Зміст і методика викладання варіативного модулю "Технологія виготовлення виробу, в’язаного спицями"

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Зміст і методика викладання варіативного модулю "Технологія виготовлення виробу, в'язаного спицями"



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи навчання учнів варіативного модулю «Технологія виготовлення виробу,в'язаних спицями» у 9 класі

1.1 Аналіз чинної програми з ТН

1.1.1 Реалізація принципів технологічної освіти у програмі трудового навчання блоку 2 «Технологія виготовлення виробів в'язаних спицями»

1.1.2 Форми організації навчання з вивчення блоку 2 «Технологія виготовлення швейних виробів»

1.2 Техніко-технологічні відомості до варіативного модулю «Технологія виготовлення виробу,в'язаних спицями».

1.3 Розробка проекту «Святкова жилетка»

1.3.1 Конструювання об'єкту проектування

1.3.2 Технологія виготовлення виробу

1.3.3 Економічний розрахунок

Розділ 2. Розробка системи уроків з варіативного модуля « Технологія виготовлення виробу в'язаних спицями» з навчальної програми ТН

Додатки



Вступ

Удосконалювання трудового виховання жадає від учителів науково-теоретичних знань, практичних трудових й організаційних умінь, знань основ сучасного виробництва, і зокрема галузей виробництва району, у якому розташована школа. Такі знання потрібні кожному вчителеві, поза залежністю від пре подаваного предмета, але особливо вони важливі для вчителів трудового навчання, тому що виховання сучасного школяра відбувається в умовах постійного відновлення техніки й науково-технічні знання, на основі яких з'являються принципово нові конструкції машин, устаткування, удосконалюються технологічні процеси.

Аналіз підготовки вчителя показав, що керівникам шкіл і працівникам органів утворення бракує розуміння сутності трудового виховання, практичних й організаційних умінь, необхідних для ефективного керівництва суспільно корисною, продуктивною працею учнів. Багато вчителів не бачать і тому не використають виховних можливостей праці учнів, не можуть виявити мотиви їхньої трудової діяльності, намітити шляхи формування певних якостей особистості й усього колективу, необхідних сучасній людині.

Вивчення досвіду трудового виховання учнів показало, що вчителі, класні керівники, вихователі недооцінюють значення організаторської діяльності в суспільно корисній, продуктивній праці школярів. З 500 зареєстрованих нами випадків низької педагогічної ефективності праці учнів в 270 причиною з'явилася відсутність належних організаторських умінь у педагогів. Це не дозволяє їм повною мірою реалізувати наявні науково-теоретичні знання, практичні вміння, приводить до дезорганізації трудової діяльності учнів, породжує недисциплінованість і негативне відношення учнів до праці.

З індивідуальних бесід з 50 керівниками шкіл Тернопільської й Вінницької областей з'ясувалося, що вони утрудняються назвати конкретні заходи щодо вдосконалювання трудового виховання, навчання, з'єднання його із продуктивною працею. Необхідна в умовах реформи школи психологічна перебудовавчителів, керівників шкіл відносно трудового виховання йде повільно. Одна з основних причин - украй недостатня увага до цього в педінститутах, уметодичній роботі із трудового виховання в системі курсової перепідготовки. Тому неодмінною умовою корінного поліпшення трудового виховання стає підвищення методичної майстерності педагогічних працівників, оволодіння ними методикою організації трудової діяльності школярів. Вивчення практики підготовки й підвищення кваліфікації вчителів дозволило виявити кілька варіантів реалізації даної умови.

У Полтавській області органами утворення при сприянні кафедри педагогіки педагогічного інституту була розроблена програма теоретичної, організаторської й практичної підготовки вчителів до керівництва трудовим вихованням школярів. Вона включала вивчення педагогами досягнень педагогічної науки,психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, матеріально-технічних умов здійснення суспільно корисної праці, методику організації колективної праці учнів і вивчення його впливу на формування особистості. Практичні й організаційні вміння вчителя в спеціально організованих кружках, семінарах-практикумах, уметодичних секціях й у процесі самостійної роботи, безпосередньо в процесі керівництва трудової діяльності учнів. Питання трудового виховання розглядалися й у системі курсового підготовки вчителів всіх предметів, у роботі районних, обласних тематичних семінарів керівників, вихователів трудових об'єднань школярів. У допомогу слухачам були розроблені методичні рекомендації, практикувалися обговорення рефератів, доповідей, консультації, виробничі екскурсії, відвідування виставок, колективний аналіз змісту окремих видів праці, їх економічних і педагогічних результатів.

В умовах такого великого міста, як Київ, виявилося продуктивніше зосередити в районі роботу з підвищення методичної майстерності організаторів трудового виховання школярів. Розробка такої локальної системи методичної роботи дозволяла врахувати соціально - виробниче оточення шкіл, будувати трудове виховання учнів, беручи до уваги місцеві умови праці, що зложився позитивний досвід.

Цілеспрямована робота з підвищення методичного рівня педагогічних кадрів була зосереджена насамперед на чіткому визначенні основних напрямків роботи інспектори РУНО по трудовому навчанню, вихованню й профорієнтації. Здійснюючи в єдності організаційні, контролюючі й методичні функції, інспектор Подільського Руно И.П. Брускова основну увагу приділяла підвищенню ефективності трудового виховання, централізованій рішенню в масштабах району питань організації суспільно корисної, продуктивної праці школярів. У сфері уваги інспектори не тільки вчителі трудового навчання й майстри УПК, але й всі приймаючу участь у вихованні школярів: класні керівники, організатори позакласної роботи, вихователі груп продовженого дня, батьки, виробничники. Інспектора цікавило, як виховання прагнення трудиться в сфері матеріального виробництва входить у різні напрямки й форми виховної роботи. Такий аналіз, з одного боку, допомагає вчителям праці використати можливості перших колективів в організації трудової діяльності, а з іншого боку - підсилює увага класних колективів, молодіжного комітету до праці школярів на заняттях у шкільних майстернях і цехах УПК, під час літніх практичних робіт.

Інспектор є членом районної координаційної ради й на основі його рішень становить план районних заходів щодо трудового виховання й профорієнтації. Відмітна риса підходу до складання плану - прагнення забезпечити координацію і єдину спрямованість різних форм роботи. Якщо раніше в районі проводили роздільно два зльоти учасників літніх трудових об'єднань - школярів й училищ, що вчиться, то тепер ці зльоти - спільні. Раніше підприємства району й школи планували екскурсії по різних темах програми трудового навчання, зустрічі з ветеранами праці. У практиці роботи інспектори міцне місце зайняли індивідуальні співбесіди із класними керівниками 8-9 класів з питань профорієнтації, організація спільних педрад шкіл і вищих професійних ліцеїв, загальних зборів батьків школярів і ліцеїв, що вчиться. Методичному забезпеченню сприяє постійно діючий районний семінар педагогів шкіл із проблем трудового виховання й профорієнтації. Ціль семінару - удосконалювання педагогічного виховання керівництва трудовим вихованням школярів у сучасних умовах.

У перші роки роботи семінару основними слухачами були організатори позакласної й позашкільної виховної роботи. На заняттях розкривалися об'єктивні передумови необхідності вдосконалювання трудового виховання учнів; умови успішної реалізації системи трудового виховання; організаційно-педагогічні вимоги до суспільно корисної, продуктивної праці старшокласників. Особливістю роботи семінару було сполучення наукових рекомендацій з аналізом практики навчальних закладів і підприємств району. Заняття проводилися на базі шкіл, ВПУ, у виробничих об'єднаннях. Це допомагало здійснювати слухачам усвідомити умови успіху й досягнень колег, глибше осмислити досвід роботи своїх шкіл.

Місце проведення чергового заняття семінару визначалося темою й позитивним досвідом одного з виховних установ району. Попередня робота керівників семінару з педагогічним колективом допомагала не тільки підготувати чергове заняття, але й осмислити, узагальнити накопичений досвід. Учасники семінару, вивчаючи цей досвід, визначали можливості його використання у своїй школі. Через рік у роботі семінару брали участь учителі, класні керівники, тобто всі, хто безпосередньо займається трудовим вихованням школярів. На конкретних прикладах роботи шкіл району аналізувалися форми взаємодії класногокерівника з молодіжними організаціями, зв'язок школи й ВПУ в підготовці школярів до усвідомленого вибору професії, форми спільної роботи школи, батьків і трудового колективу.

Складна система підвищення кваліфікації охоплювала вчителей-предметників, класних керівників, але не передбачала спадкоємності в їхній роботі, між початковою й середньою школою. Тому в наступному навчальному році до роботи семінару були притягнуті вчителі I - III і класні керівники IY класу. Семінар був присвячений проблемам трудового виховання молодших школярів у навчальній і позаучбової діяльності. Як і в попередні роки, заняття проводилися на базі шкіл району, де зложився позитивний досвід трудового виховання школярів. Для поглибленого вивчання минулого взяті наступні теми: робота методоб'єднань по трудовому вихованню молодших школярів; робота з родителями; методи, прийоми й умови виховання дисциплінованості в процесі навчальної роботи; виховання працьовитості в школярів у суспільно корисній праці; виховання колективізму в навчальній і позаучбової діяльності; виховні можливості уроків праці.

Постійно діючий семінар дозволив розширити сферу впливу органів утворення району на методичну підготовку вчителів і керівників шкіл, знайти найбільш ефективні форми узагальнення й поширення передового педагогічного досвіду, виявити утруднення вчителів у трудовому вихованні учнів. Найбільші труднощі для вчителя представляє керівництво суспільно корисною, продуктивною працею учнів, Тому в лекціях, індивідуальних бесідах, при аналізі досвіду організатори семінару звертали увагу на особливості педагогічного керівництва, сутність позиції вчителі на кожному з етапів колективної праці (спільна розробка трудового завдання на основі осмислення й обговорення його цілей; колективний розподіл завдання і його окремих частин по тимчасових або постійних мікроколективах - групам; обговорення раціональних методів виконання завдання; виконання своєї частини завдання кожним школярем з урахуванням завдання для групи в цілому; колективний облік й оцінка результатів праці в кількісному і якісному вираженні; колективний аналіз відносини до праці як мікрогруп, так і кожного працюючого).

Допомагаючи колективу школярів або його органів самоврядування розподілити завдання за часом і між мікроколективами (бригадами, ланками, групами й т.п.), педагог направляє свої зусилля на те, щоб такі групи комплектувалися не тільки на основі особистих прихильностей школярів, але й по їхніх чинностях, щоб забезпечувалося сполучення в групах учнів з різним рівнем політехнічних і трудових знань й умінь. Особливо важливо радити колективу включати в одну групу учнів з різними інтересами.

На етапі колективних пошуків раціональних коштів організації виконання завдання педагог організують обговорення таким способом, щоб кожен учасник майбутньої діяльності міг внести свої пропозиції. Тут особливо важливо зуміти помітити й підтримати боязкі спроби менш ініціативних учнів висловити своє судження. Кожна така спроба повинна бути представлена в очах колективу як істотна для успіху спільної справи. Коли колектив у складі мікрогруп приступає до розподілу завдань між працюючою, своєю радою вчитель допомагає врахувати не тільки рівень наявних у кожного необхідних умінь і навичок, але й потенційну можливість опанувати новим досвідом або прийомом роботи. Одним з коштів реалізації цієї умови може стати робота парами учнів з різним рівнем умінь і мотивації. Важливо при цьому врахувати, щоб при розподілі завдань усередині групи ті самі учні не перебували в постійній і звичній для них позиції старшого.

У процесі виконання завдання педагог навчає школярів прийомам самоконтролю, виявляє причини утруднень, залучаючи для цього учнів, що працюють успішно. На цьому етапі особливо важливо стимулювати прагнення до взаємодопомоги, заохочувати прояв доброзичливих взаємин і взаємну вимогливість.

При колективному підведенні підсумків можна визначити, хто вніс вагомий вклад у роботу й сприяв досягненню поставлених цілей? Що спонукувало працювати добре й допомагати товаришам? Що не вийшло під час колективної праці, у чому причини цього? Що потрібно зробити, щоб надалі робота йшла краще? Одночасно із цим повинні безкомпромісно засуджуватися недисциплінованість у праці, порушення техніки безпеки, прагнення до кількісного результатам на шкоду якості.

Організувати послідовно обговорення кожного із цих зразкових питань, педагог спочатку сам, а в міру придбання в колективі досвіду такого аналізу, опираючись на актив, повинен постійно співвідносити результати роботи з раніше досягнутими успіхами, викликаючи в школярів задоволення від поступального руху вперед або підтримуючи в них упевненість, що в результаті колективного аналізу подальша робота безсумнівно принесе більше відчутні результати в реалізації прийнятої мети. Для того щоб учитель володів методикою трудового виховання, необхідно студентів педагогічних вузів й університетів готовити до організації трудової діяльності учнів.

У Харківській області створене науково-виробничо-соціальне об'єднання, у яке ввійшли навчальні заклади (школи, ліцеї, профтехучилища й т.д.), їхні базові підприємства, педагогічний інститут й інститут удосконалення вчителів. Діяльність об'єднання включає поряд з рішенням ряду організаційних завдань програму вдосконалювання підготовки студентів педагогічного інституту до трудового виховання школярів. У порядку експерименту в навчальних планах інституту були враховані завдання підготовки всіх вчителей-предметників до роботи класного керівника, організатора позакласної й позашкільної роботи, до виконання ними функцій організатора трудової діяльності школярів. Щоб підсилити увага до завдань трудового виховання, були уведені нові спецкурси й практикуми, навчальний матеріал доповнений новими темами.

Мета: провести аналіз програми блоку 2 «Технологія виготовлення виробу спицями» трудового навчання 9 клас. Та розробити навчальний проект «Святкова жилетка.» Метою науково-дослідницької роботи яку я поставила перед собою було виготовлення жилетки, яка відповідає вимогам сучасної моди і її собівартості матеріалу, який був використаний при виготовленні виробу.

Об'єктом дослідження є індивідуальний виріб. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI ст.), Закон України "Про освіту" проголошують освітні пріорітети забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку людини як особистості та найбільшої цінності суспільства, формування у неї цілісної картини світу, розвиток її талантів, розумових та фізичніх здібностей, виховання високих моральних якостей, що спонукає до реалізації особистісно-орієнтовного підходу в навчанні.

Дослідження: Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку трудового навчання є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій навчання. Ефективними вважають уроки трудового навчання з використання інтерактивних технологій, які активізують процес навчання.Уроки трудового навчання, як інтегровані заняття, передусім, допомагають систематизувати та закріпити знання учнів з важливих тем.Уроки трудового навчання - це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів, сприяє здобуванню знань учнями самостійно.Основні завдання, які вчителі трудового навчання намагаються вирішити:

- з'ясувати загальну суть інтерактивного навчання;

- розкрити шляхи вдосконалення сучасного уроку трудового навчання завдяки інтерактивним технологіям;

- розглянути структуру і методику інтерактивного навчання;

- поділитися досвідом проведення уроків з використання інтерактивних технологій навчання які є джерелом формування духовно багатої творчої особистості.

Основою вивчення змісту програм трудового навчання є проектний метод навчання. Цей метод дає можливість звернути особливу увагу на розвиток в учнів творчого й критичного мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами , різними видами проектно-технологічної документації; формування в учнів навичок практичної діяльності, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми, інструменти, обладнання

Водночас із позитивними сторонами організації навчально-виховного процесу з викладання предмету мають місце недоліки: матеріально-технічна база майстерень для проведення уроків трудового навчання застаріла, відсутній набір інструментів для різних типів уроку. Необхідно провести капітальний ремонт комбінованої майстерні і укомплектувати її необхідним знаряддями та навчальним матеріалом.

У ході виконання практичних робіт учитель трудового навчання акцентує особливу увагу на умінні учнів користуватися різними видами конструкторських робіт, дотриманні технічних вимог у процесі виконання завдання, старається організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи, дотриманні правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог, дотриманні норм часу на виготовлення виробу



Розділ 1. Теоретичні основи навчання учнів варіативного модулю «Технологія виготовлення виробу,в'язаних спицями» у 9 класі

спиця трудовий навчання жилетка

1.1 Аналіз діючої програми з трудового навчання

На даний час дійсною є «Навчальна програма» з трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів 5 - 9 класи./ В. К. Сидоренко - Київ 2012р. - 70с.

Програма розроблена відповідно до Державних стандартів освітньої галузі “Технології”, концепції трудового навчання і креслення, базового навчального плану середніх навчальних закладів освіти, згідно з якими на вивчення даного предмета відводиться по 1 годині на тиждень у 7, 8, 9 класах і по 2 години -- у 5 і 6 класах.

У 8 і 9 класах, передбачене обов'язкове виконання учнями творчих проектів. Під проектом розуміється обґрунтована, спланована і усвідомлена діяльність, спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Ця діяльність включає в себе вибір об'єкта проектування, розробку конструкції, технології, виготовлення і оцінку. Разом з цим здійснюється нескладний економічний і екологічний аналіз виконуваної роботи, проводяться маркетингові операції. Аналізуючи діючу програму за 9 клас можна сказати що обов'язкова для вивчення складова здійснює до профільну підготовку школярів, готує їх до свідомого вибору профілю навчання.

Ураховуючи відповідне матеріально-технічне і кадрове забезпечення шкіл, зміст трудового навчання у 7, 8, 9 класах може базуватися на тих виробничих технологіях, які складають основу профільної підготовки старшокласників відповідної школи. Реалізація інваріантного змістового ядра трудового навчання школярів 5--9 класів, яке закладене у всі представлені варіанти програм, є обов'язковим. На основі орієнтовних тематичних планів учитель розробляє календарно-тематичний план, в якому конкретизується обсяг навчального матеріалу. При цьому слід враховувати, що приблизно 25 % навчального часу відводиться на теоретичне навчання і 75 % -- на виконання практичних робіт.

Проаналізувавши діючу програму за 9 клас можна сказати що обов'язкова для вивчення складова підготує учнів які вивчать блок 1 «Технологія виготовлення комплексного виробу» до таких професій як: сталевар, слюсар тощо.

А з блоку 2. «Технологія виготовлення виробів, в'язаних спицями» - ознайомлення з професіями: конструктор, модельєр, в'язальниця спицями.

З блоку 3. «Технологія використання та ремонту побутових електроприладів» - ознайомлення учнів з професіями: електрик, електромеханік, електрослюсар, електромонтажник тощо. На мою думку правильною є мета трудового навчання яка передбачає формування технологічно освіченої особистості, підготовленої до самостійного життя і активної перетворювальної діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства що дозволяє реалізувати творчій потенціал учнів у майбутньому.

СХЕМА РОЗПОДІЛУ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

9 клас
Обов'язкова для вивчення складова. Обирається один блок (16 год)
1. Технологія виготовлення комплексного виробу(16 год.)	2. Технологія виготовлення Виробів в'язаних спицями (16 год.)	3. Технологія використання та ремонту побутових елетроприладів (16 год.)
Варіативна складова. Один модуль (16 год.)
Варіативний модуль. Підсумковий проект (16 год.)
Резерв часу (3 год.)



Тематичний план

№ п/п	Розділ і тема	Кількість годин
	Обов'язкова для вивчення складова	16
1	Розділ 1. Основи матеріалознавства	(1)
	Тема 1.1 Матеріали синтетичного походження, їх властивості.	1
2	Розділ 2. Технологія виготовлення виробів в'язаних спицями.	(10)
	Тема 2.1. В'язання спицями як вид декоративно-ужиткового мистецтва	1
	Тема 2.2. Елементи в'язання спицями. В'язання візерунків	3
	Тема 2.3. Процес виготовлення в'язаного виробу	5
	Тема 2.4. Оздоблення виробу. Догляд за виробом	1
3	Розділ 3. Основи техніки, технологій і проектування	(3)
	Тема 3.1. Автоматизація, комп'ютеризація та роботизація сучасних технологічних процесів	1
	Тема 3.2. Професійний план. Профконсультація	1
	Тема 3.3. Основи проектної діяльності	1
4	Розділ 4. Технологія побутової діяльності	(2)
	Тема 4.1. Вибір одягу. Значення вибору одягу	1
	Тема 4.2. Мистецтво макіяжу	1
	Варіативна складова	16
5	Варіативний модуль	16
6	Резерв часу	3
	Разом:	35

1.1.1 Реалізація принципів технологічної освіти у програмі трудового навчання блоку 2 «Технологія виготовлення виробів в'язаних спицями»

Зміст і структура навчальної програми технологічної освіти обумовлюються насамперед таким її принципом, як культуро відповідність.

Принцип культуро відповідності трактується як органічний зв'язок технологічної освіти з історією народу, його культурними та побутовими традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і промислами тощо. Цей принцип передбачає забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь і національно-культурний розвиток підростаючого покоління, що має забезпечити відродження народних ремесел і промислів.

Розглянемо поняття принципи, це вихідні положення теорії навчання. Вони є загальним орієнтиром для визначення змісту, засобів, форм, методів організації навчання. Що є важливим у процесі роботи з учнями.

Принципи навчання виконують регулятивну функцію, з моделювання дидактичних теорій і способів регулювання практики навчального процесу. Загально дидактичні принципи лежать в основі вивчення всіх дисциплін, а також мають регулювати організаційні основи навчального процесу на різних рівнях.

Принцип науковості передбачає таку організацію навчального процесу, при якій введення нових понять завжди спирається на раніше засвоєні знання учнів,дотримання цього принципу викликає певні труднощі так як учні можуть бути не ознайомлені з деякими явищами і процесами,незважаючи на це, відмовлятися від виконання програмних завдань не можна.

Таким чином учитель формує в дітей, знання властивостей об'єкту праці, пояснює їм,незнайомі терміни та властивості об'єкту праці, наприклад як у нашому випадку з блоку 2 «Технологія виготовлення виробів в'язаних спицями» 9 клас, вчитель пояснює учням 1 розділ; «Основи матеріалознавства»; формує знання про матеріали синтетичного походження, їх властивості, що буде потрібні у подальшій роботі.

Після ознайомлення з 1 розділом учні будуть у змозі використати ці знання у майбутньому, та використати їх у розділі 2 «Технологія виготовлення виробів в'язаних спицями».

Розглянемо детальніше.

2. «Технологія виготовлення виробів в'язаних спицями»

Ознайомить учнів 9 класу з такими темами як:

Тема 2.1. В'язання спицями як вид декоративно-ужиткового мистецтва. Із історії в'язання спицями. Види виробів, в'язаних спицями. Матеріали, інструменти та пристосування для в'язання спицями. Види спиць. Номер спиць. Добір спиць відповідно до пряжі. Використання пряжі із старих речей. Підготовка пряжі для в'язання.

Тема 2.2. Елементи в'язання спицями.

В'язання візерунків. Основні види петель. Умовні позначення на схемах. Прийоми в'язання спицями. Способи набору петель. Набір петель початкового ряду. Способи вив'язування основних петель. Основні етапи в'язання полотна прямокутної форми. Утворення візерунків із лицьових і виворітних петель. Накиди. Зняті петлі. Збільшення і зменшення кількості петель. Читання схем. Ажурні візерунки. Тема 2.3. Процес виготовлення в'язаного виробу.

Вибір виробу для виготовлення. Добір візерунків, пряжі та спиць для виготовлення виробу. Щільність в'язання по горизонталі й вертикалі. Розрахунок кількості петель і рядів для в'язання деталей виробу. В'язання за схемою (з використанням креслення). Використання орнаментів у виробах, в'язаних спицями. Рапорт. Способи з'єднання деталей виробу. Види трикотажних швів для з'єднання деталей в'язаного виробу. З'єднання петель в'язаного полотна.

Тема 2.4. Оздоблення виробу. Догляд за виробом.

Сучасні напрями оздоблення в'язаних виробів. Види оздоблень в'язаних виробів. Підбір оздоблення для виготовленого виробу. Оздоблення виробу. Остаточна обробка в'язаного виробу. Догляд за в'язаним виробом (прання, сушіння). Особливості волого-теплової обробки (ВТО) в'язаних виробів.

Принцип звґязку теорії з практикою.

Цей принцип, як і всі інші дидактичні принципи, визначає цілу низку вимог до змісту, методів, засобів, організаційних форм навчання і до самого процесу навчання. Розкриємо їхню суть. Це положення є одним з основних у виборі змісту навчання та виборі методів і форм навчання. При вивченні предмету учитель має можливість показати, як народжувалися і розвивалися науки в силу практичних потреб людини. Розвиток продуктивних сил безумовно був і є рушієм наукового прогресу. У свою чергу, нові наукові теорії допомагали і допомагають удосконалювати виробництво, розвивати техніку, технологію, в цілому економіку виробництва.

В організації навчальної діяльності в одних випадках практика виступає як відправний момент. Цьому сприяє робота в лабораторіях, майстернях, у кабінетах. А в інших - формування в учнів умінь застосовувати знання на практиці, у виробництві, побуті, розкриття перед учнями тих науково-технічних і виробничих проблем, які є актуальними на найближчі 10--20 років для нашого суспільства та всієї світової громадськості, і можливих шляхів їх вирішення є одним із напрямів забезпечення єдності науки і виробництва.

Одним із шляхів поєднання теорії і практики є політехнічне навчання. Воно передбачає забезпечення учнів знаннями основ сучасного виробництва, основних напрямів науково-технічного прогресу, формування в них умінь застосовувати знання законів науки для вирішення практично важливих завдань, сприяє розвитку конструкторських і винахідницьких здібностей, готує учнів до обрання технічних професій. Таким чином, дія принципу звґязку теорії з життям і практикою створює умови для отримання істинно наукових знань.

Істинно наукові знання -- це такі знання, які допомагають людині успішно взаємодіяти з природою, оволодівати її багатствами, перетворювати її в інтересах людини, вдосконалювати техніку, піднімати культурний, економічний та соціальний рівень життя людей.

Принцип наочності.

У процесі трудового навчання у 9 класі застосовують різноманітні види наочності: роздатковий матеріал, таблиці, моделі, діапозитиви, кінофільми та ін.

Специфічним для трудового навчання є такий вид наочних посібників, на яких зображено технологічні процеси у вигляді поопераційних заготовок та інструменту, призначеного для їх обробки. Наочність набуває особливого значення завдяки технічним рисункам. Читання рисунка є одним з етапів трудового навчання. Крім того, без знань з креслення неможливо навчити учнів елементам конструювання і складання технологічних процесів, вивчення систематичного курсу креслення починається з восьмого класу, тому вчителеві доведеться лише трохи доповнити знання учнів з елементів креслення. Досвід показує, що в процесі трудового навчання учні оволодівають навиками креслення, достатніми для того, щоб прочитати рисунок, уявити в просторі нескладну деталь за її умовним зображенням на площині. Щоб їм, цього добитися, слід проводити систематичну планомірну роботу з розвитку просторової уяви учнів, починаючи з перших занять.

Політехнічний принцип - один з найважливіших принципів трудового навчання, згідно якому в процесі навчання в учнів повинні формуватися знання, уміння, навички і якості особистості, які дозволяють орієнтуватись у всій системі суспільного виробництва, а саме: знання з основ сучасного виробництва; уміння і навички необхідні для поводження із знаряддями праці, найбільш розповсюдженими у різних виробничих роботах.

Уміння і навички, необхідні для поводження із знаряддями праці, розділяються на загально трудові і загальновиробничі. До перших відносяться уміння і навички з планування трудової діяльності, організації робочого місця, самоконтролю, а до других - обчислювальні, графічні, вимірні, монтажі і інші. В цілому такі уміння і навички можна назвати політехнічними, так як вони необхідні для самих різноманітних професій і засвоюються при виконанні різноманітних виробничих робіт.

Політехнічний принцип у розділі 2 «Технологія виготовлення виробів в'язаних спицями». У процесі вивчення і роботи з тем розділу, відбувається політехнічне навчання на уроках ручної праці; в навчальних майстернях, в процесі суспільно корисної праці, в позакласній роботі, а також при вивченні основ наук. В сучасній школі існує система політехнічного навчання, яка складається з окремих рівноцінних елементів. Створити в учнів уявлення про основи сучасного виробництва можна лише в тому випадку, коли відбувається дидактичний зв'язок між званнями та вміннями, яких учні набувають в кожному з елементів системи політехнічного навчання.

Принцип доступності.

Доступність і посильність для учнів, це урахування вікових та індивідуальних особливостей. Принцип доступності і посильності передбачає відповідність змісту і методів навчання віковим особливостям учнів, рівню їхнього фізичного й інтелектуального розвитку. Навчальний матеріал повинен бути доступним для дітей, але при цьому не дуже легким, щоб у процесі трудової діяльності вони вчилися переборювати труднощі й отримували задоволення від результатів своєї праці.

При реалізації принципу доступності слід враховувати не лише вікові, а й індивідуальні особливості кожного учня , які проявляються не тільки в засвоєнні теоретичного матеріалу, оволодінні трудовими вміннями, а й у ставленні до праці. Для тих дітей, що отримують певну трудову підготовку в сім'ї чи в гуртках початкового технічного моделювання, пропонуються для виготовлення більш складні вироби чи передбачаються додаткові завдання, для слабших використовується додаткова наочність чи пояснення, поетапний інструктаж та індивідуальна допомога, їх треба своєчасно підбадьорювати, вселяти віру у власні сили, упевненість у здатності впоратися з роботою.

Принцип систематичності і послідовності.

Принцип вимагає, щоб знання, уміння і навички формувались системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань на уроках з трудового навчання.

Щоб за теорією обов'язково йшла практика, для закріплення раніше вивченої теми.



1.1.2 Форми організації навчання з вивчення блоку 2 «Технологія виготовлення швейних виробів»

Урок ? основна форма організації навчально-виховної роботи в школі і підпорядковується всім закономірностям процесу навчання. Він є багатогранним та багатоплановим. У ньому, як у цілісному відрізку процесу навчання, взаємодіють всі компоненти цього складного процесу ? його загальні педагогічні цілі, дидактичні завдання, зміст, методи, матеріально-технічне оснащення та ін.

На уроці технології відбувається засвоєння учнями знань та оволодіння вміннями і навичками. Одночасно з цим здійснюється виховання, розвиток і профорієнтація учнів перш за все через ідейну спрямованість викладу вчителем навчального матеріалу, зв'язок його із життям і виробництвом та відповідними видами професійної діяльності, практикою суспільного виховання, а також через широке використання на уроці самостійної роботи учнів, завдяки чому вони не лише оволодівають вміннями і навичками, але й глибше усвідомлюють наукові положення, зв'язок з суспільною практикою, виробництвом. На цьому ґрунті в учнів формується науковий світогляд, суспільна мораль, професійне самовизначення, розвиваються пізнавальні здібності, професійні інтереси, нахили і наміри, навички самостійного здобування знань.

1.2 Техніко-технологічні відомості до варіативного модулю «Технологія виготовлення виробу,в'язаних спицями»

Прагнення до індивідуальності стало естетичної і навіть психологічною потребою нашого часу. Будь-яка річ, любовно виконана руками, хвилює своєю унікальністю.

Одяг, володіючи емоційним впливом, створює певний образ і настрій, підпорядковуючи йому не тільки того, хто її носить, а й оточуючих. Зрозуміло, манера одягатися - далеко не єдиний шлях самовираження, але вміння виразити індивідуальність при створенні ансамблю одягу - це щастя творчості, зіткнення, нехай навіть ненадовго, з мистецтвом.

Благодатний матеріал для проби своїх творчих сил - ручний трикотаж. Саме «ручний», оскільки трикотажні полотна, отримані за допомогою більшості в'язальних машин, з успіхом можуть бути виконані і вручну. Машина, прискорюючи процес в'язання, дає можливість зосередити творчі сили на ручний обробці готової моделі. Серед любителів в'язання все частіше з'являються навіть чоловіки, які з успіхом освоюють цей цікавий вид рукоділля.

Чим цікаво трикотажне полотно? Перш за все, надзвичайно рельєфною поверхнею, що робить вироби настільки декоративними. А хіба можна забути про дивовижну пластичності полотна, що дозволяє використовувати всю різноманітність прийомів моделювання, характерних для виробів з тканин, - обсяг, збірку, оформлення конструктивних ліній? Додамо до цього безмежну кількість видів в'язки та обробки - витонченість мережива, своєрідність плетеної тасьми, а також можливості домашнього фарбування, простоту крою.

Неповторність кожного трикотажного виробу, функціональність і практичність виправдовують праця, витрачена на нього. Як правило, трикотажні вироби - поза часом і модою. Завдяки цьому в'язання - древній вид прикладного мистецтва, доступний і зовсім юним і не настільки молодим, - стало так популярне у наш час.

Однією з неодмінних умов успіху сучасного трикотажного виробу повинна бути не тільки декоративність, а й чітко виражена стильова спрямованість. І як стає прикро, коли сміливий задум і прекрасна пряжа втрачають свої оригінальність і колорит тільки через те, що в'язальниця нехтує елементарними прийомами складання готового виробу.

Увійдіть в роль модельєрів і авторів власних нарядів (це цілком доступно) , пробуйте експериментувати, творіть!

А поки що ознайомимося з деякими загальними положеннями, особливостями в'язання на машинах.

Перевірка нитки

У відміну від в'язання на спицях або гачком, коли ми використовуємо нитка, готову до вживання, і фабрично змотані в мотки, плетіння на машинах вимагає більш ретельної перевірки нитки перед роботою. Дефекти пряжі можуть не просто зіпсувати вам виріб або настрій, вони можуть призвести і до поломки в'язального апарата.

Перш за все слід знати, що сильно розкручена нитка (або нитка, слабо кручена при виробництві) не придатна до в'язання на машині.

Полотно з неї неминуче вийде перекошеним, і виправити цю перекіс згодом неможливо. Таку пряжу при машинному в'язанні можна використовувати тільки в поєднанні з синтетичною слабокрученой ниткою, а краще залишити для в'язання гачком.

Перед в'язанням обов'язково слід перевірити і міцність фарбування пряжі. Для цього можна змочити кінець нитки, закласти її в світлу тканину (але не марлю!), Пропрасувати праскою. Якщо на тканині не залишиться слідів фарби, значить, забарвлення міцне. Таку пряжу можна сміливо використовувати для в'язання орнаментів, оздоблювальних смужок, її можна з'єднати з будь-якою світлою ниткою.

Якщо якість забарвлення пряжі вас бентежить, є можливість спробувати поліпшити його. Для цього потрібно перемотати пряжу в пасма, випрати ці пасма мильним розчином, прополоскати і мокрими опустити в теплу воду з оцтовою есенцією (1 ст.ложка на 1 л води). Потім прокип'ятити їх у цьому розчині на слабкому вогні протягом 20-30 хвилин, знову попрати, прополоскати і повісити сушити. Після закінчення процедури - знову перевірити міцність фарбування. Якщо слід від фарби і після обробки не зник, будьте обережні при використанні цієї пряжі в поєднаннях кольорів.

Отримання меланжу шляхом змотування пряжі

Меланж для машинного в'язання можна отримати змотуванням пряжі різних кольорів, підібраних у відповідних тонах. Наприклад, якщо потрібно зв'язати виріб з п'яти різних кольорів, можна просто з'єднати всі ці п'ять ниток і в'язати разом. А ось за рахунок спеціальної перемотування ниток від різних клубків можна отримати більш оригінальне поєднання кольорів, що дозволить зв'язати більш ефектне виріб.

Припустимо, є 750 г пряжі № 32/2 п'яти кольорів, змотаний в 10 клубків. Потрібно змотати пряжу в 3 клубка, з'єднуючи 10 ниток в одну таким чином:

1 клубок - взяти по 2 нитки з пряжі всіх 5 кольорів

2 клубок - спочатку взяти по 5 ниток найбільш яскравих кольорів, змотати їх в окремі клубки , потім з'єднати в один

3 клубок - змотати одноколірну пряжу, призначену, наприклад, для обробки.

З такої пряжі можна зв'язати дуже цікавий виріб поперечними або поздовжніми смугами - дуже просто, але дуже оригінально.

Можна створити цікаве полотно, використовуючи відтінки одного кольору, наприклад, з поступовим переходом від світло-сірого до темно-сірому, а потім до чорного. При в'язанні з різнокольорових ниток основна нитка повинна бути толще інших.

Зв'язування решт пряжі

Пов'язувати кінці пряжі найкраще хрестоподібним (морським) вузлом, так як в цьому випадку нитки залишаються на ізначночной стороні виробу. Морський вузол можна отримати, якщо кінець нитки з правої руки хрестоподібно накласти на кінець нитки в лівій руці. Коротким кінцем, який відходить вліво, обкрутити ліву довгу нитку рухом від себе і цим же кінцем обкрутити коротку ліву нитку, що відходить вправо, рухом від себе - на себе - від себе. Потім взяти короткий і довгий кінці і затягнути вузол.

Сподіваємося, що матеріали нашого розділу з в'язання на машинах допоможуть вам розібратися з тонкощами і секретами цієї майстерності.

В'язання - один з найдавніших видів рукоділля. У наші дні в'язання на спицях є одним з поширених видів рукоділля.

Форма деталей у в'язанні на спицях досягається збільшенням і зменшенням петель, збільшенням або зменшенням щільності в'язання, цього можна досягти, змінюючи діаметр спиць і товщину пряжі відповідно до викрійкою або розрахунком.

Сьогодні у світі в'язаному моди, жінки вважають за краще працювати з менш трудомісткими матеріалами - в основному з вовняною, напіввовняної, синтетичної пряжею. Яка дозволяє досить швидко виконати класичні речі: кофту, сукні, костюм, джемпер, светр, пуловер, шапочки, шкарпетки, рукавиці, рукавички.

В'язання на спицях увійшло і міцно зайняло позиції в нашому домашньому інтер'єрі (серветки, скатертини, фіранки, пледи, подушки, приладдя для кухні).

В'язання на спицях для дітей приносить різноманітність у сьогоднішній світ масового промислового виробництва одягу для дітей. А зв'язані спицями іграшки, стають справжніми друзями дітей, адже вони випромінюють тепло маминих рук.

В'язання спицями дозволяє висловити свою індивідуальність, піти від традиційних поглядів на моду як у костюмі так і в домашньому інтер'єрі. В'язані вироби найбільш стабільні, навіть в руслі примхливої моди, і можуть довго прикрашати ваш гардероб, адже пуловер який носила ваша мама, за фасоном і структурі візерунка може бути й сьогодні дуже актуальним. Тому навіть старі журнали з в'язання можна використовувати для своєї творчості.

Спиці для в'язання. Спиці - це основний інструмент в'язальниці. У залежності від того, з якого матеріалу вони виконані, спиці можуть бути алюмінієві, сталеві, дерев'яні, кістяні, пластмасові та ін Спиці повинні бути абсолютно гладкими, щоб петлі за ними могли легко ковзати, і мати зручний для роботи кінець, не дуже тупий і не дуже гострий.



Кожні з спиць мають свої переваги і свої недоліки. Тому, якщо для роботи вам потрібні тонкі спиці, віддайте перевагу сталевим, тому що вони тверді і дуже міцні (товсті сталеві спиці незручні тим, що важкуваті). Якщо ж вам потрібні товсті спиці, вибирайте дерев'яні, кістяні та інші, тому що вони легкі (тонкі спиці з цих матеріалів гнуться і швидко ламаються). Що стосується алюмінієвих спиць, то вони бруднять світлі вироби, тому користуватися ними краще при в'язанні виробів з темної пряжі.

Спиці розрізняються по номерах. Номер - це діаметр спиці в міліметрах. Т. е. спиці № 2 мають діаметр 2 мм, спиці № 5 - діаметр 5 мм і т. д. Для отримання в'язаного полотна середньої щільності слід підбирати спиці, які будуть в 1,5-2 рази товще пряжі.

Загальний підхід до вибору номера спиць такий: щоб отримати пухке, ажурне виріб, потрібно вибирати спиці великого номери (це відноситься також до пряжі з ворсом і фасонної); щоб отримати виріб щільне, важке, яке б не розтягувалося, спиці потрібно підбирати більш тонкий.

Для роботи вам знадобляться як звичайні (однокінцеві) спиці, так і спиці кругові, панчішні, тому дамо їх коротку характеристику.

Про в'язальні спиці.

Спиці бувають різної товщини і позначаються номерами.

Номер спиць вибирають у відповідності з товщиною пряжі: спиця повинна бути в 2 рази товще пряжі. Але це не завжди є правилом, оскільки кожна в'язальниця має свою щільність в'язання, тому вибір спиць дуже індивідуальний.

Для початку спробуйте зв'язати двома - трьома номерами спиць і виберіть ті, при яких полотно не буде дуже тугим або пухким.

Звичайно, при виборі візерунка необхідно буде міняти номери спиць, так як ажурні узори в'яжуть більш щільно, а візерунки, що складаються з перехрещених петель (коси і т.д.), більш пухко, ніж панчішне полотно.

На сьогоднішній день сучасна промисловість нам надала великий вибір спиць з різних матеріалів.

* Найчастіше для в'язання використовують спиці, виготовлені зі сталі, тому що вони не гнуться, не бруднять полотно.

* Виготовляють спиці з алюмінію. Алюмінієві спиці дуже легкі, але не дозволяють в'язати виріб зі світлої пряжі, так як від тертя пряжа брудниться. Алюмінієві спиці можна застосовувати тільки при в'язанні з пряжі темних тонів.

* Пластмаси. Для товстої пухнастою пряжі добре підійдуть дерев'яні або пластмасові спиці, тому що ці спиці дозволяють в'язати полотно м'яке і пухке за якістю, при якому видно краса ниток.

* Спиці з кістки.

* Дерева (бамбука)

З дерев'яних спиць себе зарекомендували бамбукові спиці, тому що бамбукові спиці дуже легкі і не містять нікелю, на відміну від металевих спиць, але дерев'яні спиці легко ламаються. Тому, якщо ви хочете придбати бамбукові спиці, вибирайте розмір не тонше 3,5 мм.

Більш тонкі спиці краще з інших матеріалів.

При виборі спиць найкраще звернути увагу на легкі, добре відполіровані спиці. Кінці спиць повинні бути не дуже гострими, але й не занадто тупими. Чим легше спиці, тим менше втомлюватимуться ваші руки. Навіть найменші шорсткості на поверхні спиць можуть перешкодити ковзанню пряжі і ускладнюють роботу, що постійно викликає тільки роздратування, а не задоволення від роботи.

Існує кілька видів спиць, для виконання певних робіт:

Закриті (звичайні) спиці - мають один робочий кінець і кільце або кульку на іншому кінці. Звичайними спицями в'яжуть великі деталі, що мають з двох сторін закриті кромки (деталі пуловерів, шарфи).

Відкриті або кругові спиці - мають два робочих кінця з'єднаних гнучким тросом або волосінню. Їх використовують для в'язання вироби по колу, щоб воно вийшло без швів (спідниці, шапки). Круговими спицями можна в'язати і просто широкі деталі в прямому і зворотному напрямках, тому кругові спиці зручно використовувати при виконанні візерунків, в яких поспіль пров'язуються 2 лицьових і 2 виворітних ряду. Для в'язання в прямому і зворотному напрямках оптимальна довжина спиць 60-80 см. З круговими спицями зручно робити завмер вив'язані полотна.

Панчішні спиці - це набір з 5-ти спиць, що мають по два робочих кінця. Петлі при в'язанні панчішними спицями розподіляються на 4 спиці і пров'язуються 5-й спицею. Короткі панчішні спиці використовуються для в'язання по колу маленьких виробів (рукавиці, шкарпетки, рукавички, бейки горловини, шапочки). На більш довгих спицях можна в'язати і більш великі речі по колу (скатертина).



Допоміжні спиці - прямі і фігурні. На пряме допоміжної спиці відповідного номера можна залишити відкриті петлі, наприклад, для входу в кишеню. Фігурні спиці “для кос” короткі з вигином використовують при виконанні перехрещування петель для візерунка з “кіс”. Перехрещується петлі залишають на допоміжній спиці перед роботою або за роботою. Вигин на спиці перешкоджає вислизанню спиці з в'язаного полотна.

До фігурним інструментам також відносять і великі англійські шпильки, які також застосовують при вив'язування кіс.

Машинне в'язання як вид рукоділля

Прагнення до індивідуальності стало естетичної і навіть психологічною потребою нашого часу. Будь-яка річ, любовно виконана руками, хвилює своєю унікальністю.

Одяг, володіючи емоційним впливом, створює певний образ і настрій, підпорядковуючи йому не тільки того, хто її носить, а й оточуючих. Зрозуміло, манера одягатися - далеко не єдиний шлях самовираження, але вміння виразити індивідуальність при створенні ансамблю одягу - це щастя творчості, зіткнення, нехай навіть ненадовго, з мистецтвом.

Благодатний матеріал для проби своїх творчих сил - ручний трикотаж. Саме «ручний», оскільки трикотажні полотна, отримані за допомогою більшості в'язальних машин, з успіхом можуть бути виконані і вручну. Машина, прискорюючи процес в'язання, дає можливість зосередити творчі сили на ручний обробці готової моделі. Серед любителів в'язання все частіше з'являються навіть чоловіки, які з успіхом освоюють цей цікавий вид рукоділля.

Чим цікаво трикотажне полотно? Перш за все, надзвичайно рельєфною поверхнею, що робить вироби настільки декоративними. А хіба можна забути про дивовижну пластичності полотна, що дозволяє використовувати всю різноманітність прийомів моделювання, характерних для виробів з тканин, - обсяг, збірку, оформлення конструктивних ліній? Додамо до цього безмежну кількість видів в'язки та обробки - витонченість мережива, своєрідність плетеної тасьми, а також можливості домашнього фарбування, простоту крою.

Неповторність кожного трикотажного виробу, функціональність і практичність виправдовують праця, витрачена на нього. Як правило, трикотажні вироби - поза часом і модою. Завдяки цьому в'язання - древній вид прикладного мистецтва, доступний і зовсім юним і не настільки молодим, - стало так популярне у наш час.

Однією з неодмінних умов успіху сучасного трикотажного виробу повинна бути не тільки декоративність, а й чітко виражена стильова спрямованість. І як стає прикро, коли сміливий задум і прекрасна пряжа втрачають свої оригінальність і колорит тільки через те, що в'язальниця нехтує елементарними прийомами складання готового виробу.

Увійдіть в роль модельєрів і авторів власних нарядів (це цілком доступно) , пробуйте експериментувати, творіть!

Таким текстом починає спілкування зі своїми відвідувачами Тетяна Собова, автор навчально-інформаційного сайту по рукоділлю. Тетяна - майстер своєї справи, яка все життя присвятила самим різним рукоділлям. І плетіння на машинах - одне з її захоплень. Можливо, Тетяна надасть для нашого розділу з в'язання на машинах свої статті. І ви самі оцініть професіоналізм і досвід Тетяни.

А поки що ознайомимося з деякими загальними положеннями, особливостями в'язання на машинах.

Перевірка нитки

У відміну від в'язання на спицях або гачком, коли ми використовуємо нитка, готову до вживання, і фабрично змотані в мотки, плетіння на машинах вимагає більш ретельної перевірки нитки перед роботою. Дефекти пряжі можуть не просто зіпсувати вам виріб або настрій, вони можуть призвести і до поломки в'язального апарата.

Перш за все слід знати, що сильно розкручена нитка (або нитка, слабо кручена при виробництві) не придатна до в'язання на машині.

Полотно з неї неминуче вийде перекошеним, і виправити цю перекіс згодом неможливо. Таку пряжу при машинному в'язанні можна використовувати тільки в поєднанні з синтетичною слабокрученой ниткою, а краще залишити для в'язання гачком.

Перед в'язанням обов'язково слід перевірити і міцність фарбування пряжі. Для цього можна змочити кінець нитки, закласти її в світлу тканину (але не марлю!), Пропрасувати праскою. Якщо на тканині не залишиться слідів фарби, значить, забарвлення міцне. Таку пряжу можна сміливо використовувати для в'язання орнаментів, оздоблювальних смужок, її можна з'єднати з будь-якою світлою ниткою.

Якщо якість забарвлення пряжі вас бентежить, є можливість спробувати поліпшити його. Для цього потрібно перемотати пряжу в пасма, випрати ці пасма мильним розчином, прополоскати і мокрими опустити в теплу воду з оцтовою есенцією (1 ст.ложка на 1 л води). Потім прокип'ятити їх у цьому розчині на слабкому вогні протягом 20-30 хвилин, знову попрати, прополоскати і повісити сушити. Після закінчення процедури - знову перевірити міцність фарбування. Якщо слід від фарби і після обробки не зник, будьте обережні при використанні цієї пряжі в поєднаннях кольорів.

Отримання меланжу шляхом змотування пряжі

Меланж для машинного в'язання можна отримати змотуванням пряжі різних кольорів, підібраних у відповідних тонах. Наприклад, якщо потрібно зв'язати виріб з п'яти різних кольорів, можна просто з'єднати всі ці п'ять ниток і в'язати разом. А ось за рахунок спеціальної перемотування ниток від різних клубків можна отримати більш оригінальне поєднання кольорів, що дозволить зв'язати більш ефектне виріб.

Припустимо, є 750 г пряжі № 32/2 п'яти кольорів, змотаний в 10 клубків. Потрібно змотати пряжу в 3 клубка, з'єднуючи 10 ниток в одну таким чином:

1 клубок - взяти по 2 нитки з пряжі всіх 5 кольорів