Профілактична програма як чинник формування здорового способу життя молоді

Размещено на http: //www. allbest. ru/

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ (РОБОТА)

з технологій соціально-педагогічної роботи

на тему:

Профілактична програма як чинник формування здорового способу життя молоді

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПРОФІЛАКТИЧНА ПРОГРАМА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ.

1.1 Теоретико-методологічні засади визначення поняття «профілактична програма»

1.2 Аналіз сучасних вітчизняних профілактичних програм щодо формування здорового способу життя молоді

РОЗДІЛ ІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ

2.1 Зміст, форми та методи профілактичної роботи в межах методу «Рівний - рівному»

2.2 Характеристика форм соціально-педагогічної роботи - складових профілактичної програми з формування здорового способу життя

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Молодь нашої країни формується у складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства. Спостерігається тенденція до загострення соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів, які детермінують деструктивну поведінку неповнолітніх.

Наприкінці ХХ століття лідери світової науки зачислили проблему здоров`я до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює факт подальшого існування людства як біологічного виду на планеті Земля. Доведено, що здоров'я людини на 55% залежить від способу життя і тільки на 8-10% - від організації медичної допомоги. Отже, виникає нагальна необхідність впровадження серед населення, особливо дітей та молоді, профілактичних Програм, тобто комплексу заходів, що мають єдину мету і спрямовані на попередження або подолання негативних явищ.

Тук, в аспекті превенції наркоманії працюють П. Катеринчев, А. Музика, О. Юноша та ін. Н. Ю. Максимова займається психологічними аспектами попередження адиктивної поведінки неповнолітніх. Вивченням явища профілактики ВІЛ/СНІДу в учнівському та молодіжному середовищі займалися такі вітчизняні вчені: О. Балакієва, Д. Варивончик, О. Ганюков, Г. Говорун, Л. Гриценюк, М. Зимівець, В. Лях, В. Петрович. З-поміж вчених, які займаються проблемою здорового способу життя Вакуленко О.В., Заверико Н.В., журавель Т.В. Та ін.

Велику цінністьдля розробки теоретичних засад формування здорового способу життя становлять фундаментальні роботи з соціальної педагогіки: Р.Х. Вайноли, І.Д Звєрєвої, А. Й. Капської, В. П. Лютого, О. В. Безпалько, В.М. Оржеховської, С. Я. Харченка.

Слід зазначити, що в Україні вже ведеться розробка програм, спрямованих на первинну профілактику серед молоді ряду негативних факторів, що перешкоджають формуванню здорового способу життя. Серед цих програм можна виділити програму “Концепція освіти “Рівний - рівному” щодо формування здорового способу життя серед молоді”, розроблену творчим колективом під керівництвом директора Науково - методичного центру превентивного виховання АПН України, доктором педагогічних наук, професором В. М. Оржеховською, кандидатом педагогічних наук О. І. Пилипенко, координатором програм ООН/СНІД в Україні Л. І. Андрущак [40; 42].

Не дивлячись на достатньо ґрунтовний аналіз проблеми дослідження у сучасній філософській, соціологічній, психолого-педагогічній літературі, такий її аспект, як профілактична робота, спрямована на попередження негативних явищ у молодіжному середовищі, не достатньо досліджений, що й обумовило вибір теми нашої курсової роботи: “Профілактична програма як чинник формування здорового способу життя молоді”.

Мета курсової роботи- теоретичне обґрунтування підходів до визначення профілактичних програм та розробка програми за методом “Рівний - рівному”.

Завдання:

1. Здійснити аналіз теорії та практики впровадження профілактичних програм щодо формування здорового способу життя.

2. Виявлення особливостей та ефективності впровадження профілактичних програм у практиці загальноосвітнього навчального закладу.

3. Розробка пакету методичних рекомендацій щодо проведення профілактичної програми.

РОЗДІЛ І. ПРОФІЛАКТИЧНА ПРОГРАМА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

1.1 Теоретико-методологічні засади визначення поняття “профілактична програма”

У всьому світі, в тому числі і у нашій країні, збільшується кількість негативних явищ у молодіжному середовищі. Це турбує медиків, соціологів, юристів, педагогів та громадськість.

Аналізуючи філософську, соціологічну, психолого-педагогічну, юридичну літературу нами було виявлено той факт, що в нашій державі довгий час замовчувалась проблема тютюнопаління, наркоманії, алкоголізму, СНІДу, що породило певні негативні результати, зокрема: недостатня інформованість молоді про шкідливість алкоголю, тютюну, наркотиків і наслідки їх вживання, сформувалось благодушно-поблажливе ставлення до негативних явищ, як до розваг. Але не так просто донести рятівну інформацію до тих, кому вона призначена, особливо молоді. Ще складніше: спонукати цих людей змінити звичну поведінку. Для цього проводяться акції, випускаються інформаційно-профілактичні матеріали, розробляють ся комплексні програми [32; 61].

Вчені зазначають, що в світі на цей час найбільше розповсюдження отримали дві моделі освітніх програм первинної профілактики для дітей: програми досягнення соціально-психологічної компетентності та програми навчання життєвим навичкам.

Ці програми ставлять комплексні задачі, розв'язання яких передбачає вирішення ряду дрібних: навчання ефективним навичкам спілкування, критичному мисленню, прийняттю відповідальних рішень, відпрацювання адекватної самооцінки, навчання вмінню по стояти за себе, уникати непотрібного ризику, робити правильний здоровий вибір, навчання регуляції емоцій, уникнення стресів, вирішення конфліктів, протидії тиску ззовні.

Одним із важливих напрямів діяльності соціальних педагогів та робітників сьогодні є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ/СНІДу) [65].

Досліджуючи проблему за напрямком "Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі" ми з'ясували, що фахівцями центрів соціальних служб для молоді розроблено та реалізується 552 соціальних програм, зокрема з питань профілактики алкоголізму та наркоманії -157 програм, з профілактики ВІЛ\СНІДу та венеричних захворювань - 142 програми, з профілактики правопорушень та злочинності -140, з правової освіти - 77, з питань соціальної підтримки неповнолітніх та молоді, що повернулися з місць позбавлення волі - 36 соціальних програм [17; 25].

Соціальні програми відзначаються цілісністю, системним та комплексним підходом до вирішення проблем профілактики негативних явищ. Соціальна робота здійснюється як з дітьми та молоддю, так і з їхніми батьками та найближчим оточенням. У рамках програм діє широке коло спеціалізованих служб, передбачено створення реабілітаційних центрів. До реалізації програм залучені працівники освіти, інших зацікавлених організацій та установ, організовуються серії семінарів та тренінгів для підготовки волонтерів, навчання спеціалістів районних центрів СССДМ.

Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи передусім серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, та професійної допомоги, що надається педагогічним колективам навчальних закладів. Особлива увага приділяється дітям та молоді, схильним до адиктивної поведінки, неповнолітнім, які перебувають на обліку в кримінальній міліції, а також неповнолітнім та молоді, які засуджені умовно, з відстрочкою виконання вироку, та неповнолітнім і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі, безпритульним та бездоглядним дітям.

В Законі України «Про соціальні послуги» визначено, що основним змістом у системі соціально-профілактичної роботи є: соціально-педагогічна профілактика; соціально- психологічна допомога; соціальна адаптація і реабілітація.

Соціально-педагогічний характер діяльності активно реалізовується шляхом накопичення і удосконалення форм і методів первинної профілактики. У профілактичній роботі, як свідчить аналіз інформаційно-аналітичних та статистичних звітів, працівники центрів віддають перевагу масовим формам роботи. Практично кожний четвертий масовий захід (акції, фестивалі, конкурси), організований центрами СССДМ, присвячений питанням профілактики негативних явищ саме у молодіжному середовищі [19].

Активно використовуються такі масові форми роботи, як акції «Молодь - за здоровий спосіб життя», різноманітні конкурси, вистави, просвітницька робота, яка включає лекторії, розробку та розповсюдження інформаційно-рекламних листівок профілактичного спрямування, виступи на радіо, в телепередачах по формуванню і збереженню знань та навичок здорового способу життя, розрахованих на широкий загал дітей та молоді. Однією з найпоширеніших і, на нашу думку, ефективних форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці, залишається лекційна робота, яка насичується новітніми технологіями та прийомами. Так, наприклад, 43% загальної кількості лекцій проведених в Україні, були присвячені питанням профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі. Під час лекцій використовуються профілактичні програми вітчизняних та закордонних авторів, проводяться дискусії, вікторини, рольові ігри тощо [20].

Також ми вважаємо, що варто звернути увагу, що для профілактичної роботи широко використовують масові профілактичні акції, які організовують під час Всесвітніх днів без тютюну, боротьби з наркотиками, боротьби зі СНІДом. До проведення масових профілактичних акцій активно залучаються різноманітні творчі колективи, котрі підсилюють інформаційні матеріали емоційними факторами. Одночасно фахівці та волонтери можуть оперативно здійснювати роздачу пам'яток, буклетів, листівок профілактичного змісту, засобів контрацепції; проводять експрес-опитування, вікторини, конкурси малюнків, плакатів, спортивні змагання тощо. Нерідко практикується проведення індивідуальних консультацій спеціалістами різного профілю.

Надання соціально-психологічної допомоги молоді девіантної поведінки практикується як в індивідуальній, так і груповій формі. Спеціалісти впроваджують у практику тренінги для підлітків та молоді з девіантною поведінкою і метою зняття у них схильності до конфліктну, агресивності, а також для формування здорових навичок і норм поведінки.

Досліджуючи літературу, з данної теми, ми з'ясували, щодо розробки тез прийнято визначення, що профілактична робота - це окремий захід, або цілий цикл заходів, що мають єдину мету і спрямовані на попередження або подолання негативних явищ. Такий комплекс заходів носить закономірну назву "профілактична програма" [54].

Завданнями профілактики в реалізації таких програм є:

- проведення системних та комплексних заходів з профілактики негативних явищ у суспільстві;

- використання інноваційних форм соціальної роботи, які здатні ефективно впливати на ціннісні пріоритети підлітків та молоді;

- формування позитивної мотивації вчинків, підвищення рівня інформованості молодих людей, їхніх батьків та найближчого оточення.

Для створення профілактичних програм ми узагальнили підходи до визначення принципів, по яких будується профілактична діяльність.

1. Принцип системності. Цей принцип припускає розробку і проведення програмних профілактичних заходів на основі системного аналізу соціальної ситуації в країні.

2. Принцип стратегічної цілісності. Цей принцип визначає єдину стратегію профілактичної діяльності, що обумовлює основні стратегічні напрямки і конкретні заходи й акції. Підхід до профілактики повинний бути стратегічно цілісним.

3. Принцип багатоаспектності. Він припускає сполучення різних аспектів профілактичної діяльності.

- Особистісний аспект припускає вплив, спрямований на позитивний розвиток ресурсів особистості.

- Поведінковий аспект припускає цілеспрямоване формування у дорослих міцних навичок і стратегій поведінки, що стрес переборює.

- Просторово-централізований аспект припускає активне формування систем соціальної підтримки в рамках превентивного і реабілітаційного простору (тобто, системи соціальних інститутів, соціальних центрів, спрямованих на профілактичну і реабілітаційну активність). Ця система може бути організована в окремому районі, країні, і повинна носити організований характер.

4. Принцип ситуаційної адекватності профілактичної діяльності. Відповідність профілактичних дій реальній соціально-економічній, соціально-психологічній і наркологічній ситуації в країні.

5. Принцип континуальності. Забезпечення безперервності, цілісності, динамічності, сталості, розвитку й удосконалення профілактичної діяльності.

6. Принцип солідарності. Солідарна міжвідомча взаємодія між державними і суспільними структурами з використанням системи соціальних замовлень.

7. Принцип легітимності. Припускає реалізацію цільової профілактичної діяльності на основі прийняття її ідеології і довірливої підтримки більшістю населення.

8. Принцип полімодальності і максимальної диференціації. Припускає гнучке застосування в профілактичній діяльності різних підходів і методів, а не центрування тільки на одному методі чи підході [28].

Отже, під профілактикою маються на увазі перш за все науково обгрунтовані та своєчасно зроблені дії, спрямовані:

- на запобігання можливих фізичних, психологічних або соціокультурних колізій у окремих індивідів і груп ризику;

- на збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров'я людей, сприяння в досягненні ними поставлених цілей і розкритті їх внутрішніх потенціалів.

Аналіз стану обгрунтування проблеми дослідження дозволив нам виділити основні тенденції у змістовому наповненні сучасних профілактичних програм:

1. Повсякденне життя рясніє стресовими чинниками, але, оскільки вони непомітно нагромаджуючись володіють так званим кумулятивним ефектом, жоден з них окремо не може вважатися причиною тієї або іншої складної соціальної проблеми. Тому методи профілактики мають системний характер, тобто, вони направлені на викорінювання джерел стресу як в самій людині, так і в соціальному та природному середовищі і одночасно -- на створення умов для придбання людиною необхідного досвіду вирішення проблем, які виникають.

2. Служби профілактики прагнуть не стільки реагувати на ці проблеми, скільки запобігти їх появі. Вони звернені до здорових громадян, що ще не вступили в смугу непередбаченої життєвої кризи або непередбачених проблем, які виникають в результаті несподіваних подій (наприклад, проблеми з якими стикаються діти після розлучення батьків).

Така установка на роботу із здоровим клієнтом припускає надання диференційованих послуг, що враховують мотиви клієнта, його відносини з соціальним працівником і джерела винагороди останнього. Взаємостосунки між клієнтом і соціальним працівником повинні будуватися на основі взаємної пошани, з розумінням того факту, що кожний з них вносить свій посильний внесок в рішення даної проблеми.

3. Методи профілактики звичайно включають навчання людей новим навикам, які допомагають їм досягти поставлених цілей і зберегти здоров'я. У той же час робота відповідних служб націлена на такі зміни соціального середовища, щоб підтримувати і стимулювати нормальну життєдіяльність людини. Системний підхід враховує всі ці взаємопов'язані чинники. Традиційні методи надання допомоги в переважній більшості можуть бути використані і для профілактики (наприклад, тренінг позитивного життєвого настрою був розроблений для терапевтичних цілей, але він широко використовується для підтримки корисних соціальних навиків).

4. Профілактика передбачає вирішення ще не виниклих проблем. Тому одні профілактичні заходи вживаються задовго до їх виникнення, а інші -- безпосередньо перед виникненням проблеми.

5. Служби профілактики покликані знаходити оптимальні рішення як для досягнення поставлених цілей, так і для запобігання передбачених проблем, -- в цьому і полягають цінність і значення профілактики.

Соціально-профілактичні заходи можуть бути направлені:

- на підвищення рівня правосвідомості населення, їх соціальної активності у сфері боротьби з правопорушеннями;

- на попередження певних видів правопорушень окремими соціальними групами;

- на становлення нового соціально-правового мислення, що дозволяє грамотно вирішувати завдання комплексного планування профілактики правопорушень.

Разом з тим, ми помітили, що в даний час між теорією профілактики і практикою профілактичної діяльності відчувається помітний розрив, що перш за все негативно впливає на ефективність і результативність соціальної роботи. Тому сьогодні виникла гостра необхідність розробляти, систематизувати методи і напрями профілактичної роботи, оцінювати і аналізувати інформацію з цієї проблеми в різних галузях знань [57].

Більшість дослідників проблеми дослідження зазначають, що профілактична робота проводиться на трьох рівнях:

1). в межах держави, тобто стосовно всіх громадян;

2). в колективах і групах;

3). індивідуально з певною особою.

Як видно, загальна профілактика відповідає 1 та 2 рівню, а індивідуальна співпадає з третім рівнем.

Кожному рівню профілактики притаманний певний комплекс спеціальних заходів, що застосовуються до певних осіб. Сюди входить весь комплекс здійснюваних державою економічних, соціально-культурних, правових та інших дій, спрямованих на недопущення скоєння злочинів.

1. Економічні заходи. Вони включають дії, спрямовані на:

- покращення ведення економічної політики;

- здійснення належного ведення бухгалтерського обліку та контролю;

- усунення проявів безгосподарності;

- ліквідацію інфляції, безробіття;

- забезпечення людей товарами першої необхідності, житлом, робочими місцями;

- своєчасну виплату заробітної плати, пенсії та інших виплат;

- розробка всяких технічних засобів та пристроїв (сигналізації, замки тощо) та інше.

2. Соціально-культурні заходи:

- проведення належного виховання громадян;

- функціонування навчальних закладів;

- виховання в дітей та інших громадян любові до краю, своєї культури, духовності;

- наголошення про шкідливий вплив наркоманії, токсикоманії, п'янства, проституції та інших антисоціальних вчинків (фонові явища);

- наявність гуртків масового проведення дозвілля (спортивних, радіотехнічних тощо);

- недопущення демонстрації по телебаченню програм, які пропагують культ насильства, агресії тощо;

3. Правові заходи:

- правове виховання (повага до законів);

- пропаганда і навчання громадян знанням юридичних норм;

- приведення законодавства до рівня міжнародних стандартів;

- усунення прогалин у законодавстві;

- застосування юридичних санкцій;

- кримінологічна експертиза нормативних акцій [58].

Комплексне планування профілактики - одна з основних форм узгодження діяльності в цьому напрямку державних, господарських органів, суспільних організацій і трудових колективів. Воно є підсумком сумісної розробки різними органами, організаціями і колективами злагоджених планів, що передбачають систему довгострокових і поточних заходів щодо виявлення і усунення причин асоціальної поведінки.

Комплексне планування соціальної профілактики переслідує наступні основні цілі:

скорочення і в перспективі повну ліквідацію асоціальної поведінки громадян;

обмеження і в подальшому ліквідацію випадків антигромадської поведінки громадян, тобто порушень соціальних норм, що шкодить суспільству і спричиняє протиправні діяння, які сприяють їх здійсненню;

подолання негативних сторін суспільного розвитку, які сприяють негативним явищам;

усунення умов для правопорушень, недоліків і прорахунків в діяльності органів управління, господарських організацій, суспільних формувань, культурно-виховних і медичних установ;

боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом: поступове викорінення негативних форм поведінки в сім'ї, на виробництві, в суспільному житті, що сприяють правопорушенням;

розвиток і вдосконалення позитивних соціальних процесів, які протидіють антигромадській поведінці громадян;

підвищення рівня свідомості та організованості громадян, формування пошани до правових розпоряджень;

виховання екологічної дисципліни, підйом екологічної культури і знань в цій області, формування у кожної людини свідомого і дбайливого відношення до природи.

Комплексний план соціальної профілактики правопорушень повинен бути обгрунтованим, реально забезпеченим відповідними матеріальними та іншими ресурсами, відображати специфічні умови життєдіяльності регіону, галузі народного господарства, трудового колективу. При його розробці доцільно передбачити:

- вибір найактуальніших цілей профілактичної діяльності;

- максимально повне використання можливостей системи управління економічними і соціально-культурними процесами з урахуванням компетенції і функцій окремих органів управління, соціальної активності населення, нових умов, які виникають в результаті реформ у всіх сферах суспільства;

- об'єднання і раціональне використання сил і засобів для профілактичної роботи;

- збалансований розвиток всіх провідних напрямів профілактичної роботи і охоплення нею всіх складових.

Щодо конкретних напрямків психологічної роботи із профілактики, то вони повинні включати:

- навички спілкування;

- власний механізм прийняття рішень;

- розвиток критичності;

- навички міжособистісної взаємодії;

- здатність відстоювати власну точку зору;

- спроможність бути «білою вороною»;

- здатність керувати собою;

- навички саморегуляції у стресових та екстремальних ситуаціях;

- розвиток впевненості у собі;

- розвиток почуття гумору;

- вирішення проблеми стосунків із протилежною статтю;

- вирішення проблеми прийняття власного тіла;

- вирішення проблеми поганого настрою, нудьги;

- вирішення проблеми сенсу буття [55; 59].

Зручною для практичного застосування є наступна класифікація факторів ризику: 1) індивідуальні фактори: низька самооцінка, відчуття особистої незначущості, недостатній самоконтроль, нездатність правильно виражати свої почуття та ін.; 2) те, що бере початок в родині дитини: відсутність необхідного контролю з боку дорослих, чітких правил поведінки, почуття приналежності до сім'ї, зловживання психоактивними речовинами членами родини та ін.; 3) пов'язані з навчанням у школі: низька успішність, часті переходи з однієї школи до іншої, порушення стосунків з однолітками, зловживання психоактивними речовинами в школі.

Навіть одного погляду на перелік факторів ризику достатньо для того, щоб зрозуміти, що почати вживання психоактивних речовин чи проявити будь-які інші девіації поведінки може практично будь-яка дитина. Тому комплекс психосоціальних завдань, на вирішення яких спрямовані поведінкові програми (ПП), є профілактичним для будь-яких форм девіантної поведінки у всіх без винятку здорових дітей. У ході навчання психосоціальним навичкам мінімізується чи взагалі зникає вплив факторів ризику.

Отже, проблема відхилень у поведінці підлітків є однією з найактуальніших для всіх, хто має справу з вихованням та навчанням підростаючого покоління. Схильність до алкоголізму, наркотиків, асоціальних дій формується, як правило, вже у шкільному віці й важко піддається подальшій корекції. Саме тому необхідно проводити профілактичні та корекційні заходи з дітьми, починаючи з дошкільного та молодшого шкільного віку, та посилювати цю роботу в підліткових колективах. З цією метою пропонуються корекційні програми, що охоплюють всі вікові групи (від дошкільників до студентів) та спрямовані на профілактику і корекцію різних видів девіантної та делінквентної поведінки.

1.2 Аналіз сучасних вітчизняних профілактичних програм щодо формування здорового способу життя молоді

Зараз в Україні заплановано багато соціальних програм, які спрямовані на забезпечення громадянам умов для здорового способу життя. Як правило, вітчизняні проекти з формування здорового способу життя ініціюються державними установами, переважно спеціалізованими (освітянськими, молодіжними, медичними, соціальними тощо) і тими з різноманітних громадських організацій, які дістали підтримку міжнародних організацій, фондів. Більшість програм спрямована на формування знань та навичок здорового способу життя, попередження алкоголізму, наркоманії, поширення ВІЛ\СНІДу, соціально-психологічну реабілітацію молоді, залежної від хибних звичок. Розглянемо деякі існуючі різноспрямовані проекти, що сприяють формуванню здорового способу життя дітей та молоді [30; 66].

Профілактика ВІЛ/СНІДу у молодіжному середовищі посідає значне місце у сфері діяльності обласних Київського та Севастопольського міських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Республіканського АР Крим тощо.

Зокрема: "Відлуння" (Дніпропетровська обл.). Програма орієнтована на зміну ставлення молоді до наркоманії, створення таких умов, при яких вибір здорового способу життя буде не тільки привабливим, а й необхідним для розвитку особистості та соціального становлення молодої особи. Програма передбачає зменшення темпу розповсюдження наркоманії та ВІЛ-інфекції серед молоді шляхом здійснення профілактично-корекційних, соціально-педагогічних, інформаційних та правових заходів, а саме: розробку методичних та дослідницьких матеріалів для роботи з молоддю, батьками, вчителями, випуск інформаційних бюлетенів з проблем профілактики негативних явищ, організацію семінарів для батьків, учителів, спеціалістів, волонтерів, налагодження роботи консультативного пункту та кабінетів профілактики шкідливих звичок, розповсюдження листівок, буклетів, відеоматеріалів з даної проблеми, висвітлення проблеми в засобах масової інформації.

"Світ без наркотиків та СНІДу" (Житомирська обл.) Вирішення проблеми поширення алкоголізму, наркоманії, захворювань на СНІД спеціалісти Житомирського ЦСССДМ вбачають у проведенні просвітницько-роз'яснювальної роботи серед молоді, координації зусиль усіх зацікавлених організацій та фахівців для вдосконалення системи профілактики, розширення мережі спеціалізованих формувань при ЦСССДМ, у створенні мережі постійно діючих навчально-методичних семінарів для вихователів, педагогів-організаторів, класних керівників, волонтерів з проблем профілактичної роботи, у налагодженні системи психологічних та медико-соціальних реабілітаційних послуг дітям та підліткам, батьки яких зловживають алкоголем, та схильним до адиктивної поведінки.

Програма реалізується з 2002 року.

"Шанс на життя" (Івано-Франківська обл.)

Метою програми є зменшення темпів поширення ВІЛ/СНІДу, формування адекватного відношення суспільства до цієї проблеми шляхом освітньо-інформаційної роботи в молодіжному середовищі, формування навичок безпечної поведінки за допомогою спеціально підготовлених волонтерів. Досягнення мети забезпечується проведенням конференцій для керівників закладів освіти, інших зацікавлених організацій та установ, організацією серії семінарів та тренінгів для підготовки волонтерів, навчання спеціалістів районних ЦСССДМ.

Програма альтернативного відпочинку і профілактики "Відпочинок без допінгу" (Львівська обл.).

Програма спрямована на профілактику антисоціальної поведінки серед дітей та молоді, залежності від алкоголю та наркотиків, запобігання ВІЛ/СНІДу та ХПСШ шляхом впровадження та популяризації нових форм дозвілля, їхнього поєднання з сучасними формами навчання. Зокрема, передбачається навчання групи фахівців та молодіжних лідерів сучасним методам профілактики негативних явищ, організації молодіжного дозвілля, формування вміння вирішувати власні проблеми та можливості допомагати іншим. Таким чином створюється команда однодумців (дорослих і підлітків), які стануть організаторами профілактичного марафону і втілюватимуть ідеї альтернативного відпочинку та дозвілля.

Програма цікава тим, що, крім традиційних, використовуються ще й альтернативні форми проведення профілактичної роботи.

"Дзвін" (Одеська обл.).

Головна мета програми - формування повного неприйняття молодими людьми наркотиків, алкоголю, надання інформаційно-методичної та практичної допомоги батькам, педагогам, соціальним працівникам у проведенні профілактичної роботи по попередженню негативних явищ; допомога залежним від наркотиків та алкоголю, а також ВІЛ-інфікованим молодим людям у вирішенні проблем власної соціальної адаптації.

В рамках реалізації програми проводяться соціологічні дослідження, видані інформаційно методичні матеріали з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі.

"Панацея" (Тернопільська обл.)

Програма націлена на формування стійкої установки підлітків та молоді на шкідливість для організму вживання наркотичних речовин та безладних статевих стосунків, умінь психологічного захисту, що сприяють раціональному прийняттю рішень відмови та свідомого вибору. Програмою передбачено роботу виїзних спеціалізованих служб, проведення тренінгів асертивності для молоді, семінарів для спеціалістів, що працюють за програмою, проведення конференцій, підготовку та випуск методичних збірок.

«Просто скажи -"НІ" (Черкаська обл.)

Загальна мета програми - формування у молоді негативного ставлення до паління, наркотизації та алкогольної залежності, і, як результат, попередження росту злочинності в молодіжному середовищі, соціально-психологічна підтримка та реабілітація молоді з різними видами залежності.

Передбачається вирішення таких завдань:

- проведення поведінкових та соціологічних досліджень, в результаті яких буде чітко визначено картину про групи молоді, які мають девіантну поведінку, є схильними до вживання наркотиків, алкоголю, форми та методи профілактичної роботи адаптуються до наявних соціально-демографічних та матеріальних умов;

- проведення ряду просвітницько-навчальних заходів з метою формування стійкого інтересу підлітків та молоді до здорового способу життя, підвищення рівня гігієнічної культури, санітарної освіти, відповідального ставлення до свого здоров'я;

- створення науково-методичної бази з профілактики негативних явищ і пропаганди здорового способу життя в молодіжному середовищі;

- створення різнопланових (духовних, медико-психологічних) реабілітаційних центрів, кризових стаціонарів для молоді, яка має алкогольну чи наркотичну залежність;

- активізація підтримки спільнот родичів, діти яких страждають від алкогольної чи наркотичної залежності;

- створення притулків для дітей з родин, схильних до вживання алкоголю та наркотиків.

Огляд всіх плюсів і мінусів існуючих програм і підходів до профілактики, дозволяє виділити ті ідеї, використовування яких може дозволити створити ефективну програму [7].

Дорослі сприймають потреби молоді по-іншому, і створені ними програми можуть зазнавати серйозних труднощів у молодіжних субкультурах. Тому потрібно визначити потреби молодих людей, виділити маленькі гомогенні цільові групи і максимально залучити групу в реалізацію програми.

Дані досліджень говорять про те, що практично всі ефективні програми профілактики, спрямовані на зміну небезпечної поведінки, мають загальні риси, незалежно від того, чи проводяться вони в Цюріху, Танзанії або Сан-Франциско [2; 55].

У таких програмах присутня хоча б частина наступних характеристик:

- визначено конкретну цільову групу, тобто конкретну категорію людей, на яких спрямована профілактична програма, за такими параметрами, як стать, вік, сексуальна орієнтація, етнічно-культурні характеристики, характер ризикованої поведінки, соціальне оточення, умови життя;

- обрано цільову групу, поведінка якої найбільш ризикована;

- обрано цільову групу, якій приділяється недостатньо уваги;

- цільовій групі дають можливість змінювати свою поведінку поступово, крок за кроком;

- цільовій групі надаються матеріальні ресурси для зміни поведінки (презервативи, стерильні шприци) та інші послуги за бажанням (консультації, лікування ІПСШ, лікування наркоманії, обстеження на ВІЛ);

- у плануванні і проведенні всіх заходів активно беруть участь самі представники цільової групи, інформаційні матеріали сформульовані тією мовою, якою вони спілкуються один з одним;

- організовано взаємну підтримку членів цільової групи;

- позитивні зміни поведінки й участь у програмі заохочуються (у тому числі матеріально);

- мобілізуються духовні (у тому числі релігійні) прагнення членів цільової групи, їхній творчий потенціал (програми "12 кроків", театр, артистичні майстерні);

- приймаються заходи до зміни середовища, у якому живуть представники цільової групи: фізичної (переїзд на нове місце) чи соціальної (нове чи "перевиховане" оточення).

Малоефективні програми також мають загальні риси. Ці програми:

- розраховані на «населення в цілому» чи на великі і неоднорідні групи населення (наприклад, «молодь»);

- містять неконкретні, неоднозначні чи непридатні в реальному житті заклики;

- складені і проводяться людьми «з боку», мало знайомими з конкретними умовами життя даної цільової групи;

- використовують переважно однобічний дидактичний підхід (лекції, розповсюдження інформації);

- засновані на почутті страху чи сорому, використовують репресивні заходи;

- розглядають цільову групу як «об'єкт впливу», а не як свідому силу, від якої залежить успіх програми.

Однією з важливих умов підвищення ефективності профілактичних програм стали залучення до їх розробки та реалізації якомога більшої кількості партнерів із державних і недержавних (в тому числі громадських) установ та організацій, сприяння активізації потреб неповнолітніх щодо саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації. Ці потреби за відповідних соціально-педагогічних умов переростуть у певні правила і норми поведінки, вчинки, які поступово приведуть підлітка у нове соціальне середовище, здатне позитивно впливати на його соціальне становлення [4; 42; 46].

Висновки до першого розділу

Аналіз опрацьованої літератури дає можливість стверджувати, що потреба у протидії негативним явищам у молодіжному середовищі в Україні зростає з кожним роком. На сьогодні втрата здоров'я серед молоді створює проблему національної безпеки, самого існування держави, благополуччя територіальної громади [16].

Розробка досліджуваної нами проблеми в сучасній соціально-педагогічній науці збагатилася багатьма видами і розгалуженнями своєї діяльності. Різні програми, проекти, якими наділена соціально-педагогічна наука зробила великий крок на шляху боротьби з негативними явищами у молодіжному середовищі.

З одного боку, тактика залякування та моралізаторства й дотепер продовжує існувати в інформаційному й освітньому просторі. Просвітницька робота серед молоді щодо здорового способу життя поки що фрагментарна та не дуже ефективна. Знання про шляхи збереження і зміцнення здоров'я реалізуються здебільшого формально, епізодично, без урахування об'єктивних тенденцій у молодіжному середовищі (погіршення життєвих умов, послаблення мотивації до здорового способу життя, низький рівень превентивних знань, навичок і вмінь тощо). На жаль, профілактична діяльність в багатьох організаціях зорієнтована на передавання знань від дорослого до дитини з ігноруванням активної позиції самої дитини, її права на самовизначення щодо власного способу життя.

З іншого боку, співпраця закладів освіти, соціальних служб молоді, центрів здоров'я, громадських організацій утворила новий управлісько-методичний простір, нові традиції популяризації здорового способу життя, розвитку духовно, психічно, фізично і соціальне) здорової особистості, розширення демократичної взаємодії дорослих з молоддю та попередження негативних явищ в молодіжному середовищі [51].

Прагматичний аналіз нормативної, політичної, структурної функціональної та операційної складової підходу до профілактичної роботи в молодіжному середовищі дозволяє припустити, що визначився шлях до системної роботи та технологізації соціальних профілактичних послуг.

Тому одним із найважливіших напрямів соціально-педагогічної діяльності для молоді є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголю, тютюнопаління, ВІЛ/Сніду). Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи передусім серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, та професійної допомоги, що надається педагогічним колективам навчальних закладів. У процесі профілактичної роботи надається перевага масовим формам роботи, через які порушуються питання профілактики негативних явищ саме у молодіжному середовищі. Отже, основними масовими формами, які широко використовуються в профілактичній роботі є акція «Молодь - за здоровий спосіб життя», просвітницька робота, яка включає лекторії, виступи по радіо, в телепередачах по формуванню і збереженню знань і навичок здорового способу життя, розрахований на широкий загал дітей та молоді. Проте, однією із найпоширеніших, ефективніших форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці, залишається лекційна робота, що насичується новітніми технологіями та прийомами. Тому, що під час лекцій можна використовувати профілактичні програми вітчизняних та зарубіжних авторів. Проводити дискусії, вікторини, рольові ігри [20; 60].

Нами було з'ясовано, що стан розробки проблеми та методичного впровадження профілактичних програм у практичну діяльність загальноосвітніх навчальних закладів є недостатнім. Отже, потрібно працювати над тим, щоб профілактична робота крокувала в ногу з потребами молоді, щодо переконань, поглядів, щоб форми даної роботи були цікавими, а здоровий спосіб життя був престижний.

РОЗДІЛ ІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ

2.1 Зміст, форми та методи профілактичної роботи в межах методу «Рівний - рівному»

Особливу увагу слід звернути на реалізацію профілактичних програм в методі «Рівний-рівному» (peer education - англ. peer -- рівний та edu -- освіта) -- засіб передачі достовірної, соціальне значущої інформації під час неформального або особливим способом організованого спілкування в соціальній групі людей, рівних за якоюсь певною ознакою (вік, інтереси, цінності, потреби, проблеми тощо). Метод «Рівний -- рівному» передбачає об'єднання людей у групи за якимись спільними ознаками з метою забезпечення їх точною інформацією й спростування розповсюджених помилкових поглядів, стереотипів, а також для того, щоб допомогти їм розвинути навички, які необхідні для ефективної адаптації та інтеграції в соціумі. У науковій літературі визначається два різновиди методу «Рівний - рівному»: спосіб навчання однолітків однолітками; спосіб навчання рівних рівному (за іншими ознаками, крім віку) [21; 52; 53].

Навчання однолітків однолітками відомо з другої половини XIX ст., коли набула поширення ланкастерська система навчання, суть якої в тому, щоб в умовах відсутності достатньої кількості вчителів забезпечити знаннями усіх учнів. Особливого значення набув цей метод на Заході в 80--90-х роках минулого століття в роботі з підлітками та молоддю. В Україні метод «Рівний -- рівному» почали впроваджувати в діяльність спеціалісти соціальної сфери наприкінці XX ст. Розповсюдження цього методу в навчально-виховних закладах країни відбулося завдяки Національній програмі Міністерства освіти і науки /ПРООН/ЮНЕЙДС «Сприяння просвітницькій роботі «Рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя, яка реалізовувалась у 2000--2002 роках. Зараз цей метод широко застосовують у діяльності соціальних педагогів та соціальних працівників, які працюють з молоддю, зокрема під час первинної профілактики та формуванні здорового способу життя. У той же час метод «Рівний - рівному» активно використовують недержавні організації, соціальні служби, що працюють з різними категоріями клієнтів, зокрема споживачами ін'єкційних наркотиків, особами з ВІЧ-позитивним статусом, людьми з особливими потребами тощо [35].

Для класифікації різновидів методу «Рівний -- рівному» використовують різні критерії, серед них: мета використання методу, рівень профілактики, на якому використовують метод, ознака рівності, яка покладена в основу застосування методу.

Згідно з такою ознакою рівності, як вік -- метод «Рівний - рівному» трактують як спосіб «навчання ровесників ровесниками, однолітків однолітками». У соціально-педагогічній літературі утвердилось сприйняття методу «Рівний - рівному» переважно як способу передачі соціальне значущої інформації спеціально підготовленими підлітками рівним собі особам за віком. Використовують такий метод, як правило, у первинній профілактиці.

Відповідно до інших, ніж вік, ознаками рівності, «рівний - рівному» трактують як спосіб «навчання рівних рівними» тобто йдеться про надання інформації в середовищі людей «рівних» між собою за різноманітними ознаками (цінності, проблеми, професія, соціальний рівень, хобі, інтереси тощо). Однаковий вік не вирішальний для рівності, і це поширюється на різні вікові й міжвікові категорії. Метод « рівний - рівному» трактують як спосіб «навчання рівних рівними». Його можна використовуватися у всіх видах профілактики, але частіше -- у вторинній чи третинній (рівність за проблемою).

Метод «рівний-рівному» одночасно з формальною традиційною освітою та іншими підходами в неформальній освіті -- це стратегічний засіб передачі інформації в суспільстві з метою зацікавлення людей їхнім власним здоров'ям та розвитком.

Метод «Рівний -- рівному» як спосіб навчання однолітків та людей, рівних за певними ознаками, має переваги: знання цінностей і вимог соціальної групи, у якій здійснюється спілкування; високий ступінь довіри; рівність у взаєминах; схожий внутрішній світ, досвід, схоже ставлення до проблеми; однаковий рівень (освітній, культурний, соціальний тощо); молоді люди розуміють один одного, використовуючи невербальні та вербальні засоби спілкування (наприклад, сленг), а дорослому необхідно досконало знати (а значить, вивчити) мову молодіжного спілкування; підвищена самооцінка та впевненість у собі, почуття власної гідності та віри в себе не тільки в підлітків-інструкторів, які виступають у ролі вихователів, а й у тих, з ким вони працюють. Разом з тим метод «Рівний-рівному» має свої недоліки: не завжди достатньо схожості (бути схожим -- не означає бути рівним); недостатність досвіду, інформації в підлітків; важкість контролю, вимірювання результатів методу; можливість спотворення інформації підлітками; вік підлітка (людина ще не пережила того, про що говорить, її не сприймають як експерта в даній ситуації, справі).

Прийоми методу освіти «рівний - рівному» щодо питань здорового способу життя практикувалися в діяльності шкільних санітарних комітетів і санітарних постів («Юні друзі міліції» та «Юні інспектори дорожнього руху») [42].

Отже, метод слід розглядати і в контексті історичного розвитку освітніх процесів в Україні. Багаторічний досвід заклав методологічні основи для розвитку і впровадження методу в сучасних умовах.

Проекти, над якими працюють громадські організації й використовують метод освіти «рівний - рівному» в роботі з учнівською молоддю та групами ризику в Київській, Дніпропетровській, Запорізькій, Вінницькій, Харківській, Чернівецькій, Рівненській та інших областях, засвідчили його безперервну ефективність. Набутий досвід дає підстави стверджувати, що даний метод освіти вже має певні надбання в системі вітчизняної освіти і специфіку впровадження його в умовах України.

Для спрощення сприймання підходу ми визначаємо освіту «Рівний -рівному» як соціальний метод реалізації просвітницької роботи.

Реалізація методу базується на технології ступеневого навчання: підготовці педагогів-тренерів, навчання педагогами-тренерами підлітків-лідерів та веденні підлітками-лідерами просвітницької роботи серед ровесників віком 12-18 років.

Завдання освіти «Рівний - рівному»:

1. створення соціально-педагогічних умов, сприятливих для позитивних змін у знаннях, уміннях, навичках, вчинках, в цілому поведінці дітей і молоді у ставленні до здорового способу життя;

2. створення організаційних умов для активної просвітницької роботи щодо здорового способу життя серед дітей і молоді через надання повноважень самим неповнолітнім;

3. виявлення в молодіжному середовищі позитивних лідерів, а також спонукання осіб з «групи ризику» щодо ураження ВІЛ-інфекції, до переорієнтації лідерських якостей з негативних на позитивні;

4. підготовка лідерів-підлітків до просвітницької роботи серед ровесників;

5. підвищення соціальної компетенції молоді в питаннях здорового способу життя;

6. підвищення рівня розуміння проблем молоді суспільством, розширення нормативно-правової бази захисту здоров'я;

7. розвиток теорії і практики освіти «рівний - рівному»;

8. впровадження освіти «рівний - рівному» в навчальні заклади (школи, ПТУ, ВНЗ), позашкільні заклади, у діяльність соціальних служб для молоді і служб у справах неповнолітніх, в установи соціальної реабілітації неповнолітніх, у діяльність недержавних громадських організацій тощо [21].

Технології навчання педагогів-тренерів і підлітків-лідерів базуються на формах і методах, до яких належать різновиди лекцій, бесід, диспутів, соціально-комунікативні тренінги, тренінги особистісного зростання, ситуаційні вправи, рольові ігри, дебати, тренінги розвитку вмінь і навичок, «мозкові атаки» тощо.

Серед модулів визначено такі:

1. «Методологія і методика «Рівний - рівному» в просвітницькій роботі» - здобуття методологічних знань щодо реалізації програми й досягнення ефективного результату.

2.«Психологія взаємодії та розуміння» - володіння знаннями і вміннями з психології особистісного розвитку, культури спілкування, психологічної сумісності, практичних умінь контактувати із соціальними групами.

3. «Школа лідера» - розвиток особистих якостей лідера, навичок та вмінь проводити просвітницьку роботу з однолітками.

4. «Профілактика наркоманії серед учнівської молоді» - забезпечує формування знань з питань профілактики куріння, алкоголізму та вживання наркотичних речовин набуття навичок запобігання наркоманії.

5. «Профілактика СНІД серед молоді» - формування знань про соціально небезпечні хвороби, моделі ризикованої поведінки, шляхи інфікування та запобігання цьому.

6. «Права дитини та захист її здоров'я» - здобуття знань з правових засад захисту права на збереження і розвиток здоров'я згідно з міжнародним і вітчизняним законодавствами.

Напрями впровадження методу:

- під час викладання предметів гуманітарного та природничого циклів;

- у процесі позакласної та позашкільної виховної роботи та в роботі з батьками;

- через навчання та позашкільні заклади, соціальні служби, спеціальні заклади;

- через організацію превентивної роботи в навчальних і позашкільних закладах, вищих навчальних закладах, передусім педагогічного профілю, соціальних службах, молодіжних і громадських об'єднаннях ;

- через діяльність учнівського самоврядування;

- через законодавчу політику в галузі освіти, охорони здоров'я, соціальної діяльності щодо превентивної роботи з молоддю.

Впровадження методу забезпечується зворотнім зв'язком (суб'єкт-суб'єктні стосунки учасників програм); трансформацією-коригуванням постійним оновленням методу новими прийомами роботи відповідно до особливостей залучення до програми груп ризику: безпритульні, засудженні, споживачі наркотиків, ВІЛ-інфіковані тощо); спрямованістю освіти «Рівний - рівному» на високу соціальну ефективність [46].

Отже, зважаючи на причини поширення негативних явищ в учнівському та молодіжному середовищі у роботу школи впроваджуються програми, спрямовані на профілактику наболілої проблеми.

2.2 Характеристика форм соціально-педагогічної роботи - складових профілактичної програми з формування здорового способу життя

Реалізація програми профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі у школі є дуже важливою, тому що основною метою такої роботи є надання необхідної інформації підліткам. Зауважимо, що «надзавданням» профілактичної роботи, особливо серед учнівської молоді, є також створення у кожного власної моделі безпечної поведінки. Тобто педагог, соціальний педагог має привернути увагу учнів до проблеми, надати переконливу інформацію про ступінь ризику, висунути аргументи на користь безпечної поведінки, допомогти виробити навички такої поведінки, створити ситуацію психологічного комфорту й захищеності.

Щоб вирішити ці завдання, потрібно відшукати нові форми профілактичної роботи або використовувати традиційні форми, надаючи їм таких сучасних ознак, які відповідали б інтересам і потребам молоді, спонукали учнів осмислено діяти, сприяли формуванню особистої позиції щодо проблеми [38; 39].

Розглянемо деякі форми роботи, що можуть стати доречними в профілактичній роботі, якщо змістовно спрямувати їх на висвітлення теми здорового способу життя, проблем, що пов'язані з тютюнопалінням, та іншими негативними явищами.

В шкільній практиці варто використовувати театралізовані, інтерактивні, ігрові, інтелектуально - пізнавальні, тренінгові та інші форми роботи, а також застосовувати таку форму профілактики, як інформаційна кампанія, в нашому випадку - шкільна кампанія .

Так, до театралізованих форм належать: літературно-музична композиція, концерт, публіцистична вистава, змагання команд КВК, театралізована вистава тощо.

Театралізовані форми роботи - найскладніші й найцікавіші форми, які розкривають тему за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей учнів.

Під час їх підготовки відбувається колективна креативна діяльність учнів і вчителя. Вистави можуть бути показані багаторазово, що дає можливість працювати з великою і різноманітною аудиторією. Дані форми роботи потребують від учителя режисерських і навіть акторських здібностей. Але хіба вчитель під час уроку не стає режисером чи актором?

Літературно-музична композиція - композиційне побудоване подання літературного матеріалу у музичному оформленні. На наш погляд, цей жанр дещо застарілий, але, з іншого боку, він традиційний для роботи у школі. Тому, використовуючи його, слід прагнути динаміки, дієвості, яскравої візуалізації, а також сучасного музичного наповнення. Потрібно намагатися подавати інформацію не в лекційній, розповідній манері, а за допомогою виразних сценічних прийомів. Спробувати використовувати сучасні технічні засоби, художнє освітлення, шукати цікаві мізансценічні рішення (мізансцена -розташування фігур на сцені). Прагнути максимального донесення змісту текстів, які промовляються зі сцени, до свідомості глядачів [9; 38].

Концерт - поєднання різних за жанром художніх номерів у одній програмі. Концерт є не зовсім вдалою формою для викладання профілактичної інформації чи формування навичок безпечної поведінки. На концерті доречно підбити підсумки роботи, нагородити переможців різноманітних конкурсів. Концерт може бути благодійним.