Комплексне використання інформаційних і комунікаційних технологій в процесі професійної підготовки майбутнього викладача професійного навчання

Методика проведення семінарського заняття, практикуму з елементами наукових досліджень з мовних дисциплін в комп'ютерному класі, де є Інтернет, із використання елементів наукових досліджень припускає виконання студентами невеликого дослідження навчального характеру. Завдання на виконання роботи містить постановку мети, перелік адрес в Інтернет, необхідних для альтернативного виконання поставленого дослідження. Як правило, альтернативність розв'язання закладена в більшості завдань, що вимагає від студента ширшого наукового світогляду, ніж за виконання стандартних робіт.

Наприклад, викладач дає студентам індивідуальне завдання з вказівкою адреси в Інтернет з певних тем. Студенти мають знайти відповіді на поставлені питання. У першій половині заняття студенти розшукують навчальний матеріал в Інтернет, а в іншій половині, розбившись на пари, аргументують свою точку зору з тих або інших питань. Інтерактивне спілкування студентів між собою відбувається в «чатах», а не в усній формі з сусідом за столом.

Приклад можливих завдань для навчальної роботи: «Опрацюйте варіант резюме (самопрезентації) і найму на роботу».

Методика виконання роботи орієнтує студента користуватися спеціально підібраною літературою, словником, комп'ютером з підключенням до мережі Інтернету. Досвід подібного семінарського заняття або практикуму показує, що в процесі цього стрімко зростає активність студентів й ефективність навчального процесу.

Отже, нині така методика себе виправдовує, але використання її буває ускладнено зайнятістю Інтернет-класів і недостатньою кількістю комп'ютерів, а також значною кількістю студентів у академічних групах.

У той же час, багато з відзначених складнощів носить скороминущий характер. І важливо не випускати з уваги перспективу все більш активного застосування прогресивних форм навчальної роботи з використанням можливостей Інтернет-технологій.

Активне навчання в системі професійної освіти дозволяє розв'язати низку завдань, важко досяжних у традиційному навчанні: формувати професійні мотиви й інтереси; виховувати системне мислення фахівця; навчати колективній розумовій і практичній роботі; давати цілісне уявлення про діяльність людини в суспільстві; тренуватися в інтерактивному спілкуванні в середовищі Інтернет.

Отже, в процесі спілкування студентів за допомогою Інтернету в процесі роботи над навчальними завданнями у них виробляються навички в передачі й сприйнятті інформації, у встановленні зворотного зв'язку, в умінні підтримувати комунікації.

На сучасному етапі є безліч технологій для створення і проведення мультимедійних презентацій (наприклад; пакет Microsoft Office, Lotus Same Time Server + Learning Space).

З вище переліченого як засвідчує наше дослідження можна використовувати засіб для створення презентацій PowerPoint, що входить в програмний пакет Microsoft Office. Вибір даного засобу обумовлено наступними причинами: простота й доступність в освоєнні програмного продукту (інтерфейс універсальний для програм Microsoft Office); широкі можливості програми.

Розглянемо детальніше можливості програми для створення презентацій PowerPoint:

1) створення слайдів, що містять текстову й графічну інформацію;

2) додавання в слайди графіків і діаграм;

3) додавання в слайди аудіо та відео-файлів;

4) можливості трансляції презентації в одній або декількох аудиторіях, оснащених або телевізорами, або комп'ютерами мінімальної конфігурації;

5) супровід трансляції голосом;

6) запис трансляції для її подальшого використання без участі лектора.

Розглянемо процес створення і проведення лекції з використанням PowerPoint:

1) підбір матеріалу для презентації;

2) оцифровка аудіо-, фото-, відео- й інших матеріалів;

3) створення презентації;

4) настройка ефектів, анімації, тимчасових інтервалів і т.д.;

5) збереження у вигляді демонстрації для розміщення на файловому сервері як ілюстрований матеріал для лекції;

6) настройка презентації для трансляції у мережі;

7) проведення лекцій;

8) самостійне прослуховування лекційного матеріалу студентами, які були відсутніми на лекції або навчання за дистанційною формою.

Звідси бачимо, що за використання мультимедійних курсів, створених за допомогою програмного засобу PowerPoint, стираються межі між аудиторними заняттями і дистанційним навчанням.

PowerPoint - це якраз той програмний продукт, який може бути використаний для організації процесу навчання в середніх загальноосвітніх школах з метою представлення графічної інформації як одного з видів наочності, що особливо важливо в процесі навчання молодших школярів.

Використовуючи принцип інтеграції в організації самостійної роботи студентів з курсу теорії і методики навчання освітньої галузі «технології», студентам пропонується виконати самостійні завдання, зокрема з розробки фрагментів заняття, які присвячені ознайомленню з технічним матеріалом, формування технологічних умінь, різних формах і прийомах контролю й т.п. У процесі розробки частини заняття студенти використовують можливості мультимедійних технологій, зокрема програми створення презентацій PowerPoint, і обґрунтовують з погляду психології і методики доцільність організації процесу навчання з використанням тих або інших прийомів. Отже, студенти в процесі підготовки до семінарсько-практичних занять реалізують знання, уміння і навички з мультимедійних технологій, методики, психології й галузі «технології» інтеграційно. Організація цього виду самостійної роботи студентів може здійснюватися з використанням прийому “малих груп”.

Отже, сучасне педагогічне програмне забезпечення, що включене в педагогічний процес, створює додаткові резерви, що забезпечують підвищення рівня професійної готовності майбутнього вчителя технологій.

Перехід на інноваційний рівень здійснення викладачем своєї професійної діяльності шляхом активізації фахових зусиль у напрямі: коригування відношення до мультимедійних технологій, які покликані внести цивілізовані методи в умови праці педагога (створення нового рівня позитивних мотивацій у професійній діяльності викладача, готовність передати частину своїх повноважень комп'ютеру); переборення невпевненості у своїй здатності засвоїти необхідні навички й набути вміння роботи на комп'ютері та створення педагогічних програмних засобів; підвищення кваліфікації, включаючи самоосвіту й освіту за свій рахунок, результатом якої є набуття вмінь впроваджувати в свою предметну галузь мультимедійні технології.

Використання комп'ютера, котрий є технічним засобом найвищого порядку, котрий проводить „навчальний процес за каналами прямого й зворотного зв'язку“ [35] - це не просто зміна технічної озброєності праці викладача, це зміна всього складу його педагогічних поглядів і підходів, його готовності передавати свої знання і досвід новими засобами - не лише за допомогою своїх голосових зв'язок, крейди й ганчірки. Це готовність здійснювати свою професійну діяльність у нових умовах - умовах нового інформаційного освітнього середовища, коли педагог перестає (хоча б і швидше всього за формою) бути єдиним джерелом навчальної інформації для студента, єдиним провідником дидактичних принципів навчання. Це формування педагогічної культури нового типу, культури, що потребує оновлення змісту освіти, підходів і методів, організаційних форм навчання освітньої галузі «технології».

Головною компетентністю викладача стає його оновлена роль - роль провідника знань, свого роду „навігатора“, котрий допомагає студентам орієнтуватися в безмежному океані інформації. На думку Г.К.Селевка [36], завдання сучасного вчителя - „навчати оптимальному вибору індивідуального навчального маршруту й способів його проходження, тобто „навігації в освіті“ …“. Проте, на жаль можна констатувати, й це підтверджується багаточисельними дослідженнями та спостереженнями, що не всі викладачі виявляються підготовленими до виконання своєї оновленої ролі.

Спеціальним чином підібрані й організовані наочні засоби навчання на різного роду носіях відеоматеріали (фільми, телевізійні програми, відео-кліпи), а також статичні тематичні зображення (слайди, транспаранти, картинки, рисунки, плакати, таблиці, схеми) - давно й успішно використовуються в навчальному процесі як невід'ємна його частина, що становить найбільш доступну для сприйняття форму подання навчального матеріалу з освітньої галузі «технології». Вони створюють особливе предметно-мотиваційне середовище освітньої галузі «технології», котре в силу своєї змістової сутності сприяє розвитку пізнавальної активності, творчих здібностей студентів і, в результаті, формуванню їхньої освітньої, когнітивної і комунікативної компетентності. З іншого боку, будучи усвідомленим або неусвідомленим „зовнішнім подразником“, стимулом, наочні засоби навчання дають студентові додаткову психологічну опору для успішного засвоєння навчального матеріалу з освітньої галузі «технології» внаслідок конкретизації абстрактного, тобто відображення й збереження в його свідомості зорових образів, що сприймаються. Отже, візуальна наочність на заняттях є тим оточенням, свого роду візуальним контекстом, без якого неможливе ефективне формування і розвиток різного роду знань, умінь і навичок студентів - як загально-навчальних, так і конкретно-предметних.

З точки зору когнітивної психології візуальний контекст, по-перше, дає студентові зовнішнє посилання, що підсилює і підкріплює його очікування - змістовну антиципацію, а по-друге, формує суттєвий стимул для сприйняття нової інформації, чи зв'язок стимулів й очікувань, - ще раз доводить положення, відоме будь-якому педагогу-практику: різноманітний за формою стимул, що презентується з високою частотністю і, що підкріплюється візуальним контекстом, дозволяє не лише швидко класифікувати інформацію, що сприймається або впізнавати її, а й ефективно засвоювати на активно діяльністному рівні, тобто переводить із рецептивної сфери діяльності в продуктивну.

Створення засобів зображувальної наочності з освітньої галузі «технології» вимагає від викладача значних затрат часу й сил, хоча кожний із нас розуміє, що вони значною мірою „окупляться“ підвищенням ефективності навчально-виховної роботи.

Нові й, очевидно, безмежні можливості створення засобів зображувальної наочності з освітньої галузі «технології» надаються мультимедійним технологіям. Нині комп'ютер є найбільш досконалим технічним засобом навчання, оскільки дозволяє поєднати в межах однієї радіоелектронної системи функції декількох пристроїв - телевізора, аудіо- й відеомагнітофона, універсального зчитуючого й відтворюючого пристрою, друкарської машинки, електронно-обчислювальної машини, мольберта, креслярської дошки, приймально-передавального пристрою вербальної і невербальної інформації (якщо мати на увазі Інтернет та електронну пошту) й т.п., що використовуються в навчальному процесі.

Така багатофункціональність комп'ютера в процесі роботи з джерелами інформації різного типу (або його мультимедійними властивостями) дозволяє створювати й відтворювати педагогічні програмні засоби з освітньої галузі «технології», основною характерною рисою, котрих, з точки зору навчальних технологій, є інтерактивна наочність - ефект занурення в навчальне програмне середовище та взаємодія з ним. Це особливий і вищий у даний час вид наочності, що спочатку створюється автором-розроблювачем педагогічного програмного засобу, дає можливість користувачу „вступати в діалог“ із комп'ютером унаслідок наявності певного набору опцій, які супроводжуються ефектами анімації, що демонструється в заданому темпі послідовності кадрів, що змінюється один за одним. У процесі цього студент здійснює цілеспрямовані інтелектуальні зусилля, пізнаючи логічні зв'язки, характер взаємодії між предметами і явищами, тобто засвоює не окремі статичні образи, а смислові схеми, що є близьким набуттю досвіду самостійного дослідження.

Окрім того, віртуальна присутність користувача в програмному навчальному середовищі освітньої галузі «технології» мобілізує всі основні канали сприйняття нової навчальної інформації - візуальний, слуховий і моторний, які починають працювати паралельно й узгоджено - так, як це зазвичай відбувається в повсякденній реальності. Сприйнята таким чином навчальна інформація, що опирається не на розсіяну, а на виробничу увагу, ефективніше піддається опрацюванню у результаті розумових операцій, надійніше зберігається в пам'яті й швидше згадується. Адже саме вибіркова увага, на думку фахівців із когнітивної психології, є основою цілеспрямованого й ефективного навчання.

Педагогічні програмні засоби, що використовуються в освітній сфері, чи навчальні електронні ресурси з освітньої галузі «технології», можуть бути поділені на такі групи згідно їх змісту й функціонального призначення: інформаційно-довідкові матеріали (енциклопедії, довідники, словники, журнали, газети, альманахи); електронні книги для читання; фільми на CD i DVD; бібліотеки електронних наочних посібників і бази даних; методичні матеріали на електронних носіях (розробки занять, методичні рекомендації щодо навчання аспектам техніки та її видів діяльності, тексти й інші контрольно-вимірювальні матеріали); Інтернет-ресурси; комбіновані електронні засоби навчання (педагогічні програмні засоби, електронні підручники (посібники), навчально-методичні рекомендації і розвиваючі ігри); навчально-методичні педагогічні програмні засоби для супроводження занять з освітньої галузі «технології» (демонстраційні матеріали, презентації, проекти, комп'ютерні розробки занять тощо) створені викладачем для конкретного заняття.

Інформаційно-довідкові матеріали на CD чи DVD містять значний обсяг фактологічних даних та ілюстративного матеріалу, котрий подається зазвичай у більш привабливій формі ніж на паперових носіях. За рахунок анімації, системи пошуку, відео-фрагментів, різноманітних звукових ефектів, вікторин, тестів й інших форм контролю знань ці електронні ресурси можуть змагатися з мультимедійними навчальними посібниками. Вони, як правило, не використовуються самостійно, а відіграють допоміжну роль, як джерело інформації під час роботи над проектами, презентаціями, електронними рефератами.

Електронні книги для читання й DVD-фільми надзвичайно привабливі для студентів, а викладачеві вони надають можливість працювати на рівні гіпертексту (в широкому смислі), забезпечуючи тим самим текстову й графічну наочність для всієї академічної групи й управляючи процесом читання (перегляду) в контексті матеріалу, що вивчається.

Електронні наочні посібники й методичні матеріали становлять ресурс викладача, надаючи йому методичну допомогу в процесі підготовки до занять з освітньої галузі «технології», складанні контрольних завдань, підведенні підсумків щодо одержання знань, умінь і навичок студентами.

Інтернет-ресурси, поєднують у собі властивості всіх вищезгаданих педагогічних програмних засобів, що становлять самий потужний, на сьогоднішній день, засіб одержання навчальної інформації, розв'язання навчальних завдань і ділового електронного спілкування.

Інтернет - це безмежний океан інформації, причому інформації, що представлена в електронному вигляді, тобто на електронному носії. І її якість визначає нові властивості інформації. Для організації різних моделей дистанційної освіти, для створення курсів дистанційного навчання, електронних підручників, для організації самого процесу дистанційного навчання нам важливо знати властивості та функції як Інтернет-технологій, так і самої інформації [37].

Насамперед, ІКТ забезпечують можливість проведення дистанційного навчання, показу відео й анімаційних навчальних матеріалів, які знаходяться на різних освітніх серверах, роботи над навчальними телекомунікаційними проектами, асинхронного телекомунікаційного зв'язку, організації дистанційних олімпіад і конкурсів тощо. Під час цього сервери дистанційного навчання забезпечують інтерактивний зв'язок зі студентами через Інтернет, у тому числі, й у режимі реального часу. ІКТ забезпечують доступ до баз даних із різних галузей знань, у тому числі освітньої галузі «технології».

Однією з головних переваг комп'ютерних мереж є використання сучасних засобів обчислювальної техніки - універсального інструменту обробки різноманітної інформації. Особливо цінним з точки зору навчання є те, що робота в комп'ютерній мережі практично неможлива без інтенсивного використання чисельних прикладних програм (текстових та графічних редакторів, електронних таблиць, баз даних), що, безумовно, буде стимулювати їх глибоке вивчення [23].

Поява комп'ютерних телекомунікацій у закладі освіти передбачає: інтенсивне використання персональних комп'ютерів і безпаперової технології як інструмента повсякденної навчальної роботи; коригування змісту традиційних дисциплін та їх інтеграцію; розробку методів самостійної наукової і дослідницької роботи студентів та учнів під час виконання різноманітних дослідницьких проектів; навчання студентів та учнів методам колективного розв'язання проблем; організацію спільної роботи викладачів різних дисциплін; підготовку вчителів до роботи з новим змістом, методами та організаційними формами навчання, до інтенсивного використання засобів обчислювальної техніки в навчальному процесі.

У результаті студенти й учні, що працюють в такому інформаційному освітньому середовищі, одержують потужну методичну підтримку. Вони набувають необхідних знань, умінь і навичок у процесі використання комп'ютерної техніки для розв'язання цілком конкретних завдань (набір і редагування текстів, створення графічних зображень, робота з таблицями тощо). Опановуючи роботу з новими програмними продуктами, студенти й учні розвивають навички самоосвіти. Вони вчаться співробітничати зі своїми колегами, краще розуміють проблеми, що виникають у процесі колективної праці, можуть пояснити своїм одногрупникам суть і будову достатньо складних процесів та систем.

Педагогічні програмні засоби, що становлять навчальні програми чи електронні навчальні підручники (посібники) є найбільш закінченими й самостійними видами електронних ресурсів і націлені на вищий ступінь автономії студента. Вони, як правило, призначені для самостійної роботи студентів в навчальному закладі чи вдома, коли складові навчальної діяльності управляються й контролюються самим студентом, а моніторинг здійснюється викладачем. Вони є досить зручним і ефективним засобом навчання, якщо поставлено завдання самостійного відпрацювання тієї чи іншої теми. В силу широкого вибору навчальних ситуацій матеріал, що вивчається, може опрацьовуватися більш глибоко внаслідок багатократного здійснення заданих дій і необхідних операцій, відпрацювання практичних навичок і доведення їх до автоматизму. Адже сама активна співпраця студента і викладача сприяє підвищенню ефективності пізнавального процесу на занятті. Цей чинник багато супротивників упровадження мультимедійних технологій у навчальний процес ставлять у вину електронним підручникам (посібникам) [38].

Електронні навчальні посібники (електронні підручники) становлять складний продукт, у якому застосовуються досягнення сучасної техніки, що дозволяють програмно реалізовувати всі структурні компоненти навчального посібника: зміст з предметної галузі, методику навчання, тематичне мультимедіа, дизайн і художні якості. В порівнянні із друкованим навчальним посібником, для застосування електронного підручника потрібен певний програмно-технічний комплекс. Електронний підручник включає інформацію в усіх відомих на сьогодні форматах: текст, мова, музика, фото, відео, графіка, анімація, а також комбіновані інтерактивні компоненти віртуальної реальності.

Електронний навчальний посібник або мультимедіа видання - не лише складна науково-технічна продукція, це ще і повнота дидактичного змісту, методичні аспекти навчання, високий рівень творчості авторів [39].

С.О.Сисоєва відзначає необхідність створення і впровадження нового типу навчальних видань - електронних навчальних посібників на всіх рівнях навчання, в процесі інформатизації всієї освіти. Науковець акцентує увагу на глобальному процесі інформатизації, що сприяє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу за рахунок підвищення обсягів і якості надання освітньої інформації завдяки використанню можливостей ІКТ. Так само зазначається, що електронні навчальні видання дозволять підвищити ефективність безперервної професійної освіти людини впродовж усього життя [40]. Сучасні електронні навчальні видання є основою дистанційної форми навчання, що дозволяє постійно підвищувати професійну компетентність, конкурентоздатність і забезпечує мобільність на ринку праці для майбутнього фахівця. Застосування в професійній підготовці майбутнього вчителя електронних навчальних видань дозволить постійно підвищувати кваліфікаційний рівень фахівців цієї найважливішої галузі суспільства, що забезпечує формування та збереження здоров'я.

Застосування в професійній підготовці майбутнього вчителя технологій електронних навчальних видань дозволить постійно підвищувати кваліфікаційний рівень фахівців цієї найважливішої галузі суспільства, що забезпечує навчання й виховання майбутнього нації розглядається як автоматизований варіант друкованого видання із збереженням структури і за рахунок застосування ІКТ дозволяє розширити її можливості. Застосування комп'ютера дозволяє додати до електронної книги повний спектр мультимедіа (графіка, звук, відео). Електронні навчальні видання компактні під час зберігання на різних магнітних і оптичних носіях, мобільні в процесі переносу та передачі локальною мережею або мережею Інтернет.

Самі найпростіші електронні навчальні видання можуть бути створені автором без використання спеціальних знань в галузі програмування, застосовуючи гіпертекстовий формат HTML подання інформації в стандартному текстовому редакторі Microsoft Word широко розповсюдженому у світі.

Очевидно, що застосування мультимедійних технологій у навчальному процесі потрібно неодмінно дозувати, тобто відбирати педагогічні програмні засоби так, щоб вони повністю відповідали своїм змістом тематиці й навчальному матеріалу заняття з освітньої галузі «технології», підходу викладача, віку й інтересам тих, хто навчається, і володіли всіма перевагами мультимедійних електронних курсів.

Використання засобів ІКТ в навчальному процесі впливає на методичну систему навчання на всіх її рівнях: на рівні цілей навчання - з'являється мета підготовки молоді до життя в інформаційному суспільстві; на рівні змісту навчання - виникає потреба введення в навчальні дисципліни нового змісту прикладного характеру та перегляду попереднього змісту; на рівні методів навчання - дозволяє ширше застосовувати продуктивні, розвиваючі методи навчання дослідницького характеру; на рівні організаційних форм - впровадження таких прогресивних форм навчання, як колективно-розподільних, групових та індивідуально-диференційованих [41].

Використання комп'ютера дає можливість значно розширити і поглибити зміст навчання освітньої галузі «технології», доступний для всіх вікових груп. Це досягається завдяки: колосальним можливостям унаочнення змісту, поєднання різних моделей подання інформації, що стає можливим завдяки використанню комп'ютера; наданню студентам можливості користування значним обсягом інформації, вироблення корисних дослідницьких навичок; використанню комп'ютерних засобів, побудованих на ідеях штучного інтелекту, зокрема експертних систем, що дозволяє забезпечити глибше засвоєння як декларативних, так і процедурних знань як прямого (а не побічного) продукту навчання; широкому використанню ігрових форм навчання.

Мультимедійні технології дозволяють будувати навчальний процес таким чином, що: у зміст навчання включається вивчення стратегій розв'язування завдань, в тому числі творчих; забезпечується аналіз і засвоєння студентом своєї власної діяльності.

Використання мультимедійних технологій призводить до суттєвих змін у методах і організаційних формах навчання освітньої галузі «технології».

Зростання ролі мультимедійних технологій у багатьох видах людської діяльності цілком природно спричинює зміни в системі освіти, спрямовані на переорієнтацію навчально-виховного процесу з суто репродуктивних механізмів мислення на заохочення творчої активності майбутніх учителів освітньої галузі «технології», що розвиватиметься на базі належного інформаційного забезпечення.

Отже, підводячи підсумок вищесказаному, можна відзначити таке: процес підготовки майбутніх учителів освітньої галузі «технології» має здійснюватися відповідно до нових форм і технічних вимог; необхідно стимулювати технологію навчання та інноваційні технології для розв'язання завдань, що стоять перед сучасним суспільством; у процесі підготовки майбутніх учителів освітньої галузі «технології» важливу роль мають відіграти ІКТ; відсутність фундаментальної підготовки вчителів в галузі теорії і методики використання мультимедійних технологій в навчальному процесі не дозволяє повною мірою використовувати можливості найсучасніших технологій із метою підвищення ефективності навчання, тому педагогічні вищі навчальні заклади мають забезпечити випереджаючу підготовку студентів - майбутніх учителів технологій в цій галузі; процес підготовки майбутніх учителів технологій, побудований на основі використання мультимедійних технологій, сприяє перетворенню студентів у активних суб'єктів педагогічного процесу, дослідників, що уміють самостійно й творчо ставити та розв'язувати широке коло завдань.

1.4 Можливості застосування інформаційних та комунікаційних технологій у навчальному процесі

Людство завжди намагалося використовувати всі можливості наявних сучасних технологій для навчання підростаючого покоління. Тому й не дивно, що створення комп'ютера понад 50 років тому буде записано в історію як подія світового значення. Адже поява комп'ютера, здатного до переробки колосальних обсягів інформації, наблизила перехід суспільства на якісно новий ступінь розвитку - інформаційне суспільство.

Сама назва суспільства висуває на перший план інформацію як одне з головних джерел його розвитку. Нове знаряддя праці - комп'ютер значно відрізняється від тих, що суспільство створювало до цього. На комп'ютер людина може перекласти такі завдання, що раніше їй доводилось вирішувати тільки своєю головою. Водночас комп'ютер також сприяє удосконаленню свого творця.

Застосування комп'ютерних телекомунікацій в освіті має давню історію. Проте на початковому етапі воно було визначене специфікою самих комп'ютерів, а саме: великими розмірами, значною вартістю, програмами для розрахунків виключно технічних завдань. Ключовим моментом у становленні справжнього комп'ютерного навчання стала поява комп'ютерів, що забезпечували одночасний доступ до ресурсів багатьох користувачів. У той час комп'ютери стали застосовувати для навчання програмуванню та для розробки систем контролю знань, переважно завдань з вибором відповіді у формі «запитання - кілька варіантів відповідей». Проте, як показав досвід, позитивний ефект був можливий лише тоді, коли для комп'ютерних курсів були створені відповідні навчальні та методичні посібники. Насправді ж, за ефективністю подання інформації і викладач, і гарна книжка залишали комп'ютер далеко позаду.

«Ерою відродження» для комп'ютерного навчання стала поява персональних комп'ютерів (ПК) у 80-х роках. Індивідуальний характер роботи, графічні можливості і звук, зворотний зв'язок і обчислювальні потужності створили насправді чудові можливості для навчання. До того ж, з'явилось програмне забезпечення, що дало змогу створювати малюнки, анімацію та звук, без яких сьогодні навчальні програми неможливі.

За останні роки комп'ютери і засновані на них інформаційні технології істотно змінилися. Революційні перетворення в елементній базі комп'ютерів привели не лише до підвищення надійності, точності і швидкодії їхньої роботи, а й до розширення їхніх функцій від власне обчислювальних до все більш складних, логічних, творчих. Змінилася і продовжує інтенсивно змінюватися і сама ідеологія побудови й програмування все більш складних і багатофункціональних комп'ютерних систем, їх об'єднання в розгалужені міжнародні інформаційні мережі.

Світова спільнота останніми роками утворила світову інформаційну мережу на базі комп'ютерних телекомунікацій (Internet, Intranet і ін.), що дало принципово новий рівень розвитку людського суспільства і його економіки. Зокрема, через ці мережі з будь-якого робочого місця, оснащеного сучасним комп'ютером, реалізується оперативний доступ до будь-якої інформації світового рівня і оперативного представлення споживачу різноманітних видів наукової і навчальної інформації.

В результаті застосування інформаційних і комунікаційних технологій зникло поняття відстані, і це можна назвати найрадикальнішою зміною в сфері навчання. Комп'ютерні мережі є засобом підвищення ефективності науково-дослідної діяльності в освіті. Сучасні наукові дослідження, тим більше, дослідження міждисциплінарні, комплексні, вже не можуть бути успішними без всебічного інформаційного забезпечення. Таке забезпечення припускає пошук джерел «найсвіжішої і наукоємкої інформації», відбір і виборчу оцінку цієї інформації, її зберігання, що забезпечує належний рівень класифікації інформації і свободу доступу до неї з боку потенційних споживачів, нарешті, оперативне представлення необхідної інформації користувачу за його запитами. Сьогодні головна мета освіти полягає в підготовці учнів до повноцінної і ефективної участі в побутовій, суспільній і професійній галузях життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

На думку Н.А.Лобанова, як інститут неперервної освіти можна виділити Інтернет-освіту, якій належить велике майбутнє і, можливо, уже найближчим часом з'являться Інтернет-університети. Він визначає Інтернет-освіту як несистематизовану і неформальну форму загальної освіти, що активно розвивається, форму додаткової освіти і самоосвіти, що радикально розширює джерела надбання знань, а також об'єм, зміст і міру новизни надбаного знання. Також Н.А. Лобанов дає визначення Інтернет-освітньому простору - позанаціональний і позадержавний відкритий освітній простір, формований множиною державних і недержавних організацій, а також приватними особами; відкриває нові можливості для придбання додаткових знань в рамках як формальної, так і неформальної освіти. Інтернет-освітній простір надає величезні можливості для навчання протягом всього життя, проте Інтернет-освітній простір як реальне (і конкуруюче) джерело освіти вимагає від його користувача достатньо великих знань і навичок володіння методичними прийомами систематизації наукової і навчальної інформації [13].

Передавання знань є складовою людської діяльності, тому застосування новітніх інформаційних технологій у галузі освіти зумовлене двома чинниками. З одного боку, це необхідність підготувати учня до його майбутнього робочого місця, а з іншого - необхідність більш ефективного передавання знань, тобто максимального поліпшення і полегшення роботи вчителя.

Необхідною умовою інформатизації освіти є готовність педагогів до використання нових технологій навчання в процесі передавання знань, що означає постійну, неперервну самоосвіту. Між тим, вибираючи комп'ютер для навчальних цілей, слід добре усвідомлювати ті цілі, які до того ж змінюються із розвитком самого суспільства. Скажімо, на початку комп'ютеризації головна мета була сформульована таким чином: «Програмування - друга грамотність». Час минав, почали з'являтися так звані педагогічні програмні засоби, і було сформульовано іншу мету: «Комп'ютерна грамотність», що передбачало вивчення основ програмування. Згодом стало зрозумілим, що за умов інформатизованого суспільства в цьому абсолютно немає потреби. Замість цього суспільство висунуло такі завдання:

1) інформатизація суспільства. Це означає, що у будь-якому навчальному закладі (від школи до вищого закладу освіти ІІІ-ІV рівня акредитації) педагоги та учні повинні мати доступ до «електронної» інформації з предмета, що вивчається;

2) інформаційна культура. Це передбачає, що викладачі володітимуть методами пошуку необхідної інформації, матимуть певний рівень культури для відбору інформації, навчаться її переробляти та пропонувати учням у друкованому вигляді;

3) гуманізація освіти через інформатизацію. Такої мети можна досягнути з появою мультимедійних комп'ютерів, за допомогою яких можна представити не тільки текстову, а й графічну, аудіо- та відеоінформацію, а також із розповсюдженням таких програмних продуктів, як комп'ютерні енциклопедії, електронні книжки, довідники з літератури тощо [14].

Нині необхідність використання інформаційно комп'ютерних телекомунікацій навчальному процесі є незаперечним фактом. Проте постає актуальна проблема, як реально підвищити ефективність навчання в його головних видах? Це пов'язано повільною та тривалою трансформацією сучасної освіти, яка неминуче відставатиме від прогресу технічних засобів. Вирішальним моментом у цьому питанні є позиція викладача. Спробуємо її зрозуміти.

Звичайно, у кожного педагога є апробована методика викладання; він витрачає не так багато часу на підготовку до занять. Раптом, у нових умовах, від нього вимагають змінити стиль роботи, почати працювати на комп'ютері.

Отже, якщо викладач вирішить залучити комп'ютер до навчального процесу, він буде змушений витрачати значно більше часу на підготовку до занять, причому не вдома, у комфортній обстановці, а в навчальному закладі, за допомогою спеціаліста з інформатики. Дійсно, приступаючи до роботи з комп'ютером, викладач вимушений просити допомоги у колеги (оскільки він сам працювати з комп'ютером не може) і, таким чином, він виступає в ролі учня, що досить-таки зачіпає його самолюбство. Чим більше нових термінів («комп'ютер», «база даних», «мультимедіа», «INTERNET» тощо), тим більшим є пасивний опір викладача настирливій вимозі використовувати комп'ютер у навчальному процесі.

Тому, природно, постає питання про підготовку педагогів до використання комп'ютера ще в інституті або в університеті, і не тільки учителя географії, іноземних мов, історії, рідної мови та літератури , а й викладача математики, основ інформатики, фізики, трудового навчання тощо.

Узагальнюючи вищезгадані проблеми, можна зробити висновок, що будь-який технічний засіб навчання, у тому числі й комп'ютер, може давати вагомі результати в навчанні лише тоді, коли з'являються покоління педагогів, які готові і бажають використовувати комп'ютери, а також тоді, коли з'являються методисти, здатні розробити методику застосування їх в навчальному процесі, тобто скласти досить значну кількість прикладів, на основі яких навіть так званий пересічний викладач зможе користуватися комп'ютером.

Як відомо, комп'ютери в освіті у нас стали активно використовувати понад десять років тому. Тоді науковці, методисти, викладачі вчителі та інші мріяли й писали про те, що комп'ютери суттєво змінять навчання, а вони вчитимуть учнів і студентів за найкращими методиками, створеними кращими методистами і програмістами, причому в найкоротший термін зміниться вся система навчання і т.ін.

Справа в тому, що слово комп'ютер несе в собі магічну та надзвичайну силу, часто саме це стає причиною принципових помилок. Ми багато чуємо про його чудові можливості й уявляємо, що це маг і чарівник, здатний увійти в наше життя та змінити його на краще.

Такий підхід є хибним. Комп'ютер - це лише механізм для обробки інформації, досить складний і могутній, але все ж механізм. Він може ефективно ввійти в існуючу технологію навчання, стати її ланкою, на його основі можна формувати нові технології навчання. Проте, ні в якому разі не слід механічно перекладати методичний досвід застосування старих засобів на цей принципово новий.

На сучасному етапі чітко визначились три головні напрями використання комп'ютерів у навчальному процесі.

По-перше, це навчання технологіям, що вимагають активного використання комп'ютера (графічний і текстовий редактори, робота у комп'ютерних мережах); навчання спеціалізованим технологіям (створення музики, комп'ютерне конструювання і анімація, макетування і верстка і т. ін.).

По-друге, вивчення інформатики як науки, що розглядає інформаційно-логічні моделі.

По-третє, використання комп'ютера як технічного засобу у вивченні основ наук у школі і ПТНЗ, фундаментальних і технічних дисциплін у ВНЗ і ПТНЗ.

Нині нагромаджено досить солідний фонд програмних засобів навчання, що базуються на застосуванні технології мультимедіа. Мультимедіа є новою інформаційною технологією, тобто сукупністю прийомів, методів, способів продукування, обробки, зберігання, передавання аудіовізуальної інформації, заснованою на використанні компакт-дисків. Це дає нам змогу поєднати в одному програмному продукті текст, графіку, аудіо- та відеоінформацію, анімацію.

Важливою властивістю мультимедіа є інтерактивність, що надає користувачеві можливість зворотного зв'язку. До цього слід додати, що в мультимедіа реалізується цифрове кодування інформації і, таким чином, значна кількість даних зберігається на компакт-дисках (CD). На одному дискові, наприклад, зберігається така кількість інформації, яку вміщують 300000 друкованих сторінок, 500 дискет, 300 кольорових фотографій, 74 хв. стерео - або 60 хв. Відеозапису [15].

Світовим лідером у виробництві програмного забезпечення і, зокрема програмних засобів навчання, є корпорація Microsoft (США). В Америці, та й у всьому світі, такі продукти, як довідники, енциклопедії, навчальні програми, користуються величезним попитом. Вони є не лише надзвичайно зручними підручниками, а й також відмінним прикладом практичного застосування технології мультимедіа. Спеціалістами фірм, що розробляють програмне забезпечення, створено досить багато навчальних програм різноманітної тематики.

У навчальних закладах нашої країни вже закріпилась тенденція до організації нового структурного підрозділу, що називається медіатекою. Цей термін застосовують, насамперед, для того, щоб підкреслити нові форми послуг з використанням засобів інформації та сучасної апаратури. Медіатека є не лише пристроєм, а й носієм інформації, самою інформацією, засобом віддаленого доступу до неї.

Отож, медіатека - це спосіб зберігання і знаходження інформації. Медіатека зберігає найрізноманітнішу інформацію: аудіо- та відеослайди, комп'ютерні програми, текстову інформацію. Невелика за розміром, вона дає значне збільшення обсягу інформації, що зберігається. При цьому можна знайти потрібну інформацію за кілька секунд, уводячи в комп'ютер лише один-два ключових слова.

На базі медіатеки викладач може проводити заняття, що мають груповий або індивідуальний характер. Викладач також може організовувати самостійну роботу учнів у вигляді індивідуальних занять та завдань самопідготовки. У результаті такої роботи учень отримує не тільки предметну або професійну підготовку, а й навички самостійної роботи з новими інформаційними засобами на базі комп'ютерних технологій. Він вчиться працювати з електронними енциклопедіями. Використовуючи тренувальні та навчаючі програми, учень самостійно регулює навчальний процес.

Якщо ж у фонді певної медіатеки не знайдено потрібної інформації, можна скористатись так званим віддаленим доступом. Це означає одержати доступ до матеріалів іншої медіатеки за допомогою модема. У цьому випадку зв'язок здійснюється через телефонну мережу.

Специфіка роботи працівників медіатеки полягає в тому, щоб допомагати «читачам» розібратися з навчаючими програмами, довідниками, енциклопедіями, а також засобами комунікації. Запровадження комп'ютерних технологій позбавляє працівника медіатеки рутинної роботи з ведення каталогів і пошуку інформації в них. Облік бібліотечного фонду, організація пошуку, створення та тиражування бібліотечних списків та інших необхідних документів відбувається за допомогою електронного каталогу. Викладач має змогу ґрунтовно готуватися до занять та регулярно отримувати нові методичні матеріали. А за наявності комп'ютера та відповідних засобів комунікації у домашніх умовах можна користуватися потрібною інформацією, не виходячи із дому.

Організація та здійснення інформатизації навчального закладу із підготовки висококваліфікованих фахівців, підвищення їхньої кваліфікації, перепідготовка кадрів є одним із основних напрямів модернізації освіти, її розвитку на основі використання сучасних інформаційних технологій, надання можливості кожному вчитися неперервно та одержувати сучасні професійні знання. Завдячуючи вирішенню проблеми впорядкування та збереження інформації, кожний викладач має змогу отримувати необхідну інформацію для підготовки до уроків, приймати її за основу, створювати дослідницькі та дискусійні групи з різних тем. Час, що звільнився, викладачі зможуть використати для більш поглибленої підготовки навчальних матеріалів. Крім того, як зазначає Білл Гейтс: «Более чем десятилетний опыт использования компьютеров в обучении, ясно показывает эффективность их применения. Однако за это время обществу пришлось усваивать десять трудных уроков. Я приведу здесь лишь выводы, опубликованные в номере газеты The Wall streit journal за ноябрь 1977 года, с которыми полностью согласен:

- Специальная компьютерная лаборатория - паршивое место для ПК. Его настоящее место в - учебном классе.

- Отстающие ученики часто выигрывают от применения компьютеров больше отличников.

- Большинство учителей все еще не прошли специального обучения использованию ПК в классе.

- Компьютеры - это инструмент обучения, а не образовательный предмет. Их необходимо интегрировать в процесс обучения другим предметам.

- Списанные из других мест компьютеры недостаточно хороши для школы.

- Использование компьютеров не оказывает отрицательного влияния на усвоение традиционных навыков.

- Интернет и электронная почта поощряет детей к активности, открывая им доступ к аудитории» [16].

Застосування інформаційного середовища відкриває широкі можливості для використання нових підходів в освіті; створює однакові умови для всіх, забезпечуючи рівний доступ до навчальних матеріалів, використання високих технологій в освіті.

Інформатизація суспільства й освіти настільки тісно пов'язані з розвитком і наповненням мережі електронних комунікацій, що ці слова нині практично є синонімами. Наша культура стрімко стає культурою інформаційних комп'ютерних комунікацій.

У кожній школі, ПТНЗ і ВНЗ вивчається інформатика. В доповіді В.Г. Кінельова «Освіта і інформатика», що проходив ще в липні 1996 року в Європі, наука інформатика визначається як «найбільша галузь наукових знань, пов'язаних з отриманням, зберіганням, перетворенням, передачею і використанням інформації», що не суперечить визначенню цього поняття іншими авторами (В.М. Глушков, А.П. Єршова, В.П. Ільїн, В.С. Міхалевич, А.В. Ржанов М.С. Корець, Ю.О. Жук, С.М. Яшанов і ін.). Аналізуючи суть найпоширеніших трактувань поняття інформатики як науки різними авторами, можна виділити два основні підходи до визначення цього поняття:

1) інформатика - фундаментальна наука;

2) інформатика - прикладний науково-технічний напрям.

З цього виходить, що інформатику можна розуміти як науку, що складається з фундаментального і прикладного напрямів, вивчає всі аспекти одержання, зберігання, перетворення, передачі і використання інформації. До прикладної інформатики прийнято відносити й інформаційні та комп'ютерні телекомунікації, проектування, управління об'єктами, процесами, системами. Нові інформаційні комп'ютерні телекомунікації ми визначаємо як прикладний напрям інформатики.

Проте вже сьогодні інформатика переростає свій колишній статус одного із засобів підтримки навчального процесу, одного з інструментів освіти і навіть однієї з багатьох навчальних дисциплін. Сьогодні ми говоримо про оволодіння педагогом інформаційною культурою як про одну з найважливіших складових неперервної освіти та підвищення кваліфікації. Проте інформаційна культура не зводиться лише до засвоєння технологічних знань і вмінь.

Інформаційна культура - це складова частина загальної та фахової культури сучасної людини. По-перше, це уміння вчитися, яке можна розглядати як розвиток навичок логічного мислення і розумових дій, а також виховання культури спілкування. По-друге, це уміння працювати з комп'ютером [17].

У сучасних дослідженнях стверджується, що культура в широкому етнографічному розумінні складається загалом із знань, мистецтва, моралі, законів, звичаїв і деяких інших особливостей і звичок, засвоєних людиною як членом суспільства. Культура не є річчю або предметом, що можуть бути передані учню. Швидше за все, це середовище, яке оточує людину та підтримує її. Культура, що оточує учнів, міститься в книжках, людях, роботі, грі та масі інших речей та інших форм діяльності. Для засвоєння сучасної інформаційної культури учні потребують не лише інструкцій, а й доступу до світу комунікацій і можливостей відігравати в цьому світі значиму роль.

У процесі освіти учень не лише оволодіває сумою знань і практичних умінь, а й засвоює прийняту в суспільстві систему цінностей, учиться використовувати вироблені культурою критерії та категорії для оцінювання подій та явищ, що відбуваються в світі, для прогнозування результатів власної діяльності. Одне з головних завдань освіти полягає в тому, щоб ієрархія особистісних цінностей була узгоджена з ієрархією цінностей, прийнятих сьогодні в суспільстві.

Зміни виробничих зв'язків і відносин, переосмислення ролі та впливу інформації, сучасних інформаційних технологій на соціальний та соціально-економічний прогрес загалом, зумовлюють потребу встановлення особливостей розвитку інформаційної культури сучасної людини. Серед них відзначимо зростання впливу комп'ютерної грамотності на загальний рівень інформаційної культури особистості, необхідність володіння знаннями та уміннями використовувати нові інформаційні технології, яким надаються переваги у порівнянні з традиційними способами роботи з інформацією.

Здійснимо, насамперед, розгляд інформаційної культури як складової професійної культури викладачів. Вона з одного боку, характеризує суб'єкти педагогічної діяльності, а з іншого - виступає умовою ефективності останньої.

Рівень інформаційної культури людини, як правило, визначається не тільки засвоєними нею знаннями та вміннями в галузі інформаційних процесів і комп'ютерних дисциплін, а також спроможністю існувати в інформаційному суспільстві. Щоб прищепити учневі інформаційну культуру треба створити навкруги нього певне інформаційне середовище, для оволодіння яким учитель або викладач постачають йому необхідні знання, вміння та навички.

Новизна, швидкоплинність, прискорення - ось ті риси, яким характеризується інформаційне суспільство за висловом відомого американського футуролога Е.Тоффлера. І з кожним днем стає все більш очевидним, що люди, які не вміють адаптуватися до подібних умов, більш того, вести активне життя, складуть шар маргіналів. Тому неперервна освіта та здатність до перекваліфікації розглядається сьогодні як невід'ємна складова збереження соціального статусу. Отже, процес самоосвіти є не чим іншим, як поновлення своїх професійних знань за допомогою одержання, засвоєння, перероблення та розповсюдження нової інформації. Доля кожної людини все більш залежить від того, наскільки вона здатна своєчасно одержувати, адекватно сприймати та продуктивно використовувати нову інформацію (а точніше - нові знання) в своєму повсякденному житті: в трудовій діяльності, навчанні, дозвіллі, побуті. Тому зростає значущість інформаційної культури та її виховання.

Оволодіваючи інформаційною культурою, а також використовуючи інформаційно-комунікаційні технології в своїй професійній діяльності, викладач будь-якої предметної сфери одержує:

- доступ до значного об'єму навчальної інформації;

- образну, наочну форму подання навчального матеріалу;

- підтримку активних методів навчання;

- можливість залучення до процесу активного навчання категорії учнів, які характеризуються різницею в здатності та стилі навчання, включаючи «тугодумів», обдарованих учнів з родин, які займають низький соціальний статус;

- можливість зробити навчання більш ефективним, залучаючи всі види чуттєвого сприйняття учня в мультимедійний контекст;

- інформатизацію процесу навчання конкретної освітньої галузі [18].

Говорячи про інформаційні і телекомунікаційні технології в освітньому закладі, слід розглянути можливості їхнього впровадження в навчальний процес. Доступ до інформаційних і телекомунікаційних технологій можуть мати:

- лише викладач;

- лише учень (студент);

- учень (студент) і викладач.

Розглянемо всі можливі варіанти доступу до інформаційних та комунікаційних технологій:

1. Викладачі намагаються використовувати нові технології (так само, як і інші відомі раніше) з тих самих причин, за якими вони користуються ручками, книжками, зошитами, підручниками, аудиторними дошками і т. ін., - за бажанням як можна краще зробити свою справу, допомогти учням краще вчитися. Викладач може використати інформаційні і телекомунікаційні технології у професійних цілях - як складову свого особистого робочого середовища і / або інструментарію, іноді навіть не надаючи учням доступу до неї. Допоміжний комп'ютерний інструментарій, скажімо, сканер або цифрова відеокамера дозволяють викладачеві добувати інформацію із зовнішніх джерел, уводити її в комп'ютер і користуватися нею під час розроблення завдань для учнів (студентів).

2. Учні або студенти, маючи доступ до інформаційно-телекомунікаційних технологій, скажімо у тих випадках, коли викладач слабо володіє комп'ютером, можуть поглибити свої знання в тій або іншій предметній галузі, використовуючи різноманітні мультимедійні програмні засоби як банки даних у найрізноманітніших галузях знань. Нині аспект «домашнього комп'ютера» набуває все більшої ваги за оцінками соціологів. За останній час збільшується частка населення України, принаймні міського, що має вдома персональний комп'ютер і підключена до Інтернет. Тому завдання викладача - пропонувати учням (студентам) цей потужний інструмент саморозвитку, використовуючи найрізноманітніші навчальні програми. Підготовка рефератів, доповідей, аналітичних оглядів з використанням комп'ютера може стати однією з форм проміжної атестації учня з будь-якого предмета.

3. Найпрогресивнішою формою використання інформаційних і телекомунікаційних технологій в освітньому процесі є спільне використання загального середовища інформаційно комп'ютерних телекомунікацій учнем і викладачем, у якому вони будуть безпосередньо взаємодіяти між собою. Відомо, що комп'ютерний клас сьогодні є центром тяжіння учнів або студентів будь-якого навчального закладу. Як правило, це один з найбільш відвідуваних кабінетів у позаурочний час. Якщо організувати різновікову групу учнів, які об'єднані інтересом до комп'ютерів, у певний комп'ютерний клуб, де кожний, займається тим, що його цікавить, є немов би членом спільноти, націленої на деякі спільні завдання, то це може різко просунути процес впровадження інформаційних технологій в освітній процес.