Вплив дитячо-батьківських стосунків на переживання самотності у ранньому юнацькому віці

Існує велика кількість методик, що дозволяють описати картину відносин, що склалися в дитячо-батьківських стосунках. Цікаво, що протягом довгого часу для діагностики відносин переважно використовувалися методики, що орієнтовані на батьків, припускали, що саме батьки є об'єктивним джерелом інформації про дитячо-батьківські відносини.

Проте, за даними ряду дослідників, зокрема Д. Демо, М. Кер, С. Смол, А. Торнтон та ін., уявлення батьків і підлітка досить часто не співпадають, причому з віком ця розбіжність стає все сильнішою.

Прагнення отримати можливість будувати повнішу картину дитячо-батьківських відносин привело психологів до активного пошуку засобів і методик, які дозволили б прояснити, описати уявлення дитини.

При роботі з підлітками зростає ефективність використання опитувальників. Тому ми використовували наступні опитувальники.

Опитувальник соціалізації для школярів «Моя сім'я», який спрямований на вивчення ступеня вираженості в сімейному вихованні таких параметрів як: строгість-гнучкість виховних установок; виховання самостійності, ініціативності; домінантність матері чи батька; ставлення до школи та вчителів; жорсткість-гнучкість методів виховання; взаємовідносини в сім'ї: недружні чи теплі; взаємодопомога в сім'ї, наявність чи відсутність спільних справ; спільність інтересів; а також рівень благополуччя взаємовідносин в сім'ї.

Опитувальник «Поведінка батьків і ставлення підлітків до них» (ADOR - скорочено підлітки про батьків) вивчає установки поведінки і методи виховання батьків так, як бачать їх діти в підлітковому віці. У 1983 році цей опитувальник був адаптований в Росії співробітниками лабораторії клінічної психології Інституту ім. Бехтєрєва Л. І.Вассерманом, І. А.. Горьковою, Е.Е. Роміциной і став активно використовуватися під назвою ADOR («Підлітки про батьків») [10]. Методика дозволяє об'єктивно і надійно діагностувати особливості виховної практики батьків з погляду дітей і підлітків. Обстеження за допомогою даного тесту дозволяє істотно розширити уявлення про самосвідомість підлітків, яка формується, про взаємозв'язки сприйняття підлітками виховної практики батьків з їх характерологічними і патохарактерологічними особливостями, специфікою міжособистісного спілкування батьків. Ця методика дозволяє описати відносини з батьками по найбільш загальних проявах: доброзичливість, ворожість, автономія, директивність і непослідовність батьків, а також визначити стилі виховання характерні для батьків.

Аналіз отриманих результатів, співвіднесених з даними інших особистісних тестів, дозволяє краще зрозуміти причини порушення сімейних відносин.

Аналіз результатів по двох опитувальниках: «Моя сім'я» та ADOR «Підлітки про батьків» дасть нам можливість визначити стиль виховання, який на думку юнаків характерний для їхньої сім'ї. Проаналізувавши результати всіх шкал, ми можемо визначити наскільки благополучними є відносини в сім'ї, який рівень контролю їй характерний, чи сприяють батьки розвитку автономії своїх дітей та ін.

Діагностувати почуття самотності, а також дати йому єдине визначення є достатньо важко, оскільки на переживання стану самотності впливають не стільки реальні відносини чи почуття індивіда, скільки ідеальне уявлення про те, якими вони повинні бути [50].

Для визначення рівня самотності у досліджуваних ми використали методику «Діагностика рівня суб'єктивного почуття самотності» Д. Рассела та М. Фергюссона [42; 152, 153]. Це модифікована шкала вимірювання самотності UCLA - найбільш вживана шкала для вимірювання самотності була розроблена (в рамках одновимірного підходу) Данієлем Раселом із співробітниками. Вона включає 10 позитивно і 10 негативно сформульованих пунктів та є спрямованою на визначення рівня суб'єктивного почуття самотності людиною.

Також ми використали методику «Схильність до самотності» [23; 375], яка являє собою фрагмент тесту А. Е. Личко «Визначення акцентуацій характеру у підлітків». Дана методика спрямована на визначення прагнення людини залишатись наодинці, перебувати насамоті.

Аналіз результатів за цими двома методиками дозволить нам визначити, який рівень самотності характерний опитуваним і чи прагнуть вони залишатись насамоті.

Також нами були відібрані окремі шкали із методики «Незавершені речення» Дж. М. Сакса та С. Леві, які дозволяють дослідити ставлення підлітків до батька; до себе; до друзів; до сім'ї та до матері. Шкали які відображають ставлення до батька, матері та сім'ї дадуть нам можливість доповнити результати які були отримані по попередніх методиках. Шкала ставлення до друзів дозволить відзначити чи може наявність друзів компенсувати відсутність задовільного спілкування з батьками і впливати на рівень самотності, який переживає досліджуваний. А шкала ставлення до себе допоможе нам визначить ставлення до себе досліджуваними і чи впливає даний показник на рівень почуття самотності.

2.2 Аналіз особливостей батьківських стилів виховання у стосунках з юнаками та дівчатами

У кожній сім'ї об'єктивно складається певна, далеко не завжди усвідомлена батьками система виховання дитини. Тут мається на увазі і розуміння цілей виховання, і формулювання його завдань, і більш менш цілеспрямоване застосування методів і прийомів виховання, перелік того, що можна і чого не можна допустити відносно дитини. Батьки застосовують різні санкції, щодо своїх дітей та різний рівень контролю. Вони виявляють різний рівень тепла, любові та прийняття власних дітей. На основі даних характеристик вчені виділяють 4 стилі виховання: авторитетний, авторитарний, ліберальний та демократичний.

Опитувальник «Підлітки про батьків» ADOR дає нам можливість визначити стилі виховання, характерні для батька та матері в сім'ях. Л. І. Вассерман, І.А. Горьковая, Е.Е. Роміцина в своїй книзі «Родители глазами подростка: психологическая диагностика в медико-педагогической практике» стверджують: близькість (теплота) обчислюється шляхом алгебраїчної різниці "сирих" балів за шкалами позитивний інтерес - POZ і ворожість - HOS.

Даний показник характеризує ступінь прояву теплих відчуттів і прийняття своєї дитини;

· Критика (контроль) обчислюється шляхом алгебраїчної різниці "сирих" балів за шкалами директивність - DIR і автономність - AUT.

Характеризує високу зацікавленість і тотальний контроль родителя відносно своєї дитини при високих оцінках.

При низьких оцінках указує на відсутність зацікавленості у поєднанні з бездоглядністю [10].

Співідношення цих даних дозволить нам визначити стилі виховання характерні для кожного родителя зокрема. Як вже зазначалось в теоретичній частині, Д. Бомрінд виділяє три стилі виховання авторитетний, авторитарний і ліберальний, які характеризуються різним ступенем контролю і теплоти:

- авторитетний стиль - теплі відносини, високий рівень контролю;

- авторитарний стиль - холодні відносини, високий рівень контролю;

- ліберальний стиль - теплі відносини, низький рівень контролю.

Е.Маккобі і С.Мартін виокремили ще четвертий, індиферентний стиль виховання - холодні відносини, низький рівень контролю [28; 398].

Результати отримані по опитувальнику «Підлітки про батьків» ADOR подаються в таблиці «Результати отримані по опитувальнику «Підлітки про батьків» ADOR» додаток Б.

Розглянемо отримані результати в процентному відношенні:

Стилі виховання притаманні матерям (Рис. 2.1.):

Рис. 2.1 Стилі виховання дітей, притаманні матерям

Стилі виховання притаманні батькам (Рис 2.2.):

Рис. 2.2 Стилі виховання притаманні батькам

Із рисунків 2.1. та 2.2. ми бачимо що домінуючим стилем виховання серед батьків є ліберальний стиль. Як матері так і батьки використовують цей стиль найчастіше. Приділяючи багато уваги, теплоти та любові своїм дітям вони не висувають до них ніяких вимог та не контролюють їх поведінку та вчинки. Це спричиняє виникнення неслухняності агресивності та імпульсивності, діти невимогливі до себе. Лише в окремих випадках вони стають активними, рішучими і творчими людьми.

Також ми бачимо, що достатньо високий відсоток батьків, частіше ніж матері застосовують індиферентний стиль виховання, який вважається неадикватним. Повністю відсторонюються від своїх дітей, проявляють холодність по відношенню до них. Це спричинює формування почуття незахищеності та непотрібності. Дитина почуває себе зайвою та неповноцінною, досить часто формується безпідставне відчуття провини.

Матері також достатньо часто використовують авторитетний стиль виховання, який вважається найоптимальнішим. Вони багато спілкуються з своїми дітьми, прислуховуються до їх думки, дозволяють робити самостійні вибори ненав'язливо контролюючи їх. Діти формуються комунікабельними та самостійними.

Розглянемо у скількох відсотків збігається стиль батьківського і материнського виховання:

· Авторитетний стиль виховання - 6,4%

· Авторитарний стиль виховання - 3,2%

· Ліберальний стиль виховання - 41,9%

· Індиферентний стиль виховання - 3,2%

Переведення отриманих результатів по опитувальнику ADOR із сирих балів в стандартизовані дасть нам можливість побачити вираженість у вихованні таких параметрів: позитивний інтерес - POZ, директивність - DIR, ворожість - HOS, автономність - AUT, непослідовність - NED.

Якщо по параметру вийшло 1-2 бала, то можна говорити, що він слабо виражений, якщо ж 4-5, то вимірювана властивість виражена достатньо чітко. Нормою являється середнє значення - 3.

Опитувальник ADOR дає нам можливість окремо розглянути ставлення синів до батька і матері та ставлення дочок до батька і матері.

Оцінка матерів синами за п'ятьма шкалами у відсотковому співвідношенні зображена на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Оцінка синами виховного стилю матерів

Те, що нижче виділене оранджевим, я змінювала частково, враховуючи ваші рекомендації.

Аналізуючи шкалу «позитивний інтерес» рис. 2.3 ми бачимо, що більшість матерів обрали тактику не просто компетентної поведінки, дружній спосіб спілкування і нормальних емоційних контактів, а зверхопіку своїх синів.

По шкалі «ворожості» результати знаходяться в обернено пропорційній залежності до результатів по шкалі «позитивний інтерес»: частина матерів холодно ставляться до своїх дітей, агресивні і надмірно строгі в міжособистісних контактах. Орієнтування матерів виключно на себе, їхнє самолюбство, самоствердження, як правило, виключає прийняття дітей. Що деструктивно впливає на їхній розвиток. Решту матерів приймають своїх дітей, опікуються ними та дбають про них.

Результати по шкалі «директивності» більшість матерів ставлять до своїх дітей вимоги, яких ті здатні дотриматись - це сприяє формуванню юнаків, які вимогливі до себе та досягають поставлені перед собою. А інші нав'язують синам почуття провини стосовно себе, постійно нагадують, що вони «пожертвували всім заради сина». Прагнуть будь-яким способом виключити неправильну поведінку сина.

Результати по шкалі «автономності» показують, що матері рідко відсторонюються від своїх синів. У вихованні застосовують адаптивну форму авторитету матері засновану на довірі і повазі, також прийнятні формі жорсткості і різкості.

Параметр по шкалі «непослідовності» в більшості випадків не є сильно вираженим і знаходиться нижче норми, чи в її межах. Лінія виховання, що проводиться матір'ю оцінюється юнаком як послідовні.

Таким чином, як ми бачимо в більшості випадків матері позитивно ставляться до своїх синів, приймають їх, висувають адекватні вимоги, що і проявляється в наявності авторитетних стилів виховання; в багатьох випадках вимоги є недостатніми - ліберальний стиль виховання. Але присутні також матері, які проявляють холодність, автономність від власних синів, і ставлять перед ними високі вимоги - авторитарний стиль виховання.

На рис. 2.4 відображено ставлення синів до батьківського виховання у відсотковому співвідношенні.

Рис. 2.4 Оцінка синами виховного стилю батьків

(Примітка: сумарні результати по шкалах не дорівнюють 100% у зв'язку з тим, що є сім'ї в яких відсутні батьки)

Проаналізуємо рис. 2.4 Більшість результатів по шкалі «позитивний інтерес» знаходиться вище норми. Позитивний інтерес у відносинах з сином розглядається як відсутність грубої сили, прагнення до нероздільної влади у спілкуванні з ним. Батьки прагнуть досягнути поваги батьківського авторитету, не застосовуючи декларацій і догм. Психологічне прийняття сина батьком засноване перш за все на довірі. При подібних відносинах характерно знаходити істину в суперечці, прислуховуючись до різноманітних аргументів і віддаючи перевагу логіці здорового глузду. Тут повністю заперечується будь-якого роду конформізм.

По шкалі «ворожості» більшість результатів знаходяться на найнижчій позначці Це свідчить про те, що більшість батьків обрали тактику неворожого ставлення до своїх синів-юнаків.

По шкалі «директивності» більшість результатів є нижчими норми, чи знаходяться в межах норми. Це свідчить про те, що батьки рідко займають лідерську позицію щодо своїх синів, та проявляють низький рівень контролю. Це деструктивно впливає на розвиток особистості юнака. Часто це призводить до формування агресивної та імпульсивної поведінки у юнаків.

По шкалі «автономності» більшість результатів знаходиться в межах норми, або вище неї. Автономність батька у відносинах з сином проявляється у формальному ставленні до виховання, в надмірній байдужості в процесі спілкування. Взаємодія базується на позиціях сили і деспотичності. Батько помічає сина лише у випадку, коли той що-небудь натворив, при чому на розбір того, що трапилось, як правило не вистачає часу. Недостатність уваги батьків до синів часто призводить до формування девіантної поведінки.

«Непослідовність» не є вираженим параметром виховання в даній групі. Це свідчить про те, що стиль виховання батьків характеризується послідовністю впливів на юнака та вимог, які до нього висуваються.

У батьків в порівнянні з матерями наявний дещо нижчий рівень позитивного інтересу та дерективності відносно своїх синів. Вони рідше користуються заборонами та вказівками в наказовій формі. Батькам рідше притаманний авторитетний та авторитарний стиль виховання. Однак значно частіше батьки схильні проявляти холодність, щодо своїх синів, не висувати до них ніяких вимог, застосовувати індиферентний стиль виховання. Таким чином часто поведінка батьків, яка обирається ними при вихованні батьків призводить до негативних впливів на синів.

Також проаналізуємо ставлення дочок до своїх матерів за п'ятьма шкалами у відсотковому співвідношенні рис. 2.5



Рис. 2.5 Оцінка дочками виховного стилю матерів

Результати по шкалі «позитивний інтерес» показують, що матері обирають позитивне ставлення до дочки, засноване на психологічному прийнятті. Воно описується дівчатами, як ставлення до маленької дитини, яка постійно вимагає уваги, турботи, допомоги, яка сама по собі мало що може. Такі матері часто схвалюють звернення за допомогою дочок у випадку сварок чи яких-небудь перешкод з однієї сторони, і обмежень самостійності - з іншої. Наряду з цим дівчата відзначають фактор потакання, коли мати знаходиться ніби «на побігеньках» і прагне задовольнити будь яке бажання дочки. Така гіперопіка призводить до виникнення конфліктних взаємовідносин і виникнення агресивної поведінки, оскільки дівчата в ранньому юнацькому віці прагнуть проявити себе, як дорослі самостійні особистості.

«Ворожість» не є вираженим показником в даній групі. Всі результати знаходяться нижче норми, або в межах норми.

Шкала «директивності». Дівчата рідко відзначали жорсткий контроль з сторони матерів, тенденцію до легкого застосування влади, заснованої на амбіціях. Більшість матерів вітають вираження власної думки дочки. Вони сприяють формуванню самостійності дочок.

Результати по шкалі «автономності» вказують, що більшість матерів рідко проявляють автономність по відношенню до дочок і підтверджують результати по шкалі «позитивного інтересу».

Параметр по шкалі «непослідовності» в більшості випадків не є сильно вираженим і знаходиться нижче норми, однак кілька досліджуваних відзначають в своїх матерів високий ступінь непослідовності. Під непослідовністю виховної практики зі сторони матері дівчата розуміють різку зміну стиля, прикладів, що являють собою перехід від дуже суворого до ліберального і, навпаки, перехід від психологічного прийняття дочки до її емоційного відчуження.

Таким чином в більшості випадків, як і з синами матері приймають своїх дочок, їхні взаємовідносини характеризуються теплістю та адекватним рівнем вимог. Матері використовують авторитетний чи ліберальний стиль виховання дочок. Однак матері частіше проявляють холодність, відстороненість та неприйняття по відношенню до дочок ніж до синів і застосовують індиферентний стиль виховання.

На рис. 2.6 відображено ставлення дочок до батьківського виховання у відсотковому співвідношенні.

Рис. 2.6 Оцінка дочками виховного стилю батьків

Результати по шкалі «позитивний інтерес» переважно знаходяться в межах норми або вище не. Дочки описують позитивний інтерес батька як батьківську впевненість в собі, впевненість в тому, що не відома батьківська суворість, а увага до юнака, теплота і відкритість відносин між батьком і юною дочкою є проявом справжнього інтересу. Психологічне прийняття дочки характеризується відсутністю різких перепадів від вседозволеності до суворих покарань, тобто домінують теплі, дружні відносини з чітким розумінням меж того, що можна, а що неможна.

Батьківські заборони ж в даному випадку діють тільки на фоні батьківської любові.

По шкалі «ворожості» результати в більшості випадків знаходяться нижче норми. Таким чином батьки рідко проявляють несприятливий тип батьківського відношення до дочки, як поєднання надвимогливості, орієнтованої на еталон «ідеальної дитини» і відповідної надто жорсткої залежності, з одного боку, і емоційно-холодного, відштовхуючого відношення - з іншого. Хоча батьки застосовують такий тип поведінки значно частіше ніж матері.

Результати по шкалі «директивності» вказують, що батьки рідко обирають дерективний тип поведінки по відношенню до своїх дочок. Батьки рідко змушують їх підкорятись нормам та правилам поведінки, прийнятим в суспільстві і певній культурі, вкладаючи в її душу заповіді моралі. Ці результати доповнюються результатами за шкалою «автономності» достатньо часто батьки проявляють автономність по відношенню до дочок. Дівчата описують автономність батька як претензію на лідерство, причому лідерство недосяжне, недоступне для взаємодії з ним. Він видається людиною відгородженою від проблем сім'ї невидимою стіною, особою, що існує паралельно з рештою членів сім'ї. Батьку абсолютно все одно, що відбувається навколо, його дії найчастіше не узгоджуються з потребами і вимогами близьких, інтереси яких повністю ігноруються.

За шкалою «непослідовності» в деяких батьків достатньо високі результати. Тут батько представляється людиною абсолютно непередбачуваною. З достатньо високим ступенем ймовірності в його поведінці можуть проявлятись абсолютно суперечливі психологічні тенденції, причому амплітуда коливань максимальна.

Такій тип поведінки, якій обирають достатньо багато батьків при вихованні власних дочок деструктивно впливає на їх розвиток.

Серед батьків у ставленні до дочок частіше проявляється холодність та відстороненість - індиферентний стиль виховання, однак в більшості випадків батьки приймають своїх дочок, і застосовують ліберальний чи авторитетний стиль виховання.

Підбиваючи підсумки по методиці АDOR можна сказати, що матері частіше проявляють гіперопіку по відношенню до своїх дітей ніж батьки, але і вимогливість матерів до дітей значно вища ніж у батьків. Батьки частіше проявляють холодність та відстороненість по відношенню до дітей ніж матері. Також цікавим фактом є те, що обоє батьків частіше не приймають своїх дочок і не висувають до них ніяких вимог, обираючи таким чином індиферентний стиль виховання ніж синів.

Опитувальник соціалізації для школярів «Моя сім'я», дозволяє нам визначити ступінь вираженості в сімейному вихованні таких параметрів як: строгість-гнучкість виховних установок; виховання самостійності, ініціативності; домінантність матері чи батька; ставлення до школи та вчителів; жорсткість-гнучкість методів виховання; взаємовідносини в сім'ї: недружні чи теплі; взаємодопомога в сім'ї, наявність чи відсутність спільних справ; спільність інтересів; а також рівень благополуччя взаємовідносин в сім'ї. Отримані результати подаються в таблиці - додаток Д. Чим вищий бал отриманий по конкретному фактору тим позитивніше проявляєтьс даний фактор. Низькі результати отримані по певному фактору вказують на педагогічно негативний прояв фактора.

Також даний опитувальник дозволяє нам визначити одного з батьків, який є домінантним у вихованні дитини:

· Мати - 80,6%;

· Батько - 9,7%;

· Обоє - 9,7%.

Такі результати свідчать про те, що батьки мало беруть участь у вихованні своїх дітей. В більшості сімей роль вихователя належить матері. Це призводить до нехватки батьківської опіки та його контролю при зростанні та становленні дітей. Юнаки втрачають зразок дорослої, відповідальної поведінки, на який можна було б орієнтуватися.

Ми можемо стверджувати, що саме стиль виховання домінантного родителя в сім'ї є домінантним для становлення особистості юнака, в тому випадку коли стилі батьківського виховання батьків не співпадають. Повернемось до таблиці «Результати отримані по опитувальнику «Підлітки про батьків» ADOR» додоток А і проаналізуємо у відсотковому співвідношенні домінуючі стилі, які для зручності аналізу виділені жирним шрифтом. У всіх випадках де домінує обоє батьків стилі виховання співпадають.

Домінуючі стилі виховання (рис. 2.7):

Рис. 2.7 Домінуючі стилі виховання

Як видно з рисунку 2.7. в більшості випадків батьки обирають ліберальний стиль виховання, який характеризується високим рівнем опіки, теплоти та турботи, однак не достатком контролю за поведінкою дітей. А юнакам дуже необхідний батьківський контроль, як би вони іноді не бунтували. Таким чином даний стиль виховання часто призволить до формування агресивної та імпульсивної поведінки дітей. Лише в окремих випадках при такому стилі виховання юнаки виростають внутрішньо багатими, креативними особистостями.

Хотілося б щоб батьки частіше використовували авторитетний стиль виховання, який поєднує в собі достатній рівень опіки із достатнім рівнем контролю.

Отримані результати по опитувальнику «Моя сім'я» дають можливість нам визначити рівень взаємовідносин в сім'ї. В опитувальнику передбачено 4 рівня благополучності: благополучний (високий), менш благополучний, задовільний та неблагополучний. В нашій групі не виявлено респондентів з благополучним та неблагополучним рівнем взаємовідносин в сім'ї

Рис. 2.8 Рівні благополуччя взаємовідносин в сім'ї

Розглянемо наявність чи відсутність взаємозв'язку між стилями виховання в сім'ї та рівнем благополуччя з точки зору дитини, співсталяючи дані з опитувальників АDOR та «Моя сім'я» (Рис. 2.9):

Рис. 2.9 Зведені дані з опитувальників АDOR та «Моя сім'я»

Згідно з Д. Бомрінд, Г Крайг та іншими дослідниками які займалися вивченням стилів виховання в сім'ї авторитетний стиль виховання вважається одним з найоптимальніших для виховання соціально адаптованих особистостей. Авторитетний та ліберальний стилі характеризуються високим рівнем прийняття теплоти та любові у взаємостосунках між дітьми та батьками, що в свою чергу спричинює вищий рівень взаєморозуміння та благополучність взаємовідноси в сім'ї. Авторитарний стиль, який арактеризуєься емоційною холодністю та високими вимогами по відношенню до дитини, а також індиферентний стиль - відсутність емоційного прийняття та вимог у відносинах з дитиною призводять до відсутності чи руйнації взаємовідносин між батьками і дитиною і характризуються низьким рівнем благополуччя.

Як ми бачимо на рис. 2.9 певне співвідношення між стилями виховання та рівнем благополуччя взаємовідносин в сім'ї прослідковується. Авторитетний та ліберальний стилі виховання спільною ознакою яких є високий рівень емоційного прийняття та тепла можуть сприйматись та характеризуватись юнаками як з менш благополучним так із задовільним рівнем взаємовідносин у сім'ї. А авторитарний та індиферентний стилі виховання спільною ознакою яких є емоційне відкидання та холодне ставлення до дітей характеризуються лише задовільним рівнем взаємовідносин в сім'ї.

Обрані нами шкали із методики «Незавершені речення» Дж. М. Сакса та С. Леві дозволяють дослідити ставлення підлітків до себе; до батька; до друзів; до сім'ї та до матері. Проаналізуємо отримані результати по кожній шкалі окремо.

До шкали ставлення до себе відносились такі незавершені речення як: «Якщо всі троти мене, то…», «Думаю, що я достатньо здібний, щоб…», «Моя найбільша слабкість полягає в тому…», «Коли мені починає не щастити я…». Для зручності інтерпретації ми розділили результати на позитивний, нейтральний та негативний рівень прийняття, як і пропонується авторами методики. У випадку коли переважають твердження такого характеру як: «Якщо всі троти мене, то я знайду вихід», «Думаю, що я достатньо здібний, щоб досягти успіху і бути щасливим», «Коли мені починає не щастити я щось міняю, щоб це змінити», по ми можемо стверджувати, що досліджуваний позитивно ставиться до себе, він впевнений в собі знає, що може будувати власне життя і досягти успіху. Переважання таких тверджень: «Якщо всі троти мене, то, я падаю в депресію і нічого не можу змінити», «Думаю, що я достатньо здібний, щоб бути», «Моя найбільша слабкість полягає в тому я ні на що не здатний», «Коли мені починає не щастити я… мені переважно не щастить, я в депресії», то ми стверджуємо, що в юнака негативне ставлення до себе, він не впевнений в своїх силах, навіть не пробує щось поміняти. Відповіді які знаходяться між позитивним ставленням та негативним трактуються нами, як нейтральне ставлення: «Якщо всі троти мене, то я не знаю що робити», «Думаю, що я достатньо здібний, щоб робити щось», «Коли мені починає не щастити я нервуюсь».

Розглянемо результати дослідження за шкалою ставлення до себе у відсотковому співвідношенні (Рис. 2.13):

Рис. 2.13 Ставлення досліджуваних до себе

На рисунку добре видно, що у підлітків переважає позитивне ставлення до себе. Вони сприймають себе спроможними самостійно будувати своє життя, здібними, щоб досягнути бажаного. Значно менша частина підлітків нейтрально ставляться до себе говорячи, що є речі яких вони не спроможні змінити, вважають, що не можуть і не бажають йти проти соціуму та проти обставин. І лише невелика частина підлітків негативно ставиться до себе. Вони вважають, що в них відсутні будь які здібності, вони не здатні нічого змінити.

До шкали ставлення до батька відносились такі незавершені речення як: «Думаю, що мій батько рідко…», «Якщо б мій батько тільки захотів…», «Я хотів би щоб мій батько досягнув своїх мрій; …залишався таким як є.», «Думаю, що мій батько…». Позивне ставлення характеризується твердженнями: «Думаю, що мій батько рідко свариться, …лишає мене», «Якщо б мій батько тільки захотів щось, він би цього досягнув», «Я хотів би щоб мій батько…», «Думаю, що мій батько дуже добрий; мене любить». Нейтральне ставлення виражається через такі вислови: «Думаю, що мій батько рідко щось робить», «Якщо б мій батько тільки захотів, щось поміняти», «Я хотів би щоб мій батько щось міняв». Негативне ставлення до батька висвітлюється в таких твердженнях: «Думаю, що мій батько рідко думає про мене; цікавиться мною», «Якщо б мій батько тільки захотів поговорити і зрозуміти; вислухати мене», «Я хотів би щоб мій батько приділив увагу мені», «Думаю, що мій батько егоїст;»

Розглянемо результати дослідження за шкалою ставлення до себе у відсотковому співвідношенні (Рис. 2.14):



Рис. 2.14 Ставлення досліджуваних до батька

(Примітка: сумарні результати по шкалах не дорівнюють 100% у зв'язку з тим, що є сім'ї в яких відсутні батьки).

Як ми бачимо більшість юнаків негативно ставиться до своїх батьків, характеризує їх як таких, що не цікавляться життям дітей, не приділяють достатньо уваги, не вислуховують та не розуміють. Часто пишуть в твердженнях, що батьки нічого не можуть змінити чи досягти. Також достатньо високий відсоток досліджуваних нейтрально ставляться до своїх батьків. І найменша частина досліджуваних позитивно ставиться до батьків. Оцінює їх як хороших батьків, які приділяють достатньо часу та уваги.

Такі результати показують, що спілкування дітей з батьками є проблемним та недостатнім. Батьки приділяють замало часу своїм дітям, мало беруть участь у вихованні. Юнаки не сприймають їх як зразок дорослої, відповідальної поведінки, на який можна було б орієнтуватися. Все це диструктивно впливає на розвиток особистості в юнацькому віці.

Шкала ставлення до матері містить такі твердження: «Моя мама і я…», «Моя мама…», «Вважаю, що більшість матерів…», «Я люблю свою маму, але…». У випадку коли переважають твердження такого характеру як: «Моя мама і я друзі; …маємо добрі відносини», «Моя мама найкраща, найтерпиміша;…робить все, щоб мені було добре», «Вважаю, що більшість матерів хороші матері», «Я люблю свою маму, але вона любить мене ще більше», то ми можемо стверджувати, що досліджуваний позитивно ставиться до матері. Переважання таких тверджень: «Моя мама і я родина; …обоє жінки», «Моя мама вчителька», «Вважаю, що більшість матерів вимушені жертвувати чимось», «Я люблю свою маму, але вона мене не завжди розуміє мене»., то ми стверджуємо, що в юнака нейтральне ставлення до матері. Відповіді такого типу: «Моя мама і я не знаходимо спільну мову», «Моя мама не розуміє мене», «Вважаю, що більшість матерів своїх дітей не розуміють», «Я люблю свою маму, але часто злюся на неї; …хочеться її образити». трактуються нами, як негативне ставлення.

Розглянемо результати дослідження за шкалою ставлення до матері у відсотковому співвідношенні (Рис. 2.15):

Рис. 2.15 Ставлення досліджуваних до матері

У юнаків переважає позитивне ставлення до матері. В більшості випадків вони описують матерів, як дбаючих, розуміючих готових вислухати та допомогти. Однак всі вони зазначають що інколи матері не можуть зрозуміти їх, хоча дуже намагаються це зробити. Юнаки не можуть повністю відкритись своїм матерям, є речі про які говорити з матір'ю ніяково чи не коректно. Мати не може сприйняти все.

Шкала ставлення до сім'ї містить такі незавершені речення: «В порівнянні з більшістю сімей моя сім'я…», «Моя сім'я поводиться зі мною як з…», «Більшість відомих мені сімей…», «Коли я був дитиною моя сім'я…». позитивне ставлення описується твердженнями: «В порівнянні з більшістю сімей моя сім'я найкраща», «Моя сім'я поводиться зі мною як з підлітком; …особистістю, яка розвивається», «Більшість відомих мені сімей щасливі», «Коли я був дитиною моя сім'я була коло мене». Твердження: «В порівнянні з більшістю сімей моя сім'я така сама», «Моя сім'я поводиться зі мною як з дитиною», «Більшість відомих мені сімей такі як моя», «Коли я був дитиною моя сім'я була не дуже дружньою; …любила мене» виражають нейтральне ставлення до сім'ї. Негативне ставлення проявляється в твердженнях: «В порівнянні з більшістю сімей моя сім'я якась дуже сумна», «Більшість відомих мені сімей мають проблеми з дітьми; …розпадаються», «Коли я був дитиною моя сім'я була закордоном; …часто свариться».

Розглянемо результати дослідження за шкалою ставлення до сім'ї у відсотковому співвідношенні (Рис. 2.16):

Рис. 2.16 Ставлення досліджуваних до сім'ї

Більшість досліджуваних проявляють нейтральне ставлення до сім'ї. Вони характеризують свою сім'ю як більшість, нормальну. Ті досліджувані, які оцінюють свою сім'ю позитивно описують її як дружню, розуміючу, таку що підтримує і допомагає, сприймає та ставиться до юнака як до особистості яка розвивається і стає самостійною.

До шкали ставлення до друзів водять такі незавершені речення: «Думаю, що справжній друг…», «Не люблю людей які…», «Більше всього люблю тих людей які…», «Коли мене нема, мої друзі…». Позитивне ставлення висвітлюється в твердженнях: «Думаю, що справжній друг ніколи не зрадить; завжди поруч», «Не люблю людей які лицемірять», «Коли мене нема, мої друзі дзвонять мені; …сумують без мене». Твердження які виражають нейтральне ставлення до друзів: «Думаю, що справжній друг має бути», «Більше всього люблю тих людей які добре ставляться до мене», «Коли мене нема, мої друзі щось роблять, займаються тим, що завжди». Негативне ставлення проявляється в твердженнях: «Думаю, що справжній друг пес; хом'ячок», «Не люблю людей які зраджують», «Більше всього люблю тих людей які », «Коли мене нема, мої друзі пліткують про мене; …не помічають цього».

Розглянемо результати дослідження за шкалою ставлення до друзів у відсотковому співвідношенні (Рис. 2.17):

Рис. 2.17 Ставлення досліджуваних до друзів

Більшість досліджуваних позитивно ставляться до друзів, описують їх як вірних, таких що сумують, не лицемірних та щирих. Досліджувані які негативно ставляться до друзів описують їх як лицемірних та нечесних, однак зустрічаються такі вислови як: «Боюсь залишитись без друзів».

Вище ви описуєте ставлення до тата і до мами - це тема стосунків з батьками, а не переживання самотності.

Роблячи висновки по дослідженню стилів батьківського виховання ми можемо виділити:

У більшості сімей батьки обирають ліберальний стиль виховання, який характеризується слабкою регламентацією поведінки дитини та безумовною любов'ю. Батьки відкриті для спілкування, проте переважаючий напрям комунікації -- від дитини до батьків. Дітям наданий надлишок свободи при незначному керівництві з боку батьків; батьки не встановлюють яких-небудь обмежень. Діти схильні до неслухняності і агресивності, на людях поводяться неадекватно і імпульсивні, невимогливі до себе.

Нажаль жодна із сімей не характеризується найвищим рівнем благополуччя в сім'ї, але також не виявлено і не задовільного рівня сімейних взаємовідносин, всі сім'ї характеризуються або задовільним або менш благополучним рівнем взаємовідносин.

Також нами було виявлено, що спілкування юнаків із батьками є достатньо проблемним. Батьки достатньо часто приділяють замало уваги своїм дітям, що негативно впливає на розвиток дітей. А матері виконують роль голови в сім'ї та є провідними у вихованні дітей. Вони достатньо часто проявляють гіперопіку та низький рівень контролю, що також не сприяє розвитку дитини, як цілісної, самостійної всесторонньо розвинутої особистості.

2.3 Психологічні особливості переживання почуття самотності в період юності

Почуття самотності, як стверджують дослідники, які займались вивченням даної проблеми (К. Боумен, Р. Вейс, В. Дерлега, О. Зілбург, С. Маргуліс, С. Мускатас, Е. Пепло, К. Роджерс, Х.С. Салліван та інші) переважно вперше з'являється в підлітковому та ранньому юнацькому віці і переживається самотність в цьому віці найгостріше. Юнаку здається, що він одинокий у всесвіті і не існує такої людини, яка б могла зрозуміти його чи розділити з ним його почуття.

Методика «діагностики рівня суб'єктивного почуття самотності» Д. Расела та М. Фергюссона дозволяє нам визначити рівень самотності, який суб'єктивно переживається людиною. Результати в таблиці додаток Е.

Висвітлимо дані у процентному відношенні (Рис. 2.10):

Рис. 2.10 Рівень самотності, який суб'єктивно переживається юнаками й дівчатами

Отримані результати підтверджують аспекти, які описані нами в теоретичній частині. Самотність достатньо часто супроводжує підлітковий та юнацький вік, а не є лише ознакою зрілого та похилого віку. Специфічні завдання які стоять перед особистістю в юнацькому віці часто призводять до винекнення почуття самотності. Юнак починає по-новому дивитись на себе та на оточуюче середовище; він повинен перебудувати свої взаємовідносини з батьками та іншими дорослими, надати їм зовсім нового значення. Ці відносини мають набути характеру «дорослий - дорослий» замість попереднього «дорослий - дитина». Також реорганізовуються відносини із однолітками, думка яких на цьому віковому етапі стає дуже значущою для юнака. Всі ці вимоги, які постають перед юнаком часто спричиняють нерозуміння самого себе і відчуття інакшості та неприйнятості. Юнак вважає, що ніхто не може його зрозуміти та розділити його почуття та переживання, що часто призводить до виникнення почуття самотності.

Результати дослідження свідчать про те, що в ранньому юнацькому віці зустрічається достатньо великий відсоток юнаків, що переживають почуття самотності. Оскільки такий стан вченими які досліджують ранній юнацький вік вважається нормальним для юнаків, то виявлене нами співвідношення є достатньо закономірним. Світ юнака перебудовується. Бачачи себе по-новому, юнак часто починає почувати самотність. Йому необхідний час, щоб побудувати стосунки із важливими дорослими та однолітками на якісно новому рівні. Є багато факторів які послаблюють або посилюють почуття самотності.

Методика «Схильність до самотності» А. Е. Личко дає можливість визначити рівень схильності особистості залишатись на одинці, усамітнюватись. Результати подані в таблиці додаток Є.

Розглянемо результати в процентному співвідношенні (Рис. 2.11):

Рис. 2.11 Рівень схильності особистості до самотності

Спробуємо виявити наявність залежності між показниками рівня самотності та рівня схильності до самотності. Для зручності порівняння побудуємо графік Рис. 2.12.



Рис. 2.12 Порівняння рівня самотності та рівня схильності до самотності

Як бачимо тут прослідковується обернено пропорційна залежність між цими двома показниками. Чим вищий у людини рівень самотності, тим нижчий рівень її схильність залишатись на одинці і навпаки, якщо людина не почуває себе самотньою, то рівень схильності до самотності у неї сягає високого чи середнього рівня.

Це свідчить про те, що якщо у людини бажаний та реальний рівень взаємостосунків з людьми співпадають, у неї виникає бажання усамітнитись для збереження цілісності власної особистості. А якщо людина немає бажаного рівня комунікативних контактів, то усамітнення для неї починає служити ще одним нагадуванням її самотності.

Проведений аналіз відповідей по окремих твердженнях за методикою «Діагностики рівня суб'єктивного почуття самотності» показує, що юнакам досить часто нема з ким поспілкуватись, вони вважають, що оточуючі рідко поділяють їхні інтереси, інколи відчувають себе ізольованими від інших та відкинутими. Аналіз згоди з окремими твердженнями методики «Схильність до самотності» свідчить про те, що в юнацькому віці людина рідко схильна до самотності, хоча звичайно необхідність в усамітнені все ж є досить вагомою. Однак всі вони вважають, що людині не потрібно відриватись від колективу - це може висвітлювати важливість референтної групи однолітків для даного вікового періоду, що підтверджується і результатами з методики «Незавершені речення» Дж. М. Сакса та С. Леві. Більшість досліджуваних позитивно ставляться до друзів, а ті хто характеризуються негативним ставленням до друзів висловлюють такі твердження: «Коли мене нема, мої друзі не помічають цього можуть пліткувати про мене» але, водночас, «боюся залишитися без друзів», «Думаю, що справжній друг необхідний кожному». Ці дані підтверджують ствердження вчених про наявність достатньо високого рівня самотності у ранній юності. Про те, що юнаки достатньо часто почувають себе не понятими людьми, що їх оточують; шукають власного самоствердження в групах однолітків.

2.4 Аналіз впливу стилю дитячо-батьківських стосунків на переживання почуття самотності юнаками

В даному підпараграфі ми розглянемо наявність впливу стилю батьківського виховання та стосунків з дитиною на рівнем переживання самотності у юнаків Представимо дані в процентному співвідношенні (рис. 2.18):

Рис. 2.18 Зведені дані з опитувальників АDOR та «Моя сім'я»

Авторитетний стиль виховання вважається одним з найоптимальніших стилів виховання. Батьки признають автономію своїх дітей, яка зростає. Контроль при цьому помірно високий. Відносини теплі, батьки відкриті для спілкування і обговорення з дітьми встановлених правил поведінки; допускають зміни своїх вимог в розумних межах; діти чудово адаптовані: впевнені в собі, у них розвинені самоконтроль і соціальні навики, вони добре вчаться в школі і володіють високою самооцінкою [28; 398]. Однак відсутність друзів серед однолітків та інші особливості юнацького віку можуть сприяти виникненню самотності, тому наявний досить високий відсоток із середнім рівнем самотності.

Авторитарний стиль виховання характеризується високим рівнем контролю та низьким рівнем емоційного прийняття, холодністю, батьки віддають накази і чекають, що вони будуть в точності виконані. Вони закриті для постійного спілкування з дітьми; встановлюють жорсткі обмеження і правила, не допускають ніяких обговорень; дозволяють дитині лише в незначному ступені бути незалежним від них. [28; 398]. Недостаток спілкування з батьками, та їх емоційна холодність при авторитарному спричинює виникнення самотності в ранньому юнацькому віці. І лише наявність друзів, групи однолітків в якій юнак може себе реалізувати дозволяє юнаку відчувати себе менш самотнім. Тому для дітей в сім'ях де батьки використовують даний тип виховання характерний середній рівень самотності. Не знаходячи задоволення потреби в спілкуванні в сім'ї юнаки шукають її задоволення серед однолітків стаючи членами різних молодіжних угрупувань.

Ліберальний стиль виховання характеризується слабкою регламентацією поведінки дитини та безумовною любов'ю. Батьки відкриті для спілкування, проте переважаючий напрям комунікації -- від дитини до батьків. Дітям наданий надлишок свободи при незначному керівництві з боку батьків; батьки не встановлюють яких-небудь обмежень. Діти схильні до неслухняності і агресивності, на людях поводяться неадекватно і імпульсні, невимогливі до себе. Іноді вони стають активними, рішучими і творчими людьми [28; 398].

Індиферентний стиль виховання характеризується нерозвиненістю стосунків між дітьми та батьками, повною відсутністю контактів між ними. Батьки повністю відкидають своїх дітей, не проявляють теплоти, турботи та любові і не контролюють поведінку дітей. Вони жодним чином не втручаються у життя дітей.

Батьки які використовують даний стиль виховання не встановлюють для дітей ніяких обмежень, байдужі до власних дітей. Вони закриті для спілкування. Зайняті власними проблемами. У них не залишається сил на виховання дітей. У разі, коли байдужість батьків поєднується з ворожістю (як у відкидаючих батьків), дитину ніщо не утримує від того, щоб дати волю своїм самим руйнівним імпульсам, що приводить до делінквентної поведінки [28; 398]. Така холодність та неприйняття і відсутність вимог з боку батьків призводять до формування особистості, яка нездатна побудувати довготривалі дружні стосунки, саме тому відсутня компенсація недостатку батьківського тепла за рахунок дружніх відносин.

Отже між стилем виховання і дитячо-батьківських стосунків впливає на рівень переживання почуття самотності в юнацькому віці.

При індиферентному стилі виховання юнаки почувають себе найбільш самотніми, що може свідчити про те, що відкинутість батьками не може бути скомпенсована взаємостосунками з друзями.

Авторитетний та ліберальний стилі виховання характеризуються наявністю низького та середнього рівнів самотності. При цих стилях виховання батьки приділяють дітям достатньо уваги, теплоти та любові. Вони навчаються будувати конструктивні взаємовідносини з іншими людьми.

При авторитарному стилі виховання наявний середній рівень самотності. Він характеризується проявом високого контролю та нестачею теплоти та любові зі сторони батьків, що спричинює посилення почуття неповноцінності та непотрібності і в свою чергу самотності.

Як вже зазначалось в теоретичній частині стиль батьківського виховання є важливим, проте не єдиним фактором, який впливає на рівень суб'єктивного переживання самотності.

Для того, щоб розглянути яким чином залежить самотність від рівня благополуччя взаємовідносин в сім'ї розіб'ємо нашу групу на підгрупи за критерієм благополуччя. В методиці «Моя сім'я» (додаток Д) яка використовувалась нами, пропонується чотири рівні благополуччя взаємовідносин в сім'ї: благополучний, менш благополучний, задовільний та незадовільний. Однак у нашій групі досліджуваних не було виявлено сімей із благополучним та незадовільним рівнем взаємовідносин в сім'ї. Таким чином ми отримуємо дві групи: перша група - менш благополучні взаємовідносини та друга група із задовільним рівнем благополуччя в сім'ї. для зручності порівняння проілюструємо дані рис. 2.19

Рис. 2.19 Порівняння рівня самотності та рівня схильності до самотності за двома групами.

Як ми бачимо на рисунку, графіки першої та другої групи практично накладаються один на одного. Це свідчить про те, що серед досліджуваних і першої і другої групи, які характеризуються менш благополучним та задовільним рівнем взаємовідносин в сім'ї є високий, середній та низький рівні самотності та схильності до самотності. Однак це зовсім не означає, що залежності між рівнем благополуччя взаємовідносин в сім'ї та рівнем самотності і схильності до самотності не існує, адже не варто забувати, що існують і інші фактори, які впливають на переживання відчуття самотності.

Свідчення про наявність таких підсилюючих чи компенсаторних факторів ми знаходимо у твердженнях досліджуваних за методикою «Незавершені речення» Дж. М. Сакса та С. Леві.

У досліджуваних, які мають високий рівень самотності наявне негативне ставлення до батьків та сім'ї, вживаються вислови: «Я люблю свою маму, але не все можу їй сказати; …іноді вона мене бісить», «Думаю, що мій батько рідко думає про сім'ю», «Моя сім'я не згуртована» також негативно ставиться до своїх друзів «Коли мене нема, мої друзі не помічають цього можуть пліткувати про мене» але, водночас, «боюся залишитися без друзів». Ставлення до себе нейтральне або негативне.

Це може свідчити про те, що юнаки не можуть знайти спілкування з іншими людьми на задовільному для них рівні, і це спричинює наявність високого рівня самотності та низького рівня прагнення залишатись на одинці.

У досліджуваних, які мають середній рівень самотності переважає позитивне ставлення до сім'ї та хоча б одного з батьків, матері чи батька, а також позитивне ставлення до себе та друзів 63% нейтральне ставлення до сім'ї та батьків у 37% досліджуваних, однак у них спостерігається позитивне ставлення до друзів та позитивне чи нейтральне ставлення до себе. Вживаються такі фрази як: «Справжній друг має бути у кожного», «Коли мене немає мої друзі розповідають мені що було; …дзвонять по мене» «Я хотів би, щоб мій батько частіше мене розумів», «я люблю свою маму але вона не завжди мене розуміє», «більшість матерів люблять але не розуміють дітей». Звідси можна зробити висновок, що незважаючи на достатньо благополучний рівень взаємовідносин в сім'ї ці досліджувані все ж не знаходять спілкування зі своїми батьками на бажаному для них рівні і часто намагаються компенсувати цю недостачу в колі друзів.

У досліджуваних з низьким рівнем самотності наявне позитивне чи нейтральне ставлення до своїх батьків та сім'ї, а також до себе та друзів. В більшості випадків вони пишуть про своїх батьків як про дбаючих та люблячих: «Моя мама дбає про мене», «Мій батько приділяє мені увагу», «Моя сім'я згуртована». Пишуть про наявність справжніх друзів з якими проводять час: «Коли мене немає мої друзі сумують за мною і приходять по мене». Ці респонденти долають поставлені перед ними завдання. Вони знайшли своє місце у референтній групі однолітками, та намагаються будувати взаємовідносини з батьками на рівні «дорослий - дорослий». Навіть якщо в них низький рівень благополуччя взаємин в сім'ї, вони компенсують не достаток уваги та тепла, емоційної близькості серед своїх однолітків, таким чином в них не формується гостре відчуття відкинутості та самотності.

Із вище сказаного чітко видно, що основним фактором, який може виступати компенсаторним чи посилюючим є кількість міжособистісних контактів з однолітками, їх відповідність бажаному рівню. Тільки в оточенні однолітків юнак може самоствердитись і поборотись за місце під сонцем. Підлітки позбавлені спілкування в референтних групах, як правило, відчувають самотність. Юнак прагне до встановлення довірливих відносин з одним із своїх однолітків. Багато дослідників відзначають, що саме відсутність розуміючої людини, як причину виникнення почуття самотності [27; 128]. Юнацька дружба унікальна, вона займає виняткове місце в ряді інших прив'язаностей. Однак потреба в інтимності практично ненаситна, задовольнити її вкрай важко. Підвищуються вимоги до дружби, ускладнюються її критерії. Юність вважається привілейованим віком дружби, але самі юнаки вважають справжню дружбу рідкісною.

Юнак, який має не достатньо теплі відносини із батьками, але у нього наявна достатня кількість міжособистісних контактів, він не відчуває недостатку в дружніх стосунках і має довірливі відносини з іншими важливими дорослими, може не відчувати настільки гострого переживання самотності. Так само і юнак, який має теплі та довірливі взаємовідносини з батьками, однак в нього відсутні взаємини з однолітками на задовільному рівні може відчувати себе достатньо самотнім.

Проведене нами дослідження дозволяє зробити висновок, що гіпотеза про вплив рівня благополуччя взаємовідносин в сім'ї на рівень переживання самотності у період ранньої юності, яка висувалась на початку підтвердилась. Дитячо-батьківські стосунки є достатньо впливовим фактором на наявний рівень почуття самотності у ранньому юнацькому віці.

Авторитетний та ліберальний стилі виховання, які характеризуються високим рівнем теплоти та емоційного прийняття дітей, а також достатньо благополучним рівнем взаємовідносин в сім'ї зумовлюють у юнаків наявність низького чи середнього рівня самотності.

При авторитарному стилі виховання, ознаками якого є низький рівень теплоти та емоційного прийняття та високий рівень контролю зі сторони батьків наявний задовільний рівень благополуччя взаємовідносин в сім'ї для юнаків характерний середній рівень самотності.