, йдуть у вечірню школу, але не можуть здати іспитів і залишаються «вічними учнями».
Конфлікти з батьками. Конфлікти з батьками трапляються все частіше й частіше. Спочатку вони мають характер багатогодинних дискусій, основною темою яких є нерозуміння молоді і її запитів людьми старшого покоління.
Коли наявний репертуар вичерпаний, наркоман починає ставати усе більше нетерпимим до чужої думки й демонструє відкриту ворожість, якщо не знаходить підтримки. У хід ідуть образи, а іноді й фізична сила. Таке поводження значною мірою є результатом серйозної психічної кризи, з якого наркоман не може знайти розумного виходу. Але, з іншого боку, таку реакцію можуть спровокувати й батьки, якщо почнуть всю провину за вічний конфлікт поколінь покладати винятково на молодь.
Характерною рисою наркомана стає неправда. Спочатку неправда є формою захисту Він обманює батьків, учителів, представників закону, лікарів.
Пізніше потреба в неправді стає функціонально незалежним мотивом. Практика показує, що наркомани можуть бути щирими тільки перед людьми, яким беззастережно довіряють, у чиїх добрих намірах вони колись неодноразово переконалися. Якщо цією людиною буде лікар, то, безсумнівно, це стане добрим знаком у процесі лікування.
Деякі батьки намагаються пояснити зміни в поведінці своїх дітей «важким віком» і пасивно чекають, поки це пройде. На жаль, такий самообман найчастіше обходиться занадто дорого.
Спілкування наркоманів. Всі наркомани використовують клички. Найчастіше вони не цікавляться справжніми іменами своїх приятелів. Під абстрактним прізвиськом вони намагаються «заховати» свою особистість.
Крім того, кличка має особливе психологічне значення. Вона позначає ту частину особистості, що збунтувалася й покинула суспільство, символізує одночасно інше Я наркомана й нові відомості про себе.
Багато наркоманів одержують перші прізвиська, пов'язані з особливостями характеру або поведінки. З іншого боку, справжнє ім'я служить трампліном у випадку повернення на «праведний шлях». У тому випадку, якщо кличка стає небезпечною, в упізнанні наркомана, її просто можна змінити. Деякі наркомани в такий спосіб намагаються «замести за собою сліди».
Наркомани спілкуються між собою специфічною мовою. Міжнародна термінологія наркоманів запозичена зі сленгу американських наркоманів, але багато виражень можуть звучати й рідною мовою.
Ці терміни, крім загальноприйнятого значення, мають свій додатковий, більше глибокий зміст, що стосується психологічних і соціальних причин походження наркоманії, і часто відбивають специфічні риси суспільства, у якому наркомани живуть.
Найчастіше вживаються багатозначні слова, але в значенні менш відомому.
Часто зустрічаються неперекладні вирази, вживані мовою оригіналу, що полегшує взаєморозуміння наркоманів різних країн. Ця мова забезпечує конспіративність спілкування. Незрозуміла простим смертним вона може бути досить зручний якщо буде потреба обговорення важливих справ у присутності небажаних свідків.
Жаргон відіграє важливу роль у процесі вивчення субкультури наркоманів. Починаючий наркоман разом зі звичкою вживання наркотиків переймає й жаргон.
Мода. Стиль, у якому одягаються наркомани, має індивідуальні риси. Частина наркоманів одягаються, дотримуючись законів моди, нічим не відрізняючись від інших молодих людей. Інші наслідують хіппі, і виділяються в загальній масі людей. Іноді вигляд їх стає просто карикатурним.
Чоловіки мають довге волосся, розпущені або заплетені в кіску, часто носять бороду. Можуть одягатися в ковбойському, циганському і в інших мальовничих стилях, часто голі до пояса. Наркомани носять вигадливі сорочки із психоделічним візерунком або прикрашені східним орнаментом.
Одяг дівчат і хлопців подібний, як правило, неохайний. Тільки одиниці піклуються про гігієну. Наркомани можуть не митися місяцями.
Вони також носять різні прикраси: коралові намиста, сережки, безліч браслетів.
1.4 Особливості і тенденції розповсюдження наркоманії серед старшокласників
На сучасному етапі розвитку та становлення українського суспільства особливе занепокоєння викликають поширення наркоманії в молодіжному середовищі, зниження віку, з якого починають вживати наркотичні засоби та психотропні речовини, проникнення наркотиків до закладів освіти. Мають місце непоодинокі випадки виявлення фактів незаконного обігу наркотиків безпосередньо в навчальних закладах та на прилеглих до них територіях, затримання неповнолітніх у стані наркотичного сп'яніння, вилучення наркотичних засобів та психотропних речовин у школах та вищих навчальних закладах. На сьогодні наркоманію зараховують до проблем соціальних. У виникненні адиктивної поведінки звинувачують і безробіття, і політичну нестабільність, і моральну розбещеність. Отже, необхідною складовою роботи з профілактики наркоманії є своєчасне виявлення дітей "групи ризику" та надання їм психолого-педагогічної допомоги. Для цього практичні психологи повинні мати достатній рівень поінформованості про причини виникнення потягу до наркотиків і володіти відповідними соціально-психологічними техніками й методами профілактичної антинаркотичної роботи.
На сучасному етапі практичні психологи повинні зробити все можливе, щоб не допустити проникнення такого негативного соціального явища, як наркоманія в навчальний заклад та вберегти наш генофонд від цієї загрози.
Зловживання наркотичними речовинами стає глобальною проблемою всіх країн світу, незалежно від рівня їх розвитку, оскільки призводить до рухливих наслідків:
- згубний вплив на здоров'я людей;
- зростання злочинності, насильства, корупції;
- виснаження людських, природних та фінансових ресурсів, які могли бути використані для соціально-економічного розвитку держави;
- загибель людей, розпад сімей, деградація громад тощо.
Як свідчать дослідження, простежується тенденція до зниження середнього віку, у якому молодь починає експериментувати з наркотиками: з 17-18 років у 1993 рр. -- до 14 років у 2001-2002 рр. Установлено, що чим раніше відбувається залучення до психоактивних речовин (ПАР), тим швидше формується залежність, тим складніше перебіг наркоманії як хвороби, більше негативних особистісних, соціальних та медичних наслідків зловживання ПАР - бездоглядність, злочинність, ріст хвороб, що супроводжують наркоманію, і тим менша ефективність реабілітаційних заходів [14, с. 26].
Відношення до наркотику не існує ізольовано від відносин до інших сторін життя і тому може бути змінено лише в контексті зміненої системи відносин особистості в цілому.
Сьогодні в Україні проглядаються наступні особливості і тенденції наркоманії старшокласників:
- ріст обсягів наркотичних речовин на ринку, і їхня доступність;
- високі темпи росту наркоманії, особливо дитячої і юнацької;
- значне розширення асортименту наркотиків, наростає поширення героїну, кокаїну і синтетичних наркотиків;
- полінаркоманія (вживання усього підряд у немислимих сполученнях);
- тенденція омолодження, більш ранньому віку вживання наркотичних речовин;
- широка доступність так званих наркотиків, що утягують, і включення їх у молодіжну субкультуру, що забезпечує рекламу наркотиків і зниження "порогу страху" перед їхнім застосуванням, існування налагодженої системи залучення у вживання наркотиків дітей і молоді, зміна структури наркоманії від хвороби, характерної для визначеного кола осіб (соціально неблагополучними, страждаючими психічними порушеннями, що мають кримінальне минуле), до стану, характерному для більшої частини молоді;
- фемінізація (усе більша кількість молодих дівчат починають уживати наркотики);
- неграмотність і суперечливість профілактичної інформації, що часто приводять до протилежного ефекту;
- проведені профілактичні заходи (освітні) характеризуються малою широтою поширення, відсутністю наукового підходу, не адаптованістю до українських умов, некомпетентною активністю;
- усе зростаючий страх дорослих і прагнення дистанціюватися, піти від проблем юнацької наркоманії і наркоманів, перекласти її рішення на правоохоронні органи;
- тенденції вирішувати проблеми наркоманії шляхом культурно-масових заходів;
- усе більша очевидність неефективності і недостатності медичної (медикаментозної) допомоги при лікуванні і реабілітації наркоманії;
- існуюча система лікування і реабілітації наркозалежних характеризується спрямованістю на стару соціальну структуру хворих (психічно хворі, кримінальні елементи тощо);
- у реабілітації і профілактиці переважає відомчий підхід, що перешкоджає комплексному рішенню проблеми реабілітації і профілактики; існуючі підходи до реабілітації не дають ефективності, порівняно зі світовим показником;
- існуюча система фінансування реабілітації, наукових досліджень у цій області й оплата праці фахівців не сприяє поліпшенню якості роботи;
- ситуація з реабілітацією приводить до створення міфу про невиліковність наркоманії, що ускладнює положення наркоманів;
- наркоманія на сьогоднішній день стала основним джерелом поширення венеричних захворювань і навіть СНІДу.
Основу внутрішніх спонукальних сил складає дію механізму пошуку вражень на тлі нерозвиненості сфери потреб, наслідування дорослим (або одноліткам), перекручування процесу соціалізації, потреба в саморегуляції внутрішнього стану, особливо в психотравмуючі ситуації, порушення в емоційній і пізнавальній сферах, недолік наукових знань про здоровий спосіб життя, про алкоголь, тютюн, наркотиках, їхніх властивостях, наслідках їхнього вживання для особистості і суспільства.
Спровокувати інтерес до наркотиків і токсичних речовин і бажання поексперементувати з ними може також когнітивно-емоційний дисонанс у структурі уявлень школярів про наркоманію і токсикоманію, що виникає при некомпетентності антинаркотичної контрпропаганди - не враховуючої статевовікових особливості школярів і сучасні методи ведення первинної профілактичної антинаркотичної роботи.
У юнацькому віці можливі різкі і не завжди прогнозовані прояви поводження, що саморуйнує. На жаль, зовнішня, скоріше, демонстративна поведінкова домінанта не знижує реальної небезпеки ризикованих і руйнівних наслідків для молоді, що експериментує над собою. При цьому попередження дорослих, чужий досвід, можливі тілесні ушкодження і каліцтва, більш того, навіть перспектива смерті не є для нього бар'єром на шляху прийняття «своїх» рішень. Наслідку таких рішень при визначених обставинах можуть трансформуватися в умови аномального розвитку молодої людини. І тоді потяг до вживання наркотиків стає не тільки ознакою індивідуально-психологічного неблагополуччя, але і явним показником сформованого поводження, що саморуйнує.
Причинами що саморуйнують, аномального, деструктивного розвитку, як правило, є:
нездатність старшокласників до продуктивного виходу із ситуації утрудненості задоволення актуальних життєво важливих потреб;
Подобные документы
Інтернет-залежність як психологічний феномен та вид адиктивної поведінки. Ознаки, типи, наслідки інтернет-залежності, чинники, що її провокують у юнаків. Програма та методи дослідження інтернет-залежності. Вибіркова сукупність, інструментарій дослідження.
курсовая работа [185,6 K], добавлен 07.03.2013Формування залежності від інтернету. Психологічні особливості особистості, що є характерними для осіб, залежних від інтернету. Заходи запобігання подальшому зростанню адиктивної поведінки, розробка ефективних стратегій подолання інтернет-залежності.
презентация [124,5 K], добавлен 06.10.2009Професійний інтерес: сутність та закономірності виникнення. Особливості формування професійних інтересів у старшокласників. Організація та методи дослідження сформованості професійних інтересів старшокласників, аналіз результатів й розробка рекомендацій.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 14.08.2016Загальне поняття про спілкування, його сутність. Психологічні особливості спілкування підлітків та старшокласників. Особливості ділового спілкування. Розробка тренінгу на тематику особливості спілкування між учнями-підлітками та учням-старшокласниками.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 28.12.2013Теоретичні основи дослідження розвитку емоційної культури у старшокласників: загальна характеристика, головні особливості розвитку. Тренінгова програма для розвитку емоційної сфери у школярів. Методика діагностики рівня емпатичних здібностей В.В. Жваво.
дипломная работа [117,3 K], добавлен 19.11.2014Ознайомлення із змістом біологічної, соціологічної, кримінологічної, конфліктологічної і культурологічної теорій обґрунтування причин виникнення девіації. Розгляд основних проявів відхилень у поведінці - злочинності, алкоголізму, наркоманії та суїциду.
реферат [25,1 K], добавлен 16.06.2011Основні поняття соціометричного статусу старшокласників та схильність до суїциду. Старшокласники, як суїцидально-небезпечна референтна група. Виявлення статусного розподілу серед учнів 11 класу, схильності старшокласників до суїцидальної поведінки.
курсовая работа [258,0 K], добавлен 16.06.2010Проблема азартної залежності в сучасному суспільстві. Індивідуальні особливості осіб, що вважаються ігроманами. Аналіз особливостей допомоги азартно залежним людям, особливо підліткам. Рекомендації щодо усунення ігрової залежності, як соціальної проблеми.
презентация [71,7 K], добавлен 06.10.2009Особливості юнацького віку та передумови розвитку адиктивної поведінки. Фактори виникнення залежностей неповнолітніх. Розгляд адикцій, що найчастіше зустрічаються в юнацькому віці, а саме: наркоманія, алкоголізм, куріння та ігрова залежність.
статья [21,0 K], добавлен 07.11.2017Проблема статево-рольової поведінки особистості та її вивчення у сучасній психолого-педагогічній літературі. Пубертат та особливості того, як він відбувається. Комунікативні риси та стиль спілкування юнаків та дівчат. Вивчення структури самосвідомості.
дипломная работа [58,9 K], добавлен 03.06.2011
