Підготовка майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу у процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВІННИЧЕНКА

УДК: 378:338.48(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Підготовка майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу у процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Євдокімова-Лисогор Леся Анатоліївна

Кропивницький - 2018



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному економічному університеті імені Семена Кузнеця, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор Колбіна Тетяна Василівна Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця,завідувач кафедри іноземних мов та перекладу

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор Стрельніков Віктор Юрійович Полтавський університет економіки і торгівлі завідувач кафедри педагогіки та суспільних наук

кандидат педагогічних наук, доцент Ярова Лариса Олегівна Центрально-український державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка доцент кафедри перекладу прикладної та загальної лінгвістики

Захист дисертації відбудеться «22» лютого 2018 р. об 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.02 Центрально-українського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 1, зала засідань).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрально-українського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 1).

Автореферат розісланий «» січня 2018 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. В. Окольнича



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Світові процеси глобалізації відкривають для України нові перспективи розвитку міжнародного туризму. Завдання держави у сфері туризму визначені в «Стратегії розвитку туризму та курортів України на період до 2026 року» (2017), Законі України «Про туризм» (2003). У наш час туристична діяльність спрямована не тільки на організацію подорожей і надання послуг, а й на створення інноваційних туристичних проектів, які передбачають безпосередню комунікацію з іноземними туристичними організаціями та підприємствами стосовно різних аспектів ведення міжнародного туристичного бізнесу, здійснення операцій на ринку нерухомості, реалізації спільних інвестиційних проектів із розвитку рекреаційної інфраструктури та туризму. Тож інтеграція України в міжнародний туристичний простір, розширення економічних зв'язків зумовлюють необхідність модернізації підготовки фахівців туристичної галузі, здатних плідно працювати в умовах мультикультурного світу на засадах міжкультурного діалогу.

Міжнародний туризм є не тільки сферою економічної діяльності, а й соціокультурним феноменом. У сучасних умовах особливо гостро стоїть питання соціокультурної переорієнтації професійної підготовки у вищій школі на основі цінностей гуманістичної парадигми в освіті, що вимагає створення певних педагогічних умов, які стосуються організації педагогічного процесу, управління навчальною діяльністю студентів, комунікації «викладач - студент».

Концептуальні засади підготовки фахівців зі сфери туризму закладено в таких нормативних документах держави, як «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр.» (2012), «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 рр.», нова редакція Закону «Про вищу освіту» (2014). У Білій Книзі з міжкультурного діалогу «Жити разом у рівності й гідності» (2008 р.) наголошується на необхідності виховання молоді в дусі «діалогу культур», формування здатності до взаєморозуміння осіб різного етнічного, культурного, релігійного, мовного походження й традицій на основі толерантності й поваги, що передбачає набуття вмінь розуміти «інше»: людей, систем цінностей, культур.

Комунікативний характер професійно-практичної діяльності працівників сфери туризму актуалізує проблему набуття студентами досвіду взаємодії з іноземними партнерами і клієнтами ще під час навчання у ВНЗ, що дозволить їм у майбутньому успішно вести ділові переговори з іноземними туристичними операторами, з постачальниками послуг (іноземними готелями, закладами ресторанного господарства тощо), рекламувати і презентувати вітчизняні туристичні продукти на міжнародному рівні, пропонувати й реалізовувати пакети послуг іноземним туристам, засвоювати світовий досвід туристичної діяльності тощо.

Ефективна міжнародна співпраця фахівців сфери туризму з клієнтами, інвесторами, організаторами нових «подій» і заходів, розробниками туристичних напрямів можлива лише на основі міжкультурного діалогу, що передбачає знання особливостей культури ділового партнера, сформовані комунікативні вміння з дотримання норм бізнес-етикету, створення доброзичливої атмосфери спілкування з проявом емпатії і толерантності, адекватне й гнучке використання вербальних і невербальних засобів комунікації іноземними мовами. Тож відповідна підготовка фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу можлива завдяки інтеграції змісту соціогуманітарних дисциплін, розвитку креативності студентів через організацію навчально-творчої діяльності й діалогізацію педагогічного процесу. туристичний мультикультурний професійний

Проте результати пілотного дослідження, проведеного на базі Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця серед студентів спеціальності «Туризм», свідчать: лише 17% студентів мають високий рівень готовності до міжкультурного діалогу завдяки розвинутій комунікативній креативності; 83% виявили низький рівень діалогічного спілкування, хоча разом з цим вони прагнуть реалізувати свій творчий потенціал в професійній міжкультурній комунікації з представниками інших культур. Проведене дослідження засвідчило, що переважна більшість студентів (85%) визнає важливість підготовки до міжкультурного діалогу для своєї подальшої роботи. Водночас 67% опитаних викладачів указують на брак науково-методичних розробок для якісної підготовки студентів до міжкультурного діалогу.

Отже, підготовка майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу є актуальною педагогічною проблемою, вирішення якої сприятиме становленню особистості фахівця і розвитку туристичної галузі.

Здійснений аналіз наукової літератури показує, що сутність міжкультурного діалогу досліджувалась з різних аспектів: філософсько-культурологічного (М. Бубер, Г. Буш, В. Кремень, Ф. Розенцвейг, Л. Фейєрбах, М. Каган, А. Кармін, О. Садохін, Е. Холл та інші), психологічного (С. Братченко, Г. Андреєва, І. Зимня, С. Рубінштейн та інші), лінгвістичного (Є. Верещагін, В. Воробйов, С. Тер-Мінасова та інші), економічного (М. Леонов, С. Мясоєдов, Н. Холден, Г. Хофстеде, А. Тарґовський, А. Метуваллі та інші).

Питання професійного спілкування, розвитку комунікативних умінь та формування комунікативної культури фахівців різних напрямів підготовки досліджували С. Амеліна, С. Александрова, Л. Барановська, Н. Бориско, Н. Волкова, С. Тимченко, М. Жумбей, В. Кан-Калик та інші, проблему формування в студентів ВНЗ готовності до міжкультурного спілкування - О. Баглай, М. Галицька, Б. Слющинський, Т. Колбіна, І. Кухта та інші вчені.

Окремі аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців указаного профілю вивчали і розробляли Н. Бондар, Д. Гальперін, І. Зорін, В. Квартальнов, Л. Кнодель, В. Лозовецька, Л. Поважна, Л. Устименко, Н. Хмілярчук, В. Христюк, В. Федорченко, Г. Цехмістрова та інші.

Водночас проведений аналіз наукових праць засвідчив, що проблема підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу (далі - МД) у процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін ще не достатньо досліджена в педагогічній науці як у теоретичному, так і в практичному аспектах: не обґрунтувано педагогічні умови підготовки, не розроблено модель їх реалізації, не розроблено педагогічну систему та її компоненти (цілі, принципи, зміст, методи, форми, засоби підготовки студентів до МД); не визначено критерії, показники, рівні й методики діагностики готовності майбутніх фахівців до МД, не розроблено педагогічну технологію формування готовності відповідних фахівців до МД.

Аналіз досліджуваної проблеми, а також стану професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму підтвердили наявність суперечностей між:

– об'єктивною потребою суспільства та зростанням попиту на фахівців сфери туризму, здатних успішно здійснювати професійну діяльність на міжнародному ринку послуг завдяки ефективній діалогічній комунікації з іноземними клієнтами й діловими партнерами, та недостатнім рівнем їхньої готовності до міжкультурного діалогу;

– нагальною необхідністю модернізації системи підготовки майбутніх фахівців сфери туризму та невизначеністю педагогічних умов, що сприятимуть посиленню її соціокультурної спрямованості за рахунок інтеграції змісту соціогуманітарних дисциплін, вивчення яких забезпечить формування готовності студентів до міжкультурного діалогу;

– важливістю створення педагогічних умов, які уможливлять успішну підготовку майбутніх фахівців сфери туризму до МД, та потребою в розробці відповідного науково-методичного забезпечення;

– прагненням майбутніх фахівців сфери туризму до набуття досвіду здійснення міжкультурного діалогу в професійній діяльності та недостатнім рівнем діалогізації педагогічного процесу у ВНЗ.

Зважаючи на об'єктивну потребу й соціальну значущість якісної професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму в умовах розширення міжнародних туристичних відносин нашої держави, важливість окресленої проблеми, її недостатню теоретичну, практичну та методичну розробленість, а також розв'язання виокремлених суперечностей, актуальним є вибір теми дисертаційної роботи «Підготовка майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах держбюджетного прикладного дослідження Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця «Формування системи внутрішнього забезпечення якості освіти у вищому навчальному закладі» (номер державної реєстрації №40/2017-2018) та згідно з темою науково-дослідницької роботи кафедри іноземних мов та перекладу цього ж університету «Розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців у системі вищої професійної освіти» (номер державної реєстрації 0115U001520).

Тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця (протокол №2 від 14.09.2015 р.) та погоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 27.10.2015 р.).

Мета дослідження - виявити вплив теоретично обґрунтованих та експериментально перевірених педагогічних умов на підготовку майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

1) на основі аналізу наукової літератури з'ясувати особливості професійної діяльності фахівця сфери туризму, визначити сутність поняття «міжкультурний діалог фахівця сфери туризму» й уточнити структуру його готовності до міжкультурного діалогу;

2) визначити й теоретично обґрунтувати педагогічні умови підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу й розробити модель їх реалізації;

3) розробити критерії, показники, рівні готовності майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу;

4) експериментально перевірити ефективність педагогічних умов підготовки студентів до міжкультурного діалогу в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх фахівців сфери туризму.

Предмет дослідження - педагогічні умови підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін.

Гіпотеза дослідження. Підготовка майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу буде ефективною за таких умов: організація навчально-творчої діяльності в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін, що забезпечить їхній особистісний та професійний розвиток; поетапне набуття ними досвіду міжкультурного діалогічного спілкування на основі впровадження особистісно-орієнтованої педагогічної технології; діалогічна взаємодія учасників педагогічного процесу (викладач - студент) у типових ситуаціях професійної діяльності фахівців сфери туризму.

Для реалізації визначених завдань дисертаційної роботи на різних її етапах використано такі методи дослідження:

– теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення й систематизація науково-теоретичної, навчально-методичної літератури для визначення понятійно-категоріального апарату дослідження, виокремлення особливостей професійної діяльності фахівця сфери туризму, розкриття сутності поняття «міжкультурний діалог фахівця сфери туризму», уточнення структури його готовності до міжкультурного діалогу, визначення й обґрунтування педагогічних умов підготовки майбутніх фахівців сфери туризму, розробки моделі їх реалізації;

– емпіричні: діагностичні (бесіда, анкетування, тестування, педагогічне спостереження, у тому числі опосередковане, експертне опитування) для вивчення результатів навчальної діяльності та встановлення рівня готовності студентів до МД; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи) для перевірки ефективності впливу визначених педагогічних умов;

– статистичні: методи математичної статистики (перевірка гіпотези, методи порівняння результатів дослідження на основі критерію Пірсона чІ, метод рангової кореляції Спірмена) для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних і перевірки їх достовірності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено:

- педагогічні умови, що забезпечують ефективну підготовку майбутніх фахівців сфери туризму до МД, а саме: організація навчально-творчої діяльності у процесі підготовки майбутнього фахівця сфери туризму до МД; управління навчально-творчим процесом підготовки майбутнього фахівця сфери туризму до МД; діалогізація педагогічного процесу підготовки майбутнього фахівця сфери туризму до МД;

розроблено:

- модель реалізації педагогічних умов, що відбиває особливості педагогічної системи підготовки фахівців даного профілю, спроектованої з урахуванням специфіки їхньої професійної діяльності й спрямованої на інтеграцію змісту підготовки до МД в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін через посилення міжпредметних зв'язків;

визначено:

- критерії, показники та рівні готовності майбутніх фахівців туристичної сфери до МД на основі аналізу їхньої професійної діяльності;

уточнено:

- сутність основних понять: «діалог», «комунікативна культура», «міжкультурний діалог»;

- структуру професійної готовності майбутніх фахівців сфери туризму до МД; уточнення полягає у виокремленні компонентів: мотиваційно-цільового, пізнавально-творчого, комунікативно-творчого, рефлексивно-ціннісного;

розкрито:

- сутність поняття «міжкультурний діалог фахівця сфери туризму», який розглядається як процес професійної й ділової взаємодії з представниками різного культурного та мовного походження на основі суб'єкт-суб'єктних відносин, що передбачає обізнаність щодо особливостей інших культур і комунікативної поведінки їх носіїв, здатність сприймати й поважати культурні та особистісні відмінності клієнтів та партнерів з орієнтацією на загальнолюдські цінності, набуття досвіду творчої діалогічної взаємодії в ситуаціях професійної діяльності;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні положення щодо особливостей професійної і ділової комунікації у структурі фахової підготовки майбутніх фахівців сфери туризму;

- принципи підготовки студентів до МД; розвиток полягає у визначенні специфічних принципів: діалогу культур, співтворчості, діалогічності, толерантності суб'єктів педагогічного процесу;

- зміст підготовки до МД в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін на основі впровадження авторського спеціального курсу «Основи міжкультурного діалогу у сфері туризму»;

- інтерактивні методи та діалогічні форми аудиторної та позааудиторної роботи.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні та впровадженні педагогічних умов у процес професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до МД, зокрема розроблено й апробовано спеціальний курс з підготовки студентів до МД «Основи міжкультурного діалогу у сфері туризму», навчальний посібник «Основи міжкультурного діалогу».

Теоретичні положення та практичні напрацювання можуть бути використані викладачами під час професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму для вдосконалення навчальної та позааудиторної роботи у ВНЗ.

Особистий внесок автора. Дисертація є самостійною роботою, усі результати якої отримані безпосередньо автором. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в друкованих працях. Усі публікації автора у фахових виданнях, де викладені результати дисертаційної роботи, є одноосібними.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорено та схвалено на наукових, науково-практичних всеукраїнських та міжнародних конференціях, конгресах, семінарах: міжнародних: «Педагогіка у міждисциплінарному вимірі: від традицій до інновацій» (Київ, 2016), «Проблеми іншомовної освіти в епоху глобалізації» (Чернігів, 2016), «Stav, problйmy a perspektнvy pedagogickйho љtъdia a sociбlnej prбce» (Slбdkoviиovo, 2016), «Людина та соціум: сучасні проблеми взаємодії (психологічні та педагогічні аспекти)» (Львів, 2016), «Cutting-edge science - 2015» (Sheffield, 2015), «Психолого-педагогічні проблеми становлення сучасного фахівця» (Харків, 2013, 2014), «Новината за напреднали наука - 2014» (Софія, 2014); всеукраїнських: «Інтелектуальна та емоційна складові навчання іноземних мов: новітні тенденції і виклики для вищої школи» (Київ, 2017), VI Конгресі іспаністів України (Миколаїв, 2015), «Актуальні проблеми викладання іноземних мов для професійного спілкування» (Дніпропетровськ, 2013).

Основні положення та результати дослідження обговорено та схвалено на засіданнях кафедри іноземних мов та перекладу Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця; кафедри іноземних мов Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара, кафедри іноземних мов Навчально-наукового інституту міжнародних відносин НАУ, кафедри міжнародної економіки Тернопільського національного економічного університету.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця (довідка № 17 / 86 -28 - 201 від 20.09.2017 р.), Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара (довідка № 86 - 904 - 101 від 30.05.2017 р.), Навчально-наукового інституту міжнародних відносин НАУ (довідка № 142 / 15 від 9.06.2017 р.), Тернопільського національного економічного університету (довідка № 126 - 34 / 1159 від 13.06.2017 р.).

Публікації. Основні теоретичні й практичні результати дослідження викладено у 18 публікаціях (з них 18 одноосібно), у тому числі 5 статей опубліковано в провідних наукових фахових виданнях України з педагогічних наук, 2 статті - у закордонних періодичних виданнях, 5 статтей - в інших періодичних виданнях, 5 - тез відповідно до матеріалів науково-практичних конференцій, 1 навчальний посібник.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (240 найменувань, з них 20 іноземною мовою), 22 таблиці, 7 рисунків, формул, додатків. Загальний обсяг роботи - 248 сторінок (220 сторінок - основний текст).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; указано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; викладено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів; наведено відомості про апробацію й упровадження результатів роботи, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі - «Теоретичні основи підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу» - проаналізовано особливості професійної діяльності фахівця сфери туризму та виокремлено його функції, розкрито сутність поняття «міжкультурний діалог фахівця сфери туризму», уточнено структуру його готовності до міжкультурного діалогу.

Аналіз законодавчої бази, галузевих стандартів освіти України, Національної рамки кваліфікацій, професіограми, а також праць щодо професійної діяльності фахівців сфери туризму таких науковців, як І. Зорін, В. Квартальнов, Л. Кнодель, В. Лозовецька, Л. Поважна, В. Федорченко, Г. Цехмістрова та інші, дозволив констатувати, що успішне здійснення функцій у сфері сервісу й обслуговування відбувається на основі міжкультурного діалогу.

На основі досліджень науковців (М. Леонова, С. Мясоєдова, Н. Холдена, Е. Холла, А. Тарґовського, А. Метуваллі та інших) визначено особливості професійної діяльності фахівця туристичної сфери, що дало змогу з'ясувати функції міжкультурного діалогу при його здійсненні: мотиваційну (стимулювання особистості до розширення міжкультурних зв'язків і набуття досвіду професійної діяльності); інформаційну (засвоєння нових знань щодо культурних особливостей клієнтів і партнерів); регулюючу (запобігання непорозумінь, створення довірливого, сприятливого психологічного клімату в ситуаціях міжкультурного спілкування); формувальну (формування світогляду, готовності фахівця до порозуміння та співпраці); виховну (виховання етичних принципів, моральних якостей особистості фахівця, поваги та визнання інших культур); творчу (розвиток творчого потенціалу майбутнього фахівця); адаптивну (здатність пристосовуватися до умов професійної взаємодії з представниками різних культур).

Сутність поняття «міжкультурний діалог фахівця сфери туризму» з'ясовано на підставі аналізу наукової літератури соціогуманітарного змісту.

Ще давньогрецькі філософи (Сократ, Аристотель, Платон та інші) у добу античності звертали увагу на феномен діалогу та його цінність для людства; вони вважали діалог мирним способом досягнення взаєморозуміння людей. За часів Відродження здатність людини до публічних дискусій на основі діалогу була ознакою її доброчесності та вченості; це передбачало обізнаність щодо способу ведення цивілізованого діалогу та гнучке володіння словом, виявлялось через емоційну стриманість та доброзичливість, означало доречну й етичну поведінку під час дискусії.

У працях філософів (М. Бахтіна, В. Біблера, М. Бубера, Г. Буша, К. Ясперса та інших) діалогічність визнається сутнісною характеристикою людського буття: діалог є не тільки принципом співіснування, взаємодії людей і засобом досягнення взаєморозуміння, а й, насамперед, метою їхнього буття, оскільки в діалозі можливе становлення людини як духовної істоти.

Гуманістичну сутність діалогу як спілкування рівноцінних особистостей розкриває М. Бубер з позиції «Я» і «Ти». Він підкреслює цілеспрямований взаємовплив суб'єктів, що породжує взаємну обумовленість і зв'язок, в яких проявляється кожна особистість. У взаємодії людей народжуються творчі ідеї; у діалозі розкриваються творчі здібності особистості, формується її вміння знаходити нестандартні рішення проблем, долається формалізм у спілкуванні. Творчий діалог створює умови для розвитку особистості й людства в цілому (Г. Буш, Л. Фейєрбах).

Діалогічне спілкування дозволяє сформувати світогляд людини, що забезпечує розуміння процесів, які відбуваються у світі та соціумі, а також уміння впливати на них, оптимізувати ці процеси й спрямовувати в необхідному напрямі. Формування моральної свідомості вибудовує в людині гармонійні, доброзичливі відносини із соціумом, групою, іншими людьми на засадах діалогічного спілкування.

Тож аналіз філософського аспекту дозволив розглянути поняття «діалог» як форму соціальної взаємодії людей з метою плідної співпраці. Діалог є засобом досягнення взаєморозуміння людей на основі ідей гуманізму, принципу відкритості, спрямованості на взаємне доповнення творчих позицій його учасників і визнання їхньої унікальності.

Розгляд культурологічного аспекту поняття «міжкультурний діалог» дозволив з'ясувати, що інтелектуальний і духовний розвиток особистості в процесі засвоєння нею соціального досвіду суспільства та культури інших народів відбувається переважно в діалогічних формах комунікації. У працях науковців (А. Арнольдова, А. Карміна, М. Кагана, О. Садохіна, Ю. Лотмана та інших) обґрунтовано й схарактеризовано діалогічну концепцію культури, доведено, що вона інтегрує інформаційний, аксіологічний, діяльнісний компоненти. Згідно з нею, людині необхідно засвоїти знання щодо певного фрагмента навколишнього світу, параметри аналізу культур, орієнтуватися на загальнолюдські цінності у взаємодії з іншими, набути вміння виконання діяльності і досвід творчої комунікації. Під час діалогічної взаємодії «Я» і «Ти» створюється «Ми» як умова творчого розвитку і саморозвитку особистостей (М. Бахтін, В. Біблер, М. Бубер та інші).

Культурологічний підхід щодо вивчення МД дав змогу констатувати, що компоненти змісту підготовки майбутніх фахівців до МД мають відтворювати складники загальнолюдської культури як способу передачі соціального досвіду. Тож для набуття досвіду МД студентам необхідно бути вмотивованим до взаємодії із представниками інших культур (мотиваційно-цільовий компонент) й обізнаними щодо сутності міжкультурного діалогу (пізнавально-творчий компонент); набути творчих комунікативних умінь у ситуаціях професійної діяльності на засадах діалогічної взаємодії (комунікативно-творчий); бути здатними сприймати, усвідомлювати й поважати відмінності клієнтів та партнерів різних культур світу, орієнтуватися на загальнолюдські цінності й дотримуватись їх (рефлексивно-ціннісний). У наукових працях психологів (Г. Андреєвої, О. Леонтьєва, Б. Ломова, Є. Ільїна та інших) діалог розглядається як процес передавання інформації, взаємовпливу людей, пізнання один одного, обміну результатами діяльності тощо; його структура охоплює взаємопов'язані аспекти: інформаційний, інтерактивний, рефлексивний. Взаємне інформування індивідів з метою налагодження спільної діяльності, що відбувається у формі діалогу, передбачає виявлення певних особистісних якостей (толерантності, емпатії) і здатність до оцінювання результатів взаємодії.

З точки зору психологів Г. Андреєвої, Ж. Вітліного, І. Зимньої, Л. Виготського, В. М'ясищева, С. Рубінштейна та інших, взаєморозуміння в діалозі створює умови для продукування креативних ідей з вирішення проблем у спільній діяльності. Творчий характер діалогічної комунікації потребує від людини не тільки комунікативної креативності, а й здатності створювати доброзичливу атмосферу завдяки умінню слухати, а також толерантності та емпатії (О. Лук, С. Братченко, Л. Нечаєв та інші).

У працях лінгвістів підкреслюється творчий характер діалогічного мовлення (Є. Верещагін, В. Воробйов, С. Тер-Мінасова та інші). Міжкультурний діалог як форма безпосередньої комунікації характеризується непередбаченістю реакцій співрозмовників, спонтанністю мовлення, тому вимагає оперативності та гнучкості, доречності і коректності у використанні вербальних та невербальних засобів комунікації. Розгляд лінгвістичного аспекту доводить: для обслуговування й співпраці з представниками різних культур у міжкультурному діалозі майбутній фахівець має володіти декількома іноземними мовами, що є ознакою високого рівня комунікативної культури професіонала.

Проведений аналіз наукової літератури з різних галузей знань дав змогу розкрити сутність поняття «міжкультурний діалог фахівця сфери туризму» таким чином: це процес професійної й ділової взаємодії з представниками різного культурного й мовного походження, що передбачає обізнаність щодо особливостей міжкультурного діалогу, параметрів аналізу інших культур світу і комунікативної поведінки її носіїв; здатність сприймати та поважати культурні й особистісні відмінності клієнтів і партнерів; усвідомлення універсальних цінностей та їх дотримання; набуття творчих умінь діалогічної взаємодії в ситуаціях професійної діяльності.

На основі аналізу наукової літератури уточнено поняття «підготовка майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу», яке розуміємо як цілеспрямований процес поетапного формування в них досвіду професійної міжкультурної взаємодії, що здійснюється на основі принципів діалогу культур, співтворчості, діалогічності, толерантності суб'єктів педагогічного процесу; інтеграції змісту соціогуманітарних дисциплін; застосування діалогічних методів і форм навчання.

Установлено структуру готовності до МД, що дозволило визначити компоненти готовності майбутнього фахівця туризму до міжкультурного діалогу: мотиваційний (мотивація до побудови взаємодії з представниками інших культур, цілеспрямованість на набуття досвіду МД), когнітивний (якість знань щодо основних категорій, понять, особливостей МД, шляхи здобуття нових знань щодо МД), діяльнісний (діалогічно-комунікативні вміння здійснювати МД у професійній сфері засобами вербальної й невербальної комунікації, уміння креативно вирішувати професійні завдання засобами діалогічного спілкування з представниками інших культур), рефлексивний (ціннісне ставлення до взаємодії з представниками інших культур на основі емпатії й толерантності, рефлексивність діалогічного спілкування в міжкультурному професійному середовищі).

У другому розділі - «Педагогічні умови підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін» - теоретично обґрунтовано педагогічні умови зазначеної підготовки, побудовано модель їх реалізації, визначено критерії, показники та рівні готовності до МД.

Аналіз сучасних парадигм довів доцільність переваг використання знаннєвої, культурологічної, гуманістичної парадигм як теоретико-методологічної основи підготовки майбутніх фахівців до міжкультурного діалогу. Науково обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження проблеми підготовки студентів до МД на підставі системного, культурологічного, аксіологічного, діалогічно-діяльнісного та міждисциплінарного підходів, що дозволило спроектувати цілісний педагогічний процес, під час якого відбувається навчання, виховання, розвиток і соціалізація майбутніх фахівців. Аналіз педагогічних принципів виявив потребу в доповненні загальнодидактичних принципів специфічними, які відображають особливості підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до МД, а саме: діалогу культур, співтворчості, діалогічності, толерантності учасників педагогічного процесу. Розгляд теоретико-методологічних засад дав підстави визначити педагогічні умови відповідно до основних векторів підготовки: організації, управління, спілкування.

Перша педагогічна умова - організація навчально-творчої діяльності у процесі підготовки майбутнього фахівця сфери туризму до МД - передбачає проектування педагогічної системи та визначення її елементів (мети, принципів, змісту, методів, форм, засобів). З'ясовано, що головна мета підготовки втілюється в цілях на рівні кожного з виокремлених компонентів міжкультурного діалогу: мотиваційно-цільового, пізнавально-творчого, комунікативно-творчого, рефлексивно-ціннісного.

Визначено й описано компоненти змісту підготовки майбутніх фахівців сфери туризму в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін: мотиваційно-цільовий компонент (мотивація до побудови професійної й ділової взаємодії з представниками інших культур; цілеспрямованість на набуття професійного та ділового міжкультурного досвіду); пізнавально-творчий компонент (знання щодо основних категорій, понять, особливостей МД); комунікативно-творчий (діалогічно-комунікативні вміння здійснювати МД у професійній сфері засобами вербальної й невербальної комунікації та вміння креативно вирішувати професійні завдання засобами діалогічного спілкування з представниками інших культур); рефлексивно-ціннісний компонент (ціннісне ставлення до взаємодії з представниками інших культур на основі емпатії й толерантності, а також здатність до рефлексивності діалогічного спілкування в міжкультурному професійному середовищі).

Аргументовано, що для підвищення рівня готовності студентів до МД доцільно застосовувати переважно активні, інтерактивні, дослідницькі й творчі методи (діалог, бесіда, дискусія, рольова й ділова гра, проект тощо) у поєднанні аудиторної (лекції, практичні заняття) та позааудиторної діяльності (семінари, тренінги, наукові конференції), що сприяють розвитку їхніх творчих здібностей, активності, самостійності. Засобами навчання є навчальна, фахова література, технічне обладнання (відеопроектор, електронна дошка тощо). Реалізація другої педагогічної умови - управління навчально-творчим процесом підготовки майбутнього фахівця сфери туризму до МД - відбувається через упровадження особистісно-орієнтованої педагогічної технології, спроектованої на основі концепції поетапного засвоєння професійних знань і формування наукових понять (П. Гальперін, Н. Тализіна та інші).

Відповідно до особливостей професійної діяльності майбутніх фахівців сфери туризму визначено такі етапи педагогічної технології: мотиваційно-орієнтувальний, інформативно-пізнавальний, діалогічно-творчий, ціннісно-рефлексивний. На кожному з них виокремлено цілі, зміст, методи, форми та розроблено дидактичні засоби підготовки студентів до МД, що сприяють формуванню досвіду МД, а саме: засвоєнню знань, набуттю вмінь та навичок, розвитку особистісних якостей у професійних ситуаціях міжкультурного діалогічного спілкування. Розроблено критерії, показники та рівні готовності майбутніх фахівців сфери туризму до МД. Визначено такі критерії готовності студентів до МД: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний. Показники мотиваційного критерію готовності студентів до МД свідчать про мотивацію до побудови діалогічної взаємодії з представниками інших культур, цілеспрямованість на набуття міжкультурного комунікативного досвіду. Показниками когнітивного критерію готовності студентів до МД є якість знань щодо основних категорій, понять, особливостей МД (повнота, оперативність, гнучкість), шляхи здобуття нових знань щодо МД. Показниками діяльнісного критерію є діалогічно-комунікативні вміння здійснювати МД у професійній сфері засобами вербальної і невербальної комунікації (комунікабельність, уміння слухати й адекватно сприймати співрозмовників, доречність і коректність мовлення), уміння креативно вирішувати професійні завдання засобами діалогічного спілкування з представниками інших культур. Показниками рефлексивного критерію готовності майбутніх фахівців до МД визначено ціннісне ставлення до взаємодії з представниками інших культур на основі емпатії й толерантності, рефлексивність діалогічного спілкування в міжкультурному професійному середовищі. Відповідно до ступеня прояву сукупності виокремлених показників готовність до МД схарактеризовано за трьома рівнями: низьким (репродуктивним), середнім (конструктивним), високим (творчим).

Третя педагогічна умова - діалогізація педагогічного процесу підготовки майбутнього фахівця сфери туризму до МД (на основі суб'єкт-суб'єктних відносин його учасників - викладач-студент, студент-студент) - передбачає розвиток соціально-активної, толерантної особистості, здатної до діалогічної комунікації та творчої діяльності, реалізації інтелектуального й особистісного потенціалу в майбутньому професійному середовищі. Третя умова реалізується через безпосередню діалогічну взаємодію в процесі виконання практичних завдань професійної діяльності в міжкультурному середовищі. Спроектовано та теоретично обґрунтовано модель реалізації педагогічних умов підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до МД в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін (рис. 1), що складається з цільового, теоретико-методологічного, організаційно-педагогічного, технологічно-процесуального, діагностично-результативного блоків. Запропонована модель відображає особливості підготовки до професійної діяльності майбутніх фахівців сфери туризму щодо набуття досвіду МД. Установлено логічні зв'язки й залежності елементів розробленої моделі, що забезпечують досягнення мети - готовності майбутніх фахівців сфери туризму до МД в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін.



Рис. 1. Модель реалізації педагогічних умов підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін



У третьому розділі - «Експериментальна робота з перевірки педагогічних умов підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін» - розкрито питання організації та методики проведення експериментально-дослідницької роботи відповідно до теоретично обґрунтованих педагогічних умов, а також розробленої моделі їх реалізації.

Педагогічний експеримент здійснено протягом 2014-2017 рр. Він охоплював три етапи: констатувальний, формувальний, контрольний. Базою проведення експерименту були Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця, Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Навчально-науковий інститут міжнародних відносин НАУ, Тернопільський національний економічний університет; загальна кількість його учасників становила 266 осіб, з них -52 викладачі гуманітарних дисциплін, 214 студентів 3-4 курсів денної форми навчання напряму підготовки «Туризм».

На констатувальному етапі експерименту відібрано контрольну (КГ) та експериментальну (ЕГ) групи. Кількість студентів в КГ - 108 осіб, в ЕГ - 106 осіб. Метою даного етапу було визначити рівень готовності майбутніх фахівців сфери туризму до МД відповідно до критеріїв за допомогою розроблених діагностичних методик.

Рівень готовності до МД за мотиваційним критерієм (мотивація до побудови діалогічної взаємодії з представниками інших культур (ділові партнери, клієнти), цілеспрямованість на набуття досвіду МД) установлено за допомогою методики визначення вмотивованості до професійної комунікативної діяльності (авторська розробка), діагностики мотивів навчальної діяльності (авторська модифікація методики А. Реана, В. Якуніна), діагностики пізнавальних потреб студентів В. Юркевича (в авторській модифікації).

Рівень готовності до МД за когнітивним критерієм (якість знань щодо основних категорій, понять, особливостей МД - повнота, оперативність, гнучкість) визначено за методиками І. Підласого, Г. Єльнікової.

Рівень готовності до МД за діяльнісним критерієм (уміння здійснювати МД у професійній сфері засобами вербальної й невербальної комунікації, уміння креативно вирішувати професійні завдання засобами діалогічного спілкування з представниками інших культур) установлено за методикою виокремлення вхідного рівня комунікації В. Ряховського, уміння студентів говорити й слухати в діалозі - за методикою В. Маклені (в авторській модифікації); визначення вмінь та навичок студентів, здатних створювати доброзичливу атмосферу спілкування, - за методикою А. Добровича; визначення рівня творчого потенціалу та креативності студентів - за методикою Є. Рогова (в авторській модифікації), розкриття креативного потенціалу менеджерів - за Г. Нікіфоровим.

Рівень готовності до МД за рефлексивним критерієм (ціннісне ставлення до взаємодії з представниками інших культур на основі емпатії й толератності; рефлексивність діалогічного спілкування в міжкультурному професійному середовищі) перевірено за методикою визначення емпатійних здібностей В. Бойка та згідно з діагностикою комунікативної толерантності В. Бойка; за допомогою методики визначення рефлексивних умінь у МД О. Карпова (в авторській модифікації), діагностики виявлення здатності до самоуправління в МД - за методикою В. Семиченко (в авторській модифікації).

Результати констатувального етапу експерименту свідчать переважно про низький та середній рівень готовності до МД за всіма критеріями в ЕГ та КГ. Діагностування показників даного етапу підтвердило однорідність контрольної та експериментальної груп, засвідчило низький рівень мотивації студентів до побудови діалогічної взаємодії з представниками інших культур, наявність неповних знань щодо процесу й особливостей МД, низький рівень діалогічних навичок вести МД та вирішувати професійні завдання, а також несформовану здатність до рефлексивного оцінювання й аналізу комунікативної ситуації МД.

Отже, даний етап педагогічного експерименту підтвердив актуальність обраної теми дослідження, а методи діагностики дозволили краще дослідити сучасний стан підготовки майбутніх фахівців до МД.

На формувальному етапі експерименту в ЕГ упроваджено педагогічні умови, які реалізовано під час аудиторних і позааудиторних форм навчання. Аудиторна підготовка студентів здійснювалася з використанням міжпредметних зв'язків соціогуманітарних дисциплін «Ділова іноземна мова», «Українська мова», «Філософія», «Психологія», «Культурологія» тощо. Посилення міжпредметних зв'язків на основі інтеграції їх змісту, а також спеціальний курс «Основи міжкультурного діалогу у сфері туризму» сприяють кращому розумінню міжкультурних процесів, засвоєнню певних понять указаних вище дисциплін, формують професійну компетентність студентів у вирішенні складних ситуацій і завдань професійної діяльності. Спеціальний курс упроваджено й опрацьовано відповідно до етапів педагогічної технології (мотиваційно-орієнтувальний, інформативно-пізнавальний, діалогічно-творчий, ціннісно-рефлексивний).

На мотиваційно-орієнтувальному етапі відбувалося виявлення наявних знань у студентів щодо сутності міжкультурного діалогу; формування в майбутніх фахівців мотивації до здійснення МД, позитивного ставлення до вивчення навчального матеріалу, підсилення вмотивованості до набуття знань та способів здобуття нових знань щодо МД; вироблення прагнення до набуття досвіду діалогічного спілкування та власного вдосконалення в професійній міжкультурній діяльності. На заняттях обговорювалися питання актуальності та важливості вивчення навчального матеріалу, шляхи його опрацювання, значимість міжкультурного діалогу під час установлення професійних зв'язків, пропонувалося створення асоціограм, використання методу «мозкової атаки», складання власних діалогів з опорою і без опор, перегляд відеоматеріалів «Міжкультурний діалог у професійній діяльності фахівця туризму», формулювання гіпотез щодо вирішення проблемної ситуації; проведення дискусій щодо наведених прикладів міжкультурного діалогу в туристичній сфері. Інформативно-пізнавальний етап передбачав засвоєння студентами нових знань для подальшого їх застосування в процесі діалогічного спілкування під час вирішення професійних завдань, а також формування емпатії та толерантності як професійно значущих якостей майбутніх фахівців туризму. Знайомство із соціокультурними особливостями іншомовних країн здійснювалося через лекцію, розповідь викладача, тексти, ілюстрації, відеоматеріал та інші навчальні засоби. Активізація набутих знань відбувалася завдяки виконанню таких вправ, як коментування й тлумачення змісту текстів професійного спрямування, відповіді на запитання, складання глосарію, знаходження асоціацій на задану тему, озвучення ролей діалогу до відеоматеріалу, складання сценаріїв розвитку подій, відтворення діалогічно-комунікативних ситуацій професійної діяльності.

На діалогічно-творчому етапі здійснювалося формування вмінь та навичок міжкультурної взаємодії з представниками інших культур через моделювання ситуацій міжкультурного діалогу в професійній діяльності, що сприяло набуттю студентами досвіду творчої діяльності у співпраці з діловими партнерами та клієнтами. Завдання даного етапу, які спрямовані на креативний розвиток особистості студента, включали проведення дискусій і диспутів щодо співробітництва туристичних організацій у міжнародній сфері туризму; складання діалогів на основі теми, ситуацій, ключових слів; розподілення діалогів на мікродіалогічні одиниці та представлення їх у самостійно створених ситуаціях; складання діалогів за прочитаним текстом; проведення ділових ігор: «Прояви свою гостинність», «Перебірливий клієнт», «Я - успішний менеджер туризму»; розробку проектів: «Проектування подорожі», «Тур вихідного дня»; участь у заходах: «День туризму», «День професіонала менеджменту», «Україна за кордоном» тощо.

На ціннісно-рефлексивному етапі відбувалося усвідомлення студентами ціннісних орієнтацій у процесі діалогічного спілкування, визначення шляхів подальшого вдосконалення навичок МД у професійній діяльності. На основі перегляду відеосюжету «6 мільярдів різних людей» проведено обговорення й аналіз цінностей у мультикультурному світі, здійснено дискусію на тему «Туризм - шлях до толерантності» тощо.

Позааудиторна робота передбачала участь студентів у тренінгах, спрямованих на формування навичок і досвіду побудови професійної взаємодії в процесі міжкультурного діалогу та семінарах, присвячених аналізу прикладів успішної співпраці фахівців туризму в міжкультурному середовищі; у дискусії на тему «Діалог як основа професійної міжкультурної взаємодії у сфері гостинності»; у щорічних студентських наукових конференціях «Міжкультурна комунікація в професійній діяльності фахівця».

На контрольному етапі експерименту відбувалося порівняння результатів експериментальної групи з показниками контрольної групи, математичне оброблення отриманих даних та аналіз рівнів готовності майбутніх фахівців сфери туризму до МД.

Результати дослідження перевірено в КГ та ЕГ за підрахунками всіх визначених критеріїв, що складають приріст в КГ - 2,16% та в ЕГ - 10,62%. Приріст в ЕГ доводить ефективність впливу теоретично обґрунтованих і впроваджених педагогічних умов у процес професійної підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до МД.

Достовірність отриманих результатів експериментального дослідження було підтверджено методами математичної статистики за критерієм Пірсона чІ, що доводить їх достовірність на рівні 95%. Проведений аналіз і порівняння результатів контрольного етапу експерименту підтвердили гіпотезу дослідження щодо ефективності теоретично обґрунтованих і впроваджених педагогічних умов у процес підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу.



ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на основі теоретичного аналізу й узагальнення наукової літератури запропоновано новий підхід до розв'язання наукової проблеми підвищення рівня готовності майбутніх фахівців сфери туризму до міжкультурного діалогу в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін.

Указану проблему розв'язано завдяки визначенню, обґрунтуванню й упровадженню в процес професійної підготовки фахівців сфери туризму педагогічних умов, за яких відбувається реалізація основних векторів педагогічного процесу: організації, управління, спілкування.

Мета наукового пошуку досягнута, поставлені завдання виконано, гіпотезу підтверджено, що дає підстави для загальних висновків:

1. З'ясовано особливості професійної діяльності фахівців сфери туризму в контексті сучасних умов міжкультурної комунікації. Доведено, що успішне виконання ними професійних функцій у сфері сервісу й обслуговування та довгострокові ділові відносини з клієнтами і діловими партнерами - представниками різних культур - відбувається на основі міжкультурного діалогу.

На основі аналізу наукової літератури різних галузей знань визначено сутність поняття «міжкультурний діалог фахівця сфери туризму» як процесу професійної й ділової взаємодії з представниками різного культурного та мовного походження на основі суб'єкт-суб'єктних відносин, що передбачає обізнаність щодо особливостей міжкультурного діалогу, параметрів аналізу інших культур і комунікативної поведінки її носіїв, здатність сприймати й поважати культурні й особистісні відмінності клієнтів та ділових партнерів з орієнтацією на загальнолюдські цінності, набуття досвіду творчої діалогічної взаємодії в ситуаціях професійної діяльності.

Уточнено структуру готовності майбутнього фахівця туризму до міжкультурного діалогу, яка складається з таких компонентів: мотиваційного (стимулювання особистості до розширення міжкультурних зв'язків, набуття досвіду побудови плідних професійних відносин на основі взаємоповаги і рівності клієнтів та ділових партнерів), когнітивного (засвоєння знань щодо сутності та особливостей МД, параметрів аналізу культур світу), комунікативно-творчого (набуття творчих умінь діалогічної взаємодії в ситуаціях професійної діяльності), рефлексивно-ціннісного (формування ціннісних орієнтацій, толерантних відносин тощо).

2. Аналіз теоретико-методологічних засад дозволив визначити й обґрунтувати педагогічні умови підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до МД.

Реалізація першої умови - організація навчально-творчої діяльності у процесі підготовки майбутнього фахівця сфери туризму до МД - відбувається через спроектовану педагогічну систему.

Друга умова - управління навчально-творчим процесом підготовки майбутнього фахівця сфери туризму до МД - здійснюється через упровадження особистісно орієнтованої педагогічної технології, побудованої на основі концепції поетапного засвоєння професійних знань і формування понять.

Третя умова - діалогізація педагогічного процесу підготовки майбутнього фахівця сфери туризму до МД (на основі суб'єкт-суб'єктних відносин учасників педагогічного процесу) - спрямована на формування досвіду діалогічної комунікації та творчої взаємодії в міжкультурному середовищі.

Теоретично обґрунтовано й розроблено модель реалізації педагогічних умов підготовки майбутніх фахівців сфери туризму до МД, яка складається з таких блоків: теоретико-методологічного (парадигми, підходи, принципи), організаційно-педагогічного (зміст, методи, форми, засоби навчання), технологічно-процесуального (педагогічна технологія), діагностично-результативного (критерії, показники, рівні готовності до МД).

3. Розроблено критерії, показники та рівні готовності студентів до МД: мотиваційний критерій (показники - мотивація до побудови діалогічної взаємодії з представниками інших культур, прагнення до набуття міжкультурного комунікативного досвіду; когнітивний (показники - якість знань щодо основних категорій, діалогічно-комунікативних понять, особливостей МД, шляхи здобуття нових знань щодо МД); діяльнісний (показники - діалогічно-комунікативні вміння здійснювати МД у професійній сфері засобами вербальної і невербальної комунікації, уміння креативно вирішувати професійні завдання засобами діалогічного спілкування з представниками інших культур); рефлексивний (показники - ціннісне ставлення до взаємодії з представниками інших культур на основі емпатії й толерантності, рефлексивність діалогічного спілкування в міжкультурному професійному середовищі).