Комплексне використання інформаційних і комунікаційних технологій в процесі професійної підготовки майбутнього викладача професійного навчання

У такому середовищі, що незалежно управляється викладачами, легше створити проблемну ситуацію, навчання є природним процесом за рахунок обміну досвідом і інформацією, відбувається об'єднання учнів у групи, пов'язані спільною метою, розподіл робіт між учасниками відбувається практично автоматично, а на перший план висувається соціальна значущість проблеми. Отже, головним тут виступає проектно-дослідницький метод навчання з використанням інформаційних технологій. Наведемо етапи і теми дослідницької діяльності, що можна зреалізувати в освітньому процесі:

- формулювання цілей дослідження та дослідницьких гіпотез;

- збирання інформації, аналіз результатів, одержаних у раніше проведених експериментах, пошук в Інтернеті та інших джерелах необхідних відомостей;

- здійснення контактів з фахівцями, групове обговорення, в тому числі за допомогою телекомунікацій;

- формування головного плану проекту, його коригування під час дослідження;

- проектування, конструювання та виготовлення дослідницьких установок (якщо в цьому є необхідність);

- виконання експериментів у ручному та автоматичному режимах, а також, за певних умов, у режимі дистанційного керування;

- аналіз і подання даних із застосуванням математичних моделей і засобів візуалізації;

- вивчення результатів, повторні виміри, накопичення даних;

- пошук аналогій, зв'язків, складання пояснень і висновків, перевірка попередніх гіпотез і створення нових;

- пошук в Інтернеті; групове обговорення, оформлення звітів з метою розміщення в Інтернеті; подання результатів тощо;

- подання результатів у електронному вигляді, публікації.

Розділ 2. Застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій у навчанні майбутніх викладачів професійного навчання

2.1 Система підготовки викладачів професійного навчання до використання інформаційних та телекомунікаційних технологій у професійній діяльності

Кожен вчитель та кожен учень для реалізації себе в сучасному суспільстві як особистості повинні мати сформовану інформаційну культуру, бо саме вона є важливим фактором успішної професійної та непрофесійної діяльності та захищеності людини в суспільстві.

Дослідження цієї проблеми знайшло відображення у доповідях та працях науковців сучасності: А.М. Гуржія, В.Ю. Бикова, Н.В. Морзе, Л.Л. Макаренко. Базовими теоретичними джерелами, в яких досліджена проблема формування інформаційної культури є роботи М.Г. Вохришевої, Н.І. Гендиної, Н.Б. Зинов'євої, І.Г. Моргенштерна.

«Інформаційна культура - одна із складових загальної культури людини; сукупність інформаційного світогляду та системи знань та вмінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність за оптимальним задоволенням індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і нових інформаційних технологій»[19].

Насамперед вчитель формує інформаційну культуру учнів на своїх уроках. В сучасних умовах задля цього він має бути підготовленим, мати певні інформаційно-комунікаційні компетентності.

Можна назвати необхідні умови успішного впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в професійній діяльності за результатами анкетування:

- внутрішня впевненість в корисності впровадження ІКТ на різних етапах навчального процесу;

- наявність комп'ютерної техніки;

- професійно розроблене програмне забезпечення для навчання з методичними матеріалами;

- знання та вміння щодо використання ІКТ.

Інформаційно-комунікаційна компетентність вчителя є сукупністю знань, навичок та вмінь, що формуються в процесі навчання та самонавчання інформаційним технологіям, а також здатність до виконання педагогічної діяльності за допомогою інформаційних технологій.

Інформаційно-комунікаційна компетентність вчителя може бути представлена наприклад як система компетентностей:

- технологічна (усвідомлення комп'ютера як універсального автоматизованого робочого місця для будь-якої професії),

- алгоритмічна (усвідомлення комп'ютера як універсального виконавця алгоритмів і універсального засобу конструювання алгоритмів),

- модельна (усвідомлення комп'ютера як універсального засобу інформаційного моделювання),

- дослідницька (усвідомлення комп'ютера як універсального технічного засобу автоматизації навчальних досліджень)

- методологічна (усвідомлення комп'ютера як основи інтелектуального технологічного середовища).

При наявності технологічної компетентності вчитель зможе використовувати програмні та апаратні засоби найбільш ефективно (орієнтуватися в різноманітних програмних середовищах, знати можливості апаратних засобів. Наприклад, працювати з програмами створення презентацій, використовувати апаратні засоби: сканер, веб-камеру, інтерактивну дошку, тощо).

При наявності алгоритмічної компетентності - опановувати сучасні системи розробки програмного забезпечення, створювати алгоритми (наприклад, створювати сценарії проведення уроків, диспетчери навчань за допомогою конструкторів).

При наявності модельної компетентності - опановувати професійні пакети комп'ютерного моделювання та використовувати моделі електронних засобів навчального призначення (наприклад, використовувати моделі електронних засобів навчального призначення з фізики, хімії, біології на уроках).

При наявності дослідницької компетентності - застосовувати технічні засоби автоматизації досліджень (наприклад, виконувати лабораторні роботи з технічних дисциплін, опрацьовувати матеріали до дослідницьких проектів).

При наявності методологічної компетентності - використовувати ІКТ для вирішення своїх соціальних потреб (наприклад, брати участь у форумах, листуватися електронною поштою, готовити електронні матеріали, враховуючи правовий аспект подання та використання інформації).

Іноді саме внутрішня впевненість в корисності впровадження ІКТ на різних етапах навчального процесу є сильною мотивацією до набуття знань та вмінь щодо використання ІКТ та використання сучасних інформаційних технологій в професійній діяльності.

Сучасний вчитель може отримати навички використання інформаційно-комунікаційних технологій самостійно, або відвідуючи будь-де курси користувачів, але такі знання, на жаль, дуже часто формують тільки технологічну компетентність вчителя, що дає їм можливість працювати з окремими програмами, але не допомагає змоделювати та провести урок з впровадженням електронних засобів навчального призначення в комп'ютерному класі.

Не кожен вчитель психологічно готовий до використання як інформаційно-комунікаційних технологій так і інтерактивних технологій навчання, розуміє тенденції розвитку інформаційних технологій, можливості та результати їх впровадження. З власного досвіду обласного тренера програми «Інтел - Навчання для майбутнього» можу сказати, що якщо не дотримуватися вимоги участі в тренінгу лише вчителів, які мають первинні навички роботи з комп'ютером, можемо отримати як результаті стрес від обсягу нових технологій.

Вважаємо, що системну підготовку вчителя можна отримати лише, якщо проводити поступове, практичне навчання з розумінням можливостей сучасних технічних засобів та програмних засобів електронного призначення, психолого-педагогічних аспектів використання комп'ютерної техніки, враховуючи кваліфікацію, мотивацію, вік студентів.

Наприклад в інституті післядипломної педагогічної освіти під час проведення курсів підвищення кваліфікації кожному слухачу надається можливість пройти спецкурси «Формування та розвиток інформаційної культури вчителя» та «Використання ЕЗНП при викладанні шкільних дисциплін». Безумовно програми занять враховують різний рівень підготовки вчителів, спеціалізацію, допомагають формувати інформаційно-комунікаційні компетенції системно:

- технологічну (знайомство з апаратною та програмною складовими інформаційної системи, робота з операційною системою Windows, диференційно та індивідуально робота з текстовим, табличним процессорами);

- алгоритмічну (моделювання уроку зі свого предмету з використанням ЕЗНП, для вчителів інформатики - розробка алгоритмів);

- модельну (робота в середовищі електронних засобів навчального призначення з електронними моделями з біології, фізики, хімії, математики);

- дослідницьку (демонстрація передового досвіду Луганщини з проектних технологій програми в межах програми «Інтел Навчання для майбутнього»);

- методологічну (розуміння понять інформації, штучного інтелекту, інформаційного суспільства, законодавства про авторське право, , правила використання комп'ютерних програм у навчальних закладах та організація роботи в комп'ютерному класі, позитивні та негативні наслідки використання ІКТ).

В процесі роботи вчителі не тільки отримують нові знання, практичні навички, але й насамперед, впевнюються в можливості пройти навчання щодо використання ІКТ для впровадження їх в професійній діяльності та своєму житті.

Якщо вчитель самостійно пройшов навчання, він може прийти навчатися на той рівень, який його цікавить, але вимогою є його участь в семінарах, практикумах для розповсюдження досвіду, підвищення ефективності використання в умовах постійних оновлюваннях ІКТ.

Існує перспектива доповнити цю систему для керівників навчальних закладів дуже важливою інформацією щодо впровадження інформаційних систем для розуміння та впровадження програм управління навчальними закладами.

Необхідною умовою підготовки вчителів є надання методичної допомоги щодо використання ІКТ на уроках у вигляді системи методичних рекомендацій щодо використання сучасної мультимедійної техніки, електронних засобів навчального призначення, організації роботи в комп'ютерному класі.

Інформаційно-комп'ютерні телекомунікації.

1. Бази даних та система управління базами даних.

2. Автоматизовані інформаційні системи.

3. Експертні системи.

Системна підготовка вчителів на курсах підвищення кваліфікації та в міжкурсовий період допоможе вчителю бути конкурентоспроможним.

Кожного року зростає відсотковий показник забезпеченості загальноосвітніх навчальних закладів комп'ютерною технікою та електронними педагогічними програмними засобами. Творчість, емоційність і натхнення вчителя буди завжди цінуватися суспільством, особливо, якщо вчитель буде збагачуватися новими знаннями, використовувати ефективні технології навчання, в тому числі і інформаційно-комунікаційні.

2.2 Використання інформаційних і комунікаційних технологій у підготовці майбутнього викладача професійного навчання

Перспективи впровадження інформаційних і комунікаційних технологій в навчання, перш за все пов'язують із застосуванням комп'ютерної техніки для підняття ефективності навчального процесу. Ці технології мають дві головні складові: системи програмного забезпечення проведення навчального процесу (Learning Management System (LMS)) та електронні навчальні матеріали (e-content). Важливим є те, що обидві складові повинні взаємодіяти поміж собою і тому не можуть бути обрані незалежно одне від одного. Навчання з використанням комп'ютерних технологій поступово стає новим освітнім стандартом, що запроваджується в усі структури підготовки і перепідготовки фахівців.

Отже, використання елементів моделювання, застосування різного роду тренажерів значно підвищує ефективність процесу засвоєння знань, тому такі ресурси знаходять широке застосування у навчальному процесі під час підготовки кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів у ПТНЗ, де особливо необхідна висока засвоюваність матеріалу для ефективної роботи за спеціальністю в майбутньому.

Ще до появи технології мультимедіа експерти з маркетингу, за результатами численних експериментів, виявили залежність між методом засвоєння матеріалу і здатністю відтворювати набуті знання через якийсь час. Якщо матеріал було подано у звуковому вигляді, то людина запам'ятовувала близько 25% інформації, якщо інформація була подана візуально - близько 35%. При комбінованому впливі (зоровому і слуховому) запам'ятовування підвищувалося до 50%, а якщо людина долучалася до активних дій у процесі вивчення, то якість засвоєння матеріалу підвищувалася до 75%.

Взаємодія LMS з навчальними матеріалами надає можливість викладачу керувати навчанням, слідкувати за роботою студента (трекінг), аналізувати результати навчання. Можливість керування закладають в структуру навчального курсу. Матеріал розділяють на модулі та задають ієрархію їх зв'язку. Це надає можливість задавати умови, що необхідно виконати для просування за навчальним курсом: рівень результатів тестування для переходу в послідуючий модуль, кількість спроб для проходження одного модуля.

Розвиток комп'ютерної техніки та технологій її використання призвів до впровадження в навчальний процес закладів освіти не тільки окремих комп'ютерів, а й комп'ютерних мереж. Виділяють кілька основних методів використання ресурсів комп'ютерних мереж у навчальному процесі.

Телекомунікаційна мережа - це сучасний етап інформатизації суспільства, що характеризується переходом від використання комп'ютерів в автономному режимі до створення інформаційних мереж на базі комп'ютерів. Комп'ютерна телекомунікаційна мережа утворюється сполученням комп'ютерів різноманітних типів за допомогою швидкодіючих телефонних, супутникових та інших ліній зв'язку в певну ієрархічну структуру. Зрозуміло, що обмін інформацією в такий мережі повинен бути упорядкованим. Найбільш універсальний варіант інформаційного обміну, обмін повідомленнями між двома абонентами, реалізується за допомогою комп'ютерної електронної пошти, що відрізняється від звичайної тим, що доставка кореспонденції здійснюється за каналами електрозв'язку під управлінням комп'ютерів.

Підхід до навчання і виховання через телекомунікації базується на широкому взаємному спілкуванні та навчанні, зближенні, стиранні меж між окремими учнями; на вільному обміні думками, ідеями, інформацією учасників спільного проекту, на цілком природному бажанні пізнати нове, поширити свій світогляд; має в своїй основі реальні дослідницькі методи, що дозволять пізнавати закони природи, основи науки, техніки, технологій, особливості різноманітних видів творчості в процесі спільної діяльності групи учасників.

Сучасні комп'ютерні мережі дозволяють використовувати різноманітні технології і засоби для ведення спілкування, обміну інформацією та досвідом окремих учнів і груп, а також для обговорення проблемних ситуацій та спірних питань. З цією метою можуть використовуватись електронні конференції, системи відеоконференцій та чатів, електронна пошта та групи новин.

2.3 Основні види педагогічних програмних засобів інформаційно-комунікаційного середовища в галузі професійного навчання викладачів

Педагогічний програмний засіб має враховувати чотири функції навчальної діяльності: настановчу, орієнтувальну, виконавську й контрольну. Сам педагогічний програмний засіб дозволяє впливати на три види пам'яті студента: зорову (за допомогою засобів графічного супроводу картинок, курсорів, динамічних елементів), слухову (за допомогою звукових засобів мультимедійних технологій, що дозволяють здійснювати вимову, слів іноземною мовою) і моторну (студент не просто пасивно спостерігає за роботою педагогічного програмного засобу, а й сам бере участь у процесі навчання: вибирає слова і літери за допомогою клавіатури або маніпулятора «мишки» та ін.).

Відомо, що комплексний підхід до навчання прискорює процес запам'ятовування. Тому описана різнохарактерна дія педагогічного програмного засобу значно підвищує дієвість навчання. Включення в процес навчання всіх трьох видів пам'яті знижує навантаження на кожний вид сприйняття окремо. Крім того, враховуючи, що зазвичай у людини в процесі запам'ятовування домінує один вид пам'яті, використання всіх трьох видів робить програму більш універсальною, відповідною для різних категорій студентів.

Контролюючий педагогічний програмний засіб відповідає трьом функціям навчальної діяльності: настановній, виконавській і контролюючій.

За будь-якої диференціації педагогічних програмних засобів загальним і результатним є те, що робота з комп'ютером має повністю моделювати навчально-виховний процес, в якому педагогічний програмний засіб виступає в ролі викладача і в ролі навчального засобу.

Самі контролюючі педагогічні програмні засоби - це комп'ютерні програми, призначені для перевірки (оцінки) знань, умінь і навичок.

Методику використання контролюючого педагогічного програмного засобу можна розглянути в процесі проведення практичного заняття, коли під час роботи студент вводить дані в комп'ютер, знайомиться з порядком роботи, основними принципами, використовуючи довідково-інформаційний модуль, а потім працює поетапно; опитування на основі повторення пройденого, самостійне вивчення методики розв'язання завдань, контроль знань. У процесі цього на першому етапі під час опитування та повторення інформаційна система дозволяє закріпити, а за необхідності вивчити ті питання, на які студентові важко дати відповідь. Якщо студент відповів неправильно, йому пропонується ознайомитися з правильною відповіддю. Програма не обмежує час, що витрачається на повторення теорії.

Більше того, студент може повернутися до пройденого навчального матеріалу в будь-який момент часу. На іншому етапі заняття студент знайомиться з методикою розв'язання завдань з даної теми, використовуючи методичні вказівки інформаційного модуля. На третьому етапі заняття студент розв'язує завдання і вводить у комп'ютер правильну відповідь. Контроль здійснюється за допомогою контролюючого модуля. Наприкінці заняття інформаційна система виставляє оцінку кожному студентові. Всі оцінки переписуються на екран викладача, видаються аналітичні дані за наслідками роботи кожного студента.

Використання і навчальних, і контролюючих педагогічних програмних засобів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів і середніх загальноосвітніх шкіл украй важливо.

Аналіз показує їх різноманітність як за призначенням, так і за постановкою завдань. Зараз можна вже говорити про роботу з певними інформаційними системами в освіті.

Ігрові педагогічні програмні засоби забезпечують у порівнянні із звичайними авторськими навчальними інформаційними системами додаткові дидактичні можливості. На думку експертів, особливо ефективні комп'ютерні ділові ігри, орієнтовані на одержання кращих результатів розв'язання складних однотипних завдань конкуруючими групами студентів. Спілкування, що виникає під час цього, виступає як одна з форм самовираження особистості в процесі інформаційної взаємодії з комп'ютером і колегами. Наголошується особлива роль комп'ютерних розважальних ігрових програм, які роблять реальний вплив на формування світогляду сучасних студентів (учнів), конкуруючи за ступенем дії й впливу з такими інститутами, як сім'я, школа, етнос.

Усі вказані педагогічні програмні засоби дають гарні результати. Проте вони мають деякі недоліки. Один із них - роз'єднаність, а також відсутність наступності результатів. Тому необхідно об'єднати роботу, що ведеться у різних напрямах, в єдине ціле, групуючи наявні навчальні і контролюючі педагогічні програмні засоби в мультимедійні системи, що відповідають єдиним цілям і завданням навчально-виховного процесу, - підвищенню його якості й ефективності. В процесі цього: кожна з мультимедійних систем має органічно вписуватися в реальний навчальний процес і поєднуватися з навчальними програмами, навчальним планом і традиційними формами навчання. Мультимедійні системи мають охоплювати всі основні теми дисциплін, що вивчаються. Мультимедійні системи розробляються на основі єдиного науково-методичного підходу, мають схожий дизайн, дружній інтерфейс, загальну форму побудови питань та введення відповідей і розраховані на студентів, які не мають досвіду роботи з комп'ютером.

У процесі роботи з мультимедійними системами забезпечується свобода вибору студентом власної траєкторії навчання, можливість самостійно оцінювати рівень своїх знань, перш ніж приступити до виконання підсумкових контрольних робіт. Дані мультимедійні системи повністю імітують робочу обстановку заняття під керівництвом викладача, де роль останнього не зменшується, а скоріше переходить у нову якість керівника-консультанта.

Отже, розробляється єдина методика роботи з мультимедійною системою, масове використання якої дозволить накопичувати статистичні дані про навчальну дію кожного педагогічного програмного засобу, дані про кожного студента, про його здібності, темпи засвоєння навчального матеріалу, характеристики навчальних груп. У процесі цього очевидною умовою ухвалення всіма такої методики є її оптимальність.

2.4 Розвиток пізнавальної активності майбутніх викладачів професійного навчання засобами інформаційних та комунікаційних технологій

До недавнього часу телекомунікації, як правило, досить широко використовувались виключно у вищих навчальних закладах, спеціалізованих підприємствах і керівних установах. Однак, останнім часом стрімко зростає використання ресурсів локальних корпоративних мереж в закладах професійної освіти. Разом з іншими новими інформаційними технологіями комп'ютерна комунікація може суттєво вплинути на формування не тільки нового змісту освіти, а й на зміну форм та методів навчання. У процесі підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ з професій комп'ютерного напряму обов'язком етапом навчання є вивчення предметів „Основи роботи на ПК” і „Комп'ютерні системи та мережі”. У курсі „Основи роботи на ПК” вивчається налагодження параметрів роботи операційної системи, а курс „Комп'ютерні системи та мережі” охоплює процеси встановлення та налагодження операційної системи та параметрів роботи мережі.

Проводити заняття за допомогою одного чи двох комп'ютерів і просто показувати учням хід процесу установки чи налагодження параметрів роботи операційної системи недоцільно, оскільки процес встановлення досить тривалий (до 80 хв.) а споглядання його учнями викликатиме зниження пізнавальної активності та інтересу та вивчення предмету.

Використання комп'ютерних засобів спростило технологію створення „анімацій”. Програми для створення „рухомих картинок” дають змогу використати різні види рухів намальованих об'єктів: переміщення в одному напрямку, обертання, рух фрагментів об'єкта в різних напрямках (ефект вибуху) тощо.

Запровадження мультиплікації з навчальною метою покликано наочно продемонструвати принципи роботи приладів, показати послідовність кроків виконання деякої процедури, проілюструвати теоретичний матеріал шляхом демонстрації поведінки моделі деякого процесу, явища або об'єкта, сконцентрувати увагу учня на основних моментах шляхом абстрагування від конкретних деталей.

Анімація застосується для передачі перехідних процесів, вказівки на спрямованість дії, для передачі змін, що відбуваються з часом, для зміни відображуваної в окремій частині сторінки інформації, для покращення графічного зображення, для візуалізації об'ємних структур, для привертання уваги. Якщо об'єкт може перебувати в кількох різних станах, перехід з одного стану в інший легше зрозуміти, якщо передати за допомогою анімації. Це допомагає учневі відстежувати зміни візуально, а не уявляти їх.

Іноді можна використовувати анімаційні послідовності з протилежною спрямованістю для демонстрації переміщення у визначеному напрямку. Наприклад, під час перегляду певного ряду об'єктів можна застосувати анімацію, що моделює перевертання сторінок книги. При переході до різних об'єктів, що не входять до складу послідовності, можна використовувати інші види анімації. Так, при переході по гіпер-посиланню до зноски можна використовувати анімацію, що вказує на напрямок руху вниз. Перехід до зовнішнього об'єкта гіперпростору може бути проілюстрований анімацією, що імітує розкриття бутону квітки.

Анімаційні ефекти для виведення текстової інформації слід використовувати однократно (наприклад, текст „випливає” з-за межі екрана, поступово „з'являється” на екрані або збільшується), оскільки текст, що рухається постійно, складніше читати. Спочатку слід привернути увагу учня за допомогою візуального ефекту, а потім залишити текст нерухомим, щоб ознайомитися з його змістом.

Організація професійно-орієнтованого заняття передбачає декілька основних етапів: мотиваційно-цільового, організації, реалізації, контрольно-оціночного. Реалізація кожного етапу забезпечує розв'язання певних завдань і потребує відповідної методики.

Важливою складовою (етапом) заняття будь-якої форми є мотиваційно- цільова яка передбачає позитивну установку учнів на роботу, формулювання важливості теми заняття в контексті навчальної дисципліни та майбутнього життя, залучення учнів до планування навчальної діяльності, визначення орієнтованих значень її цілей та обговорення наступної роботи. У разі виникнення позитивної мотивації учень швидко захоплюється навчальною діяльністю і, як правило, досягає успіху. Для цього необхідно використовувати цікаві аспекти теми, постановку неординарних питань, створювати ситуації, які не мають однозначного вирішення.

На етапі організації виконання плану викладач повинен надати учням можливість варіативності у виборі завдань та способів пізнавальної діяльності (усно чи письмово, індивідуально чи в групі, виклад опорних знань чи розгорнута відповідь, написання конспекту чи підготовка питань, відповіді на які розкривають зміст тем) тощо.

На етапі реалізації наміченого плану викладач добирає такі форми і методи навчання, які б забезпечували пізнавальну активність учнів (навчально-пізнавальна гра, створення проблемних ситуацій, виконання творчих завдань, „мозковий штурм”) тощо. Технологія професійно-орієнтованого навчання дозволяє ефективно перераховувати індивідуальні форми навчальної роботи з груповими і фронтальними, ефективно застосовуючи стратегію взаємодіючого навчання.

При цьому необхідно розкривати суб'єктивний досвід учнів, створювати атмосферу зацікавленості кожного в результатах власної роботи та роботи всієї групи. У процесі викладання нового матеріалу організацію засвоєння треба організувати таким чином, щоб учень був змушений постійно тренувати не стільки пам'ять, скільки здатність вирішувати творчі завдання. Тому викладання нового матеріалу підпорядковано не стільки повідомленню інформації, скільки виявленню досвіду учня, погодженню того, що він знає із запропонованої теми і „окультурювання” цього досвіду. За таких умов учні не просто слухають інформацію викладача, а постійно співпрацюють з ним у режимі діалогу: висловлюють свої думки, діляться власним розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують одногрупники і за допомогою викладача здійснюють відбір змісту. За таких умов, знання, якими оволодівають учні, стають особистісно значущими.

На контрольно-оціночному етапі викладач створює умови для залучення учнів до контролю (самоконтролю) за ходом навчальної діяльності шляхом організації парної і групової форм контролю, їх участі у виправленні зроблених помилок, осмисленні їх причин і встановленні шляхів усунення, надання допомоги в порівнянні отриманих результатів з запланованими критеріями. Оцінювання учнями висловлювань і результатів діяльності одногрупників, формує почуття відповідальності за результати роботи інших.

Включення учнів в структуру професійно-орієнтованого навчання шляхом залучення до визначення мети, планування діяльності, реалізації плану на основі варіативності завдань і способів дії, самостійного або колективного оцінювання результатів пізнавальної діяльності, сприяє їх самовизначенню, самоорганізації та самореалізації в процесі навчання.

Висновки

Можливості використання інформаційно-комп'ютерних телекомунікації в професійно-орієнтованому навчанні є надто багатогранними, щоб бути навіть просто переліченими в одній доповіді. Вони не обмежуються тільки вдосконаленням навчального процесу. Широкі можливості ІКТ, наприклад, в таких областях як:

- бібліотечна справа;

- поглиблене вивчення професійно-орієнтованих дисциплін;

- профорієнтаційна робота;

- підтримка зв'язків із випускниками з метою ораганізації зворотного зв'язку навчання з виробництвом;

- організація спільних проектів з університетами України й інших країн світу;

- проведення дистанційних конкурсів та олімпіад;

- підвищення кваліфікації викладачів, тощо.

Забезпечення вільного доступу до ІКТ має сприяти формуванню спеціалістів нової формації з високим рівнем інформаційної культури, які дійсно відчувають себе вільними громадянами світового суспільства.

Використання освітнього середовища відкриває значні можливості для використання інноваційних підходів в освіті; забезпечує збереження кадрового потенціалу, неперервне підвищення фахової майстерності; вирівнює умови для усіх, забезпечуючи рівний доступ до навчальних матеріалів, використання нових інформаційних технологій в освіті.

Аналіз літературних джерел і вивчення досвіду роботи педагогічних ВНЗ свідчить про необхідність використання інформаційно-комп'ютерних телекомунікації не тільки для традиційних форм і методів навчання, але і для професійно орієнтованих методик (інтерактивні методи навчання, мультимедійні навчальні курси, віртуальні лабораторії, моделювання).

Доведено, що застосування ІКТ забезпечує:

а) задоволення індивідуальних, освітніх потреб студентів через підвищення рівня підготовки в області інформаційно-комунікаційних технологій,

б) використання педагогічних програмних засобів, розроблення та впровадження ЕНМК, що забезпечують формування професійних знань майбутніх педагогів за принципами диференціації, індивідуалізації навчання, застосування інноваційних технологій на базі інтегрованих методик, шляхом впровадження сучасних ІКТ (модульне, дистанційне, віртуальне навчання, робота в Інтернет тощо);

в) створення освітнього середовища;

г) розвиток матеріально-технічної та навчально-методичної бази;

д) організацію системи підвищення кваліфікації викладачів у галузі ІКТ.

На основі методики нормативно-функціонального моделювання професійної діяльності фахівця розроблено модель освітнього середовища для підготовки педагогів засобами інформаційно-комп'ютерних телекомунікації, відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України до організації навчально-виховного процесу у ВНЗ, із застосуванням таких методів, як екстраполяція діяльності найбільш кваліфікованих кадрів, аналізу реальної практики роботи фахівців, даних прогнозування про майбутню професійну діяльність; експертного опитування; методу побудови моделі фахівця «у зворотному напрямі» тощо.

Список використаної літератури

1. Айнштейн В. Высшая школа - пути перемен // Знание-сила.- 1987.-№7. - С. 39-43.

2. Корнетов Г.В. Гуманистическое образование: традиции и перспективы.-М., 1993.-71 с.

3. Козловська І.М. Теоретико-методологічні аспекти інтеграції знань учнів професійно-технічної школи (дидактичні основи).- Львів: Світ, 1999.- 302с.

4. Шиянов Е.Н., Котова И.Б. Развитие личности в обучении: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов.- М.: Издательский центр “Академия”, 1999.-288 с.

5. Кремень В.Г. Без реформи освіти не розбудуємо державу// Математика в школі. -2000. -№1.- С.2-4.

6. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии.- М.: Изд-во «Народное образование», 1998.- 356 с.

7. Коваль О.М. Соціально-педагогічні можливості нових інформаційних технологій //Сучасні педагогічні інновації у підготовці і післядипломній освіті педагогічних працівників: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Черкаси, ТОВ «ОКО-ПЛЮС». 2000. - С. 85-88.

8. Глибовець М.М., Бублик В.В., EMERECU - темпусівський грант створення електронного мультимедійного ресурсного центру навчальних матеріалів для України. Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 46. Вип. 33. Педагогічні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2006. - С. 194-195.

9. Освітні можливості Інтернет. /Н.І.Мельник // Вісн. Харк. держ. акад. культури. - 2001. - Вип.7. - С. 116-120.

10. Захарова И.Г. Информационные технологии в образовании: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 192 с.

11. Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання - педагогічна технологія 21 сторіччя // Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб. наук. праць /Редкол. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова. - Випуск 4. - 2001. - С. 19-27.

12. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-телекомунікаційні технології в навчальному процесі та наукових дослідженнях: навчальний посібник для студентів педагогічних вищих навчальних закладів і слухачів інститутів післядипломної педагогічної освіти - Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2004. - 366 с.

13. Непрерывное образование: Краткий словарь. Изд. 5-е., дополн. /Составитель Н.А.Лобонов. Под ред. Н.А.Лобанова и В.Н.Скворцова - СПб. - Винница: Издательский дом «Петрополис», 2004. - 76 с.

14. Кадемія М.Ю. Формування професійних знань учнів профтехучилищ засобами мережних комунікацій. Дис. канд. пед. наук. - 13.00.04 /Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 2004. 260 арк.

15. Калигін Ю. Суспільний інтелект та інформатизація:(теорет. аспекти) / Ю. Калигін, В. Кумерець //Вища освіта України. - 2005. - №2 - С. 50-51.

16. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли. Изд. 2-е, исправленное - М.: изд. Эксмо. - 2005. 480 с. С. 408.

17. Вовковінська Н. Про інформаційну культуру //Інформатика. - 2003. - лют (№6) - С. 1.

18. Шерман М.І. Сучасні комп'ютерні технології як засіб формування інформаційної культури /М.І. Шерман //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: пробл. і пошуки /Ін-т пед. і психол. проф. освіти: Запоріз. обл. ін-т післядипл. пед. освіти; - К.; Запоріжжя, 2002. - Вип. 23. С. 55-57.

19. Гендина Н.И. Информационная грамотность или информационная культура: альтернатива или единство (результаты российских исследовании) [Текст] : доклад на ИФЛА-2004 / Н.И. Гендина // Школьная библиотека. - 2005. - №3. - С.18-24.

20. Андруховський А.Б. Впровадження мультимедійних технологій у курсах дистанційного навчання фізики / А.Б. Андруховський // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр. - Вип. 6 / Редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. Київ-Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2005. - С. 245-252.

21. Биков В.Ю. Інформаційний освітній портал «Діти України» / В.Ю.Биков, Ю.О. Жук та ін. // Засоби і технології єдиного інформаційного освітнього простору: Зб. наук. праць / За ред. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука / Інститут засобів навчання АПН України. - К.: Атіка, 2004. - С. 5-17.

22. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посіб. / За ред. Кременя В.Г.; Авт. кол.: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д. та ін. - Тернопіль: Навчальна книга. - Богдан, 2004. - 384 с.

23. Бугайов О.І. Концептуальні положення щодо розробки педагогічних програмних засобів з фізики (з досвіду створення програмно-методичного комплексу «Фізика 8») / О.І. Бугайов, М.В. Головко, В.С. Коваль // Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2004. - № 8. - С. 13-16.

24. Адаменко О.В. Використання нових інформаційних технологій - необхідна умова входження вишів України у світовий освітній простір

25. Биков В.Ю. Класифікація засобів навчання / В.Ю. Биков, Ю.О. Жук // Засоби і технології єдиного інформаційного освітнього простору: Зб. наук. праць / За ред. В.Ю. Бикова, Ю.О. Жука / Інститут засобів навчання АПН України. - К.: Атіка, 2004. - С. 39-60.

26. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / Гончаренко С.У.- К.: Либідь, 1997. - 376 с.

27. Жалдак М.І. Вплив нової інформаційної технології на зміст освіти / М.І. Жалдак, Н.В. Морзе, А.Г. Олійник, В.С. Рамський // Сучасна інформаційна технологія в навчальному процесі: Зб. наук. праць. - К.: Знання, 1991.

28. Жалдак М.І. Деякі аспекти введення базових понять курсу інформатики / М.І. Жалдак // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. - Спец. випуск / Кол. авт. - К.: Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти, 2006. - С. 104-108.

29. Жук Ю.О. Теоретико-методологічні проблеми формування інформаційного освітнього простору України

30. Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць / За ред. В.Ю. Бикова, Ю.О. Жука / Інститут засобів навчання АПН України. - К.: Атіка, 2005. - 272 с.

31. Коломієць А., Коломієць Т. Розвиток інформаційної культури педагога в процесі професійної інноваційної діяльності / Алла Коломієць, Тарас Коломієць // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. - Серія: Педагогіка. - 2009. - № 3. - С. 80-83.

32. Кремень В. Інформаційно-комунікаційні технології в освіті і формування інформаційного суспільства / В. Кремень // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. - 2006. - № 6. - С. 4-8.

33. Немченко Ю.В. Щоб орієнтуватись у інформаційному середовищі / Ю.В. Немченко, Н.М. Немченко // Освіта. Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. - 2003. - № 45 (5062) 1-8 жовтня. - С. 16.

Размещено на Allbest.ru