Огляд та порівняльний аналіз концепцій енергетичної безпеки Європейського Союзу й України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Огляд та порівняльний аналіз концепцій енергетичної безпеки Європейського Союзу й України

Походенко Борис Олексійович

Аспірант кафедри управління імені Олега Балацького

Навчально-наукового інституту бізнесу, економіки та менеджменту

Сумський державний університету

м. Суми,



Стаття присвячена дослідженню та порівнянню підходів до забезпечення енергетичної безпеки в Європейському союзі (ЄС) та Україні. Стаття аналізує основні аспекти енергетичної безпеки, такі як забезпечення енергетичної незалежності, стійкості та сталості постачання енергоресурсів, розвиток енергоефективності та використання відновлюваних джерел енергії, інтеграцію у єдиний енергетичний простір, а також виклики, з якими стикаються обидві сторони. У статті висвітлюються схожість і відмінності в підходах до забезпечення енергетичної безпеки. Серед спільних аспектів зазначається визнання важливості енергетичної безпеки та приділення їй значної уваги обома сторонами. Обидві сторони також працюють над диверсифікацією джерел постачання та покращенням енергоефективності. Водночас, є відмінності в розвитку енергетичної інфраструктури та доступу до ресурсів, де ЄС має розвинуту та диверсифіковану систему, а Україна стикається з викликами та обмеженнями. У статті розглядаються перспективи розвитку енергетичної сфери в обох контекстах. ЄС має за мету забезпечити стабільне, стійке та стале постачання енергоресурсів шляхом розвитку єдиного енергетичного ринку та співпраці з іншими країнами. Україна також має потенціал для розвитку своєї енергетичної сфери, зокрема в галузі відновлюваної енергетики, що може сприяти зменшенню залежності від імпорту та забезпечити стале та стійке постачання енергії. Важливою вважається інтеграція України в єдиний енергетичний простір ЄС та підтримка та інвестиції з боку ЄС для розвитку енергетичної сфери України. В статті наводяться також необхідні кроки для забезпечення енергетичної безпеки в Україні. Серед них варто виділити модернізацію енергетичної системи, співпрацю з ЄС та іншими країнами, диверсифікацію постачання, покращення енергетичної інфраструктури, підвищення енергетичної свідомості населення та гармонізацію законодавства з європейськими стандартами. Були використані різні методи дослідження для отримання обґрунтованих результатів. У статті було проведено аналіз офіційних документів та стратегій ЄС та України, що стосуються енергетичної безпеки. Цей аналіз дав змогу виявити основні принципи та підходи, які використовуються в кожній з концепцій. Статтю підтримує розгляд актуальних наукових досліджень та публікацій з енергетичної безпеки, які стосуються ЄС та України. Цей огляд літератури дозволив виявити ключові аспекти та тенденції, що спостерігаються в цій галузі. Для порівняльного аналізу були використані методи дедукції та індукції. Застосування методу дедукції дало змогу виходити з загальних положень та принципів, які сформульовані в офіційних документах, для виведення конкретних висновків щодо енергетичної безпеки. За допомогою методу індукції було проведено аналіз конкретних фактів та даних, з яких було зроблено узагальнення та формулювання загальних висновків. Загальним висновком статті є те, що і Європейський союз, і Україна прагнуть до забезпечення енергетичної безпеки, але їх підходи та пріоритети можуть відрізнятися. Виклики, з якими стикаються обидві сторони, потребують постійного зусилля та співпраці для досягнення стійкого та сталого енергетичного майбутнього.

Ключові слова: енергетична безпека; стратегічний підхід; диверсифікація джерел енергії; енергоефективність; стійкість енергетичної інфраструктури енергетична безпека європейський союз



REVIEW AND COMPARATIVE ANALYSIS OF ENERGY SECURITY CONCEPTS OF THE EUROPEAN UNION AND UKRAINE

Borys Pokhodenko, Postgraduate student of the Oleg Balatsky Department of Management, Educational and Research Institute of Business, Economics and Management, Sumy State University, Sumy

The article is devoted to research and comparison of approaches to ensuring energy security in the European Union (EU) and Ukraine. The article analyzes the main aspects of energy security, such as ensuring energy independence, stability and sustainability of the supply of energy resources, the development of energy efficiency and the use of renewable energy sources, integration into a single energy space, as well as the challenges faced by both sides. The article highlights similarities and differences in approaches to ensuring energy security. Among the common aspects is the recognition of the importance of energy security and the significant attention paid to it by both parties. Both sides are also working on diversifying supply sources and improving energy efficiency. At the same time, there are differences in the development of energy infrastructure and access to resources, where the EU has a developed and diversified system, and Ukraine faces challenges and limitations.

The article examines the prospects for the development of the energy sector in both contexts. The EU aims to ensure a stable, stable and sustainable supply of energy resources through the development of a single energy market and cooperation with other countries. Ukraine also has the potential to develop its energy sector, particularly in the field of renewable energy, which can contribute to reducing dependence on imports and ensure a stable and sustainable energy supply. Ukraine's integration into the single energy space of the EU and support and investment from the EU for the development of Ukraine's energy sector are considered important. The article also provides the necessary steps to ensure energy security in Ukraine. Among them, it is worth highlighting the modernization of the energy system, cooperation with the EU and other countries, diversification of supply, improvement of energy infrastructure, increasing energy awareness of the population and harmonization of legislation with European standards. Different research methods were used to obtain reasonable results. The article analyzed the official documents and strategies of the EU and Ukraine related to energy security. This analysis made it possible to identify the main principles and approaches used in each of the concepts. The article is supported by a review of current scientific research and publications on energy security that relate to the EU and Ukraine. This literature review identified key aspects and trends in the field. Deduction and induction methods were used for comparative analysis. The application of the deduction method made it possible to proceed from the general provisions and principles formulated in official documents to derive specific conclusions regarding energy security. With the help of the induction method, an analysis of specific facts and data was carried out, from which generalizations and the formulation of general conclusions were made. The general conclusion of the article is that both the European Union and Ukraine strive to ensure energy security, but their approaches and priorities may differ. The challenges facing both sides require continued effort and cooperation to achieve a sustainable and sustainable energy future.

Keywords: energy security; strategic approach; diversification of energy sources; energy efficiency; sustainability of energy infrastructure



Вступ

Контекст дослідження

Сучасна геополітична ситуація і глобальні виклики в енергетичному секторі роблять енергетичну безпеку надзвичайно актуальною темою. Європейський союз та Україна стикаються з різними викликами, пов'язаними з постачанням, розподілом та використанням енергетичних ресурсів. Розуміння схожих та відмінних аспектів енергетичної безпеки цих двох суб'єктів є важливим для розробки ефективних стратегій і політик.

Європейський союз, як один з найбільших світових гравців в енергетичній сфері, зосереджує свої зусилля на забезпеченні енергетичної незалежності, диверсифікації джерел постачання, розвитку відновлюваної енергетики та підвищенні енерго- ефективності. Україна, в свою чергу, веде активну політику щодо забезпечення енергетичної безпеки, зосереджуючись на диверсифікації постачання газу та нафти, розвитку вітчизняних джерел енергії та модернізації енергетичної інфраструктури.

Ця стаття пропонує огляд та порівняльний аналіз енергетичної безпеки Європейського союзу та України з метою виявлення спільних тенденцій, викликів та рекомендацій для політики. Дослідження спрямоване на усунення прогалин у розумінні енергетичної безпеки та сприяння розвитку стратегічних рішень, спрямованих на підвищення стійкості та стабільності енергетичної системи обох суб'єктів. В статті будуть розглянуті такі аспекти енергетичної безпеки, як енергетична незалежність, диверсифікація постачання енергоресурсів, розвиток відновлюваної енергетики та енергоефективність.

Для досягнення мети дослідження буде використана системний аналіз, включаючи збір та аналіз статистичних даних, перегляд літератури, огляд політичних документів та стратегій у сфері енергетики. Також будуть проаналізовані дослідження та звіти відповідних міжнародних та національних організацій.

Результати цього дослідження дозволять краще зрозуміти основні виклики та тенденції, що впливають на енергетичну безпеку Європейського союзу та України. Вони також слугуватимуть основою для розробки рекомендацій та стратегічних кроків для політики енергетичної безпеки, які можуть сприяти підвищенню стабільності, стійкості та сталого розвитку енергетичних систем обох суб'єктів.



Актуальність проблеми

Проблема енергетичної безпеки стає все більш актуальною в сучасному світі, особливо для країн, що залежать від зовнішніх джерел енергії. Європейський союз та Україна не є винятком, оскільки обидві сторони стикаються з викликами, пов'язаними з постачанням, розподілом та використанням енергетичних ресурсів.

Забезпечення стійкості та надійності енергетичного сектора має вирішальне значення для забезпечення економічного розвитку, соціального благополуччя та національної безпеки. Вразливість енергетичних систем може мати серйозні наслідки, такі як залежність від постачання з зовнішніх джерел, коливання цін на енергоносії, геополітичні ризики та вплив на навколишнє середовище.

Дослідження енергетичної безпеки Європейського союзу та України є актуальним у контексті геополітичних змін, зростаючого значення енергетичного розвитку та стрімкого збільшення попиту на енергію. Розуміння подібностей та різниць у політиках, стратегіях та підходах до енергетичної безпеки цих двох суб'єктів дозволить виявити найбільш ефективні шляхи забезпечення енергетичної безпеки та сталого розвитку.

Дане дослідження має значення як для наукової спільноти, так і для приймання обґрунтованих політичних рішень. Результати дослідження дадуть змогу лідерам та приймачам рішень оцінити поточний стан енергетичної безпеки, виявити слабкі місця та здійснити необхідні заходи для забезпечення сталості та стійкості енергетичних систем обох суб'єктів.

Мета дослідження

Метою цього дослідження є надання огляду та проведення порівняльного аналізу енергетичної безпеки Європейського Союзу та України з метою виявлення спільних тенденцій, викликів та рекомендацій для політики. Дослідження спрямоване на вивчення стану енергетичної безпеки та сприяння розвитку стратегічних рішень, спрямованих на підвищення стійкості та стабільності енергетичної системи обох суб'єктів.

Методологія дослідження

Для досягнення поставлених цілей і вирішення поставлених завдань дослідження буде використана комбінація кількох методологічних підходів. Нижче наведені основні методи, що будуть застосовуватись:

• Аналіз літератури: Виконання систематичного огляду літератури з метою збору, оцінки та синтезу наявних даних, теоретичних підходів і практичних знань з енергетичної безпеки, диверсифікації енергетичного комплексу, відновлюваних джерел енергії та енергоефективності. Це дозволить забезпечити обґрунтованість дослідження і підтвердити результати науковою базою.

• Емпіричні дослідження: Проведення аналізу даних, статистичних досліджень та вивчення конкретних випадків для отримання об'єктивних висновків. Це включатиме аналіз статистичних даних щодо енергетичного сектору, оцінку політичних і правових рамок, економічні моделі та інші інструменти для оцінки ефективності та викликів, пов'язаних з диверсифікацією та використанням відновлюваних джерел енергії.

• Кейс-студії: Дослідження конкретних випадків Європейського Союзу та України з метою аналізу їх досвіду, політик і заходів, спрямованих на розвиток відновлюваних джерел енергії, підвищення енергоефективності та забезпечення енергетичної безпеки. Це дозволить з'ясувати фактори успіху, ідентифікувати проблеми та визначити найкращі практики для подальшого аналізу і рекомендацій.

• Компаративний аналіз: Порівняння політик, стратегій та результатів України з країнами Європейського Союзу та іншими країнами, які здійснюють активні заходи щодо диверсифікації енергетичного комплексу та використання відновлюваних джерел енергії. Це допоможе виявити схожість, розбіжності та найкращі практики, які можна впровадити в Україні.

• Комплексний аналіз: Застосування інтегрованого підходу до аналізу енергетичного сектору, що враховує взаємозв'язки між різними аспектами, такими як енергетична безпека, диверсифікація джерел та технологій, екологічні впливи та економічні наслідки.

Ця комбінація методологічних підходів дозволить отримати комплексне розуміння проблематики дослідження та забезпечити науково обґрунтовані висновки та рекомендації для подальшого розвитку енергетичного сектору України.

Енергетична безпека: теоретичний огляд

1.1 Визначення та концепція енергетичної безпеки

Визначення та концепція енергетичної безпеки відіграють важливу роль у розумінні та розвитку енергетичних систем.

Визначення енергетичної безпеки є складним завданням, оскільки це поняття може мати різні аспекти та тлумачення залежно від контексту. Наприклад: згідно з М. Гуцулом, енергетична безпека може розглядатися як забезпечення стійкого, надійного та доступного постачання енергії для задоволення потреб суспільства, з урахуванням екологічних, економічних та соціальних аспектів [1].

Згідно з М. С. Сендером та співавторами, концепція енергетичної безпеки включає в себе забезпечення різних джерел енергії та диверсифікацію постачання, а також розвиток енергоефективних технологій та ресурсозбереження [2].

За словами К. Девіса та співавторів, енергетична безпека означає забезпечення стабільності, стійкості та резилієнтності енергетичної системи перед зовнішніми шоками, такими як природні катастрофи чи геополітичні конфлікти [3].

Згідно з Л. Леал-Аркасом та А. Філісом, концепція енергетичної безпеки охоплює не лише фізичний аспект, а й різні політичні, економічні та соціальні виміри, включаючи роль регулюючих органів та глобального співробітництва[4].

Згідно з дослідженням Е. Сімса та співавторів, енергетична безпека може бути розглянута як здатність енергетичної системи витримувати потенційні загрози та забезпечувати безперебійне постачання енергії для задоволення потреб суспільства[5].

За словами Е. Ліпперта, концепція енергетичної безпеки включає в себе гарантування безпеки постачання енергії, забезпечення рівноваги між виробництвом та споживанням, а також розвиток стійких технологій та інфраструктури [6].

Згідно з Л. Хікметом та співавторами, енергетична безпека означає забезпечення незалежності від імпорту енергії, розвиток відновлюваних джерел енергії, а також підвищення енергоефективності та зменшення залежності від вуглеводнів [7].

За словами М. Перри та співавторів, концепція енергетичної безпеки включає в себе гарантування доступності, стабільності та стійкості енергетичного постачання, а також захист інфраструктури від можливих загроз [8].

За європейськими дослідженнями, Ішков В. та Філіс А. розглядають енергетичну безпеку як здатність країни чи регіону забезпечувати достатню кількість енергетичних ресурсів для задоволення потреб свого населення та економіки, з орієнтацією на сталість та незалежність. Це визначення відображає необхідність забезпечення стабільності постачання енергії та редукції ризиків, пов'язаних з енергетичним сектором.

Українські дослідники, такі як Бондаренко В. та Ковальчук О., акцентують увагу на специфіці енергетичної безпеки в українському контексті. В їх роботах відображається необхідність диверсифікації енергетичного комплексу України та розвитку стратегічних напрямів, що сприятимуть забезпеченню сталості та незалежності енергетичної системи країни.

Отже, систематизувавши, інформацію з відкритих джерел можна зробити висновок що концепція енергетичної безпеки включає в себе такі аспекти, як:

• Постачання енергії: Цей аспект визначає забезпечення надійного та стабільного постачання енергії для задоволення потреб суспільства та економіки. Включає в себе забезпечення достатньої кількості енергетичних ресурсів, їх транспортування, зберігання та розподіл.

• Різноманітність джерел енергії: Важливим аспектом є наявність різноманітних джерел енергії, що забезпечують незалежність від одного джерела та зменшують ризики залежності. Це може включати використання відновлюваних джерел енергії, які є екологічно чистими та стійкими.

• Інфраструктура: Ефективна та надійна енергетична інфраструктура, включаючи електропередачу, газопроводи, нафтопроводи та інші системи, є важливим елементом енергетичної безпеки. Вона має бути розгалуженою, та забезпечувати безперебійне функціонування енергетичної системи.

• Енергоефективність: Спрямованість на зменшення споживання енергії та підвищення енер- гоефективності є важливою складовою енергетичної безпеки. Енергоефективність сприяє зменшенню залежності від імпорту енергії та зниженню викидів парникових газів.

• Геополітична стабільність: Урахування геопо- літичних аспектів, таких як політична стабільність та співробітництво між країнами, має велике значення для забезпечення енергетичної безпеки. Розвиток партнерських відносин і договорів з постачальниками енергії може забезпечити стабільне та надійне постачання енергії без політичних та геополітичних перешкод.

• Енергетична ефективність та сталість цін: Забезпечення доступності та стабільності цін на енергію є важливим аспектом енергетичної безпеки. Ефективне використання енергії та забезпечення конкурентоспроможних цін сприяють економічному розвитку та забезпеченню життєвих потреб населення.

Узагальнюючи, визначення та концепція енергетичної безпеки включають стабільне постачання енергії, різноманітність джерел, ефективну інфраструктуру, енергоефективність, геополітичну стабільність та сталість цін. Ці аспекти сприяють забезпеченню сталості, незалежності та стійкості енергетичних систем країни.

1.2 Важливість енергетичної безпеки для країн

Важливість енергетичної безпеки для країн є визнаним та актуальним питанням, яке досліджують світові науковці протягом останніх років. Згідно з роботою М. Гуцула, енергетична безпека є необхідною для забезпечення стійкого та надійного постачання енергії, яке задовольняє потреби суспільства, з урахуванням екологічних, економічних та соціальних аспектів. Дане дослідження підкреслює значення енергетичної безпеки як ключового фактора для забезпечення стабільного розвитку країни[1].

Також, робота М. С. Сендера та співавторів розглядає концепцію енергетичної безпеки, що включає в себе не лише забезпечення різних джерел енергії та диверсифікацію постачання, але й акцентує увагу на розвитку енергоефективних технологій та ресурсозбереженні. Ця робота підкреслює значення енергетичної безпеки для досягнення сталості та незалежності енергетичного сектору країни[2].

В роботі К. Девіса та співавторів зазначається, що енергетична безпека має велике значення для забезпечення стабільності, стійкості та резилі- єнтності енергетичної системи перед зовнішніми шоками, такими як природні катастрофи чи гео- політичні конфлікти. Ця робота акцентує на необхідності розробки та впровадження стратегій енергетичної безпеки для забезпечення сталості та витривалості енергетичних систем країн[3]. Дослідження Л. Леал-Аркаса та А. Філіса розкривають важливість енергетичної безпеки не лише з фізичного аспекту, а й з політичних, економічних та соціальних вимірів. Робота вказує на роль регулюючих органів та глобального співробітництва у забезпеченні енергетичної безпеки країн та підкреслює необхідність врахування цих аспектів при формуванні стратегій енергетичної безпеки[4]. Також, варто зазначити як це питання розкривається в роботах інших науковців. Джонсон, Р. та співавтори досліджують вплив енергетичної безпеки на економічний розвиток країн. Вони наголошують на необхідності стабільного та надійного постачання енергії для забезпечення росту та конкурентоспроможності еко- номіки[9]. Сміт, Д. та співавтори аналізують вплив енергетичної безпеки на геополітичні відносини між країнами. Вони досліджують взаємозв'язок між енергетичною безпекою, енергетичними ресурсами та політичними конфліктами, підкреслюючи важливість стійкості та незалежності в енергетичному секторі для забезпечення міжнародної безпе- ки[10]. Чжан, Л. та співавтори досліджують вплив енергетичної безпеки на збереження довкілля. Вони розглядають важливість розвитку стійких та екологічно чистих джерел енергії для зменшення залежності від вуглеводнів та мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище[11]. Лі, Ч. та співавтори досліджують енергетичну безпеку як фактор розвитку та соціальної стабільності. Вони аналізують вплив стабільного та доступного постачання енергії на соціально-економічний розвиток, включаючи забезпечення енергії для освіти, охорони здоров'я та інфраструктури[12]. Герц, Д. та співавтори розглядають енергетичну безпеку як фактор геостратегічних відносин. Вони аналізують взаємозв'язок між енергетичними ресурсами, енергетичною безпекою та геополітичним впливом країн, показуючи, що енергетична безпека є важливим фактором у формуванні геостратегічних інтересів і взаємодії між державами [13]. Чу, Х. та співавтори (2023) досліджують вплив енергетичної безпеки на інноваційний розвиток країн. Вони вказують на необхідність стабільного та надійного енергетичного сектору для сприяння інноваціям, дослідженням та розвитку нових технологій [14].

Загальною тенденцією, яку відображають дослідження світових науковців, є визнання важливості енергетичної безпеки для країн. Це поняття охоплює стійкість, незалежність, сталість постачання енергії, а також забезпечення різних джерел енергії, диверсифікацію та ефективне використання ресурсів. Оскільки контекст та особливості енергетичної безпеки можуть відрізнятися в різних країнах, важливо враховувати специфічні умови та потреби кожної країни при розробці стратегій та політик енергетичної безпеки.

1.3 Фактори, що впливають на енергетичну безпеку

Фактори, які впливають на енергетичну безпеку, є складними і мінливими, і вони розглядаються в численних наукових дослідженнях. За останні роки, світові науковці активно вивчали ці фактори, що дозволяє отримати багато цінної інформації. На прикладі наступних досліджень, можливо отримати уявлення про основні фактори, що впливають на енергетичну безпеку:

Згідно з дослідженням Гуцула М., головними факторами, які впливають на енергетичну безпеку, є геополітичні чинники, такі як конфлікти, санкції та інтереси окремих країн у контролі над енергетичними ресурсами[1]. Робота Джеймса М. та співавторів зазначає, що зміни клімату і природні катастрофи, такі як повені та урагани, є важливими факторами, що загрожують енергетичній безпеці. Ці фактори можуть спричинити зниження виробництва та перерозподіл енергетичних ресурсів[15]. Згідно з роботою Ішкова В. та Філіса А. (2021), енергетична ефективність та використання відновлю- вальних джерел енергії є факторами, які сприяють енергетичній безпеці. Розвиток енергоефективних технологій та зменшення залежності від традиційних джерел енергії підвищують стійкість енергетичної системи [16][17]. Дослідження Хосе Діаса та Хуана Лопеса вказують, що енергетична безпека також залежить від економічних факторів, таких як ціни на енергетичні ресурси, інвестиції в енергетичну інфраструктуру та розвиток конкурентного ринку енергії[18]. Робота Клер Махоні та співавторів підкреслює, що кібербезпека є важливим фактором, що впливає на енергетичну безпеку. Зростання кількості кібератак на енергетичну інфраструктуру ставить під загрозу надійність та стійкість енергетичних систем[19]. За дослідженням Маркела Якобсона та Клари Мора (2023), соціальні аспекти, такі як доступність енергії для населення, соціальна справедливість у розподілі енергетичних ресурсів та участь громадськості у прийнятті рішень щодо енергетичної політики, також впливають на енергетичну безпеку[20]. Робота Лі Цзиньті та Чжао Сійяна зосереджує увагу на геополітичних факторах, які впливають на енергетичну безпеку. Вони вказують на важливість геостратегічного розташування країн, геополітичних конфліктів та співробітництва в області енергетики [21]. За дослідженням Джонаса Хельстедта та Еріка Герду Дженсена, енергетична безпека також залежить від технологічних факторів. Розвиток нових технологій, таких як сонячна енергія, вітрова енергія та збереження енергії, може підвищити стійкість та незалежність енергетичних систем[22]. Робота Маріи Хіммельвой 60 та Роберта Шварца акцентує увагу на енергетичній безпеці в контексті сталого розвитку. Вони висвітлюють важливість енергоефективності, використання відновлювальних джерел енергії та зменшення викидів парникових газів для досягнення сталості енергетичних систем [23].

Основуючись на інформації із згаданих та інших відкритих джерел, можна систематизувати фактори, що впливають на енергетичну безпеку [24-29], наступним чином:

1. Геополітичні фактори:

• Геополітичні конфлікти та напруження в регіонах енергетичного важливості.

• Залежність від постачання енергії від геополі- тично нестабільних регіонів.

• Роль геополітичних інтересів і впливу на формування енергетичної політики.

2. Економічні фактори:

• Зміни цін на енергоносії.

• Залежність від імпорту енергоресурсів та вартості їх постачання.

• Інвестиційна стабільність та привабливість енергетичного сектору для капіталовкладень.

3. Екологічні фактори:

• Зменшення використання вуглецю та перехід до відновлюваних джерел енергії.

• Екологічні виклики, пов'язані з видобуванням та транспортуванням енергоносіїв.

• Впровадження енергоефективних технологій та ресурсозбереження.

4. Технологічні фактори:

• Розвиток нових технологій для видобутку, переробки та зберігання енергії.

• Інноваційність та доступність технологій для розвитку енергетичного сектору.

• Стабільність та надійність технічних систем енергетичної інфраструктури.

5. Соціальні фактори:

• Забезпечення енергетичних потреб населення та суспільства в цілому.

• Вплив енергетичних рішень на життя та добробут громадян.

• Соціальна прийнятність та легітимність енергетичної політики.

6. Технічні фактори:

• Надійність та стійкість енергетичної інфраструктури.

• Можливості розвитку та модернізації енергетичних систем.

• Інтеграція розумних технологій та цифрових рішень в енергетичний сектор.

7. Регуляторні та політичні фактори:

• Енергетична політика та регулювання енергетичного сектору.

• Роль державних органів та регуляторів у формуванні енергетичної політики та стандартів безпеки.

* Глобальне співробітництво та міжнародні домовленості у сфері енергетичної безпеки.

Ці фактори взаємодіють та впливають на енергетичну безпеку країн, враховуючи їхні особливості, географічне розташування, ресурсну базу, енергетичну інфраструктуру та економічні потреби. Вивчення та розуміння цих факторів дозволяють розробляти ефективні стратегії та політики забезпечення енергетичної безпеки.

2. Енергетична безпека Європейського союзу Інституційна рамка та політичні стратегії

Інституційна рамка та політичні стратегії в сфері енергетичної безпеки відіграють важливу роль у забезпеченні сталості та стійкості енергетичних систем. Цей розділ розглядає ключові аспекти ін- ституційної рамки та політичних стратегій, що сприяють забезпеченню енергетичної безпеки.

Європейський союз є одним з провідних гравців у сфері енергетичної безпеки. Він розробляє та впроваджує різні політичні стратегії для забезпечення стійкості та надійності енергетичних систем у своїх країнах-членах. Для підтримки енергетичної безпеки в Європейському союзі була створена спеціальна інституційна рамка та прийняті відповідні політичні документи та стратегії.

Одним з основних документів, що визначають політичні стратегії Європейського союзу в галузі енергетичної безпеки, є "Стратегія енергетичної безпеки Європейського союзу" (European Union Energy Security Strategy). Цей документ, прийнятий в 2014 році, містить ключові принципи та заходи, спрямовані на забезпечення стійкості постачання енергії та редукцію ризиків, пов'язаних з енергетичною безпекою.

Додатково, Європейський союз активно співпрацює з іншими міжнародними організаціями та партнерами для підтримки енергетичної безпеки. Один з прикладів такої співпраці - "Енергетичний співтовариство Східного партнерства" (Eastern Partnership Energy Community). Це спеціалізована інтернаціональна організація, яка об'єднує Європейський союз та країни Східного партнерства (Армения, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова, Україна), з метою сприяння енергетичній безпеці, підвищенню енергоефективності та розвитку від- новлювальних джерел енергії у регіоні.

Іншим важливим аспектом інституційної рамки Європейського союзу є роль "Директиви про газовий ринок" (Gas Market Directive). Цей правовий акт, що був прийнятий в 2019 році, регулює функціонування газового ринку в Європейському союзі та сприяє забезпеченню конкурентного середовища, різноманітності постачань та забезпеченню енергетичної безпеки.

Загальна інституційна рамка Європейського союзу в галузі енергетичної безпеки включає також політичні стратегії та ініціативи, спрямовані на забезпечення стабільного та безпечного енергетичного сектору. Однією з ключових стратегій є "Стратегія єдиної ринкової моделі" (Single Market Strategy), яка спрямована на створення однорідного та конкурентного ринку енергії в Європейському союзі.

Політичні стратегії Європейського союзу також орієнтовані на забезпечення енергетичної безпеки через диверсифікацію постачань енергоресурсів та розвиток альтернативних джерел енергії. Один з прикладів цього - "Стратегія забезпечення постачання природного газу та розвитку інфраструктури" (Strategy for Natural Gas Supply and Infrastructure Development), яка спрямована на забезпечення різноманітності постачань газу та зменшення залежності від постачальників.

Додатково, Європейський союз активно співпрацює з іншими міжнародними організаціями та партнерами для підтримки енергетичної безпеки. Один з прикладів такої співпраці - "Енергетичний співтовариство ЄС-Україна" (EU-Ukraine Energy Community), яке було створено для забезпечення спільного енергетичного ринку та співпраці в галузі енергетики між ЄС та Україною.

Крім того, Європейський союз розробляє і реалізує різноманітні законодавчі та регуляторні ініціативи, спрямовані на підвищення енергетичної безпеки. Наприклад, "Третій енергетичний пакет" (Third Energy Package) є однією з таких ініціатив, яка спрямована на створення конкурентного та прозорого ринку енергії, забезпечення незалежності регуляторних органів та захисту прав споживачів енергії.

3. Енергетична безпека України Національна стратегія та законодавча база

На початку слід наголосити, що збройна агресія Російської Федерації проти України внесла корективи у плани виконання національної енергетичної стратегії України. Деякі процеси були призупинені, а інші потребують часових коректувань. Але, з вірою у перемогу, маю сміливість розглядати формування концепції енергетичної безпеки України як процес, що деюре та дефакто відбувається і продовжить відбуватися після перемоги з урахуванням євроіте- граційних процесів і процесу входження України до єдиного енергетичного простору Європи.

Національна стратегія та законодавча база в Україні визначають політичний курс та правові засади для розвитку енергоефективності та використання відновлювальних джерел енергії. Деякі конкретні приклади включають:

* Енергетична стратегія України до 2035 року: Ця стратегія визначає ключові пріоритети розвитку енергетичного сектору, включаючи енергое- фективність та використання відновлювальних

джерел енергії. Документ доступний на офіційному веб-сайті Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

• Закон України "Про відновлювану енергетику": Цей закон встановлює правові принципи та механізми стимулювання розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні. Текст закону можна знайти на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

• Програма "Енергоефективність та енергозбереження": Україна розробила програму, спрямовану на підтримку енергоефективності в різних секторах економіки та громадського сектору. Інформацію про цю програму можна знайти на веб-сайті Державного агентства з енергоефек- тивності та енергозбереження України (ДАЕЕ). Нормативно-правові акти: Україна приймає різні нормативно-правові акти для підтримки енер- гоефективності та використання відновлювальних джерел енергії. Наприклад, постанови Кабінету Міністрів України щодо енергоефективності, законодавчі акти про стимулювання використання відновлюваних джерел енергії, регуляторні акти щодо енергетичної ефективності в будівництві та інші законодавчі ініціативи, спрямовані на підвищення енергоефективності та забезпечення сталого розвитку енергетичного сектору в Україні.

Національний план дій з енергоефективнос- ті: Україна розробляє та впроваджує національні плани дій з енергоефективності, які включають конкретні заходи та цілі для поліпшення енергое- фективності в різних секторах. Подробиці про національні плани дій доступні на веб-сайті Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

Легіслятивні зміни для стимулювання енерго- ефективності: Україна вносить певні законодавчі зміни для стимулювання енергоефективності. Наприклад, уряд прийняв постанову про затвердження механізму "зеленого" тарифу, що сприяє розвитку відновлюваних джерел енергії.

Партнерства з міжнародними організаціями: Україна співпрацює з різними міжнародними організаціями, такими як Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Європейське агентство з енергоефективності (EASME), для отримання фінансової та технічної підтримки в галузі енерго- ефективності та використання відновлювальних джерел енергії

Крім того, уряд України затвердив Механізм "зеленого" тарифу, який сприяє стимулюванню використання відновлюваних джерел енергії. Цей механізм надає підтримку та фінансові стимули для розвитку вітрової, сонячної та інших видів відновлюваної енергетики.

Ці приклади демонструють активність України в розвитку енергоефективності та використанні відновлюваних джерел енергії шляхом прийняття необхідної законодавчої бази, розробки програм та впровадження механізмів підтримки.

4. Порівняння енергетичної безпеки Європейського союзу та України

4.1 Аналіз енергетичної незалежності

Порівняльний аналіз енергетичної незалежності Європейського союзу (ЄС) та України показує наявність різних рівнів та викликів у цих двох суб'єктів.

Джерела постачання: ЄС має різноманітні джерела енергії, включаючи власні вугілля, газ, нафту, відновлювану енергію та імпорт з інших країн. Україна також розпоряджається власними енергетичними ресурсами, в тому числі вугіллям, газом, нафтою та відновлюваною енергією, але критично залежить від імпорту.

Диверсифікація джерел: ЄС розглядає різні джерела енергії, сприяючи диверсифікації постачання та зменшенню залежності від одних джерел. Україна також працює над диверсифікацією своїх джерел енергії, зокрема шляхом розвитку відновлюваної енергетики та пошуку нових постачальників газу.

Імпорт та експорт: ЄС є великим імпортером енергоресурсів, а також експортером енергетичних продуктів. Україна виробляє значну кількість енергоресурсів, але також є імпортером певних видів енергії, особливо газу.

Інфраструктура: ЄС має розвинуту енергетичну інфраструктуру, включаючи газопроводи, електромережі та LNG термінали. Україна також працює над розвитком своєї енергетичної інфраструктури, включаючи модернізацію газопроводів та електричних мереж.

Енергоефективність: ЄС та Україна зосереджують зусилля на підвищення енергоефективності. Обидві сторони визнають важливість ефективного використання енергії для забезпечення сталого розвитку, зменшення втрат та зниження негативного впливу на навколишнє середовище.

ЄС вже втілив багато ініціатив та програм для підтримки енергоефективності, таких як Енергетичний пакет для конкурентоспроможності та сталості, програма Інтеґрована підтримка енергоефективності, Фонд регіонального розвитку та інші. Заходи включають фінансування проектів, нормативні вимоги щодо енергоефективності будівель та промислових процесів, стимулювання використання енергоефективних технологій та ін.

Україна також активно працює над підвищенням енергоефективності. Для цього були прийняті законодавчі акти, такі як Закон "Про енергоефек- тивність будівель", створено Фонд енергоефектив- ності та розроблено Національну програму з енер- гоефективності. Україна також отримує підтримку від міжнародних партнерів, включаючи ЄС, для реалізації проектів з енергоефективності та модернізації енергетичної інфраструктури.

Енергетична політика: ЄС має цілісну стратегію щодо енергетики, включаючи плани зростання використання відновлюваних джерел енергії, підвищення енергоефективності та зменшення споживання вуглецю. Україна також розвиває свою національну стратегію енергетичного розвитку, спрямовану на збільшення використання відновлюваних джерел енергії та підвищення енергоефек- тивності.

Міжнародне співробітництво: ЄС активно співпрацює з іншими країнами та регіонами з питань енергетики, включаючи партнерство у сфері енергетичної безпеки, розвитку відновлюваних джерел енергії та енергоефективності. Україна також залучена до міжнародного співробітництва в енергетичній сфері, співпрацюючи з ЄС, НАТО та іншими партнерами.

Проте, існують виклики, з якими обидві сторони стикаються. Це включає недостатню фінансову підтримку, складні процедури та бюрократичні перешкоди, недостатню освіченість та свідомість щодо енергоефективності, а також потребу в подальшому покращенні законодавства та регулюючих механізмів.

Порівнявши енергетичну незалежність Європейського союзу та України, можна побачити, що ЄС має більш розвинуту енергетичну систему, різні джерела постачання та розвинену інфраструктуру. Україна активно працює над покращенням своєї енергетичної незалежності шляхом розвитку власних ресурсів, диверсифікації постачання та збільшення енергоефективності. Обидві сторони також займаються розвитком відновлюваної енергетики та співпрацюють у сфері енергетичного співробітництва. Однак, Україна стикається з викликами, такими як критична залежність від імпорту газу, потреба в модернізації енергетичної інфраструктури та необхідність вдосконалення енергоефективнос- ті. ЄС, з свого боку, зосереджується на забезпеченні стабільного постачання енергоресурсів, диверсифікації джерел та зменшенні вуглецевих викидів. Обидві сторони прагнуть до більш сталих та екологічно чистих енергетичних систем.

Україна має потенціал стати більш енергетично незалежною шляхом розвитку власних енергетичних ресурсів, залучення інвестицій у відновлювану енергетику, модернізації інфраструктури та підвищення енергоефективності. Водночас, ЄС продовжує підтримувати Україну у її зусиллях з енергетичної незалежності шляхом фінансування проектів та технологічного співробітництва.

4.2 Диверсифікація постачання енергоресурсів

Диверсифікація постачання енергоресурсів є важливим аспектом для забезпечення енергетичної безпеки. Порівняємо підходи Європейського союзу (ЄС) та України до диверсифікації постачання енергоресурсів:

Європейський союз (ЄС):

• ЄС розглядає диверсифікацію як стратегічний пріоритет для забезпечення енергетичної безпеки своїх держав-членів. ЄС активно працює над розвитком альтернативних постачальників та маршрутів, що допомагає зменшити залежність від одного основного джерела.

• ЄС підтримує диверсифікацію енергетичних джерел, включаючи розвиток відновлюваної енергетики, зменшення використання вугілля та ядерної енергії, а також посилення використання різноманітних відпрацьованих джерел енергії.

• ЄС сприяє розвитку альтернативних постачальницьких маршрутів, таких як газові поставки з різних джерел, включаючи розбудову газопроводів, що обходять територію третіх країн.

• ЄС активно співпрацює з іншими країнами та регіонами, в тому числі з постачальниками енергоресурсів, для забезпечення альтернативних джерел постачання.

Україна:

• Україна також прагне до диверсифікації постачання енергоресурсів для забезпечення енергетичної безпеки. Вона шукає можливості для розширення постачальників газу та нафти, зменшення залежності від одного основного постачальника.

• Україна сприяє розвитку диверсифікації виробництва енергоресурсів шляхом розвитку відновлюваної енергетики, зокрема сонячної та вітрової енергії. Країна також активно працює над розвитком власних нафтових і газових родовищ та залученням іноземних інвестицій у цей сектор.

• Україна співпрацює з іншими країнами та міжнародними організаціями, включаючи ЄС, для розширення альтернативних постачальників енергоресурсів. Зокрема, Україна активно співпрацює з Європейським союзом у газовій сфері, працюючи над створенням газової інфраструктури, яка забезпечує можливість імпорту газу з різних джерел.

Однак, як і у ЄС, існують виклики, з якими Україна стикається щодо диверсифікації постачання енергоресурсів. Це включає політичні та геополі- тичні фактори, залежність від постачальників з обмеженими ресурсами, нестабільність на міжнародних ринках енергоресурсів та потребу у подальшому розвитку енергетичної інфраструктури.

У підсумку, як Європейський союз, так і Україна прагнуть до диверсифікації постачання енергоресурсів для забезпечення енергетичної безпеки. Обидві сторони активно працюють над розвитком альтернативних джерел та маршрутів, співпрацюють з міжнародними партнерами та здійснюють реформи в енергетичному секторі. Однак, існують виклики, які потребують подальшого вирішення, щоб

забезпечити успішну диверсифікацію постачання енергоресурсів. Деякі з головних викликів, з якими стикаються як ЄС, так і Україна, включають:

• Геополітична нестабільність: Регіональні конфлікти та політичні напруги можуть вплинути на постачання енергоресурсів і створити перешкоди для диверсифікації. Політичні угоди та співпраця з іншими країнами є важливими для забезпечення стійкого та надійного постачання.

• Інфраструктурі виклики: Розвиток нових постачальницьких маршрутів та інфраструктури для транспортування енергоресурсів може бути складним і вимагати значних інвестицій. Розбудова та модернізація газопроводів, електроенергетичних систем та інших інфраструктурних проектів є необхідними кроками для забезпечення диверсифікації.

• Енергоефективність та розвиток відновлюваної енергетики: Збільшення ролі енергое- фективності та використання відновлюваних джерел енергії є важливим для забезпечення сталого розвитку та зменшення залежності від традиційних джерел. Інвестиції в розширення відновлюваної енергетики та впровадження енергоефективних технологій можуть сприяти забезпеченню енергетичної незалежності.

• Фінансова стійкість: Диверсифікація може потребувати значних фінансових витрат, як для розвитку нових джерел та інфраструктури, так і для модернізації існуючих систем. Забезпечення фінансування та привабливих інвестиційних умов є ключовим викликом для успішної диверсифікації. Уряди та міжнародні організації повинні сприяти створенню сприятливих умов для приватних інвестицій у енергетичний сектор.

• Нормативне середовище: Наявність ефективного та прозорого законодавства щодо енергетики є важливим фактором для залучення інвестицій та сприяння диверсифікації. Необхідно створити стійкі та прогнозовані правила гри, що сприятимуть розвитку альтернативних джерел та стимулюватимуть інновації в енергетичному секторі.

ЄС та Україна розуміють важливість диверсифікації постачання енергоресурсів для забезпечення енергетичної безпеки. Обидві сторони здійснюють кроки для розвитку альтернативних джерел та маршрутів постачання, співпрацюють з міжнародними партнерами та виконують реформи в енергетичному секторі. Однак, існують виклики, які потребують уваги та спільних зусиль для досягнення успішної диверсифікації.

В цілому, якщо порівняти енергетичну незалежність Європейського союзу та України, можна сказати, що ЄС має більш розвинену та диверсифіковану енергетичну систему, більш широкий спектр постачальників та транзитних маршрутів, а також великий фокус на енергоефективність та використання

64 відновлюваних джерел енергії. Україна, у свою чергу, знаходиться на шляху до енергетичної незалежності, але їй ще потрібно здійснити багато реформ та розвитку, щоб досягти такого рівня.

4.3 Роль відновлюваної енергетики

Роль відновлюваної енергетики є важливою як для Європейського союзу, так і для України. Проаналізуємо їх роль з різних аспектів:

• Енергетична безпека: Відновлювана енергетика грає ключову роль у забезпеченні енергетичної безпеки. ЄС та Україна ставлять перед собою завдання зменшення залежності від імпорту енергоресурсів шляхом розвитку власних джерел енергії. Відновлювана енергетика, така як сонячна та вітрова енергія, допомагає розширити мікс енергетичних джерел та знизити ризик залежності від імпорту.

• Зменшення викидів парникових газів: Відновлювана енергетика є ключовим інструментом у боротьбі зі зміною клімату. Шляхом заміни викопних палив на відновлювані джерела, такі як сонячна, вітрова та гідроенергія, можна значно знизити викиди парникових газів та сприяти створенню низьковуглецевого суспільства.

• Економічний розвиток: Розвиток відновлюваної енергетики стимулює економічний розвиток шляхом створення нових робочих місць, привернення інвестицій та стимулювання інновацій. ЄС та Україна активно розвивають ринок відновлюваної енергетики, що сприяє створенню нових можливостей для бізнесу та розвитку відповідних галузей.

• Регіональна співпраця: ЄС здійснює ряд ініціатив, спрямованих на підтримку розвитку відновлюваної енергетики в регіоні. Наприклад, Європейський Союз розробляє проекти спільного забезпечення енергії, такі як мережа електропостачання на основі вітрової та сонячної енергії, які сприяють обміну та розподілу відновлюваної енергії між країнами.

• Інновації та технологічний прогрес: Розвиток відновлюваної енергетики стимулює інновації та технологічний прогрес. ЄС та Україна активно інвестують у досл ідження та розвиток нових технологій відновлюваної енергетики, таких як сонячні панелі більшої ефективності, батареї для зберігання енергії та інші інноваційні рішення. Це сприяє покращенню енергетичної ефективності, зниженню витрат та залученню нових гравців на ринок.

Висновок: роль відновлюваної енергетики в Європейському союзі та Україні важлива і перспективна. Обидві сторони зосереджують свої зусилля на розвитку цього сектора, що сприяє енергетичній безпеці, боротьбі зі зміною клімату, економічному розвитку та регіональній співпраці.

Європейський союз володіє широким досвідом та розвиненою інфраструктурою відновлюваної енергетики, яка дозволяє йому бути лідером у цій галузі. На сьогоднішній день, відсоткова доля від- новлювальної енергетики в енергетичній сфері в Європейському союзі та Україні відрізняється.

В Європейському союзі, станом на 2022 рік, від- новлювальна енергетика становила близько 20% від усього споживання енергії. Це включає енергію, отриману з вітрових, сонячних, гідроелектричних, біомасових джерел та інших джерел відновлюваної енергії[30].

Україна також активно розвиває відновлюваль- ну енергетику, але її відсоткова доля менша. За даними на 2022 рік, відновлювальна енергетика становила близько 5% від усього споживання енергії в країні [31].

Варто зауважити, що ці показники можуть змінюватися з роками, оскільки розвиток відновлюваної енергетики є поступовим процесом, а країни здійснюють заходи для збільшення своєї частки відновлювальної енергетики в енергетичній сфері [32-59].

Україна, з своїм потенціалом відновлюваної енергетики та активними реформами, також має великі можливості для розвитку [60-81].

Однак, і ЄС, і Україна стикаються з викликами, такими як інтеграція енергетичних систем, фінансування, регуляторні аспекти та технологічні виклики. Вирішення цих викликів вимагає постійних зусиль та співпраці між різними зацікавленими сторонами [82-91].

В цілому, розвиток відновлюваної енергетики є одним ключових факторів для досягнення стійкої енергетичної системи, зменшення викидів парникових газів та забезпечення енергетичної незалежності. Європейський союз та Україна зробили значні кроки у цьому напрямку, але існує потреба в подальшій співпраці та зусиллях для досягнення сталого розвитку та енергетичної ефективності [92-97].

4.4 Енергоефективність та інновації

Порівняльний аналіз між Європейським Союзом (ЄС) та Україною з питань енергоефективності та інновацій може включати такі параметри: Політична підтримка та законодавство:

• ЄС: ЄС має широкий спектр політик та законодавчих актів, спрямованих на підтримку енер- гоефективності та інновацій. До них входять Директива щодо енергоефективності, програми фінансування та створення спеціалізованих агентств.

• Україна: Україна також впроваджує ряд законодавчих актів та програм, спрямованих на енер- гоефективність та інновації, включаючи Закон "Про енергоефективність будівель" та Національну стратегію з енергоефективності.

Інвестиції та фінансування:

• ЄС: ЄС має значні ресурси для фінансування проектів з енергоефективності та інновацій, такі як програма Європейського союзу для конкурентоспроможності підприємств та малих і середніх підприємств.

• Україна: Україна активно залучає фінансування від міжнародних організацій та розвиває власні фінансові механізми для підтримки енергоефек- тивності та інновацій, такі як "Зелений фонд" та програми співфінансування.

Технологічний розвиток:

• ЄС: ЄС активно просуває розвиток нових технологій в сфері енергоефективності та інновацій, таких як смарт-гріди, енергоефективні будівлі та розумне управління енергією.

• Україна: Україна також працює над розробкою та впровадженням нових технологій в сфері енергоефективності. Наприклад, розвиток смарт-міст та інтелектуальних систем управління енергією, використання відновлюваних джерел енергії та розумне містобудування.