Модель розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій

2. Принцип доцільності надає можливість відбору методів, змісту, форм і засобів самостійної роботи студентів - майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти з метою розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Принцип доцільності в контексті нашого дослідження передбачає обрання методів, змісту, форм і засобів навчання таким чином, щоб вони відповідали конкретним цілям та завданням освітнього процесу. Основні аспекти цього принципу включають:

врахування індивідуальних особливостей здобувачів освіти, що дозволяє використовувати різноманітні методи навчання та забезпечити оптимальне середовище для розвитку їхньої пізнавальної ініціативності;

- надання студентам можливість визначати зміст освіти, обирати методи і форми навчання та самостійно визначати напрямки свого розвитку в межах освітньо-професійної програми;

- залучення майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до активних форм роботи, таких як дискусії, проєкти, вирішення кейсів, що стимулює їхню пізнавальну активність та пізнавальну ініціативність;

- використання інформаційно-комунікаційних технологій, що створює цікаві та ефективні можливості для самостійної роботи та розвитку пізнавальної ініціативності;

- розвиток навичок самооцінки та саморегуляції, щоб майбутні вихователі могли самостійно визначати свій рівень знань і розвитку, а також визначати напрямки подальшого самовдосконалення рівня

Рис 1 Модель розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій

3. Принцип систематичності та послідовності якій забезпечує засвоєння знань у певному порядку, логічну побудову змісту освіти з урахуванням загальнодидактичних принципів (структурування матеріалу, виокремлення базових понять, послідовне введення теоретичних і практичних занять). Основні аспекти цього принципу включають:

навчальний матеріал має бути викладений в логічній послідовності, де нові концепції будуються на попередніх, це допомагає студентам легше розуміти та асимілювати нові ідеї;

- знання подаються у вигляді системи, де кожен елемент пов'язаний з іншими, систематичність дозволяє студентам краще розуміти внутрішні зв'язки та структуру предмета;

- викладачі повинні ретельно розробляти навчальні плани, визначаючи порядок засвоєння навчального матеріалу, визначаючи теми та концепції, що будуть вивчені протягом навчального періоду;

- важливо надавати можливість здобувачам освіти систематично розвивати свої навички та компетенції, починаючи з базового рівня і переходячи до більш складних завдань;

- методи, форми та засоби навчання та оцінювання повинні бути відповідними рівню складності і засвоєння матеріалу, щоб стимулювати систематичний процес розвитку студентів.

4. Принцип технологізації якій передбачає використання інформаційно -комунікаційних технологій, що дає змогу підвищити мотивацію студентів, реалізувати не тільки теоретичну, а й практичну спрямованість заняття.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій може сприяти розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів, забезпечуючи їх активну участь у власному навчанні і розвитку: сучасні цифрові платформи дозволяють створювати інтерактивні завдання, віртуальні заняття та взаємодію з іншими студентами; використання відео, аудіо, графіки та інших мультимедійних ресурсів може робити процес навчання більш цікавим і ефективним; можливість доступу до різних джерел інформації, в тому числі онлайн-курсів та електронних ресурсів, дозволяє студентам самостійно вибирати матеріали та поглиблювати свої знання; використання електронної пошти, форумів, чатів та інших комунікаційних інструментів може підтримати взаємодію між студентами та викладачами, сприяючи обміну ідеями та досвідом, використання віртуальних симуляцій або педагогічних ігор допомагає створити сприятливе середовища для розвитку та вдосконалення педагогічних навичок.

5. Принцип самостійності якій базується на засадах активності, свідомості та активності студентів - майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти і забезпечує усвідомлення студентами важливості творчої самостійної роботи для підвищення ефективності роботи та кар'єрного потенціалу в майбутній професійній діяльності. Цей принцип спрямований на створення такого освітнього середовища, де студенти стають активними учасниками процесу навчання, розвивають власні здібності та навички, та готуються до самостійного фахового життя. Означений принцип передбачає:

- активну участь здобувачів освіти у власному навчанні, студенти повинні виявляти ініціативу, брати участь у дискусіях, розв'язувати завдання та залучатися до самостійної роботи, активна участь сприяє глибокому засвоєнню матеріалу та розвитку критичного мислення;

- майбутні вихователі повинні бути свідомі свого власного навчання, це означає, що вони розуміють, чому вони вивчають той чи інший навчальний предмет, які цілі перед ними стоять і як досягти успіху, свідомість сприяє більш ефективному використанню часу та ресурсів для досягнення освітніх цілей;

- студенти здатні самостійно приймати рішення, виконувати завдання та розв'язувати проблеми, вони активно залучаються до організації власної траєкторії освітнього процесу, визначають свій темп роботи, обирають методи і форми вивчення та самостійно вирішують навчальні завдання.

Серед специфічних принципів виділили:

1. Принцип міждисциплінарної інтеграції, який забезпечує розв'язання міжпредметних проблем, сприяє формуванню цілісної системи знань здобувачів освіти. Означений принцип ставить за мету розв'язання міжпредметних проблем та формування цілісної системи знань у студентів він сприяє створенню більш гнучких та адаптивних освітньо -професійних програм, які враховують складність і взаємозв'язок сучасних проблем. Розглянемо основні аспекти цього принципу:

- міждисциплінарна інтеграція дозволяє здобувачам освіти розглядати проблеми та питання з різних точок зору, використовуючи знання та методи з різних предметних галузей, це сприяє більш глибокому розумінню проблеми і розширенню способів її вирішення;

- вивчення різних дисциплін у зв'язку між собою сприяє розвитку комплексного мислення, майбутні вихователі навчаються розглядати питання та завдання з різних сторін, використовуючи інтердисциплінарний підхід до аналізу і вирішення проблем.

- міждисциплінарна інтеграція дозволяє створювати зв'язки між різними галузями знань, студенти можуть бачити, як різні аспекти знань взаємодіють та утворюють цілісну картину світу;

- міждисциплінарна інтеграція робить освітній процес більш цікавим і релевантним для здобувачів освіти, оскільки вона дозволяє їм бачити зв'язки між тим, що вони вивчають, та реальними життєвими ситуаціями.

2. Принцип творчої активності який виявляється в усвідомленні майбутніми вихователями закладів дошкільної освіти мети професійного самовдосконалення, в умінні планувати й організувати свою діяльність, спрямовану на оволодіння методами та прийомами самовдосконалення. Майбутні вихователі мають розуміти, що їхня майбутня робота вимагає постійного розвитку та вдосконалення. Уміння планувати та організовувати свою діяльність - це ключовий елемент творчого підходу. Вихователі повинні бути здатні планувати свої дії та взаємодії з дітьми, враховуючи їхні потреби та індивідуальні особливості. Важливо також організовувати робочий процес так, щоб він був ефективним і сприяв розвитку дітей. Вихователі повинні бути відкритими до нових методик і підходів у роботі з дітьми, постійно розширювати свої знання та навички. Що дозволяє їм бути більш ефективними у своїй професійній діяльності та відповідати вимогам сучасного виховання. Загалом, принцип творчої активності виявляється в глибокому розумінні та усвідомленні майбутнім вихователями їхньої професійної мети, а також в їхній готовності постійно вдосконалюватися та застосовувати нові підходи у майбутній професійній діяльності у закладах дошкільної освіти.

Таким чином, цільовий блок включає в себе підготовчі заходи щодо реалізації моделі розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів. дошкільної освіти засобами інформаційно - комунікаційних технологій.

Структурно-процесуальний блок моделі розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно -комунікаційних технологій включає: компоненти, педагогічні умови і етапи розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти.

Пізнавальна ініціативність майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти включає наступні компоненти: когнітивний, мотиваційний, вольовий, діяльнісний, рефлексивний.

Когнітивний компонент відображає систему знань необхідну, майбутнім вихователям закладів дошкільної освіти для ефективного розвитку пізнавальної ініціативності, та включає систему засвоєних й усвідомлених знань, а також прагнень до освіти та самоосвіти. Когнітивний компонент пізнавальної ініціативності важливий для майбутніх вихователів оскільки важливо, щоб вони були готові постійно навчатися та вдосконалювати свої навички, враховуючи останні тенденції в галузі дошкільної освіти. Когнітивний компонент пізнавальної ініціативності визначає готовність та здатність майбутніх вихователів активно шукати, вивчати та впроваджувати інноваційні методи в роботі з дітьми раннього і дошкільного віку, вони повинні вміти генерувати нові ідеї та застосовувати їх у практиці що є ключовою для успішної роботи вихователя, тому що креативні методи можуть сприяти кращому засвоєнню матеріалу дітьми та створенню стимулюючого освітнього середовища. Майбутні вихователі повинні бути здатні самостійно знаходити актуальні дані та наукові висновки з області дитячої психології та фахових технологій дошкільної освіти. Вихователі повинні бути здатні аналізувати різні педагогічні методи та підходи, оцінювати їхню ефективність та вносити корективи в свою роботу на основі критичного мислення, здатні аналізувати власний досвід роботи з дітьми, виокремлювати успішні та менш успішні педагогічні прийоми, а також вносити корективи на основі цього досвіду.

Мотиваційний компонент пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів реалізується через пізнавальну потребу, ініціативу, самоактуалізацію та самореалізацію. Мотиваційний компонент пов'язаний з мотивами, інтересами, що спонукають здобувачів освіти до активної пізнавальної діяльності, тобто все те, що забезпечує включення суб'єкта освіти в процес активного пізнання і підтримує цю активність протягом усіх етапів професійної підготовки в закладі вищої освіти. Мотиваційний компонент пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів грає важливу роль у формуванні їхньої професійної готовності та успішності в роботі з дітьми раннього і дошкільного віку оскільки пов'язаний з бажанням постійно вдосконалювати свої професійні навички та знання, бажанням брати участь у тренінгах, семінарах та інших заходах для підвищення своїх професійних навичок.

Вольовий компонент пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів грає значущу роль у їхньому активному творчому розвитку та саморозвитку. Воля визначається як здатність визначити мету та наполегливість у досягненні цієї мети. Вольовий компонент пізнавальної ініціативності включає здатність встановлювати амбіційні, але досяжні цілі та працювати над їхнім досягненням, здатність продовжувати працювати над завданням навіть у важкі часи, можливість регулювати свою пізнавальну діяльність, здатність самостійно планувати свій час, самостійно визначати терміни виконання навчальних завдань та ефективно працювати без постійного нагляду викладачів чи наставників, уміння знаходити та реалізовувати власні шляхи розв'язання навчальних або професійних проблем, здатність брати ініціативу у вивченні нового матеріалу, участі в додаткових заходах та проєктах, здатність створювати нові можливості для навчання та розвитку, а не чекати, коли вони з'являться, здатність зберігати концентрацію на освітньому процесі, не дозволяючи різноманітним відволіканням заважати процесу професійного зростання, розвиток власних навичок та прагненню до самовдосконалення.

Діяльнісний компонент пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів сприяє розвитку практичних навичок та готовності до самостійної роботи, що є важливими складовими успішного навчання та професійного розвитку здобувачів освіти. Діяльнісний компонент пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів визначає їхньою активністю в процесі професійної підготовки та готовність використовувати знання у практичних ситуаціях. Означений компонент включає в себе: здатність висловлювати свою точку зору, задавати питання та їх обговорювати; здатність брати активну роль в освітніх проектах, співпрацювати з іншими студентами; здатність брати ініціативи у здобутті практичного досвіду (відвідування наукових семінарах та участь у практичних заходах професійного зростання); здатність використовувати теоретичні знання у різних ситуаціях та вирішенні практичних завдань; здатність брати активну участь у проведенні дослідницьких проєктах; проявляти ініціативу у проведенні або участі в наукових конференціях, семінарах, творчих виставках та інших подіях; здатність самостійно знаходити та аналізувати інформацію з різних джерел; здатність до самостійного вибору і дослідження наукових тем (проблем), що відповідають власним інтересам та амбіціям; готовність до використання творчих та нестандартних методів для вирішення проблем та завдань; активна участь у студентських органах, клубах, волонтерських та громадських ініціативах.

Рефлексивний компонент пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів вказує на їхню здатність аналізувати та оцінювати власний процес навчання, виявляти свої сильні та слабкі сторони, а також удосконалювати свої навички та знання на основі отриманої інформації. Означений аспект є важливою складовою успішного самовдосконалення здобувачів освіти. Рефлексивний компонент пізнавальної ініціативності включає: здатність аналізують свої досягнення та невдачі; об'єктивно оцінювати свої зусилля та результати, розуміючи, що сприяє їхньому успіху, а що потрібно вдосконалити. Майбутні вихователі здатні до рефлексії не обмежуються просто аналізом, вони також активно працюють над тим, щоб покращити свої навички. Що може включати в себе зміну методів навчання, участь у додаткових заходах чи пошук нових джерел інформації. Рефлексивний компонент пізнавальної ініціативності передбачає вміння чітко визнати, чого хоче студент досягти в результаті професійної підготовки і які кроки потрібно вжити для досягнення означених цілей. Однією важливою рисою рефлексійності є здатність адаптуватися до нових умов і освітнього середовища закладу вищої освіти. Здобувачі освіти можуть швидко реагувати на зміни, вносити корективи у свої стратегії та підходи. Рефлексивний компонент пізнавальної ініціативності передбачає уміння ефективно вирішують труднощі, які виникають під час професійної підготовки, здатність аналізувати ситуацію, розробляти стратегії та використовувати різні ресурси для подолання труднощів.

Встановлено, що розвиток пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів дошкільної освіти може бути успішним якщо створити відповідні педагогічні умови: збагачення пізнавальної діяльності студентів змістовими освітніми компонентами, що активізують здатність до самостійного пошуку і презентації нестандартних ідей (новацій) у процесі імпровізації за межами заданої педагогічної ситуації; спонукання до прояву вольової активності у процесі пізнання задля висловлення власних думок щодо вироблення конкретних пропозицій у вирішенні освітніх або професійних завдань; використання інформаційно-комунікаційних технологій у забезпеченні якості професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти.

Розвиток пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій передбачає наступні етапи: професійно-особистісний; професійно-діяльнісний; професійно-методичний. Етапи розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій, їх структура та зміст нерозривно пов'язані з процесом професійно-педагогічної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти.

Так, перший, професійно-особистісний етап, передбачає розвиток у студентів - майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти стійкого інтересу до розвитку пізнавальної ініціативності, створення сприятливих умов для усвідомлення ними необхідності організації самостійної роботи із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій, важливості використання їх у подальшій професійній діяльності.

У процесі реалізації професійно-діяльнісного етапу відбувається актуалізація знань, необхідних для прояву готовності до розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій з урахуванням вихідних цінностей і мотивів здобувачів вищої освіти.

Професійно-методичний етап передбачає інтеграцію отриманих знань, умінь і навичок у цілісну систему для розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Професійно-методичний етап визначає напрями роботи з розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій передбачає створення механізмів контролю та виявлення рівнів розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, усвідомлення особистісного значення розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів заклад ів дошкільної освіти в майбутній професійній діяльності в закладі дошкільної освіти.

Ядром розглянутої моделі розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій є змістово-методичний блок, який містить освітні компоненти: «Вступ до спеціальності»; «Інформаційно-комунікаційні технології в дошкільній освіті»; «Педагогічна практика».

Структурними елементами змістовно-методичного блоку є методи та форми професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти: лекції; семінарські та практичні заняття; ділові, рольові ігри, тренінги; розв'язування педагогічних задач; наукові конференції, семінари; самостійна робота тощо. Кожен етап розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій (професійно-особистісний, професійно-діяльнісний, професійно-методичний) реалізується методами, формами, а також наповнюється власним характерним змістом. Вибір методичного матеріалу, використовуваного на кожному етапі визначався логікою процесу розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій та її наповненням.

Важливим елементом змістовно-методичного блоку є засоби професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти - інформаційно-комунікаційні технології.

Спираючись на наукові праці вчених в галузі використання інформаційно -комунікаційних технологій в освіті [1; 5; 11] доведено, що використання інформаційно-комунікаційних технологій у розвитку пізнавальної ініціативності майбутніх вихователів передбачає: створення інтерактивних та захопливих навчальних матеріалів, розробку віртуальних лабораторій, ігор та завдань, які заохочують активну участь студентів; застосування відеоконференцій та онлайн-платформ для групової роботи та обговорення, використання віртуальних форумів та чатів для обміну ідеями та досвідом; створення можливостей для здобувачів освіти використовувати інформаційно-комунікаційні технології для розробки власних проєктів, мультимедійних презентацій, анімацій тощо; підтримку використання творчих інструментів та ресурсів, таких як графічні редактори, відеоредактори тощо; використання персоналізованих освітніх платформ та програм, що дозволяють здобувачам освіти вивчати навчальний матеріал у власному темпі та обирати навчальні завдання згідно своїх інтересів; застосування онлайн -тестів та адаптивних завдань для оцінки рівня засвоєння матеріалу; використання інформаційно-комунікаційних технологій для розробки систем моніторингу та відстеження особистого прогресу студентів, надання доступу до ресурсів для самостійного вивчення та самопідготовки; використання інформаційно - комунікаційні технології для збору, обробки та аналізу даних щодо успішності студентів; застосування електронних засобів звітності та портфоліо для відстеження розвитку навичок тощо.