Вплив музики на розвиток і становлення особистості молодшого школяра

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

музика школяр особистість

В сучасному світі гостро постає питання впливу навчально-виховного процесу на становлення особистості молодшого школяра. На даний час школа основну свою увагу концентрує на поданні учневі необхідних знань,виробленню вмінь та навичок,але не достатнім чином наголошує на важливість становлення особистості в соціумі. Оскільки це питання є одним з найголовніших,тому всю свою діяльність вчителі повинні направити на навчання учнів самостійно діяти в конкретних ситуаціях,що чекають людину в суспільстві.

Вся діяльність навчання і виховання повинна бути скерована на розвиток особистості в молодшому шкільному віці, бо цей період являється фундаментальним в подальшому розвиткові і становленні особистості молодшого школяра.

Проблема становлення особистості молодшого школяра протягом багатьох років інтенсивно досліджувалась як вітчизняними так і зарубіжними вченими: психологами, педагогами. Фундаментальною основою для дослідження стали праці, які розкривають методику впливу навчання і виховання на становлення особистості молодшого школяра. Л.І.Божович,Р.А. Жданов,Л.К. Максимов,В.Г. Асєєв,Дж.Андерсон,Е Доунс,Т.Едвард,К.Кларк.

Незважаючи на значну кількість праць дана проблема і зараз носить актуальний характер і є однією із помітних умов взаємодії навчання і виховання їх впливу на школяра.

Зважаючи на актуальність даної теми в курсовій роботі детально описані фактори та процеси, що мають безпосередній вплив на формування особистості дитини саме в молодшому шкільному віці. В роботі подані основні положення щодо ролі навчально-виховної діяльності на формування школяра, а також інших чинників: друзів,колективу,сім'ї,що являють собою не менш вагомий вплив у даному процесі. Важливе значення надається впливу музики, як дисципліни мистецького циклу, на розвиток і становлення особистості, її креативності та формуванню здібностей.

Курсова робота містить в собі матеріали ,що визначають вагомий внесок музичного мистецтва у розвитку основ виявлення особистості,вміння себе реалізувати починаючи з молодшого шкільного віку,який і становить фундаментальну основу становлення особистості школяра. Тому зважаючи на необхідність дослідження та реалізації було використано різні методи та способи роботи з дитячим колективом,що відіграло роль у описі основних процесів становлення особистості. Велика кількість експериментальних досліджень та спостережень,зокрема за колективними та сімейними відносинами, експериментів із самими учнями ,показала необхідність огляду даної проблеми саме в молодшому шкільному віці, тобто в роки коли дитина має певні навички колективних відносин у дитячому садку та зазнала впливу сімейних стосунків. Саме в період молодшого школяра на її особистість інтенсивно впливає школа та шкільний колектив. З огляду на це можна говорити про значні зміни індивідуальності молодшого школяра та розвитку його особистості в процесі його соціалізації. Детальний розгляд впливу навчально-виховного процесу показав необхідність та актуальність даної теми. Отож,вагоме значення, для подальшого розвитку суспільства ,має становлення особистості молодшого школяра у процесі навчання та виховання.

1.Становлення особистості молодшого школяра в процесі навчання та виховання.

Становлення особистості кожної людини являється надзвичайно важливим процесом її розвитку починаючи з молодшого шкільного віку й до завершення її формування.

Щодо дітей молодшого шкільного віку, то варто зазначити особливості цього періоду розвитку: активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму, рухливість нервових процесів, істотні зміни в органах і тканинах, що відбивається на психологічних особливостях розвитку дітей молодшого шкільного віку. Першою і найважливішою зміною в житті даного типу дітей це є криза пов'язана з віковими особливостями, тобто криза семи років. Варто зазначити, що періоди кризи відбуваються в різних структурних особливостях віку. Проте, криза семи років є чи не найособливішою в житті людини, оскільки безпосередньо пов'язана з переходом дитини на нову суспільну ланку. Дана криза відділяє дошкільне дитинство від молодшого шкільного віку - це криза саморегуляції, яка нагадує кризу першого року. Семирічна дитина не може стримувати свої почуття,не вміє керувати ними. В цей період можуть виникати значні труднощі у вихованні, дитина замикається в собі і часто стає некерованою. Це зумовлено тим, що в дитини виникло нове для неї внутрішнє життя, безпосередньо не пов'язане з оточуючими, як наслідок змінюється структура поведінки, дитина переходить на новий вік. Якщо криза трьох років була пов'язана з усвідомленням себе як активного суб'єкта у світі предметів, то криза семи років характеризується усвідомленням свого місця в суспільстві, що несе в собі докорінні зміни самосвідомості. Це період зародження соціального «Я». В цей період діти молодшого шкільного віку, яким і притаманний даний вид кризи, прагнуть переходу до нової соціальної ситуації. У сучасних умовах це виражається насамперед в бажанні дитини йти до школи, стати учнем. Усе, що стосується навчання виходить на перший план, а те, що пов'язане з грою, стає менш важливим, тобто навчальна діяльність є провідною у процесі становлення молодшого школяра.

Процес навчання має свої характерні особливості. Їх своєрідність полягає в тому, що зміст в основному викладають наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способи розв'язування завдань, а їх основна мета та головний результат - засвоєння наукових знань та відповідних умінь.

Перехід дітей до положення школярів зобов'язує їх вчасно вставати, приходити в школу, додержувати правил шкільного життя незалежно від того хочеться чи не хочеться це робити, виконувати обов'язкові завдання, переборювати труднощі в роботі.

Успіхи й невдачі у навчанні перебувають під постійним контролем вчителя, батьків тощо. Учні по-різному реагують на вимоги вчителя залежно від особливостей індивідуальної їх готовності до навчальної діяльності в школі. Одні поводяться цілком адекватно цим вимогам, інших вимоги гальмують і викликають у них надмірну стриманість, деякі не приймають вимог і навіть намагаються діяти всупереч їм. Діти, які не були в дитячих садках не рідко губляться в новій обстановці, не зразу знаходять основи для контакту з учителем та однокласниками. Звідси стає зрозумілою вся важливість індивідуального підходу до дітей у керуванні процесом їх входження у шкільне життя з його новим змістом, формами і об'єктивними вимогами, які повинні збігатися з суб'єктивними вимогами учнів до себе самих, внутрішніми регуляторами їх поведінки. Важливу роль у становленні такої саморегуляції поведінки молодшого школяра відіграє оцінювання, а згодом і самооцінювання його дій і вчинків. Ефективність використання об'єктивності оцінювання і методу похвали і заохочення в молодшому шкільному віці має своє відображення в подальшій навчальній діяльності школяра, оскільки в цей період діти оцінювальне судження сприймають як справжню подію, саме конкретна, об'єктивна оцінка, вільна від заниження й завищення досягнень учня, спрямовує його на подолання недоліків у роботі, спонукає домагатися кращих результатів.

Майже всі діти приходять до школи з прагненням вчитися, вони ставляться до учіння як до серйозної, суспільно важливої діяльності. Проте через деякий час ставлення окремих дітей до школи змінюється. Основною причиною цих негативних явищ є недосконалість організації навчально-виховного процесу, яка виявляється в недостатній активізації учбової діяльності учнів,з окрема їх мислення, у надмірному захопленні вправами спрямованих на формування різних навичок.

Важливе значення має ставлення учнів до вчителя. Учбова діяльність учнів проходить по-різному, залежно від досконалості методів керування нею вчителем. На цій діяльності негативно позначаються такі хиби в роботі вчителя, як багатослів'я, несистематичність і надмірна стислість викладу, зловживання розважальними засобами.

Істотну роль у навчанні молодших школярів відіграють наочності,що є засобом донесення до учнів чуттєвих даних,засобом розвитку здатності сприймати різноманітні явища навколишньої дійсності.

Отже,освіта в Україні сприяє розвитку індивідуальності кожної дитини починаючи з дитячого віку. В процесі психологічного формування особистості виробляється здатність дитини усвідомлювати свої дії та їх результат. Чим більше розвивається дитина як особистість,тим більше вона стає самостійно, відносно незалежною,здатною навчатись. На кожному етапі свого розвитку дитина посідає певне місце в доступній для неї системі суспільних відносин,виконує певні обов'язки. Розвиток особистості проходить ряд стадій,що включають спосіб життя, структуру психічної діяльності, рівень розвитку її змістової, мотиваційної і операційної сторін.([7, 379]

Особливий вплив на формування дітей шкільного віку має виховання, в процесі якого закладаються основи тих якостей і властивостей, що виявляються принциповістю, вимогливістю, культурою та іншими моральними якостями, що сприяють позитивному формуванню особистості дитини. Дитячий вік є фундаментальним в подальшому житті людини. Виховання людини триває майже все життя, воно має важливий вплив на становлення особистості. Існує три фактори без яких неможливе становлення особистості:соціальний, біологічний, активність особистості. Відомий радянський психолог І.Божович припускала, що особистість народжується двічі - вперше в три роки, коли дитина починає вживати займенник «Я», та вдруге - при досягненні нею дорослості. Молодший шкільний вік є важливою ланкою у розвитку дитини, бо в ньому відбувається підняття дитини на нову якісну сходинку, що викликає в неї здатність діяти самостійно, а не відповідно до вимог дорослого. У цей період відбуваються зміни у структурному складі розуму школярів: під впливом навчання в інтелекті дитини підвищується питома вага мислительних і мовних компонентів, їх взаємозв'язки. Відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму, зростає рухливість нервових процесів, дещо збільшується урівноваженість процесів збудження і гальмування, зростає роль другої сигнальної системи в аналізі і синтезі вражень зовнішнього світу.[4, 45] Основною особливістю цього віку є зміна соціальної позиції дитини. Розвиток психіки здійснюється насамперед на основі основної діяльності школярів - учіння, яке змінює мотиви їхньої поведінки та відкриває нові джерела розвитку пізнавального та особистісного потенціалу.

Особливе значення у становленні особистості відіграє емоційна сфера. Молодші школярі емоційно вразливі, але поступово вони оволодівають уміннями керувати своїми емоційними станами, стають врівноваженішими. Формується моральне почуття дитини. Шкільне навчання сприяє розвитку вольових якостей молодших школярів: діти набувають здатності довільно регулювати власні психічні процеси поведінки. Важлива роль при формуванні вольових якостей належить навчанню, яке вимагає від учнів усвідомлення і виконання своїх обов'язків. Формування особистості молодших школярів відбувається з однолітками, друзями, дорослими, що оточують дітей. Успіх і формування характеру дітей цього віку залежить від єдності вимог школи і родини, позитивного прикладу дорослих. Тому, виходячи з цього кожен вчитель повинен знайти індивідуальний підхід до дітей, усвідомити те, що процес навчання у кожної дитини проходить по- різному. Слід шукати ті шляхи подачі матеріалу, які б позитивно впливали на особистість дитини. Педагог повинен приділяти увагу розвитку морально-естетичних цінностей дітей, адже ті основи які діти отримують в молодшому шкільному віці мають великий вплив на формування особистості в подальшому.

Виховувати особистість можна і в процесі навчання , що є основним, хоча і не єдиним шляхом формування підростаючого покоління. Навчання виховує учнів, уводячи їх в багатий світ людських, наукових, мистецьких, технічних, культурних надбань. Воно виховує їх художніми образами, науковими знаннями, ідейною спрямованістю. Навчання дає учням розуміння законів розвитку природи і людського суспільства, знання людей, їх відносин і якостей, ознайомлює з минулим і сучасним нашої Батьківщини, з перспективами її розвитку, з творчою працею українського народу. Чим активніше і свідоміше учні оволодівають знаннями, чим більше самі продумують їх, тим більше зростає значення цих знань у формуванні їхнього наукового світогляду, ідейних переконань, патріотичних поглядів, готовності керуватися ними в своїй поведінці.

Навчальна діяльність ніколи не буває справою чистого інтелекту. Вона завжди включає емоційні і вольові процеси, які впливають на його освітні і виховні результати. Сприятливі умови для виникнення позитивних емоцій складаються всюди, де учні активно вчаться, думають, розв'язують пізнавальні і практичні задачі, переживають задоволення від поповнення багажу знань, радощі, переборення труднощів і здобуття успіхів у роботі. Нагромаджуючись і узагальнюючись, ці емоції переростають у такі стихійні почуття, як любові до знань, допитливість, що стають основою розвитку, пізнавальних, читацьких інтересів учнів. Тим самим збагачуються внутрішні спонукання до навчальної діяльності, або її мотиви. Навчання може успішно йти вперед оскільки воно виховує ці мотиви. Воно є процесом, успіх якого залежить від того, як учень себе «підкріплює» своїми результатами.

Дані спеціальних обстежень показують, що безпосередньою причиною неуспішності певної частини учнів різного шкільного віку є слабкість мотивації навчальної діяльності. Звідси стає зрозумілим, яке велике значення в усіх заходах щодо посилення активної ролі навчання в розвитку учнів має виховання у них належних мотивів, зокрема інтересу до знань, бажання вчитися. Від мотивів залежать як ближчі, так і віддалені результати розвитку. Виховання в учнів бажання вчитися так само важливе, як і формування практичних умінь і навичок та збагачення їхнього інтелектуального розвитку - це взаємопов'язані завдання школи, нездійсненні одне без одного. Любов до науки, бажання вчитися та інші мотиви навчання є своєрідними властивостями особистості. На відміну від знань, умінь і навичок вони є непрямими, а опосередкованими, більш віддаленим і узагальненим результатам навчально-виховної роботи. Цих властивостей не можна просто навчитися. Але їх можна і треба формувати, використовуючи для цього всі засоби навчання, в тому числі й зацікавлене, любляче ставлення кожного вчителя до своєї справи.

Особливо складний характер мають моральні якості особистості, що визначають її ставлення до інших людей, до суспільства, до Батьківщини. Вони завершують формування особистості і особлива роль належить школі. Шкільне навчання має цілий ряд засобів для досягнення цієї мети. Воно поступово озброює учнів науково обґрунтованими поняттями про моральні норми суспільної поведінки, про добро і зло, розвиває моральну свідомість, дає знання необхідні для розвитку цілісної особистості школяра.

1.1 Розвиток особистості молодшого школяра в сім'ї

Поряд зі школою сім'я та дім являються тими важливим осередками, які мають значний вплив на розвиток і формування особистості. Роль школи є чітко зрозумілою: формування практичних знань умінь і навичок школярів, їх навчання і розвиток ,а також становлення основ їх моральних якостей, що в подальшому формують особистість кожної дитини зокрема.

Цікаво, який вплив належить сім'ї в цьому важкому процесі становлення і розвитку особистості дитини в молодшому шкільному віці. Щоб дати відповідь на це запитання варто перш за все визначити вплив сімейних стосунків на дитину взагалі, а вже потім поділяти ці впливи на різні вікові категорії. Отож, розглядаємо з самого початку. На стадіях розвитку ембріона починає формуватися його генетична інформація одержана від батьків, тобто певний код ДНК. Слід враховувати, що на етапі ембріонального розвитку в дитини немає сформованих всіх психічних процесів, особливо умовного характеру, тобто все відбувається на інстинктному рівні і не носить свідомого визначення. В період зародження отримується певна основа якостей характеру, здібностей, а отже майбутніх умінь і навичок. В цей час ще немає поняття сім'я ї дім, йдеться мова про фізіологічне формування організму дитини і його подальші особливості пов'язані з особливістю кожного з батьків. Відбувся певний процес розвитку і дитина появляється на світ. В період її реального життя легше спостерігати впливи батьків на її розвиток і формування. Оскільки, в ембріональному періоді ми не маємо можливості достовірно перевірити вплив музики, яку слухає мама, чи її самопочуття, на плід, а також як дитина реагує на голос свого батька, що є найближчими з її оточення. Хоча сотні американських дослідників в один голос наголошують на важливість цих процесів.

Отже, дитина появилася на світ, вона відчуває голод, холод, спрагу, біль, тепло, що є виключно інстинктного характеру. Але поряд з цим вона має здатність відчувати піклування рідних, любов батьків і як не дивно ці процеси являються фундаментальними в її розвитку і подальшому становленні, в її відкритості і бажанні спілкуватися. Як свідчить експеримент, діти до яких часто говорили батьки, з якими гралися рідні і яким приділяла значну увагу сім'я відрізняються від інших: вони значно швидше починають говорити , в них краще розвинені психічні процеси, вони граються, і відкритіші у спілкуванні, а це є важливою основою подальшого успішного формування їхньої особистості і індивідуальності. На відміну від дітей «мауглі», які виділяються в сучасному суспільстві, діти розвитку яких сприяє сім'я без жодних труднощів йдуть до садочку, добре контактують з іншими дітьми, успішно виконують ігрову діяльність. Саме на таких ранніх етапах життя чітко і виразно виявляється вплив сім'ї на дитину, стає зрозумілою роль батьків і місце яке вони займають у її житті. Саме батьки з перших років життя є фундаторами розвитку психічних процесів у своїх «чад», вони забезпечують їх активність, граються не тільки в розважальні ігри , а й розвиваючі, навчають дітей до праці, елементарних вмінь по догляду за собою, чистотою свого тіла, елементарною гігієною, вчать дітей вміло і раціонально використовувати свій час. І чи не найважливішим в цих процесах є власний приклад батьків.

Звичайно діти повинні довіряти своїм батькам, що є основою всіх сімейних відносин. Поряд з цим слід вказувати на негативність фізичних методів впливів батьків, не варто силою заставляти здійснювати дитину певний вид діяльності, особливо навчання - це викличе в неї ненависть до нього, а також недовіру до батьків. Спостерігаючи за дітьми, що стають жертвами фізичних впливів та за їхньою поведінкою, чітко виражений особливий стиль та характер їх відносин: вони не довіряють батькам, не виконують їх доручень, замкнені у собі, мають негативне бачення на світ у все що в ньому відбувається. Такі діти не люблять своєї сім'ї і хоча не свідомо, але як найшвидше прагнуть покинути її, часто тікають з дому, особливо це проявляється в молодшому шкільному віці, коли дитину карають за погану оцінку, чи невиконання домашнього завдання. З таких ситуацій часто постає питання, як сім'я впливає на дитину і чи дасть це позитивні зміни у формуванні її особистості. Отож, наступний і один з найважливіших періодів розвитку людини - це шкільний вік.

« 1 вересня Оленка вдягається до школи, варто було бачити здивоване обличчя дівчинки, яке сповнювалося радістю і натхненням, сьогодні вона школярка. «Так, я доведу батькам, що я не «бездар» - промайнуло в голові дівчинки, яка до кінця й не усвідомлювала значення цього слова. Гарно вдягнена, з білими бантиками дівчинка чекала поки тато-бізнесмен повернеться з роботи і відвезе їх з мамою до школи. Дівчинка з нетерпіння очікувала цього моменту, вдягнула ранець, взяла квіти і мовчки спостерігала, як мама вдягається. «Чого вилупилась?»- раптом почула дівчинка. « та я…….та я»- невпевнено промовила Оленка і з сльозами побігла в іншу кімнату. Настрій зник і посмішки як не було на обличчі дівчинки. Через декілька хвилин приїхав тато і ї криком Світлано бери Олену і швидко в машину в мене немає часу, звернувся до своєї дружини. Жінка вхопила дівчинку за руку, а Оленка й не помітила як зі стовбура квітки крапнула вода на її чисту нову кофтину. «Ну ти й свиня» - мовив тато. Засмучена дівчинка мовчки сіла в машину, настрій було зіпсовано, вона вже й не хоче бути школяркою, а яка може бути мова про навчання»

( В поданому спостереженні змінені імена реальних осіб,а також їх професії)

Роблячи оцінку ситуації, видно великий вплив сім'ї на дитину, особливо молодшого школяра, а також внутрісімейні відносини, що в подальшому формують особистість дитини. Молодший шкільний вік - це період зародження особистості, становлення її фундаменту, оскільки школяр тільки починає усвідомлювати свою важливість в суспільстві, та виконує суспільно- корисну діяльність - учіння, що є основною характеристикою особистості. На цьому етапі важлива роль належить сім'ї , де діти проводять більшу частину свого часу. Досі йшлася мова про негативний вплив сімейних відносин на подальший розвиток і становлення особистості молодшого школяра. Проте, не варто відкидати важливість позитивного впливу батьків на дитину: їх власний приклад. Гуманне ставлення батьків один до одного, прояв терпеливості, люблячі і дружелюбні стосунки всіх членів сім'ї. Взаємодопомога, а також приділення уваги дитині, як повноправному члену сім'ї, повага до її думки. Саме ці фактори сприяють позитивному розвитку особистості. Батьки, які допомагають дітям виконувати завдання, з повагою відносяться до них завжди користуються авторитетом у своїх дітей, ї їх ідеалом і мають великий вплив на своїх дітей.[2, 164,165].

Важливий вплив мають батьки на успіхи у навчанні дітей. Американський психолог Г. Крайг, узагальнюючи дослідження своїх колег, виділив три ознаки у поведінці тих батьків, у яких діти мають хороші результати у навчанні.

1.Батьки мають реальні уявлення про поточні досягнення своїх дітей. Такі батьки допомагають дітям розвивати впевненість у собі, заохочують до виконання відповідних віку завдань у школі та дома.

2.Ставлення батьків до дітей відрізняється теплотою і любов'ю. Вони використовують методи контролю і підтримки дисципліни, характерні скоріше для авторитарного, ніж авторитетного стилю. Діти знають межі дозволеного, але при цьому почувають себе в безпеці і знають,що вони бажані і любимі.

3.Батьки постійно спілкуються з дітьми, читають їм книги, уважно вислуховують дітей, розмовляють з ними, підтримують інтерес до пізнання.[2, 128].

Розлучення батьків, насилля в родині створюють сильні стреси у дітей і суттєво впливають на їх шкільне навчання. Ще до розлучення батьків молодший школяр здатний помічати неполадки між батьками, що створює в нього емоційну напругу та різні уявлення про те, що буде з ним після розлучення батьків. У більшості випадків у таких дітей знижується навчальна успішність. Коли ж настає розлучення, у молодшого школяра з`являється почуття суму, гніву, тривоги. Дитина стає пригніченою, або занадто вразливою і, у більшості випадків, починає погано вчитися, стає неслухняною, а у 4 класі може втратити емоційний зв'язок з родиною. Неповна родина по-різному впливає на навчальні успіхи молодших школярів. У тих випадках, коли мати-одиначка не має постійної праці, матеріально незабезпечена, в неї виникає постійна емоційна напруга, депресія, невротична тривога. Все це у більшості випадків негативно відбивається і на емоційному стані дитини, її розумовий розвиток, на успіхи в навчанні. Дещо краще становище у того молодшого школяра, де мати-одиначка має постійну роботу, яка їй подобається. У такій неповній родині часто спостерігається високий рівень самоповаги і відносно сильне почуття родинної єдності і солідарності. Це створює позитивні умови для успішного навчання дитини.

Отже, велике значення у розвитку морально-естетичних цінностей та засвоєнні норм і правил поведінки має дім, зокрема сім'я. Саме сім'я відіграє основну роль у становленні особистості. В спілкуванні з рідними діти проводять більшу частину свого часу. Саме в сімейних стосунках в дітей формується почуття обов'язку до себе та інших. Особливе значення має власний приклад та авторитет батьків. Спостерігаючи за розвитком особистості дітей молодшого шкільного віку випливає, що сім'я , в цьому процесі, є домінуючим інститутом. Психологічний клімат сім'ї - це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину, її позитивне або негативне самопочуття. Від цього залежить спрямованість і активність дитини. Спостерігається загальмованість соціального і розумового розвитку дітей, які перебувають поза сім'єю. Мала кількість особистісних контактів є суттю самотності, стає джерелом багатьох негативних явищ і служить причиною серйозних особистісних порушень не лише дітей, а й дорослих. Сім'я, як мала група, створює своїм членам такі умови, які допомагають їм відчути свою приналежність до суспільства. Залежно від ступеня участі дитини в житті сім'ї проявляється більший, чи менший її вплив на формування особистості.

Дитина стає особистістю навчаючись, засвоюючи духовні надбання людства. Вона вчиться не тільки під час соціальних занять, а й в процесі щоденного спілкування з дорослими,у грі і праці. Значення навчання вжитті особистості далеко виходить за межі дитинства і юності. Воно зберігається і на пізніх етапах її життєвого шляху. В наш час особливої актуальності набуває прислів'я «Вік живи - вік учись». Все життя вимагає, щоб молоде покоління не вдовольнялося досягненнями освіти й культури, науки і техніки, і це надзвичайно помітно в 21 столітті. Система навчання й освіти в нашій країні ставить своїм завданням забезпечувати всебічний розвиток особистості, формування її духовної й моральною культури. У нашому суспільстві об'єктивні і соціальні можливості для забезпечення певного добробуту і вільного розвитку всіх членів суспільства. Однак реалізація цих можливостей не відбувається сама собою, вона залежить від того, як використовуються ці умови, що є в нашому суспільстві, як здійснюється педагогічне керівництво розвитком підростаючого покоління, і передусім від того, як будується процес його навчання. Отже, в наш час особливої актуальності набуває проблема становлення і розвитку особистості кожної людини зокрема. Особливо варто зазначити важливість цього питання в молодшому шкільному віці, коли дитина тільки починає формуватися як особистість. В цей період розвитку на неї впливає ряд факторів. Серед яких найважливіше місце належить школі і шкільному колективу, а також сім'ї та батькам, що мають безпосередній вплив на дитину дошкільного віку.

Як кажуть, особистість людини неповторна в її індивідуальності. Діти семи років є сформованими індивідуальностями з власним бачення, власною думкою, та переконаннями, хоча в цей період їхні прагнення часто бувають хибними. Саме тому, слід враховувати всю діяльність дітей молодшого шкільного віку і піддавати її керівництву дорослих для направлення в певне русло. Оскільки індивідуальні риси є сформованими - це чітко проявляється в поведінці. Але незважаючи на це особистість дитини й надалі продовжує своє формування і становлення.

1.2Вплив дитячого колективу на формування особистості дитини

Варто зазначити. що крім сім'ї молодший школяр перебуває і в інших середовищах, які мають певний вплив впливають на розвиток його особистості. Одним із таких середовищ є колективи починаючи від дошкільних і закінчуючи різними секціями чи групами в яких може реалізовувати свої можливості школяр. Варто зазначити що будь-які відносини між членами колективу та його керівниками мають безпосередній вплив, саме в таких групках діти вчаться дружелюбності, здільності, терпеливості, що й являє задатки становлення особистості. Одним із вагомих факторів, що впливає на процес формування особистості молодшого школяра є шкільний колектив в якому дитина перебуває більшу частину свого часу.

Як говорив А.С Макаренко виховні можливості шкільного навчання значно розширюються, коли в цю справу включається учнівський колектив, коли педагоги дбають про його організацію і вміло, тактовно керують відносинами.

Вплив колективу на формування особистості молодших школярів залежить від того, яку участь бере учень в житті колективу, в активному підтримуванні колективних взаємовідносин, в обговоренні й оцінці позитивних і негативних учинків інших членів колективу, в якій мірі він виступає при цьому як суб'єкт виховного впливу на них. Активна роль молодшого школяра в житті колективу, в свою чергу, зв'язана з тим, яка його внутрішня позиція щодо колективу. Моральні якості особистості зароджуються в її діях, у яких виявляється її ставлення до інших людей, до своїх обов'язків, до колективу . Формування моральних мотивів поведінки не завжди проходять гладко. Нерідко виникають конфлікти у взаємовідносинах особистості з навколишнім середовищем(з іншими учнями, батьками, педагогами), що переростають далі у внутрішні конфлікти, до яких спричиняються й негативні впливи деяких елементів позашкільного оточення.

Особистість повинна виховуватися не тільки засвоюючи впливи суспільства. А й чинити їм опір! Важливим є не лише те, що дитина засвоює, але й те під впливом яких мотивів вона це відкидає. Звичайно, в молодшому шкільному віці особистість не настільки сформована, щоб чинити чіткий опір, але педагогічна діяльність вчителя повинна бути спрямована на виховання дитини в колективі і через колектив, щоб в подальшому учні мали змогу самостійно скеровувати свою діяльність таким чином, щоб усвідомлювати свої дії і дії оточуючих їх людей і давати їм оцінку.

Виховання моральних якостей особистості успішно здійснюється, якщо воно пробуджує у неї прагнення до самовиховання і керує його реалізацією.

Щодо колективних відносин, тож їм слід надати важливе місце в процесі становлення особистості дітей молодшого шкільного віку. Дехто з учнів вперше в своєму житті знайомиться з поняттям колективу і дружніх відносин у ньому, особливо це стосується дітей які попередньо не відвідували дошкільні заклади освіти. Саме такі школярі частіше за інших бувають замкнені в собі і віддалені від колективу. Тому вмілий педагог повинен таким чином організувати роботу в дитячому колективі, щоб кожен його учасник відчував себе вільним, повноправним і потрібним. Тоді такий колектив буде приречений на подальше існування і створюватиме фундамент гуманних відносин.

Спостерігаючи за дітьми молодшого дошкільного віку і їхньою поведінкою в колективів можна прийти до певних висновків. Першокласники спілкуються переважно в процесі виконання навчальних завдань або під впливом зовнішніх обставин(учні сидять за однією партою). Стосунки між дітьми в класі складаються за допомогою вчителя. Як правило, більшість першокласників відтворює в своєму ставленні до них ставлення вчителя не усвідомлюючи критерії, з яких він підходить у своїй оцінці тих чи інших учнів. У 1 і особливо 3 класі виникають короткочасні об'єднання, які іноді переростають у досить стійкі мікро колективи шкільного й позашкільного характеру. Ці об'єднання як правило неформальні і їх структура часто змінюється. Проте, у 10-12років ці групи набувають рис колективу і відіграють важливу роль в процесі формування особистості дитини.

Особливо помітний тиск колективу, або певної групи на дітей молодшого шкільного віку, який може бути позитивним та негативним. Негативному впливові більше піддаються хлопчики. Такі групи дітей важко зруйнувати простою забороною. Шляхом організації співробітництва, дружніх стосунків між дітьми та окремими групами можна сформувати класний колектив. В такому об'єднанні в дітей, як правило, дружні відносини. Дружба молодших школярів буває різною. В одних випадках вона може базуватися на тому, що одному подобається командувати, а іншому - підпорядковуватись. В деяких випадках один може сприймати іншого як модель, яку треба навчити, як «правильно» поводити себе, одягатись тощо. У третіх дружба базується на рівноправ'ї , без чітко виражених ролей. Молодші школярі здатні оцінювати моральні якості оточуючих людей при визначені ідеалів та людей які їм не симпатизують. Ця здатність чітко проявляється в учнів третіх класів. Учні цього віку оцінюють таку здатність особистості, як вміння спілкуватися, знаходити спільну мову, готовність постояти за себе і захистити слабшого.

У межах молодшого шкільного віку змінюється зміст і якість скарг дітей один на одного. Першокласник, на якого скаржаться, здебільшого не ображається, оскільки скарги в учнів першого і навіть другого класу мають особливий зміст. Скарги першокласників є наслідком намагання дитини сумлінно й відповідально виконати класне завдання, шкільні правила поведінки. Тому учні першого класу не тільки намагаються самі виконати вимоги вчителя. А й турбуються про те, щоб всі учні класу чинили згідно встановлених правил. Під кінець 2 і в 3 класі ця форма впливу дітей один на одного змінюється і скарги набувають зовсім іншої якості. Іноді вони мають характер «ябед». Тому учні третього класу починають сприймати скаргу як щось негативне, а учень, який тихенько поскаржився на товариша, засуджується колективом класу.

Роблячи висновок з даних спостереження, ми бачимо велике значення і вплив колективу починаючи з молодшого шкільного віку, в якому він зароджується, на подальше становлення особистості дитини. Оскільки, саме колектив має великий вплив на рівень самооцінки учнів, яка формується внаслідок досягнених успіхів та невдач у попередній діяльності. [3, 177]. Звичайно стосунки між дітьми і їх взаємовпливи мають велике значення та вплив на характер дітей молодшого шкільного віку, особливості їх спілкування між собою й з дорослими людьми, а також формують їх особистісні якості. Проте не слід відкидати важливості педагогічного керівництва вчителя стосунків в колективі, адже саме педагог в молодшому шкільному віці є фундатором класного колективу, його керівником, а отже має найбільший вплив на кожного з членів учнівського колективу, що в подальшому сприятиме його важливості і позитивних впливів на формування особистості і індивідуальності кожного учня зокрема.

2.Вплив музики на розвиток і становлення особистості молодшого школяра

Становлення особистості молодшого школяра в процесі навчання і виховання відображається у яскравому розвитку його розумових здібностей. Крім рис характеру, темпераменту дитини на подальше становлення впливають здібності дитини, які розвиваються в процесі праці та удосконалення. Розвиток задатків та переростання їх у здібності власне і відбувається в процесі навчання і виховання, що безпосередньо, перебуваючи в тісному взаємозв'язку, впливають на формування особистості.

Варто зазначити, що на розвиток творчих здібностей дитини великий вплив має музика, як вид мистецтва, так і навчальний предмет. Саме уроки музики мають позитивний вплив на загальний емоційний стан дітей, вони викликають в них радість та задоволення.[Див.дод.№2] Діяльність, яку виконує вчитель музики спрямовуючи у потрібне русло в процесі навчання і виховання може внести помітний вклад у формування особистості дитини. І лише вмілий педагог з яскраво вираженими музичними здібностями може прищепити в дітей любов і інтерес до цього навчального предмету. Приділяючи увагу розвитку творчих здібностей ми сприяємо багатогранному розвитку особистості дитини, адже в період молодшого шкільного віку всі процеси необхідні для занять на уроках музики є сформованими в достатній мірі, а сам навчальний предмет яскраво поєднує в собі освітню і виховну функції.

Виховуючи дітей силою впливу музики, вчитель ступає на новий щабель на шляху до цілісності формування його індивідуальності й неповторності, що в свою чергу, сприяє кращому формуванню його особистості. Варто зазначити, що саме практичні заняття музичним мистецтвом викликають в дітей найбільше емоцій, вони заохочують їх. Таким чином реалізовується виховна функція на шляху до становлення особистості. Слухаючи музику діти вчаться сприймати красу оточуючого світу, в них виховується любов і почуття прекрасного, повага до Батьківщини та ряд інших моральних якостей.

Слухання музики - один із важливих видів музичної діяльності. В процесі слухання формуються і виховуються естетичні смаки школярів, збагачується їх кругозір, розвиваються інтелектуальні здібності учнів. Під час слухання формуються різні види психічних процесів: уява, мислення, що в подальшому сприяє кращому формуванню особистості. Основне завдання, що стоїть перед вчителем музичного мистецтва, в процесі слухання музики - навчити учнів любити, розуміти, уважно слухати музику та емоційно відгукуватись на неї.[Див.дод.3] Відомий педагог Асаф'єв писав: «Слухання музики - це одна із форм, яку слід використовувати,як гімнастику музичного відчуття та свідомого сприйняття»[13,44]

Враховуючи ці особливості впливу слухання музики варто зазначити, що в процесі заняття музичною діяльністю діти збагачуються духовно та інтелектуально. Всі ці чинники позитивно впливають на формування особистості молодшого школяра і сприяють його кращому розвитку.

Неможливо не зазначити великого впливу музики на загальний фізичний стан організму: покращується кровообіг, серцебиття, дихальна та опорно-рухова система. Крім позитивного психологічного впливу на особистість, уроки музики добре впливають на фізичний розвиток дитини.

Багато композиторів у своїй творчості зверталися до написання творів для дітей. Серед них помітний вклад належить А.Філіпенку, Я.Степовому, Н.Шевченко, Н.Александровій, М.Любарському, П.Козицькому, Б.Фільц та іншим. Вагоме місце у цій сфері слід віддати основоположнику української класичної музики М.Лисенку. У доробку цього композитора є дитячі опери розраховані на різну вікову категорію дітей. Лисенко чітко розумів вікові особливості розвитку дітей і враховуючи ці чинники створив три дитячі опери: »Коза Дереза», »Пан Коцький», »Зима й весна». При спостережені за дітьми під час перегляду цих опер, варто зазначити те, що школярі з цікавістю сприймають різні музичні картини. В них формуються музичні здібності, а сам сюжет опери носить виховуючий характер. Слід сказати, що у молодших школярів помітне місце у діяльності займає гра, з її позитивним впливом. Сприймаючи такі постановки, як дитячі опери Лисенка, діти ніби у формі гри здобувають необхідну порцію матеріалу. Що це означає? Музична діяльність у дітей формує певні здібності, розвиває їх інтелектуально має певний моральний вплив. Як бачимо ці фактори вносять позитивні кроки у становлення особистості дітей. Більшість музичних творів для дітей створюються композиторами з урахуванням їх віку, значення і впливу даної музичної композиції на дитину.

Ми бачимо, що унікальність освітньої галузі мистецтва полягає в тому, що в сучасні школі предмети повинні сприяти розвитку емоційно-моральної культури особистості, безпосередньо спрямовуючи свою діяльність на розвиток уяви і творчих здібностей школярів. Заняття музичним мистецтвом корисні для здоров'я, покращують загальну успішність учня і здатність до повноцінної творчості. Найважливішим принципом структури музичної освіти повинне стати єдність двох начал: пізнання природи музики через імпровізаційний особистісний досвід і активне сприймання її через різноманітні форми кращих зразків музичного мистецтва. Музика не повинна відриватися від життя дитини, її внутрішнього світу, особистого досвіду, навколишньої дійсності. Результатами занять повинні стати: зростання інтересу і любові до музики, розвиток музично-образного мислення, здатність міркувати про музику, співпереживати образи які вона виражає, становлення музично-естетичного смаку, потреби у спілкуванні.

Отже, музика має великий вплив на становлення особистості молодшого школяра, бо саме в цей період життя важливим є не лише інтелектуальне, а й естетичне виховання дитини, що несе у собі позитивний вплив на розвиток і становлення особистості школярів. Уроки музики передбачають не тільки навчальний і виховний процес, а й активний розвиток особистості.[8, 150]

2.1Аспекти використання методів проекту на уроках музики в початковій школі

У сучасному швидкозмінному соціальному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісний розвиток дитини, значною мірою залежить від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання. Національна система освіти має відповідати викликам часу і потребам особистості, яка здатна реалізовувати себе в суспільстві, що постійно змінюється. Такі цілі зумовлюють пріоритетність досліджень у напрямки впровадження інноваційних технологій навчання, зокрема методу проектів, які були б спрямовані не лише на формування в учнів знань, умінь і навичок, а й на розвиток особистості, яка б характеризувалась високою освіченістю, творчістю та практичністю мислення, сміливістю думки, незалежністю суджень, конкурентоздатністю, готовністю до ризику.

Здійснюючи могутній емоційний вплив на людину, мистецтво займає важливе місце у процесі її формування, і є не лише джерелом її художнього виховання, а й універсальним механізмом стимулювання творчої активності особистості, розвитку її творчих здібностей[13,3] Саме тому уроки музичного мистецтва з їх великими потенційними можливостями у становленні особистості учня як суб'єкта і проектувальника власного життя потребують сьогодні пошуку нових методик і технологій навчання, а також широкого використання мультимедійних засобів.

Ідея проектної діяльності учнів в освітньому процесі була запропонована американським педагогом і філософом Джоном Дьюї ще століття тому. Детально розроблено цю форму навчання в працях таких зарубіжних учених як У.Х. Кілпатрік,Е. Колінгс та ін. У вітчизняній педагогіці цю тему вивчали практично паралельно з розробками американських педагогів під керівництвом російського педагога С.Т.Швацького. Під його керівництвом була організована група співробітників-однодумців, які намагалися активно використовувати проективні методи в практиці викладання.

У Великій Британії, США, Бельгії, Фінляндії, Німеччині та багатьох інших країнах ідеї Джона Дьюї знайшли широкий відгук і втілення.

Сьогодні з'являється велика кількість педагогів-музикантів, які ефективно використовують проектні технології у своїй професійній діяльності(О. Москвітіна, З.Майборода,С.Вишневська).

Враховуючи широке розповсюдження на практиці проектної технології навчання, варто окреслити її основні поняття.

Слово «проект» у перекладі з латинської мови означає «кинутий у перед, задум, план». Цей термін уперше використав у 1908 році завідувач відділу виховання сільськогосподарських шкіл США Д. Снедзен, під яким розумів сукупність завдань для виконання вдома, які діти фермерів через нерегулярне відвідування школи, отримували від учителів. У 1911 році Бюро виховання узаконило цей термін.

«Метод проектів» народився у 20-х роках минулого століття, впродовж останнього десятиліття набув «нового дихання» і як загально-педагогічна технологія став предметом багатьох наукових досліджень.

Робота над проектами дає неабиякий позитивний заряд енергії для розвитку творчих здібностей учнів, а ще - стимулює пошукову діяльність щодо реалізації особистості, яка намагається самостверджуватися.

Метод проектів містить певну кількість навчально-пізнавальних прийомів, які дозволяють у результаті самостійної діяльності учнів вирішувати ту чи іншу проблему з обов'язковим представленням отриманих результатів. Розуміння методу проектів як педагогічної технології передбачає поєднання пошукових, дослідницьких та проблемних методів навчання. Всі вони є творчими за своєю сутністю.[Див. дод№1]

У педагогічній енциклопедії метод проектів характеризується як «система навчання, за якої учні здобувають знання і набувають уміння в процесі планування та виконання завдань проектів, які поступово ускладнюються»[9,215].

В основі методу проектів лежить креативність, уміння орієнтуватись в інформаційному просторі й самостійно конструювати свої знання.

Діяльність учнів може бути індивідуальною, парною або груповою. Робота виконується протягом певного(заданого)відрізка часу й спрямована на розв'язання конкретної проблеми. Мається на увазі, що проект може бути короткостроковим(розроблений на декількох уроках); середньостроковий(від тижня до місяця); довгостроковим(від одного до декількох місяців)[11, 56].

Важливо зауважити, що у початковій школі доцільно розробляти короткотривалі проекти, оскільки для учнів молодшого шкільного віку характерним є нестійкість уваги. Воля у дітей розвинена ще недостатньо. Їм важко передати велику кількість прочитаного, чи почутого, тому що малий словниковий запас. Для навчання у школі 1 ступеня слід застосовувати активні форми навчання до яких і відноситься метод проектів, оскільки проектування - це діяльність. Принцип проективної діяльності можна розкрити народною мудрістю: «Скажи мені - і я забуду. Покажи мені - я зможу запам'ятати. Дозволь мені зробити це самому - і це стане моїм назавжди»[5,95].

На наше велике переконання «проектом» треба «захворіти», щоб співпраця з дітьми стала святом, щоб кінцевий продукт не був банальним і примітивним.

Існують такі види проектів: дослідницький(пошуковий), творчий, ігровий, інформаційний, практично-орієнтований, навчально-телекомунікаційний. Також можна працювати над змішаними типами проектів.

На уроках музичного мистецтва доцільним є використання інформативно-пошукового та творчого видів проектів.

Інформативно-пошукові проекти на уроках музичного мистецтва можуть проводитися з метою вивчення творчості композиторів, музичних епох, жанрів і стилів, історії створення опер, розвитку музичних інструментів тощо. Кінцевим результатом таких проектів можуть стати публічний захист опрацьованих тем з опорою на ілюстративний і звуковий матеріал.

Творчі проекти на уроках музичного мистецтва - це складні комплексні розробки, серед яких можна виділити так звані віртуальні лабораторії та творчі середовища моделювання, результатом роботи яких є аранжування музичних творів, створення композицій і музичних проектів. Такий вид роботи сприяє розвитку творчої активності, початкових умінь імпровізації та інтерпретації.

Проект є творчою роботою, але не всяка творча робота є проектом. Творча робота - більш вільний вид діяльності ніж проектування. Він не передбачає такої чіткої структури в роботі. Перш за все, про це слід пам'ятати вчителю початківцю та не плутати ці типи завдань.

Відмінною рисою проектної методики є відповідна форма організації. Організовуючи роботу над проектом, на нашу думку, важливо дотримуватись таких умов: тематика музичного проекту має бути актуальною; проблема, що пропонується учням, повинна орієнтувати їх на необхідність залучення фактів із суміжних галузей знань і різноманітних джерел інформації; необхідно задіяти всіх учнів під час організації проектної діяльності, запропонувавши кожному завдання з урахуванням рівня його музичної компетенції. Що домогтися від школярів активної діяльності, необхідно запропонувати цікаву і значущу проблему. Метод проектів дозволяє школярам перейти від сприймання готових знань до їх усвідомленого засвоєння.

Проектна діяльність - одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови саморозвитку та самореалізації учнів. Під час виконання проектної технології формуються компетентності, яких потребує життя: соціальні(навички роботи в групі); інформаційні(уміння самостійно здобувати інформацію); комунікативні(вдосконалення спілкування в групі).

Активні форми і методи навчання, безперечно, мають багато переваг. Активність, як риса особистості, передбачає, що учень стає суб'єктом діяльності й керує своїм розвитком з урахуванням загальнолюдських цінностей, вимог до суспільства.

Учнів молодшого шкільного віку обов'язково потрібно навчити діяти поетапно, чітко усвідомлювати мету і завдання своєї діяльності та попередньо прогнозувати результати, що краще всього зробити за допомогою методу проектів.

Отже, становлення творчої активної особистості, проектувальника власного життя є тим процесом, який потребує особливого підходу в організації навчання та застосуванні ефективних технологій та методик. Тому впровадження у мистецьку освіту методу проектів із використання інноваційних технологій є необхідною умово, що дозволить зробити процес навчання музики результативним,захоплюючим та ефективним.

2.3 Зв'язок уроків музики з іншими навчальними дисциплінами та їх роль у становленні особистості молодшого школяра

Варто зазначити, що діяльність молодших школярів на уроках музичного мистецтва має позитивний вплив на розвиток, формування і становлення їх повноцінної особистості.[Див.дод.№2]

Як бачимо, урок музичного мистецтва не є відокремленим від інших навчальних дисциплін, проте перебуває у тісному взаємозв'язку з предметами естетичного циклу. Саме ці комплексні впливи виховання школяра навчальним предметом дають позитивні зміни на шляху становлення особистості.

Урок музичного мистецтва включає в себе різні види діяльності, що активізують школяра до діяльності, залучають до розвитку і комплексно діють на нього. В процесі активних занять на уроках музики в молодших школярів значно збагачується рівень знань, збільшується питома вага психічних процесів, особливого розвитку зазнає увага і мислення, а головне - діти збагачуються духовно.

Перебуваючи у тісному ланцюгу разом з образотворчим мистецтвом та літературою, урок музики дає можливість розвитку дітей і збагачення їх як інтелектуально, так і морально. Зв'язок музики з образотворчим мистецтвом особливо є важливим в молодшому шкільному віці, коли в школярів значно розвинене наочно-образне мислення. Це виявляється у показі різних картин, що використовуються для підсилення відображення певного образу під час слухання музики, чи розвитку фантазії самого учня, даючи йому можливість зобразити на малюнку почуті образи музики. Прослідковується тенденція, що все-таки школярі молодшого шкільного віку швидше і активніше відгукуються на прохання вчителя щось намалювати ніж старші школярі - це пояснюється їх типом мислення та неординарним навчання у формі гри, що є менш важливим у старшому віці. Саме такі види діяльності дають можливість школярам самостійно відображувати почути, розвивають мислення, а також перебувають у тісному зв'язку з іншим навчальним предметом, що дає певні зрушення в його розвитку, а також сприяє розвитку музичних здібностей. Слід зазначити, що на уроках музичного мистецтва передбачені творчі завдання учнів, що задаються на домашнє опрацювання, сприяють розвитку креативності та самостійності школяра. Таким завдання може бути і намалювання малюнку і написання вірша, легенди чи розповіді на основі побаченого, почутого чи вивченого. Тут прослідковується зв'язок музики з літературою, адже саме знання з цього предмету допомагають учневі краще виконати даний тип завдання та розвивають його здібності і знання з даної дисципліни. Проте школярам молодшого шкільного віку ці завдання є надто складними, тому вчитель музичного мистецтва повинен підбирати творчі завдання які б були для дітей цікавими, розвиваючими і посильні їхньому віку.