Актуальність дослідження. Для сучасного суспільства, яке переживає кризу в багатьох сферах життя і особливо є зацікавленим у виявленні умов, які забезпечували б стабільність моральності та світоглядних позицій, проблема духовності надзвичайно загострилась. Відчуженість від культури, пріоритет набуття матеріальних цінностей понад духовними, прагнення до реалізації потворних соціально-культурних потреб, заниження моральних норм поведінки молоді в суспільстві становлять нерозв'язані проблеми процесу формування життєвих позицій підростаючого покоління. Тому назріла необхідність у створенні цілеспрямованої системи духовного виховання школярів та учнівської молоді.

Дослідження філософів, психологів та педагогів сучасності визначають духовну сферу життєдіяльності людини як провідний напрям її виховання та розвитку. Тому не випадково одним із складних і багатогранних завдань, висвітлених у Державній національній програмі "Освіта" (Україна ХХІ століття), є створення умов для формування духовно багатої особистості громадянина нової епохи. На необхідності вирішення цієї проблеми наголошують такі державні документи, як програма "Діти України", Концепція національного виховання, Указ Президента України від 27 квітня 1999 року "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян", Національна доктрина розвитку освіти України.

Шкільна освітня система, яка є основним механізмом успадкування духовної культури новими поколіннями, повинна орієнтуватися на створення такого середовища, у якому будь-які знання стимулювали б не тільки загальний процес розвитку особистості, а й її прагнення до самопізнання та саморозвитку.

Одним із вирішальних засобів виховання духовності людини є мистецтво, що має змогу відтворити новий рівень дійсності і виступає як універсальний шлях до перетворення зовнішніх культурних цінностей у духовний світ особистості. Діючи на глибинні психологічні механізми людських емоцій, мистецтво (і особливо музичне) активно впливає на молодь, збагачує її духовний та моральний потенціал.

Однак, зважаючи на складність питання, не всі можливості процесу духовного виховання особистості достатньо досліджені та реалізовані. Це стосується і важливої у визначеному аспекті проблеми музичної субкультури юнацтва, яка розглядається як засіб пробудження в школяреві митця, розвитку його моральних та естетичних почуттів, смаків, вимог, інтересів, творчих здібностей тощо. Складається явне протиріччя між виховними функціями музичної субкультури і відсутністю належної уваги до музичної субкультури як засобу духовного виховання школярів. До цього додаються протиріччя між низьким рівнем духовного розвитку суспільства і необхідністю виховання у молоді духовних ідеалів та цінностей, між стихійним впливом молодіжної музики на свідомість учнів та відсутністю системи педагогічного впливу під час сприйняття старшокласниками музики популярних жанрів.

Особливої значущості виховання духовності засобами мистецтва, музичної субкультури набуває в старшому шкільному віці - у період, коли відбувається усвідомлення загальної картини світу та себе як його розумної та діючої частини. Зростання пізнавальних сил, розвиток світогляду, самосвідомості, ціннісних орієнтацій, емоційного сприйняття у старшокласників створюють передумови для формування основ їх духовності.

Проблема розуміння духовності як складного особистісного утворення людини складна й багатоаспектна. Пошуки основ духовності та джерел її зрощування пов'язані зі створенням моделі духовної людини, яка розроблялася видатними філософами, психологами та педагогами минулого.

Починаючи з видатних мислителів Стародавньої Греції Платона та Аристотеля, проблема духовності не виключається з актуальних питань наукових дискусій філософів. Духовність людини стає предметом досліджень видатних західноєвропейських філософів ідеалістичного напрямку (Г. Гегеля, І. Фіхте, Ф. Шеллінга), філософів-екзистенціалістів (В. Камю, К. Ясперса, М. Хайдегера, Г. Марселя, Ж.П. Сартра), матеріалістів (Л. Бюхнера, Ж. Ламетрі), віталістів (Х. Дріша), феноменалістів (І. Шеллера) та ін.

З кінця ХІХ ст. проблема духовності широко розглядається і в російській релігійній філософії, зокрема в працях І. Ільїна, М. Лосського, В. Соловйова, П. Флоренського, Л. Шестова.

У культурологічному плані проблема виховання духовності особистості ставилася філософами М. Бердяєвим, В. Вернадським, М. Каганом, М. Маркузе, Г. Ортегі-і-Гассетом, В. Франклом та ін.

Сучасні вітчизняні філософи Т. Біленко, М. Попович, В. Скотний, К. Шудря у своїх поглядах стосовно природи духовності схильні спиратися на національно-культурні джерела духовності українського народу.

Психологічні механізми виховання духовності особистості обґрунтовані в дослідженнях Б. Братуся, О. Зеліченка, І. Калінаускаса, В. Москальця, А. Мудрика, Е. Помиткіна та ін.

Педагогічні проблеми виховання духовності особистості розглядаються в роботах вітчизняних педагогів та діячів культури минулого І. Огієнка, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського, П. Юркевича. Окремі аспекти цієї проблеми подаються в сучасних педагогічних дослідженнях Л. Буєвої, Т. Власової, К. Журби, І. Зязюна, Б. Неменського, Г. Шевченко та ін.

Проблема використання молодіжної музичної субкультури як засобу музично-естетичного виховання розкривається в роботах сучасних педагогів Л. Абелян, В. Березан, Б. Бриліна, І. Климук, О. Сапожник, В. Столярова, Г. Шостака та ін.

У той же час великий виховний потенціал означеного культурного надбання молоді у процесі духовного становлення старшокласників залишається поза увагою педагогів та психологів: нерозуміння специфіки молодіжної музики, психологічна боязливість новизни призводять до негативної оцінки молодіжного музичного мистецтва. Саме тому відсутні конкретні методичні розробки з використання молодіжної музичної субкультури у вихованні духовності учнів старших класів.

Актуальність визначеної проблеми, що зумовлюється об'єктивною потребою в духовно розвиненій особистості як провідній духовній силі майбутнього суспільства, недостатність її теоретичного обґрунтування й необхідність оновлення змісту та методичних розробок щодо духовного розвитку старшокласників на матеріалі молодіжної музики обумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження "Виховання духовності старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою комплексної теми "Теоретичні основи підготовки майбутнього вчителя до творчої діяльності" кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету, включеної на конкурсній основі до плану найважливіших досліджень Міністерства освіти і науки України (протокол №2 від 10.09.1996р.). Тема дисертації затверджена вченою радою Криворізького державного педагогічного університету (протокол №3 від 12.10.2000р.) та узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 29.11.2001р.).

Об'єктом дослідження виступає процес виховання духовності старшокласників.

Предметом роботи є педагогічні умови виховання духовності старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури.

Мета дослідження полягає в теоретичній розробці сутності, змісту, структури духовності, рівнів її сформованості та виявленні педагогічних умов, які забезпечують ефективність виховання цього складного особистісного утворення старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури.

духовність старшокласник музична молодіжна субкультура

В основу дисертаційного дослідження покладено гіпотезу про те, що ефективність духовного виховання старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури буде протікати успішно за таких умов: гуманізації виховного процесу з урахуванням інтересів і смаків учнів, їх індивідуальних і вікових особливостей та провідної мотивації їх внутрішньої позиції; естетизації та емоційного оснащення педагогічного процесу; використання різноманітних форм позакласної роботи в поєднанні з активністю та самостійністю учнів; уведення у виховний процес діалогової взаємодії між його суб'єктами; готовності учителів до роботи з виховання духовності учнів засобами молодіжної музичної субкультури.

Для реалізації мети й перевірки висунутої гіпотези були визначені такі завдання дослідження:

1. З'ясувати сутність, зміст, структуру, показники духовності особистості та рівні її сформованості.

2. Визначити сутність та ознаки молодіжної музичної субкультури, її функції в становленні духовності старшокласників.

3. Розробити методику експериментального дослідження процесу виховання духовності старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури.

4. Виявити та обґрунтувати сукупність педагогічних умов, які забезпечують позитивний вплив молодіжної музичної субкультури на рівень духовного розвитку старшокласників.

5. Теоретично узагальнити та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов виховання духовності старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури.

Методологічну основу дослідження становлять історичний та системно-комплексний принципи науково-педагогічного пошуку; філософські положення про взаємозв'язок об'єктивних і суб'єктивних факторів у процесі розвитку особистості; діалектична суперечність, яка визначається як взаємодія протилежних сторін об'єкта чи системи, що взаємовиключають одна одну і водночас діють у внутрішній єдності й взаємопроникненні та виступають джерелом саморуху та розвитку об'єктивного світу й пізнання; положення про взаємозв'язок, взаємообумовленість та взаємозалежність соціально-економічних, педагогічних явищ і процесів, необхідність їх урахування в конкретних умовах.

Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів, присвячені розробці теорії духовного розвитку особистості (Л. Виготського, Е. Еріксона, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Е. Фрома, К. Юнга та ін.); концепції виховання духовності молодого покоління на основі національних традицій і релігійних цінностей Г. Ващенка, О. Вишневського, Т. Власової, Н. Іринея, І. Огієнка; ідеї про залежність духовного розвитку особистості від активного освоєння культурних цінностей С. Гессена, Д. Кабалевського, М. Кагана, Б. Неменського, Г. Шевченко та інших; теорії гуманізації виховного процесу, розроблені Г. Баллом, І. Бехом, Є. Бондаревською, С. Гончаренком, Ю. Мальованим, О. Сухомлинською, В. Франклом та ін.; теоретичні положення про закономірності формування особистості педагога, його професійного становлення Л. Кондрашової, В. Сластьоніна, Є. Шиянова та ін.; практичні методи духовного розвитку школярів (К. Журба, В. Кудрявцева, О. Пометун, А. Лопатіна, М. Скребцова); методичні підходи до музично-естетичного виховання старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури (І. Климук, О. Рудницька, О. Сапожник, Н. Саркітов).

Комплексний підхід та специфіка об'єкта дослідження зумовили сукупність таких методів:

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, перераховано завдання, викладено теоретико-методологічні основи та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість одержаних результатів, подано інформацію про апробацію та впровадження результатів експериментального дослідження.

У першому розділі "Теоретичні засади виховання духовності старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури" проаналізовано стан розробленості досліджуваного питання, розкрито сутність, структуру, зміст духовності як важливої характеристики свідомості старшокласника, виявлено виховні функції молодіжної музичної субкультури у формуванні духовності школярів, визначено та теоретично обґрунтовано сукупність педагогічних умов використання матеріалу музичної субкультури молоді у вихованні духовності учнів старших класів.

Огляд наукових розробок філософів, психологів та педагогів показав, що проблема духовності турбувала людство протягом усього часу його існування і на сьогодні залишається актуальною. Однак, у поглядах науковців не існує єдиної точки зору щодо розуміння сутності духовності, її базових складових та визначення рівнів її прояву.

У нашому дослідженні ми визначаємо духовність як якісну характеристику свідомості особистості, що відображається в потребах самоорієнтації та самовдосконалення людини, які мають творчий початок і спираються на загальнолюдські ідеали істини, добра й краси. Структура зазначеного особистісного утворення подана нами у вигляді п'яти компонентів - емпіричного, інтелектуального, вольового, творчого та самоусвідомлюваного.

Виокремлені компоненти дали змогу позначити критерії їх прояву (емоційно-почуттєвий, змістовий, мотиваційно-поведінковий, творчий, особистісний) та послужили основою при виявленні рівнів духовного розвитку особистості. Духовне становлення триває протягом усього життя людини і у своєму розвитку проходить такі рівні - низький, середній, достатній і високий, які розрізняються між собою ступенем вираженості сутнісних ознак показників.

У результаті аналізу особливостей психологічного розвитку учнів старших класів нами зроблено висновок, що юнацький вік є найбільш сенситивним для виховання духовності.

Керівництво духовним становленням юнацтва, що базується на залученні школярів до скарбниці світової культури, повинне водночас враховувати як традиційні педагогічні уявлення щодо цього процесу, так і особистісні потреби та інтереси учнів. Підсумовуючи думки стосовно позитивного й негативного характеру впливів на особистість школяра, ми визначаємо такі виховні функції музичної субкультури юнацтва:

1) когнітивна (захоплення біт-музикою має пізнавальний характер, що розширює кругозір, сприяє набуттю вміння оформлювати свої почуття і думки в слова, розвиває пам'ять, формує емоційну сприйнятливість, прищеплює елементарні навички слухання музики);

2) світоглядна (кращі зразки поп- і рок-музики формують громадянську позицію, виховують патріотичні й інтернаціональні почуття, нетерпимість до несправедливості, насильства, актуалізують потребу пошуку власного призначення на Землі);

3) комунікативна (спілкуючись у тісному колі однолітків, а іноді й дорослих, що поділяють захоплення поп - і рок-музикою, старшокласники здобувають навички спілкування, реалізують потребу в самовираженні);

4) творча (слухання улюбленої музики часто приводить її шанувальників до бажання виражати свої думки і почуття в музичному стилі, що так захоплює: юнаки пишуть вірші, складають музику, вчаться грати на музичних інструментах, створюють власні рок-групи тощо).

Наголошуючи на значному виховному потенціалі молодіжної музичної субкультури, водночас необхідно враховувати існування ризику протилежної дії молодіжної музики на школярів (від асоціальних вчинків до адиктивної поведінки) в разі її стихійного, не контрольованого впливу. Запобігти такій ситуації можна лише за умови цілеспрямованого педагогічного впливу.

На основі аналізу наукової літератури з проблеми дослідження нами виокремлено поняття "виховання духовності", під яким розуміємо процес становлення системи духовних цінностей особистості, що призводить до включення її внутрішніх механізмів саморозвитку, та теоретично обґрунтовано зміст виховання духовності, що включає такі уявлення: про абсолютні цінності як універсальні, загальнородові сенси життя; про сенс життя різних групових суб'єктів (сім'я, нація); про сенс життя конкретної людини.

Результативність духовного виховання старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури повинна забезпечуватися дотриманням сукупності педагогічних умов.

Гуманізація виховного процесу, з урахуванням інтересів та смаків учнів, їх індивідуальних і вікових особливостей та опорою на провідну мотивацію їх внутрішньої позиції визначається нами як перша і головна педагогічна умова. Саме її реалізація забезпечує адекватність виховних дій щодо особистісної спрямованості учня, яка є відображенням його внутрішньої позиції відносно найважливіших життєвих цінностей, оскільки за своєю метою гуманізація виступає умовою гармонійного розвитку особистості, збагачення її творчого потенціалу, реалізації творчих можливостей, встановлення гармонійного взаємозв'язку зі світом.

Використання комплексу різноманітних виховних заходів, що базуються на активності й самостійності учнів, сприяє прояву самостійності школярів, виявленню та розвитку творчого потенціалу, формуванню суспільної активності. Реалізації зазначених завдань може сприяти використання комплексу таких виховних форм, як Свята творчості, тренінгові заняття, диспути, дискусії, дискотеки, ігрові та розважальні програми тощо. Актуальна тематика заходів допомагає вирішенню юнацьких проблем, розумінню учнями внутрішнього "Я", спонукає до пошуку власного покликання та шляху його реалізації. Отже, використання різноманітних форм позакласної роботи у поєднанні з активністю та самостійністю учнів виступає другою педагогічною умовою.

Музичне мистецтво здатне впливати на різні сфери психічної діяльності, формувати в людині почуття і розум, волю і поведінку, моральні принципи й естетичні ідеали, творче мислення і науковий світогляд; воно стимулює духовний розвиток особистості, викликаючи інтерес людини до пізнання моральної істини, повідомляючи їй необхідні знання про світ і своє "Я". Водночас ми переконані, що для ефективного виховання духовності школярів необхідно обирати емоційно наповнений зміст, що є присутнім у різних видах мистецтва. Тому естетизація та емоційне оснащення виховного процесу є третьою педагогічною умовою.

Духовне виховання особистості школяра, спрямоване на розвиток творчого потенціалу, передбачає формування вмінь діяти в нестандартних ситуаціях, бачити протиріччя навколишньої дійсності, сперечатися, доводити, відстоювати власну точку зору, шукати нестандартне вирішення життєвих проблем. Отже, виховна робота зі старшокласниками повинна включати такі види діяльності, які б стимулювали, по-перше, потребу учнів у дискусії, діалогові, по-друге, активне залучення до дії. Уведення у виховний процес діалогової взаємодії між його суб'єктами виступає четвертою умовою виховання духовності.

Педагогічне керівництво процесом духовного виховання старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури повинне передбачати не тільки врахування сучасного стану музично-естетичної ерудованості старшокласників, а також компетентність вихователів у цій галузі мистецтва. Окрім цього, готовність учителів до роботи з виховання духовності учнів передбачає розуміння ними сутності виховних можливостей молодіжної музичної субкультури, вміння самостійно визначати шляхи методичного забезпечення виховного процесу. Наявність зазначених вимог становить важливу педагогічну умову виховання духовності старшокласників.

Ми вважаємо, що лише діалектичний зв'язок висвітлених педагогічних умов, який відповідає меті виховання, дає змогу досягти належних позитивних результатів.

У другому розділі "Експериментальна перевірка педагогічних умов виховання духовності старшокласників засобами музичної субкультури" експериментально перевірено вплив визначених педагогічних умов на ефективність виховання духовності учнів старших класів засобами молодіжної музичної субкультури.

Необхідність розв'язання поставлених завдань зумовила вивчення стану досліджуваного феномену в сучасній шкільній практиці. У зв'язку з цим нами проведений констатувальний експеримент, який здійснювався у три етапи:

1) вивчення особливостей орієнтації старшокласників на музичну молодіжну субкультуру;

2) виявлення загального рівня духовної вихованості учнів старших класів;

3) аналіз основних труднощів і недоліків практики сучасної школи та сім'ї у вихованні духовності старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури.

За результатами першого етапу встановлено:

1) старшокласники визначають музику арт-року, як особистісно значущу;

2) вони недостатньо адекватно розуміють естетичну цінність музики різних стилів (найадекватніша оцінка дана юнаками класиці; спостерігається заниження оцінок джазової музики, хард-року та арт-року при деякому завищеному оцінюванні музики бардів та досить низькій оцінці популярної музики);

3) наявні розходження між вибірковим бажанням слухати (релевантністю музики) й розумінням її естетичної цінності;

4) має місце низька інтенсивність спрямованості старшокласників на активне музикування у сфері молодіжної музики (при систематичному прослуховуванні музики 100% старшокласників, лише 22,6% з них музикують у колі однолітків, 12,7% - намагаються створювати музику).

На другому етапі в процесі масового опитування й педагогічного спостереження визначено загальний рівень духовної вихованості учнів. З'ясовано, що у старшокласників превалюють середній (46,8%) та низький (29,4%) рівні духовної вихованості, а високий (10,4%) і достатній (13,4%) - виявляються значно менше.

За результатами третього етапу виявлені основні причини низького рівня духовного розвитку старшокласників, а саме: недостатня компетентність учителів з питань духовного виховання юнацтва засобами молодіжної музичної субкультури; недооцінка ними виховних можливостей поп - та рок-музики; відсутність систематичного характеру виховної роботи, спрямованої на розвиток духовних якостей учнів; батьки учнів у більшості випадків неспроможні використовувати власний виховний потенціал через низький рівень педагогічної культури, незнання духовного світу власних дітей.

Визначений нами стан проблеми в сучасній шкільній практиці обумовив необхідність проведення формувального експерименту, що мав за мету створення навчально-виховного середовища, яке втілює в собі комплексне поєднання запропонованих педагогічних умов з їх реалізацією у виховній роботі, що повинно призвести до результативного виховання духовності старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури.

У формувальному експерименті брали участь 385 учнів старших класів та 64 вчителі загальноосвітніх шкіл м. Кривого Рогу.

Дослідно-експериментальна робота з виховання духовності старшокласників проводилася за двома напрямками: у межах музичного клубу, зміст якого реалізувався через тренінг-курс і різноманітні форми виховної роботи, та під час методичної підготовки вчителів до виховання учнів засобами молодіжної музичної субкультури.

Гуманізація виховного процесу, що передбачає спрямування виховної діяльності педагога на розвиток особистості як активного суб'єкта творчої діяльності, визначила провідний принцип дослідно-експериментальної роботи - проблемно-діалогічний і сприяла формуванню в старшокласників творчого компонента духовності. Запропоновані проблемні ситуації дозволяли учням у формі діалогів, дискусій, диспутів творчо відстоювати власні переконання й нестандартно підходити до вирішення поставлених проблем, що торкалися не тільки аспекту молодіжної музичної субкультури, а й досить широких за діапазоном особистісних проблем юнацтва.

Використання активних методів виховної роботи (диспутів, дискусій, рольових ігор) зумовлене орієнтацією на вікові та індивідуальні особливості старшокласників, тобто на їх провідну діяльність - спілкування з однолітками, прагнення до самовизначення та самореалізації.

Структурування змісту клубних занять проводилося з урахуванням інтересів, індивідуальних смаків школярів, їх провідної мотивації, оскільки твори молодіжної музичної субкультури виступають не тільки як розважальний чинник, але й відображають внутрішню позицію особистості старшокласника відносно найважливіших життєвих цінностей. Духовно-естетичне спілкування старшокласників з проблем популярного музичного мистецтва дозволяло усвідомлювати можливості музики в духовному становленні особистості, перейти до самоспілкування та самопізнання.

Естетизація та емоційне оснащення виховного процесу забезпечувалися використанням не тільки творів молодіжного музичного мистецтва, а й теоретичних матеріалів історії становлення та розвитку сучасних музичних стилів, що сприяло формуванню естетичних смаків школярів, оволодінню ними вміннями адекватно оцінювати молодіжну музику і стимулювало розвиток емпіричного та інтелектуального компонентів духовності. Підбір музичного матеріалу відбувався за ознакою емоційного сприйняття учнями, у тому числі за наявністю пізнавального інтересу та відповідністю ідейного змісту, який мав для них внутрішній сенс.

Включення у виховний процес різноманітних активних форм роботи, що базуються на принципі поєднання педагогічного керівництва з розвитком активності, самостійності та ініціативи вихованців, реалізувалося введенням до експериментальної програми тренінг-курсу "Духовна творчість людини". Його заняття ґрунтувалися на матеріалі молодіжної музичної субкультури. Формування усіх компонентів духовності одночасно, особливо вольового компонента, відбувалося через систему тренінгових вправ.

Тренінгові заняття поєднувалися з різноманітними формами виховної роботи (диспутами, дискусіями, дискотеками, ігровими програмами, Святами творчості тощо).

Перевага віддавалася самостійності учнів у підготовці та проведенні виховних заходів. Тому актуальності набували такі види самостійної роботи, як опрацювання першоджерел, збирання ілюстративного матеріалу, статей, аудіо - та відеозаписів, засвоєння науково-методичної літератури. Такий підхід сприяв не тільки збагаченню загальноестетичних та спеціальних художніх знань старшокласників, а й розвитку відповідальності, допитливості, самостійності. У дослідній програмі велике значення надавалося відвідуванням старшокласниками концертів рок - та поп - виконавців, репетицій музикантів, музичних конкурсів, проведенню творчих зустрічей з митцями. Сукупність перелічених вище форм виховної роботи в поєднанні з активністю та самостійністю учнів розглядалася як провідна умова виховання духовності старшокласників.

Діалогова взаємодія між суб'єктами виховного процесу забезпечувала атмосферу доброзичливості, щирості, демократичності. Альтруїзм і емпатія вчителя у поєднанні з його повагою до думок, справ і вчинків учнів, довіра, чуйність у їхніх стосунках сприяли розвитку емпіричного та вольового компонентів духовності школярів.

Стійка залежність між результатами виховної роботи та готовністю до використання молодіжної музичної субкультури у вирішенні виховних завдань обумовила введення в програму формувального експерименту методичної підготовки вчителя. Методичне навчання вчителів використанню молодіжної музичної субкультури у вихованні духовності старшокласників здійснювалося через різноманітні форми: практикуми, тренінги, семінари, лекції тощо. Система завдань і тренувальних вправ, рольові та ділові ігри стимулювали зростання методичної грамотності вчителя й достатній рівень його готовності до виховання духовності старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури.

Наприкінці формувального експерименту вивчалася динаміка рівнів духовного розвитку старшокласників. За результатами підсумкових зрізів виявлено зростання рівнів духовного розвитку учнів старших класів (див. табл.1).

Таблиця 1

Динаміка рівнів духовного розвитку учнів старших класів експериментальних груп (у %)

Як видно з таблиці, в емпіричному, вольовому, творчому та самоусвідомлюваному компонентах різко зменшилися показники низького рівня (відповідно на 21,6%, 32,4%, 25,5% та на 24,5%). Значно збільшилася кількість учнів, що мають високий рівень духовної вихованості за всіма компонентами (емпіричний - на 29,1%, інтелектуальний - на 17,7%, вольовий - на 17,7%, творчий - на 26,4%, самоусвідомлюваний - на 14,7%).

Аналіз результатів дозволяє стверджувати, що процес виховання духовності, побудований на матеріалі молодіжної музичної субкультури, при дотриманні сукупності педагогічних умов виявився значно успішнішим за традиційне виховання та засвідчив зростання рівнів духовної вихованості старшокласників за кожним її компонентом.

Позитивній динаміці розвитку творчого та вольового компонентів духовності старшокласників сприяла гуманізація виховання, діалогізація взаємодії учителя й учнів, надання свободи вибору занять та забезпечення ситуації успіху. Використання проблемних ситуацій та завдань, дискусій, диспутів, рольових ігор не тільки сприяло формуванню вмінь відстоювати власні переконання й нестандартно вирішувати проблеми, але й забезпечувало потребу старшокласників у спілкуванні та самореалізації.

Вибір змісту програми музичного клубу та методів і форм її реалізації обумовлений позитивною мотивацією, смаками учнів і сприяв розвитку пізнавальних інтересів, прояву високого рівня активності, самостійності. Діалогізація виховного процесу й атмосфера доброзичливості під час спілкування між його суб'єктами надавала можливість учням нейтралізувати скутість, недовіру, замкненість, сором'язливість. Дієвими виявилися такі форми тренінгової роботи, як знайомства-привітання, ігри-асоціації, завдання-взаємонавчання, які сприяли формуванню позитивного психологічного клімату в групі, розвитку емпатичних здібностей учнів, їх проникаючої властивості, що дозволяла створювати атмосферу відкритості, довіри, задушевності.

Позитивний характер зрушень у формуванні самоусвідомлюваного та емпіричного компонентів духовності забезпечувався естетизацією та емоційним оснащенням виховання: сприйняття музичних творів у діалогічній формі сприяло стану внутрішньої гармонії особистості, впливало на світоглядні орієнтири учнів. Приклади життя та творчості видатних музикантів сучасності стимулювали потребу в самовихованні.

Результативність розвитку інтелектуального компонента духовності старшокласників обумовлювалася різноманітними формами та усвідомленням змістового аспекту музичної субкультури як важливого чинника духовного виховання молоді.

Використання статистичної обробки результатів за допомогою методики x²-критерій дозволило зробити висновок про закономірність позитивних змін у старшокласників експериментальних груп у результаті цілеспрямованої роботи з виховання духовності за високим рівнем статистичної значущості. Незначні зміни в позитивний бік відбулися і в контрольних групах, але ці результати не можна вважати такими, що змінюють загальну картину духовної вихованості учнів, не охоплених експериментальною роботою. Порівняльну характеристику рівнів духовної вихованості учнів старших класів контрольних та експериментальних груп після формувального експерименту показано на діаграмі (рис. 1).

Отже, кількісні та якісні показники рівня духовного розвитку учнів, отримані в результаті впровадження програми формувального експерименту, дозволяють говорити про ефективність сукупності педагогічних умов, які позитивно впливають на виховання духовності старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури.

У висновках узагальнюються результати дослідно-експериментальної роботи:

1. Теоретичний аналіз філософських, психологічних, педагогічних та мистецтвознавчих джерел виявив, що виховання духовності старшокласників як соціальна і психолого-педагогічна проблема обумовлене об'єктивними потребами суспільства. Проведена дослідно-експериментальна робота підтвердила, що духовність формується протягом життя людини і рівень її розвитку переважно залежить від умов, які створюються педагогічним оточенням у юнацький період, коли відбувається формування світоглядних позицій учнів старших класів.

2. На основі вивчення й аналізу наукової літератури встановлено, що думки науковців не є одностайними в розумінні природи духовності, її змісту та структури. Під духовністю в дослідженні розуміється якісна характеристика свідомості особистості, що відображується в потребах самоорієнтації та самовдосконалення людини, які мають творчий початок і спираються на загальнолюдські ідеали істини, добра й краси. Виховання духовності розглядається як процес становлення системи духовних цінностей особистості, що призводить до включення її внутрішніх механізмів саморозвитку. Здобутки духовної культури людства - філософії, мистецтва, релігії - складали зміст виховної роботи з учнями.

3. Духовність як особистісне утворення має складну структуру, яка об'єднує емпіричний, інтелектуальний, вольовий, творчий та самоусвідомлюваний компоненти.

4. У межах дослідження встановлено, що духовність характеризується чутливістю сприйняття об'єктів, явищ природного середовища та продуктів духовної культури людства, розвиненими емпатичними здібностями особистості (емоційно-почуттєвий критерій); сформованістю знань, уявлень, переконань щодо духовності людини (змістовий); моральною поведінкою, що є виявом позитивних мотивів (мотиваційно-поведінковий); наявністю потреби в активній перетворювальній діяльності з внесенням елементів краси в усі сфери життя (творчий); активною життєвою позицією, усвідомленням особистого "Я" та прагненням до його вдосконалення (особистісний). Вираження названих критеріїв духовності у своєму розвитку проходить кілька рівнів: низький, середній, достатній і високий.

5. У ході пошукової роботи доведено доцільність використання матеріалу молодіжної музики у роботі з виховання духовності старшокласників. Виявлені такі виховні функції молодіжної музичної субкультури: когнітивна, світоглядна, комунікативна, творча, які відбивають позитивний вплив біт-музики на духовний розвиток старшокласників.

6. Педагогічними умовами виховання духовності старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури визначено такі: гуманізацію виховного процесу з урахуванням інтересів і смаків учнів, їх індивідуальних і вікових особливостей та провідної мотивації їх внутрішньої позиції; естетизацію та емоційне оснащення педагогічного процесу; використання різноманітних форм позакласної роботи в поєднанні з активністю та самостійністю учнів; уведення у виховний процес діалогової взаємодії між його суб'єктами; готовність учителів до роботи з виховання духовності учнів засобами молодіжної музичної субкультури.

7. Програма експериментального дослідження через організацію та діяльність музичного клубу старшокласників і методичну роботу з класними керівниками включала широке опанування жанрово-стильовими різновидами сучасної естрадної музики; використання комплексу активних методів художнього пізнання цього виду мистецтва; наголошувала на актуальних проблемах, ціннісних орієнтаціях молоді різних поколінь, що мали відображення в молодіжній музиці, торкалася питань етики музичної естради; орієнтувала учнів на актуалізацію потреби самовдосконалення, на формування активної життєвої позиції.

8. Позитивна динаміка рівнів духовного розвитку старшокласників довела ефективність експериментальної методики виховання старшокласників засобами молодіжної музичної субкультури. У ході формувального експерименту встановлено в усіх експериментальних групах значне зростання високого та достатнього рівнів поряд з контрольними, де домінували середній та низький.

На основі отриманих даних можна говорити про те, що гіпотеза підтвердилася, завдання дослідження вирішені, мета досягнута.

Однак, виконана робота не є вичерпним кроком у розробці проблеми, що нами розглядалась. Проведене дослідження виокремлює подальшу перспективу роботи у напрямах: розробки індивідуальних моделей духовного становлення учнівської молоді на основі психолого-педагогічного проектування виховного процесу в позашкільних закладах освіти і культури України; вивчення можливостей самовиховання старшокласників у закріпленні набутих духовних якостей під час цілеспрямованого педагогічного процесу; розробки програм тренінг-курсів з підготовки вчителів та працівників позашкільних освітніх закладів до проведення тренінгової роботи з духовного виховання школярів засобами молодіжної музичної субкультури; визначення оптимальних шляхів наступності в роботі середньої загальноосвітньої та вищої школи при вихованні духовності молодого покоління.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора