Неурядові організації у зовнішньополітичному механізмі США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

УДК 327.83(73)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ У ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОМУ МЕХАНІЗМІ США

Обрінська Олена

Костянтинівна

Сімферополь - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор політичних наук, професор Юрченко Сергій Васильович,

Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн, професор

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Камінський Євген Євменович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, завідувач відділу трансатлантичних досліджень, Заслужений діяч науки і техніки України кандидат політичних наук, доцент Горенкін Валерій Анатольович,

Університет економіки та управління, кафедра гуманітарних дисциплін, доцент

Захист відбудеться "29" травня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.07 у Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського (95007, Сімферополь, вул. Ялтинська, 20; зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (95007, Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

Автореферат розісланий "22" квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.О. Горюнова

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Діяльність неурядових організацій є важливою складовою сучасних міжнародних відносин та концепції громадянського суспільства. Деякі фахівці навіть упевнені, що "в сучасному світі вдосконалення діяльності громадських організацій стає ключовим показником не тільки ефективності розвитку громадянського суспільства, але й функціонування держави XXI століття", при цьому сфера інтересів неурядових організацій (НУО) виходить далеко за межі державних кордонів.

Найважливішою тенденцією розвитку сучасних неурядових організацій є прогресуюча інтернаціоналізація їх діяльності. Найбільш радикально трансформація ролі неурядових організацій зачіпає систему міжнародних відносин - глобалізація XXІ ст. стимулює підвищення значення міжнародних НУО, вихід яких на світову арену "обумовив три пріоритети їх діяльності: питання гуманітарної допомоги, підтримка проектів щодо розвитку регіонів, проекти стабільного розвитку". Темпи зростання кількості міжнародних НУО призвели до появи терміна "глобальна революція асоціацій". Мережевий принцип організації приходить на зміну ієрархічному, накопичуючи індивідуальну людську енергію та ініціативу, дозволяючи їм найбільш ефективно реалізуватися. Саме тому міжнародні неурядові організації виявляються актуальним об'єктом дослідження.

Сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин та організаційно-функціональна специфіка неурядових організацій розширюють межі діяльності НУО та зумовлюють можливість їх включення до зовнішньополітичного механізму не тільки як суб'єкта, але й як інструмента з метою збільшення ефективності реалізації національних зовнішньополітичних інтересів. Неурядові організації також відіграють особливу роль у реалізації концепції соціальної геополітики, яка витискає класичну геополітику і метою якої є здійснення впливу на населення зарубіжних країн шляхом впровадження своєї точки зору й переконанням переваги своєї системи.

Іншим аспектом, що привертає увагу дослідників до НУО, є активна політизація їх діяльності. "Кольорові революції" 2003-2005 рр. у Грузії, Україні та Киргизії, їх обговорення та оцінка світовою громадськістю пов'язали діяльність іноземних та міжнародних неурядових організацій із політичними трансформаціями у деяких країнах пострадянського простору. Таким чином, НУО фактично виявилися включеними до світової політики як зовнішньополітичний інструмент.

Актуальність дослідження цих процесів на прикладі США пояснюється виключною роллю Сполучених Штатів у світовій політиці, а також позитивним досвідом співпраці американського уряду із неурядовими організаціями у зовнішньополітичній сфері та можливістю використання Україною досвіду США у сфері залучення неурядових організацій до формування та реалізації зовнішньої політики. Налагодження ефективної співпраці українського уряду з НУО сприяє вдосконаленню процесу прийняття зовнішньополітичних рішень і реалізації національних інтересів країни. Досвід організації та діяльності американських неурядових організацій може виявитися корисним для українських організацій. Також програми іноземних НУО роблять певний внесок до соціально-політичних перетворень в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у межах теми "Історія формування і реалізації регіональних та міжнародних стратегій розвитку у контексті глобальних викликів XXI століття" (державний реєстраційний номер 0106U003073) кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн, а також теми "Регіональна політика: проблеми соціального капіталу" (державний реєстраційний номер 0106U008460) кафедри політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Мета дослідження - визначити передумови та засоби інтеграції, місце та роль неурядових організацій у зовнішньополітичному механізмі та реалізації стратегії національної безпеки США.

Відповідно ставляться наступні завдання:

1) проаналізувати теоретичні особливості, історіографічні тенденції та джерела вивчення зовнішньополітичного аспекту діяльності американських неурядових організацій;

2) надати класифікацію неурядових організацій, пов'язаних із американським зовнішньополітичним механізмом;

3) виявити передумови та причини змінювання ролі неурядових організацій в умовах трансформації міжнародних відносин та зовнішньополітичного механізму США;

4) розглянути організаційно-функціональну специфіку, особливості взаємодії "мозкових центрів" із урядом та їх роль у американському зовнішньополітичному механізмі як одного з типів неурядових організацій;

5) проаналізувати напрями діяльності американських неурядових організацій за кордоном як провідника національних інтересів США та інституалізацію взаємодії уряду та НУО;

6) сформулювати модель інтеграції неурядових організацій до американського зовнішньополітичного механізму;

7) розглянути особливості діяльності американських НУО в державах пострадянського простору, насамперед в Україні.

Об'єктом даного дослідження є механізм формування і реалізації зовнішньої політики США.

Предметом дослідження є діяльність американських неурядових організацій як елемента зовнішньополітичного механізму Сполучених Штатів.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1991-2008 рр. І пов'язані з тим, що з дезінтеграцією СРСР здійснилися серйозні зміни у системі міжнародних відносин, що обумовили трансформацію зовнішньої політики США та ролі неурядових організацій, а також закінченням другого строку адміністрації Дж. Бушу-мол., міжнародна політика якої завершує однобічні спроби "покращити світ", та наступом глобальної економічної кризи, що створює нові виміри міжнародної ситуації.

Географічні рамки дослідження, окрім концептуального з'ясування місця НУО у зовнішньополітичному механізмі США, охоплюють держави пострадянського простору, на прикладі яких демонструється зв'язок діяльності неурядових організацій з американськими геополітичними інтересами у регіоні.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань роботи у дослідженні використовується низка загальнонаукових підходів та специфічних методів. Системний підхід обумовлює сприйняття зовнішньополітичного механізму як системи, а неурядових організацій як елемента цієї системи. Діяльнісний підхід передбачає розгляд зовнішньополітичного механізму як циклічного процесу, що має послідовні етапи: визначення цілей та прийняття рішень, організація і мобілізація ресурсів, регулювання діяльності, облік і контроль, аналіз результатів та постановка нових цілей та завдань. У межах інституційного підходу неурядові організації трактуються як суспільно-політичний інститут, та вивчається його взаємодія з іншими політичними інститутами. Структурно-функціональний метод дозволяє структурувати предмет дослідження на дві основні групи ("мозкові центри" та НУО за кордоном) і вивчити функціональну специфіку цієї структури. Завдяки порівняльному методу можливе порівняння різних аспектів організації та діяльності неурядових організацій і, зокрема, "мозкових центрів" з метою виділення моделі американських НУО. Історичний метод дозволяє вивчити історичні передумови інтеграції неурядових організації до зовнішньополітичного механізму США та еволюції їх ролі у формуванні і реалізації зовнішньої політики. Метод експертних оцінок становить собою аналіз поглядів представників адміністрації США (зокрема Держдепартаменту) та провідних фахівців, як вітчизняних, так і американських. Щоб виявити диференціацію зовнішньополітичних поглядів урядовців, політологів та громадськості у дослідженні використовувалися дані соціологічних опитувань. Також у роботі використовується низка загальнологічних методів - аналіз, синтез, індукція, дедукція, класифікація, моделювання.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що:

- здійснено комплексне дослідження діяльності неурядових організацій як елемента зовнішньополітичного механізму США;

- уточнена теоретична трактовка терміна "неурядові організації" як неприбуткових, добровільних груп громадян, що об'єднані спільним інтересом, організовані на місцевому, національному або міжнародному рівні та орієнтовані на здійснення будь-якого завдання;

- доведене значення неурядових аналітичних центрів як джерела концептуалізації американської зовнішньої політики та визначені напрями здіснення ними впливу на прийняття зовнішньополітичних рішень;

- американські неурядові організації представлені як одні з найбільш ефективних провідників "м'якої сили" у сфері реалізації сучасної зовнішньополітичної стратегії США, бо вони виконують посередницьку роль у здійсненні соціально-політичних та економічних перетворень у країнах-реціпієнтах;

- показана еволюція американських неурядових організацій за кордоном із неполітичного інституту у політичний;

- виявлена модель інтеграції американських НУО у систему формування та реалізації зовнішньої політики США;

- продемонстрований зв'язок діяльності американських неурядових організацій із геополітичними інтересами США на пострадянському просторі.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформовано комплексну модель дослідження діяльності неурядових організацій у зовнішньополітичній сфері, що може бути використана для подальшого дослідження впливу недержавних суб'єктів, глобального громадянського суспільства на міжнародні відносини та реалізацію національних зовнішньополітичних інтересів. Отримані результати також можуть бути включені до відповідних розділів навчальних курсів із теорії та історії міжнародних відносин, новітньої історії. Дослідження виявиться корисним для вдосконалення діяльності українських неурядових організацій за рахунок використання досвіду американських НУО як у сфері організації та діяльності, так і у налагодженні співпраці з владними структурами.

Особистий внесок здобувача. Основні положення, результати дисертаційного дослідження, тексти опублікованих статей розроблені автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї дисертаційного дослідження пройшли апробацію у вигляді доповідей на 16 наукових конференціях та семінарах, у тому числі шести міжнародних: XXXII-XXXVII наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Сімферополь, 2003-2008 рр.); "Круглому столі", присвяченому 60-річчю Кримської (Ялтинської) конференції (Сімферополь, 1 лютого 2005 р.); Міжнародному науковому симпозіумі "Ялта 1945-2005: Від біполярного світу до геополітики майбутнього" (Ялта, 4-6 лютого 2005 р.); Постійно діючому "круглому столі" Кримського республіканського товариства міжнародних зв'язків з обговорення зовнішньополітичних програм політичних партій і блоків України (Сімферополь, 22 грудня 2005 р, 27 серпня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції "Світовий порядок XXI століття і проблеми українсько-російських відносин" (Ялта, 7-9 лютого 2006 р.); Міжнародній науковій конференції "Друга світова війна: людина, суспільство, держава" (Ялта, 11-12 травня 2006 р.); Міжнародній науковій конференції "Громадська дипломатія, неурядові організації та еволюція міжнародних відносин у XX-XXI століттях" (Ялта, 15-17 лютого 2007 р.); Міжнародній науковій конференції "Сучасний світовий лад та інтеграційні процеси на пострадянському просторі" (Ялта, 5-9 лютого 2008 р.); Науковому семінарі "Міжнародні відносини у XX-XXI століттях та зовнішня політика України" (Сімферополь, 26 лютого 2008 р.); Міжнародній науковій конференції "Чорноморська безпека: кримський вимір міжнародних тенденцій" (Ялта, 16 вересня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції "Сучасні проблеми і шляхи їх вирішення у науці, транспорті, виробництві та освіті'2008" (Одеса, 15-25 грудня 2008 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у тринадцяти статтях. П'ять з них - у фахових наукових виданнях з політичних наук, затверджених ВАК України, загальним обсягом 3 авторських листи.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (разом 179 сторінок), списку використаних джерел (273 найменування, 32 сторінки).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюється мета і завдання дослідження, розкривається його методологічна основа, визначається об'єкт і предмет, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значущість дослідження, описується апробація його результатів.

У першому розділі "Особливості вивчення діяльності неурядових організацій у зовнішній політиці" розглядаються проблеми теоретичної інтерпретації поняття "неурядові організації", вирішується питання класифікації НУО та обмеження предметного поля дисертаційної роботи, досліджується ступінь вивченості наукової проблеми, а також характеризується коло джерел, на основі яких можливе здійснення дослідження.

Вивчення проблеми інтеграції американських неурядових організацій до зовнішньополітичного механізму США передбачає, передусім, подолання невизначеності у сфері термінології та обмеження предметного поля. У даному дослідженні під неурядовими організаціями розуміються неприбуткові, добровільні групи громадян, що об'єднані спільним інтересом, організовані на місцевому, національному або міжнародному рівні, орієнтовані на здійснення будь-якого завдання. Крім того, враховується традиційна для американського політичного життя диференціація неурядових аналітичних організацій - "мозкових центрів" та НУО, що працюють за кордоном США. Специфіка сприйняття неурядових організацій у США полягає у тому, що у зовнішньополітичній сфері традиційно аналітичні центри ("мозкові центри"), які фактично підпадають під визначення неурядових організацій, відокремлюються від НУО (non-governmental organizations), під якими розуміються організації, що працюють за кордоном. Тому, хоча "мозкові центри" як фактичні НУО розглядаються у даному дослідженні, а збірний термін "неурядові організації" використовується й стосовно них, але у вузькому значенні він використовується лише для визначення організацій, що здійснюють свою діяльність поза межами США.

Увага дослідників до неурядових організацій, безумовно, свідчить про зміну їх ролі як у світовій політиці, так і у зовнішньополітичному механізмі США. Багато зроблено у теоретичному аспекті - у плані прояснення сутності неурядових організацій та їх типології (С. Буко, С. Дубенко, Н. Нижник, В. Новак, Л. Пашко, В. Пащенко, Н. Рогожина, Л. Саламон, О. Сорока). У внутріполітичному аспекті НУО всебічно вивчалися у межах громадянського суспільства (Л. Олексійова, В. Кравчук, В. Новохацький, В. Хорос). Зафіксований перехід НУО на глобальний рівень та встановлені основи їх ролі у міжнародних відносинах (Г. Вайнштейн, К. Мінст, Д. Фонте, Р. Хаас). Різні аспекти глобальних тенденцій у системі міжнародних відносин, що впливають на зовнішню політику США та створюють передумови трансформації американського зовнішньополітичного механізму, розглянуті у дослідженнях американських учених Н. Барми, Т. Біксон, З. Бжезінського, С. Вебера, С. Вейна, Ф. Закарії, У. Міда, Дж. Ная, Е. Ратнер, У. Робертса, Г. Тревертона, Ф. Фукуями, С. Хантінгтона, Д. Шолле, Р. Шульцінгера, а також українських та російських фахівців О. Богатурова, Є. Камінського, Б. Канцелярука, Є. Макаренко, Є. Рашковського, А. Уткіна, С. Федуняка, М. Шепелєва, С. Шергіна, С. Юрченка. Особливості реалізації стратегії національної безпеки та зовнішньої політики США розглядаються Ю. Глущенком, Б. Гончаром, А. Дашкевичем, Д. Дорофеєвим, І. Дудко, М. Загладіним, М. Злобіним, О. Ірхіним, А. Лівеном, Дж. Муравчиком, Д. Нічолом, М. Рижковим, С. Роговим, С. Самуйловим, Т. Семенютою, В. Трибратом, А. Тринковим, Ф. Хілл, Т. Шаклеїною. Докладно описана специфіка діяльності американських "мозкових центрів" та їх зв'язку із зовнішньою політикою США. Пік цікавості до цієї теми у радянській історіографії припадає на 1980-ті рр., коли були видані монографії І. Кобринської, А. Кокошина, Р. Овіннікова. З сучасних робіт необхідно відзначити праці Д. Абельсона, У. Банді, Л. Боркіна, Т. Виноградової, П. Гроуса, Д. Макгенна, І. Погорської, М. Рича, Р. Хантера, А. Шевцова та Г. Мернікова. Діяльність неурядових організацій на міжнародній арені розглядається переважно у гуманітарному ключі та у межах концепції громадської дипломатії (Г. Варнер і М. Шуман, Р. Келлет, Т. Кірєєва, О. Манжуліна, Є. Паршина, С. Сассен, Е. Стоддард, Е. Феріс). Важливість і, головне, потенціал діяльності американських неурядових організацій за кордоном почали усвідомлюватися політиками та політологами зовсім нещодавно. Саме можливості використання НУО в інтересах зовнішньополітичної стратегії США й привертають до них увагу вчених (О. Дугін, С. Кара-Мурза, Т. Карозерс). Однак опис діяльності НУО у сфері міжнародних відносин має ситуативний характер без намагань теоретичного осмислення. Поки у центрі уваги знаходяться виключно практичні та регіональні аспекти діяльності неурядових організацій. Наприклад, особливий інтерес до американських НУО викликали події так званих "кольорових революцій" (В. Абрамов, М. Бут, М. Гордієнко, Т. Еш, М. Єльчаїнов, М. Кац, В. Котляр, О. Макаркін, Т. Полянніков, Т. Снайдер, В. Фролов, Ю. Шарков). На відміну від "мозкових центрів" не простежується зв'язок між урядом та неурядовими організаціями у зовнішньополітичній сфері. Фахівці визнають маловивченність НУО, особливо в плані їх впливу на американський зовнішньополітичний механізм.

Вирішення дослідницької проблеми базується на широкому колі джерел. Матеріали Конгресу (протоколи засідань Комітету з міжнародних відносин Сенату та Комітету з міжнародних справ Палати представників), виступи та заяви президентів США і документи Держдепартаменту (виступи держсекретаря та його заступників, перелік та характеристика напрямів діяльності і програм, що реалізує Держдепартамент) дозволяють сформувати уявлення про пріоритетні напрями та інструменти офіційної зовнішньої політики, а також сприйняття ролі НУО у її формуванні і здійсненні. Матеріали самих неурядових організацій (статистичні дані, інформація про співробітників та проекти), що представлені на їх сайтах в інтернеті, дають уявлення про організаційно-функціональну сутність неурядових організацій та динаміку їх діяльності. А дані соціологічних досліджень, найважливішим із яких є результати опитувань так званих "лідерів громадської думки" - представників урядових структур та неурядових аналітичних організацій, дозволяють встановити наявність кореляції між ними і, відповідно, зробити висновок про ефективність використання системи зовнішньополітичної експертизи у процесі прийняття рішень.

Другий розділ "Інтеграція НУО у зовнішньополітичний механізм США в умовах сучасних міжнародних відносин" присвячений передумовам, причинам і процесу інтеграції американських "мозкових центрів" та неурядових організацій за кордоном до механізму формування та реалізації зовнішньої політики США на сучасному етапі.

Передумови інтеграції неурядових організацій у зовнішньополітичний механізм США визначаються специфікою сучасних міжнародних відносин: розширенням кола суб'єктів міжнародних відносин, де діють вже не виключно уряди, але й приватний сектор (комерційний - ТНК та некомерційний - НУО), глобальними процесами, інформаційною революцією, збільшенням ролі "м'якої сили" та соціальної геополітики, виникненням альтернативних центрів сили ("зльоту інших країн") та можливістю формування "постамериканського світу", а також зростаючим антиамериканізмом. Перед США постає проблема підтримки глобального американського лідерства в цих умовах та виникає необхідність перегляду зовнішньополітичної стратегії як у плані її етичної привабливості, так і у плані функціональної ефективності.

Різноманітність викликів та загроз, з якими доводиться стикатися Сполученим Штатам, викликає необхідність формулювання нової зовнішньополітичної концепції. Основним джерелом інформації та ідей для уряду країни стають "мозкові центри". Включення до кола інтересів питань глобалізації, демократизації, боротьби з тероризмом, взаємодії з мусульманським світом, трансатлантичного партнерства та міжнародної економічної співпраці, загалом ролі США у світовій історії, а також географічна спрямованість досліджень (Афганістан, Ірак, Іран, Китай, Туреччина) відображає тенденції трансформації проблемного поля сучасних міжнародних відносин та, відповідно, американської зовнішньої політики. Налагоджений між "мозковими центрами" та урядовцями комунікаційний механізм, кадрова мобільність експертів та практика "дверей, що обертаються" (коли аналітики з "мозкових центрів" займають посади в уряді, а урядовці після відставки продовжують працювати в аналітичних центрах) забезпечує вплив неурядових аналітичних організацій на процес формування зовнішньої політики. Маючи досвідченість і традиції старих організацій, таких як Нью-йоркська рада з міжнародних відносин чи Корпорація РЕНД, мобільність і перспективи нових центрів, таких як Фонд "Нова Америка" чи Проект "Нове американське століття", система американських неурядових аналітичних центрів реалізує свій потенціал як повноцінного "мозкового центра" американської зовнішньої політики і є необхідною складовою частиною механізму формування зовнішньополітичного курсу США у XXI столітті.

Нові реалії міжнародних відносин зумовлюють трансформацію інструментів зовнішньої політики, зокрема, використання "м'якої сили". Втіленням концепції "м'якої сили" в американській зовнішній політиці є громадська дипломатія. Однією з найбільш характерних тенденцій у сучасній зовнішній політиці є вихід громадської дипломатії на передній край міжнародних відносин. Не дивлячись на те, що у структурі американського зовнішньополітичного механізму вже понад півстоліття діють підрозділи, що пов'язані з громадською дипломатією (такі як, наприклад, USIA), на сучасному етапі зусилля з реалізації громадської дипломатії отримують новий імпульс. Саме зараз здійснюється перегляд цілей та завдань громадської дипломатії і організаційне реформування цієї сфери.

Зокрема, спостерігається прогресуюча централізація у сфері громадської дипломатії як пріоритетного напряму тактичних зусиль США. Держдепартамент намагається очолити американську громадську дипломатію, координуючи діяльність її основних суб'єктів. Особливу увагу планують приділити налагодженню співпраці із неурядовими організаціями, що сприятиме підвищенню ефективності американської громадської дипломатії. Зараз інвестиції через приватний сектор втричі більші, ніж державні кошти, що виділяються на зовнішню допомогу і 50 % яких, до речі, реалізується у вигляді грантів через НУО.

Функціонально діяльність неурядових організацій в принципі спрямована на все населення країни, де вони діють, а методи впливу - організація конференцій, публікація інформаційних матеріалів, надання грантів - хоча і не дають негайних результатів, а розраховані на перспективу, але дозволяють здійснювати поступову трансформацію масової свідомості, політичної культури та, як наслідок, зовнішньополітичної орієнтованості країн, що відіграють помітну роль у геостратегії США. Цим пояснюється те, що Держдепартамент ініціює створення структур за типом неурядових організацій (наприклад, Корпус громадянського реагування), що свідчить про визнання цінності та перспективності досвіду НУО. Однак найбільш ефективним зараз є саме використання вже діючих неурядових організацій.

Залучення НУО до процесу формування та реалізації зовнішньої політики США базується, по-перше, на налагодженні спілкування представників уряду та неурядових організацій (проведення спільних заходів та консультацій, кадрова мобільність між адміністрацією та НУО), а по-друге, за рахунок надання фінансової допомоги НУО з боку уряду у вигляді грантів, що дає можливість підтримувати певні напрямки міжнародної діяльності американських неурядових організацій. Аналіз цільової та географічної спрямованості проектів, на які уряд США надає кошти, дозволяє зробити висновки про зацікавленість у посередництві неурядових організацій у певних питаннях (передусім гуманітарних, що стосуються охорони здоров'я, забезпечення продуктами харчування, допомоги біженцям чи популяризації демократичних цінностей) та регіонах (таких як Південна Америка, Близький Схід, Південно-Східна Азія, Кавказ, Балкани). Про важливість НУО для зовнішньої політики США свідчить, наприклад, створення у Держдепартаменті Управління із залучення приватного сектору.

На основі аналізу взаємодії американських неурядових організацій з урядом США можна змоделювати процес інтеграції НУО до зовнішньополітичного механізму як посередника в реалізації геополітичних інтересів США. Цей процес, визнають представники Держдепартаменту, ще не завершений. Однак закладені підвалини для еволюції американських НУО з неполітичного інституту у політичний, як суб'єкта процесу формування та реалізації зовнішньої політики США.

У третьому розділі "Зовнішньополітичні пріоритети США та американські неурядові організації на пострадянському просторі" американські НУО як посередник у реалізації геополітичних інтересів США тестуються на прикладі країн пострадянського простору. Розглядання активності НУО на трьох рівнях - загалом пострадянського простору, України та Криму, дозволяє вирішити різні завдання: сформувати уявлення про регіональну модель чи модель впливу в окремій країні, що віддзеркалює ієрархію інтересів США, та продемонструвати системність роботи американських неурядових організацій на конкретному прикладі в певному регіоні.

Зацікавленість США у пострадянському просторі базується на геостратегічній важливості регіону. Потенційну небезпеку становлять загроза з боку нових екстремістських та терористичних угруповань у Центральній Азії, які пов'язані з Афганістаном, можлива напруга між Росією та Китаєм на Далекому Сході, а також у Центральній Азії, конфлікти з приводу енергетичних та водних ресурсів у Центральній Азії. Але найважливішим є так званий "російський фактор", не тільки через можливе об'єднання пострадянських країн та відродження імперської могутності на чолі з Росією, але й через потенційне зміцнення Росії у межах концепції "зльоту інших" країн. Тому Сполученим Штатам вигідна стабільна та керована ситуація у регіоні. неурядовий організація зовнішньополітичний громадський

Політика США щодо України, як частини пострадянського простору, зумовлюється передусім загальним характером американської політики в регіоні. Тобто значною мірою, не дивлячись на заяви представників Держдепартаменту та експертів, вона обумовлена ідеєю створення противаги Росії. З іншого боку, окрім структурування балансу сил у Євразії, Україна, як країна "прогресуючої демократії", може стати прикладом для сусідніх країн і таким чином сприяти просуванню американських політичних, економічних та культурних моделей на пострадянському просторі та навіть, можливо, до Росії. У підсумку Україна може стати ключовим фактором у трансформації пострадянського простору у напрямку, що відповідає інтересам США.

У цих умовах Сполучені Штати зацікавлені у підтримці рівноваги у регіоні у вигляді балансу сил, що передбачає об'єднання максимальної кількості країн пострадянського простору на проамериканській та антиросійській основі. Необхідно, щоб вони перейшли від співпраці з Росією, що зумовлене спільним радянським минулим, до співпраці із євроатлантичними структурами. Наприклад, у Таджикистані американська допомога концентрується на економічній реконструкції, а американські енергетичні компанії вкладають кошти у нафтогазову промисловість у Казахстані, Туркменістані і Узбекистані. Але головною метою політики США у Центральній Азії є сприяння довгостроковому розвитку демократичних інститутів і політики, що захищає права людини. У стратегічному плані Держдепартаменту США щодо Європи та Євразії передбачено укріплення демократії у Грузії, Україні і Молдові за рахунок боротьби з корупцією та допомоги в економічних реформах. Окрім формального впровадження ринкової економіки і ліберально-демократичних стандартів у політичному житті, уряд США визнає неминучість трансформації масової свідомості та політичної культури євразійських держав, тобто необхідність задіяти можливості громадської дипломатії.

Діяльність американських неурядових організацій у країнах пострадянського простору демонструє на практиці дію концепції "м'якої сили". Вона спрямована на трансформацію євразійських спільнот у напрямку демократизації та впровадження ринкової економіки. Окрім прагнення через місцеві НУО здійснити структурний вплив на державні реформи, головною метою американських організацій є трансформація світогляду громадськості.

Одним із найбільш успішних прикладів реалізації такого тлумачення "м'якої сили" є так звані "кольорові революції" - події, які пов'язують з американськими неурядовими організаціями. Сприяння, у тому числі фінансове, що надається місцевим НУО американськими організаціями, стає основою для звинувачення США у втручанні до внутрішніх справ держав пострадянського простору. Про можливість повторення подібних подій заговорили навіть у Росії. Це викликало прийняття низки заходів (зокрема, законодавчих ініціатив), що обмежили свободу діяльності іноземних, у тому числі американських, неурядових організацій. Це визвало протест не тільки з боку самих НУО, але й з боку уряду США, а також звинувачення деяких режимів у недемократичності. Неможливо однозначно оцінити дії ані іноземних НУО, ані урядів ряду країн пострадянського простору. Сама по собі діяльність міжнародних, і зокрема американських, неурядових організацій має виключно благодійний характер, вона спрямована на розвиток суспільств та вирішення найбільш гострих соціально-економічних проблем. Використання урядом США можливостей, які передбачає організаційно-функціональна специфіка НУО, є закономірною реалізацією національних інтересів країни у регіоні. Саме тому дії урядів деяких країн пострадянського простору в даній ситуації можна вважати прагненням не перешкодити діяльності неурядових організацій загалом, але обмежити можливості використання їх у маніпулюванні соціально-політичною ситуацією у країні та регіоні.

Дослідження діяльності американських НУО на прикладі України та Автономної Республіки Крим доводить, що найбільш визначною рисою є широке коло тематики проектів, що реалізуються. Незважаючи на те, що є й вузькоспеціалізовані НУО, орієнтовані на конкретний тип активності (наприклад, Фонд Фулбрайта, що займається академічними та професійним обмінами та стажуваннями), більшість організацій здійснюють програми у багатьох напрямах. Аналіз проектів, що американські НУО реалізують та підтримують у Криму, свідчить про те, що вони охоплюють багато політичних, соціальних та економічних проблем. Але найбільш актуальним, а тому пріоритетним для неурядових організацій, завданням є розвиток громадянського суспільства через розвиток неурядових організацій, громадської участі та налагодження співпраці між урядом, НУО, бізнесом та громадськістю. Реалізація цього завдання американськими фондами здійснюється через надання фінансової допомоги у вигляді грантів місцевим неурядовим благодійним та аналітичним організаціям, які на ці кошти проводять семінари конференції і моніторинги, створюють консультаційні центри та організують регіональні та закордонні поїздки з метою обміну досвідом, публікують та розповсюджують інформаційні матеріали. Діяльність американських НУО при взаємодії з відносно невеликою кількістю суб'єктів фактично охоплює усе населення регіону, а також більшість найактуальніших для Криму проблем. Те, що тематика проектів різних фондів перетинається, не тільки посилює їх вплив на соціально-політичні та економічні процеси, але й дозволяє економити грошові та людські ресурси американських фондів, які мають можливість доручити реалізацію проектів, що їх цікавлять, місцевим організаціям, які збільшують свою активність, використовуючи іноземний досвід, та стають суб'єктами розвитку громадянського суспільства в Україні.

ВИСНОВКИ

1. Сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин та організаційно-функціональна специфіка неурядових організацій розширюють межі діяльності НУО та зумовлюють можливість їх включення до зовнішньополітичного механізму не тільки як суб'єкта, але й як інструмента з метою збільшення ефективності реалізації національних зовнішньополітичних інтересів США. Неурядові організації відіграють особливу роль "м'якої сили" у реалізації концепції соціальної геополітики, що витискає класичну геополітику і метою якої є здійснення впливу на населення зарубіжних країн без застосування традиційних методів, а шляхом впровадження своєї точки зору й переконування у перевазі своєї системи.

2. Увага дослідників до неурядових організацій, безумовно, свідчить про змінення їх ролі як у світовій політиці, так і у зовнішньополітичному механізмі США. Багато зроблено у теоретичному аспекті - у плані прояснення сутності неурядових організацій та їх типології. У внутрішньополітичному аспекті НУО всебічно вивчалися у межах громадянського суспільства. Зафіксований перехід НУО на глобальний рівень та встановлені основи їх ролі у міжнародних відносинах. Докладно описана специфіка діяльності американських "мозкових центрів" та їх зв'язку із зовнішньою політикою США. Однак досі не дано вичерпне визначення неурядових організацій, що перешкоджає роботі дослідників та вносить елемент невизначеності у їх дослідження. Опис діяльності НУО у сфері міжнародних відносин та зовнішньої політики має ситуативний характер без системного теоретичного осмислення. На відміну від "мозкових центрів" не простежується зв'язок між урядом та неурядовими організаціями у зовнішньополітичній сфері.

3. Тому вивчення проблеми інтеграції американських неурядових організацій до зовнішньополітичного механізму США передбачає передусім подолання невизначеності у сфері термінології та обмеження предметного поля. У даному дослідженні під неурядовими організаціями розуміються неприбуткові, добровільні групи громадян, що об'єднані спільним інтересом, організовані на місцевому, національному або міжнародному рівні, орієнтовані на здійснення будь-якого завдання. Враховується й традиційна для американської політичної дійсності диференціація неурядових аналітичних організацій - "мозкових центрів" та НУО, що працюють за кордоном США.

4. Виклики, з якими доводиться стикатися Сполученим Штатам (розширення кола суб'єктів міжнародних відносин, глобалізація, що посилюється, інформаційна революція, збільшення ролі "м'якої сили" та соціальної геополітики, а також зростаючий антиамериканізм), передбачають формування адекватних засобів реагування, які, у свою чергу, потребують розширення взаємодії та співпраці у системі прийняття зовнішньополітичних рішень. Збільшення ефективності американської зовнішньої політики в умовах трансформації системи міжнародних відносин, а також повсякденної політичної кон'юнктури, зумовлюють зміни у зовнішньополітичному механізмі США як у суб'єктному (перерозподіл балансу сил, інтеграція нових елементів), так і у процесуальному аспекті (переоцінка пріоритетів, шляхів та засобів їх реалізації). У сфері діяльності неурядових організацій ці два аспекти тісно пов'язані.

5. На теоретичному рівні перетворення забезпечують "мозкові центри", які проводять аналіз ситуації та формулюють рекомендації. Сьогодні США як ніколи потребують формулювання нової зовнішньополітичної концепції. Основним джерелом інформації та ідей для уряду стають саме "мозкові центри". Напрями досліджень (питання глобалізації, демократизації, боротьби з тероризмом, взаємодії з мусульманським світом, трансатлантичного партнерства та міжнародної економічної співпраці, загалом ролі США у світовій історії), а також географічна спрямованість досліджень (Афганістан, Ірак, Іран, Китай, Туреччина) відображає тенденції трансформації проблемного поля сучасних міжнародних відносин та, відповідно, зовнішньої політики США.

6. У практичному плані неурядові організації стають агентами "м'якої сили", коли реалізують свою діяльність у межах громадської дипломатії. Це демонструється на прикладі діяльності американських НУО у державах пострадянського простору та насамперед в Україні. Дослідження дозволяє виявити зв'язок активності НУО з геостратегічними інтересами США у регіоні. Зацікавленість США пояснюється можливим об'єднанням пострадянських країн та відродженням імперської могутності на чолі з Росією, потенційним зміцненням Росії у межах концепції "зльоту інших" країн, а також енергетичним фактором. У цих умовах, зокрема, Україна, як країна "прогресуючої демократії", може стати прикладом для сусідніх країн і таким чином сприяти просуванню американських політичних, економічних та культурних моделей на пострадянському просторі. Діяльність американських неурядових організацій у країнах пострадянського простору демонструє на практиці дію концепції "м'якої сили". Вона спрямована на трансформацію євразійських спільнот у напрямку демократизації та впровадження ринкової економіки. Окрім прагнення через місцеві НУО здійснити структурний вплив на державні реформи, головною метою американських організацій є трансформація світогляду громадськості. Діяльність американських НУО при взаємодії з відносно невеликою кількістю суб'єктів фактично охоплює усе населення регіону, а також більшість найактуальніших політичних, соціальних та економічних проблем. Таким чином, при посередництві американських неурядових організацій використовуються можливості громадської дипломатії для реалізації зовнішньополітичних інтересів США.

На практиці американські неурядові організації стикаються з багатьма труднощами: недостатня увага з боку уряду до рекомендацій "мозкових центрів", значна залежність від урядового фінансування, несприятливі умови роботи американських НУО за кордоном, пов'язані із обвинуваченнями у втручанні американського уряду через НУО до внутрішніх справ деяких країн.

7. Аналіз діяльності американських неурядових організацій та їх взаємодії з урядом США робить можливим моделювання інтеграції НУО до зовнішньополітичного механізму як посередника в реалізації геополітичних інтересів США. Необхідною умовою є усвідомлення адміністрацією можливостей НУО та їх потенціалу в реалізації національних інтересів США в умовах сучасних міжнародних відносин. Вихід неурядових організацій на міжнародний рівень та позитивний досвід діяльності сприяє тому, що вони являють собою ефективний альтернативний інструмент здійснення впливу на зовнішній світ як "м'яка сила". Зусиллями неурядових організацій, які формально не пов'язані з офіційними структурами та незалежні від американського уряду, здійснюється латентний вплив на закордонні спільноти у культурній, економічній, ідеологічній, політичній сферах та у довгостроковій перспективі спрямовується їх розвиток у аспектах, що відповідають геополітичним інтересам США. Використання американським урядом НУО як посередника працює на перспективу і дає можливість здійснювати довгострокові плани зовнішньополітичної стратегії США. Тому неурядові організації є надзвичайно важливим та перспективним партнером для уряду США, а співпраця уряду і НУО виходить на новий рівень. Цьому сприяє як вдосконалення комунікаційного механізму (організація спілкування представників адміністрації та НУО у межах різноманітних заходів), так і організаційне реформування урядових структур (створення у Держдепартаменті Управління із залучення приватного сектору). Ефективність співпраці виявляється у зусиллях Держдепартаменту, з одного боку, з консолідації американських НУО, а з іншого - з організації їх діяльності у напрямах, що відповідають національним інтересам США.

Завершальним етапом інтеграції має стати наявність позитивних результатів діяльності американських неурядових організацій за кордоном як провідника громадської дипломатії США. Необхідно враховувати, що діяльність НУО має пролонгований характер. Її результатом повинна стати ментальна трансформація закордонних спільнот і формування спорідненого та сумісного з американським культурно-політичного світогляду. Окрім того, треба створити систему критеріїв для оцінки ефективності, а головне - встановлення зв'язку змін, що відбуваються, з діяльністю американських неурядових організацій.

8. Інтегрування неурядових організацій у зовнішньополітичний механізм США призводить до еволюції характеру діяльності НУО з гуманітарного у політичний і, таким чином, зумовлює трансформацію НУО з неполітичного інституту у політичний.

Перспективними напрямами подальшого дослідження неурядових організацій є детальне вивчення процесу інституалізації взаємодії уряду та неурядових організацій у сфері зовнішньої політики та міжнародних відносин, формування системи критеріїв для оцінки ефективності, а головне - встановлення зв'язку трансформаційних процесів, що відбуваються у країнах, де працюють американські НУО, з їх діяльністю, вивчення їх впливу на політичну, економічну і соціальну ситуацію у країнах-реципієнтах.

ПУБЛІКАЦІЇ

АНОТАЦІЯ

Обрінська О.К. Неурядові організації у зовнішньополітичному механізмі США. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2009.

Формування нової системи міжнародних відносин створює передумови для трансформування зовнішньополітичного механізму США, як у функціональному, так і в суб'єктному плані. Нові реалії міжнародних відносин зумовлюють й трансформацію інструментів зовнішньої політики, зокрема використання "м'якої сили", де провідну роль відіграють саме НУО. Внаслідок комплексного дослідження діяльності неурядових організацій як елемента зовнішньополітичного механізму США не тільки вдосконалено уявлення про неурядові аналітичні центри як суб'єкти формування зовнішньої політики на сучасному етапі, але й американські НУО представлені як один із найбільш ефективних провідників "м'якої сили" у сфері реалізації зовнішньополітичної стратегії США, а також обґрунтована еволюція американських неурядових організацій за кордоном із неполітичного інституту у політичний та описана модель інтеграції американських НУО до системи формування і реалізації зовнішньої політики США.

Ключові слова: неурядові організації, "мозкові центри", зовнішня політика США, зовнішньополітичний механізм, громадська дипломатія.

Обринская Е.К. Неправительственные организации во внешнеполитическом механизме США. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных проблем и глобального развития. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, Симферополь, 2009.

Предметом данного исследования является роль американских неправительственных организаций в механизме формирования и реализации внешней политики США. Автор формулирует предпосылки трансформации внешнеполитического механизма США в условиях формирования новой системы международных отношений и необходимости включения в него новых субъектов и инструментов.

Решение исследовательской проблемы осуществляется на основе анализа организационной структуры, форм и направлений деятельности неправительственных аналитических и благотворительных организаций и их взаимодействия с правительством США.

Автором усовершенствовано представление о неправительственных аналитических центрах как субъекте американского внешнеполитического механизма на современном этапе. "Мозговые центры" на теоретическом уровне обеспечивают формирование внешней политики, проводя анализ ситуации и формулируя рекомендации. Сегодня Соединенные Штаты как никогда нуждаются в формулировании новой внешнеполитической концепции. Основным источником информации и идей для правительства страны становятся именно "мозговые центры".