Основи роботи з табличним процесором

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»

Кафедра інформаційних технологій

КУРС ЛЕКЦІЙ

“Основи роботи з табличним процесором”

для студентів гуманітарних спеціальностей

Хрущ Л.З., Гарпуль О.З.

Івано-Франківськ

2016 р

Рекомендовано до друку вченою радою факультету математики та інформатики Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №__ від 08 вересня 2016 р.)

Рецензенти:

Мандзюк В.І. - кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри комп'ютерної інженерії та електроніки фізико-технічного факультету ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»;

Превисокова Н.В. - кандидат технічних наук, доцент кафедри інформатики факультету математики та інформатики ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».

Хрущ Л.З. Гарпуль О.З.

Курс лекцій “Основи роботи з табличним процесором”для студентів гуманітарних спеціальностей: опорний конспект лекцій / Л. З. Хрущ, О.З.Гарпуль - Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського національного університету, 2016. - 71 с.

Курс лекцій містить виклад основного матеріалу курсу “Інформатика” з теми “Основи роботи з табличним процесорм”. У даному курсі коротко описані найбільш важливі елементи програми Excel, основні технічні прийоми, необхідні при роботі з електронними таблицями.

Курс лекцій розрахований для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації і містить матеріал про основні відомості табличного редактору Excel, про функції електронної таблиці Excel та роботи з ними, графічне подання даних, принципи розв'язування прикладних задач в Excel.

Даний курс допоможе студентам засвоїти основні принципи роботи з табличним процесором та дозволить легко і швидко знайти відповідь на вирішення конкретної проблеми.

Видавництво Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 2016

ЗМІСТ

ВСТУП

ЛЕКЦІЯ №1. Поняття про електронні таблиці. Основи інтерфейсу електронних таблиць. Запуск. Поняття книги, аркуша, комірки. Введення інформації в електронну таблицю. Основні типи даних. Завершення роботи

ЛЕКЦІЯ №2. Редагування та форматування аркуша Excel. Виділення комірок та діапазонів. Очистка та знищення комірок. Відміна команд. Копіювання та переміщення даних електронної таблиці. Вставка нових рядків та стовпців у таблицю. Використання засобів автозаповнення. Завдання типу даних, вирівнювання даних у комірці. Оформлення меж та фону клітинок. Зміна висоти рядків та ширини стовпців. Автоформат. Використання стилів та шаблонів

ЛЕКЦІЯ №3. Робота з функціми в електронних таблицях. Копіювання формул та функцій

ЛЕКЦІЯ №4. Таблиці Excel. Побудова діаграм. Сортування даних. Фільтрація

ЛЕКЦІЯ №5. Проміжні підсумки. Створення та редагування зведених таблиць

ЛЕКЦІЯ №6. Організація інформації у книгах. Робота з аркушами та встановлення зв'язків між ними. Робота з кількома аркушами чи книгами. Захист аркушів та книг. Налаштування електронних таблиць

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Тенденції розвитку сучасного суспільства мають переважно техногенний характер. Сучасний світ побудований на базі комп'ютерних електронних систем, які мають місце фактично в усіх сферах діяльності людини, весь світ охоплений загальнодоступними мережами настільки, що життя без комп'ютерів та їх спільної взаємодії на сьогодні не є можливим.

Процеси інформатизації набувають сьогодні виключно важливого значення. Інформація як стратегічний продукт стає і предметом конкуренції, і засобом захисту та впровадження в життя базових національних інтересів. Здатність суспільства та його інституцій збирати, обробляти, аналізувати, систематизувати та накопичувати інформацію стала ключовою передумовою соціального та технологічного прогресу, фактором національної безпеки, основою успішної зовнішньої політики.

Багато обчислень, пов'язаних із повсякденною діяльністю людини, доцільно виконувати в табличному вигляді. До таких обчислень належать, скажімо, бухгалтерські розрахунки, облік обороту матеріалів і продукції на заводі, товарів на складі, різні інженерні і статистичні розрахунки. У вигляді таблиць можна оформляти ділові документи: рахунки, накладні, відомості тощо. Взагалі зображення даних у вигляді прямокутних таблиць є надзвичайно зручним і звичайним.

Розвиток програмного забезпечення комп'ютерів вплинув і на галузь табличних обчислень. Для оперування табличних даних є сучасні програми, названі електронні таблиці (ЕТ).

Пропонована вашій увазі методична розробка допоможе вам за короткий термін і без особливих зусиль оволодіти табличним процесором. Це стислий курс, який містить усі необхідні відомості для того, щоб швидко навчитися створювати ефективні електронні таблиці для вирішення різних повсякденних задач.

Прочитавши запропонований курс лекцій, ви дізнаєтесь, як формувати, редагувати й друкувати робочі таблиці, створювати формули різного ступеня складності та використовувати функції Excel, а також будувати на основі даних робочої таблиці діаграми і графіки. Крім того, ви познайомитесь з додатковими прийомами роботи в Excel: довідаєтесь про методи імпорту й узагальнення інформації, про інструменти аналізу й оптимізації даних тощо.

Мета цієї методичної розробки - прищепити початківцям навички користування електронними таблицями, вирішувати різні типи задач при допомозі Excel, застосовувати їх при підбитті облікових, фінансових підсумків, наочно демонструвати результат з допомогою діаграм.

ЛЕКЦІЯ №1

Тема. Поняття про електронні таблиці. Основи інтерфейсу електронних таблиць. Запуск. Поняття книги, аркуша, комірки. Введення інформації в електронну таблицю. Основні типи даних. Завершення роботи.

Мета: визначити доцільність використання табличних процесорів, вказати області застосування. Вивчити загальні принципи організації таблиць та загальні принципи організації роботи табличного процесора. Ознайомити студентів з інтерфейсом електронних таблиць, основними типами даних. Сформувати поняття книги, аркуша, комірки, введення інформації в електронну таблицю; розвивати вміння знаходити зв'язок з раніше вивченим матеріалом; виховувати навички уважності та акуратності при роботі з табличним процесором.

Програми, призначені для опрацювання числових даних, називаються системами опрацювання числових даних.

Найпростішими системами опрацювання числових даних є програми-калькулятори. Вони призначені для виконання арифметичних операцій, а також обчислень з використанням основних математичних і деяких інших функцій. Іншим видом систем опрацювання числових даних є прикладні математичні пакети. їх можна використовувати для виконання математичних обчислень, побудови графіків функцій, перетворення виразів зі змінними, знаходження наближених значень розв'язків рівнянь і систем рівнянь, обчислення площ і об'ємів геометричних фігур і багато іншого. Прикладами таких програм є пакети GRAN 1, 2D, 3D (англ. graphic analyzer - графічний аналізатор), Динамічна геометрія, MathCAD (англ. mathematics computer-aided design - математичне комп'ютерне автоматизоване проектування), Derive (англ. derive - одержувати, добувати, виводити), Mathematica (англ. mathematics - математика), MATLAB (англ. mathematics laboratory - математична лабораторія) та ін. Ще одним видом систем опрацювання числових даних є табличні процесори. З сучасних табличних процесорів можна назвати: Excel (англ. excel - переважати, перевершувати), що входить до пакета програм Microsoft Office і останнім часом став одним з найпопулярніших; Calc (англ. calculator - обчислювач, калькулятор), що входить до пакета програм StarOffice; GNumeric (англ. GNU - проект зі створення програмного забезпечення вільного розповсюдження, numeric - числовий), що вільно розповсюджується та ін.

Табличний процесор -- це прикладна програма, яка призначена для опрацювання даних, поданих у таблицях.

Таблиці, у яких подаються дані для опрацювання табличним процесором, називаються електронними таблицями (ЕТ).

Електронна таблиця є основним об'єктом опрацювання табличного процесора.

Microsoft Excel - програма для роботи з електронними таблицями, створена корпорацією Microsoft для Microsoft Windows, Windows NT і Mac OS. Вона надає можливості економіко-статистичних розрахунків, графічні інструменти і мову макропрограмування VBA. Microsoft Excel входить до складу Microsoft Office і, на сьогоднішній день, Excel є одним з найбільш популярних додатків у світі.

Табличний процесор Excel 2010 надає користувачу широкі можливості для роботи з табличною інформацією:

а) розвинені засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних;

б) потужний та зручний апарат для виконання різноманітних обчислень, здійснення чисельного дослідження;

в) розвинені засоби для аналізу даних у вигляді графіків та діаграм;

г) проведення статистичного аналізу;

д) здійснення багатотабличних зв'язків;

е) застосування до табличних даних дій, традиційних для баз даних;

ж) наявність спеціалізованих "розв'язників задач";

з) потужні засоби для програмування та створення макросів;

и) здійснення обміну даними з іншими програмами, наприклад, вставляння тексту, малюнків, таблиць, підготовлених в інших додатках.

1. Основи інтерфейсу.

Табличний процесор Excel 2010 можна запустити, виконати команду: Пуск => Усі програми => Microsoft Office => Microsoft Office Excel 2010.

Після запуску програми Excel 2010 створюється електронна книга, яка має за замовчуванням ім'я Книга1 і складається з трьох листів (аркушів) з іменами Лист1 (Аркуш1), Лист2 (Аркуш2) і Лист3 (Аркуш3), на кожному з яких розміщена порожня електронна таблиця. Структура вікна електронних таблиць наведена на рис. 1.2.1. У програмному вікні Excel може бути відкрито декілька вікон для роботи з таблицями (документами), що допускають різноманітне розташування.

Головні елементи вікна, такі як рядок заголовку, головне меню, панель інструментів, лінії прокрутки, традиційні для середовища Windows. Деякі з елементів можуть бути приховані або змінені за допомогою системи настройки вікон.

2. Поняття книги, аркуша, комірки.

Головні операції з даними виконуються у робочому листі. Для різноманітних форм представлення даних (дані та формули, діаграми, макроси) використовуються листи різних типів. Головний тип листа (для роботи з даними) складається з рядків і стовпчиків, що, перетинаючись, утворюють клітинки. Клітинки використовуються для збереження даних і формул.

Робочий лист складається з 16384 стовпчиків і 1 048 576 рядків. Ім'я стовпчика (звичайно позначається літерами від A, B, …, Z, AA, AB, …, ZZ, AAA, AAB, …, XFD) та рядка (позначається числом), на перетині яких знаходиться клітинка, утворюють адресу цієї клітинки (наприклад, A1, AB25). Усього 17 179 869 184 клітинок. Завжди одна з клітинок електронної таблиці є поточною (активною). Її адреса відображається в полі Ім'я. Нa рисунку 1 такою є клітинка А1.Стовпці електронної таблиці можуть також нумеруватися натуральними числами від 1 до 16 384. У цьому випадку адреси клітинок записуються, наприклад, так: R1СІ, R5C2, R17C4, R27C26, де після літери R (англ. Row - рядок) вказується номер рядка, а після С (англ. Соlumn - стовпець) - номер стовпця. Тобто адресу R1C1 погрібно розуміти так: рядок перший, стовпець перший. Щоб установити числовий спосіб нумерації стовпців, потрібно виконати Файл > Параметри Excel > Формули і встановити позначку прапорця - Стиль посилань R1С1.

Рис. 1.2.1. - Структура вікна Microsoft Office Excel 2010:

1 -- Поле Ім'я, 2 --Кнопка Вставлення функції, 3 -- Поле Рядка формул, 4 -- Рядок Заголовка, 5 -- Рядок номерів стовпців, 6 -- Робоча область (вікно) електронної книги, 7 -- кнопки керування вікном електронної книги, 8 -- Кнопка розгортання поля Рядка формул, 9 -- Позначка горизонтальної смуги розділення, 10 -- Позначка вертикальної смуги розділення, 11 -- Позначка зміни розмірів горизонтальної смуги прокручування, 12 -- Рядок стану, 13 -- Кнопка створення нового аркуша, 14 -- Рядок ярличків аркушів, 15 -- Кнопки прокручування ярличків аркушів, 16 -- Стовпець номерів рядків, 17 -- Кнопка Виділити все

Клітинці можна надати ім'я. Для цього потрібно виділити клітинку, увести її ім'я в поле Ім'я і натиснути Enter (при цьому областю застосування імені буде вся книга) або виконати команду Формули => група Визначені імена => Визначити ім'я і ввести у вікні Нове ім'я (рис. 1.3.1) в поле Ім'я ім'я клітинки та вибрати область застосування імені клітинки в списку поля Область. Слід пам'ятати, що в імені клітинки не можна використовувати пропуски, воно не може розпочинатися з цифри, не може збігатися з адресами клітинок і в одній області застосування не може бути клітинок з однаковими іменами.

Рис. 1.3.1. Вікно Створення імені

Якщо клітинка має ім'я та її зробити поточною, то в полі Ім'я буде відображатися не адреса клітинки, а її ім'я. Для одержання списку всіх імен клітинок, а також даних про область застосування кожного імені можна виконати Формули => група Визначені імена => Диспетчер імен.

Дві або більше клітинок аркуша електронної таблиці утворюють діапазон клітинок. Прямокутний діапазон клітинок, що складається із суміжних клітинок, називається зв'язним. Діапазон клітинок, як і окрема клітинка, має адресу. Адреса зв'язного діапазону клітинок задається адресами двох клітинок, розташованих у його протилежних кутах, що розділені двокрапкою, наприклад АЗ:А7, B11:D11, G9:C3. Рядок і стовпець також є діапазонами клітинок. Наприклад, адресою діапазону клітинок, до якого входять усі клітинки десятого рядка, є 10:10, а адресою діапазону клітинок, до якого входять усі клітинки стовпця В, є В:В. Відповідно 6:8 - це адреса діапазону клітинок, що включає всі клітинки рядків з номерами 6, 7,8, a H:L - адреса діапазону клітинок, до якого входять усі клітинки стовпців Н, I, J, К, L. Щоб указати адресу незв'язного діапазону клітинок, потрібно вказати адреси його зв'язних частин, розділивши їх крапкою з комою.

Робочі листи утворюють робочу книгу. Кількість листів книги обмежується лише обсягом вільної оперативної пам'яті комп'ютера, і на них можна розташувати електронні таблиці, діаграми, графіки, графічні зображення, документи Microsoft Word, звукозаписи, відеокліпи та ін. Кожний лист книги має ім'я, яке вказується на ярличку листа. Зберігаючи інформацію у зовнішній пам'яті у вигляді файла, Excel записує туди робочу книгу. При роботі з інформацією (книгою), можна додавати, видаляти та перейменовувати листи робочої книги.

3. Навігація книгою і електронною таблицею.

Перейти до перегляду будь-якого аркуша книги можна вибором його ярличка, а для перегляду вмісту тієї частини аркуша, яка не відображається у вікні, можна використати смуги прокручування.

Для того щоб перемістити табличний курсор у потрібну клітинку електронної таблиці, тобто зробити клітинку поточною, для цього можна вибрати її мишею чи використати клавіші керування курсором або увести її адресу в поле Ім'я і натиснути клавішу Enter.

Корисним є використання деяких сполучень клавіш для швидкого переміщення табличного курсора (табл. 1.1).

Якщо електронна таблиця містить велику кількість клітинок з даними, то часто виникає необхідність перегляду таких її фрагментів, які не можуть бути одночасно відображені у видимій частині екрана у звичайному режимі перегляду. Це можна зробити шляхом розділення вікна. Для розділення вікна потрібно навести вказівник на позначку горизонтальної (вертикальної) смуги розділення (рис. 1.2.1) і перетягнути її в потрібне місце. Якщо двічі клацнути на позначці смуги розділення, то смуга розділення буде автоматично встановлена зверху (зліва) від поточної клітинки або виділеного діапазону. При такому поділі в кожній частині вікна можна відображати будь-яку частину аркуша. Вікно електронної таблиці можна розділити на 4 частини. Щоб зняти розділення, потрібно двічі клацнути на смузі розділення.

Таблиця 1.1

Сполучення клавіш для швидкого переміщення табличного курсора

Сполучення клавіш	Переміщення табличного курсора
PgUp (PgDn)	одна сторінка вгору (одна сторінка вниз)
Alt+PgUp (Alt+PgDn)	одна сторінка ліворуч (одна сторінка праворуч)
Ctrl+PgUp (Ctrl+PgDn)	перехід до сусіднього ліворуч аркуша (перехід до сусіднього праворуч аркуша)
Home	перехід у перший стовпець
Tab	перехід на одну клітинку праворуч
Shift+Tab	перехід на одну клітинку ліворуч
Ctrl + >	У першу клітинку з даними, яка розміщена справа від поточної клітинки, або в останню клітинку поточного рядка, якщо справа від поточної клітинки немає клітинок з даними
Ctrl + <	У першу клітинку з даними, яка розміщена зліва від поточної клітинки, або в першу клітинку поточного рядка, якщо зліва від поточної клітинки немає клітинок з даними
Ctrl + ^	У першу клітинку з даними, яка розміщена зверху від поточної клітинки, або в першу клітинку поточного стовпця, якщо зверху від поточної клітинки немає клітинок з даними
Ctrl + v	У першу клітинку з даними, яка розміщена знизу від поточної клітинки, або в останню клітинку поточного стовпця, якщо знизу від поточної клітинки немає клітинок з даними
Ctrl + Home	У клітинку А1
Ctrl + End	У праву нижню клітинку діапазону клітинок, у якому є або були дані

У таблицях, у яких заповнені даними клітинки не вміщуються на екрані, можна встановити режим Закріплення панелей. У цьому режимі за прокручування електронної таблиці певні стовпці (рядки) не зникатимуть з екрана. Для цього потрібно виділити певний об'єкт таблиці, виконати Вигляд =>група Вікно => Закріпити області => Закріпити області. (табл. 1.2)

Таблиця 1.2

Об'єкти, які потрібно виділити для закріплення областей

Область закріплення	Об'єкт для виділення
Ліва вертикальна	Стовпець, ліворуч від якого буде знаходитися закріплена область, або клітинка у верхньому рядку області закріплення
Верхня горизонтальна	Рядок, над яким буде знаходитися закріплена область, або клітинка в першому стовпці області закріплення
Ліва вертикальна і верхня горизонтальна	Клітинка, ліворуч і вище від якої буде знаходитися закріплена область

Команди Закріпити верхній рядок і Закріпити перший стовпець меню кнопки Закріпити області дають змогу закріпити вказані об'єкти таблиці без їхнього виділення середньої лінії видимої частини вікна.

Для зняття закріплення областей потрібно у меню кнопки Закріпити області вибрати команду Зняти закріплення областей.

Інколи потрібно переглядати одну й ту саму книгу в різних вікнах, щоб мати змогу бачити на екрані різні її фрагменти, наприклад різні аркуші. Щоб відкрити ту саму книгу в іншому вікні, потрібно виконати Вигляд => група Вікно => Нове вікно. При цьому до імені книги в першому вікні додається :1, а в другому вікні відкривається книга з тим самим іменем, до якого додається :2.

Одночасно можуть бути відкриті кілька різних книг Excel, кожна в своєму вікні. Можна встановити такий режим перегляду, при якому всі відкриті вікна книг будуть відображені на екрані, кожна у віконному режимі. Для цього потрібно виконати Вигляд => група Вікно => Упорядкувати все та у вікні Розташування вікон вибрати потрібний режим розташування. Щоб відмінити встановлений таким чином режим перегляду вікон, достатньо розгорнути одне з них.

4. Основні типи даних.

Величини, які заносяться до електронної таблиці, називаються даними. Кожен тип даних може мати декілька форматів для відображення даних.

Рис. 1.5.1. Вікно Формат клітинок

Список форматів виводиться командою Головна => Група Клітинки => Формат => Формат клітинок… => закладка Число або командою контексного меню виділеного діапазону клітинок Формат клітинок… => закладка Число (див. рис.1.5.1).

Список форматів можна розглянути у випадаючому меню вкладки Головна (див. Рис. 1.5.2).

У списку Числові формати вибрати потрібну категорію, а у правій частині вікна уточнити деякі додаткові параметри формату, що залежать від обраної категорії. Додаткові параметри формату уточнюють, наприклад, кількість десяткових знаків, формат від'ємних чисел, відображення символу валюти та розподільника груп розрядів (тисяч), вид та точність відображення раціональних дробів. За допомогою пункту Додатковий можна вибрати формат для відображення поштового індексу, номера телефону і т. д., використання яких можна рекомендувати у відповідних полях баз даних. Обравши потрібний формат і уточнивши параметри, у полі Зразок можна побачити відображення вмісту виділеної клітинки.

Рис. 1.5.2. Випадаюче меню з списком форматів для відображення даних в клітинці

Список (усі формати) може бути використаний для встановлення одного зі стандартних форматів, а також задания свого формату. Для задания свого формату необхідно вибрати в цьому списку один з існуючих форматів і внести до нього необхідні зміни. Наприклад, можна створити формат [Синій]#,0" сС";[Червоний]-#,00"°С", у якому частина перед крапкою з комою задає правило відображення невід'ємних чисел: [Синій]#,0" °С" - колір виведення синій, ціла частина - як увели, у дробовій частині обов'язково має бути лише один знак, біля числа вивести текст 'С, відокремлений пропуском від числа, а частина після крапки з комою - правило відображення від'ємних чисел: [Червоний]-#, 00" °С" - колір виведення червоний, знак мінус перед числом, ціла частина - як увели, у дробовій - обов'язково два знаки, далі текст як і для невід'ємних чисел. Якщо цей формат застосувати до клітинки з вмістом 25, то отримаємо синім кольором 25,0 "С, а якщо застосувати його до клітинки з вмістом -21,436, то отримаємо червоним кольором -21,44 °С.

Основними типами даних є:

а) загальний - для відображення як текстових так і числових значень довільного типу, він є форматом за замовчуванням, використовується для подання чисел здебільшого так, як їх було введено. Але якщо ширина клітинки недостатня для відображення числа, що вводиться з клавіатури, то цілі числа автоматично подаються в ексноненційному вигляді, а десяткові дроби округлюються і також можуть подаватися в експоненційному вигляді;

б) числовий - використовується для запису чисел, для подання числа у вигляді десяткового дробу із заданою кількістю десяткових розрядів. Якщо число в клітинці має менше цифр після коми, ніж передбачено форматом, то при відображенні в клітинці воно буде доповнене нулями справа, а якщо більше - буде округлене;

в) грошовий - для відображення грошових величин, додатково вказується знак грошової одиниці;

г) дата - для запису календарних дат. Типи, позначені зірочкою *, змінюють свій вигляд за зміни формату подання дати в операційній системі (Пуск => Панель керування => Мова і регіональні стандарти = Регіональні параметри. У цьому форматі всі дати зберігаються як натуральні числа. Відлік часу починається з 01.01.1900, і цій даті відповідає число 1. Кожній наступній даті відповідає наступне натуральне число: 02.01.1900 - 2, 03.01.1900 - 3, …, 06.06.2006 - 38 874, …, 01.09.2010 - 40 422. Таке подання дат дає змогу виконувати обчислення над ними. Так, кількість днів між двома датами визначається різницею чисел, що відповідають цим датам. Наприклад, різниця 01.09.2010 - 01.01.2010 буде обчислюватися так: 40 422 - 40 179 = 243;

д) час - використовується для відображення даних у вигляді часу певного типу подання. Типи, позначені зірочкою, змінюють свій вигляд при зміні регіональних стандартів. Час зберігається у вигляді десяткового дробу, який отримують після прирівнювання доби (24 год) до одиниці (24:00 24 год = 1, 01:00 1 год = 1/24 = 0,0416666666666667, 00:01:00 1 хв =1/(24*60) = 0,000694444444444444 00:00:01, 1 с =1/(24*3600) = 0,0000115740740740741. Наприклад, часу 13:35:00 відповідає число 0,565972222222222);

е) текстовий - для запису алфавітно-цифрової інформації, для подання чисел у клітинках як текст. Значення відображаються так само, як уводяться. Якщо числа подані в цьому форматі, то над ними можна виконувати операції і як над числами, і як над текстами;

ж) процентний - значення клітинок множиться на 100 і виводиться на екран з символом процента;

з) дробовий - для подання числа у вигляді одного з дев'яти типів звичайних дробів (по одній, по дві або по три цифри у чисельнику і знаменнику, половинними, десятими, сотими та іншими частками). Наприклад, число 0,125 у клітинці 14 подане як 1/8, а число 2,6 у клітинці 15 подане дробовим числом 23/5. Слід враховувати, що більшість чисел у цьому форматі будуть подані наближено. Наприклад, число 0,65 у форматі простого дробу буде подане як 2/3 (2/3 = 0,666666...), а у форматі половинних часток - як 1/2, у форматі сотих часток - як 65/100;

и) експоненціальний - для відображення чисел в експоненціальному вигляді, наприклад, число 0,59564225 буде записано як 5,96Е-01, а 2500 - у вигляді 2,50E+03.

5. Введення інформації в електронну таблицю.

Клітинки робочого листа можуть містити різноманітну інформацію: текст, числові значення, дати, час, формули. Щоб помістити дані у визначену клітинку робочого листа, необхідно вибрати потрібну клітинку, ввести дані та підтвердити уведення. Excel при цьому автоматично розпізнає тип даних, що вводяться. Значення, що вводиться, і адреса поточної комірки відображається у рядку формул.

Уведення даних завершується натисканням клавіші Enter або кнопки Ввід у рядку формул. Часто набагато зручніше для завершення уведення використовувати клавіші керування курсором. У цьому випадку після уведення поточна клітинка зміщається у відповідному напрямку. Скасувати введення дозволяють клавіша Esc або кнопка Скасувати у рядку формул.

а) Уведення чисел

Excel інтерпретує уведений вміст комірки як числове значення, якщо воно складається з цифр і, можливо, деяких спеціальних символів:

1) Введення від'ємного числа починається зі знака мінус. Як від'ємне автоматично інтерпретується і числове значення, взяте у круглі дужки.

2) Уведений перед числом знак плюс ігнорується.

3) Використана перед числом, або у числі, одна кома сприймається як десяткова кома.

4) При уведенні числа можна використовувати пропуск як роздільник тисяч (1 000 000).

5) Позначення одиниць вимірювання після чисел не вводяться, за винятком стандартних позначень грошових одиниць (Є, €, $, Ј, р. та ін.), наприклад 4345%.

6) Після числа можна зазначити символ відсотка (для позначення відсотків, наприклад 22 %;

7) Можна вводити числа у вигляді раціональних дробів, розділяючи цілу та дробову частини пропуском, наприклад, 3 1/2. При відсутності цілої частини замість неї обов'язково вказується 0.Після введення Excel перетворює це число у відповідний десятковий дріб 3,5, який відображається в полі Рядка формул, а в клітинці відображається введене дробове число. Зазначимо, що 0 цілих у клітинці не відображається. Якщо дробове число, наприклад 1/3, перетворюється в нескінченний десятковий дріб, то Excel подає його з точністю до 15 знаків після коми (0,333333333333333).

8) Для введення чисел в експоненційному вигляді (у вигляді аЕ±п, що є різновидом стандартного вигляду числа а•10n, де а - дійсне число, 1 < а < 10, п - ціле число) для відділення мантиси та порядку потрібно використовувати літеру Е або е англійського алфавіту, наприклад 3003,4=3,0034•103= = 3,0034Е+3. Або, наприклад, щоб ввести число 2•105, потрібно набрати 2е5. Якщо ширина клітинки недостатня для відображення числа, Excel автоматично покаже його в експоненційній формі.

Символи десяткового знака та валюти встановлюються у панелі керування Windows. Якщо число занадто довге та не може бути відображене у клітинці цілком, замість нього відображаються спеціальні символи (###). Для коректного відображення числа потрібно збільшить ширину стовпчика. Числові значення вирівнюються у клітинці по правому полю.

б) Уведення значень дати та часу

В Microsoft Office Excel дати зберігаються в вигляді послідовних номерів. Наприклад, в Microsoft Office Excel для Windows день 1 січня 1900 р. має номер 1, а 1 січня 2008 р. -- 39 448, тобто. інтервал між цими датами складає 39 448 днів.

У значенні часу години, хвилини та секунди розділяються двокрапкою (:). Excel використовує за замовчуванням 24-годинний формат. Excel зберігає значения часу в вигляді дробової частини числа, оскільки вона розглядається як частина доби. Дробова частина числа змінюється от 0 до 0,99999999 (що відповідає часу від 0:00:00 до 23:59:59).

Значення дат зберігаються у вигляді цілих чисел з інтервалу від 1 до 2958465, значення часу -- у вигляді десяткових дробів з інтервалу від 0 до 1. Наприклад, даті 01.01.1900 відповідає число 1, а 6 годинам (це 6/24 доби) відповідає число 0,25. Оскільки дати і значення часу представляються числами, їх можна додавати та віднімати, а також використовувати в інших обчисленнях. При використанні у формулах значень дати та часу вони повинні бути зазначені у лапках.

В Microsoft Excel для Windows підтримуються дві системи дат: 1900 (з 1 січня 1900 р.) і 1904 (з 2 січня 1904 р.). За замовчуванням встановлена система дат 1900. Безпосередньо з клавіатури можна вводити значення дати з інтервалу від 01.01.1900 до 31.12.9999. При цьому для поділу окремих частин значення дати поряд із точкою можна використовувати косу риску (/) або дефіс (-), виконавши відповідні установки у діалоговому вікні "Язык и региональные стандарты", що викликається з "Панели управления" Windows.

в) Уведення тексту

Будь-які дані, які Excel не сприймає як числові значення, значення дати, часу або формули, інтерпретуються як текст. Як текстові сприймаються також будь-які дані, перед якими при уведенні зазначений апостроф ('). За замовчуванням текст вирівнюється у клітинці по лівому полю. Для окремих символів можна використовувати різноманітні параметри форматування.

Якщо уведений у клітинку текст перевищує ширину клітинки, він відображається поверх розташованих праворуч сусідніх клітинок. Проте, якщо сусідня клітинка не порожня, текст, що не уміщається, буде обрізаний по правому краю клітинки (обрізається тільки відображення, самий текст зберігається у відповідній клітинці повністю).

Довгий текст можна розбити у клітинці на декілька рядків, задаючи натисканням клавіш Alt+Enter перехід до нового рядка.

Текст деякої клітинки можна центрувати у виділеній області, що складається з декількох клітинок (наприклад, для створення заголовка), за допомогою кнопки  -- Об'єднати і помістити в центрі () панелі Форматування вкладки Головна. Для цього треба виділили область і натиснули зазначену кнопку. Крім того, можна об'єднати дані по рядках, можна об'єднати і не не центрувати залежно від вибраної команди (див. рис. 1.6.1).

Рис.1.6.1. Команди для об'єднання клітинок

г) Уведення формул

Формула - це основний інструмент аналізу даних: за допомогою формул можна виконувати математичні дії, порівнювати, об'єднувати дані як у межах одного робочого аркуша, так і з інших аркушів і навіть інших робочих книг.

Формула в Excel повинна починатися з математичного оператора, наприклад, зі знака рівності (=), знака плюс (+), або знака мінус (-). Формули, крім операторів, можуть містити константи, тексти, адреси клітинок, імена діапазонів, функції. Відразу після завершення уведення виконуються обчислення, і в клітинці відображається результат обчислень. Сама формула, що зберігається в активній клітинці, відображається у рядку формул. Іноді після уведення формули з'являється повідомлення про помилку, по якому, як правило, неважко визначити її характер.

Під час уведення формул потрібно дотримуватися таких правил:

· для позначення арифметичних дій використовуються такі оператори: + -- додавання, - -- віднімання, * -- множення, / -- ділення;

· для позначення дії піднесення до степеня використовується оператор ^;

· для позначення дії знаходження відсотків використовується оператор %; наприклад формула знаходження 25% від числа 200 виглядатиме так: =200*25%;

· не можна опускати оператор множення;

· порядок виконання (пріоритет) операцій збігається з порядком (пріоритетом), прийнятим у математиці, за окремими винятками. Наприклад, операція знаходження протилежного числа має вищий пріоритет, ніж операція піднесення до степеня. Тому в Excel значення виразу -5^2 дорівнює 25, а не -25, як у математиці. Але у виразі 2-5^2 знак мінус означає вже не знаходження протилежного числа, а віднімання, пріоритет якого нижчий, ніж в операції піднесення до степеня, тому значення цього виразу дорівнює, як і в математиці, 2-25 = -23;

· для зміни порядку виконання дій використовують круглі дужки;

· формула має бути записана у вигляді рядка символів;

За замовчуванням після введення в клітинку формули результат обчислення відображається в цій клітинці, а введена формула відображається в Рядку формул, якщо зробити цю клітинку поточною.

У формулах можна використовувати посилання на клітинки.

Посилання на клітинку складається з адреси клітинки, до якої додаються вказівки на місце її розташування, якщо вона знаходиться не на тому самому аркуші, що й клітинка, до якої вводиться формула.

Якщо у формулі використовуються посилання на клітинки, то під час обчислення за цією формулою використовуються дані із цих клітинок. Наприклад, якщо в клітинці В2 міститься число 5, у клітинці ВЗ число 10, а в клітинку В4 ввести формулу =В2*В3, то в клітинці В4 відобразиться число 50, тобто 5*10.

Якщо у формулах використовуються посилання на клітинки, то при зміні даних у цих клітинках відбувається автоматичне переобчислення значень за всіма формулами, які містять посилання на ці клітинки.

Під час уведення формули, яка містить ім'я клітинки, можна виконати Формули => група Визначені імена => Використовувати у формулі і вибрати потрібне ім'я зі списку, що відкриється, або виконати Формули => група Визначені імена => Використовувати у формулі => Вставити імена і вибрати потрібне ім'я у вікні Вставлення імені.

При використанні формул в клітинках ЕТ можуть з'являтися повідомлення про помилки:

* #### -- ширина комірки не дозволяє відобразити число в заданому йому форматі;

* #NAME? (#ИМЯ?) -- ця помилка виникає, якщо Microsoft Excel не може розпізнати текст, ім'я у формулі;

* #DIV/0! (# ДЕЛ/0!) -- ця помилка виникає в разі ділення числа на нуль (0);

* #VALUE! (#ЗНАЧ!) -- ця помилка виникає в разі використання неприпустимого типу аргументу або операнда; у формулі міститься посилання на клітинку, вмістом якої є текст;

* #REF! (#ССЬІЛКА!) -- ця помилка виникає, якщо посилання на комірку вказано неправильно; використовується неприпустиме посилання на комірку; не існують клітинки, на які зроблено посилання;

* #N/A (#Н/Д) -- ця помилка виникає, якщо значення недоступне для функції або формули; викоритання посилання на порожню комірку; невизначені дані

* #ПУСТО! -- Задано перетин двох областей, що не мають загальних комірок;

* #NUM! (#ЧИСЛО!) -- ця помилка виникає, якщо числові значення у формулі або функції неправильні, некоректне використання чисел.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке електронна таблиця?

2. Які функції і призначення електронних таблиць?

3. Яка структура документа Excel?

4. Яка структура робочого листа?

5. Які типи даних можуть зберігати осередки робочого листа?

6. Які операції можна виконувати з діапазонами і як?

7. Яка структура формул?

8. Що таке маркер заповнення?

9. Що таке абсолютні і відносні посилання? Коли і які використовуються?

ЛЕКЦІЯ №2

Тема. Редагування та форматування аркуша Excel. Виділення комірок та діапазонів. Очистка та знищення комірок. Відміна команд. Копіювання та переміщення даних електронної таблиці. Вставка нових рядків та стовпців у таблицю. Використання засобів автозаповнення. Завдання типу даних, вирівнювання даних у комірці. Оформлення меж та фону клітинок. Зміна висоти рядків та ширини стовпців. Автоформат. Використання стилів та шаблонів.

Мета: ознайомити із поняттям редагування та форматування аркуша, виділенням комірок та діапазонів, очистки та знищення комірок, відміни команд, копіювання та переміщення даних електронної таблиці, вставки нових рядків та стовпців у таблицю, використання засобів автозаповнення, автоформату, використання стилів та шаблонів. Навчити задавати тип даних, вирівнювати дані у комірці, оформлювати межі та фон клітинок, змінювати висоту рядків та ширину стовпців.

1. Редагування та форматування аркуша.

а) Вставка робочих аркушів.

Вставити новий аркуш у книгу можна так:

· вибрати кнопку Вставити аркуш Рядка ярличків аркушів; новий аркуш вставляється після останнього аркуша;

· виконати Головна=> група Клітинки => Вставити => Вставити аркуш; новий аркуш вставляється перед поточним аркушем;

· виконати команду Вставити контекстного меню ярличка довільного аркуша (рис. 2.1.1); у вікні Вставлення на вкладці Загальні вибрати значок об'єкта Аркуш, після чого вибрати кнопку ОК; новий аркуш вставляється перед вибраним. У вікні Вставлення на вкладці Загальні зазначають тип аркуша, що вставляється, а на вкладці Рішення будуть подані доступні шаблони.

Щоб вставити за один раз декілька робочих аркушів, треба виділити відповідну кількість аркушів. Тоді використовують команду контексного меню Вставити => Аркуш для вставки табличних аркушів.

б) Видалення робочого аркуша.

Видалити поточний аркуш можна так:

• виконати Головна => група Клітинки =>Видалити => Видалити аркуш;

• виконати команду Видалити контекстного меню ярличка поточного аркуша (рис. 2.1.1).

Рис. 2.1.1. Команди контексного меню ярлика аркуша

Скасувати видалення листа неможливо.

Видалити можна й групу аркушів, попередньо виділивши їх, використовуючи вказівник та клавіші Ctrl і Shift. За виділення групи аркушів у Рядку заголовка книги поруч з іменем книги з'являється напис [Група]. Відмінити об'єднання аркушів у групу можна вибором ярличка будь-якого аркуша, який не входить до групи. З книги неможливо видалити всі аркуші: хоча б один аркуш повинен залишитися.

в) Перейменування робочого листа.

Для перейменування аркуша потрібно:

· Двічі клацнути на імені аркуша, або виконати Головна => група Клітинки => Формат => Перейменувати аркуш, або виконати команду Перейменувати контекстного меню ярличка.

· Увести нове ім'я аркуша або перейти в режим редагування вибором існуючого імені й відредагувати його.

· Натиснути клавішу Enter або вибрати довільну клітинку електронної таблиці.

Для копіювання або переміщення аркуша або групи аркушів потрібно вибрати аркуш або виділити групу аркушів і виконати Головна => група Клітинки => Формат => Перемістити/копіювати аркуш або команду Перемістити або копіювати контекстного меню ярличка аркуша. У вікні Перемістити або копіювати (рис. 2.1.2), що відкрилося, потрібно вибрати у списку поля Перемістити вибрані аркуші до книги ім'я книги, до якої будуть переміщені або скопійовані вибрані аркуші, а в списку поля перед аркушем - ім'я того аркуша, перед яким вибрані аркуші будуть вставлені, або вибрати перемістити в кінець, а також потрібно встановити позначку прапорця Створити копію, якщо аркуші потрібно скопіювати.

Рис. 2.1.2. Вікно Переміщення або копіювання

Якщо аркуш копіюється в межах поточної книги, то ім'я копії аркуша автоматично складається з імені того аркуша, який копіюється, і в дужках вказується порядковий номер копії, наприклад Аркуш1(2). Якщо аркуш переміщується або копіюється до іншої книги, то він вставляється на початок книги з своїм іменем, якщо в тій книзі немає аркуша з таким самим іменем, або зі своїм іменем і номером копії в дужках в іншому випадку.

Ім'я робочого аркуша може містити до 31 символу, включаючи символи пропуску. У імені листа не можна використовувати символи «. : , ? * / \». Крім того ім'я аркуша, що задається, не повинно повторюватися у робочій книзі. Тимчасові імена аркушів варто замінити іменами, що дають представлення про задачу, що розв'язується у аркуші.

г) Переміщення та копіювання робочого аркуша.

Робочі аркуші можуть бути переміщені або скопійовані, як у межах поточної робочої книги, так і в іншу (або нову) робочу книгу.

Команду для переміщення або копіювання робочих аркушів можна вибрати з контекстного меню ярлика відповідного аркуша. Для переміщення або копіювання аркушів у межах однієї робочої книги потрібно зробити робочий аркуш, який необхідно перемістити або скопіювати, активним. Можна також виділити декілька аркушів для їхнього спільного переміщення або копіювання.

Для переміщення робочого аркуша потрібно перетягнути мишею його ярлик у потрібну позицію. При перетягуванні чорний трикутник позначить позицію вставки листа при відпусканні лівої клавіші миші.

Для копіювання робочого аркуша треба перетягнути мишею його ярлик у потрібну позицію, утримуючи при цьому натиснутою клавішу Ctrl. Копія робочого аркуша буде автоматично перейменована шляхом додавання в ім'я листа номера копії (наприклад, "Аркуш1(2)"). Отриману копію можна перейменувати.

Перемістити або скопіювати листи у межах однієї робочої книги можна також за допомогою команди контексного меню листа - Перемістити або cкопіювати….

Для переміщення або копіювання листів в іншу робочу книгу:

а) Виділяють потрібні робочі листи.

б) Виконують команду контексного меню листа - Перемістити або cкопіювати…. При копіюванні ставлять прапорець - Cтворити копію.

в) У діалоговому вікні Перемістити або скопіювати у полі Перемістити вибрані листи в книгу зазначають потрібну книгу. Щоб перемістити або скопіювати виділені листи у нову робочу книгу, вибирають зі списку елемент Нова книга.

Якщо робоча книга, куди переміщується або копіюється аркуш, містить листи з аналогічними іменами, то переміщені або скопійовані аркуші будуть перейменовані шляхом додавання номера копії в ім'я листа.

Обрані листи можуть бути переміщені або скопійовані в іншу робочу книгу також перетягуванням мишею (з утриманням для копіювання натиснутою клавіші Ctrl). Для цього, проте, необхідна присутність на екрані областей ярликів двох робочих книг.

2. Виділення комірок та діапазонів. Відміна команд. Очистка та знищення комірок.

а) Виділення комірок.

Виділення виконується для позначення області, до якої повинна відноситися наступна команда або функція. Виділена область може складатися з однієї клітинки, одного діапазону (прямокутного), декількох несуміжних діапазонів, декількох повних рядків або колонок робочого листа, усіх клітинок робочого листа. Виділені клітинки відображаються інверсно. Більшість виконуваних команд відносяться до активної клітинки або виділеної області.

Усередині виділеного діапазону можна переміщувати покажчик активної клітинки клавішами Tab та Shift+Tab. Натискання будь-якої іншої клавіші керування курсором або клацання мишею призведуть до зняття виділення діапазону, при цьому обрана клітинка стане активною.

б) Виділення діапазонів.

Виділений на робочому листі діапазон завжди має прямокутну форму. Найменший діапазон складається з однієї клітинки. Активна клітинка автоматично вважається виділеною.

Для виділення діапазону клітинок за допомогою миші потрібно переміщати покажчик миші через відповідні клітинки при натиснутій лівій кнопці.

Для виконання цієї ж операції за допомогою клавіатури треба помістити покажчик активної клітинки на початку діапазону, що виділяється, натиснути клавішу Shift і, утримуючи її натиснутою, клавішами керування курсором розширити виділений діапазон.

Несуміжні діапазони можна виділяти за допомогою миші, якщо додатково натиснута клавіша Ctrl.

Виділити діапазон можна, вписавши його координати (адреси лівого верхнього та правого нижнього кутів області, наприклад, B5:Z125) у полі імені рядка формул. Це зручно, коли виділяється область великого розміру, координати якої заздалегідь відомі.

Перша клітинка виділеного діапазону (тобто та клітинка, з якої починається операція виділення) не виділяється кольором, на відміну від інших. І саме ця клітинка є поточною клітинкою діапазону одразу після його виділення.

Виділити діапазон суміжних чи несуміжних клітинок можна, виконавши команду, Головна => група Редагування => Знайти і виділити => Перейти. У вікні Перехід увести адресу діапазону клітинок і вибрати кнопку ОК.

Щоб зняти виділення об'єкта, потрібно вибрати довільну клітинку або натиснути одну з клавіш керування курсором.

У контекстному меню Рядка стану можна встановити позначки відповідних прапорців і тоді в Рядку стану будуть відображатися значення деяких властивостей даних з клітинок виділеного діапазону: загальна кількість даних, кількість числових даних, середнє арифметичне числових даних та ін.

Якщо потрібно виділити однакові діапазони клітинок на різних аркушах книги, то слід виділити діапазон клітинок на одному аркуші, після чого, утримуючи клавішу Ctrl або Shift, вибрати ярлички тих аркушів, на яких потрібно виділити такий самий діапазон клітинок. Відмовитися від об'єднання аркушів у групу можна вибором ярличка будь-якого аркуша, що не увійшов до групи.

в) Скасування команди.

У табличному процесорі Excel 2010 є можливість скасувати або повернути результати до ста останніх дій, використовуючи кнопки Скасувати і Повернути на Панелі швидкого доступу або сполучення клавіш Ctrl + Z і Ctrl + Y.

г) Очистка та знищення комірок.

Excel дозволяє, не видаляючи самих клітинок, очистити їхній вміст. Для видалення даних з клітинки можна зробити її поточною і натиснути клавішу Delete або Backspace. Можна також скористатись також командою контексного меню Очистити вміст або виконати команду Головна => група Редагування => Очистити => Очистити вміст. Поряд із видаленням вмісту можна задати видалення тільки параметрів форматування, або приміток.

При видаленні комірок, комірки, що прилягають, зміщуються у заданому напрямку, заповнюючи "порожнє місце, що утворилося". Виділивши клітинки, що видаляються, виконують команду Головна => група Клітинки => Видалити => Видалити клітинки або вибирають однойменну команду з контекстного меню. У вікні діалогу, що з'явилося, уточнюють напрямок зсуву прилягаючих клітинок.

Для видалення рядків (або стовпчиків) виділяють рядки (стовпчики), що знищуються. Після цього виконують команду Головна => група Клітинки => Видалити => Видалити рядки (стовпчики) з листа, або вибирають команду Видалити з контекстного меню або використовують комбінацію клавіш - Ctrl+-.

При видаленні клітинок, клітинки, що прилягають, зміщуються у заданому напрямку, заповнюючи порожній інтервал, що утворився.

3. Копіювання та переміщення даних електронної таблиці.

Переміщувати або копіювати можна як вміст окремої клітинки, так і вміст рядка або колонки, а також вміст виділеного діапазону. Для виконання зазначених операцій Excel підтримує всі традиційні у середовищі Windows способи копіювання та переміщення інформації.

Щоб перемістити дані за допомогою миші, необхідно виділити клітинки (тільки суміжні), установивши покажчик миші у будь-якому місці на межі обраного діапазону (курсор прийме форму стрілки) і, утримуючи натиснутою ліву кнопку миші, перетягнути весь діапазон на нове місце. Копіювання даних можна здійснити цілком аналогічно, але додатково треба утримувати натиснутою клавішу Ctrl (покажчик миші -- стрілка -- буде доповнена знаком плюс).

Копіювання або переміщення даних можна зробити і через буфер обміну, використовуючи команди меню або кнопки панелі інструментів.

Вміст виділеної клітинки або виділеного діапазону клітинок копіюється до Буфера обміну (при командах Копіювати, Вирізати), і звідти його можна вставити в інше місце електронної таблиці (команда Вставити).

В Excel 2010 панель Буфер обміну можна відкрити вибором на вкладці Головна кнопки відкриття діалогового вікна групи Буфер обміну.

Спершу виділяють клітинки, що необхідно копіювати або переміщувати.

Для копіювання виконують команду Головна => група Буфер обміну => Копіювати (Ctrl+C), або можна скористатися кнопкою панелі інструментів, чи вибрати пункт "Копіювати" з контекстного меню, що викликається правою клавішею миші.

Для переміщення виконують команду Головна => група Буфер обміну => Вирізати (Ctrl+X), або скористатися кнопкою панелі інструментів, чи вибрати пункт Вирізати з контекстного меню. Тоді потрібно перемістити покажчик клітинки та позначити ліву верхню клітинку діапазону, у який повинна бути виконана вставка клітинок, виконати команду Головна => група Буфер обміну => Вставити (Ctrl+V), або скористатися кнопкою панелі інструментів, чи вибрати пункт Вставити з контекстного меню.

Після виконання команди Копіювати (Вирізати) виділені об'єкти виділяються мерехтливою рамкою. Перед вставленням потрібно виділити об'єкти, до яких буде вставлено дані з Буфера обміну. За замовчуванням при вставленні нові дані замінюють існуючі.

Потрібно пам'ятати:

· Копіювання (переміщення) даних на інші аркуші тієї самої книги або на аркуші іншої книги виконується аналогічно копіюванню (переміщенню) в межах одного аркуша.

· До Буфера обміну можна скопіювати вміст клітинок тільки зв'язного діапазону клітинок.

· У ході виконання в Excel 2010 команди Вирізати видалення вмісту клітинок відбувається не одразу після виконання цієї команди, а тільки після виконання команди Вставити.

Під час копіювання (переміщення) до Буфера обміну копіюються (перемірю щуються) не тільки дані з клітинок, а й їхні формати.

Якщо вмістом клітинок, що копіюється або переміщується, є формули, то у ході вставлення з Буфера обміну можна вставити у виділені клітинки не самі формули, а лише обчислені за ними значення. Для цього потрібно виконати Головна => група Буфер обміну => Вставити => Вставити значення.

Можна вставити дані з Буфера обміну таким чином, щоб вони не замінювали існуючі дані, а додавалися до них (або віднімалися від існуючих значень, або множилися на існуючі значення, або існуючі дані ділилися на ті, що вставляються). Для цього потрібно виконати Головна => група Буфер обміну => Вставити => Спеціальне вставлення і у вікні Спеціальне вставлення (рис. 2.3.1), що відкриється, у групі Операція вибрати відповідний перемикач.

Рис. 2.3.1. Діалогове вікно Спеціальне вставлення

Діалогове вікно Спеціальне вставлення дозволяє задати різні параметри вставки. Це зручна можливість із клітинки, яку копіювали, вставляти у деяку клітинку, тільки окремі елементи на вибір.

Якщо виконати Головна => група Буфер обміну => Вставити => Транспонувати, то у ході вставлення відбудеться транспонування даних, що вставляютьсяз Буфера обміну: дані зі стовпців будуть розташовані в рядках, а дані з рядків - у стовпцях. Посилання у формулах за такого вставлення також змінюються відповідним чином. Транспонування можна також задати встановленням позначки прапорця “транспонувати” у вікні Спеціальне вставлення.