По-третє, парламентаризм - це широке за змістом поняття, яке охоплює і форму організації державної влади, і конкретний спосіб управління державою, і механізм взаємодії парламенту з інститутами виконавчої і судової гілок влади, і систему взаємодії держави і суспільства.

Парламентаризм як елемент політичної структури держави зазвичай розглядають крізь призму організації найвищих органів державної влади і ототожнюють із парламентарною (парламентською) республікою чи монархією. Проте це не може ставити під сумнів значущість парламентів і парламентаризму за умов президентської чи змішаної республіки. Окрім того, в межах таких визначень існує чимало більш конкретних моделей, сутність яких також виявляється за допомогою епітета «парламентська» - чи то як допоміжного прикметника, чи то як базового елемента певної форми правління.

Зазначимо, що у деяких країнах термін «народне представництво» набув офіційного значення. Наприклад, у Великобританії закони про парламентські вибори мають назву законів про народне представництво. Нерідко сам парламент прямо чи опосередковано у політичних і наукових текстах називають органом народного представництва. Можна, наприклад, навести відповідні за змістом слова видатного теоретика права Б.О. Кістяківського: «Найважливіша функція влади законодавство - у правовій державі цілковито підпорядкована народному представництву» [31, с. 232-246].

Наслідком започаткування практики парламентаризму стало утворення і діяльність тогочасних установ представницького характеру, які здійснювали державно-владні функції. Найвідомішою є Українська Центральна Рада (УЦР) - своєрідний протопарламент, первісно створена як громадсько-політичне об'єднання, яке з часом трансформувалось у «представницький орган». Українська Центральна Рада розвивалася складним еволюційним шляхом, тому різні сучасні автори визначають її по-різному.

Великий досвід і розвиток започаткованих традицій, хоч і не повною мірою, мав український парламент під час перебування у складі СРСР, проте ширше вони розкрилися після набуття Україною незалежності.

У сучасній Україні розвиток парламентаризму прямо пропорційно залежить від розвитку демократії в нашій країні. Оскільки парламентаризм - це система організації державної влади, що базується на активній ролі парламенту в її здійсненні, то парламент і парламентаризм є обов'язковими атрибутами демократичної і правової держави, показниками розвитку громадянського суспільства. У сучасних умовах для розвитку парламентаризму в Україні важливо чітко розмежувати гілки влади, їх контроль та відповідальність за результат діяльності.

Важливо побудувати структуру парламентської коаліції та закріпити на законодавчому рівні інститут опозиції як орган контролю за урядовою діяльністю. У більшості демократичних держав світу можливість здійснення суспільного контролю за діяльністю уряду, як і функціональність інститутів парламентського контролю, індивідуальної та колективної політичної відповідальності уряду, випливає зі свободи діяльності ЗМІ та демонополізованості інформаційного простору. Опозиція завжди може критикувати діяльність уряду, довівши свою позицію до громадськості через ЗМІ, тому більшість у парламенті буде змушена враховувати відповідну критику, щоб не втратити підтримку виборців. Результати такого «врахування» втілюються, зокрема, у звільненні з посад певних членів уряду, діяльність яких є незадовільною, у розпаді парламентської коаліції та, як наслідок, у відставці уряду, зміні пріоритетів урядового курсу.

У процесі свого становлення парламентаризм суттєво видозмінився, набувши нових якостей та якісно нових функцій. Водночас він зберігає універсальну форму і за всіх відмінностей виконує типові завдання, що характеризує його значення в різні періоди історії та у різних системах.

Український парламентаризм має велике історичне підґрунтя, що дає змогу говорити про традиції розвитку парламентаризму в Україні, а саме про утвердження в Україні демократичних інститутів, системи розподілу влади, наявність представництва громадян в органах влади. Проте зазначимо, що хоча критерії, які використовуються для визначення рівня парламентаризму, не зовсім обґрунтовані, передчасно зараховувати Україну до групи країн, що мають стійкі парламентські системи. Все ж шлях, пройдений нашою країною, безсумнівно засвідчує про напрям її розвитку.

На новому етапі парламенту України необхідно переглянути сутність свого призначення. Внутрішній потенціал парламентаризму ще не цілком розвинений в Україні. Йдеться, насамперед, про його роль в інтеграції населення і управлінських прошарків у загальну мережу правил і звичок, консолідації суспільства, врегулювання конфліктів між політичними акторами, зміцнення політичних систем за допомогою мобілізації населення на підтримку нових інститутів. Для цього необхідно дуже багато зробити у напрямі формування в суспільстві політичної культури, щоб населення ставилося до представницьких органів з довірою та розуміло свою відповідальність за якість влади.

Список використаних джерел та літератури

1. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. - К., 2004. - 341 с.

2. Бастрига І. Парламенту ще не вистачає наших директорських знань, досвіду, школи і гарту // Віче. - 2002. - №7. - С. 28 - 32.

3. Грабыльников А.В. Конституционное право Украины как отрасль права и наука. - Днепропетровск, 1999. С. 14

4. Жданов І. Останній бастіон демократії / І. Жданов, Ю. Якименко // Дзеркало тижня. - 2003. - 5-11 квіт. - С. 2.

5. Журавський В. Парламент у двох вимірах // Голос України. - 2003. - 11 квіт. - С. 11.

6. Закон України «Про відкликання народного депутата України» від 2 грудня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №41. - Ст. 299-300.

7. Закон України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 році // Голос України. - 1998. - від 4 серпня.

8. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 жовтня 1992 році // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №3. - Ст. 17.

9. История политических и правовых ученый. Учебник для вузов. - М., 2006. - 328 с.

10. Історія держави і права України: У 2-х т. / За ред. В.Я. Талія, А.Й. Рогожина. - Том 2. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 586 с.

11. Карасьов В. Україні не потрібна «палата регіональних лордів» // Україна і світ сьогодні. - 2003. - 26 квіт. - 9 трав. - С. 4.

12. Кармазіна М. Український парламентаризм: Незаангажований погляд на проблеми його розвитку // Президент. вісн. - 2001. - 9 серп. - С. 7.

13. Конституційне право України / За ред. Погорілко В.Ф. - К., 2000. - 435 с.

14. Конституційне право України / За ред. Тація В.Я., Погорілко В.Ф., Тодики Ю.М. - К., 2009. - 486 с.

15. Конституційне право України / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре». - 2000. - 355 с.

16. Конституційне право України / Під ред. В.В. Копейчиков. - К.: Юрінком, 1998. - 287 с.

17. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30.

18. Кривенко Л. Конституційна модель Верховної Ради. Повернення до майбутнього: Український парламентаризм // Віче. - 2008. - №10. - С. 17-23.

19. Лафитский В.И. Конституционное (государственное) право: Справочник. - М., 1995. - 173 с.

20. Лучин В.О. Конституционные институты / Современный конституционализм. - М., 1990. - 136 с.

21. Маклаков В.В. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб. в 4 т. - Т. 1-2 / Под. ред. Страшуна Б.С. - М., 1996.

22. Мацюк А. Український парламентаризм сьогодні // Віче. - 2001. - №8. - С. 151-154.

23. Молдован В.В., Мелащенко В.Ф. Конституційне право: Опорні конспекти. - К., 2006. - 256 с.

24. Погорілко В. Хто п'є із джерела влади: Український парламентаризм // Віче. -2008. - №6. - С. 4-9.

25. Політичний енциклопедичний словник: Навч. посіб. - К., 2007. - 672 с.

26. Правознавство / за ред. В.В. Копейчиков. - Київ: Юрінком, 1998. - 224 с.

27. Сравнительное конституционное право. - М.: Манускрипт, 2006. - с. 98-104.

28. Скребец Е.В. Формирование теории парламентаризма в Украине как основа конституционного закрепления политической свободы // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. Випуск 12. - Одеса: Юридична література, 2001. - С. 596-606.

29. Скребец Е.В. Реформа избирательной системы и развитие парламентаризма в Украине // Вестник СевГТУ: Сборник научных трудов. Выпуск 42. - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2002. - С. 161-168.

30. Скребець О.В. Динаміка функцій парламенту України у перехідний період // Політологічний вісник: Збірник наукових праць. Випуск 14. - К.: Т-во «Знання» України, 2003. - С. 75-82.

31. Тодика Ю.М. Конституційне право України як галузь права. Конспект лекцій. - Харків, 1995. - 287 с.

32. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики. - Х., 2008. - 344 с.

33. Тодика Ю.М. Основи конституційного ладу України. - Х., 2007. - 214 с.

34. Томенко М. Український парламентаризм у контексті історичного досвіду та сучасної практики // Хроніка 2004. - К., 2008. - Вип. 27-28. - С. 232-246.

35. Український парламентаризм: минуле і сучасне. - К.: Парлам. вид-во, 1999. - с. 347.

36. Федоренко В. Корисна книга про минуле й майбутнє українського парламентаризму // Право України. - 2002. - №8. - С. 138-152.

37. Федоров М.П. Історія держави і права зарубіжних країн. - К., 2008. - 578 с.

38. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. - К., 2005. - 231 с.

39. Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. - К., 2003. - 245 с.

40. Шаповал В.М. Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії // Право України. - 2008. - №5. - С. 25-31.

41. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм. - К.: Юрид. фірма «Салком»; Юрінком Інтер, 2006. - 560 с.; Ющик О.І. Теоретичні основи законодавчого процесу. - К.: Парламент. вид-во, 2004. - 519 с.

42. Шаповал В.М., Борденюк В. І, Журавльова Г.С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. - К., 2000. - С. 22.

43. Шемшученко Ю.С. Роль і значення Конституції України у державотворенні і правотворенні: проблеми теорії і практики. // Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики. Зб. наук. статей. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - С. 9.

44. Шляхтун П.П. Парламентаризм: Словник-довідник. - К.: Парламентське вид-во, 2003. - 151 с.

45. Юридичний словник-довідник. - К., 1996. - С. 505.

46. http://blog.liga.net/user/oskin/article

47. http://www.djerelo.com/index

48. http://www.nbuv.gov.ua - Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського

49. http://politics.ellib.org.ua - Електронна бібліотека - Політологія

Размещено на Allbest.ru