Політична участь жінок країн Центральної і Східної Європи у період системної трансформації кінця XX – на початку XXI століття (на прикладі Словаччини, Польщі, Росії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

23.00.02 - політичні інститути та процеси

УДК 321.02 - 055.2 (439.22+438+470)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ПОЛІТИЧНА УЧАСТЬ ЖІНОК КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ І СХІДНОЇ ЄВРОПИ У ПЕРІОД СИСТЕМНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ КІНЦЯ XX - НА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ СЛОВАЧЧИНИ, ПОЛЬЩІ, РОСІЇ)

СУРНІНА-ДАЛЕКОРЕЙ ОЛЬГА

АНАТОЛІЇВНА

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології факультету суспільних наук Державного вищого навчального закладу „Ужгородський національний університет”.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Лендьел Мирослава Олександрівна, ДВНЗ “Ужгородський національний університет, доцент кафедри політології

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Кіндратець Олена Миколаївна, Запорізька державна інженерна академія, професор кафедри менеджменту організацій кандидат політичних наук, доцент Ярош Оксана Богданівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри політичних інститутів та процесів

Захист відбудеться 12 червня 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 301.

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 11 травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Сорба

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Політичні права представляють сьогодні одну з чільних складових сучасної концепції громадянства і є основними конституційними правами громадян, які надають їм можливість брати участь у політичному житті. Поряд із цим тривалий період концепція політичних прав була відзначена сексистською практикою, оскільки не допускала залучення у політичні процеси найбільшої соціально-демографічної групи - жінок. Право брати участь у політичному житті жінки отримали тільки після Першої світової війни. Однак якщо в країнах Заходу за більш ніж 80 літню історію політичні права жінок отримали забезпечення усіма інститутами конституційного та представницького управління, то в країнах Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) проблема реалізації політичних прав жінок не набула свого органічного вирішення.

Бажання побудувати західну модель ліберальної демократії в країнах ЦСЄ в останній чверті XX ст. по-новому актуалізувало питання забезпечення політичних прав громадян. Однією з фундаментальних проблем переходу до демократії стала необхідність формування нового типу політичної культури, із відповідною зміною форм політичної участі пересічних громадян на підставі принципу рівності. Цей принцип складає ядро нормативних теорій демократії і передбачає, що жінки нарівні із чоловіками повинні розділити участь в управлінні державою. Більшість країн Заходу із усталеною демократією, як було зазначено, наблизились до реалізації цієї норми представницької демократії, на відміну від країн ЦСЄ, які змушені вирішувати політичні проблеми на рівні, віддаленому від нормативного ідеалу. Про це свідчить той факт, що з початком трансформаційних процесів частка жінок у національних парламентах країн регіону знизилася з 30 % до 10 % (у середньому по ЦСЄ), а подекуди і до 5%. Однак, є очевидним, що здатність “нових демократій” забезпечувати представництво у владі різних соціально-демографічних груп громадян на сучасному етапі, значною мірою буде визначати їх наближення до ідеалів ліберальної демократії в майбутньому.

Актуальність дослідження політичної участі жінок обумовлена необхідністю більш глибокого осмислення процесу залучення жінок в політичне життя на різних етапах трансформації, а також визначення та систематизації факторів, що впливають на представництво жінок у владних структурах країн ЦСЄ в умовах системної трансформації. Таким чином, проблема визначення тенденцій політичної участі жінок на прикладі низки країн ЦСЄ - Словацької Республіки (СР), Республіки Польща (РП) та Російської Федерації (РФ) - у трансформаційний період, з тим щоб виявити загальні фактори, що сприяють чи, навпаки, заважають політичній участі жінок, видається актуальною. Важливим також є вивчення досвіду впливу політичної участі жінок на процес становлення громадянського суспільства та демократичної консолідації, що вже, практично, є завершеними у низці країн Центральної Європи, з метою аналізу ситуації політичної участі жінок в Україні. З практичної точки зору, актуальність розробки даної теми зумовлюється необхідністю включення жінок як активних учасників у політичний процес країн, що переживають трансформацію, та створення механізмів, що сприяють зростанню ролі жінок в органах влади, як чинної умови представницької демократії. Крім того, важливість даного дослідження обумовлена не тільки сучасними реаліями регіону ЦСЄ, але і тією обставиною, що у вітчизняній науці проблема політичної участі жінок, зокрема, у порівняльному аспекті, досліджена не достатньо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної науково-дослідної теми кафедри політології факультету суспільних наук ДВНЗ „Ужгородський національний університет” - „Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи”.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є визначення функціональних характеристик участі жінок у політичних процесах країн ЦСЄ та систематизація факторів, що впливають на її рівень.

Досягнення мети дисертаційного дослідження реалізується через вирішення таких основних завдань:

- на основі аналізу основних теорій політичної участі та представництва жінок виокремити набір факторів, що обумовлюють включення жінок у політичний процес. Визначити рівень ефективності використання порівняльного аналізу в рамках досліджень сучасних політичних процесів перехідних країн;

- визначити специфіку соціально-економічної ролі жінок в умовах формування ринкових відносин. З'ясувати роль культурного фактора, зокрема, релігії у формуванні стереотипів суспільної свідомості щодо громадсько-політичної активності жінок. Оцінити вірогідність впливу різних соціально-економічних та культурних чинників на рівень політичної участі жінок у СР, РП та РФ;

- з'ясувати роль жіночих рухів у політичному житті країн ЦСЄ в 90-х рр. XX - на поч. XXI ст., дослідити фактори, що сприяють/заважають формуванню цих рухів в регіоні як однієї з форм політичної участі у перехідних країнах. Узагальнити та порівняти досвід роботи жіночих громадських та політичних організацій СР, РП та РФ щодо просування ідеї розширення політичного представництва жінок у зазначених країнах;

- дослідити особливості участі жінок у політичних процесах країн ЦСЄ в 90-х рр. XX - на поч. XXI ст., зокрема, у порівнянні з особливостями політичної заангажованості жінок у період соціалізму. Виокремити фактори, що впливають на представництво жінок у законодавчих органах СР, РП та РФ; проаналізувати вплив виборчої та ідеологічної складової партійної систем зазначених країн на кількість обраних жінок до органів влади;

- провести аналіз представництва жінок на керівних посадах у системі виконавчої влади та на рівні місцевого самоврядування досліджуваних країн; з'ясувати чинники, якими ця присутність визначається;

- перевірити ліквідність зазначених гіпотез та методології на основі аналізу тенденцій політичної участі жінок в України.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є політична участь жінок Словацької Республіки, Республіки Польща та Російської Федерації у період системної трансформації кінця XX - початку XXI століття.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є соціально-економічні, політичні та культурні фактори, що визначають участь жінок у політичних процесах Словаччини, Польщі та Росії, а також тенденції її розвитку у період трансформації.

Робочі гіпотези дослідження:

- рівень політичної участі жінок позитивно корелює з їх соціально-економічним статусом (рівнем зайнятості, освіти), а також є залежним від рівня економічного розвитку країни та сили жіночого руху в цілому;

- культурні змінні (тип домінуючої релігії, легалізація абортів та ратифікація Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок) безпосередньо впливають на частку жінок у національних парламентах;

- виборчий механізм у вигляді пропорційного представництва, присутність у парламенті партій лівого спрямування та високий рейтинг демократичних свобод країни є вагомими детермінантами показників жіночого парламентаризму.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1989 - 2004 рр. Нижньою хронологічною межею дисертаційного дослідження ми обрали 1989 р, коли в Польщі відбулись перші демократичні вибори як результат “круглого столу” між комуністичними та опозиційними силами, що ознаменувало початок демократизації, формування багатопартійної системи та плюралізації громадського життя в європейських державах Варшавського договору.

Верхня хронологічна межа дослідження пов'язана з періодом вступу РП та СР до ЄС (2004 р.), що можна вважати зовнішньою ознакою завершення процесу демократичного транзиту цими країнами. У РФ після переобрання глави держави у 2004 р. зміст та спрямування трансформації сучасного політичного режиму перестали сприйматись як однозначний процес демократизації. Є очевидним, що для політичної системи РФ є притаманними обидва - демократичні і недемократичні - методи здійснення влади, що дозволяє говорити про амбівалентність сучасного політичного режиму. Політологи характеризують дану систему термінами “гібридний режим”, “авторитарна демократія”, “режимна система”, “керована демократія”.

Методологічна основа дослідження. В дисертаційній роботі були використані такі методи дослідження: порівняльний, системний, інституційний та історичний. Методологічне значення мали публікації провідних вітчизняних та західних спеціалістів у сфері теорії фемінізму та гендерології, політичної участі жінок. Розгляд проблеми участі жінок у політичних процесах країн ЦСЄ в контексті постсоціалістичних трансформацій обумовив необхідність звернення до теоретичних напрацювань у сфері порівняльної транзитології. Основу для проведення прикладних, порівняльних аспектів дослідження склали методологічні праці чільних західних науковців та науковців ЦСЄ з теоретичної та порівняльної політології. Також до важливих прикладних методик даного дослідження належать експертні інтерв'ю, контент-аналіз виступів політичних діячів та програм політичних партій. При роботі з матеріалами статистики використані елементи статистичного аналізу, а також комп'ютерні методи обробки даних (в стандартному пакеті SPSS).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному:

- здійснено порівняльний аналіз політичної участі жінок в умовах трансформації як результату впливу факторів соціально-економічного, національно-культурного та інституційного характеру. Таким чином, вперше участь жінок у політичних процесах у регіоні ЦСЄ пояснюється не тільки крізь призму традиційних чинників - культурних та соціально-демографічних, - але і як наслідок впливу інституційного середовища постсоціалістичних країн в умовах трансформації політичного режиму;

- встановлено, що на тенденції розвитку політичної участі жінок СР та РП в 1990-х рр. XX - на поч. XXI ст. істотною мірою впливав успішний характер словацького та польського варіантів трансформації, на відміну від РФ, де неоднолінійне протікання трансформаційних процесів негативно позначилось на політичній активності жінок. Водночас, домінування традиційних соціальних цінностей у суспільствах країн ЦСЄ коригувало позитивні надбання трансформації у сфері політичного представництва жінок;

-визначено результати діяльності та існуючий потенціал громадських жіночих організацій цільових країн щодо вирішення проблеми жіночого політичного представництва. Відстеження їх активності підтвердило досвід, набутий західними демократіями, про те, що жіночий рух може бути дієвим механізмом просування жінок у владу. Щоправда, інтенсифікація діяльності жіночих організацій у політичній площині країн ЦСЄ розгорталася на фоні позитивної динаміки комплексного реформування.

- встановлено тенденції участі жінок у процесі прийняття рішень в перехідних країнах через аналіз їх присутності в органах влади всіх рівнів. Шляхом емпіричної перевірки встановлено межі впливу політико-інституційних факторів на політичну участь жінок: жінки мають вищі показники представництва в тих країнах ЦСЄ, де виборчі системи засновані на пропорційному представництві, ніж у тих, де діють системи одномандатних округів; організаційна структура партії та партійна ідеологія є важливими інструментальними чинниками, що формують характер політичної участі жінок в умовах трансформації політичних систем країн ЦСЄ;

- на основі використання методів сучасної політичної компаративістики та статистичних методів аналізу досліджена та систематизована сукупність факторів, що визначають рівень участі жінок у політичних процесах СР, РП, РФ в умовах трансформації. До таких факторів віднесено: рівень ВВП, тип виборчої системи, домінуючий тип релігії та рівень демократії.

- перевірка визначених гіпотез на основі досвіду України, із використанням обраної методології, продемонструвала, що її політична система не проявляє яких-небудь специфічних особливостей впливу соціально-економічних, політичних та культурних факторів на політичне представництво жінок, всі фактори можуть діяти у відповідності до теоретичних очікувань.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Зроблені в результаті дослідження висновки доповнюють сферу наукового знання про природу, форми політичної участі жінок та методи її дослідження, дозволяють розширити основу для подальших розробок проблеми залучення жінок у політичну сферу, як із врахуванням вітчизняних процесів, так і в контексті світового політичного розвитку; отримані в дисертації наукові уявлення та висновки про участь жінок у політичних процесах можуть бути використаними для оновлення вітчизняної теорії гендерних досліджень.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані в процесі викладання навчальних дисциплін “Порівняльна політологія”, “Політична соціологія”, а також при розробці спецкурсів з гендерної теорії, зокрема, гендерних аспектів трансформації у країнах ЦСЄ.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися і обговорювались на таких конференціях: “Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем у країнах Центральної та Південно-Східної Європи до та після 1989-1991 рр.” (Ужгород, листопад 2006 р.), III міжнародній науковій конференції “Україна-Румунія-Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів” (Чернівці, вересень 2007 р.), “Дні науки філософського факультету-2008” (Київ, квітень 2008 р.), “Євроінтеграційні процеси на просторі Центральної та Східної Європи” (Ужгород, червень 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у шести наукових публікаціях, надрукованих у фахових виданнях з політології, що внесені до переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертації обумовлені авторським розумінням предмету дослідження. Вона складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів (одинадцяти підрозділів), висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок. Список використаних джерел складається з 310 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність і новизна обраної теми дисертаційної роботи, визначаються мета, об'єкт, предмет і основні наукові завдання дослідження, висувається низка гіпотез, розкриваються теоретичне і практичне значення дисертації та апробація її головних положень.

У першому розділі - “Методологічні засади дослідження, стан наукової розробки проблеми та джерельна база роботи” - охарактеризовано основні теоретико-методологічні підходи до вивчення проблеми політичного представництва та участі жінок, з'ясовано основні категорії дослідження, проаналізовано стан наукової розробки даної проблеми та джерельна база дисертації. Розділ складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. - “Теоретико-методологічна основа дослідження” - дисертантка зосереджується на аналізі чільних концепцій сучасної політології фемінізму, зокрема, детально розглядає концептуальні основи теорії представництва в інтерпретації феміністського підходу та існуючі теоретико-методологічні засади концепції жіночої політичної участі у політологічній науці.

Авторка узагальнює, що у сучасній науковій літературі з проблем пояснення національних варіацій у рівнях представництва та участі жінок домінує точка зору про значимість впливу на зазначені явища низки соціально-економічних, національно-культурних та політико-інституційних факторів (П. Норіс, І. Інлегарт, Р. Метленд, М. Джонс, Р. Мозер, Л. Кенворфі, М. Мелемі, Дж. Вітерна, К. Фелон, Дж. Бекфілд та ін.).

Поширений у західній політології концептуальний підхід щодо аналізу представництва жінок у легіслатурах склав методологічну основу даної наукової роботи, у відповідності до якої дисертантка вибудувала структуру дисертації, зокрема, проведеного прикладного дослідження. Здійснений авторкою статистичний аналіз впливу соціально-економічних, культурних та політичних факторів на рівень представництва жінок в органах влади країн ЦСЄ у період трансформації, зумовив необхідність ґрунтовної репрезентації методики проведеного прикладного дослідження.

У рамках підрозділу 1.2. - “Наукова розробка проблеми” - авторка систематизує напрямки сучасної західної феміністської політичної теорії з питань політичної участі та представництва жінок і звертається до аналізу фахової розробки проблеми політичної участі жінок у працях вітчизняних теоретиків та дослідників країн ЦСЄ.

Починаючи із 1970-х рр. науковці країн Західної Європи та США зробили значний внесок у дослідження проблем політичної участі та представництва жінок (К. Пейтман, А. Філіпс, Е. Рейнолдс, Р. Інлегарт, В. Рул, Дж. Ловендускі, П. Норіс, Р. Метленд, А. Лейпхарт, Р. Мозер та ін.).

У 1990-х рр. XX ст. пожвавлюється інтерес до проблем політичної участі жінок і у колишніх соціалістичних країнах ЦСЄ, зокрема, мова йде про праці таких авторів: Д. Духачек, С. Кічкова, Е. Фаркашова, Є. Кочкіна, А. Тьомкіна, Е. Кудряшова, І. Чікалова, С. Ушакін, В. Ялусіч, М. Антіч, М. Фушара, І. Шіклова, З. Бутурова, Г. Чімяк та ін. Серед сучасних українських науковців, які зосереджуються на аналізі представництва жінок у владних структурах, можна виділити: О. Кулачек, О. Ярош, Н. Грицяк, Н. Гапон, А. Колодій, І. Жерьобкіна, О. Кісь, О. Забушко, О. Сорокопуд.

Структура та дослідницькі завдання роботи зумовили необхідність звернення автора до загального аналізу проблем трансформації становища жінок в умовах модернізації соціально-економічної та політичної систем країн, обраних в якості досліджуваних випадків, представлених як у літературі СР, РП, РФ, так і у анналах західної наукової літератури.

Одними з перших до проблем еволюції становища жінок упродовж початкового етапу переходу від соціалізму до демократії в Чехословаччині кін. 80-х - поч. 90-х рр. ХХ ст. звертаються американські дослідники Н. Фарман, Ф. Рабе та Ш. Волчік. Пізніше ці проблеми досліджують Е. Вейнер, Є. Гавелкова, Л. Кічова, М. Пісарова, А. Гейтлінгер, Ж. Костолна, Е. Ганзелова та інші. Проблему участі жінок у дисидентських рухах ЧССР та динаміку розвитку жіночих організацій вже у незалежній Словаччині відстежують К. Вейс, І. Шіклова, З. Бутурова, І. Данішка. Питання інтеграції жінок у політичну сферу СР розглядається в працях таких дослідників, як: Я. Філадельфійова, І. Радічова, П. Пуліш, П. Лоркова, К. Фаркашова, Я. Цвікова, Я. Юранова та інші.

У працях польських та американських дослідників також порушуються актуальні аспекти трансформації становища жінок в умовах демократичного транзиту. Проблемі адаптації польських жінок до економічних змін у перші роки реформ у РП присвячені праці дослідників Н. Фарман, А. Грегорі, М. Інгам, П. Сімпсон, Дж. Гофф, К. Фам, Е. Паксяз та Д. Мазурчак. Як змінився статус жінок на ринку праці у РП у період 1995-2005 рр. відстежує польська дослідниця Є. Фодор. Одній з найбільш обговорюваних тем у польській та західній літературі, а саме темі абортів, присвячені праці Дж. Бронель, В. Річ, С. Енгелберг, Е. Снітоу, П. Сімпсон, М. Зелінської, М. Пічовяк. Питання зародження та розвитку жіночого руху в Польщі стали предметом вивчення Дж. Бистидзієнські, А. Коїл, Ш. Пен, Дж. Робінсон. Особливості участі жінок у громадсько-політичному житті РП розглядають Р. Семінська, М. Фушара, Е. Сава-Чяка, Г. Чімяк, С. Саксонберг, Й. Ренк-Рой.

Проблемі адаптації російських жінок до нових умов соціальної реальності присвячені праці таких науковців, як: С. Айвазова, Є. Здравомислова, А. Тьомкіна, Г. Сіласте, Н. Рімашевська та ін. Питання економічного потенціалу жінок у перехідний період потрапили до сфери уваги Л. Ржаніциної, З. Хоткіної, В. Бодрової, А. Посадської, Є. Здравомислової, Є. Груздєвої. Дослідження, присвячені відстеженню динаміки розвитку жіночих організацій у РФ та їх взаємодії з владою, належать таким російським науковцям, як: Л. Федорова, Т. Кліменкова, Є. Лахова, А. Федулова, О. Самаріна, Л. Бойченко, О. Хасбулатова. Російська література, присвячена проблемі участі жінок у політиці, є також досить масштабною та різноманітною. Вказана проблематика представлена в працях Г. Клімантової, А. Тьомкіної, Л. Завадської, Н. Стєпанової, Г. Старовойтової, І. Хакамади, Г. Сіласте, В. Успенської, а також в працях низки західних авторів: Дж. Вейлер, Г. Скот, В. Гольдман, С. Розенберг, Б. Альперн, Д. Новацкі, Б. Піетров-Енкер, В. Сперлінг, Р. Кей та ін.

У підрозділі 1.3. - “Джерельна база роботи” - аналізується широке коло залучених до дослідження джерел, які можна умовно поділити на такі групи: законодавчі акти; нормативно-правові документи; звіти та матеріали міжнародних організацій; документи політичних партій та жіночих НУО; публіцистична преса, експертні-інтерв'ю з жінками-політиками та науковцями; матеріали статистики.

У другому розділі - “Соціально-економічне становище жінок країн Центральної і Східної Європи та розгортання жіночого руху у регіоні як чинники політичної участі жінок у період трансформаційних процесів” - досліджується проблема суперечливого впливу трансформаційних процесів на соціально-економічне становище жінок в умовах перехідних економік країн ЦСЄ. В розділі авторка доводить, що важке економічне становище істотним чином завадило здатності жінок мобілізуватися та сформувати власну феміністичну індивідуальність у процесі трансформації в площині громадянського суспільства. Обидва досліджувані аспекти в роботі аналізуються під кутом зору казуальних чинників щодо розширення політичного представництва жінок в країнах ЦСЄ. Розділ складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. - “Гендерні аспекти соціально-економічних трансформацій та проблеми розвитку жіночих неурядових організацій в країнах Центральної і Східної Європи в період реформ” - обґрунтовується теза про те, що негативні аспекти реструктуризації соціально-економічної сфери в умовах модернізації економіки країн ЦСЄ, перш за все, позначились на жінках. Авторка узагальнює, що моделі економічної перебудови та доктрини соціальної політики, що реалізовувались у цьому регіоні на початку 1990-х рр., надзвичайно слабо відбивали реальні потреби жінок в умовах зародження ринку. І попри певне вирівнювання критичних показників зайнятості у більшості країн ЦСЄ в другій половині 1990-х рр. ситуація із жіночою зайнятістю залишалась незадовільною. Щоправда, деякі країни Центральної Європи досить швидко продемонстрували найкращі взірці адаптації до ринкових умов. То ж є очевидним, що жінки цих країн знаходяться порівняно у більш вигідних позиціях на ринку праці, ніж жінки інших країн регіону.

Процеси комплексної плюралізації, що захопили країни ЦСЄ в кін. 1980-х - на поч. 1990-х рр. стали важливою умовою розгортання організованого жіночого руху. Проте, робить висновок авторка, надії на становлення потужного феміністського руху в країнах ЦСЄ не виправдались. В умовах масштабних криз 1990-х рр. більшість жіночих НУО зорієнтувались на діяльність у соціальній сфері суспільства, втративши, таким чином, шанс стати дієвим суб'єктом політичного процесу в країнах ЦСЄ. Щоправда, із початком 2000-х рр. в низці країн регіону намітились позитивні тенденції розширення політичного активізму жінок в площині громадянського суспільства.

Підрозділ 2.2. - “Соціально-економічні трансформації та адаптація жінок Словацької Республіки до ринкових умов” - присвячений дослідженню економічного потенціалу жінок СР у період значних економічних перетворень, викликаних як глибокими трансформаційними процесами, так і специфічним “оксамитовим розлученням” Чехословаччини; а також відстеженню динаміки розвитку жіночих організацій незалежної СР.

У підрозділі авторка виділяє два шляхи впливу трансформаційних процесів на соціально-економічне становище жінок СР: загальний, що мав місце у всіх постсоціалістичних країнах (вплив радикальних економічних перетворень) та специфічний, притаманний виключно для словацької ситуації (переважання етнічної політики у перші 2,5-3 роки постсоціалістичної ери та активізація консервативної релігійної риторики).

Негативні наслідки словацького транзиту у другій половині 1990-х рр. були компенсовані інтенсифікацією ринкових реформ, що розширили можливості оплачуваної зайнятості жінок. Однак незавершеність ринкових перетворень на поч. 2000-х рр. привели до унеможливлення кардинальних змін становища жінок на ринку праці. Жіночий рух, що зароджувався у 1990-х рр. в СР, також не став провісником знакових для жінок соціальних змін, оскільки був украй мало політизованим.

У підрозділі 2.3. - “Трансформація жіночої зайнятості в умовах становлення ринкових відносин у Республіці Польща” - авторка аналізує, як динамічні соціально-економічні реформи, активно започатковані в країні ще урядом “Солідарності” (1989 р.), вплинули на становище жінок на ринку праці та які причини призвели до втрати ними репродуктивних прав в умовах демократизації країни.

Попри позитивне зростання основних показників у економічній сфері в РП вже фактично на поч. 1990-х рр., консервативна соціальна політика уряду “Солідарності” завадила можливості реалізації ефективних урядових заходів на підтримку статусу жінок, властивого розвиненим ринковим країнам. В міру закріплення високих економічних темпів розвитку, ситуація із зайнятістю жінок в РП продовжувала залишатись незадовільною. Авторка робить висновок, що національною особливістю трансформації “польського жіночого питання” в останній чверті XX ст. стала його залежність від ідеологічного протистояння двох основних політичних сил, що репродукували протилежні моделі бачення соціальної ролі жінок.

Ще одним вражаючим наслідком процесу демократизації стало запровадження антиабортивного законодавства. Що, як не парадоксально, з іншого боку, безпосередньо посприяло започаткуванню публічних дебатів та реставрації громадського простору в РП. Таким чином, робить висновок авторка, перехідний період не тільки створив перешкоди на шляху організації жінок, проблеми, породжені трансформаційними процесами, за іронією, призвели до того, що жінки почали апелювати до цих же проблем, таким чином, створюючи нові можливості для формування жіночих груп. Однак, поряд із організаціями, що пов'язують свою діяльність із відстоюванням репродуктивних та політичних прав, у країні функціонують і антифеміністські об'єднання консервативних жіночих груп. Вказане явище є специфікою польської ситуації.

У підрозділі 2.4. - “Характерні риси фемінізації бідності в умовах трансформаційних процесів у Російській Федерації” - на основі масштабних національних статистичних даних авторка наводить численні факти як фемінізації бідності в перехідний період, так і дефемінізації російської економіки в цілому, а також дискутує з приводу місця та ролі жінок у формуванні громадянського суспільства в період трансформації.

Суперечливий хід ринкових перетворень у РФ на поч. 1990-х рр. продемонстрував неоднаковий вплив системної трансформації на становище жінок та чоловіків. Згортання соціальних програм та зростання вимог до робочої сили призвело до яскравої професійної сегрегації на ринку праці РФ, в результаті якої жінки були витиснуті з елітних секторів економіки. Іншою постійною проблемою перехідного періоду стала проблема бідності, негативні наслідки якої, перш за все, позначились на жінках РФ. Подібні процеси, на думку авторки, стали наслідком послаблення регулятивних функцій держави. І хоча з поч. 2000-х рр. в РФ спостерігається економічне зростання, все ще залишається багато документальних свідоцтв фемінізації бідності в країні. політичний ринковий дипломатичний жіночий

На відміну від держави, одним з найбільш дієвих каталізаторів соціальних змін в Росії є множинні жіночі НУО, які активно зосередились на наданні різних форм соціальних послуг. Поряд з цим дійсно лобіською роботою займається доволі незначна кількість жіночих організацій.

У третьому розділі - “Вплив демократичних інституційно-правових механізмів на політичну участь жінок у країнах Центральної і Східної Європи” - авторка ставить за мету висвітлити природу та рівень жіночої політичної участі у країнах ЦСЄ в період трансформації. В розділі оцінюються основні бар'єри на шляху до більш ефективних взаємовідносин між основними модерними інституційними механізмами та політичним представництвом жінок. В коло досліджуваних проблем потрапляють питання особливостей партійного рекрутування жінок, впливу виборчих систем на політичну участь жінок, а також таких факторів як величина округу, міжпартійна конкуренція, партійна ідеологія тощо. Важливою темою, що також піднімається в розділі, є роль жіночих НУО у їх спробах лобіювання питань розширення жіночого політичного представництва. Розділ складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. - “Трансформація виборчих та партійних систем країн Центральної і Східної Європи та доступ жінок до представництва в органах влади всіх рівнів” - в результаті порівняльного аналізу авторка приходить до висновку, що виборча практика країн ЦСЄ в цілому підтверджує загальну гіпотезу про те, що жінки мають вищі показники у тих електоральних системах, що засновані на принципі пропорційності. Такі елементи виборчої системи, як величина округу та електоральний поріг, також виявились статистично значущими для рекрутування жінок у кандидатські корпуси національних легіслатур у більшості країн ЦСЄ. Дослідження характеру впливу партійних систем на оцінку жіночих перспектив у політиці виявило, що організаційна сила та ідеологічна орієнтація політичних партій у країнах ЦСЄ є також вагомими умовами взаємодії виборчих систем з жіночим представництвом в умовах трансформації політичної системи. Проте поки що такий зв'язок, узагальнює авторка, можна охарактеризувати як незначний.

Таким чином, робить висновок авторка, сформоване у нових умовах політико-інституційне середовище країн ЦСЄ виявилось доволі суперечливим відносно структуризації умов рекрутування та просування жінок у владу. Так, сприятливе поєднання електоральних правил в більшості країн ЦСЄ, очевидно, корегується несприятливою у багатьох аспектах партійною політикою. Поряд з цим загальний контекст соціально-економічного та політичного розвитку більшості демократій країн ЦСЄ може відповідати умовам представництва жінок у законодавчих органах влади, розроблених на матеріалі країн Заходу, за умови подальшого поглиблення інституційних реформ як умови сталого функціонування інститутів представницької демократії та розширення активності жіночих політичних НУО як важливого інституту громадянського суспільства.

У підрозділі 3.2. - “Електоральне законодавство та політичні партії як механізми висунення жінок у Національну Раду Словацької Республіки” - порушується проблема інтеграції жінок до політичного процесу модерної СР. Причини низького представництва жінок в органах влади всіх рівнів авторка пояснює як будовою національних інституційних чинників, так і глибоко вкоріненим громадським упередженим сприйняттям суспільної ролі жінки, що значною мірою впливає на настрої партійної еліти.

Аналіз впливу національних інституційних факторів на представництво жінок в органах влади СР виявив, що низька політична активність жінок не є спричиненою законодавчими прогалинами або ж несприятливими впливами електоральної системи. Індикативним фактором формування умов просування жінок у владу у випадку СР виявився характер внутрішньої організації політичних партій, що знаходить відображення в умовах вертикальної та горизонтальної мобільності, дистрибуції владних повноважень в межах партій, системі фінансування партій та інших чинниках. Жорстка конкуренція між виборчими блоками, як було виявлено, також значно обмежує можливості жінок потрапити в парламент.

Важливою причиною повільного просування жінок у владу в СР є також культурний фактор, зокрема, те, що пануючі консервативні настрої у суспільстві зобов'язують жінок реалізуватись переважно в колі родини, якій у Словаччині надається традиційно велике значення. Характеризує словацьку ситуацію і те, що самі жінки з великим небажанням відмовляються від свого визначального місця у приватній сфері.

В рамках підрозділу 3.3. - “Виборча система та політична культура як фактори впливу на представництво жінок у Сеймі Республіки Польща” - авторка аналізує можливі бар'єри в інституційній площині, з якими зіштовхнулись жінки РП на шляху до лав політичної влади в період демократичних трансформацій, та особливо відстежує причини зміни рівня жіночого політичного представництва та політичної активності жінок на парламентських виборах 2001 р.

Панування традиційних соціальних цінностей, активізованих, зокрема, завдяки інтенсивній риториці правих, націоналістичних партій та церкви, та загальна відсутність потужного жіночого руху в 90-х рр. XX ст., як виявила авторка, стали важливими причинами обмеження активного залучення жінок до політичної сфери. Однак реформи електорального законодавства, а також краща організація жіночих груп, зацікавлених у збільшенні політичного впливу жінок на поч. 2000-х рр., призвели до відчутного поліпшення стану політичної участі жінок у РП. Крім того, експертиза польських виборів підтвердила загальноприйняту гіпотезу про те, що партії лівого крила більш схильні розміщати жінок у своїх виборчих списках.

Шанси жінок у модерній польській політиці, узагальнює авторка, значним чином залежать від радикалізації стану багатопартійної системи та політичного впливу лівих партій, які виступають важливим суб'єктом репродукування егалітарних цінностей у сучасному польському соціумі.

У підрозділі 3.4. - “Виборча система і особливості партійного рекрутування жінок у Державну Думу Російської Федерації та регіональні законодавчі збори” - авторка зосереджується на дослідженні причин того, чому всупереч очікуванням пропорційна частина змішаної виборчої системи РФ не посприяла обранню більшої кількості жінок до ДД РФ в 90-х рр. XX ст., а також того, чому РФ серед інших країн регіону ЦСЄ характеризується украй низькою участю жінок в органах влади усіх рівнів.

Вірогідними причинами обмеженого політичного представництва жінок у владних структурах РФ стали висока фрагментація російської партійної системи та організаційна слабкість російських партій. Значно ускладнює процес висунення жінок-кандидаток у органи влади у РФ також чільна персоніфікованість російського політикуму, а також індеферентне ставлення політичної еліти щодо питань жіночої політичної участі.

Сприятливі взаємовідносини між політичними партіями та електоральною системою щодо політичного представництва жінок в майбутньому, робить висновок авторка, будуть залежати як від продовження модернізаційних процесів в політичній сфері в цілому, так і від організації ефективного тиску з боку жіночих НУО на партійну еліту з метою розширення можливостей жінок просуватись у владу (що, наприклад, дало позитивний ефект у Польщі).

ВИСНОВКИ

У висновках підсумовуються результати дослідження відповідно до поставленої мети і завдань:

1.Сучасні концепції, які пояснюють низьку політичну активність жінок, можна розділити на два блоки: інституційні та біологічні. Обидва теоретико-методологічні підходи знайшли відображення у вітчизняній літературі та працях дослідників ЦСЄ з проблем політичної участі жінок. Поряд з цим, поширений в західній політологічній науці підхід, відповідно до якого стан політичної участі жінок визначається комплексом соціально-економічних, культурних та політичних факторів, залишається недостатньо розробленим. Застосована у роботі компаративістська методика так званого дослідження випадку (case-study) виявилась ефективним методом всебічного аналізу явища політичної участі жінок в межах одного національного випадку із одночасним співставленням його в межах інших країн.

2. Аналіз трансформації соціально-економічного статусу жінок країн ЦСЄ в умовах формування ринкових відносин в економіці не продемонстрував радикального спаду у жіночих позиціях стосовно чоловіків, проте і не надав свідоцтв істотного поліпшення становища жінок. Аналіз засвідчив, що жінки володіють значним потенціалом для того, щоб зберегти достойні та стійкі професійні позиції в економіці, однак за умови, що уряди країн ЦСЄ забезпечать функціонування ефективних гарантій рівності можливостей жінок на ринку праці.

Попри подібність контексту становища жінок на початкових етапах транзиту, країни ЦСЄ демонструють різні приклади поглиблення ґендерної нерівності в соціально-економічній сфері у наступні періоди трансформації. Так, закладене реформами успішне функціонування ринку, в другій половині 1990-х рр. у РП та СР призвело до стабілізації критичних показників у сфері зайнятості та збільшення рівня добробуту жінок цих країн. Найбільш стресовим соціально-економічне становище жінок у досліджуваний період залишалось у РФ, де рівень економічного розвитку в 1990-х рр. був найнижчим серед трьох країн. Однак сприятливі соціально-економічні умови, очевидно, корегувались несприятливими національними патріархальними традиціями суспільств надто у виразно провінційній СР та традиційно-консервативній РП. Панування традиційних соціальних цінностей, що відображалися у патріархальних стереотипах суспільної свідомості та традиціоналістських напрямках державної політики, виявилось істотним гальмом на шляху розширення політичної активності жінок у всіх трьох країнах.

3.Аналіз розвитку жіночої громадської активності в умовах трансформації суспільств дозволив зробити висновок про те, що переважна кількість існуючих жіночих НУО в країнах ЦСЄ є соціально-направленими, що, однак, дозволяє припустити, що вирішення соціально-економічних проблем є передумовою активізації масштабної політичної участі жінок у майбутньому. Це припущення підтверджується досвідом обраних для аналізу країн, де жіноча участь у громадянському суспільстві є досить позитивною силою. Найбільш активними суб'єктами політичного процесу є польські НУО. Російські та словацькі жіночі НУО також демонструють значний рівень активності у боротьбі з проблемами нерівності жінок у політичній сфері, проте міра їх впливу поки що не є такою значною, як у РП. Поряд з цим, жіночі політичні партії та об'єднання в цілому не є типовими для жіночого руху в умовах трьох країн.

4.Аналіз специфіки участі жінок у політичному житті країн ЦСЄ в 90-х рр. XX - на поч. XXI ст. дозволяє говорити про дві загальні тенденції. По-перше, із завершенням періоду соціалізму в країнах ЦСЄ відбулось значне скорочення жіночого політичного представництва на всіх рівнях управління, що, проте, повільно збільшується із проведенням кожних чергових виборів. По-друге, гендерний розподіл всередині кожного окремого органу влади має яскраво виражену пірамідальну структуру.

Обрані для аналізу випадки підтверджують загальні тенденції жіночої політичної участі країн ЦСЄ. Так, участь жінок у законодавчій гілці влади трьох країн залишається досить низькою, однак, повільно збільшується з проведенням кожних чергових виборів. Найбільшу кількість жінок, представлених в парламенті, продемонстрували СР та РП - в середньому 14,65% та 14,07%. РФ відстала від них майже на 4% (10,81). При тому, що в СР та РП на виборах початку 2000-х рр відбувся прорив із представництвом жінок, РФ підтримала повільну тенденцію просування жінок до парламенту. Всі три досліджувані країни підтверджують загальне правило про те, що жінки мають вищі показники у тих системах, які засновані на пропорційному представництві (СР, РП), ніж у тих, де діють системи одномандатних округів (РФ). Однак сприятливе поєднання електоральних правил в СР, РП та РФ значною мірою корегується несприятливою у багатьох аспектах партійною політикою. Партії трьох країн в цілому не є ініціаторами реалізації гендерно-чутливої політики, оскільки, як продемонстрував аналіз, долучають жінок у свої партійні списки як кандидатів переважно на непривабливі позиції, і в обмеженій кількості (в середньому 20-23%). Що стосується ідеологічної складової партійної системи та її впливу на кількість обраних жінок, то єдиною країною, яка підтвердила загальноприйняту гіпотезу про те, що партії лівого крила більш схильні розміщати жінок у своїх виборчих списках, виявилась РП. На прикладі СР та РФ ми не виявили очевидної залежності збільшення кількості жінок у партійному списку та партійної ідеології.

5.Порівняльний аналіз представництва жінок на керівних посадах у системі виконавчої влади та на рівні місцевого самоврядування досліджуваних країн продемонстрував, що, в цілому, кількість жінок в органах влади місцевого рівня у СР та РП є більшою в середньому на 1,5 - 2,5%, у порівнянні з центральними органами влади. В РФ рівень регіонального управління не підтвердив подібної закономірності, а в окремих випадках був навіть нижчим за загальнофедеральний рівень управління. А от участь жінок в урядах як членів кабінету міністрів є майже порівняною у всіх трьох країнах, оскільки жінки в переважній більшості обіймали в середньому 1 - 4 посади (10 - 14%). Основною причиною активнішого залучення жінок до лав муніципальної політики є те, що діяльність на цьому рівні носить яскраво виражений інструментальний характер. Хоча і на цьому рівні діє ряд особливостей, пов'язаних переважно із фактором політичної культури. Так, жінок на виборах до місцевих рад РП частіше, ніж чоловіків, обирають у містах, ніж у селах, що пов'язано із переважанням у сільській місцевості традиційних поглядів на роль статей. Вірогідним цей висновок є і у випадку РФ, де низький рівень представництва жінок в одних регіонах (переважно мусульманських), та відносно вищий в інших (переважно немусульманських), безпосередньо пов'язаний із пануючими культурними традиціями.

Пояснення причин низького заступництва жінок на рівні керівних постів виконавчої влади у всіх трьох країнах повинно розглядатись при аналізі механізмів формування урядів цих країн. В даному контексті в результаті аналізу, фіксується тільки низька участь жінок у роботі виконавчих органів СР, РП та РФ та загальна тенденція закріплення за жінками переважно соціально-гуманітарних сфер.

6.Політична система України не проявляє якихось специфічних особливостей впливу соціально-економічних, політичних та культурних факторів на політичне представництво жінок, всі фактори можуть діяти у відповідності до теоретичних очікувань або ж співвідноситись з результатами для інших цільових країн.

Порівняльний аналіз результатів статистичної перевірки гіпотез показав:

- Представлені в статистичній моделі результати гіпотез, в цілому, збігаються з подібними в межах міжнародного аналізу, а в окремих випадках суперечать висновкам представлених у світових дослідженнях цієї сфери. Так, рівень демократії нації та наявність пропорційної системи, як було виявлено, сприяють розширенню політичних можливостей жінок, однак відсоток лівих партій не продемонстрував значимого зв'язку. Всупереч очікуванням жіночий освітній рівень та кількість жіночих політичних організацій не виявились статистично значимими в моделі. Звичні очікування про доречність частини культурних детермінант також не знайшли підтвердження в нашому аналізі. Рівень ВВП - єдина соціально-економічна змінна, що виявилась пов'язаною із жіночим політичним представництвом. Католицизм та православ'я, як і очікувалось, не сприяють жіночому успіху в перемозі на виборах, продемонструвавши кореляційну залежність з передбачуваним від'ємним значенням. Таким чином, такі змінні як “рівень освіти”, “кількість жіночих організацій”, “ратифікація Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”, “легалізація абортів” та “відсоток лівих партій” виявились не пов'язаними з показником жіночого парламентаризму у країнах ЦСЄ. Такі ж змінні як “рівень ВВП”, “виборча система”, “домінуючий тип релігії” та “рівень демократії” продемонстрували той тип зв'язку, який передбачався з боку теоретичної моделі. Враховуючи отримані результати, вважаємо, що наведені змінні заслуговують на те, щоб бути включеними у розробку концептуальних основ аналізу представництва жінок у владі перехідних країн.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Сурніна О. Ґендерний аналіз виборів до Сейму Польщі у 1997 році / Ольга Сурніна // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 3 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М. Вегеш (гол. ред.), В. Андрущенко, О. Бабкіна та ін. - Ужгород : Вид-во УжНУ “Говерла”, 2005. - C. 90 - 95.

2. Сурніна О. Формування національного механізму поліпшення становища жінок у Польщі в 90-х роках XX століття / Ольга Сурніна // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 4 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М. Вегеш (гол. ред.), В. Андрущенко, О. Бабкіна та ін. - Ужгород : Вид-во УжНУ “Говерла”, 2006. - C. 174 - 181.

3. Сурніна О. Формування механізму поліпшення становища жінок в країнах Центральної та Східної Європи в 90-х роках XX - на початку XXI століття / Ольга Сурніна // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 5-6 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М. Вегеш (гол. ред.), В. Андрущенко, О. Бабкіна та ін. - Ужгород : Вид-во УжНУ “Говерла”, 2007. - C.80 - 85.

4. Сурніна О. Трансформація жіночого руху в країнах Центрально-Східної Європи в 90-х роках XX - на початку XXI століття / Ольга Сурніна // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 7-8 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М. Вегеш (гол. ред.), В. Андрущенко, О. Бабкіна та ін. - Ужгород : Вид-во УжНУ “Говерла”, 2007. - С. 318 - 324.

5. Сурніна-Далекорей О. Вплив інституційно-правових механізмів на політичне представництво жінок в країнах Центрально-Східної Європи в 90-х роках XX - на початку XXI століття / Ольга Сурніна-Далекорей // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 9 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М. Вегеш (гол. ред.), В. Андрущенко, О. Бабкіна та ін. - Ужгород : Вид-во УжНУ “Говерла”, 2008. - С. 234 - 241.

6. Сурніна-Далекорей О. Методологічні підходи до аналізу проблематики політичної участі жінок / Ольга Сурніна-Далекорей // Грані. - №2 (64). - 2009. - С. 102-106.

АНОТАЦІЯ

Сурніна-Далекорей О.А. Політична участь жінок країн Центральної і Східної Європи у період системної трансформації кінця XX - на початку XXI століття (на прикладі Словаччини, Польщі, Росії). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Львівський національний університет імені І.Я. Франка. - Львів, 2009.

У дисертації здійснено комплексне дослідження процесу трансформації політичної участі жінок під впливом різних факторів у формі порівняльного аналізу. Методологічною базою роботи є основні теоретичні підходи до аналізу політичного представництва та участі жінок у владних структурах, а також поширена у західній політології концепція в рамках аналізу представництва жінок в легіслатурах, відповідно до якої стан політичної участі жінок визначається комплексом соціально-економічних, культурних та політичних факторів.

Проведений в роботі статистичний аналіз тенденцій політичної участі жінок у Словаччині, Польщі та Росії виявив, що рівень соціально-економічного розвитку, динаміка громадської активності жінок, відповідне культурне середовище та політико-інституційні фактори є важливими чинниками, що детермінують рівень політичної участі жінок у перехідних країнах.

Ключові слова: Центральна і Східна Європа, Словаччина, Польща, Росія, трансформація, політична участь, представництво, ринкові реформи, жіночий рух, репродуктивні права, виборча система, партійна система, партійна ідеологія, традиціоналізм.

Сурнина-Далекорей О.А. Политическое участие женщин стран Центральной и Восточной Европы в период системной трансформации конца XX - начала XXI века (на примере Словакии, Польши, Росии). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Львовский национальный университет имени И.Я. Франко. - Львов, 2009.