Типові та девіантні регіони у контексті еволюції української партійної системи

кандидат політичних наук, доцент

кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій

Шелемба Марта,

кандидат політичних наук, викладач кафедри

міжнародних студій та суспільних комунікацій ДВНЗ

«Ужгородський національний університет»

У статті досліджується типовість / девіантність регіонів у контексті еволюції української партійної системи впродовж парламентських та місцевих електоральних циклів. Дослідження зазначеного показника здійснено за допомогою обчислення евклідової відстані, запропонованої Р. Туровським.

Окреслено існуючі типології регіонів залежно від типовості / девіантності, а також запропоновано визначення регіонально девіантних регіонів. Здійснено аналіз регіонів за вказаною ознакою на основі результатів парламентських виборів (1998 р., 2002 р., 2006р., 2012 р., 2014 р.) та виборів до органів місцевого самоврядування (2010 р., 2015 р.).

Ключові слова: партійна система,політична партія, типові / девіантні регіони, евклідова відстань.

електорат український партія туровський

The study investigates typical / deviant regions in the context of the evolution of the Ukrainian party system supporting parliamentary and local electoral cycles. The study of this indicator was achieved to examine the Euclidean model.

It is indicated that the results of the 1998 parliamentary elections highlight the development of a party system that allows for opposition atypical regions. The distance at this time was an ideological struggle, and in the past has constantly dispersed in the vector "east-west". The description describes that for the results of the 2002 parliamentary elections, there is a transition from the ideological component of opposition in the electoral space to the component structure / opposition of the ruling political forces. A Euclidean survey of the 2006 election results, showing that what happens in the party system survey, using the factors used, using regional authorities in the area, and so on. According to the results of the 2012 parliamentary elections, the level of the national party system exists only once, when a formal functional system of the party system is used, the political party on a large scale is represented in different regions. Research on the results of the 2014 parliamentary elections has shown, having reconciled a significant split of electoral preferences in your vinyl class of small party systems. This tendency was in opposition to a certain growth of the national party system in Ukraine.

Keywords: party system, political party, typical / deviant regions, Euclidean distance.

Постановка проблеми. Процес рівномірності (однорідності) підтримки політичних партій у регіонах у період виборів на різних рівнях визначає ступінь націоналізації політичних акторіві загальнодержавну націоналізацію партійної системи. Тому націоналізація партійної системи країни залежить від типу поведінки регіонів під час тих чи інших виборів. У наукових джерелах зазначається: важливими ідентифікаторами такої поведінки є типовість, яка обумовлює те, що регіони (населення) демонструють схожі тенденції в голосуванні, як і вся країна, або ж нетиповість (девіантність), що передбачає певні розколи у голосуванні порівняно із загальнодержавними трендами.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання типовості/девіантності регіонів досліджувались авторами на теоретичному (в працяхС. Мейнверінга і Т. Скаллі, Р. Хармела, Л. Свазенда,І. Григор'єва, Ф. Васселаї, Д. Карамані, Р. Туровського), емпіричному (в працях Д. Карамані, Д. Бошлера, В. Емануеле, Дж. Тієманна, Р.Туровського, Г. Голосова, І. Григор'єва, Ю. Якименка, Ю. Остапця) рівнях. Незважаючи на існування певних напрацювань у цій сфері дослідження, на сучасному етапі існує потреба визначення типовості/девіантності електоральної підтримки на регіональному та загальнонаціональному рівнях.

Мета статті - охарактеризувати типові/девіантні регіони в контексті розвитку партійної системи України. Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:

1) вивчення теоретико-методологічних основ типовості / девіантності електоральної поведінки;

2) обчислення рівня евклідової відстані упродовж парламентських та місцевих електоральних циклів 1994-2015 рр.

3) визначення чинників, що впливають на рівень типовості та девіантності регіонів.

Результати дослідження.Аналіз поділу регіонів на типові й девіантні під час виборів у контексті фактичних результатів націоналізації партійної системи країни в наукових колах здійснюється переважноіз використанням параметричного показника евклідової відстані. Зміст такого показника ґрунтовно визначив Р. Туровський [4, с.172]. Вчений стверджує, що евклідова відстань демонструє відмінності в електоральній підтримці на рівні кожного з регіонів та країни загалом, політичні партії демонструють той або інший рівень націоналізації, а регіони - типовість чи нетиповість голосування за цих політичних акторів. На такому твердженні й побудований підхід, який на основі типологізації регіонів дає змогу доповнити вивчення націоналізації партійної системи. Досліджуваний показник визначається за відповідною формулою [4, с. 172].

Для методологічного обґрунтування аналітичної роботи важливо встановити критерії оцінки показника. Аналіз теоретично-методологічних та емпіричних матеріалів засвідчує, що за умов низького значення показника (менше 1) спостерігається типовість голосування в регіонах, і регіони зараховують до категорії типових [4, с.172]. За умов високого значення показника (понад 1) існує нетипове (девіантне) голосування, а регіони вважають нетиповими. Сформувалась певна наукова традиція класифікувати ці регіони за класами: опозиційні (регіон голосує проти провладних політичних партій), лояльні (конформістські) - спостерігається висока громадська активність на виборах, регіон залежить від влади, провладної партії, не демонструє опозиційного спротиву тощо; сепаратистські (регіони вважаються слабко інтегрованими в умови політичного простору країни, мають електоральні переваги стосовно підтримки вузькорегіональних політичних сил, можуть створювати сепаратистську загрозу для держави). У такій категорії пропонуємо використовувати також регіональну девіантність, що передбачає електоральну підтримку вузькорегіональних політичних сил, які не становлять загрози національній безпеці, але спрямовані на реалізацію інтересів певних регіональних політиків. На підставі зазначеного ми розробили класифікацію типів регіонів країни відповідно до характеру типовості / девіантості електоральної підтримки політичних партій під час виборчих процесів (табл. 1). У нашій класифікації визначено існуючі типології регіонів залежно від вказаної ознаки, а також запропоновано встановлення регіонально девіантних регіонів.

Практика дослідження евклідової відстані регіонів та її зіставлення зі станом націоналізації набуває поширення у РФ. У розширення методології, та створення картини девіантних і типових регіонів країни вагомий внесок зробив Р. Туровський.

Ця проблематика висвітлена у статті Ю. Остапця та Р. Манайло- Приходько, які оцінили евклідову відстань регіонів за результатами парламентських виборів 1998-2014 рр. в Україні [1]. У рамках нашого дослідження зіставимо результати націоналізації партійної системи й евклідової відстані регіонів згідно з результатами парламентських і місцевих виборів за 1998-2015 рр.

Таблиця 1

Класифікація типів регіонів країни залежно від характеру типовості / девіантості електоральної підтримки політичних партій під час виборчих процесів

Типовість / девіантність регіонів за результатами парламентських виборів 1998 р. наведена у таблиці 2.

Як засвідчують дані, у 1998 р. в Україні було виокремлено: шість нетипових регіонів у розрізі електоральної участі у формуванні партійної системи.

Дніпропетровська область виявила високуопозиційну девіантність, підтримавши ВО «Громада» (так звана регіональна політична сила), яке очолював П. Лазаренко. Під час парламентських виборів 1998 р. партія позиціонувала себе як опозиційна до влади. Підтримка цієї партії в регіоні пов'язана з дією фактора центризму. Політики ВО «Громада», як і його очільник (П. Лазаренко), походили з Дніпропетровської області. Фактично цей регіон не може вважатись опозиційним. Електоральна підтримка пов'язана радше з впливом окремих політиків зазначеної політичної сили, частковим використанням ресурсів регіональної влади на рівні території.

Таблиця 2

Типовість / девіантність регіонів за результатами парламентських виборів 1998 р.

*Довідка: так Пдм - індекс націоналізації партійної системи за методологічним підходом М. Джонса і С. Мейнверінга; Пгг - індекс націоналізації партійної системи за методологічним підходом Г. Голосова.

Лояльну девіантність під час цих парламентських виборів виявила Закарпатська область, оскільки продемонструвала високу електоральну підтримку провладної політичної сили, що лобіює інтереси бізнесу. В цьому випадку, як засвідчують матеріали досліджень, можна акцентувати на ймовірності використання адміністративного ресурсу. Адже очільники політичної партії - В. Медведчук, Л. Кравчук, В. Онопенко-вагомо впливали на рівень різних органів управління, користуючись сталими зв'язками. Унаслідок високої підтримки в Закарпатській області політична сила отримала у 1998 р.місця в парламенті.

Чотири області Західного регіону (Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська) опинились у складі нетипових електоральних регіонів через опозиційну девіантність. Вони продемонстрували опозиційність до провладного курсу. В цьому разі вирішальною була ідеологічна складова, і така ситуація,з нашого погляду, найхарактерніша для регіонів, аніж підтримка електоратом Закарпатської області провладної партії.

Типові регіони у 21 контексті електоральної участі в партієтворенні. Серед цих регіонів можна виокремити:регіони, що демонструють електоральну поведінку, близьку до нетипової: 1) Донецька, Луганська області, Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, де спостерігається достатньо висока підтримка лівої ідеології, типова для регіону. Високе значення евклідової відстані засвідчує вплив фактора центризму представників лівих політичних сил у регіоні. Значення, близьке до нетипового, у цих регіонах пов'язане з високою лояльністю до лівої ідеології та провладного курсу; 2) Волинська область, яка характеризується підтримкою правоцентристської ідеології, близької до нетипової через високу підтримку правоцентристів (НРУ);

- регіони, що демонструють помірну електоральну поведінку провладного курсу, лівої ідеології (Вінницька область);

- регіони, котрі виявляють помірну підтримку лівої ідеології, правоцентристської ідеології (Житомирська область);

- регіони, яким притаманна підтримка лівої ідеології, певна підтримка правоцентристської ідеології (Запорізька, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, м. Київ);

- регіони, що засвідчили підтримку лівої ідеології, типової для регіону (Харківська, Херсонська).

Процес структуризації партійної системи, продемонстрований середнім рівнем націоналізації (табл. 2), спричинив, на нашу думку, появу опозиційних нетипових регіонів.

Чотири області західного макрорегіону визначили фактичну підтримку правоцентристської політичної сили, що була ідеологічним суперником традиційних для 1998 р. лівих політичних сил. Відтак у цей період відбувалася ідеологічна боротьба, а в країні спостерігався розкол за вектором «схід-захід». Відбувалося формування національно орієнтованого електорату в рамках названих регіонів.

Електорат регіону Центральної України (Дніпропетровська область) формально вирізнявся опозиційною нетиповістю, але більшою мірою можна зауважити початок практики використання впливу на виборчий процес певних політиків у межах території.

Існував лояльний нетиповий регіон (Закарпатська область), що продемонстрував підтримку провладної партії антинаціонального спрямування. У регіоні під час виборів використовувались адміністративні ресурси, вплив окремих політиків, близьких до влади.

Типовість / девіантність регіонів за результатами парламентських виборів 2002 р. наведена в таблиці 3.

Таблиця 3

Типовість / девіантність регіонів за результатами парламентських виборів 2002 р.

*Довідка: так Пдм - індекс націоналізації партійної системи за методологічним підходом М. Джонса і С. Мейнверінга; Пгг - індекс націоналізації партійної системи за методологічним підходом Г. Голосова.

За результатами парламентських виборів 2002 р. було виокремлено: Вісім нетипових регіонів у розрізі електоральної участі у формуванні партійної системи: Донецька, Луганська області та м. Севастополь виявили високу лояльну девіантність, підтримку провладного руху, лівих сил, які також лояльні до провладного курсу. Причому Донецька область, яка вважалась типовим регіоном, що підтримує ліву ідеологію, продемонструвала стрімке зростання прихильності до влади, провладних політичних сил. З огляду на фактор центризму (концентрація політиків провладних політичних сил в регіоні) й використання адміністративного ресурсу, було забезпечено високий рівень нетиповості підтримки (або її надвисокого рівня).

Нетиповим, з нашого погляду, видається те, що електорат Донецької області швидко зміг відмовитись від ідеологічних орієнтирів і почати активно підтримувати провладні політичні сили без певного ідеологічного фундаменту.

П'ять областей Західної України (Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Волинська області) вирізняються опозиційною девіантністю електоральної поведінки, підтримкою провладного курсу, підтримкою проєвропейських, національно орієнтованих політичних сил (ВБ ПП «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна», ВБ ПП «Виборчий блок Юлії Тимошенко»).

Як справедливо зазначають Ю. Остапець та Р. Манайло-Приходько, з 2002 р. в Україні почали зникати ідеологічні протистояння в електоральному просторі. Їх замінила у випадку названих п'яти областей Західної України розбіжність або протистояння стосовно правлячої влади.

Існувало 19 типових регіонів у рамках електоральної участі в партієтворенні країни:

- Вінницька та Чернігівська області - з підтримкою проєвропейських, національно орієнтованих політичних сил, помірною електоральною підтримкою лівої ідеології. Щодо цих двох регіонів спостерігаємо зміну електоральної прихильності, оскільки під час попередніх парламентських виборів їх виборці надавали більшу перевагу комуністам;

- Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Харківська - з підтримкою лівої ідеології, типової для регіонів, і провладних політичних сил. У цих регіонах починає формуватися орієнтир на підтримку провладних партій, практикується використання адміністративного ресурсу;

- Житомирська, Черкаська, Хмельницька області -з переважною підтримкою проєвропейських, національно орієнтованих політичних сил, лівої ідеології, провладних політичних сил. Тут простежується зміна електоральної прихильності від підтримки лівих на попередніх парламентських виборах до переважання в голосуванні за національно орієнтовані опозиційні партії;

- Закарпатська область - із підтримкою проєвропейської національно орієнтованої політичної сили, близької до нетипової, певною підтримкою провладної політичної сили. Національно орієнтовані опозиційні сили тут змогли під час виборчої кампанії в 2002 р. здобути прихильність виборців регіону і змінити електоральний орієнтир попередніх виборів на провладний курс;

- Київська, Чернівецька області, м. Київ - з переважанням підтримки проєвропейських, національно орієнтованих політичних сил;

- Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Херсонська області,

Автономна Республіка Крим орієнтовані переважно на підтримку лівої ідеології, помірну підтримку провладної політичної сили та національно орієнтованих політичних сил.

Досліджуючи процес структуризації партійної системи,

продемонстрований середнім рівнем націоналізації, який частково зріс за результатами парламентських виборів в Україні в 2002 р. порівняно з 1998 р., спостерігаємо існування:

1. Опозиційних нетипових регіонів (як уже згадувалось, п'ять областей Західного регіону), орієнтованих на протистояння стосовно правлячої влади. У 2002 р. відбувся перехід від ідеологічної складової протистояння в електоральному просторі до складової підтримки / протистояння провладних політичних сил. У цьому випадку провладними були антиєвропейські політичні партії, проросійські, спрямовані на підтримання діючої влади, бізнес-інтересів певних груп або осіб.

2. Лояльних нетипових регіонів (Донецька, Луганська області, м. Севастополь), що демонструють підтримку провладного руху, лівих сил, які також лояльні до провладного курсу. Тут у процесі виборів для забезпечення високої підтримки використовувались адміністративні ресурси, вплив окремих політиків, близьких до влади.

Типовість / девіантність регіонів за результатами парламентських виборів 2006 р. наведена у таблиці 4.

Таблиця 4

Типовість / девіантність регіонів за результатами парламентських виборів 2006 р.

*Довідка: Пдм - індекс націоналізації партійної системи відповідно до методологічного підходу М. Джонса і С. Мейнверінга;Пгг - індекс націоналізації партійної системи згідно з методологічним підходом Г. Голосова;ІР№ - індекс націоналізації партійної системи за авторським методологічним підходом; ІPNrg - націоналізація партій за результатами парламентських виборів у регіонах;ІР№Ш: - націоналізація партій за кандидатами від політичних партій у регіонах;ІРМос - націоналізація партій за результатами виборів до органів місцевого самоврядування

Дані таблиці 4 дають змогу з-поміж типових регіонів за результатами парламентських виборів 2006 р. виокремити такі: регіон, де переважає підтримка євроскептицизму, регіоналізму, існує опозиція до діючої проєвропейської національно орієнтованої влади, певна підтримка демократичної, проєвропейської політичної сили з огляду на фактор центризму (Дніпропетровська область); регіони, в яких переважає підтримка провладного демократичного, проєвропейського курсу (м. Київ,

Житомирська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька, Чернігівська, Кіровоградська, Полтавська, Сумськаобласті). У трьох останніх регіонах ситуація під час виборів дещо змінилась, оскільки раніше електорат здебільшого підтримував ліву ідеологію. На це великою мірою вплинули зміни часу, політичного режиму тощо;

- регіони, у котрих переважає підтримка євроскептицизму, регіоналізму, опозиція до діючої проєвропейської національно орієнтованої влади. Це - Запорізька, Миколаївська, Одеська, Харківська, Херсонська області.

Такі електоральні уподобання загалом були типовими для цих регіонів у 2006 р. Структуризація партійної системи за результатами парламентських виборів вплинулана часткову зміну рівня націоналізації партійної системи України.

Типовість / девіантність регіонів за результатами місцевих виборів 2006 р. подана у таблиці 5.

Таблиця 5

Типовість / девіантність регіонів за результатами
місцевих виборів 2006 р.

*Довідка: IPNloc -індекс націоналізації партій за результатами виборів до органів місцевого самоврядування; СП - орієнтир електоральної поведінки збігається з парламентськими виборами.

Аналізуючи дані, доходимо висновку: - поділ регіонів України за ступенем типовості електоральної поведінки за парламентськими та місцевими виборами в Україні 2006 р. збігався, що великою мірою пов'язане з відповідністю у часі проведення двох виборчих кампаній; -за результатами двох виборів (парламентських та місцевих) 2006 р. найбільша девіантність електоральної поведінки спостерігалася у Донецькій та Луганській областях.

Типовість / девіантність регіонів за результатами парламентських виборів 2012 р. наведена у таблиці 6.

Таблиця 6

Типовість / девіантність регіонів за результатами парламентських виборів 2012 р.

* Довідка: Пдм - індекс націоналізації партійної системи згідно з методологічним підходом М. Джонса і С. Мейнверінга; Пгг - індекс націоналізації партійної системи відповідно до методологічного підходуГ. Голосова; ІР№- індекс націоналізації партійної системи за авторським методологічним підходом; ІPNrg - індекс націоналізації партій за результатами парламентських виборів урегіонах; ІР№й - Індекс націоналізації партій за кандидатами від політичних партій в регіонах; ІРМос - індекс націоналізації партій за результатами виборів до органів місцевого самоврядування

За даними розрахунків можемо констатувати, що результати парламентських виборів 2012 р. виявили існування:

1. Чотирьох регіонів, які характеризувались лояльною девіантністю електоральної поведінки, підтримкою провладної проросійської партії. Зазначимо також, що один з цих регіонів (Автономна Республіка Крим) вирізняється середнім рівнем підтримки демократичних сил (ПП ВО «Батьківщина»). Підтримка проросійських сил є типовою для цих регіонів, але такий її високий рівень пов'язаний з масштабним використанням адміністративного ресурсу в регіонах.

2. Трьох регіонів Західної України, які вирізнялись опозиційною девіантністю електоральної поведінки, підтримкою демократичного, проєвропейського курсу, опозиційністю до діючої проросійської влади. Це характерно для Західної України, але через масове використання адміністративного ресурсу скоротилась кількість регіонів, що в минулому вирізнялись масштабною підтримкою демократичних національних сил у державі.

3. Двох регіонів, які переважно підтримали демократичний, проєвропейський курс, виявивши опозиційність до діючої проросійської влади (Вінницька та Волинська області). Така електоральна орієнтація достатньо типова для цих регіонів, оскільки на попередніх парламентських та місцевих виборах 2006 р. вони засвідчили аналогічну підтримку демократичного курсу країни.

4. Регіонів 16, які продемонстрували переважну підтримку демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади, певну підтримку провладної партії. Останнє великою

мірою пов'язане з використанням адміністративного ресурсу, який був тоді акумульований у влади.

5. Регіону, де переважає підтримка провладної проросійської партії, що типово для регіону (Запорізька область). Порівняно з попередніми виборами електоральна поведінка регіону не змінилась.

6. Трьох регіонів (Миколаївська, Одеська, Харківська області), які засвідчили переважну підтримку провладної проросійської партії, певну підтримку демократичних, проєвропейських сил. Те, що в цих регіонах спостерігається середній рівень підтримки демократичних, проєвропейських сил, підтверджує певні зміни в електоральних перевагах населення, незважаючи на масштабне використання адміністративного ресурсу.

Як засвідчують дані, рівень націоналізації партійної системи показує невелике зростання, пов'язане з формальною стабілізацією партійної системи країни, курсом політичних партій на більш масштабне представлення у межах всіх регіонів.

Типовість / девіантність регіонів за результатами місцевих виборів 2010 р. подана у таблиці 7.Результати дослідження свідчать що під час місцевих виборів в Україні 2010 р. існували два регіони з лояльно девіантною електоральною поведінкою з підтримки проросійських партій. Це - Донецька та Луганська області. У процесі парламентських виборів їх поведінка була схожою. П'ять регіонів Західної України та м. Київ вирізнялись опозиційною девіантністю до проросійських політичних сил, але під час парламентських виборів радикальну опозиційність демонстрували лише три західних регіони.

Усі регіони, які вирізнялись типовою підтримкою демократичних сил, почали сприяти провладній проросійській партії з огляду на використання адміністративного ресурсу.

Таблиця 7

Типовість / девіантність регіонів за результатами місцевих виборів 2010 р.

Регіон (область)	Евклідова відстань	Характер поведінки регіону
1	2	3
1. Типові
Вінницька	0,95	Переважає підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади, існує підтримка провладної партії (СП та була певна підтримка провладної партії). У рамках підтримки демократичної політичної сили виборці голосували за технічну ПП «Єдність» (очільник -ексмер м. Києва О.Омельченко)
Волинська	0,94	Переважає підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади, існує підтримка провладної партії (СП та існувала певна підтримка провладної партії)
Дніпропетровська	0,67	Переважає підтримка проросійської партії, існує підтримка демократичних проєвропейських сил (Пл)
Житомирська	0,63	Переважає підтримка проросійської партії, існує підтримка демократичних проєвропейських сил (Пл)
Запорізька	0,79	Переважає підтримка провладної проросійської партії, що типово для регіону (СП)
Київська	0,53	Переважає підтримка проросійської партії, існує підтримка демократичних проєвропейських сил (Пл)
Кіровоградська	0,66	Переважає підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади, існує підтримка провладної партії (Сп)
Миколаївська	0,90	Переважає підтримка проросійської партії, існує підтримка демократичних проєвропейських сил (СП)
Одеська	0,67	Переважає підтримка проросійської партії, існує підтримка демократичних проєвропейських сил (СпП
Полтавська	0,51	Переважає підтримка проросійської партії, існує підтримка демократичних проєвропейських сил (Пл)
Сумська.	0,57	Переважає підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади, існує підтримка провладної партії (СП)
Харківська	0,58	Переважає підтримка проросійської партії, існує підтримка демократичних проєвропейських сил (СП)
Херсонська	0,54	Переважає підтримка проросійської партії, існує підтримка демократичних проєвропейських сил (Пл)
Хмельницька	0,63	Переважає підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади, існує підтримка провладної партії (СП)
Черкаська	0,54	Переважає підтримка проросійської партії, існує підтримка демократичних проєвропейських сил (Пл*)
Чернівецька	0,74	Переважає підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади, існує підтримка провладної партії (СП)
Чернігівська	0,59	Переважає підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади, існує підтримка провладної партії (СП)
АР Крим	0,98	Переважає підтримка провладної проросійської партії, що є типовим для регіону (СП з меншим рівнем підтримки)
м. Севастополь	0,78	Переважає підтримка провладної проросійської партії, що є типовим для регіону (СП з меншим рівнем підтримки)
2. Нетипові
Донецька	1,7	Лояльна девіантність регіону, підтримка провладної проросійської партії (СП)
Луганська	1,32	Лояльна девіантність регіону, підтримка провладної проросійської партії (СП)
Івано- Франківська	1,41	Опозиційна девіантність регіону, підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади (СП)
Закарпатська	1,39	Регіональна девіантність, підтримка вузькорегіональної політичної сили (Єдиний центр), підтримка провладної проросійської політичної сили (К*)
Львівська	1,92	Опозиційна девіантність регіону, підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади (СП)
Рівненська	1,07	Опозиційна девіантність регіону, підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади (СП)
Тернопільська	1,84	Опозиційна девіантність регіону, підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади (СП*)
м. Київ	1,89	Опозиційна девіантність регіону, підтримка демократичного, проєвропейського курсу, опозиційність до діючої проросійської влади (ВП*)
Націоналізація партійної системи за місцевими виборами 2010 р.	ІРМос = 1,001*

*Довідка: ІРМос -Індекс націоналізації партій за результатами виборів до органів місцевого самоврядування; СП -орієнтир електоральної поведінки співпадає з парламентськими виборами; Пл - полярна відмінність з результатами парламентських виборів - переважна підтримка проросійської партії та існування підтримки демократичних сил; К - кардинально інший характер голосування; ВП - вищий рівень підтримки політичних сил порівняно з парламентськими виборами.

Зауважимо, що під час місцевих виборів Закарпатська область виявила регіональну девіантність, підтримавши вузькорегіональну політичну силу (Єдиний центр), яку очолював В. Балога. Ця політична сила надала підтримку провладній проросійській політичній силі.

Типовість / девіантність регіонів за результатами парламентських виборів 2014 р. подано у таблиці 8.

Таблиця 8

Типовість / девіантність регіонів за результатами парламентських виборів 2014 р.

Регіон (область)	Евклідова відстань	Характер поведінки регіону
1. Типові
Вінницька	0,71	Переважання підтримки демократичних, проєвропейських політичних сил
Волинська	0,61	Переважання підтримки демократичних, проєвропейських політичних сил
Дніпропетровська	0,73	Переважання підтримки демократичних, проєвропейських політичних сил, середній рівень підтримки проросійського курсу, євроскептицизм
Житомирська	0,34	Переважання підтримки демократичних, проєвропейських політичних сил
Закарпатська	0,44	Переважання підтримки демократичних, проєвропейських політичних сил
Запорізька	0,77	Переважання підтримки демократичних, проєвропейських політичних сил, середній рівень підтримки проросійського курсу, євроскептицизм
Івано-Франківська	0,78	Переважання підтримки демократичних, проєвропейських політичних сил
Київська	0,40	Переважання підтримки демократичних, проєвропейських політичних сил
Кіровоградська	0,26	Переважання підтримки демократичних, проєвропейських політичних сил
Львівська	0,68	Переважання підтримки демократичних, проєвропейських політичних сил

Страница:

•  1 
•  2 

статья "Типові та девіантні регіони у контексті еволюції української партійної системи" скачать

Подобные документы

• Політичні партії в Україні та їх основні типи

  Напрями політичних партій України: комуністичний; соціально-ліберальний; націоналістичний. Юридичний статус українських партій. Характерні риси української партійної системи. Національно-державницький напрям в українській історико-політичній науці.
  
  контрольная работа [26,5 K], добавлен 16.05.2010
  

• Специфіка сучасної української національної ідентичності студента 2 року навчання

  Відстеження процесів колективної ідентифікації суспільства на території сучасної України. Принципи формування системи ієрархії ідентитетів української національної єдності, опис її характерних особливостей в контексті сучасних світових тенденцій.
  
  курсовая работа [754,5 K], добавлен 09.02.2011
  

• Партійні системи

  Партійна система як об’єднання взаємозалежних партій, які прагнуть до завоювання, утримання та здійснення влади. Аналіз партійної системи у вітчизняній літературі, основи типології. Характеристика соціополітичного поділу. Змістовність двоблокової угоди.
  
  реферат [30,3 K], добавлен 21.02.2011
  

• Двопартійна система і основні підходи щодо її визначення

  Методика аналізу двопартійності. Основні підходи щодо визначення поняття двопартійної системи. Характеристика формування та розвитку двопартійної системи в США, політологічний аналіз партійної системи в цій державі. Організаційна структура партій.
  
  курсовая работа [56,7 K], добавлен 28.12.2013
  

• Виборча система в Україні

  Етапи становлення і формування виборчої системи в Україні. Вибори в історії людства. Принципи проведення та головні процедури виборчої кампанії. Основні етапи формування сучасної партійної системи в Україні. Загальна характеристика виборчої системи.
  
  реферат [39,3 K], добавлен 24.12.2012
  

• Специфіка становлення та еволюції партійної еліти в Румунії у трансформаційний період

  Суперечливий характер процесів, які відбувались в Румунії в трансформаційний період. Демократизація країни, становлення плюралізму і багатопартійності. Ідеологія Румунської комуністичної політичної партії. Парламентські вибори 2008 року в Румунії.
  
  контрольная работа [25,8 K], добавлен 19.12.2010
  

• Виборча система України

  Партійні системи: поняття, основні типи, особливості. Ознаки та різновиди виборчих систем. Еволюція виборчої системи в Україні. Участь політичних партій у виборчих процесах нашої держави. Проблема трансформації партійної та виборчої систем України.
  
  курсовая работа [460,0 K], добавлен 24.11.2009
  

• Народні політичні партії в сучасному ЄС, шляхи розвитку і структура трансформації

  Дослідження особливостей створення та діяльності політичних партій Європейського Союзу. Структура партійної системи європейського парламенту. Шляхи розвитку Європейської народної партій та рухів ЄС, їх ідеологічні засади. Місце молодіжних організацій.
  
  дипломная работа [1,1 M], добавлен 20.07.2014
  

• Ларі Даймонд: три парадокси демократії

  Сучасні проблеми демократії і шляхи її розвитку. Урядова корупція як отрута для демократії. Головні механізми для упорядкування партійної системи. Суперечність між конфліктом і консенсусом як найбільша суперечність демократії. Етнічні й партійні поділи.
  
  реферат [14,5 K], добавлен 05.05.2011
  

• Вплив партій на політичні пріоритети постсоціалістичних місцевих еліт Центрально-Східної Європи: теоретичні аспекти та методологія дослідження

  Визначення теоретичної основи та методологічного інструментарію аналізу впливу партій на політичні пріоритети місцевих еліт в постсоціалістичних суспільствах Центральної та Східної Європи. Проблеми становлення та еволюції партій та партійних систем.
  
  статья [42,5 K], добавлен 20.08.2013
  

Другие документы, подобные "Типові та девіантні регіони у контексті еволюції української партійної системи"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам