Архітектоніка електронного врядування у США: концептуалізація та реалізація ініціативи "е-уряд" президентською адміністрацією ДЖ. Буша-Мол.

Телеологічна частина розділу 2 окреслює стислий перелік завдань, які законодавець планує розв'язати цим нормативно - правовим актом. Перше з них - це забезпечення ефективного керівництва зусиллями Федерального Уряду щодо розроблення, впровадження та просування сервісів і процесів е-уряду за допомогою створення посади Адміністратора нового Офісу Електронного Уряду (Office of Electronic Government) у структурі АБУ [13, с.2]. Серед більш абстрактних завдань - сприяти використанню Інтернету та інших інформаційних технологій для розширення можливостей участі громадян у діяльності уряду, взаємодії між агенціями у справі забезпечення урядових е сервісів, підтримувати застосування інформацій но комунікаційних технологій для надання інформації та сервісів, орієнтованих на потреби громадян та зниження витрат і навантаження на бізнес та урядові установи, сприяти більшій прозорості й відповідальності Федерального Уряду, транс формуванню діяльності агенцій шляхом використання, де це можливо, найкращого досвіду з публічного та приватного секторів, при цьому зважаючи на вимоги чинного законодавства стосовно охорони приватного життя, державної безпеки, зберігання документації тощо (с. 3).

Вагомим концептуальним та нормуючим внеском цього Закону було дефінування поняття е-уряду, під яким законодавець розумів використання Урядом веб-застосунків та інших інформаційних технологій, поєднаних із процесами, що втілюють ці технології для:

1) надання (якщо доступ був відсутній) чи вдосконалення доступу до урядової ін формації та сервісів для громадськості, агенцій та інших урядових установ;

2) забезпечення необхідних позитив них зрушень у діяльності Уряду, що може включати підвищення ефективності, продуктивності, покращення якості сервісів чи трансформаційні зміни традиційних функцій [13, с. 4].

Таке визначення, із подальшими уточненнями стосовно означених пунктів, на решті, стало вагомим здобутком термінологічної стандартизації е-урядування в США щодо розкриття концептуального змісту цієї моделі організації публічного управління у цифрову епоху. Позитивний внесок цього нормативно правового акту - встановлення тезаурусу е-урядування - продовжують відзначати і нині, зокрема, у доктринальних джерелах (і не тільки американських авторів) та на рівні аналітичних доповідей дослідницької служби Конгресу США [5, с. 150].

Узагальнюючи та аналізуючи положення Закону в цій частині, зазначимо, що цей нормативний акт в ідейно концептуальній площині має дійсно системний характер, несуперечливо підсумовуючи та розвиваючи як попередні програмні політичні документи двох послідовних президентських адміністрацій, так і положення відповідних чинних нормативно правові акти, спираючись на доктрини інформаційного суспільства та е урядування і, безумовно, враховуючи дані останніх соціологічних досліджень. Дійсно, демонструючи відому спадкоємність стосовно цитованих президентських меморандумів президента В. Клінтона 1999 р., Конгрес у тексті цього закону офіційно інтерпретує комп'ютеризацію та інформатизацію, зокрема засобами Інтернет, як дієвий чинник трансформування форм і змісту взаємодії у тріаді головних учасників чинного суспільного договору: громадян та їх об'єднань, бізнесових та урядових структур. При цьому пропонована законодавцем модель не редукується до абстрактної фасадної фор мули. Навпаки, принцип взаємодії держави і громадянського суспільства, взаємодії окремих державних органів між собою та 52 підвищення її ефективності за допомогою е інструментів так чи інакше проявляється у змісті більшості ініціатив у межах моделі е уряду. Так, наявні проблеми у сфері роз будови е урядування подаються в тексті Закону крізь призму оцінки ефективності взаємодії на рівні державних агенцій із висновком про її недостатній рівень, про недостатній рівень е кооперації між аген ціями та про відсутність уніфікованої системи е послуг загальнодержавного рівня.

На відміну від «Порядку денного» президента Дж. Буша-мол., який занадто негативно оцінював результати дій попередньої адміністрації, аналізований За конкоректно пов'язує означені проблеми передусім із неефективною бюджетною політикою, з ще недостатньо адаптованими до реалій інформаційного суспільства державними фінансовими важелями. Конгрес звертає увагу на проблематику інформаційної безпеки, що з'являється вже в преамбулі Закону і розвивається в його окремих структурних частинах.

Цілепокладаючі (телеологічні) аспекти взаємодії держави та суспільства, обґрунтовані в преамбулі Закону, надалі доповнюються її інструментальним аспектом у найзагальнішому вигляді, що загалом відповідає ідеям НПУ про необхідність застосування в діяльності державних агенцій у сфері опанування та використання е технологій кращого досвіду приватного сектору. Таким чином, модель конвергентної взаємодії держави і суспільства [7] продовжує послідовно і логічно розгортатися: відбувається послідовний рух від її ціннісних та телеологічних аспектів до інституціональних та інструментальних, яким присвячено наступний розділ Закону «Про електронний уряд».

У повній відповідності до цілепокладаючої частини преамбули Закону роз гортається його змістова структура. Так, секція 101 під назвою «Сервіси е -уряду адміністративно - бюджетного управління» (§3602. Office of Electronic Government) містить правові норми, відповідно до яких утворюється Офіс Електронного Уряду (ОЕУ) у складі АБУ на чолі з Адміністратором, що призначається Президентом. На Адміністратора ОЕУ покладався обов'язок допомагати дирекції АБУ у встановленні стратегічного напряму для імплементації електронного уряду у відповідності до чинного законодавства (статутів), зокре ма Privacy Act, the Government Paperwork Elimination Act, та the Federal Information Security Management Act of 2002 [13, c. 4- 5]. Серед інших обов'язків Адміністратора ОЕУ - співпрацювати з іншими офісами АБУ задля нагляду над імплементацією програмних положень е-уряду стосовно контролю інвестицій в інформаційні технології, розробка загальноорганізаційних архітектур, а також стосовно інформаційної безпеки, проблеми забезпечення приватності, доступу, розповсюдження і збереження урядової інформації та проблеми доступу до ІТ- послуг осіб з інвалідністю [13, c. 5]. Закон зобов'язував Адміністратора виконувати функції е уряду безпосередньо, а саме: 1) консультувати стосовно ресурсів, необхідних для розробки та ефективного здійснення ініціатив програми е-уряду; 2) рекомендувати зміни, що мають відношення до загальноурядових стратегій та пріоритетів стосовно е уряду;

3) здійснювати загальне керівництво для виконавчої гілки влади стосовно ініціатив е уряду; 4) сприяти інноваційному застосуванню ІТ державними агенціями; 5) наглядати за розподіленням коштів Фонду е-уряду (що встановлювався цим законом) та забезпечувати належне управління й координацію ресурсами Фонду; 6) координувати разом з Адміністратором Служб Загального Призначення (Administrator of General Services) стосовно програм, що здійснюються Управлінням Служб Загального Призначення (General Services Administration (GSA)) для сприяння е-у- ряду та ефективного використання інформаційних технологій агенціями; 7) очоли - ти та керувати діяльністю Ради Головних Директорів з інформаційних технологій (Chief Information Officers Council), яка створювалася відповідно до цього Закону; 8) сприяти встановленню рамкових правил щодо ІТ- стандартів Уряду, які розробляються Національним Інститутом Стандартів та Технологій (National Institute of Standards and Technology (NIST)); 9) ко - ординувати зусилля разом з Адміністратором Федеральної Політики Закупівель для забезпечення ефективної реалізації ініціатив електронних закупівель; 10) допомагати федеральним агенціям у забезпеченні стандартів доступності е сервісів тощо [13, c. 5- 6].

Параграф §3603 Закону під назвою «Chief Information Officers Council» встановлював (точніше - кодифікував на рівні статуту, оскільки цей орган було утворено Виконавчим Наказом Президента США 13011 «Federal Information Technology» [15]) Раду Головних Директорів з інформа ційних технологій як «основний міжустановчий форум», покликаний покращити діяльність агенцій, пов'язану з дизайном, надбанням, розробленням, модернізацією, використанням, функціонуванням, обміном та ефективністю (продуктивністю) інформаційних ресурсів Федерального Уряду [13, c. 7- 8]. У цьому ж параграфі Закону було визначено перелік функцій Ради: розробка рекомендацій стосовно управлінських політик та вимог у сфері інформаційних ресурсів, обмін досвідом, ідеями, кращим досвідом та інноваційними підходами, пов'язаними з управлінням інформаційними ресурсами, допомога Адміністратору у справах визначення, розроблення та координації міжагенційних проектів для підвищення ефективності Уряду за допомогою використання інформаційних технологій та ін. [13, с. 8].

У параграфі §3604 «E- Government Fund» містились норми, які встановлювали у складі Міністерства фінансів США (Treasury of the United States) Фонд Е-Уряду, що мав підтримувати проекти розвитку щодо здатності Уряду функціонувати з активним використанням інформаційно- комунікаційних технологій [13, с. 8- 9], наділяючи Адміністратора низкою повноважень стосовно процедур фінансування означеного напряму ініціатив.

Секція (розділ) 202 Закону «Федераль - не управління та сприяння сервісам Е Уряду» (Federal Management and Promotion of Electronic Government Services) покладала низку обов'язків на агенції стосовно ви - конання цього закону в цілому та надання відповідних е- сервісів зокрема [13, с. 14]. Секція 203 Закону встановлювала норми стосовно уніфікації підходів агенцій до використання електронних підписів [13, c. 14-15], Секція 204 Закону регулювала утворення та функціонування Федерального інтернет- порталу [13, с. 15] тощо. інформаційний уряд соціальний архітектоніка

Таким чином, ретельний змістовий аналіз тексту закону дозволяє пересвідчитись у тому, наскільки послідовно і несуперечливо ціннісні, телеологічні аспекти е взаємодії держави та суспільства, ідейно концептуальний фундамент моделі е -уряду, закладені у преамбульній частині цього нормативно правового акту, втілюються у життя та розвиваються за допомогою системи інституціональних та інструментальних новацій. Іншими словами, програмна модель реалізовувалася за допомогою низки конкретних державотворчих ініціатив. При цьому новий ор - ган виконавчої влади - Офіс Електронного Уряду (ОЕУ) із добре прописаними повноваженнями - інструментами - доповнюється дорадчим органом (Радою Головних Директорів з інформаційних технологій), покликаним передусім підсилити міжагенційну взаємодію у площині е- ініціатив, та спеціально забезпечується фінансування за допомогою утвореного відповідно до цього ж закону Фонду Е-Уряду у складі Міністерства фінансів США. Враховуючи це та пам'ятаючи той факт, що ОЕУ утворювався як адміністративний структур ний елемент адміністративно бюджетного управління, відзначимо великий ступінь фінансової підтримки державотворчих ініціатив, органічну «вписаність» інституціональних нововведень у бюджетну політику держави.

Титул ІІІ (Секція 301) під назвою «Інформаційна безпека» («INFORMATION SECURITY») містить масив правових норм, які утворюють Закон «Про управління федеральною інформаційною безпе кою» 2002 р. (The Federal Information Security Management Act of 2002 (FISMA, 44 U.S.C. § 3541) [13, c. 48], встановлюючи основи державної системи захисту інформації та інформаційних систем (зокрема дефінуючи цілу низку важливих понять) від несанкціонованого доступу, використання, розкриття (розголошення), дезорганізації, модифікації та знищення з метою забезпечення цілісності інформації, яка передбачає її автентичність, конфіденційності, що передбачає захист таємниці при ватного життя та, нарешті, її доступності (§3542) [13, с. 49].

Проблематика інформаційної безпеки в цілому та окремих її аспектів (як і від повідні нормативно правові акти та тематична управлінська практика), звичайно, не потрапляє до поля зору дослідників становлення е уряду та е урядування в США та інших зарубіжних країнах. Нерідко вона зводиться до суто технічних аспектів, що видаються другорядними або такими, що стосуються не стільки теорії та практики публічного управління, скільки відповід них підгалузей кримінального права, що встановлюють відповідальність за кіберзлочини тощо. Втім, іманентна логіка розгортання моделі е-урядування в США, проілюстрована складною архітектонікою джерел, не дозволяє винести проблеми інформаційної безпеки «за дужки» при дослідженні практики упровадження інформаційно комунікаційних технологій у публічному управлінні цієї держави. Дійсно, проблеми захисту урядової, бізнесової та персональної інформації, збереження таємниці приватного життя громадян, інструментарій та гарантії інформаційної безпеки - це незмінна складова частина і широких дискусій, і конкретних ініціатив стосовно реалізації моделі е -уряду як надбудови публічного управління у цифрову епоху, присутня на доктринальному рівні, рівні політичних програм, державотворчих проектів та чітко виражена у суспіль них запитах, що підтверджуються результатами соціологічних опитувань.

Більше того, на важливість інформаційої безпеки для відповідальної реалізації е-урядування в США, особливо в сучасну епоху, вказує не тільки складна архітектоніка джерел цього архітектонічного пласту, але й факт ухвалення федерального Закону «Про управління федеральною інформаційною безпекою» як Титулу ІІІ Закону «Про електронний уряд» (з кодифікаційною формулою «a United States federal law enacted in 2002 as Title III of the E-Government Act of 2002») та факт наведення закону «Про управління федеральною інформаційною безпекою» серед основних правових актів, що регулюють актуальну діяльність Офісу Е-уряду та інформаційних технологій у складі АБУ [20] (за станом на 2019 р. включно). Варто зазначити, що в подальшому тематика кібербезпеки як частини державної політики у США тільки підсилюватиметься, що відповідатиме загальносвітовим трендам у цій царині.

На рівні підзаконних актів важливу роль у розбудові моделі е уряду в США на цьому етапі знову передбачувано зіграли меморандуми АБУ. Так, програмний меморандум 01- 28 «Е-Уряд, орієнтований на громадян (громадяноцентричний е у ряд): розробляючи план дій» (Memoranda 01- 28 (Citizen - Centered E - Government: Developing the Action Plan)) [25] був прий нятий на виконання стратегічних політичних програм Президента Дж. Буша-мол., починаючи з «Порядку денного» у частині ініціатив, що стосуються е уряду. На ос нові приписів цього меморандуму АБУ було утворено міжагенційну робочу групу під керівництвом Марка Формана, ново- призначеного (на той момент) Заступника Директора АБУ з інформаційних технологій та е-уряду, для з'ясування пріоритетних напрямків дій, які б забезпечували досягнення стратегічних успіхів у чотирьох сферах е - взаємодії [25]: е - сервіси для громадян, е сервіси для бізнесу, внутрішньоу рядові справи, проблеми внутрішньої ефективності та результативності. Тим самим було унормовано ніщо інше, ніж форми (напрями) е урядування, що пізніше стали своєрідним стандартом у цій сфері, визначаючи відносини у системах «уряд громадяни» (G2C, Government to Citizens), «уряд- бізнес» (G2B, Government-to- Business), «уряд-уряд» (G2G, GovernmentGovernment). Опрацьовані цією робочою групою рекомендації були розглянуті та за тверджені президентської Радою з управління (President's management council, PMC) та оформлені відповідним нормативним документом [5, с. 152].

Головний архітектонічний принцип аналізованого архітектонічного пласту зводимо до наступного. Е-уряд як ініціатива адміністрації Президента США Дж. Буша-мол. - це система урядових інформаційних технологій для надання даних та забезпечення роботи е-сервісів, котра обумовлює підвищення ефективності діяльності держаних агенцій та здійснюється в умовах трансформації форм та смислів соціальної взаємодії між громадянами, бізнесом та органами публічного управління. Контекст реалізації принципу в США - проблематика інформаційної безпеки, кіберзлочинність та нові виклики до систем захисту державної інформації, важливе завдання щодо збереження таємниці приватного життя та приватної ін формації в постіндустріальному суспільстві тощо.

Процес накопичення та ускладнення архітектоніки джерел ініціативи «Е-Уряд» у США співвідноситься з етапами концептуального становлення моделі е-урядування навколо стрижневого архітектонічного принципу - принципу конвергенції громадянського суспільства, бізнесу та держави. Використання категорії «архітектоніка» у пропонованому розумінні дозволяє, зокрема, простежити взаємопов'язані етапи оформлення принципу конвергенції у США в інтегративному контексті: послідовно рухаючись від аналізу змісту соціологічних, економічних досліджень футурологічного характеру фундаторів теорії інформаційно го суспільства, звернувши при цьому увагу на співвідношення доктрини з реаліями становлення постіндустріального суспільства та прогнозами щодо його подальшого розвитку, до ілюстрації впливу доктринальних ідей, підтриманих запитами суспільства, ко тре модернізується у формі діджиталізації, на відповідні програмні політичні документи (адміністрацій президентів В. Клінтона, Дж. Буша-мол., Б. Обами, Д. Трампа) та, нарешті, відстежити специфіку їх реалізації у ході конкретних державотворчих реформ та впровадження публічно адміністративних інновацій, оформлених нормативно правовими актами різного рівня.

Біблюграфічні посилання

1. Банківська енциклопедія / С.Г. Арбузов, Ю.В. Колобов, В.І. Міщенко, С.В. Науменкова. - К.: Центр науко - вих досліджень Національного банку України: Знання, 2011. - 504 с. - Режим доступу: https://www.bank.gov. ua/doccatalog/document?id=112997.

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. - М.: Academia, 2004. - 944 с.

3. Власов В.Г. Иллюстрированный художественный словарь. - СПб.: Икар, 1993. - 272 с.

4. Інституційні та організаційні засади впровадження електронного урядування:кращі зарубіжні практики

/ авт. кол.: П. Радченко, Т. Соболева, О. Берникова, Д. Курилюк, В. Стаднік, С. Сметанін, О. Жмеренецький; за заг. ред. С.А. Чукут, О.В. Загвойської. - К.: НАДУ 2011. - 172 с. - Режим доступу: http://ktpu.kpi.ua/wp- content/uploads/2016/02/Institutsijni -ta-organizatsijni -zasadi -vprovadzhennya-e_uryaduvannya.pdf.

5. Информационные технологии: инновации в государственном управлении: Сб. науч. трудов / РАН; ИГП. Сектор информ. права; ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отдел правоведения; отв. ред. Е.В. Алферова, И.Л. Бачило. - М., 2010. - 238 с.

6. Модернізація державного управління та європейська інтеграція України: наук. доп. / авт. кол.: Ю. В. Ков- басюк, К. О. Ващенко, Ю. П. Сурмін та ін. ; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. Ю. В. Ковбасюка. - К.: НАДУ 2013. - 120 с.

7. Публічна служба: системна парадигма: кол. монограф; за заг. ред. С.М. Серьогіна. - Дніпро: ДРІДУ НАДУ, 2017. - 256 с.

8. Стратегія реформування державного управління України на 2016 - 2020 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року N 474-p. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/474- 2016 -%D1%80/print1481047961954255.

9. Bezes, Ph., Jeannot, G. (2013). Public Sector Reform in France: Views and Experiences from Senior Executives.

Coordination for Cohesion in the Public Sector of the Future (COCOPS): www.cocops.eu.

10. Centeno, C., Van Bavel, R.Burgelman, J. (2005). A prospective view of e -government in the European Union. The Electronic Journal of e-Government, 3 (2), 59-66. Retrieved from: https://www.researchgate.net/ publication/228587398_A_prospective_view_of_e -government_in_the_European_Union.

11. Cook E., Meghan. (2000). What Citizens Want From E-Government. Current Practice Research. Center for Technology in Government University at Albany, SUNY. Retrieved from: https://www.ctg.albany.edu/media/pubs/ pdfs/what_citizens_want.pdf.

12. Demmke, Ch. (2010). Civil Services in the EU of 27 - Reform Outcomes and the Future of the Civil Service. EIPASCOPE, 2, 5-11. Retrieved from: http://aei.pitt.edu/29755/1/20101022095936_Eipascope_2010_2_Article1.pdf.

13. E-Government Act of 2002. Public law 107-347 (2002). 116 STAT. 2899. Retrieved from: https://www.congress. gov/107/plaws/publ347/PLAW-107publ347.pdf.

14. Fountain, J.E. (2001). Building the Virtual State: Information Technology and Institutional Change. Washington, D.C.: Brookings Institution Press.

15. General Services Administration (GSA). (2019). Chief Information Officers Council (CIOC). Washington, DC.

Retrieved from:https://www.gsa.gov/about-us/organization/office -of-governmentwide -policy/office -of-shared-

solutions and performance improvement/chief information officers council cioc.

16. Hart D., Peter. (2001). Council for Excellence in Government: E -Government: The Next American Revolution.

17. Leigh, A. & Atkinson, R.D. (2001). Breaking Down Bureaucratic Barriers. The Next Phase of Digital Government. Washington, D.C.: Progressive Policy Institute. Retrieved from: http://andrewleigh.org/pdf/Digital%20 government%20report%20(PPI).pdf.

18. Machlup, F. (2014). Knowledge: Its Creation, Distribution and Economic Significance. Vol. I: Knowledge and Knowledge Production. Princeton: Princeton Univ. Press.

19. Masuda, Y. (1980). The Information Society as Post Industrial Society. Transaction Publishers.

20. Office of E -Government & Information Technology (2019). Office of Management and Budget. Reports and Documents Resources. Washington, DC. Retrieved from: https://www.whitehouse.gov/omb/management/egov/#B2.

21. Pollitt, Ch., Bouckaert, G. (2004). Public Management Reform: A Comparative Analysis, Second Edition. Oxford: Oxford University Press.

22. Rossel, P., Finger, M. (2007). Conceptualizing e-Governance. ICEGOV '07 Proceedings of the 1st international conference on theory and practice of electronic governance. Macao, China. December 10-13, 399-407. Retrieved from: https://dl.acm.org/citation.cfm?id=1328141.

23. Seifert, J. W. (2002). Government information technology management: Past and future issues (The Clinger- Cohen Act) (Congressional Research Service Report RL30661). Washington, DC: Congressional Research Service.

24. Seifert, J., Chung, J. (2009). Using E-Government to Reinforce Government-Citizen Relationships. Comparing Government Reform in the United States and China. Social Science Computer Review, Volume 27, Number 1, 3-23. Retrieved from: http://unpan1.un.org/intradoc/groups/public/documents/un-dpadm/unpan043654.pdf.

25. U.S. Office of Management and Budget (OMB). (2001, July 18). Citizen-Centered E-Government: Developing the Action Plan (OMB Memorandum M-01-28). Washington, DC. Retrieved from: https://www.whitehouse.gov/wp- content/uploads/2017/11/2001-M -01-28 -Citizen-Centered-E-Government-Developing-the -Action-Plan.pdf.

26. U.S. Office of the Vice President. (1993). From Red Tape to Results: Creating a Government That Works Better & Costs Less. Report of the National Performance Review. Washington, DC. Retrieved from: https://files.eric.ed.gov/ fulltext/ED384294.pdf.

27. The White House. (1999). Memorandum for the heads of executive departments and agencies, electronic government. Washington, DC. Retrieved from: https://www.govinfo.gov/content/pkg/WCPD-1999-12-27/pdf/ WCPD -1999-12-27-Pg2641.pdf.

28. The White House. (1999). Memorandum for the heads of executive departments and agencies, the Use of Information Technology to Improve our Society. Washington, DC. Retrieved from: https://www.govinfo.gov/content/ pkg/WCPD-1999-12-27/pdf/WCPD-1999-12-27-Pg2639.pdf.

29. The White House. (2002). The President's management agenda. Washington, DC. Retrieved from https:// georgewbush-whitehouse.archives.gov/omb/budget/fy2002/mgmt.pdf.

REFERENCES

1. Arbuzov, S.H., Kolobov, Yu.V., Mishchenko, V.I. &Naumenkova, S.V (2011). Bankivska entsyklopediia [Banking Encyclopedia]. Kyiv: Tsentr naukovykh doslidzhen Natsionalnoho banku Ukrainy, Znannia [in Ukrainian].

2. Bell, D. (2004). Gryadushchee postindustrialnoe obshchestvo. Opyt sotsialnogo prognozirovaniya [The coming of post-industrial society: A venture of social forecasting]. Moscow: Academia [in Russian].

3. Vlasov, V.G. (1993). Ittyustrimvannyy khudozhestvennyy slovar [Illustrated Art Dictionary]. Saint-Petersburg: Ikar [in Russian].

4. Radchenko,P., Soboleva, T., Bernykova, O., Kuryliuk, D., Stadnik, V., Smetanin, S., Zhmerenetskyi, O. (2011).

Instytutsiini ta orhanizatsiini zasady vprovadzhennia elektronnoho uriaduvannia:krashchi zarubizhni praktyky

[Institutional and Organizational Framework for E-Governance: Best Foreign Practices]. In S.A. Chukut, O.V. Zahvoiska (Eds). Kyiv: NADU. Retrieved from http://ktpu.kpi.ua/wp -content/uploads/2016/02/Institutsrjni-ta- organizatsijni-zasadi-vprovadzhennya-e_uryaduvannya.pdf [in Ukrainian].

5. Alferova, Ye.V., Bachilo, I.L., Semiletov, S.I. (2010). Informatsionnye tekhnologii: innovatsii v gosudarstvennom upravlenii: Sb. nauch. trudov [Information technology: innovations in public administration]. Moscow: RAN [in Russian].

6. Kovbasiuk, Yu. V., Vashchenko, K. O., Surmin, Yu. P. (2013). Modernizatsiia derzhavnoho upravlinnia ta yevropeiska intehratsiia Ukrainy: nauk. dop [Public Administration Modernization and European Integration of Ukraine]. In Yu. V Kovbasiuka (Ed.). Kyiv: NADU [in Ukrainian].

7. Antonova, A.V., Borodin, Ye.I., Botvinov, R.H., Vashchenko, K.O., Lypovska, N.A., Pysmennyi, I.V., Serohin, S.M., Sorokina, N.H.,... Shpektorenko, I.V (2017). Publichna sluzhba: systemna paradyhma: kol. monohraf [Public service: a systemic paradigm]. In S.M. Serohin (Ed.). Public Administration Modernization and European Integration of Ukraine. Dnipro: DRIDU NADU [in Ukrainian].

8. Stratehiia reformuvannia derzhavnoho upravlinnia Ukrainy na 2016-2020 roky: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 24 chervnia 2016 r. N 474-p [Strategy of reforming the public administration of Ukraine for 2016-2020: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of June 24, 2016 No. 474-p]. Retrieved from: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/474-2016-%D1%80/print1481047961954255 [in Ukrainian].

9. Bezes, Ph., Jeannot, G. (2013). Public Sector Reform in France: Views and Experiences from Senior Executives.

Coordination for Cohesion in the Public Sector of the Future (COCOPS): www.cocops.eu.

10. Centeno, C., Van Bavel, R., Burgelman, J. (2005). A prospective view of e -government in the European Union. The Electronic Journal of e-Government, 3 (2), 59-66. Retrieved from: https://www.researchgate.net/ publication/228587398_A_prospective_view_of_e -government_in_the_European_Union.

11. Cook E., Meghan. (2000). What Citizens Want From E-Government. Current Practice Research. Center for Technology in Government University at Albany, SUNY. Retrieved from: https://www.ctg.albany.edu/media/pubs/ pdfs/what_citizens_want.pdf.

12. Demmke, Ch. (2010). Civil Services in the EU of 27 - Reform Outcomes and the Future of the Civil Service. EIPASCOPE, 2, 5-11. Retrieved from: http://aei.pitt.edu/29755/1/20101022095936_Eipascope_2010_2_Article1.pdf.

13. E-Government Act of 2002. Public law 107-347 (2002). 116 STAT. 2899. Retrieved from: https://www.congress. gov/107/plaws/publ347/PLAW-107publ347.pdf.

14. Fountain, J.E. (2001). Building the Virtual State: Information Technology and Institutional Change. Washington, D.C.: Brookings Institution Press.

15. General Services Administration (GSA). (2019). Chief Information Officers Council (CIOC). Washington, DC.

Retrieved from:https://www.gsa.gov/about-us/organization/office -of-governmentwide -policy/office -of-shared-

solutions and performance improvement/chief information officers council cioc.

16. Hart D., Peter. (2001). Council for Excellence in Government: E-Government: The Next American Revolution.

17. Leigh, A. & Atkinson, R.D. (2001). Breaking Down Bureaucratic Barriers. The Next Phase of Digital Government. Washington, D.C.: Progressive Policy Institute. Retrieved from: http://andrewleigh.org/pdf/Digital%20 government%20report%20(PPI).pdf.

18. Machlup, F. (2014). Knowledge: Its Creation, Distribution and Economic Significance. Vol. I: Knowledge and Knowledge Production. Princeton: Princeton Univ. Press.

19. Masuda, Y. (1980). The Information Society as Post-Industrial Society. Transaction Publishers.

20. Office of E -Government & Information Technology (2019). Office of Management and Budget. Reports and Documents Resources. Washington, DC. Retrieved from: https://www.whitehouse.gov/omb/management/egov/#B2.

21. Pollitt, Ch., Bouckaert, G. (2004). Public Management Reform: A Comparative Analysis, Second Edition. Oxford: Oxford University Press.

22. Rossel, P., Finger, M. (2007). Conceptualizing e -Governance. ICEGOV '07 Proceedings of the 1st international conference on theory and practice of electronic governance. Macao, China. December 10-13, 399-407. Retrieved from: https://dl.acm.org/citation.cfm?id=1328141.

23. Seifert, J. W. (2002). Government information technology management: Past and future issues (The Clinger- Cohen Act) (Congressional Research Service Report RL30661). Washington, DC: Congressional Research Service.

24. Seifert, J., Chung, J. (2009). Using E-Government to Reinforce Government-Citizen Relationships. Comparing Government Reform in the United States and China. Social Science Computer Review, Volume 27, Number 1, 3-23. Retrieved from: http://unpan1.un.org/intradoc/groups/public/documents/un-dpadm/unpan043654.pdf.

25. U.S. Office of Management and Budget (OMB). (2001, July 18). Citizen-Centered E-Government: Developing the Action Plan (OMB Memorandum M-01-28). Washington, DC. Retrieved from: https://www.whitehouse.gov/wp - content/uploads/2017/11/2001-M -01-28 -Citizen-Centered-E-Government-Developing-the -Action-Plan.pdf.

26. U.S. Office of the Vice President. (1993). From Red Tape to Results: Creating a Government That Works Better & Costs Less. Report of the National Performance Review. Washington, DC. Retrieved from: https://files.eric.ed.gov/ fulltext/ED384294.pdf.

27. The White House. (1999). Memorandum for the heads of executive departments and agencies, electronic government. Washington, DC. Retrieved from: https://www.govinfo.gov/content/pkg/WCPD-1999-12-27/pdf/ WCPD -1999-12-27-Pg2641.pdf.

28. The White House. (1999). Memorandum for the heads of executive departments and agencies, the Use of Information Technology to Improve our Society. Washington, DC. Retrieved from: https://www.govinfo.gov/content/ pkg/WCPD -1999-12-27/pdf/WCPD-1999-12-27-Pg2639.pdf.

29. The White House. (2002). The President's management agenda. Washington, DC. Retrieved from https:// georgewbush-whitehouse.archives.gov/omb/budget/fy2002/mgmt.pdf.

Размещено на Allbest.ru