Оповідання Василя Сухомлинського у "Філософії для дітей" М. Ліпмана

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОПОВІДАННЯ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО У "ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ" М. ЛІПМАНА

О.Б. Петренко

Постановка проблеми. Зараз у світі досить популярною й поширеною є освітня програма під назвою ''Філософія для дітей'' (Philosophy for Children, P4C), яку запровадив американський теоретик освіти, філософ, професор університету Монклер Метью Ліпман (1922-2010) у 1970-х роках, враховуючи, що філософія для дітей - це багатомірна, поліфонічна реальність, яка динамічно розвивається. Освітня програма ''Філософія для дітей'' розрахована на навчання учнів з першого по випускний клас, містить повний набір необхідних для цілісної педагогічної технології компонентів: спеціальні тексти для учнів, навчально-методичні матеріали для вчителів (багатоваріантне планування організації навчальних дискусій, системи вправ для дітей, відеозаписи уроків), спеціальну методику підготовки учителів [1]. Навчальна програма ''Філософія для дітей'' за оцінками ЮНЕСКО, Комісії з освіти Європарламенту, Міністерства освіти США вважається одним з кращих освітніх проектів, що готує наступні покоління до ризиків і загроз глобалізованого світу.

Кількість послідовників М. Ліпмана щороку зростає. Сьогодні ''Філософію для дітей'' реалізовують більше, ніж у шістдесяти країнах світу (у тому числі й в Україні) як інструментарій розвитку мисленнєвих навичок дітей. Методика ''Філософія для дітей'' готує дітей до свідомого та відповідального життя в демократичному суспільстві, вчить самостійно приймати рішення.

У програмі Р4С значна увага надається доведенню необхідності формування філософського (критичного) мислення, етичного розуму, демократичних процедур диспуту як важливих складових демократичної культури і світоглядного плюралізму. Дітей вчать ставати повноцінними співтовариствами дослідників, розвивати у собі почуття співпричетності до спільної справи, яка вища за інтереси будь-кого. Базуючись на цих засадах, творчі педагоги трансформують класичну програму Метью Ліпмана в авторські курси з урахуванням національних ментальних особливостей своєї країни. До прикладу, сьогодні відомими є філософські програми ''Як уникнути дитячих запитань?'' (О. Бреніфьє), ''Чи здатна дитина бути філософом?'' (О. Жерс), (Франція); ''Філософування як адаптивна стратегія дитинства'' (Л. Ретюнських), (Росія); ''Оцінка рівня моральності корейських дітей за результатами Тесту на Моральні Судження (ТМС)'' (Дж. Парк і Е. Лім), (Корея); ''Етика з дітьми'' (Н. Дерек), (Туреччина); ''Раціональне мислення і філософія для дітей'' (М. Мадрід), (Мексика); ''Майстерня філософських пошуків'' (А. Побоєвська), (Польща) [2; 3; 4].

Водночас в Україні ще з середини ХХ ст. Василем Олександровичем Сухомлинським була створена унікальна система навчання й виховання у Павлиській середній школі, де, крім усього, вирішувалась проблема розвитку мислення, ''освоєння дитиною світу, вироблення нею світогляду, моральності, справжнього гуманізму'' [5]. Авторський педагогічний проект Василя Сухомлинського настільки популярний в Україні, й в усьому світі, що, як зазначає Ольга Сухомлинська, і М. Ліпман включив у підручник міжнаціонального рівня з ''Філософії для дітей'' оповідання павлиського педагога [5].

Тому на сьогодні актуальним видається дослідити вплив українського педагога Василя Сухомлинського на всесвітньо відому методику.

Аналіз основних досліджень з проблеми. Ґрунтовний аналіз мети, змісту, концепції курсу ''Філософія для дітей'' здійснено у публікаціях Н. Юліної (2005) [6], Є. Смотрицького (2008) [7], Ю. Кравченко (2011) [3]. У працях Г. Іванчук (2004) [8], Н. Адаменко (2011) [2], І. Міщенко (2013) [4], О. Лютко (2014) [9] проаналізована наукова спадщина М. Ліпмана, програма ''Філософія для дітей'', доцільність її упровадження у сучасній українській школі. Філософські аспекти спадщини Василя Сухомлинського розкриті у наукових розвідках О. Сухомлинської (2002) [10; 11], Т. Тоцької (2013) [12], І. Шпачинського та О. Войтенко (2016) [13]. Порівняльний аналіз педагогічних методів В. Сухомлинського і навчальної програми М. Ліпмана здійснили Л. Пікуль (2013) [14] та О. Лютко (2015) [15].

Окреслення невирішених питань, порушених у статті. Водночас, окремого дослідження, яке б стосувалось не лише аналізу перетину ідей українського педагога Василя Сухомлинського та американського філософа Метью Ліпмана, а безпосередньо аналізу оповідань Василя Олександровича у тексті підручників програми ''Філософія для дітей'' наразі немає. Саме тому завдання цієї статті ми вбачаємо у здійсненні такої розвідки.

Виклад основного матеріалу. Міжнародна освітня стратегія навчання ''Філософія для дітей'', спрямована на те, щоб навчати дітей і молодь філософствувати, а не філософії як такої, зазначає Н. Адаменко [2]. Філософія тут постає не предметом вивчення, а засобом розмірковування про світ і орієнтації у ньому. Установка на тісний зв'язок філософії з практикою передбачає відмінні від традиційної парадигми навчання завдання, зокрема: основна увага фокусується не на запам'ятовуванні інформації, а на активному ''творенні'' філософії, що вимагає зусиль з боку інтелекту, розв'язання проблем, пов'язаних з реальною життєдіяльністю дітей [2]. Методика допомагає ''набути сенсу життя..., стати справжньою людиною за допомогою розуміння буття'', засвоїти цінності, ідеї та навчитись рефлексивного ставлення до реальності [2: 277]. Кінцевою метою програми є формування критичного, креативного та дбайливого (турботливого, піклувального) (як найчастіше перекладають слово ''caring'' послідовники М. Ліпмана) мислення (critical, creative, caring thinking) [1].

Систему навчання дітей філософії М. Ліпман побудував на основі використання написаних ним дитячих текстів для читання, у яких в прихованій чи явній формі закладено одне чи кілька філософських питань, а також навчально-методичної літератури для учителів, де викладається методична робота педагога з цими текстами та теоретико-педагогічних робіт, у яких аналізуються досвід, досягнення і недоліки навчання філософії у школі. Основним методом упровадження методики є сократівський діалог, де усі учасники є рівноправними партнерами.

Філософія для дітей у розумінні американських учених це, першою чергою, відповіді на запитання: ''Чому завтра не стає сьогодні? Куди іде час? Де я був, коли не було мами і тата? Куди пішла бабуся, що вмерла? Чому люди бувають гарні і погані?''. На думку російської дослідниці Н. Юліної, ''питання такого роду, власне кажучи філософсько-метафізичні питання про природу часу, існування, взаємовідношення людини і природи, самототожність, добро і зло тощо, як з рогу достатку надають на батьків, як тільки дитина опановує мову і починає усвідомлювати себе і навколишній світ'' [6: 5]. Таким чином, ''під філософією для дітей розуміють кардинальні питання філософії (як онтології, так і гносеології), але поставлені і розв'язувані в дусі дитячого мислення професійними педагогами-філософами, що створили чи створюють продуману систему ознайомлення, уведення дітей у пізнання й оволодіння світом мови дитинства'' (О. Сухомлинська) [10: 8].

Програма ''Філософія для дітей'' відрізняється від усіх філософських програм для шкіл тим, що вона розрахована на весь період соціального навчання дитину - від дитячого садка до закінчення школи й має усі необхідні для цього теоретичні й дидактичні матеріали. Найважливішим виміром програми є унікальна технологія отримання філософського знання. Ця технологія базується на спонтанних уявленнях дитини, актуалізації й стимулюванні її природньої допитливості, на справжній співтворчості дітей у процесі вирішення філософських проблем. Класичне заняття Р4С починається із зачитування тексту або діалогу, в якому ''приховано'' тему уроку або виховного заходу. М. Ліпман написав тексти для кожного вікового періоду дітей (''Марк'', ''Кіо і Гас'', ''Ліза'', ''Елфі'' та ін.), проте вони не перекладені українською мовою та відображають риси ментальності американців.

Методика М. Ліпмана, як зазначає О. Лютко [15], має низку перетинів з досвідом навчання й виховання дітей у плані філософського пізнання й освоєння світу Василя Сухомлинського: філософія для дітей Василя Сухомлинського була спрямована на розвиток самосвідомості особистості, її мислення, на формування уміння роздумувати над вчинком наодинці із самим собою. На думку Василя Олександровича, завдання вчителя при цьому полягає у тому, щоб вийти з учнями за межі школи, класу, відчути життя, причому обов'язково зіштовхнути їх з моральним вибором, вчинком.

Як свідчить аналіз, наведені М. Ліпманом питання у ''Філософії для дітей'' перегукуються з тими, які ставив і вирішував Василь Олександрович принаймні на п' ять, а то й десять років раніше (В. Сухомлинський практично з початку 1960-х років упроваджував у Павлиській школі систему морально-етичного, духовного виховання, у той час як М. Ліпман у 1969 р., викладаючи курс логіки в Колумбійському університеті, написав першу філософську повість ''Відкриття Гаррі Стотлмейєра'' [6: 14]). Подібними темами і сюжетами наповнені сторінки творів обох учених, особливо ті, що стосуються морально-етичного виховання дітей. Розвиток інтелекту і моральності дитини обидва педагоги визнавали за головну мету діяльності учителя. Василь Сухомлинський, як і Метью Ліпман, вважав, що учень повинен уміти ''філософствувати - мислити широкими суспільно-політичними, моральними поняттями'' [16: 155]. Причому, моральність трактувалась обома в дусі загальнолюдської моралі, загальнолюдських цінностей, хоча ці педагоги вчать дітей філософствувати на різних текстах, тобто зміст освіти відрізняється, відбиваючи різний спосіб мислення і соціум дітей [10].

Філософсько-культурологічне наповнення художніх мініатюр Василя Сухомлинського, стиль його казок, оповідань перегукується з текстами, написаними Метью Ліпманом. Цей аспект потребує окремого аналізу.

У підготовці статті ми звернули увагу на публікацію Ореста Лесюка ''''Філософія для дітей'' - нове слово у розвитку демократії'' за 15.10.2014 р. на сайті ''gazeta.ua'', у якій стверджується, що ''Ольга Сухомлинська згадувала, що її батько певний час листувався з Метью Ліпманом - засновником методики Р4С, і американський новатор використав багато ідей українського педагога Василя Сухомлинського'' [17] та на публікацію О. Дудник ''''Філософія для дітей'' - інноваційна концепція та практика формування демократичного світогляду нового покоління'' на сайті ''osvita.ua'' за 21.02.2015 р., у якій авторка, посилаючись на статтю О. Лесюка, також стверджує, що ''Сухомлинський певний час листувався з Метью Ліпманом - засновником методики Р4С, і американський новатор використав багато ідей українського педагога Василя Сухомлинського'' [18]. При цьому вони не посилалися на відповідні джерела, що знижує наукову валідність і доказовість тверджень. Такого роду ''фантазування'' від науки, перекручування фактів вважаємо неприпустимим, тому більш докладно зупинимось на цьому, позаяк М. Ліпман не листувався з Василем Олександровичем Сухомлинським і про це ніколи ''не згадувала'' Ольга Василівна Сухомлинська.

Отже, Метью Ліпман свою ''Філософію для дітей'' створив у 70-х рр. ХХ ст. з колективом однодумців (нагадаємо, що Інститут розвитку філософії для дітей при Монклерському державному університеті був утворений у 1974 р., а В. Сухомлинський помер у 1970 р.), постійно упродовж життя удосконалюючи тексти програми, зміст методичних посібників і т. п. Очевидно, що це відбулось пізніше, ніж Василь Олександрович створив свою систему, у якій реалізувались ''ідеї про поєднання знання і художньо- естетичного його ілюстрування, доповнені вільною бесідою, діалогом, спонтанними, великою мірою рефлексивними емоційно-ціннісними міркуваннями, що виникають завдяки настрою дитини, її світобаченню, рівню розумового, мовленнєвого розвитку'' [19: 7].

Однак, на початку 2000-х років Метью Ліпман листувався з донькою Василя Сухомлинського Ольгою Сухомлинською щодо художньої спадщини педагога, зацікавився нею і запропонував їй написати статтю про цю сторінку спадщини павлиського педагога для американського видання, а також надав їй як головному редактору українського педагогічного журналу ''Шлях освіти'' право на публікацію двох власних статей, які й з'явилися там у 2005 році [20]. Відповідно, у 2002 році у журналі ''Thinking'' (Мислення), який видавався Інститутом розвитку філософії для дітей, некомерційним навчальним закладом у Монклерському державному університеті (США), була надрукована стаття Ольги Сухомлинської ''Philosophizing with Children In soviet Ukraine: The Heritage of Vasyl Sukhomlinky'' (Філософствування з дітьми в радянській Україні: спадщина Василя Сухомлинського) [11]. (Усі відомості надані особисто О. В. Сухомлинською із сімейного архіву родини Сухомлинських).

У статті Ольга Василівна обґрунтовує тезу про те, що перегляд традиційних проблем педагогіки зумовив зміщення акцентів з репродуктивного, асиміляційного розвитку інтелекту дитини на розробку активно-пошукових, критично-творчих шляхів оволодіння знаннями. Що стосується морально-етичного виховання дітей, то соціальна еволюція зумовила нові ціннісні пріоритети, які руйнують звичні канони [11: 42]. Педагогічна спадщина В. Сухомлинського розглянута нею у контексті розвитку радянської педагогічної науки крізь призму філософії для дітей. Філософія для дітей Сухомлинського - це жива і затребувана педагогіка (наука) і практика, яка включає школу й сім'ю, дітей-дослідників і вчителів. Вона спрямована на формування усвідомленого прийняття моральних правил і норм, зразків духовної культури, вміння слухати і чути іншого, спілкуватися з іншими, передбачає розвиток рефлексивного, творчого і критичного мислення, мовлення. Як філософію для дітей Василя Сухомлинського Ольга Сухомлинська розглядає насамперед праці ''Як виховати справжню людину'' та ''Хрестоматію з етики'', адже у них через художні образи педагог розкрив проблеми розвитку творчої пізнавальної діяльності школярів, формування в дітей моральної свідомості, моральних відносин, моральної діяльності, моральних цінностей [21; 22]. У ''Хрестоматії з етики'' Василь Олександрович уперше в історії радянської педагогіки звернувся до таких етичних категорій і понять, як народження і смерть людини, сенс життя, зло, горе, лихо, страждання, розпач, любов, совість, терпимість у загальнолюдському понятті цих явищ [10].

Казками й оповіданнями Василя Сухомлинського сьогодні ''користуються вчителі початкової школи не тільки в нашій країні, а й в деяких інших державах світу'', - ще у 2002 році зауважила О. Сухомлинська в інтерв'ю газеті ''День'' [23].

Як ми зазначали вище, донька педагога дійсно згадує (є доступне для перегляду інтерв'ю з О. Сухомлинською) про те, що до своєї методики М. Ліпман включив казки й оповідання Сухомлинського. Це не дивно, адже саме філософсько-педагогічне переважає у художній спадщині Сухомлинського.