Вплив музики на розвиток і становлення особистості молодшого школяра

Отже, перебуваючи у зв'язку з іншими навчальними дисциплінами урок музичного мистецтва має велике значення в процесі становлення розвитку школярів, особливо молодшого шкільного віку. Всі навчальні дисципліни діючи комплексно на дитину дають позитивні зміни в розвитку і формуванні її особистості, індивідуальності і неповторності. На уроках діти збагачуються не лише інтелектуально, що несе в собі систему знань, умінь та навичок, а й духовно, що відображається в рівні їх вихованості, розвитку моральної культури, здобуттю необхідних навичок перебування і спілкування в суспільстві, а також креативності школяра, що є не менш важливим у подальшому формуванні його особистості.

Отже, уроки мистецького циклу, зокрема і урок музики мають вагомий вплив на розвиток особистості школяра, оскільки в процесі занять в учнів розвивається не лише велика кількість психічних процесів, а й виховується власна думка, бачення, творчий підхід, що є не менш важливим у показі розвитку цілісності особистості школяра.

Роблячи висновок ми бачимо, що на розвиток і формування особистості в молодшому шкільному віці великий вплив має ряд різних процесів, які оточують і супроводжують дитину в цей період життя. Насамперед - це сім'я з її вагомим вкладом у становлення особистості, школа, шкільний колектив, друзі, вчителі, знайомі, дійсність, суспільство. Саме ці фактори мають безпосередній вплив на людину і дають певні зміни в розвитку і формуванні її особистості. Це свідчить,що особистість учня формується під впливом багатьох зовнішніх чинників. Аналізуючи педагогічний процес і його результати, слід мати на увазі, що вчитель контролює тільки частину цих чинників. Інша частина діє незалежно від керованого й може впливати на учня деструктивно. Отже, результати педагогічного процесу є функцією не тільки зовнішнішніх педагогічних чинників, а й чинників поза педагогічних.[13 c.132]

Врахування індивідуальних особливостей школяра підтримують уявлення вихованця про себе як про особистість, що найперше виявляється в інших людях, - і настільки, наскільки він змінює їхнє духовне життя. За таких умов дитина усвідомлює, що вона може стати розвиненою особистістю лише через свої добропорядні вчинки. Оцінка вихованцем себе як особистості відбувається не лише з огляду на те, що означає та чи інша риса для нього, а й що вона може означати для інших, тобто дитина має навчитись відчувати людину. Якщо педагог вбачає у дитині повноцінного партнера, допомагає їй знайти себе, діє творчо, відповідно до ціннісної системи особистості, то кожен із учасників спілкування обов'язково реалізує свою людяність, індивідуальність, неповторність.

Такий підхід є стрижнем стимулювання навчальної праці, воно не може бути зорієнтоване на абстрактно молодшого школяра, а спрямоване на особистість, тому спочатку варто бачити людину, а вже потім учня. За таких умов молодші школярі повинни бачити себе повноправними членами діючого суспільства. Беручи свій початок в такому віці може бути чітко сформована особистість людини в її індивідуальному викладі, що в майбутньому нестиме важливе місце в суспільстві й державі. З огляду на це, молодший шкільний вік є фундаментальним у розвитку людства, бо в ньому бере свій початок формування, розвиток і становлення цілісної особистості, як члена суспільства.

Література

Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. - М.: Просвещение, 1983, С.70-99.

2. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.в. Скрипченко.,Л.В. Долинська., З.В. Огороднійчук.,та інші. 2-ге видання - К.:Каравела,2009. - 400с.

3. Вікова психологія / за ред. Г.С. Костюка. - К.,1976. - Розділ 5.

4.Забродський М.М. Вікова психологія: Навч. посіб. - К.: МАУП,1998. - 92 с.

5.Ісаєва Г.М. Метод проектів - ефективна технологія навчання учнів сучасної школи // Метод проектів: традиції,перспективи,життєві результати. Практично зорієнтований збірник. - К.: Департамент,2003. - 207-211с.

6.Кутішенко В.П. К95 Вікова та педагогічна психологія(курс лекцій): Навч. посіб. - Київ: Центр навчальної літератури,2005. - 128 с. 5.

7. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко; Упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл,О.Т. Губко, О.В. Проскура. - К.: Рад.шк., 1989. - Розділ 3.

8.Матеріали Всеукраїнської науково-практичної студентської конференції.-Інститут педагогіки і психології НПУ ім.М.П. Драгоманова,2013.- с.175.

9.Освітні технології:навч.-метод. Посіб./ О.М. Пєхоти, А.З. Кіктемко, О.М. Любарська та ін….;за ред.. О.М. Пєхоти. - К. : Видавництво А. С. К., 2003. - 255с.

10.Печерська Е.П. Уроки музики в початковій школі. К.: Либідь, 2001. - С.5-20.

11.Романовська М.Б. Метод проектів у навчальному процесі(методичний посібник) - Х.: Веста: Ранок,2007. - 206с.

12.Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі. - Тернопіль: Навчальна книга, 2001. - С.38-57.

13.Чайковська О. Комп'ютерні технології в практиці музичного навчання загальноосвітньої школи / О. Чайковська // Методика викладання мистецтв. - 2010. - № 1. - С. 25-28.

Додатки

№1

Аспекти використання методу проектів на уроках музики в початковій школі.

Вид проекту: інформативно-пошуковий, короткотривалий.

Зміст проектної діяльності: протягом тижня учні займаються пошуковою діяльністю: підбирають музичну композицію яка їм подобається, або котру хотіли б створити самі будучи композиторами, підгрунттям підбору певного музичного твору є поради щодо визначення його актуальності. Після виконання роботи учні ілюструють підібрану композицію і захищають свій вибір,як слухача так і композитора,висловлюють свої думки щодо цікавості виконання проекту. Робата оцінюється іншими учнями класу та подається на обговорення.

Тема: «Якби я був композитором»

Мета: навчити дітей здійснювати самостійну інформативно-пошукову діяльність,формувати в них вміння вибирати потрібний матеріал,стимулювати їх до засвоєння цього матеріалу, розвивати в них творчий підхід до свого завдання, виховувати любов до музики.

Результати: прояв креативних здібностей учнів,вміння висловлювати і відстоювати власну точку зору,розвиток навичок пошуку необхідного матеріалу,зацікавлення дітей таким видом роботи,впровадження даної діяльності у звичайний урок музичного мистецтва з метою заохочення дітей до творчості.

Даний інформативно- пошуковий проект був проведений вперше,тому не досяг своєї досконалост(учні не достатньо ґрунтовно відстоювали свою думку як композитора),проте варто зазначити, що саме такі види діяльності значно стимулюють дітей до творчих проявів, що є необхідним на уроках музичного мистецтва.

№2

Урок музичного мистецтва.

Тема: Життєвий зміст музики.

Музичний матеріал: муз.Я. Степового, сл. Л. Українки «Колискова»; «Ой я жу-жу» чеська народна пісня.

Мета: ознайомити дітей з поняттям вокальна музика, навчити їх розрізняти вокальні та інструментальні твори, розвивати в учнів вокально-хорові навички: дикцію,чистоту інтонування,артикуляцію, виховувати люов та інтерес до музики.

Обладнання: музичний інструмент, нотний та наочний матеріал,конспект,літературний текст пісні, аудіо записи.

Використана література:

1.Л. Хлебнікова «Методика викладання музики»

2. Л. Аристова «Музичне мистецтво»

3.О. Ростовський «Методика викладання музики в початковій школі»

4. «Музика» зошит-посібник 1 клас.

Використані методи та прийоми:

Словесний ( пояснення,розповідь,бесіда)

Наочний (ілюстрування,демонстрування)

Практичний (вправа)

3

Слухання музики як один із засобів впливу на школяра.

Уміння слухати і чути музику не є вродженою рисою. Пізнавально-творчі можливості учнів розвиваються у спілкуванні з музикою, в процесі цілеспрямованого аналізу музичних творів. Адже тільки власна діяльність є запорукою глибоких переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків.

Особлива ефективність впливу музики полягає в тому, що у різних дітей актуалізуються різні, суттєві переживання. Дитина не просто виховується, а розвивається у найзначущому для неї напрямі. Тому виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожного школяра. Воно не є ізольованим процесом, а пов'язується із загальним розвитком учня, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості.

Слід враховувати, що вплив музики на особистість складається з численних слухацьких вражень, які накладаються одне на одне, поступово збагачуючись і поглиблюючись. Робота над кожним твором має вводити школярів у світ глибоких почуттів і роздумів: про добро і зло, любов і ненависть тощо. При цьому на музичний розвиток учнів благотворно діють два чинники: багатство музичних вражень, з одного боку, та повторність вражень--з другого.

Особливість сприймання музики полягає в тому, щоб у поєднанні звуків різної висоти, тривалості, сили, тембру відчути красу звучання, виразність, почути цілісні художні образи, що викликають у слухача певні настрої, почуття і думки.

Сприймання музики не обмежується і не визначається одним лише безпосереднім емоційним враженням -- воно можливе тільки в контексті інших засобів пізнання, що виходять за межі музики. Одне почуття викликає інше, одна думка породжує другу, спрямовує іноді свідомість у сферу, лише віддалено пов'язану з почутим.

Образи й асоціації безперервно виникають у процесі сприймання музики. Повноцінне сприймання музичного твору вимагає від слухача активної роботи уяви, яка виражається, зокрема, і в спробах образного усвідомлення музичних вражень.

У різних учнів один і той самий твір може викликати різні асоціації, залежно від індивідуальності слухача, його духовної культури. Чим молодший слухач, тим більше він опирається на позамузичні асоціації.

Знання вчителем природи музичної асоціативності дає можливість ефективніше формувати музичне сприймання школярів, уникати такої досить поширеної помилки, як акцентування уваги на зображальній здатності музики, нібито доступнішій дітям, і вже від зображальності вести їх до усвідомлення виразності музики. В молодших школярів переважає конкретно-образне мислення, тому їм нібито легше уявити і зрозуміти, що може зображати музика.

„Розвиток музичної сприйнятливості не є наслідком вікового становлення людини, а є результатом цілеспрямованого виховання, підпорядкованого на різних вікових етапах загальним закономірностям”, - вважає Н.О.Ветлугіна[13,88].

Дитяче сприймання належить розглядати не як елементарний рівень, а як особливу сферу дитячої життєдіяльності.

Вікові особливості сприймання музики молодшими школярами визначаються передусім обмеженістю життєвого і музичного досвіду дітей, специфікою мислення: невмінням узагальнювати, переважанням цілісного сприймання. Зокрема, першокласникам властивий сенсомоторний характер музичного сприймання. Вони віддають перевагу музиці веселій, моторній, особливо реагують на масивність і динаміку звучання, темп і регістр, темброву палітру музики, запитальний, стверджувальний і розповідний характер музичного висловлювання, ніжність і різкість, м'якість і жорсткість, дзвінкість і ліричну наповненість звучання. Виходячи з цих особливостей, діти розпізнають зміст музики. Специфічна музична виразність -- мелодизм, ритмічна організація, емоційна узагальненість інтонаційного розвитку -- на перших порах не виділяється більшістю учнів.

Сприймання музики молодшими школярами тісно пов'язане з руховими переживаннями (ритмічні рухи, спів). Тому їм ближча ритмізована і мальовнича музика, яка відповідає їхньому досвіду й потребі в активних виявах. Дітям властиві інтерес до почуттєво забарвлених музично-слухових вражень, прагнення до новизни, до вияву в звучанні музики життєвих зв'язків. Уже шестилітні учні здатні визначати не лише загальний характер музики та її настрій, а й схоплювати характерні ознаки певного жанру, наприклад, колискової пісні, танцю, маршу, передавати їх у пластиці своїх рухів, жестах, міміці.

У молодших школярів яскраво виявляється емоційність сприймання. Однак емоційний відгук дітей цього віку має свої особливості: реагуючи на музику безпосередньо й активно, вони не усвідомлюють емоційні стани, які нею викликаються.

Досвід показує, що зорова сторона домінує не тільки в музично-побутових враженнях дітей, а й у спеціально організованих навчальних ситуаціях музичного сприймання. Вони шукають у звучанні, а іноді поряд з ним "зоровий образ", реальний рух, подію, інтерпретуючи музику як частину більш звичної для них наочно-образної картини життя.

У 3-4-х класах емоційність сприймання поступово доповнюється прагненням учнів зрозуміти, що виражає музика, у чому її зміст. Школярі можуть досить повно визначити емоційний зміст музики, дати їй образне пояснення, а завдяки властивій спостережливості -- почути окремі деталі музичної мови, відтінки виконання.

На розвиток музичного сприймання значний вплив має мовний досвід. З раннього віку в дітей поступово формуються навички перенесення інтонаційного і синтаксичного досвіду мови на слухання музики і спів. Цьому сприяє те, що спів, як найдоступніша для дітей форма активного засвоєння музики, тісно пов'язаний з мовою, голосом.

Діти часто відчувають труднощі при добиранні потрібних слів для висловлення своїх вражень від музики. їхні висловлювання нерідко зводяться лише до кількох визначень, що пояснюється недостатньо розвиненою слуховою спостережливістю і збідненим лексичним запасом.

Поетапність ознайомлення дітей з музичними творами: 1) вступне слово вчителя; 2) слухання твору; 3) аналіз, розбір твору; 4) слухання на новому, вищому рівні; 5)повторення, закріплення музики в пам'яті.

Підготовці учнів до сприймання музики сприяє вступне слово вчителя. Воно має бути лаконічним, емоційним, образним. Затяжне, навіть цікаве вступне слово знижує напруженість уваги при слуханні музики. Щоб не гальмувати активності дітей, не заважати самостійності у спостереженні за музичним процесом, воно не повинне містити те, що учні вже знають або можуть самі помітити.

У розповідях про музику необхідно дотримуватись міри у поданні яскравих фактів, прикладів. Музичний твір слухається, як правило, на кількох уроках, тому треба так розподілити наявний матеріал, щоб кожного разу можна було повідомити учням щось цікаве, пізнавальне.

Потрібно ретельно відбирати цифри, факти, імена, повідомляти лише ті, які учні зможуть запам'ятати; не використовувати невідомої термінології, адже це лише буде відволікати їхню увагу від безпосередніх вражень і переживань.

Виникненню уваги, бажанню слухати музику сприяє не лише те, що говорить учитель, а й як він говорить. Якщо його слово захоплююче й емоційне, музика знаходить гарячий відгук, ніж коли воно в'яле, сухе, формальне

У деяких випадках розповідь про твір може й не випереджувати звучання музики. Одна, дві лаконічні, але образні фрази, сказані вчителем у зв'язку з музичним твором, що звучить, викличуть думки і почуття незрівнянно глибші, ніж будь-які інші, попередньо заготовлені "загальні слова" на цю тему. У мові вчителя не повинно бути зовнішньої повчальності й риторики, пустих фраз, загальних слів, позбавлених конкретного змісту й емоційності.

Слово вчителя -- нічим не замінний інструмент впливу на душу вихованця, -- писав В.О.Сухомлинський. Мистецтво виховання включає насамперед мистецтво говорити, звертаючись до людського серця. "Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів... Слово має настроїти чутливі струни серця, щоб осягнути мову почуттів... пояснення музики мусить нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики", -- так чудово сказав видатний педагог[8,36].

Під час звучання музики вчитель має бути для школярів взірцем уважного і вдумливого слухача. І зовсім недопустимо, якщо він у цей час щось пише, листає ноти, дивиться журнал. Дуже важливо вчасно відгукнутися на бажання учнів ще раз прослухати твір, що їм сподобався.

Аналіз музичних творів є невід'ємною частиною діяльності учнів на уроках музики, допомагаючи їм проникнути в складний світ художніх образів. Саме на етапі аналізу школярі набувають досвіду музично-творчої діяльності, оволодівають уміннями і знаннями, необхідними для повноцінного музичного сприймання.

Кожний сприйнятий і проаналізований музичний твір -- ще один крок у музичному розвитку дітей, який наближає їх до оволодіння музичною культурою. "Найважливішим музичним педагогічним завданням є розвиток звукових (слухових) навичок, які допомагають вільно орієнтуватися і в чисто музичній природі слухових образів (ритм, відстань, динаміка, хода або темп, колорит або тембр), і в емоційному змісті (насиченості) їх, і в символіці вираження і зображення (звукозапис)", -- писав Б.В.Асаф'єв .

Уже в 1-му класі учні знайомляться з інтонаційною природою музики, хоча поняття інтонації для них ще не є предметом спеціальних спостережень. Цьому сприяє постійне з'ясування життєвих зв'язків музики, прагнення до інтонаційної виразності виконання пісень. Лагідно й рішуче, ніжно і гордо співаючи фрази з пісень, учні знаходять ту характерну інтонацію, яка стає основою образу твору, що виконується.

Здійснюючи слуховий аналіз, розкриваючи учням зміст і структуру музичного твору, вчителю доводиться постійно співвідносити свої педагогічні наміри з пізнавально-творчими можливостями учнів. Адже те, що ними не сприйняте, не осмислене, не почуте і не засвоєне, нічого не додає до музичного розвитку дітей та не наближає до музики. Тому аналіз музичного твору, який проводиться на уроці музики, є аналізом художньо-педагогічним. Художнім -- тому що аналізується твір мистецтва і цей аналіз випливає з його закономірностей; педагогічним -- тому що проводиться з урахуванням вікових особливостей дітей, музичного розвитку і завдань виховання. Художньо-педагогічний аналіз без зайвого спрощення співвідносить емоційно-образний зміст твору з інтересами і можливостями слухачів і забезпечує естетичне засвоєння ними даного твору, тобто сприяє реалізації виховної і пізнавальної функцій музичного мистецтва у їх єдності.

На основі художньо-педагогічного аналізу відбувається послідовне, систематичне залучення школярів до музики, до розуміння ними її особливостей. При цьому кожен твір в уяві дітей повинен зберегти свою цілісність і змістовність. Досвід аналізу одного твору переноситься на інші, більш складніші твори, і це забезпечує розвиток музичної культури учнів.

Сприятлива ситуація для аналізу музичного твору складається тоді, коли виникають різні точки зору на твір, відбувається дискусія. Доцільно запропонувати учням обґрунтувати свої думки, колективно прийти до правильної відповіді. Майстерність учителя полягає в" тому, щоб тонко і вміло вести дітей до правильної відповіді, використовуючи найменші супереч¬ності у колективних відповідях учнів, пояснення яких розвиває музичне І мислення.

Навіть у 1-му класі колективні відповіді можуть відзначатися різноманітністю.

У розвитку музичного сприймання школярів велику роль відіграє метод порівняння, адже можливості аналізу дітьми музичних творів обмежені їх невеликим досвідом. Для порівняння кожна використати контрастні твори одного жанру (наприклад, два танці), п'єси з однакової назвою (наприклад, два різних "Дощики"), контрастні твори одного характе¬ру (наприклад, два різних веселих) тощо. Метод порівняння за контрастом і аналогією дозволяє помітити те, на що учень може не звернути увагу, дає змогу яскравіше відтінити своєрідність музичних творів різноманітних жанрів. Завдання на порівняння захоплюють дітей, активізують їхню твор¬чу діяльність. Найкраще учні помічають у музиці контрасти.

Для того, щоб діти краще усвідомили роль конкретних засобів виразності, доцільно використовувати прийом "руйнування початкового образу" (метод варіювання). Шляхом навмисної зміни будь-якого елемента музичної мови показуємо їм, якою стає музика, якщо цей елемент використаний інакше, коли б музика була не голосна, а тиха, не повільна, а швидка тощо. Важливо частіше пов'язувати музику не тільки з рухом, але й зі словом. Засвоєння музичної мови має органічно поєднуватися із засвоєнням фонетичних (звукових) особливостей та інтонаційної виразності рідної мови.

Починаючи з 1-го класу, на матеріалі найпростіших пісеньок і інструментальних п'єс учитель систематично розвиває в учнів навички активної уваги, здатність слідкувати за розгортанням музичної тканини твору. Діти поступово накопичують уявлення про те, як музика розповідає про навколишню дійсність, поступово переконуються, що музика здатна викликати найрізноманітніші почуття. У них з'являються улюблені твори.

Учителю слід постійно звертатися до методу роздумів про музику. Він полягає не в розсудливому й формальному аналізі музики, а в органічному поєднанні розуму і почуттів. Постає запитання: як можна роздумувати про музику з першокласниками, якщо їхній музичний досвід такий незначний? Традиційна методика найчастіше відповідала на це запитання заперечливо, пропонуючи звертати увагу дітей лише на часткові явища, не вдаючись до узагальнень. Позитивну відповідь на це запитання дав Д.Б. Кабалевський, якому вдалося знайти основну ланку, що з'єднує музичний досвід дітей з музикою. Йдеться про три сфери музики - пісню, танець, марш. Ці поняття своїми витоками сягають первинних основ музики: рухів людини, що ведуть до танцю і маршу, та інтонованого слова, від якого походить пісня.

Акцент на пісню, танець і марш надає змістовності музичним заняттям, дозволяє опиратися на реальний життєвий досвід дітей, на доступні їм явища соціального побутування музики. Коли учень, відштовхуючись від змісту музики і свого досвіду, осмислює музичні враження, наступає та захопленість, про яку мріє кожен учитель. Зрозуміло, що захопленість музикою (яка насамперед залежить від самого вчителя) виховується не тільки цими роздумам, а й змістовним музикуванням.

Учні вже на перших уроках відчують, що музика -- це життя. Відомо, що найочевидніші життєві зв'язки музики відображені у жанрових її осо-бливостях. Через жанри, жанрові засоби і зв'язки в музиці відображається багато явищ дійсності. Тому з'ясування жанрової природи певного твору дуже суттєве для розкриття змісту музики. З перших музичних занять першокласники-шестилітки вчаться визначати належність музики, яку вони слухають або виконують, до трьох основних сфер музичного мистецтва.

Це створює необхідні передумови для засвоєння теми 2-го класу (чотирирічної початкової школи) "Три типи музики -- пісня, танень, марш", яка є фундаментом початкового етапу навчання музиці.

Другокласники в процесі з'ясування життєвих зв'язків пісні, танцю і маршу, визначення різноманітних жанрових поєднань: пісня-марш, танець-I марш, пісня-танець вчаться не тільки слухати музику, але й роздумувати І про неї. Усвідомивши характерні особливості і виразно-зображальні можливості кожного з типів музики, школярі, опираючись на сприймання пісенних, танцювальних і маршових інтонацій, надалі глибше відчують образний зміст творів великої форми: опери, балету, симфонії, інструментального концерту тощо.

Система запитань і завдань дає змогу вчителю створити на уроці пошукову ситуацію, мета якої -- навчити дітей вслухатися в музичний твір і самостійно розбиратися в ньому. Наприклад, учитель, не повідомляючи назви п'єси, яку буде виконувати, дає учням завдання розповісти, що відбувається в музиці, яку вони зараз почують.

Активізує дітей таке своєрідне завдання -- словами "придумати" музику. Можна використати такий прийом: перед слуханням п'єси повідомляємо її назву і пропонуємо визначити, який образ зображає композитор. Бесіда з учнями сприятиме усвідомленню естетичної виразності музичної мови.

Пошукові ситуації, спрямовані на самостійне осягнення музики школярами, мають створюватися у невимушеній атмосфері і мати імпровізаційний характер. Учителю слід бути уважним до відповідей учнів, уміло спрямовувати їх думки в потрібне русло, відбираючи найвлучніші відповіді і доповнюючи їх власними оцінками, підводити до узагальнення теми.

Аналізуючи музичні твори у молодших класах, доцільно використовувати рухи під музику, адже пластичний рух закладений у самій природі музики -- в музичних інтонаціях завжди відчувається зв'язок зі словом, танцем, мімікою, рухами тіла людини. Тому прийом "пластично інтонування" як природного вираження в ході, жесті, танцювальному русі почуття, переживання, емоційного змісту твору має велике значення у формуванні музичного сприймання молодших школярів. Учителюважливо самому знайти такі рухи, які були б зрозумілими дітям, викликали в них емоції, уникали б необхідності у тривалих бесідах з приводу характеру музики[15].

Вираження характеру музики в рухах розвиватиме природну музикальність дітей, їхню здатність осмислено сприймати музику.

Можна використати різні способи поєднання музики і руху: крокування, вільне диригування, тактування, танцювальні рухи тощо. У результаті вчитель бачить, як учні відчувають музику в цілому, наскільки уважно слідкують за розвитком образу. За рухами дітей він може визначити глибину сприйняття твору і окремих його виразних засобів.

Особливо доцільний прийом "вільного диригування" при з'ясуванні розвитку музики. Узгоджуючи свої рухи із звучанням музики, діти глибші і зосередженіше вслухаються в неї. Виразний рух не тільки передає вже сформоване переживання, він спонукає до роздумів і тим самим збагачу; життєвий досвід дітей.

Даючи вихід моторній активності дітей, пластичне інтонування музики спрямовує цю активність до поглибленого сприймання і розвитку слухацької культури. У дітей розвивається творча уява, прагнення до самовираження у пластичних образах.

Глибшому сприйманню музики сприяє використання у процесі аналізу аналогій з творами інших видів мистецтва. Як зазначав Д.Кабалевський, "той, хто знайомий з літературним або живописним твором чи подією реального життя, що надихнули композитора на написання музики... володіє надійним ключем до розуміння цієї музики". Метод асоціативного пошуку - поєднання музики та образотворчого мистецтва (Б.Яворський), система завдань для зображення на малюнках музичних вражень , що передають настрої, навіяні прослуханою музикою. Найчастіше це сполучення ліній, кольорових розводів. Зорові асоціації учнів поглиблювалися в процесі графічної передачі теми твору або його фрагмента; використання зображально-живописного матеріалу, що відбиває образну структуру твору.

Вже в 1-му класі використання творів інших видів мистецтва дає змогу значно активізувати художньо-творчу діяльність дітей.

Великий інтерес викликають у дітей завдання уявити музику, якою "звучить" картина. Наприклад, розглядаючи з учнями репродукцію картини А.Куїнджі "Хмарка", можна поставити їм такі запитання: "Як зображена на картині весна? Яка музика може розповісти про таку весну? Якими засобами музика може виразити захоплення людини весняною красою? Якими мають бути мелодія, темп,динаміка,тембр?"

Уміння сприймати музику формується успішно за умови взаємодії всіх видів музичної діяльності на уроці. Зокрема, поглибленому сприйманню музики сприяє розучування і спів окремих тем із твору. Проспівана мелодія засвоюється значно краще, ніж тільки прослухана, нехай навіть неодноразово.

Коли діти чують знайомі теми у новому для них творі, вони уважніше слухають музику, намагаючись сприйняти ці теми у нових звукових барвах. У них з'являється підвищений інтерес до твору.

Коли йдеться про виразні засоби, використані композитором у творі, бажано проілюструвати їх у нотному записі, просольфеджувати мелодію, виконати ритмічний рисунок.

Відчуттю жанрових особливостей творів сприятиме створення до них темброво-ритмічних супроводів, виконання танцювальних рухів, хода під музику тощо.

Музичне сприймання, будучи основою всіх інших видів музичної діяльності, у цій діяльності й розвивається, забезпечуючи загальний музичний розвиток школярів.

Розвитку асоціативного мислення школярів сприятимуть використання проблемних ситуацій - ситуації утруднення в навчальній діяльності школярів.

Педагогічні умови, що сприяють створенню проблемних ситуацій:

застосування на основі слухання музики різноманітних видів музичної діяльності (гра на музичних інструментах, музично-ритмічні рухи);

використання творів суміжних видів мистецтва (літератури, образотворчого мистецтва);

актуалізація художнього досвіду дітей (раніше прослухана музика, переглянуті спектаклі, кінофільми, мультфільми, прочитані літературні твори тощо);

посилення емоційної спрямованості навчання: використання яскравих визначень, порівнянь, метафор, приймів педагогічної техніки (міміка, жестикуляція, інтонаційна й темпова виразність мовлення);

використання на уроках творчих завдань (передати характер музики в русі, супроводжувати слухання музики грою на дитячих музичних інструментах, зімпровізувати казку під враженням прослуханого музичного твору).

Для створення і коректування проблемних ситуацій доцільно використовувати різні прийоми. Найефективнішим з них є прийом провокування дискусій.

Одним із шляхів розвитку музичного сприймання молодших школярів - проблемне навчання.

Отже,в процесі слухання музики,яке безпосередньо відбувається на уроках музичного мистецтва,відбувається навчально-виховний процес з його позитивним впливом на особистість. Враховуючи ці особливості,сучасна система освіти в Україні добирає необхідний репертуар розрахований на різну вікову категорію,який носить у собі виховуючий характер,інтелектуально збагачує школярів і відповідно веде до активного формування їх особистості.

Размещено на Allbest.ru