Методи теоретичного дослідження у дидактиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи теоретичного дослідження у дидактиці

До методів теоретичного дослідження належать теоретичний аналіз і синтез, абстрагування, моделювання, ідеалізація і конкретизація теоретичного знання та ін.

Як відомо, аналіз полягає в розкладанні досліджуваного об'єкта на складові, а потім у вивченні кожної з них, а також він дозволяє розкрити і вивчити його внутрішню структуру. Але в теоретичному дослідженні провідна роль належить все-таки синтезу. На основі синтезу об'єкт відтворюється в єдності всіх його сторін, у цілісності.

У практиці дуже часто занадто поверхнево ставляться до здійснення синтезу, обмежуючись розумінням того, що це об'єднання, інтеграція. Тому здійснювати синтез практично вміє небагато дослідників. А суть справи в тому, що практична реалізація синтезу фактично розпочинається із висунення ідеї, положення, закону чи закономірності, навколо якої можна об'єднати частини, що підлягають об'єднанню. Об'єднання частин здійснюється через встановлення зв'язків кожної із частин із ідеєю (положенням) та зв'язків між самими частинами. Враження таке, як ніби-?? кожна частина нанизується на стержневу ідею, що й показано на рисунку нижче.

Рис. Схема синтезу

дидактичний абстрагування моделювання ідеалізація

Проте у науково-педагогічних дослідженнях дві мисленнєві операції: аналіз і синтез йдуть разом, здійснюються невіддільно, що означає, що не існує окремо такого методу науково-педагогічного дослідження, як аналіз або як синтез, а існує один, цілісний метод аналізу та синтезу.

Аналіз та синтез, як особливий метод теоретичного дослідження, дозволяє здійснювати мисленнєву реконструкцію об'єкта, виділяти окремі його сторони, вивчати структуру об'єкта дослідження. Цей метод дозволяє в явищах і процесах педагогічної дійсності та в їх найскладніших сполученнях виділяти найістотніші ознаки і властивості, зв'язки і відношення, встановлювати закономірності їх розвитку. Сила методу - у можливості охоплення мисленням, пам'яттю і уявою великої кількості фактів, а також мисленнєвого проникнення в їх суть.

Наведемо приклад здійснення методу аналізу та синтезу. Як правило, коли йде мова про проблемне навчання, то у фокусі уваги перебуває проблема. Розв'язання проблеми тим шляхом, яким іде наука, в навчанні неможливо, оскільки сама проблема сформульована учителем, а не учнями. Тому, для того, щоб учні взяли участь у розв'язанні означеної проблеми, потрібно створити такі умови, щоб ця проблема була “прийнята” учнями, або ними ж сформульована. Тільки після цього вона може бути пусковим моментом у подальших навчальних діях учня. Отже, виходить, необхідно підвести учня під формулювання проблеми. Це можна зробити чимось таким, щоб зацікавило його, або що показало б необхідність у її розв'язанні, тобто це має бути таке, що збудить інтерес до цієї проблеми. Таким кроком може бути ситуація, коли приведено в суперечність дві взаємовиключені інформації.

Абстрагування - це процес мисленнєвого від'єднання якої- небудь властивості чи ознаки предмета від самого предмета, або від інших його ознак і властивостей. Граничним випадком абстракції є ідеалізація, в результаті якої створюється поняття про ідеалізовані об'єкти. Прикладами таких ідеалізованих об'єктів є “матеріальна точка”, “геометрична точка”, “абсолютно чорне тіло” і т.д.

Щоб проникнути в суть педагогічного явища необхідно виділити предмет вивчення в “чистому” вигляді, відмежуватися від усіх побічних впливів, абстрагуватися від тих численних зв'язків і відношень, які заважають побачити головне, найістотніше. Як приклад педагогічної діяльності наведемо такий: розглядаючи можливі взаємодії учителя і учнів на уроці, ми виділяємо такі: учитель - учень, учитель - клас, учитель - група, учень - група, група - група, група - клас. У поняттях “група”, “клас” ми абстрагуватися від кількості, від того, що і в групі, і в класі різні учні мають різні рівні підготовки, різний темп засвоєння і т.д. і сформулювали цілком конкретний ідеалізований об'єкт.

Метод аналогій. У теоретичних дослідженнях широкого застосування набув специфічний вид порівняння - аналогія. Саме аналогія дозволяє встановлювати подібність явищ і дає основу для висновків про еквівалентність у певних відношеннях одного об'єкта іншому. Тоді простіший за структурою і доступніший для вивчення об'єкт стає моделлю складнішого, не завжди доступного для вивчення.

Метод моделювання. Модель, як відомо, виконує функцію заміщення. Відкривається можливість переносу інформації за аналогією від моделі до прототипу.

Таким чином, дослідження моделі дає можливість встановити певні залежності, зв'язки і відношення, які потім переносяться на основний, реальний об'єкт. Модель виконує функції засобу пізнання реальної дійсності. Зрозуміло, що будь-яка модель завжди бідніша від прототипу, що вона відображає лише його окремі сторони і зв'язки. Більш глибше і повніше про моделювання у дидактиці сказано нижче.

Метод моделювання у дидактичних дослідженнях

Основна функція моделі.

В основі методу моделювання лежить поняття моделі. Під моделлю розуміють: а) зразок якого-небудь нового виробу; б) предмет, відтворений у зменшеному або іноді в збільшеному, або в натуральному вигляді.

Отже, як це випливає з цього визначення, основна функція моделі - заміщення. Дослідник створює для даного натурального об'єкта модель, тобто зразок, який відтворює об'єкт у його основних, визначальних, головних рисах, нехтуючи при цьому другорядні ознаки об'єкта. Потім дослідник досліджує закономірності, які виявляються у поведінці моделі і врешті-решт переносить їх на натуральний об'єкт вивчення.

Розрізняють моделі матеріальні та абстрактні, до останніх відносять графічні, табличні, схематичні, математичні та інші.

Побудувати модель навчального чи виховного процесу, щоб на її основі спрогнозувати поведінку того чи іншого об'єкта дуже важко, але це не означає, що моделювання педагогічних процесів неможливе. Ця галузь педагогічної діяльності (моделювання навчально-виховного процесу) розвивається дуже повільно насамперед у силу великих труднощів у створенні відповідних моделей.

Приклади застосування методу моделювання

Сьогодні у переважній більшості кандидатських і докторських дисертацій як обов'язковий елемент змісту дисертацій виступають різноманітні схеми моделей формування чи розвитку якихось конкретних якостей. Ніби тенденція позитивна і слід би було б це вітати, однак те, що, як правило, пропонується, навіть близько не нагадує модель. Яскравих, красивих прикладів педагогічного моделювання знайти важко, але деяке уявлення про педагогічне моделювання дасть такий приклад.

Відомо, що процес забування засвоєних знань протікає так, як показано на рис. 3 (крива забування побудована відомим німецьким психологом Еббінгаузом у 1885 році). Для будь-якого моменту часу ми можемо оцінити ту частку інформації, якою володіє учень, щоб потім використати в наступних навчальних цілях. На основі цього графіка (моделі) ми можемо відтворити процес забування знань або ж просто інформації. З нього видно, що вже через півгодини в пам'яті людини залишається лише половина того, що вона запам'ятала на початку засвоєння.

Рис. Крива забування (за Еббінгаузом)

Розглянемо інший приклад. Рівень оволодіння майстерністю при засвоєнні певного матеріалу залежить від часу, що учень витрачає на засвоєння, так як показано на рис. (крива 1).

Рис. Крива Еббінгауза

Починаючи з моменту t, будь-які навчальні дії учня не приводять до помітного зростання в засвоєнні матеріалу.

Учень досягнув певного “плато”, яке визначається горизонтальною пунктирною лінією. Отже процес учіння фактично припинився. Виявляється, що можна, наприклад, у момент t0 розпочати вивчення цього ж матеріалу, але використавши при цьому вже іншу стратегію навчання. Тоді процес навчання буде протікати так, як показано на кривій 2.1 вже в t1 рівень майстерності буде значно вищий. Отже змінюючи стратегії навчання, можна забезпечити досить високий рівень засвоєння матеріалу. Процес накопичення знань йде так як показано на рис.

Рис. Графічна ілюстрація процесу оволодіння майстерністю

Якщо процес засвоєння зупинити в момент t1, то відразу ж розпочнеться забування (крива II). При наступному підкріпленні, розпочатому в момент t2, процес забування припиняється, розпочинається накопичення знань, але воно вже буде йти більш стрімко (крива III) і т.д. Ця графічна картина є графічною моделлю процесу засвоєння знань. Можна таким чином стверджувати, що: а) багаторазове підкріплення приведе до зменшення темпу забування; б) можна визначити число підкріплень, які достатні будуть для надійного засвоєння матеріалу.

З погляду вище викладеного цікавим є такий приклад. Процес засвоєння знань протікає як показано на рис. По вертикальній осі відкладено рівні засвоєння, по горизонтальній - час.

Як бачимо за час t1 перший учень засвоїв матеріал на І рівні, другий - на третьому. Тобто темп засвоєння матеріалу цих двох учнів різний. Отже плануючи процес навчання і прогнозуючи його результати для цих двох учнів ми можемо спланувати диференційовані кроки, які б враховували темп засвоєння обох.

Рис. Темп засвоєння матеріалу

Ми навели деякі приклади графічного моделювання процесу навчання, тому що вони дають наочне уявлення про сутність і про можливі варіанти його здійснення. З цих графіків видно, що вони є специфічними графічними процесами, закономірності яких можна перенести на реальний навчальний процес.

Размещено на Allbest.ur