Розвиток жіночої освіти в Таврійській губернії (XIX – початок XX століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК України

Інститут вищої освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

РОЗВИТОК ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ В ТАВРІЙСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ

(XIX - ПОЧАТОК XХ СТОЛІТТЯ)

Шушара Тетяна Вікторівна

УДК 37.396

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Київ

2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Республіканському вищому навчальному закладі “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим.

Науковий керівник:кандидат педагогічних наук, доцент

Редькіна Людмила Іванівна,

завідувач кафедри педагогіки Республіканського вищого навчального закладу “Кримський гуманітарний університет”, м. Ялта

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Дем'яненко Наталія Миколаївна,

Національний педагогічний університет

імені М. П. Драгоманова,

завідувач кафедри історії освітньо-виховних систем і технологій, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, в.о. доцента

Абібуллаєва Енісє Едемівна,

Республіканський вищий навчальний заклад “Кримський інженерно-педагогічний університет”, кафедра педагогіки, м. Сімферополь.

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний

університет імені К. Д. Ушинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться 4 травня 2006 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради К 26.456.02 Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України, 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розіслано 3 квітня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. В. Уваркіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Одним із державних пріоритетів в Україні є модернізація системи освіти. Розв'язання даної проблеми, в зв'язку зі вступом України до Болонського процесу, потребує обгрунтованого наукового аналізу всього комплексу соціально-економічних, громадсько-політичних і загально культурних умов розвитку освіти в різні історичні періоди.

У цьому контексті дослідження розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття набуває значного наукового, пізнавального і практичного інтересу, бо саме жіночі навчальні заклади Таврійської губернії стали джерелами формування нової генерації кримських жінок.

Вивчення досвіду діяльності жіночих навчальних закладів Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття дозволяє з'ясувати особливості становлення жіночої освіти в зазначений історичний період; обгрунтувати провідні тенденції розвитку жіночої освіти на фоні загальних освітніх поцесів у державі; актуалізувати цінний досвід діяльності жіночих навчальних закладів Таврійської губернії XIX - початку XX століття в умовах сучасних модернізаційних процесів.

Отже, актуальність дослідження зумовлена важливістю об'єктивного осмислення історичного досвіду; необхідністю критичного аналізу діяльності жіночих навчальних закладів Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття з метою обгрунтованого використання їхнього досвіду в процесі навчання та виховання дівчат в сучасних умовах полікультурного Криму; можливістю прогнозування подальшого розвитку освіти задля підвищення якості навчання і виховання підростаючих поколінь.

Ступінь дослідженості проблеми.

Стан системи освіти України, яка в XIX - на початку XX століття входила до складу Російської імперії, досліджувався І. Волковою, І. Зайченко, Н. Колядою, Л.Применко та іншими науковцями.

Становлення педагогічної освіти в Україні XIX - початку XX століття, в тому числі жіночої, висвітлено в наукових працях Л. Вовк, М. Гупана, Н. Дем'яненко, М. Євтуха, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка та ін., які вважаємо підгрунтям дослідження розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття.

Аналіз стану народних училищ (різного підпорядкування) Таврійської губернії кінця XIX століття, у тому числі й жіночих, здійснений істориками, етнографами Д. Говоровим, О. Дьяконовим, О. Маркевичем, М. Щербіною та ін.

Уперше проблему навчання й виховання жінок-мусульманок Таврійської губернії в XIX столітті порушили І. Гаспринський, Ш. Гаспринська, їх роботи започаткували дослідження історії татарської жіночої освіти.

Певний науковий інтерес являють собою також дисертаційні дослідження, в яких відображено: розвиток жіночої професійної освіти в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ століття (О. Аніщенко), фармацевтичної жіночої освіти в Галичині (М. Бенюх), особливості розвитку жіночої комерційної освіти в Україні (В. Постолатій); особливості загальнопедагогічної підготовки вчителя, в тому числі й у вищиіх жіночих навчальних закладах України (Н. Дем'яненко); стан жіночої освіти з урахуванням національних особливостей (Е. Абібуллаєва (освіта татарських жінок), Л. Редькіна (освіта караїмських жінок), Т. Мамлєєва (освіта башкірських і татарських жінок); порівняльний аналіз розвитку жіночої освіти в Грузії та Російській імперії (І. Бахтадзе), у Франції та в Україні XVIII - першої половини XX століття (Л. Применко); освіта дорослих, зокрема й жінок, в Україні (Л. Вовк); діяльність жіночого Київського Фребелєвського педагогічного інситуту (І. Прудченко) та ін.

Однак, як засвідчує аналіз науково-педагогічної літератури, дисертаційних робіт, цілісного дослідження розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття здійснено не було. Так, не досліджено організацію, зміст навчально-виховного процесу жіночих навчальних закладів Таврійської губернії, специфіку їх функціонування у зазначений період та ін.

Таким чином, актуальність і недостатня наукова розробленість проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Розвиток жіночої освіти в Таврійській губернії (XIX - початок XX століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану наукових досліджень Республіканського вищого навчального закладу “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), тема: “Розробка інноваційних технологій підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності в умовах полікультурного освітнього простору”, номер державної реєстрації № 0103400459. Тему дослідження затверджено вченою радою Кримського гуманітарного університету (протокол № 7 від 25.02.2004 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки й психології в Україні (протокол № 6 від 15.06.2004р.).

Об'єкт дослідження: освітньо-виховна система Південного регіону України в XIX - на початку XX століття.

Предмет дослідження: процес становлення та розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття.

Мета дослідження: здійснити цілісний науковий аналіз розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття; виявити його особливості й провідні тенденції; обґрунтувати можливість використання досягнень жіночої освіти Таврійської губернії зазначеного періоду в педагогічному процесі сучасних навчальних закладів.

Відповідно до об'єкта, предмета і мети визначено завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз стану розробки проблеми жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття.

2. Висвітлити соціально-політичні передумови її становлення й розвитку.

3. Охарактеризувати типи жіночих навчальних закладів у Таврійській губернії XIX - початку XX століття.

4. Розкрити мету, зміст, завдання жіночих навчальних закладів Таврійської губернії у зазначений період.

5. Розробити періодизацію процесу розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття, виявити його особливості й провідні тенденції на кожному історичному етапі.

6. Обґрунтувати можливість використання досвіду діяльності жіночих навчальних закладів Таврійської губернії досліджуваного періоду в умовах модернізації сучасної системи освіти.

Методологічну базу дослідження становлять загальні положення теорії наукового пізнання та діалектичного розуміння сутності історико-педагогічного процесу; положення про розвиток особистості в полікультурному багатонаціональному просторі.

Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах історизму, системності, об'єктивності та науковості як засобах вивчення становлення й розвитку педагогічних систем; єдності історичного й логічного, теорії та практики. Вагомими у пізнанні соціальних, педагогічних чинників, явищ, процесів є положення особистісно-діяльнісного, культурологічного, гуманістичного, гендерного підходів.

*** * **

Теоретичну основу дослідження становлять: положення сучасної філософії освіти щодо розбудови системи освіти з урахуванням досвіду минулого (В. Андрущенко, В. Кремінь, В. Лутай та ін.); дослідження з історії жіночої освіти в Російській імперії (О. Ліхачова, Т. Мамлєєва, О. Міллер, Ф. Паначин та ін.); дослідження з історії розвитку жіночої освіти в Україні (О. Аніщенко, Л. Вовк, Н. Дем'яненко, Л. Пілер та ін.); праці з історії Криму, що містять теоретичні й методологічні підходи щодо вивчення розвитку освіти на півострові, в тому числі, й жіночої (В. Ганкєвич, В. Дюлічев, М. Єрошкін, Н. Зінченко, О. Маркевич, П. Надинський, А. Самойлович та ін.); дослідження з історії розвитку освіти в Таврійській губернії, які розкривають передумови і провідні тенденції становлення й розвитку жіночої освіти в даному регіоні (А. Бацюра, І. Воскресенський,

М. Дундук, К. Дупленко, О. Дьяконов та ін.).

Методи дослідження: історико-логічний аналіз і систематизація наукової літератури, архівних фондів, музейних матеріалів, законодавчих документів і періодичних видань використовувались з метою узагальнення досвіду діяльності жіночих навчальних закладів Таврійської губернії; хронологічно-системний і проблемно-пошукові методи стали необхідними для розроблення періодизації та з'ясування вихідних параметрів мети, завдань, результатів узагальнення й формулювання висновків; структурно-порівняльний метод дав можливість співставити процес розвитку жіночої освіти в Російській імперії в цілому й на території Таврійської губернії зокрема; ретроспективний, логіко-семантичний аналіз дали можливість виокремити провідні ідеї діяльності жіночих навчальних закладів; персоналістично-бібліографічний метод використовувався для оцінювання внеску окремих персоналій у розвиток освіти Криму; проблемно-генетичний аналіз спрямовувався на обґрунтування логіко-структурних компонентів сучасних освітньо-виховних систем та прогнозування їх розвитку.

Джерельна база дослідження. Проаналізовано документально-фактологічний матеріал фондів Центрального архіву Автономної республіки Крим, м. Сімферополь: органи просвіти - ф.100 - Дирекція народних училищ Таврійської губернії (1811-1920 рр.), ф.103 - Таврійська губернська училищна рада (1866-1911рр.); державні жіночі гімназії: ф.725 - Євпаторійська жіноча гімназія (1882-1919рр.), ф.354 - Карасубазарська жіноча гімназія (1903-1920рр.), ф.260 - Керченська жіноча гімназія (1877-1918рр.), ф.214 - Сімферопольська жіноча гімназія (1887-1920рр.), ф.623 - Ялтинська жіноча гімназія (1876-1920рр.); приватні жіночі гімназії: ф.726 - Євпаторійська жіноча гімназія А. П. Рущинської і О. О. Миронович (1911-1919рр.), ф.779 - Керченська жіноча гімназія Є.А. фон - Таубе (1914-1919рр.), ф.153 - Сімферопольська приватна жіноча гімназія Є.І. Олівер (1904-1918рр.), ф.106 - Сімферопольська приватна жіноча гімназія В.А. Станішевської (1905-1920рр.); міські училища: ф.731 - Євпаторійське 4-класне міське училище (1899-1914рр.), ф.364 - Сімферопольське 5-те міське училище (1895-1908рр.); вищі початкові училища: ф.353 - Карасубазарське вище початкове училище (1907-1920рр.), ф.176 -Сімферопольське вище початкове училище (1914-1919рр.); повітові училища: ф.740 -Євпаторійське повітове училище (1858-1899рр.), ф.416 - Керченське повітове училище (1854-1863рр.), ф.108 - Сімферопольське повітове училище (1832-1882рр.); комерційні училища: ф.109 - Сімферопольське комерційне училище (1892-1920рр.), ф.631 - Ялтинське комерційне училище (1914-1920рр.), ф.644 - Аутська реміснича школа (1900-1917рр.), ф.450 - Олександрівське караїмське духовне училище (1894-1920рр.), ф.111 - Сімферопольська татарська вчительська семінарія (1872-1919рр.).

Окрему групу джерел становлять наукові фонди Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України (м. Київ); фонди бібліотеки-музею графа А. Воронцова в Алупці (м. Ялта); Ялтинського краєзнавчого музею; матеріали наукової бібліотеки Керченського державного історико-культурного заповідника; фонди наукової бібліотеки “Тавріка” ім. А. Х. Стевена (м. Сімферополь).

Опрацьована періодична преса XIX - початку XX століття: “Журнал Министерства народного просвещения” (1843-1912рр.); “Вестник Таврического земства” (1906-1912рр.); “Вестник воспитания” (1898-1910рр.); “Журнал для всех” (1899-1900рр.).

Хронологічні межі дослідження визначаються періодом існування Таврійської губернії як територіальної одиниці - 1802-1918рр.

Нижня хронологічна межа - 1802 р. - утворення Таврійської губернії, реформування системи освіти (1802-1804рр.), відкриття перших жіночих навчальних закладів різного рівня.

Верхня межа - 1918 - ліквідація Таврійської губернії, скасування існуючих органів влади, закриття жіночих навчальних закладів, початок реформування системи освіти у відповідності з новою політикою держави.

Територіальні межі дослідження охоплюють п'ять з восьми повітів Таврійської губернії, а саме: Сімферопольський, Феодосійський, Євпаторійський, Ялтинський, Перекопський, які знаходяться на території сучасного Криму.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження.

Вперше здійснено комплексний аналіз проблеми становлення жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття; відтворено цілісну картину історії її розвитку; визначено мету, завдання, зміст, структуру різного типу жіночих навчальних закладів Таврійської губернії в досліджуваний період;

- розкрито соціально-політичні передумови розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії в XIX - на початку XX століття (приєднання Криму до Росії (1783р.); Кримська війна (1854-1856рр.); скасування кріпацтва (1861р.); міграція населення; поширення прогресивних ідей рівності прав чоловіків та жінок, права жінки отримувати освіту однакову з чоловіками);

- розроблено авторську періодизацію розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії в XIX - на початку XX століття (1802-1836рр., 1836-1866рр., 1866-1905рр., 1905-1918рр.), визначено особливості та провідні тенденції кожного періоду;

- у науковий обіг уведено нові документи, факти, імена організаторів і керівників жіночих навчальних закладів Таврійської губернії XIX - початку XX століття (Є. Вєтошнікова, Л. Вікке, Є. Дево-Сен-Фелікс, А. Ревеліоті та ін.).

Конкретизовано зміст поняття “жіноча освіта” на кожному історичному етапі розвитку суспільства, а також мета й типи жіночих навчальних закладів Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття (державні, приватні, національні, конфесіональні; початкові, середні, професійні, вищі; денні, недільні, пансіони, напівпансіони; повітові; платні й безкоштовні); визначено роль жіночих навчальних закладів у вихованні, навчанні й професійній підготовці жінок Таврійської губернії XIX - початку XX століття.

Актуалізовано досвід жіночих навчальних закладів Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття щодо сучасних умов розвитку полікультурного Криму.

Практичне значення дослідження полягає в обгрунтуванні можливості застосування досвіду діяльності жіночих навчальних закладів Таврійської губернії XIX - початку XX століття на сучасному етапі розбудови національної системи освіти в Україні. Теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при обгрунтуванні нових концептуальних підходів в умовах модернізації системи національної освіти, моделюванні нових типів навчальних закладів, удосконаленні організації та змісту діяльності навчально-виховних закладів.

Одержані в процесі дослідження дані, узагальнені й систематизовані положення, фактологічний матеріал стануть основою для підготовки нових наукових праць, підручників і навчальних посібників, наукових розробок з педагогіки, історії педагогіки, сприятимуть усвідомленню розвитку освіти в Таврійській губернії з метою повного й цілісного відтворення її історії в XIX - на початку XX століття.

Результати дослідження впроваджено у зміст навчальних курсів “Педагогіка”, “Історія педагогіки”, “Педагогіка сімейного виховання” Республіканського вищого навчального закладу “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка, Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди (довідки: № 82 від 19.12.2005; № 36/1320 від 30.11.2005; № 04 -11/824 від 05.12.2005; № 01- 407 від 01.11.2005).

Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; використанням комплексу взаємозумовлених методів, адекватних об'єкту, предмету, меті, завданням роботи, аналізом широкої джерельної бази; науковою ідентифікацією літературних і архівних джерел із результатами дослідження, особистою участю дисертантки в обговоренні проблеми становлення й розвитку жіночої освіти на наукових конференціях, семінарах.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати наукового дослідження висвітлювались у виступах автора на конференціях: міжнародних - “Розвиток освіти в поліетнічних регіонах”, (м. Ялта, 2005); “Історико-педагогічні дослідження: методологія, періодизація, методика” (м. Херсон, 2005); “Інтеграція гендерного підходу в сучасну науку й освіту: результати й перспективи” (м. Одеса, 2005); всеукраїнських - “Професіоналізм педагога”, присвяченій 60 - річчю Кримського державного гуманітарного інституту (м. Ялта, 2004); “Професіоналізм педагога. Європейський вибір України” (м. Ялта, 2005); регіональній науково-практичній конференції “VII Тиждень науки” (м. Ялта, 2005).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у 8 одноосібних публікаціях, з них 5 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 - у збірниках наукових праць та матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури і архівних джерел, додатків.

Повний обсяг дисертації - 215 сторінок, у тому числі основного тексту -197 сторінок. Список використаних джерел складається з 245 найменувань на 19 сторінках. Робота містить 10 таблиць, 3 рисунки, 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

жіночий освіта таврійський губернія

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; доведено доцільність її дослідження, визначено об'єкт, предмет, хронологічні та територіальні межі, мету, завдання, методологічну основу, методи, проаналізовано джерельну базу, розкрито наукову новизну, практичне значення, відображено апробацію і впровадження результатів наукового пошуку в практику роботи закладів освіти.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади розвитку жіночої освіти в XIX - на початку XX ст.” - здійснено ретроспективний аналіз науково-літературних джерел, які висвітлюють зміст поняття “жіноча освіта” в різні історичні періоди; обґрунтовано процес становлення жіночої освіти в XIX - на початку XX століття в Російській імперії, до складу якої входила Таврійська губернія у досліджуваний період.

Ретроспективний аналіз праць від Платона (427-347рр. до н.е.) та Аристотеля (384-322 рр. до н.е.) до Ж. Ж. Руссо та К. Гельвеція (ХVIII ст.) та ін., аналіз вітчизняної історико-педагогічної літератури “Повчання Володимира Мономаха дітям (1118 р.), “Повість минулих літ” (ХІІ ст.), “Повість про Іверську царицю Дінару” (XV ст.), “Домострой” (XVI ст.) та ін. праць таких авторів, як Ф. Салтиков, І. Бецькой, В.Одоєвський, М. Пирогов, В. Бєлінський, М. Вишнеградський, Н. Крупська, Т. Шевченко, К. Ушинський, Х. Алчевська, С. Русова, Л. Українка та ін., дозволив нам визначити зміст поняття “жіноча освіта” у різні історичні періоди, а саме:

- у XII-XVII столітті, “жіноча освіта” - це процес підготовки жінок до сімейного життя, ведення домашнього господарства, надання посильної допомоги чоловікові, виконання релігійних приписів;

- у XVIII-XIX столітті, “жіноча освіта” - це початок активного доповнення процесу підготовки до сімейного життя, підготовкою до соціальної, суспільно-політичної, професійної діяльності;

- у XX столітті, “жіноча освіта” - це процес всебічного розвитку жінки в єдності підготовки до участі в суспільно-політичній діяльності, професійній самореалізації.

У розділі зроблено висновок, що “жіноча освіта” - це процес засвоєння систематизованих загальноосвітніх знань, умінь і навичок, а також формування всебічно розвинутої, гармонійної особистості жінки, підготовка її до виконання функції матері, дружини, участі в соціально-економічному, політичному, культурному житті суспільства.

Значну увагу приділено історіографії розвитку жіночої освіти Російської імперії в XIX - на початку XX століття. На основі праць вітчизняних науковців І. Бахтадзе, А. Бикова, О. Дьяканова, В. Дюлічева, М. Кузьміна, О. Ліхачової, В. Мавріцко, Д. Марголіна, Л. Моісєєнкова, Ф. Паначина, Е. Федосової, та досліджень українських вчених О. Аніщенко, М. Бенюх, Л. Вовк, І. Волкової, С. Гончаренка, Н. Дем'яненко, М. Зінченко, М. Захарченко, Н. Коляди О. Мазуркевича, М. Мухіна, О. Піллера, В. Постолатій, Л. Применко, І. Прудченко, Л. Редькіної та ін., зроблено висновок, що зміни, які відбувалися в соціально-економічному, політичному, культурному, просвітницькому житті Російської імперії XIX - початку XX століття, безпосередньо вплинули на розвиток і становлення жіночої освіти в Таврійській губернії.

На основі аналізу державної політики з питань жіночої освіти за часів династії Романових і до Жовтневої революції, нами було виявлено умови, які впливали на розвиток жіночої освіти в Таврійській губернії:

- економічний розвиток країни сприяв залученню жінок до професійної діяльності, що потребувало надання жінкам освіти;

- темпи розвитку жіночої освіти, як у Російській імперії в цілому, так і на території Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття, залежали від соціально-економічних, політичних перетворень у країні;

- зміст жіночої освіти формувався залежно від політичної ситуації й особистих поглядів на дану проблему влади та духівництва.

Доведено, що на території Російської імперії ставлення суспільства й уряду до жіночої освіти в XIX - на початку XX століття було неоднозначне: з одного боку, освітні реформи сприяли відкриттю жіночих навчальних закладів, а з іншого - стереотипні погляди на жінку, що панували в суспільстві, гальмували розвиток жіночої освіти.

У розділі доведено, що у зв'язку зі швидким культурним, економічним розвитком країни збільшились вимоги до рівня жіночої освіти, але існуючі навчальні заклади не могли задовольнити зростаючі освітні потреби жінок, тому проблему жіночої освіти в XIX - на початку XX століття повною мірою розв'язано не було.

У другому розділі “Становлення жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX ст.” - проаналізовано соціально-політичні передумови розвитку жіночої освіти, обгрунтовано ідеал жіночої освіти у Таврійській губернії XIX - початку XX століття.

На підставі аналізу наукової літератури, архівних матеріалів, виявлено соціально-політичні передумови розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття:

- приєднання Криму до Росії (1783 рік) призвело до змін в економічному, соціально-культурному житті півострова, сприяло залученню жінок до професійної діяльності, пов'язаної з розвитком сільського господарства, промисловості, торгівлі на території Таврійської губернії;

- Кримська війна (1854-1856 рр.) сприяла залученню жінок до професійної (медичної) освіти;

- військові події (1854-1856рр.), скасування кріпацтва (1861р.) та ін. призвели до міграції населення, що сприяло відкриттю національних і конфесіональних навчально-виховних закладів, у тому числі й жіночих, метою яких було збереження національного “Я”, культури, традицій, звичаїв народів, що мешкали на території Таврійської губернії;

- розвиток економіки, торгівлі, промисловості, сільського господарства зумовили зростання населення півострову, що в свою чергу вмотивувало потребу у відкритті нових початкових шкіл, підготовку вчителів, у переважній більшості - жінок;

- поширення в Криму прогресивних ідей про роль жінки у суспільстві, право жінки на отримання освіти К. Ушинського, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, І. Гаспринського, Ш. Гаспринської та ін. сприяли відкриттю жіночих навчальних закладів та обумовили мету, зміст, завдання жіночих навчальних закладів.

На підставі праць П. Каптєрева, П. Кампе, П. Лесгафта, та ін. доведено, що в XIX - на початку XX століття в Таврійській губернії існувало декілька поглядів на ідеал жіночої освіти: перший - це естетичний і утилітарний ідеали, згідно з яким вважалося, що жінка - це супутниця чоловіка, її призначення - скрасити життя чоловіка, саме тому її потрібно навчати основам сімейного життя, вмінню вести побут, предметам естетичного циклу (П. Каптєрев, І. Каченовський, П. Кампе та ін.); дугий - це загальнолюдський ідеал, ідеал гуманної жіночої освіти, який розглядає жінку самостійною, незалежною особистістю, рівною у правах з чоловіком, саме тому вона має право отримати не тільки знання, які потрібні для ведення господарства, влаштування сім'ї, а й має право отримати професійну освіту, займатися громадською діяльністю (П. Лесгафт, Х. Алчевська, С. Русова та ін.).

У результаті проведеного аналізу діяльності жіночих навчальних закладів

Таврійської губернії XIX - початку XX століття, виявлено, що в основі діяльності (при визначенні мети, складанні змісту, виборі завдань жіночих навчальних закладів) приватної дівочої караїмської школи ім. Е. Коген, Євпаторійської, Ялтинської, Карасубазарської, Сімферопольської, Керченської жіночих гімназій, Приватного пансіону для дівчат г-жи Л. Вікке, приватної жіночої школи Дево-Сен-Фелікс та інших початкових і середніх жіночих навчальних закладів Таврійської губернії, було покладено естетичний і утилітарний ідеали жіночої освіти, а в основі діяльності професійних (жіноче професійне училище г-жи Машковцової, Керченське жіноче професійне училище, Євпаторійське караїмське професійне училище та ін.) і вищих (Таврійська філія університету Св. Володимира (Лівадія) жіночих навчальних закладів - загальнолюдський ідеал, ідеал гуманної жіночої освіти.

У розділі сформульовано висновок, що розвиток жіночої освіти в Таврійській губернії в XIX - на початку XX століття обумовлено соціально-економічними, політичними, культурними перетвореннями, досягненнями педагогічної думки, потребами реалізації прав і свобод жінок.

У третьому розділі “Організаційно-методичні засади жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX ст.” проаналізовано діяльність жіночих навчальних закладів Таврійської губернії XIX - початку XX століття за рекреаційно-регіональним принципом (у п'яти повітах Таврійської губернії: Сімферопольському, Євпаторійському, Феодосійському, Ялтинському, Перекопському); розроблено авторську періодизацію, виявлено особливості та провідні тенденції розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії зазначеного періоду; обґрунтовано можливість упровадження досвіду діяльності жіночих навчальних закладів Таврійської губернії XIX - початку XX століття в навчально-виховний процес сучасних закладів освіти АРК.

Аналіз архівних матеріалів, наукової літератури засвідчує, що перші зміни в галузі жіночої освіти в Таврійській губернії розпочалися вже в 1804 році, коли Міністерство народної просвіти прийняло “Статут університетів Російської імперії” (1804р.) і “Статут навчальних закладів, підвідомчих університетам”(1804р.). В основу діяльності закладів освіти, в тому числі, і жіночих, було покладено принцип безкоштовності, безстановості (крім кріпаків), наступності. При Миколі І (1825-1855рр.) жіночі навчальні заклади знову стали становими. Ситуація в Таврійській губернії почала змінюватися тільки за часів Олександра ІІ (1855-1881рр.), який здійснив реформування шкіл, внаслідок чого з'явилося багато типів жіночих навчальних закладів, де отримати освіту могли жінки різного соціального статусу, з різними матеріальними можливостями, здібностями, національно-релігійною приналежністю.

У Таврійській губернії відкривалися різні жіночі навчальні заклади, виявлено їх типи: станові та безстанові жіночі навчальні заклади; конфесіональні

(існували при релігійних товариствах) і національні (існували при національно-культурних товариствах); державні і приватні; відкриті (напівпансіони) і закриті (пансіони).

Доведено, що на території Таврійської губернії в XIX- на початку XX століття

існували жіночі навчально-виховні заклади, які, в залежності від свого статусу і рівня кваліфікації педагогічних кадрів, давали жінкам початкову (Недільна школа для дівчат (1839р.), Караїмське жіноче училище (1865р.), Перекопське жіноче початкове народне училище (1884р.) та ін.), загальну середню (Феодосійська жіноча гімназія (1866р.), приватний жіночий пансіон г-жи Вєтошнікової (1866р.), Керченська жіноча гімназія (1873р.) та ін.), професійну (жіноче професійне училище г-жи Машковцової (1896р.), Феодосійське жіноче професійне училище (1905р.) та ін.) та вищу освіту (Таврійська філія університету Св. Володимира (1918р.) та ін.).

Ретроспективний аналіз змісту навчальних планів і програм жіночих навчальних закладів свідчить, що в Таврійській губернії в XIX- на початку XX століття жіноча освіта мала в цілому шляхетний характер. Однак, у національних школах навчання мало національно-релігійний характер, що сприяло збереженню рідної мови (татарської, грецької, караїмської, вірменської та ін.), віросповідання, національної культури, психології (національного “Я”) народів, які мешкали на території Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття.

На основі аналізу архівних документів, щоденників, листів, протоколів засідань педагогічних рад було досліджено діяльність педагогів, меценатів, які відкривали жіночі навчальні заклади різного рівня, впроваджували новітні за тих часів методи навчання та виховання: Є. Вєтошнікова, А. Ревеліоті, К. Егіз, Е. Коген, Р. Хаджі, Л. Вікке, Є. Дево-Сен-Фелікс та ін.

Відповідно до типів жіночих навчальних закладів нами виявлено й схарактеризовано їх навчально-виховну мету:

- національні - збереження національної мови, традицій, культури;

- державні - оволодіння жінками елементарної грамотності, підготовка до професійної діяльності;

- приватні - підготовка жінки до сімейного життя, оволодіння основами наук естетичного циклу;

- релігійні - оволодіння релігійними знаннями, їх систематизація.

У результаті дослідження виявлено закономірності діяльності жіночих навчальних закладів Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття:

- реалізація національних потреб населення в економічному та культурному житті півострова;

- урахування національно-релігійної приналежності жінок;

- впровадження досвіду зарубіжної та вітчизняної жіночої освіти;

- залучення жінок до науково-педагогічної діяльності.

У розділі обгрунтовано періодизацію розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття та визначено особливості й провідні тенденції цього процесу: 1802-1836рр. - поява тенденцій позитивного ставлення суспільства щодо питання жіночої освіти, авторитарно-релігійна спрямованість навчально-виховного процесу в жіночих навчальних закладах, обмеження доступу жінок до навчання; 1836-1866рр. - посилення уваги національних громад щодо розвитку національної жіночої освіти з метою збереження досвіду націй і народностей, що мешкали на території губернії, посилення протистояння між урядом і прогресивними колами суспільства в питаннях організації жіночих навчальних закладів та жіночої освіти загалом, прагнення до використання європейського і загальноросійського досвіду; 1866-1905рр. - обмеження навчально-виховного процесу в жіночих навчальних закладах Таврійської губернії різного типу офіційною документацією (планами, статутами, положеннями та ін.), посилення уваги прогресивних діячів, громадськості до гімназійної та університетської освіти, утвердження шляхетного характеру навчання; 1905-1918рр. - демократизація, університезація освіти, тенденція спільного навчання жінок і чоловіків, розробка новітніх за тих часів форм і методів навчання, активне залучення жінок до професійної освіти.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено цілісний науковий аналіз процесу становлення жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття, обгрунтовано основні тенденції його розвитку, актуалізовано досвід діяльності жіночих навчальних закладів.

1. На підставі проаналізованої літератури “Повчання Володимира Мономаха дітям (1118 р.), “Повість минулих літ” (ХІІ ст.), “Повість про Іверську царицю Дінару” (XV ст.), “Домострой” (XVI ст.) та ін., праць Ф. Салтикова, І. Бецького, В.Одоєвського, М. Пирогова, М. Вишнеградського, Т. Шевченка, К. Ушинського, Х. Алчевської, С. Русової, Л. Українки, С. Гончаренка, І. Каірова, Б. Введенського та ін., виявлено, що погляди стосовно трактування поняття “жіноча освіта” були неоднозначні: ХІІ - XVII ст. - жіноча освіта розглядалася як процес підготовки жінки до сімейного життя, участі в життєдіяльності родини; XVIII - XIX ст. - як процес підготовки члена суспільства, що може самореалізувати себе шляхом отримання професії; упродовж XX ст. - як процес підготовки рівноправного члена суспільства, жінки нової генерації, що здатна жити, працювати, займатись політикою, економікою, наукою;

- швидкий культурний, політичний, соціальний, економічний розвиток країни призвів до підвищення ролі жінок у суспільстві, що вмотивувало необхідність відкриття нових жіночих закладів освіти (Керченська, Ялтинська, Євпаторійська, Карасубазарська, Сімферопольська гімназії; безкоштовне професійне училище г-жи Машковцової, безкоштовне професійне єврейське училище г-жи Коген; приватна школа Самойлова і Рабіновича та ін.).

Щодо розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття:

- жіночі навчальні заклади Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття були складовою системи освіти Російської імперії, сприяли розумовому, моральному, естетичному вихованню і професійній освіті жінок;

- жіноча освіта в Таврійській губернії XIX - початку XX століття - процес, спрямований на розвиток жінки відповідно до її статусу, матеріальних можливостей, національно-релігійної приналежності;

- темпи розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії зазначеного періоду залежали від соціально-економічних, політичних перетворень у країні (розвиток промисловості, торгівлі, сільського господарства, культурно-освітньої галузі, зміни уряду, а разом з ним і поглядів на питання жіночої освіти тощо);

- жіночі навчальні заклади Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття, були своєрідним культурним осередком півострову.

2. Розвиток жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття був об'єктивно зумовлений соціально-політичними зрушеннями в суспільстві, а саме:

- приєднання Криму до Росії (1783 рік) призвело до змін в економіці, розвиткові культури й освіти в Таврійській губернії. Населення півострову почало активно залучатись до російської культури, економіки, політики та інших сфер;

- Кримська війна (1854-1856рр.) внесла корективи до розвитку жіночої освіти, жінки залучалися до медичної діяльності, у зв'язку з чим виникла необхідність отримання жінками професійної медичної освіти. Руйнування, які спричинила війна вплинули на соціально-економічне становище Таврійської губернії, необхідно було відродити край, а для цього потрібні були професійні кадри, що зумовило отримання жінками професійної освіти;

- скасування кріпацтва (1861 р.) призвело до звільнення робочих рук, а отже, сприяло зростанню кількості вільнонайманої робочої сили в містах. Це загострило проблему підвищення рівня освіченості жінок-робітників, підготовки кваліфікованих професійних кадрів, зумовило розширення мережі початкових і середніх жіночих навчальних закладів, потребу в педагогічних кадрах, а отже, необхідність створення і регулювання системи їх підготовки;

- міграції населення під час Кримської війни (1854-1856рр.), в наслідок скасування кріпацтва (1861р.) вмотивувала багатонаціональний склад Таврійської губернії і загострила потребу в національних і конфесіональних навчально-виховних закладах, що також сприяло залученню жінок до педагогічної професії;

- поширення прогресивних ідей рівноправності чоловіків та жінок, права жінки отримувати освіту разом з чоловіками, виховання жінки, готової до участі у трудовому, економічному, політичному, громадському житті краю, призвело до зміни думки про статус жінки в суспільстві, сприяло підвищенню її самооцінки, а також зростанню зацікавленості суспільства в розвиткові жіночої освіти і тим самим сприяло створенню жіночих навчальних закладів різного типу.

3. Встановлено, що на території Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття існували навчальні заклади, де навчались тільки дівчата (жінки) і навчальні заклади, де разом навчались юнаки та дівчата, які поділялись:

- за статутом засновника (державні, приватні, національні, конфесіональні);

- за рівнем кваліфікації фахівців (початкові - парафіяльні училища, повітові училища, недільні школи, земські школи, міські училища, школи грамотності, початкові народні училища (однокласні й двокласні, сільські й міські), вищі початкові училища, початкові національні школи; середні навчальні заклади - гімназії (класичні й реальні), прогімназії, пансіони (державні й приватні), приватні школи, училища (комерційні, ремісничі, єпархіальні), професійно-навчальні заклади; вищі навчальні заклади для жінок - Таврійська філія Київського університету Святого Володимира в Ялті (Лівадія);

- за формою організації навчання (денні, недільні, пансіони, напівпансіони);

- за рекреаційно-регіональним показником (повітові);

- платнею за навчання (платні й безкоштовні).

Жіноча освіта в XIX - на початку XX століття виступала ареною апробації новітніх за тих часів методів навчально-виховної роботи (звуковий метод І. Гаспринського, Ланкастерська система, метод Жокото (у вивченні мов) та ін.).

Ретроспективний аналіз дав можливість стверджувати, що жіночі навчальні заклади Таврійської губернії відіграли значну роль у становленні поліетнічних систем освіти в Таврійській губернії шляхом упровадження до навчально-виховного процесу рідної мови народів, що проживали на території Таврійської губернії; використання етнопедагогічних традицій виховання та навчання жінок; поєднання загальноосвітнього й національного компонентів у змісті освіти.

4. Доведено, що мета, завдання, зміст жіночих навчальних закладів у Таврійській губернії в XIX - на початку XX століття формувалися відповідно до політичної ситуації й провладних інтересів, а також залежали від типу, статусу та специфіки навчального закладу.

Проведене дослідження виявило протилежні погляди на ідеал жіночої освіти, актуальні в Таврійській губернії XIX - початку XX століття:

- жінка не повинна займатися наукою, мистецтвом, вивчати мови, її призначення - сім'я, діти, освіта потрібна жінці для виховання дітей, для організації побуту (П. Каптерєв, П. Кампе, Ж. Ж. Руссо, І. Каченовський та ін);

- жінка самостійна, рівна чоловікові, освіта їй необхідна для активної участі в усіх галузях життя: соціально-економічній, політичній, культурній (П. Лесгафт, В. Блонський, С. Русова та ін.).

5. Обґрунтувано періодизацію розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії в XIX- на початку XX століття, визначено особливості та провідні тенденції кожного періоду. Враховуючи підходи відомих істориків і істориків педагогіки, які частково досліджували проблеми розвитку жіночої освіти обґрунтованого нами хронологічного періоду (Л. Вовк, Н. Дем'яненко, Ф. Паначин, І. Прудченко, О. Сухомлинська та ін.), і, базуючись на проаналізованих архівних джерелах, виводимо чотири періоди розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії в XIX - на початку XX століття:

1802-1836рр. - організаційна діяльність, що передувала створенню жіночих закладів освіти (започаткування Міністерства народної просвіти (1802р.), реформа освіти 1802-1804рр. На цьому етапі переважає початкова освіта, родинне виховання, духівництво вимагає загальної початкової освіти для всіх верств населення, у тому числі й для жінок, конфесійна громада виступає за відкриття національних шкіл. Провідні тенденції і особливості: піднесення зацікавленості та формування позитивного ставлення суспільства до навчання жінок; прагнення влади до авторитарно-релігійної спрямованості їх виховання та навчання; обмеження доступу жінок до навчання;

1836-1866рр. - відкрито перший крупний навчальний заклад для жінок - Кушніковський дівочий інститут, м. Керч (1836р.). У 1855р. вийшов “Статут середніх жіночих навчальних закладів”, на підставі якого було створено єдину систему управління середніми навчальними закладами, що дало можливість уніфікувати статути, програми середніх жіночих навчальних закладів, упорядкувати каталог дозволеної для використання навчальної літератури. Поряд із початковою набуває бурхливого розвитку середня жіноча освіта, змінюється структура системи освіти Таврійської губернії. Провідні тенденції і особливості - посилення протистояння в питаннях організації жіночої освіти між урядом та передовими колами суспільства; прагнення щодо використання європейського і загальноросійського досвіду навчання та виховання жінок; розширення знань з теорії педагогіки; посилення уваги національних громад щодо виховання і навчання жінок з метою збереження національного досвіду;

1866-1905рр. - відкриваються жіночі навчальні заклади підвищеного типу, зокрема Феодосійська жіноча гімназія (1866р.); національні жіночі навчальні заклади, впроваджуються і апробуються новітні форми навчання, при гімназіях започатковуються педагогічні класи (“Положення щодо жіночих навчальних закладів” (1870р.). Послаблюється вплив церкви на формування змісту й завдань жіночих навчальних закладів Таврійської губернії. Провідні тенденції і особливості - посилення уваги суспільства до гімназійної та університетської освіти; обмеження навчально-виховного процесу в жіночих навчальних закладах Таврійської губернії офіційною документацією (планами, статутами, положеннями та ін.), переважання світського характеру навчання, переслідування прогресивної педагогічної думки;

1905-1918рр. - регулювання діяльності жіночих навчальних закладів положенням про “Значні помилки приватних жіночих гімназій Міністерства народної просвіти” (1905р); рішенням Всеросійського жіночого з'їзду (26.12.1912-04.01.1913рр.), де брали участь і жінки Таврійської губернії. Революційні події 1917р. призвели до припинення діяльності більшості жіночих навчальних закладів, що зумовлювалося зокрема й прагненням радянської влади зрівняти жінок і чоловіків у правах на здобуття освіти. Відкриття першого університету в Таврійській губернії (м. Ялта (Лівадія, 1918р.), куди доступ на навчання отримали й жінки. Провідні тенденції і особливості - університезація, демократизація, спільне навчання чоловіків і жінок, розробка нових форм та методів навчання, залучення жінок до професійної освіти.

6. Отримані результати дають підстави стверджувати, що використання досвіду жіночих навчальних закладів Таврійської губернії в XIX - на початку XX століття в сучасних школах і вищих навчальних закладах півострова допоможе відродити втрачені традиції у вихованні жінок (відродити інститут кураторства, скорегувати зміст освіти з акцентом на духовно-моральному вихованні жінок, впровадити методики навчання і виховання у сім'ї (домашні вчителі), адаптувати позитивний досвід роботи опікунської ради до сучасних навчальних закладів, посилити відповідальність батьків, педагогів, суспільства, засобів масової інформації, держави за моральне виховання підростаючого покоління та ін.), переосмислити реформування освіти з урахуванням гендерних підходів, а також підвищити якість загальної та професійної підготовки сучасних жінок.

Проведене дослідження не претендує на остаточне розв'язання проблеми. Перспективним, на наш погляд, може бути вивчення спадщини жінок-педагогів Таврійської губернії XIX - початку XX століття.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шушара Т. В. Роль особистості педагога в розвитку жіночої освіти Таврійської губернії// Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія: Зб. статей. - Ялта, 2005. - Вип.7 (2). - С.144-149.

2. Шушара Т. В. З історії розвитку жіночої освіти// Рідна школа. - 2005. - № 6. - С. 76-77.

3. Шушара Т. В. Розвиток жіночої освіти на території Керч-Єнікальського градоначальства в XIX - на початку XX століття // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія: Зб. статей. - Ялта, 2005.- Вип.8 (2). - С.52-58.

4. Шушара Т. В. Ідеали жіночої освіти в Таврійській губернії в XIX - на початку XX століття// Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського: Збірник наукових праць. - Одеса: ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2005. - С. 120 - 127.

5. Шушара Т.В. З історії Ялтинських гімназій // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць /За редакцією академіка І. Ф. Прокопенка, чл.-кор. В. І. Лозової. - Харків: ОВС, 2005. - Вип. 28. - С. 161-166.

6. Шушара Т. В. Жіноча освіта: історія розвитку// Збірник наукових праць Кримського державного гуманітарного інституту. - Ялта, 2004.- Частина ІІ.- С. 162-168.

7. Шушара Т. В. Розвиток освіти в Таврійській губернії кінця XIX - початку XX століття // Світ знань: Науково практичний журнал Міжнародної Академії Духовного Єднання Світу. - Сімферополь, 2004.-№1-2.- С. 24-27.

8. Шушара Т. В. Передумови становлення жіночої освіти в Таврійській губернії// Альманах КГУ: Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу й студентів. Серія: Педагогіка. - Ялта, 2005. - Вип. 7. - С. 52-55.

АНОТАЦІЇ

Шушара Т.В. Розвиток жіночої освіти в Таврійській губернії (XIX - початок XX століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2006.

У дисертації здійснено цілісний аналіз розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії XIX - початку XX століття; виявлено соціально-політичні передумови розвитку жіночої освіти в губернії; проаналізовано ідеал жіночої освіти; схарактеризовано типи жіночих навчальних закладів різного рівня; розроблено періодизацію і виявлено провідні тенденції і особливості розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії на кожному історичному етапі (1802-1836р., 1936-1866р., 1866-1905р., 1905-1918р.); узагальнено й актуалізовано досвід діяльності жіночих навчальних закладів Таврійської губернії щодо розвитку системи освіти України і зокрема Автономної Республіки Крим на сучасному етапі.

Ключові слова: початкова, середня, професійна і вища жіноча освіта, жіночі навчальні заклади.

Шушара Т. В. Развитие женского образования в Таврической губернии (XIX - начало XX века). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальностии 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт проблем высшего образования АПН Украины, Киев, 2006.

В диссертации исследована история развития образования женщин в Таврической губернии в XIX - начале XX века. Охарактеризовано состояние изученности проблемы в педагогической теории.

Выявлены социально - политические предпосылки развития образования женщин в Таврической губернии: присоединение Крыма к России (1783г.), Крымская война (1854-1856 гг.), отмена крепостного права (1861г.), миграция населения, резкое увеличение населения полуострова, распространение педагогических идей К. Ушинского, Т. Шевченко, И. Гаспринского, Ш. Гаспринской и др.

Раскрыт идеал образования женщин, который изменялся в зависимости от политической и социально-экономической обстановки в стране. Выделено две группы взглядов на идеал женского образования: первая - это эстетический и утилитарный, которые рассматривают женщину как спутницу мужа, в связи с чем женщину необходимо обучать основам семейной жизни, умению вести быт, воспитывать детей; вторая группа - идеал общечеловеческий, идеал гуманного женского образования, сторонники которого рассматривают женщину как самостоятельную независимую личность, которая имеет равные с мужчиной права, в том числе и на получение образования.