Підготовка працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПІДГОТОВКА ПРАЦІВНИКІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ

ДЛЯ СЕРЕДНІХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

13.00.01 _ загальна педагогіка та історія педагогіки

ЗАГАЙКО ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: ? доктор педагогічних наук, професор Штефан Людмила Андріївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки.

Офіційні опоненти: ? доктор педагогічних наук, професор Савченко Сергій Вікторович, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, перший проректор, завідувач кафедри педагогіки;

? кандидат педагогічних наук, доцент Панасенко Елліна Анатоліївна, Слов'янський державний педагогічний університет, доцент кафедри педагогіки.

Захист відбудеться «24» жовтня 2008 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.06 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розіслано «22» вересня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Попова

АНОТАЦІЇ

Загайко О.В. Підготовка працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 2008.

На підставі аналізу науково-педагогічної літератури та нормативних документів уперше системно проаналізовано й узагальнено питання підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії.

На основі вивчення історико-педагогічної літератури виявлено й обґрунтовано етапи становлення та розвитку системи професійної підготовки фахівців соціальної сфери у Великій Британії (90-ті рр. ХІХ ст. - 1902 р.; 1903 р.- 40-і рр. ХХ ст.; 50-ті - 60-ті рр. ХХ ст.; 70-ті - перша половина 90-х рр. ХХ ст.; друга половина 90-х рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.).

Проаналізовано зміст, форми та методи підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів у Великій Британії, розкрито особливості їхнього практичного навчання.

Здійснено порівняльний аналіз змісту, форм та методів підготовки фахівців з соціальної роботи у ВНЗ Великої Британії та України. Визначено можливості творчого використання прогресивного досвіду Великої Британії в навчальному процесі ВНЗ України.

Ключові слова: система підготовки; працівники соціальних служб; вищі навчальні заклади; зміст, форми та методи підготовки; теорія і практика підготовки; Велика Британія.

професійний соціальний навчальний заклад

Загайко Е.В. Подготовка работников социальных служб для средних общеобразовательных учебных заведений Великобритании. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды, Харьков, 2008.

В работе проанализирован вклад зарубежных (П. Бересфорд (P. Bаresford), М. Брюс (M. Bruce), М. Доэл (M. Doel), Д. Эванс (D. Evans), П. Кемпбелл (P. Campbell), І. Левин (E. Levin), Дж. Миджели (J. Midgely), М. Фишер (M. Fisher), С. Хиндука (S. Khinduka), С. Шардлоу (S. Shardlow), Е. Янгхазбенд (E.Younghusband) и отечественных (І. Зверева, Г. Лактионова, И. Мигович, Л. Мищик, Е. Пичкар, В. Полищук, Л. Штефан) учёных в становление и развитие вопросов подготовки социальных работников и социальных педагогов в Украине и за рубежом.

На основе анализа широкого круга историко-педагогических источников определены и обоснованы этапы становления и развития системы профессиональной подготовки специалистов социальной сфери в Великобритании: 90-е гг. ХІХ в. - 1902 г. - зарождение системы подготовки социальных работников; 1903 г. - 40-е гг. ХХ в. - усовершенствование профессионального мастерства социальных работников; 50-е - 60-е гг. ХХ в. - профессионализация подготовки социальных работников, ориентация её на тесную связь теории и практики; 70-е - первая половина 90-х гг. ХХ в. - внедрение единой системы подготовки работников социальных служб и четких стандартов профессионального образования; вторая половина 90-х гг. ХХ в. - начало ХХІ в. - плодотворное развитие системы профессиональной подготовки работников социальных служб.

На основе анализа британских учебных планов и программ по подготовке работников социальных служб для средних общеобразовательных учебных заведений определены основные направления содержания образования, формы и методы подготовки специалистов данной сферы. В работе также выявлены педагогически ценные идеи развития содержания образования в ВУЗах Украины, в которых осуществляется подготовка социально-педагогических кадров: практическая направленность при построении учебных программ в системе социального образования; механизм профессионального отбора; организация теоретической и практической подготовки; расширение перечня дисциплин для изучения по выбору и проблематики учебно-профессиональных курсов; привлечение всех заинтересованных сторон к организации учебного процесса.

Раскрыты особенности практической подготовки работников социальных служб для средних общеобразовательных учебных заведений в Великобритании (половина общего учебного времени, наличие специальных нормативно-методических документов для практического обучения, использование метода «супервизии»). В диссертации выделено шесть этапов проведения практики в британских агентствах социальной защиты: 1) подбор места прохождения практики; 2) подбор педагога-наставника; 3) заключение трехстороннего учебного договора; 4) подготовка всех задействованных сторон к практике; 5) непосредственный процесс прохождения студентом практики в агентстве социальной защиты; 6) подведение итогов практики.

В исследовании сформулированы общие (беспрерывный и многоуровневый характер системы профессиональной подготовки, базовые дисциплины, основные формы организации обучения) и отличительные (подходы к профотбору будущих специалистов социальной сферы; принципы формирования учебных планов и программ; активное привлечение в Великобритании пользователей услуг к учебному процессу; объем времени, отводимый на практическую подготовку; роль и место самостоятельной работы) черты в подготовке кадров для социальной сферы в Великобритании и Украине.

Анализ британского опыта подготовки социальных работников позволяет утверждать, что в творческом использовании в практике подготовки отечественных социальных педагогов и социальных работников нуждаются такие педагогически ценные идеи, как: практическая направленность учебных программ; механизм профессионального отбора; содержание теоретической и практической подготовки; расширение перечня дисциплин по выбору и проблематики учебных курсов; привлечение всех заинтересованных сторон к организации учебного процесса.

Выявлены прогностические тенденции дальнейшего развития и усовершенствования подготовки социальных педагогов и социальных работников в ВУЗах Украины: усовершенствование содержания подготовки работников социальных служб путем обеспечения большей практической направленности (коррекция программ практики, расширение её видов и баз проведения; организация руководства практикой опытными специально подготовленными специалистами в сфере социальной работы), создание благоприятных условий для организации самостоятельной работы студентов; увеличение еффективности подготовки социальных педагогов / работников путем внедрения интерактивных методов и виртуальных форм обучения (с использованием видео-, аудио-, компьютерной техники); активное привлечение студентов к волонтерскому движению; дальнейшее обновление и разработка новых учебных планов и программ в соответствии с требованиями мирових стандартов; активное участие британских и украинских специалистов в общих европейских исследованиях и проектах в социальной сфере.

Ключевые слова: система подготовки; работники социальных служб; высшие учебные заведения; содержание, формы и методы подготовки; теория и практика подготовки; Великобритания.

Zagayko O.V. Education and Training of Social Service Workers for Secondary Schools of General Education in Great Britain. - Manuscript.

The dissertation for the degree of Candidate of Pedagogical Science, speciality 13.00.01 - General Pedagogics and History of Pedagogics. - Kharkiv G.S. Skovoroda National Pedagogical University, Kharkiv, 2008.

On the basis of analysis of the scientific, pedagogical literature, normative documents the problem of education and training of social service workers for secondary schools of general education in Great Britain is analyzed and generalized.

On the basis of the analysis of historical, pedagogical literature the development stages of the system of social service workers' training in Great Britain are scientifically substantiated (the 90s of the XIX ^th century - 1902; 1903 - 40s of the XX ^th century; 50s - 60s of the XX ^th century; 70s - the 1^st half of 90s of the XX ^th century; the 2^nd half of 90s of the XX ^th century - the beginning of the XXI ^th century).

The content, forms and methods of training of social service workers for secondary schools of general education in Great Britain are analyzed, the peculiarities of the their practice are revealed.

The comparative analysis of the content, forms and methods of training of social workers in Great Britain and Ukraine is provided. The perspectives of creative implementation of the progressive experience of Great Britain in the educational process in HEIs of Ukraine are elaborated.

Key words: system of training; social service workers; institution of higher education; content, forms and methods of training; theory and practice of instruction; Great Britain.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Суспільно-політичні, економічні, демографічні процеси, що відбуваються в Українській державі, докорінно змінили соціальну сферу суспільства. Сьогодні значна частина населення потребує негайної соціальної допомоги, захисту і забезпечення належних умов життя. З огляду на це, у 90-ті рр. ХХ ст. в Україні почала формуватися система соціальної роботи з різними віковими категоріями населення, яку забезпечують соціальні служби і центри, створені в усіх регіонах. Законодавчо їх робота регулюється Законами України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення» (1991), «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (1991), «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (1993), «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» (1995), Декларацією «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (1992).

Разом з тим у державних і громадських організаціях, що опікуються соціально-педагогічними проблемами, не вистачає висококваліфікованих соціальних працівників, які б могли якісно і професійно здійснювати свої обов'язки. Така ситуація вимагає визначення нових підходів до підготовки фахівців цієї сфери.

Одним із перспективних напрямів збагачення вітчизняної теорії і практики професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи є вивчення і використання зарубіжного досвіду організації соціальної освіти в контексті її неперервності, інтеграції та демократизації. У цьому плані значний інтерес для України становить соціально-педагогічний досвід Великої Британії, де соціальна робота та соціальна освіта мають давню історію і багаті традиції. Варто також підкреслити, що англомовні вчені є авторитетною освітньою спільнотою, яка значною мірою впливає на світовий загальнонауковий дискурс.

Вивчення та творче використання досвіду підготовки соціальних працівників у Великій Британії сприятиме вдосконаленню системи вітчизняної соціальної освіти й покращенню системи соціального захисту в цілому.

Узагальнення науково-педагогічних джерел свідчить про те, що останнім часом значно підвищився інтерес учених до питань професійної підготовки фахівців для соціальної сфери. Зокрема питання теоретичних засад соціальної роботи вивчали українські (О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, Н. Ничкало, І. Мигович, Л. Міщик, Ю. Поліщук, Г. Попович, С. Хлєбік, Л. Штефан та інші) й російські (М. Галагузова, Н. Корольова, А. Мудрик, Т. Кремньова, П. Павлєнок, Г. Філонов, М. Фірсов, Є. Холостова та інші) дослідники. Питання професійної підготовки соціальних працівників в Україні досліджували Н. Лавриченко, Л. Міщик, В. Поліщук, З. Фалинська й інші вчені.

Деякі аспекти професійної підготовки соціальних працівників у країнах Північної Америки та Європи розглядали Л. Віннікова, Н. Гайдук, С. Когут, Н. Микитенко, В. Поліщук, О. Пічкар, Н. Собчак та інші науковці.

Питання організації соціальної освіти та професійної підготовки в закладах вищої освіти досліджуються у працях таких учених Західної Європи та Америки, як П. Бересфорд (P. Bаresford), К. Дейл (C. Dayle), М. Брюс (M. Bruce), Х. Бургесс (H. Burgess), М. Доел (M. Doel), Д. Еванс (D. Evans), П. Кассон (P. Casson), П. Кемпбелл (P. Campbell), С. Крофт (S. Croft), І. Левін (E. Levin), П. Марш (P. Marsh), Дж. Міджелі (J. Midgely), М. Олівер (M. Oliver), І. Сейнсбері (E. Sainsbury), М. Фішер (M. Fisher), С. Хіндука (S. Khinduka), М. Хокенстад (M. Hokenstad), С. Шардлоу (S. Shardlow), Е. Янгхазбенд (E. Younghusband).

Водночас аналіз праць вітчизняних та зарубіжних учених свідчить про те, що зазначена проблематика не вичерпує всіх важливих аспектів професійної підготовки соціально-педагогічних кадрів.

Актуальність, доцільність творчого використання зарубіжного досвіду, а також відсутність наукових досліджень, у яких британський досвід професійної підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів розглядався б цілісно і системно, зумовили вибір теми дисертації «Підготовка працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складником комплексної програми науково-дослідницької роботи кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди “Підготовка викладацьких кадрів для середньої та вищої школи в науково-педагогічній спадщині вітчизняних і зарубіжних педагогів, діячів освіти й культури ХІХ - початку ХХ століття”. Тему дисертації затверджено Вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 5 від 25.12.2006 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 6 від 19.06.2007 року).

Мета дослідження: проаналізувати теорію та узагальнити досвід підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів у Великій Британії і виявити можливості використання британського досвіду в системі підготовки соціально-педагогічних кадрів в Україні.

Мета дослідження зумовила постановку таких завдань:

Визначити основні етапи становлення і розвитку системи підготовки працівників соціальних служб у Великій Британії та схарактеризувати їх особливості.

Розкрити основні вимоги, зміст, форми й методи сучасної професійної підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів у вищій школі Великої Британії.

З'ясувати загальне та відмінне у змісті професійної підготовки фахівців з соціальної роботи у вищих навчальних закладах Великої Британії й України.

Виявити можливості творчого використання прогресивного досвіду професійної підготовки працівників соціальних служб Великої Британії у навчальному процесі вищих закладів освіти України і визначити тенденції подальшого розвитку теорії та практики підготовки вітчизняних соціальних педагогів.

Об'єктом дослідження є професійна підготовка працівників соціальних служб у Великій Британії.

Предмет дослідження - теорія і практика підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії.

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; філософські положення про взаємозв'язок і взаємозалежність явищ об'єктивної дійсності, єдність теорії та практики; концепції формування особистості фахівця; основні методологічні принципи розвитку, науковості, системності, всебічного вивчення явищ і процесів, історизму, детермінізму, єдності індивідуального й соціального, які забезпечують об'єктивність щодо вивчення предметів і явищ існуючої дійсності.

Теоретичною основою дослідження стали праці українських та російських учених із загальних питань теорії освітніх систем (А. Алексюк, І. Зязюн, В. Кремень, Н. Ничкало); порівняльної педагогіки (В. Вульфсон, А. Джуринський, Т. Кошманова, В. Кудін, З. Малькова, Н. Ничкало, Л. Пуховська, О. Сухомлинська); проблем змісту соціально-педагогічної діяльності з різними категоріями населення (І. Звєрєва, Г. Лактіонова, Г. Локарєва, Л. Міщик, В. Поліщук, Ю. Поліщук, Л. Штефан); ретроспективного аналізу систем професійної підготовки соціально-педагогічних працівників та проблем сучасної соціальної освіти в різних країнах світу та в Україні (Л. Віннікова, Н. Гайдук, М. Галагузова, А. Капська, Л. Коваль, С. Когут, Н. Корольова, Т. Кремньова, I. Мигович, Н. Микитенко, Л. Міщик, А. Мудрик, Е. Панасенко, С. Савченко, Н. Собчак, О. Пічкар, М. Фірсов, С. Хлєбік,); праці вчених Великої Британії з питань організації соціальної освіти (П. Бересфорд, М. Брюс, М. Доел, Д. Еванс, П. Кемпбелл, С. Крофт, І. Левін, П. Марш, Дж. Міджелі, М. Олівер, І. Сейнсбері, М. Фішер, С. Хіндука, С. Шардлоу, Е. Янгхазбенд).

Для реалізації визначених завдань застосовувалися такі методи наукового дослідження:

- метод порівняльно-історичного аналізу, який дав змогу виявити тенденції розвитку соціальної освіти Великої Британії, визначити загальні й відмінні ознаки у змісті професійної підготовки фахівців з соціальної роботи у вищих навчальних закладах Великої Британії та України;

- проблемно-цільовий аналіз законодавчих актів, зарубіжних видань, матеріалів періодичної преси; результатів соціально-педагогічних досліджень з метою з'ясування етапів становлення і розвитку системи підготовки працівників соціальних служб у Великій Британії.

- хронологічний метод, що дав змогу розглядати підготовку працівників соціальних служб у динаміці і часовій послідовності;

- аналітичний метод, на основі якого здійснювалося вивчення українських і зарубіжних джерел, із застосуванням синтезу, аналізу, систематизації та узагальнення;

- метод теоретичного узагальнення, який сприяв формулюванню загальних висновків та обґрунтуванню практичних рекомендацій з питань професійної підготовки соціальних педагогів.

Джерельна база дослідження. У процесі науково-педагогічного пошуку використано близько 456 історико-педагогічних джерел, з них 297 - англомовних. Зокрема досліджувались фонди Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, бібліотеки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, Центральної наукової бібліотеки НАН України імені В. Вернадського, наукової бібліотеки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (м. Київ), Російської державної бібліотеки (м. Москва), Всеросійської державної бібліотеки іноземної літератури імені М. Рудоміно (м. Москва); нормативні документи офіційних органів Великої Британії: Міністерства освіти (Department for Education and Skills), Міністерства Охорони здоров'я (Department of Health), Генеральної ради з питань соціального забезпечення Великої Британії (General Social Care Council), нормативні акти, рекомендації, статистичні дані про розвиток професійної соціальної освіти у Великій Британії; навчальні плани та програми провідних закладів вищої освіти України та Великої Британії; наукові праці вітчизняних і зарубіжних дослідників - фахівців у галузі соціальної роботи і соціальної освіти; монографії, дисертації, автореферати; зарубіжні періодичні видання “British Journal of Educational Psychology”, “British Journal of Social Work”, “Community Care”, “Contemporary Social Work Education”, “Issues in Social Work Education”, “Journal of Education for Social Work”, “Journal of Social Work Education”, “Journal of Training and Development”, “Social Casework”, “Social Work and Social Sciences Review”, “Social Work Education”, “Social Work Today”, “The Clinical Supervisor”; матеріали комп'ютерної мережі Інтернет.

Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вперше: здійснено цілісний аналіз теорії та практики підготовки працівників соціальних служб у ВНЗ Великої Британії; обґрунтовано етапи й визначено провідні тенденції становлення і розвитку британської системи підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів (90-ті рр. ХІХ ст. - 1902 р. - етап зародження системи підготовки соціальних працівників; 1903 - 40-і рр. ХХ ст. - етап удосконалення фахової майстерності соціальних працівників; 50-ті - 60-ті рр. ХХ ст. - етап професіоналізації підготовки соціальних працівників, орієнтації її на тісний зв'язок теорії з практикою; 70-ті - перша половина 90-х рр. ХХ ст. - етап запровадження єдиної системи підготовки працівників соціальних служб та чітких стандартів професійної освіти; друга половина 90-х рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст. - етап плідного розвитку системи професійної підготовки працівників соціальних служб); виявлено особливості організації професійної підготовки соціальних працівників у Великій Британії на сучасному етапі (здійснення підготовки тільки в закладах вищої освіти, визначення її змісту Генеральною радою з питань соціального забезпечення; обов'язкова реєстрація студентів у офіційному Реєстрі соціальних працівників; активне залучення користувачів послуг до навчального процесу); здійснено порівняльний аналіз змісту, форм та методів підготовки соціально-педагогічних кадрів у Великій Британії та Україні; накреслено перспективи творчого використання позитивного досвіду підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії в нових соціально-економічних умовах розвитку Української держави; визначено прогностичні тенденції розвитку підготовки соціальних педагогів і працівників в Україні.

Уточнено й конкретизовано дані про сфери діяльності та функції соціального педагога у Великій Британії; основні вимоги до кандидатів під час професійного відбору майбутніх працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії (гарні академічні показники, навички усного та писемного мовлення, стійка мотивація, наявність практичного досвіду допомоги людям на спеціально оплачуваній посаді чи у волонтерському секторі, медична довідка та досьє із поліції про відсутність порушень); зміст підготовки британських соціальних працівників (міждисциплінарний характер навчання, інтеграція теоретичного і практичного компонентів у процесі підготовки фахівців, чітко виражена практична спрямованість, формування дослідницьких умінь студентів), специфічні форми й методи навчання (т'юторіали, аналіз конкретної ситуації, моделювання ситуації, проекти із реального життя, експериментальні завдання, організація самостійної роботи студентів (60%), екзамени з відкритою книгою, написання огляду літератури з проблеми, есе, презентації, розробка плакатів, портфоліо та ін.); особливості практичної підготовки майбутніх британських працівників соціальних служб.

У науковий обіг уведено невідомі й маловідомі документи (38 найменувань), окремі факти і теоретичні положення, світові кваліфікаційні стандарти, пов'язані з теорією і практикою підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці на основі матеріалів дисертаційного дослідження спецкурсу «Професійна підготовка соціальних працівників у Великій Британії» для студентів ВНЗ III - IV рівнів акредитації.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 1/531 від 20 березня 2008 р.), Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (довідка № 14 від 3 квітня 2008 р.) та Харківської державної академії культури (довідка № 38-01-638 від 1 липня 2008 р.).

Теоретичні положення і висновки дисертації можуть бути використані під час читання лекцій з курсів «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Порівняльна педагогіка», «Соціальна педагогіка», спецкурсів із зарубіжної педагогіки, історії, теорії і практики соціальної роботи, при розробці методичних рекомендацій та навчальних посібників, під час здійснення керівництва курсовими й дипломними роботами студентів з порівняльної та соціальної педагогіки в педагогічних навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його теоретичних положень; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, що є адекватними предмету, об'єкту, меті й завданням роботи, системним аналізом теоретичного матеріалу, законодавчих актів та навчально-методичних документів вищих навчальних закладів Великої Британії, вивченням англомовних джерел, широкою апробацією результатів дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідались та обговорювалися на засіданнях кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди; Міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: “Efektivni nastroje modernich ved - 2008” (Прага, 2008); “Ставайки съвременна наука - 2007” (Софія, 2007); “Методологія сучасних наукових досліджень” (Харків, 2006); «Науково-виховна спадщина А.С.Макаренка: досвід та перспективи» (Харків, 2008).

Публікації. Зміст та основні результати дослідження відображено в 10 одноосібних публікаціях автора, серед яких: 5 - статті у провідних наукових фахових виданнях; 1 - стаття в інших виданнях; 4 - статті й тези в збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 260 сторінок, з них основного тексту - 175 сторінок, список використаної літератури налічує 456 найменувань (з них 297 - іноземною мовою) на 45 сторінках. Дисертація містить 2 таблиці та 14 додатків на 40 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено її об'єкт і предмет, основну мету й завдання, методологічні засади та методичні підходи, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість здобутих результатів, окреслено джерельну базу, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - «Ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми» ? здійснено аналіз вітчизняних та зарубіжних науково-педагогічних праць з питань професійної підготовки працівників соціальних служб в Україні та Великій Британії, виявлено і схарактеризовано основні шляхи наукової розробки проблеми.

У ході дослідження встановлено, що предметом аналізу науковці обирали широкий спектр теоретичних і практичних проблем підготовки фахівців з соціальної роботи, а саме: особливості становлення і розвитку професійної соціальної роботи і соціальної педагогіки, питання зародження професійної підготовки працівників соціальних служб у провідних країнах світу (М. Бадаві (M. Badawi), А. Белінська, М. Галагузова, М. Гібельман (M. Gibelman), П. Кемпбелл, А. Ляшенко, А. Мудрик, М. Олівер, П. Павлєнок, М. Сміт (M. Smith), М. Фірсов, Е. Холостова, С. Шардлоу, Е. Янгхазбенд); особливості, зміст, форми й методи соціально-педагогічної діяльності з різними категоріями дітей і населення в Україні та за кордоном (С. Ашер (S. Asher), О. Безпалько, П. Бересфорд, І. Готтман (I. Gottman), І. Звєрєва, А. Зінченко, О. Ільченко, С. Крофт, Г. Лактіонова, Г. Локарєва, П. Марш, Л. Міщик, Х. Оденса (H. Odens), О. Паращевіна, І. Сейнсбері, М. Фішер, Л. Штефан); проблему соціалізації учнівської молоді з позицій порівняльно-педагогічного підходу і ролі в цьому процесі дитячих та молодіжних організацій в європейських країнах і США (С. Диба, Ю. Жданович, О. Заболотна, І. Звєрєва, М. Зубілевич, Н. Лавриченко, Ю. Поліщук, Т. Харченко); міжнародний досвід у сфері освіти взагалі й соціальної освіти зокрема (Р. Барбор (R. Barbour), Х. Бургесс, В. Вульфсон, Д. Гардінер (D. Gardiner), О. Джуринський, Р. Кер'ю (R. Carew), Дж. Палей (J. Paley), Л. Пуховська, Р. Рамзей, Ш. Рамон, М. Сміт, Дж. Хеарн (J. Hearn); питання професійної підготовки працівників соціальних служб у провідних країнах світу (Б. Андерсон (B. Anderson), М. Багінський (M. Baginsky), Л. Віннікова, Н. Гайдук, С. Дейл, М. Доел, А. Капська, П. Кассон, С. Когут, Н. Корольова, Т. Кремньова, І. Левін, Н. Микитенко, Л. Міщик, М. Осада (M. Osada), Д. Піттіс (D. Pettes), О. Пічкар, В. Поліщук, Л. Сайсон (L. Syson), Н. Собчак, Д. Соудон (D. Sawdon), Н. Томпсон (N.Thompson), Т.Фішер, С. Шардлоу, Б. Шелдон (B. Sheldon).

Виявлено, що протягом останнього десятиліття значний інтерес для дослідників становили проблеми специфіки соціальної роботи, освіти та виховання у Великій Британії (О. Демченко, М. Доел, І. Задорожна, П. Кассон, П. Кемпбелл, С. Коваленко, О. Кузнецова, І. Левін, М. Олівер, Я. Полякова, О. Романовська, Р. Сойчук, А. Сбруєва, І. Турчик, С. Шардлоу, Е. Янгхазбенд, Н. Яцишин).

Проте аналіз науково-педагогічної літератури і дисертацій підтвердив, що питання підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії з метою визначення перспектив використання прогресивного зарубіжного досвіду в удосконаленні соціально-педагогічної освіти в Україні не вивчалися, що й зумовило цей науковий пошук.

У другому розділі - «Зміст підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії» ? на основі вивчення та аналізу науково-педагогічної літератури, зарубіжних періодичних видань, нормативних документів офіційних органів, навчальних планів і програм закладів вищої освіти Великої Британії обґрунтовано етапи та визначено провідні тенденції становлення й розвитку британської системи підготовки працівників соціальних служб, виявлено особливості організації теоретичної та практичної підготовки соціальних працівників у ВНЗ Великої Британії на сучасному етапі, з'ясовано вимоги до працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії, форми і методи їхньої підготовки.

Установлено, що професійна підготовка працівників соціальних служб у Великій Британії у своєму розвитку пройшла тривалий шлях, починаючи з невеликих курсів, шкіл нижчого ступеня освіти (при релігійних організаціях, благодійних товариствах, медичних закладах тощо) до вищих навчальних закладів, у яких готують кваліфікованих фахівців з соціальної роботи.

У дисертації, виходячи з особливостей суспільно-політичного розвитку Великої Британії, структури навчальних закладів, що здійснюють підготовку працівників соціальних служб, а також мети, змісту, форм і методів цієї підготовки, обґрунтовано етапи та визначено провідні тенденції становлення й розвитку британської системи підготовки працівників соціальних служб.

Перший етап (90-ті рр. ХІХ ст. - 1902 р.) у дослідженні представлено як етап зародження системи підготовки соціальних працівників.

У дисертації встановлено, що на цьому етапі вперше у Товаристві благодійних організацій почала здійснюватися підготовка волонтерів до практичної діяльності з людьми, що потребували соціальної допомоги. Цьому етапу були притаманні: орієнтація на медичну модель організації соціальної роботи; здійснення підготовки фахівців у соціальній сфері завдяки приватним ініціативам; визначення мети навчання волонтерів (елементарна практична підготовка до виконання соціальної діяльності у благодійній сфері чи сфері медичного догляду); розробка навчальних планів на курсах у жіночому університеті для волонтерів у соціальній сфері (з включенням дисциплін «Сутність Закону про Бідних», «Сім'я та особистість», «Скрупульозність», «Індивідуальна діяльність» та «Соціальна робота з дітьми»); започаткування основних форм і методів підготовки (учнівство, групова робота, лекції, спостереження та копіювання дій досвідченого соціального працівника, відвідування лікарень, судів та шкіл).

Другий етап (1903 р. - 40-і рр. ХХ ст.) визначається як етап удосконалення фахової майстерності соціальних працівників.

На основі аналізу офіційних документів та науково-педагогічної літератури встановлено, що цей етап характеризувався: прийняттям законодавчих актів, що сприяли покращенню соціального забезпечення нації та розширенню меж соціальної роботи (запровадження пенсії людям похилого віку, грошової допомога безробітним, хворим, сиротам та вдовам; відкриття біржі праці; створення державної системи середньої освіти (до 15 років); організація притулків, інтернатів, опіки покинутих дітей; запровадження обов'язкового медичного обстеження і лікування школярів; призначення до судів у справах неповнолітніх спеціальних осіб для нагляду за звільненими чи умовно засудженими підлітками тощо); збільшенням потреби у соціальних працівниках під час воєн; появою перших спеціалізованих навчальних закладів з підготовки соціальних працівників (Лондонська соціологічна школа, Ліверпульська школа суспільних наук та ін.); здійсненням підготовки фахівців у соціальній сфері на державному рівні; розширенням мети підготовки соціальних працівників (ознайомлення слухачів з теоретичними засадами соціальних наук та формування в них практичних навичок, необхідних для роботи з різними категоріями населення та громадами); удосконаленням змісту освіти (включення теоретичних курсів із соціології, управління, історії економіки, психіатрії, соціальних теорій, принципів соціальної роботи); удосконаленням форм і методів навчання (пояснення, бесіда, робота з книгою, виробнича практика).

Третій етап (50-ті - 60-ті рр. ХХ ст.) визначено в дисертації як етап професіоналізації підготовки соціальних працівників, орієнтації її на тісний зв'язок теорії з практикою.

У розділі на основі фактичних даних доводиться, що розвиток системи професійної підготовки працівників соціальних служб у Великій Британії на цьому етапі був тісно пов'язаний: з реорганізацією структури підготовки фахівців із соціальної роботи (створення територіальних організацій з підготовки соціальних працівників і шкіл соціальної роботи в університетах; подальший розвиток дворічних курсів у коледжах додаткової освіти; відкриття відділень аспірантури; прирівнювання коледжів до університетів); чітким визначенням мети навчання як підготовки працівників соціальних служб вузької спеціалізації (робота з дітьми, сім'єю, хворими, військовослужбовцями тощо) з акцентом на формуванні в них уміння використовувати отриману широку базу теоретичних знань у практичній діяльності); орієнтацією навчального курсу на потреби людей, що отримують соціальну допомогу; широким використанням принципів диференціації та індивідуалізації в підготовці соціальних працівників; запровадженням навчального плану з трирічним строком навчання і кількома загальноосвітніми предметами за вибором; використанням досягнень статистики, демографії, антропології, педагогіки, психології, природничих наук у підготовці соціальних працівників; тісним зв'язком теорії з практикою; запровадженням післядипломної освіти в соціальній сфері; подальшим розширенням форм і методів підготовки (ведення щоденників, опис та аналіз різних випадків, фіксація результатів спостережень, науково-практичні дослідження; робота в малих групах за спеціалізаціями).

Четвертий етап (70-ті - перша половина 90-х рр. ХХ ст.) - це етап запровадження єдиної системи підготовки працівників соціальних служб та чітких стандартів професійної освіти.

У дисертації на основі аналізу науково-педагогічної літератури встановлено, що цей етап характеризувався: започаткуванням координаційного центру закладів підготовки соціальних працівників (Центральна рада з питань навчання і підготовки в соціальній роботі); запровадженням Свідоцтва про кваліфікацію в соціальній роботі та Свідоцтва про кваліфікацію в соціальному забезпеченні (у 1991 р. замінені Дипломом соціального працівника); визначенням чіткого терміну навчання (не менш, ніж 2 роки); розробкою Центральною радою з питань навчання і підготовки в соціальній роботі обов'язкових атестаційних вимог до випускників (володіння практичними навичками, загальнофілософськими цінностями соціальної роботи, теоретичними прикладними знаннями, навичками критичного аналізу своєї діяльності, умінням застосовувати одержані знання на практиці, наявність відповідних моральних цінностей); розширенням мети навчання як підготовки фахівців, які є носіями шести типів компетентності (концептуальної; інструментальної; інтегративної; контекстуальної; адаптивної; компетентності у міжособистісному спілкуванні); поєднанням обов'язкових дисциплін та дисциплін за вибором у змісті навчання; інтеграцією форм організації навчання (лекція-дискусія, лекція-семінар, відео-лекція, лекція-демонстрація, лекція-консультація); стрімким розширенням діапазону форм та методів навчання («симульовані» методи підготовки (імітація, драматизація, рольова гра, моделювання), вивчення окремих ситуацій («кейсів»), завдання проблемного характеру, проекти, презентації, робота у відеомайстерні, фотолабораторії, з комп'ютером, дистанційне навчання, самостійна робота та ін.).

П'ятий етап (друга половина 90-х рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.) визначено як етап плідного розвитку системи професійної підготовки працівників соціальних служб.

У розділі доведено, що на цьому етапі у Великій Британії відбуваються різноманітні освітні реформи у сфері соціальної роботи і підготовки спеціалістів (ліквідація Центральної ради з питань навчання і підготовки в соціальній роботі; заснування Генеральних Рад з питань соціального забезпечення, що ратифікують програми підготовки соціальних працівників в Англії, Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії; запровадження офіційної реєстрації соціальних працівників та всього персоналу, що працює в соціальній сфері; подальший розвиток стандартів надання соціальних послуг); процеси централізації щодо розробки навчальних планів та курсів, інтеграції навчального процессу; більш широке тлумачення мети професійної освіти соціальних працівників як підготовки кваліфікованих, професійно-компетентних фахівців, котрі готові до майбутніх змін у потребах користувачів послуг, соціальній політиці та сфері надання послуг; запровадження освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та магістра у соціальній роботі; збільшення терміну навчання (бакалавр - 3 роки, магістр - 2 роки); визначення пріоритету безперервної професійної освіти, подальша професіоналізація, збільшення кількості наукових досліджень; фундаментальність, проблемність, об'єднання окремих предметів і створення комбінованих курсів; подальша модернізація методів й форм підготовки (використання електронних засобів навчання, мережі Інтернет, електронних бібліотек, баз даних, запровадження тестів, вправ, письмових завдань он-лайн, листування та консультація викладачів через електронну пошту, залучення користувачів послуг, осіб, що доглядають за ними, роботодавців та інших зацікавлених сторін до організації навчального процесу).

Проведене дослідження дозволило виділити й недоліки, які заважали плідній підготовці працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів у Великій Британії, а саме:

· мало уваги (лише 5% обсягу навчального часу) приділено предметам загального характеру, таким, як філософія, історія, політологія;

· занадто прикладна спрямованість вивчення провідних дисциплін;

· стійка тенденція до скорочення лекційного часу у загальному обсязі навчального часу студента;

· нестача баз та досвідчених педагогів-наставників для проходження студентами практики.

Здійснений аналіз науково-педагогічної літератури дозволив виявити особливості організації професійної підготовки соціальних працівників у Великій Британії на сучасному етапі. З'ясовано, що особлива увага у Великій Британії приділяється проблемі формування студентського контингенту для соціальної сфери. У країні існує ретельний відбір кандидатів на одержання професії працівника соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів. У процесі відбору кандидатів обов'язковою є співбесіда. З'ясовано, що до складу приймальних комісій входять викладачі цього навчального закладу, роботодавці майбутніх випускників, практикуючі соціальні працівники та користувачі послуг. Усі вони проходять певну підготовку для здійснення професійного відбору.

У ході наукового пошуку визначено, що всі навчальні заклади мають чітко виражену автономію в організації навчання, в розробці навчальних планів, у виборі теоретичних та особливо спеціальних курсів. До того ж, уся система теоретичної підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів у будь-якому вищому навчальному закладі Великої Британії відповідає таким документам у сфері соціальної роботи, як Національні професійні стандарти, Академічні стандарти, Вимоги до підготовки соціальних працівників, Кодекс професійної поведінки й етичні норми для соціальних працівників та їхніх роботодавців. З огляду на це, в дисертації виявлено основні вимоги до працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів, що стосуються:

· професійної придатності (гарні академічні показники, навички усного та писемного мовлення, стійка мотивація, фізична й емоційна стабільність, соціальна зрілість, обов'язкова реєстрація в офіційному реєстрі для студентів, наявність попереднього практичного досвіду, гідні індивідуально-психологічні та особистісні характеристики кандидата, медична довідка про придатність навчатися, а в майбутньому працювати соціальним працівником, досьє з поліції про відсутність порушень);

· особистісних якостей (чесність, надійність, зрілість суджень, стійка система цінностей, що включають гідність, свободу вибору та конфіденційність, бажання працювати в команді, готовність бути гарним прикладом для наслідування);

· знань (у таких галузях, як соціальні послуги та особи, що ними користуються; процедура надання соціальних послуг; моральні й етичні цінності; теоретичні засади соціальної роботи; характер соціальної роботи як практичної діяльності);

· умінь та навичок (уміння застосувати теоретичні знання на практиці; спілкуватися й налагоджувати стосунки; готувати звіти для суду; приймати рішення; отримувати і використовувати ресурси; представляти інших і допомагати їм відстоювати свої права; працювати з людьми, які можуть перебувати у стресі, неспроможні чітко формулювати свої потреби; планувати; чітко уявляти та аналізувати інформацію; вирішувати проблеми; спілкуватися);

На основі проведеного дослідження встановлено, що для вищих навчальних закладів Великої Британії, які готують працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів, характерним є призначення на весь період навчання кожному студенту особистого т'ютора, котрий виконує освітньо-виховну, оціночну, організаторську, посередницьку та соціально-педагогічну функції.

Виявлено, що специфічною ознакою сучасної підготовки працівників соціальних служб у Великій Британії є залучення користувачів послуг, людей, що надають неформальну неоплачувану допомогу, та роботодавців до активної участі в процесі підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів (у процедурі відбору абітурієнтів, розробці курсу навчання, викладанні, оцінюванні тощо).

У дослідженні встановлено, що для сучасної британської вищої школи характерною є інтегративно-модульна технологія навчання, що дозволяє студентам не тільки отримувати необхідні знання для професійної діяльності, але й сформувати загальну культуру майбутнього фахівця.

Значну увагу в дисертації приділено практичній підготовці працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів у Великій Британії. Установлено, що практика у британських агенціях соціального захисту проходить у шість етапів: 1) підбір місця проходження практики; 2) підбір педагога-наставника; 3) укладення навчальної угоди про проходження практики на основі згоди т'ютора, студента та педагога-наставника; 4) підготовка всіх задіяних сторін перед початком практики; 5) безпосередній процес проходження студентом практики в агенції соціальної роботи; 6) підбиття підсумків практики. Виявлено, що на ефективність практичної підготовки великий вплив мають зміст та характер взаємодії між студентом та його педагогом-наставником; методи і форми навчання та оцінки результатів; умови, в яких проходить практика.

У третьому розділі - «Загальне та відмінне в підготовці соціальних працівників в Україні та Великій Британії» ? здійснено порівняльний аналіз теорії та практики підготовки працівників соціальних служб України та Великої Британії; накреслено перспективи використання позитивного досвіду підготовки працівників соціальних служб для середніх загальноосвітніх навчальних закладів Великої Британії в нових соціально-економічних умовах розвитку Української держави; визначено прогностичні тенденції подальшого розвитку та вдосконалення підготовки соціальних педагогів і працівників в Україні.

На основі порівняльного аналізу навчальних планів і програм з підготовки фахівців соціальної сфери визначено як спільні (багаторівневий характер системи професійної підготовки; мета та завдання підготовки; вимоги до працівників соціальних служб; виділення базових дисциплін, використання основних форм і методів організації навчання), так і відмінні (визначення термінів підготовки; підходи до професійного відбору майбутніх фахівців соціальної сфери; принципи формування навчальних планів і програм; ступінь залучення користувачів послуг до навчального процесу; обсяг часу, що відводиться на практичну підготовку; роль і місце самостійної роботи) риси у професійній підготовці соціальних працівників України та Великої Британії.

У дисертації встановлено, що, незважаючи на певні досягнення в розвитку системи професійної підготовки кадрів для соціальної роботи в Українській державі, існує ціла низка проблем, які вимагають свого термінового розв'язання (розробка і впровадження науково-обґрунтованої системи діагностики професійної придатності та професійного відбору; узгодження змісту освіти на різних освітньо-кваліфікаційних рівнях; посилення фахової підготовки та вдосконалення системи практичного навчання).

Обґрунтовано, що творчого використання у практиці підготовки вітчизняних соціальних педагогів/працівників потребують такі педагогічно цінні ідеї Великої Британії, як: принципи професійного відбору (запровадження обов'язкової співбесіди з наданням довідки про дисциплінарні порушення з міліції, психологічних тестів з метою виявлення мотивації та наявності необхідних якостей особистості), зміст організації теоретичної (включення до навчального процесу дисциплін щодо попередження емоційного «згорання» соціального працівника, планування дій, проведення досліджень та використання їх результатів у власній практиці, роботи у партнерстві та обміну інформацією між спеціалістами й установами соціального захисту; забезпечення ВНЗ відповідними навчальними посібниками, довідниками, хрестоматіями) і практичної (суттєве збільшення тривалості загального навчального часу проходження практики студентами в соціальних установах і закладах, зменшення відриву теорії від практики шляхом широкого залучення до навчального процесу на усіх стадіях користувачів послуг, розширення мережі баз практики (спеціальні центри соціальної роботи, відділи у міських, обласних, районних, селищних радах, підприємства, громадські організації); вдосконалення її організації й керівництва нею досвідченими спеціально підготовленими фахівцями) підготовки, збільшення кількості дисциплін за вибором та навчально-професійних курсів, широке залучення до процесу навчання всіх зацікавлених сторін.

Проведене дослідження дозволило визначити й прогностичні тенденції та перспективи подальшого розвитку підготовки соціальних педагогів в Україні (постійне вдосконалення системи діагностування абітурієнтів шляхом створення різноманітних творчих завдань; підвищення ефективності підготовки соціальних педагогів за допомогою використання інтерактивних, інноваційних методів організації занять; постійне вдосконалення змісту практичної підготовки соціальних педагогів; створення сприятливих умов для самостійної роботи студентів (комп'ютеризація бібліотечних фондів, каталогів, доступність мережі Інтернет); широке залучення студентів до волонтерського руху; подальше оновлення та розробка нових навчальних планів і програм; активна участь британських та українських фахівців в організації спільних досліджень та здійсненні проектів у соціальній сфері).