Архітектоніка електронного врядування у США: концептуалізація та реалізація ініціативи "е-уряд" президентською адміністрацією ДЖ. Буша-Мол.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Архітектоніка електронного врядування у США: концептуалізація та реалізація ініціативи «е-уряд» президентською адміністрацією ДЖ. Буша-Мол.

Олексій Онуфрієнко, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

У пропонованій статті охарактеризовано сучасний стан й основні тенденції модернізації публічного управління та публічної служби США в контексті ініціативи «Е-уряд» Президентської адміністрації Дж. Буша-мол. Узагальнено наявні доктринальні, правові та політичні джерела, присвячені різним аспектам реалізації «Е-уряду» в США. На основі здобутих результатів ініціативу «Електронний уряд» інтерпретовано як важливий етап розвитку е-урядування в контексті розв'язання завдання щодо утворення фундаментально нової моделі державотворення. Простежено специфіку імплементації «Е-уряду» за допомогою складної архітектоніки джерел у відповідності до актуальних запитів інформаційного суспільства.

Зокрема, доведено, що у США зберігатиметься наявна тенденція до конвергенції публічної служби із громадянським суспільством як один з основних трендів еволюції публічного управління на тлі реалізації концепції е-урядування.

Обґрунтовано, що «Е -уряд» як ініціатива адміністрації Президента США Дж. Буша-мол. - це система урядових інформаційних технологій для надання даних та забезпечення роботи е сервісів, котра зумовлює підвищення ефективності діяльності держаних агенцій і здійснюється в умовах трансформації форм та смислів соціальної взаємодії між громадянами, бізнесом та органами публічного управління. Визначено контекст реалізації цієї ініціативи в США: проблематика інформаційної безпеки (кібербезпеки); кіберзлочинність та нові виклики до систем захисту державної інформації; важливе завдання щодо збереження таємниці приватного життя та приватної інформації в постіндустріальному суспільстві. Процес накопичення та ускладнення архітектоніки джерел (доктринальних, політичних, правових тощо) ініціативи «Е Уряд» у США співвідноситься з етапами концептуального становлення моделі е урядування навколо стрижневого архітектонічного принципу - принципу конвергенції громадянського суспільства, бізнесу та держави.

Ключові слова: архітектоніка джерел, реформування публічної служби, громадянське суспільство, конвергенція громадянського суспільства та держави, е-уряд, е-урядування

Architectonic of e-governance in the USA: conceptualisation and implementation of “e-government” initiative by president's G.W. Bush administration

Oleksii Onufriienko, Dnipropetrovsk regional institute for public administration National academy for public administration under the President of Ukraine

In proposed paper the modem state and main trends of public management and public service modernization in the USA in the context of the “E-Government” initiative by President G.W. Bush administration have been described. The current legal and political sources dealing with various aspects of “E -Government” implementation in the USA has been generalised. On the basis of the received results “E -Government” initiative has been interpreted as important stage of development of e-governance in the USA in the context of solving problem of fundamentally new model of statebuilding's creation. Specifics of “E -Government” implementation by complex architectonics of sources according to valid demands of information society have been traced.

In particular, it's scientifically proven that in the USA the current trend to the convergence with civil society as one of the main trends of the public management evolution against the background of e-governance conception's implementation is likely to persist.

“E -government” as President G.W. Bush administration's initiative has been substantiated as system of government information technologies used for data provision and e services functionality support, which leads to improvement of government agencies effectiveness and carried out in the conditions of transformation of forms and meanings of social interaction between citizen, business and public administration bodies. Context of this initiative implementation in the USA has been determined: information security (cyber- security), cybercrime and emerging challenges for systems protecting State information; important mission regarding privacy and confidential information protection in post- industrial society. Process of accumulation and sophistication of architectonics of sources (doctrinal, legal, political etc) relating to “E-government” initiative in the USA corresponds with phases of conceptual emergence of e-governance model surrounding the core architectonic principle - principle of convergence between civil society, business and the State.

Keywords: architectonics of sources, public service reformation, civil society, convergence of civil society and the State, e-government, e-governance

Архитектоника электронного управления в США: концептуализация и реализация инициативы «э-правительство» президентской администрацией ДЖ. Буша-мл.

Алексей Онуфриенко, Днепропетровский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины

В предлагаемой статье охарактеризовано современное состояние и основные тенденции модернизации публичного управления и публичной службы в США в контексте инициативы «Э-правительство» Президентской администрации Дж. Буша-мл. Обобщены существующие правовые и политические источники, посвященные разным аспектам реализации «Э-правительства» в США. На основе полученных результатов инициатива «Электронное правительство» интерпретирована как важный этап развития э -управления в США в контексте разрешения задачи по созданию фундаментально новой модели государственного строительства. Прослежена специфика имплементации «Э правительства» в контексте сложной архитектоники источников в соответствии с актуальными запросами информационного общества.

В частности, доказано, что в США сохранится тенденция к конвергенции публичной службы с гражданским обществом как один из основных трендов эволюции публичного управления на фоне реализации концепции э управления.

Обосновано, что «Электронное правительство» как инициатива администрации Президента США Дж. Буша-мл. - это система правительственных информационных технологий для предоставления данных и обеспечения работы э -сервисов, которая обуславливает повышение эффективности деятельности государственных агентств и осуществляется в условиях трансформации форм и смыслов социального взаимодействия между гражданами, бизнесом и органами публичного управления. Определен контекст реализации этой инициативы в США: проблематика информационной безопасности (кибербезопасности); киберпреступность и новые вызовы к системам защиты государственной информации; важное задание касательно сохранения тайны частной жизни и приватной информации в постиндустриальном обществе. Процесс накопления и усложнения архитектоники источников (доктринальных, правовых, политических и др.) инициативы «Электронное правительство» в США соотносится с этапами концептуального становления модели электронного управления вокруг стержневого архитектонического принципа - принципа конвергенции граждан ского общества, бизнеса и государства.

Ключевые слова: архитектоника источников, реформирование публичной службы, гражданское общество, конвергенция гражданского общества и государства, э-правительство, э-управление

Постановка проблеми

Завдання модернізації вітчизняного публічного адміністрування в цілому та публічної служби зокрема безумовно співвідноситься з актуаль - ними суспільними запитами щодо розбудови української держави та подальшого реформування державних інститутів, удосконалення та підвищення ефективності їх інструментарію, здійснення позитивного впливу на правову та, власне, управлінську культуру державних службовців тощо.

Ступінь розуміння таких запитів політичними елітами, їх інтерпретація та запровадження конкретних кроків щодо їх задоволення відображаються, зокрема, й у чинних нормативно правових актах та за конотворчих проектах. Вимушено дотримуючись безальтернативної рецепційної парадигми (якій все ж таки нерідко бракує системності, методичності, послідовності, незалежності від одномоментної політичної кон'юнктури, а іноді й конкретної концептуальної мети), спрямованої на запозичення з практики та доктрини розвинених країн (і передусім держав-членів ЄС) ефективних адміністративних механізмів, рішень, інструментів та нормативно правової бази, яка їх закріплює, українське суспільство нерідко стає полем спроб застосування моделей та окремих актів лінійної модернізації. Їй, запущеній «згори донизу», з одного боку, не вистачає необхідної політичної волі та енергії, а з іншого - повного та глибокого розуміння складного зарубіжного соціально політичного контексту, адміністративних та правових традицій різних держав, у межах яких було спродуковано об'єкти рецепції. У цьому сенсі невипадково такий концептуальний і дійсно стратегічний за траєкторією та мас штабами пропонованих реформ документ, як «Стратегія реформування державного управління України на 2016-2020 роки» (далі - «Стратегія 2016-2020», або Стратегія), схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474-р [8], цілком узгоджується з положеннями саме ранньої теорії модернізації. Ґрунтуючись на ідеї лінійного прогресу від певного початкового стану, який визнається архаїчним або таким, що не відповідає сучасним вимогам до публічного управління, й до бажаного рівня як результату системного оновлення, один із найважливіших елементів Стратегії передбачає реалізацію на вітчизняному ґрунті концеп ції електронного врядування.

Виходячи з цього, дослідження іманентної логіки виникнення та еволюції концепції електронного врядування та її інструментарію в «родових» суспільствах, у державах з дійсно піонерським досвідом у цій сфері (і передусім у США, які незмін - но називаються одними зі світових лідерів у сфері реалізації е -урядування), із з'ясуванням цілепокладаючих, інституційних, інструментальних, правових та політичних аспектів цих процесів, є цілком актуальним, оскільки дозволить у перспективі з'ясувати та описати додаткові фактори, що знижують ефективність модернізаційних спроб у сфері впровадження інформацій но комунікаційних технологій у публічне управління за вітчизняних умов трансформовуваного суспільства, та усунути чи принаймні знизити їх негативний вплив.

Розуміння цього зумовлює формулювання комплексної мети пропонованої статті, а саме: проаналізувати зміст моделі організації публічного управління «Е-у- ряд», реалізованої в межах основних ініціатив адміністрації Президента США Дж. Бушамол, як важливий етап концептуалізації та реалізації е урядування в США, що визначив основну парадигму північноамериканського державотворення на початку ХХІ ст., та простежити специфіку імплементації «Відкритого уряду» в контексті складної архітектоніки доктринальних, політичних та правових джерел у відповідності до запитів розвинутого інформаційного суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Системні засади тематичного напряму наукових досліджень у суспільствознавстві, які, до речі, нерідко проявляються нарівні сучасного категоріально - ідейного апарату програмних документів американських можновладців та текстів нормативно - правових актів США, закладено фундаторами концепцій постіндустріального та, власне, інформаційного суспільства (соціолог та футуролог Д. Белл [2], економіст Ф. Махлуп [18], антрополог Т. Умесао, соціолог та футуролог Й. Масуда [19] та ін.). Проблеми та перспективи реалізації концепції електронного врядування як важливого аспекту системного реформвання публічного управління та публічної служби (зокрема й в Україні) розглядаються в комплексних працях як вітчизняних науковців (під редакцією Ю. Ковбасюка [6], С. Серьогіна [7] та ін.), так і зарубіжних фахівців (О. Барабашев, Д. Боссарт, О. Ноздрачев, О. Оболонський, Дж. Сейферт [23; 24] та Дж. Фаунтін [14] та ін.). Системні компаративні дослідження сучасного стану публічного управління та еволюції національних моделей публічної служби в країнах ЄС, зокрема й стану реалізації в них моделей електронного врядування, представлено у працях відомих європейських учених, зокрема, Крісто фа Деммке [12], Крістофера Поллітта та Геерта Букера [21], Ж. Зіллера; Ф. Безе й Ж. Жано [9] аналізують хід адміністративної реформи останніх десятиріч у Франції, приділяючи увагу й питанням цифроізації публічної служби тощо.

Спеціальні дослідження проблематики впровадження інформаційно комунікацій них технологій на рівні публічного управління, зокрема узагальнення зарубіжного досвіду впровадження електронного врядування, здійснено під керівництвом відомого віт чизняного науковця С. А. Чукут (авт. колектив НАДУ - Т. Камінська, А. Камінський, М. Пасічник тощо) [4], інституційні та організаційні засади впровадження електронного врядування тощо. Системне дослідження інформаційних технологій як інновацій у державному управлінні запропоновано колективом науковців Інституту держави і права РАН (І. Л. Бачило, Е. В. Алфьорова, С. І. Семілєтов та ін.) [5].

Головний масив емпіричних джерел утворюють нормативно - правові акти США, предметом регулювання яких є різні аспекти е урядування, свободи інформації та інформаційної безпеки на всіх рів нях ієрархії: Конституція США 1787 р., статутне право (федеральні закони), президентські меморандуми, підзаконні акти (передусім меморандуми та циркуляри адміністративно бюджетного управління (АБУ), модельно рекомендаційні доку менти, правореалізаційна та правоінтерпретаційна діяльність. Проаналізовано й тематичні програмні політичні документи кількох послідовних президентських адміністрацій, що, зокрема, дозволило про стежити в них циклічні закономірності, спадкоємність і, навпаки, мінливість та ро зриви традиції.

Останніми десятиріччями спостерігається стрімке зростання інтересу вітчизняного наукового загалу до різних аспектів цифроізації, пов'язаних із концептуалізацією та практичним упровадженням е урядування в публічному управлінні в Україні та іноземних державах, що результує у видання монографічних досліджень, науково методичних розробок, публікацію наукових статей у всіх галузях сучасного суспільствознавства.

Серед усього строкатого багатоманіття сучасної англомовної наукової літератури маємо також відзначити наукові праці Дж. Фаунтін, яка є автором цілої низки фундаментальних досліджень щодо становлення е -урядування у США [14] та інших державах, зокрема й інституціональних аспектів е урядування (із зміщенням ак центів до політичного контексту цих про цесів). Досвід реалізації е-уряду та е-урядування в різних державах ЄС, звичайно, у компаративному сенсі, вивчають, зокрема, швейцарські спеціалісти П. Россель та М. Фінгер [22], фахівці Об'єднаного Дослідницького Центру Єврокомісії Ж.- К. Бургельман, Р. ван Бавель [10] та ін. У США останніми десятиріччями спостерігається підвищення уваги до здійснення компаративних досліджень стосовно національних практик реалізації е урядування в публічному управлінні, зокрема фундаментально різному розумінні його призначення, власне, у Сполучених Штатах та інших розвинених демократичних державах та, зокрема, в КНР, із визнанням того факту, що загальні та стандартизовані інформаційно комунікаційні технології можуть бути використані як для підвищення ефективності взаємодії громадян, бізнесу та держави, так і для покращення та зміцнення «вертикалі влади» у вигляді контролю центральних органів влади над місцевими [24, с. 3]. Це відображає, зокрема, й природне тяжіння влади до «вбудови» універсальних інформаційних технологій у національні політичні та адміністративні традиції. Результатом таких досліджень є, зокрема вельми корисне для сучасної західної наукової думки, розуміння неоднаковості сприйняття стандартизованих інструментів інформаційної епохи незахідними та квазізахідними суспільствами, що з різною ефективністю поєднують інновації з власними традиціями.

Проблематика упровадження інформаційно комунікаційних технологій у публічному управлінні утворює один із магістральних напрямів сучасної науки публічного адміністрування. Втім, спостерігаються суттєві відмінності у характері наукового дискурсу з прив'язкою до національної специфіки: зокрема у суспільствах, що знаходяться на стадії трансформації, науковий інтерес дослідників пов'язаний передусім з усебічним вивченням успішного іноземного досвіду реалізації концепції електронного врядування задля доктринального забезпечення програм модернізації національних систем публічно го управління. Навпаки, наука публічного управління в розвинених країнах, базуючись на високому рівні вже досягнутої цифроізації публічного управління, схиляється до обґрунтування прогностичних сценаріїв з урахуванням найактуальніших тенденцій розвитку постіндустріального інформаційного суспільства. Значна увага приділяється проблематиці інформаційної безпеки та оцінюванню нових викликів та загроз, визначенню методик захисту вразливих місць публічного управління в умовах упровадженої актуальної моделі електронного врядування: незаконний доступ до інформації в цілому та персональних даних громадян зокрема, втручання в ро боту автоматизованих та програмних систем, незаконний вплив на системи та механізми електронної демократії, системи підрахунку голосів тощо. Традиційно важливою залишається бюджетна проблема тика та можливість подальших скорочень публічних службовців за рахунок оптимізації електронного врядування.

Українська наука публічного управління (як і вітчизняне суспільствознавство загалом) не стоїть осторонь окреслених процесів. Останніми роками спостерігається формування нової масивної хвилі науково го інтересу до тематичної проблематики, при чому на рівні як вітчизняної наукової періодики, так і монографічних праць, дисертаційних робіт, науково дидактичних видань. Предметом наукового пошуку стає весь комплекс проблематики, пов'язаний із концептуальною розробкою та практичною реалізацією інструментарію цифроізації: концептуально-категоріальні засади електронного врядування як концепції публічного управління, моделі електронної демократії, електронного уряду та електронної держави та їх співвідношення, публічне (державне) управління розвитком інформаційного суспільства, нормативно-правове забезпечення концепції електронного врядування, налагодження системи адміністративних електронних послуг тощо. Емпіричною основою для досліджень стає широкий досвід упровадження електрон ного врядування в практику публічного управління розвинених зарубіжних країн та східноєвропейських держав. У фокусі тематичних досліджень незмінно перебуває історія розвитку електронного врядування в розвинених зарубіжних країнах у цілому та у США зокрема; відчувається тяжіння до компаративних досліджень, особливо з урахуванням східноєвропейського регіонального наукового доробку. Проте зміст та логіка становлення е-урядування у США в останні два десятиріччя (1999-2019 р.), особливо у формі ініціативи «Е-уряд» президентської адміністрації Дж. Буша-мол., ініціативи «Відкритий уряд» президентської адміністрації Б. Обами та її подальшої еволюції, що явно чи неявно підтримується й адміністрацією чинного президента Д. Трампа (зосередженої, щоправда, на інших аспектах внутрішньої та зовнішньої політики), залишаються недостатньо дослідженими вітчизняною наукою публічного управління, а великою мірою - навіть неописаними, що вмотивовує актуальність його усебічного вивчення за допомогою сучасної методології та оригінальних першоджерел у всій їх складній архітектоніці.

У той же час в Україні проблема реалізації концепції електронного врядування нерідко сприймається політичними еліта ми і значною частиною суспільства в цілому як другорядна чи периферійна, значно 42 поступаючись (як на рівні громадських обговорень, так і на рівні публічної риторики можновладців та тематичних наукових досліджень) проблематиці корупційних явищ у сфері державного управління, питанням формування особистісних якостей державних службовців, структурним та інституційним реформам, проблематиці децентралізації та бюджетної політики тощо. Наведене особливим чином актуалізує до - слідження ініціативи «Е-уряд» Президентської адміністрації Дж. Буша-мол., складної архітектоніки її джерел та специфіки її реалізації у США, узятій як логічний елемент безперервної еволюції північноамериканського державотворення та модернізації практики публічного адміністрування в сучасному інформаційному суспільстві.

Основний матеріал дослідження

В основі пропонованого нами підходу до розуміння сутності та специфіки роз гортання моделі е-урядування в США, який видається нам менш вузьким та контроверсійним, ніж наявні у науковій літературі політичний та техніко -юридичний підходи, котрі акцентують увагу відповідно на змісті політичних ініціатив стосовно діджиталізації публічного управління та основних нормативно правових актів, на основі яких здійснюються реформи, - побудова складної еволюційної архітектоніки джерел електронного врядування як інноваційного етапу розвитку публічного управління. Основний емпіричний матеріал, необхідний для цього, подано в доктринальних, політичних та, нарешті, чинних нормативно правових джерелах США, що регулюють становлення та розвиток моделі е урядування в цій країні. Цю архітектонічну систему (на рівні суто правових джерел) організовано відповідно до кількох чітко визначених та сприйнятих сучасним суспільствознавством пара метрів: предмет регулювання норматив- но - правового акту, юридична сила джерел права, специфіка законодавчого розуміння е-урядування як моделі публічного управління, що реалізується на практиці. При цьому вказані параметри використовують ся з урахуванням як загальної специфіки державотворення, правової системи та реалій публічного управління США, так і суто хронологічного перебігу подій, і, на решті, конкретної практики оперування власною джерельною базою важливої дер - жавної агенції США - АБУ (актуальні посилання на правові джерела на урядовому сайті [20]).

Термін «архітектоніка» у нашому випадку обрано не випадково. По перше, він узгоджується із власне північноамериканською специфічною традицією використан ня терміна «архітектура» у найменуваннях складних концептуальних та стандартизвальних урядових ініціатив, оформлених актами переважно програмно рекомедаційного характеру (на кшталт A federal enterprise architecture framework (FEAF)), яку, своєю чергою, було концептуально за позичено з бізнесової практики, де поняття «Enterprise architecture (EA)» як «архітек тура підприємства» чи «бізнес архітектура», чи «архітектура бізнес ініціатив» звичайно позначає «системний документ, що розробляється на основі місії, стратегії та довгострокових бізнес цілей розвитку банку та визначає необхідну організацій ну структуру, структуру каналів продаж і функціональну модель банку, а також документи, що використовуються у процесі розробки та реалізації продуктів і описі бізнес - процесів» [1, c. 68].

По друге, термін «архітектоніка» (давньогрец. apxi (archi) -- «головний» і давньогрец. tsktov (tektos) -- «будувати, зводити»), який первинно було спродуковано в межах архітектури як гібридної науки мистецтва, де він позначав головний принцип побудови та загальну систему зв'язків між окремими частинами композиції художнього цілого, останніми роками широко використовується не тільки у живописі, літературі, музиці, але й у гуманітарних та суспільствознавчих науках, цілком узгоджуючись із загальною тенденцію до конвергенції знань, здійснення комплексних мультиінструментальних міжгалузевих досліджень, термінологічного взаємообміну між різними науками та їх галузями, загальними та окремими науковими теоріями. Концептуально означений термін (як і похідне від нього терміносполучення «архітектонічні пласти») певною мірою співвідноситься з «археологічним методом», запропонованим видатним французьким філософом, істориком, теоретиком науки М. Фуко (див. «Археологія знання» та попередні праці). На наш погляд, можливості терміна «архітектоніка» та відповідного йому поняття використовуються сучасним суспільствознавством передусім для подальшої розбудови загальнонаукового системного підходу (та теорії систем) в його застосуванні до аналізу складної соціальної дійсності. Архітектоніка в будівництві (архітектурі) - найважливіша властивість загальної композиційності будови, що наочно демонструє питому вагу та призначення основних конструктивних частин й окремих матеріалів, з яких зведена кожна конкретна будівля. Архітектоніка проявляє себе передусім через чітко виражене членування (грані форми) і співвідношення частин цілого твору або будови: як зовнішніх, так і конструктивних [3, с. 25]. Розвиваючи та доповнюючи категоріальний апарат системного підходу у застосуванні до явищ соціальної дійсності, поняття «архітек тоніка» дозволяє сформувати модель еволюційного розгортання певного суспіль ного феномену з повноцінним охопленням багатоманіття соціокультурних передумов, що зумовили його «визрівання» в площині суспільної дійсності врахуванням різноякісних (доктринально- концептуальних, політичних, правових тощо) джерел, за допомогою яких цей феномен було оформлено, унормовано та інституалізовано, їх взаємного впливу, та, нарешті, взаємодії різних елементів досліджуваних процесів.

Таким чином, поняття «архітектоніка е-урядування в США» ілюструє поступо - ве розгортання моделі електронного урядування в цій державі як своєрідної розбудови публічного управління в межах традиційно відкритої моделі публічної служби, що одночасно з цим утворює оновлену та доповнену ітерацію дійсного суспільного договору, який зафіксовано Конституцією США. Етапи цього розгортання визначаються як суто хронологічно, так і відповідним ступенем концептуальної оформленості ідеї використання інформаційно комунікаційних технологій у публічному управлінні й межами її практичної реалізації у конкретних історичних умовах відповідно до політичної волі, що співвідноситься із запитами інформаційного суспільства. Інструментарій розбудови є гетерогенним і налічує концептуально-доктринальні джерела, що переважним чином спродуковані в межах американської інтерпретації «Нового публічного управління» як економіко адміністративної інституційної концепції та теорії постіндустріального суспільства, одночасно відповідаючи традиціям маркетизації суспіль них відносин у США; програмні політичні документи та промови кількох послідовних президентських адміністрацій (передусім президентів В. Клінтона, Дж. Буша-мол., Б. Обами, значно меншою мірою - Д. Трампа); складну ієрархію нормативно правових актів - статутного права, підзаконних джерел, модельного законодавства тощо.

Факт обрання 2001 р. нового, 43-го,

Президента США - республіканця Дж. Буша-мол. - великою мірою зумовлює появу на цьому етапі нових фундаментальних джерел політичного характеру, причому мова йде не стільки про формулювання принципово нових завдань, скільки про бажання «привласнити» тематичну проблематику новообраним президентом та його адміністрацією, можливо, оформивши в нові документальні й процедурні способи, та продовження й одночасний розвиток ідей електронного врядування, закладених та реалізованих у хронологічно попередніх джерельних пластах, як розумна реакція влади на чітко сформульовані запити суспільства, котре невпинно набуває ознак суспільства інформаційного.

Архітектонічна композиція цього пласту демонструє якщо не поглиблення розуміння проблематики е урядування, то його вагоме горизонтальне розширення, утворюючись як новими політичними, так і доктринальними й, безумовно, норматив но - правовими джерелами.

Так, 2001 року Президент Дж. Буш - мол. започатковує нову традицію, починаючи власну каденцію з оприлюднення «President's Management Agenda» («Поряд ку денного Президента в галузі управління») - ініціативи, спрямованої на підвищення ефективності федерального уряду [29]. У преамбулі, адресованій Конгресу США, наголошується на фактичному здійсненні реформ, а не на їх проголошенні, підкреслюється важливість категорій «результати» та «ефективність/результативність» стосовно оцінювання урядової діяльності [29, c. 1]. Стратегічна програма, викладе на у «Порядку денному», налічує 14 «сфер вдосконалення», на яких планувала сфокусувати власні зусилля президентська ад міністрація. Очевидно, що загалом такі положення продовжують, а іноді і дублюють риторику та цілепокладання адміністрації Президента В. Клінтона 90 - х рр. ХХ ст., концептуально відповідаючи обраному ще тоді напряму оновлення публічного управління та сходячи до головних ідей «НПУ».

Серед п'яти власне загальноурядових ініціатив провідне місце займала програма розширення електронного уряду, при - чому ця ініціатива фактично подавалася через критику досягнень попередньої адміністрації демократів. Так, головною проблемою у сфері реалізації моделі е урядування було названо наявність істотної диспропорції між позитивним впливом інформаційних технологій у приватному секторі (до 40 відсотків зростання продуктивності) та відповідними показниками публічного сектору. Причини цього зводилися до 4 -х чинників:

- практики оцінювання ІТ- систем у державних агенціях з точки зору їх влас них потреб, а не інтересів громадян;

- застосування урядовими агенціями ІТ систем для автоматизації вже наявних процесів замість розроблення нових та більш ефективних рішень: «саме так, як у 80 -ті роки приватні компанії використовували комп'ютери переважно для заміни друкарських машинок та калькуляторів» [29, с. 23];

- виникнення ситуації, коли, незважаючи на те, що ІТ пропонують нагоду для зламу застарілих бюрократичних структур, державні агенції навіть перспективи цього сприймають як загрозу для власного існування та витрачають енергію і ресурси на збереження адміністративних інстанцій та ієрархій, що втратили власний сенс вже роки тому;

- практика державних агенцій щодо незначної пріоритетизації проблеми взаємодії між власними ІТ системами (іноді така взаємодія є фактично неможливою) [29, с. 23-24].

Порівняння змістів «Порядку денного» та програмної доповіді віце президента США А. Гора «Від бюрократизму до результатів: створюючи уряд, що працює краще, а коштує менше» [26], яка була визначальним політичним документом первинної моделі е -уряду в 90 - ті рр. ХХ ст., дозволяє простіше помітити спільне, ніж виявити фундаментальні відмінності, особливе. Скажімо, переорієнтація на потреби громадян, дебюрократизація, пошук нових ефективних рішень та інформаційно технологічні можливості для покращення взаємодії між державними агенціями - це все загальні положення, що стосувалися сутності «уряду нового типу» з доповіді А. Гора. Враховуючи акценти, виставлені у преамбулі «Порядку денного» президента Дж. Буша- мол., слід визнати, що автори документа передусім наголошують на низькій результативності попередніх ініціатив, а не аналізують їх концептуальний вимір. Є вельми іронічним, що критика ефективності попередньої адміністрації фактично означає відсутність фундаментально нових е- ідей у республіканців, про - те одночасно підкреслює політичну по слідовність та спадкоємність у питаннях інформаційних технологій у публічному секторі.

Що стосується виокремлених адміністрацією Дж. Буша-мол. факторів неефективності ІТ публічного сектору, то означені проблеми випливають скоріше із природних відмінностей державних та приватних інституцій, ніж дозволяють на звати невдалими реформи 90 -х рр. ХХ ст. На порубіжжі віків ще спостерігалася відома ейфорія як від ідей «Нового публічного управління», так і від загального досвіду реформ публічного управління у Сполученому Королівстві та США (з поправкою на унікальність адміністративної практики цих держав). Пізніше як дослідники, так і можновладці з'ясували й можливі меж приватизації публічного сектору, і його негативні наслідки на кшталт послідовно - го процесу «спустошення держави», фундаментального зменшення можливостей впливу публічного сектору на суспільні процеси. Розчарування в ідеї послідовної приватизації публічного сектору в країнах континентальної Європи результувало, зокрема, у створення доктринальної концепції «Неовеберівської держави», що ґрунтується, зокрема, на сучасному переосмисленні інституціоналізму М. Вебера та всьому широкому спектрі сучасних суспільствознавчих неоінституціоналістських моделей [21]. У цьому сенсі цілком природним виявляється загальне відставання державних структур від приватного сектору у сфері ІТ -технологій, їх інертність, оскільки ця диспропорція великою мірою зумовлена різними цільовими, інструментальними та інституціональними показниками і насамперед - державними/ публічними інтересами та прибутком відповідно. Формалізований і певною мірою бюрократизований публічний сектор не є і не може бути тотожним мінливому, гнучкому та не завжди соціально відповідальному бізнесу. Сфера застосування тих самих інформаційно комунікаційних технологій є різною та відбиває різницю між приватним та публічним секторами. Зняття протиріч фундаментального характеру можливе передусім за рахунок створення гібридних органів на кшталт квазіавтономних неурядових організацій (кванго) на тлі універсального зближення держави і громадянського суспільства (але уникаючи ситуації спустошення держави). Тим самим подальший розвиток демократичної моделі уможливлюється за рахунок інституціональної гібридизації системи публічного управління, а проблематика державотворення, з огляду на означені процеси, інноваційно переосмислюється на рівні 46 науки публічного управління, яка у цьому сенсі переймає традиційну пальму першості в теорії держави і права та політології, котрі останніми роками зосередили - ся на поняттєво-категоріальній схоластиці або занурилися у занадто вузькогалузеву проблематику.

«Порядок денний» як програмний політичний документ передбачав розв'язання окреслених проблем у сфері реалізації моделі е -урядування у різні способи: утворення для громадян єдиних пунктів доступу до урядових е сервісів, які легко знайти; зниження навантаження на бізнес в частині звітування перед державними агенціями, якщо надмірна кількість звітів зумовлена тим, що державні органи не прагнуть відповідно використовувати вже отриману інформацію чи не користуються комерційними протоколами е-транзакцій; підсилення процесів обміну інформацією між федеральним урядом та урядами штатів та органами місцевого самоврядування, а також іноземними урядами та інституціями; автоматизація внутрішніх процесів у федеральних органах задля зниження видатків шляхом розповсюдження кращого досвіду серед усіх державних агенцій [29, с. 24].

Окреслені вище способи підвищення ефективності державних агенцій також важко назвати інноваційними. Усі вони так чи інакше підживлюються тими самими ідеями «НПУ» 90 - х рр. ХХ ст. про сервіс - ний характер діяльності органів публічно го управління в контексті маркетизації відносин у системі «держава - громадяни», необхідністю подальшого зниження видатків чи про необхідність активізації інформаційного обміну між державними інститутами і, зокрема, за рахунок переходу до електронного документообігу. Втім, «Порядок денний» президента Дж. Буша-мол. очевидно ґрунтувався вже й на досвіді здійснених реформ, зокрема й негативно - му, - саме внаслідок цього в аналізованому документі набуває пріоритету проблема надмірного навантаження приватного сектору у сфері е звітування перед держав ними органами та вказується на наявність диспропорції між е-ефективністю різних державних агенцій унаслідок неефективного обміну кращим досвідом між ними.

Слід також урахувати зміну макроекономічного контексту ініціатив нової адміністрації: традиційне для республіканців погіршення економічних показників на тлі агресивної зовнішньої політики робить проблематику контролю витрат публічним сектором значно більш актуальною, ніж у попередній період, навіть при збереженні тієї ж самої політичної риторики. Невипадково роль АБУ продовжує підсилюватися і передусім у сфері контролю бюджетної політики стосовно інвестицій агенцій в ІТ.

Окреслені тенденції проявляються й на рівні заявлених у «Порядку денному» очікуваних результатів пропонованих ініціатив: здійснювати високоякісну підтримку клієнтів незалежно від того, як контактують громадянин та агенція (телефоном, особисто, або за допомогою Інтернету); знизити видатки та зменшити складність ведення бізнесу з урядовими структурами; знизити урядові операційні витрати; забезпечити громадянам полегшений доступ до урядових сервісів; покращити доступ осіб з інвалідністю до веб сайтів агенцій та веб- додатків (веб- застосунків) е-уряду; нарешті, зробити уряд більш прозорим та відповідальним [29, с. 25].

Отже, і в цьому випадку демонструється повна спадкоємність із політичними програмами першої половини 90 - х рр. ХХ ст. Причому це стосується як змісту пропозицій (з відомою поправкою на критичну оцінку наявних результатів попередніх ре форм), так і загальної стилістики документа, який - традиційно для політичної риторики США - адресований «пересічному» американському виборцю, котрий недовірливо ставиться до органів влади, особливо на федеральному рівні, песимістично оцінює їх ефективність та відповідність урядових витрат результатам їх роботи, однак при цьому, за даними соціологічних до сліджень, звичайно не стикається з явищами порушення чи обмеження його прав чи, тим більше, із відвертою корупцією. Полегшений доступ громадян до е сервісів, що підтримуються урядовими структурами (агенціями), - ледь не основна тема «Порядку денного» стосовно е урядування. Таким чином, програмний політичний документ нової президентської адміністрації аналізованого періоду, демонструючи неабияку спадкоємність (якщо не пряме «привласнення» проблематики, ідей та навіть мовних зворотів та кліше) стосовно стратегії розвитку е уряду адміністрації попередньої, майже не розвиває їх, лише частково оновлюючи вживану термінологію та критично оцінюючи наявні здобутки попередників.

Втім, на відміну від президентських меморандумів 1999 р. «Про електрон - ний уряд» (Memorandum on Electronic Government) та «Про використання інформаційної технології для вдосконалення нашого суспільства» (Memorandum on the Use of Information Technology To Improve Our Society) [27; 28], які запропонували фундаментально нове розуміння е уряду в США, котре ґрунтувалося на ідеї принципового оновлення механізмів взаємодії між державою, бізнесом та громадянським суспільством за допомогою широкого використання інформаційно комунікаційних технологій у публічному управлінні, у «Порядку денному» 2001 р. спостерігається своєрідний концептуальний «відкат» до більш ранніх ідей стосовно е урядування, певна примітивізація та вульгаризація проблематики, скорочувальне редагування суспільно значущого змісту реформ та звуження горизонту перспектив інноваційно - го розвитку публічного сектору.

Натомість концептуальний розвиток е-урядування відбувається на іншому архітектонічному рівні, що охоплює тематичні ідейно-теоретичні джерела. При цьому відбувається трансформація наукової доктрини, що сприяла реформам опосередковано, пропонуючи ідеї та рішення з «переднього краю» сучасної науки. З'являються комплексні експертно аналітичні дослідження, покликані безпосередньо програму вати реформування публічного сектору, підтримані відповідними емпіричними соціологічними дослідженнями чи принаймні результатами системного опитування широких верств громадян. Серед впливових джерел такого роду слід насамперед навести дослідження Пітера Д. Харта під егідою вже згадуваної Ради з підвищення ефективності уряду - «Е-уряд: наступна Американська революція» 2001 р. [16]. Автор, зокрема, констатував факт реальності е-трансформації суспільного життя, заперечуючи теоретичний чи тім більше уявний характер становлення інформаційного суспільства у США, що, зокрема, передбачає принципово нові форми взаємодії держави та громадськості. Водночас постулюється необхідність трансформації державного механізму за допомогою е у ряду, що забезпечить рух від простої автоматизації наявної управлінської практики і до зміни самого способу діяльності державної машини [5, с. 148].

Після підкреслено приземленої, занадто політично традиційної та навіть реверсивної риторики «Порядку денного» Президента Дж. Буша-мол. у концептуальному документі «Е уряд: наступна Американська революція» спостерігаємо тріумфальне повернення ідеології президентських меморандумів В.Клінтона 1999 р. та їх подальший розвиток. Особливо цінним ви - являється факт здійснення соціологічних досліджень у контексті підготовки цього документа Радою з підвищення ефективності уряду. Так, П. Хартом було опитано більше 1000 громадян, 150 публічних службовців на всіх рівнях (федеральний, рівень штату, місцевий рівень), 155 так званих «інституціональних клієнтів» уряду, що репрезентують бізнес та неурядові організації. Серед питань, що цікавили соціологів, - думка респондентів стосовно переваг е уряду та необхідної швидкості його розвитку, їх занепокоєння стосовно цифрової нерівності (цифрового бар'єру) тощо [11, с. 2]. До найбільш затребуваних е сервісів респонденти віднесли такі: до ступ до медичної інформації Національних інститутів охорони здоров'я США (80 %), доступ до даних про результати голосувань (77 %), сайт з коментованим законодавством (71 %) тощо. Респонденти акцентували основні переваги е уряду та ким чином: підвищення відповідальності уряду перед громадянами (36 %), ширший доступ громадськості до інформації (23 %), більш ефективний з точки зору витрат уряд (21 %) [11, с. 5]. Одним з найцікавіших і несподіваних результатів саме цього опитування стало фундаментально різне ставлення громадян та власне публічних службовців до оцінки швидкості розбудови е взаємодії: якщо останні висловилися за пожвавлення змін, то широка громадськість схилялася до більш поступального руху, переважним чином переймаючись проблемами захисту приватної інформації та загальною інформаційною безпекою [11, с.5]. Подальші події, пов'язані із розвитком е урядування та цифровізацією держави, довели, що такі побоювання були цілком обґрунтованими. Серед соціологічних досліджень цього періоду зазначимо наймасштабніші: доповідь дослідницької групи Моментум (Momentum Research Group), дослідження Інституту телекомунікацій та політики (Telecommunications and Policy Institute), реалізовані ініціативи окремих штатів, зокрема програма офісу урядових інновацій губернатора Каліфорнії (Governor's Office of Innovation in Government), опитування громадян агенцією урядових інформаційних технологій (Government Information Technology Agency (GITA)) у штаті Арізона, соціологічні дослідження за результатами впровадження окремих е сервісів у штатах Юта, Індіана, Техас [11] та ін.

Узагальнення цілої серії соціологічних досліджень цього періоду, здійснених як урядовими структурами окремих штатів, так і дослідницькими організаціями на ціонального рівня, дозволяє нам сформулювати перелік найбільш затребуваних соціумом е сервісів у визначений період (ранжовано у низхідній послідовності при збереженні відносно високого ступеня затребуваності кожного сервісу), який не суттєво, але дещо відрізняється від результатів опитування П. Харта:

- е- оновлення посвідчення водія;

- е- реєстрація виборця;

- інформація стосовно парків, розташованих у штатах та резерваціях;

- е- голосування;

- доступ до єдиного порталу урядових е- послуг;

- е замовлення сертифікатів (зокрема про народження, шлюб, смерть);

- електронна сплата податків;

- е замовлення ліцензій на полювання та рибну ловлю;

- доступ до медичної інформації Національних інститутів охорони здоров'я.

Продовжують публікуватися і суто аналітичні дослідження, звичайно, з обґрунтованими прогностичними оцінками. Зокрема, дослідження Е. Лі та Р Аткінсона «Руйнуючи бюрократичні бар'єри: наступна фаза е-уряду», підготовлене під егідою Інституту прогресивної політики у 2001 р., подає власну оцінку авторів сучасного на той момент стану е-уряду в США та пропонує розглядати системну інтеграцію як фундамент наступного етапу його розвитку, зокрема інтеграцію урядових структур за допомогою е взаємодії і передусім за рахунок інтеграції всіх е сервісів різних агенцій в межах одного порталу е послуг уряду, відхід від суто інформаційних сайтів, що не пропонують е- послуг, об'єднання кращих практик приватного та публічно го секторів на тлі ефективної інноваційної діяльності та ін. [17, с. 8 -10]. Незважаючи на загалом прикладний характер рекомендацій та традиційний для цих років вплив ідей «НПУ» та «УНП», важливим результатом є, зокрема, виокремлення та додаткове обґрунтування трьох основ «цифрового уряду» - доступність, безпека та недоторканість приватного життя [17, с. 23], демонструючи очевидне зміщення акцентів на проблематику інформаційної безпеки, яка згодом стане ледь не домінантною на рівні державної політики.

Осмислення отриманих результатів дозволило американським науковцям ем пірично обґрунтувати висновок про те, що рух до е уряду означає зміну способу взаємодії громадян та бізнесу з урядовими структурами [17, с. 6 - 7]. Зусилля мають бути спрямовані на з'ясування того, що саме (у контексті означених змін) суспільство очікує, прагне отримати і, навпаки, не бажає або з приводу чого має занепокоєння [17, с. 6 - 7]. Ці завдання, на думку Е. Лі та Р Аткінсона, мають бути розв'язані у тісному контакті з громадськістю та за допомогою найсучасніших соціологічних методів. Подальший розвиток е-урядування як у США, так і в інших країнах, свідчить, що такі суспільні запити до урядових е- сервісів утворюють своєрідний золотий стандарт ранніх етапів е урядування, який має бути прийнятий до уваги державами, що модернізують власні системи публічного управління та бажають врахувати позитивний іноземний досвід. Зрозуміло, що в цих процесах мають бути застосовані відомі поправки на соціокультурну, правову та політичну специфіку, державотворчі тенденції та адміністративні традиції.

Втім, слід зазначити, що на цьому архітектонічному пласті спостерігаються істотні диспропорції між змістом політичного програмного документа президентської адміністрації та доктриною, що в кінцевому рахунку ґрунтується на соціологічних опитуваннях, які відомою мірою відбивають реальні суспільні запити та розуміння реформ публічного сектору різ ними верствами громадськості, що (географічно) репрезентують як різні штати США, так і державу в цілому. По перше, «Порядок денний» президента Дж. Буша-мол. у цілому і стосовно е-урядування зокрема так і не виходить за межі звичної риторики «НПУ» 90 - х рр. минулого століття стосовно підвищення ефективності роботи уряду на тлі незмінного завдання скорочення витрат (що частково пояснюється консерватизмом республіканців, особливо стосовно внутрішньої політики держави). У той же час доктринальні джерела підхоплюють та розвивають ідеї про принципово нову модель відносин між державою, бізнесом та громадянським суспільством за допомогою активного та творчого використання інформаційно комунікаційних технологій та цифровізації суспільного життя, що утворює фундаментально новий рівень розуміння та сприйняття тематичної проблематики. По -друге, дані актуальних на той момент соціологічних опитувань, узагальнені доктриною, свідчать про відсутність у президентської адміністрації Дж. Буша-мол. реальних відомостей про настрої суспільства стосовно е - взаємодії з державою, принаймні на момент створення «Порядку денного» (чи про їх ігнорування відповідно до інших пріоритетів). Дійсно, згаданий політичний документ великою мірою фокусується на критиці результатів роботи попередньої адміністрації, зокрема, підкреслюючи низьку результативність здійснених ініціатив у сфері е урдування й наголошуючи на необхідності пришвидшення е-реформування публічного сектору, який значно відстає від сектору приватного в цьому сенсі. Втім, дані соціологічних досліджень свідчать про те, що суспільного запиту на занадто швидке упровадження е урядування не існувало, а респонденти були стурбовані реальними та потенційними загрозами їх приватності та інформаційній безпеці.

Думається, що не випадково актуальні доктринальні джерела з їх розвиненим концептуально ідеологічним розумінням е урядування та його перспектив у контексті проблематики взаємодії держави та громадянського суспільства вплинули на подальшу законотворчу діяльність. Законодавчий рівень цього архітектонічного пласту утворюється передусім таким важливим нормативно правовим актом, як фдеральний Закон «Про електронний уряд» 2002 р. (E - Government Act of 2002) [13].

У розділі 2 Закону, який фактично виконує функцію традиційної преамбули, розкриваючи мотивацію законодавця, телеологічні та інструментальні аспекти ініціатив, втілених у законі, постулюється, зокрема, наступне. Конгрес США визнає, що використання комп'ютерів та Інтер - нету швидко трансформує соціальні взаємодії та взаємовідносини між громадянами, бізнесом та урядом [13, с. 2]. У той же час спостерігається нерівномірність ступенів успішності Федерального Уряду у застосуванні інформаційних технологій для покращення урядових функцій та сервісів, досягнення більшої ефективності, забезпечення підвищення доступності урядової інформації та розширення участі громадян у діяльності уряду [13, с. 2]. Зокрема, Конгрес називає такі проблеми актуального рівня розвитку е урядуван ня в державі: більшість інтернет - сервісів Федерального Уряду розробляються та втілюються окремо, відповідно до юрисдикційних повноважень та обмежень окремих департаментів чи агенцій, замість того, щоб бути взаємоінтегрованими, відповідно до функції чи предмету відання. Одночасно з цим інтернет- сервіси уряду, що передбачають кооперацію між державними агенціями, є найбільш складними для розроблення та впровадження, зокрема внаслідок браку дієвих механізмів фінан сування такої кооперації. Іншими словами, традиційні бюрократичні форми (але бюрократичні не в континентально євро пейському, «веберівському» розумінні, а відповідно до реалій відкритої емпіричної публічної служби в США) великою мірою унаслідуються, а не трансформуються урядовими е- сервісами. Дійсно нові форми є взаємодії між агенціями мають знижені параметри ефективності внаслідок певної застарілості суто бюджетних інструментів їх фінансування. Водночас з урахуванням окреслених проблем Конгрес визнає е -уряд безумовно «критичним елементом» [13, с. 2] публічного управління, що має бути імплементований як частина цілої системи заходів, що враховують також фінансові, кадрові, закупівельні стратегії, пов'язані з відповідними викликами до держави.