Політологія

Політика зовнішня -- загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює відносини з іншими державами та міжнародними організаціями відповідно до потреб, цілей і принципів її внутрішньої політики.

Політика міжнародна -- система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та ін. звґязків і відносин між народами, державами й групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами й організаціями, що діють на світовій арені.

Політична боротьба -- явище політичного життя, в основі якого лежить зіткнення інтересів різних політичних сил, кожна з яких прагне досягти певної політичної мети.

Політична воля -- здатність політичного субґєкта до послідовної реалізації поставлених цілей у сфері політичної влади.

Політична еліта (франц. йlite -- краще, добірне) -- меншість суспільства, що являє собою достатньо самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену видатними психологічними, соціальними й політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні та здійсненні рішень, повґязаних із використанням державної влади або здійсненням впливу на неї.

Політична етика (грец. ethika, від ethos -- звичай, характер) -- галузь, аспект загальної етики, що досліджує моральні засади політики і влади (у широкому розумінні), професійну етику субґєктів політичної діяльності (у вузькому розумінні).

Політична зрілість -- рівень розвитку особистості, що характеризує ступінь і повноту оволодіння нею досвідом політичних відносин.

Політична ідеологія -- система концептуально оформлених політичних, правових, релігійних, естетичних і філософських уявлень, поглядів та ідей, які відображають ставлення людей до дійсності й одне до одного, способи пізнання та інтерпретації буття з позицій цілей, ідеалів, інтересів певних соціальних груп та субґєктів політики.

Політична криза -- фаза політичного процесу, яка характеризується порушенням політичної стабільності в суспільстві, неможливістю ефективного функціонування політичної системи; гострий, важкий політичний стан суспільства, державно-правової системи, партій.

Політична модернізація -- 1) комплекс науково-методологічних засобів, спрямованих на пояснення джерел, характеру і напрямів політичних змін на історичній, сучасній і постсучасній стадіях загальноциві-лізаційного розвитку з розкриттям на рівні окремо взятих соціумів усієї сукупності відносин: держава -- міжнародна система, держава -- громадянське суспільство, держава -- особистість, індивідум -- індивідум та ін.; 2) практичне втілення елементів раціоналізації влади і політичної бюрократії через органічне поєднання політичних, економічних і духовних чинників соціального розвитку; зростання здатності політичної системи адаптуватись до нових соціальних зразків; ослаблення і заміну традиційних еліт модернізаторськими; подолання відчуження населення від політичного життя й забезпечення його групової та індивідуальної участі в ньому; постійне вдосконалення нормативної та ціннісної систем суспільства.

Політична опозиція -- легальна форма протистояння, протидії певної соціальної або політичної групи чи партії офіційному курсові.

Політична орієнтація (франц. orientation -- звернений на схід, від лат. oriens -- схід) -- певні уявлення політичних субґєктів про цілі, завдання діяльності політичних партій, політичного режиму, суспільства в цілому.

Політична партія -- організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу, класів, соціальної верстви, верств, намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або участі в ній.

Політична подія -- конкретна, відносно обмежена взаємодія груп людей з політичною владою з метою впливу на неї задля задоволення власних вимог і побажань.

Політична свідомість -- опосередковане відображення політичного життя, формування, розвиток, задоволення інтересів та потреб політичних субґєктів, а також сукупність поглядів, оцінок, установок, які відображають політико-владні відносини.

Політична ситуація -- конкретне співвідношення політичних сил, сукупність подій, результат політичної діяльності.

Політична система суспільства -- інтегрована сукупність відносин влади, субґєктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства.

Політична соціалізація -- процес засвоєння індивідом упродовж життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.

Політична стабільність -- стан динамічної рівноваги політичних сил.

Політична участь -- залучення людей до процесу політико-владних відносин, здійснення ними певних актів, заходів, що виражають інтереси, потреби, уподобання, думки, погляди та настрої, вплив на органи влади з метою реалізації соціальних інтересів.

Політичне відчуження -- процес, який характеризується сприйняттям політики, держави, влади як сторонніх, чужих сил, які панують над людиною, пригнічують її.

Політичне життя -- одна з основних сфер суспільного життя, повґязана з діяльністю і відносинами індивідів і соціальних спільнот, створених ними політичних інститутів для виявлення інтересів соціальних субґєктів, а також боротьба за їх реалізацію через посередництво політичної влади у процесі політичного розвитку.

Політичне прогнозування -- наукове дослідження (передбачення) перспектив конкретного політичного субґєкта, політичної ситуації та політичного процесу загалом.

Політичне рішення -- політична дія інформованого субґєкта влади для реалізації певної мети, що передбачає оптимізацію зовнішніх, внутрішніх умов функціонування даного субґєкта і визначення перспектив його подальшого розвитку.

Політичне управління -- цілеспрямований вплив людей і владних структур на суспільство в цілому або на окремі його сфери з метою їх оп-тимізації (впорядкування, вдосконалення і розвитку) та досягнення певних цілей.

Політичне функціонування -- забезпечення участі політичних інституцій (державних установ, політичних партій, громадських організацій) в управлінні спільними справами.

Політичний авантюризм (франц. aventure -- пригода) -- політичні наміри й дії, що спираються на віру та обман, спрямовуються на здійснення мети, заснованої на уявленнях, бажаннях, міфічних переконаннях без урахування реальних політичних сил і можливостей, розрахованої на випадковий успіх.

Політичний блок (англ. block -- угода, союз) -- обґєднання, союз політичних партій, громадських організацій, груп людей задля узгоджених дій, досягнення спільних, насамперед політичних цілей.

Політичний конфлікт -- зіткнення несумісних, часом протилежних, інтересів, дій, поглядів окремих людей, політичних партій, громадськихґорганізацій, етнічних груп, націй, держав та їх органів, військово-політичних і політико-економічних організацій (блоків).

Політичний лідер (англ, lead -- вести, керувати, схиляти до чогось) -- глава, керівник держави, партії, громадсько-політичної організації, руху, якоїсь громади тощо; популярний і впливовий учасник суспільного життя, який визначально впливає на нього, консолідує зусилля людей для досягнення якоїсь спільної мети.

Політичний маркетинг -- сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику певних настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.

Політичний менеджмент -- система управління політичними процесами; наука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення реалізації в політичній практиці.

Політичний процес -- послідовність подій, зумовлених певними обставинами; сукупність послідовних дій для досягнення результату.

Політичний режим (франц. rйgime -- управління) -- сукупність методів, засобів і способів, із допомогою яких владні органи здійснюють управління суспільством і забезпечують своє політичне панування.

Політичний розвиток -- багатовимірний процес, у ході якого в результаті взаємодії різноманітних політичних сил здійснюються зміни у політичній поведінці, політичній культурі, в самій політичній системі суспільства.

Політичні відносини -- реальні практичні відносини, взаємозвґязки соціальних субґєктів, у яких відображені їхні інтереси і здійснюється політична діяльність -- співробітництво чи боротьба (вибори, референдуми, мітинги, зібрання, маніфестації, страйки тощо).

Політичні обставини -- умови політичного функціонування і розвитку суспільства, які виражаються у співвідношеннях політичних сил щодо оволодіння, утримання й використання політичної влади.

Політичні технології (грец. techne -- мистецтво, майстерність) -- сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату.

Політологія (грец. politike -- політика і грец. logos -- учення) -- наука, обґєктом якої є політика та її взаємовідносини з людиною й суспільством; посідає одне з провідних місць у сучасному суспільствознавстві. Щодо П. в зарубіжній та вітчизняній літературі часто вживаються терміни «політична наука», «наука про політику», «політична соціологія», що відображають традиції та особливості національних політологічних шкіл.

Популізм (лат. populus -- народ) -- загравання певних політиків і політичних сил із масами, гра на їхніх труднощах та обіцянки надзвичайних успіхів у вирішенні соціально-економічних проблем у разі приходу до влади.

Регламент (франц. reglament, від лат. rйgula -- правило) -- сукупність норм, настанов і правил, які регулюють організацію роботи, порядок скликання та проведення сесій, зґїздів, конференцій, нарад, зборів, процедуру виборів членів керівних органів, порядок внесення й обговорення питань порядку денного, вироблення та прийняття рішень з них, методи визначення доповідача, утворення допоміжних органів, надання прав, обовґязків і повноважень їхнім членам. Р. розробляється й приймається сесіями, зґїздами, конференціями, зборами та керівними органами політичних організацій і покликаний служити забезпеченню їх безперебійної, ефективної й оперативної роботи. Окремі положення Р. бувають предметом гострої політичної, міжфракційної боротьби, позаяк вони можуть впливати на прийняття рішень та на їхній зміст.

Республіка (лат. respublika, від res -- справа, public -- громадський) -- форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням або представницьким органом.

Референдум (лат. rйfйrendum -- те, що має бути повідомлене) -- спосіб прийняття законів та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян через усенародне голосування.

Самоврядування місцеве -- політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами в низових адміністративно-територіальних одиницях (громадах) через самоорганізацію місцевих жителів, за згодою і при підтримці держави.

Світовий політичний процес -- сукупна діяльність народів, держав та їхніх інститутів, соціальних спільностей та їхніх організацій і рухів, які переслідують певні політичні цілі в царині міжнародного життя.

Сепаратизм (франц. sйparatisme, від лат. separatus -- окремий) -- рух за територіальне відокремлення тієї чи іншої частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національними, релігійними чи мовними ознаками.

Система багатопартійна -- цілісне утворення, що формується всередині політичної системи суспільства на основі усталених звґязків між політичними партіями, які відрізняються програмними настановами, тактикою, внутрішньою структурою. С. б. є одним із критеріїв розвиненої політичної системи суспільства та її атрибутів; існує лише в демократичних країнах із чітким правовим регулюванням соціально-політичного життя та наявністю громадянського суспільства.

Система однопартійна -- неконкурентний тип партійної системи, що складається з представників або членів однієї політичної партії. Існувала в СРСР, деяких інших соціалістичних країнах. На сучасному етапі поширена в постколоніальних країнах, де поки що не сформувалися сучасна розвинена соціальна структура і відповідний їй політичний плюралізм.

Соціал-демократія -- ідеологічна й політична течія, яка виступає за здійснення ідей соціалізму в усіх сферах суспільного життя; важлива складова політики лівих сил сучасності, передусім Західної Європи.

Соціалізм (лат. socialis -- суспільний) -- вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціальне забезпеченої свободи особистості.

Соціотехніка -- сукупність форм, методів і засобів, які використовуються субґєктами управління для досягнення поставлених цілей; стиль управління, який є субґєктивно-особистісною формою реалізації певних методів.

Структура держави -- система органів і установ, які виконують внутрішні й зовнішні функції держави.

Структура політичної системи -- сукупність владних інститутів, що повґязані між собою і створюють стійку цілісність.

Суверенітет (нім. suveranitat, франц. souveranite -- верховна влада) -- незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

Теократія (грец. theos -- Бог і kratos -- влада) -- форма правління, за якої вся повнота влади в державі належить главі церкви та духовенству.

Тероризм (лат. terror -- жах, страх) -- здійснення політичної боротьби засобами залякування, насильства аж до фізичної розправи з політичними противниками; дестабілізація суспільства, державно-політичного ладу шляхом систематичного насильства і настрахання, політичних вбивств, провокацій.

Технології виборчі -- сукупність політико-організаційних, інформаційних, пропагандистських та інших дій з метою приведення до влади певного політика, групи політиків, політичної організації чи їх обґєднання.

Толерантність (лат. tolerantis -- терплячий) -- терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Є неодмінною умовою демократичного, правового, стабільного суспільно-політичного устрою.

Тоталітаризм (лат. tota//s -- увесь, повний) -- спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохопним контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями, загальнообовґязковою ідеологією.

Узурпація (лат. usurpatio -- оволодіння) -- насильницьке, протизаконне захоплення влади або присвоєння чужих прав на щось, чужих повноважень.

Українізація -- політика партійно-державних органів УРСР у 20-ті і на початку 30-х років XX ст., спрямована на більш органічне впровадження радянсько-комуністичної ідеології в Україні силами національних кадрів і в доступній для місцевого населення формі.

Унітарна (лат. un/tas -- єдність, однорідний, що складає ціле) держава -- єдина держава, поділена на адміністративно-територіальні чи національно-територіальні одиниці, які не мають політичної самостійності, статусу державного утворення.

Управління конфліктом -- врегулювання, розвґязання, придушення, а також ініціювання певних конфліктних ситуацій в інтересах суспільства в цілому чи окремих його субґєктів.

Устрій адміністративно-територіальний -- певний спосіб територіального улаштування держави, утворення й діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. У. а.-т. будь-якої держави -- це поділ її території на певні частини -- краї, області, провінції, землі, штати, департаменти, губернії, волості, повіти, райони, кантони тощо. Він зумовлений соціальною природою держави, традиціями історичного розвитку, завданнями й цілями пануючого режиму.

Фашизм (лат. fascio -- пучок, вґязка) -- ідейно-політична течія, що сформувалася на основі синтезу сутності нації як вічної та найвищої реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; екстремістський політичний рух, різновид тоталітаризму.

Федерація -- союзна держава, до складу якої входять державні утворення -- субґєкти федерації.

Фемінізм (лат. femina -- жінка) -- інтелектуальний та суспільно-політичний рух, що виступає за розширення прав і ролі жінок у суспільстві.

Форма правління -- організація верховної державної влади, порядок утворення її органів та їх взаємини з населенням.

Фрустрація (лат. frustratio -- обман, невдача) -- обман, введення в оману; даремна надія, невдача.

Футурологія (лат. futurum -- майбутнє і грец. logos -- слово, поняття, учення) -- царина теоретико-практичного знання, спрямованого на аналіз перспектив історичного життя людини і людства.

Харизма (грец. charisma -- милість, благодать, божий дар) -- особливий тип легітимності, організації влади і лідерства, заснований на виняткових якостях тієї чи іншої особистості, головним чином релігійного або політичного діяча, що дозволяють йому здійснювати в суспільстві функції пророка, вождя чи реформатора.

Хунта (/en. junta -- зібрання, обґєднання) -- група заколотників, яка незаконно захоплює владу і править із застосуванням диктаторських методів.

Цезаропапизм (лат. caelsar -- цезар, papa -- папа) -- політика світської влади, спрямована на підпорядкування собі всього церковного життя; поєднання в особі державного правителя вищої світської духовної влади.

Централізація (лат. centrais -- серединний) -- політичний процес, на основі якого формується централізм як управлінська політична система з властивими їй вертикальною структурою та субординацією, концентрацією влади в єдиному центрі.

Цивілізація (лат. civilis -- громадянський) -- форма спільного життя людей, якій притаманне відтворення власної матеріальної та соціально-політичної структури відносин на основі пріоритету властивих їй духовних норм, цінностей та ідеалів.

Шовінізм (франц. chauvinisme -- від імені капрала наполеонівської армії Н. Шовені) -- агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації; схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

Размещено на Allbest.ru