До питання про стан української кантіани: переклади двох "Критик" versus альтернативні інтерпретації їх фраґментів

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про стан української кантіани: переклади двох «Критик» versus альтернативні інтерпретації їх фраґментів

Ігор Бурковський

Анотація

Ця стаття є продовженням двох інших, опублікованих у журналі «Філософія освіти» 27(1) та 27(2), що спростовували певні закиди на адресу українських перекладів Кантових «Критики чистого розуму» (2000) та «Критики практичного розуму» (2004). Тепер автор має на меті продемонструвати рівень цих перекладів на численних зіставленнях окремих їх місць із відповідними фрагментами, відредаґованими або самостійно перекладеними кількома українськими кантознавцями, зокрема й двома учасниками попередньої полеміки. Відібрано головно цитати, що мають якісь поважні відмінності від тексту зазначених видань - чи то в кращий, чи то в гірший бік. Крім цитат, до зіставлень залучено уривки Кантового тексту, повторені в різних джерелах самим автором або його рецензентом, і відтворені українською різними перекладачами. Дослідження показує, що альтернативні переклади фраґментів Кантових творів за своїм рівнем здебільшого поступаються обговорюваним українським виданням, а втручання в текст останніх при цитуванні лише в невеликій частині поліпшують його, у переважній же більшості не є виправданими, мають суб'єктивний характер. Виразних ознак надто високої частотності помилок, у всякому разі тяжких, в українських перекладах перших двох «Критик» не помітно. Це свідчить на користь задовільної оцінки для них, хоча безперечною є потреба перевидати їх із виправленням хиб та іншими вдосконаленнями. Окрім того, наведені зразки перекладу та цитування Канта (часом розглянуто й контекст цитат) тут виступають як показник стану сучасного українського кантознавства й пов'язаних царин, що спонукає до певних висновків.

Ключові слова: філософський переклад, компетентність, кантознавство, Імануель Кант, «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», філософська освіта.

Annotation

Ihor Burkovskyi. On the question of the state of Ukrainian Kantiana: translations of two "Critics” versus alternative interpretations of their fragments

The article continues the previous two published in the journal "Philosophy of Education” 27(1) and 27(2), which refuted certain biased accusations against the Ukrainian translations of Kant's "Critique of Pure Reason” (2000) and "Critique of Practical Reason” (2004). Now the author aims to demonstrate the level of these translations by numerous comparisons of their fragments with corresponding passages edited or independently translated by some Ukrainian Kant-scholars, including two participants in the previous discussion. The selected samples include mainly quotes, which have some significant differences from the text of the mentioned editions - either for better or for worse. In addition to quotations, the comparisons include fragments of Kant's text, repeated in some sources by the author himself or his reviewer, and reproduced in Ukrainian by different translators. The study shows that alternative translations of fragments of Kant's works are mostly inferior to the discussed Ukrainian editions in terms of their level, and interventions in the text of the latter when quoting improve it only to a small extent, but in the vast majority they are not justified and have a subjective nature. There are no obvious signs of an excessively high frequency of errors, in any case serious, in the Ukrainian translations of the first two "Critics”. This points in favor of a satisfactory rating for them, although there is an undeniable need to reissue them with corrections and other improvements. The samples of alternative translations and quoting of Kant (sometimes the context of the quotations is also discussed) here act as an indicator of the state of modern Ukrainian Kant studies and related areas, prompting certain conclusions.

Keywords: philosophical translation, competence, Kant studies, Immanuel Kant, "Critique of Pure Reason", "Critique of Practical Reason", philosophical education

Вступ

Мій невеликий відгук на робочу версію українського перекладу третьої Кантової «Критики» [Бурковський, та ін. 2018: 122-124] дістав продовження у великих відгуках про мої власні переклади решти двох «Критик». Ті узгоджені відгуки фактично заперечували за українськими виданнями двох перших «Критик» право називатися перекладами: «Кантову аргументацію зрозуміти неможливо, якщо читати лише наявний український переклад» [Іващенко & Терлецький 2020: 211] - через «термінологічний хаос і величезну кількість грубих помилок в інтерпретації» [Чорний 2020: 151]. У докладних відповідях на ці звинувачення [Бурковський 2021a; 2021b] показано їх неспроможність, як у фундаментальному аспекті (з погляду фахової методики оцінювання перекладів, що передбачає визначення конкретного показника частотності помилок), так і - великою мірою - у часткових закидах: за terminological consistency обговорювані переклади, попри окремі вади, істотно не відрізняються від фахових іноземних (а вимога перекладати кожну термінолексему тільки одним словом справедлива не завжди), і претензії до їх окремих місць у переважній більшості є хибними або неістотними, часом дискусійними, тобто не можуть правити за докази їх незадовільної якості.

Але ті спростування аргументації опонентів (із визнанням деяких часткових зауваг) ще не спростовують остаточно їхніх тез, хоч і відчутно їх підважують. Певні сумніви щодо якості перекладів залишаються - принаймні можна судити, що обставини їх створення (насамперед ненормальні умови праці) зумовили в них, надто в першому, більшу частотність помилок порівняно з добротним фаховим перекладом. Нинішня стаття має на меті увиразнити стан речей, продемонструвавши дійсний рівень обговорюваних видань шляхом зіставлення з їх відповідними місцями чималої низки цитат (а також двох текстових масивів іншого характеру), відредаґованих або самостійно перекладених нашими кантознавцями. Навести всі такі цитати тут незмога, обмежуюсь матеріалом друкованих публікацій, оприлюднених після виходу в світ відповідних перекладів, і, далі, головно випадками поважних розходжень між порівнюваними фраґментами, достотних помилок - з того й із того боку, не оминаючи й своїх; менш серйозних хиб (зокрема стилістичних), неточностей, термінологічних контроверсій торкаюсь лише побіжно.

Подібне дослідження неминуче зачіпає й такі речі, як стан нашого кантознавства та пов'язаних із ним сфер. Привертаючи увагу до певних їхніх проблем, воно (теоретично) якоюсь мірою має сприяти прогресові на тих напрямках.

І. Як дехто цитує українські переклади Кантових «Критик»

Обговорювані видання, попри згадувані раніш обставини, що зашкодили їхній репутації, закономірно належать до найбільш цитованих українськомовних філософських текстів, і поміж тих сотень цитувань, звісна річ, є й неординарні, здебільшого в негативному сенсі - недоречні або (як-от в останній рецензії на видання 2004) з якимись перекрученнями в тексті чи (частіше) в посиланнях. Нам ідеться головно про такий неоднозначний тип, як зумисне змінювання цитованого перекладу. Це далеко не завжди означає поліпшення. М. Желязний: «Я знаю працю, насичену цитатами з «Критики чистого розуму» в перекладі Інґардена з приміткою: переклад змінений. Але ті зміни, окрім випадків явних дивацтв, часто виникають із некомпетентності автора. Так, терміни, які Інґарден переклав у їх архаїчному або рідкісному розумінні, «поправка» передає першим значенням, наведеним у сучасних німецько-польських словниках. Німецькі ж ідіоми, передані Інґарденом згідно з їх реальним, а не буквальним сенсом,... цей «перекладач» передає дослівно, не зважаючи на те, що отримана мовна конструкція не в'яжеться з цілим контекстом» [Zelazny 2013: 9]. А назагал тут пригадуються правки наших типових редакторів: часом поліпшують текст, часом погіршують, а найбільше показують лише суб'єктивні вподобання або й просто зміни заради змін. (До речі, й частину змін у розгляданих тут цитатах, схоже, зроблено не авторами публікацій: наші редактори здатні правити й цитати). Розгляньмо крізь цю призму аналогічну роботу наших кантознавців Згадаю й одного науковця без такої спеціалізації - Дмитра Сепетия. 8 із 10 наявних у його монографії ([Сепетий 2017: 199-202]) цитат із перекладу КПР наведено точно, одну (рідкісного обсягу, більш як на сторінку) [Сепетий 2017: 201-202] - з деякими дрібними відхиленнями: «відповідною до» замість «відповідною для», в замість у. А в одній - «теоретичне, але, як таке, недоказове положення, оскільки воно невід'ємно притаманне практичному закону, a priori безумовно чинному» [Сепетий 2017: 200] - чиїмось втручанням («недоказове» замість «недовідне» [Кант 2004: 136]) спотворено Кантів текст: вийшло, що те положення просто не підкріплене доказами, тоді як насправді його неможливо довести..

1. Віталій Терлецький, автор давньої критичної рецензії на мій перший переклад (про її необґрунтованість та ймовірні суб'єктивні мотиви див. [Бурковський 2021a: 199-204]) - згодом, що прикметно, її de facto дезавуював: до появи моєї експертної оцінки 2018 не те що не висловлював більше про той переклад чогось подібного (хіба що зауваги до деяких термінів, та невдоволення тим, що я переклав тільки друге видання [Терлецький 2018a: 53]), а й (принаймні з 2005) часто до нього звертавсь у своїх публікаціях. Звернімо увагу на численні відсилання до нього («Див.» або «Пор.») - [Терлецький 2018b: 142 (двічі), 147, 150, 151, 154, 155, 156, 157, 162, 164, 167, 168 (двічі), 171, 172 (тричі), 173 (двічі), 174 (двічі), 175, 176, 177, 178, 179 (двічі), 180, 181, 184 (двічі); 2018c: ХХХІ, XLIII], а також посилання на нього при згадуваннях та переказах тих чи інших місць Кантового твору [Терлецький 2013: 33, 35, 36; 2018b: 149 (двічі), 160 (двічі), 164, 165, 168, 188, 189; 2018c: XV (двічі), ХІХ, ХІХ-ХХ, ХХІ, ХХІХ, XXXVI, LVI, LXII (тричі)] (ці переліки можна й розширити): вони незаперечно означають мовчазне визнання валідності звинуваченого раніше в «ненауковості» перекладу, попри його дійсні мінуси. Сюди ж - і те, що в рецензії на монографію В. Козловського як недолік відзначено іґнорування в ній цього ж таки перекладу [Терлецький 2015b: 71].

З не менш численними цитатами, щоправда, не все зрозуміло. Подібна неясність є й у згаданій щойно монографії: В. Козловський подає цитати з Канта українською мовою, але з посиланнями на німецьке видання - не коментуючи цієї некогеренції. Мусимо вдаватися до здогадів: німецькі тексти, імовірно, перекладено самим п. Козловським або/та, можливо, кимось іншим, неназваним - на його власне бажання чи через недбальство абощо. У В. Терлецького з цим іще складніше. Якщо речення в лапках із посиланням «[6, с. 16]» [Терлецький 2015a: 139], де 6 - [Кант 2000], являє собою коректну, точну цитату з мого перекладу, то це - досить рідкісний випадок. Ось уже дещо інакший: (1) ««найвищій засаді» [13, В 197; пор. 17, с. 137]» [Терлецький 2008: 194] - мікроцитата з посиланням на два німецькі видання (сучасне й 1787 р.) і відсиланням до мого перекладу. Не вказано, що за переклад подано, ким виконаний - але тут принаймні зрозуміло, що не мій. Невідомо також, навіщо те відсилання, але якраз нам варто ним скористатися. Читаємо: «найголовніший принцип» [Кант 2000: 137] - справді, різні переклади. Інша річ, що новий підхід до Кантового «Das oberste Prinripium» є сумнівним - якщо не ослов'янення латинізму, то вжиття прикметника, що є незаперечним відповідником Кантового hochst: «найвище добро» [Кант 2000: 461] («das hochste Gut» B 842)¹, «найвище поняття» [Кант 2000: 210] («der hochste Begriff» B 346) тощо (Щодо відмінка - див. далі, через абзац).

Інша цитата з супровідною інформацією подібного формату:

1) ««Тим часом той вислів [scil. пізнання а priori] іще не досить визначений, аби адекватно позначити цілком увесь сенс поставленого питання. Адже про пізнання, виведене із джерел досвіду, зазвичай кажуть, що ми здатні, або причетні, а priori до них Німецький текст КЧР скрізь подано за [Kant 1998b], але пагінацію вказано за виданням В (1787). Підкреслення всі, за обумовленим винятком, мої, і для моїх слів зроблені теж ad hoc., бо виводимо їх не безпосередньо із досвіду, а із загального правила, яке ми, однак, запозичили знову ж таки із досвіду» [18, В 2; cf. 29, с. 39]» [Терлецький 2009: 94]. Тут зіставлення («Проте вираз a priori наразі ще не є досить окресленим, щоб адекватно позначити ввесь зміст поставленого питання. Адже нерідко про знання, отримані з емпіричних джерел, говорять, що ми здатні або причетні до них a priori, бо не дістаємо їх безпосередньо з досвіду, а виводимо із загального правила, яке ми, одначе, запозичили знову ж таки з досвіду» [Кант 2000: 39]) виявляє вже певні збіжності двох версій, але нас зараз більше цікавлять розбіжності. Нова часом дещо точніша або просто ближча до букви ориґіналу, але у виділеному місці деформує й затемнює його: такий порядок слів знищує логічний наголос на звороті а priori, крім того, пунктуація означає, що здатні = причетні - кваліфікуємо це сумарно як одну помилку. Про знання/пізнання ^ Erkenntnis див. [Бурковський 2021а: 210-211]; спільне для обох позначити ^ bezeichnen у цьому контексті - теж помилка, хоч і не тяжка [Бурковський 2021c: 126].

Але типовими для цитувань Канта в публікаціях пана Терлецького є подвійні посилання: на німецьке видання (часом відразу на два) і на перекладне українське: «...онтологічний доказ... виходить із [(3)] «самих лише чистих понять розуму» [Kant, KrVB 658; Кант 2000: с. 368], стверджує, що [(4)] «саме лише поняття найреальнішої сутності¹ мусить мати в собі абсолютну її необхідність» [Kant, KrVB 636; Кант 2000: с. 357], провадить [(5)] «апріорний доказ Це слово тут і трохи далі якраз вимагає заміни (на істоти), але п. Терлецький двічі повторив мою помилку. Підкресленнями звертаю мимохідь увагу, що тут доказ провадить доказ. - І. Б. існування необхідної сутності через самі лише поняття» [Kant, KrVB 638; Кант 2000: с. 358]» [Терлецький 2013: 38]. Такий формат посилань спонукає вважати супровожувані ними слова, з огляду на їх мову, надто за відсутності в статті (і не лише в цій) жодних пояснень, цитатами з зазначеного українського видання, тим більше, що так само В. Терлецький оформлює й цитати з власного перекладу, наприклад «[Kant, AA AA: тут і далі - [Kant's gesammelte Schriften 1910-1923] (академічне видання). IV, S. 376; Кант, 2005: с. 101]» [Терлецький 2013: 33]. Проте бездоганною з цього погляду можна визнати лише

2) у вказаному місці бачимо: «[який виходить] із самих лише чистих понять розуму». На другій же цитованій сторінці насправді стоїть «саме поняття найреальнішої сутності мусить нести в собі абсолютну її необхідність», а на останній - «апріорного доказу існування необхідної сутності через самі лише поняття»: традиційно заведено свої слова граматично допасовувати до цитати, а В. Терлецький чинить навпаки - випадок аж ніяк не єдиний Інший зразок вільного поводження з Кантовим текстом: (6) ««математичне пізнання є пізнанням розуму із конструкції понять» [Kant, KrVB 741; Кант 2000: с. 409]» [Терлецький 2015b: 76] - за змістом майже правильно (крім пізнання розуму - ніби розум тут є об'єктом пізнання), але слід було б дати ці слова без лапок, хоч і з посиланням (у вказаному місці стоїть: «Філософське пізнання є розумове пізнання з понять, математичне - з конструкції понять»)., ось іще приклади: (7) ««наука про всі принципи чуттєвості a priori» (КЧР, с. 57; KrVA 21, B 35)» [Терлецький 2018c: XXXIV] (насправді - «науку.»); (8) «про «оцінку зв'язки в стосунку до мислення взагалі» (КЧР, с. 89; KrVB 100)» [Терлецький 2018b: 166] (насправді - «оцінки--». І змін у цитатах не обумовлено - не лише в цій, а й у інших статтях автора, де їх є чимало. Якщо там присутні певні ремарки - наприклад: «Цитати з творів Канта подаються за академічним виданням... При наявності відповідних українських перекладів [Кант 2000; 2005] додані вказівки (?) на ці видання» [Терлецький 2015c: 76], то вони лише вносять непевність: чиїми перекладами мають вважатися такі цитати з «Критик»? Можливо, пан Терлецький хоче сказати, що його власними Так можна витлумачити - але без цілковитої певності - слова з однієї його публікації: «... наведені також сторінки українського перекладу «Критики» (...), хоча він виконаний за другим виданням твору (1787), а також інколи відрізняється від нашого перекладу» [Терлецький 2018а: XIV]. - але чомусь ніде не здобувається на таку чітку декларацію, як у випадку з іншим Кантовим твором: «Цитати з цієї статті Канта... подаються в нашому перекладі за академічним виданням...» [Терлецький 2015a: 134].

Зрештою, будь-який варіант ідентифікації - чи уривки з видань 2000 й 2004, чи інші переклади - означає певні негаразди з погляду наукової культури, а то й наукової етики: перший - необумовлення змін, не кажучи про здебільшого свавільний їх характер, тобто брак пошани до чужого тексту; другий - відсутність експліцитної інформації щодо авторства, некоректний у такому разі формат посилань (зразки коректного див. у, (2)), нарешті, скажімо так, надмірна близькість багатьох цитат до тексту згаданих видань, причому знову ж таки жодним чином не коментована. Але я зараз більше переймаюся питаннями вдосконалення своїх перекладів, ніж коректності їх використання, викладені ж обставини мають тут те значення, шо вони цілком дозволяють трактувати ті цитати з подвійними посиланнями як цитати з зазначених українських перекладів, зазвичай піддані не цілком професіональному редаґуванню. Це означає певні особливості подання матеріалу: при таких цитатах не даю паралельно цілої своєї версії, лише позначаю в них змінені місця (для зручності можуть бути пронумеровані) підкресленнями з наведенням у квадратних дужках вихідних форм (відсутність їх означає додані слова), наприклад: (9) ««Бути послідовним - це найбільший обов'язок для філософа, а проте трапляється це [^ [це] трапляється] найрідше» [Kant, AA V, S. 24; Кант, 2004: с. 27]» [Терлецький 2013: 39].

Загальна характеристика тих змін відповідає згаданій уже типовій: декотрі можна кваліфікувати як поліпшення, декотрі, як ми вже бачили, - протилежним чином, найбільше ж - ні так, ні так. Зупинимося на виправданих змінах (з невиправданих кілька вже відзначено). Зазвичай це певні вточнення чи принаймні наближення до букви Кантового тексту - як-от перша зміна в цій цитаті: (10) ««Кувати нові слова - означає претендувати на законодавство в мові, що рідко вдається, і перш ніж удатися до цього сумнівного [^ непевного [verzweifelten]] засобу, доцільно ознайомитися з мертвими мовами і мовою [^ доцільним є звернутися до мертвих мов та до мови] науки, - чи немає в них такого поняття разом із відповідним йому виразом; і якщо навіть старий вжиток [^ старе вживання] того виразу зробився [^ зробилося] дещо хистким через необачність його творців, усе ж таки ліпше [^ краще] закріпити те значення, яке переважно було йому притаманне (нехай би й лишалося сумнівним, чи в давнину малося на увазі точнісінько те саме), аніж зіпсувати справу тільки через те, що виставити [^ виставив] себе незрозумілим» (КЧР, с. 221-222; KrVA 312, B 368-369)» [Терлецький 2018c: LXIX-LXX].

Ше приклад: (11) ««Метафізика за властиву мету свого дослідження має [^ має істинною [eigentliche] метою своїх досліджень] тільки три ідеї: Бог, свобода і безсмертя <...> Усе те, чим іще [^ інше, чим] займається ця наука, слугує суто [^ їй тільки] засобом для досягнення цих ідей та їхньої реальності. Вона потребує їх не задля [^ для цілей] природознавства, а заради [^ для того], щоб вийти поза [^ за] межі природи» (КЧР, с. 234; KrVB 395)» [Терлецький 2018c: XV]. Нове передання німецького прикметника є очевидним поліпшенням - але єдиним. Знаходимо презентабельну цитату:

(12) ««Якщо я уявляю собі земну поверхню (відповідно до чуттєвої позірності [^ видимості]^ як якусь тарілку, то я не можу знати, як далеко вона простягається. Але досвід навчає мене цього,: хоч куди б я йшов, я завжди бачу довкола себе якийсь простір, в якому [^ що в ньому^ я міг би простувати далі; отже, [^ відтак]₄ я пізнаю межі [Schranken] [^ бар'єри], мого щораз [^ щоразу]₆ дійсного знання про Землю, але не границі [Grenzen] [^ межі]₇ всього можливого опису Землі» (КЧР, с. 432-433; KrVA 759, B 787)» [Терлецький 2018c: LXIV]. Зміни, диктовані власним терміновжитком редактора, у будь-якому разі важко назвати безпідставними, частину їх можна визнати за поліпшення: тут таких аж три (1, 5, 7).

До виправданих змін належать і стилістичні вдосконалення, досить нечисленні (а стиль у моїх перекладах через цейтнот 'опрацьований недостатньо). Є й зміни дискусійного характеру - не беруся дати їм дефінітивну оцінку: (13) ««абстрагуються від усього [^ усякого] досвіду і висновують цілковито a priori, із самих лише понять, до [^ про] існування найвищої причини» [Kant, KrVB 618-619; Кант, 2000: с. 347-348]» [Терлецький 2013: 38].

Версії можуть еволюціонувати:

(14) «... горде ймення онтології, яка претендує на те, щоб синтетичні пізнання а priori про речі взагалі давати в систематичній доктрині (наприклад, засаду причиновості), має поступитися місцем скромному [йменні] самої лише аналітики чистого розсуду» [Терлецький 2018c: XXXI] (власне, передрук із видання 2005).

(15) «...горде ім'я онтології, яка претендує на те, щоб давати синтетичні пізнання a priori про речі взагалі (наприклад, засаду причиновості) у систематичній доктрині, має поступитися місцем скромнішому [імені] простої аналітики чистого розсуду» [Терлецький 2013: 30].

Прототип: «горде ймення онтології, що претендує на те, аби давати апріорні синтетичні знання про речі взагалі (наприклад, засаду причиновості) у систематичній доктрині, має поступитися місцем скромнішому - простої аналітики чистого розсудку» [Кант 2000: 189].

Що ж до поважніших хиб - виправлених у моїх текстах чи навпаки, внесених туди - то таких прикладів можу навести дуже мало: тут і відповідна частотність допущених мною помилок, і кваліфікованість науковця, про яку я вже відгукувався [Бурковський, та ін, 2018: 122]. Поза вже описаним казусом [Бурковський 2021a: 201-202] - де пан Терлецький виправляє мою помилку, але через неуважність припускається нових, я виявив тільки один випадок першого типу: (16) ««розглядає лише самі розсуд [^ розсудок] _| і розум у системі всіх понять і засад, які відносяться до предметів узагалі, не приймаючи [^ допускаючи], об'єктів, що були б дані (Ontologia); друга розглядає [^ досліджує]природу, себто [^ тобто]₄ сукупність даних предметів (хай би вони були дані чуттям або [^ байдуже, чи даних чуттями, а чи]., якщо завгодно, іншому способові споглядання [^ іншим видом споглядань)]₆. і є, отже, фізіологією (хоча лише rationalis)[»] (КЧР, с. 477; KrVA 845, B 873)» [Терлецький 2018c: ХХІ]. Уваги варті зміни 5 і 6. Переклад Art тут, либонь, може бути варіативним - і вид, і спосіб, але істотними є відмінкові форми: В. Терлецький мовчазно усунув наявну в мене помилку (за Кантом, чуття дають (точніше, у його слововжитку, постачають - liefern) не предмети, а споглядання (Anschauungen, множина), або ще враження). Інакший випадок: (17) ««викликає вподобання [ein Wohlgefallen] [^ вдоволення]^ яке може також передаватися [^ можна вділити й]. іншим» [AAV: 160; Кант 2004: 175]» [Терлецький 2018a: 55]: 1 - дискусійна зміна, 2 - помилка (ідеться не про спонтанне (само собою) поширення, а про цілеспрямоване викликання). Ще одна помилка - див. (2), спільні для нас обох - (2), (4); загальний баланс - дещо не на користь редактора.

Відзначу особливості редаґування моїх текстів паном Терлецьким: як удосконалення, так і погіршення зазвичай незначні, і перших, либонь, більше, ніж других (нагадаю, що переклади пішли до друку в «сируватому» стані), та поза тим його втручання - типові: поліпшення всіх видів у сумі становлять серед них досить скромну меншість (на око - щось із п'яту частину).

2. Віктор Козловський. В одній значній за обсягом публікації він заявляє: «Усе подальше цитування кантівських творів як українською, так і російською мовами ми обов'язково будемо перевіряти за цим виданням (німецьким академічним - І. Б.) і в разі потреби вносити зміни» [Козловський 2008: 41]. Для особи достатньо компетентної таку практику варто вітати, тільки якби автор ще й відзначав ті зміни. А їх там зазнали 5 із 10 цитат із «Критик» - та аж ніяк не внаслідок звіряння з ориґіналом.

1) «Це, отже, є просто чужинець, якому дають притулок у [^ лише доти, доки він не зможе перебратися до власного житла в] докладній антропології (відповідник емпіричного вчення про природу» [Козловський 2008: 50; Кант 2000: 479]: великий непозначений пропуск, що перекручує Канта, за яким притулок емпіричній психології дають у метафізиці.

2) «Усі інтереси мого розуму (як спекулятивні, так і практичні) об'єднуються в таких [^ наступних] трьох питаннях: 1. Що я можу знати? 2. Що я повинен чинити? 3. Чого я смію сподіватися?» [Козловський 2008: 84; Кант 2000: 456]. Не обговорюючи мовно-стилістичних питань, зауважу, що без цієї зміни можна було обійтися.

3) «Третє питання, а саме: якщо я чиню [^ чиню те, що повинен], то чого я тоді смію сподіватися? - є, водночас, [^ є воднораз] практичним і теоретичним, так що практичне [^ так, що Практичне] править лише за провідну нитку для відповіді на теоретичне питання і, якщо воно йде високо, - на спекулятивне» [Козловський 2008: 84; Кант 2000: 457]: ще один пропуск зі шкодою для змісту, решта змін (з пунктуаційними помилками) теж псують текст.

4) «метафізика звичаїв, власне, є чистою мораллю [^ є чиста мораль], в основу якої зовсім не покладена антропологія (емпіричні умови)» [Козловський 2008: 86; Кант 2000: 475] - геть непотрібна зміна, згодом усунена (див. нижче).

5) «значущими [^ значущою] для кожної [^ волі кожної] розумної істоти» [Козловський 2008: 102; Кант 2004: 21]: граматична деформація та нова помилка-пропуск.

Як бачимо, у цих змінах немає наближення до Кантової думки - є відхилення від неї.

Згодом В. Козловський чомусь перестав цитувати українські видання «Критик», тепер він посилається на німецькі. Але часто помічаємо дивну річ: посилання нові, а слова старі - ті самі, що в раніших публікаціях він подавав, цілком правдиво, як узяті з моїх перекладів.

Це всі щойно наведені 5 цитат (тут і далі зафіксовано не всі повторні цитування):

Цитата (1), так само в [Козловський 2009: 21] - повторена з неправомірно зміненим посиланням у [Козловський 2014: 262] та, із заміною відповідник на еквівалент (але зі збереженим спотворенням) - у [Козловський 2017: 54].

1) зі зміненим посиланням та двома незначними модифікаціями: питаннях ^ запитаннях, смію ^ можу [Козловський 2014: 352]. З іншими змінами: повинен [soil] ^ мушу, смію [darf] ^ маю [Козловський 2013b: 54] - дві поважні помилки.

2) теж із двома змінами (але згадані спотворення збережено): замість питання - запитання, а «так, що», раніш переінакшене на безсенсовне «так що», перетворилося на тож (вочевидь ототожнене з рос. так что): ще одна груба помилка [Козловський 2014: 353].

3) без того відхилення, але з новим (можливо, несвідомим): «[..-] Так позначено зроблені мною скорочення в чужих цитатах із Канта. в основі якої зовсім не покладена [...]» [Козловський 2013b: 56; 2014: 358; 2015: 28-29].

4) виправлена (за винятком закінчення першого слова) відповідно до мого перекладу, але з посиланням не на нього [Козловський 2013a: 183].

Це й решта цитат зі згаданої найперш публікації - наведені там у незміненому вигляді:

5) «Де ж залишається емпірична психологія, що завжди вимагала собі місця в метафізиці, і від якої в наші часи очікувано так багато для її пояснення, по тому, як утрачено надію досягти чогось вартісного a priori?» [Кант 2000: 478]; коректно цитовано в: [Козловський 2008: 50; 2009: 21]; з неслушно зміненим посиланням - [Козловський 2014: 261; 2017: 53].

6) «має бути цілком вигнана з метафізики, і вже [самою] ідеєю її цілковито звідтіль виключається» [Кант 2000: 478-479]: коректно в [Козловський 2008: 50; 2009: 21]; з неслушно зміненим посиланням та з одним спотворенням - « [...] її цілковито звідтіль вилучено» - [Козловський 2014: 261; 2017: 53] (зруйновано конструкцію ідеєю її (тобто метафізики), створено її (емпіричну психологію). вилучено: тепер невідомо, що то за ідея).

7) «Друге питання є суто практичним. Як таке воно може, щоправда, належати чистому розумові, але тоді воно є не трансцендентальним, а моральним, і, отже, наша критика сама по собі не може ним займатися» [Кант 2000: 456]; коректно в: [Козловський 2008: 84]; зі зміненим посиланням - [Козловський 2013b: 54; 2015: 22], та, крім того, з заміною питання на запитання - [Козловський 2014: 352].

8) «... не обмежується тільки людьми, а поширюється на всіх скінченних істот, які мають розум і волю, включаючи навіть нескінченну істоту як найголовнішу (oberste) інтелігенцію» [Кант 2004: 37], цитовано: формально коректно Некоректно, якщо брати до уваги контекст: скрізь ця цитата стоїть після слів «моральні приписи, дія яких» - немовби «людські» правила (шанувати своїх батьків, не перелюбствувати тощо) мають стосуватися й нескінченної істоти (у Канта насправді йдеться про принцип звичаєвості). - в [Козловський 2008: 105]; з неправомірно зміненим посиланням - [Козловський 2013a: 189] та, зі зміною включаючи навіть ^у тому числі навіть на - [Козловський 2014: 424].

9) «положення, що містять загальне визначення волі» [Кант 2004: 21], цитовано в: [Козловський 2008: 102], зі зміненим посиланням - [Козловський 2013a: 187] (утім, для цього короткого фраґмента можна допускати й випадковий збіг). - Коментарі полишаю читачам.

Інші цитати з «німецькими» посиланнями дозволю собі розглянути тут-таки, тільки в іншому форматі. У них теж можна помітити прикметні текстуальні збіжності з моїми перекладами (хоч є й поважно видозмінені фраґменти), а розбіжності - такого штибу, як і розглянуті щойно:

10) «Немає ніякої потреби обмежувати спосіб споглядання в просторі і часі чуттєвістю людини» [Козловський 2013a: 180]; «Немає жодної потреби [...]» [Козловський 2016: 35] - пор. «Немає також потреби [Es ist auch nicht notig, date wir... (B 72)] обмежувати спосіб споглядання в просторі і часі чуттєвістю людини» [Кант 2000: 75]. Яскравіші приклади:

11) «людина. як «діючий суб'єкт за своїм умоглядним характером не можу (sic!) бути підпорядкованою ніяким темпоральним умовам, оскільки час є умова лише явищ, а не речі в собі»» [Козловський 2013a: 178179]. Пор.: «За своїм інтелігібельним характером цей діючий суб'єкт не підпорядковувався б жодним часовим умовам, бо ж час є умовою лише явищ, а не речей самих по собі» [Кант 2000: 322]. Вважати інтелігібельний і умоглядний (нім. spekulativ) за синоніми («інтелігібельної (умоглядної, ноуменальної)» [Козловський 2013a: 177]) - неприпустимо.

12) «Кант переконаний (про це свідчить слово мабуть - І. Б.), що така здатність є прерогативою тільки Першосутності: «Інтелектуальне споглядання, яке, згідно зі щойно наведеним арґументом, мабуть, притаманне лише Першосутності (Urwesen), але зовсім не тому, хто залежний у своєму існуванні й у своєму спогляданні (яке зумовлює його існування щодо даних йому об'єктів)»» [Козловський 2016: 35; майже так само - 2013a: 179]: «das Urwesen (ens originarium)» В 606 - це істота, а не сутність (essentia); крім того - існування щодо (?) об'єктів. У мене: «... мабуть, належить лише Одвічній Істоті, але аж ніяк не тій, що залежна й у своєму існуванні, і в своїм спогляданні (яке визначає його існування у відношенні до даних [йому] об'єктів)» [Кант 2000: 75]: механічні помилки «його... [йому]» замість «її... [їй]» - під впливом використовуваного московського перекладу (существу).

13) «можливо, всяка скінченна мисляча істота мусить відповідати у цьому сенсі людині [...]» [Козловський 2013a: 180]; «можливо, будьяка [,..]»Козловський 2016: 36]: ще один недріб'язковий пропуск - пор.: «може бути, що всяка скінченна мисляча істота з необхідністю має відповідати в цьому [відношенні] людині [Кант 2000: 75].

14) «Ми нічого не знаємо, крім властивого нам способу їх сприймати, котрий, до того ж, не є необхідним для кожної істоти (jedem Wesen), хоча й мусить бути притаманний кожній людині (jedem Menschen)» [Козловський 2013a: 180; 2016: 36]. Цю цитату в цілому слід визнати дещо кращою за мою версією («Ми не знаємо нічого, крім притаманного нам способу сприймати їх, який, хоча й має належати всякій людині, але не є необхідним для всякої істоти» [Кант 2000: 68-69]), з пропуском ориґінального auch (хоч він і менш прикрий, ніж відзначений щойно).

Підсумую. Робота цього автора з цитатами (може й не скрізь вона полягає в редаґуванні, та умовно потрактуємо так усі випадки) відповідає типовій характеристиці, з тими особливостями, що змістових поліпшень дуже мало - у (15) та (двоє місць) у (13); більше є помилок (не кажучи про незначні погіршення), їх налічуємо 10: у (1), (2) - дві при повторному цитуванні, (3) - дві (враховуючи додаткову при повторі), (5); (7) - при повторах, (12), (13), (14). Оптимальними для нього зразками є... (10), у раніших цитуваннях.

3. Олексій Панич, Андрій Баумейстер. Перший із цього тандема, шо виступає тут у ролі перекладача франкомовних статей, не чужий кантівській тематиці, другий, редактор¹, має репутацію кантознавця. Не скрізь вони демонструють належну наукову й видавничу культуру (подання сторінок при цитатах тощо, тощо), та проявляють і більшу коректність, ніж попередні автори, вказуючи: «Тут і надалі (sic!) переклад Ігоря Бурковського, з незначними змінами» [Кассен, та ін. 2009: 162] Текст, до котрого належать перші 4 цитати, має двох редакторів - ще й Ігоря Мялковського. Подібні сукупні ремарки не цілком адекватні - бо є й цитати без змін., або: «пер. І. Бурковського зі змінами» [Кассен, та ін. 2011: 26]. Наскільки ж слушні ті зміни? Маємо змогу висвітлити їх практично всі.

1. «[...] Але це уявлення є актом спонтанності [^ самодіяльності^, тобто воно не може розглядатись як приналежне до чуттєвості. Я називаю це уявлення [^ його [sie]]₂ чистою аперцепцією (...) бо воно є тією самосвідомістю, що в ній породжується [^ здійснюється [hervorbringt]]₃ уявлення “я мислю”, яке має бути в змозі супроводжувати всі інші уявлення^ [...]» [Кассен, та ін. 2009: 162; Кант 2000: 105] (B 132). 1 - виправлення помилки (ці терміни слід розрізняти), 3 - слушне вточнення, решта - деяке погіршення стилю через створення надміру уявлень (вочевидь для більшої зрозумілості, хоча жодної двозначності тут і так немає).

2. «[...] Неважко збагнути, що ця думка, коли вона [^ якщо вона має бути [wenn er... bezogen werden soll]]₁ віднесена до предмета (мене самого), не може містити нічого іншого, крім його трансцендентальних предикатів (...) Та в основу цього вчення ми не можемо покласти нічого, окрім простого й самого по собі цілком порожнього уявлення: Я, про нього [^ про яке]]., не можна навіть сказати [^ стверджувати [sagen]]₃, що воно є поняттям, бо це лише свідомість [^ а не лише свідомістю]₄, що супроводжує всі поняття. У цьому [^ Це (Durch dieses)]. Я, або Він, або Воно (річ), що мислить, уявляється [^ репрезентує]₆ не що інше, як [^лише], трансцендентальний суб'єкт думки[...]» [Кассен, та ін. 2009: 162; Кант 2000: 237, 239] (В 401, 403f.). 1 - деформація ориґіналу, 2 - радше погіршення стилю, 3 - неістотне буквалістичне вточнення; 6 - помилковий вибір значення Кантового vorgestellt (пор. [Бурковський 2021a: 213; 2021b: 195196]), тож 5 - неслушна трансформація (моя - леґітимна); 7 - перекручення nichts weiter, als 'нічого більше (букв. «далі»), [окрім] як', простіше кажучи - тільки/лише; 4, либонь, варта нейтральної оцінки.

3. «Положення “я мислю" розглянуте [^ береться [wird... genommen]]₁, одначе, при цьому лише в проблемному сенсі [^ [в] проблематичному сенсі]],., не оскільки воно може містити сприйняття якогось існування (картезіанське cogito, ergo sum), а за самою лише його можливістю, аби поглянути, які властивості його суб'єкта (байдуже, існує такий [^ подібний [dergleichen]]₃ а чи ні) можуть випливати з такого [^ цього такого [diesem so]]₄ простого висловлювання [^ твердження [Satze]]. [...]» [Кассен, та ін. 2009: 163; Кант 2000: 239] (В 405). Деяке вточнення - 3, проте 1, 4 - відхилення від ориґіналу; 5 - заміна (нім. Aussage) нічого не поліпшує.

3) «здатною бути громадянином якогось кращого світу, котрий вона має в своїй ідеї» [Кассен, та ін. 2009: 164; Кант 2000: 249] (B 426): безпідставно додане слово схиляє вважати людину творцем ідеї божественного походження. Тут варто внести зміну протилежного типу - прибрати якогось (невдала інтерпретація артикля).

4) «існування сущого [^ сутності] з такою винятковою перевагою» [Кассен, та ін. 2011: 26; Кант 2000: 342] (В 607): виправлено помилку (інший можливий варіант - див. 2.(13)).

5) «Якщо пізнання [^ знання [Erkenntnis]_t мусить [^ повинне [soll]]₂ мати об'єктивну реальність, себто стосуватися [^ відноситися до [auf einen... beziehen]]₃ якогось предмета і мати в ньому значення та [^ й]₄ сенс, то цей предмет має бути даним у якийсь спосіб [^ у якийсь спосіб даним].» [Кассен, та ін. 2011: 39; Кант 2000: 136] (B 194). Жодного поліпшення - хіба що погіршення. 1 - див. 1.(2); 2: мусить - нім. mufi. 3: у наукових текстах нім. bezieht sich auf... передаємо здебільшого семантичним латинізмом відноситься до.... (А відноситься до В так, як В до С) або ще, по-нинішньому, співвідноситися з; стосуватися - це нім. betreffen. 5 - втрачено (чи зміщено) логічний наголос, натомість збережено дійсний огріх - пропуск слова (могти): «... gegeben werden konnen».

6) «Можливість предметів чуттів є відношення їх до нашого мислення, у котрому [відношенні] щось (а саме [^ точніш,]₁ емпірична форма) може мислитись a priori, [...] а те, у чому дано Реальне всіх явищ, є єдиний всеосяжний [^ усеохопний [allbefassende]]₂ досвід (...). Насправді нам не можуть бути дані жодні інші предмети, окрім предметів чуттів, і то ніде, окрім як у контексті можливого досвіду, отже, предметом для нас [^ нас]₃ є лише те, що передбачає сукупність усієї емпіричної реальності як умови [^ умову [als Bedingung]]₄ своєї можливості» [Кассен, та ін. 2011: 40-41; Кант 2000: 343] (B 609f.). Зміни такі, як і в (6), хіба що 1 - деяке поліпшення з позицій строгого буквалізму, тоді як 4 - відчутна помилка.

7) «Якщо реальність уявляється тільки через чистий розсуд [^ розсудок^ (realitas noumenon), то між реальностями немислима жодна суперечність, себто таке відношення, коли вони, пов'язані в одному [^ однім]₂ суб'єкті, скасовують наслідки [^ знищують висліди]₃ одна одної, так, що 3-3=0. Натомість реальне [^ реальності]₄ в явищі (realitas phaenomenon) може [^ можуть]., без сумніву, перебувати у суперечності [себто одне «реальне в явищі» з іншим] [^ суперечити одна одній]₆ і, поєднане у тому самому [^ з'єднані в тім самім]₇ суб'єкті, може [^ одна [eines] може]₈ цілком або почасти знищувати наслідки одне одного [^ висліди іншої [des anderen]]₉, як-от дві рушійні сили на тій самій прямій лінії, оскільки вони тягнуть або штовхають одну точку в протилежних напрямках; або задоволення [^ вдоволення]₁₀, що зрівноважує біль» [Кассен, та ін. 2011: 42; Кант 2000: 197] (B 320f.). І тут - жодних виразних змістових поліпшень. 4, 5, 7: усунено мою кон'єктуру, зумовлену однією неузгодженістю в ориґіналі, але власна незграбна спроба її нейтралізації (6, 8, 9) є незадовільною: « поєднане. може. знищувати наслідки одне одного». Решта змін - неістотні.

8) «А те, що ніколи не трапляється в об'єкті самому в [^ по] _| собі, але завжди в його стосунках із суб'єктом [^ відношеннях до суб'єкта],, і є невіддільним [^ невіддільневід уявлення про нього, є явищем [<-- це явище]₄. » [Кассен, та ін. 2013: 108; Кант 2000: 74] (В 70). Як і попередньо, причому неістотними є всі зміни. Щодо 1 - див. (10)₃, 2 - пор. (6)₂.

9) «...ми хоча й не можемо пізнавати, але [^ та]₄ принаймні мусимо бути спроможними [^ можемо], мислити ті ж таки предмети також і як речі в [^ самі по]₃ собі. Адже₄ інакше звідси б випливало безглузде твердження, буцімто явище існує без того, що являється» [Кассен, та ін. 2013: 109; Кант 2000: 30] (В XXVI). 2, 4 - поновлення пропушених (хоч і без поважних наслідків) mussen і denn, виправдані, надто 2 (оскільки тут не наведено попередніх слів «при цьому зберігається умова, що...»). Щодо 3 - пор. «Річ у собі (ens per se «саме по собі суще»)» [Кассен, та ін. 2013: 109] (це окрема тема).

10) «Ще менше варто ототожнювати явище і видимість [^ явище (Erscheinung) й видимість (Schein)]₁. Адже істина чи [^ й]. видимість перебувають не в предметі, коли [^ оскільки [sofern]]₃ він споглядається, а в судженні про нього, коли [^ оскільки [sofern]]₄ він мислиться. Тож [^ Отож], можна справді слушно [^ зі слушністю]^ сказати, що чуття не помиляються - але не тому [^ через те]₇, що вони повсякчас судять правильно, а тому [^ через те]₈, що вони взагалі не судять. Тому й істина, й хиба [^ і помилка [lrrtum]]₉, а відтак і видимість як призвід до останньої містяться [^ виступають]₁₀ лише в судженні, себто лише у стосунку [^ відношенні]_п предмета до нашого розсуду [^ розсудку]₁₂» [Кассен, та ін. 2013: 109; Кант 2000: 212] (B249). Поліпшень немає, хіба що хтось може сприйняти так 2 - подібно як (7)₁, але тоді 3, 4 - погіршення.

11) «Отже, всі поняття, і разом із ними всі засади (...) неодмінно належать [^ відносяться [beziehen sich]]₄ до емпіричних споглядань, себто даних [до data для [auf Data zur]]₂ можливого досвіду. Без цього вони не мають жодної об'єктивної чинності [^ значущості]₃» [Кассен, та ін. 2016: 88; Кант 2000: 187] (В 298). 1: відносяться до (див. (6)₃) хтось сприйняв як рос. относиться к у сенсі 'належати до', учинивши грубу помилку; 2 - єдине виправлення (дрібне).

12) «Завдяки ж аподиктичному практичному закону вони як необхідні умови можливості того, що він повеліває робити собі об'єктом, здобувають об'єктивну реальність, себто зазначений [закон] повчає нас, що вони мають об'єкти, хоча не може вказати, як їхні [^ їх] поняття стосуються [^ відноситься до] об'єкта» [Кассен, та ін. 2016: 90; Кант 2004: 150] (AA V, 135). 1: їхні - чиї?, а їх - насамперед чого? 2 - див. (6)₃.

13) «Тим у [^ Те в] явищі, що містить умову цього необхідного правила апрегензії, є об'єкт» [Кассен, та ін. 2016: 91; Кант 2000: 157] (B 236): пор. 2.(4).

Загальна характеристика - знову типова, з тією деталлю, що плюсів у цьому випадку знову менше, ніж мінусів, хоч і не настільки, як у попередньому. Обмежимося власне помилками: виправлено дві - (1)1, (5), внесено п'ять - С2^ С7^ С8^ (12)1

Отже, дотеперішня практика редаґування даних перекладів (навіть успішніша порівняно з іншими діяльність В. Терлецького) є більше невиправданою, ніж виправданою. Редаґування вони потребують - але кращого. І, що головніше, наведені фраґменти (а ненаведені - і поготів) практично не показують у них таких помилок, що унеможливлювали б розуміння ходу Кантових міркувань.

Як наші фахівці самотужки виготовляють українськомовні цитати з Канта

Деякі фахівці з філософії з якихось мотивів цитують Канта (як, зрештою, й інших філософів) не за існуючими українськими перекладами, воліючи давати власні версії. Утім, частина таких цитат насправді являють собою те, що розглядано в попередньому розділі, але до цього доскіпатися не будемо. Подивимося, наскільки слушною назагал є така практика. До неї вдаються й особи без кантознавчої спеціалізації (зокрема кілька команд перекладачів і редакторів у цитованому щойно словнику - і чи не всі вони роблять більш як по одній помилці в своїх мініперекладах), але обмежуся очікувано кваліфікованішими текстами більш-менш реномованих кантознавців.

Порівнювані тексти, як правило, позначено літерами А (varia) й Б (вид. 2000/2004). Хиби в А марковано одинарними підкресленнями, у Б - подвійними, так само й їх коректніші counterparts у Б/А та відповідники в ориґіналі (підкреслено й слова, пропущені в А/Б); хвилястих ужито для dubia та деяких невдалих формулювань.

1. Михайло Мінаков, ексголова Кантівського товариства. У ранній праці нерідко демонструє «creative translation», з численними непозначеними пропусками, що можуть поважно змінювати сенс речень, як у наведених тут прикладах; та й пізніше міг проявляти брак ретельності й уваги Додатковий приклад: «Критерій відсутності суперечності Кант називає «найвищим принципом усіх аналітичних суджень» (Kant А154/В193)» [Мінаков 2015: 69]: у головному можна погодитися, але на вказаній сторінці стоїть «... всіх синтетичних суджень». (можливо, «допомагав» і машинний переклад).

1) А. «вчення про буття Боже стосується₁ доктринальної віри. Хоча я не маю₂ при розглядь теоретичного знання про світ нічого, що з необхідністю передбачало б цю думку як умову пояснення явищ світу, я мушу більше₄ використовувати свій розум, так, немовби це все - сама природа:₅ доцільна єдність є настільки важливою умовою застосування розуму до природи, що я, маючи численні приклади з досвіду, не можу пройти повз це. Проте щодо цієї єдності мені не відомо іншої умови, яка зробила б для мене її дороговказом у дослідженні природи [...] Тобто це₆ є умова, хоча й випадкова,, дуже важливого наміру (Absicht) отримати провід у дослідженні природи, припустивши, існування наймудрішого творця світу [...]»[Мінаков 2001: 53]. 2: не просто не маю, а не повинен мати. 4: vielmehr сплутано з mehr. 5: пропуск сполучника з наслідуванням пунктуації ориґіналу змушує сприймати наступну частину як пояснення попередньої - нонсенс. 6, 8: буквальний переклад частини безособового звороту ist es впроваджує невідому фіктивну умову, тоді як справжня умова прихована хибно переданою граматичною формою дієслова, крім того, тут і хиба лексична (термінологічна) - див. [Бурковський, та ін. 2018: 123; Бурковський 2022b: 208], причому в попередньому реченні - правильний переклад. 1, 3, 7 - очевидні помилки.

Б. «... вчення про буття Бога належить до [розряду] доктринальної віри. Адже хоча з погляду теоретичного знання про світ я не маю диспонувати нічим, що необхідно передбачало б цю думку як умову мого пояснення явищ цього світу, навпаки, я зобов'язаний послуговуватися своїм розумом так, немовби все [суще] було лише природою, проте доцільна єдність є така важлива умова застосування розуму до природи, що я не можу її обминути, тим більше що досвід достарчає мені силу прикладів її. Але для цієї єдності я не знаю жодної іншої умови, яка зробила б його₁ для мене провідною ниткою в дослідженні природи. Отже, дередбдздти₂ мудрого творця світу є умова хоча й випадкового, проте неабиякого наміру, а саме: [прагнення] мати керівництво в дослідженні природи» [Кант 2000: 467]. 1: причина помилки - як і в І.2.(13); 2: краще постулювати (чи радше презумувати).

(«... die Lehre vom Dasein Gottes zum doktrinalen Glauben gehore. Denn ob ich gleich in Ansehung der theoretischen Weltkenntnis nichts zu verfugen habe, was diesen Gedanken als Bedingung meiner Erklarungen der Erscheinungen der Welt notwendig voraussetze, sondern vielmehr verbunden bin, meiner Vernunft mich so zu bedienen, als ob alles blote Natur sei: so ist doch die zweckmateige Einheit eine so grotee Bedingung der Anwendung der Vernunft auf Natur, date ich, da mir uberdem Erfahrung reichlich davon Beispiele darbietet, sie gar nicht vorbeigehen kann. Zu dieser Einheit aber kenne ich keine andere Bedingung, die sie mir zum Leitfaden der Naturforschung machte... Folglich ist es eine Bedingung einer zwar zufalligen, aber doch nicht unerheblichen Absicht, namlich um eine Leitung in der Nachforschung der Natur zu haben, einen weisen Welturheber vorauszusetzen» B 854f.).

2) А. «навіть у чистому теоретичному міркуванні є аналог практичного судження, якому відповідає у розумовому застосуванні термін віра» [Мінаков 2001: 71].

Б. «у суто теоретичних судженнях буває аналог практичних, до визнань істинності яких пасує слово віра» [Кант 2000: 467] («.so gibt es in blote theoretischen Urteilen ein Analogon von praktischen, auf deren Furwahrhaltung das Wort Glauben patet» B 853).

3) А. «Кант визначає постулат як «практичний вираз, що дає нам водночас сам предмет та його поняття» [Мінаков 2001: 75]: в одному ряді зі згаданим підходом - і вбачання тут визначення постулату як такого:

Б. «У математиці ж постулатом називається практичне положення, яке не містить нічого. крім синтезу. що лише ним ми даємо собі якийсь предмет і створюємо його поняття» [Кант 2000: 181].

(«Nun heitet ein Postulat in der Mathematik der praktische Satz. der nichts als die Synthesis enthalt. wodurch wir einen Gegenstand uns zuerst geben und dessen Begriff erzeugen» В 239).

4) А. «Гадка є свідомим визнанням чогось за істинне. що є недостатнім і з суб'єктивної. і з об'єктивної точки зору [...]» [Мінаков 2001: 79]: сенс речення частково деформовано. підкреслені слова додано безпідставно.

Б. «Опінія є визнання істинності зі свідомістю того. що воно є недостатнім як суб'єктивно. так і об'єктивно» [Кант 2000: 465]: деформація більша. ніж в А («Meinen ist ein mit Bewutetsein sowohl subjektiv. als objektiv unzureichendes Furwahrhalten» B 850).

5) А. «Така необхідність цілком “достатня для кожного. коли я напевно знаю. що мені невідомі жодні інші умови досягнення мети”» [Мінаков 2001: 79].

Б. «Ця необхідність. безумовно і для кожного достатня. якщо я напевно знаю. що ніхто не може знати інших умов. які ведуть до поставленої мети» [Кант 2000: 466].

(«Diese Notwendigkeit.ist schlechthin und fur jedermann zureichend. wenn ich gewite weite. date niemand andere Bedingungen kennen konne. die auf den vorgesetzten Zweck fuhren» В 851f.).

6) А. «стверджували. шо дійсні тільки предмети відчуттів. а все інше - плід уяви» [Мінаков 2007: 10]: чуття переплутано з відчуттями (Empfindungen).