Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)

Дещо окремо від у цілому гуманістичної традиції вітчизняного антропологічного дискурсу стоїть постать Д. Донцова. Це пояснюється тим, що він, з одного боку, виступив як радикальний критик класичної національно-політичної традиції, а з другого - ця критика ґрунтувалася на запереченні традиційних уявлень про мораль та співвідношення понять моралі і політики. У трактуванні цих понять Донцов скоріше виступає наступником макіавеллівських та ніцшеанських традицій, які проголошували мораль і політику несумісними. Як відомо, принцип аморалізму став одним із наріжних каменів ідеології «чинного» націоналізму, обґрунтованого цим мислителем дещо пізніше.

Таким чином, узагальнюючи, можна дійти висновку, що вітчизняна суспільно-політична думка формувалася й розвивалася протягом другої половини ХІХ - початку ХХ століть у річищі тих ідейно-світоглядних систем, пріоритетом яких були не людина як індивід і особистість, а нація, соціум, держава. Це зумовило те, що політико-антропологічні ідеї і принципи, які обстоюють систему ліберально-демократичних цінностей, на вітчизняному ґрунті проявилися здебільшого в аспекті морально-етичного, а не, власне, політологічного дискурсу. Виходячи з цього теоретичного висновку, дисертант пропонує на етапі формування сучасної української національної ідеї, переосмисливши ідейно-теоретичну спадщину, головні принципи якої втілилися у проголошення Української держави, зробити її центром людську особистість як пріоритетну цінність. Це ідейно і ментально сконсолідує наше суспільство й істотно наблизить до західноєвропейських стандартів ідейно-політичного розвитку.

Висновки

філософський політичний історичний дискурс

Аналіз теоретико-методологічних засад вітчизняної суспільно-політичної думки другої половини ХІХ - початку ХХ століть під кутом зору політико-антропологічної парадигми дослідження дав змогу зробити такі теоретичні, методологічні та прикладні висновки:

1. Історіографічний аналіз проблематики показав, що на сьогодні у підходах щодо історичного аналізу вітчизняного суспільно-політичного дискурсу поки що переважають або ж суто описово-емпіричні підходи, або ж дослідження концентрується на незначних проміжках історичного часу, що утруднює сприйняття цього явища як цілісного феномена. На думку автора, настав час для появи праць теоретико-синтетичного характеру, які б розглядали проблему не лише у генетичному, а й проблемному ключі.

2. Здійснивши системно-критичний аналіз політико-ідеологічної спадщини, що становить концептуальний каркас класичної української національної ідеї, дисертант дійшов висновку, що вона:

а) становить певну світоглядно-аксеологічну цілісність, системоутворюючим чинником якої виступає ідея незалежної України, що становить її головний зміст і спрямованість;

б) у структурному відношенні є не однорідним, а гетерогенним явищем, елементи якого знаходяться у певному протистоянні, конкуренції і навіть конфронтації одне з одним.

3. Для усвідомлення характеру і специфіки вітчизняного історичного дискурсу важливого евристичного значення набуває аналіз хронополітики та політичного простору, що відкриває можливість досліджувати не лише рефлексивні, а й дорефлексивні форми свідомості, зокрема такі, як «історичний міф» та «національний міф».

4. Пріоритет, що у вітчизняному політичному дискурсі надавався проблемам етнічної історії, етнічної культури, націотворення, соборності та державництва, що зумовило філософсько-політичну домінанту, особливістю якої є те, що цей дискурс сформував зміст і напрям класичної української національної ідеї, проте якій бракує антропологічного змісту.

5. На сьогодні, коли завдання державотворення у тому вигляді, як їх постулювала вітчизняна суспільно-політична думка, в цілому розв`язані, пріоритетним змістом сучасної національної ідеї має стати ідея людської свободи та індивідуальної самореалізації, оскільки саме така ідея, на наш погляд, здатна консолідувати й інтегрувати українське суспільство у модерну політичну націю.

6. Необхідність та важливість наповнення національної ідеї гуманістичним змістом актуалізує доцільність теоретичних напрацювань у галузі політології, де одне з провідних місць має належати антропологічному напряму політологічних досліджень.

Основний зміст та висновки дисертації викладені у публікаціях

1. Шкляр Л. «У пошуках ідеологічної доктрини» // Президентський вісник. Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. - 20-1. - 7 липня. - С. 7.

2. Лыков В Истоки украинской национальной идеи и ее перспективы. Прошлое и будущее глазами ученого // Общественный научно-практический журнал «ВСЕ» (Донецк). - 2001. - №20. - С. 84.

3. Михайлюк В., Щедрова Г. Бути народом // Наша газета (Луганск). - 2001. - 28 июля. - С. 3.

4. Оганісян М. Украина - для граждан Украины. Какой быть национальной идее? // Слово. Общественно-политический еженедельник (Одесса). - 2001. - 10 августа. - С. 3.

5. Малик Я., Киричук Ю. Ідея, яку сповідує народ // За вільну Україну (Львів). - 2001. - 1 серпня. - С. 6.

Размещено на Allbest.ru