Особливості організації педагогічного процесу в старшій групі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота на тему

«Особливості організації педагогічного процесу в старшій групі»

ЗМІСТ

педагогічний дошкільний старший

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади організаціїї педагогічного процесу в старшій групі дітей дошкільного віку

1.1 Педагогічний процес як система: особливості та закономірності

1.2 Вікові особливості дітей старшої групи

Розділ 2. Констатуючий експеримент: визначення рівня організації педагогічного процесу

2.1 Констатуючий експеримент

2.2 Методичні рекомендації з організації педагогічного процесу в старшій групі

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

ВСТУП

Нові суспільно-економічні відносини в Україні викликали появу суперечності між соціальним замовленням на творчу, самореалізуючу особистість і можливостями донині існуючої системи освіти реально виконати це замовлення. У зв'язку з цим наша освіта переживає нині складний і водночас цікавий період реформування. Організація навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» і спрямована на реалізацію основних завдань дошкільного навчального закладу. Зміст навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі визначається Базовим компонентом дошкільної освіти і реалізується відповідно до програм розвитку, навчання, виховання дітей «Дитина», «Малятко», «Українське дошкілля», «Дитина в дошкільні роки», «Зернятко», що рекомендовані Міністерством освіти і науки України. Актуальними проблемами дошкільної педагогіки є визначення мети, завдань, змісту, методів виховання дітей у сімґї та дошкільних закладах, а також підготовка їх до школи. Особливо це важливо для дітей старшої групи, адже якість отриманого дитиною досвіду буде відбиваьтсь і на навчальному процесі в школі.

Зміст педагогічного процесу визначається концептуальними засадами освітньо-виховної системи. Головною метою його є раціональна організація навчально-виховної роботи, спрямованої на всебічний розвиток дитини.Уперше в дошкільній педагогіці проблема організації педагогічного процесу в ДНЗ як предмет спеціального дослідження була представлена в роботах Т.А.Маркової, В. Г. Нечаєвої, Р. І.Жуковської на початку 70-років. У дослідженнях 80-х років А.Г. Арушановою, В.В. Гербовою, А.Н.Давидчук, Т.Н.Дороновою, Т. А. Макєєвою, В.В. Стерликовою, С.Г.Якобсон досліджували окремі аспекти змісту і форм педагогічного процесу. Ідею єдності виховання і навчання, яка визначає цілісність педагогічного процесу, обґрунтував К. Ушинський. Він стверджував, що від комбінації основних елементів найбільше залежить виховна сила педагогічного процесу. Виховання як гуманітарна суспільна практика має певне спрямування, яке визначається його метою і конкретизується у завданнях. Актуальним для сучасного виховання є прилучення дітей до національних і загальнолюдських цінностей, захист інтересів і прав дитини як особистості, забезпечення умов для її індивідуального творчого розвитку, де педагогічний процес виступає як головний інструмент. Отже, значущість педагогічного процесу та знання його особливостей відповідно до вікових, психолого-педагогічних аспектів вихованців є значною і потребує детального дослідження. Відповідно до вищесказаного нами було сформовано науковий апарат нашого дослідження.

Об'єкт дослідження: педагогічний процес у старшій группі дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: шляхи реалізації педагогічного процесу в старшій групі дітей дошкільного віку.

Мета дослідження: визначити і теоретично обґрунтувати особливості педагогічного процесу в старшій групі дітей дошкільного віку.

Для досягнення поставленої мети нами було висунуто наступні завдання:

1. Дослідити теоретичні засади організації педагогічного процесу;

2. Охарактеризувати психолого-педагогічні особливості дітей старшого дошкільного віку.

3. Проаналізувати рівень організації педагогічного процесу в старшій групі «Зіронька» ДНЗ «Калинка» м.Бердянська.

4.Розробити методичні рекомендації з організації педагогічного процесу в старшій групі ДНЗ.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, вивчення передового педагогічного досвіду, систематизування знань.

Структура дослідження: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, дода

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇЇ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ В СТАРШІЙ ГРУПІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Педагогічний процес як система: особливості та закономірності

Педагогічним процесом називають розвиваючу взаємодію вихователів і вихованців, спрямовану на досягнення визначеної мети формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. В педагогічній літературі попередніх років використовувалося поняття «навчально-виховний процесс». Але, на думку багатьох дослідників, це поняття дещо звужене й неповне; воно не відображає складнощів і труднощів самого процесу і, перш за все, його найважливіших ознак - цілісності й загальності. Забезпечення навчання, виховання й розвитку на основі цілісності й загальності є сутністю педагогічного процесу. В інших же випадках терміни «навчально-виховний процесс» і «педагогічний процесс» є тотожними. [14; с.123]

Педагогічний процес - це система, в якій органічно поєднані процеси формування, розвитку, виховання й навчання з усіма умовами, формами, методами їх функціонування. Система - це виділена на основі певних ознак впорядкована множина взаємопов'язаних елементів, поєднаних загальною метою функціонування і єдністю управління і, які перебувають у взаємозв'язку з середовищем як цілісне явище. Прикладом систем, в яких здійснюється педагогічний процес, є система народної освіти в цілому, школа, клас, навчальні заняття та інше. Кожна з них функціонує в певних зовнішніх умовах: природничо-географічних, суспільних, культурних тощо. Для кожної системи існують специфічні умови. Для дошкільної системи характерними с матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, морально-психологічні, естетичні та ін. [18; с.67]

Структурою (розміщенням, розташуванням елементів у системі) системи є елементи (компоненти), які виділені на основі певних критеріїв. Для характеристики педагогічного процесу як системи необхідно виділити критерії аналізу. Ними можуть бути будь-які достатньо вагомі показники процесу -- умови його функціонування, величини досягнутих результатів тощо. Важливо, щоб вони відповідали вимогам вивчення системи. Дослідники намагаються добирати такі критерії, які сприяли б розкриттю найважливіших зв'язків, забезпечували проникнення в глибину пізнання невідомих раніше явищ, закономірностей. [7; с.134]

Компонентами системи, в якій здійснюється педагогічний процес, є: педагоги, вихованці, умови виховання. Сам педагогічний процес характеризується метою, завданнями, змістом, методами, формами взаємодії педагогів і вихованців, а також досягнутими при цьому результатами. Оскільки ці компоненти педагогічного процесу матеріалізуються шляхом активної взаємодії найважливіших учасників педагогічного процесу - вихованців і педагогів в певних конкретних умовах, - то виділяють ще такі компоненти педагогічного процесу, що цементують систему, як цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний.

Цільовий компонент містить у собі всю різноманітність мети і завдань педагогічної діяльності: від генеральної мети - формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості - до конкретних завдань формування окремих якостей чи їх елементів.

Змістовий компонент відображає сутність того, що реалізується в процесі досягнення як загальної мети, так і кожного завдання зокрема.

Діяльнісний компонент передбачає взаємодію педагогів і вихованців, їх співробітництво, організацію й управління процесом, маючи на увазі підсумковий результат. В науково-педагогічній літературі цей компонент називають ще організаційним або організаційно-управлінським. [ 20; с.187]

Результативний компонент процесу відображає ефективність його функціонування, характеризує досягнуті здобутки у відповідності з визначеною метою і завданнями.

Між компонентами педагогічного процесу виділяють певні зв'язки - інформаційні, організаційно-діяльнісні, комунікативні, управління та самоврядування, причинно-наслідкові, генетичні, які виявляють історичні тенденції, традиції в навчанні й вихованні, забезпечують певну наступність і послідовність при плануванні й реалізації нових педагогічних процесів.[10; с.158]

Педагогічний процес - це трудовий процес, що здійснюється з метою досягнення суспільно значимих завдань. Його специфіка полягає в тому, що праця вихователів і вихованців зливається в єдине ціле, утворюючи своєрідні взаємовідносини учасників трудового процесу - педагогічну взаємодію. У трудовому процесі виділяються об'єкти, засоби, продукти праці. Учні, колектив вихованців -- це об'єкти діяльності педагога, для яких властиві такі якості як системність, саморегуляція, саморозвиток, що й обумовлює варіативність, змінюваність педагогічного процесу. Предметом педагогічної праці є формування юної особистості, яка ще не володіє необхідними для дорослої людини знаннями, уміннями, навичками, досвідом. Своєрідність об'єкта педагогічної діяльності виявляється ще й у тому, що він розвивається не в прямо пропорційній залежності від педагогічного впливу на нього, а за законами, що властиві його психіці, - особливостям сприймання, розуміння, мислення, становлення волі і характеру.

Засоби (знаряддя) праці - це те, що людина розмішує між собою і предметом праці, щоб забезпечити бажаний вплив на предмет. Засоби праці в педагогічному процесі є надто специфічні. До них належать не лише знання педагога, його досвід, особистий вплив на вихованців, але й види діяльності вихованців, способи співробітництва з ними, методика педагогічного впливу.[14; с.198]

Продуктом педагогічної праці в широкому розумінні є вихованець, підготовлений до життя і праці. В конкретних процесах загального педагогічного процесу вирішуються частинні завдання, формуються окремі якості особистості у відповідності з загальною метою виховання. Педагогічний процес характеризується також рівнем організації, управління, продуктивності (ефективності), технологічності, економності, виділення якого сприяє обґрунтуванню критеріїв, які дозволяють не лише якісно, а й кількісно оцінювати досягнуті рівні. Визначальною характеристикою педагогічного процесу є час. Саме час є універсальним критерієм оцінки ефективності і якості здійснюваного процессу. [15; с.165]

У такій складній, великій динамічній системі, якою є педагогічний процес, проявляються численні різноманітні зв'язки й залежності. У закономірностях, відбиваються об'єктивні, суттєві, необхідні зв'язки, що повторюються. Ці зв'язки мають різні рівні. Відповідно до функцій, які виконує педагог (викладання певного предмета, керування гуртком), визначається мета, обирається зміст, організаційні форми і методи, які щоразу враховують закономірності різного рівня. Успіху ж педагог досягне лише тоді, коли враховуватиме найважливіші закономірні зв'язки.[23; с.145]

Серед загальних закономірностей педагогічного процесу найсуттєвішими є:

1. Закономірність зумовленості педагогічного процесу потребами суспільства й особистості, можливостями (матеріально-технічними, економічними та ін.) суспільства, умовами протікання процесу (морально-психологічними, санітарно-гігієнічними, естетичними та ін.).

2. Закономірність розвитку особистості в педагогічному процесі. Темпи і досягнутий рівень розвитку особистості залежить від спадковості, виховного і навчального середовища, залучення до навчально-виховної діяльності, засобів і способів педагогічного впливу.

3. Закономірність управління педагогічними процесом. Ефективність педагогічного впливу залежить від інтенсивності зворотних зв'язків між вихованцем і педагогом; обгрунтованості й характеру коректуючих впливів на вихованців.[17; с.169]

4. Закономірність стимулювання Результативність педагогічного процесу залежить від дії внутрішніх стимулів і мотивів навчально-виховної діяльності, доцільності, своєчасності й інтенсивності зовнішніх (суспільних, педагогічних, моральних, матеріальних та ін ) стимуляторів

5. Закономірність єдності чуттєвого, логічного і практики в педагогічному процесі та його ефективність залежить від інтенсивності та якості чуттєвого сприймання, логічного осмислення сприйнятого, практичного застосування осмисленого.

6. Закономірність єдності зовнішньої (педагогічної) і внутрішньої (пізнавальної) діяльності Ефективність педагогічного процесу зумовлюється якостями педагогічної діяльності та власної навчально-пізнавальної діяльності вихованців

7. Закономірність єдності завдання, змісту, організаційних форм, методів і результатів виховання. Правильно визначене завдання (пов'язане з суспільне зумовленою загальною метою виховання), зрозуміле і сприйняте всіма учасниками педагогічного процесу, значно впливає на вибір педагогічних засобів; аналіз результатів виховання допомагає встановити доцільність обраного варіанта організації педагогічного процесу.

8. Закономірність динаміки педагогічного процесу. Педагогічний процес як розвиваюча взаємодія між педагогами і вихованцями має поступовий, етапний характер; чим вищі проміжні досягнення, тим вагоміші кінцеві результати. Величина всіх наступних змін зумовлюється величиною попередніх. [5; с.154]

9. Закономірність інтегрального (нерозривно зв'язаного, суцільного, єдиного) результату педагогічного процесу. Кінцевий результат педагогічного процесу є наслідком взаємозв'язків результатів усіх етапів процесу. Кожний результат етапу є наслідком взаємозв'язків усіх компонентів етапу.

Організація педагогічного процесу містить три головних етапи: підготовчий, основний і заключний.

На етапі підготовки педагогічного процесу створюються належні умови для протікання процесу в заданому напрямку. З цією метою вирішуються такі важливі завдання: цілепокладання, діагностика умов, прогнозування досягнень, проектування та планування розвитку процесу. [18; с.205]

Сутність цілепокладання (обґрунтування і постановки цілі) полягає в тому, щоб трансформувати загальну педагогічну мету, що стоїть перед системою народної освіти, в конкретні завдання, які можливо реалізувати на даному етапі педагогічного процесу в наявних конкретних умовах. Цілепокладання завжди «прив'язане» до конкретної системи здійснення педагогічного процесу -- школи, класу, уроку, виховної ситуації і под.

Правильно визначити завдання процесу неможливо без діагностики. Педагогічна діагностика - це дослідницька процедура, спрямована на вияснення умов і обставин, у яких протікатиме педагогічний процес. Її головною метою є отримання чіткого уявлення про ті причини, які будуть сприяти чи перешкоджати досягненню накреслених результатів. Діагностика забезпечує усією необхідною інформацією про реальні можливості педагогів і учнів, рівень їх попередньої підготовки, умови протікання педагогічного процесу тощо. Часто конкретні умови коректують завдання, визначені спочатку. [11; с.256]

Наступний крок етапу підготовки - прогнозування результатів педагогічного процесу. Сутність прогнозування в тому, щоб завчасно, до початку процесу оцінити його можливу результативність у даних умовах. Це потрібно для того, щоб своєчасно втрутитися в проектування та хід педагогічного процесу, не допустити небажаних наслідків. Завершується цей етап скоректованим на основі результатів діагностики і прогнозування проектом організації процесу, який після остаточного опрацювання перетворюється в план. План, як і сам процес, завжди «прив'язаний» до конкретної системи. План -- це документ, у якому точно визначено, кому, коли і що потрібно робити. У педагогічний практиці застосовуються різні плани: проведення уроків, окремих виховних справ, виховної роботи в класі, управління навчально-виховним процесом у школі та ін.

Основним етапом є етап здійснення педагогічного процесу. Він передбачає: постановку і роз'яснення мети та завдань діяльності, які необхідно виконати; взаємодію педагогів і вихованців; використання визначених методів, засобів і форм педагогічного процесу; створення сприятливих умов; стимулювання діяльності школярів; забезпечення зв'язку педагогічного процесу з іншими процесами. Результативність педагогічного процесу залежить від того, наскільки доцільно ці елементи пов'язані між собою, наскільки їх спрямованість та практична реалізація відповідають загальній меті. [14; с.139]

На цьому етапі організації педагогічного процесу важливе значення мають зворотні зв'язки, які дають змогу знайти раціональне співвідношення педагогічного управління і самоуправління власною діяльністю з боку вихованців. Оперативні зворотні зв'язки дозволяють своєчасно здійснити корекцію, надати педагогічній взаємодії необхідного спрямування.

Завершальний етап організації педагогічного процесу - етап аналізу досягнутих результатів. Він необхідний для того, щоб проаналізувати хід і результати педагогічного процесу, зрозуміти причини їх відхилення від плану, визначити, де, як і чому допущені помилки. Практика свідчить, що найбільше помилок допускається тоді, коли педагог ігнорує діагностику й прогнозування процесу і працює «навпомацки». Такий процес нічого, крім втрати інтересу, часу, зусиль, учням не дає. [16; с.87]

1.2 Психолого-педагогічні особливості дітей старшої групи

Старший дошкільний вік відіграє особливу роль у розвитку дитини: в цей період життя починають формуватися нові психологічні механізми діяльності та поведінки. Вік 5-7 років характеризується активізацією ростового процесу: за рік дитина може вирости на 7-10 см. Змінюються пропорції тіла. Удосконалюються рухи, руховий досвід дітей розширюється, активно розвиваються рухові здібності. Помітно поліпшується координація і стійкість рівноваги, так необхідні при виконанні більшості рухів. При цьому дівчатка мають деяку перевагу перед хлопчиками. [13; с.87]

Відбуваються великі зміни вищої нервової діяльності. Протягом шостого року життя вдосконалюються основні нервові процеси - збудження і особливо гальмування. Це сприятливо позначається на можливостях саморегуляції. Емоційні реакції в цьому віці стають більш стабільними, врівноваженими. Дитина не так швидко стомлюється, стає більш витривалою психічно (що пов'язано і зі зростаючою фізичною витривалістю). Діти починають частіше за власною ініціативою утримуватися від небажаних дій. Але в цілому здатність до довільної регуляції своєї активності все ще виражена недостатньо і потребує уваги дорослих.

Під впливом виховання поступово відбувається перехід від імпульсивної, ситуативної поведінки до поведінки, опосередкованої правилами і нормами. Діти активно звертаються до правил при врегулюванні своїх взаємовідносин з однолітками. Формуються соціальні уявлення морального плану, старші дошкільники вже відрізняють хороші і погані вчинки, мають уявлення про добро і зло і можуть призвести відповідні конкретні приклади з особистого досвіду або літератури. В оцінці вчинків однолітків вони досить категоричні і вимогливі, щодо власної поведінки більш поблажливі і недостатньо об'єктивні. [4; с.183]

За своїми характеристиками головний мозок шестирічної дитини наближається до показників мозку дорослої людини, розширюються інтелектуальні можливості дітей. Дитина не тільки виділяє істотні ознаки в предметах і явищах, але й починає встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між ними, просторові, часові та інші відносини. Діти оперують достатнім об'ємом часових уявлень: ранок-день-вечір-ніч, вчора-сьогодні-завтра-раніше-пізніше, орієнтуються в послідовності днів тижня, пір року і місяців кожної пори року. Досить орієнтацію в просторі і на площині: зліва направо, вгорі-внизу, попереду-позаду, близько-далеко, вище-нижче і т. д. [28; с.90]

Розширюється загальний кругозір дітей. Інтереси старших дошкільників поступово виходять за рамки найближчого оточення дитячого садка і сім'ї. Дітей приваблює широкий соціальний і природний світ, незвичайні події та факти. Їх цікавлять мешканці джунглів і океанів, космосу і далеких країн і багато іншого. Старший дошкільник намагається самостійно осмислити і пояснити отриману інформацію. З п'яти років починається справжній розквіт ідей «маленьких філософів» про походження місяця, сонця, зірок та іншого. Для пояснення дітьми залучаються знання, почерпнуті з фільмів і телевізійних програм: про космонавтів, місяцеходах, космічних подорожах, зоряних війнах. [2; с.148]

Діти з живим інтересом слухають історії з життя батьків, бабусь і дідусів. Ознайомлення з технікою, різноманітними видами праці, професіями батьків забезпечує подальше входження дитини в сучасний світ, долучення до його цінностей. Під керівництвом педагога шестирічки включаються в пошукову діяльність, беруть і самостійно ставлять пізнавальні завдання, висувають припущення про причини і результати явищ, які вони спостерігають, використовують різні способи: досліди, евристичні міркування, тривалі порівняльні спостереження, самостійно роблять маленькі «відкриття».

У старшому дошкільному віці зростають можливості пам"яті, виникає навмисне запам'ятовування з метою наступного відтворення матеріалу, більш стійким стає увага. Відбувається розвиток всіх пізнавальних психічних процесів. У дітей знижуються пороги відчуттів. Підвищуються гострота зору і точність розрізнення кольору, розвивається фонематичний і звуковисотний слух, значно зростає точність оцінок ваги і пропорції предметів, систематизуються уявлення дітей. [6; с.127]

Розвивається продуктивна уява, здатність сприймати і уявляти собі на основі словесного опису різні світи, наприклад космос, космічні подорожі, прибульців, замок принцеси, події, чарівників і т. і. Ці досягнення знаходять втілення в дитячих іграх, театральній діяльності, у малюнках, дитячих оповіданнях.

Малювання - улюблене заняття старших дошкільників, йому вони присвячують багато часу. Діти із задоволенням демонструють свої малюнки один одному, обговорюють їх зміст, обмінюються думками. Люблять влаштовувати виставки малюнків, пишаються своїми успіхами. [29; с.204]

Зростаюча потреба старших дошкільників у спілкуванні з однолітками, в спільних іграх і діяльності призводить до виникнення дитячого співтовариства. Одноліток стає цікавий як партнер по іграх і практичній діяльності. Розвивається система міжособистісних відносин, взаємних симпатій і прихильностей. Старший дошкільник страждає, якщо ніхто не хоче з ним грати. Формування соціального статусу кожної дитини багато в чому визначається оцінкою його вихователем. Вихователю важливо вивчити систему міжособистісних відносин дітей у групі і допомогти кожній дитині зайняти сприятливу для його розвитку позицію в колективі однолітків: знайти друзів, об'єднати дітей на основі спільності ігрових інтересів або схильностей до певної діяльності (малюванні, ручної праці, догляду за тваринами).

Своєю поведінкою вихователь показує приклади доброго, турботливого ставлення до людей, він спонукає дітлахів помічати стан однолітка (ображений, засмучений, нудьгує) і виявляти співчуття, готовність допомогти. Він привертає увагу дітей до ознак вираження емоцій у міміці, пантомімі, діях, інтонації голосу. Вихователь навмисно створює в групі ситуації гуманістичної спрямованості, які спонукають дітей до прояву турботи, уваги, допомоги. Це збагачує моральний досвід дітей.

У спілкуванні з однолітками переважають одностатеві контакти. Діти грають невеликими групами від двох до п'яти чоловік. Іноді ці групи стають постійними за складом. Так з'являються перші друзі - ті, з ким у дитини найкраще досягається порозуміння і взаємна симпатія. Діти стають вибагливі у стосунках і спілкуванні: у них є постійні партнери по іграх (хоча протягом року вони можуть кілька разів помінятися). Більш яскраво проявляється перевага до певних видів ігор, хоча в цілому ігровий репертуар різноманітний, включає сюжетно-рольові, режисерські, будівельно-конструктивні, рухливі, музикальні, театралізовані ігри, ігрове експериментування. [1; с.141]

Визначаються ігрові інтереси і переваги хлопчиків і дівчаток. Діти самостійно створюють ігровий простір, вибудовують сюжет і хід гри, розподіляють ролі. У спільній грі з'являється потреба регулювати взаємини з однолітками, складаються норми моральної поведінки, проявляються моральні почуття. Формується поведінка, опосередкована чином іншої людини. В результаті взаємодії та порівняння своєї поведінки з поведінкою однолітка у дитини з'являється можливість кращого усвідомлення самого себе, свого Я. [25; с.159]

Більш активно проявляється інтерес до співпраці, до спільного вирішення загальної задачі. Діти прагнуть домовлятися між собою для досягнення кінцевої мети. Вихователю необхідно допомагати дітям в освоєнні конкретних способів досягнення порозуміння на основі врахування інтересів партнерів. Інтерес старших дошкільників до спілкування з дорослим не стає слабшим. Діти активно прагнуть привернути до себе увагу дорослих, втягнути в розмову. Дітям хочеться поділитися своїми знаннями, враженнями, судженнями. Рівноправне спілкування з дорослим піднімає дитину в своїх очах, допомагає відчути своє дорослішання і компетентність. Змістовне, різноманітне спілкування дорослих з дітьми (пізнавальне, ділове, особистісне) є найважливішою умовою їх повноцінного розвитку.

Теоретичні положення про педагогічний процес повинні знайти своє практичне застосування в педагогічній діяльності. Вони покликані допомогти педагогу спроектувати педагогічний процес, організувати співробітництво, оперативно контролювати хід процесу, вносити відповідні корективи, уважно аналізувати досягнуті результати, виявляти причини можливих недоліків і, нарешті, організувати цей процес на рівні, який забезпечує досягнення вищих цілей.

Виховання занесено до суспільних процесів розвитку і є їх складовою частиною. Зв'язки педагогічного процесу з цими процесами вважаються найбільш широкими, закономірними зв'язками. Наступним рівнем закономірних зв'язків є взаємодія вихователів і вихованців. У самому виховному процесі існує взаємозв'язок між його метою, завданнями, засобами і результатами. До цілісного педагогічного процесу входять і окремі процеси. На розвиток і виховання зарівно діють численні свідомі й випадкові, незаплановані виховні впливи. Залежно від мети і завдань, що висуваються на перший план, способу організації педагогічного процесу, в центр уваги потрапляють ті чи інші закономірності.

РОЗДІЛ 2. КОНСТАТУЮЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ: ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

2.1 Констатуючий експеримент з реалізації завдань Базового компонента дошкільної освіти в ДНЗ «Калинка»

Базовий компонент дошкільної освіти побудовано за сферами життєдіяльності, що характеризують специфіку дошкільного дитинства, коли пріоритетним є розвиток і виховання, залучення дитини до різних видів діяльності, де задіяні її фізичний, психологічний та соціальний потенціали. Неодмінною умовою життєдіяльності є забезпечення гармонії між фізичним, емоційним, моральним, вольовим, соціальним та інтелектуальним розвитком. Одним із головних чинників успішної реалізації вищесказаного є педагогічний процес та його побудова в ДНЗ.

База дослідження: старша група «Зіронька» ДНЗ «Калинка» м.Бердянська.

Гіпотеза дослідження: рівень організації педагогічного процесу в старшій групі впливає на засвоєння вихованцями освітніх ліній Базового компоненту дошкільної освіти.

Мета дослідження: цілеспрямованого обстеження рівня засвоєння програмового матеріалу дошкільниками старшої групи. Завдання дослідження: оцінити досягнення дітей старшого дошкільного віку за картою компетентностей відповідно до 7 освітніх ліній Базового компоненту.

Під час констатуючого експерименту була проведена діагностика рівнів сформованості ціннісного ставлення до власного здоров'я в дітей старшого дошкільного віку за спеціально розробленими критеріями і показниками. Під час проведення було використано такий комплекс методів як спостереження та аналіз різних видів діяльності дітей. Критерії і показники були визначені з урахуванням вимог Базового компонента дошкільної освіти в Україні, змісту поняття «ціннісне ставлення до власного здоров'я». У результаті дослідження було встановлено, що з найбільш сформованих вимог освітньої лінії «Особистість дитини» є орієнтування в ознаках статевої належності та оперування займенником «Я» з вирізненням себе з поміж інших (90%). Це свідчить про сформованість самосвідомості (ідентифікації себе зі своїм «Я», адекватної самооцінки, домагання визнання іншими її чеснот, уміння співвідносити «хочу», «можу», «буду»; орієнтування в своїх основних правах і обов'язках), який характеризує високий ступінь психологічної зрілості дошкільника. У 89% дітей сформована компетентність ціннісного ставлення до власного здоров'я, а у 8% зазначено часткове розумінням сформованості здорової особистості.

Найменший показник (73%) належить вмінню здійснювати елементарні мисленнєві дії (аналіз, порівняння, узагальнення). Чи дотримуються діти старшого дошкільного віку правил безпечної поведінки свідчать 76% (в цілому), при цьому в регіоні 2 зафіксовано найменший відсоток дітей (59%) з зазначеною сформованою компетентністю. Виявлено 83% вихованці з повним засвоєнням вимог щодо усвідомлення ролі фізичних вправ у розвитку, зміцненні організму та опікування станом свого здоров'я.

Головне завдання реалізації освітньої лінії «Дитина в соціумі» - розкрити дитині соціальний світ, допомогти їй здобути соціальний досвід та зрозуміти своє місце в соціумі як активного учасника. З огляду на результати спостереження за старшими дошкільниками можна зазначити, що 84% дошкільнят зорієнтовані на спілкуванні і взаємодії з дітьми та чуйно ставляться до інших людей залежно від віку та статі, а 15% дітей лише ситуативно готові взаємодіяти з дорослими людьми різного віку.Такий же відсоток дітей , а саме 84%, ініціюють дружні стосунки з тим, кому симпатизують, а 2% зовсім не схильні до міжособистісного спілкування.

Індивідуальна спрямованість родинного виховання є найпотужнішим чинником розвитку дитини. У родинному колі виховання відбувається природним шляхом - через уклад життя родини та її взаємин з оточенням. Як показали результати роботи, визначальна роль сім'ї в розвитку дитини підтверджена 94% дітей, які усвідомлюють поняття «сім'я», поважаючи своїх рідних. Так, у старшому дошкільному віці 95% дітей відчувають себе повноцінним членом родини, прагнучи бути в присутності рідних «самим собою». На підставі аналізу результатів дослідження виявлено: 82% дітей виявляють інтерес і прагнення брати участь у будь-якій спільній справі; 68% дітей прагнуть бути справедливими та відповідальними, будуючи стосунки з однолітками на принципі толерантності. 71% дошкільників формують оцінку вчинків та взаємин людей, орієнтуючись на моральні стандарти, при цьому 6% дітей не мають сформованих зазначених здібностей.

Негативним є той факт, що найменш сформованим показником даної освітньої лінії є виховання дружніх стосунків у старших дошкільників. Про це свідчать 5% дітей, які не бажають, щоб відносини були коректними та обов'язковими та не можуть поступитися власними інтересами, визнавши свою провину.

Освітня лінія «Гра дитини» передбачає розвиток у дітей творчих здібностей, самостійності, ініціативності, організованості в ігровій діяльності та формування у них стійкого інтересу до пізнання довкілля і реалізації себе в ньому. Дані дослідження говорять про те, що майже 91% дітей зацікавлено ставляться до ігрової діяльності, впізнають та називають різні види іграшок (96%), а також сприймають іграшки як образ предмета реального світу. Поряд з цим, практично четвертина вихованців лише частково виявляють імпровізацію, реалізовуючи власні ігрові задуми (23%) та дотримуються ігрового партнерства, поведінки та етикету спілкування (72%). Причиною такого стану самодіяльної творчої гри виступає руйнування процесу становлення провідної діяльності, а також відсутність навичок спільної взаємодії та спілкування з однолітками. Так, в цілому 70% дітей розуміють, що гра має сюжет, ініціюючи її початок, а 4% вихованців взагалі не вибудовують різні сюжети під час ігрової діяльності взагалі.

Дані дали змогу прослідкувати наскільки соціалізовані дошкільники та на якому рівні сформовані соціальні компетентності, адже в ході сюжетно-рольових ігор відбувається демонстрація обізнаності дитини-дошкільника в життєвому просторі. Тематичне вивчення засвоєння дітьми компетентностей показало, що майже 74% дошкільників виявили бажання відповідально ставитися до вибору та виконання ігрової ролі. Високий відсоток (87%) дітей сприймають іграшки як образ предмету реального світу, хоча 12% дошкільнят лише частково дотримуються порядку в ігровому куточку, бережливо ставлячись до іграшок.

Освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» Базового компонента дошкільної освіти передбачає сформованість доступних для дітей дошкільного віку уявлень, еталонів, що відображають ознаки, властивості та відношення предметів і об'єктів навколишнього світу. В результаті нашого дослідження було з'ясовано, що рівень розвитку пізнавальної сфери дошкільників залишається на середньому рівні. Серед досліджуваних дітей, що мають високі показники вмінь та навичок порівнювати предмети за кольором, формою, величиною виявлено 87%, а класифікувати предмети за їх кількісними та якісними ознаками 78% в цілому по групах. У 31% дітей зазначено часткове засвоєння вимоги щодо дослідницько-експерементальної діяльності. При цьому, 17% дошкільнят демонструють повну несформованість розвитку мисленнєвих операцій з матеріалізації математичних, логічних, часових відношень.

Особливе місце в розвитку дошкільника займає робота з розвитку орієнтування на площині (аркуш паперу, сторінка книги, зошит тощо). Дані свідчать про те, що 78% дошкільнят легко орієнтуються на площині, а у 30% лише частково сформована дана компетентність, при цьому у регіоні 2 зафіксовано найменший відсоток (66%).

Аналіз результатів показав, що у цьому віковому періоді є діти (71%), які виявляють пізнавальну активність, спостережливість та винахідливість, а дуже незначна кількість дошкільнят продемонструвала часткову (25%) сформованість пізнавальної мотивації. На жаль, 4% дітей не вирізняються наявністю сформованих проявів до пізнавальної діяльності.

Найгірший показник засвоєння програмових вимог належить розв'язуванню елементарних математичних задач: «так»-42%, «ні»- 15%, «частково»-43%.

Освітня лінія «Мовлення дитини». В результаті дослідження виявлено, що майже 69% дошкільників володіють опануванням фонематичним складом мовлення, 6% вихованців не розрізняють мовні та немовні, близькі та схожі звуки рідної мови та 12% дітей зовсім не здійснюють складовий аналіз слів. У групі визначається позитивна динаміка щодо вільного володіння основними комунікативними навичками, вмінням ініціювати і підтримувати розпочату розмову (75%), усвідомлюючи українську мову державною (59%). Виявлено, що збалансованим словниковим запасом володіють 61% дітей, частково - 31%. Розширення лексичного запасу слів дошкільників відбувається за рахунок усіх частин мови. 61% дітей вживають слова різної складності, з конкретним, прямим і переносним значеннями.. На жаль, 9% дошкільнят не засвоїли вживання граматичних категорій.

Освітня лінія «Дитина у природному довкіллі». Згідно з результатами спостереження, більша половина старших дошкільників (78%) обізнані з природним середовищем планети Земля та Всесвітом як цілісним організмом, а 25% дітей лише частково мають загальні уявлення про життя людей на планеті Земля. Майже 75% дітей знають про необхідність дотримання людиною правил доцільного природокористування. У 75% дошкільників сформовані навички піклування про збереження, догляд та захист природного довкілля. Відсоток знань про життєдіяльність людини у природному довкіллі є високим, а саме: 69% відповіли ствердно, 29% - «частково», 3% - «ні».

За результатами тестування, 76% дітей виявили потяг до діяльності естетичного напрямку в різних його видах. Пізнавальний інтерес до мистецтва, за результатами тестування, виявився таким: оволодіння необхідними технічними прийомами для передачі своїх почуттів у малюнку, ліпленні, аплікації, поєднуючи елементи різних видів мистецтва, зазначено як одне з домінуючих компетентностей (73%). Схильність до переймання духовного потенціалу мистецького твору у власний досвід, виховуючи в собі риси улюблених персонажів, було виявлено у 65% вихованців.

Найвагомішими джерелами розвитку виразності дитячого мовлення є твори художньої літератури й усної народної творчості. В результаті дослідження проаналізовано, що лише у половини (57%) вихованців сформовані комунікативні навички спілкування з приводу змісту і краси творів. При цьому, зауважимо, що у решти дітей (36%) лише частково розвивається естетика мовленнєвої культури.

Особливе місце у формуванні і розвитку творчої особистості, в дошкільному віці, займає спілкування з мистецтвом, яке дозволяє зрозуміти естетичні здібності та відкриває необмежені можливості для їх удосконалення. Так, 59% дошкільнят в повній мірі реалізують здатність насолоджуватися мистецтвом, а 8% не володіють навичками пізнавати образну його специфічність. На превеликий жаль, 12% дітей не мають навиків рефлексії стосовно власного мистецького досвіду, а 37% лише частково виявляють художню активність як складову особистісної культури.

Таким чином, аналіз проведеного дослідження дозволив зробити наступні висновки: пізнавальна діяльність дошкільників як складний, багатоаспектний процес, що проходить у двох основних формах - навчально-пізнавальної та самостійної пізнавальної діяльності, потребує управлінських впливів з боку педагога. Найбільш ефективним варіантом взаємодії вихователя і дітей у пізнавальній діяльності є її організація як процес, у якому органічно поєднуються опосередкований педагогічний вплив вихователя з активністю, самостійністю процесу пізнання дітьми довкілля.

На основі результатів дослідження можна стверджувати, що актуальною проблемою сучасності є формування матеріальних та духовних цінностей особистості. Найбільш визначальним віковим періодом у духовному зростанні, розвитку культури особистості є дошкільне дитинство.Отже, виникає необхідність в пошуку шляхів оптимізації організації педагогічного процесу в старшій групі дітей дошкільного віку з метою духовного зростання особистості дитини дошкільного віку, розвитку її творчого потенціалу на основі синтезу мистецтв та творчого самовираження.

2.2 Методичні рекомендації з організації педагогічного процесу в старшій групі

Планування, організація та проведення навчально-виховної роботи з дітьми 5-річного віку здійснюється відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти України, Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» з урахуванням умов розвивального предметного, природного, соціального середовища та потреб, інтересів, запитів, здібностей дітей. Додатково можуть використовуватися авторські та адаптовані програми, які схвалені науково-методичною радою Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.[26; с.135]

В організації навчально-виховної роботи з дітьми старшого дошкільного віку важливо забезпечити організовану життєдіяльність дітей спільно з дорослим у створеному для цього розвивальному просторі з обов'язковим включенням наступних видів дитячої діяльності:

- ігрової - шляхом проведення дидактичних, рухливих, будівельно-конструктивних, ігор-драматизацій тощо;

- навчально-пізнавальної - через заняття, а також гурткову, індивідуальну роботу, спостереження та екскурсії, пізнавально-розвивальні бесіди, дидактичні ігри, елементарні досліди й дитяче експериментування у повсякденному житті;

- трудової - у формі індивідуальних і групових трудових доручень, чергувань, колективної праці та ін.; [11; с.173]

- комунікативно-мовленнєвої - за допомогою спеціальних мовленнєвих занять, бесід, розмов на особистісні та спільні теми, створення й розв'язання певних ситуацій спілкування, індивідуальної роботи у повсякденному життя, цілеспрямованого залучення дітей до спілкування під час всіх форм організації життєдіяльності;

- художньої - через заняття з художньої праці, образотворчої, музичної, літературної діяльності та розваги, свята, гуртки художньо-естетичного циклу, індивідуальну роботу та ін.;

- рухової - шляхом залучення до участі у заняттях з фізичної культури, плавання, музики, спортивних секцій та хореографічних гуртків, гімнастики після денного сну, фізкультурних хвилинок, пауз та ін. [27; с.164]

Не можна перетворювати навчально-пізнавальну діяльність 5-річних дошкільників на аналог шкільного поурочного навчання. Вона якісно відрізняється від шкільного навчання формами, методами і прийомами, засобами, стилем і рівнем взаємодії педагога з вихованцем, а не лише змістом, обсягом програмового матеріалу, рівнем вимог до дитини. [15; с.123]

Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.). Тривалість спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для старшого дошкільного віку - від 25 до 35 хвилин (7-8 групових занять на тиждень). У старшій групі проводиться 2-3 заняття на день впродовж 1-1,5 годин тривалістю 25-30 хвилин для дітей 6-го року життя та 30-35 хвилин для дітей 7-го року життя. Тривалість занять може збільшуватись чи зменшуватись залежно від коливань інтересу, бажань, працездатності дітей, складності завдань тощо. Найбільш сприятливий час для залучення дітей до організованих занять з огляду на закономірності у зміні працездатності, активності дитячого організму, особливості перебігу уваги, процесів пам'яті й мислення дітей - це період у ранкові години від 9.00 до 11.00. З урахуванням конкретної ситуації окремі заняття можна переносити на другу половину дня або одразу плануватися на цей період. З метою унормування організованої навчально-пізнавальної діяльності, надання їй планового характеру та узгодження із загальним розпорядком дня варто розробити для різних вікових груп орієнтовний розпорядок проведення занять - тижневий перелік занять із різних змістових напрямів дошкільної освіти. [6; с.29]

Розпорядок занять у дошкільному навчальному закладі має бути мобільним, динамічним, гнучким, таким, який можна оперативно змінити, відкоректувати прямо в ході навчально-виховного процесу, якщо того потребуватимуть конкретні обставини, непередбачені педагогом наперед при укладанні календарного плану. Орієнтовний тижневий розподіл занять може носити тимчасовий характер, оскільки педагоги можуть апробовувати його і періодично вносити необхідні корективи, зміни до нього. [19; с.162]

Визнаючи дитину центром педагогічної діяльності, варто розширити рамки заняття, подивитися на нього очима вихованця, віддати перевагу спілкуванню та грі, якими він дорожить найбільше. Саме тому з погляду ефективності розвитку доцільно у роботі з дітьми широко використовувати таку форму організації впедагогічного процесу, як міні-заняття, що дасть змогу врахувати міру зацікавленості, інтересу дітей, дозування інформації чи завдань, розведення в часі того змістового наповнення, яке за умов традиційності мало означені часові рамки. Кількість таких занять, змістове їх наповнення зумовлюються віковими особливостями. Протягом дня можна проводити 5, 10, 20 чи й більше індивідуальних, групових і колективних міні-занять або, іншими словами, фрагментів розвивально-виховної зайнятості дітей, під час яких розкриватиметься запланована тема. Якщо ж навчального матеріалу, форм і видів роботи достатньо і інтерес дітей не спадає, цю тему можна розглядати протягом кількох днів, що не тільки допоможе різнобічно її розкрити, зануритися в проблему, а й обрати способи, час, визначити тривалість, які враховували б бажання, наміри, вподобання кожної дитини. Але міні-заняття не підміняють та не перекривають інші види, форми педагогічного впливу, не збільшують тривалість організованого пізнавального процесу. Навпаки, вони вивільняють час для самостійного пізнання, дослідження, вибору часу й місця виконання завдання-пропозиції, надають дитині можливість самодозування інформації, самостійного вибору діяльності, партнерів. Зміст міні-занять проникає в усі сфери життєдіяльності, змістові лінії, відбивається в усіх видах активності особистості. [4; с.183]

Міні-заняття може бути:

- спланованим, спонтанним (не запланованим заздалегідь, без попередньої підготовки), ситуативним;

фіксованим у часі або ж його тривалість може визначатися інтересами і бажаннями дітей;

- індивідуальним, груповим, фронтальним;

- ініційованим дітьми чи педагогом;

- синтезованим за видами (розповідання казок, розігрування сюжетів фольклорних форм, описування емоційного змісту ситуації спілкування дійових осіб, характеру персонажів);

- варійованим у змінності видів діяльності: ігрової, пізнавальної, музичної, театральної, спілкування тощо. [14; с.245]

Під методами здійснення цілісного педагогічного процесу слід розуміти способи використання тих чи інших засобів для професійної взаємодії педагога і учнів з метою вирішення освітньо-виховних завдань. Відображаючи двоєдиний характер педагогічного процесу, методи є одним з тих механізмів, які забезпечують взаємодію вихователя і вихованців. Це взаємодія будується не на паритетних засадах, а при провідної й спрямовуючої ролі вихователя, який виступає керівником і організатором педагогічного процесу.

Система загальних методів здійснення цілісного педагогічного процесу має наступний вигляд:

- методи формування свідомості (розповідь, пояснення, бесіда, лекція, навчальні дискусії, диспути, робота з книгою, метод прикладу);

- методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки (вправи, привчання, метод створення виховуючих ситуацій, педагогічне вимога, інструктаж, спостереження, ілюстрації і демонстрації, лабораторні роботи, репродуктивні і проблемно-пошукові методи, індуктивні і дедуктивні методи);

- методи стимулювання і мотивації діяльності і поведінки (змагання, пізнавальна гра, дискусія, емоційний вплив, заохочення, покарання і ін);

- методи контролю ефективності педагогічного процесу (спеціальна діагностика, усний і письмове опитування, контрольні і лабораторні роботи, машинний контроль, самоперевірка та ін). [12; с.119]

Важливою умовою розвитку дітей старшого дошкільного віку є залучення батьків до педагогічного процесу. Саме тому одним із напрямів діяльності закладів, де діти п'ятирічного віку здобувають дошкільну освіту, є розвиток педагогічної культури батьків, формування у них психолого-педагогічних, фізіолого-гігієнічних і правових знань, а також вироблення вмінь і навичок з виховання дітей. Реалізація даного напряму роботи здійснюється через індивідуальні, групові та колективні форми роботи. До індивідуальних та групових форм роботи відносяться бесіди, консультації, відвідування сім'ї дитини, залучення батьків до виховної роботи в групі, доручення та ін. Колективні форми роботи - це батьківські збори, диспути, конференції, відкриті заняття, зустрічі за «круглим столом», семінари-практикуми, «дні відкритих дверей» тощо. [21; с.129]

Таким чином, незалежно від того, де здобуватиме дошкільну освіту дитина п'ятирічного віку завдання освітян створити сприятливі, комфортні умови для розвитку особисті дошкільника, формування в неї цілісної та реалістичної картини світу, ціннісного ставлення до природи, культури, людей, самої себе; сприяти становленню основ компетентності малюка

ВИСНОВКИ

Педагогічний процес - процес здійснення навчання і виховання, що протікає в певних умовах. Синонімом поняття «педагогічний процес» є широко використовуваний термін учбово-виховний процес - сукупність аудиторних і позааудиторних занять, виховної роботи що проводяться педагогічним і учнівським колективами по єдиному плану. Компонентами педагогічного процесу є змістовно-цільовий, операційно-діяльністний та цінно-результативний. Внутрішньою рушійною силою педагогічного процесу є суперечність між вимогами пізнавального характеру, що висуваються, і реальними можливостями що вчаться по їх виконанню.

В процесі дослідження ми встановили, що ефективність педагогічного процесу залежить і від того, наскільки успішною є реалізація таких його принципів: цілісність підходу до виховання; неперервність виховання; цілеспрямованість у вихованні; інтеграція та диференціація спільної діяльності педагогів і вихованців; природовідповідність; культуровідповідність; виховання в діяльності; єдність та адекватність управління і самоуправління; оптимізація (відповідність методів і прийомів діяльності меті й змісту педагогічного процесу, реальній психологічній ситуації); єдність вимог і поваги до особистості дитини. Особливе значення має цілісність педагогічного процесу -- єдність мети, змісту, методів виховання і навчання, виховання і самовиховання, процесів, етапів та дій.

Відповідно до цього, ефективність реалізації закономірностей педагогічного процесу залежить від гармонійної єдності його обґєктивних і субґєктивних чинників, передусім від усвідомлення педагогом своєї місії, уміння організувати продуктивну взаємодію з дітьми, максимально задіяти особистісний потенціал кожного з них, постійного прагнення підняти цю взаємодію на вищий рівень

Форми організації педагогічного процесу обумовлені його завданнями, змістом, методами і засобами навчання і виховання. Тільки цілісний облік всіх зовнішніх і внутрішніх взаємозв'язків педагогічного процесу забезпечує досягнення максимально можливих результатів навчання і виховання. Під час педагогічного процесу в старшій групі дошкільного навчального закладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. Вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога. Якісна реалізація педагогічного процесу неможлива також без знання вікових особливостей та психолого-педадгогічних аспектів розвитку дитини.