Главная Коллекция "Otherreferats" Педагогика Формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку

Формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку

Особливості сприймання величини предметів дітьми раннього віку. Завдання, зміст, засоби ознайомлення дітей з величиною предметів. Дослідно-експериментальна робота з формування уявлень про величину предметів, інтерпретація результатів експерименту.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 17.10.2016
Размер файла 69,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Педагогічний інститут

Кафедра дошкільної освіти

Формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку

КУРСОВА РОБОТА

з напряму підготовки 6.010101 Дошкільна освіта

Виконала:

Барабаш Світлана Василівна

Науковий керівник:

старший викладач

Вертугіна Валентина Миколаївна

Київ - 2014

Зміст

величина уявлення сприймання

Вступ

Розділ і. Теоретичні основи формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку

1.1 Поняття про величину предметів

1.2 Особливості сприймання величини предметів дітьми раннього віку

1.3 Завдання, зміст, засоби ознайомлення дітей раннього віку з величиною предметів

Висновки до першого розділу

Розділ іі. Дослідно-експериментальна робота з формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку

2.1 Дослідження стану сформованості уявлень про величину предметів у дітей раннього віку

2.2 Методика ознайомлення дітей раннього віку з величиною предметів

2.3 Аналіз результатів експерименту

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

У системі дошкільної освіти, як і в системі освіти в цілому, відбуваються істотні зміни. Так, замість однієї обов'язкової програми, за якою працювали дошкільні заклади і школи, тепер існує близько десяти, а буде ще більше, до того ж вони вже не мають такого ступеня обов'язковості. Вчитель і вихователь мають право не тільки на вибір програми, а й на певну самостійність у її корекції та адаптації. Тобто розвиток системи освіти, її рівень, можливості, спрямованість, кінцеві результати починають визначатись саме дією принципів гуманізації і демократизації.

Дитина з перших років життя оточена різними предметами, які мають певні параметри та характеристики. Безумовно, кожен малюк народжується вже готовими до сприйняття навколишнього світу: він має здібність бачити, чути, відчувати тепло, холод, фактуру поверхні.

Такі характеристики предметів, як форма та величина є головними ознаками для дитини. Важливо, щоб дитина навчилася самостійно виокремлювати необхідні властивості предметів.

Психолого-педагогічні дослідження Б.Ананьєва, Л.Венгера, О.Запорожця, Г.Леушеної, А.Люблинської довели, що „для виникнення елементарних знань про величину предметів необхідне накопичення великої кількості конкретних уявлень про предмет та явища навколишнього світу дитини. Формування уявлення про розмір, разом з іншими видами просторових відмінностей, є значно складнішим процесом, ніж формування уявлень про інші якості предмета” [16, 87].

Аналіз наукової літератури з теми «Формування уявлень про величину предметів у ранньому віці» засвідчив, що, не дивлячись на ряд теоретичних та прикладних досліджень, дана проблема не є остаточно вивченою.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичній перевірці процесу формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку.

Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:

проаналізувати психолого-педагогічну і методичну літературу з проблеми дослідження;

охарактеризувати теоретичні основи формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку;

здійснити дослідно-експериментальну роботу з формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку;

розробити систему роботи з ознайомлення з величиною предметів дітей раннього віку.

Об'єкт дослідження - формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку.

Предмет дослідження - зміст, методи, засоби формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку.

Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети використано комплекс методів наукового дослідження:

- теоретичні: аналіз та узагальнення психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми дослідження; узагальнення передового педагогічного досвіду вихователів з метою аналізу досліджуваної проблеми;

- емпіричні:

діагностичні (бесіди, завдання); психолого-педагогічні спостереження: пряме і опосередковане;

статистичні: кількісна та якісна обробка результатів дослідження з метою отримання най достовірніших результатів щодо формування уявлень і понять про величину предметів дітей раннього дошкільного віку.

Організація та проведення дослідження. Дослідно - експериментальна робота проводилась на базі дошкільного навчального закладу № 228 Печерського району м.Києва.

Структура курсової роботи.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку

1.1 Поняття про величину предметів

Неодмінною умовою побудови розвивального середовища в дошкільних установах будь-якого типу є опора на особистісно-орієнтовану модель взаємодії між людьми. Це означає, що стратегія і тактика побудови навчального середовища визначаються особливостями особистісно-орієнтованої моделі виховання. Дорослий в спілкуванні з дітьми дотримується положення: «не поруч, не над, а разом». Його мета - сприяти становленню дитини як особистості. Це передбачає вирішення наступних завдань:

забезпечити відчуття психологічної захищеності - довіру дитини до світу, радості існування (психологічне здоров'я);

формування особистості;

розвиток індивідуальності дитини: знання, вміння, навички розглядаються не як мета, а як засіб повноцінного розвитку особистості[19].

Величезну роль в розумовому вихованні і в розвитку інтелекту відіграє математика. В наш час, в епоху комп'ютерної революції зустрічається точка зору, що виражається словами: "Не кожен буде математиком", безнадійно застаріла. У математиці закладені можливості для розвитку мислення дітей, в процесі їх навчання з самого раннього віку.

Величина - одне з основних математичних понять, що виникло в давнину і піддане в процесі тривалого розвитку ряду узагальнень.

Загальне поняття величини є безпосереднім узагальненням більш конкретних понять: довжини, площі, об'єму, маси, швидкості і т.д. Кожен конкретний рід величин пов'язаний з певним способом порівняння відповідних властивостей об'єктів.

Потреба у вимірюванні всякого роду величин, так само як потреба в лічбі предметів, виникла в практичній діяльності людини на зорі людської цивілізації. З метою визначення чисельності множин, люди порівнювали різні множини, різні однорідні величини, визначаючи, перш за все, яка з порівнюваних величин більша, яка менша. Ці порівняння ще не були вимірами. Надалі процедура порівняння величин була вдосконалена. Одна величина приймалася за еталон, а інші величини того ж роду (довжини, площі, обсяги, маси і т.п.) порівнювалися з еталоном. Коли ж люди оволоділи знаннями про числа та їх властивості, величиною еталона стало число 1 і еталон став називатися одиницею виміру.

Мета вимірювання стала більш визначеною - оцінити, скільки одиниць міститься в вимірюваній величині. Результат став виражатися числом. З проблемою сприйняття величини предметів, в тій чи іншій мірі, стикаються всі педагоги, що займаються теорією математичного розвитку дошкільників [4, 65].

Для правильної та повної характеристики будь-якого предмета оцінка величини має не меншу значущість, ніж оцінка інших його ознак. Уміння виділити величину як властивість предмета і дати їй назву необхідно не тільки для пізнання кожного предмету окремо, але і для розуміння відносин між ними, на формування у дітей більш повних знань про навколишню дійсність. Усвідомлення величини предметів позитивно впливає на розумовий розвиток дитини, тому що тісно пов'язане з розвитком здатності ототожнення, розпізнання, порівняння, узагальнення, підводить до розуміння величини як математичного поняття і готує до засвоєння у школі відповідного розділу математики.

Цій проблемі приділяли і приділяють увагу Л. Венгер, Г. Леушина, Л. Метліна, З. Михайлова, А.Столяр та К.Щербакова.

Формування у дошкільників уявлень про розміри передбачає розвиток умінь орієнтуватися в просторових ознаках предметів. Вони носять досить конкретний характер: вміння показувати, називати довжину, ширину, висоту предметів, визначати їх розмір у цілому. Таке уявлення про величину є початковим і пов'язане зі створенням чуттєвої основи для формування в подальшому наукового поняття. Визначення величини можливо тільки на основі порівняння, так як порівнянність - основна властивість величини [7, 112].

Завдяки порівнянню можна прийти до розуміння відносин і до нових понять: більше, менше, дорівнює, які визначають різні якості, в тому числі довжину, ширину, висоту, об'єм і багато інших. Не завжди предмети піддаються безпосередньому порівнянню. Ми часто проводимо уявне зіставлення даного предмета зі сформованими у нас загальними уявленнями розмірів відомих предметів. При цьому розмір сприйманого предмета порівнюється з узагальненим чином, в якому як би укладений досвід практично відмінних предметів. Величина характеризується також мінливістю. Наприклад, зміна довжини даного столу змінює лише його розмір, але не змінює його змісту і якості - стіл залишається столом. Третя властивість величини - відносність. Один і той же предмет може бути визначений нами як більший або менший в залежності від того, з яким за розмірами предметом він порівнюється. Порівнянність, мінливість і відносність - це основні властивості величини, що можуть бути осмислені дошкільнятами в самій конкретній формі, в діях з різноманітними предметами при виділенні і зіставленні їх довжини, ширини, висоти, об'єму.

Сприймаючи предмет, діти зазвичай орієнтуються на його обсяг в цілому (що визначається словами великий - маленький) або на співвідношення окремих величин (довжини, ширини, висоти). У цьому випадку користуються такими конкретними визначеннями величини, як високий, низький, довгий, товстий і т. д. («Дитині потрібен низький стілець», «Машини їдуть по широкій дорозі», «Купили високу ялинку» і т. п.). Вимірювання може бути як безпосереднім і простим зіставленням одиниці виміру й вимірюваного, так і більш-менш опосередкованим. Вимірювання включає в себе дві логічні операції: перша - це процес поділу, який дозволяє дитині зрозуміти, що ціле можна роздробити на частини, друга - це операція заміщення, яка полягає у з'єднанні окремих частин (представлених числом мірок). Сутність вимірювання полягає в кількісному дробленні вимірюваних об'єктів і встановлення величини даного об'єкта по відношенню до прийнятої еталонної міри. За допомогою операції вимірювання встановлюється чисельне відношення між вимірюваною величиною і заздалегідь обраною одиницею виміру, масштабом або еталоном. Діяльність вимірювання може бути засвоєна в опануванні специфічними вміннями, що переходять при постійному повторенні в навичку. Вимірювальними вміннями діти можуть оволодіти при цілеспрямованому керівництві з боку дорослих [8, 72].

Саме слово величина незрозуміло багатьом дітям оскільки вони рідко чують його. Коли увага дітей звертається на розмір предмета, вихователі вважають за краще користуватися словами - «однаковий, такий самий», які багатозначні (наприклад, однаковий за кольором, формою, величиною), тому їх слід доповнювати словом, що позначає ознака, за якою зіставляються предмети (знайди - такий же за величиною: по довжині, по ширині, по висоті і т. д.). Найчастіше діти по відношенню до будь-яких предметів вживають слова великий, маленький. Але це не означає, що в їх словнику відсутні більш конкретні визначення. В окремих випадках діти з різним ступенем успішності вживають їх. Так, про шию жирафа говорять довга, про статуру матрьошку - товста. Досить часто одні визначення замінюються іншими: замість тонка говорять вузька і т.д. Це пов'язано з тим, що дорослі часто користуються неточними словами на позначення розміру предметів. Загальновідомо, що стосовно цілого ряду предметів правомірно говорити, як про великих або маленьких, оскільки змінюється весь обсяг предмета (великий - маленький стілець, великий - маленький м'яч, великий - маленький будинок і т.д.), але коли у відношенні цих же предметів ми хочемо підкреслити лише якусь істотну сторону, то говоримо: купи високу ялинку; дитині потрібен низький стілець і т. д.

Ці припущення у використанні слів в їх відносному значенні є передумовою неточності, яка часто викликає завідомо неправильні вирази: велика лінійка (замість довга), велика пірамідка (замість висока), тонка стрічка (замість вузька) і т.д . Тому, коли дитина слідом за дорослими користується такими загальними словесними позначеннями величини предметів, як «великий - маленький» замість конкретних «високий», «низький» і т.д., вона, хоч і бачить відмінності у величині предметів, неточно відображає це у вимові. Ще К. Ушинський писав, що «... у дітей запас слів і форм рідної мови звичайно не малий, але вони не вміють користуватися цим запасом, і ось цей-то навик відшукувати швидко і вірно в пам'яті потрібне слово і необхідну форму є одне з найважливіших умов розвитку дару слова» [29].

Г. Леушина вважає, що не враховується і інший вельми важливий чинник у розпізнаванні розмірів - це відносний характер даного поняття[16]. Довгий - короткий, широкий - вузький і інші параметри - поняття відносні, тому вони можуть бути осмислені лише на основі їх порівняння, зіставлення розмірів двох предметів. Щоб познайомити дітей, зі словом довгий або короткий, необхідно, перш за все, розкрити значення поняття довше - коротше. І як показують багато досліджень (Р. Березіна Л. Венгер, Є.Проскура, та інші), тільки вибір на основі порівняння забезпечує диференціювання різних параметрів протяжності. Цей вибір поступово повинен ускладнюватися: вибір з двох предметів замінюється вибором з трьох і більше, що в кінцевому підсумку підводить дітей до розуміння послідовності в зменшенні (збільшенні) того чи іншого параметру протяжності і розуміння відносності розмірів. При правильному навчанні діти починають успішно впорядковувати предмети за їх розмірами.

Розставляючи в ряд предмети за зростанням (спаданням) того чи іншого параметра, діти засвоюють порядкові відносини за аналогією з взаємооберненими відносинами між суміжними числами в діяльності лічби. Однак як сприйняття найпростіших відносин двох об'єктів, так і оволодіння відносинами ряду вимагає навчання, що переконливо показано в наукових дослідженнях.

А.Столяр, виходячи з особливостей дитячих уявлень про величину предметів, пропонує будувати педагогічну роботу в певній послідовності[28]. Спочатку формувати уявлення про величину як просторову ознаку предмета. Вчити дітей виділяти дану ознаку поряд з іншими, користуючись спеціальними прийомами про проходження. Практично порівнюючи контрастні і однакові за величиною предмети, малята повинні встановлювати взаємозвязки «рівності - нерівності». А результати порівняння відображати в мові за допомогою прикметників: довше, коротше, однакові (рівні за довжиною), ширше, однакові (рівні по ширині), вище, нижче, однакові (рівні по висоті), більше, менше, однакові (рівні за величиною) і т.д. Таким чином, А. Сторяр спочатку передбачає лише попарне порівняння предметів за однією ознакою[28].

З метою формування уявлень про тривимірність предметів діти визначають довжину, ширину, висоту у предметів, які займають постійне положення в просторі (наприклад, предмети меблів), а потім і в інших предметів (деталей будівельного матеріалу, конструктивних виробів і т. д.). Виділення і визначення трьох вимірів проводять при порівнянні предметів різної величини. В результаті діти приходять до висновку, що більшими чи меншими предмети називаються в залежності від розміру всіх трьох вимірів. У старшій і підготовчій групах, пропонується вирішувати завдання з впорядкуванням предметів по довжині, ширині, висоті і об'єму в цілому. Кількість розміщених в ряд предметів становить 10, а різниця їх розмірів від 3 до 1 см [21,74].

Ускладнення завдань полягає в тому, що одні й ті ж предмети розміщуються в ряд то по одному, то іншому ознакою (наприклад, палички спочатку розкладаються по довжині, а потім по товщині). Інше ускладнення полягає в тому, що вказаний вихователем предмет в ряду порівнюється не тільки з сусіднім, а й з усіма попередніми йому чи наступними. У результаті цього дитині стає зрозумілим, що кожен елемент у ряді менше (більше), ніж всі попередні, і більше (менше), ніж всі наступні. Так відбувається усвідомлення відносності розміру.

Отже, вручений дитині зразок повинен грати роль еталону для порівняння з ним інших об'єктів; служити мірою вимірювання лінійних величин. Тому, дуже важливо, щоб дитина сприйняла цей еталон як міру виміру. Для цього треба запропонувати дітям самим створити таку мірку (зразок), яка служила б опосередкованим ланкою для порівняння.

Подальше завдання полягає в тому, щоб навчити дітей способам вимірювання за допомогою мірки (показати, що кінець мірки повинен бути суміщений, з кінцем вимірюваного відрізка) і шляхом зіставлення мірки з об'єктом знаходити рівні їй або нерівні. Як показують дослідження та досвід, з введенням мірки точність визначення розміру навіть при мінімальних відмінностях порівнюваних об'єктів значно зростає.

Отже, рішення окомірних завдань залежить не стільки від величини порогів окоміру, скільки від оволодіння певними способами окомірних дій. Звідси необхідно зробити висновки для методики: треба послідовно навчати дітей практичним способам порівняння, поступово ускладнюючи окомірні дії. Чим складніше завдання для очей, тим важливіше намітити послідовність навчання (спочатку в практичному плані).

Вправи у встановленні транзитивності відносин порядку проводяться також з допомогою ігор, що вимагають від дітей кмітливості та кмітливості

Одним із завдань для вихователя, що працює з дітьми старшого дошкільного віку є задача уточнення уявлень дітей про зміну предметів за довжиною, шириною, товщиною, висотою при правильному відображенні цього в мові («Стало довше», «Це більше» і т. д.) [17, 84].

Відомо, що кожна людина в своєму індивідуальному досвіді при вирішенні різноманітних життєвих завдань, так чи інакше, змінює величину предметів. Дитина практикується в цьому постійно в найрізноманітніших видах діяльності: у процесі ліплення, при створенні різних споруд зі снігу та піску, в конструюванні, при виготовленні іграшок і т.д. Складений таким чином досвід зміни величини предметів навряд чи достатній. Необхідні спеціальні вправи, у процесі яких діяльність, спрямована на зміну величини, зв'язується із з'ясуванням кількісних відносин.

1.2 Особливості сприймання величини предметів дітьми раннього віку

У дошкільній педагогіці виділяються два періоду розвитку: ранній вік (від народження до трьох років) і дошкільний вік (від трьох до семи років). Саме в цей час швидко змінюється антропологічні показники дитини: вага, ріст, розміри голови і грудної клітини; починають посилено функціонувати всі життєзабезпечувальні системи організму; прогресують темп, послідовність і якість рухів; вдосконалюється м'язовий апарат; з'являються зуби.

М.Аксаріна, Л.Венгер, Н.Сакуліна, М.Щелованов вважають ранній вік сензитивним для сенсорного розвитку дітей. У цей час починають формуватися ставлення до сенсорних еталонів. Наприкінці раннього віку діти вже здатні розрізняти колір, деякі геометричні фігури, яскраво виражену величину предметів, звуки, виділяти запахи.

Величину, як особливу ознаку предмета, діти починають виділяти дуже рано. Величина є сильною ознакою (великих предметів завжди «більше»). От чому так важливо сформувати в дітей уміння виділяти й об'єктивно оцінювати величину предмета.

Виявлено[13, 150]:

що діти до трьох років розрізняють лише явно великі і малі предмети;

характеристика величин для дітей раннього віку ще не має узагальненого значення, а застосовується щодо того чи іншого предмета;

важливе значення у сприйнятті величини мають практичні дії дитини (накладання, прикладання, зважування та ін.);

діти цього віку не усвідомлюють відносності величини предмета. Зібрати пірамідку - це не сприймається дитиною як завдання встановити ряд величин;

дитина може робити дії заради самих дій (пірамідку складають заради самої дії).

Відповідно до інструктивно-методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України від 20. 06. 2013 № 1/9-446 “Про організацію роботи в дошкільних навчальних закладах у 2013/2014 навчальному році” чинними є такі комплексні освітні програми:

програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років “Дитина” (наук. кер. О. Проскура, Л.Кочина, В.Кузьменко, Н. Кудикіна) [21];

освітня програма “Дитина в дошкільні роки” (наук. кер. К. Крутій) [14].;

програма розвитку дитини дошкільного віку “Українське дошкілля” (авт. кол. О.Білан, Л.Возна, О.Максименко та ін.) [5].

Проаналізуємо програми, які нині пропонується ДНЗ для здійснення виховної діяльності щодо формування понять про величину предмета у дітей дошкільного віку.

Розглянемо програму “Дитина” щодо формування математичних уявлень про величину предмета у дітей раннього віку[21].

Серед найважливіших доопрацювань, зроблених авторським колективом, слід відзначити розробку нового розділу «Діти раннього віку», в якому розкрито зміст роботи з дітьми від 2 до 3 років у такій же логічній послідовності окремих підрозділів, що і по інших вікових групах. Зміст інформації, представленої у даному розділі, ґрунтовно розкриває зміст виховання та навчання дітей вказаного віку, що забезпечуватиме цілісний гармонійний розвиток дітей третього року життя з урахуванням фізичної, комунікативно-мовленнєвої, пізнавальної, сенсорної, художньо-естетичної, математичної та інших сфер розвитку. На початку даного розділу окреслено основні характеристики психофізичного розвитку дітей третього року життя, сформульовані основні завдання виховної роботи.

Цей розділ програми пов'язаний, також, з розвитком початкових уявлень у дошкільників про величину предметів контрастних і однакових розмірів по довжині, ширині, висоті, товщині, обсягом (більше, менше, однакові за величиною). Діти вчаться словом визначати величину предметів: довгий - короткий, широкий - вузький, високий - низький, товстий - тонкий, більший - менший.

Програма “Дитина в дошкільні роки” (наук. кер. К.Крутій), має особливості в структурі, складається з двох частин: програма для раннього та переддошкільного віку і програма для дітей дошкільного віку[14].

"Маляточко" -- освітня програма для дітей раннього та переддошкільного віку. Ця програма є складовою частиною програми "Дитина в дошкільні роки". Створення саме такої програми обумовлено закономірною необхідністю: соціальним розвитком суспільства та психолого-педагогічної науки, вимогами практики. У розділі «Введення у світ кількості, логіки, простору та часу» окрім вищезазначених завдань уточнюються здібності дошкільників а саме «Навчити вимірювати довжини різними умовними мірками: користуватися шаблонами. Вчити визначати об'єм сипучих та рідин за допомогою умовної мірки».

Програма « Українське довкілля» побудована на принципах науковості, інтеграції, системності, комплексності, гуманізації змісту навчання та виховання[5]. Вона визначає завдання і зміст розвитку дитини віком від двох до шести років. Розгляд кожного вікового періоду розпочинається розділом «Психологічна характеристика дитини», в якому подані вікові характеристики розвитку. Це дає змогу вихователеві орієнтуватись на психологічні особливості розвитку дитини.

Розділ «Ранній вік» містить аналіз психологічної характеристики дитини цього віку, співпрацю з батьками та напрями роботи з дітьми щодо їх інтелектуально-духовного, фізичного, пізнавального, художнього розвитку.

У підрозділі «Величина» зазначається, у ранньому віці необхідно формувати вміння групувати предмети за величиною, складати кільця, кубики, пірамідки, інші предмети в порядку зменшення, групувати однакові предмети за величиною, співвідносити спочатку предмети, що суттєво відрізняються, а потім ті, що мають схожі властивості. Вчити вибирати предмети заданих властивостей із двох різновидів.

Отже, кожна з програм має позитивні тенденції щодо формування уявлень про величини у дітей раннього дошкільного віку і зважає на особливості їх розвитку.

1.3 Завдання, зміст, засоби ознайомлення дітей раннього віку з величиною предметів

Проведені психолого-педагогічні дослідження, а також практичний досвід роботи з дітьми дошкільного віку дали змогу сформулювати основні задачі з ознайомлення дітей раннього віку з величиною предметів. Такими задачами є [3]:

розвиток у дітей дій орієнтування, спрямовано на виділення величини предметів, використовуючи при цьому накладання й прикладання, як основні прийоми;

навчання дітей уміти розрізняти предмети спочатку контрасні, а потім усе менш контрасні;

виділення й називання окремих параметрів величини(довжини, ширина, висота, товщина).

Л.Глаголєва використовувала різні методи при навчанні порівнянні величин предметів, а саме - лабораторний, ілюстрований, дослідницький, наочний методи і гру, як метод навчання порівнянні величин[17]. Участь дитини в житті при нормальних умовах має виражатися лише в одному - в роботі - грі. Граючи, працюючи, живучи, він неодмінно особисто навчиться розрізняти величину предметів, якщо ми, дорослі, будемо при цьому його незамінними посібниками. Спостерігаючи навколишній матеріальний світ, сприймаючи його і розчленовуючи при посередництві своїх органів почуттів, дієво беручи участь в його житті, дитина поступово й непомітно для себе збільшує запас своїх уявлень.

Л.Венгер, О.Дьяченко пропонують здійснювати математичний розвиток на заняттях і закріплювати в різних видах дитячої діяльності, в тому числі, в грі [23, 77].

У процесі ігор закріплюються кількісні відношення (багато, мало, більше, стільки ж), вміння розрізняти геометричні фігури, орієнтуватися у просторі та часі.

Особлива увага приділяється формуванню вміння групувати предмети за ознаками (властивостями), спочатку по одному, а потім за двома (форма і розмір)

Ігри повинні бути спрямовані на розвиток логічного мислення, а саме на вміння встановлювати найпростіші закономірності: порядок чергування фігур за кольором, формою, розміром. Цьому сприяють і ігрові вправи на знаходження пропущеної в ряду фігури.

У розділі «Математичний дзвіночок» програми «Дитина» виділено дві основні групи питань, які має засвоїти дитина[21]. До першої належать такі: розміщення предметів у просторі, розрізнення предметів за величиною, масою, формою та іншими якісними ознаками; визначення кількості предметів за загальними показниками (багато -- мало, більше -- менше), орієнтування в часі та ін. До другої групи відносяться питання, пов'язані з вивченням множин: порівняння множин за кількістю елементів, визначення множин за допомогою кількісних числівників, застосування порядкових числівників; числа і властивості натурального ряду; дії з числами: додавання і віднімання, задачі.

Порядок вивчення програмних питань визначається взаємозв'язком між окремими темами. В одних випадках програмні питання розглядаються послідовно одне за одним, в інших -- одночасно.

Основними формами організації навчальної роботи з дітьми є ігри, спостереження, індивідуальна практична діяльність, заняття. Усі форми роботи у переважній більшості мають цілеспрямований керований характер, тобто заздалегідь плануються вихователем і проводяться з обмеженою кількістю дітей. Проте в багатьох випадках доцільно виконувати математичні вправи мимохідь, відповідно до життєвих ситуацій, що раптово виникають. При цьому не обов'язково додержувати змісту програми для даної вікової групи. Ефективним може бути випереджаючий аналіз навколишньої дійсності із вживанням математичної термінології. В усіх випадках формування елементарних математичних уявлень і понять має здійснюватись у різноманітних умовах повсякденного життя, систематично і послідовно, без перевантаження дітей.

Формування уявлень про множину предметів здійснюється в результаті практичного групування предметів за якісною ознакою. Сприймання кількісних відношень виражають поняття «один -- багато», що означають протилежні за змістом кількості.

Окремим завданням роботи з математичним змістом з дітьми третього-четвертого року життя є постійна увага до розвитку мислення й мови, формування загально навчальних умінь, таких, наприклад, як уміння слухати, правильно будувати речення - відповіді на запитання та ін.

Основними видами діяльності, в процесі яких діти оволодівають елементарними математичними уявленнями є гра, спеціальні вправи з іграшками чи предметами, спостереження в природі, побутові ситуації.

В таблиці 1.1 подано орієнтовні ігри та інші види діяльності для дітей раннього віку щодо формування уявлень про величину.

Таблиця 1.1 Ігри з ознайомлення з величиною предметів

Дидактичні ігри

Інші види діяльності

«Який предмет за величиною?» (під столом обмацати предмет і назвати його величину), «Одягни велику і маленьку ляльок»,«Подай більшу машину», «Знайди колеса до машини», «Знайди ніжку до грибочка», «Зроби гірлянду з великих і маленьких хлопавок».

Прослухавши казку, назвати великих і маленьких звірів. Сервірувати стіл: великими і маленькими ложками, тарілками тощо. Під час фізкультурних вправ виконати практичні дії з великими і маленькими м'ячами, обручами тощо. Аплікація, розфарбовування різних за величиною предметів. На прогулянці визначити довшу і коротшу доріжки. Виміряти доріжку довгими і короткими кроками. Розучування лічилок.

Отже, можна констатувати, що при формуванні уявлень про величину предметів у дітей раннього віку використовується:

зміст вправ на порівняння-рахунок; зрівняння-вимірювання;

методи і прийоми (практичні (ігрові), експериментування, моделювання, відтворення, перетворення, конструювання;

дидактичні засоби (наочний матеріал, блоки Дьєнеша, палички Кюїзенера).

В даний час завдяки зусиллям вчених і практиків створено, успішно функціонує і вдосконалюється науково обґрунтована методична система з розвитку математичних уявлень у дітей. Її основні елементи - мета, зміст, методи, засоби і форми організації роботи - найтіснішим чином пов'язані між собою і взаємо обумовлюють один одного.

Висновки до першого розділу

Формування математичних уявлень - це цілеспрямований і організований процес передачі і засвоєння знань, прийомів і способів розумової діяльності, передбачених програмними вимогами. Основна його мета - не лише підготовка до успішного оволодіння математикою в школі, а й всебічний розвиток дітей. У підрозділі «Величина» зазначається, у ранньому віці необхідно формувати вміння групувати предмети за величиною, складати кільця, кубики, пірамідки, інші предмети в порядку зменшення, групувати однакові предмети за величиною, співвідносити спочатку предмети, що суттєво відрізняються, а потім ті, що мають схожі властивості. Вчити вибирати предмети заданих властивостей із двох різновидів.

Робота ДНЗ щодо формування уявлень про величину предметів у ранньому дошкільному віці визначаються та регламентуються програмами: «Дитина», «Українське дошкілля» та «Дитина в дошкільні роки» зміст яких майже співпадає.

Найбільш ефективними формами роботи з дітьми раннього віку є гра, спеціальні вправи з іграшками чи предметами, спостереження в природі, побутові ситуації.

РОЗДІЛ ІІ. Дослідно-експериментальна работа з формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку

2.1 Дослідження стану сформованості уявлень про величину предметів у дітей раннього віку

Дослідження стану сформованості уявлень про величину предметів у дітей раннього віку проводилось на базі дошкільного навчального закладу №228 протягом січня - березня 2014 навчального року і складалось з трьох етапів: констатувального, формувального, контрольного.

Нами було проведено констатувальний етап експерименту метою якого було виявити рівень знань дітей раннього дошкільного віку щодо величини предметів.

Методика. Визначення рівня сформованості у дітей уявлень про величини предметів.

В досліджені взяли участь 20 дітей раннього дошкільного віку (експериментальна (ЕГ) - 10 дітей, контрольна (КГ) - 10 дітей). Групи дітей раннього дошкільного віку були практично однаковими за своїм складом (Додаток А).

Нами були використані методи: спостереження за діяльністю дітей, бесіди з дітьми, практична робота дітей, кількісна обробка результатів.

У відповідності з програмою «Дитина» було визначено показник успішного формування уявлень про величину предметів у дітей раннього віку: використовує в грі предмети різні за величиною (великі - маленькі); виконує дії на прохання дорослого: показує, знаходить, подає, ховає великий (маленький) кубик, кульку, цеглинку, мотрійку тощо [21, 60].

Завдання 1. Обговорення питання «Великий ? це який?»

Процедура виконання передбачає виділення ознаки з серед усіх інших ознак як основної, що є основою для створення угруповання. Завдання подано у 2 варіантах.

У першому варіанті предмети за формою за допомогою зразка. У різних місцях ставилися геометричні фігури. Діти повинні були сенсорно обстежувати різні предмети й співвіднести їх розміри(арахіс, гранат, яблуко, м'яч ) і т.д. Після практичного виконання завдання дитина повинна була пояснити виконання, тобто відповісти на запитання: «Чому ці предмети великі чи малі?».

У другому варіанті треба згрупувати тільки предмети за величиною й тільки за ознакою величиною, абстрагуючись від кольору та форми фігур.

Завдання 2. Підстрибнути високо та низько.

Процедура виконання: під час занять фізичної культури пропонуємо дітям підстрибнути високо та низько.

Всі діти впоралися з цим завданням. Зазначимо, що 50% дітей, коли стрибали високо, приземлялися голосно, низько ? тихо.

Завдання 3. Розташуй тварин (ведмідь, вовк, заєць,) за величиною: від най нижчого до найвищого.

Процедура виконання: на занятті вихователь читає дітям казку про колобка, після чого перед кожною дитиною викладаються картинки ведмедя, вовка та зайця. І для всіх одночасно пропонує завдання: розташувати звірят за величиною один за одним.

Частково діти виконали це завдання. Так, Ліза (3 роки) найбільшим обрала ведмедя, наступним хотіла розташувати зайця, але потім виправилася, після ведмедя поставила вовка, але не поряд, а над ведмедем.

За виконання кожного завдання дитині проставлялося 3 бали. На основі кількісної обробки результатів ми виділили рівні сформованих вмінь:

- Високий - 8-9 балів.

- Середній - 4-7 балів;

- Низький - менше 4.

Підсумовуємо результати констатувального дослідження в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Результати констатувального дослідження

№

Ім'я дитини (ЕГ)

Зав

ання 1

Зав

дання 2

Зав

дання 3

Рівень

Заг . кільк. балів

Ім'я дитини (КГ)

Зав

ання 1

Зав

дання 2

Зав

дання 3

Рівень

Заг. кільк балів

Аня К.

-

2

1

низк

6

Віталій Т.

3

3

3

висок

9

Богдан С.

1

3

1

середн

5

Єва Щ.

1

2

2

середн

5

Борис М.

1

3

2

середн

6

Женя Р.

1

3

2

середн

6

Денис Л.

2

3

1

середн

6

Катя М.

2

3

1

середн

6

Катя Ч.

3

3

3

висок

9

Кіра Ю.

-

2

1

низк

3

Ліна Т.

3

3

2

висок

8

Кирило Б.

1

3

2

середн

6

Лєра Ж.

1

2

-

низк

3

Марко С.

1

3

1

середн

5

Максим Р.

2

3

2

середн

7

Маша О.

2

3

1

серед

6

Оля Г.

1

2

1

серед

8

Настя О.

-

2

1

низк

3

Олеся Ш.

-

2

1

низк

3

Соня Л.

2

3

1

середн

6

В результаті дослідження було виявлено, наступну сформованість уявлень щодо величину предмета у дітей раннього дошкільного віку в ЕГ: з високим рівнем -2 дитини (20%), з середнім - 5 (50%), низьким - 3 (30%), в КГ - з високим рівнем - 1 (10%), з середнім - 7 (70%), з низьким - 2 (20%). Аналіз результатів дає підставу стверджувати, що робота щодо ознайомлення дітей з формами предметів і геометричними фігурами здійснюється відповідно до вимог програми. Проте, кількість дітей з високим рівнем в ЕГ і КГ відрізняється не істотно.

2.2 Методика ознайомлення дітей раннього віку з величиною предметів

В навчально-виховній роботі з формування поняття про величину предмета необхідно опираються на мислительну діяльність, яка передбачає розвиток таких умінь:

аналізувати, синтезувати, порівнювати;

узагальнювати, абстрагувати;

систематизувати, серіювати, класифікувати, знаходити принципи закономірності, відшукувати логічні співвідношення між числами та предметами.

Наявність цих умінь і є передумовою появи в дітей перших спроб обґрунтовувати свої думки, доводити їх істинність що сприяють розвитку важливої базової якості особистості дітей, як розсудливість, уміння розмірковувати.

Математика для малюків -- не тільки світ цифр і чисел. Це особливий світ пізнання і гармонії, який існує об'єктивно. І хоча математичні знання формуються на певному матеріалі, не потрібно ототожнювати їх із предметним світом.

На наше переконання математика для малят має насамперед бути цікавою і веселою для них, давати їм цілісну систему знань.

Педагогічна практика підтверджує, що за умови правильно організованого педагогічного процесу із застосуванням науково перевірених методик, як правило, ігрових, що враховують особливості дитячого сприйняття, діти можуть вже в ранньому віці без перевантажень і напруги засвоїти даний матеріал. Відбір пізнавальних завдань здійснюється виходячи з сучасних вимог до навчання малят, а саме: надання навчанню розвивального і виховного характеру, забезпечення максимальної активності дітей, зацікавленість і послідовність в ускладненні, інтегрований підхід до змісту та організації педагогічного процесу.

Формуванню понять про величину предмета у дітей раннього віку сприяють різноманітні вправи: логічного змісту; комбінаторні; тестові; з елементами дослідження; на кмітливість.

Для формувального етапу експерименту, за основу було взята авторська програма «Маленький професор» (автор Васькевич М.), з розвитку математичного мислення та логіки дітей раннього віку.

Дана програма представлена оригінальною системою ігрових та інтегрованих занять з нестандартними засобами математичного розвитку дітей раннього віку.

Основну частину програми ми доповнили іграми, вправами, тематикою образотворчої, музичної та художньо-мовленнєвої діяльності.

Відмінною рисою програми є комплексність - в її розробці брали участь, крім вихователів, вузькі фахівці: педагог-психолог, музичний і фізкультурний керівники.

Мета програми: розвиток і формування математичних уявлень про величину предметів дітей раннього віку, логічного мислення, розумової активності, кмітливості: вміння робити найпростіші узагальнення, порівняння, висновки, доводити правильність тих чи інших суджень, вміння бачити, відкривати в навколишньому світі властивості, відносини, залежність, вміння їх «конструювати» предметами, знаками, словами; розвиток інтелектуальних і творчих здібностей особистості дитини.

Основними завданнями програми з математичного розвитку дітей раннього віку є:

- розвиток у дітей уявлень конкретних величин, геометричних фігур,;

- розвиток сенсорних (предметно-дійових) способів пізнання математичних властивостей і відносин: обстеження, зіставлення, групування, впорядкування, розбиття;

- розвиток інтелектуально-творчих проявів дітей: винахідливості, кмітливості, прагнення до пошуку нестандартних рішень завдань;

- розвиток активності та ініціативності дітей.

Необхідною умовою проведення занять є інтеграція, яка визначається як процес об'єднання певних елементів навчальної діяльності різних видів в єдине ціле, що сприяє становленню творчої особистості.

Інтеграції піддаються наступні види діяльності: розвивальні ігри плюс математика та екологічна освіта, розвивальні ігри плюс розвиток мови і математика, розвивальні ігри плюс математика і предметний світ, і багато іншого. Розвивальні ігри додаються в усі види занять з реальним результатом і ігрову мотивацію. Для реалізації програми було розроблено орієнтовний перспективний план з розвитку математичного мислення та логіки дітей раннього віку (Додаток Б) за яким здійснювалась подальша робота щодо розробки та проведення занять (Додаток В).

2.3 Аналіз результатів експерименту

Контрольний етап дослідження проходив з використанням тих же діагностичних завдань, що застосовувалися для виявлення рівня сформованості у дітей раннього віку поняття величини предмета в експериментальній та контрольній групах.

Мета дослідження: перевірити ефективність використання інтегрованих занять з метою формування у дітей раннього віку поняття величини предмета.

Завдання дослідження:

1. Провести повторне дослідження рівня сформованості у дітей раннього віку поняття величини предмета.

2. Зробити кількісний та якісний аналіз отриманих даних в результаті проведеного дослідження.

У відповідності з завданнями дослідження результати систематизуємо в таблиці 3.

Таблиця 2.2 Результати контрольного етапу дослідження

№

Ім'я дитини (ЕГ)

Зав

ання 1

Зав

дання 2

Зав

дання 3

Рівень

Заг. кільк. балів

Ім'я дитини (КГ)

Зав

ання 1

Зав

дання 2

Зав

дання 3

Рівень

Заг. кільк балів

Аня К.

1

3

1

серед

5

Віталій Т.

3

3

3

висок

9

Богдан С.

1

3

2

середн

6

Єва Щ.

3

3

2

висок

8

Борис М.

2

3

2

середн

7

Женя Р.

2

3

3

середн

8

Денис Л.

2

3

1

середн

6

Катя М.

2

3

2

середн

7

Катя Ч.

3

3

3

висок

9

Кіра Ю.

-

3

1

середн

4

Ліна Т.

3

3

3

висок

9

Кирило Б.

2

3

2

середн

7

Лєра Ж.

-

2

1

низк

3

Марко С.

1

3

2

середн

6

Максим Р.

1

3

1

середн

5

Маша О.

2

3

2

серед

7

Оля Г.

1

3

1

серед

5

Настя О.

-

3

1

серед

4

Олеся Ш.

-

3

-

низк

3

Соня Л.

2

3

1

середн

6

Результати контрольного етапу експерименту свідчать, що після завершення програми педагогічного дослідження спостерігалося зростання показників високого і середнього рівнів знання дітей раннього дошкільного віку про величину предметів. Зазначимо, що всі діти ЕГ справились з поставленими завданнями (низький рівень жодна дитина не має), збільшилась кількість дітей з високим рівнем сформованості. В КГ теж відбулися зрушення якісного порядку, тому що в ній проводились заняття за звичайним графіком.

Відповідаючи на перше питання, більшість дітей називали великим те, що знаходилося у даний момент у кімнаті. Наприклад, диван, стіл, стіни, карта на стіні, великий клоун, ліжко, штори, велика лялька. Маша (3 роки) назвала великою вихователя. Діти контрольної групи часто слово „великий” співвідносять з тваринами. Наприклад, слон, ведмідь. Діти також відповідали, що великий ? це той, хто виріс.

При опитуванні дітей ми ставили таке питання: „Ти ? велика (ий)?”. Більшість дітей відповідали, що не знають. Але Настя О. (3 роки) відповіла, що вона маленька, пояснюючи це тим, що їй лише 3 роки. У процесі діагностики ми ставили дітям навідні питання, якщо вони відповідали неправильно (наприклад: волосся ? велике, довге чи широке?).

Щодо другого завдання, всі діти впоралися з цим завданням. Зазначимо, що діти, коли стрибали високо, приземлялися голосно, низько ? тихо.

Третє завдання діти виконали частково але якісніше. Так, Женя (3 роки) найбільшим обрав ведмедя, наступним хотів розташувати зайця, але потім виправилася, після ведмедя поставила вовка, але не поряд, а над ведмедем. Побудувала серіацію за величиною, але не горизонтально, а вертикально.

Таким чином, дослідження підтвердило, що цілеспрямоване використання інтегрованих занять з використанням конструктивних ігор сприятиме формуванню у дітей раннього дошкільного віку поняття про величину предметів.

Висновки до другого розділу

Дослідження стану сформованості уявлень про величину предметів у дітей раннього віку було здійснено у три етапи: констатувальний, формувальний та контрольний.

За основу було обрано авторську програму «Маленький професор» (автор Васькевич М.) та доповнено вправами щодо формування у дітей раннього віку уявлень про величину предметів.

Контрольний етап експерименту показав, що завдяки планомірному проведенню ігор на інтегрованих заняттях діти більш успішно оволодівають програмними знаннями й уміннями, підвищується загальний рівень їхнього інтелектуального розвитку, розвивається здатність сприймати навчальний матеріал.

ВИСНОВКИ

Методика формування елементарних математичних уявлень у системі педагогічних наук покликана надати допомогу в математиці - одного з найважливіших навчальних предметів у школі, сприяти вихованню всебічно розвиненої особистості. Виділившись з дошкільної педагогіки, методика формування елементарних математичних уявлень стала самостійною науковою та навчальною областю.

Можна констатувати, що при формуванні уявлень про величину предметів у дітей раннього віку використовується:

? зміст вправ на порівняння-рахунок; зрівняння-вимірювання;

? методи і прийоми (практичні (ігрові), експериментування, моделювання, відтворення, перетворення, конструювання;

? дидактичні засоби (наочний матеріал, блоки Дьєнеша, палички Кюїзенера).

Дослідження стану сформованості уявлень про величину предметів у дітей раннього віку показало, що робота щодо ознайомлення дітей з величиною здійснюється відповідно до вимог програми. Коло завдань, що вирішуються методикою, досить великий:

наукове обгрунтування програмних вимог до рівня розвитку просторових і інших математичних уявлень дітей у кожній віковій групі;

вдосконалення матеріалу з формування понять про величину предмета у програмі ДНЗ;

розробка та впровадження в практику ефективних дидактичних засобів, методів і різноманітних форм і організація процесу розвитку сформованості уявлень про величину предмета.

В даний час завдяки зусиллям вчених і практиків створено, успішно функціонує і вдосконалюється науково обґрунтована методична система з розвитку математичних уявлень у дітей. Її основні елементи - мета, зміст, методи, засоби і форми організації роботи - найтіснішим чином пов'язані між собою і взаємо обумовлюють один одного.

Педагогічна практика підтверджує, що за умови правильно організованого педагогічного процесу із застосуванням науково перевірених методик, як правило, ігрових, що враховують особливості дитячого сприйняття, діти можуть вже в ранньому віці без перевантажень і напруги засвоїти даний матеріал. Відбір пізнавальних завдань здійснено виходячи з сучасних вимог до навчання малят, а саме: надання навчанню розвивального і виховного характеру, забезпечення максимальної активності дітей, зацікавленість і послідовність в ускладненні, інтегрований підхід до змісту та організації педагогічного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Баглаєва Н. Логіко-математичний розвиток дошкільнят: шляхи оптимізації / Баглаєва Н. // Палітра педагога, 2002. - № 2. С. 12-14.

Баглаєва Н. Логіко-математичні ігри / Баглаєва Н. // Палітра педагога, 2000. - № 1. С. 14-17.

Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) [Текст] / Наук. кер. та заг. ред. Богуш А.М. - К.: МЦФР, 2012. - 230 с.

Белошистая А. В. Развитие математических способностей дошкольников: вопросы теории и практики / Анна Витальевна Белошистая. - М., Воронеж: НПО «МОДЭК», 2004. - 352 с.

Білан О.І. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське довкілля» [Текст] / О.І.Білан, Возна Л.М., Максименко О.Л. та ін. - К.: Мандрівець, 2012. - 330 с.

Блехер Ф. Н. Дидактические игры и занимательные упражнения в первом классе. / Просвещение, 1964. - 184 с.

Богданович М. В. Методика викладання математики в початкових классах [Текст] : навч. посібник / М.В. Богданович. - К.: А.С.К, 1999. - 300 с.

Богуш А. М. «Українське народознавство в дошкільному закладі». Навчальний посібник / Вища школа, 2002. - 407с.

В.В. Давидов. Проблемы развивающего обучения [Текст] / В. В. Давыдов - М. : Педагогика, 1986. - 145 с.

Воробей Г.Є. «Цікава математика: Вірші, загадки, прислів'я» / Бібліотечка вихователя дитячого садка, №7-8, 2006. - с.2-72.

Гальперин П. Я. Формирование начальных математических понятий [Текст] / П. Я. Гальперин, Л. С. Георгиева // Теория и методика развития математических представлений у дошкольников : хрестоматия в 6 частях. - М. : СПб, 1994.- Ч. 3. - 312 с.

Губанова Н.Ф. Розвиток ігрової діяльності. Система роботи в першій молодшій групі дитячого саду. / Мозаїка-Синтез, 2008. - 128с.

Заняття з малюками в дитсадку (Модель виховання дітей раннього віку). / Лінка-прес, 2002. - 216с.

Дитина в дошкільні роки. Комплексна додаткова освітня програма [Текст] / наук. керівник Крутій К.Л. - К.: ЛІПС, 2011. - 430 с.

Закон України «Про дошкільну освіту» - : К. 2001 р.

Леушина А. М. Формирование элементарных математических представлений у детей дошкольного возраста [Текст] / А. М. Леушина. - М. : Просвещение, 1974. - 368 с.

Летеницька Л. С. Логіко-математичний розвиток дошкільників (за програмою «Дитина в дошкільні роки») [Текст] / Л. С. Плетеницька, К. Л. Крутій - 2-е вид., стереот. - Запоріжжя : ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2006. - 156 с.

Михайлова З.А. Теория и методика развития математических представлений у дошкольников : [Хрестоматия. 1 и 2 части] / З.А. Михайлова, Р. Л. Непомнящая. - Санкт-Петербург : Изд-во: Фирма Икар, 1996. - 138 с.

Науменко Т.І. Планування роботи з дітьми раннього віку. / 2-ге вид., -К.: Вид. дім "Шкіл. світ", 2005.

Погонець З. Математична подорож Космосом /З. Погонець // Дошкільне виховання, 2010, № 11. - С. 24-25

Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина» [Текст] / наук. кер. О.В.Проскура, Л.П. Кочина, В.У. Кузьменко, Н.В.Кудикіна - К.: Ун-т, 2012. - 230 с.

Поддьяков Н. Н. Мышление дошкольника [Текст] / Н. Н. Поддьяков. - М. : Педагогика, 1977. - 227с.

Помораева І.А Заняття з формування елементарних математичних уявлень у старшій групі дитячого саду. - М./ Мозаїка-Синтез, 2009.

Програма виховання і навчання в дитячому саду. / Під ред. М.А. Васильєвої, В.В. Гербовий, Т.С. Комарової.- М./ Мозаїка - Синтез, 2009.

Розвиваюча гра « Розумні палички. Додаємо і віднімаємо». -Х./ Видавництво «Ранок», 2008.

Степанова Т.М. Індивідуалізація і диференціація навчання математики дітей старшого дошкільного віку [Текст]: [монографія] / Т. М. Степанова.- К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. - 208 с.

Татаринова С. О. До проблеми формування логіко-математичних понять у практиці роботи дошкільного навчального закладу / С. О. Татаринова // Наука і освіта. - Одеса : Півд. наук. центр АПН України, 2010, № 8. - С. 148-151.

Туник І. Розвиток логіко-математичних здібностей дошкільнят / І. Туник // Палітра педагога. - Київ : "Світич", 2004, №№ 3, 4. - С. 24-29, 26-29

Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори / К.Д.Ушинський. - К./ Рад. школа, 1983. - Т.2. - 350с.

Фалькович Т.А. Формування математичних уявлень. / М.: ВАКО, 2009.

31.Щербакова К.Й. Методика формування елементарних математичних уявлень у дошкільників [Текст] : навчальний посібник / Катерина Йосипівна Щербакова; Мін. освіти України; ред. Є.В. Бондарчук. - К.: Вища школа, 1996. - 240с.

ДОДАТОК А

Список дітей молодшої групи, що приймали участь у експериментальному дослідженні

№

Ім'я дитини (ЕГ)

Вік

Ім'я дитини (КГ)

Вік

1

Аня К.

3 роки 1м

Віталій Т.

2 роки 9 м

2

Богдан С.

3 роки 4 м

Єва Щ.

2 роки 9 м

3

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены