Розвиток акторських творчих здібностей учнів у позакласній роботі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури України

Житомирський інститут культури і мистецтв

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Кафедра гуманітарних та соціальних дисциплін

Розвиток акторських творчих здібностей учнів у позакласній роботі

Виконала

студентка v курсу денної форми навчання

спец. «Сценічне мистецтво»

Кулик Наталія Василівна

науковий керівник

Сахневич Ірина Дем?янівна

кандидат педнаук, доцент

м. Житомир - 2016 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Науково-теоретичні основи організації позакласної та позашкільної роботи з молодшими школярами, розвиток їх творчих акторських здібностей у гуртковій роботі, поняття «здібності», «талант», «обдарованість»

1.1 Стан дослідженості проблеми в психолого-педагогічній літературі

1.2 Характеристика особливостей у розвитку творчих акторських здібностей учнів засобами театру

1.3 Умови успішного розвитку творчих акторських здібностей учнів

1.4 Театралізована діяльність як засіб розвитку акторських здібностей дитини

1.5 Творчі ігри

1.6 Методики розвитку творчих здібностей

Висновки до I розділу

Розділ 2. Позакласна та позашкільна робота учнів. Драматичний гурток

2.1 Освітнньо-виховний процес позакласної роботи

2.2 Критерії та показники ефективності розвитку творчих здібностей учнів

2.3 Театр у школі. Драматичний гурток. Програма драматичного гуртка для учнів початкових класів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Завдання загальноосвітньої школи полягає в тому, щоб не тільки збагатити пам'ять учнів знаннями, а й формувати глибокі та стійкі пізнавальні інтереси. Свої завдання школа може вирішувати тим успішніше, чим більше в навчально-виховній роботі будуть ураховуватися індивідуальні особливості, нахили та пізнавальні інтереси дітей до того чи іншого виду діяльності. Шкільна програма, хоч би як вона відповідала проблемам часу, не може дати повного обсягу знань, не встигає за новими науковими відкриттями. Заповнити цю прогалину покликана система різноманітної за змістом і формою позакласної та позашкільної роботи. У прийнятій 28 червня 1996 року Конституції України зазначено, що Основний закон держави відповідає міжнародно-правовим нормам у сфері захисту прав людини, дитини. Зокрема, у статті 53 визначено: «Держава забезпечує розвиток… позашкільної освіти. Статті 3, 5, 9, 25, 38, 39 Закону України «Про освіту» в редакції від 23. 03. 1996 року розвивають право дитини на освіту, творчий розвиток, становлення позашкільної освіти як ланки безперервної освіти. Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» позашкільні заклади віднесені до системи як «навчальні заклади для виховання дітей та задоволення їх потреб у додаткових змаганнях, знаннях та навичках за інтересами (наукових, технічних, художньо-естетичних тощо)». Прийняття закону «Про освіту» (нова редакція), Закону України «Про позашкільну освіту» суттєво змінили місце та роль позашкільної освіти в структурі загальної. Упродовж останнього десятиліття завдяки спільним зусиллям органів управління освіти, педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів та педагогічної науки в Україні відбувається процес реформування позашкільної освіти та виховання і народження такої самостійної галузі, як позашкільна педагогіка. Визначивши понад 10 років тому шлях на перебудову, пошук нової ідеї функціонування позашкільних закладів, нових форм і методів творчого розвитку, навчання і виховання дітей та молоді, позашкільна освіта посіла вагоме місце в системі безперервної освіти і стала її невід’ємною ланкою. Позакласна і позашкільна освіта є також необхідною ланкою і в єдиній системі виховання школярів. В позаурочний час продовжується цілеспрямована робота з морального і розумового виховання школярів. Діти розширюють і поглиблюють свої уявлення про розвиток природи, суспільства, науки і техніки, довідуються більше про своє рідне місто чи село, про свою Батьківщину, про весь величезний світ. Позакласні заняття допомагають створити в школі атмосферу багатого духовного життя, сприяють розвитку пізнавальних інтересів, потреб і практичних умінь. Величезні можливості мають позаурочні заняття для розвитку допитливості, спостережливості і творчої самостійності учнів. Заняття в гуртках і клубах, екскурсії, конкурси і вікторини, завдання з позакласного читання, практичні роботи будять у школярів допитливість, інтерес до знань, до життя і праці.

Позашкільна педагогіка - це педагогіка виховання вільної дитини, яка будується на основі принципів творчості та добровільності. У Законі України «Про освіту» записано, «що позашкільна освіта та виховання… спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні» (22, 7).

В «Концепції національного виховання» визначено такі завдання позашкільних закладів: «забезпечення потреб особистості в самореалізації, підвищення інтелектуального, духовного, фізичного, емоційного рівня вихованців шляхом їх участі у різних видах творчої діяльності; формування соціально значущих інтересів молоді, сприяння умов для одержання вихованцями додаткової освіти, набуття ними умінь і навичок шляхом участі у творчих об’єднаннях за інтересами; розвиток комунікативних здібностей та становлення соціальної зрілості особистості; формування їх національної самосвідомості і громадської активності; пошук, розвиток та підтримка нових талантів і обдаровань, виховання творчої еліти в різних галузях суспільного життя…; створення найбільш сприятливих умов для емоційно-психологічної захищеності та душевного комфорту; виховання естетичних смаків у дітей і молоді, прилучення їх до народної творчості; занять різними видами мистецтва, оволодіння народними ремеслами, участь у культурному житті суспільства; організація змістовного дозвілля дітей і молоді…»(34, 13).

Проблемі ефективної організації позакласної та позашкільної роботи зі школярами присвячено чимало наукових досліджень. До цієї теми зверталися такі видатні вітчизняні педагоги, як К. Ушинський, О. Духнович, С. Русова, Г. Ващенко, В. Сухомлинський. Різні сторони даної проблеми розглядають сучасні вчені В. Вербицький, О. Верещак, І. Вороніна, Н. Ганнусенко, О. Зотова, Л. Ковбасенко, І. Мартинюк, Р. Науменко, Т. Пустовіт, Т. Сущенко та ін. У дослідженнях І. Беха, Л. Божович, Л. Виготського, А. Леонтьєва, С. Рубінштейна висвітлюються психологічні аспекти навчання й виховання учнів.

Однак, як засвідчують спостереження, проведені в початкових класах, позакласній та позашкільній роботі ще не приділяються достойної уваги. Цією роботою охоплена незначна кількість молодших школярів. У багатьох випадках діяльність педагогів у цьому напрямку має формальний характер. Слабким є зв'язок учителів початкових класів з організаторами позашкільних закладів. Все це свідчить про те, що проблема, яка нами розглядається у магістерському дослідженні, залишається актуальною.єкт дослідження – це навчально-виховний процес у загальноосвітній школі І ступеня.

Предмет дослідження - освіта і виховання учнів початкових класів у позакласній та позашкільній роботі.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити шляхи підвищення ефективності позакласної гурткової роботи з молодшими школярами; виявити та описати інноваційні способи педагогічної діяльності в позашкільному закладі.

Завдання дослідження:

На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури розкрити теоретичні аспекти організації позакласної та позашкільної роботи з молодшими школярами;

вивчити й узагальнити інноваційні підходи в діяльності організаторів позашкільного закладу;

проаналізувати стан досліджуваної проблеми в практиці початкового навчання;

запропонувати педагогічні умови підвищення ефективності гурткової еколого-натуралістичної роботи з молодшими школярами;розробити науково обґрунтовані рекомендації для студентів і вчителів загальноосвітньої школи І ступеня.

Теоретичною і методичною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних педагогів-класиків, сучасні психолого-педагогічні дослідження з проблем позакласної та позакласної роботи зі школярами; положення Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», Державної національної програми «Освіта» («країна ХХІ століття»), Концепції національного виховання.

Методи дослідження: вивчення й аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури з досліджуваної проблеми; вивчення результатів діяльності молодших школярів; цілеспрямоване спостереження, бесіди, опитування учнів; аналіз шкільної документації; вивчення документації Будинку школяра; вивчення досвіду роботи вчителів початкових класів та організаторів позашкільного закладу; педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий); кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Наукова новизна дослідження полягає у визначені критеріїв та показників ефективності позакласної та позашкільної роботи з учнями загальноосвітньої школи І ступеня, шляхів удосконалення гурткової роботи з молодшими школярами, у вивченні та узагальненні інноваційних способів педагогічної роботи в позашкільному закладі.

Практичне значення роботи полягає в розробці методичних рекомендацій для учителів початкових класів та студентів педінститутів з питань ефективної організації позакласної та позашкільної гурткової роботи з молодшими школярами.

Апробація дослідження здійснювалась шляхом регулярних повідомлень та виступів на засіданнях студентського наукового гуртка, а також шляхом використання напрацьованих методичних розробок школи №4 м. Коломиї.

Структура магістерської роботи. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.

Розділ 1. Науково-теоретичні основи організації позакласної та позашкільної роботи з молодшими школярами, розвиток їх творчих акторських здібностей у гуртковій роботі, поняття «здібності», «талант», «обдарованість»

1.1 Стан дослідженості проблеми в психолого-педагогічній літературі

Театр відноситься до найдревніших, найпоширеніших і найдемократичніших видів мистецтва. Здавна важливі події в житті людини супроводжувалися масовими театральними видовищами. У древньому античному світі театр, звичайно, істотно відрізнявся від сучасного, але його основні різновидності формувались у глибокій давнині -- ритуальні дійства, обрядові та інші. Жодні свята не обходились без яскравих, пишних театральних дійств. Народ любить театральне мистецтво -- невичерпний скарб культури.

Відомо, яка велика сила емоційного і морального впливу театру, втіленого у високохудожню форму. Зараз жодну шкільну художню самодіяльність не можна собі уявити без театрального колективу.

Але ж, що показують на сцені, повинно відрізнятись глибоким змістом і красою художньої форми. Особливість театрального мистецтва в тому, що його природа синтетична, вона включає в себе інші види мистецтва -- музику, танець, живопис, скульптуру. Вміло поставлена робота театрального колективу має допомогти виховати розвинуту особистість з високими духовними та фізичними якостями. Театр вивчають у загальноосвітніх школах, школах мистецтв. Дуже важливо пам'ятати кожному, що саме під покровом богині Мельпомени народжується високе творіння. На сьогодні в аматорських колективах використовуються різні жанри театрального мистецтва: драма, комедія, трагедія, бурлеск, гротеск, модерн та інші. Але який би жанр не обрав колектив, у ньому повинна бути глибоко продумана система роботи над репертуаром, визначена і налагоджена навчально-виховна робота. Адже театр володіє великою силою. Він виховує розум глядачів через серця. Люди з охотою йдуть до театру, щоб відпочити, а виходять з театру, збагачені новими думками, почуттями, враженнями. Театр створює оптимальні умови для співтворчості юних глядачів, для пробудження їх до творчості, театр виступає в найбільш притягаючій формі -- грі. Шкільний театр, звичайно, має свої особливості. Він відрізняється від професійного тим, що перш за все виховує самих учасників сценічних видовищ, служить для розвитку їх творчих сил.

Деякі педагоги ще до сих пір розглядають шкільні театральні колективи як організацію, яка повинна тільки забезпечувати інші шкільні заходи. Необхідно рішуче боротися проти таких утилітарних поглядів і пам'ятати, що, хоч шкільний театр впливає на масу школярів, художня самодіяльність, в цьому випадку і театральна, -- це, перш за все, -- засіб художнього виховання і творчого розвитку самих виступаючих. Слід підкреслити, що розвитку творчих здібностей учасників шкільного театру можна добитися лише в тому випадку, якщо практична діяльність гуртківців буде тісно поєднана з теорією театрального мистецтва. Естетичне сприйняття театрального мистецтва школярами залежить від достатнього обсягу знань про театральне мистецтво. Робота з самодіяльним шкільним театральним колективом вимагає від керівника не тільки профільних знань, але й досвіду і здібностей педагога-вихователя. Не можна обмежуватись лише розучуванням і постановкою вистави від виступу до виступу, від огляду до огляду. Необхідно регулярно і наполегливо виховувати учасників, а це вимагає великої і всесторонньої підготовки керівника.

Успіх його роботи залежить від якості підготовки до кожного заняття, від систематичної і кропіткої праці над підвищенням свого педагогічного і художнього рівня, а також загальної культури.

Особливості розвитку творчості і творчих здібностей 

дітей дошкільного віку в сучасній педагогіці і психології Поняття «творчість» і «творчі здібності»

Аналіз проблеми розвитку творчих здібностей багато в чому буде визначатися тим змістом, який ми будемо вкладати в це поняття. Дуже часто в повсякденній свідомості творчі здібності ототожнюються із здібностями до різних видів художньої діяльності, з умінням гарно малювати, складати вірші, писати музику і т.п. Що таке творчі здібності насправді? 

Очевидно, що розглядається поняття тісно пов'язане з поняттям "творчість", "творча діяльність". Під творчою діяльністю слід розуміти таку діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове - будь це предмет зовнішнього світу або побудова мислення, приводить до нових знань про світ, або почуття, що відбиває нове ставлення до дійсності. 

Якщо уважно розглянути поведінку людини, його діяльність у будь-якій сфері, то можна виділити два основних види вчинків. Одні дії людини можна назвати відтворюють або репродуктивними. Такий вид діяльності тісно пов'язаний з нашою пам'яттю і його суть полягає в тому, що людина відтворює або повторює вже раніше створені і вироблені прийоми поведінки та дії. 

Крім репродуктивної діяльності в поведінці людини присутній творча діяльність, результатом якої є не відтворення були в її досвіді вражень або дій, а створення нових образів або дій. В основі цього виду діяльності лежать творчі здібності. Таким чином, у найзагальнішому вигляді визначення творчих здібностей виглядає наступним чином. Творчі здібності - це індивідуальні особливості якості людини, які визначають успішність виконання ним творчої діяльності різного роду. 

Так як елемент творчості може бути присутнім в будь-якому виді людської діяльності, то справедливо говорити не тільки про художні творчих здібностях, але і про технічні творчих здібностях, про математичнітворчих здібностях, і т.д. 

1.2 Характеристіика особливостей у розвитку творчих здібностей у старшому дошкільному віці 

Говорячи про формування музичних здібностей, необхідно зупинитися на питанні про те, коли, з якого віку слід розвивати музичні творчі здібності дітей. Психологи називають різні терміни від півтора до п'яти років. Також існує гіпотеза, що розвивати музично-творчі здібності необхідно з самого раннього віку. Ця гіпотеза знаходить підтвердження в фізіології. 

Справа в тому, що мозок дитини особливо швидко росте, і "дозріває" в перші роки життя. Це дозрівання, тобто зростання кількості клітин мозку і анатомічних зв'язків між ними залежить як від різноманіття та інтенсивності роботи вже існуючих структур, так і від того, наскільки стимулюється середовищем утворення нових. Цей період "дозрівання" є час найвищої чутливості і пластичності до зовнішніх умов, час найвищих і найширших можливостей для розвитку. Це найсприятливіший період для початку розвитку всього різноманіття людських здібностей. Але в дитини починають розвиватися тільки ті здібності, для розвитку яких є стимули й умови до "моменту" цього дозрівання. Чим сприятливіші умови, чим ближче вони до оптимальних, тим успішніше починається розвиток. 

Якщо дозрівання і початок функціонування (розвитку) збігаються за часом, йдуть синхронно, а умови сприятливі, то розвиток йде легко - за найвищим з можливих прискорень. Розвиток може досягти найбільшої висоти, і дитина може стати здібних, талановитих і геніальним. 

Проте можливості розвитку музичних здібностей, досягнувши максимуму в "момент" дозрівання, не залишаються незмінними. Якщо ці можливості не використовуються, то є відповідні здібності не розвиваються, не функціонують, якщо дитина не займається необхідними видами діяльності, то ці можливості починають втрачатися, деградувати і тим швидше, чим слабкіше функціонування. Борис Павлович Нікітін, протягом багатьох років займається проблемою розвитку музично-творчих здібностей дітей назвав це явище НУВЕРС (Необоротне Згасання Можливостей Ефективного Розвитку Здібностей). Нікітін вважає, що НУВЕРС особливо негативно впливає на розвиток творчих здібностей. Розрив у часі між моментом дозрівання структур, необхідних формування музичних творчих здібностей і початком цілеспрямованого розвитку цих здібностей веде до серйозного ускладнення їх розвитку, уповільнює його темпи і веде до зниження кінцевого рівня розвитку музичних творчих здібностей. На думку Нікітіна саме незворотність процесу деградації можливостей розвитку породило думку про уродженості музичних творчих здібностей, тому що зазвичай ніхто не підозрює, що у дошкільному віці були упущені можливості ефективного розвитку музично-творчих здібностей. І мала кількість у суспільстві людей з високим музичним творчим потенціалом пояснюється тим, що в дитинстві лише дуже небагато опинилися в умовах, що сприяють розвитку їх творчих здібностей. 

З психологічної точки зору дошкільне дитинство є сприятливим періодом для розвитку музичних творчих здібностей тому, що в цьому віці діти надзвичайно допитливі, у них є величезне бажання пізнавати навколишній світ. І батьки, заохочуючи допитливість, повідомляючи дітям знання, залучаючи їх у різні види діяльності, сприяють розширенню дитячого досвіду. А накопичення досвіду і знань - це необхідна передумова для майбутньої музичної творчої діяльності. Крім того, мислення дошкільнят більш вільно, ніж мислення більш дорослих дітей. Воно ще не задавлене догмами та стереотипами, воно більш незалежно. А це якість необхідно всіляко розвивати. Дошкільне дитинство також є сензитивним періодом для розвитку музичного творчої уяви

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що дошкільний вік, дає прекрасні можливості для розвитку музичних здібностей до творчості. І від того, наскільки були використані ці можливості, багато в чому буде залежати творчий потенціал дорослої людини. 

1.3 Умови успішного розвитку творчих здібностей дошкільнят 5-7 років засобами театрального мистецтва 

Одним з найважливіших факторів музичного творчого розвитку дітей є створення умов, що сприяють формуванню їх творчих здібностей. На основі аналізу робіт кількох авторів, зокрема Дж. Сміта, Б.М. Нікітіна, і Л. Керрола, О. П. Радинова, Є. А. Медведєва, було виділено шість основних умов успішного розвитку музичних творчих здібностей дітей. 

Давно відомо, що для музичної творчості необхідно комфортне психологічна обстановка і наявність вільного часу, тому шосте умова успішного розвитку творчих здібностей - тепла дружня атмосфера в сім'ї і дитячому колективі. Дорослі повинні створити безпечну психологічну базу для повернення дитини з творчого пошуку і власних відкриттів. Важливо постійно стимулювати дитину до музичної творчості проявляти співчуття до його невдач, терпляче ставитися навіть до дивних ідей невластивим в реальному житті. Потрібно вилучити з ужитку зауваження та засудження. 

Але створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високим музичним творчим потенціалом, хоча деякі західні психологи і зараз вважають, що музична творчість спочатку властиво дитині і, що треба тільки не заважати йому вільно самовиражатися. Але практика показує, що такого невтручання мало: не всі діти можуть відкрити дорогу до творення, і надовго зберегти творчу активність. Виявляється (іпедагогічна практика доводить це), якщо підібрати відповідні методи навчання, то навіть дошкільнята, не втрачаючи своєрідності творчості, створюють твори більш високого рівня, ніж їх ненавчені самовиражаються однолітки. Не випадково зараз так популярні дитячі гуртки і студії, музичні школи та школи мистецтв. Звичайно, ведеться ще багато суперечок про те, чому ж і як вчити дітей, але той факт, що вчити треба не викликає сумнівів. 

Сучасна педагогічна наука, що дивиться на освіту як на відтворення духовного потенціалу людини, має різноманітними сферами освітнього впливу на дитину. Сфера мистецтва розглядається як простір, що сприяє формуванню соціально-естетичної активності особистості. На думку сучасних вчених, які досліджують проблеми дошкільної освіти, розкриттю внутрішніх якостей особистості та самореалізації її творчого потенціалу в найбільшою мірою сприяє синтез мистецтв. 

Цей погляд на виховання дитини зробив актуальною проблему освіти і виховання дошкільників засобами театрального мистецтва і дозволив звернутися до театральної діяльності в ДОП не тільки як до самостійного розділу художнього виховання дітей, але і як до потужного синтетичному засобу розвитку їх творчих здібностей. Адже мистецтво театру представляє собою органічний синтез музики, танцю, живопису, риторики, акторської майстерності, зосереджує в єдине ціле засоби виразності, наявні в арсеналі окремих мистецтв, і, тим самим, створює умови для виховання цілісної творчої особистості, чим сприяє здійсненню мети сучасної освіти . 

Сучасна парадигма дошкільної освіти вступає в протиріччя з традиційною концепцією розвитку дитини - дошкільника засобами театральної діяльності, яка стверджувала, що залучення дитини до театрального мистецтва в цьому віці обмежується лише навчанням дітей елементарним виразним умінням і формуванням конкретних навичок виконавської майстерності. 

Орієнтуючись на вищесказане, можна відзначити високий ступінь значущості театральної діяльності для розвитку музичних творчих здібностей дитини і стверджувати необхідність і доцільність існування програми діяльності не тільки з обдарованими дітьми, а й з усіма вихованцями ДОП.

1.4 Театралізована діяльності як засіб розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку

Творчі здібності у дітей проявляються і розвиваються на основі театралізованої діяльності. Ця діяльність розвиває особистість дитини, прищеплює стійкий інтерес до літератури, музики, театру, удосконалює навички втілювати в грі певні переживання, спонукає до створення нових образів, спонукає до мислення. Існує проблема, що хвилює багатьох педагогів, психологів, батьків: в одних дітей виникають страхи, зриви, загальмованість, а в інших, навпаки, развязанность і метушливість. У дітей часто відсутні навички довільного поведінки, недостатньо розвинені пам'ять, увагу і мова. Найкоротший шлях емоційного розкріпачення дитини, зняття стислості, навчання відчуванню і художньому уяві - це шлях через гру, фантазування,творчість. Все це може дати театралізована діяльність. Будучи найбільш поширеним видом дитячої творчості,саме драматизація, пов'язує художня творчість з особистими переживаннями, адже театр має величезну силу впливу на емоційний світ дитини. 

1.5 Творчі ігри як вид театралізованої діяльності 

Театралізована діяльність створює умови для розвитку творчих здібностей. Цей вид діяльності вимагає від дітей: увага, кмітливості, швидкості реакції, організованості, вміння діяти, підкоряючись певного способу, перевтілюючись в нього, живучи його життям. Тому, поряд із словесним творчістю драматизація читеатральна постановка, представляє самий частий і розповсюджений вид дитячої творчості. 

Це пояснюється двома основними моментами: у - перших, драма, заснована на дії, що здійснюється самою дитиною, найбільш близько, дієво і безпосередньо пов'язує художня творчість з особистим переживанням. 

Як зазначає Петрова В.Г., театралізована діяльність це форма зживання вражень життя лежить глибоко в природі дітей і знаходить своє вираження стихійно, незалежно від бажання дорослих. 

У драматичній формі здійснюється цілісний коло уяви, в якому образ, створений з елементів дійсності, втілює і реалізує знову в дійсність, хоча б і умовну. Таким чином, прагнення до дії, до втілення, до реалізації, що закладено в самому процесі уяви, саме в театралізації знаходить повне здійснення. 

Іншою причиною близькості драматичної форми для дитини є зв'язок будь-якої драматизації з грою. Драматизація ближче, ніж будь-який інший вид творчості, безпосередньо пов'язана з грою, цим коренем всякого дитячої творчості, і тому найбільш синкретічна, тобто містить в собі елементи самих різних видів творчості. 

У цьому і полягає найбільша цінність дитячої театралізованої діяльності і дає привід і матеріал для найрізноманітніших видів дитячої творчості. Діти самі вигадують, імпровізують ролі, інсценують який-небудь готовий літературний матеріал. Це словесна творчість дітей, потрібне і зрозуміле самим дітям. Виготовлення бутафорії, декорацій, костюмів дає привід для образотворчого і технічної творчості дітей. Діти малюють, ліплять, шиють, і всі ці заняття набувають сенсу і мета як частина загального, хвилюючого дітей задуму. І, нарешті, сама гра, яка полягає в поданні дійових осіб, завершує всю цю роботу і дає їй повне і остаточне вираження 

Театралізована діяльність дозволяє вирішувати багато завдань програми дитячого садка: від ознайомлення з суспільними явищами, формування елементарних математичних знань фізичної досконалості. 

Різноманітність тематики, засобів зображення, емоційності театралізованої діяльності дають можливість використовувати їх з метою всебічного розвитку особистості та розвиток творчих здібностей (2, 21). 

А уміло, поставлені питання при підготовці до театралізованої діяльності спонукають їх думати, аналізувати досить складні ситуації, робити висновки і узагальнення. Це сприяє вдосконаленню розумового мови. У процесі роботи над виразністю реплік персонажів, власних висловлювань непомітно активізується словникдитини, «удосконалюється звукова сторона мови» Нова роль, особливо діалог персонажів, ставить дитину перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У нього поліпшується діалогічна мова, її граматичний лад, він починає активно користуватися словником, який, у свою чергу, теж поповнюється. 

Художня виразність образів, іноді комічність персонажів підсилюють враження від їхніх висловлювань, вчинків, подій, в яких вони беруть участь. 

Творчість дітей у цих іграх направлено на створення ігрової ситуації, на більш емоційне втілення взятої на себе ролі. 

Це сприяє розвиток творчих здібностей виявляються в тому, що дошкільнята об'єднують в грі різні події, вводять нові, недавні, які справили на них враження, іноді включають в зображення реального життя епізоди з казок. 

У театралізованій діяльності дії не даються в готовому вигляді. Літературний твір лише підказує ці дії, але їх ще треба відтворити за допомогою рухів, жестів, міміки. акторський здібність театр драматичний

Дитина сама вибирає виразні засоби, переймає їх від старших [5,40]. 

У створенні ігрового образу особливо велика роль слова. Воно допомагає дитині виявити свої думки і почуття, зрозуміти переживання партнерів, узгоджувати з ними свої дії. Діти бачать навколишній світ через образи, фарби, звуки. Малюки сміються, коли сміються персонажі, сумують, засмучуються разом з ними, можуть плакати над невдачами улюбленого героя, завжди готові прийти до нього на допомогу. 

Тематика і зміст театралізованої діяльності, як правило, мають моральну спрямованість, яка укладена в кожній казці. (5,41). Дитина починає ототожнювати себе з улюбленим чином, перевтілюється в нього, живе його життям це найчастіший і розповсюджений вид театралізованої діяльності як розвиток дитячої творчості. Тому що позитивні якості заохочуються, а негативні засуджуються, то діти в більшості випадків хочуть подрожать добрим, чесним персонажам. А схвалення дорослим гідних вчинків створює уних задоволення, яке служить стимулом до подальшого контролю за своєю поведінкою. Велике і різноманітне вплив театралізованої діяльності на особистість дитини дозволяє використовувати їх в якості сильного, але ненав'язливого педагогічного засобу, так як сама дитина відчуває при цьому задоволення, радість. Виховні можливості театралізованої діяльності посилюються тим, що їх тематика практично не обмежена. Вона може задовольняти різнобічні інтереси дітей. 

Естетичний вплив на дітей надає виконане зі смаком оформлення вистави. Активну участь хлопців у підготовці атрибутів, декорацій розвиває смак, виховує почуття прекрасного. Естетичний вплив театралізованих ігор може бути більш глибоким: захоплення прекрасним і відраза до негативного викликають морально-естетичні переживання, які, у свою чергу, створюють відповідний настрій, емоційний підйом, підвищують життєвий тонус хлопців. 

1.6 Методика розвитку творчих здібностей дітей засобами театралізованої діяльності 

Творчі здібності у дітей проявляються і розвиваються на основі театралізованої діяльності. Ця діяльність розвиває особистість дитини, прищеплює стійкий інтерес до літератури, музики, театру, удосконалює навички втілювати в грі певні переживання, спонукає до створення нових образів, спонукає до мислення. Існує проблема, що хвилює багатьох педагогів, психологів, батьків: в одних дітей виникають страхи, зриви, загальмованість, а в інших, навпаки, развязанность і метушливість. У дітей часто відсутні навички довільного поведінки, недостатньо розвинені пам'ять, увагу і мова. Найкоротший шлях емоційного розкріпачення дитини, зняття стислості, навчання відчуванню і художньому уяві - це шлях через гру, фантазування, творчість. Все це може дати театралізована діяльність. Будучи найбільш поширеним видом дитячої творчості, саме драматизація, пов'язує художня творчість з особистими переживаннями, адже театр має величезну силу впливу на емоційний світ дитини. 

Вельми продуктивними будуть заняття з дітьми драматизацією, одним з видів театру. Основною метою є формування думаючого і відчуває, любить і активної людини, готового до творчої діяльності. 

Отже, чим можна займатися в гуртках за театральній постановці і драматизації з дітьми 

У наш час - час стресів, різких злетів і більш різких падінь у долях людей - все обростає масою проблем. Преса,телебачення, фільми, навіть дитячі мультфільми несуть в собі досить великий заряд агресії, атмосфера насичена негативними, тривожними і дратівливими явищами. Все це обрушується на незахищені голови і психіку дитини. Як уберегти їх від цієї страшної і руйнівної сили? Саме тому необхідно через театр прищеплювати дітям до музики, до літератури і театру, до російського слова і розвинути творчі здібності у дітей. Так само, на погляд, заняття в літературно-драматичному гуртку допоможуть дитині легше сприймати навколишній світ і дійсність, знаходити правильні відповіді на його питання, правильно чинити в тих чи інших ситуаціях і ввійти в оточує нас розвиненою і повноцінною особистістю. 

Завданнями літературно-театральног гуртка можна визначити: 

- Розвиток особистості дитини, формування світогляду на кращих традиціях російської культури. 

- Прищеплювання стійкого інтересу до літературної речі, театру, і російському фольклору. 

- Удосконалення навичок втілення в грі і певних переживань. 

- Розвиток патріотичного, морального виховання (виховання любові та поваги до своєї Батьківщини, її історії, культури свого народу). 

- Розвиток здібності у дітей сприймати художній образ. 

- Розвиток творчих здібностей дитини. 

Заняття в гуртку розвивають у дитини правильну мову, пам'ять і мислення. На заняттях не развідела, як буває важко навіть здібним дітям висловити свої думки. Коли я стала займатися з дітьми то, зрозуміла, що кожен з дітей по-своєму талановитий, що кожен може програти одну і ту ж роль, але по різному і тому кожній дитині просто необхідно дати слово (можливість виступити), щоб він якомога раніше зміг скинути з себе цей тягар "скутості". А потім у кожної дитини настає такий момент, коли він може те, чого не міг раніше, - і це перемога. (Приклад: одна дівчинка прийшла до мене в групу скута, заїкалася, всього боялася, але коли я взяла її в свій гурток, пропрацювала з нею якесь - той час, а потім дала їй головну роль - вона розкрилася), чудово, зіграла Машеньку в казці "Маша і ведмідь". У спілкуванні з дітьми стала розкутою, а на заняттях емоційної, виразною. 

І так, як і творчі здібності, театралізовані здібності краще всього розвивати в ранньому віці.

Висновки I розділу

Модернізація національної системи освіти здійснюється сьогодні у контексті оновлення загальноєвропейських і світових гуманістичних освітніх парадигм і пов?язана насамперед з визнанням вагомості знання, прискорення інтелектуального і духовного розвитку особистості як рушійної сили суспільного прогресу та добробуту нації. Ці зміни стосуються створення нових освітньо-виховних моделей, перегляду змісту навчально-дидактичних матеріалів, форм і методів навчання й виховання молодого покоління. Набуття молоддю знань, інтелектуальних умінь і навичок, їх трансформації у досвід пізнання навколишнього світу, пошук свого місця в ньому стають можливими за умови обґрунтування і розробки сучасних методологічних основ освіти і виховання учнів.

Розв?язання цієї проблеми особливо актуалізується в контексті визначення теоретичних засад розвитку освіти і виховання учнів у вільний від навчання в загальноосвітній школі та інших навчальних закладах час, зокрема у позашкільних навчальних закладах, зміст освіти і виховання в яких ґрунтується насамперед на особистісних інтересах і потребах дитини. Навчально-виховний процес передбачає особистісно орієнтований підхід до його побудови на принципах науковості, полікультурності, системності, інтегративності, єдності освіти і виховання та на засадах гуманізму й демократії. Провідним у цих процесах є формування в свідомості особистості наукової картини світу, громадянської позиції стосовно довкілля, активності в застосуванні набутих знань у практичній діяльності. Саме тому важливими є актуалізація та розгляд філософсько-культурологічного, соціально-педагогічного і психолого-педагогічного аспектів як методологічної основи позакласної, позашкільної освіти і виховання учнів.

З огляду на це актуальною є думка С. У. Гончарової про те, що «…у школі важливо й необхідно досягати того, щоб діти навчилися свідомо користуватися історично виробленими формами і прийомами пізнавальної діяльності, могли ефективно застосувати набуті знання під час пояснення явищ природи, життя людського суспільства й духовного світу людини»(13, 30). У такому контексті, на думку І. Д. Беха, формування пізнавальних умінь і навичок є «…соціокультурною основою перетворення внутрішніх можливостей особистості у дійсність, регулятором здійснюваних нею вчинків і духовно моральної поведінки та діяльності в цілому»(1;2).

У позакласному та позашкільному навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів охарактеризований вище шлях пізнання об?єктів і явищ навколишнього середовища є найбільш ефективним саме під час проведення практичних занять, дослідницької діяльності, конкретної суспільної корисної, масової, природоохоронної роботи, конструюванні і моделюванні соціоприродних та технічних систем і моделей, моніторингу довкілля тощо. Водночас набуті системні теоретичні знання учнів хоча і відіграють важливе значення у становленні особистості в соціокультурному середовищі, однак без застосування їх на практиці «є лише примарним багажем, який не має ні особистісної, а тим паче соціальної значущості» (54).

Отже, потреби та інтереси особистості визначають необхідний напрям і обсяги інтелектуальної діяльності та конкретної практичної роботи з вивчення довкілля на кожному з етапів онтогенезу дитини. Однак поведінка та діяльність особистості в навколишньому середовищі не визначається лише інтересами і потребами, вона жорстко регулюється сформованими переконаннями особистості. Складовою переконань є набуті знання, інтелектуальні уміння та практичні навички, і хоча вони відіграють провідну роль у формуванні вихованості особистості, проте не визначають у повному обсязі ставлення і зміст та напрями діяльності учня в довкіллі. Не менш важлива роль належить емоційним реакціям, які визначаються як «діяльність оцінювання» інформації, яку учні опрацьовують під керівництвом педагога чи самостійно. Саме під час оцінювання об’єктивні наукові знання про об’єкти і явища довкілля набувають суб’єктивного емоційного спрямування, певного значення для особистості, тим самим емоції здійснюють регулятивну функцію, спонукають людину до набуття додаткових знань, вчинків або діяльності, водночас вони можуть виконувати і стримуючу роль у цих процесах. Саме пережиті особистістю знання, втілені у морально вивіреній поведінці та діяльності, мають силу переконань, а отже, починають здійснювати регулюючу і спрямовуючу функцію у життєдіяльності особистості. Саме ця ознака є однією із складових кінцевої мети освіти і виховання учнів у позашкільному навчальному закладі Ї формування стійких знань, цінностей, переконань, моральних норм та практичних умінь, які також є основними елементами вихованості особистості. Відтак у свідомості дитини має сформуватися стійке уявлення про необхідність дотримання моральних вимог суспільства у процесі вирішення тих чи інших практичних завдань, які постають перед нею.

Таким чином, визначення основних психолого-педагогчних чинників розвитку і культивування потреб, що мають суспільну і особистісну цінність, є одним із центральних у процесах виховання учнів як у позакласній роботі, так і в навчально-виховному процесі позашкільного навчального закладу. Цей процес відрізняється своєю тривалістю, наявністю певних особливостей на кожному з етапів онтогенезу особистості.

З урахуванням цього нами визначено етапи формування суб?єктивного ставлення особистості до різних видів позакласної та позашкільної діяльності, а саме: перший Ї накопичення елементарного досвіду та знань взаємодії з навколишнім світом, усвідомлення місця свого «Я» в ньому; другий Ї визначення сукупності й характеру власних потреб; третій Ї визначення об?єктів або явищ соціоприродного чи соціокультурного середовища, які, за переконанням особистості, мають задовольнити її потреби; четвертий Ї визначення об?єктами довкілля і потребами особистості та можливих шляхів їх задоволення; аналіз результатів власної діяльності із задоволення нового кола власних потреб.

Розділ II. Позашкільні навчальні заклади та драматичний гурток у школі

2.1 Освітнньо-виховний процес позакласної роботи

Діяльність сучасних позашкільних навчальних закладів України, їх основні принципи, мета, зміст навчальної та виховної роботи визначені законодавчими та нормативними актами.

Прийнятий Верховною Радою України у червні 2000 року Закон України «Про позашкільну освіту» визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні, виховні умови для одержання дітьми та молоддю позашкільної освіти. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року №433 «Положення про позашкільний навчальний заклад», а також «Положення про Центр, будинок, клуб науково-технічної творчості учнівської молоді, станцію юних техніків» (наказ МОН України від 16 квітня 2003 року № 238) окреслюють організаційно-правові засади діяльності позашкільного закладу загалом і профільного зокрема.

Указ Президента України від 4 липня 2005 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування освіти в Україні» визначає ряд заходів, забезпечення доступу громадян до якісної освіти, утвердження високого статусу педагогічних працівників в суспільстві. Зокрема: «…розробити і затвердити до 01.09.2005 року Державну програму інформатизації загальноосвітніх позашкільних закладів на 2006/2007 роки…», «…реалізацію в повному обсязі державної Програми розвитку позашкільних навчальних закладів на 2002Ї2008 роки, визначивши кошти для цієї програми окремим рядком».

Указ Президента України від 09. 06. 2006 року звертає увагу на недопущення необґрунтованої ліквідації, реорганізації та погіршення умов роботи позашкільних навчальних закладів. Наголошується на необхідності вжити вичерпних заходів щодо забезпечення мережі навчальних закладів та їх майна, належного фінансування як основи їх успішної діяльності.

Сучасне законодавство України враховує необхідність забезпечення умов для розвитку творчих інтересів дітей та молоді. Цей принцип є основним у Національній програмі «Діти України».

Більшість місцевих органів управління освітою мають виважену думку щодо значення позашкільних навчальних закладів, докладають зусилля до їх збереження.

Міністерство освіти і науки України, його підвідомчі навчальні заклади наполегливо і поступово реалізують державну політику щодо збереження і розвитку для прийдешніх поколінь нагромадженого досвіду позакласної та позашкільної освіти, й виховання створеної системи позашкільної освіти.

Їх головною метою є не руйнувати, а реформувати, не ліквідовувати, а зберігати наявну матеріально-технічну базу, педагогічні кадри.

Життя щоденно доводить аксіому, що формування повноцінної особистості неможливе без створення особливого «дитячого соціуму». Діти і підлітки прагнуть до спілкування з однолітками, їм необхідно себе реалізовувати, розкривати та стверджувати власне «Я». Вони конче потребують місця, де на них чекають, де б вони змогли відчути себе позбавленими менторського тону, перевірити свої потенційні здібності. Саме такі можливості дає позакласна позашкільна система освіти й виховання.

2.2 Освітньо-виховні пріорітети позакласної та позашкільної діяльності вчителя

Зміст позашкільної освіти та виховання у порівняні з базовою і професійною освітою ґрунтується на інших засадах. Такими засадами є особистісні замовлення дітей і їх батьків. Ці замовлення постійно розвиваються, варіюються, в чому і простежується безперервна динамічність цієї ланки освіти, її нестандартність та варіативність.

Серед основних напрямів діяльності можна виділити такі:

Соціо-культурний Ї передбачає допомогу дитині у визначенні свого статусу, як особистості через включення її у систему соціальних відносин, зростання її престижу і авторитету, виконання участі у вирішенні трудових, соціально-політичних, моральних проблем суспільства.

Художньо-естетичний Ї забезпечує художньо-естетичну освіченість та вихованість особистості, здатної до саморозвитку, і самовдосконалення, формування її художньо-естетичної культури засобами кращих національних і світових культурологічних надбань, сприяє виробленню умінь примножувати культурно-мистецькі традиції свого народу.

Дослідницько-експериментальний Ї передбачає включення дітей і підлітків у науково-дослідну, пошукову діяльність, поширення наукових знань та їх перетворення в інструмент творчого освоєння світу.

Науково-технічний Ї спрямований на формування в дітей і підлітків техніко-технологічних знань, розширення їх політичного світогляду, задоволення потреб юної особистості у вдосконаленні освіти з основ інформатики та комп’ютеризації, конструкторської, експериментальної та винахідницької діяльності, здібностей шляхом пошуку та розвитку вмінь, навичок технічного моделювання, конструювання тощо.

Еколого-природничий Ї забезпечує оволодіння знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне, усвідомлення себе частиною природи та можливість постійно спілкуватися з нею; формування екологічної культури особистості, набуття навичок і досвіду вирішення економічних проблем та передбачення можливих наслідків власної природо перетворюючої діяльності; залучення до практичної природоохоронної роботи, екологічної діяльності за збереження навколишнього середовища.

Туристсько-краєзнавчий Ї передбачає залучення до активної діяльності у сфері туризму і краєзнавства, дослідництва та пошук у сфері знань про комплексну генетичну картину життя певних територій, вивчення окремих географічних об’єктів і явищ соціального життя у природно-історичному аспекті а також формування фізично-здорової і духовної розвиненої особистості.

Фізкультурно-оздоровчий Ї забезпечує науково обґрунтований об’єм рухової активності молоді, формування в неї навичок здорового способу життя як невід’ємного компоненту загальної культури особистості та оволодіння системою знань про людину, її повноцінний фізичний і духовний розвиток, формування фізичних здібностей, зміщення здоров’я, гармонії духу і тіла.

Військово-патріотичний Ї забезпечує формування громадянина, виховання високих духовних якостей і патріотичних почуттів та глибокої громадянської відповідальності за долю українського народу та держави, підготовку молодого покоління до військової служби.

Дозвілєєво-розважальний Ї передбачає організацію культурного дозвілля дітей та підлітків, спілкування з однолітками у різних формах ігрової та дозвіллєво-розважальної діяльності, поліпшення психологічного здоров’я зняття психологічної напруги.

Такі напрямки діяльності мають створити умови для професійної орієнтації та самовизначення особистості, від формування стійких мотивів до самореалізації у професійній діяльності підготовку молоді до зміни професій, адаптації до ринкової економіки.

Пріоритетною метою розвитку позашкільної освіти та виховання є сприйняття становленню творчої особистості дитини, підлітка, молодої людини.

Позашкільна освіта та виховання мають сприяти:

творчій спрямованості особистості, усвідомлення нею значення передусім творчих, гуманістичних потреб, мотивів, цілей як провідних у її розвитку та життєдіяльності (у мотиваційній сфері при вирішенні вихованих завдань слід відкривати для дитини сенс творчого життя, головною складовою якого є пізнання оточуючого світу, його перетворення на краще, життєва самореалізація);

розвитку творчих рис характеру, а саме: цілеспрямованості, ініціативності, допитливості, критичності розуму, самостійності, вимогливості наполегливості, винахідливості, оригінальності, готовності до впровадженого ризику, а також організованості, працелюбності, порядності, відповідальності тощо (вказані риси характеру мають формуватися як стійкі якості особистості, що визначають програму її поведінки, діяльності, активного творчого ставлення до себе, людей, праці, речей);

творчість самосвідомості, що виявляється у самопізнанні та адекватній самооцінці, самоорганізації саморегуляції та самовдосконаленні, емоційності саморегуляції в експериментальних ситуаціях (саме ці психічні здатності особистості перетворюють дитину на активного суб’єкта творчої діяльності та соціальної поведінки, який висуває власні цілі, ідеї, плани, програми тощо);

розвитку творчих якостей інтелекту Ї логічного, діалектичного та цілісного сприяння дійсності, спостережливості дослідника, творчої уяви і фантазії, інтуїції, уваги і пам’яті, що формуватиме вміння визначити і розв’язати життєві задачі, розробити творчі проекти тощо;

постійному зростанню потенціалу творчої діяльності Ї бажанню систематично здобувати нові знання у певній галузі, вмінню творчо їх використовувати, експериментувати, досліджувати, брати участь у вдосконаленні оточуючого середовища;

формуванню психічних якостей творчої особистості, її темпераменту, властивостей нервової системи (чутливості, емоційності, пластичності, працездатності) та відповідного до них доцільного індивідуального стилю діяльності і поведінки, в процесі чого використовується найкращі та коригуються слабкі (з точки зору вимог творчої діяльності якості нервової системи конкретної дитини та підлітка;

вихованню у дітей та підлітків здатності до творчого спілкування з діячами науки, техніки, культури, мистецтва із більш розвиненими однолітками, вмінню вести діалог, висловлювати свою думку письмово тощо.

Нині позашкілля Ї це той фундамент, на якому відбудовується система, що отримала назву позашкільна освіта.

У чому полягає принципова відмінність? Головне в тому, що це освіта, яка здійснюється так само, як інші ланки, відповідно до конкретних навчальних планів і освітніх програм. До того ж існують певні принципи, технології, які відрізняють її, урізноманітнюють форми і методи.

Про державне замовлення на здобуття дітьми позашкільної освіти, їх творче, інтелектуальне, духовне, моральне становлення свідчать законодавчі та нормативні акти, прийняті в нашій країні за останнє десятиріччя.

Одним із важливих завдань позакласної та позашкільної роботи вчителя є виявлення, розвиток і реалізації творчих здібностей обдарованої особистості.

У створенні певної системи роботи з дітьми та підлітками педагогам допомагає знання передумов формування обдарованої особистості: наявність від народження відповідних здібностей; наявність із раннього віку середовища, яке стимулює не тільки розвиток здібностей, а й активне самовираження; наявність і вдосконалення належних вольових та емоційних якостей; наполегливість, захоплення якоюсь ідеєю, уміння цінувати час, керувати собою; раннє систематичне тренування новаторського мислення; своєчасне залучення до самостійних експериментів з метою самоствердження.