Виборчі технології як чинник політичних трансформацій у пострадянських країнах (на прикладі України та Росії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК: 324:321.7(47+57)

Виборчі технології як чинник політичних трансформацій у пострадянських країнах (на прикладі України та Росії)

23.00.02 - політичні інститути та процеси

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Хромець Олег Леонідович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат політичних наук, доцент Гончарук Валерій Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри політичних наук.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук Розумний Максим Миколайович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, радник;

кандидат історичних наук, доцент Яблонський Василь Миколайович, Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, завідувач оперативно-аналітичного відділу.

Захист відбудеться 16 листопада 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 24 вересня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Постригань Г. Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Політичні вибори є основою формування представницьких органів влади за демократичного режиму. Вибори традиційно вважаються справедливими та демократичними за умов реалізації принципів загального, рівного, прямого виборчого права та таємного голосування. Разом з тим, сам факт проведення періодичних виборів у державі не є автоматичною ознакою її демократичності. У повній мірі мають реалізовуватися принципи демократичних виборів та забезпечуватися вільний доступ кандидатів до виборчих кампаній, які мають носити плюралістичний та конкурентний характер. Це означає, що претенденти (кандидати чи політичні сили) можуть використовувати всі незаборонені законодавством країни засоби для залучення голосів громадян-виборців у результаті виборчої кампанії.

Одним із домінуючих способів конкурентної боротьби кандидатів у ході виборчих кампаній в демократичних країнах та за демократичних трансформацій за сучасних умов виступають виборчі технології. Саме завдяки їх використанню вдається інтенсифікувати виборчу кампанію та привернути увагу громадськості. За авторитарних та тоталітарних режимів, де провладна політична сила займає монопольне становище та спостерігається закритість виборчої сфери, виборчі технології апріорі не можуть відігравати ту ж роль, що й за демократичних режимів. Разом з тим, за умов демократичної трансформації авторитарних чи тоталітарних режимів виборчі технології можуть відігравати виключно важливу роль для пришвидшення даного процесу.

У вітчизняних наукових дослідженнях та дослідженнях в країнах пострадянського простору, що стосуються аналізу явища «виборчі технології», переважно домінує тенденція накопичення емпіричного досвіду та запозичення західних моделей ведення виборчих кампаній лише для того, щоб проілюструвати їх ефективність щодо оптимізації виборчих кампаній.

До цього часу залишалася осторонь проблема ґрунтовного наукового дослідження впливу виборчих технологій на політичні трансформації у пострадянському просторі. Започаткування комплексного аналізу даного аспекту виборчих технологій дозволить випрацювати критерії позитивного та можливого негативного їх впливу на становлення засад демократичної трансформації суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах науково-дослідної теми 06БФ041-01 «Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання».

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття основних напрямів впливу виборчих технологій на політичні трансформації у пострадянських країнах.

Досягнення обраної мети обумовило наступні завдання:

- дослідити основні наукові підходи щодо виявлення сутності виборчих технологій; виборчий технологія демократичний маніпулятивний

- розкрити маркетинговий підхід як найбільш комплексний напрям у науковому дослідженні виборчих технологій;

- з'ясувати роль виборчих технологій у становленні засад демократичної трансформації суспільства;

- визначити тенденції впливу виборчих технологій на політичні трансформації в країнах пострадянського простору;

- виявити маніпулятивну роль виборчих технологій у трансформаційних процесах в Україні та Росії.

Об'єктом дисертаційного дослідження є політичні трансформації у пострадянських країнах.

Предметом дисертаційного дослідження є вплив виборчих технологій на політичні трансформації у країнах пострадянського простору.

Дисертаційну роботу виконано на засадах комплексного підходу до застосування методів дослідження. Були використані наступні наукові методи:

1. Описовий - для дослідження різних теоретичних підходів у визначенні виборчих технологій, концепцій демократії, маніпулятивних виборчих технологій, а також в ілюструванні прикладів застосування виборчих технологій.

2. Компаративістський - співставлення основних підходів визначення виборчих технологій та основних концепцій демократії, а також для співставлення досвіду застосування виборчих технологій у розвинених демократіях й країнах пострадянського простору.

3. Системний - для дослідження демократії як системи політичних інститутів та принципів.

4. Структурно-функціональний - для дослідження маркетингового підходу виборчих технологій як комплексного та цілісного явища; процесу політичних трансформацій на пострадянському просторі з виокремленням їх функціональних складових; для дослідження явища політичного маніпулювання з виокремленням основних функціональних одиниць - механізмів маніпулювання.

5. Історичний - для виявлення етапів становлення концепту демократії; для виокремлення соціальних передумов політичного маніпулювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає як у постановці наукової проблеми, так і у способі її розв'язання. Вперше у вітчизняній політичній науці був проведений комплексний політологічний аналіз виборчих технологій як чинника політичних трансформацій у пострадянських країнах.

Наукова новизна розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:

- удосконалено комплексний підхід до визначення сутності виборчих технологій. Серед основних підходів до аналізу виборчих технологій було запропоновано авторську типологію: психологічний, культурологічний, епістемологічний, соціологічний та маркетинговий. Доведено, що маркетинговий підхід у науковому аналізі виборчих технологій є найбільш комплексним та перспективним напрямком дослідження означеної у дисертації наукової проблеми, бо він у повній мірі орієнтується на розкриття політичного «попиту» виборців та на основі цього забезпечує формування адекватної «пропозиції» політичного продукту, що у свою чергу сприяє більш ефективній комунікації «кандидат - виборець»;

- набуло подальшого обґрунтування положення про вплив виборчих технологій на характер і ступінь реалізації основних принципів сучасної демократії: на принцип народного суверенітету - виборці отримують додаткові мотиваційні складові для легітимації діючої влади; на принцип свободи, який в умовах виборів можна трактувати як принцип «свободи електорального вибору»; на принцип виборності - наявності можливостей ведення ефективної комунікації кандидатів з виборцями, що дозволяє персоніфікувати владу, а значить підвищити рівень усвідомленості громадянами свого вибору; на взаємопов'язані принципи більшості та ідейного плюралізму - дозволяє політичній меншості конкурувати з більшістю, пропонувати альтернативні шляхи виходу із проблемних ситуацій;

- удосконалено обґрунтування позицій щодо подвійного впливу виборчих технологій на політичні трансформації в країнах пострадянського простору. По-перше наявні сильні авторитарні тенденції, які проявляються в прагненні владних еліт до маніпулювання громадською думкою, спотворення результатів волевиявлення, домінування «брудних» технологій, тотальне використання адміністративного ресурсу. По-друге, сам факт використання виборчих технологій є ознакою демократичної трансформації тоталітарного радянського політичного режиму, який не передбачав проведення виборів із широким використанням виборчих технологій. Доведено, що домінування тих чи інших типів виборчих технологій в окремих пострадянських країнах свідчить про ступінь розвитку в них демократії. Технології, метою яких є здійснення впливу на громадську думку для забезпечення свідомого електорального вибору, сприяють процесу демократичної трансформації. Технології, спрямовані на викривлення результату виборів через прихований вплив на виборців чи інституції, які визначають переможців виборів, свідчать про послаблення демократичних традицій у цих країнах та посилення антидемократичних трансформацій - авторитаризації чи тоталітаризації;

- виявлено нові аспекти у впливі виборчих технологій на становлення засад демократичної трансформації пострадянських країн. Визначено основні тенденцій такого впливу на демократичні трансформації, зокрема в Україні та Росії: аналітичні виборчі технології сприяють виявленню основних потреб та запитів громадян; вони урівноважують шанси у виборчій боротьбі провладних та опозиційних кандидатів; залучають до дискурсу переважну більшість громадян-виборців, що виступає фактором зниження рівня абсентеїзму; іміджеві виборчі технології зосереджують свою увагу на персоні політика, що стимулює розвиток демократичного лідерства і сприяє агрегуванню інтересів виборців та їх інкорпорації; вони виступають своєрідним замінником реальному фізичному протистоянню в соціумі та чинником зниження соціальної конфліктності; вдається долати стереотипне мислення виборців та привнесення демократичних цінностей, що сприяє відходу від тотальної орієнтації виборця в електоральному рішенні згідно системи «радянське - нерадянське»; комунікація у виборчій кампанії дозволяє суб'єктам виборчого процесу - кандидатам - здійснювати інформування громадян, а предметом інформування можуть стати політичні програми, політичні та ідеологічні установки;

- удосконалено обґрунтування ролі маніпулятивних виборчих технологій у процесі політичних трансформацій пострадянських країн, зокрема України та Росії. Роль маніпулятивних виборчих технологій посилюється за умов авторитарної трансформації, яка характеризується монополізацією владними органами медійного простору країни, який виступає головним каналам маніпулятивного впливу на свідомість виборця, що є вкрай актуальним для нинішньої Росії та було характерним для України наприкінці 90-х років - початку нинішнього століття. Водночас відзначено, що маніпулятивний вплив у виборчих кампаніях пострадянського простору може виступити фактором демократичних трансформацій - подолання стереотипного мислення виборця пострадянської доби, який продовжує орієнтуватися на владний авторитет, що обмежує ротацію та оновлення політичної еліти. Маніпулятивні виборчі технологій часто виступали ефективною протидією владному адміністративному ресурсу з боку опозиційних політичних сил.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Отримані результати можуть бути використані при розробці лекційних курсів із загальної теорії політики, практичної політології та спецкурсів «виборчі технології» та «теорії демократії», сприяти у подальшому дослідженні означеної проблематики.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження обговорювалися на Всеукраїнській студентській науковій конференції «ІІ Харківські студентські філософські читання» (Харків, квітень 2005 р.), на міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету - 2006» (Київ, 12-13 квітня 2006 р.), міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету - 2007» (Київ, 18-19 квітня 2007 р.), міжнародній науковій конференції «Шевченківська весна - 2007» (Київ, 17-20 березня 2007 р.), міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету - 2008» (Київ, 16-17 квітня 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у трьох статтях у фахових наукових виданнях та п'ятьох тезах - у матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 211 стор., з них 190 стор. авторського тексту. Список використаних джерел нараховує 192 найменувань на 20 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У «Вступі» обґрунтовується актуальність теми дослідження, зазначається її зв'язок з існуючими програмами науково-дослідницької діяльності, визначається об'єкт, предмет, мета і завдання, а також методи дослідження, висвітлюються наукова новизна, практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації «Теоретико-методологічні засади дослідження виборчих технологій» подається огляд літератури, в якій досліджуються виборчі технології, основні підходи до їх аналізу та практичного застосування.

Поняття «виборчі технології» набуває свого сучасного визначення приблизно з середини XX ст. Це пов'язано, перш за все, з тим, що вибори стають більш технологічними: відтепер кандидат для того, щоб перемогти або серйозно вплинути на перебіг виборчої кампанії, має послуговуватися арсеналом технологічних прийомів для організації роботи своєї виборчої команди і, разом з тим, використовувати технології роботи з електоратом для його стимулювання в підтримку того чи іншого кандидата або політичної сили.

Перше практичне втілення та теоретичне осмислення виборчих технологій було здійснене в США та Західній Європі. Серед них варто відмітити американського дослідника Д. Моріса, французького Ж. Сігеле. Першими дослідниками політичного маркетингу з акцентуванням на проблемі організації виборчих кампаній є Г. Маузер, Д. Ліндон, Б. Крієф, А. Стейнберг, М. Бонгран та ін. Базовим для з'ясування сучасного маркетингового підходу до аналізу виборчої сфери є науковий доробок французького соціолога П. Бурдьє.

Головною теоретичною базою для аналізу ролі виборчих технологій у процесі демократичної трансформації та функціонуванні демократичного ладу варто відмітити праці Р. Даля, аналіз становлення та функціонування американської демократії А. Токвіля. Також для з'ясування процесу демократизації та виокремлення сучасних тенеденцій є цінними праці американських дослідників С. Хантінгтона та Є. Тофлера.

Систематизація виборчих технологій німецьким автором М. Швертелем є репрезентативною для розуміння європейської традиції проведення виборчих кампаній. Наголос у розвідках німецького дослідника ставиться на аналізі ефективності організаційно-масового напрямку виборчої кампанії.

У межах пострадянської політичної науки вивчення і категоріальне осмислення виборчих технологій стало актуальним протягом останніх років. Великий загал літератури, присвяченої висвітленню виборчих технологій, торкається опису конкретних прийомів та технологій ведення виборчої кампанії. Окремо звертається увага на ефективність даних технологій щодо отриманих результатів. Форма подачі матеріалу часто здійснюється у вигляді методичних рекомендацій для організаторів виборів. До таких авторів можна віднести Ю. Щербатих, Н. Кутирєва, Н. Мальцева, О. Понеділко, О. Лукашева О. Куртова, М. Кагана, Є. Егорову-Гантман, К. Плешакова, М. Грішина тощо.

Окремо треба відмітити науковий аналіз виборчих технологій російськими дослідниками Є. Малкіним, Є. Сучковим, О. Соловйовим, А. Балашовою, О. Зверінцевим, Г. Пушкарьовою, А. Ковлером, М. Кошелюком, А. Цуладзе, С. Кара-Мурза, О. Максимов, Н. Мальцева, Г. Грачов предметом свого дослідження обрали з'ясування маніпулятивної складової у виборчих технологіях.

Хоча українську політологію часто намагаються розглядати у фарватері російської, але специфіка політичного устрою України (перш за все виборчої сфери) зумовила дещо специфічні напрямки дослідження вітчизняних науковців. Разом з тим, простий опис застосованих виборчих технологій під час тієї чи іншої виборчої кампанії, тобто кількісний опис, не може бути перспективним. Тому все частіше актуальним для вітчизняної науки стає саме якісний аналіз виборчих технологій. Глибокий науковий аналіз виборчих технологій проведений українськими вченими: М. Варієм, Л. Кочубей, В. Полтораком, О. Петровим.

Вітчизняні дослідники В. Бебик, Г. Почепцов, А. Куліш з-поміж своїх чисельних теоретичних здобутків в сфері політичного ПР, вирізняються обґрунтуванням комунікативної складової виборчої кампанії та особливостей використання медійних каналів в політичній діяльності.

Також слід звернути увагу на доробок українських дослідників Н. Лігачової, С. Черненко, І. Куляса, В. Яблонського, Я. Макітри, О. Фаворської, які відзначились ґрунтовним аналізом медіаскладової вітчизняних виборчих кампаній з виокремленням основних типів маніпулятивних медіатехнологій та основних загроз, які вони несуть демократичній трансформації.

Вагомим для розкриття предмету дисертаційного дослідження є науковий аналіз українським дослідником М. Розумним конституційної реформи, стану політичної системи України, а також ролі виборів та виборчих технологій у її трансформації.

Потрібно окремо відмітити дисертаційні дослідження В. Гончарука, Є. Юрченка, Д. Наріжного, Н. Лікарчук, О. Новакової, С. Білоусова, М. Бучина, В. Горбатенко, С. Денисюка, В. Петренко та ін.

Проте, у виокремлених вище дослідженнях поняття «виборчі технології» та «політичні трансформації» не аналізуються у взаємній кореляції. Тому дослідження впливу виборчих технологій на трансформаційні процеси пострадянських країн, що має місце в даній дисертаційній роботі, є новим аспектом наукових пошукань.

Для комплексного аналізу поняття «виборчі технології» необхідно визначити суть «політичних технологій», одним із видів яких і є власне виборчі технології.

Визначаючи поняття «технологія» дослідники соціальної теорії зазначають, що воно виникло і почало застосовуватися спочатку в системі технічного знання. Під цим терміном прийнято розуміти дисципліну, яка вивчає взаємодію засобів праці і сировини. Загальнотехнічне визначення технологій полягає в тому, що воно розкриває найбільш раціональні шляхи побудови, організації виробничого процесу, надає відповідні рекомендації. Загальне значення «технології» розкривається як вчення про майстерність щось робити.

У своїх наукових дослідженнях В. Полторак, В. Матвієнко, О. Соловйов, аналізуючи соціальні (політичні) технології, відзначають, що вони є не лише простою сукупністю прийомів і процедур, а й закріплюють почерговість дій і напрацювання відповідних алгоритмів поведінки суб'єкта. Тобто до визначальної і генералізуючої ознаки політичних технологій варто віднести здатність за допомогою них керувати соціально-політичними процесами.

Отже, політичні технології - сукупність послідовно застосованих процедур, прийомів і способів спеціальної діяльності, яка спрямована на найбільш оптимальну і ефективну реалізацію цілей та завдань конкретного політичного суб'єкта у відповідності до об'єктивної ситуації. Власне з-поміж політичних технологій як один із видів виокремлюється виборчі технології.

Серед різних підходів до дослідження виборчих технологій у дисертаційному дослідженні виокремлено та проаналізовано: психологічний, культурологічний, епістемологічний, соціологічний та маркетинговий.

Психологічному підходу властиве загострення уваги на аналізі психологічного впливу виборчих технологій на виборця. Частіш за все у межах даного підходу досліджується аспект маніпулювання масовою свідомістю у виборчому процесі. Варто відзначити, що психологічний підхід став провідним у наукових працях на пострадянському просторі. Серед дослідників варто виокремити Л. Кочубей, М. Варія, О. Фаворську, Г. Почепцова, Я. Макітру, Ю. Щербатих, О. Соловйова, С. Панаріна, А. Цуладзе, С. Кара-Мурза тощо.

Культурологічний підхід акцентує свою увагу на діалогічності виборчих технологій - аналізі технологій, які здатні забезпечити комунікацію «кандидат - виборець». Провідним дослідником (власне одним із перших теоретиків) даного підходу є російський вчений М. Кошелюк. Також елементи даного підходу знаходять своє місце в доробках О. Соловйова, Г. Пушкарьової, Є. Малкіна, Є. Сучкова тощо.

Виокремлення епістемологічного підходу стало необхідним для аналізу своєрідного бачення виборчих технологій. Головним об'єктом дослідження стає спосіб мислення політтехнолога при розробці виборчих технологій. Це дозволяє виокремити специфіку національних виборчих кампаній у кожній з пострадянських країнах. Серед послідовників варто виокремити О. Куртова, М. Кагана, Є. Егорову-Гантман тощо.

Соціологічний підхід базується на співвіднесенні виборчих технологій з об'єктивними соціологічними методами. Без них не обходиться жодна сучасна виборча кампанія. Соціологічний підхід дуже близький до маркетингового. Серед дослідників можна окремо згадати А Ковлера, В. Полторака, О. Петрова.

Водночас у дисертації зазначається, що маркетинговий підхід є провідною науковою тенденцію в західній, а останнім часом і у вітчизняній політології, оскільки він є комплексним підходом до дослідження того чи іншого суспільного явища і тому дозволяє чіткіше з'ясувати суть виборчих технології, їх ефективність, роль у політичній соціалізації, окреслити тенденції й скласти прогноз подальшого розвитку тощо. Переважний загал сучасних дослідників виборчих технологій у більший чи меншій мірі включають до свого аналізу маркетинговий підхід.

Специфіка маркетингового підходу щодо дослідження виборчих технологій полягає у тому, що головним предметом дослідження виступає взаємозв'язок «покупець» - «продавець», тобто при інтерполяції на виборчу сферу: «виборець» - «кандидат». Таким чином домінуючими стають технології аналізу електорального поля (адекватний вияв попиту), агрегація інтересів виборців та пропозиція політичного товару (гасла, програми, ідеології тощо). Головним індикатором практичного втілення маркетингового підходу у розробці виборчих технологій є ефективність комунікації «кандидат» - «виборець».

Поширення маркетингового підходу викликало дискусії серед науковців щодо співвідношення маркетингу з демократичними концепціями існування влади в державі. Застосування маркетингового підходу призвело до того, що громадяни з абстрактного «суверена» влади перетворюються в індивідуальних групових суб'єктів-споживачів на ринку політичних товарів. За допомогою маркетингових технологій вдається не лише чіткіше простежити настрої і побажання громадян, а й забезпечити ці потреби. Разом з тим, не потрібно відкидати ризик штучного нав'язування громадянам попиту на певний вид політичного товару: завдяки пропагандистським та маніпулятивним технологіям формувати попит.

Об'єктивною підставою того, що нині політичний маркетинг часто розглядають як синонім виборчому маркетингу, полягає в тому, що каталізатором розвитку маркетингового підходу в політиці у демократичних країнах є саме виборча сфера. Вибори - сфера конкурування різних політичних сил і кандидатів з метою встановлення легального та легітимного контролю над державними органами влади. І тому підвищення конкурентності в даній сфері призвело до того, що суб'єкти політичного процесу намагалися привнести ефективні технології, які дозволяють отримати значиміший політичний результат. Але разом з тим, політичний маркетинг стає однією із форм утримання влади. Тому державні органи і політичні сили, які їх контролюють, намагаються застосовувати маркетингові дослідження для адекватнішого сприйняття політичної, соціальної ситуації в країні. Так чи інакше головним каталізатором розвитку політичного маркетингу залишаються вибори як спосіб зберегти владні повноваження демократичним шляхом.

Більш детальний аналіз саме маркетингового підходу до виборчих технологій покликаний вказати на те, що саме цей підхід є провідним в сучасних дослідженнях, присвячених проблемі організації виборчої кампанії. Разом з тим, маркетинговий підхід є найбільш комплексним підходом і часто може у певній мірі поєднувати та вміщувати інші підходи (що в черговий раз вказує на його комплексність).

Водночас слід зазначити, що нині не є виправданим при аналізі виборчих технологій у вітчизняній науковій практиці орієнтуватися виключно на маркетинговий підхід, який по-суті не є до кінця імплементованим на пострадянському просторі у зв'язку з нерозвинутістю у повній мірі ринкових механізмів.

У підсумку можна зазначити, що виборчі технології - це комплекс способів та принципів ведення виборчої кампанії для досягнення поставленої мети (перемога, засвітка, нейтралізація конкурента), за допомогою яких досягається мотивація виборців підтримувати відповідного кандидата в ході виборчої кампанії.

У другому розділі дисертації «Роль виборчих технологій у становленні засад демократичної трансформації суспільства» з'ясовується сутність політичних трансформацій, детально виокремлюються чинники демократичної трансформації пострадянських країн та роль у даному процесі виборчих технологій.

Традиційно політичну трансформацію виокремлюють як один з видів політичного процесу. Поряд з трансформацією дослідники виокремлюють теорії політичних змін, модернізації тощо. Часто дані поняття використовуються як однопорядкові або градуюють як види, рівні, ступені тощо.

Політичний процес, у свою чергу, визначається як сукупність всіх динамічних змін у поведінці та відношенні суб'єктів, у виконанні ними ролей і функціонуванні інститутів, а також у всіх елементах політичного простору, який здійснюється під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.

Проводячи межу між власне політичною трансформацією та модернізацією, потрібно зазначити, що модернізація пов'язана з осучасненням політичної системи, набуттям нею досконаліших рис і як результат, це висхідна характеристика політичного процесу - регресивні тенденції у розвитку держави не прийнято номінувати «модернізацією». Тоді як політичну трансформацію можна визначити як характеристику політичного процесу, в результаті якої відбуваються зміни взаємозв'язків та структур політичної системи. Їх характер може бути різним: у залежності від світоглядних переконань дослідника чи парадигми дослідження політичні трансформації можуть характеризувати як «позитивні - негативні», «прогресивні - регресивні», «демократичні - антидемократичні» тощо. Тому в межах теорії політичної трансформації можна виокремити демократичну трансформацію - демократизацію; авторитарну трансформацію - авторитаризацію; тоталітарну трансформацію - тоталітаризацію.

Демократична трансформація передбачає, що бажаним результатом даного процесу є встановлення у державі демократії. Після аналізу класичних та сучасних концепцій і моделей демократії у дисертації був зроблений акцент на тому, що характер політичних виборів є однією з визначальних ознак демократичного ладу. У свою чергу виборчі технології та їх вільне застосування може виступати визначальною характеристикою демократичних виборів.

У дисертації було виокремлено основні принципи демократії: народний суверенітет, свобода, рівність, виборність, поділ влади, влада більшості (з максимальним врахуванням прав меншості), плюралізм. Виборчі технології виступають вагомим чинником демократичної трансформації, за якої принципи демократії набувають своєї політичної інституціалізації.

У дослідженні було детально проаналізовано вплив виборчих технологій на поширення демократичної трансформації суспільства та як вони інтерполюються на сучасну Україну та Росію. Серед основних типів було виокремлено:

- аналітичні або оцінки електорального поля, покликані дати об'єктивну оцінку електорального потенціалу кандидата та його конкурентів, з'ясувати основні проблеми округу, запропонувати ефективну стратегію та обрати тактику;

- технології формування іміджу, оскільки саме імідж кандидата, те, як його сприймають, впливає на електоральний вибір. Формування сучасного політичного лідера за демократичного ладу неможливе без формування іміджу. Імідж політика має не лише підкреслювати особисті риси політика, а й корелюватися із запитами й потребами виборця;

- технології рекламно-агітаційного напряму кампанії - робота зі ЗМІ, що в умовах сучасної демократії відіграють вирішальну роль у самовизначенні виборця;

- технології організаційно-масового напряму або польові - зустрічі кандидата з виборцями, мітинги, демонстрації, «від дверей до дверей» тощо. Виборчі технології цього напряму особливо важливі для опозиції, яка традиційно має обмежений доступ до медійного поля країни. Однак не нехтують ним і провладні кандидати й політичні сили. Технології цього напряму покликані встановити безпосередній контакт «кандидат - виборець». Завдяки відповідним заходам, посилюється соціальна інтеграція громадян, що призводить до укріплення демократичних основ громадянського суспільства.

Виборчі технології впливають на трансформаційні процеси в пострадянській Україні та Росії та сприяють становлення засад демократизації політичної системи. Вони можуть сприяти позбавленню населення політичної апатії та абсентеїзму, а також становленню структур громадянського суспільства, виступати фактором конкурентних та плюральних виборів. Завдяки комплексу виборчих технологій вдається забезпечувати широке коло громадян альтернативною інформацією, формувати у них критичне мислення, долати соціальну апатію, досягати соціальної інтеграції індивіда на основі спільних групових цінностей, переконань, стереотипів.

Оскільки виборча кампанія - це налагодження ефективної комунікації між кандидатом та виборцем, то через застосування діалогових виборчих технологій вдається забезпечити агрегування суспільних інтересів громадян та суспільну інкорпорацію.

Політичний лідер, формуючи й підтверджуючи політичний імідж, може виступати репрезентантом інтересів громадян, запроваджувати та очолювати суспільні демократичні перетворення. Не зачіпаючи моральнісну та аксіологічну площини, можна відзначити, що застосування виборчих технологій може виступати фактором суспільного прогресу на пострадянському просторі вцілому та України і Росії, зокрема.

Вже здійснені демократичні трансформації пострадянського простору привнесли нові механізми суспільної оптимізації, характерні для західних країн. Як для України, так і Росії перспективою найближчого часу має стати ширша імплементація цих механізмів у виборчу сферу. До цих механізмів відносять і виборчі технології. Розробка стратегії виборчої кампанії, поряд з розробкою її головної лінії, передусім передбачає комплексне дослідження електорального поля. Потреби та інтереси громадян-виборців стають ключовими в обранні різновиду виборчих технологій. Реалізовуючи заходи в межах агітаційно-рекламного та організаційно-масового напряму, політичні сили доносять позиції щодо можливостей задоволення потреб та інтересів громадян.

Одним з факторів політичної стабільності в державі виступають виборчі технології, бо єдиним цивілізованим засобом конкурентної боротьби політичних акторів є протистояння за допомогою відкритого застосування різноманітних виборчих технологій. У такий спосіб знижується та долається соціальне напруження. Реальна конфронтація замінюється віртуальною. Заміщення прямої конфронтації політичним суперництвом є важливою метатехнологією, яка забезпечує ефективне управління соціальним конфліктом у рамках виборів.

У третьому розділі дисертації «Виборчі технології як засіб маніпулювання свідомістю у політичних трансформаціях» було комплексно проаналізовано явище політичного маніпулювання у виборчому процесі, виокремлено соціально-історичні передумови явища маніпулювання масовою свідомістю, виділено основні механізми та основні причини політичного маніпулювання.

Маніпулятивний характер виборчих технологій часто пов'язують з політичними трансформаціями: такими, як авторитаризація та тоталітаризація політичної системи. Однак багатоаспектний аналіз виборчих технологій дозволяє виокремити деякий позитивний вплив, що може у певній мірі сприяти демократичній трансформації. Однак переважна більшість дослідників вважає, що маніпулятивні виборчі технології завжди чинять деструктивний вплив на демократію та громадськість і є нечесним способом виборчої боротьби. Тому слід в черговий раз підкреслити, що зазвичай даний аспект аналізу виборчих технологій зачіпає моральнісну та аксіологічну оціночні площини.

Маніпулювання свідомістю - спосіб панування шляхом емоційного впливу на людей через програмування їхньої поведінки. Цей вплив спрямований на структури людської психіки, здійснюється потай і ставить своїм завданням зміну думок, мотивів і цілей людей у потрібному для політичного суб'єкту напрямку.

Політичне маніпулювання - це приховане управління політичною свідомістю і поведінкою людей з метою змусити їх діяти (чи не діяти) всупереч власним інтересам.

Політичне маніпулювання в електоральному процесі - це система засобів ідеологічного і духовно-психологічного впливу на свідомість виборців за умов приховування справжніх цілей і думок з метою отримання підтримки певної політичної сили, що не лише спонукає особу віддати свій голос за потрібного кандидата чи партію, а й примушує її хотіти це зробити.

Політичне маніпулювання стало незворотнім, постійно наявним елементом електорального процесу. Більш того, воно виступає одним із основних механізмів легітимації політичного ладу в сучасних державах, зокрема у державах пострадянського простору.

Але варто зазначити, що для прояву і дії маніпулювання (в тому числі політичного) тлом має виступати особливий стан організації суспільства. Процес маніпулювання широкими верствами населення обов'язково корелюється з тенденцією масовизації суспільства.

Потрібно відзначити, що тотальність маніпулятивного впливу може посилюватися за авторитарного та тоталітарного політичного режиму. Водночас за даних режимів головним знаряддям владного впливу часто виступає фізичний примус громадян, тоді як у формально демократичних режимах головним знаряддям примусу є «м'яка влада» - маніпулювання свідомістю громадян. Серед основних причин поширення маніпулювання у виборчій сфері на пострадянському просторі під час політичних демократичних трансформацій виокремлюються наступні:

- обмеженість за демократичних режимів силових та примусових форм контролю громадян-виборців;

- політичний та ідейний плюралізм, що унеможливлює здобуття значного результату на виборах в умовах гострої політичної конкуренції за допомогою лише прямого впливу на електорат;

- обмежена тривалість виборчих кампаній, що призводить до затребуваності ефективних маніпулятивних технологій;

- обмеженість юридично-законодавчих способів усунення застосування маніпулятивних виборчих технологій. Складність формалізації однозначних критеріїв визначення деструктивного впливу маніпулювання;

- вільний розвиток та поширення за демократичних режимів засобів масової комунікації, які стають основними каналами маніпулятивного впливу.

До основних механізмів маніпулювання традиційно відносять: навіювання, міфотворення, повторення, зниження моральної планки індивіда, символізація дійсності, мова жестів. Ці та інші механізми стають основою розробки маніпулятивних технологій, зокрема виборчих.

Серед основних типових напрямів використання маніпулятивним виборчих технологій в Україні та Росії у дисертації проілюстровано наступні:

- ведення прямої інформаційної війни - політична сила, контролюючи медійний простір у державі, веде пряме протистояння з опозиційними політичними силами чи кандидатом;

- «партизанська війна» - інформаційні удари по конкуренту проводяться приховано, але охоплюють ширшу сферу. Це може бути напад на оточення кандидата, його родинного кола тощо;

- кампанія по виробленню стійкої асоціації певного кандидата з якимось явищем чи поняттям або «наклеювання ярликів» Основним механізмом є застосування прийому «обвинувачення за асоціацією», «наклеювання ярликів», «додавання одіозності»;

- «ведмежа послуга» - кампанія по організації конкурентами провакаційної підтримки кандидата групами людей або організаціями, які у суспільстві або серед потенційного електорату сприймаються негативно;

- перенесення зневаги - приватний випадок переноситься на загальне сприйняття кандидата виборцями. Так перенесення вияву неповаги до одного з виборців інтерпретують як неповагу до всіх виборців загалом;

- забезпечення повторення однієї і тієї ж інформації. Головний маніпулятивний механізм, який діє, - це «повторення»;

- кампанія по поширенню чуток;

- імітування замаху;

- кампанія по зниженню серйозності сприйняття кандидата - поширення анекдотів та саркастичних сюжетів;

- кампанія нападу та інтерпретування біографії кандидата, національності тощо;

- гра в простонародність. Створення в уяві виборців ефекту сприйняття кандидата як такого, котрий нічим не різниться від них. Таким чином забезпечується ефект зближення кандидат - виборець;

- маніпулювання громадською думкою завдяки поширенню соціологічних рейтингів.

Порівнюючи досвід політичних трансформацій в Україні та Росії і роль у даному процесі виборчих технологій та їх характер (відкритий чи прихований - маніпулятивний), потрібно відмітити:

- в Україні засоби масової комунікації більшою мірою відкриті для рівного доступу до них на конкурентній основі різних політичних сил для проведення виборчих кампаній, тоді як в Росії спостерігається монопольний контроль ЗМК з боку чинної влади, що виключає реальну політичну конкуренцію;

- в Росії з 90-х рр. минулого століття маніпулятивний вплив на свідомість своїх громадян, зокрема під час виборчих кампаній, є тотальним та дієвим, тоді як за сучасних умов в Україні маніпулятивний вплив на виборців під час виборчих кампаній присутній, але він вже не носить ознак тотальності і не є вирішальним у застосованих виборчих технологіях;

- відкритість виборчої сфери в Україні посилює політичну конкурентність, що стимулює застосовування системних аналітичних маркетингових виборчих технологій, що базуються на з'ясуванні реальних потреб та прагнень виборців, а не на маніпулятивному нав'язуванні даних потреб з боку влади, що характерне для сучасної Росії;

- посилення політичної відповідальності за виконання передвиборних обіцянок - це нова перспектива політичної трансформації в Україні на найближчих виборчих кампаніях, що буде проявлятися, відповідно, у характері застосованих виборчих технологій. Тоді як Росія з усією очевидністю переживає у політичних трансформаціях відхід від демократизації і поглиблення авторитарних та тоталітарних тенденцій, що зумовлює маніпулятивний характер виборчих технологій з боку чинної влади. Водночас засобами ефективних виборчих технологій, у тому числі маніпулятивних, у Росії можливим залишається прихід до влади опозиційних політичних сил.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведене теоретико-методологічне узагальнення і вирішення на новому рівні проблеми, що виявляється у розкритті сутності та змістовних особливостей виборчих технологій як чинника політичних трансформацій у пострадянських країнах.

Вивчення виборчих технологій як чинника політичних трансформацій у пострадянських країнах дозволило означити ряд науково-практичних підсумків та узагальнень, серед яких головними є наступні:

1. Виборчі технології є одним із видів політичних технологій. Виборчі технології - це комплекс способів та принципів ведення виборчої кампанії для досягнення поставленої мети (перемога, засвітка, нейтралізація конкурента), за допомогою яких досягається мотивація у виборців підтримувати відповідного кандидата в ході виборчої кампанії. Серед основних підходів до визначення сутності виборчих технологій можна виокремити: психологічний, культурологічний, епістемологічний, соціологічний та маркетинговий.

2. Маркетинговий підхід є провідною сучасною тенденцією наукового дослідження виборчих технологій. Разом з тим, маркетинговий підхід є найбільш комплексним напрямком, що повніше дозволяє проаналізувати вплив виборчих технологій на демократичну трансформацію. Головним критерієм виборчого маркетингу є ефективність застосованих виборчих технологій. Маркетинговий підхід до дослідження виборчих технологій у повній мірі орієнтується на комплексність аналізу потреб та запитів виборців («попит»), на основі чого відбувається «пропозиція» політичного продукту, що у свою чергу покликано забезпечити адекватну комунікацію «кандидат - виборець». Виборчий маркетинг - це сукупність теорій і методів, згідно яких проводиться комплексний аналіз потреб та запитів виборців («попит») та на основі отриманих об'єктивних даних найбільш адекватно визначається політична «пропозиція» з метою залучення підтримки виборців на свою користь. Варто відзначити, що маркетинговий підхід до дослідження та розробки виборчих технологій є перспективним для ширшої імплементації у вітчизняні виборчі кампанії та в країнах пострадянського простору. Це у повній мірі буде сприяти демократичним трансформаціям пострадянських країн та демократичній інституціалізації політичних виборів.

3. При аналізі основних концепцій демократії з'ясовано, що плюралістичні, конкурентні вибори відіграють вагому роль у функціонуванні демократичних інститутів. Одним із важливих факторів проведення сучасних виборчих кампаній за демократичних режимів виступає вільне застосування виборчих технологій. Основними типами виборчих технологій, які є домінуючими за демократичного режиму, виокремлено: аналітичні або оцінки електорального поля; технології формування іміджу; технології рекламно-агітаційного напряму кампанії; технології організаційно-масового напряму або польового. Характер впливу виборчих технологій на демократичну трансформацію пострадянського простору залежать від типу застосованих виборчих технологій: аналітичні виборчі технології сприяють виявленню основних потреб та запитів громадян напередодні виборів. Виборчі технології виступають фактором, який врівноважує шанси у виборчій боротьбі провладних та опозиційних кандидатів. Рекламно-пропагандистська кампанія дозволяє поінформувати про програмово-ідеологічні засади кандидата та залучити до дискурсу переважну більшість громадян-виборців, що виступає фактором зниження рівня абсентеїзму. Іміджеві виборчі технології переважно зосереджують свою увагу на персоні політика, водночас виступають підвалиною явища політичного лідерства, що сприяє агрегуванню інтересів виборців та їх інкорпорації. Застосування виборчих технологій під час виборчих кампаній виступає своєрідним замінником реальному фізичному протистоянню в соціумі та сприяє зниженню соціальної конфліктності. Завдяки виборчим технологіям вдається долати стереотипне мислення виборців в країнах пострадянського простору - привнесення нових демократичних цінностей і відхід від тотальної орієнтації виборця в електоральному рішенні згідно системи «радянське - нерадянське». Комунікація у виборчій кампанії дозволяє суб'єктам виборчого процесу - кандидатам - доносити до виборців інформацію, тобто виконувати інформування громадян. Предметом інформування можуть стати політичні програми, політичні та ідеологічні установки тощо.

4. Виборчі технології впливають на характер і ступінь реалізації принципів сучасної демократії. Відповідно до принципу народного суверенітету в умовах демократичних виборів суспільство за допомогою виборчих технологій отримує додаткові мотиваційні складові легітимізувати діючу владу, тобто відчути себе джерелом влади в державі (спрощуються способи комунікації, формується лояльність громадян до представників влади, зменшується ступінь абсентеїзму тощо). Виборчі технології дозволяють реалізувати принцип свободи, який в умовах виборів можна трактувати як принцип «свободи електорального вибору». Принцип свободи в атмосфері демократії має взаємно корелюватися з ще одним принципом - рівності. Принцип свободи найбільш вразливий, оскільки за допомогою виборчих технологій може відбуватись політичне маніпулювання і нівелювання волі громадян. Тому демократична держава, гарантуючи принцип свободи (у тому числі свободи виборчої боротьби), має прагнути максимально мінімізувати деструктивний вплив виборчих технологій на громадян та на функціонування політичної системи. Принцип виборності реалізовується за допомогою можливості ведення ефективної комунікації з виборцями засобами виборчих технологій, що дозволяє внаслідок конкурентних виборів персоніфікувати владу, а значить робити громадянам більш усвідомлений вибір. Принцип ідейного плюралізму реалізується під час виборчої кампанії у демократичній державі за умов, коли кандидати мають вільне право відстоювати різноманітні погляди, так само як і кожен виборець має право їх підтримувати або відкидати.

5. Вплив виборчих технологій на політичні трансформації в країнах пострадянського простору, зокрема в Україні та Росії, неоднозначний. З одного боку наявні сильні тенденції до маніпулювання громадською думкою та спотворення результатів волевиявлення, чітке виокремлення авторитарних тенденцій, домінування «брудних» технологій, тотальне використання адміністративного ресурсу, з іншого - виборчі технології з'являються в умовах трансформації тоталітарного режиму та демократизації політичної системи. Домінування тих чи інших типів виборчих технологій в окремих пострадянських країнах свідчить про ступінь розвитку в них демократії.

6. Маніпулятивні виборчі технології забезпечують прихований, закритий вплив на виборця. Їх роль посилюється за умов авторитарних режимів та монополізації владними органами медійного простору, який виступає головним каналам маніпулятивного впливу на свідомість виборця. Водночас маніпулятивний вплив у виборчих кампаніях пострадянського простору може виступити одним із факторів політичної трансформації - подолання стереотипного мислення виборця пострадянської доби, який продовжує орієнтуватися на владний авторитет, що обмежує ротацію та оновлення політичної еліти. Саме ефективний маніпулятивний вплив, як засвідчує досвід виборчих кампаній на пострадянському просторі, може долати вплив владного адмінресурсу.

7. Порівнюючи характер політичних трансформацій в Україні та Росії в контексті впливу на дані процеси виборчих технологій, з'ясовано, що в Україні засоби масової комунікації більшою мірою відкриті для доступу до них різних політичних сил з метою проведення виборчих кампаній, тоді як в Росії спостерігається монопольний контроль ЗМК з боку чинної влади, що виключає реальну політичну конкуренцію. У Росії з 90-х рр. минулого століття маніпулятивний вплив на свідомість своїх громадян, зокрема в час виборчих кампаній, був тотальним, а тому й дієвим механізмом політичних трансформацій. В Україні маніпулятивний вплив на виборців під час виборчих кампаній також присутній, але він вже не носить ознак тотальності і не є вирішальним. Відкритість виборчої сфери в Україні посилює політичну конкурентність, що стимулює застосовування системних аналітичних маркетингових виборчих технологій, які базуються на з'ясуванні реальних потреб та прагнень виборців, а не у маніпулятивному нав'язуванні певних потреб з боку влади, що є характерним для сучасної Росії. Посилення політичної відповідальності за виконання передвиборних обіцянок - це нова перспектива політичної трансформації в Україні під час наступних виборчих кампаній, що буде проявлятися, відповідно, у характері застосованих виборчих технологій.

Росія, з усією очевидністю, переживає у політичних трансформаціях відхід від демократизації і поглиблення авторитарних та тоталітарних тенденцій, що зумовлює маніпулятивний характер виборчих технологій з боку чинної влади. Водночас засобами ефективних виборчих технологій, у тому числі маніпулятивних, у Росії залишається можливим прихід до влади опозиційних сил у результаті політичних виборів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Хромець О. Л. Основні підходи до визначення поняття «виборчі технології» / О. Л. Хромець // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. 2007. № 84-86. С. 111-113

2. Хромець О. Л. Виборчі технології як чинник демократизації пострадянської України / О. Л. Хромець // Нова парадигма. 2008. Вип. 75. С. 144-150.

3. Хромець О. Л. Соціальні передумови явища політичного маніпулювання / О. Л. Хромець // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. 2008. № 89-90. С. 127-130.

4. Хромець О. Маніпуляція: обман чи конструювання нової реальності? / О. Хромець // Матеріали всеукраїнської студентської конференції [«ІІ Харківські студентські філософські читання»], (Харків, квітень 2005 р). / Харківськ. нац. ун-т. ім. В. Н. Каразіна. Х. 2005. С. 230-232.

5. Хромець О. Л. Маніпуляція свідомістю в політичному процесі як спосіб зміни політичної еліти / О. Л. Хромець // Матеріали міжнар. наук. конф. [«Дні науки філософського факультету - 2006»], (Київ, 12-13 квітня 2006 р.) / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. Ч. ІV. С. 136-137.

6. Хромець О. Ефективність антиреклами у виборчих кампаніях: міф чи реальність? / О. Хромець // Матеріали міжнар. наук. конф. [«Шевченківська весна - 2007»], (Київ, 17-20 березня 2007 р.) / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К.: Логос, 2007. Вип. V. Ч.1. С. 255-257.

7. Хромець О. Л. Політичний PR та політична реклама: підстави розрізнення/ О. Л. Хромець // Матеріали міжнар. наук. конф. [«Дні науки філософського факультету - 2007»], (Київ, 14-15 квітня 2007 р.) / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. Ч. VI. С. 113-114.