Філософія: український світоглядовий акцент
Фiлософiя та її мiсце в духовнiй культурi людства, основи фiлософського аналiзу суспiльства та пiзнання свiту людиною. Сутнiсть людини як основа гуманiстичного фiлософствування, поняття про буття то надприроднє. Суспiльна свiдомiсть, світогляд та Бог.
| Рубрика | Философия |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.09.2012 |
| Размер файла | 317,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Певний емоцiйний стан суспiльної психологiї виникає пiд впливом активного спiлкування в мiкроколективах, яке є реакцiєю на певнi суспiльнi процеси. На психологiчний клiмат суспiльства впливають засоби масової iнформацiї, певнi пропагандистськi кампанiї й таке iнше. В основi таких психологiчних станiв завжди будуть процеси, що йдуть в суспiльному буттi.
Неприємним, але яскравим прикладом буде психологiчна ситуацiя, що склалась в росiйському суспiльствi з приводу конфлiкту в Чечнi, що розпочався в 1994 роцi. Дiї самих чеченцiв, дiї владних структур Росiї мають самi рiзнi оцiнки, саму рiзну палiтру емоцiйних станiв. I все це викликано не пропагандою, не якимось упередженим ставленням росiян, а фактом вiйськового конфлiкту. Цей конфлiкт набрав затяжного характеру ще й через те, що росiйська суспiльна психологiя не має однозначного ставлення до чеченської проблеми. А настрої в полiтичному життi країн завжди вiдiгравали i вiдiграють неабияку роль.
Наведемо ще iлюстрацiю. В одному з своїх виступiв в час "передвиборної гонки " видатний англiйський полiтичний дiяч, керiвник консервативної партiї Англiї Уiнстон Черчiлль пророкував поразку своїх опонентiв - лейбористiв Обгрунтовував вiн це досить нетрадицiйно. Мовляв, не дивлячись на добру програму та улесливi обiцянки, лейбористи неминуче програють вибори, бо за час свого правлiння вони просто набридли англiйцям. Черчiлль передбачав вiрно i виграв той тур виборiв.
Наведенi факти наочно iлюструють вплив суспiльної психологiї на соцiально-економiчнi та полiтичнi процеси.
Складнi явища та процеси, якi переживає український народ, українська держава в умовах становлення, залежить не лише вiд об'єктивних факторiв пострадянського життя в 90-х роках, а й вiд стану пануючої сучасної суспiльної психологiї в Українi. Не варто забувати, що дитинство найактивнішого вiку громадян країни (25-50 рокiв) проходило в умовах не тiльки тоталiтарного полiтичного устрою, а й патерналiстського мислення. Патерналiстська психологiя була властива не лише вищим владним структурам, вона проникла до найширших соцiальних верств. Радянськi ж традицiйнi способи мислення якщо й трансформуються в сучасних умовах, то значно повiльнiше за наш досить неквапливий соцiально -економiчний розвиток.
ТЕОРЕТИЧНА СВIДОМIСТЬ
З моменту становлення пiзнання у виглядi самостiйної людської дiяльностi, з появою вчених, науки як сфери людської пiзнавальної активностi з суспiльної психологiї "пiдiймається" до теоретичного рiвеня свiдомостi суспiльства. Як i психологiя, цей рiвень вiдобраажає суспiльне буття, проте, вiд психологiї вiн вiдрiзняється двома рисами. Перш за все, це наукове вiдображення. I якщо психологiя дає можливiсть пiзнати явища, зовнiшнi прояви буття, ковзає по поверхнi вiдображуваного, то наука вiдображає суть процесiв, розкриває закономiрностi розвитку та функцiонування систем буття. По-друге, якщо в психологiї iснує багато дифузних змiшань та еклектичних поєднань, то iдеологiя суспiльства - це рафiнована свiдо- мiсть. Тут кожне наукове поняття, кожна iдея набирає ознак iстини, що вiдображає деякi конкретнi реалiї буття (згадаймо, що iстина завжди конкретна), займає своє мiсце в системi. Наукове пiзнання не допускає змiшування моралi з правом, естетики з наукою, науки з релiгiєю i т.д.
Мiж вищим та нижчим рiвнями суспiльної свiдомостi йдуть постiйнi процеси взаємодiї. Теоретичний рiвень черпає матерiал для узагальнень в психологiї, в здоровому глуздi, а в них "опускає" тi знання, якi здобула наука i якi суспiльство вже здатне використовувати на рiвнi повсякденної практики.
Теоретичний рiвень свiдомостi включає в себе основнi компоненти нерiвнозначнi за обсягом, але настiльки рiзнi та важливi, що їх варто видiляти. Перший - це наука зi своїм подiлом на природничу та суспiльну. А другий iдеологiя - що набирає ознак науковостi, але не є наукою в повному розумiннi цього поняття.
Наука - сфера людської дiяльностi, що виробляє та теоретично систематизує об'єктивне знання про дiйнiсть. Мета науки - опис, пояснення та передбачення процесiв i явищ дiйсностi. Вони i складають предмет iї вивчення. Поняття науки включає в себе дiяльнiсть по отриманню нового знання та результат її дiяльностi - певну суму наукових знань, котрi формують у всiй своїй сукупностi наукову картину свiту. Природнича наука вiдповiдно рiвня свого розвитку об'єктивно розкриває закономiрностi природи. В беспосереднiх своїх результатах природнича наука iндеферентна стосовно людських iнтересiв. Наука про суспiльство теж намагається з об'єктивних позицiй розкривати суть суспiльного буття. Але мимо волi своїх творцiв - вчених-суспiльствознавцiв - соцiальна наука знаходиться пiд значним тиском iдеологiї, i не завжди може цьому тиску протистояти. Найбiльш яскраво це видно на прикладi марксистської суспiльної науки, котра вiдверто оголосила про свою партiйнiсть, тобто необ'єктивнiсть, а звiдси - ненауковiсть.
Iдеологiя належить до теоретичного рiвня свiдомостi. Її специфiка в теоретичному оформленнi та систематизованому викладi iнтересiв певного соцiального прошарку, класу, а iнколи навiть окремої групи. В зв'язку з тим, що соцiальна дискретнiсть є фактом суспiльного життя, то в суспiльствi завжди будуть певнi угруповання людей, iнтереси яких нiколи повнiстю не спiвпадуть. В наш час найяскравiше вираженi класовi та нацiональнi iдеологiї. В певнiй мiрi класова i нацiональна iдеологiя, виражаючи iнтереси свого носiя, протистоїть загальнонацiональним чи загальнолюдcьким iнтересам. Конфронтацiйного елементу в протилежних iдеологiях буде стiльки, скiльки є намагань в носiя iдеологiї вирiшити свої iнтереси за рахунок iншого класу чи всього суспiльства. Але кожна iдеологiя мусить мiстити в собi бiльшу чи меншу частку загальнолюдського, бо iнакше вона випадає з контексту людської духовної культури.
Прикладом людиноненависницької iдеологiї, котра викликала рiзкий протест i її повне несприйняття, була i ще iснує iдеологiя фашизму. Повна суперечностей загальнолюдського та класового iдеологiя марксизму. Найменше критики в сучасних умовах викликає iдеологiя соцiального партнерства, бо в нiй закладенi значнi можливостi реалiзацiї iнтересiв рiзних соцiальних верств, а звiдси - і значний елемент загальнолюдських цiнностей.
Науку як складову частину теоретичної свiдомостi зараз часто квалiфiкують, як елемент продуктивних сил суспiльства. Цим намагаються пiдкреслити її загальнолюдське значення. А вплив iдеологiї на соцiальнi процеси був i є суперечливим.
9.5 ФОРМИ СУСПIЛЬНОЇ СВIДОМОСТI
Соцiальне буття - феномен надзвичайно багатогранний. Його вiдображення здiйснюється й в повсякденному життi людей, i на теоретичному рiвнi. Все розглянуте ранiше є своєрiдним проникненням в суть процесiв, котрi є iсторичним розвитком людства. Та, окрiм сутностi, буття має такi свої прояви, котрi або ще не охоплюються розумом, або взагалi ним не можуть бути розкритi, препарованi скальпелем логiки i формальної, i дiалектичної. Як не аналiзуй кохання Ромео та Джульєтти, нiчогiсiнько не зрозумiєш, коли сам не пережив кохання. А таких сторiн людської духовностi багато, вони вiдображають певнi прояви буття, вони самі є буттям. Багатограннiсть феномену буття породила рiзнi методи його вiдображення, що й породило форми суспiльної свiдомостi. Кожна форма суспiльної свiдомостi має свiй об'єкт вiдображення. Таким об'єктом є сторона людського буття. Буття настiльки складне та багатогранне, що вiдобразити його якимсь одним методом чи способом не можливо. Форми суспiльної свiдомостi в iсторiї духовної культури з'явились, поступово вiддiляючись вiд мiфологiчної духовностi, що вiдображала буття узагальненим способом.
Найбiльш вiрогiдно, що iсторично першою формою суспiльної свiдомостi була МОРАЛЬ. Мораль вiдображає специфiку стосункiв мiж людьми. Це, перш за все, стосунки мiжособового характеру, стосунки мiж iндивiдом та певним колективом. Формою вiдображення тут виступають принципи i норми поведiнки однiєї людини стосовно iншої. Моральнi заборони, моральнi "табу" були в свiй час першими проявами людської духовностi. На фонi працi мораль формувала в людинi людянiсть - це визначалбна, незміна функцiя моралi. Вона пiднесла людину над зоологiчним iндивiдуалiзмом, вдосконалювала людину вiд вiку до вiку. Мораль i буде тим орiєнтиром, що виведе людство з глобальної кризи, в якiй зараз воно опинилось. Мораль - це одна з фундаментальних пiдвалин людськостi. Саме в цьому її значення, мiсiя й сенс. Про це ми гоаорили в попереднiх темах.
В далекому iсторичному минулому поряд з мораллю формувалась i така форма суспiльної свiдомостi, як МИСТЕЦТВО. Мистецтво вiдображає прекрасне та його протилежнiсть - огидне - в суспiльному буттi. Форма вiдображення - художнiй образ. Роль мистецтва в соцiальному середовищi i корисна, i благородна. Мистецтво має ряд суспiльних функцiй. Пiзнавальна. Людина, освоюючи мистецькi твори, спiлкуючись з мистецтвом, не лише залучається до прекрасного, а ще й значно збагачується iнформацiйно. Справжнi твори мистецтва несуть в собi, окрiм всього, величезну масу iнформацiї. Освiта людини нiколи не буде повною без достатнього знайомства з мистецтвом. Виховна функцiя. Мистецтво несе в собi великий виховний потенцiал не лише через iнформацiю. Формування понять добра та зла, власного ставлення до них здiйснюється пiд безпосереднiм впливом освоєних людиною мистецьких творiв. Мистецтво має i комунiкативну функцiю. Воно з'єднує поколiння i народи рiзних країн. Велика кiлькiсть видiв та жанрiв мистецтва не знає мовних бар'єрiв i державних кордонiв.
Своїм походженням в ту ж сиву давнину, що й мистецтво, сягає й така форма свiдомостi, як релiгiя. РЕЛIГIЯ на протязi тисячолiть намагалась вiдобразити своїми засобами все буття, хоча реально вона вiдображала лише взаємодiю людини з вищими людськими цiнностями. Форма вiдображення - канонiчний церковний догмат, що базувався на вiрi в мiстично-надприродне. В iсторичному минулому релiгiя досить мирно уживалась з наукою та iншими формами суспiльної свiдомостi. З виникненням свiтових релiгiй вiдбувається своєрiдне пiдкорення всiх форм свiдомостi релiгiї. Особливо це рельєфно проявляється в середньовiчну епоху. Монопольне положення релiгiйної свiдомостi в середньовiчнi часи, безконтрольнiсть та безкарнiсть дiй окремих церковних дiячів були однією з причин розвитку та розповсюдження атеїстичного свiтогляду. В iсторичному перiодi Нового Часу пiд тиском нових форм суспiльної свiдомостi релiгiя поступово втрачає свої панівнi позицiї.
Поява полiтичної сторони життя, державних установ i протиборство класiв та полiтичних сил привело до виникнення полiтичної iдеологiї як форми суспiльної свiдомостi. ПОЛIТИЧНА IДЕОЛОГIЯ вiдображає взаємодiю мiж класами, соцiальними групами, нацiями, державами. Виникає ця форма суспiльної свiдомостi з виникненням цивiлiзацiї, але справжнього розквiту, значення та впливу досягає за часiв капiталiстичного способу виробництва в умовах розгортання демократiї. Форма вiдображення - полiтична доктрина. Це система принципiв дiї полiтичних сил. Полiтичну доктрину формують лiдери країн, iдеологи тих чи iнших сил, їх об'єднань, блокiв. Фiксуються полiтичнi доктрини в конституцiях країн, програмах полiтичних партiй, меморандумах, заявах урядiв, мiжнародних угодах та iнших програмних полiтичних документах, теоретичних розробках полiтологiв. Полiтична iдеологiя носить досить чiтко виражений груповий характер. Вона виражає i вiдстоює iнтереси тих чи iнших суспiльних страт (класiв) їх устремлiння, їх позицiю щодо iнших соцiальних угруповань. В зв'язку з тим, що iнтереси соцiальних верств часто не спiвпадають, iснує постiйне суперництво, боротьба полiтичних iдеологiй. Ведеться вона вiдверто i таємно, офiцiйно i нелегально, беспосередньо i опосередковано через iншi форми суспiльної свiдомостi.
Полiтична iдеологiя як форма суспiльної свiдомостi набрала сили та активностi з моменту утвердження капiталiзму як суспiльно -економiчної системи. З того часу вона активно завойовує свiй простiр в суспiльнiй свiдомостi. В зв'язку з тим, що всi форми суспiльної свiдомостi тiсно пов'язанi, активнiсть полiтичної свiдомостi проявляється й в мистецтвi, моралi i навiть релiгiї. Тобто, цi форми зазнають впливу полiтичної свiдомостi.
Постiйно пiд прямим i беспосереднiм впливом полiтичної iдеологiї знаходиться правосвiдомiсть. ПРАВОСВIДОМIСТЬ як форма суспiльної свiдомостi вiдображає дiюче в суспiльствi право. Форма вiдображення знання про правомiрний чи неправомiрний вчинок, правомiрний чи неправомiрний спосiб поведiнки в тiй чи iншiй державi. Звідси - правомiрнiсть певним чином впливає на стиль взаємовiдносин, на поведiнку особистостi або певної соцiальної групи. Окрiм цього, правосвiдомiсть - активний учасник правотворчого процесу. Спочатку суспiльство усвiдомлює, що певнi процеси, котрi в ньому проходять, повиннi бути вiдрегульованi в правовому планi. Потiм з'являється уявлення, яким чином повинен регулюватись даний процес, i лише на цiй основi законодавець формує i приймає певний закон. В правосвiдомостi формуються уявлення i про вiдмiну застарiлої правової норми, що призводить до певних змiн в законодавствi. Правосвiдомiсть виступає як один з провідних факторiв розвитку права, а звiдси - й державностi.
Ми розглянули суспiльну свiдомiсть як сторону суспiльного буття. Наукове розумiння сутностi суспiльної свiдомостi є обов'язковою умовою формування наукового свiтогляду. Без розумiння процесiв, якi проходять в духовному життi суспiльства, розумiння iсторiї людства було б не можливе або носило б наскрiзь мiстичний характер.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Філософія та її роль у суспільстві: Антична, Середніх віків, Відродження, Нового часу. Діалектика як вчення про розвиток та проблема людини і буття. Поняття свідомості, процесу пізнання та освоєння людиною світу. Виробництво і політичне життя суспільства.
курс лекций [339,2 K], добавлен 11.12.2010Зміст поняття "Філософія", її специфіка та шлахи її розвитку. Філософія як світогляд. Міфологія, релігія, філософія і наука. Напрямки філософської думки. Система образів і понять, які розкривають відношення людини до світу. Горизонти філософського пошуку.
дипломная работа [20,5 K], добавлен 28.02.2009Джерела та філософія проблеми буття. Питання, на які за тисячі років кращі мудреці людства не змогли дати прийнятної відповіді. Перша філософська концепція буття. Філософська система Гегеля. Філософія постмодерну. Структура буття та світу людини.
контрольная работа [34,2 K], добавлен 20.12.2012Розгляд класифікації світогляду людини по мірі довідності (релігія, філософія), змісту ідей (лібералізм, соціалізм), епохам (феодальний, капіталістичний). Аналіз проблеми буття у філософії Стародавньої Греції за вченням Парменіда, Платона, Аристотеля.
реферат [33,5 K], добавлен 14.03.2010Питання розуміння буття і співвідношення зі свідомістю як визначне рішення основного питання філософії, думки великих мислителів стародавності. Установка на розгляд буття як продукту діяльності духу в філософії початку XX ст. Буття людини і буття світу.
реферат [38,2 K], добавлен 02.12.2010Проблема нескінченносі і вічності буття - питання філософської науки усіх часів. Категорія буття, її сенс і специфіка. Основи форми буття, їх єдність. Світ як сукупна реальність. Буття людини, його основні форми. Специфіка і особливості людського буття.
контрольная работа [22,7 K], добавлен 14.03.2008Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення. Уявлення про філософські категорії, їх зв'язок з практикою. Філософія як основа світогляду. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального. Питання філософії по І. Канту.
шпаргалка [113,1 K], добавлен 10.08.2011Світогляд: сутність і форми. Основні філософські проблеми і напрямки. Мілетська школа та піфагоризм. Діалектика Геракліта, античний атомізм. Сократ та філософія Платона. Вчення Ф. Бекона про пізнання і науку. Рене Декарт - основоположник раціоналізму.
шпаргалка [133,9 K], добавлен 21.11.2009Проблеми філософії, специфіка філософського знання. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Українська філософія XIX - початку XX століть. Філософське розуміння суспільства. Діалектика та її альтернативи. Проблема людини в філософії.
шпаргалка [179,5 K], добавлен 01.07.2009Техніка та історія людства. Філософія техніки: історія становлення, предмет вивчення. Техніка як філософське поняття. Головні проблеми досліджень у філософії техніки. Проблема оцінки техніки. Мета і функція техніки-перетворювання природи та світу людини.
реферат [34,4 K], добавлен 12.11.2008
