Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. УРОК ЯК ОСНОВНА ФОРМА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1 Особливості і класифікація уроку англійської мови в початковій школі

1.2 Вимоги до уроку англійської мови в початковій школі

1.3 Нетрадиційні форми уроку англійської мови в початковій школі

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1 Планування уроків і підготовка вчителя до уроку англійської мови в початковій школі

2.2 Структура і типи уроку англійсько мови в початковій школі

2.3 Аналіз уроку англійської мови в початковій школі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Навчання іноземних мов в школі та дозвіллі є одним із пріоритетних напрямків модернізації освіти. Воно сприяє подоланню бар'єрів у використанні іноземної мови як засобу спілкування, створює умови для комунікативно-психологічної адаптації школярів до нового мовного світу.

В освіті кожен предмет шкільного навчання відіграє свою роль у формуванні особистості дитини та вихованні молодого покоління.

Як загальноосвітній навчальний предмет, іноземна мова має великий освітній, виховний і розвиваючий потенціал, робить свій внесок у вирішення завдань, поставлених перед школою.

Навчання іноземної мови в даний час розглядається під кутом зору вміння спілкуватися, навчання комунікативної діяльності. Учень, перш за все, отримує можливість користуватися на уроці мовою в її комунікативній функції, тому увагу методистів, вчених і вчителів направлено на пошук резервів для вдосконалення уроку іноземної мови, на підвищення дієвості, результативності, та підвищення якості навчання загалом.

Навчання іноземної мови - процес багатогранний, що включає в себе навчання всіх аспектів мови (фонетики, лексики, граматики) необхідних для формування мовної компетенції учнів.

Актуальність теми - ґрунтується на тому, що актуальність цієї теми не зменшується впродовж багатьох років, залишаючись значущою для теорії та практики вивчення іноземної мови.

Дослідженню особливостей проведення уроків з англійської мови різними засобами, в тому числі й в традиційній та нетрадиційній формі, приділялося, на жаль, не достатньо уваги. Передусім, це пов'язано із відсутністю достатнього комплексу наукових досліджень особливо для учнів в початковій школі.

Відповідна проблематика частково ставала предметом досліджень у роботах С. Ю. Ніколаєвої, Л. С. Панової, Т. В. Пукіна, А. А. Каретникової , Н. А. Горлової , В.С. Кукушкіна, Л. П. Владимирова, А. П. Панфілова , В. В. Плахотя, та інших мовознавців, педагогів.

До того ж, дослідження способів, методів і прийомів проведення уроків з англійської мови; вивчення процесу функціонального опанування лексики з врахуванням породження мовленнєвих закономірностей висловлювань; розробка нових типів та види вправ для навчання термінологічної лексики; визначення критеріїв й опис процедури відбору лексичних одиниць для формування словника-мінімуму є запорукою ефективного освоєння англійської мови в початковій школі.

Все вище перелічене обумовлює актуальність та необхідність теми даного дослідження.

Об'єкт дослідження: виступає урок англійської мови в початковій школі.

Предмет дослідження: методика організації та проведення уроку англійської мови в початковій школі.

Мета дослідження є дослідити особливості організації і проведення уроків англійської мови в початковій школі.

Завдання дослідження:

1. Визначити особливості і класифікацію уроку англійської мови в початковій школі;

2. Встанови вимоги до уроку англійської мови в початковій школі;

3. Дослідити нетрадиційні форми проведення уроку англійської мови в початковій школі;

4. Дослідити планування уроків і визначити підготовку до уроку англійської мови в початковій школі;

5. Визначити структуру та типи уроку англійської мови в початковій школі;

6. Проаналізувати урок англійської мови в початковій школі.



РОЗДІЛ 1. УРОК ЯК ОСНОВНА ФОРМА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1 Особливості і класифікація уроку англійської мови в початковій школі

Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок.

Урок -- форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Урок має такі особливості:

-- є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під час якого розв'язуються певні навчально-виховні завдання;

-- кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу;

-- на відміну від інших форм організації навчання є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок;

-- відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в певній логіці;

-- є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів;

-- спільна діяльність учителя й учнів, а також спілкування великої сталої групи учнів (класу) створює можливості для згуртування колективу дітей;

-- сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості (активності, самостійності, інтересу до знань), а також розумовому розпитку учнів .

У дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків залежно від ознак, узятих за основу. За способами проведення виділяють уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-диспути, уроки самостійної роботи учнів та ін. За етапами навчальної діяльності -- вступні уроки, уроки первинного ознайомлення з матеріалом, уроки формування понять, виведення законів і правил, уроки застосування знань на практиці, уроки повторення й узагальнення матеріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки.

Найбільш вдалою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (Б. Єсипов, М. Махмутов, В. Онищук). Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори пропонують різну кількість типів уроків. За класифікацією В. Онищука розрізняють такі типи:

1) урок засвоєння нових знань;

2) урок формування вмінь і навичок;

3) урок застосування знань, умінь і павичок;

4) урок узагальнення і систематизації знань;

5) урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок;

6) комбінований урок [13, с. 99-116].

1.2 Вимоги до уроку англійської мови в початковій школі

Основою побудови уроку іноземної мови є врахування всіх загальнодидактичних і методичних принципів навчання. Комунікативна спрямованість навчального процесу як найважливіший методичний принцип є головною умовою навчання англійської мови і полягає в тому, що засвоєний мовний матеріал реалізується в іншомовній комунікації. Учні зобов'язані усвідомлювати значення кожного мовного знака (слова, граматичної структури, інтонаційної моделі) у процесі мовного спілкування. Презентація, пояснення матеріалу і виправлення мають бути підпорядковані комунікативним цілям. Водночас учитель повинен сприяти тому, щоб спілкування англійською мовою на уроці переважало над повідомленням знань з їх осмисленням.

У природному спілкуванні співрозмовники дивляться дин на одного, так має бути і під час навчального спілкування. Бажано, щоб, виконуючи умовно-комунікативні і власне комунікативні вправи, учні сиділи колом або один напроти одного.

На уроці повинне домінувати лише одне завдання, решта - мають бути другорядними. Цим зумовлена вимога цілеспрямованості уроку - підпорядкованості кожного етапу розв'язанню основного навчального завдання. Наприклад, якщо основним завданням уроку є формування вміння будувати діалогічні висловлювання обсягом 6 - 8 реплік за структурною схемою «повідомлення - повідомлення + запитання - повідомлення», то розв'язанню цього завдання слід підпорядковувати мовленнєву розминку, обговорення прочитаного на уроці тексту, тренувальні вправи з новою граматичною структурною, лексикою, введеною на попередніх уроках.

Водночас на уроці англійської мови необхідно реалізувати важливу вимогу до уроку - виховну наповнюваність. Зміст текстів, характер ситуативних вправ мають сприяти вихованню в учнів працелюбства, товариськості, доброти та інших моральних якостей. Особистість учителя повинна стати для них визначальним виховним фактором.

Комунікативної спрямованості уроку, його виховного впливу на учнів досягають за належної мовленнєвої та розумової активності учнів протягом усього року. Учитель підтримує активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів за рахунок навчального матеріалу (інформаційного, змістовного), постановки комунікативних (проблемно-пошукових) завдань, зміни режимів роботи.

Учитель повинен уміти організовувати урок у такий спосіб, щоб на всіх його етапах індивідуальна робота з окремими учнями поєднувалась із фронтальною, парно, і груповою формами роботи у класі.

Успішність проведення уроку залежить від мотивованості навчально-комунікативної діяльності учнів. Учитель досягає її шляхом добирання цікавого матеріалу, який відповідає смакам і уподобанням учнів, використання прийомів роботи з навчальним матеріалом, створення життєвих комунікативних ситуацій, формулювання проблемних завдань. Матеріалом для уроку можуть слугувати не лише навчальні тексти із підручника, а й аутентичні тексти з лінгвокраїнознавчим змістом, тексти пісень, віршів, гумористичних оповідань. Перевагу слід надавати колективним формам роботи, навчальним та рольовим іграм.

Важливою вимогою успішної діяльності вчителя і учнів є сприятлива емоційна атмосфера класу, яку повинні забезпечувати всі аспекти уроку: педагогічний (відповідні організаційні й дидактичні умови), психологічний (оптимістичний настрій, доброзичливість, артистичність учителя), методичний (цікаві види роботи, їх новизна, доступність для учнів).

Урок потрібно будувати так, щоб кожний вид роботи, навіть якщо він цікавий для учнів, не був занадто тривалим, що позбавить його монотонності і забезпечить динамічність уроку. Вона не повинна бути самоціллю, а має допомагати підтримувати комунікативність, активність, цілеспрямованість тощо. Важливо дотримуватись цієї вимоги на початковому і середньому ступенях навчання, оскільки учні молодшого середнього шкільного віку прагнуть постійної зміни видів діяльності.

Формування лексико-граматичних навичок та мовленнєвих умінь вимагає інтенсивності навчальних дій успіх учнів класу. Учителю слід удаватись до різних способів інтенсифікації навчально-мовленнєвої діяльності учнів, щоб раціонально заповнити навчальний час.

Важливою вимогою до уроку є також ведення його англійською мовою. Учитель повинен користуватись точно дібраним мовним матеріалом. Повторення його на кожному уроці забезпечить для учнів зрозумілість матеріалу. Із цією метою учитель може скористатися наочністю, жестами, призначити перекладача - найбільш здібного учня. Від учнів слід вимагати послуговування англійською мовою як засобом спілкування і під час виконання вправ, і у природних ситуаціях (пояснити причини відсутності учня, запізнення на урок тощо). Наполегливість учителя у дотриманні іншомовного режиму спілкування протягом 45 хвилин сприяє розвиткові в учнів навичок та вмінь аудіювання, правильному ставленню їх до уроку англійської мови як до години природного спілкування [14, с. 261-264].

Мовленнєва спрямованість уроку іноземної мови.

Визначення мовленнєвої діяльності як основного об'єкта навчання передбачає формування чотирьох видів цієї діяльності - слухання, говоріння, читання, письма на уроці іноземної мови. Для досягнення таких цілей необхідна, по-перше, практична орієнтація уроку, тобто переважання вправляння у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожен урок повинен мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. По-друге, мовленнєва спрямованість уроку означає комунікативний характер вправляння. Такі вправи як повторення за вчителем, переклад, складання речень за зразком, переказ тексту і т.п. мають бути також підпорядковані комунікативним цілям. Комунікативне вправляння - це завжди мовленнєва діяльність в нових ситуаціях з певною метою. Виконуючи комунікативну вправу, учень вирішує поставлене учителем розумово-мовленнєве завдання, його мовлення пов'язане з конкретною природною або створеною штучно ситуацією спілкування.

Комунікативна атмосфера повинна пронизувати весь урок, починаючи з повідомлення вчителем завдань уроку ("Сьогодні ми поговоримо про те, як можна відпочити на канікулах, прочитаємо казку, навчимося виражати прохання англійською мовою ї закінчуючи підсумком уроку, коли вчитель оцінює роботу учнів, наголошуючи на їх досягненнях саме в оволодінні комунікацією [5,20].

Комплексність уроку іноземної мови.

Ця особливість уроку зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного. Отже на уроці іноземної мови всі аспекти мови - фонетичний, лексичний. граматичний - вивчаються взаємопов'язане, взаємозумовленим є й навчання видів мовленнєвої діяльності. Так, кожна доза мовного матеріалу повинна опрацьовуватись в усіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачити вправи у вживанні та розумінні цього явища в усіх видах мовленнєвої діяльності засвоєння структури пасивного граматичного мінімуму необхідна практика в читанні чи аудіюванні. Це проте не означає, що на уроці в однаковій мірі розвиваються всі види мовленнєвої діяльності. Один чи два з них будуть переважати над іншими[7].

1.3 Нетрадиційні форми уроку англійської мови в початковій школі

Нетрадиційні форми уроку англійської мови реалізуються, як правило, після вивчення будь-якої теми чи кілька тем, виконуючи функції навчального контролю. Такі уроки проходять в незвичайній, нетрадиційних умовах. Подібна зміна звичної обстановки доцільна, оскільки вона створює атмосферу свята при підведенні підсумків зробленого, знімає психічний бар'єр, що виникає в традиційних умовах через боязнь зробити помилку. Нетрадиційні форми уроку англійської мови здійснюються за обов'язкової участі всіх учнів групи / класу, а також реалізуються з неодмінним використанням слухової і зорової наочності. На таких уроках вдається досягти самих різних цілей методичного, педагогічного і психологічного характеру, які можна підсумувати таким чином:

- здійснюється контроль знань, навичок і вмінь учнів з певної теми;

- забезпечується ділова, робоча атмосфера, серйозне ставлення учнів до уроку;

- передбачається мінімальне долі уроці вчителя[18, с.46].

До основних видів нетрадиційних форм уроків англійської мови можна віднести наступні:

- інтернет урок;

- відео-урок;

- інтегрований урок;

- урок-проект;

- урок-ескурсія;

- урок-свято;

- урок-інтерв'ю;

- урок-мюзикл;

- урок-гра[22, с. 19].

Підводячи підсумок, можна сказати, що нетрадиційний урок - органічне поєднання освіти, розвитку та виховання. Нетрадиційні уроки подобаються дітям, тому що вони творчі і незвичайні, а саме головне - ефективні. Але не слід занадто часто проводити нетрадиційні уроки, тому що вони стануть традиційними і рівень ефективності знизиться[1, с. 187].

Інтернет володіє колосальними інформаційними можливостями і не менш вразливими послугами. Не дивно, що і вчителі іноземної мови по достоїнству оцінили потенціал глобальної мережі інтернет. Але, перш за все, необхідно пам'ятати про дидактичні завдання, особливості пізнавальної діяльності учнів, обумовленими певними цілями освіти. Інтернет з усіма своїми ресурсами - засіб реалізації цих цілей і завдань [17].

Тому, перш за все, слід визначити, для вирішення яких дидактичних завдань в практиці навчання іноземної мови можуть виявитися корисними ресурси і послуги, яка представляє всесвітня мережа.

Інтернет створює унікальні можливості для вивчення іноземної мови, користуючись автентичними текстами, спілкуватися з носіями мови, тобто він створює природне мовне середовище.

Спочатку згадаємо особливості предмета "іноземна мова". Основна мета - формування комунікативної компетенції, яка передбачає формування здатності до міжкультурної взаємодії. У наш час саме ця мета є найбільш затребуваною учнями.

Слід мати на увазі ще одну особливість предмета "іноземна мова". Навчати мовленнєвої діяльності можна лише в спілкуванні, живому спілкуванні.

Готуючись до чергового уроку, вчителю важливо мати на увазі дидактичні властивості і функції кожного з засобів навчання, чітко уявляючи собі, для вирішення якої методичної задачі той чи інший засіб навчання може виявитися найбільш ефективним.

Якщо мати на увазі предмет нашого обговорення - інтернет, то також важливо визначити, з якою метою ми збираємося використовувати його можливості і ресурси. Наприклад:

- для включення матеріалів мережі в зміст уроку;

- для самостійного пошуку інформації учнів в рамках роботи над проектом;

- для ліквідації прогалин у знаннях;

Використовуючи інформаційні ресурси мережі інтернет, можна, інтегруючи їх у навчальний процес, більш ефективно вирішувати цілий ряд дидактичних завдань на уроці:

- удосконалювати вміння аудіювання на основі автентичних звукових текстів мережі інтернет;

- поповнювати словниковий запас, як активної, так і пасивної лексикою сучасної мови;

- формувати стійку мотивацію іншомовної діяльності.

Включення матеріалів мережі в зміст уроку дозволяє учням краще зрозуміти життя на нашій планеті, брати участь у спільних дослідницьких, наукових і творчих проектах, розвивати допитливість і майстерність[16].

Навчати іноземної мови - це значить навчати спілкуванню, передачі та сприйняття інформації.

Найбільш повно можливості інтернету розкриваються при використанні його безпосередньо в шкільній аудиторії. Ідеальними умовами для такої роботи є наявність комп'ютерного класу з підключенням до інтернету.

Використання інтернету на занятті не повинно являти собою самоціль.
Для того щоб правильно визначити місце і роль Інтернету у навчанні мови, перш за все, необхідно знайти для себе чіткі відповіді на питання: для кого, для чого, коли, в якому обсязі він повинен використовуватися.
Немає великого сенсу в застосуванні інтернету на самому початковому етапі навчання мови. У цей період велика роль тренувальних вправ. У цьому сенсі інтернет не надає будь-яких нових можливостей у порівнянні з підручником. У курсах для початківців вправи на закріплення граматики і лексики цілком традиційні: символи вправи, тексти з пропусками і т.д. Власне кажучи, це звичайнісінькі вправи, різниця полягає в тому, що учні бачать їх не на папері, а на моніторі. Щоправда, позитивний момент у виконанні цього виду завдання полягає в тому, що в багатьох випадках можна відразу дізнатися, чи правильно виконаний той або інша вправа. Однак на запитання «Чому це неправильно і як буде правильно?» Повинен відповідати вчитель[6].

Як нетрадиційна форма уроку англійської мови відео-урок спрямований на опанування комунікативною компетенцією англійською мовою, при цьому в країні мови не перебуваючи. В такому випадку важливим завданням вчителя є створення на уроці іноземної мови уявних і реальних ситуацій спілкування з використанням різних прийомів роботи.

Використання відео на нетрадиційних формах уроку англійської мови сприяє реалізації найважливішої вимоги комунікативної методики - процес оволодіння мовою представити в якості осягнення іншомовної живої культури [23, с. 22].

Опанувати комунікативні компетенції англійською мовою, не перебуваючи в країні мови, що вивчається, справа дуже важка. Тому важливим завданням вчителя є створення реальних і уявних ситуацій спілкування на уроці іноземної мови з використанням різних прийомів роботи.

Не менш важливим вважається залучення школярів до культурних цінностей народу - носія мови. У цих цілях велике значення мають автентичні матеріали, в тому числі відеофільми.

Їх використання сприяє реалізації найважливішого вимоги комунікативної методики - представити процес оволодіння мовою як осягнення живої іншомовної культури; індивідуалізації навчання і розвитку і вмотивованості мовленнєвої діяльності учнів.

Ще однією перевагою відеофільму є його емоційний вплив на учнів. Тому увага повинна бути спрямована на формування у школярів особистісного ставлення до побаченого. Використання відеофільму допомагає також розвитку різних сторін психічної діяльності учнів, і перш за все уваги і пам'яті. Під час перегляду в класі виникає атмосфера спільної пізнавальної діяльності. У цих умовах навіть неуважний учень стає уважним. Для того, щоб зрозуміти зміст фільму, школярам необхідно докласти певних зусиль. Так, мимовільна увага переходить в довільне, його інтенсивність впливає на процес запам'ятовування. Використання різних каналів надходження інформації (слухове, зорове, моторне сприйняття) позитивно впливає на міцність фіксації країнознавчого та мовного матеріалу.

Формування комунікативної компетенції як мети навчання іноземних мов у загальноосвітній школі, природно, досягається в процесі активної мовленнєвої діяльності учнів, яку організує вчитель на уроці.

Але як сформувати стійку позитивну мотивацію учнів щодо іноземної мови, щоб добитися найбільш оптимального засвоєння його базового рівня у звичайній загальноосвітній школі, де на відміну від спеціалізованих шкіл, ліцеїв і гімназій на вивчення іноземної мови відводиться менше годин.

Існує, безумовно, безліч нестандартних форм роботи вчителя, активізують увагу, а значить, і інтерес школярів до іноземної мови. Однією з них я вважаю роботу над фільмом, яку успішно практикую вже кілька років. Це ефективна форма навчальної діяльності, яка не тільки активізує увагу хлопців, але і сприяє вдосконаленню їх навичок аудіювання і говоріння, так як зорова опора звучного з екрану іншомовного звукового ряду допомагає більш повному і точному розумінню його сенсу.

Інтерес до фільму підвищує інтерес дітей до англійської мови, що підтверджує їх очевидне прагнення стати активними учасниками модельованих вчителем умовно-мовленнєвих ситуацій, спрямованих на виконання різних граматичних вправ комунікативної орієнтації для відпрацювання у мові учнів досліджуваних явищ англійської мови [2,3].

Таким чином, психологічні особливості впливу навчальних відеофільмів на учнів сприяє інтенсифікації навчального процесу і створює сприятливі умови для формування комунікативної компетенції учнів. Практика показує, що відео-уроки є ефективною формою навчання [4].

Наступною нестандартною формою є інтегрований урок з англійської мови в початковій школі. У сучасних умовах навчання іноземної мови в середній школі все більш гостру необхідність набувають постановка і вирішення важливих загальнодидактичних, педагогічних і методичних завдань, що мають на меті розширити загальноосвітній кругозір учнів, прищепити їм прагнення оволодіти знаннями ширше обов'язкових програм. Одним із шляхів вирішення цих завдань є інтеграція навчальних дисциплін у процесі навчання іноземної мови. Міжпредметна інтеграція дає можливість систематизувати і узагальнювати знання учнів по суміжних навчальних предметів.

Дослідження показують, що підвищення освітнього рівня навчання за допомогою міжпредметної інтеграції посилює його виховують функції. Особливо помітно це проявляється в галузі гуманітарних предметів. Крім того, науки гуманітарного циклу ставлять предмет для розмови, привід для комунікації. Література грає велику роль в естетичному розвитку учнів. Тексти художніх творів є найважливішим засобом прилучення учнів до культури країни досліджуваної мови.

Багатий матеріал для організації зацікавленого іншомовного спілкування дає література. Найбільш необхідна зв'язок "Читання та іноземна мова" при вивченні основних досягнень світової та вітчизняної літератури. На уроках читання учні знайомляться з творами зарубіжних і вітчизняних авторів. Знання про видатних представників літератури країни мови, що вивчається, про конкретних творах купуються в процесі читання. Предмети гуманітарного циклу звернені до особистості людини, її духовним і моральним цінностям. Використання інтеграції формує художні смаки учнів, уміння правильно розуміти й цінувати твори мистецтва.

Основними цілями інтеграції іноземної мови з гуманітарними дисциплінами є: вдосконалення комунікативно-пізнавальних умінь, спрямованих на систематизацію та поглиблення знань, і обмін цими знаннями в умовах іншомовного мовленнєвого спілкування; подальший розвиток і вдосконалення естетичного смаку учнів. Мова виступає як засіб збереження і передачі від покоління до покоління всіх знань, не тільки лінгвістичних. Тому іноземну мову в школі інтегрує з усіма іншими навчальними предметами. З допомогою ІЄ учень може привласнювати знання з області історії і літератури, природознавства і техніки, з усіх сфер практичної діяльності та мистецтва.

Слідом за методистами І.Л. Бім і М.З. Біболетова можна стверджувати, що навчання іноземної мови в «інтегрованому» складі орієнтоване на різнобічний розвиток учнів, їх загальна освіта та виховання (що досягається за рахунок об'єднання виховних, освітніх і розвиваючих можливостей різних навчальних предметів); допомагає формувати в учнів більш цілісну картину світу, в якому є засобом пізнання і спілкування.

У результаті розширення кола знань створюється можливість для формування та розвитку більш широких і різноманітних інтересів учнів, їх нахилів та здібностей. Це набуває особливої ??значущості у старших профільних класах. ІЄ покликаний готувати учнів до участі в міжкультурному спілкуванні з суспільно-політичної та профільно-орієнтованої тематики. На таких уроках вирішуються виховні, навчальні та розвиваючі завдання:

- придбання нових знань;

- розвиток здатності до розподілу уваги, здогаду на основі зорової наочності та контексту, узагальнення фактів і формулювання висновків з прочитаного і почутого;

- формування умінь і навичок читання, аудіювання, говоріння (в тому числі спонтанного) і листи з даної теми з використанням продуктивної граматики, включаючи інфінітивні звороти і умовні пропозиції II і III типів.

Бінарна форма уроку дозволила нам:

- посилити прикладну значимість іноземної мови як засобу для розширення загального кругозору;

- підвести нашого учня до усвідомлення важливості обраної ним професії;

- сприяти вихованню в ньому потреби в практичному застосуванні ІЄ у майбутній професійній діяльності [21].

Ще одна форма - урок-проект.

Наступною нестандартною формою є урок-проект з англійської мови. Як нетрадиційна форма уроку, проектна методика відрізняється при роботі над проектом кооперативним характером виконання завдань, що здійснюється при цьому, креативно-орієнтованим учнем. За виконання кожного завдання по розробці проекту дана форма передбачає високий рівень колективної та індивідуальної відповідальності [9, с. 187].

Метод проектів набуває останнім часом все більше прихильників. Він спрямований на те, що б розвинути активне самостійне мислення дитини і навчити його не просто запам'ятовувати і відтворювати знання, які дає йому школа, а вміти застосовувати їх на практиці.

Проектна методика відрізняється кооперативним характером виконання завдань під час роботи над проектом, діяльність, яка при цьому здійснюється, є за своєю суттю креативної та орієнтованої на особистість учня. Вона передбачає високий рівень індивідуальної та колективної відповідальності за виконання кожного завдання з розробки проекту. Спільна робота групи учнів над проектом невіддільна від активного комунікативної взаємодії учнів. Проектна методика є однією з форм організації дослідницької пізнавальної діяльності, в якій учні займають активну суб'єктивну позицію. Тема проекту може бути пов'язана з однієї предметної областю чи носити міждисциплінарний характер. При підборі теми проекту вчитель повинен орієнтуватися на інтереси і потреби учнів, їхні можливості і особисту значимість майбутньої роботи, практичну значущість результату роботи над проектом. Виконаний проект може бути представлений в самих різних формах: стаття, рекомендації, альбом, колаж і багато інших. Різноманітні і форми презентації проекту: доповідь, конференція, конкурс, свято, вистава. Головним результатом роботи над проектом будуть актуалізація наявних і придбання нових знань, навичок та вмінь і їх творче застосування в нових умовах.

Робота над проектом здійснюється в кілька етапів і зазвичай виходить за рамки навчальної діяльності на уроках: вибір теми чи проблеми проекту; формування групи виконавців; розробка плану роботи над проектом, визначення строків; розподіл завдань серед учнів; виконання завдань, обговорення в групі результатів виконання кожного завдання; оформлення спільного результату; звіт за проектом; оцінка виконання проекту.

Робота по проектній методиці вимагає від учнів високого рівня самостійності пошукової діяльності, координації своїх дій, активного дослідницького, виконавської та комунікативної взаємодії. Роль вчителя полягає в підготовці учнів до роботи над проектом, виборі теми, у наданні допомоги учням при плануванні роботи, в поточному контролі і консультуванні учнів у процесі виконання проекту на правах співучасника [18].

Отже, основна ідея методу проектів полягає в тому, щоб перенести акцент з різного виду вправ на активну розумову діяльність учнів у ході спільної творчої роботи. Урок-проект формує вміння самостійної роботи. Головною особливістю уроку-проекту є доступність теми і можливість її варіювання.

Урок-екскурсія, як нетрадиційна форма уроку англійської мови, з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, допомагає познайомитися з прекрасними історичними, ландшафтами та культурними пам'ятками, традиціями.

Структура проведення уроку нетрадиційної форми у вигляді уроку-екскурсії:

1. повідомляється учням тема екскурсії і пропонується про її зміст здогадатися;

2. після цього - вводиться нова лексика, яка для розуміння покладеної в основу уроку презентації, необхідна. Вводиться нова лексика перед початком нетрадиційної форми уроку. Окрім того, пропонуються питання, на які учням після закінчення екскурсії належить відповісти.

3. перегляд презентації.

4. за змістом побаченого учні відповідають на запитання вчителя.

5. вчитель із завданнями пропонує тест [3, с. 8].

У наш час, коли все ширше і ширше розвиваються зв'язки між різними країнами і народами, ознайомлення з українською національною культурою стає необхідним елементом процесу навчання іноземної мови. Учень повинен вміти провести екскурсію по місту, розповісти іноземним гостям про самобутність української культури. Принцип діалогу культур передбачає використання культурного матеріалу про рідну країну, який дозволяє розвивати культуру уявлення рідної країни, а також формувати уявлення про культуру країн, що вивчається. Вчителі, усвідомлюючи стимулюючу силу країнознавчої та культурологічної мотивації, прагнуть розвивати в учнів пізнавальні потреби шляхом нетрадиційного проведення уроку [23, с.56-59].

Ефективною і продуктивною формою навчання є урок-спектакль. Використання художніх творів зарубіжної літератури на уроках іноземної мови вдосконалює вимовні навички учнів, забезпечує створення комунікативної, пізнавальної та естетичної мотивації. Підготовка вистави - творча робота, яка сприяє виробленню навичок мовного спілкування дітей та розкриття їх індивідуальних творчих здібностей.

Такий вид роботи активізує розумову і мовленнєву діяльність учнів, розвиває їх інтерес до літератури, служить кращому засвоєнню культури країни досліджуваної мови, а також поглиблює знання мови, оскільки при цьому відбувається процес запам'ятовування лексики. Поряд з формуванням активного словника школярів формується так званий пасивно-потенційний словник. І важливо, що учні отримують задоволення від такого виду роботи [10, с.23-24]. урок англійський мовленнєвий комплексність

Вельми цікавою та плідною формою проведення уроків є урок-свято. Ця форма уроку розширює знання учнів про традиції та звичаї, що існують в англомовних країнах і розвиває у школярів здатності до іншомовного спілкування, що дозволяють брати участь у різних ситуаціях міжкультурної комунікації [8, с.137-139].

Ще одна форма - урок-інтерв'ю.

Навряд чи варто доводити, що найбільш надійним свідченням освоєння досліджуваного мови є здатність учнів вести бесіду по конкретній темі. У даному випадку доцільно проводити урок-інтерв'ю. Урок-інтерв'ю - це своєрідний діалог з обміну інформацією. На такому уроці, як правило, учні опановують певною кількістю частотних кліше і користуються ними в автоматичному режимі. Оптимальне поєднання структурної повторюваності забезпечує міцність і свідомість засвоєння.

У залежності від поставлених завдань тема уроку може включати окремі підтеми. Наприклад: "Вільний час", "Плани на майбутнє", "Біографія" і т.д.

У всіх цих випадках ми маємо справу з обміном значущою інформацією. Однак при роботі з такими темами, як "Моя школа" або "Моє місто", рівноправний діалог втрачає сенс, оскільки партнерам немає чого обмінюватися інформацією. Комунікація набуває суто формальний характер. У такій ситуації логічно вдатися до елементами рольового діалогу. При цьому один з партнерів продовжує залишатися самим собою, тобто російським школярем, тоді як другий повинен зіграти роль його зарубіжного однолітка. Така форма уроку вимагає ретельної підготовки. Учні самостійно працюють над завданням за рекомендованою вчителем країнознавчої літературі, готують питання, на які хочуть отримати відповіді.

Підготовка і проведення уроку подібного типу стимулює учнів до подальшого вивчення іноземної мови, сприяє поглибленню знань в результаті роботи з різними джерелами, а також розширює кругозір[23].

Урок-мюзикл сприяє розвитку соціокультурної компетенції та ознайомленню з культурами англомовних країн. Методичні переваги пісенної творчості в навчанні іноземної мови очевидні. Відомо, що в Древній Греції багато текстів розучувалися співом, а в багатьох школах Франції це практикується зараз. Теж можна сказати і про Індію, де в даний час у початковій школі абетку й арифметику вивчають співом. Урок-мюзикл сприяє естетичному та моральному вихованню школярів, більш повно розкриває творчі здібності кожного учня. Завдяки співу мюзиклу на уроці створюється сприятливий психологічний клімат, знижується втома, активізується мовна діяльність. У багатьох випадках він служить і розрядкою, що знижує напругу і відновлює працездатність учнів [7, с. 14-15].

Як нетрадиційна форма уроку урок-гра є досить цікавим і плідним видом уроку. Нетрадиційні форми уроку англійської мови у вигляді гри можуть проходити у вигляді наступних ігор:

1) дидактична гра;

2) ділова гра, час якої може займати кілька занять або весь урок;

3) гра логічна;

4) інсценування (рольові ігри на уроці);

5) організація навчального процесу з використанням ігрових завдань (урок-конкурс, урок-змагання, урок-КВК, урок-подорож);

6) ігрова організація навчального процесу з використанням завдань, які зазвичай пропонуються на традиційному уроці [11, с. 11].

Окрім того, до нетрадиційних форм відносять і організацію міні-спектаклю, як захоплюючої гри, за допомогою іноземної мови.



РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

2.1 Планування уроків і підготовка вчителя до уроку англійської мови в початковій школі

Ефективність уроку залежить переважно від його планування. Готуючись до уроку, учитель повинен логічно вписати його у комплекс уроків певного циклу. Для цього він складає на початку навчального року календарно-тематичний план уроків англійської мови на один, інколи на два семестри. План пишуть згідно з навчальною програмою та наявними засобами навчання, відповідно до типового навчального плану школи, у якому визначено кількість годин іноземної мови у певному класі на 1 тиждень. Календарно-тематичний план вчителя має відображати № уроку, дату його проведення, тематику ситуативного спілкування, лінгвістичні компетенції (фонетичну, лексичну, граматичну), мовленнєві компетенції (аудіювання, говоріння, читання, письмо), домашнє завдання.

Плануючи урок, учитель повинен визначити його цілі і тип, проаналізувати зміст навчального матеріалу, продумати етапи роботи з ним і способи переходу від попереднього етапу до наступного, розподілити час поетапно, дібрати необідні вправи та завдання. Педагогу потрібно аналізувати плани уроків за минулі роки, щоб удосконалювати набутий досвід, а також враховувати нові досягнення методики, позитивний досвід колег.

Після цього вчитель має скласти план-конспект уроку, в якому він спочатку констатує цілі: практичну - формувати або вдосконалювати певні навички, вміння; освітню - ознайомити учнів з творчістю письменника, новим жанром тексту, граматичною категорією; розвивальну - подати учням нову інформацію, розвинути логічне мислення, навички самостійної роботи, соціальні вміння; виховну - виховувати товариськість, любов до рідної школи тощо.

План-конспект уроку повинен містити також мовний, текстовий, тематичний матеріал, який потрібно подавати або тренувати на уроці, навички та вміння видів мовленнєвої діяльності, які будуть формуватись або вдосконалюватись на уроці, методичні прийоми, вправи, режими роботи.

Після визначення цих складових уроку учитель у план-конспекті має детально викласти хід уроку, або сценарій з усіма інструкціями англійською мовою. Для цього йому потрібно окреслити кожний етап і підетап, вказати номер вправи, текст, який використає, спосіб у який він це зробить, режими і послідовність роботи. Якщо це індивідуальна-групова робота, педагогу слід передбачити, що буде робити кожен учень і як це контролювати.

Під час планування уроку вчитель особливо ретельно повинен продумати його початковий етап. Яскравість, оригінальність, невимушеність введе учнів в атмосферу іншомовного спілкування, що сприятиме успіху всього уроку і психологічному настрою класу. Учителеві часто починають урок стереотипно: з'ясовування дати, прізвищ відсутніх учнів, бесіда про погоду, через що в дітей зникає бажання іти на урок англійської мови. Педагогу необхідно викликати в учнів інтерес до того, що відбуватиметься на уроці (наприклад, почати урок з короткого гумористичного оповідання, вірша, пісні, обговорення важливої події в житті класу, бесіди з теми, що вивчають) [14,с. 264-266].

Підготовка вчителя до уроку передбачає:

1. Ознайомлення з орієнтовним планом і з тим його розділом, який стосується запланованого уроку. Ознайомлення з навчальним матеріалом, призначеним для даного класу.

2. Вивчення поурочного плану і методичних вказівок до нього з метою ознайомлення із зразком уроку, його структурою і прийомами навчальної роботи.

3. Аналіз своєї роботи на попередньому уроці з метою уточнення рівня володіння навчальним матеріалом з аудіювання, говоріння і читання, типових помилок і недоліків у мовній підготовці учнів.

4. Уточнення чергових кроків за усіма програмами з аудіювання, говоріння і читання, які виносяться на запланований урок, з урахуванням досягнутого рівня мовної підготовки учнів і типових помилок, які вони допускють в усному мовленні, під час читання і в письмових вправах.

5. Уточнення, доповнення й корективи, що вносяться в орієнтовний поурочний план, і в разі потреби розробка свого варіанта розгорнутого плану (конспекту) уроку на основі аналізу навчального процесу в своїй групі. Деталізація плану (конспекту) уроку залежить від досвіду й кваліфікації вчителя. Якщо вчитель досвідчений, то конспект може бути менш детальним і мати вигляд плану.

6. Розробку форм і способів виховного впливу на учнів на уроці засобами англійської мови і добір засобів їх реалізації в умовах даного уроку.

7. Добір навчальних матеріалів і технічних засобів навчання відповідно до нового варіанта план уроку. Для цього використовують посібники, що входять до складу навчального комплексу.

8. Ознайомлення із змістом дібраних навчальних матеріалів і з технічними засобами навчання і підготовка до використання їх на уроці (вивчення грамзаписів, сценарного діафільмів, текстів діафільмів і кінофільмів і т. ін.; підготовка списку невідомих слів, засобів унаочнення тощо) [19, с. 163-164].

2.2 Структура і типи уроку англійсько мови в початковій школі

Традиційна схема уроку, яка передбачає опитування, пояснення, закріплення нового матеріалу, не відповідає сучасному уявленню про сутність навчання іноземної мови. Однак, урізноманітнюючи побудову уроку, не слід перетворювати його на набір цікавих, але логічно не пов'язаних один з одним видів роботи .Уроки повинні мати логічну структуру, мету і завдання. Структура уроку має бути підпорядкованою основній комунікативній (практичній) меті, мовному та текстовому матаріалу.

Композиція уроку іноземної мови передбачає зовнішню структуру (початок, основа і завершальна частина уроку) і внутрішню, зумовлену етапами розв'язання практичних завдань навчання мовленнєвої діяльності.

Завданнями вчителя на початку уроку є створення організаційних передумав діяльності (перевірка готовності учнів до роботи, наявності необхідних навчальних матеріалів тощо), організація класу до роботи, забезпечення іншомовної атмосфери, налаштування артикуляційного апарату. На цьому етапі слід застосовувати відомі учням мовний матеріал і види мовленнєвої діяльності, передбачити окремі елементи підготовчих дій щодо наступного виду діяльності.

На основному етапі уроку розв'язуються заплановані практичні завдання (ознайомлення із новими мовними матеріалом, відпрацювання алгоритмів дій, здійснення комунікативної діяльності у поєднанні з навчальною, ігровою, трудовою, художньо-естетичному спілкуванні слід пам'ятати про необхідність зміни режимів роботи, інтеграцію нового матеріалу до наявного досліду школярів, підтримку емоційного позитивної атмосфери уроку.

На завершальному етапі уроку слід передбачити такі види роботи, які б дали змогу продемонструвати результати діяльності та обговорити їх, зняти емоційну напругу учнів за інтенсивної розумової діяльності на попередньому етапі. Для цього варто запропонувати учням розважальні ігри, драматизації, змагання, конкурси. Вчитель обов'язково повинен провести інструктаж та коментар щодо домашнього завдання, перевірити розуміння учнями алгоритму самостійної роботи вдома, наявність запису завдання у щоденнику чи зошиті.

Труднощі навчання іноземної мови пов'язані з тим, що без наявності мовних автоматизмів (навичок) вільно оволодіти нею неможливо. Поєднання слів у речення, речень у висловлювання повинно відбуватись швидко, без участі довільної уваги.

Навчальний процес має містити тренувальний (підготовчий) і мовленнєвий компоненти діяльності учнів. Разом із вправами, які націлені на навчання самостійного висловлювання, його поступове ускладнення, слід виконувати вправи, у яких учні багаторазово повторюють мовні зразки, здійснюючи операції підстановки, трансформації, детермінованого вибору мовних одиниць. Таке розуміння логіки навчального процесу покладено в основу класифікації уроків. Так, залежно від етапу формування мовленнєвого вміння розрізняють такі типи уроків:

- уроки формування мовленнєвих навичок: діяльність учнів під керівництвом учителя спрямована переважно на оперування заданими мовними засобами у вузькому контексті певної ситуації. На них виконують тренувальні (умовно-комунікативні) вправи;

- уроки розвитку мовленнєвих умінь: діяльність учнів під керівництвом учителя скерована, як правило, на зміст мовлення стосовно теми у розгорнутому контексті монологічного висловлювання або бесіди, тексту для читання (аудіювання) (комунікативні вправи).

Виокремлюють також уроки змішаного типу, під час яких учні набувають навичок оперування мовними матеріалом (наприклад, автоматизація граматичних структур в умовно-комунікативних вправах) і виконують навчальні дії, спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь (наприклад, побудова висловлювань на розмовну тему на засвоєному лексичному матеріалі).

Правильне планування уроків, точний добір ефективних і методично адекватних вправ та способів їх виконання, визначення послідовності етапів уроку, їх логічний взаємозв'язок вимагають від учителя постійної творчої активності, глибокого аналізу матеріалу уроку, передбачення труднощів його засвоєння [14,с. 266-268].



Таблиця 2.2 Структура уроку

Частини уроку	Компоненти уроку	Постійні компоненти	Змінні компоненти
І	Початок уроку Організаційний момент Мовленнєва/фонетична зарядка	+ +
ІІ	Основна частина уроку Подача нового матеріалу Тренування в мовленні Практика в мовленні Систематизація вивченого Контроль навичок та вмінь: - поточний - тематичний, підсумковий		+ + + + +
ІІІ	Заключна частина уроку Повідомлення домашнього завдання Підбиття підсумків уроку	+ +

2.3 Аналіз уроку англійської мови в початковій школі

Педагогічну та методичну майстерність учителя, його психологічну культуру відображає уміння проаналізувати власний урок і колеги. Воно сприяє його професійному зростанню, накопиченню колективного позитивного досвіду.

Аналіз уроку можна здійснювати у загально педагогічному плані (стосується виховання, освіти, розвитку особистості); методичному (щодо методичного аспекту уроку) та психологічному (характеристика психологічних критеріїв діяльності учнів і вчителя). Педагог повинен уміти за цими аспектами проаналізувати майбутній урок на етапі планування, тобто здійснити випереджувальний аналіз. Після цього він має аналізувати урок у процесі його проведення - поточний аналіз, тобто розглядати конкретні учбові ситуації, перебудовувати урок відповідно до них. По закінчені уроку учителю потрібно провести ретроспективний аналіз - аналіз проведеного уроку, щоб співвіднести запланований урок із реальним, визнати його позитивні аспекти та недоліки, знати їх причини у своїй діяльності та діяльності учнів врахувати у подальшому планувальні уроків. Це забезпечить успішність кожного наступного уроку.

Постійна діяльність учителя, пов'язана з випереджальним, поточним і ретроспективним аналізом власних уроків, розвиває у нього вміння на високому рівні аналізувати урок колеги. Здійснюючи аналіз педагогічного, методичного і психологічного планів уроку, учитель тактовно і доброзичливо спочатку говорить про позитивний досвід колеги, можливості використати певні його прийоми в практиці інших учителів, дає поради щодо подальшого удосконалення уроку.

Аналізу підлягають такі елементи навчально-виховного процесу : а)суб'єкти навчальної діяльності (учитель - учень : їх психологічні характеристики); б) діяльність кожного суб'єкта (мовленнєві дії вчителя - мовленнєві дії учнів); в) співпраця вчителя з учнями на уроці (стиль педагогічного спілкування, способи навчальної взаємодії, режими роботи). Аналіз уроку є основним інструментом здійснення саморегуляції, самоконтролю та самовдосконалення учителя англійської мови [14,с. 268-269].

Аналіз уроку іноземної мови вимагає як всебічних знань про урок, так і спеціальних умінь його спостереження та оцінювання. Складність аналізу уроку полягає не тільки в багатоплановості останнього, але й у специфічності окремих його компонентів і типів. Проте існують певні характеристики, які є обов'язковими для кожного уроку іноземної мови. Це насамперед відповідність конкретного уроку основним вимогам до уроку іноземної мови, зумовленим специфікою цілей, змісту і технології навчання саме цього предмета в середніх навчальних закладах. Реалізація вчителем саме цих вимог повинна стати об'єктом загального аналізу уроку іноземної мови, метою якого є цілісна оцінка уроку через призму його особливостей, в однаковій мірі притаманних усім типам уроків. До таких вимог відносяться:

- цілеспрямованість уроку,

- структурна цілісність і змістовність уроку,

- активність учнів на уроці,

- відповідність мовленнєвої поведінки вчителя цілям, змісту та умовам навчання, результативність уроку.

З урахуванням сказаного можна запропонувати схеми загального та поглибленого аналізу уроку іноземної мови, складовими частинами яких виступають основні вимоги до уроку іноземної мови.

Схема загального аналізу уроку

I. Цілеспрямованість уроку.

1. Визначити тему уроку, місце уроку в тематичному циклі, тип уроку.

2. Назвати цілі уроку: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі.

3. Встановити відповідність поставлених цілей типу уроку та його місцю в тематичному циклі уроків.

II. Структура та зміст уроку.

1. Зафіксувати етапи уроку в їх послідовності.

2. Встановити відповідність прийомів навчання основним цілям уроку.

3. Оцінити раціональність співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ.

4. Назвати допоміжні засоби навчання, що використовувались, оцінити їх доцільність та ефективність.

5. Визначити розвиваючу, виховну, освітню цінність мовленнєвого матеріалу уроку і вправ, їх відповідність віковим інтересам учнів.

III. Активність учнів на уроці.

1. Визначити основні форми взаємодії вчителя та учнів на уроці, їх місце (на якому етапі, для виконання яких завдань) та ефективність.

2. Назвати прийоми стимулювання мовленнєвої і розумової активності учнів.

IV. Мовленнєва поведінка вчителя.

1. Визначити відповідність мовлення вчителя мовній нормі, його адаптованість до рівня мовної підготовки учнів і вимог шкільної програми.

2. Визначити ступінь володіння виразами класного вжитку.

3. Оцінити чіткість і доступність формулювання вчителем завдань для учнів та зверненість його мовлення до учнів.

3. Визначити доцільність використання рідної мови вчителем на уроці.

4. Встановити співвідношення мовлення вчителя та учнів на уроці.

V. Результативність уроку.

1. Підсумувати те, чого навчились учні на уроці.

2. Визначити відповідність рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь поставленим цілям.

3. Оцінити об'єктивність та мотиваційний потенціал виставлених учителем оцінок.

Схема поглибленого аналізу уроку

I. Цілеспрямованість уроку.

1. Визначити практичну, виховну, розвиваючу, загальноосвітню цілі уроку.

2. Встановити відповідність цілей уроку його місцю в ситуативно-тематичному циклі, типу уроку та етапу навчання.

II. Структура та зміст уроку.