Моральне виховання молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Наділяючи молодшого школяра знаннями, виховувати морально багату особистість, ми створюємо нову морально освічену індивідуальність для суспільства. Формування основ особистості напряму залежить від розвитку моральних норм, якостей і розкриття індивідуальності дитини.

Актуальність даної проблеми зумовлена різними чинниками, основними із них є:

· у молодшому віці закладаються морально-етичні основи, тому потрібно вирішити завдання морального виховання та започаткувати правильне світосприйняття учнів і розумово-вольовий компонент душі;

· наше суспільство потребує підготовки широко освічених, високо моральних людей, що володіють не тільки знаннями, а й чудовими рисами особистості, які становлять морально-етичну основу народу;

· набуття моральних якостей важливе, тому що вони не тільки вчать молодшого школяра етичним нормам, а дають уявлення про наслідки невиконань цих норм або про наслідки даного вчинку для суспільства.

Теоретичні основи моральності молодших школярів, визначення змісту та основних компонентів мають місце в працях С. Максименка, М. Красовицького, О. Кириченка, І. Беха. Розробляються методологічні аспекти морального виховання Т. Андрєєвою, А. Бойком, О. Киричуком та досліджується його практична частина В. Гавриловим, В. Євдокимовим та А. Донцовим.

Об'єкт дослідження. Процес морального виховання, організація виховання молодших школярів.

Предмет дослідження. Методи морального виховання молодших школярів.

Мета дослідження. Полягає у вивченні можливостей морально-етичного виховання молодших школярів в сім'ї та у процесі навчальної діяльності, визначенні основних педагогічних прийомів, розроблення методів і засобів виховання молодших школярів.

Мета роботи передбачає виконання наступних завдань:

· висвітлити сутність, зміст та завдання морального виховання;

· визначити структурні елементи та методи морального виховання;

· передбачало проведення дослідження організації виховання моральної поведінки молодших школярів.

Практична значимість. Результати дослідження можуть бути застосовані у розробленні програм для учнів молодших класів. Також дана робота буде корисна для використання вчителями під час організації навчально-виховного процесу у школі.

В дослідженні використовувалися наступні методи: теоретичні (аналіз джерел за метою дослідження); експериментальне дослідження полягало у розробці виховного заходу та практичним порадам.

1. Моральне виховання як одна із основ педагогічного процесу

1.1 Сутність, зміст та завдання морального виховання

Наш світ кожного дня змінюється. З'являються все нові та нові відкриття, життя наповнюється різноманітними подіями. Але є такі речі, які будуть існувати вічно. Ми вважаємо, що це мораль.

Не дарма, мораль з латинського трактується як звичай, воля, закон. Це одна із форм суспільної свідомості, яка склалася історично і потребує виконання кожного. За філософським словником, під редакцією І.Т. Фролова, мораль - форма суспільної свідомості і вид відносин, направлених на цінність особистості, рівності всіх людей в їх прагненні до щасливого та гідного життя, що виражається через ідеал людяності, гуманістичної перспективи історії. [17, с.305] Фрідріх Ніцше вважав, що бути моральним, етичним означає надавати повноцінну перевагу встановленому закону чи звичаю; мораль - бути покірним перед природою. Вона допомагає підтримувати взаємозв'язок між суспільством і духовністю. Отже, як зазначала Н.П. Волкова: «Мораль - це система ідей, принципів законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми». [4, с.115]

Здійснюючи певний систематичний вплив на дитину, ми виховуємо її. Зазначимо, що виховання - це формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти та безпосередньо сім'ї і оточення, що базується на педагогічній теорії. Серед восьми видів виховання таких як національне, громадянське, розумове, трудове, фізичне та естетичне особливу перевагу потрібно надавати моральному вихованню.

А.І. Кузьмінський говорить, що моральне виховання - виховання, що передбачає оволодіння нормами і правилами моральної поведінки, формування почуттів та переконань умінь і навичок. [7, с.428] Але Волкова більш точно характеризує, що моральне виховання - виховна діяльність сім'ї, школи з формуванням в учнів моральної свідомості, розвиток морального почуття, навичок умінь та відповідної поведінки. О. Матвієнко наголошує, що моральне виховання особистості - це складний і багатогранний процес, який включає педагогічні та соціальні впливи. На основі вищенаведених тверджень, ми вважаємо, що моральне виховання - виховання школою та сім'єю, яке формує моральну свідомість та поведінку, сприяє оволодінню правилами моральності та набутті якостей, які підпорядковуються загальнолюдським цінностям. [8, с.4-6]

У етичному, або ж так званому моральному вихованні, слід спиратися на гуманістичну ідею про те, що особистості надані природою такі якості як прагнення до правди, добра і краси. На думку О. Вишнянського, моральне виховання учнів має забезпечити формування системи цінностей, які б включали усі ці норми та визначали границю між добром і злом.

Моральне виховання включає в себе систему моральних цінностей. Це певні елементи, що складають першочергову основу: абсолютно вічні, громадянські, національні, особистісні та сімейні. Абсолютно вічні цінності мають необмежену сферу використання і є загальноприйнятими. Громадянські основуються на гідності та честі людини, мають відношення до прав, свобод і обов'язків щодо інших демократичних суспільств. Національні цінності носять особливий характер, їх не співвідносять між іншими країнами та є основою лише для кількох, або одного народів. Наприклад, країни сходу дуже відрізняються від західних земель традиціями та звичаями, що істотно впливає на національні цінності. Особистісні цінності найбільш точно конкретизують життєву позицію особистості, її стиль життя та характер. Вони стосуються лише даного індивіду і визначають лише цінності особистого життя. Сімейні цінності охоплюють відносно не велике коло осіб, що підлягають цим законам. Вони визначаються або ж поколіннями, або ж вузьким сімейним колом. Таким чином, моральні цінності можуть бути розглянуті з урахуванням різних аспектів, що залежать як від особистості так і від її оточення.

Беручи до уваги чинники, що впливають на особистість, можна визначити завдання морального виховання в навчально-виховних закладах. У процесі виховання вчитель інколи не може досягти та забезпечити цілісності знань школярів про моральність з вимогами доросли щодо їх вчинків та поведінки. Тому одним із дуже складних завдань є втілити уявлення про моральні чесноти у повсякденні вчинки дітей із різних життєвих ситуацій та організувати діяльність школяра. Основними завдання морального виховання є виховання в школярів загальнолюдських норм моралі, таких як взаєморозуміння, милосердя, добра, віри у творчі можливості людини; формування національної та громадянської свідомості і відповідальності, моральних переконань, ідеалів, почуттів; ознайомлення з родинною педагогікою; виховання поваги до батька, дідуся, матері, бабусі свого роду.

Мета і зміст морального виховання дитини, на нашу думку, найкраще сформульовані у статті «Бесіди з дітьми з етичних питань» Л.М. Толстого. Під моральним розвитком він розуміє прагнення людини бути краще, розумніше, її здатність до постійної самооцінки при здійсненні вчинків, а також творче рішення та осмислення життєвих завдань, в результаті чого повинно сформуватися почуття глибокого емоційного задоволення, радості від досягнення гармонії світовідчуття і цілісності. Школа та сім'я найбільше надають дитині нових знань, норм та морально-духовних цінностей, які становлять зміст морального виховання, що обумовлений потребами і вимогами суспільства до формування морально-вихованої особистості. Ці норми та цінності зможуть допомогти дитині у сформуванні світосприймання. Це певні якості та особливості, такі як: совісність, працелюбність, повага до батьків, гуманізм, дисциплінованість, доброта, інтелігентність, чесніть, патріотизм, милосердя та чуйність.

1.2 Структура та методи морального виховання

Моральне виховання - це дуже багатогранний та складний процес, який містить різноманітні принципи моральної вихованості. До найважливіших принципів морального виховання відносять: інтеркультурність, наступність, безперервність, саморегуляція і самоактивність, демократизація виховного процесу, комплексність.

Процес усвідомлення і засвоєння моральних знань дітей молодшого шкільного віку напряму залежить від розуміння моральних мотивів та оцінки моральної ситуації. Для людини, яка здійснює безпосередній вплив на школяра, потрібно звернути увагу на залежність між правильним розумінням школяра, щодо моральної ситуації і те, як він відноситься до неї, співпереживає та співчуває, тобто слід враховувати індивідуальне відношення до моральних вчинків. Це є основою у засвоєнні дитиною моральних потреб, що є рушійною силою засвоєння моральних потреб і цінностей.

Варто зазначити, що моральні знання є регулятором моральної поведінки. Суттєвою установа розвитку моральних знань, на думку О. Скрипченко, є позитивні зміни в мисленні. У цей період формуються нові операції мислення - аналіз, синтез, порівняння та узагальнення. Поняття, судження мають якісно іншу будову. Все це справляю позитивний вплив на формування моральних переконань у молодших школярів. [12, с.385] Моральні знання існують на двох рівнях: уявлення та поняття. Під першим, школяр розуміє тільки лише зовнішні ознаки предметів, а під другим, об'єкти, які містять лише істотні ознаки явищ.

Передумовою у формуванні елементів моральних переконань є сформованість у них моральних почуттів. Моральні почуття виступають стимулом до моральної поведінки тільки тоді, коли вони є компонентом моральних переконань особистості. Тому мотиваційна основа моральної поведінки є одним із завдань навчально-виховних закладів.

Наступним структурним компонентом у системі виховання є моральні звички. Це стійкі форми поведінки, які історично затвердилися в суспільстві, стають потребою і здійснюються за будь-яких ситуацій. Звички визначаються потребами дітей, вони дають змогу виконувати дії не задумуючись виконувати дії, що відповідають засвоєним знанням і оціночним відносинам. Лише через формування звичок моральної поведінки, основою яких є зрозумілі для дітей моральні почуття та поняття, можна виховати поведінку дітей, які діють в житті, відповідно до моральних переконань. Моральна культура - це і є моральні звички, що стали емоційним провідником поведінки. Моральна культура людини характеризується тим, що переконання стають в її житті духовною-моральною силою, що спонукає на нові моральні вчинки.

До простих моральних звичок відносяться потреба та здатність до здійснення етичних учинків, які є основою співіснування, правила культури поведінки, навички їх виконання та норми дисципліни. До складних моральних звичок належать: потреба й постійна готовність до виконання певної діяльності. Наприклад, звичка робити свою улюблену справу, звичка зберігати індивідуальні вподобання тощо. В основі складних звичок лежить широке усвідомлення громадського обов'язку й особистої відповідальності перед народом, суспільством. [19] У дітей вже починає формуватися власне моральне «кредо», воно набере сили пізніше, вже в підлітковому віці. [1, с.140]

Важливою основою для засвоєння дітьми моральних якостей є сформованість звичок моральної поведінки, що є важливим показником морально-етичного виховання. Морально-етичні якості формуються протягом всього життя особистості, але їх основна частина закладається ще у дошкільному та молодшому шкільному віці. Зрозуміло, що на рівні понять якості ще не формуються у молодших школярів, але діти цього віку вже мають деякі уявлення, зв'язані з вічними цінностями.

Ще однією структурною складовою є моральна свідомість. Характеризуючи компоненти моральної свідомості, В. Сухомлинський відносить до них ідеали, погляди, норми, знання, переконання, почуття, тощо. [13, с.142].

Молодший шкільний вік є сензитивний для розвитку та формування моральної свідомості, тому дитині притаманна внутрішня готовність до моральних установ.

Він характеризується особливою морально - емоційною чутливістю, що створює сприятливі умови для розвитку емпатії. Під емпатією визначається здатність особистості долучатися до емоційного життя іншої людини, розділяючи її переживання.

Т.П. Гаврилова зазначає, що співпереживаючи, дитина проходить школу емпатійної взаємодії з іншими людьми. [6, с.39]

Важливою складовою моральної вихованості школяра є засвоєння моральної культури.

Моральна культура особистості включає в себе ціннісно-орієнтовану програму діяльності, що складаються із емоційного, поведінкового аспекту і на особистісному рівні представляє характеристику моральних якостей особистості, включаючи культуру морального вчинку, моральної свідомості, моральних почуттів.

У молодшому шкільному віці, важливо, щоб школяр мав безпосереднє уявлення про культуру поведінки. Вона є утвердженням істин, норм, правил моральної поведінки.

Культура поведінки включає:

· виховання культури спілкування між людьми;

· розглядаються морально-етичні якості особистості: скромність, точність, ввічливість, тактовність, культура мовлення і жестів, простота, відповідальність;

· виховання культури поглядів та знань: слухняність, повага;

· виховання культури організації вільного часу, вміння вибирати і дарувати подарунки, правильне поводження за столом, в гостях, чистота та охайність;

· культура зовнішнього вигляду - вироблення санітарно-гігієнічних навичок і звичок, бути охайним, піклуватися про своє робоче місце. [18]

Моральне виховання, передбачає використання системи прийомів, способів, мислення, поведінки і цілеспрямованого впливу. Щодо цього дошкільна педагогіка має у своїй системі універсальні та специфічні методи. Використовують їх залежно від конкретної педагогічної ситуації: віку, рівня розвитку дітей, особливостей соціуму, його стратифікаційних груп, у яких росте й виховується дитина, тощо.

Основними методами виховання моральних якостей є методи заохочення, переконання, позитивного прикладу, покарання, роз'яснення, осудження, схвалення.

· Переконання. Передусім воно повинно бути вірним та позитивним. Потрібно переконувати дітей у вірності того, що потрібно зробити їм, а якщо мають місце якісь негативні переконання, то слід ретельно переглянути ці установи, та прослідкувати у правильності вибору дітей.

· Особистий приклад педагога-вихователя. Він повинен бути взірцем для дитини, щоб школяр міг наслідувати педагога.

· Роз'яснення. Це пояснення учням змісту моральних норм і правил поведінки через індивідуальні, групові, колективні бесіди, читання та обговорення художніх творів тощо.

· Виховання на зразках високих суспільно-політичних ідеалів, на краєзнавчому матеріалі, національних традиціях, на прикладах кращих учнів школи, батьків, на прикладі життя і діяльності її великих людей.

· Схвалення, заохочення. Ці методи показують дитині її правильність дій. Заохочення за успішне виконання завдання, подолання труднощів - все це сприяє зміцненню віри у власні здібності і сили, надає стимул для подальшого успіху в досягненні нових результатів.

· Осудження. Воно може стати дуже сильним методом впливу, ним слід користуватися з урахуванням особливостей дітей. [20].

1.3 Психолого-фізіологічні особливості молодших школярів та їх вплив на моральне виховання

Щоб школяр зрозумів значення моральності, його потрібно прищеплювати йому ще з дитинства. Тому виховання грає важливу роль в розвитку особистості. Адже якщо ми хочемо бачити духовно виховану людину, яка наділена морально-людськими рисами, то нам необхідно прививати цю особливість з перших днів.

Провідні якості моральності формуються ще в дитячому віці на основі так званого «соціального успадкування». Зрозуміло, що дитина буде брати приклад, насамперед із власних батьків, тому потрібно приділяти увагу саме закладанню фундаменту чеснот та моральних доброчинностей у батьків, щоб малеча могла брати приклад. Ми погоджуємося із думкою Я.Ф. Чепіги. Він вважав: «Сім'я утворює грунт морального виховання, у ній дитина здобуває правила поводження; в сім'ї розвиваються внутрішні - гарні й погані - почуття, і вдача набирає рішучого напрямку в той або інший бік». [15, с.64].

Наступною сходинкою у формуванні моральних якостей постає школа та позашкільні навчально-виховні заклади. Так як, дитини проводить майже половину свого часу поза межами сім'ї, слід приймати до уваги, що оточує вашу малечу. Досить важливою є постать вчителя у процесі морального виховання. Спираючись, на фізіологічні основи молодшого школяра, дитина сприймає вчителя, як особу, яка може відповісти на будь-які запитання, дати пораду і, найголовніше, педагог буде взірцем для нього. Різні секції, гуртки, центри дитячої творчості, студії, бібліотеки здійснюють вплив на школяра, тому необхідно враховувати діяльність навчально-виховних закладів.

Розглядаючи дитину як об'єкт виховного процесу, варто зазначити, що особливого значення в моральному виховання набув особистісно-орієнтований підхід, коли в центрі виховного процесу постають можливості, проблеми, інтереси та вікові психолого-фізіологічні особливості молодшого школяра.

Починаючи шкільну діяльність, дитина автоматично займає повністю нове місце в системі відносин людей: в нього з'являються постійні обов'язки, пов'язані з навчальною діяльністю. Близькі дорослі, вчитель, навіть чужі люди спілкуються з дитиною не тільки як з індивідом, але і я к з людиною, що взяла на себе обов'язок вчитися, як і всі діти в такому віці. [10, с.309] Тому моральне виховання повинно відігравати значну роль в розвитку школяра.

Потрібно слідкувати за розвитком моральної поведінки, бо на її основі формуються моральні відносини дітей, вони мають таку специфіку: вони не ґрунтуються на осмислених і конкретних знаннях, присутня прямолінійність суджень - риса відносин дітей. Дуже часто школяр не може керувати стовідсотково своєю поведінкою, тому виникають певні труднощі. Тільки виправляння дітей у певних діях може перетворити ці дії в звичку, що відповідає моральності.

Отже, вікові психолого-фізіологічні особливості можуть стати як проблемою так і поштовхом до вирішення певних завдань морального виховання.

Першою особливістю є схильність до гри. В умовах ігрових відносин дитина освоює нормативну поведінку. В іграх, більш ніж де-небудь, потрібно від дитини вміння дотримуватися правил. Дитина вчиться слухати поради інших, прислухатися до них, отримує уроки справедливості, чесності, правдивості. Гра вимагає від її учасників вміння діяти за правилами. «Який дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте», - говорив А.С. Макаренко.

Другою є неможливість довго займатися однотипною діяльністю. На думку психологів, діти 6-7-річного віку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудь предметі більше 7-10 хвилин. Далі діти починають відволікатися, перемикати свою увагу на інші предмети, тому потрібно ретельно підбирати види діяльності, які б не були монотонними, а відрізнялися один від одного.

Третя особливість - це недостатня чіткість моральних уявлень, у зв'язку з невеликим досвідом. Школяр ще мало чув про моральність, тому йому важко зрозуміти сутність моралі та застосовувати її в житті.

Наступною є існування протиріч між знаннями, які потрібні, і практичним застосуванням (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування). Не завжди знання моральних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливо часто це трапляється в ситуаціях, де відбувається розбіжність етичних норм і особистих бажань дитини.

Враховуюючи особливості моральної свідомості школярів, особливо тих, які обумовлені обмеженістю морального досвіду, необхідно особливо формувати прийоми порівняння і узагальнення моральних явищ. Для цього необхідно здійснювати цілеспрямовано виховну роботу.

У сучасному житті суспільства склалося безліч проблем, які стосується морального виховання. Вони пов'язані з тим, що недостатньо уваги приділяється моральності у школі. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності.

Поняття моральності намагалися розтлумачити не одне тисячоліття. Арістотель писав: "Морально прекрасною називають людину досконалої гідності…Адже про моральну красу говорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню, благородну і взагалі володіючу всіма добротами людину".

У наш час своєї актуальності мораль не втратила, а зовсім навпаки, її розвивають, навчають та виховують в особистості. Систематично впливаючи на дитину ми виховуємо її, а особливу увагу потрібно надавати моральному вихованню. Ми вважаємо, що моральне виховання - виховання школою та сім'єю, яке формує моральну свідомість та поведінку, сприяє оволодінню правилами моральності та набутті якостей, які підпорядковуються загальнолюдським цінностям.

Моральне виховання включає в себе систему моральних цінностей. Це певні елементи, що складають першочергову основу: абсолютно вічні, громадянські, національні, особистісні та сімейні.

Основними завдання морального виховання є виховання в школярів загальнолюдських норм моралі, таких як взаєморозуміння, милосердя, добра, віри у творчі можливості людини; формування національної та громадянської свідомості і відповідальності, моральних переконань, ідеалів, почуттів; ознайомлення з родинною педагогікою; виховання поваги до батька, дідуся, матері, бабусі свого роду.

У процесі дослідження, ми з'ясували, що структурними елементами моральної вихованості є моральні цінності, переконання, знання, звички, якості, свідомість та культура. Всі вони взаємопов'язані, оскільки моральні переконання формуються на основі знань, а моральні почуття є основою для виховання моральної свідомості у дітей.

Важливо підібрати методи, які б сприяли розвитку і формуванню моральності в учнів. Основними методами виховання моральних якостей є методи заохочення, переконання, позитивного прикладу, покарання, роз'яснення, осудження, схвалення. На нашу думку, най дієвими є метод позитивного прикладу та заохочення.

Важливою умовою формування моральної свідомості є врахування вікових, індивідуальних та психолого-фізіологічних особливостей школярів. У молодшому шкільному віці починає формуватися основа моральних поведінки, почуттів, переконань, які дають змогу орієнтуватися й усвідомлювати правильність свого переживання та переконання, що засновані на почуттях.

У дитини молодшого шкільного віку формується система моральних норм. У цей період формуються вищі почуття (сталі емоційні переживання). Для дітей цього віку характерний моральний реалізм ( максималізм). Моральний релятивізм - переконання, що людина має право на поважне і справедливе відношення до себе.

Одне із завдань педагога полягає в тому, щоб навчити дитину бачити свою поведінку з іншого боку. А щоб її бачити - треба думати. В.О. Сухомлинський зазначав, що виховуючи, ми вчимо молодшого школяра міркувати про те, що навколо мене і в мені, уявно ставити себе на місце іншого.

2. Організація виховання молодших школярів у процесі морального виховання

2.1 Роль вчинку та позитивного прикладу в моральному вихованні

Моральне виховання молодших школярів є одне найважливіших, тому що об'єктом роботи постають найвитонченіші сторони духовного життя особистості, a формується, - розум, повага, почуття, воля, переконання, самосвідомість. Впливати на ці сфери можна тільки так само - розумом, почуттям, волею, переконанням, свідомістю. Приклад -- це виховний метод з потужною силою та впливом. А особливу роль позитивного прикладу у морально-етичному вихованні молодших школярів належить сім'ї, найближчому оточенню, та звичайно ж вчителю.

Приклад - це пряма передача інформації, яка не потребує роз'яснень, без труднощів відбивається у свідомості школяра, швидко сприймається зором. Він дає конкретні зразки для наслідувaння і тим самим гарно формує свідомість, переконання, активізує діяльність.

Психологічною основою прикладу є наслідування. Наслідування - це діяльність особистості. Іноді дуже важко визначити границю, де закінчується наслідування і де починається творчість. Часто творчість і проявляється в своєрідному наслідуванні. [14, с.258].

Звісно, що виховання здійснюється найближчим оточенням дитини, а як відомо, майже третину доби школяр знаходиться під впливом вчителя, тому педагог повинен подавати неабиякий позитивний приклад. На думку Подласого П.І., міцність позитивного прикладу наставника зростає, коли він своєю особистістю, авторитетом діє систематично і послідовно, без розбіжностей між словом і справою. [11, с.134].

Ефективність морального виховання школярів багато в чому залежить від поведінки та роботи вчителя. Тому потрібно звертати увагу на те, який приклад він може подати, про що може розповісти. Зазвичай, використовують такий прийом як бесіда, де вчитель може конкретизувати та наголосити на доброзичливому вчинку, події. На нашу думку, найкраще донести до малечі істину можна за допомогою виховного заходу. Це важливий елемент освітнього процесу, адже це також урок, де дитина навчається та пізнає нове. Потрібно так організувати процес, щоб школяр зрозумів сутність та виділив для себе важливе. Нехай ви навчите чомусь маленькому, але цінному.

Слово педагога - це найголовніший інструмент морального виховання школярів. Він надає моральну оцінку вчинкам, діям та думкам, може конкретизувати та висвітлити кращі сторони ситуації, або ж показати, який негативний приклад подається та розповісти про наслідки, що можуть бути.

Діти також наслідують тих, кого вони вважають ідеалом. Це можуть бути відомі письменники, діячі, спортсмени, герої фільмів та мультфільмів. Тому, на нашу думку, доцільно проводити бесіди між учнями і особистостями, що подають позитивний приклад. Можливим є такий варіант: показати уривок фільму чи мультфільму, де є елементи моралі, доцільно продемонструвати їм помилки, яких діти можуть допускатися, та наслідки поганих вчинків. Але обов'язково потрібно зробити логічно-завершений висновок, наголосити на правильності морально-етичних ситуацій та зробити акцент на впливі моралі у нашому житті.

Моральному вихованню школярів відповідає не тільки зміст предмета, але і методи, за допомогою яких відбувається навчання, атмосфера, що панує в класі, і сама особистість учителя. Моральне виховання школярів у колективі найбільш ефективно тоді, коли кожен учень займає своє місце, що відповідає його можливостям. Це допомагає у розвитку почуття власної гідності, формуванні гарної самооцінки.

Таким чином, моральне виховання молодших школярів, що здійснюється в школі, забезпечує формування любові до Батьківщини, дбайливе ставлення до природи, творче ставлення до праці, а результатом його є колективізм, морально здорова особистість, уважне відношення до людини, вимогливість до себе, високі моральні почуття патріотизму, поєднання громадських і особистих інтересів.

В результаті взаємовпливу членів сім'ї між собою, сім'я виступає як окреме середовище розвитку особистості. Основними аспектами сім'ї як основою розвитку є: колективна думка, міжособистісні сімейні стосунки, сімейні традиції, звичаї, настрої, норми сімейного поведінки, морально-духовний клімат.

Батьки є зразками, на які дитина орієнтується щодня. Особистості батьків грають важливу роль в житті кожної людини. Мета і мотив виховання дитини - це щасливе, повноцінне, творче, а значить морально багате, життя дитини. На творення такого життя і повинне бути спрямоване морально- етичне виховання.

Моральність дитини - це необхідна умова його принципових позицій, послідовності його поведінки, поваги до гідності особистості, духовності. Саме моральне виховання здійснюється шляхом формування у дитини моральних потреб і переконань, моральних почуттів і емоцій, моральних знань про добро і зло. Сім'я повинна бути джерелом цих цінностей і подавати приклад щасливого сімейного життя.

Батьки повинні чітко усвідомлювати, який приклад вони подають для своїх дітей. Адже не дарма в народі кажуть: «Діти - обличчя своїх батьків». Дитина майже на 70% копіює своїх рідних і це залежить від того, як поводяться батьки у своєму житті.

На нашу думку, педагогам потрібно проводити на батьківських зборах бесіди, щодо морального виховання дітей. Мета цих бесід полягає в тому щоб допомогти батькам у правильному вихованні школярів, дати певні поради та ознайомити батьків із психологічними особливостями учнів. Повинна скластися взаємодія: школа-дитина-сім'я, причому вона повинна здійснюватися в обидві сторони.

Отже, на нашу думку саме вчитель та сім'я з позитивними прикладами та вчинками можуть допомогти дитині стати морально освіченою та зуміти використовувати навички моральності у повсякденному житті.

2.2 Бесіда та гра як основи морального виховання

Для того, щоб моральне виховання було якнайбільш ефективним, значну увагу потрібно приділяти психологічним особливостям школяра. Як відомо, провідний вид діяльності молодшого школяра - це гра. Під час гри процес навчання стає непомітним, але істотно впливає на розвиток, свідомість та пам'ять дитини.

Ми вважаємо, що педагогам за основу потрібно брати взяти вислів В.Сухомлинського: «Навчайте граючись, а граючи навчайте». Адже вчитель повинен свідомо підходити до цього виду діяльності та організувати процес так, щоб школяр не зміг винести якусь істину. Костянтин Ушинський вважав гру найважливішим видом діяльності дитини. Казав, що саме через гру дитина пізнає всі таємниці світу.

У практиці початкової школи поширені різні види ігор: рухливі, рольові, дидактичні та інші. Їм приділяється значна увага в педагогічній і психологічній літературі. У даний час визначилися різні напрямки розробки ігрових видів діяльності зі спеціальною метою морального виховання, всебічного розвитку, соціалізації особистості, які являють собою процеси групового вивчення ігрових вправ, рольових взаємодій, спрямованих на розвиток різноманітних психічних функцій - уваги, пам'яті, уяви, взаємодії, комунікативного спілкування.

Важливим аспектом є те, щоб гра викликала у дітей позитивний, гарний емоційний стан, задоволення від ігрових правил, формувала почуття відповідальності, виховувала моральні якості особистості, так і як ввічливість, доброзичливість, правдивість, повага, взаємодопомога. [16].

Одним із варіантів проведення уроку - це урок-гра. Найкраще зробити це у вигляді командної гри. Під час ігрового процесу, у дитини розвиваються найкращі якості особистості: взаємодопомога, колективізм та розвивається «командний дух». Дитина вчиться працювати в команді, це допомагає виховувати повагу один до одного.

Гра корисна для молодших школярів, тому що у самому процесі, дитина повинна дотримуватися певних правил, відчувати відповідальність за свої дії та вчинки та прогнозувати наслідки. Коли гра спрямована на виховання морально-етичних норм, то дитина відчуває подвійну відповідальність за вчинки, тому що ці знання можуть знадобитися їй в реальному житті.

Обов'язковим для вчителя є аналіз гри по її завершенню. Необхідно визначити у дітей: чи цікаво було грати? Що вдалося і чому? Що не вдалося (або чому програли)? Чому не вдалося? Під час з'ясування цих питань учитель звертає увагу не на те, хто саме винен, а чому гра не вдалася, або була не цікавою. Усі відповіді учні повинні аргументувати та пояснити. Під час обговорення так званих результатів, педагог ще раз звертає та наголошує увагу на моральних нормах, закріплюючи їх свідомості дитини.

Підводячи підсумок, хочеться навести слова В. Сухомлинського: «Найважливішим засобом впливу на дитину, облагороджуванням її почуттів, думок, переживань, є краса і велич, сила і виразність рідного слова. Роль цього засобу в початковій школі, де кожна зустріч з новим явищем навколишнього світу пробуджує в серцях дітей почуття захоплення, неможливо переоцінити». [13, с.202].

Для етичних бесід відведено особливе місце у процесі виховання моральності школярів. Такі бесіди повинні бути змістовними, підштовхуючими до гарних вчинків і позитивних дій.

Етична бесіда - метод систематичного і послідовного обговорення знань, що припускає участь обох сторін - вихователя і вихованців. Бесіда займає провідне місце, адже у молодших школярів ще недостатньо сформувалося поняття моралі та її використання. Діти ще на мають стійкого уявлення та представлення про моральні норми та правила, а вчитель, саме за допомогою роз'яснення зможе надати цей матеріал.

Під час проведення бесіди потрібно дотримуватися певних правил:

· Потрібно слідкувати, щоб бесіда не перетворилася в лекцію. Це може зумовлено тим, що між вчителем та учнем не відбувається діалог, а є лише односторонність. Діти повинні задавати питання, а вчитель повинен відповісти на них з точки зору моральності.

· Бесіда повинна носити проблемний характер. У ході бесіди повинно виникати певне відчуття труднощів у дитини, це започатковує у школяра інтерес.

· У ході бесіди потрібно намагатися вислухати всі думки учнів, співставити їх, виділити головне, проаналізувати та допомогти учням самостійно зробити правильні висновки.

У початковій школі етична бесіда має просту структуру. Найкраще використовувати індуктивний шлях: від аналізу конкретних фактів, їх оцінки до узагальнення і самостійних висновків.

Призначення етичної бесіди:

· Вчити учнів розбиратися в питаннях моралі.

· Формувати у школярів власну моральну позицію.

· Напрацьовувати свій досвід моральної поведінки.

· Прищеплювати вміння виробляти свій погляд на факти, своє судження з тих або інших питань моралі на основі отриманих знань.

Отже, бесіда та гра є провідними засобами у моральному вихованні дитини. Вони допомагають розвинути моральні якості, розкрити потенціал та якнайкраще розкрити та донести до дітей значення моралі.

2.3 Виховання моральних якостей молодших школярів засобами народної педагогіки

Дуже часто моральне виховання знаходиться у взаємозв'язку із народною педагогікою. Народна педагогіка розглядається не тільки як окрема теорія, але і як основна мотиваційної системи людини, яка справляє суттєвий вплив на процес засвоєння моральних цінностей Засоби народної педагогіки є стимулами в системі виховання моральних норм і якостей особистості молодшого школяра.

У виховному процесі початкової школи використовуються різні методи і технології, що здійснюються на практиці. Модель морального виховання включає в себе 3 послідовні етапи:

· пізнавальний (знання та представлення про мораль);

· мотиваційний (інтереси та потреби щодо морального виховання);

· діяльнісний (звички, дії, поведінка, що підпорядковуються моральним нормам).

Існує низка засобів народної педагогіки що допомагають у формуванні трьох етапів. Наведемо засоби, які впливають на емоційний стан:

· емоційно образні (загадки, природа, потішки, свята, пісні);

· проблемно-пошукові (казки, обряди, звичаї, прислів'я, приказки);

· оціночно-рефлексивні ( громадська думка).

Узагальнити засоби та прийоми народної педагогіки допомагає фольклор. Фольклор - це народна творчість, художня колективна творча діяльність народу, що відображає його життя, ідеали.

Естетична функція фольклору полягає в тому, що він формує у дітей художній смак, виробляє уміння цінувати і розуміти прекрасне, сприяє формуванню гармонійно розвиненої особистості.

Зміст виховної функції фольклору полягає в тому, що усна народна творчість, будучи засобом народної педагогіки формує якості людського характеру. Прислів'я, приказки, казки наповнені високим моральним змістом і дають характерологічні оцінки особистості з позицій «добре» і «погано». Пізнавальне значення фольклору укладено в тому, що це спосіб знайомства дитини з навколишнім світом. [5, с.87].

На нашу думу, серед усіх засобів, найважливішими є казки, приказки та прислів'я. Прислів'я - не старина, не минуле, а живий голос народу: народ зберігає у своїй пам'яті тільки те, що йому необхідно сьогодні і потрібно завтра. Коли у прислів'ї говориться про минуле, воно оцінюється з точки зору сьогодення і майбутнього - засуджується або схвалюється в залежності від того, якою мірою минуле, відображене в афоризмі, відповідає народним ідеалам, очікуванням і сподіванням. [3, с.36].

Прислів'я мають моральну основу, а завдяки тому, що вони легко запам'ятовуються, мають зрозумілу структуру та широко використовуються, молодші школярі без усиль вчаться та опановують моральні норми.

На нашу думку, вчитель повинен активно використовувати прислів'я та приказки у виховній роботі. Ми пропонуємо з'єднати гру разом із роботою з прислів'ями. Для цього прислів'я можна розділити на окремі слова та провести роботу в групах. Кожній групі надаються перемішані слова, з яких діти повинні скласти прислів'я. Це допомагає розвинути в дитині кмітливість та надасть наснагу та інтерес. Важливо, щоб учитель вислухав усіх дітей та прокоментував значущість даного прислів'я, роз'яснив чи носить воно позитивний або негативний зміст, якщо негативний, то прокоментував наслідки, які можуть випливати.

Отже, прислів'я можуть виховувати моральні якості і допомагати в розвитку етичних норм:

· допомагають привернути увагу дітей до красі, мудрості народного слова;

· збагачують і активізують словник учнів;

· морально-етично впливають на слухача, пояснюють суперечливу сутність багатьох життєвих явищ;

· допомагають, за допомогою різноманітних мовних засобів, зрозуміти їх роль у створенні образу і оцінити їх точність, яскравість і виразність.

Серед дієвих засобів виховання моральних почуттів школярів на перше місце виступає казка. Для дітей казка є доступним, цікавим, ефективним джерелом, звідки можна черпати моральні цінності. Влучність використання казки можна аргументувати законом емоційної реальності фантазії.

Дитині буде легше сприйняти образність літературного героя, аніж живої людини. Для неї, казковий персонаж - це втілення чогось незвичного, цікавого, загадкового.

Слухаючи або читаючи казку, дитина приміряє на себе роль відповідних персонажів, робить позитивні чи негативні висновки, задається психологічною проблемою. Особливо цінні в моральному вихованні молодших школярів казки В.О. Сухомлинського. Насичені глибоким етичним змістом, вони наштовхують учнів на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, робити висновки.

Значну роль у вихованні дітей відіграє фольклор. Розподіл його на жанри дозволяє в певному віці дитини збагачувати його духовний світ, розвивати патріотизм, повагу до минулого свого народу, вивчення його традицій, засвоєння морально-етичних норм поведінки в суспільстві.

Фольклор розвиває усну мову дитини, впливає на її духовний розвиток, на його фантазію. Кожен жанр дитячого фольклору вчить певним моральним нормам. Так, наприклад, казка, шляхом уподібнення тварин людям, показує дитині норми поведінки в суспільстві, а чарівні казки розвивають не тільки фантазію, але і кмітливість. Прислів'я, приказки вчать дітей народної мудрості, випробуваної віками і не втратила своєї актуальності в наш час.

На жаль, у процесі морального виховання молодших школярів можливі деякі труднощі. Вони можуть бути зумовлені різними факторами: недостатньою обізнаністю школяра, непорозуміння між вчителем та учнем, недосконала підготовка дитини до проблематичних ситуацій. Тому доцільно створити пам'ятку та розробку виховного заходу, які б вчитель зміг використовувати.

Отже, щоб процес морального виховання був ефективним, а дитина могла засвоїти моральні норми якнайкраще, на нашу думку, потрібно пам'ятати:

· перш ніж надавати інформацію дитині, потрібно перевірити її вірність, правильність та якість;

· методи та засоби морального виховання повинні бути узгоджені з віковими та психологічними особливостями молодших школярів, тобто були доступними для них;

· потрібно організовувати процес виховання так, щоб він був цікавим та зрозумілим для дітей, але в той же час мав проблемність викладу;

· якщо хтось із дітей не може опанувати моральні основи, у порівнянні з іншими, потрібно провести індивідуальну бесіду та виокремити причини та наслідки.

В.О. Сухомлинський віднайшов головні шляхи, які б дали змогу виховувати по-справжньому доброго і морального школяра:

- наодинці з собою робити не так, як ти робив би на очах у людей;

- лінуватися, бути ледарем, неробою;

- видавати за доблесть і заслугу те, що є твоїм обов'язком;

- бути жадібним, негостинним;

- глумитися зі старості;

- давати порожні обіцянки, не дотримуватися слова;

- мовчати, коли треба говорити, й говорити коли треба мовчати;

- кривдити дівчинку, жінку;

- не слухати батьків;

- глузувати з калік;

- не любити й кривдити тварин.

Моральне виховання - складний та багатогранний процес, він має безліч проблем та шляхів вирішення. Щоб виховання було ефективним, потрібно правильно підібрати засоби та методи, за допомогою яких воно здійснюватиметься.

Під час організації форм роботи з реалізації етично-моральної та емоційно-ціннісної ліній розвитку важливо цілеспрямовано спонукати дітей до допомоги один одному, дорослому, до поваги, виявляти турботу. Кожного разу вчитель повинен збагачувати знання учнів про моральні норми та принципи, поповнювати їхню скарбничку моральних правил. Існує комплекс засобів педагогічного впливу, направленого на збагачення загального морального досвіду дитини: робота з наочністю, проведення бесід, ігор, читання творів дитячої літератури, вивчення фольклору, розв'язування морально-етичних завдань, розігрування ситуацій морального вибору.

На нашу думку, найкращими засобами та методами у моральному вихованні молодших школярів є використання бесіди та гри, роль вчинку та позитивного прикладу та виховання моральних якостей молодших школярів засобами народної педагогіки.

Приклад - це пряма передача інформації, яка не потребує роз'яснень, без труднощів відбивається у свідомості школяра, швидко сприймається зором. Він дає конкретні зразки для наслідувaння і тим самим гарно формує свідомість, переконання, активізує діяльність.

Гра корисна для молодших школярів, тому що у самому процесі, дитина повинна дотримуватися певних правил, відчувати відповідальність за свої дії та вчинки та прогнозувати наслідки. Коли гра спрямована на виховання морально-етичних норм, то дитина відчуває подвійну відповідальність за вчинки, тому що ці знання можуть знадобитися їй в реальному житті.

Для етичних бесід відведено особливе місце у процесі виховання моральності школярів. Такі бесіди повинні бути змістовними, підштовхуючими до гарних вчинків і позитивних дій.

Узагальнити засоби та прийоми народної педагогіки допомагає фольклор. Фольклор - це народна творчість, художня колективна творча діяльність народу, що відображає його життя, ідеали.

Зміст виховної функції фольклору полягає в тому, що усна народна творчість, будучи засобом народної педагогіки формує якості людського характеру. Прислів'я, приказки, казки наповнені високим моральним змістом і дають характерологічні оцінки особистості з позицій «добре» і «погано». Пізнавальне значення фольклору укладено в тому, що це спосіб знайомства дитини з навколишнім світом.

Висновки

моральний педагогічний школяр

Проблему морального виховання досліджували філософи, психологи, педагоги, науковці. Але і зараз вона є актуальною. Ефективність морального виховання школярів можлива при створенні педагогічних умов: мотиваційної, змістовної, операційної.

Моральне виховання -- це виховний вплив школи, сім'ї, громадськості, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі та практичної діяльності.

Моральне виховання, на нашу думку, включає в себе три основні компоненти. Всі вони тісно взаємопов'язані між собою та залежать один від одного. Цими компонентами є система моральних цінностей, завдання морального виховання та зміст морального виховання. Вони становлять зміст та сутність виховного процесу.

До системи моральних цінностей відносять: абсолютно вічні, громадянські, національні, особисті та сімейні. Кожна цінність несе за собою певний набуток, який значною мірою використовується у вихованні.

Завдання морального виховання включають формування національної та громадянської свідомості, відповідальності, моральних переконань, ідеалів, почуттів, виховання в школярів загальнолюдських норм моралі, ознайомлення з народною та родинною педагогікою. До змісту морального виховання належать знання, норми та принципи.

У роботі було з'ясовано, що моральне виховання має певну структуру та методи. Структуру визначають моральні цінності, переконання, знання, звички, якості, свідомість та культура. До основних методів належать: заохочення, переконання, позитивного прикладу, покарання, роз'яснення, осудження, схвалення.

Батьки та вчитель - це найближче оточення дитини, що впливає на неї. Дитина наслідує того, хто є для неї ідеалом, тому роль вчинку та позитивного прикладу є провідним у моральному вихованні.

Провідна діяльність молодших школярів є гра. Правильність використання цієї особливості служить для ефективного морального виховання. Учитель для учня постає в образі мудрої та впевненої в собі людини, тому діти завжди уважно слухають педагога. Бесіда та гра як основи морального виховання широко використовуються у вихованні моральних норм.

Ще однією формою організації виховання є засоби народної педагогіки як засіб морального досвіду школяра. Таким чином, залучення дитини до народної культури починається з дитинства, де закладаються основні поняття та приклади поведінки. Культурна спадщина передається з покоління в покоління, розвиваючи і збагачуючи світ дитини. Фольклор є унікальним засобом для передачі народної мудрості у вихованні дітей на початковому етапі їх розвитку.

Література

1. Бех І. Особистість у просторі духовного розвитку : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / І. Бех. - К. : Академвидав, 2012. - 254 с.

2. Боришевський М. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів / М. Боришевський. - К. : Радянська школа, 1980. - 143 с.

3. Волков Г. Етнопедагогіка: Підручник для студ. середовищ. і вищ. пед. навч. закладів. - М. : Видавничий центр «Академія», 1999. - 168 с.

4. Волкова Н. Педагогіка: навчальний посібник / Н. Волкова. - К.: Академвидав, 2007. - 616 с.

5. Володько В. Воспитание / В. Володько. - Минск: Право и экономика, 2007. - 230 с.

6. Гаврилова Т. О воспитании нравственных чувств: підручник / Т. Гаврилова. - М. : Знание, 1984. - 80 с.

7. Кузмінський А.І. Педагогіка: підручник / А.І. Кузмінський, В.Л. Омеляненко - К. : Знання, 2007. - 447 с.

8. Матвієнко О. Основи морального виховання особистості молодшого школяра / О. Матвієнко. - К. : Стилос, 1999. - 152 с.

9. Москальова Л. Виховання у майбутніх учителів морально-етичної культури: теоретичний та методичний аспекти : [монографія] / Л. Москальова ; Ін-т проблем виховання АПН України. - Мелітополь : ТОВ "ВБ ММД", 2009. - 463 с.

10. Мухіна В. Возрастная психология. Феноменология развития: підручник / В. Мухіна [10 в.]. - М. Академия, 2006. - 608 с.

11. Подласий І. Педагогіка. Новий курс: підручник для пед. вузів / І. Подласий. - М. : Владос, 1999. - 576 с.

12. Скрипченко О. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчукта. -- К. : Просвіта, 2001.-- 416 с.

13. Сухомлинский В. Сердце отдаю детям: підручник / В. Сухомлинський -- К. : Радянська школа, 1974. - 288 с.

14. Філонова Г. Формирование личности : проблемы комплексного подхода в процессе воспитания школьника [Текст] / під ред. Г.Н. Філонова. - М. : Педагогіка, 1983. - 254 с.

15. Чепіга (Зеленкевич) Я. Вибрані педагогічні твори: Навчальний посібник / Упор., науков. редактор Л.Д. Березівська / Інститут педагогіки АПН України. - Харків: «ОВС», 2006. - 328 с.

16. Морально-етичне виховання: дидактичні матеріали до уроків варіативного курсу: 1 клас. Ч.2 / [упоряд. Л.Г. Дмитренко]. - Х. : Вид. група “Основа”, 2013. - 175 с.

17. Философский словарь: словник / [авт.-уклад. Фролов І.Т.] - М. : Республика, 2001. - 719 c.

18. Морально-естетичне виховання школярів: теоретичні основи - 2011.

19. Психолого-педагогічні основи виховання / І. Мідхатов // Журнал «Відкритий урок: розробки, технології, досвід» - 2009.

20. Розвиток моральної особистості учня загальноосвітньої школи-інтернату / Гнатенко Р // Форуму педагогічних ідей «УРОК» - 2012.

Додаток

Методична розробка виховного заходу на тему: „Ввічливість врятує світ”.

Мета: поповнити знання учнів про ввічливість, культуру поведінки, розширити словниковий запас учнів словами ввічливості, виховувати шанобливе ставлення до старших, батьків, вчителів та оточуючих людей.

Завдання:

а) вчити дітей ввічливо спілкуватись з ровесниками та дорослими;

б) показати значення доброти та ввічливості у повсякденному житті;

в) розширити і закріпити вміння вживати слова ввічливості;

г) формувати манери культурної поведінки, навички і звички «хорошого тону»;

Форма проведення: бесіда з елементами гри, розвиваючі конкурси.

Місце проведення: класна кімната.

Обладнання: різнокольорові квітки, макет віночка, «правила спілкування», конверти із прислів'ями, ребус теми уроку.

План проведення.

I. Організація початку заняття.

II. Актуалізація опорних знань, мотивація учнів, спільне визначення проблеми та теми виховного заходу.

Вступне слово вчителя, психологічна установка.

ІІІ. Основна частина.

1. Гра-бесіда «Ввічливі слова».

2. Читання, аналіз і обговорення казки.

3. Гра «Чемно-нечемно».

4. Фізкультхвилинка.

5. Робота над прислів'ями.

IV. Заключна частина.

1. Бесіда «Секрети спілкування».

2. Узагальнююча гра «Віночок побажань».

І. Підготовчий етап.

Підготувати «Правила спілкування» на окремих аркушах, зробити конверти із прислів'ями, виготовити різнокольорові пелюстки та макет віночка для «Віночка побажань», розробити ребус-загадку для визначення теми заходу.

ІІ. Основний етап (проведення).

Хід проведення.

Організація початку заняття.

Усі сідайте тихо, діти.

Домовляймось - не шуміти,

Руку гарно підіймати,

На уроці не дрімати,

А знання мерщій хапати -

Щоб не було нам мороки.

Всі готові до уроку?

Тож, гаразд.

Часу не гаймо

І урок наш починаймо.

Актуалізація опорних знань, мотивація учнів, спільне визначення проблеми та теми виховного заходу. Вступна бесіда.

Учитель: Діти, на дошці хтось заплутав слова, поміняв місцями букви. Давайте разом розгадаємо цей ребус.

На дошці розташовані у різних частинах частинки слів. Діти розставляють у правильній послідовності слова, складаючи тему уроку.

Основна частина.

? Гра-бесіда «Ввічливі слова».