Теорія і практика підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі до управлінської діяльності

10 тестових завдань з основ психології управління. Максимальну кількість правильних відповідей (21) дав лише один студент економічного факультету. За результатами тестування, низький рівень теоретичної підготовленості мають 7,4% студентів; із них: найменшу частку становлять майбутні зооінженери - 1,5%, потім майбутні інженери-механіки і агрономи - відповідно - 9 і 10,3%. Серед таких, що навчаються за спеціальністю “Економіка сільського господарства”, студентів з низьким рівнем теоретичної підготовленості до УД немає. У діапазоні від 7 до 12 правильних відповідей потрапили 60,3% студентів. Рівень теоретичної підготовленості “нижче середнього” мають 65,1% інженерів-механіків, 65% - керівників галузі, 62,9% - зооінженерів, 55,6% - агрономів і 25,8% - економістів.

Середній рівень теоретичної підготовленості мають 31,9% студентів. Найвища частка тут припадає на студентів економічного факультету - 71%, найменша - механіко-технологічного - 25,9%. Межу рівня “вище середнього” подолали студенти лише трьох факультетів: економічного - 3,2%; технології виробництва та переробки продукції тваринництва - 0,7%; агрономічного - 0,5%. На жаль, жодний студент не продемонстрував високого рівня теоретичної підготовленості до УД.

З метою визначення у студентів рівня різних управлінських навичок і вмінь було проведено їх тестування за різними методиками. В УД сучасного керівника більша частина робочого часу припадає на ділове спілкування - проведення нарад, засідань, бесід, дискусій, переговорів, і, відповідно, культура висловлювати свої думки є одним з основних шляхів досягнення ним високого рівня ефективності в управлінні. Результати визначення рівня вмінь висловлювати свої думки показують, що 45% студентів мають високий рівень, 39% - середній і 16% - низький.

Однією з основних форм ділового спілкування є нарада, метою якої є колективний пошук найбільш доцільних шляхів розв'язання виробничо-управлінських проблем. Зважаючи на важливість наради в УД керівників аграрних підприємств, студенти - майбутні керівники - мають знати особливості, правила підготовки й проведення ділової наради та опанувати первиною культурою її організації і проведення. Рівень здатності ефективно організувати нараду у студентів виявився таким: високий - 0 студентів; середній - 3%; низький - 50%; незадовільний - 47%.

Однією з специфічних функцій керівника є критичне оцінювання діяльності, вчинків, поведінки підлеглих. У зв'язку з цим було логічним визначення рівня вміння конструктивної критики у студентів: високий - 9%; середній - 88%; низький - 3%.

Телефонні розмови в структурі робочого часу керівника, за різними джерелами, займають від 4% до 25%. Результати тестування вміння правильно вести ділові розмови по телефону розподілилися таким чином: високий рівень - 0; середній рівень - 23% студентів; низький рівень - 77%.

Ділове спілкування неможливе без вміння слухати співрозмовника, без якого значно зменшується ефективність УД. Авторитет керівника залежить від його комунікативної культури, уважності до підлеглих, уміння їх вислуховувати та розуміти. За результатами тестування студенти розподілилися таким чином: „ідеальний“ слухач - 0; „хороший“ - 14% студентів; „посередній“ - 69%; „поганий“ слухач - 17%.

Уміння раціонально організовувати робочий день і спланувати робочий час підвищує результативність УД керівника, оскільки від рівня організації його праці залежать результати праці підлеглого колективу. За результатами тестування, 100% студентів-респондентів мають низький рівень організованості, що означає невміння оптимально розподіляти час, побудувати реалістичну програму реалізації цілей, раціонально використовувати зусилля й ресурси для досягнення результату.

Під час відбору та прийому на роботу персоналу значна увага приділяється нормам і правилам етики ділових стосунків, оскільки виконання співробітниками будь-якої організації цих норм визначає в подальшому ефективність побудови професійних відносин з іншими організаціями. Результати тестування виявилися досить невтішними: студентів з високим рівнем ділової етики немає зовсім; середній етичний рівень показали 63%; низький - 37%.

Тестування студентів щодо набутих управлінських навичок і вмінь дало такі результати: високий рівень проявили лише у вмінні висловлювати думку

та конструктивно критикувати; незадовільний - вміння організувати нараду;

100% студентів мають низький рівень сформованості навичок і вмінь раціонально використовувати власний час, зусилля й ресурси для досягнення цілей. Викликає занепокоєння той факт, що 100% студентів показали відсутність етичності у ділових стосунках.

У третьому розділі - „Методологічні основи підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі до управлінської діяльності“ - представлено концептуальні основи підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі до УД та обґрунтовано її цілі, завдання, принципи і зміст.

Провідними ідеями, які становлять підґрунтя концептуальних основ підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі як керівників, у проведеному дослідженні є: розвиток, який розглядається нами як основний спосіб існування особистості протягом усього її життєвого, особистісного та професійного шляху; взаємодія різних об'єктивних і суб'єктивних чинників, що є основою професійного розвитку фахівця та особистості керівника; складноорганізованим системам, до яких належить також і система вищої аграрної освіти і в якій відбувається формування творчої особистості сучасного керівника, неможливо нав'язувати шляхи розвитку, які не визначаються їх внутрішніми потребами та майбутніми перспективами; науково обґрунтований вибір і творче сполучення різних методологічних підходів до його підготовки - особистісного, діяльнісного, системного, акмеологічного, синергетичного тощо; провідна концептуальна основа функціонування аграрних ВНЗ; узгоджена взаємодія всіх суб'єктів аграрних ВНЗ, висока загальнонаукова, психолого-педагогічна і управлінська підготовленість і культура педагогів, їх творче ставлення до власної педагогічної діяльності та до студентів як суб'єктів процесу навчання; оптимальний вибір сучасних дидактичних систем, що є теоретичною та методичною основою педагогічної діяльності науково-педагогічних працівників і навчальної діяльності студентів; забезпечення діалектичної єдності внутрішньої психічної і зовнішньої практичної діяльності педагогів і студентів; опора на загальний інтелект та на особистісний потенціал студента у процесі професійної підготовки в аграрних ВНЗ; цілеспрямована спільна діяльність педагогів і студентів, у процесі їх творчої суб'єкт-суб'єктної взаємодії, системної реалізації особистісного та інтелектуального потенціалів; забезпечення та реалізація особистісної активності кожного студента у навчальній діяльності.

Урахування цих провідних ідей забезпечуватиме формування творчої особистості фахівця аграрної галузі XXI ст., який має бути професіоналом найвищого рівня підготовленості до діяльності в аграрній галузі, досвідченим керівником та управлінцем; уміє проектувати, прогнозувати, моделювати, планувати та цілеспрямовано організовувати свою професійну діяльність і діяльність підлеглих, оцінювати ймовірні варіанти в її розвитку, здатний реалізовувати свій особистісний, інтелектуальний і професійний потенціали у цій діяльності, спроможний прораховувати складні ситуації, що виникають в умовах ринкового господарювання, та знайти оптимальні шляхи їх подолання.

Обґрунтовано такі основні напрями впровадження ідей сучасних концепцій навчання у процес професійної підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі як керівників у системі вищої аграрної освіти: оптимальне визначення головного результату навчальної діяльності студентів аграрних ВНЗ у руслі гуманістичної філософії освіти; суттєва корекції цілей і змісту їх професійної підготовки в аграрних ВНЗ. Зміст цієї підготовки має включати, з одного боку, все те, що потрібно студентові для творчого формування та розвитку власної особистості у навчальній діяльності, з іншого - для формування особистості професіонала як майбутнього фахівця й керівника аграрної галузі; забезпечення єдності викладання науково-педагогічного працівника і навчальної діяльності студента; впровадження у навчальний процес таких педагогічних технологій і методик, організаційних форм навчання, в основі яких має бути розуміння, емпатія, гуманізм, активний діалог, взаєморозуміння і самоуправління, які передбачають суб'єкт-суб'єктні взаємини між науково-педагогічними працівниками та студентами.

На підставі узагальнення теоретичних основ і практики підготовки фахівців-аграрників як керівників виявлено такі аспекти: 1) для формування і розвитку їх основних видів компетентності необхідно чітко визначити концептуальні основи підготовки до УД; 2) використати комплексний методологічний підхід до підготовки до УД, у процесі застосування якого реалізуються провідні ідеї та положення проблемного, особистісно орієнтованого та особистісно розвивального видів навчання, педагогіки співробітництва; 3) системний, діяльнісний та особистісний підходи до підготовки фахівців-аграрників як керівників забезпечують природний прояв їх інтелектуальної активності та суб'єктивного досвіду у навчальній діяльності; 4) обґрунтувати методичні основи формування основних видів компетентності в процесі підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі як керівників.

Метою підготовки фахівців-аграрників до УД у сучасних умовах має бути оволодіння ними теоретичними основами, нормами, ефективними методиками, технологіями і засобами цієї діяльності, де основним завданням є формування творчої особистості фахівця - управлінця аграрної галузі - на основі особистісно орієнтованого, системного, діяльнісного, компетентнісного та проблемного підходів до організації та здійснення процесу його підготовки.

Основними завданнями підготовки студентів до майбутньої УД є: формування загальної управлінської культури та творчого ставлення до УД; формування основних видів управлінської компетентності; „озброєння“ основними методами, методиками і технологіями УД в аграрному секторі економіки тощо.

Основні завдання підготовки студентів до майбутньої УД вирішуються через часткові завдання, такі як: формувати у них загальнонаукову, загальнопрофесійну, професійну, управлінсько-функціональну та особистісну види компетентності; формувати й розвивати ціннісні орієнтації, сукупність моральних принципів, норм, переконань та ідеалів управлінської поведінки, спілкування та діяльності; формувати й розвивати мотивацію досягнення успіху в УД; розвивати провідні особистісні, індивідуально-психічні і професійно важливі якості, які сприяють ефективній УД керівника; розвивати культуру нестандартного управлінського мислення, формувати навички й вміння ухвалення науково обґрунтованих управлінських рішень; формувати і розвивати основні стилі та культуру ділового спілкування тощо.

Оптимальному їх розв'язанню у підготовці майбутніх фахівців аграрної галузі до УД сприяє комплексне застосування і чітке дотримання основних ідей та провідних положень таких методологічних підходів, як особистісно-орієнтований, системний, діяльнісний, проблемний і компетентнісний.

Їх досягненню сприяють оптимальне дотримання основних принципів підготовки студентів до УД (універсальність, комплексність, варіативність, прогресивність, перспективність, оперативність, оптимальність, фундаментальність, інтеграція і диференціація фахової й управлінської видів підготовки студентів) та чітке усвідомлення педагогом основних функцій цієї підготовки (загальнонаукова, формувально-розвивальна, мотиваційна, компетентнісна, соціально-адаптивна і діагностично-прогностична).

У четвертому розділі - „Психолого-педагогічні засади підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі до управлінської діяльності“ - здійснено аналіз проблеми компетентнісного підходу до підготовки майбутнього фахівця аграрної галузі до УД, обґрунтовано поняттєво-категоріальну систему професійної педагогіки, яка розкриває цілі, завдання, принципи, сутність і зміст їх підготовки до УД, необхідність творчого врахування індивідуально-психологічних особливостей студентів і професійної компетентності педагогів у цій підготовці.

Системний аналіз проблеми компетентнісного підходу в освіті, з'ясування змісту понять „компетенція“, „компетентність“ і „компетентнісний підхід“ показує, що ця проблема є багатоаспектною, складною і потребує міждисциплінарного розв'язання. Такий підхід в освіті сприяє цілеспрямованому формуванню основних видів компетентностей у студентів різних ВНЗ.

Професійна компетентність майбутнього фахівця аграрної галузі - це теоретична, практична і психологічна види його підготовленості до професійної діяльності, що проявляються у творчій здатності та всебічній (особистісній, професійній, психологічній) готовності до її ефективного здійснення і досягнення оптимальних результатів, у тому числі й в управлінському аспекті.

Управлінська компетентність майбутнього фахівця аграрної галузі - це, на нашу думку, теоретична, практична, психологічна та особистісна види його підготовленості до УД в аграрній галузі, що проявляється у всебічній готовності (особистісній, професійній, психологічній) до неї та здатності особистісно і професійно самоактуалізуватися у цій діяльності.

Із метою дослідження основних напрямів формування управлінської компетентності у студентів аграрних ВНЗ та її компонентів було проведено анкетування керівників-аграрників. Для цього ми сформулювали систему запитань. Наприклад, відповіді респондентів на запитання „Які компетентності були сформовані у Вас під час навчання у ВНЗ“ допомогло виявити наступне: такі компетентності як „управління конфліктами“ (8,3%), „навички міжособистісних відносин“ (13,3%), „усна і письмова комунікація“ (15,0%) мають найнижчий рівень сформованості у керівників-аграрників; не набагато вищий рівень сформованості мають такі компетентності як „самоменеджмент“ (20,0%), „уміння мотивувати й переконувати“ (25,0%), „уміння формувати команду“ (28,3%). Тільки у 35,0% респондентів сформована компетентність „управління людськими ресурсами“. Сформованість компетентностей „уміння приймати рішення“, „готовність до нововведень“, „стратегічне бачення“ має найвищі показники у керівників досліджуваної вибірки, але й вони не сформовані у більшості респондентів.

Професійна компетентність фахівця проявляється тільки в конкретній його діяльності, тому в процесі оволодіння управлінською компетентністю особливу увагу необхідно приділити формуванню індивідуального стилю УД. З огляду на це респондентам було запропоновано таке запитання: „Які параметри УД характерні для Вашого керівництва?“ У досліджуваної вибірки практично за всіма параметрами управлінського стилю, крім „контролювання діяльності підлеглих“, простежується демократичний стиль управління, що вказує на позитивні тенденції в системі управління аграрною галуззю.

Результати проведеного дослідження недвозначно вказують на об'єктивну необхідність змін у цілях, завданнях, змісті, технологіях і методиках в підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі з орієнтацією її на суб'єктно-діяльнісний і компетентнісний підходи. Також у процесі обґрунтування основних видів їх компетентностей необхідно враховувати такі аспекти:

керівник - це особистість з власним неповторним життєвим досвідом і рівнем освіченості, унікальними професійними настановами і цінностями, від позиції якої суттєво залежить ефективність функціонування організації;

основний вид діяльності - управлінський, що зумовлює необхідність досконалого знання теорії і практики управління, соціально-психологічних основ УД та технологічних основ функціонування виробництва;

безпосередня залежність ефективності їх УД від неповторного сполучення інтелектуальних, індивідуально-психічних, особистісних і професійних якостей;

керівники забезпечують функціонування та розвиток підприємства, виходячи із розуміння основних цілей і функцій управління та принципів, закономірностей і законів, механізмів і технологій виробничої та фінансово-економічної сфери;

управлінець-аграрник здійснює керівництво соціальною системою, яка об'єднує людей, тому має знати психологію управління;

об'єкт управління - сільськогосподарський колектив і кожний окремий працівник - зумовлює необхідність оволодіння системними психолого-педагогічними знаннями, навичками і вміннями, культурою міжособистісного та публічного виступу, методиками розв'язання міжособистісних конфліктів тощо.

Відповідно, основними компонентами управлінської компетентності майбутнього фахівця аграрної галузі мають бути загальнолюдська, загальнонаукова, загальнопрофесійна, фахова, управлінсько-функціональна та особистісна. Основним критерієм її сформованості є готовність майбутнього фахівця аграрної галузі до управлінської діяльності, що представляє усвідомлений та активно-діяльнісний стан, який забезпечує особистісну й професійну самореалізацію та самоактуалізацію при вирішенні виробничих, управлінських і соціальних проблем на основі управлінської компетентності, особистісного та професійного досвіду, творчого використання індивідуально-психічних особливостей та інтелектуального потенціалу в процесі професійної діяльності. Її основні види: професійна (когнітивний, операційний компоненти) та особистісна (мотиваційний, вольовий, ціннісний, інтелектуальний, індивідуально-психологічний та оціночний компоненти).

Основними умовами її формування є педагогічні, методичні, кадрові, соціальні та особистісні умови.

Ефективність підготовки студентів до майбутньої УД суттєво залежить від урахування таких аспектів, які безпосередньо стосуються їх індивідуально-психічних, інтелектуальних і особистісних якостей, рис і компетентності педагогів.

У п'ятому розділі - „Методичні засади підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі до управлінської діяльності“ - обґрунтовано методичні засади підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі до управлінської діяльності, представлені окремі методики такої підготовки.

Аналіз теоретичних, методологічних і психолого-педагогічних основ підготовки майбутніх фахівців-аграрників до УД в аграрних ВНЗ показує, що суттєвою умовою її ефективності є наявність відповідної методичної складової як сукупності прийомів, способів, методів, методик, технологій і організаційних форм їх підготовки як управлінців.

Про оптимальний добір методів навчання до УД студентів свідчать такі показники: зміст діяльності науково-педагогічних працівників і студентів на заняттях та характер їх взаємовідносин; глибина і міцність опанування студентами професійно-управлінськими знаннями, навичками і вміннями, розвиток їх інтелектуальної, мотиваційної та ціннісної сфер психіки; стимулювання пізнавальної та емоційної активності суб'єктів навчальної діяльності; формування у них мотивацій навчальної та майбутньої УД.

Оптимального результату їх підготовки до УД можна досягти при комплексному використанні традиційних та інтерактивних методів навчання, що дозволяє реалізувати суб'єктно-діяльнісний і компетентнісний підходи в формуванні творчої особистості майбутнього фахівця аграрної галузі як керівника.

Досвід показує, що методи інтерактивного навчання містять в собі ряд позитивних аспектів. Зокрема, вони сприяють: включенню студентів у пошук розв'язання соціально-психологічних і управлінських проблем, типових для професійної діяльності керівників і фахівців аграрної галузі; створенню у них цілісного уявлення про управлінську компетентність, про її динаміку й місце у виробничій діяльності; розвитку загального та професійного інтелекту, абстрактного й практичного мислення; формуванню пізнавальної мотивації, створенню умов для виникнення особистісної психологічної настанови й мотивації до навчальної діяльності; закріпленню знань у сфері УД; формуванню комунікативної компетентності тощо.

Найефективнішими інтерактивними технологіями навчання визначено імітаційні, організаційно-діяльнісні та ділові ігри, прийоми активізації навчальної діяльності, евристичні технології генерування ідей та різні види тренінгів.

Навчальні ігри створюють сприятливі передумови їх успішного застосовування для вирішення певних дидактичних завдань у процесі підготовки студентів аграрних ВНЗ до УД: формування у них навичок і вмінь визначення можливих стратегій власних дій та цілісного уявлення про управлінсько-професійну діяльність у динаміці; набуття первинних навичок і вмінь дослідження складових частин організаційно-управлінських ситуацій, виявлення проблем і відпрацювання методик комплексного поетапного їх розв'язання в імітаційному режимі; формування навичок і вмінь колективного обговорення певних управлінсько-професійних проблем та ухвалення на цій основі оптимальних рішень щодо їх розв'язання в умовах, максимально наближених до реальної виробничої ситуації; формування і розвиток у студентів інноваційного, аналітичного, теоретичного, практичного та управлінсько-професійного видів мислення; формування у них глибокого і всебічного інтересу до УД та створення на цій основі мотивації як управлінсько-професійної, так і навчально-пізнавальної діяльності; визначення індивідуальних і колективних здібностей студентів, з'ясування рівня їх підготовленості до професійних вимог й на цій основі набуття професійно важливих навичок і вмінь, особистісних властивостей, необхідних для УД тощо.

Ефективним діяльнісним методом навчання є різні види тренінгів, які поєднують основні узагальнені принципи діяльності (тренінг як своєрідна форма дресури; тренінг як тренування; тренінг як форма активного навчання; тренінг як метод створення умов для саморозкриття учасників і самостійного пошуку ними способів вирішення особистісних проблем), їх психологічний зміст включає усвідомлення студентами неадекватності реагування в звичних ситуаціях; формування їх настанови на засвоєння нової інформації, яка сприяє адекватному реагуванню; засвоєння ними адекватних способів реагування, установок, систем оцінювання, які роблять їх поведінку значно ефективніше.

Тренінгова програма формування управлінської компетентності майбутнього фахівця аграрної галузі має складатися особистісного, комунікативного та професійного змістовних блоків, які між собою безпосередньо взаємопов'язані.

Дієвим методом підготовки студентів до майбутньої УД є заняття-конкурс, який являє собою різновид їх творчої навчальної діяльності, що ґрунтується на міжособистісній взаємодії, співробітництві й взаємодопомозі у процесі навчального змагання з метою досягнення індивідуальних і командних цілей. Таке заняття виконує виховну, розвивальну і навчальну функції.

Обґрунтовано такі загальні ознаки управлінського заняття-конкурсу:

мета - формування у студентів управлінського мислення;

завдання - розкриття творчого потенціалу як всієї команди, так і кожного її члена;

засіб - максимальне поринання учасників команд у творчий пошук варіанта оригінального розв'язання проблеми;

умова - командна робота, в процесі якої виробляється певний інтелектуальний продукт; осмислення того, що відбувається до, під час і після заняття-конкурсу;

виникнення феномену командної згуртованості; формування установки на інноваційну поведінку;

актуалізація потреб учасників у діагностиці своїх особистих професійних проблем;

формування потреб у діловому і міжособистісному спілкуванні.

У шостому розділі - „Організація, хід і результати дисертаційного дослідження“ - описано організація дослідження, охарактеризовано загальну методику його проведення, подано її опис, представлено способи оброблення та аналізу одержаних результатів, узагальнено отримані результати.

Загальна логіка експериментального дослідження полягала у наступному: 1) діагностування сучасного стану управлінської компетентності керівників-аграрників, підготовленості до УД випускників аграрних ВНЗ і готовності до неї; 2) з'ясування впливу методичних засад підготовки студентів до управлінської діяльності в аграрних ВНЗ на формування у них управлінської компетентності; 3) критерієм оцінювання ефективності сформованості управлінської компетентності випускників аграрних ВНЗ нами була обрана їх готовність до УД.

Основними завданнями констатувального і формувального експериментів були такі: оцінювання можливостей традиційних методичних основ підготовки студентів-аграрників до УД та визначення їх ефективності; уточнення структури УД керівників аграрної галузі та з'ясування рівня підготовленості випускників аграрних ВНЗ до реалізації ними управлінських функцій; уточнення педагогічних умов підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі до реалізації управлінських функцій; експериментальна перевірка ефективності методичних засад підготовки студентів аграрних ВНЗ до управлінської діяльності.

За результатами констатувального експерименту з'ясовано, що проблема підготовленості студентів до УД потребує нагального розв'язання. Аналіз результатів діагностування комплексу показників професійної та особистісної готовності до УД у студентів показав їх задовільний рівень, а саме: рівень особистісної зрілості більшості студентів (63,5%); 38,7% студентів спрямовані на завдання; 16,1% студентів мають високий рівень розвитку вольових якостей; 2,4% студентів мають високий рівень загальних розумових здібностей, а 38,9% - нижче середнього і 28,8% - низький рівень; 4,4% студентів високий рівень лідерських якостей; 12,2% з високим рівнем здібностей до самоуправління.

Встановлено, що у процесі професійної підготовки студентів аграрних ВНЗ відсутня цілеспрямована послідовна та системна їх підготовка до УД; більшість методів і організаційних форм навчання не сприяють формуванню у студентів глибокого і всебічного інтересу до неї та створенню на цій основі мотивації як управлінсько-професійної, так і навчальної діяльності; формування у них системи теоретичних знань, міцних практичних навичок і вмінь, первинної управлінської культури відбувається недостатньо.

Експериментальна перевірка та апробація методичних засад підготовки до УД майбутніх фахівців аграрної галузі, умов оптимального їх застосування в їхній професійній підготовці проводилась у процесі формувального експерименту. Він проводився на базі НАУ і охоплював студентів факультетів агрономічного, механіко-технологічного та технології виробництва та переробки продукції тваринництва, з яких були сформовані експериментальна (ЕГ) та контрольна групи (КГ). В експерименті були задіяні 392 студенти, із них ЕГ - 187 студентів (74 студенти механіко-технологічного, 62 - технології виробництва та переробки продукції тваринництва та 51 - агрономічного факультетів), КГ - 205 студентів (79 студентів механіко-технологічного, 62 - технології виробництва та переробки продукції тваринництва та 64 - агрономічного факультетів).

Для експериментальної перевірки та апробації методичних засад підготовки студентів до УД було розроблено методики проведення ділових ігор, комплекс управлінських ситуацій та тестових завдань до кожної теми дисципліни „Психологія управління“, методику проведення заняття-конкурсу.

Формувальний експеримент складався із низки послідовних фаз: вибір КГ і ЕГ, діагностування вихідного рівня професійної та особистісної готовності у студентів до УД у цих групах, проведення занять із цілеспрямованим впровадженням особистісно-розвивальних, діяльнісних, інтерактивних методів навчання в ЕГ; консультування студентів ЕГ щодо вирішення виробничо-управлінських завдань; контрольне діагностування рівня підготовленості студентів до УД.

На початковій фазі проведення експерименту особлива увага приділялася підбору умов його проведення. Розроблена методика дозволила всебічно врахувати всі суб'єктивні та об'єктивні чинники, забезпечила його чистоту, надійність, достовірність отриманих результатів. Для забезпечення валідності експериментальних даних умови експерименту підбиралися таким чином, щоб усі чинники залишалися стабільними, за винятком одного, який перевіряється (методичні засади підготовки студентів аграрних ВНЗ до УД). Так, ідентичним був вплив навчально-матеріальної та науково-методичної бази НАУ, студенти до початку експерименту мали однакове навчальне навантаження, яке залишалося однаковим і в процесі проведення експерименту.

Процес вибірки був обґрунтований такими обставинами: взаємозв'язком характеристик і ознак об'єкта дослідження (студентів); правомірністю висновків про ціле на основі дослідження його частини, за умови, що за своєю структурою частина є мікромоделлю цілого.

Відповідно до структури генеральної сукупності, визначався склад КГ і ЕГ на основі вірогідного способу формування вибіркової сукупності з використанням методу гніздової вибірки, коли в якості одиниць дослідження були відібрані навчальні групи. Визначення студентів у групах учасників експерименту проводилося відповідно положення про те, що чим більша статистична однорідність генеральної сукупності, тим меншим може бути об'єм вибірки. При цьому враховувалося, що значення вибіркової сукупності повинне бути „статистично значущим“, тобто достатньо великим, щоб отримати достовірну інформацію, а також можливістю оперативно її опрацьовувати, тобто не громіздким.

Вибір навчальних груп при проведенні дослідно-експериментальної роботи зумовлювався рівнем доступності необхідної інформації й умов для роботи з ними. Отже, враховуючи вимоги формування вибірки, були сформовані ЕГ і КГ, в яких знайшли своє відображення загальні ознаки генеральної сукупності.

Відповідно до вимог соціологічних досліджень, допустима помилка складала 5-7%, тобто 5-7 випадків із 100. Гіпотезою дослідження на початку експерименту взято припущення, що оцінка рівня сформованості готовності до УД у досліджуваних в ЕГ не буде суттєво відрізнятися від аналогічних показників у КГ. Відповідно, за нульову гіпотезу взято антитезу, де вищевказані показники відрізняються. У зв'язку з цим на початку експерименту для визначення стартового рівня готовності студентів до УД в ЕГ і КГ проводилось їх тестування, результати якого відображені в табл. 1. Для більш переконливого доведення, що ці групи за своїми потенційними можливостями ідентичні, було проведено порівняння середніх значень показників готовності до УД із застосуванням тесту Стьюдента. За результатами аналізу даних двох груп не виявлено значимої різниці між ними. Висновок про гетерогенність (нерівність) вибірок приймається при р<0,05. Достовірність отриманих даних визначалась через проведення експерименту у природних умовах навчання, а також тим, що при здійсненні самооцінки жоден із студентів не знав, до якої з груп - КГ чи ЕГ - він належить.

Таблиця 1

Показники готовності студентів до управлінської діяльності

На наступній фазі експерименту в ЕГ поводилися заняття з комплексним - особистісним, діяльнісним і компетентнісним - підходом до подання навчального матеріалу та цілеспрямованим впровадженням особистісно-розвивальних, діяльнісних та інтерактивних методів навчання. Суттєва увага при цьому зверталась на самостійну роботу студентів у вирішенні виробничо-управлінських завдань, діалогічність навчання, застосування методів активізації навчальної діяльності студентів, інтерактивних креативних технологій, інтелектуальних розминок, ділових ігор, навчально-тематичних дискусій, занять-конкурсів, самоконтролю і взаємоконтролю.

Доведення результатів формувального експерименту полягав у їх статистичному обґрунтуванні та інтерпретації, поступовій верифікації головної гіпотези дисертації. Для цього на кожній фазі експерименту висувалися окремі гіпотези, доведення або спростування яких підтверджувало логіку наших дослідницьких міркувань. Перевірка ефективності методичних засад підготовки студентів до майбутньої УД здійснювалася шляхом порівняння результатів сформованості компонентів готовності до УД у студентів ЕГ і КГ. Отримані результати наведено нами у табл. 2.

Таблиця 2

Показники готовності студентів до управлінської діяльності (контрольне вимірювання)

Порівняльний аналіз середніх оцінок рівня сформованості готовності у студентів до УД при діагностичному і контрольному вимірюваннях дає можливість констатувати їх значне зростання в ЕГ при незначній варіації у КГ. На основі результатів, одержаних при застосовані статистичного тесту для незалежних вибірок - тесту Стьюдента, можна зробити висновок про високий ступінь достовірності в різниці між середніми величинами показників готовності до УД як в ЕГ, так і в КГ.

Статистична значущість відмінностей за критерієм t-тест Стьюдента між ЕГ і КГ доводить, що при діагностичному вимірюванні вони статистично незначущі за всіма показниками готовності до УД, крім загальних розумових здібностей. При контрольному вимірюванні відмінності за всіма показниками готовності до УД між ЕГ і КГ статистично значущі (табл. 3).

Таблиця 3

Результати діагностичного та контрольного вимірювань у контрольній та експериментальній групах

Статистична значущість відмінностей між результатами діагностичного та контрольного вимірювань провідних складових готовності до УД і в ЕГ і в КГ статистично незначущі, крім показників „спрямованість“ і ціннісною орієнтацією „продуктивне життя“ в КГ.

Таким чином, наявність позитивних змін у сформованості вищого рівня готовності до УД у студентів ЕГ на відміну від студентів КГ, доведення її статистичної значущості на всіх етапах формувального експерименту дає нам можливість зробити висновок, що управлінська діяльність майбутнього керівника-аграрника буде ефективною, якщо цілеспрямовано впроваджувати в навчальний процес методичні засади підготовки студентів до УД, застосовувати особистісно-розвивальні, діяльнісні та інтерактивні методи, методики та технології навчання.

ВИСНОВКИ

На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми дослідження та узагальнення його результатів установлено, що підготовка студентів аграрних ВНЗ до УД характеризується новизною та актуальністю. Вона органічно пов'язана з їх професійною підготовкою, передбачає формування у них управлінської компетентності та готовності до реалізації управлінських функцій у процесі професійної діяльності.

На основі здійсненого дослідження зроблено такі узагальнюючі висновки:

1. Результати теоретичного аналізу проблеми підготовки студентів аграрних ВНЗ до УД підтверджують виняткову важливість цієї складової для їх майбутньої професійної діяльності, оскільки саме від рівня управлінської компетентності керівників залежить розвиток аграрної галузі. Водночас галузеві особливості, соціально-економічні умови, демографічні процеси на селі, різноманітні соціально-психологічні причини та обставини аграрного виробництва зумовлюють суттєві особливості УД керівників, що безсумнівно відбиваються на процесі професійної підготовки студентів до цієї діяльності та на її нинішньому стані, які не відповідають вимогам сучасної управлінської практики. У зв'язку з цим підготовка майбутнього фахівця аграрної галузі до управлінської діяльності, яка визначається цілями й вимогами, призначенням і особливостями функціонування аграрної галузі, має реалізовувати свою випереджувальну функцію щодо її розвитку.

Основою підготовки студентів аграрних ВНЗ до УД мають бути класичні наукові засади будь-якої діяльності (теорії, ідеї, парадигми, концептуальні підходи, емпіричний, діяльнісно-психологічний, рольовий, дименсіональний, нормативний, функціональний, мікроаналіз управлінської діяльності) і цілі, специфіка, зміст і особливості управління сільськогосподарським виробництвом.

У сільському господарстві управлінські функції на різних рівнях переважно виконують фахівці, які закінчили такі факультети: механіко-технологічний, агрономічний, технології виробництва та переробки продукції тваринництва. У зв'язку з цим важливою умовою розвитку аграрної галузі є якісна підготовка до УД випускників саме цих факультетів аграрних ВНЗ.

2. Узагальнення педагогічних здобутків і досвіду підготовки менеджерів у провідних країнах світу дає змогу якісно збагатити зміст підготовки студентів аграрних ВНЗ до УД, оптимально визначити її методичні засади та обґрунтовувати критерії оцінювання ефективності. У цих країнах поширюється компетентнісний підхід до формування фахівців як керівників, спостерігається тенденція щодо врахування в їх підготовці національних управлінських традицій і національного менталітету.

Позитивно сприймаючи сучасні зарубіжні концепції, підходи, методики та технології підготовки менеджерів, маємо безпосередньо враховувати й українські національні особливості підготовки фахівців-керівників, а також досвід розвитку та позитивні аспекти вітчизняного менеджменту й вищої аграрної освіти.

Історичний підхід до дослідження проблеми підготовки до УД майбутніх фахівців аграрної галузі дає змогу усвідомлювати багатоманітність умов, обставин і детермінант, в яких відбувалося її становлення й розвиток, творче врахування яких сприяє комплексному підходу до її обґрунтування у професійній педагогіці та допомагає уникнути помилок, які вже мали місце у системі аграрної освіти.

3. Результати діагностування стану підготовленості майбутніх фахівців аграрної галузі в аграрних ВНЗ до УД показують його невідповідність вимогам сучасного аграрного виробництва та культури управлінської діяльності. В навчальних планах і програмах практичної підготовки, за якими відбувається підготовка студентів механіко-технологічного, агрономічного факультетів і факультету технології виробництва та переробки продукції тваринництва, не акцентується увага на управлінській складовій, як провідної функції майбутньої професійної діяльності, не здійснюється оперативне оновлення змісту цієї підготовки за рахунок введення в програми навчальних дисциплін різних дидактичних одиниць управлінського спрямування; не забезпечується його варіативність шляхом введення управлінських дисциплін і спецкурсів, своєчасного уточнення цілей і завдань, удосконалення змісту та методик викладання традиційних навчальних дисциплін управлінського спрямування; використання сучасних освітніх технологій і методик; не відбувається забезпечення ефективності виробничих практик як обов'язкового елементу практичної підготовки студентів до майбутньої УД; не формується професійний світогляд, діалектичне світорозуміння й справжня духовність особистості майбутнього фахівця аграрної галузі; відсутній розвиток у них інтересу до творчого розв'язання управлінських, професійних та інших проблем сільськогосподарського виробництва.

4. Провідними ідеями концептуальних основ підготовки студентів, як керівників, у аграрних ВНЗ є такі: розвиток, як основний спосіб буття особистості фахівця аграрної галузі протягом усього її життєвого, особистісного та професійного шляху; взаємодія різних об'єктивних і суб'єктивних чинників, що є основою набуття професійного досвіду та формування творчої особистості керівника; складноорганізованим системам, до яких належить також і система вищої аграрної освіти і в якій відбувається формування творчої особистості сучасного керівника, неможливо нав'язувати шляхи розвитку, які не визначаються її внутрішніми потребами та майбутніми перспективами; науково обґрунтований вибір і творче сполучення різних методологічних підходів до його підготовки - особистісного, діяльнісного, компетентнісного тощо; провідна концептуальна основа функціонування аграрних ВНЗ; узгоджена взаємодія всіх суб'єктів аграрних ВНЗ, висока загальнонаукова, психолого-педагогічна і управлінська підготовленість і культура педагогів, їх творче ставлення до власної педагогічної діяльності та до студентів як суб'єктів процесу навчання; оптимальний вибір сучасних дидактичних систем, що є теоретичною та методичною основою педагогічної діяльності педагогів і навчальної діяльності студентів; забезпечення діалектичної єдності внутрішньої психічної і зовнішньої практичної діяльності науково-педагогічного працівника і студентів; опора на загальний інтелект і на особистісний потенціал студентів у процесі професійної підготовки в аграрних ВНЗ; цілеспрямована спільна діяльність педагога і студентів, у процесі їх творчої суб'єкт-суб'єктної взаємодії, цілеспрямованої реалізації їх особистісного та інтелектуального потенціалів; забезпечення та реалізація особистісної активності кожного студента у навчальній діяльності. Він має бути суб'єктом власного розвитку, формування своєї особистості як фахівця й керівника у процесі творчої навчальної діяльності.

Концептуальної основою підготовки студентів до управлінської діяльності в аграрних ВНЗ має бути комплексний підхід, який обґрунтований на основі творчого застосування провідних ідей, принципів і положень особистісного, діяльнісного і компетентнісного підходів, забезпечує формування його творчої особистості у процесі квазіпрофесійної навчальної діяльності, підготовленого та готового до здійснення УД.

5. Компетентнісний підхід в аграрній освіті сприяє цілеспрямованому формуванню основних видів компетентностей у майбутніх фахівців аграрної галузі. Важливою складовою їх професійної компетентності є управлінська компетентність, структурними компонентами якої є загальнолюдська, загальнонаукова, загальнопрофесійна, фахова (технологічна (залежно від фаху), функціональна (залежно від посади), управлінсько-функціональна та особистісна.

Управлінська компетентність - це теоретична, практична та психологічна види підготовленості особистості майбутніх фахівців аграрної галузі до УД, що проявляється в її творчій здатності та всебічній готовності до її ефективного здійснення та досягнення в ній оптимальних результатів.

Ефективність УД залежить від особистісних і професійно важливих якостей керівника, його управлінської компетентності та всебічної готовності до реалізації управлінських функцій. Готовність майбутнього фахівця аграрної галузі до здійснення УД включає професійну (когнітивний та операційний компоненти) та особистісну (мотиваційний, ціннісний, вольовий, інтелектуальний, індивідуально-психологічний та оціночний компоненти) види готовності.

6. Основними теоретичними засадами підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі до УД є з'ясування її мети, завдань, змісту, принципів. Доведено, що метою їх підготовки в сучасних умовах має бути оволодіння ними теоретичними основами, нормами, ефективними методиками, технологіями і засобами УД і відповідно головним завданням такої підготовки є формування творчої особистості фахівця аграрної галузі на основі особистісного, діяльнісного та компетентнісного підходів до організації й здійснення процесу їх професійної підготовки.

Основними завданнями підготовки студентів до майбутньої УД є такі: формування загальної управлінської культури та творчого ставлення до УД; формування основних видів управлінської компетентності; „озброєння“ основними методами, методиками та технологіями УД в аграрному секторі економіки тощо. Вони вирішуються через часткові завдання (формувати у них загальнонаукову, загальнопрофесійну, професійну, управлінсько-функціональну та особистісну види компетентності; формувати і розвивати ціннісні орієнтації, сукупність моральних принципів, норм, переконань та ідеалів управлінської поведінки, спілкування та діяльності; формувати і розвивати мотивацію досягнення успіху в УД; розвивати провідні особистісні, індивідуально-психічні і професійно важливі якості, які сприяють ефективній УД керівника; розвивати культуру нестандартного управлінського мислення, формувати навички і вміння ухвалення науково обґрунтованих управлінських рішень; формувати та розвивати основні стилі та культуру ділового спілкування тощо).

Підготовка студентів до УД відбувається згідно з загальнодидактичними принципами і конкретизується специфічними принципами професійної підготовки фахівців (універсальність, комплексність, варіативність, прогресивність, перспективність, оперативність, оптимальність, фундаментальність, інтеграція і диференціація).

7. Основними психологічними аспектами підготовки студентів до УД є конкретизація і наповнення конкретним змістом понять „УД“, „готовність до УД“ стосовно аграрної галузі та творче врахування індивідуально-психічних якостей суб'єктів процесу навчання - студентів і науково-педагогічних працівників.

Визначено, що управлінська діяльність в аграрному менеджменті є організованою, планомірною і системною діяльністю управлінського апарату в соціально-економічній системі, яка пов'язана з цілеспрямованою реалізацією ним специфічних управлінських функцій (проектування, моделювання, планування, організація, регулювання, координація, мотивування, контролювання, оцінювання) на основі об'єктивного пізнання, усвідомлення і творчого врахування об'єктивних і суб'єктних законів і закономірностей сільськогосподарського виробництва в інтересах забезпечення його оптимального функціонування та постійного підвищення ефективності.

Доведено, що готовність майбутніх керівників-аграрників до УД представляє їх усвідомлений та активно-діяльнісний стан, який забезпечує особистісну й професійну самореалізацію та самоактуалізацію у процесі вирішення виробничих, управлінських і соціальних проблем аграрної галузі на основі управлінської компетентності, особистісного та професійного досвіду, творчого використання індивідуально-психічних особливостей та інтелектуального потенціалу в процесі професійної діяльності.

8. Основними методичними засадами підготовки студентів в аграрних ВНЗ до управлінської діяльності є такі: організаційне забезпечення впровадження управлінської складової в зміст навчальних дисциплін, які формують їх управлінську компетентність; комплексне застосування традиційних методів, методик і технологій, організаційних форм їх навчання до майбутньої УД; цілеспрямоване впровадження особистісно-розвивальних, діяльнісних та інтерактивних методів, методик і технологій навчання для підготовки студентів до УД; цілеспрямоване опрацювання проблемних завдань, методів імітування, проектування та моделювання майбутньої УД фахівців аграрної галузі та їх комплексне застосування у навчальному процесі тощо.