Індиферентному стилю виховання, який характеризується емоційною холодністю ставлення батьків до дітей та безконтрольністю їх поведінки притаманний задовільний рівень благополуччя сімейних відносин. При такому поєднанні в юнаків наявний високий рівень самотності.

Однак нами також було виявлено, що це не єдиний фактор, який вливає на переживання самотності. Він виступає лише одним із низки факторів які можуть спричинювати наявність почуття самотності, а важливим є здатність юнака побудувати взаємостосунки із референтною групою однолітків та встановити довірливі взаємовідносини з одним із її членів, який стає для юнака найближчим другом. Відсутність таких відносин посилює почуття самотності, що є адекватно для даного вікового періоду.

ВИСНОВОК

Підсумовуючи описане в першому розділі на основі аналізу теоретичних джерел ми можемо стверджувати, що самотність - це переживання, що викликає комплексне і гостре відчуття, яке виражає певну форму самосвідомості, і що показує невідповідність бажаного і досягнутого рівнів соціальних контактів. Також вченими виділяється усамітнення, як здорове прагнення людини інколи залишатись на самоті, відійти від вимог суспільства і щоденних турбот, заспокоїтися, пережити внутрішню тишу.

Самотність проявляється через такі індикатори: емоційні - відчуття, що супроводжують стан самотньої людини як відчай, безсилля, втрата надії, наляканість, ранимість, депресія, туга, пригніченість, спустошеність, жалість до себе, меланхолія, відчуженість та інші; поведінкові - проявляються через низький, недостатній рівень соціальних контактів; когнітивні індикатори самотності виводяться із уявлень про визначений тип соціальних відносин, яких не вистачає в даний момент.

Самотність в ранньому юнацькому віці переживається особливо гостро. Якщо юнак відкриваючи свій внутрішній світ, усвідомлюючи свою унікальність починає почувати себе непотрібним, відкинутим, не понятим та ізольованим від зовнішнього світу. Для юнака важливим стає спілкування з однолітками. Дружба набуває якісно нового змісту, юнак прагне до встановлення близьких взаємостосунків із одним зі своїх друзів. Відсутність таких відносин можуть призводити до посилення відчуття самотності.

Важливим для юнаків залишається спілкування з батьками на неформальному рівні. Вчені описують різні позиції та установки батьків по відношенню до дітей, однак найбільш узагальнюючими є чотири стилі виховання.

Авторитетний як найбільш оптимальний. Характеризується достатнім рівнем опіки любові теплоти та турботи і достатнім рівне контролю, батьки ставлять до дітей адекватні вимоги, яких вони задні досягти.

Ліберальний стиль виховання характеризується високим рівнем теплоти та турботи, часто навіть гіперопікою. Батьки відкриті для спілкування з дітьми, однак переважно це спілкування одностороннє направлене «від дитини до дорослого». Рівень контролю при даному стилі виховання дуже низький. Діти самі самостійно відповідають за свою поведінку і контролюють її, немає обмежень з батьківської сторони.

Авторитарний стиль виховання повністю протилежний до ліберального. Тут батьки проявляють мало любові та опіки та висувають до дітей високі вимоги, яких ті повинні дотримуватись без будь-яких прирікань.

Індиферентний стиль батьківської поведінки характеризується повною холодністю батьків. Вони не висувають ніяких вимог щодо своїх дітей та не контролюють їхньої поведінки. При даному стилі виховання батьки повністю відсторонені від дітей.

Обираючи той, чи інший стиль виховання батьки по-різному впливають на розвиток своїх дітей. При теплих неформальних відносинах діти формуються більш комунікабельними, здатними самостійно будувати взаємостосунки з оточуючими. Холодні та формальні відносини спричинюють виникнення у ранньому юнацькому віці почуття неповноцінності та непотрібності. Юнаки, які виросли в таких сім'ях не вміють заводити нові знайомства та знаходити друзів, тому часто стають самотніми.

На основі теоретичного аналізу даної проблеми, нами була висунута гіпотеза благополучність дитячо-батьківських стосунків обумовлює нижчий рівень переживання самотності дитиною у період ранньої юності. Для її підтвердження або спростування нами було проведено дослідження серед юнаків віком 15 - 17 років. Обсяг вибірки становить 31 респондент.

Ми використовували такі методики:

1. Опитувальник соціалізації для школярів «Моя сім'я»;

2. Опитувальник «Поведінка батьків і ставлення підлітків до них» (ADOR - скорочено підлітки про батьків);

3. методику «Діагностика рівня суб'єктивного почуття самотності» Д. Рассела та М. Фергюссона;

4. методику «Схильність до самотності», яка являє собою фрагмент тесту А. Е. Личко;

5. Окремі шкали із методики «Незавершені речення» Дж. М. Сакса та С. Леві.

Отримані результати описані та інтерпретовані у другому розділі. На основі цього ми можемо стверджувати, що більшість батьків обирають ліберальний стиль виховання дітей, який характеризується слабкою регламентацією поведінки дитини та безумовною любов'ю. Дітям наданий надлишок свободи при незначному керівництві з боку батьків; батьки не встановлюють яких-небудь обмежень. Тому часто в ранньому юнацькому віці у дітей проявляється неслухняність та агресивність.

Спілкування юнаків із батьками (з татом) є достатньо проблемним. Батьки дуже часто проявляють замало уваги до своїх дітей, приділяють їм мало часу. Матері беруть на себе роль голови сім'ї і це все негативно впливає на розвиток особистості юнака. У юнаків відсутній зразок дорослої, відповідальної поведінки, на який можна було б орієнтуватися.

В ході дослідження нами було виявлено, що жодна сім'я не характеризується високим рівнем благополуччя, всім сім'ям респондентів притаманний менш благополучний або задовільний рівень благополуччя сімейних стосунків.

Дослідження рівня самотності та рівня схильності до самотності в ранньому юнацькому віці показало, що більшості юнакам притаманний середній рівень самотності та прагнення до самотності. Було виявлено також обернено пропорційну залежність між цими двома показниками, що свідчить про те, що якщо у людини бажаний та реальний рівень взаємостосунків з людьми співпадають, у неї виникає бажання усамітнитись для збереження цілісності власної особистості. А якщо людина немає бажаного рівня комунікативних контактів, то усамітнення для неї починає служити ще одним нагадуванням її самотності.

Порівняння отриманих результатів по стилях виховання які використовуються батьками та рівнем благополуччя в сім'ї і наявним рівнем самотності та схильності до самотності, дозволяє нам зробити висновок, що гіпотеза про вплив рівня благополуччя взаємовідносин в сім'ї на рівень переживання самотності у період ранньої юності яка висувалася нами підтверджується.

Авторитетний та ліберальний стилі виховання, які характеризуються високим рівнем теплоти та емоційного прийняття дітей, а також достатньо благополучним рівнем взаємовідносин в сім'ї зумовлюють у юнаків наявність низького чи середнього рівня самотності.

При авторитарному стилі виховання, ознаками якого є низький рівень теплоти та емоційного прийняття та високий рівень контролю зі сторони батьків наявний задовільний рівень благополуччя взаємовідносин в сім'ї для юнаків характерний середній рівень самотності.

Індиферентному стилю виховання, який характеризується емоційною холодністю ставлення батьків до дітей та безконтрольністю їх поведінки притаманний задовільний рівень благополуччя сімейних відносин. При такому поєднанні в юнаків наявний високий рівень самотності.

Авторитетний та ліберальний стилі виховання, які характеризуються високим рівнем теплоти та емоційного прийняття дітей, а також достатньо благополучним рівнем взаємовідносин в сім'ї зумовлюють у юнаків наявність низького чи середнього рівня самотності.

При авторитарному стилі виховання, ознаками якого є низький рівень теплоти та емоційного прийняття та високий рівень контролю зі сторони батьків наявний задовільний рівень благополуччя взаємовідносин в сім'ї для юнаків характерний середній рівень самотності.

Індиферентному стилю виховання, який характеризується емоційною холодністю ставлення батьків до дітей та безконтрольністю їх поведінки притаманний задовільний рівень благополуччя сімейних відносин. При такому поєднанні в юнаків наявний високий рівень самотності.

Однак нами був виявлений ще один чинник який впливає на рівень самотності в ранньому юнацькому віці - це наявність міжособистісних комунікативних зв'язків з однолітками на достатньому рівні.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абраменкова В. В. Проблемы отчужденности в отечественной психологии // Вопросы психологии, 1990 N 1, с. 5-12.

2. Абрамова Г. С. Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Издательский центр «Академія», 1997. - 704с.

3. Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Г.Є. Улунова; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. -- К., 2006. -- 20 с. -- укp.

4. Алексеев С.С. Гештальт одиночества (феномен одиночества: его роль в развитии и терапии невроза) (http://hpsy.ru/public/x2654.htm).

5. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды. В 2-х томах, Т. 1. Под редакцией А.А. Бодалева, В.Ф. Ломова, Н.В. Кузьминой, Москва. «Педагогика», 1980.

6. Байярд Р., Байярд Дж. Ваш беспокойний подросток. - М.,1991.

7. Бердяев Н.А. Опыт философии одиночества и общения, Москва, «Республика», 1993.

8. Большой психологический словарь. Под ред. Мещерякова Б.Г., Зинченко В.П. М.: Прайм-Еврознак, 2003 - 672 с.

9. Варга А. Я. Типы неправильного родительського отношения // Автореф. Дис. … канд. психол. Наук. - М., 1987

10. Вассерман Л.И., Горьковая И.А., Ромицына Е.Е. Родители глазами подростка: психологическая диагностика в медико-педагогической практике. Учебное пособие. - СПб.: «Речь», 2004. - 256 с.

11. Вейс Р. Вопросы изучения одиночества // Лабиринты одиночества. - М.:Прогресс,1989.-624с.

12. Винникот Д. В. Разговор с родителями. - М., 1995.

13. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа СПб.: «Наука», 1992. (http://www.psylib.ukrweb.net/books/gegel02/index.htm)

14. Глозман Ж. В. Личность и нарушения общения, МГУ, 1987.

15. Джайнотт Х. Дж. Родители и дети. - М., 1986.

16. Дольто Ф. На стороне подростка. СПб., 1997.- 192 с.

17. Дружинин В. Н. Психология семьи. - М., 1996.

18. Долгинова 0. Б. Одиночество и отчужденность в подростковом и юношеском возрасте, дисс. конд. псих, наук, Санкт - Петербург, 1996.

19. Эйдемиллер Э. Г. Методы семейной диагностики и психотерапии. - М., 1996.

20. Эриксон Э. Детство и общество. - Обнинск, 1993.

21. Эрриксон Э. Идентичность: юность и кризис, Москва, «Прогресс», 1996.

22. Захаров Л. И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. - Л., 1982.

23. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. - СПб.: Питер, 2002 - 512 с: ил. - (Серия «Мастера психологии»).

24. Ковалева Л. Е. Микроклимат семьи. - М: Знание. - 1979. - 96 с.

25. Ковалев С. В. Психология современной семьи. - М.; Просвещение, 1998.

26. Кон И. С. Психология ранней юности М; 1989 - 264с.

27. Кон И.С. Психология старшеклассника.- М.: Просвещение, 1982.

28. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2000. - 992 с

29. Кулагина И. Ю., Колюцкий В. Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М.: ТЦ «Сфера», при участии «Юрайт-М», 2001. - 464с.

30. Куртиян СВ. Одиночество как социальное явление, авто-реф. канд. соц. наук, Институт молодежи, Москва, 1995.

31. Лабиринты одиночества: //Сб. статей. Пер. с англ. Сост., общ. ред. и предисл. Н. Е. Покровского. - М.: Пpoгpecc, 1989.

32. Леванова Т. Б. Курсовая робота по общей психологии, тема Возникновение и преодоление одиночества, Чебоксари, 2001.

33. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения в 2-х томах, Москва, Педагогика, 1983.

34. Личко А. Е. Подростковая психиатрия. - М., 1990.

35. Лисина М.И. Формирование личности ребенка в общении. - Питер, СПб., - 2009. - 320с.

36. Малисова И. Ю. Рефлексивный и коммуникативные компоненты межличностного понимания, автореф. дисс. канд. псих, наук, Москва, 1995

37. Маслоу А. Психология бытия. - М: REFL-book, K.: ВАКЛЕР, 1997. -304 с.

38. Матейчек 3. Родители и дети. - М., 1992.

39. Материалы Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов». Выпуск 8. - М.: Издво МГУ, 2002. - 472 с.

40. Мид М. Одиночество, самостоятельность и взаимосвязь в контексте культуры // Лабиринты одиночества, Москва, Прогресс, 1989.

41. Миюскович Б. Одиночество: междисциплинарный подход // Лабиринты одиночества (сост., общ. ред. и предисл. Покровский Н. Е.) М., 1989.

42. Мілютіна К. Л. Теорія та практика психологічного тренінгу: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2004. -- 192 с.

43. Мухина В. С. Возрастная психология. - М., 1993.

44. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. -- 4-е изд. -- М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Кн. 1: Общие основы психологии. -- 688 с.

45. Ницше Ф. Злая мудрость. Избранные произведения. Москва, Просвещение, 1993.

46. Обухова Л. Ф., Шаграева О. А., Семья и ребенок: Психологический аспект детского розвития. - М.;мСПб., 1997.

47. Обуховский К. Психология влечений человека /Под. Ред. Б.М.Сегала; /Пер. с польського В.И.Могилева - М.: Прогресс. - 1972 .- 247с.

48. Пепло Л.Э., Мицели М., Мораш Б. Одиночество и самооценка // Лабиринты одиночества. - М.:Прогресс, 1989. - 624с.

49. Перлман Д., Пепло Л. Э. Теоретические подходы к одиночеству // Лабиринты одиночества (сост., общ. ред. и предисл. Покровский Н. Е.) М., 1989.

50. Петровский А.В.Дети и тактика семейного воспитания-М.,1981-76с.

51. Покровский Н.Е. Человек, одиночество, гуманизм // Лабиринты одиночества, Москва, Прогресс, 1989

52. Поливанова К. Н. Психологическое содержание подросткового возраста. // Вопросы психологии. 1996. №1. С. 20-33.

53. Прохоров А. 0. Теоретические и практические аспекты проблемы психических состояний личности Самара, 1991.

54. Прошутинский Ю.С. Психологические проблемы наркотической зависимости // Вопросы ментальной медицины и экологии - Т. 7, № 1, 2000. - С. 97-98.

55. Психологические особенности подростков, испытывающих состояние одиночества (http://www.allbest.ru/).

56. Психологічна енциклопедія / автор упорядник О.М.Степанов.- К.: Академвидав, 2006 -424с.

57. Психологія: Навчальний посібник / О.В. Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л. Зливков та ін.; За наук. ред. О.В. Винославської. - К.: Фірма «ІНКОС», 2005. - 352 с.

58. Психология развития. /Под ред. А. К. Болотовой и О. Н. Молчановой. -- М: ЧеРо, 2005, 524 с.

59. Психология семейних отношений с основами семейного крнсультирования: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / под ред. Е. И. Силяевой. - М.: Издательський центр «Академия», 2002. - 192с.

60. Рассел Д. Измерение одиночества // Лабиринты одиночества, Москва, Прогресс, 1989.

61. Рубинстайн К., Шейвер Ф. Опыт одиночества // Лабиринты одиночества. - М.:Прогресс, 1989. - 624с.

62. Рук К., Пепло Л. Перспективы помощи одиноким // Лабиринты одиночества, Москва, Прогресс, 1989.

63. Сатир В. Ви и ваша семья. Руководство по личностному росту. - М., 2000.

64. Сартр Ж.-П. Экзистйдциализм - это гуманизм // Сумерки богов, Москва, 1992

65. Серма В. Некоторые ситуативные и личностные корреляты одиночества // Лабиринты одиночества, Москва, Прогресс, 1989.

66. Симеонова Л. Человек рядом. М., 1989. - 154с.

67. Спиваковская В. С. как быть родителями. - М., 1986.

68. Старовойтова Л. И. Одиночество: социально-философский анализ, дисс. канд. философ, наук. Москва, 1995.

69. Тихонов Г.М. Феномен одиночества: опыт философско -социологического анализа : дисс. канд. философ, наук, Екатеренбург, 1992.

70. Трубникова С. Г. Психология одиночества (Генезис, виды, проявления) : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 : Москва, 1999 195 c.

71. Уильям А. Садлер и Томас Б. Джонсон, От одиночества - к аномии
Часть 1-5, Лабиринты одиночества: Пер. с англ. /Сост., общ. ред. и предисл. Н. Е. Покровского. - М.: Прогресс, 1989.

72. Федоришин Г. М. Психологія становленн особистості в батьківській сім'ї Івано-Франківськ: Місто НВ 2006. - 168с.

73. Франкл В. Человек в поисках смысла, Москва, 1990. Дайджест.

74. Фром А. Азбука для родителей. - М., 1995.

75. Фромм Э. Бегство от свободы. М. Прогресс, 1990. - 267 с. (http://lib.ru/PSIHO/FROMM/fromm02.txt)

76. Фромм Э. Искуство любить. М. Азбука, 2008. - 224с. (http://www.psylib.ukrweb.net/books/fromm03/index.htm)

77. Хайдеггер Кант и проблема метафизики, Москва, Логос, 1997.

78. Хаулс В. Курс - одиночество, Москва, 1969.

79. Хоментаускас Г. Т.Семья глазами ребенка. - М., 1989.

80. Хорни К. Невротическая личность нашего времени Дайджест, Москва, 1993.

81. Хоровиц Л., Френч Р., Андерсон К. Прототип одинокой личности // Лабиринты одиночества, Москва, Прогресс. 1989.

82. Шагивалеева Г. Р. Одиночество и особенности его переживания студентами: Монография / Г. Р. Шагивалеева. - Елабуга: Изд-во ОАО «Алмедиа», 2007. - 157 с.

83. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник - Х.: Прапор, 2007. - 639 с.

84. Ялом И. Теория и практика групповой психотерапии. СПб, Питер, 2000, 640 с.