Формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ-СХОДОЗНАВЦІВ

теорія і методика професійної освіти

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Равчина Тетяна Василівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри загальної та соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Єльникова Галина Василівна, Університет менеджменту освіти АПН України, декан факультету менеджменту і психології;

кандидат педагогічних наук, професор Спіцин Євгеній Сергійович, Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри педагогіки.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Університету менеджменту освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52 Д.

Автореферат розіслано 17 березня 2009 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. І. Зайченко/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність теми. Становлення України як демократичної держави, орієнтація на розвиток громадянського суспільства зумовлює потребу в налагодженні й зміцненні соціально-політичних, економічних і культурних відносин. З огляду на це виникає необхідність у підготовці фахівців, які сприяють поширенню полікультурних зв'язків України з іншими державами, вивчають іноземні культурні надбання та впроваджують, розвивають їхній досвід на теренах рідної країни.

Важливість підготовки фахівців у галузі сходознавства зумовлена довготривалим розвитком взаємин України з орієнтальними народами, що історично зумовлені географічними й політичними передумовами і спонукали появу наукового інтересу до країн Сходу. Розвиток міжнародних зв'язків України, потреба національного і духовного відродження держави, сприяння її економічному, політичному та духовному розвитку, необхідність забезпечення Україні гідного місця у світовому глобальному просторі, а також наукові дослідження у зазначеному напрямі зумовлюють необхідність формування професійної підготовки: фахівців-філологів-сходознавців (викладачів і перекладачів) перської, арабської, японської, китайської, корейської, турецької мов, гінді; фахівців-міжнародників, політологів з глибокими знаннями та вільним володінням іноземними мовами з метою присвоєння кваліфікації перекладача; спеціалістів-дипломатів за такими напрямами: міжнародні відносини (країнознавство), менеджмент зовнішньо-економічної діяльності; сходознавців-культурологів, країнознавців та істориків.

Розвиток сходознавства на території України спонукав відкриття середніх навчальних закладів, сходознавчих факультетів, інститутів у вищих навчальних закладах, що готують фахівців у сфері сходознавства. З 80-х років минулого століття було відновлено підготовку фахівців-сходознавців в Україні: у Львівському національному університеті імені І. Франка, національному університеті “Львівська Політехніка”, Київському національному лінгвістичному університеті, Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, Київському інституті соціокультурних зв'язків, Київському університеті “Східний світ”, національному університеті “Києво-Могилянська академія”, Краматорському економіко-гуманітарному інституті, Луганському державному педагогічному університеті ім. Т. Шевченка, Дніпропетровському національному університеті, Таврійському національному університеті ім. В. Вернадського (м. Сімферополь), Інституті сходознавства і міжнародних відносин “Харківський колегіум”, Українсько-Арабському інституті міжнародних відносин та лінгвістики ім. Аверроеса у Президентському університеті Міжрегіональної академії управління персоналом та інших. Ефективність цієї підготовки значною мірою залежить від формування професійної компетентності у фахівців-сходознавців.

Теоретико-методичні засади підготовки фахівців загалом обґрунтовано у роботах В. Безрукової, А. Біляєвої, Р. Гуревича, А. Дьоміної, Н. Ничкало; психолого-педагогічні аспекти підготовки до професійної діяльності розглянуто у працях О.Асмолова, В. Сєрікова, Т. Яценка; шляхи, методи формування професійних умінь, навичок вивчали Б. Бромберек, Т. Вилох, В. Оконь, П. Драганов, О. Березовський, І. Фалуш, Н. Тализіна, Т. Ільїна. Різноманітні аспекти удосконалення професійної підготовки студентів, адаптації молодого фахівця до професійної діяльності досліджували А. Вербицький, М. Євтух, А. Капська, Н. Кузьміна, О. Мороз, В. Сластьоніна. Розвиток професійної компетентності проаналізовано в роботах І. Дроздова, О. Денисова, О.Поліщука. Методологічні і теоретичні аспекти формування професійної компетентності у фахівців загалом вивчали Є. Зеер, А. Маркова, П. Шендерей, К. Абульханова-Славська. Психолого-педагогічні особливості принципів організації процесу навчання, методів викладання сходознавчих дисциплін у процесі підготовки майбутніх філологів-сходознавців досліджували Г. Церетелі, І. Брагінский, Н. Пигулевська, Асмоїл Хакімі, Гіті Таджрабекорі, Мухамад Козим Кагдаві, А. Буянова, Т. Халмирзаева, В. Мухамеджанова, З. Умарова, С. Бахни. Шляхи формування мотивації до навчання у процесі становлення майбутніх фахівців досліджували Імам Карої Мукадум, Мансур Фагім, Мажгон Мохрам. Вплив взаємозалежності психологічних та лінгвістичних здібностей студентів, роль внутрішньої, зовнішньо позитивної і зовнішньо негативної мотивації у процесі становлення фахівця-сходознавця вивчали Є. Спіцин, О. Гайнуліна, О. Щуровська, О. Сушицький, Л. Івасик. Дослідженню професійно важливих якостей особистості фахівця-сходознавця, виокремленню пріоритетного значення особистісно-культурологічної орієнтації, гуманістичної спрямованості та використання діалогічних стратегій міжособистісного та міжкультурного спілкування у процесі професійного становлення фахівця-сходознавця присвячена робота М. Бастуна.

Принципи застосування лінгвокомунікативного методу, використання лінгвокраїнознавчого матеріалу, важливість структурування змістового чинника в процесі вивчення східних мов як ефективного набуття майбутніми фахівцями професійних знань досліджували М. Арслан, О. Асадчих, К. Довбня, В. Порошина, Л. Журба, О. Вернигора, А. Несторова, В. Чжен, Л. Сократова.

Дослідженню перспективи розвитку науки сходознавства в Україні, питанню формування гуманістично налаштованої, зорієнтованої на діалогічні відносини особистості фахівця-сходознавця присвячені праці Г. Балабанова, М. Бастуна, О. Гончаренка.

Порівнюючи особливості підготовки фахівців-сходознавців в Україні та Польщі, про що свідчить факт проведення нами констатувального експерименту у Варшавському університеті, стилі, принципи організації процесу навчання і вивчення східних мов у Польщі, врахування культурних, мовних особливостей поляків у засвоєнні східних мов досліджували G. Bartlomiej, A. Czapkiewicz, G. Fenstermacher, E. Gтrska, H. Jankowski, Z. Poniatowski, G. Yacoub, M. Skoczek, J. Soltis, R. Arends.

Особливості підготовки майбутніх фахівців-сходознавців у таких провідних закладах Польщі як Ягелонському університету, Інституті орієнталістики Варшавського університету, Краківському університету досліджували E. Gтrska, K. Skarїyсska-Bocheсska, A. Zaborski.

Відсутність цілісного дослідження проблеми, її актуальність зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: ”Формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців”.

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри загальної та соціальної педагогіки Львівського національного університету ім. Івана Франка ”Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх педагогів для загальноосвітньої та вищої школи” (номер державної реєстрації № 0105V004916). Тема дисертації затверджена Вченою радою Львівського національного університету ім. Івана Франка 27 квітня 2005 року, протокол № 31/4 та узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні Академії педагогічних наук України, протокол № 9 від 29 листопада 2005 року.

Мета дослідження полягає у розробці, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці моделі формування професійної компетентності майбутніх фахівців-сходознавців.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що процес формування професійної компетентності у фахівців-сходознавців набуває ефективності за таких педагогічних умов:

· організації навчального процесу у єдності професійного і соціокультурного компонентів;

· організації навчально-пізнавальної діяльності студентів як вирішення практичних, автентичних (природних) завдань;

· залучення студентів до навчального процесу як суб'єктів професійного та особистісного розвитку;

· забезпечення єдності наукових знань, емоційно-ціннісних суджень і практичних дій студентів.

Для досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:

1. Проаналізувати зарубіжний та вітчизняний досвід організації професійної підготовки фахівців-сходознавців.

2. З'ясувати суть поняття “професійна компетентність” та визначити її структуру в контексті підготовки фахівців-сходознавців.

3. Визначити критерії та показники рівнів сформованості професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців.

4. Обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити модель формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців.

5. Підготувати методичні рекомендації для викладачів вищих навчальних закладів з проблеми формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців.

Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх фахівців-сходознавців у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: зміст та технологія формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані наступні методи дослідження:

а) теоретичні: вивчення та аналіз філософської, психолого-педагогічної, історичної літератури з метою визначення понять; використання історико-порівняльного та системно-структурного аналізу професійної компетентності для обґрунтування наукових положень та засад; аналіз, узагальнення, синтезування наукової інформації, моделювання навчального процесу з метою визначення педагогічних умов, розроблення моделі формування професійної компетентності;

б) емпіричні: статистичні методи (анкетування, опитування, бесіда із студентами, викладачами) з метою діагностування якості формування професійної компетентності у студентів-сходознавців у навчальному процесі; методи спостереження (пряме, побічне спостереження), експериментальні методи (констатувальний і формувальний) для перевірки ефективності моделі формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців; методи математичної статистики (статистична обробка даних), з допомогою яких визначалися кількісні і якісні показники одержаних результатів, здійснювалася їх обробка.

Наукова новизна та теоретичне значення результатів дослідження полягає у тому, що: вперше розроблено модель формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців; теоретично визначено та експериментально перевірено педагогічні умови формування професійної компетентності; виокремлено та обґрунтовано етапи, критерії й рівні сформованості професійної компетентності у навчальному процесі; дістало подальший розвиток визначення особливостей та шляхів організації навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців-сходознавців у контексті формування їх професійної компетентності.

Практичне значення полягає в тому, що розроблено технологію визначення рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців-сходознавців; методичні рекомендації для викладачів вищих навчальних закладів з проблеми формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців. Основні результати дослідження можуть бути застосовані при розробці змісту навчальних програм окремих курсів, інтегрованих текстів, які використовуються у навчальному процесі.

Відомості про впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи впроваджені у навчально-виховний процес національного університету “Львівська Політехніка” (довідка № 267 від 27.09.07), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 044/111-15 від 13.12.07), Таврійського університету імені Вернадського в м. Сімферополі (довідка № 118 від 20.11.07), Львівського національного університету імені Івана Франка (довідка № 1751 - Н від 7.05.08).

Вірогідність наукових положень і висновків забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних позицій дослідження; використанням комплексу методів наукового пошуку, які адекватні меті та поставленим завданням; системним аналізом теоретичних і експериментальних матеріалів; доцільним поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на міжнародних, регіональних науково-практичних та всеукраїнських конференціях, конгресах: “Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії та практики підготовки вчителя - вихователя - викладача” (м. Київ, 2005); “Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді у контексті громадянського суспільства” (м. Львів, 2005); “Ціннісні пріоритети освіти у XXI столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (м. Луганськ, 2005); “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (м. Горлівка, 2006); Другий Український педагогічний конгрес (м. Львів, 2006); “Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (м. Суми, 2008); “Сучасні педагогічні технології і освітні системи XXI ст.” (м. Кіровоград, 2008); “Місія викладача вищої школи в контексті сучасних освітніх викликів”(м. Львів, 2008); “Вища освіта України в контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (м. Київ, 2008); звітних наукових конференціях та засіданнях кафедри загальної та соціальної педагогіки Львівського національного університету ім. І.Франка (2005?2009).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження висвітлено в 12 одноосібних працях, в т.ч. 1 надрукована у збірниках наукових праць та матеріалах наукових конференцій, 11 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 252 сторінки, обсяг основного тексту 193 сторінки. Список використаних джерел містить 299 найменування, з них 21 іноземною мовою. У дисертації 32 таблиці, 10 рисунків, обсяг додатків 31 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність вибору обраної проблеми, визначено предмет, об'єкт, мету, гіпотезу, завдання дослідження, розкрито методологічну і теоретичну основу, наукову новизну і теоретичну значущість отриманих результатів, наведено дані про їх практичне значення, вірогідність і надійність, апробацію і впровадження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців” шляхом історико-порівняльного аналізу розглянуто становлення і розвиток професійної підготовки фахівців-сходознавців за кордоном і в Україні. Визначено, що підготовка фахівців-сходознавців спочатку здійснювалася у сфері теології. Це було зумовлено тим, що арабський Схід почав свої завойовницькі війни, поширюючи тим самим іслам на території Європи. Проаналізовано, що з розвитком політичних, економічних відносин підготовка у багатьох країнах спрямована на формування фахівців у таких галузях сходознавства як економіка, політика, дипломатія, міжнародні відносини. Підготовка перекладачів-сходознавців, викладачів східних мов та історії, журналістів, редакторів, сходознавців-культорологів, наукових співробітників у сфері східного мовознавства та літературознавства зумовлена розвитком подальших взаємин зі Сходом і становленням відповідної науки.

Встановлено, що цей процес вимагає: інтенсивного розвитку науки сходознавства у зв'язку з розвитком відносин країн Заходу та України з країнами Сходу; розвитку суспільної потреби у підготовці фахівців-сходознавців, які б забезпечували налагодження позитивних стосунків з країнами Сходу; розширення спектру спеціальностей фахівців-сходознавців, що зумовлює формування професійних знань, умінь, навичок діяльності у вузьких професійних сферах; підвищення інтересу молоді до пізнання іншого народів Сходу; прагнення до пізнання культурно-історичних цінностей східних народів; розвитку толерантного ставлення молодих людей до ментальності, психологічних особливостей країн, народів Сходу.

- розвиток інтересу західних країн (Франція, Чехія, Італія) до історії, культури й релігії Сходу, що вимагало підготовки фахівців відповідного профілю.

Аналізуючи навчальний процес з підготовки майбутніх фахівців-сходознавців, виявлено певні форми його організації - практична та класична. Практична - передбачає підготовку вузькоспеціалізованого фахівця-сходознавця, який би володів певними професійними знаннями у вузькій спеціалізації, з метою досягнення окремих практичних завдань; класична - відповідає за формування такого фахівця, для якого культура і ментальність іншого народу вивчається не лише з практичних цілей, але й набуває особистісної цінності.

З'ясовано, що підготовка майбутніх фахівців-сходознавців здійснюється в класичних та педагогічних університетах, спеціальних лінгвістичних інститутах, науково-дослідних центрах, на спецкурсах різних факультетів у вищих навчальних закладах.

На підставі аналізу наукових досліджень визначено суть і структуру поняття “професійна компетентність ” майбутніх фахівців-сходознавців як інтегрального системного утворення, що забезпечує якість їх професійної діяльності (соціокультурні, професійні знання й індивідуально-особистісні якості; вміння організації пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, перетворювальної та комунікативної діяльності; мотивація до професійної готовності, професійної здатності та професійної спрямованості).

Визначено, що професійна готовність майбутніх фахівців-сходознавців до певного виду діяльності є цілеспрямованим проявом особистості, який охоплює її переконання, погляди, ставлення, мотиви, інтелектуальні, емоційні та вольові якості, знання, уміння, навички; професійна здатність є прихованою в людині особливістю, яку можна розкрити й розвинути в процесі професійної освіти; професійна спрямованість є важливою внутрішньою умовою розвитку особистості і має позитивне значення для підвищення якості знань, умінь та навичок, спонукає особистість до самостійної, творчої пошукової діяльності.

Процес формування професійної компетентності майбутніх фахівців-сходознавців охоплює єдність відповідних знань, якостей, умінь виконання різних видів діяльності та психологічної готовності і здатності, що виявляється у внутрішній мотивації, інтересах, потребах і спрямованості особистості.

На підставі аналізу різних підходів до розуміння “професійної компетентності” нами визначено соціокультурні, професійні знання й індивідуально-особистісні риси як змістові характеристики цього поняття.

До соціокультурних знань майбутніх фахівців-сходознавців ми віднесли знання теорій конструктивізму, гуманізму й постмодернізму; до професійних знань - знання у мовному, культурологічному та лінгвокраїнознавчому напрямах; до індивідуально-особистісних рис - уміння пізнання та самопізнання, конструювання професійних і соціокультурних знань, визначення особистісно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, самостійне мислення, вміння аналізувати ситуації, пошук індивідуального стилю діяльності.

Формування професійної компетентності - процес, що триває протягом усього професійного становлення; його основними етапами є: формування професійних намірів і спрямованості, професійна підготовка, професіоналізація. Зокрема, етап формування професійних намірів і спрямованості здійснюється шляхом психологічної та професійної адаптації студентів до майбутньої діяльності; етап професійної підготовки - шляхом оволодіння загальними та спеціальними знаннями і вміннями; етап професіоналізації як завершальний етап професійного становлення - шляхом набуття професійного менталітету та високоякісного виконання професійної діяльності.

У другому розділі - “Модель формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців” виокремлено мету, компоненти, рівні сформованості, етапи та педагогічні умови формування професійної компетентності.

В основу розробленої моделі покладено такі компоненти навчального процесу, що забезпечують формування професійної компетентності, як зміст навчальної інформації, організація навчально-пізнавальної діяльності та створення освітнього середовища.

Зміст навчальної інформації розглянуто як систему інтегрованих знань за принципами підбору текстів. На підставі аналізу наукових досліджень доведено, що застосування автентичних (природних) текстів у навчальному процесі дає змогу фахівцям оволодівати професійними знаннями, що охоплюють різні сфери сходознавчої науки. Підбір матеріалів, принципів побудови текстів передбачають формування здатності у студентів осмислювати життя, налагоджувати зв'язок з загальнолюдськими і національними цінностями.

Нами виокремлено головні напрями і принципи організації освітнього середовища. До головних напрямів віднесено: забезпечення зовнішнього середовища, сприятливого соціально-психологічного клімату, налагодження міжособистісної взаємодії викладачів і студентів. До принципів організації демократичного освітнього середовища: активне залучення кожного учасника навчального процесу шляхом застосування різних стимулів, методів організації діяльності; надання права вибору навчальних завдань, способів виконання; стимулювання активності, підтримки ініціативи студентів; визначення причетності кожного до спільноти; вияв позитивної установки на особистість, надання можливості висловлення власної думки, самоствердження; забезпечення відкритості середовища (вияв уваги до кожної особистості незалежно від рівня успішності, культури студента, щирості, відвертості у висловленні власних думок, розуміння внутрішнього стану); створення позитивної спрямованості навчального процесу (розвиток позитивних емоцій та самопочуття, інтересу діяльності, уникнення минулих негативних переживань, задоволення потреб кожної особистості).

Враховуючи особливості створення сприятливого середовища, змістового та процесуального компонентів навчального процесу, визначено й обґрунтовано педагогічні умови формування професійної компетентності, такі як: залучення студентів до навчального процесу як суб'єктів професійного й особистісного становлення; організація навчальної діяльності, спрямованої на вирішення автентичних (природно-практичних завдань); організація навчального процесу у єдності професійного і соціокультурного контекстів; забезпечення інтеграції наукових понять, емоційно-ціннісних оцінок і практичних дій студентів.

Зазначені педагогічні умови не тільки взаємозв'язані, але й взаємодіють із загальною системою освіти й навчального процесу у вищому навчальному закладі, співвідносяться з їхніми цілями, мають значення для реалізації професійної, культурологічної, особистісно-зорієнтованої функції вищої освіти.

З погляду характеристики професійної компетентності за змістом, за психологічною структурою, відповідно до структури діяльності, де наявними є інформаційно-ціннісний, емоційно-мотиваційний та дієво-практичний компоненти сформованості професійної компетентності і з урахуванням педагогічних умов за яких оптимізується процес формування професійної компетентності, етапів та рівнів сформованості професійної компетентності, ми окреслили модель формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців (див. рис.1).

На підставі аналізу професійної компетентності за різними характеристиками, відповідно до компонентів навчального процесу, які впливають на якість її формування, ми виділили такі складові сформованості професійної компетентності: інформаційно-ціннісний, емоційно-мотиваційний й дієво-практичний. Інформаційно-ціннісна складова передбачає оволодіння соціокультурними знаннями, професійною спрямованістю і пізнавальною діяльністю як виявом оптимального шляху до формування професійної компетентності; емоційно-мотиваційна - прояв власної позиції студента та формування його емоційно-вольової стійкості, ціннісного ставлення й дослідження мотивації до навчальної діяльності; дієво-практична - єдність наполегливості, цілеспрямованості як індивідуально-особистісних якостей з професійними уміннями, навичками, професійною здатністю фахівця до виконання діяльності.

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальна перевірка результативності моделі формування професійної компетентності у майбутніх фахівців-сходознавців” розкрито методику організації констатувального й формувального експерименту, спрямованого на визначення стану та рівнів сформованості професійної компетентності і перевірку ефективності теоретично обґрунтованих педагогічних умов та розробленої моделі формування професійної компетентності.

Рівень сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців-сходознавців визначався через рівні її складових - інформаційно-ціннісної, емоційно-мотиваційної, дієво-практичної.

Критерієм визначення рівня інформаційно-ціннісної складової є сформованість професійних, соціокультурних знань та індивідуально-особистісних якостей, що забезпечують організацію професійної діяльності на шляху до формування професійної компетентності. Наступним критерієм визначення рівня інформаційно-ціннісної складової професійної компетентності є окреслення об'єкту спрямованості професійної діяльності.

Що стосується емоційно-мотиваційної складової професійної компетентності, то в цьому контексті за допомогою спеціальної методики нами перевірено рівень сформованості у студентів мотивації вибору професії як показника того, що вони очікують і яку мають перспективу. Наступним критерієм визначення рівня сформованості емоційно-мотиваційної складової професійної компетентності є рівень задоволення, який характеризує силу емоційного ставлення особистості до навчальної діяльності, спрямованої на оволодіння професією.

Щодо дієво-практичної складової професійної компетентності, то за допомогою спеціальної методики (шкала локуса контролю) виявлено рівень суб'єктивного контролю, який сприяє дослідженню системи відносин як до себе самого, так і до соціального оточення. Відповідно до структури професійної компетентності в контексті професійної підготовки фахівців-сходознавців, ця методика засвідчує, наскільки людина готова взяти на себе відповідальність в житті і чи вона має здатність в більшості життєвих випадків покладатися на свої власні сили. Також в контексті даного аспекту, ми визначали рівень досягнень студентів в процесі практичної діяльності на шляху вирішення завдань. Ця методика дає змогу перевірити прагнення студентів щодо покращення результатів в процесі досягнення цілей.

Інформаційно-ціннісний компонент професійної спрямованості досліджували за методикою М. Рокича, що дала змогу вивчити ціннісні орієнтації майбутніх фахівців і за методикою спрямованості особистості Б. Басса, що дала змогу визначити рівні інтересу до навчальної й майбутньої професійної діяльності. Емоційно-мотиваційний компонент вивчали за методикою В. Ядова, спрямованою на дослідження ступеня задоволення професією; за спеціальною методикою, що визначала стимули та мотиви вступу на сходознавчу спеціальність. В контексті дієво-практичного компоненту досліджували за спеціальними методиками готовність та здатність студентів до здійснення професійної діяльності, виявляли рівні суб'єктивного контролю за методикою Д. Роттера.

У контексті формування професійних знань, студенти цінними вважають такі риси як: розширення власної освіти, здійснення інтелектуального розвитку; самостійність у судженнях та діях; максимально повне використання своїх можливостей та здібностей; у контексті формування соціокультурних знань - такі риси: толерантність та повагу до інших народів, культур, щастя інших; у контексті формування індивідуально-особистісних якостей - риси як стриманість, самодисципліну; вміння не відступати перед труднощами; вміння порозумітися з іншими людьми.

На 28,6 % зросла увага до професійно-орієнтованих дисциплін, а отже зріс інтерес до профільного сходознавчого навчання.

Студенти змінили акценти щодо мотивів навчання на сходознавчих відділеннях: пріоритетними стали пізнавальні мотиви ознайомлення з культурою, цивілізацією країн Сходу; спеціальність відповідає їх основним науковим та особистісним уподобанням; домінує в них бажання настільки поглибити і покращити набуті знання, що вони вибрали мотив продовжити навчання в країнах Сходу; а також важливими для них стало налагодження міжособистісних, професійних зв'язків з носіями мов.

В 1,6 рази покращився показник індексу задоволення в експериментальній групі формувального експерименту в порівнянні з експериментальною групою констатувального, а в 3,27 рази зріс коефіцієнт задоволення майбутньою професією у порівнянні з констатувальним експериментом.

Змінилися акценти студентів у визначенні компонентів навчального процесу, що перешкоджають формуванню професійної компетентності. Ці зміни відбулися завдяки покращенню змістового наповнення, методичного забезпечення навчального процесу, а також внаслідок позитивних змін у налагодженні міжособистісного спілкування викладацького складу із студентами. Достовірність таких змін ми перевірили за критерієм Стьюдента (t) й величина t ф= 2,46 > 2,01 підтверджує вірогідність отриманих результатів.

Середнє арифметичне значення рівня готовності у студентів експериментальної групи формувального експерименту є в 1,1 рази більшою, ніж у студентів експериментальної групи констатувального експерименту. Про позитивні зміни також засвідчує квадратичний коефіцієнт варіації, який зріс на 0,9 разів.

Відповідно до критеріїв інформаційно-ціннісного, емоційно-мотиваційного і дієво-практичного складових сформованості професійної компетентності визначено високий (несвідома компетентність (творчий) - 29,2 %), достатній (свідома компетентність (конструктивно-варіативний) - 43,6 %), середній (свідома некомпетентність (репродуктивний) - 18 %) та низький (несвідома некомпетентність (рецептивно-продуктивний) - 9 %) рівні сформованості цього системного утворення.

Узагальнення результатів формувального експерименту здійснювалося на основі методів статистичної обробки і порівняльного аналізу. Вони допомогли простежити динаміку кількісних і якісних змін по кожному з визначених критеріїв, рівнях сформованості професійної компетентності, зіставити результати, отримані у студентів контрольних та експериментальних груп (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Е - констат.