До питання про стан української кантіани: переклади двох "Критик" versus альтернативні інтерпретації їх фраґментів

Поважніші помилки. 1: ob er gleich ^ хоч воно так само: так само як що? - спантеличується сумлінний читач, маючи відтепер клопіт із безплідною загадкою через це бездумне передання gleich як самостійного слова. 2: хибне (від Соловйова) послівне (ще й досить-таки вільне) прочитання звороту in der Folge (= kunftig, spater) 'згодом, пізніше' («Doch mehr hievon in der Folge» В 149 - «Та про це докладніше [поговоримо] далі» [Кант 2000: 114]). Подібно й у низці інших перекладів, але це - наслідок недостатнього знання Кантової мови, вади не самого лише

В. Терлецького. І з речового погляду нема потреби в такій натяжці: для подальшого Кантового викладу це положення дуже важливе само по собі. 4: «висновки математиків просуваються» - як ті висновки можуть просуватись і куди? Багатозначне Schlusse тут означає умовиводи (пор. [Бурковський, та ін. 2018: 123]), тобто процеси отримання висновків. 6, 8 (vorausgesetzt wird, voraussetzen): помилка, зумовлена вадою українськомовної компетенції (див. ІІ.1.(1)₈). 9, 10: тут немає нав'язування до Г'юма, ідеться не про наслідок звички - gemeiniglich означає зазвичай, здебільшого (gewohnlich; meistens), і не про віру - як і в англійському поточному I believe....

Б. 1: voraussetzen - точніше, либонь, що їх постулюють геометри. 2: сумнівна інтерпретація (тут не конкретизую), у будь-якому разі варто було перекласти за буквою ориґіналу, а своє розуміння слова викласти в примітці. 3 - мабуть, помилка, хоча випадок не цілком ясний (нема певності й щодо властивого місця цього й сусідніх речень).

Детальніше (можливо, з розглядом і термінологічних моментів: достеменне - достовірне, припущенням - здогадам...), із залученням арґументації з додаткових джерел - у майбутній рецензії на переклад В. Терлецького.

1. Уривки з КЧР, відтворені в так званій Ґотській рецензії 1782

Оформлення - загалом як і в попередній таблиці. У випадках неістотних відмінностей між перекладами, зумовлених легко вгадуваними відмінностями між ориґінальними текстами, німецьких форм не подано.

А. Переклад В. Терлецького

... те, що розуміє під критикою чистого розуму; а саме, не якусь критику книг і систем, а критику спроможності розуму взагалі, з огляду на_| всі пізнання, що їх може прагнути розум незалежно від всякого досвіду, отож вирішення можливості чи неможливості метафізики взагалі та визначення як джерел, так і обсягу та границь метафізики, однак усе це із принципів. На цьому шляху автор втішає себе тим, що усунув усі помилки, які дотепер роздвоювали розум із самим собою у вільному від досвіду вжитку, і стверджує, що не має бути жодного метафізичного завдання, яке тут не розв'язане або для розв'язання якого принаймні не запропонований ключ. (...)

... розум є тією спроможністю, яка подає принципи пізнання a priori. Тому чистий розум є такий, який містить принципи для того, аби щось пізнавати безумовно a priori. Органоном чистого розуму була б, сукупність тих принципів, згідно з якими можуть бути здобуті й дійсно утворені всі чисті пізнання a priori. Але позаяк це₃ надзвичайно бажано₄, хоча, ще невідомо, чи взагалі можливе таке розширення нашого пізнання і в яких випадках воно можливе, то науку про саму тільки оцінку чистого розуму, його джерел і границь ми можемо розглядати за приготування до орга-

Б. Переклад І. Бурковського

... критика <самого> чистого розуму. Але я розумію під цим не критику книг і систем, а критику розумової спроможності взагалі стосовно всіх знань, до яких він може прагнути незалежно від усякого досвіду, а відтак рішення щодо можливості чи неможливості метафізики взагалі і визначення як джерел, так і обсягу й меж її, але все - [виходячи] з принципів. Я розпочав тепер цей шлях... й улещую себе, що знайшов на ньому [засіб] усунення всіх заблудів, які досі різнили розум із самим собою в його вільному від досвіду вжиткові.. насмілюся стверджувати, що, мабуть, немає жодної метафізичної проблеми^ яка б не була тут вирішена або для вирішення якої тут принаймні не був би даний ключ.

(...) Розум є спроможність, що дає принципи апріорного знання. Отже, чистий розум є такий [розум], що містить принципи безумовного апріорного знання. Органоном чистого розуму має бути сукупність тих принципів, що за ними можуть бути надбані і дійсно реалізовані всі чисті апріорні знання. (...) Але позаяк вона є надзвичайно бажаною₂, а₃ ще невідомо, чи можливе <тут> узагалі таке розширення нашого знання, і в яких випадках, то ми можемо розглядати науку, що просто оцінює чистий розум, його джерела й межі як (...) приготування до органону або, якби це не вдалося, принаймні нону чистого розуму, а якщо він не вдасться, то принаймні за приготування до канону чистого розуму, згідно з яким у кожному разі колинебудь можна було б як аналітично, так і синтетично викласти повну систему чистого розуму, хай би вона полягала в розширенні або тільки граничному, обмеженні його пізнань,. Така <наука> називається не доктриною, а лише критикою чистого розуму, і її користь насправді лише негативна; вона слугує не для розширення, а тільки для очищення нашого розуму, і лише застерігає, його від помилок. Тому до критики чистого розуму належить все те, що становить трансцендентальну філософію, і вона є повною ідеєю трансцендентальної філософії, але ще не самою цією наукою, бо в аналізі вона йде так далеко, як це потрібно для повної оцінки синтетичних пізнану a priori. Автор називає всяке пізнання трансцендентальним, яке займається не стільки предметами, скільки нашими поняттями a priori про предмети [mit unsern Begriffen a priori von Gegenstanden] взагалі; і система таких понять мала б називатися трансцендентальною філософією. (...) Автор називає всі уявлення чистими (в трансцендентальному сенсі), в яких немає нічого, що належить до відчуття. Тому чиста форма чуттєвих споглядань взагалі знаходитиметься a priori в душі [Gemute], в якій усе розмаїття явищ споглядається в певних відношеннях. Ця чиста форма чуттєвості сама також називається чистим спогляданням. Так, якщо я відокремлюю від уявлення якогось тіла те, до його, канону, відповідно до якого в усякому разі колись могла б бути викладена як аналітично, так і синтетично довершена система <філософії> чистого розуму, байдуже, чи буде вона полягати в розширенні, чи тільки в обмеженні його пізнання. (...) Така [пропедевтика] мала б називатися не доктриною, а тільки критикою чистого розуму, і користь її. справді може бути лише негативною, вона може слугувати не для розширення, а тільки для очищення нашого розуму та утримання його від помилок... Таким чином, до критики чистого розуму належить усе, що утворює трансцендентальну філософію, вона є довершена ідея трансцендентальної філософії, але ще не сама ця наука, бо в аналізі вона сягає лише поти, поки це необхідно, для вичерпної оцінки апріорного синтетичного знання. (...) Я називаю трансцендентальним усяке пізнання, що займається не стільки предметами, скільки нашим способом пізнання предметів [mit unserer Erkenntnisart von Gegenstanden]. Про наступний відтинок тексту - [Бурковський 2021а: 201-202]. Система таких понять мала б називатися трансцендентальною філософією. (...) Я називаю чистими (у трансцендентальному розумінні) всі уявлення, у яких не знайти нічого, що належить до відчуття. Отож чиста форма чуттєвих споглядань узагалі знаходиться а priori в душевності, де спостерігається, в певних відношеннях усе розмаїття явищ. Сама ця чиста форма чуттєвості також буде називатися чистим споглящо мислить про нього розсуд, як-от: субстанцію, силу, подільність тощо, як і те, що належить до відчуття, якот: непроникність, твердість, колір тощо, то з цього емпіричного споглядання мені зостається ще щось, а саме протяжність і обрис. Ці останні належать до чистого споглядання, яке a priori, навіть без якогось дійсного предмета чуттів або без відчуття, має місце в душі як сама тільки форма чуттєвості. (...)

Німці послуговуються словом естетика для того, щоб позначати ним те, що інші називають критикою смаку. Баумґартен саме і сподівався підвести критичну оцінку прекрасного під принципи розуму і піднести її правила до [рангу] науки. Однак ці зусилля марні, бо згадані правила чи критерії за своїми джерелами суто емпіричні, а отже, ніколи не можуть слугувати за закони a priori, на які мусило б рівнятися наше судження смаку; радше це останнє становить властивий пробний камінь правильності тих перших. (...)

Простір не є емпіричним поняттям, яке випроваджене із зовнішніх досвідів, і не представляє жодної властивості якихось речей самих по собі або їх в їхньому відношенні одна до одної, не представляє жодного визначення тієї властивості^ яка притаманна₁₂ самим предметам; він є не чим іншим, як тільки формою всіх явищ зовнішніх чуттів, себто суб'єктивною умовою чуттєвості, єдино за якою нам можливе зовнішнє споглядання. (...)

<Це стосується також> часу. Він є не чимось, що існувало б саме для данням. Так, якщо я відокремлюю від уявлення тіла те, що мислить про нього розум₈, як-от: субстанцію, силу, подільність тощо, а також те, що належить у ньому до відчуття: непроникність, твердість, колір і т. д., то в мене лишається від цього емпіричного споглядання ще щось, а саме протяглість і фігура (Gestalt). Вони належать до чистого споглядання, що а ргіогі має місце в душі навіть і без дійсного предмета чуттів або сприйняття,.., як гола форма чуттєвості.

... німці послуговуються словом естетика на позначення того, що інші називають критикою смаку. <В основі тут лежить хибна> надія, що її мав. Бавмґартен, - підпорядкувати критичну оцінку Прекрасного принципам розуму і піднести її правила до [рангу] науки. Однак такі намагання є даремними. Адже згадані правила або критерії відповідно до своїх. джерел є суто емпіричними і, отже, ніколи не можуть правити за. апріорні закони, на які мусило б рівнятися наше судження [стосовно]смаку; навпаки, це останнє становить властивий пробний камінь правильності перших. (...)

Простір не є емпіричне поняття, виділене з зовнішнього досвіду_1д. (...) Простір аж ніяк не являє властивості якихось речей самих по собі або у відношенні одних з одними, <себто> не є визначенням, що притаманне самим предметам. Простір є не що інше, як тільки форма всіх явищ зовнішніх чуттів, тобто суб'єктивна умова чуттєвості, умова, що лише за неї для нас є можливим зовнішнє споглядання. (...) себе чи було би притаманним речам як об'єктивне визначення, а тількино формою внутрішнього чуття, себто споглядання [das Anschauen] нас самих і нашого внутрішнього стану. Він є формальною умовою a priori всіх явищ взагалі... <натомість> простір, як чиста форма всіх зовнішніх споглядань₁₃, обмежений як умова a priori суто зовнішніми явищами. Із сказаного випливає, що час хоч і має емпіричну реальність, себто суб'єктивну [subjective] значущість з огляду на₁₄ всі предмети, що коли-небудь можуть бути дані нашим чуттям, проте ніколи не може претендувати на абсолютну реальність. Проти цієї думки автор зробив такий закид: переміни^ дійсні (це доводить зміна₁₆ наших власних уявлень, хоч би і хотіли заперечувати всі зовнішні явища разом із їхніми перемінами₁₇). Але переміни₁₈ можливі тільки в часі, тому час є чимось дійсним. Я визнаю весь цей арґумент, <відповідає пан Кант>. Час і справді є чимось дійсним, а саме дійсною формою внутрішнього споглядання. Отже, він має суб'єктивну реальність щодо внутрішнього досвіду, себто я дійсно маю уявлення про час і про мої визначення в ньому. Таким чином, його ^дійсна можт^^резЕлядаШад не за об'єкт, а за спосіб уявлення моєї самості [meiner Selbst] як об'єкта. Але якби я сам - або якась інша істота мене - міг споглядати^ без цієї умови чуттєвості, то саме ці ж визначення, які ми уявляємо собі тепер як переміни.., давали б пізнання, в якому зовсім не було б уявлення часу, отож і переміни... Таким чином, залиша-

Час не є чимось таким, що існує саме для себе або прикріплене до речей як об'єктивне визначення (...) Час є. форма внутрішнього чуття, себто форма споглядання [des Anschauens] нас самих і нашого внутрішнього стану. (...) Час є апріорна формальна умова всіх явищ узагалі. Простір як чиста форма всякого зовнішнього споглядання охоплює, як апріорна умова, лише зовнішні явища..стверджуване нами вчить про емпіричну реальність часу, тобто його об'єктивну [objective] значущість стосовно всіх предметів, що коли-будь можуть даватися нашим чуттям. (...) Натомість ми заперечуємо за часом будь-яке право на абсолютну реальність. Проти цієї теорії. висловлюють одне заперечення...: зміни є дійсними (це доводить переміна наших власних уявлень, хоч би ми навіть стали заперечувати всі зовнішні явища разом із їхніми змінами). А що зміни можливі тільки в часі, то [й] час є чимось дійсним. (...) Я цілком погоджуюся з даним арґументом. Звісно ж, час є чимось дійсним, а саме - дійсною формою внутрішнього споглядання. Він має, отже, суб'єктивну реальність з погляду внутрішнього досвіду, себто я справді маю уявлення про час і мої означення₁₁ в ньому. Таким чином, час ^є^дійсним не як об'єкт, а як Јпоябкрёз1:ляд,ата₁2 мене самого [meiner selbst] як об'єкт. Але якби я сам або якась інша істота могла споглядати мене без цієї умови чуттєвості, то ті самі означення^,, що ми їх зараз уявляємо як зміни, дали б знання, у якому уявлення часу, а з ним і уявлення зміни, були б ється емпірична реальність часу як умови₂₄ всіх наших досвідів, тільки за ним не можна визнавати абсолютної реальності; він є не що інше, як форма нашого внутрішнього споглядання. Якщо в нього відібрати особливу умову нашої чуттєвості, то зникає також поняття часу, і він властивий не самим предметам, а суто суб'єкту, який його., споглядає.

[Кант 2018: 133-134, 135-136 / Schack 1991: 18, 21-23] зовсім відсутні. Залишається, отже, емпірична реальність часу як умова всякого нашого досвіду^. Не можна визнати за ним... тільки абсолютної реальності. Він є ніщо інше, як форма нашого внутрішнього споглядання. Якщо забрати від нього особливу умову нашої чуттєвості, тоді зникне й [саме] поняття часу; воно₁₅ поєднане не з самими предметами, а тільки з суб'єктом, котрий їх споглядає.

[Кант 2000: 17, 50-51, 52, 57, 58, 60, 64, 65, 66 / А ХІІ, ХІІІ; B 24, 25, 26, 27, 28, 34f., 38, 42, 49, 50, 52, 53f.]

Цього разу помилок, більш чи менш серйозних, не бракує в обох перекладах.

А. 1, 14 - див. іі.2.(3)А₅; 2 - див. ІІІ.1.А₅. 3: займенник dieses стосується Organon попереднього речення, отже - він (вона в Б - до попереднього «систему чистого розуму» [Кант 2000: 51]). 6 - безпідставно додане слово. 7 - помилка в числі (за таке мене ганено в рецензії пана Терлецького та співавтора): ihrer Erkenntnifc - не множина, а однина; те саме - 9 (der synthetischen Erkenntnifc) та 13 (aller aussern Anschauung). 10 - див. іі.2.(14)А₃. 11 (Bestimmung derselben): derselben з таємничих мотивів усупереч «рецепту Желязного» (див. [Бурковський 2021b: 201] віднесено до Eigenschaft 'властивості', що дає відсутнє в Канта визначення визначення (властивість - це і є визначення), насправді - їх (речей самих по собі) визначення (у Б їх, потрактоване як зайве з огляду на подальше предметам, опущено). 12: die. haftete - геть некоректно віднесено до попереднього derselben, у Канта - до Bestimmung 'визначення'. 15-18, 22, 23: у мене Wechsel ^ переміна, Veranderung ^ зміна (незперечний загальноприйнятий відповідник); у В. Терлецького чомусь навпаки - неприпустимий терміновжиток. 20 (ist... anzusehen): не можна, а треба розглядати. 21: тобто я сам - споглядати взагалі, а інша істота - тільки мене: неправильно в першій частині, як показує й контекст (Б - стилістично кострубато). 24 (ihre empirische Realitat als Bedingung...): не умови, тобто часу, а умова (емпірична реальність). 25 (sie): всупереч усьому (не тільки «рецепту Желязного») пан Терлецький навіщось змушує суб'єкта споглядати час (!) замість предметів.

Б. 6, 7: можна було б і не вважати за помилки - якби текст був не філософський. 10, 14 - те саме, що А₇₉₁₃. 11, 13 (Bestimmung): як уже сказано [Бурковський 2021а: 198, 199], це не моє перекладацьке рішення. 15: воно (поняття часу) замість він (час), черговий недогляд через дефіцит того-таки часу - як здебільш і в решті випадків.

Обопільні неправильності. А₄/Б₂: зворот sehr viel verlangt ist - насправді 'вимагає дуже багато', 'означає дуже важку справу'. А₅/Б₃: und - має бути звичайне і. А₈/Б₅: frei halten, тут - оберігати, вбезпечувати (= bewahren).

Dubia: А₁₉/Б₁₂. Р. Інґарден інформує: «Це речення... було відчитуване видавцями в різні способи» [Kant 1986: 115-116, прим. пер.] - навівши їх аж чотири, подає два ймовірні тлумачення: одне (якому віддав перевагу він сам) близьке до версії Б, друге - до А.

За подаваними раніш критеріями [Бурковський 2021а: 195; 2021b: 217], текст 1.А (заокруглено 650 слів, 4000 знаків), як і 2.А, а заразом і ввесь невеликий масив, звідки взято ті уривки, з яких він складений [Кант 2018: 133-136] - бл.1300 слів, 8 300 знаків (хоч би навіть у решті ділянок там не було жодної помилки) слід оцінити як незадовільні переклади; 1.Б - як задовільний (либонь, може претендувати й на 4 бали з 5, бодай із мінусом). 2.Б не може вважатись адекватним репрезентантом відповідної частини видання ([Кант 2000: 17-66]) з огляду на її обсяг та рандомний характер вибірки; якщо ж умовно трактувати його як самостійний цілісний текст (бл. 900 слів, 5850 знаків), то - хоча й кращий за 2.А, але теж незадовільний. Це радше нетипові показники: у цілому видання як 2000, так і 2018 за рівнем перекладу я на підставі дотеперішнього знайомства з ними оцінюю на «3» за 5-бальною системою.

Висновки

філософський переклад критика кантовий

Дослідження свідчить, хоч і не цілком дефінітивно Цілковиту певність може дати тільки ґрунтовна експертиза - і сам перекладач, звісно, не може виступати в ролі експерта свого перекладу., на користь задовільної оцінки видань 2000 й 2004, що значно частіше виграють, ніж програють у порівнянні з іншими українськомовними версіями фраґментів «Критик». Разом із тим виявлені помилки - хоч зазвичай і не настільки тяжкі, щоб унеможливлювати розуміння суті Кантових міркувань, та інші недосконалості зумовлюють потребу перевидання цих книжок у поліпшеному вигляді (я вже давно мав би це зробити - за зволікання покараний цією дискусією).

Вибіркове наведення ілюстрацій - за обмеженістю журнальної площі, не кажучи про мій час, який я волів би витратити на значно важливіші речі - може викликати в когось підозру в підтасовуванні, тенденційному доборі цитат - запрошую своїх критиків перевірити. (Приховувати щось незручне для себе (тут - цитати, у яких я б істотно програвав), наражаючись на перспективу викриття, репутаційних втрат - просто нерозумно). Насправді цитати, не наведені тут, у цілому теж свідчать на користь того самого. У плані другорядних вад видання 2000/2004 теж виграють, і назагал цитати без поважних (а то й без жодних) розходжень із ними - важки на ту саму шальку терезів. Водночас, гадаю, є безсумнівним, що наведені ілюстрації (нехай оцінка деяких часткових моментів у них може бути й дискусійною) показують чимало не на жарт прикрого в текстах, залучених до порівнянь по протилежний бік. Отож варто дещо порекомендувати їх творцям: не бути настільки певними себе; звертати більшу увагу на підвищення своєї кваліфікації; нарешті, не боятися цитувати обговорювані переклади, адже відомі різкі відгуки про них страждають на перебільшення й брак обґрунтованості. (А йдеться не тільки й не стільки про скромну особу перекладача: переклади таких творів мають помітне значення для престижу української науки взагалі). При цьому рекомендую звертатися до таблиць addenda & corrigenda, розміщених у мережі [Бурковський 2023]. Коли ж самим уносити поліпшення, то стримано й розважливо (охоче візьму участь в обговореннях таких питань).

З огляду на відомі психологічні чинники малоймовірним є, щоб згадувані тут адресати дослухался до цих порад, але, можливо, вони будуть корисні декому з інших читачів. Зрештою, я сподіваюся, що нові видання, виправлені та доповнені, дуже не забаряться.

Нинішнє дослідження, та й ціла полеміка, стимулює ширші міркування про філософський переклад та про певні проблеми філософії в Україні, але це вже вимагає окремої публікації.

Посилання

1. Бурковський, І. (2021a). Апологія української кантіани: критика нігілістичної критики першої українськомовної «Критики». Філософія освіти, 27(1), 193-227. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2021-27-1-12 Бурковський, І. (2021b). Апологія української кантіани: ще раз про те, як не слід оцінювати філософські переклади. Філософія освіти, 27(2), 175-227. https://doi. org/10.31874/2309-1606-2021-27-2-12

2. Бурковський, І. (2021с). Із сьогоденних проблем опанування Геґелевої спадщини: «Феноменологія духа» в українському переданні. Філософська думка (2), 114130. https://doi.org/10.15407/fd2021.02.114

3. Бурковський, І. (2023). Наукові публікації. https://nas.academia.edu/IhorBurkowsky Бурковський, І., Єрмоленко, А., Кебуладзе, В., Терлецький, В. (2018). До третьої «Критики» Канта. Філософська думка (6), 118-124.

4. Іващенко, І. (2013). Асиметричність тотожності. Міркування щодо Кантової трансцендентальної дедукції. Sententiae 1 (XXVIII), 7-29.

5. Іващенко, І., & Терлецький, В. (2020). Значливість перекладу для філософської освіти (на прикладі українського перекладу «Критики чистого розуму» Імануеля

6. Канта). Філософія освіти 26(1), 211-229. https://doi.org/10.31874/2309-16062020-26-1-13

7. Кант, И. (2006). Критика чистого разума: в 2 ч. Ч. 1 / пер. с нем. под ред. Б. Бушлинга, Мотрошиловой. Сочинения на немецком и русском языках. Том 2, ч. 1. Москва: Наука.

8. Кант, І. (2000). Критика чистого розуму. Пер. з нім. та примітки І. Бурковського. Київ: Юніверс.

9. Кант, І. (2004). Критика практичного розуму. Пер. з нім., післямова та примітки Бурковського. Київ: Юніверс.

10. Кант, І. (2018). Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука. Вид. 2-ге, уточн. і доп. Пер. з нім., вступна стаття, ком. і прим. В. Терлецького. Відп. ред. В. Кебуладзе. Харків: Фоліо.

11. Кассен Б. та ін. (2009, 2011, 2013, 2016). Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Пер. з фр. Т. 1-4. Київ: Дух і літера.

12. Козловський, В. (2008). Моделі реконструкції кантівської антропології. Могилянські історико-філософські студії / упоряд. І. А. Бондаревська, В. П. Козловський. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 39-105.

13. Козловський, В. П. (2009). Метафізика і психологія Імануїла Канта: витоки та рецепції. Наукові записки НаУКМА. Том 89: Філотфія та релігієзнавство, 16-22.

14. Козловський, В. (2013a). Кант про інтелігібельну природу, або по той бік антропології. Наукові записки [Національного університету Острозька академія]. Сер.: Філософія 12, 176-190.

15. Козловський, В. (2013b). Кантова моральна антропологія: загальні контури проекту. Наукові записки [Національного університету Острозька академія]. Сер.: Філософія 13, 53-61.

16. Козловський, В. (2014). Кантова антропологія: джерела, констеляції, моделі. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія».

17. Козловський, В. (2015). Чи можлива антропологія як трансцендентальна доктрина: Кантові візії. Філософська думка (2), 21-38.

18. Козловський, В. (2016). Стросон і Кант: дескриптивна метафізика як концептуальна передумова аналізу «Критики чистого розуму». Sententiae І(XXXIV), 25-41. https://doi.org/10.22240/sent34.01.025

19. Козловський, В. (2017). Кант про психологію як метафізичну доктрину: можливості і межі. Гуманітарні студії: зб. наукових праць 30, 45-57.

20. Крамер К. (2014). Кантове «Я мислю» та Фіхтеве «Я є». Пер. з нім. І. Іващенка. Sententiae 2(xXxI): 25-51. https://doi.org/10.22240/sent31.02.025

21. Мінаков, М. (2001). Вчення Канта про віру розуму. Київ: Центр практично філософії.

22. Мінаков, М. (2007). Історія поняття досвіду. Київ: ПАРАПАН.

23. Мінаков, М. (2015). Подія первинного досвіду і філософія. Метатеорія досвіду в Канта і Квайна. Sententiae 2(XXXIII), 64-74. https://doi.org/10.22240/sent33.02.064

24. Селарс, В. (2015). Деякі зауваги про Кантову теорію досвіду. Пер. В. Циба; наук. й літ. ред., а також пер. цитувань «Критики чистого розуму» з нім. І. Іващенка. Sententiae 2(ХХХІІІ), 27-40. https://doi.org/10.22240/sent33.02.027

25. Сепетий, Д.П. (2017). Свідомість як суб'єктивність: таємниця Я. 2-е вид. Кн. 2. Запоріжжя: Просвіта.

26. Стівенсон, Л. (2016). Вітґенштайнова трансцендентальна дедукція й Кантів арґумент приватної мови. Пер. В. Циба; наук. ред., а також пер. цитувань з нім. І. Іващенка. Sententiae 2 (XXXV), 143-158. https://doi.org/10.22240/sent35.02.142

27. Страуд, Б. (2015). Трансцендентальні арґументи. Пер. В. Циба; наук. й літ. ред., а також пер. цитувань «Критики чистого розуму» з нім. І. Іващенка. Sententiae 2(XXXIII), 51-63. https://doi.org/10.22240/sent33.02.051

28. Терлецький, В. (2008). Теорія пізнання a priori в "Критичній онтології" Гартмана. Sententiae 2(XK), 188-198.

29. Терлецький, В. (2009). A priori ut cognitio pura. До передісторії одного вжитку поняття. Sententiae 2(XXI), 89-103.

30. Терлецький, В. (2013). Прелімінарії до поняття онтології в критичній філософії Канта. Sententiae J(XXVIII), 30-41. https://doi.org/10.22240/sent28.01.030

31. Терлецький, В. (2015a). Кант, програма просвітництва та її неминуще значення для сьогодення. Українознавство 3(56), 132-147.

32. Терлецький, В. (2015b). Український погляд на Кантову антропологію. Філософська думка (2), б7-71.

33. Терлецький, В. (2015c). Novum in veteri. Гінтіка про Евклідові витоки математичного методу Канта. Sententiae 2(XXXIII), 75-92. https://doi.org/10.22240/sent33.02.075

34. Терлецький, В. (2018a). Дискусійні питання в історії виникнення третьої «Критики» Імануеля Канта. Sententiae 2(XXXVH), 49-61. https://doi.org/10.22240/ sent37.02.049

35. Терлецький, В. (2018b). Коментарі і примітки. Кант, І. Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука. Вид. 2-ге, уточн. і доп. / пер. з нім. В. Терлецького. Відп. ред. В. Кебуладзе. Харків: Фоліо, 137-189.

36. Терлецький, В. (2018c). «Пролегомени» І. Канта: трансцендентальна філософія in statu nascendi. Кант, І. Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука. Вид. 2-ге. Пер. з нім. В. Терлецького. Харків: Фоліо, III-LXX.

37. Федорченко, Ю. (2022). Досвід перекладу Передмови до «Критики чистого розуму» Імануеля Канта. Філософія освіти, 28(1), 212-221. https://doi.org/10.31874/23091606-2022-28-1-13

38. Циба, В. (2010). Трансцендентальний об'єкт як підстава для Канта і проблема для Стросона. Маґістеріум 39: Історико-філософські студії, 38-43.

39. Циба, В. (2016а). Кант в Аушвіці: Звичаєвість та інституції. Філософська думка (1), 66-76.

40. Циба, В. (2016b). Концептуальність споглядання: Селарс добудовує Кантову епістемологію. Sententiae J(XXXIV), 42-60. https://doi.org/10.22240/sent34.01.042

41. Чорний, В. (2020). Кому потрібні переклади: труднощі засвоєння чужомовної традиції (на прикладі українського перекладу «Критики практичного розуму» Імануеля Канта). Філософія освіти 26(2), 130-154. https://doi.org/10.31874/23091606-2020-26-2-10

42. Cramer, K. (2003). Kants,Ich denke' und Fichtes,Ich bin'. Internationales Jahrbuch des Deutschen Idealismus 1, 57-92.

43. Kant, I. (2012). Critica della ragion pura. Introduzione, traduzione, note e apparati di C. Esposito. Nuova edizione riveduta e corretta. Milano: Bompiani.

44. Kant, I. (1998а). Critique of Pure Reason. Translated and edited by Paul Guyer and Allen W. Wood. Cambridge UP.

45. Kant, I. (1998b). Kritik der reinen Vernunft. Hrg. v. J. Timmermann. Hamburg: Meiner.

46. Kant, I. (1986). Krytyka czystego rozumu. Przei. R. Ingarden. T. I--II. Wyd. Il.Warszawa: PWN.

47. Kant, I. (2013). Krytyka czystego rozumu. Przekiad: M. Zelazny. Dzieta zebrane. Tom 2. Torun: Wyd. Naukowe Uniwersytetu M. Kopernika.

48. Kant'sgesammelte Schriften (1910-1923). Herausgegeben von der Koniglich PreuKischen Akademie der Wissenschafften. Erste Abteilung: Werke. Bd. I-IX. Berlin: Georg Reimer / Berlin und Leipzig: Walter de Gruyter & Co.

49. [Schack, H. E.] (1991). Critik der reinen Vernunft, von Immanuel Kant. Rezensionen zur Kantischen Philosophie 1781-1787. Hrsg. von Albert Landau. Bebra: Landau, 17-23.

50. Zelazny, M. (2013). Od tiumacza. Kant, I. Dzieta zebrane. Tom 2. Torun: Wyd. Naukowe Uniwersytetu M. Kopernika, 7-28.

References

1. Burkovskyi, I. (2021a). Apology of the Ukrainian Kantiana: a critique of the nihilistic critique of the first Ukrainian-language "Critique". [In Ukrainian]. Philosophy of education 27(1), 193-227. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2021-27-1-12

2. Burkovskyi, I. (2021b). Apology of the Ukrainian Kantiana: once again on how not to evaluate philosophical translations. [In Ukrainian]. Philosophy of education 27(2), 175-227. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2021-27-2-12

3. Burkovskyi, I. (2023). Scientific publications. [In Ukrainian]. https://nas.academia.edu/ IhorBurkowsky

4. Burkovskyi, I. (2021c). Some actual problems of mastering Hegel's legacy: "Phenomenology of Spirit" in Ukrainian translations. [In Ukrainian]. Filosofska dumka (2), 114-130. https://doi.org/10.15407/fd2021.02.114

5. Burkovskyi, I., Yermolenko, A., Kebuladze, V., Terletsky, V. (2018). To the third "Critique" of Kant. [In Ukrainian]. Filosofska dumka (6), 118-124.

6. Cassin, B. & al. (2009, 2011, 2013, 2016). Dictionary of untranslatables: a philosophical lexicon. Transl. from French. Vol. 1-4. Kyiv: Dukh i litera. [In Ukrainian].

7. Chorny, V. (2020). Who Needs Translations: the Difficulties of Assimilating a ForeignLanguage Tradition (On the Example of the Ukrainian Translation of Immanuel Kant's Critique of Practical Reason). [In Ukrainian]. Philosophy of Education 26(2), 130-154. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2020-26-2-10

8. Cramer, K. (2003). Kants,Ich denke' und Fichtes,Ich bin'. Internationales Jahrbuch des Deutschen Idealismus 1, 57-92.

9. Cramer, K. (2014). Kant's,I think' and Fichte's,I am'. Transl. from German by I. Ivashchenko. [In Ukrainian]. Sententiae 2 (XXXI): 25-51. https://doi.org/10.22240/sent31.02.025

10. Fedorchenko, Y. (2022). Experience of the Preface to Immanuel Kant's Critique of Pure Reason Translation. [In Ukrainian]. Philosophy of Education 28(1), 212-221. https:// doi.org/10.31874/2309-1606-2022-28-1-13

11. Ivashchenko, I. (2013). Asymmetry of the identity. Reflections on Kant's transcendental deduction. [In Ukrainian]. Sententiae 1 (XXVIII), 7-29.

12. Ivashchenko, I., & Terletsky, V. (2020). The Significance of Translation for Philosophical Education (On the Example of the Ukrainian Translation of Immanuel Kant's Critique of Pure Reason). [In Ukrainian]. Philosophy of education 26(1), 211-229. https://doi. org/10.31874/2309-1606-2020-26-1-13

13. Kant, I. (2012). Critica della ragion pura. Introduzione, traduzione, note e apparati di Esposito. Nuova edizione riveduta e corretta. Milano: Bompiani.

14. Kant, I. (2004). Critique of practical reason. Transl. by I. Burkovskyi. Scientific ed. A. Yermolenko. [In Ukrainian]. Kyiv: Universe.

15. Kant, I. (1998а). Critique of Pure Reason. Trans. and ed. by P. Guyer and A. W. Wood. Cambridge Up.

16. Kant, I. (2000:). Critique of pure reason. Transl. and notes by I. Burkovskyi. [In Ukrainian]. Kyiv: Universe.

17. Kant, I. (2006). Critique of Pure Reason: in 2 parts. P. 1. / Trans. ed. B. Buschling, N. Motroshilova. Works in German and Russian. Vol. 2, part 1. [In Russian]. Moscow: Nauka.

18. Kant, I. (1998b). Kritik der reinen Vernunft. Hrg. v. J. Timmermann. Hamburg: Meiner. Kant, I. (1986). Krytyka czystego rozumu. Przei. R. Ingarden. T I--II. Wyd. II.Warszawa: PWN.

19. Kant, I. (2013). Krytyka czystego rozumu. Przekiad: M. Zelazny. Dzieta zebrane. Tom 2. Torun: Wyd. Naukowe Uniwersytetu M. Kopernika.

20. Kant, I. (2018). Prolegomena to any future metaphysics that will be able to come forward as science. 2nd ed. Trans. by V. Terletsky. Kharkiv: Folio.

21. Kant'sgesammelte Schriften (1910-1923). Herausgegeben von der Koniglich PreuKischen Akademie der Wissenschafften. Erste Abteilung: Werke. Bd. I-IX. Berlin: Georg Reimer / Berlin und Leipzig: Walter de Gruyter & Co.

22. Kozlovskyi, V. (2008). Models of Kant's anthropology reconstruction. Mohylyanski istoryko-filosofskistudiyi. [In Ukrainian]. Kyiv: Publishing House "Kyiv-Mohyla Academy", 39-105.

23. Kozlovskyi, V. (2009). Kant's metaphysics and psychology: its sources and reception. [In Ukrainian]. Naukovizapysky NaUKMA 89, 16-22.

24. Kozlovskyi, V. (2013a). Kant's intelligible nature or on the other side of anthropology. [In Ukrainian]. Naukovi zapysky [Natsionalnoho universytetu Ostrozka akademiya]: Filosofiya 12, 176-190.

25. Kozlovskyi, V. (2013b). Kant's moral anthropology: general outline of the project. [In Ukrainian]. Naukovi zapysky [Natsionalnoho universytetu Ostrozka akademiya]: Filosofiya 13, 53-61.

26. Kozlovskyi, V. (2014). Kant's Anthropology: sources, constellations, models. [In Ukrainian]. Kyiv: Publishing House "Kyiv-Mohyla Academy".

27. Kozlovskyi, V. (2015). Is anthropology possible as a transcendental doctrine: Kant's views. [In Ukrainian]. Filosofska dumka, (2), 21-38.

28. Kozlovskyi, V. (2016). Strawson and Kant: descriptive metaphysics as conceptual background for the analysis of "Critique of Pure Reason". [In Ukrainian]. Sententiae 1 (XXXIV), 25-41. https://doi.org/10.22240/sent34.01.025 Kozlovskyi, V. (2017). Kant about Psychology as a Metaphysical Doctrine: Opportunities and Boundaries. [In Ukrainian]. Humanitarnistudiyi 30, 45-57.

29. Minakov, M. (2001). Kant's Teaching on the Faith of Reason. [In Ukrainian]. Kyiv: Tsentr praktychnoyi filosofiyi.

30. Minakov, M. (2007). History of the concept of experience. [In Ukrainian]. Kyiv: PARAPAN. Minakov, M. (2015). The Event of Primary Experience and Philosophy. Metatheory of Experience in Kant and Quine's Epistemologies. [In Ukrainian]. Sententiae 2(XXXIII), 64-74. https://doi.org/10.22240/sent33.02.064

31. [Schack, H. E.] (1991). Critik der reinen Vernunft, von Immanuel Kant. Rezensionen zur Kantischen Philosophie 1781-1787. Hrsg. von Albert Landau. Bebra: Landau, 17-23.

32. Sellars, W. (2015). Some Remarks on Kant's Theory of Experience. Transl. by V. Tsyba. Editing, transl. of quotations (from the German) by I. Ivashchenko. Sententiae 2(XXXIII), 27-40. https://doi.org/10.22240/sent33.02.027

33. Sepetiy, D. (2017). Consciousness as subjectivity: the secret of the Self. 2nd ed. Book 2. [In Ukrainian]. Zaporizhzhia: Prosvita.

34. Stevenson, L. (2016). Wittgenstein's transcendental deduction and Kant's private language argument. Transl. by V. Tsyba. Editing, translation of quotations (from the German) by I. Ivashchenko. [In Ukrainian]. Sententiae 2(XXXV), 143-158. https://doi. org/10.22240/sent35.02.142

35. Stroud, B. (2015). Transcendental Arguments. Transl. by V. Tsyba. Editing, translation of quotations (from the German) by I. Ivashchenko. [In Ukrainian]. Sententiae 2(XXXIII), 51-63. https://doi.org/10.22240/sent33.02.051

36. Terletsky, V. (2008). The theory of a priori knowledge in N.Hartman's "Critical Ontology". [In Ukrainian]. Sententiae 2(XIX), 188-198.

37. Terletsky, V. (2009). A priori ut cognitio pura. Prehistory of one use of the concept. [In Ukrainian]. Sententiae 2(XXI), 89-103.

38. Terletsky, V. (2013). Preliminary to Concept of the Ontology in Kant's Critical Philosophy. [In Ukrainian]. Sententiae 1 (XXVIII), 30-41. https://doi.org/10.22240/sent28.01.030

39. Terletsky, V. (2015a). Kant, the Enlightenment Program and Its Continued Importance for Present Time. [In Ukrainian]. Ukrayinoznavstvo 3(56), 132-147.

40. Terletsky, V. (2015b). Ukrainian view on Kant's anthropology. [In Ukrainian]. Filosofska dumka (2), 67-71.

41. Terletsky, V. (2015c). Novum in veteri. J. Hintikka about Euclidean Origins of Kant's Mathematical Method. [In Ukrainian]. Sententiae 2(XXXIII), 75-92. https://doi. org/10.22240/sent33.02.075

42. Terletsky, V. (2018a). Discussion Topics in the History of the Development of Immanuel Kant's Third «Critique». [In Ukrainian]. Sententiae 2(XXXVII), 49-61. https://doi. org/10.22240/sent37.02.049

43. Terletsky, V. (2018b). Commentary and notes. Kant, I. Prolegomena to every future metaphysics that that will be able to come forward as science. 2nd ed. Translated from German by V. Terletsky. Editor-in-Chief V. Kebuladze. [In Ukrainian]. Kharkiv: Folio, 137-189.

44. Terletsky, V. (2018c). I. Kant's "Prolegomena": Transcendental Philosophy in statu nascendi. [In Ukrainian]. Kant, I. Prolegomena to every future metaphysics that that will be able to come forward as science. 2nd ed. Trans. from German by V. Terletsky. Kharkiv: Folio, III-LXX.

45. Tsyba, V. (2010). The transcendental object as a basis for Kant and a problem for Strawson. [In Ukrainian]. Magisterium 39, 38-43.

46. Tsyba, V. (2016a). Kant in Auschwitz: Morality and Institutions. [In Ukrainian]. Filosofska dumka (1), 66-76.

47. Tsyba, V. (2016b). Conceptuality of the Intuition: Sellars completes Kant's Epistemology. [In Ukrainian]. Sententiae 1(XXXIV), 42-60. https://doi.org/10.22240/sent34.01.042

48. Zelazny, M. (2013). Od ttumacza. Kant, I. Dzieta zebrane. Tom 2. Torun: Wyd. Naukowe Uniwersytetu M. Kopernika, 7-28.

Размещено на Allbest.ru