несформованість і неефективність способів психологічного захисту, що дозволяє справлятися з емоційною напругою;

наявність психотравмуючі ситуації, з якої старшокласник не знаходить конструктивного рішення.

Особливої уваги заслуговує аналіз причин, по яких деякі старшокласники, знаходячись об'єктивно в рівних умовах, усе-таки зберігають наркотичну стійкість, тоді як інші починають уживати наркотичні речовини.

По-перше, вони відрізняються психологічними особливостями в переживаннях, а також способах дозволу внутріособистісних і міжособистісних конфліктів, різним поводженням в умовах конфліктних взаємин. Старшокласники, здатні до конструктивного поводження в конфліктних ситуаціях з дорослими або однолітками, значно стійкіші у відношенні до наркотиків, ніж їх «неконструктивні» ровесники.

По-друге, старшокласники розрізняються фактором стресостійкості. Діти, що володіють індивідуальною внутріпсихологічною здатністю або умінням переборювати стресові ситуації, трансформувати їх у різного роду пошукову активність, показали значно більшу стійкість до наркотиків, чим діти, що не вміють це робити.

Аналізуючи особливості сприйняття і поводження старшокласників у стресових ситуаціях, можна вказати кілька основних психологічних причин, що сприяють уживанню наркотичних речовин:

Низька самооцінка.

Фокусування на зовнішнє оточення: оцінка свого настрою на підставі настрою інших людей.

Нездатність ідентифікувати або виразити почуття.

Нездатність просити про допомогу: «Якщо ти сам не подбаєш про себе, то ніхто про тебе не подбає».

Екстремальне мислення [17, с. 28].

Приймаючи все це до уваги, можна зробити висновок, що наркоманія і схильність до вживання наркотиків як ненормальні форми поводження є сумою різних факторів, обумовлених як індивідуальними, так і соціальними особливостями, а також комбінацією тих і інших.

З погляду психології наркоманія розглядається як проблема особистості, що приймає наркотики, у визначеному соціально-культурному контексті. Звідси стає зрозумілим, що для ефективної реабілітаційної роботи необхідна реалізація комплексного підходу, що включає в себе роботу з особистістю наркомана, його найближчим мікросоціальним оточенням, а також із суспільством у цілому: воно повинно змінити своє відношення до наркотиків так, щоб, принаймні, не підкріплювати їхні відносини до себе як до соціальних ізгоїв, невдах або бунтарів.

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО ДОСЛІДЖЕННЮ НАРКОМАНІЇ СЕРЕД СТАРШОКЛАСНИКІВ

2.1 Методи діагностики по виявленню схильності та залежності від наркоманії серед старшокласників

наркоманія старшокласник залежність

Проблема дослідження. В житті сучасного суспільства особливо гостро постала проблема пов'язана з наркоманією. Особливо велике розповсюдження ця негативна звичка отримала в середовищі молоді. Наркоманія негативно впливає не тільки на життя суспільства в цілому, а також на життя та діяльність особи окремо. На даний час ця проблема стала дійсно глобальною. По статистичним даним, розповсюдження такої негативної звички як наркоманія в великих масштабах, в окремих країнах, пов'язано з нестабільністю політичної та економічної ситуації, з наявністю великої кількості криз та недосконалістю економічного та політичного механізмів. Відносно нашої країни ця проблема є особливо актуальною і розповсюдження її пов'язано з низькою культурою суспільства. З даною проблемою повинно боротися не тільки суспільство, але й кожна людина повинна усвідомлювати для себе велику шкоду від наркоманії і намагатися боротися з цією негативною звичною. Тільки після цього можна говорити про рішення поставленої проблеми.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні розповсюдження наркоманії серед молоді. А також, зібрати якомога більше інформації про поставлену проблему.

Завдання дослідження. Завданням дослідження є: за допомогою соціологічного опитування зібрати інформацію про наркотики та наркоманію і з'ясувати причини розповсюдження наркоманії та шляхи вирішення даної проблеми.

Для вивчення відношення старшокласників до наркотиків і причини вживання наркотичних речовин нами було проведено дослідження в 10-А класі ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 м. Дубно. В ході анкетування було опитано 30 учнів.

При організації педагогічної профілактики анкетування учнів виконує цілий ряд важливих функцій. По-перше, за допомогою опитування можна визначити актуальність профілактики як такої для конкретної групи дітей. По-друге, одержані дані дозволяють виявити переважні напрями профілактики - на що перш за все слід звернути увагу: на боротьбу з курінням, використанням токсичних речовин, наркотиків і т.д. По-третє, результати анкетування можуть служити показником ефективності роботи педагога. Для цього порівнюються дані опитування, проведеного перед початком реалізації програми, і дані, одержані при її завершенні.

При проведенні опитування можна скористатися готовими варіантами анкет. Проте далеко не завжди вони можуть відповідати конкретним запитам (забезпечувати інформацією, яка необхідна для вирішення тієї або іншої педагогічної задачі). В цьому випадку можна розробити свою анкету. Причому і в розробці анкети, і в проведенні дослідження можуть брати участь старшокласники. Виконання такого завдання дозволяє старшокласникам набагато глибше усвідомити всю важливість і актуальність проблеми профілактики, ніж багатогодинні бесіди або лекції (адже цифри, які одержать юні дослідники, торкаються їх знайомих - друзів, однокласників). Варіант організації соціологічного дослідження з участю школярів приводиться в брошурі «Допомагаючи іншим, допомагаю собі».

Проведене анкетування може стати основою для тривалого проекту, який реалізовуватиметься в школі.

Перш ніж розробляти анкету, необхідно чітко сформулювати мету дослідження - що конкретно передбачається виявити (рівень розповсюдження різних форм наркотизму в школі, уявлення дітей про аспекти проблеми, перелік причин, що примушують молодих людей звертатися до наркотиків і т.п.).

Потім визначається аудиторія, з якою працюватимуть дослідники: стать, вік опитуваних, а також їх число. Зрозуміло, що характеристики аудиторії залежать від мети дослідження. Це може бути вся школа, окремий клас, певна вікова група.

Бажано, щоб число опитуваних було не менше 50. Якщо ж опитування проводиться в одному класі (де учнів, звичайно, менше 50), то дані можна вважати репрезентативними, проте одержані висновки не можуть розповсюджуватися на всю вікову групу учнів, школу і т.д., вони відображають ситуацію в конкретному колективі.

При підготовці дослідження слід вибрати форму анкети: закриту (варіанти відповідей пропонуються наперед), напіввідкриту (відповідаючий може вибрати вже готовий варіант відповіді або запропонувати свій), відкриту (відповідаючий пропонує свої відповіді).

У кожного з цих варіантів є свої переваги і недоліки.

Закрита анкета гарантує анонімність (виключається можливість встановлення авторства по почерку), легка в обробці. Проте укладачам анкети потрібно відповідально віднестися до формулювання пропонованих (готових) варіантів відповіді, перерахувавши найважливіші і істотні позиції. Важливо, щоб пропоновані варіанти відповідей були доступні для розуміння опитуваних. Все сказане відноситься і до напіввідкритої анкети. Працюючи з нею, респондент може вибирати готові варіанти відповідей на питання, а може сформулювати свій варіант. Для цього в бланку анкети відведені вільні рядки.

Відкрита анкета дає можливість кожному виказати свою думку, але для школярів досить складно в декількох рядках чітко сформулювати відповідь на питання анкети. Крім того, немає гарантій, що відповідаючий буде щирий. Старшокласники нерідко приховують своє справжнє відношення до проблеми, прагнучи продемонструвати соціально схвалювану позицію (простіше кажучи, відповідають так, як «треба», «правильно»). Особливо це торкається питань, пов'язаних з особистим досвідом використання одурманюючих речовин.

Не слід перенавантажувати анкету питаннями. Їх не повинно бути більше 20. Дуже об'ємна анкета викликає негативну реакцію у респондента. Він або може відмовитися від участі в опитуванні, або відповідатиме на питання анкети формально («лише б відповісти»). Зрозуміло, що це не може влаштувати дослідника, зацікавленого в щирості опитуваних.

Залежно від змісту питання анкети умовно можуть бути розділені на діагностуючі і аналітичні. Діагностуючі питання припускають виявлення конкретних характеристик наркогенної ситуації в шкільному колективі (число учнів, які мають досвід використання наркотичних і токсичних речовин, джерела, з яких учні одержують одурманюючі речовини і т.п.).

Аналітичні питання спрямовані на вивчення ставлення старшокласників до різних аспектів молодіжного наркотизму (специфіка оцінок, уявлення про допустимість використання наркогенних речовин, відношення до людей, що використовують одурманюючі речовини). Наприклад: «Чи вважаєте ви куріння допустимим для молодої дівчини?» Одержані дані допомагають сформулювати зміст профілактичної роботи, можуть стати безпосереднім матеріалом для обговорення школярами, батьками, вчителями на круглих столах, в дискусійних клубах і т.п.

Залежно від форми виділяють прямі і непрямі, альтернативні і поліваріантні питання.

Пряме питання формулюється в особистій формі - воно звернене до самого відповідаючого. Наприклад: «Як ви відноситеся до людей, що вживають наркотичні речовини?» Формулювання непрямого питання направлено не на респондента, а на якусь соціальну групу, з якою він зв'язаний. Відповідаючий повинен не виказувати свою точку зору, ділитися своїм досвідом, а виступати як експерт. Наприклад: «Як більшість молодих людей вашого віку відноситься до людей, що використовують наркотики?» Непрямі формулювання допомагають одержати достовірні результати при з'ясуванні найгостріших питань, що стосуються досвіду вживання одурманюючих речовин. Дійсно, навряд чи можна реально оцінити рівень розповсюдження наркогенного зараження в класі, школі і т.д. за допомогою питання: «Чи вживали ви наркотики?» Мало хто з опитуваних чесно признається в знайомстві з дурманом. А ось відповісти на питання: «Як ви вважаєте, скільки чоловік з вашого класу (ваших друзів) використовували наркотичну речовину?» - старшокласникам простіше. Аналіз одержаних даних дозволить одержати достатньо правдиву картину ситуації, пов'язаної з наркотизацією, що склалася в дитячому колективі.

Альтернативні питання містять декілька варіантів відповіді, проте відповідаючий повинен вибрати тільки один з них. Поліваріантні питання нагадують «меню»: з переліку варіантів опитуваний може вибрати. При складанні анкети поряд з питаннями, що мають набір відповідей, обов'язково повинна бути вказівка, скільки позицій дозволяється вказати.

Залежно від виконуваних функцій виділяють контактні, буферні питання, питання-фільтри, питання-тести і питання-пастки [13, с. 73-80].

Контактні питання ставляться на початку анкети. Їх задача - привернути потенційного респондента до подальшої роботи, сформувати у нього сприятливе враження про опитування в цілому. Контактні питання обов'язково повинні бути доступними. Вони можуть торкатися місцепроживання, статі, тривалості навчання в конкретній школі і т.п. Завдяки їх простоті у респондента з'являється упевненість в своїй компетентності, він починає вільніше виказувати свою точку зору надалі.

Питання-фільтри використовуються тоді, коли необхідно одержати дані, що характеризують не всіх опитуваних, а якусь їх групу. Наприклад, п'яте питання анкети може бути сформульовано так: «Чи вживали ви наркотики (якщо ні, переходьте до десятого питання)?» Це дозволить тим, хто не має досвіду наркотизації, не витрачати час на питання, на які вони не можуть відповісти (що стосуються назв наркотиків, відчуттів, викликаних наркотизацією, обізнаності дорослих про такий досвід і т.д.).

Іноді респондент, не вчитавшись в зміст питання (і не зрозумівши, що йдеться про його особистий досвід), починає виказувати свою думку про речі, про які він не має уявлення. Питання-фільтри дозволяють уникнути такого непорозуміння, відсіявши некомпетентних.

Питання-тест звичайно використовується при визначенні рівня інформованості старшокласників про якийсь з аспектів проблеми.

Питання-пастка будується так, що респонденту умисне пропонується відповісти про неіснуюче. Він дозволяє визначити рівень компетентності відповідаючого - те, наскільки можна довіряти його відповідям.

Варіантом пастки є і певна послідовність питань в анкеті. Так, після питання про наявність друзів, що використовують наркотики, може йти питання про причини, які примушують друзів старшокласника звертатися до наркотизації. Він виконує функцію контрольного. Річ у тому, що нерідко молода людина, прагнучи приховати наркогенний досвід своїх приятелів (а можливо, і свій власний), негативно відповідає на перше з питань, але в другому випадку (оскільки не бачить каверзи) вибирає варіанти відповіді. Це, у свою чергу, дозволяє досліднику зробити висновок про нещирість відповідаючого, більш точно визначити рівень розповсюдження наркотизму в найближчому оточенні старшокласника.

Кожна анкета повинна обов'язково мати інструкцію. Вона містить звернення до відповідаючого («Дорогий друже», «Шановний старшокласник»), формулювання мети дослідження (відповідаючий повинен зрозуміти, для чого потрібні його відповіді), послідовність роботи з анкетою (прочитати, вибрати, підкреслити або обвести і т.п.), а також подяку респонденту за участь в анкетуванні.

Слід підкреслити конфіденційність анкетування - в інструкції наголошується, що ніхто, окрім дослідника, не читатиме анкети, індивідуальні результати не повідомлятимуться оточуючим. Не потрібно просити відповідаючих підписати анкету. При використанні закритого варіанту анкет звертається увага на неможливість встановлення авторства по почерку, а отже, і «безпека» щирих відповідей.

При проведенні анкетування у всіх опитуваних повинні бути однакові бланки. Перед початком роботи правила і послідовність відповідей на питання анкети пояснює інструктор. Слід переконатися, чи правильно зрозуміли пояснення учні. Для цього їм можуть бути поставлені декілька питань, що стосуються технології заповнення бланка. Інструктор повинен підкреслити значущість щирих, правдивих відповідей, а також те, що аналізуватися будуть не індивідуальні відповіді, а результати, одержані від всієї аудиторії в цілому.

Незалежно від кінцевої задачі дослідження після його проведення слід обов'язково уділити час обговоренню проблеми в цілому, а також ситуації, що склалася в конкретному колективі. Це може бути бесіда, дискусійний клуб, підготовлений інформаційний листок і т.п. Головне, щоб старшокласники переконалися - їх робота над анкетами виявилася потрібною, корисною, а також задумалися над тим, чому важлива профілактика наркоманії [53, с. 207-211].

Для того, щоб виявити рівень залежності старшокласників від наркотиків ми скористалися такими методиками як тест на відношення до наркотичної залежності, анкета для тестування рівня знань щодо психоактивних речовин, тест на схильність до вживання психоактивних речовин.

2.2 Аналіз результатів дослідження

Методика 1. Тест на відношення до наркотичної залежності [Додаток 1]. Умови виховання в сім'ї істотно впливають на розвиток і становлення старшокласника як особистості. 60% респондентів виховуються в неповних сім'ях. Як правило, саме проблеми в сім'ї штовхають дитину в «групу ризику», створюють грунт для звернення дитини до наркотиків. Психологами давно доведено, що неповна сім'я сама по собі породжує патології розвитку. 55% опитаних мають дружні взаємостосунки з батьками, 25% наголошують на нерозумінні в сім'ї, решта 20% бачить конфлікт з батьками. Проблема взаємостосунків батьків і дітей існувала у всі часи. Але самі напружені відносини властиві саме юнацькому віку, коли дитина переживає пубертатну кризу, пов'язану із статевим дозріванням і психологічним дорослішанням. В цей період старшокласник прагне бути незалежним від дорослих, звільнитися від їх опіки, контролю. Тому для старшокласника характерна конфліктність взаємостосунків з батьками.

Дозвілля - одна з найважливіших складових структури вільного часу. За наслідками дослідження майже всі старшокласники велику частину вільного часу витрачають на спілкування з друзями, переглядання телевізора, комп'ютерні ігри і Інтернет. 8% - на заняття спортом, 4% - читання книг. Відвідини клубів і дискотек займають у старшокласників 30% вільного часу. На організацію дозвілля мають вплив безліч чинників, у тому числі, загальнокультурні тенденції, економічний, освітній статус сім'ї.

На питання з якої причини молоді люди частіше за все пробують наркотики 90% опитаних обрали чотири запропоновані варіанти відповіді. Це були: 1) щоб не відставати від однолітків, 2) для зняття напруги, відходу від проблеми, 3) з цікавості, 4) це модно. На сьогоднішній день старшокласники підпадають під величезний вплив моди. В магазинах продавці пропонують аксесуари з наркосимволікою, наркотики стали невід'ємним атрибутом молодіжних вечірок, концертів популярних артистів і музичних груп, дискотек.

Наркотики входять в наше життя, стають абсолютно нормальною і обґрунтованою її частиною, вони входять в моду, як в невіддільну частину медіа-індустрії, шоу- і кінобізнесу, не дивлячись на те, що популяризація образів всіх популярних наркотиків заборонена.

Негативне, осуджуюче відношення старшокласників до людей, що вживають наркотики відмічають 26%, 70% відносяться байдуже, 4% відчувають жаль до людей, хворих на наркоманію.

Діаграма 2.1

Ставлення старшокласників до людей, що вживають наркотики

38% опитаних мають знайомих, що вживають наркотики - це говорить про те, що справжня проблема сильно зачіпає наше суспільство в даний час, і підтверджує той факт, що число наркоманів неухильно росте.

Діаграма 2.2.

Наявність у старшокласників знайомих людей, що вживають наркотики

Середній вік початку залучення до наркотичних речовин знизився до 14-14,5 років. Наше дослідження показує, що 30% опитаних спробували хоча б раз в своєму короткому житті наркотики, з них 60% хлопчиків і 40% дівчаток.

Діаграма 2.3

Випадки вживання наркотиків старшокласниками

До причин, які сприяли вживанню наркотиків, школярі вказують на цікавість і віяння моди. 24% респондентів вперше спробували наркотики на дискотеках, саме в клубах безкоштовне розповсюдження наркотиків (але тільки на першому етапі) застосовується для залучення старшокласників в наркотичний вир, вибратися з якого багато кому з них не під силу.

98% дітей на питання про те, куди б вони звернулися при виникненні проблем з наркотиками, вибрали три варіанти: друзі, батьки, лікарі. Старшокласнику потрібен хтось, до кого можна прийти за розумінням, схваленням і порадою.

Методика 2. Тест на наркотичну залежність. Анкета спрямована на визначення рівня знань старшокласників щодо психоактивних речовин [Додаток 2].

Проаналізувавши одержані результати, можна зробити висновок про те, що в даному нікотин наркотиком вважають лише 20 % учнів. Коноплю та марихуану також не вважають наркотиком, від них не може бути залежності і в будь-який момент можна покинути їх вживати (15 %).

Отже, можна зробити висновок, що значний процент учнів мають недостатній рівень знань щодо шкідливості вживання психоактивних речовин.

Методика 3. Тест на схильність старшокласників до вживання ПАР. Тест направлений на виявлення схильності старшокласників до вживання ПАР [Додаток 3].

Таблиця 2.1

Результати методики «Тест на схильність старшокласників до вживання ПАР»

№	Прізвище	Бали	Рівень
1	Арутюнян А.	5	низький
2	Багалюбський Д.	8	низький
3	Бапрова А.	17	середній
4	Байла В.	24	середній
5	Вінокурова С.	10	низький
6	Глядя К.	9	низький
7	Демченко Д.	32	високий
8	Ємельяненко А.	23	середній
9	Іванова О.	16	середній
10	Іщенко Н.	19	середній
11	Кориш К.	4	низький
12	Левченко В.	27	середній
13	Літкевич Д.	31	високий
14	Літовко В.	26	середній
15	Луньова К.	2	низький
16	Максименко А.	11	низький
17	Малахова Т.	34	високий
18	Мальований А.	35	високий
19	Манзя О.	25	середній
20	Мельник А.	21	середній
21	Мельничук А.	27	середній
22	Мітрофанова А.	4	низький
23	Нікітюк Т.	9	низький
24	Ніколаєва О.	9	низький
25	Нікрасова К.	17	середній
26	Павленко М.	34	високий
27	Пєньпаула Л.	23	середній
28	Полях С.	21	середній
29	Романчук Н.	5	низький
30	Семяк О.	8	низький

Аналізуючи табличні дані можна зробити висновок про те, що:

Висока вірогідність залежності - 5 учнів (17%)

Середня вірогідність залежності - 13 учнів (43%)

Низька вірогідність залежності - 12 учнів (40%)

Одержані результати свідчать про те, що в даному класі біля 40% дітей мають низький рівень схильності до вживання психоактивних речовин, дані старшокласники в групу ризику не входять.

Біля 43% старшокласників мають середній рівень схильності до вживання психоактивних речовин. Даних старшокласників вже можна віднести до групи ризику, можливо вони потребують допомоги психолога або соціального працівника. Біля 17% старшокласників мають високий рівень схильності до вживання психоактивних речовин. Їм потрібна особлива увага педагога, лікаря, психолога, соціального працівника, працівника правоохоронних органів.

Таким чином, при узагальненні одержаних в ході діагностики результатів було виявлено, що найзначнішими проблемами для старшокласників є високий рівень схильності до вживання психоактивних речовин. Отже, в програму діяльності психолога необхідно внести наступні напрями роботи для пониження рівня схильності до вживання ПАР.

Проблема наркоманії серед молоді - це питання особливо важливе з багатьох причин.

Навіть одноразова спроба наркотику старшокласником до п'ятнадцяти років сильно збільшує ризик споживання в подальшому.

Вживання наркотиків заважає становленню особи молодої людини, її емоційному і соціальному розвитку, навчанню і кар'єрі.

Наркоманія веде до різних видів протизаконної діяльності.

4.Наркотики в організмі старшокласника метаболізуються гірше, ніж у дорослих, і тому спричинюють значно більшу шкоду здоров'ю.

Існує багато ознак, за якими уважні дорослі можуть здогадатися, що дитина почала приймати наркотики. На жаль, дорослі або зовсім не помічають їх, або, розуміючи, що з дитиною щось не те, не допускають думки про наркотики. Хоча навіть один, а тим більше, декілька перелічених нижче симптомів повинні насторожити: зниження успішності, часті пропуски уроків, конфлікти в школі, відчуження, часта відсутність вдома

Наркоманія - це не проблема, яка стосується здоров'я окремих членів суспільства, наркоманія - це проблема всього суспільства в цілому. Вона стосується навіть людей, які зовсім не вживають наркотиків. Важко підрахувати, у що обходиться суспільству ліквідація наслідків злочинів, здійсненних у стані наркотичного сп'яніння, витрати на боротьбу з наркотиками, утримування правоохоронних органів. Одним із найважливіших завдань сьогодення є зниження рівня наркоманії. Заходи, що пропонуються для цього, надзвичайно різноманітні. Деякі спеціалісти вважають необхідним обмежити доступність наркотиків. Але ефективні способи боротьби з наркоманією і її попередження ще не розроблені.

Проаналізувавши результати проведеного нами дослідження можна сказати, що не дивлячись на профілактичну роботу, що проводиться в школі, 30% опитаних учнів хоча б раз пробували наркотики з різних причин. Ми пропонуємо крім здійснюваних заходів ввести наступні:

1) надати дорослим можливість познайомитися з інформацією і статистикою по проблемі профілактики ПАР;

2) переконати батьків в необхідності активного обговорення цієї проблеми в сім'ї;

3) застосовувати прийом, коли до проведення тематичних заходів притягуються самі неповнолітні, тобто учень навчає учня, що вирішує відразу декілька задач: обхват роботою достатньо великої аудиторії неповнолітніх; формування стійких антинаркотичних установок як у самих волонтерів, так і у тих, з ким вони займаються; розвиток відчуття самоповаги і відповідальності; формування навиків, важливих для дорослого життя;

4) постійно розвивати систему додаткової освіти, де старшокласники зможуть відвідувати гуртки по інтересах, спортивні секції, художньо-музичні студії;

5) регулярно на базі школи для учнів, батьків і педагогів проводити проглядання відеофільмів і антирекламних роликів по даній проблемі;

6) кожну четверть бібліотекарем школи проводити огляд нових журналів, книг, спеціальної літератури, присвячених профілактиці наркоманії.

Ці прості рекомендації не тільки удосконалять профілактичну роботу з старшокласниками в школі, але і принесуть позитивні результати.

РОЗДІЛ ІІІ. РОЗВИТОК МЕТОДІВ ПРОФІЛАКТИКИ НАРКОМАНІЇ СЕРЕД СТАРШОКЛАСНИКІВ

3.1 Особливості профілактики наркоманії

Особливо актуальною для вирішення актуальних проблем, попередження яких є простішим, ніж подолання їх негативних наслідків, є психопрофілактична робота. Термін "профілактика" (з грец. - попередження) - це комплекс науково-обґрунтованих і своєчасно застосованих дій, спрямованих на попередження вживання наркотичних засобів старшокласниками, виникнення пов'язаних з цим психологічних, соціокультурних відхилень. Психопрофілактична робота - це система форм, методів, засобів профілактики, спрямованих на створення оптимальної психологічної ситуації розвитку старшокласників, яка сприятиме прояву їхньої активності в різних видах соціально значущої діяльності [38, с. 33].

Залежно від вибору об'єкта впливу виділяють такі типи соціально- психологічної профілактики:

1. Загальна профілактика -- охоплює школярів певної вікової групи в загальноосвітньому навчальному закладі та спрямована на подолання найбільш загальних, універсальних факторів і причин уживання наркотичних засобів.

2. Спеціальна профілактика -- орієнтована на групи дітей, котрі знаходяться в умовах, які підвищують імовірність загострення цієї проблеми (групи ризику).

3. Індивідуальна профілактика -- спрямована на окремих старшокласників з метою подолання специфічних для них проблем.

Залежно від того, на якому етапі розвитку проблеми та її впливу на старшокласників проводяться профілактичні заходи, виділяють такі види психолого-педагогічної профілактики: первинна, вторинна й третинна. Первинна спрямована на попередження проблеми задовго до можливого моменту її виникнення, на створення сприятливих умов розвитку, навчання, виховання, адаптації старшокласника до умов навчального закладу. Вторинна або рання профілактика ґрунтується на результатах діагностики психологічної ситуації розвитку конкретного старшокласника, і є як індивідуальною, так і колективною в плані корекції системи його життєдіяльності. Третинна профілактика - це цілеспрямована діяльність з метою попередження переходу відхилень у поведінці у важковиховуваність. Третинна профілактика містить заходи, які проводяться з старшокласниками, котрі мають відхилення в поведінці та спрямована на попередження несприятливих їх наслідків.

У профілактиці наркоманії вченими виділяється два види: загальна та індивідуальна.

Загальна профілактика наркоманії -- комплекс заходів щодо виявлення причин, які породжують протиправне діяння, і умов, що сприяють здійсненню правопорушень, з подальшим їх усуненням з метою формування вільного від наркотиків суспільства.

Основними напрямами загальної антинаркотичної профілактики в навчальних закладах мають бути:

- упровадження інноваційних методик профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу з метою формування здорового способу життя старшокласників та вміння чинити опір негативному тиску однолітків;

- виявлення серед молоді лідерів, які за принципом "рівний-рівному" могли б інформувати своїх однолітків, проводити з ними семінари, круглі столи, тренінги;

- проведення навчальних ігор та вправ з метою розвитку у дітей навичок спілкування, уміння працювати в групі, планувати свій день, тиждень, місяць, рік тощо [41, с. 54].

Індивідуальна профілактика наркоманії -- сукупність заходів впливу на окрему особу з метою недопущення зловживання нею наркотичними засобами і психотропними речовинами з використанням правових, соціальних, психологічних, медичних та інших методів впливу.

Основна мета індивідуальної профілактичної роботи з неповнолітніми: вживання вичерпних заходів для запобігання першій спробі вжити наркотики, сприяти повній відмові від них у разі початку немедичного їх уживання.

Ця робота повинна проводитися в межах вирішення загального завдання індивідуального впливу на старшокласника, що полягає в нейтралізації негативних якостей особистості.

Форми виявлення дітей категорії "групи ризику" різноманітні:

- особисті спостереження вчителів, соціальних педагогів та психологів;

- чергові медичні обстеження;

- спеціалізовані групові заняття, рольові ігри, психологічні тренінги;

- відвідування місця проживання старшокласників; інформація соціальних служб;

- проведення працівниками органів внутрішніх справ рейдів у місцях концентрації молоді: дворах, парках, скверах, підвалах, нежилих приміщеннях [62, с. 36].

На основі термінології ВОЗ у визначенні видів профілактики та особливостей об'єкта профілактичного впливу виділяються наступні види педагогічної профілактики наркоманії:

Первинна профілактика передбачає виховання антинаркогенної спрямованості особистості учня, його морально-психологічної стійкості як основного характерологічного утворення, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропозиції наркогенних речовин.

Завданнями первинної профілактики для старшокласників є:

1) формувати досвід антинаркогенно-спрямованої поведінки учнів, імунітету до негативного впливу пронаркогенної інформації та антиособистісно - спрямованих форм поведінки;

2) формувати чіткі уявлення старшокласників про значущість власного життя, психофізіологічні можливості організму, наслідки впливу наркогенних речовин;

3) створювати умови для самореалізації та самоствердження особистості шляхом її включення у позитивну альтернативну діяльність;

4) формувати чіткі наукові поняття про природу наркогенних речовин, біохімічні механізми їх впливу на організм; наукове розуміння станів наркотичної та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому тощо;формувати психологічну готовність особистості до спілкування у ситуаціях можливої алкоголізації та наркотизації;виховувати правильні уявлення особистості про морально-психологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації, пов'язані зі зловживанням наркогенними речовинами.

Реалізація вказаних завдань здійснюється шляхом антинаркогенної освіти у процесі вивчення навчальних дисциплін на основі включення до змісту навчального предмету відповідної антинаркогенної інформації та у позакласній виховній роботі.

Вторинна профілактика передбачає в основному діагностування та виявлення залежності старшокласників від наркоречовин.

Основними завданнями вторинної профілактики є:

1) визначення рівнів інформованості старшокласників про дію наркогенних речовин на людський організм та наслідки їх вживання;

2) вивчення можливих умов та факторів, що сприяють виникненню схильності до адиктивної поведінки;

3) виявлення таких індивідуально-психологічних станів особистості, що передують проявам адиктивної поведінки;

4) вивчення виділених умов і факторів виникнення схильності особистості до адиктивної поведінки, станів, що їй передують і на цій основі встановлення осіб групи "ризику";

5) діагностика мотивів адиктивної поведінки старшокласників;

6) визначення найбільш чутливих, сенситивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня (рис характеру, особливостей темпераменту, інтересів тощо).

Визначені завдання зумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики:

- вивчення особових справ учнів, включаючи довідку про стан здоров'я;

- знайомство з сім'єю, вивчення її соціально-психологічного клімату;

- бесіди з іншими вчителями-предметниками;

- спостереження за поведінкою старшокласника на уроці та у позанавчальній діяльності за такими параметрами: успішність, відношення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, батьків, участь у суспільному житті класу, школи, навички культури поведінки;

- організація безпосереднього спілкування з такими старшокласниками;

- спостереження за індивідом групи "ризику" у педагогічно значущих ситуаціях.

Третім видом профілактики адиктивної поведінки є система заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, переорієнтацію та реабілітацію хворих на алкоголізм та наркоманію. Здійснюється на основі результатів організаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики.

Завданнями третинної профілактики є:

- на основі встановлених груп "ризику" здійснювати індивідуальний виховний профілактичний вплив на особистість учня шляхом використання доцільного та професійно виваженого арсеналу відповідних педагогічних засобів;

- створення сприятливих для корекції адиктивної поведінки учнів умов соціального оточення, психологічного клімату, позитивного психологічного самопочуття тощо.

Зокрема у загальноосвітній школі педагогічна профілактика адиктивної поведінки учнів може здійснюватись за умови міцної взаємодії між класним керівником, вчителем-предметником, психологом, медпрацівником, при необхідності і спеціалістами медичної (лікар-нарколог) та правоохоронної (служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція) служб.

Стосовно організації заходів щодо попередження зловживання наркогенними речовинами можна назвати такі соціально-виховні інститути:

а) школу як головну організаційну ланку;

б) сім'ю (батьків), за умови їх міцної взаємодії зі школою;

в) спеціальні: медичну (лікар-нарколог, шкільний лікар), юридичну (служба у справах неповнолітніх, правоохоронні органи) та психологічну (шкільний психолог) служби, що відіграють роль консультативних одиниць та безпосередніх учасників пропаганди спеціальних знань, організації відповідних спостережень за учнями, допомоги батькам, організації окремих виховних заходів антинаркогенного спрямування тощо;

г) громадські організації (шефські, за місцем проживання, як консультанти та безпосередні учасники виховного процес [74, с. 103].

Важливою психолого-педагогічною умовою функціонування запропонованої системи психологічної профілактики адиктивної поведінки старшокласників є діагностико-корекційне забезпечення навчально-виховного процесу на основі спільної діяльності педагогічного колективу, психологічної та медичної служби, які забезпечують здійснення профілактичного моніторингу (систематичного контролю і відстеження показників можливих умов та факторів наркогенного ризику; діагностику осіб, схильних до адиктивної поведінки та тих, що мають досвід наркотизму, забезпечуючи при цьому гарантію психосоціального розвитку особистості, її душевного благополуччя, індивідуальності); формування психологічної грамотності учасників навчально-виховного процесу, соціального і педагогічного середовища, інтелектуальне і духовне зростання, саморозвиток і самореалізацію кожної особистості.

Діагностико-корекційне забезпечення системи психологічної профілактики адиктивної поведінки старшокласників передбачає:

1) створення високоякісних діагностико-моніторингових підсистем пофакторного вивчення адиктивності неповнолітніх;

2) розробку і практичне впровадження інваріантних програм корекційно-виховного вітливу на дітей різних вікових категорій та однотипних груп з відповідною наркогенною орієнтацією;

3) досконале володіння психологом засобами психолого-педагогічної діагностики та корекції, включаючи кваліфіковану постановку психолого-педагогічного діагнозу, професійну інтерпретацію системних даних, використання необхідного корекційно-виховного інструментарію.

3.2 Основні напрямки профілактики наркоманії. Психокорекційна робота з особами групи ризику

Профілактика -- це система комплексних державних і громадських, соціально-економічних і медико-санітарних, психолого-педагогічних і психологічних заходів, кінцевою метою яких є попередження захворювання (наркоманії, токсикоманії). Всі профілактичні заходи можна підрозділити на соціальні, соціально-медичні і медичні, які розрізняють за цілями, засобами і ефектом впливу.

Основні напрямки профілактики наркоманії наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Основні напрямки профілактики наркоманії

Напрямки	Завдання та шляхи реалізації
Психогігієнічний	Корекція неправильного виховання та ранніх аномалій розвитку особистості. Індивідуальна психолого-педагогічна робота з “важкими” дітьми, які мають нахили до неправильної поведінки.
Педагогічний	Послідовне антинаркотичне виховання в школі з 1 по 11 класи. Формування установок здорового способу життя у молодого покоління.
Санітарно-гігієнічний	Покращення санітарної грамотності та культури населення. Антинаркотична робота серед населення.
Медико-соціальний	Комплексна робота з особами, що вживають наркотичні речовини. Оздоровлення мікросоціального середовища. Робота за індивідуальними планами медико-педагогічних заходів.
Охорона здоров'я	Розвиток та покращення наркологічної служби. Системи заходів зі скорочення поширеності наркоманії. Широка антинаркотична робота всієї загальномедичної мережі.
Адміністративно-правовий	Правове регулювання подолання наркоманії. Удосконалення антинаркотичного законодавства.
Економічний	Система державних заходів по матеріальному та економічному забезпеченню всіх установ антинаркотичного напрямку.

Специфікою наркоманії є психологічна залежність від прийому наркотичних речовин, що виникає у хворого. Саме тому наркоманія важко піддається лікуванню й в цьому контексті особливого значення набуває психопрофілактика захворювання (до початку регулярного вживання особою наркотичних речовин). Отже, постає нагальна потреба в організації психокорекційної роботи з так званими групами ризику: групами осіб, що мають схильність до вживання наркотиків. До них зокрема можна віднести:

- дітей з неблагополучних сімей;

- осіб, що беруть участь у неформальних молодіжних угрупованнях асоціальної та антисоціальної спрямованості (панки, футбольні фанати, рокери та ін.);

- осіб, що мають визначені проблеми у спілкуванні з оточуючими та інші психологічні проблеми;

- осіб підвищеної навіюваності й комфортності.

Приступаючи до роботи, психолог завжди повинен пам'ятати, що головне у стосунках з старшокласником -- це взаємна повага і довіра. Те, що каже дитина, повинно залишатися таємницею. Його проблеми можуть бути обговорені з батьками і педагогами тільки за проханням і зі згоди старшокласника. Втрата довіри, розголошення таємниці, навіть мимовільне, є великою психологічною травмою і може призвести до найнепередбаченіших наслідків.

При виявленні психологічних особливостей старшокласника треба звернути увагу на наявність акцентуацій характеру, систему самооцінок і оцінок інших, мотиваційну структуру особистості. Обов'язково дослідження процесів мислення. У разі виявлення викривлень процесів мислення, психологічна корекція неприпустима -- обов'язкова консультація психіатра.

У роботі з дітьми групи ризику ефективно використовувати методи групової психологічної корекції, рольові ігри. Це дозволяє старшокласнику розглянути свою поведінку ніби з боку іншої людини, тобто об'єктивно. Крім того, рольові ігри дають змогу відпрацювати навички реагування в складних ситуаціях.

При комплектуванні груп бажана невелика кількість учасників: 5-7 осіб, можна хлопці і дівчата разом (але враховуються побажання дітей, інколи вони прагнуть до групи однієї статі). Не рекомендовано включення у групу більше двох учасників з такими особливостями:

а) дітей з вираженими труднощами в міжособистісному спілкуванні;

б) дітей з інтелектуальним зниженням;

в) дітей з руховою розгальмованістю.

Однією з важливих цілей занять є формування навичок поведінки у фруструючих (стресових) ситуаціях.

Оскільки для багатьох старшокласників необхідність протистояти тискові групи викликає стресовий стан, нагальною потребою є тренування цих навичок. Тож виникає потреба у відповідному психокорекційному тренінгу, прикладом якого може служити, скажімо, гра "Умій сказати "Ні", яка дає змогу старшокласнику набути навички відстоювання своєї думки, навіть якщо інші думають інакше. Наприклад, розігрується ситуація, де троє старшокласників запрошують четвертого взяти участь у вечірці, де зберуться незнайомі йому люди. Відбувається приблизно такий діалог:

-- Пішли сьогодні ввечері до Павла, не пожалкуєш.

-- А що там буде?

-- Це секрет. Дізнаєшся, що таке кайф.

-- Та я не знаю, якось незручно до чужих людей .

-- Але ти ж з нами, ми тебе образити не дамо. Не бійся!

Якщо учень піддається на умовляння (хоча і відчуває небезпеку) або починає шукати привід для відмови, не подаючи виду, що він зрозумів небезпеку, така поведінка оцінюється як неправильна.

Розігруючи цю ситуацію кілька разів (змінюючи склад учасників та головного "героя"), старшокласники (при необхідності, за допомогою психолога) приходять до висновку, що найкраще діяти за такою схемою:

1) називати речі своїми іменами;

2) твердо відмовитися, аргументувавши своє рішення;

3) запропонувати свій варіант.

У діалозі це представлено приблизно так:

-- Що ти маєш на увазі під словом "кайф"?

-- А ти ніби сам не здогадуєшся?

-- Ви будете палити "травку"?

-- Та тихіше ти, почують!

-- Ні, я не піду з вами. Мені ні до чого такий кайф. І вам не раджу. Пішли краще пограємо у футбол.

Для тих старшокласників, кому дуже важко засвоїти навичку відстоювати свою думку наперекір тиску більшості, корисно пограти у гру "Заважає -- не заважає". Умовою виграшу тут є уміння робити щось, що суперечить діям всіх. Наприклад, давати заздалегідь неправильні відповіді на загадки або в ході вікторини; коли всі співають хором, не співати, а підраховувати кількість слів у кожному куплеті пісні, тощо.

Суть психокорекційної роботи з дітьми "групи ризику", яким властиві патохарактерологічні відхилення, полягає в тому, щоб надати можливість кожному з них пережити у ході гри патогенну для його характеру ситуацію і знайти шляхи підвищення здатності в її розв'язанні. З цією метою застосовується метод психодрами. Старшокласник за допомогою особливих психологічних прийомів вводиться в ситуації, що з різних причин є важкими для нього, загрожують небезпекою "зриву", тобто декомпенсації. Розігрування такої ситуації надає можливість нібито "знеболити" психотравмуючі моменти, пережити і відреагувати психологічні конфлікти, досягти розуміння своїх внутрішніх проблем і засобів їх розв'язання.

Завдання психокорекційної роботи полягають у наступному:

1) Навчання старшокласника "розпізнанню" небезпечних для нього ситуацій, тобто таких, що адресовані до його найуразливішого "місця найменшого опору". Досвід психотерапевтичної роботи показує, що невміння старшокласника уникати несприятливих ситуацій відіграє не меншу роль у причинах дезадаптації, ніж невміння їх розв'язувати. Тому зусилля психолога, що веде групу тренінгу повинні бути спрямовані на підвищення здатності старшокласника до розпізнавання і попередження виникнення таких ситуацій. Наприклад, учень збуджуваного типу акцентуації, коли він відчуває наближення сварки з приятелем, повинен відразу ж припинити спілкування і піти, а не продовжувати з'ясовування стосунків, яке швидше за все закінчиться для нього неконтрольованим спалахом негативних емоцій.

2) Формування у старшокласника здатності "об'єктивізувати" небезпечні для нього ситуації, тобто зуміти підійти до них нібито зі сторони, поглянути на те, що відбувається, так, ніби це відбувається з кимось іншим. У ході виконання цього завдання у старшокласника формуються навички аналізу ситуації, уміння віднайти в ній головне і другорядне. Наприклад, якщо старшокласник з епілептоїдною акцентуацією характеру буде розуміти, які фактори викликають агресивну поведінку, які закономірності розвитку агресивного стану, які бувають різновиди форм прояву агресії, які методи подолання спалаху гніву, що накопичується -- все це допоможе йому підвищити ступінь керованості своєю поведінкою [33, с. 123].

Оскільки у процесі психодрами старшокласники поводяться так, як вміють і як вони звикли, на очах у групи відбувається активізація негативного досвіду розв'язання складних ситуацій, що надає можливість членам групи вчитися на помилках і невдачах минулого.

3.3 Організація психолого-педагогічної профілактики

Аналіз накопиченого досвіду в області психологічної профілактики, безумовно, може бути використаний при розробці виховної програми. Проте просте копіювання психологом навіть найефективніших варіантів навряд чи доцільне. Адже кожний стикається з конкретними проблемами, обумовленими віком вихованців, наявністю або відсутністю у них досвіду наркотизації, особливостями відношення до аспектів проблеми. Для вирішення конкретних задач необхідна розробка своєї моделі педагогічної профілактики. І тут особливого значення набуває питання вибору адекватних форм і методів організації роботи. Від того, наскільки вірним він буде, багато в чому залежить і успіх всієї антинаркогенної діяльності психолога.

Форми організації психологічної профілактики серед старшокласників наступні.

Лекція. Це найпопулярніша серед дорослих і сама нелюбима серед учнів форма психологічної профілактики.

Перш за все, використовувати лекцію як самостійну форму доцільно при роботі із старшокласниками, здатними сприймати великий об'єм інформації на слух.

Оскільки лекція припускає певні рольові диспозиції учасників: «лектор» і «аудиторія», яка сприймає готову інформацію, не слід використовувати при виступі дискусійні матеріали, що вимагають обговорення, неоднозначної оцінки. Для лекції більше підійде фактичний матеріал (особливості дії одурманюючих речовин на різні системи і органи людського організму, специфіка розвитку залежності і т.п.).

При виборі теми виступу слід враховувати інтереси самої аудиторії. Тому, перш ніж організовувати лекцію, бажано провести експрес-опитування серед учнів, з'ясовуючи, по-перше, рівень їх інформованості по даній проблемі (можливо, що інформація, яку ви хочете запропонувати, молодим людям вже добре знайома), по-друге, особову значущість інформації для старшокласників (чи вважають вони її потрібною, цікавою, корисною).

Інформація, що надається, повинна бути об'єктивною і достовірною. Навіть з найкращих побажань не потрібно спотворювати дані, намагаючись застерегти своїх слухачів від проби наркотиків. Адже такі «художні перебільшення» здатні викликати недовіру аудиторії до лектора, викликати сумніви в його компетентності.

Слід уникати і ще однієї крайності - надмірної інформації. Нерідко лектор для того, щоб завоювати аудиторію, прагне розказати абсолютно все, що йому відомо по даній проблемі, забуваючи про те, що далеко не кожна інформація цікава і корисна слухачам. Повністю повинні бути виключені відомості, що стосуються технології використання одурманюючих речовин, опис ефектів, що викликаються різними препаратами, способів приготування наркогенних речовин, тобто все те, що може спровокувати знайомство з наркотиком.

Не потрібно зловживати статистичними даними, оскільки «страхітливі» цифри замість тривоги, відчуття небезпеки у старшокласника можуть викликати прямо протилежну реакцію: «всі вже спробували, а я ще ні». Використання статистики більш доцільне під час виступу перед дорослою аудиторією - батьками, педагогами.

Нерідко для проведення антинаркогенних лекцій в школу запрошують лікарів, співробітників міліції. Вважається, що такі виступи фахівців більш ефективні, ніж лекції, підготовлені психологами. Проте, далеко не завжди наркологи і працівники правоохоронних органів виявляються хорошими ораторами. Адже уміння володіти увагою аудиторії, доступно і цікаво висловлювати матеріал не входить в коло їх професійних обов'язків. Участь фахівців доцільна при проведенні методичних семінарів для педагогів, які зможуть згодом доступно і цікаво передати одержану інформацію своїм вихованцям.

У своєму виступі слід уникати великої кількості спеціальних термінів, прагнучи обходитися мінімумом (причому заздалегідь слід уточнити, чи правильно розуміють ці терміни учні). Виступ не повинен бути дуже «наукоподібним», проте при цьому не варто переходити на сленгові вирази. Часто психолог зловживає сленгом для того, щоб наблизитися до аудиторії, стати «своїм», додати виступу велику довірчість. Ефект же, як правило, виявляється прямо протилежний. Старшокласники дуже швидко уловлюють «гру» дорослого, і психологічна дистанція між учасниками лекції не скорочується, а, навпаки, зростає. Скептичне відношення до виступаючого переноситься і на матеріал, який він повідомляє.

Вельми ефективним виявляється прийом, коли в ролі лектора виступає не психолог, а учні. По-перше, при самостійній підготовці лекції старшокласники набагато краще засвоюють матеріал, ніж при сприйнятті готових відомостей, що підносяться психологом. По-друге, юнацька аудиторія з великим довір'ям відноситься до інформації, що поступає від їх однолітка, а не від дорослого. Річ у тому, що проблема наркотизму сприймається ними як виключно молодіжна, тому старшокласники вважають себе компетентнішими в цій області.

Безумовно, підготовка лекторів-учнів виявляється для психолога набагато більш важкою задачею, ніж підготовка власної лекції. Необхідно, щоб виступаючі не тільки володіли певними ораторськими здібностями, але і були авторитетними для своєї аудиторії, могли цікаво і доступно піднести матеріал [50, с. 57-60].

Тренінгові заняття [Додаток 4]. Це форма спеціально організованого спілкування, ефект дії якого заснований на активних методах групової роботи. В ході таких занять успішно розв'язуються багато проблем розвитку особистості старшокласника, які психологу не вдається вирішити якимсь іншим шляхом.

У ході тренінгових занять учні одержують корисний досвід міжособової взаємодії, стають компетентнішими у сфері спілкування. Працюючи в тренінговій групі, учасник може активно експериментувати з різними стилями спілкування, освоювати і відпрацьовувати абсолютно нові, не використані раніше комунікативні уміння і навики. А це значить, що підвищується його стійкість до наркогенної спокуси, відпадає необхідність в зверненні до одурманення як способу рішення проблем спілкування.