Здійснення стратегії передбачає функціонування системи комунікацій зовнішньополітичних для оптимальної координації міжнародного співробітництва і національних програм.

Політична система міжнародного співробітництва у своєму функціонуванні залежить від інформації, яка надходить через міжнародні інформаційні потоки і визначає ситуацію у самій системі або в окремих її компонентах. Інформаційне забезпечення політичної системи міжнародних відносин, оперативне реагування на зміну ситуації, прогнозування розвитку подій на основі аналізу інформаційних масивів, адекватний вплив на небажані зміни відносять до важливих проблем міжнародного співробітництва. Тобто, для системи міжнародних відносин необхідними і першочерговими стають процеси зовнішньополітичної комунікації та інформаційно-аналітичне забезпечення дипломатичної діяльності як умови її ефективного функціонування.

Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики є складовою зовнішньополітичних комунікацій,які є одним з елементів сучасного міжнародного співробітництва.

Зовнішньополітична комунікація (ЗПК) - це процес передачі міжнародної інформації у системі міжнародного співтовариства між окремими її компонентами, а також між суспільними групами та індивідами .

Кожна політична система і кожна держава розгортає власну систему і мережу зовнішньополітичних комунікацій відповідно до національних інтересів.

Ця мережа розвивається паралельно з політичними структурами, економічною базою та інфраструктурою комунікації.

Зовнішньополітична комунікація поєднує в собі політичний аналіз та інформаційний моніторинг дво-, та багатосторонніх відносин і передбачає моделювання ситуацій та прогнозування певних наслідків.

Як визначають дослідники, зовнішньополітична інформація передається пятьма основними способами комунікації:

1. Через спеціалізовані установи та міжнародні організації - йдеться про комунікативні можливості зовнішньополітичних відомств, політичних партій і громадських рухів, неурядових організацій і так званих груп тиску.

2. Через посередництво ЗМІ - йдеться про друковані, телекомунікаційні та інтерактивні засоби комунікації, які є розповсюджувачами інформації зовнішньополітичних відомств.

Зовнішньополітичні комунікації (ЗПК) пов'язані з міжнародною політикою держав, вони відтворюють систему зовнішніх зносин і враховують:

1. Зовнішньополітичні інтереси.

2. Політико-психологічну культуру сусідів держав.

3. Традиції і цілісні орієнтації суспільства.

4. Нормативно-правову систему.

5. Культурну самобутність.

Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики здійснюється за трьома напрямами:

Ідеологічне забезпечення зовнішньої політики шляхом розробки і висунення ініціатив і пропозицій, які б відповідали національним інтересам держави. Вони оприлюднюються в рамках міжнародних організацій, у переговорних процесах окремими країнами або шляхом публічних акцій зовнішньополітичних відомств.

1. Практичне забезпечення зовнішньополітичної діяльності з метою підтримання міжнародного авторитету та активного впливу на світову політику, що реалізується шляхом активного використання політичних можливостей міжнародних організацій, всебічного використання інформаційно-комунікаційних технологій у розв'язанні проблемних та кризових ситуацій

Іміджеві комунікації передбачають формування позитивного образу держави та національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі та підтримання цього іміджу спеціальними заходами.

2. Організаційний напрям. Це інформаційне забезпечення дипломатичних установ в країні перебування та оптимальний рівень координації місій із центром та іншими дипломатичними закордонними представництвами. Зовнішньополітичні комунікації на рівні держави мають відповідати як внутрішній, так і зовнішній ситуації і забезпечувати національні інтереси в міжнародному співтоваристві.

Мета інформаційного забезпечення ЗПК визначається як реалізація національних інтересів держави на міжнародній арені різними комунікаційними стратегіями. Посилення інформаційної складової зовнішньої політики відзначають всі провідні країни світу, створюючи для цього спеціалізовані відомства, установи і департаменти. Системи і мережі, які поширюють об'єктивну та неупереджену інформацію за різними напрямами міжнародних відносин.

Серед завдань інформаційного забезпечення ЗПК виділяють: спрямування інформаційних потоків у міжнародне співтовариство, які б формували політичні позиції суб'єктів міжнародних відносин та думку світової громадськості у напрямі позитивного сприйняття зовнішньої політики країни, створювати сприятливі умови для реалізації цієї політики, підтримання авторитету країни на міжнародній арені.

Завданнями інформаційного забезпечення ЗПК є:

1) роз'яснення основ зовнішньої політики і пропаганда її правильності для вітчизняної громадськості;

2) формування світової думки у напрямі сприйняття зовнішньої політики;

3)створення відповідного іміджу держави в міжнародних інформаційних потоках;

4)використання інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема Internet для реалізації зовнішньополітичних інтересів.

Основні принципи організацій інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньої політики реалізуються Міністерством закордонних справ, дипломатичними представництвами та торговельно-економічними місіями. В здійсненні зовнішньополітичних комунікацій важливу роль відіграє також медіа - дипломатія як вагомий фактор впливу на прийняття рішень в галузі міжнародних відносин.

Трансформація інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньополітичних комунікацій знайшла відображення в концепції віртуальної дипломатії, у політичних дискусіях про “постхолодний” світ, економізацію зовнішньої політики, децентралізацію міжнародного співробітництва її іміджеву дипломатію [29].

Основними функціями є:

1. Діяльність дипломатичних та консульських установ.

2. Укладання договорів та інших міжнародних домовленостей.

3. Участь у роботі міжнародних організацій та конференцій.

4. Інформування з проблем внутрішньо- та зовнішньополітичного становища.

Діяльність МЗС не обмежується лише цими функціями, проте вони є основоположними. Останнім часом провідні політики світу відзначають посилення інформаційної функції, бо зовнішня політика не буде успішною за умов недостатньої інформативності владних структур та зовнішньополітичних відомств.

1.5 Шляхи формування іміджу держави

Для шляхів формування іміджу держави потрібно виходити, насамперед, з того про що йшлося вище в роботі. І на основі цього ми отримали певні особливості формування іміджу держави.

1. Зовнішньополітичний імідж держави залежить в першу чергу від її здатності узгоджувати свою політику з інтересами тих, хто їй диктує свої закони і цінності.

2. Однією з найактуальніших потреб не лише внутрішнього, але й зовнішньополітичного життя держави слід вважати неухильне дотримання і захист прав людини в державі.

3. Створення централізованого державного органу відповідального за імідж країни.

4. Важливим чинником створення іміджу держави є імідж її лідерів (еліти) і передусім глави держави.

5. Інтеграція держави у світовий інформаційний простір вимагає передусім інформатизації суспільства тієї держави, тобто впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

6. Індивідуальна робота дипломатів з журналістами країни перебування.

7. Підготовка кадрів в рамках системи МЗС.

8. Залучення до формування зовнішньополітичного іміджу держави її власної діаспори.

9. Фінансування заходів щодо формування іміджу держави.

10. Створення іміджу держави її власною громадськістю.

11. Розробка цілісного, багатогранного, конкретного, корпоративного іміджу держави.

12. Формування позитивного міжнародного іміджу держави.

Таким чином, ці визначені шляхи формування іміджу держави сприяють поліпшенню в самій діяльності МЗС України в процесі формування іміджу держави.

Методика дослідження. Контент - аналітичне дослідження.

1. Проблема дослідження. Дослідити формування та створення іміджу в процесі діяльності МЗС з точки зору контент - аналізу.

2. Мета дослідження. Вивчити і проаналізувати в дослідженні якісні та кількісні показники за допомогою друкованого ЗМІ .

3. Основні завдання дослідження.

1) Подати аналіз якісних показників дослідження.

2) Прокласифікувати міжнародні події та реакцію на них МЗС України.

4. Об'єкт дослідження. Міжнародні події в газеті “Урядовий кур'єр”.

5. Предмет дослідження. Швидкість реагування МЗС України на міжнародні події.

6. Гіпотеза дослідження. Аналіз якісних і кількісних показників в дослідженні за допомогою газети “ Урядовий кур'єр”.

7. Уточнення та інтерпретація основних понять.

Контент - аналіз - це метод кількісного аналізу документів, що здійснюються через підрахунок смислових одиниць, що подані в масиві інформації.

Газета “Урядовий кур'єр” - це газета державних центральних органів виконавчої влади України. Заснована в 1990 році. Газета носить міжнародний характер. Виходить щодня, крім неділі і понеділка.

Розділ 2. створення іміджу України та напрямки діяльності МЗС у його формуванні

2.1 Становлення іміджу України як головного завдання МЗС

Акт проголошення незалежності України, а також результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року створили необхідні правові та політичні передумови для створення незалежної держави, а, отже, і для становлення України як повноправного суб'єкта міжнародних відносин. Міжнародне визнання України розпочалося у перші ж дні після референдуму. Хвиля визнання і встановлення дипломатичних відносин нашої країни з іноземними державами була безпрецедентною. Вона засвідчила, що міжнародне співтовариство розглядає незалежну Україну як запоруку стабільності на теренах колишнього СРСР і гарантію незворотних демократичних процесів у Східній Європі. Вагому роль у тому, що незалежна Україна досить швидко і переконливо здобула визнання у світі, відіграв цивілізований і мирний шлях побудови суверенної держави, який вона обрала.

З точки зору концептуальної визначеності зовнішньополітичного курсу України особливо велике значення має документ, прийнятий Верховною Радою України 2 липня 1993 р. „Про Основні напрямки зовнішньої політики України”[2]. Він визначив базові національні інтереси України і завдання її зовнішньої політики, містив засади, на яких реалізовувалася зовнішньополітична діяльність нашої держави. „Основні напрямки зовнішньої політики України” чітко визначили насамперед фундаментальні загальнонаціональні інтереси, відповідно до яких формулюються причини, напрямки, пріоритети та функції її зовнішньої політики. В цьому документі підкреслюється, що базовою вимогою у здійсненні зовнішньої політики є якнайповніше і якнайефективніше забезпечення національних інтересів держави. Ці інтереси України у сфері міжнародних відносин становлять три основні групи.

По-перше, це стратегічні та геополітичні інтереси, які пов'язані із забезпеченням національної безпеки України та захистом її політичної незалежності.

По-друге, це економічні інтереси, пов'язані із інтегруванням економіки України у світове господарство.

По-третє, це регіональні, субрегіональні, локальні інтереси, пов'язані із забезпеченням розпланованих специфічних потреб внутрішнього розвитку України.

Поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера було визначено серед найбільш важливих завдань зовнішньої політики з метою забезпечення національних інтересів України, головні з яких є утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави. Пріоритетними функціями зовнішньої політики держави були названі:

1. Забезпечення національної безпеки.

2. Створення умов, необхідних для нормального функціонування національної економіки.

3. Сприяння науково-технічному прогресу, розвитку культури і освіти.

4. Участь у вирішенні глобальних проблем.

5. Інформаційна діяльність.

6. Зв'язки з українською діаспорою [5, с.32 - 33].

В „Основних напрямках” також наголошено, що, зважаючи на глобальні закони і процеси, які супроводжують світовий розвиток, динамізацію сучасної системи міжнародних відносин, все більшого значення набуває інформаційна функція зовнішньої політики. За таких обставин мова йде про необхідність створення ефективної системи інформаційного захисту національних інтересів держави, що передбачає проведення активної інформаційно-аналітичної роботи, формування прихильного ставлення до України в парламентських, урядових і неурядових колах, забезпечення надійного, науково обґрунтованого прогнозування можливого розвитку подій та перспективних напрямків міжнародної діяльності.

Таким чином, зі здобуттям Україною незалежності, почав формуватися її новий зовнішній імідж як незалежної держави з великим потенціалом.

2.2 Створення іміджу України та зовнішньополітична діяльність МЗС

У сучасних умовах, діяльність МЗС, перед нашою державою підвелася велика кількість проблем. Нашій державі прийшлося почати будувати відносини з іншими державами із самого початку (не маючи достатнього досвіду). У зв'язку з цим, проблема іміджу України має велике значення. Відсутність стійкого іміджу має як позитивні так і негативні сторони. У якості позитивних моментів -- можливість конструювання сприятливого і зручного для держави іміджу; Україна, за часи перебування в складі СРСР, не має негативних в історичному плані дій. До негативних моментів можна віднести те, що уявлення про нашу державу мають суперечливий і стихійний характер.

2.2.1 Внутрішні перемінні

Основні напрямки зовнішньої політики України. У декларації про державний суверенітет України 16.07.1990 проголошуються 3 основних принципи:

1. Без'ядерність

2. Нейтралітет

3. Позаблоковість

Що стосується без'ядерності, то Україна вже вивела (1.06.1996)

всі ядерні боєголовки на територію Росії, як це і було передбачено тристоронньою угодою України, Росії і США. Це є позитивним і можливо ключовим моментом у новому іміджі України. Цим можна підкреслити миролюбство і політику відмови від сили.

Що стосується нейтральності і позаблоковості, то тут питання трохи складне. Співробітництво з НАТО ("Хартія про особливе партнерство") не рахується як приналежність до блоку, але у свою чергу така позаблоковість істотно впливає на безпеку.

Концептуальні основи зовнішньої політики України викладені в постанові Верховної Ради України "Про основні напрямки зовнішньої політики України" 2.07.93. Основні пункти:

1. Україна засуджує війну як знаряддя зовнішньої політики.

2. Україна не пред'являє територіальні претензії до інших країн і не визнає територіальних претензій від інших держав.

3. Україна виступає проти присутності іноземних збройних сил на своїй території.

Пріоритети зовнішньої політики. Двосторонні відносини:

1. Прикордонні держави -- стратегічні партнери.

2. Домінанта двосторонніх відносини із Росією.

3. Відносини із США (стратегічно важливі).

4. Відносини з державами членами ЄС.

Зовнішні перемінні.

Стратегічні напрямки можна розділити на чотири групи:

1. Країни Європейської Співдружності.

2. США.

3. Росія.

4. Держави колишнього соцтабору.

Наше прагнення в Європейські структури підтримуються державами учасниками. Важливими чинниками, які впливають на відносини цих держав до України є: демократія, стабільне політичне положення, економічний розвиток, розвиток правосвідомості.

Відповідно до стратегії національної безпеки США можна виділити такі пріоритети: демократія, ринкова економіка, правова держава, права людини, скорочення і співробітництво у військовій сфері.

"Всі американські стратегічні цілі -- від забезпечення процвітання нації до подолання глобальних погроз нашій країні ззовні служать інтересам розширення числа демократичних держав із ринковою економікою. Тому політика стосовно нових демократичних держав в інтересах зберігання їх як демократій, прихильних ідеям ринкової економіки і дотриманню прав людини, є найважливішою частиною стратегії національної безпеки.

Більш ніж 20 країн Східної Європи що, були в Радянському Союзі, Латинській Америці і Східній Азії за минулі 10 років провели вільні вибори і створили демократичне товариство на конституційній основі.

Першим і найбільш важливим елементом нашої стратегії в Європі повинно бути забезпечення безпеки шляхом підтримки на належному рівні військового потенціалу і здійснення співробітництва. Холодна війна закінчилася, але небезпека війни зберігається.

У той час як ми проводимо роботу по зміцненню нашої економіки, ми повинні одночасно розуміти, що, допомагаючи проведенню ринкових реформ у молодих демократичних державах Східної Європи, ми сприяємо тим самим нашому власному процвітанню і безпеці. Це допоможе послабити етнічні протиріччя і буде сприяти становленню нових демократичних режимів.

Ще одним імперативом нашої політики безпеки є підтримка демократії й особистих свобод у Росії, державах, утворених на території колишнього СРСР, і країнах Східної Європи. Успіх цих демократичних перетворень підвищує нашу безпеку. Він є кращою відповіддю агресивному націоналізму й етнічної ненависті, що проявилися після закінчення холодної війни. Ніде успіх демократичних перетворень не є для США більш важливим, ніж у цих країнах."

На підставі вищезгаданих стратегічних партнерів України можна виділити такі компоненти:

1. Становлення і розвиток демократії.

2. Прагнення до правової держави.

3. Підвищення правосвідомості.

4. Дотримання прав людини.

5. Економічні реформи (принципи ринкової економіки).

6. Без'ядерний статус.

7. Співробітництво у військовій сфері.

8. Сприяння миротворчим процесам (через ООН).

Для такої специфічної діяльності як створення і керування іміджем держави, необхідно створити відповідну структуру, важливою характеристикою якої буде можливість притягнення широкого кола спеціалістів.

У якості цільових груп впливу можна виділити такі:

1. Уряди.

2. Політичні агенти.

3. Фінансово - промислові кола.

4. Населення (середній клас, більшість).

Комунікаційні процеси можна розділити на:

1. Оригінальні -- єдиноразові ефективні й ефектні дії (візити на вищому рівні, заяви, декларації).

2. Тимчасові -- обмежені за часом і задачами заходу (культурні, просвітні програми).

3. Постійні - спеціально створені інститути (представництва, комітети, товариства, гуртки).

До відзначеного вище потрібно додати періодичні повідомлення в ЗМІ у вигляді оглядів, інтерв'ю, репортажів, заміток, а також саму роботу через співтовариство Internet, що одержує особливе значення в сучасному світі.

2.2.2 Головні сфери зовнішньополітичної діяльності України

Згідно з концепцією зовнішньої політики України головними сферами зовнішньополітичної діяльності є розвиток двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі в європейському регіональному співробітництві, співробітництво в рамках співдружності незалежних держав, членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях.

Основною умовою реалізації Україною своїх суверенних прав як самостійного суб'єкта міжнародних відносин є розвиток безпосередніх стосунків з окремими державами, тобто двосторонні міждержавні відносини. Через них найбільш повно і конкретно реалізуються принципи і функції зовнішньої політики, забезпечується баланс національних інтересів. Двосторонні міждержавні відносини є основою і першою ланкою у подоланні суперечностей, конфліктних ситуацій між країнами як суб'єктами міжнародного права. Рівноправні і взаємовигідні двосторонні відносини між державами істотно впливають на регіональну і міжнародну політичну стабільність і безпеку. Залежно від своїх зовнішньополітичних цілей кожна держава визначає певні пріоритети у розвитку цих відносин.

Для України пріоритетними напрямами двосторонніх відносин є активний розвиток стосунків з такими групами держав:

1) прикордонні держави;

2) західні держави-члени Європейського Союзу та НАТО;

3) географічно близькі держави;

4) країни Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки.

Зовнішня політика України стосовно кожної із названих груп держав має свою специфіку, прагнучи водночас до однієї і тієї самої мети -- забезпечення національних інтересів та безпеки України, збереження миру та стабільності в регіонах та у світі.

З усіма прикордонними державами Україна розвиває добросусідські стосунки рівноправного партнерства, взаємовигідного співробітництва, що відповідає національним інтересам, утвердженню у взаємовідносинах між країнами загальнолюдських цінностей, принципів демократичного розвитку, непорушності кордонів і територіальної цілісності, добросусідства, взаємної довіри, невтручання у внутрішні справи одна одної. Розвиток саме таких стосунків допоможе створити смугу стабільності навколо України і зміцнить загальну безпеку в Європі. Україна прагне поступово укласти з усіма прикордонними державами повномасштабні договори про дружні партнерські відносини і співробітництво, в яких остаточно б підтверджувались існуючі державні кордони, визначались напрями співпраці в різних сферах життя. З погляду основних національних інтересів кожна прикордонна держава є стратегічним партнером України, стосунки з яким будуються на довготривалій основі і не залежать від тимчасової кон'юнктури - зміни урядів, економічного становища, особливостей розстановки політичних сил у державі.

Україна та її прикордонні сусідні держави мають багато спільного в історичному досвіді. Вона неодноразово була територією експансії деяких держав (Росії, Польщі) і водночас спільно з ними вела боротьбу проти іноземних поневолювачів (Туреччини, Німеччини та ін.). Політика стратегічного рівноправного партнерства з ними орієнтована на те, щоб держави підтримували і розвивали все, що їх об'єднує, і відкидали все, що їх розділяло в минулому.

Сучасний правовий, а не історичний підхід f визначальним у стосунках України з прикордонними державами.

Одним із напрямів співробітництва України з прикордонними державами є встановлення і забезпечення функціонування сучасного цивілізованого режиму та кордонів як правової демократичної держави.

Українсько-російські відносини є домінантою двосторонніх відносин України з прикордонними державами. В "Основних напрямках зовнішньої політики" України їх названо стосунками "особливого партнерства", оскільки від їхнього характеру залежатиме доля прогресивного демократичного розвитку як України, так і Російської Федерації, стабільність у Європі і в усьому світі. Взаємозалежність Росії й України у світовій політиці та у внутрішньому розвитку не раз відзначалась політологами як минулих часів, так і сучасності. Один із знавців російсько-українських відносин М: Демкович-Добрянський підкреслював, що "майбутня доля України, як окремої, самостійної нації залежить від того, чи Українська політика зуміє розв'язати проблему "Росія-Україна". З. Бжезінський у лютому 1994 року вказував на антиімперський аспект російсько-українських відносин. "Неможливо обійти увагою факт, що без України Росія позбувається імперського характеру, а з пограбуванням і підкоренням України автоматично набуває його".

Україна завжди була у сфері особливих геополітичних інтересів Росії. Внаслідок домінування в Україні або союзу з нею Росія одержує найкращі природні кордони на півдні Східної Європи, а також безпосереднє сусідство із Середньою Європою, можливість впливу на політику Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Румунії, Болгарії. Разом з Україною Росія одержує єдиний євразійський геополітичний стратегічний простір для розгортання своїх впливів як на Захід і Схід, так і на Південь і Північ. Окрім того, сучасна Україна є спадкоємницею потужного військово-промислового комплексу (з найбільшим у світі ракетним заводом "Південмаш"), який продовжує постачати Росії важливі компонент!! її озброєнь. Російське суспільство протягом століть перебування України в складі Російської імперії, а з XX ст. в СРСР психологічно звикло розглядати Україну як частину Росії.

Для України Росія є природним сусідом, який існував, існує і завжди існуватиме, а тому розвиток добросусідських відносин з нею є об'єктивною необхідністю. Росія донині багата різними видами сировини, на яку орієнтована створена за часів СРСР економіка України. Вона також є одним з найближчих великих ринків для українських товарів. Отже, об'єктивне становище України і Росії диктує розвиток українсько-російських відносин, звичайно, на принципах рівноправності і взаємної вигоди, на засадах, визнаних основою сучасного світового демократичного порядку. Проте стабільність таких відносин порушується деякими факторами, упередженістю і зверхністю, що проявляється серед певних політичних сил Росії і значної частини її суспільства. Нав'язуються стереотипи, що українська державність -- це штучна і тимчасова річ, що українська держава йде до авторитаризм), а український уряд проводить антиросійську. ізоляціоністську політику. Поширюються неправдиві чутки, нібито в Україні відносно росіян, а точніше, "російськомовного населення" проводиться політика насильницької "українізації". І це при тому, що в Україні працює понад 3 тис. державних російських шкіл, а в Росії -- жодної української.

Особливу небезпеку мають територіальні претензії до України, які висловлюються не тільки керівниками певних політичних сил, але й парламентом Росії (прикладом може бути Постанова Верховної Ради Російської Федерації "Про статус міста Севастополя"). Дестабілізуючим фактором є проблема базування російського Чорноморського флоту в Криму. Процес ратифікації великомасштабного українсько-російського договору спочатку нижньою, а потім верхньою палатою російського парламенту висвітив значну силу та живучість великодержавницьких, імперських стереотипів у свідомості політичної еліти РФ. Викликають тривогу і деякі положення військової доктрині! Росії, зокрема ті, де йдеться про "неоформленість у договірному відношенні ряду ділянок державного кордону" Російської Федерації.

Значним дестабілізуючим чинником виступає антиукраїнська пропаганда в російських засобах масової інформації, спрямована як на Україну, так і на інші держави. Широко використовуються методи дезінформації, фальсифікації реального стану України. По суті використовуються методи, притаманні політиці "психологічної війни" та інформаційного імперіалізму, які визнані ООН явищами, несумісними з міжнародним правом. Окремі російські кола відкрито підтримують сепаратистські сили в Криму, Донбасі та інших регіонах України. Деколи складається враження, що справджуються слова генерала Денікіна, який в 30-ті роки в еміграції написав: "Никогда никакая Россия, ни царская, ни большевистская, ни имперская, ни демократическая -- никогда не отпустит Малороссию". І все ж таки Україна виходить з того, що в Росії с демократичні сили, які розуміють, що українське питання с пробним каменем російської демократії. Незалежність України визнана світом і будь-які спроби порушити її суверенітет і територіальну цілісність викличуть захисну реакцію з боку не лише України, але і всього світового співтовариства.

Основним засобом українсько-російських стосунків повинен стати постійний політичний діалог двох держав, здатність до політики компромісів, взаєморозуміння. Іноземний член НАН України Омелян Пріцак влучно зазначив, що однією з найбільших трагедій нашої доби с сумний факт, "що українці і росіяни, або, точніше, інтелектуалісти і політики цих двох націй не тільки не мали в минулому, а й не створюють і тепер умов (за винятком останнього часу і то ще не повною мірою), щоб говорити між собою відверто і обговорювати щиро свої проблеми". Для того, щоб вести такий діалог, українці повинні позбутися комплексу меншовартості і холуйства, не переходячи у протилежний комплекс перечуленого націоцентризму, і відважніше включатися у процеси світової культури. Росіянам, на думку О. Пріцака, треба відтворити передусім здоровий російський етнічний патріотизм, що не ідентифікував би себе з імперським універсалізмом або з пізнім колоніалізмом. Росіяни повинні визнати нарешті, що українці -- не "молодші брати", а рівні партнери, цілком окрема нація. Бонн повинні перестати бути імперською і стати етнічною російською нацією.

З цими думками вченого із світовим іменем перегукується положення концепції зовнішньої політики України, яка наголошує на тому, що в сучасних умовах надзвичайно важливе завдання полягає в активізації діяльності, спрямованої на усвідомлення обома сторонами безперспективності і згубності курсу на конфронтацію в українсько-російських відносинах. Основою рівноправних взаємовигідних українсько-російських відносин на рубежі тисячоліть може служити Договір про партнерство, дружбу і співробітництво між Україною і Російською Федерацією, підписаний у Києві у травні 1997.

2.2.3 Створення іміджу України

Пріоритетами світової політики у ХХІ столітті виступають економізація зовнішніх зносин, сталий розвиток і стабільність системи підтримання миру і міжнародного порядку міжцівілізаційний культурний діалог. Особлива роль у міжнародних відносинах належить створенню позитивного іміджу держави. Досягнення суверенного статусу України стало одним з найважливіших геополітичних змін ХХ століття. Поміркованість зовнішньої політики України, її миролюбні принципи, мирний характер перетворень у суспільстві - це ті базові фактори, які здатні позитивно впливати на міжнародне співробітництво і створювати потрібний образ і потрібне для України його сприйняття у світі [13,10].

Важливим напрямом зовнішньої політики України стало активне просування до світового простору інформації про потенціал і перспективи розвитку України, про позитивні зрушення у суспільстві в перехідну добу. Державна політика у сфері зовнішніх зносин виражає загально - цивілізаційні тенденції:

1. Міжнародну інтеграцію.

2. Становлення інтеграційного суспільства.

3. Формування пріоритетів самодостатності нації.

4. Уникнення нерівності суспільного розвитку на основі конструктивного міждержавного співробітництва.

Перебуваючи на межі двох світів - між Сходом і заходом, українці мусять вигідно використовувати своє становище і розвиватися як повноцінний суб'єкт міжнародної політики. Для України цілком реально, маючи статус держави з ринковою економікою, посісти місце асоційованого члена Європейського Союзу вже у 2004 році. Відповідно, для зовнішньополітичного іміджу важливо також підключатися до системи взаємної безпеки на трансатлантичному просторі і подати заявку про бажання в майбутньому вступити в НАТО.

Проте уявлення про Україну в світі, незважаючи на те, що в зарубіжній пресі з'явилося більше публікацій, які зацікавлено і позитивно висвітлюють успіхи української держави, все це залишається досить поверховим, фрагментарним і багато в чому негативним. Воно не відповідає політичним складовим нашої країни - найбільшої в Європі за територією, п'ятою за чисельністю країни, яка має потужний промисловий, сільськогосподарський, науковий та військовий потенціал.

Зрозуміло, що основою для формування позитивного іміджу України є насамперед внутрішньополітична стабільність, прогресивний розвиток економіки, реформування українського суспільства, європейський вектор зовнішньої політики та зміцнення ролі і місця України в світі.

Відомо, що зовнішньополітичні відомства розвинутих країн застосовують різні стратегії традиційної, мережевої, іміджевої та медіа-дипломатії для реалізації своїх політичних завдань і переконання світової громадськості у правильності своїх стратегій зовнішньої політики. Так практичний досвід Держдепартаменту США та його інформаційної установи USIS на засадах нових технологій набуває дедалі більшого значення для утвердження політичних рішень, для представлення позицій американського уряду, щодо подій у світі та окремих регіонах і впливу на позиції політичних держав, для інформування світової громадськості про основні пріоритети і напрямки зовнішньополітичної політики, проведення іміджевих акцій в міжнародних інформаційних потоках і забезпечення зворотнього зв'язку.

МЗС Японії організовує прямий діалог з офіційними особами для активізації зворотнього зв'язку та проведення іміджевих акцій, ключовим завданням яких вбачає підтримку зовнішньої політики, формування сприятливого ставлення і довіри до Японії в інших країнах світу. Основні акценти іміджевої дипломатії - є активізація японської економіки, внесок Японії у впровадження глобальних проблем підпорядковані концепції “нового типу великої держави”, велич, могутність і політичний авторитет якої базується на її економічному та технологічному потенціалі.

Активну діяльність пов'язану із зовнішніми зносинами, здійснюють також дипломатичні установи та відомства європейських країн, усвідомлюючи важливість присутності держави на міжнародній арені для ефективного забезпечення національних інтересів. Зовнішньополітичне відомство Великої Британії проводить спеціальні заходи спрямовані на зміну образу країни за кордоном, пропагування модернізації, прогресивності й науково - технологічного розвитку з метою залучення іноземних інвестицій та створення сприятливого іміджу для британської промисловості.

ФРН пропагує національну доктрину зовнішньої політики як ідеологію європейської інтеграції та зовнішньо - політичної діяльності Європейського Союзу. Представляючи свої проекти і програми зовнішнє політичне відомство сприяє її активному обговоренню у суспільстві, визначає позитивне і негативне у сприйнятті політичного курсу як всередині країни, так і за кордоном. Оперативність реагування на міжнародні події у режимі он - лайн, мобільність іміджевих акцій свідчить про активну зовнішню політику ФРН, трансформацію дипломатичної діяльності головної установи та дипломатичних місій в країні перебування.

Основним напрямками зовнішньої політики Франції є захист національних інтересів країни на міжнародній арені, роз'яснення політичної доктрини світової громадськості безпека і стабільність розвитку посиленню впливу Франції у системі міжнародних відносин. Поширення інформації про зовнішню політику Франції та про країну в цілому, здійснення активного діалогу з міжнародними агентствами новин, постійна підтримка веб-сайту в мережі Internet дає можливість з'ясувати концепції політичного та економічного розвитку, пріоритети міжнародного співробітництва, визначити позицію країни у процесах європейської інтеграції. Особливе значення надається пропагуванню політики франкофонії у 120 країнах світу та країнах з перехідною економікою, програма якої охоплюють такі галузі співробітництва як освіта, культура, комунікації, юридична та судова практика, охорона навколишнього середовища.

Формування позитивного іміджу України на міжнародній арені пов'язане із необхідністю достатньої присутності України в міжнародному інформаційному просторі та розробкою наступальної, скоординованої інформаційної політики. На жаль, національні інформаційні канали неефективно забезпечують інтереси держави у внутрішньому та міжнародному інформаційному просторі, особливо в умовах, коли непоодинокими є спроби інформаційних нападів та дискредитації України в очах світової спільноти. Важливо чітко розуміти природу і джерела медіа-атак, вдосконалювати механізми реагування на них та нейтралізувати негативні наслідки.

Для кардинального поліпшення ситуації необхідний не просто розвиток, а кількісні і якісні зрушення в роботі зовнішньополітичного відомства для формування позитивного іміджу України в світі. Виходячи з обмеженості власних інформаційних ресурсів і враховуючи світовий досвід, урядові установи повинні чітко окреслити коло пріоритетних заходів, які мають супроводжуватись відповідним інтелектуальним, ресурсним, кадровим та фінансовим забезпеченням.

"Безкоштовно" формується позитивний імідж, якщо країна переконливо демонструє прогрес у своєму розвитку, виступає ініціатором широкомасштабних міжнародних заходів, організатором міжнародних форумів, які набувають значної підтримки і розголосу у світі, відіграє провідну роль у врегулюванні резонансних конфліктів та проведенні миротворчих операцій. Міністерство закордонних справ України для забезпечення національних інтересів здійснює політичні кроки, спрямовані на підвищення авторитету держави в світі, щоб іміджевий ефект "зовнішніх ініціатив" був максимальним. Формування позитивного образу країни починається з його утвердження всередині саме цієї країни. Будь-яка інформація про Україну, що готується світовими дослідницькими центрами, а також міжнародними засобами масової комунікації, значною мірою базується саме на повідомленнях української преси та матеріалах, підготовлених незалежними, неурядовими, дослідницькими центрами. Тому актуальною є активна співпраця органів державної влади з незалежними ЗМК.

Враховуючи широке використання сучасних інформаційних технологій в дипломатичній діяльності, необхідно активізувати програму виходу України в мережу Інтернет для поширення позиційних та іміджевих матеріалів про Україну. Зокрема, веб-сайт МЗС України містить інформацію про всі аспекти міжнародного співробітництва, структуру і організацію зовнішньополітичного відомства, висвітлює офіційний погляд на міжнародні події, на зміни у світовій політиці, підтримує іміджеві заходи урядової установи. Оперативність реагування на кризові ситуації чи інші глобальні проблеми дозволяють активно забезпечувати міжнародний діалог, впливати на світову громадську думку, зняти негативну інформацію про внутрішньополітичну ситуацію і захистити національні інтереси. Слід відзначити, що оновлений до 10 - річчя проголошення незалежності України веб-сайт МЗС (українська і англомовна версії) поступово змінює імідж країни і зовнішньої політики. На сьогодні, на жаль, не всі органи державної влади мають свої веб-сторінки, не говорячи вже про наявність англомовного інформаційного ресурсу. Необхідно забезпечити регулярну централізовану розсилку та обмін підготовленими статистичними, фактологічними та довідковими матеріалами, які можуть бути розміщені на електронних сторінках.

Для поширення позитивного уявлення про Україну велике значення має організація візитів з інших країн представників парламентських, урядових, ділових кіл, міжнародних організацій, від яких залежать важливі політичні рішення щодо України. Необхідно використати також досвід зарубіжних країн, які організують регулярні спеціальні тури за рахунок неурядових організацій та неурядових фондів для ознайомлення з внутрішньополітичною ситуацією та для безпосередніх контактів з представниками української влади та політикуму. У зв'язку з цим було б доцільно залучити відповідні спеціальні фонди для організації подібних візитів.

Важливою для формування позитивного іміджу України є активна співпраця з представниками зарубіжних інформаційних агенцій, акредитованих в Україні, які мають переважне право на публікації матеріалів про країни перебування. Саме вони є головним джерелом негативної чи позитивної інформації, яка впливає на сприйняття іміджу держави та її політичних рішень у свідомості зарубіжної громадськості. Тому необхідно використовувати практику запрошення в Україну провідних політологів, парламентарів, провідних журналістів, насамперед тих, хто прихильно ставиться до країни і об'єктивно впливає на інформаційний образ держави у зарубіжних ЗМК.

Необхідно також цілеспрямовано і послідовно працювати з українськими журналістами (це показало висвітлення касетного скандалу, фактів "українського сліду" у торгівлі зброєю та ін.), передусім, оглядачами та кореспондентами, які спеціалізуються з міжнародної тематики, зокрема, роз'яснювати конкретну проблематику дво- і багатосторонніх відносин за участю провідних фахівців зовнішньополітичного відомства, спеціалізованих науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів міжнародного спрямування.

До формування позитивного іміджу України слід широко залучати громадськість та організації закордонної діаспори з метою максимального використання інформаційного, інтелектуального, культурного, фінансового потенціалу співвітчизників для підтримання національних інтересів на терені зарубіжних країн. Ця робота має бути систематичною і цілеспрямованою.

Безперечно, стратегії формування позитивного іміджу України мають включатися у внутрішні та зовнішньополітичні доктрини держави, стати важливою складовою діяльності урядових установ або спеціальної Ради іміджевої дипломатії, адже від цього залежить ефективність контактів із зарубіжними партнерами та залучення інвестицій дія виконання національних програм модернізації. Необхідна продумана державна політика, підкріплена відповідним фінансуванням, узгоджені дії владних структур, громадських організацій, опора на інтелектуальний потенціал суспільства. Створення позитивного іміджу країни має стати предметом особливої уваги уряду і нового складу Верховної Ради України. Адже Україна - це європейська держава з багатими культурними традиціями і великим майбутнім. Вона має добрі стосунки із сусідніми країнами і за короткий період після проголошення незалежності перестала бути лише об'єктом дій інших держав, перетворилася на рівноправний суб'єкт міжнародного права. Особлива роль в цьому процесі відводиться, звичайно, Міністерству закордонних справ України. Недарма на засіданні РНБО від 31 жовтня 2001 року перед зовнішньополітичним відомством держави було поставлене завдання " вжити довгострокових заходів щодо розвитку зовнішньої інформаційної діяльності, інформування світової громадськості про Україну з метою формування позитивного її сприйняття у світі".

Як відомо, Україна входить до числа провідних країн світу за обсягом запасів і видобутку мінерально-сировинних ресурсів. Маючи територію, площа якої не перевищує 0,4% світової, і населення на рівні 0,8% від загального кількості населення планети, Україна виробляє майже 5% світової мінеральної сировини та продукції її переробки. В надрах України (відкрито майже 20 тис. родовищ 200 видів корисних копалин) зосереджено 30% запасів залізних руд, 75% - марганцю, 90% - кристалічного графіту, більша частина світових покладів титану і цирконію. Мінеральна сировина, що видобувається в Україні, у вартісному еквіваленті оцінюється в 2,9 - 3,8% світових обсягів, або понад 15 млрд. доларів. На території України є значні ресурси рідкоземельних металів, що використовуються для виробництва нових матеріалів з наперед заданими властивостями. Передові технології їх обробки ґрунтуються на значному науково-технічному потенціалі Національної академії наук України і широко застосовуються в космічних та інших високих технологіях.

Навіть у нинішніх, не зовсім простих економічних умовах Україна має значний потенціал для участі в реалізації великих міжнародних проектів, передусім, в галузях важкої та середньої промисловості - літакобудування, суднобудування, виробництва ракетної та космічної техніки тощо. Більшість фахівців космічної галузі вважають, що з-понад 100 країн світу, які займаються космічною діяльністю, лідерами в освоєнні космосу є США, Росія, Франція, Китай та Україна. За роки незалежності Україною (або українськими ракетоносіями в інтересах інших держав) було здійснено понад 50 космічних запусків різного призначення. Україна є учасницею таких міжнародних проектів, як проект Sea Launch, в рамках якого у березні 1999 року вперше у світі було здійснено запуск українського ракетоносія "Зеніт 351" з плаваючої платформи поблизу екватора.

Іміджевий потенціал України формується в рамках співробітництва з міжнародними організаціями ООН, ОБCЄ та HАТО в сфері миротворчої діяльності. Географія миротворчих місій, до складу яких залучався український контингент, охоплює Анголу, Боснію і Герцеговину, Гватемалу, Косово, Македонію, Молдову, Таджикистан, Ліван і Хорватію. З 1992 року пройшли через миротворчі операції понад 10 тис. українських військових, зокрема, 240-й окремий спеціальний батальйон ЗС України чисельністю 550 чол. перебував з миротворчою місією у колишній Югославії. Роль України в миротворчих операціях дістала високу оцінку в ООН і НАТО. Так, було відзначено участь України в операціях ІFОR і SFOR, які помічник Генерального секретаря НАТО з політичних питань Клайбер назвав "вагомим внеском, гідним держави такого масштабу, як Україна". Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон оцінив український контингент в Боснії і Герцеговині як "дуже корисний для реалізації міжнародних миротворчих зусиль". Українські миротворці заробили для бюджету держави понад 70 млн. доларів. Однак у скорботному списку з 1610 загиблих миротворців ООН є й 18 українських військових.

Протягом століть через територію України проходили найважливіші торгівельні і транспортні маршрути, що з'єднували Європу, Азію та північну Африку. За показником розвиненості транспортної інфраструктури Україна і сьогодні посідає одне з провідних місць в Європі. Через територію України проходить чотири з 10 європейських транспортних коридорів. Маршрутну мережу України складають 172,6 тис. км автошляхів, 22,8 тис. км залізниці, 3200 м річкових шляхів, 250 тис. авіатрас і 42,9 тис. км трубопроводів.

Не менш вагомим є іміджевий потенціал України в сфері науки та культури. Широковідомими в світі стали мистецькі конкурси та фестивалі, які отримали визнання і міжнародний статус: балетний конкурс імені Сергія Лифаря, музичні конкурси імені Миколи Лисенка та пам'яті Володимира Горовиця, кінофестиваль "Молодість" та фестиваль анімаційного кіно "Крок". Вперше за всю історію чемпіонатів світу з шахів в рамках ФІДЕ першість виборов 18-літній представник України Руслан Пономарьов.

Імідж держави, ЇЇ міжнародний авторитет залежить від внутрішнього стану країни, економічного добробуту, ступеня розвитку демократичних інститутів, зрілості громадянського суспільства. Держава має колосальний потенціал невикористаних можливостей для забезпечення і просування своїх національних інтересів на світовій арені. Зовнішньополітичні технології паблік рілейшнз - це, передусім, послідовна, наполеглива, професійна "розкрутка" зовнішньополітичних інтересів, яка на міжнародному рівні забезпечила б іміджеві дивіденди позитивного образу України. Позитиви України виявляються в унікальних чинниках:

1)Україна - єдина держава світу, яка за відомих обставин добровільно позбулася третього за розміром ядерного потенціалу. Ми зробили це настільки швидко і чисто по-українськи сумлінно, що ця національна чеснота не отримала, на наше глибоке переконання, адекватної реакції з боку світової громадськості.

2) Доля українського етносу сповнена таких трагедійних подій, які, безумовно, сягають вселенського масштабу. Теза, що предки українців разом з іншими слов'янськими народностями врятували Європу від татаро-монгольського іга ще може слугувати підставою для наукової дискусії. Але те, що нинішня Україна відвернула від Західної Європи закриттям Чорнобильської АЕС загрозу нападу ядерного монстра - сумніву та обговоренню не підлягає. Проте належну оцінку, вірніше поцінування нашим вчинкам з боку європейських сусідів країна не отримала. Отож. І, нарешті, третій фактор Україна - багатонаціональна держава, її законодавство в цьому напрямі і, головне, практична внутрішня політика щодо національних меншин за роки незалежності переконливо продемонстрували всьому світові, що таке справжня демократія в українському розумінні, що таке справжня повага до честі, гідності, прав людини, якої б національності вона не була, якщо вона є громадянином України. Тому іноді дивно чути заклики із вуст деяких наших посадових осіб: "Давайте попросимо Європу (мається на увазі Раду Європи), щоб вона поставилась до нас, зокрема, до виборів, що відбулися в березні 2002 року, як вона поставилась, наприклад, до останніх виборів в Італії". (Де, як відомо, були зафіксовані певні порушення). Навіщо це робити? Адже ми таким чином заздалегідь даємо підставу для політики подвійних стандартів з боку впливових європейських структур до нас і ніби визнаємо, що могли бути запрограмовані певні порушення в технології проведення виборів у нас.

Прийшов час рішуче позбутись комплексу меншовартості й політики оглядання на "старшого брата", хоча б і європейського. Сказав поет - "в своїй хаті своя правда", тим паче, що ми її не обожнюємо, а реально співставляємо із загальновизнаними світовими моральними цінностями та правовими нормами і залишаємо право за собою, як і кожна, що поважає себе, нація, бути вищим суддею своїм вчинкам [13].

Отже, підбігаючи підсумок всьому вищевикладеному хотілося б зробити такий висновок. Відмовившись від ядерної зброї, Україна в складних геополітичних умовах здійснює відкриту зовнішню політику і розраховує зайняти гідне місце у світовій спільноті.

Україна володіє геополітичним положенням розташована на перетині важливих міжнародних транспортних шляхів. Природа наділила Україну багатим сировинним потенціалом, родючою землею і сприятливими кліматичними умовами. Науково-технологічний та освітній рівень України залишається дуже високим і має потенціал для розвитку.

Тому важливо розробити чітку концепцію та стратегію формування позитивного іміджу України, яка базувалась б на світовому досвіді, так і на усвідомленні українських реалій та глибоко науковому підході. Я впевнена, що використання цього завдання українським владним структурам та й усьому українському суспільству під силу.

Що ж до зовнішнього іміджу держави, то в сучасній економічній ситуації ця проблема для більшості населення залишається значною мірою умоглядною, вважає академік Б.Є. Патон (Б.Є Патон “Якби Чорнобиль закривали в Америці...” Газета “День”, 14 грудня 2000р.) Справді: кому потрібний цей міжнародний авторитет, коли в самій країні багатьом людям так важко живеться. Чи не варто у зв'язку з цим зосередитися на вирішенні внутрішніх - економічних та інших проблем, ніж втрачати значні кошти, яких і так хронічно не вистачає на міжнародний авторитет. Проте саме міжнародний авторитет великою мірою сприятиме залученню в Україну інвестицій, запрошенню її фахівців до участі в реалізації міжнародних проектів, до роботи в зарубіжних країнах. Саме міжнародний авторитет викличе зацікавленість в українських товарах, технологіях та послугах. Високий міжнародний авторитет стане на заваді польському прикордонникові, який стріляє в українського громадянина, що перетинає українсько-польський кордон, як це сталося 28 січня 2001 року: навряд чи він чинив подібні дії проти громадянина США чи Німеччини.)

Політико-дипломатична, інформаційна боротьба стають більш цілеспрямованими та сильнішими набуваючи ознак структурованої різнопланової та довготривалої експансії.

У зарубіжних ЗМІ переважають визначення України як збіднілої, корумпованої держави зі слабкою економікою, останнім часом до тем економічної безвиході, поневірянь зарубіжних бізнесменів Чорнобиля і російсько-українських відносин додалася тема “касетного скандалу”. Про рівень науки та освіти, величезний промисловий потенціал країни перші успішні кроки в реформуванні економіки згадується дуже рідко.