За словами В. Сухомлинського, “пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду він неї. ” [11, 251]

Разом з літературою та образотворчим мистецтвом музика складає естетичний цикл, отже, вони знаходяться в тісному зв'язку. Тому твори образотворчого мистецтва, художнє слово допомагають передати глибину почуттів, які втілені в музиці. У свою ж чергу музика здатна викликати настрій, переживання та хвилювання, співзвучні багатьом творам живопису та літератури.

Музика тісно пов'язана з історією, бо твори, створені композиторами, завжди відповідають настроям тогочасної епохи, історичним подіям, різним соціальним проблемам. Свої перші кроки до музики дитина робить ще до школи. Власне, найперші уявлення дитини про довколишній світ пов'язані з музикою, з тією колисковою піснею, що її наспівувала мати. Діти слухають музику від своїх батьків, в дитячих садочках, дивляться дитячі передачі, мультфільми. І музика стає для них одним зі засобів емоційного впливу, адже викликає у них почуття радості чи суму. І діти відповідно емоційно реагують на звучання музики. Почувши музику, діти роблять відповідні рухи, підтанцьовують, підстрибують, намагаються підспівувати.

Найпомітнішим є зв'язок з музикою у тих діток, котрі відвідували дитсадочок, адже там вони мали можливість розвивати свій емоційний відгук на музику, музичний слух, музичну пам'ять, відчуття ритму, набувати навичок слухати музику. Також у дитсадочку діти вчаться правильно співати, виконують різні музично-ритмічні рухи. Найбільш обдаровані та зацікавлені також мають можливість вже у старшій групі дитсадка, за згодою та бажанням батьків, вчитися грати на музичному інструменті.

Та кожна дитина, що приходить до школи, у тій чи іншій мірі знайома з музикою, має певні свої естетичні смаки та пріоритети. І завданням вчителя є формувати та розвивати естетичні смаки дитини, прививати любов до музики і до всього прекрасного, що оточує нас у повсякденному житті.

мотивація музичне мистецтво навчання

Глава 1. Основні завдання у вихованні учнів початкової школи

· Соціальні

· Пізнавальні

· Спонукальні

Соціальні. Мають широкий спектр свого прояву. Передусім це прагнення особистості шляхом навчання утвердити свій соціальний статус - у суспільстві в цілому, у певному соціальному колективі (сім'ї, класі та ін.).

Спонукальні. Пов'язані з впливом на свідомість школяра певних чинників: вимог батьків, авторитету вчителів, колективу однолітків та ін.

Пізнавальні. Проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються шляхом отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою в її життєдіяльності. Тому, формування в учнів пізнавальних мотивів - провідний фактор успішності пізнання, оскільки через нього реалізується природна потреба людини.

Професійно-ціннісні. Відображають прагнення школяра отримати професійну підготовку для участі у продуктивній сфері життєдіяльності. Ці мотиви вступають в дію на етапі вибору професії і безпосереднього оволодіння професійною освітою.

Меркантильні. Пов'язані з безпосередньою матеріальною вигодою особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибірково, залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини.

Педагог, дбаючи про організацію і керівництво пізнавальним процесом, має цілеспрямовано працювати над формуванням в учнів дієвих мотивів.

На жаль, з кожним роком діти все більш втрачають зацікавленість до навчання. Чому одні учні охоче йдуть до школи, а інші відмовляються вчитися й прогулюють уроки? Чому хтось успішно вписується в шкільний соціум, а в когось у школі проблеми? Серед проблем, що постають перед сучасною освітою, є одна, яка кожного дня набуває все більшої актуальності. Це проблема низького рівня знань учнів. Скарги учителів на небажання вчитися та недисциплінованість учнів не припиняються. Стосунки між педагогами та школярами нерідко переростають у конфліктні.

Хочеться розібратися у причинах даного явища. Безумовно, у кожному конкретному випадку причини таких ситуацій різні. Проте існують і загальні. Серед них можна назвати відсутність пізнавальних інтересів, психологічну неготовність до навчання, негативне ставлення в деяких родинах до школи та вчителів, де батьки мали власний сумний досвід.

Жорсткі відносини у суспільстві зробили підлітків більш агресивними та жорстокими. Інколи вони дозволяють собі панібратське ставлення до нас, вчителів. Чітко проявляється неприйняття оцінок дорослих, незалежно від їх правильності. Існують відволікаючі фактори. Навколо вирує життя, існує безліч спокус (телебачення, комп'ютер), а тому, коли школяр стоїть перед вибором між необхідністю робити потрібні, але не завжди захоплюючі домашні завдання та можливістю перегляду бойовика або телепередачі, то найчастіше перевага віддається останньому.

Однією з проблем, що заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання дитини ходити до школи. Мотивація, її формування й корекція лежать в основі шкільних успіхів та негараздів. Низька успішність, шкільна дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку і спілкування учня,-далеко не повний перелік труднощів, з якими ми стикаємося в умовах школи майже щоденно.

Начебто і створюється багато для навчання. А причина проблеми проста - дитина не розуміє, навіщо їй це потрібно. Тобто немає мотивації.

В молодшому шкільному віці вона ще є. Ідучи до школи першокласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Бажання бути кращим, подобатись іншим. Діти навіть ображаються якщо їм не задають домашнє завдання, не оцінюють. Творчий педагог молодшої школи використовує в своїй роботі ігрові методи, розвиває, спонукає до творчості. І маленький фантазер відповідає взаємністю.

В процесі анкетування виявлено, що 98,8% учнів початкової школи з радістю вдвідують заняття, але 1,2% учнів мають негативне відношення до школи.

94,6% учнів середньої школи відповіли, що їм цікаво на уроках, а 5,4% (22учні) не хочуть ходити до школи.

У дітей присутня сильна потреба у спілкуванні з однолітками, вони охоче відгукуються на групові форми роботи з інтерактивними методами навчання, де є можливість суперничати, вигравати, все це також позитивно впливає на бажання вчитися.

Нерідко буває, що інтерес до навчального предмету, пробуджений вчителем, переростає в глибокий інтерес до певної галузі науки і визначає вибір життєвого шляху. Те, що говорить улюблена вчителька, сприймається зовсім по-іншому, ніж те, що говорить дитині чужа людина.

Зацікавлений своїм предметом, з творчим підходом до їх викладання, широкою обізнаністю та ерудицією вчитель власним прикладом впливає на учнів. Школярам подобається в улюблених для них учителях, крім цих вмінь та знань такі риси їх особистості, як чуйність, сердечність, уважність до запитів та інтересів дітей. Поведінка вчителя, його моральне обличчя - все це важливі фактори виховання позитивного мотиву учіння.

На бажання учнів вчитися також впливає і оцінювання знань учнів. На перший погляд звичайна справа, але оцінка - це вміння вчителів знайти правильний підхід до кожної дитини, вміння плекати в її душі вогник прагнення до знань. Оцінка не повинна принижувати гідність учня, карати за незнання, адже він тільки вчиться. Оцінка не повинна бути моральним батогом, яким постійно залякують дитину і батьки, і деякі вчителі.

Не менш важливою є роль батьків. Дослідження доводять, що успішне навчання дітей у школі залежить від певних особливостей поведінки батьків якщо вони допомагають дітям розвивати впевненість у власних силах, заохочуючи до виконання посильних завдань у школі і вдома. У таких родинах діти оточені теплом та любов'ю, а методи контролю й підтримки дисципліни характерні скоріше для авторитетного, ніж авторитарного стилю батьківської поведінки. Діти знають межі дозволеного, але при цьому почуваються у безпеці і впевнені, що їх люблять.

І, напевно, найважливіше, що батьки встигаючих учнів постійно спілкуються з ними. Аналізують разом прочитану книгу або переглянутий фільм, уважно вислуховують їхню думку, регулярно розмовляють із ними. Батьки підтримують інтерес дітей до пізнання і подають їм у цьому приклад.

Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності - це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися (В.О. Сухомлинський)

Найкращий учитель той, хто пробуджує в учнів бажання вчитися. Ця незаперечна істина проголошувалась в тій чи іншій формі прогресивними педагогами всіх часів.

У книжці „Серце віддаю дітям" В.О. Сухомлинський, звертаючись до вчителів, писав: „Не забувайте, що грунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, - у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це - бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей грунт, без нього немає школи". Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення школярів до навчання.

Педагогічна наука і шкільна практика підтверджують, що найбільш успішно навчання учнів здійснюється за умови їх позитивного ставлення до навчальної діяльності. Тоді вони докладають багато зусиль для засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками, уважні на уроках, намагаються якомога краще виконати навчальні і трудові завдання.

Шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, для інших - проникнення у суспільне життя. Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони, передусім, повинні базуватися на активному інтересі до того, що вивчається. Тільки від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить використання ним таких форм і методів роботи з учнями, які сформують у них сталі позитивні мотиви у здобутті знань, умінь, навичок, викличуть інтелектуальні інтереси. Процес формування мотивів навчання починається з початкових класів. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від вчителя, його вміння спонукати дитину навчатися із власної волі, з бажанням і радістю.

Хотілось би відмітити роботу Галицької С.С., Ващенко С.П., Бондаревської І.М., Грущак Н.М., Мізіної Л.О., Данильченко І.В., Шило Н.П., Власової Т.Ю., Полішко Л.І., Алєксєвої С.М., Коваль Л.І., Нецької Л.В., Саранчук Т. В.

Це вчителі, які вміють зацікавити учнів навчальним матеріалом, проводять уроки у формі гри, подорожі, інсценування тощо.

Нова редакція Державного стандарту початкової загальної освіти зорієнтувала вчителів на формування ключових компетентностей учнів, зокрема: уміння вчитися, забезпечення загальнокультурної, громадянської, соціальної, здоров'язберігаючої, інформаційно-комунікаційної освіченості, розвиток ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики, на утвердження ціннісного ставлення школярів до життя і здоров'я; на емоційність та доступність навчального матеріалу та його унаочнення; на забезпечення наступності; на посилення природничої складової. Дуже подобається дітям проводити дослідницькі практикуми, співпрацювати з батьками (спостереження зоряного неба, з'ясування властивостей речовин, застосування знань для збереження тепла та електроенергії у побуті). Для цього є примітка "Запитай у батьків". На узагальнюючих уроках можна поставити природі запитання. Інтерес викликає також впровадження елементів проектної діяльності. Я хочу ввести вас в тему і показати актуальність проблеми за допомогою притчі під назвою "Насіння". Одного разу жінці приснився сон, що за прилавком магазину стояв Господь Бог. - Господи! Це Ти! - вигукнула вона з радістю. - Так, це Я, - відповів Бог. - А що у Тебе можна купити? - запитала жінка. - У мене можна купити все, почула вона у відповідь. 3 - У такому разі дай мені, будь ласка, здоров'я, щастя, любові, успіху і багато грошей. Бог доброзичливо усміхнувся і пішов у підсобне приміщення за замовленим товаром. Через деякий час він повернувся з маленькою паперовою коробочкою. - І це все? - вигукнула здивована й розчарована жінка. - Так, це все, - відповів Бог і додав, - хіба ти не знала, що в моєму магазині продається тільки насіння?! Яка ж мораль цієї притчі? Мораль. Якщо людина не готова докласти хоч якихось зусиль, щоб досягти бажаного, не готова зробити власний внесок в успіх справи, їй не допоможе і Господь Бог. Безумовно, добре було б домогтися успіху у справах, не вкладаючи нічого, але практика показує, що це неможливо. За будь якого ставлення до нас інших людей все одно ми маємо й самі докласти певні зусилля. Зокрема, не можна навчити чогось людину, коли вона не готова затратити час на навчання, хоч як би був зацікавлений у результаті викладач. Учень - діяльна істота. Але щоб учень успішно навчався, він має вдосконалювати не будь-які, а визначені, певні дії. Що спонукає його виконувати ці дії, що мотивує, спрямовує й регулює діяльність в процесі навчання? Учитель має навчитися керувати діяльністю учнів у процесі навчання, а для цього він повинен уміти формувати в них потрібну мотивацію. І якщо ми не можемо цього зробити, то усі наші задуми, усі пошуки й побудови перетворюються на порох, якщо не має в учнів бажання вчитися. Найкращий учитель той, хто пробуджує в учнів це бажання. Ця незаперечна істина проголошувалась в тій чи іншій формі прогресивними педагогами всіх часів. У книжці "Серце віддаю дітям" В.О. Сухомлинський, звертаючись до вчителів, писав: "Не забувайте, що ґрунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, - у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це - бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей ґрунт, без нього немає школи". Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати у неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення школярів до навчання. Отже, мотивація - це спонукальні причини дій і вчинків дитини. Які види мотивацій відомі?

Зовнішня мотивація - та, яка безпосередньо не пов'язана з діяльністю, але впливає на її успішність:

позитивне ставлення дитини до школи;

допитливість;

довіра до вчителя;

прагнення бути дорослим;

прагнення мати шкільні речі.

Внутрішня мотивація - пов'язана із самим змістом діяльності, а не із зовнішніми обставинами:

позитивний емоційний настрій;

вивчення мотиваційної сфери учнів;

ситуація успіху;

наявність свободи вибору;

сформованість загально навчальних умінь та навичок;

диференціація, індивідуалізація;

використання різноманітних прийомів і методів, інноваційних технологій, дослідницько-пошукових методів;

організація ігрової й колективної діяльності на уроках.

Позитивна мотивація - заснована на позитивних стимулах, а саме:

похвала;

нагороди;

заохочення;

підтримка;

допомога;

повага;

переживання ситуації успіху;

творчість.

Негативна мотивація - заснована на негативних стимулах, а саме:

критика;

приниження;

покарання;

демонстрація байдужості;

нудьга;

переживання ситуації невдачі;

страхи;

насильства.

Розглянемо вікові особливості мотивації навчання школярів. Дитина приходить до школи з величезним бажанням вчитися. Вона переживає стан радісного подиву перед школою, перед таємницями, які на неї там чекають. Головною діяльністю для неї стає навчання. Учні 1 класу ще не усвідомлюють конкретно для чого їм потрібно вчитися. Зрозуміло їм одне, що всі діти їхнього віку і старші вчаться, тому й вони повинні ходити до школи. Їх приваблює шкільна форма, ранець, зошити, ручки, підручники, парти, дошка, дзвоники. Спонукальною силою для дітей стає учитель. Його авторитет для учнів 1 - 2 класів є найвищим, порівняно навіть з авторитетом батьків: - Так говорить наша вчителька, так вона робить, - ось основні аргументи, якими регулюється тепер їхня поведінка і вдома. Уже через 2 - 3 тижні після 1 вересня учнів приваблює дійовий бік навчання: читати, писати, лічити, розповідати, малювати, їм подобається виконувати завдання вчителя, чути оцінюючі судження. Саме тут потрібна підтримка і допомога учням як з боку вчителя, так і батьків, щоб заохочувати їх успіхи в учінні. Як тільки першокласник одержить перші реальні результати своєї праці, радості при цьому іноді немає меж.

Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї навчальної праці формується інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба оволодівати знаннями. І центром уваги маленьких школярів стає навчання. І саме в цьому розкриваються провідні мотиви їхньої поведінки в навчанні. З дорослішанням і розвитком дітей мотиви змінюються. При цьому змінюється не тільки мотив навчання, а й характер ставлення до предмета. Тому вчитель має не примушувати, а зацікавлювати, залучати дитину до нової системи відносин - навчальної співпраці, заснованої на повазі та взаєморозумінні. Для того, щоб учні зберегли інтерес до предмета, необхідно розвивати їх творчість як на уроці, так і за його межами. Ми, педагоги, часто скаржимося: діти не хочуть вчитися! Чому ж вони не хочуть? У чому причина? Їх чимало. І хоча в кожному конкретному випадку причина своя, але є й досить поширені, типові. Розглянемо кілька з них.

1.2 Причини небажання дітей до навчання

Невміння дітей учитися і долати труднощі пізнавальної діяльності.

Навчання - це діяльність, що вимагає спеціальних умінь і навичок, а також чималої сили волі:

· посидючість, уміння читати й розуміти текст,

· навички запам'ятовування,

· володіння лічбою й математичними операціями загалом,

· спостережливість, твердість руки,

· акуратність, спритність,

· почуття ритму, музичний слух,

· уважність, достатній запас слів, начитаність,

· уміння слухати й зв'язно говорити,

· терпіння, наполегливість, цілеспрямованість,

· розуміння та навички співпраці з дорослими й однолітками,

· почуття відповідальності;

Ось лише частина тих умінь, навичок і якостей, без яких важко або навіть неможливо досягти успіху у навчанні.

Окремі з цих якостей діти мають, приходячи до школи. А дуже багато з них набувають саме в початковій школі.

Причина друга.

Великий обсяг програмового матеріалу, який треба засвоїти і запам'ятати. Прагнення втиснути в пам'ять і свідомість школярів весь програмовий матеріал призводить до надзвичайного перевантаження, втоми і опору дітей. І це є однією із серйозних причин небажання багатьох дітей вчитися. Разом з тим, практика підтверджує, що надмірно спрощений, примітивний навчальний матеріал нецікавий для учнів, що й приводить до втрати мотивації його засвоєння. Тому треба триматися в цьому питанні золотої середини.

Причина третя.

Вплив відволікаючих чинників. Навчання вимагає від школяра все більше часу не тільки в школі, а й вдома. Без роботи з підручниками, без розв'язування прикладів і задач. Без виконання інших завдань школяр не зможе оволодіти необхідними знаннями і навичками. Але робити це нелегко, бо навколо дитини вирує життя, сповнене різних спокус: телевізор, комп'ютер з іграми - стратегіями тощо. Школяр має навчитися вибирати і нерідко перевага віддається зовсім не шкільним завданням. Ми бачимо, що причини небажання дітей вчитися бувають найрізноманітніші. І не всі легко усунути. Тому необхідною умовою подальшого успішного навчання є створення умов для формування позитивної навчальної мотивації та подальшого її розвитку. Тому ми, вчителі 1 - 2 класів, використовуємо сучасні технології, що сприяє гуманізації навчання, спонукає учнів до самостійної праці, творчого пошуку й мислення, натхненно працюємо над створенням навчального середовища, в якому є можливість для реалізації індивідуальних запитів, інтересів, потреб дітей, їх творчого потенціалу. Розкриття і накопичення ними особистісного досвіду. У навчально - виховному процесі ми застосовуємо:

· інтерактивні методи навчання;

· нестандартні та інтегровані уроки;

· особистісно орієнтоване навчання;

· уроки з використанням сучасних інформаційних технологій.

Вкраплення незвичних за формою уроків (урок-казка, урок-гра, урок-подорож, урок-вікторина, урок-зустріч, урок захисту творчих завдань, урок-дослідження, урок-конкурс) в канву звичної для учнів діяльності посилює мотивацію учіння, активізує різні форми сприймання і мислення. Їх проведення - гарна нагода як для учителя, так і для учнів краще розкрити і проявити свої особистісні якості. Треба вести постійний пошук шляхів удосконалення уроків, використовувати методи і прийоми, що активізують навчальний процес, допомагають реалізувати розвивальні завдання уроку.

Форми уроків у початкових класах

Схема 1.3.1.

Своєчасне чергування і застосування на різних етапах уроку різних форм і прийомів формування мотивації посилює бажання дітей опановувати знання. Важливим фактором мотивації є її формування на кожному етапі уроку, а саме:

· початок уроку (вступна мотивація);

· середина уроку (поточна мотивація);

· кінець уроку (заключна мотивація).

На початку уроку учень має зрозуміти, що корисного і нового він дізнається на ньому, де зможе застосувати набуті знання.

На етапі закріплення нового матеріалу й посилення мотивації вчитель орієнтується на широкий спектр пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Можуть бути використані чергування різних видів діяльності: репродуктивних і пошукових, усних і письмових, індивідуальних і фронтальних. Крім того, формуванню мотивації сприяє зацікавленість учнів методом викладу матеріалу:

1) цікаві приклади, досліди, факти;

2) незвична форма подання матеріалу, що викликає здивованість в учнів;

3) емоційність мови вчителя;

4) пізнавальні ігри;

5) аналіз життєвих ситуацій;

6) вміння використання вчителем заохочення.

Особливу увагу вчитель має приділяти шкільному балу, підключати учнів до самоконтролю й самооцінювання. Учитель обов'язково хвалить учня за кожне нове досягнення в засвоєнні нового матеріалу. На етапі завершення уроку важливим є вихід учня з діяльності з позитивним власним досвідом і виникнення позитивної установки на навчання в майбутньому, тобто позитивної мотивації перспективи. Для формування такої мотивації не завжди доцільно вести мову про успіхи учнів. Важливо також показати учням їхні слабкі місця, щоб сформувати в них об'єктивне уявлення про свої можливості. Це зробить їхню перспективну мотивацію дієвою. Мотивація та її формування лежать в основі шкільних успіхів і негараздів. Запалити в учнів бажання вчитися - основне завдання кожного творчого вчителя.

Глава 2. Цілеспрямоване і систематичне виховання на уроках музичного мистецтва