Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія педагогічних наук України

УДК: 378.147:504:371.134:656.6

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання

13.00.04 - «Теорія і методика професійної освіти»

Гуренкова Ольга Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, м. Київ. екологічний компетентність навчання

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Лук'янова Лариса Борисівна, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, завідувач відділу андрагогіки, м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Кузьмінський Анатолій Іванович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, ректор, м.Черкаси;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Пустовіт Наталія Афанасіївна, Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії екологічного виховання, м. Київ.

Захист відбудеться 20 січня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлінського, 9).

Автореферат розіслано 18 грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Прагматичне сприйняття природи людиною, використання природних ресурсів для власних потреб, сприяло її відчуженню від навколишнього природного середовища. Саме за таких обставин наявність загрози системної кризи для сучасної цивілізації посилює інтерес до проблеми безпеки в усіх її аспектах. Спростовуючи думку щодо технічних досягнень, які надають захищеності сучасній спільноті, людство залишається наодинці як зі стихійним лихом, так і потерпає від наслідків нераціонального впливу на навколишнє середовище.

Розв'язання сукупності проблем сучасної екологічної кризи є складовою національної політики переважної більшості країн. Одне із провідних завдань цієї політики спрямовано на досягнення кардинальних змін у ставленні людини до природи, формування екологічної свідомості, екологічного мислення. Отже, сучасна система управління природокористуванням потребує висококваліфікованих фахівців, підготовлених відповідно до нових вимог еколого-економічної політики держави, здатних діяти професійно, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Важлива роль у цьому процесі належить навчальним закладам, чинне місце серед яких посідають вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку спеціалістів водного транспорту.

Готовність студентів до професійної діяльності визначається рівнем здобутих фахових знань, умінь і навичок, які складають основу компетентності майбутнього спеціаліста. У цьому зв'язку дослідження поняття «компетентність фахівця» набуває актуальності. На думку багатьох міжнародних експертів, саме компетентність є тим індикатором, що дозволяє визначати готовність майбутніх фахівців до професійної діяльності, активної участі в життєдіяльності суспільства.

Кожне суспільство висуває до компетентності фахівців вимоги, що є адекватними цілям його розвитку, оскільки саме від них залежать перспективи прогресу в усіх сферах духовного і матеріального розвитку суспільства. Отже, професійна підготовка майбутніх фахівців, у процесі якої відбувається формування екологічної компетентності, змінює свої пріоритети з технократичних на гуманістичні. Особливої актуальності екологічна компетентність набуває в процесі підготовки майбутніх фахівців транспортної галузі в умовах кредитно-модульної системи навчання. У цьому контексті важливе значення мають дослідження з різних проблем: філософії освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень та ін.); наступності підготовки фахівців у системі неперервної професійної освіти (С. Гончаренко, О.Дубасенюк, В. Луговий, А.Кузьмінський та ін.); професійної педагогіки (С. Батишев, Р. Гуревич, Г. Жуков, П. Матросов, Н. Ничкало, В. Сластьонін, С. Сисоєва, І. Смирнов та ін.); модульної системи навчання (А. Алексюк, В. Байденко, М. Євтух, А. Фурман, П. Юцевіченє, П. Сікорський та ін.); організації експерименту з кредитно-модульної системи навчання (В. Ситник, О. Цокур та ін.).

Проблему екологічної освіти у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації досліджували багато вчених. Так, проблему формування екологічної культури молоді розглядали Н. Єфіменко, Н.Демешкант, Л. Лук'янова, Т. Нінова, Н. Олійник, О. Пруцакова, Н. Пустовіт, С. Совгіра, Л. Титаренко, Г. Тарасенко, О. Фастовець та ін.; особливості процесу екологічного виховання в учнівському та студентському середовищі вивчали В. Білик, Т. Вайда, В. Крисаченко, М. Кисельов, Г. Пустовіт, В. Танська, Г. Тарасенко, Г. Філіпчук, С. Шмалєй та ін.; особливості організації екологічної освіти у зарубіжних країнах висвітлювали В. Ломакович, Г. Марченко, В. Червонецький, М. Швед та ін.

Водночас поза увагою дослідників залишилися умови інтеграції вітчизняної екологічної освіти з системами освіти європейських держав, критеріальний відбір змісту модулів екологічної освіти, педагогічні умови ефективного застосування кредитно-модульної системи навчання в процесі формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту. Такий стан наукового знання зумовлює необхідність розв'язання суперечностей, що мають місце в теорії та практиці професійної освіти, зокрема між:

- сучасними вимогами до екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту і недостатньою теоретичною та практичною розробленістю цієї проблеми;

- суспільним усвідомленням необхідності розв'язання проблем, пов'язаних із складною екологічної ситуацією, що погіршується, й відсутністю відповідної системної підготовки екологічно грамотного фахівця;

- традиційними підходами до формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту й необхідністю впровадження прогресивних технологій навчання.

Подолання зазначених суперечностей, необхідність теоретичного обґрунтування проблеми й потреби практики щодо її розв'язання в сучасних соціально-економічних умовах зумовили вибір теми дослідження - «Формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження є складовою комплексних програм науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України «Теорія і методика проектування професійного навчання кваліфікованих робітників» РК № 0104U009941.

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (з 20.02.2007 р. перейменований на Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих) (протокол № 3 від 26 березня 2007 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 9 від 27.12. 2007 р.).

Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах водного транспорту.

Предмет дослідження: організаційно-методичні засади формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й розробити навчально-методичний комплекс для формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання набуває ефективності, якщо: екологічна компетентність розглядається як важлива складова професійної компетентності, а її формування ґрунтується на використанні потенційних можливостей як екологічно спрямованих, так і спеціальних дисциплін; зміст і структура модулів навчальних дисциплін відповідають вимогам педагогічних принципів, що забезпечує неперервність, наступність, цілісність, систематичність, послідовність і диференційованість змісту екологічної освіти; впроваджується система контролю якості екологічної освіти на кожному з етапів навчання, на підставі чого здійснюються відповідні корективи у змістовому компоненті організаційно-методичної моделі формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту у вищих технічних навчальних закладах.

Мета, концепція та гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

1) вивчити стан дослідженості проблеми формування екологічної компетентності майбутніх фахівців у педагогічній теорії та практиці;

2) обґрунтувати та розробити організаційно-методичну модель формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту та експериментально перевірити її ефективність на практиці;

3) теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування екологічної компетентності студентів у ВНЗ водного транспорту;

4) розробити компонентно-критеріальну структуру екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту;

5) підготувати навчально-методичний комплекс для науково-педагогічних працівників вищих технічних навчальних закладів щодо формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання.

Концептуальна ідея дослідження. Екологічна освіта у вищих технічних навчальних закладах водного транспорту є складовою неперервної екологічної освіти, що здійснюється впродовж життя; охоплює процеси навчання, виховання й розвитку особистості, спрямовується на формування екологічної компетентності, високий рівень якої забезпечує екологічно обґрунтовані професійні рішення.

Зміст екологічної освіти майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання має ґрунтуватися на вимогах державних стандартів щодо підготовки фахівців з урахуванням сучасних соціально-економічних потреб та зарубіжного досвіду; теоретичних положеннях особистісно орієнтованого підходу до організації процесу підготовки майбутніх фахівців.

Формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту розглядається як неперервний, цілісний процес, що залежить від сукупності чинників, зокрема, врахування перспектив розвитку наукового знання, світового досвіду з метою використання його прогресивних ідей у системі вищої технічної освіти. Такий підхід зумовлює необхідність ґрунтовного аналізу сучасної екологічної підготовки та кредитно-модульного навчання у зарубіжних країнах та умов, що сприяють його ефективній реалізації в освітньому полі України.

Основні положення концепції реалізуються шляхом розроблення авторських програм екологічно спрямованих дисциплін, побудованих на засадах наступності. Навчання за такими програмами передбачає засвоєння не лише загального екологічного матеріалу, але й спеціально-професійного, оволодіння яким забезпечує усвідомлення ролі, місця і значення екологічної компетентності в процесі майбутньої професійної діяльності. Формування екологічної компетентності відбувається на засадах філософії освіти, особистісно орієнтованого навчання, спрямованих на підготовку висококваліфікованого фахівця з урахуванням його психофізіологічних особливостей, здібностей і прагнень.

Методологічну основу дослідження становлять основні положення теорії пізнання (положення про єдність конкретного та абстрактного, емпіричного і теоретичного); основні закони та принципи діалектики (причина і наслідок, загальне і часткове, просте і складне); принципи історизму, об'єктивності, науковості вивчення явищ і процесів; положення особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів до підготовки фахівця.

Теоретичну основу дослідження становлять висновки і положення що стосуються гуманізації сучасної освіти (В. Андрущенко, Г. Балл, Б. Гершунський, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремень); теорії неперервної екологічної освіти (М. Дробноход, Є.І. Єфімова, Г.Каропа, М. Кисельов, В. Крисаченко, М. Мамедов, М. Мойсеєв, Г. Пустовіт, О. Сластьоніна, А. Степанюк, А. Урсул, Г. Філіпчук,); педагогічних технологій (В. Безпалько, В. Гузєєв, М. Кларін, В. Монахов, С. Сисоєва); результати педагогічних досліджень у галузі екологічної освіти в навчальних закладах різних рівнів акредитації (О. Біда, І. Костицька, Г. Марченко, О. Мітрясова, Т. Нінова, С. Іващенко, Н. Пустовіт, С. Совгіра, Г. Тарасенко, В. Червонецький, С. Шмалєй, Є. Флешар та ін), а також теорії проблем модульного, кредитно-модульного навчання (В. Галузинський, М. Євтух, П. Сікорський, А. Фурман, П. Юцевіченє, Ф. Янушкевич).

Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети й перевірки гіпотези дослідження використовувався комплекс методів дослідження:

теоретичного рівня: теоретико-методологічний аналіз проблеми; узагальнення теоретичних положень і підходів до екологічної освіти з урахуванням принципів наступності щодо розроблення змісту і кредитно-модульної технології навчання для зіставлення та аналізу поглядів фахівців на досліджувану проблему.

емпіричного рівня: діагностичні методи - анкетування, інтерв'ювання, бесіди, соціометрія; обсерваційні методи - пряме, побічне, безпосереднє й опосередковане спостереження; прогностичні методи - моделювання, синтез, ранжування; експериментальні методи - констатувальний, діагностувальний, формувальний експерименти для визначення динаміки досліджуваних педагогічних процесів і явищ; математичні методи кількісної і якісної обробки експериментальних даних, які надали можливість чисельно відобразити результати дослідження.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи впродовж 2003-2009 років.

Перший етап (2003-2005) - здійснювався аналіз філософської, психологічної, педагогічної, науково-методичної та спеціальної літератури; розроблялися методичні основи дослідження, визначалися його об'єкт, предмет, формулювалися концепція, гіпотеза дослідження, визначалися методики проведення експериментальної роботи на кожному етапі; здійснювався констатувальний етап експерименту; обґрунтовувалися положення, що визначають зміст організаційно-методичної моделі формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту.

Другий етап (2005-2008) - здійснювалася дослідно-експериментальна робота; проводився формувальний етап експерименту; впроваджувалася організаційно-методична модель формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання та перевірялася її ефективність на практиці; розроблявся і впроваджувався у практику ВНЗ водного транспорту комплекс навчально-методичних матеріалів щодо формування екологічної компетентності.

Третій етап (2008-2009) - узагальнювалися результати педагогічного експерименту, формулювалися основні положення та висновки дослідницької роботи, впровадженої у практику; оформлювався рукопис дисертації та автореферату.

Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Київської академії водного транспорту імені гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного; Одеської національної морської академії, Миколаївського національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова; Навчально-консультативного центру КДАВТ в м. Ізмаїл. В експериментальному дослідженні брали участь 407 студентів і слухачів, 26 викладачів ВНЗ.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що:

вперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено організаційно-методичну модель формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання; визначено її складові, зміст; виявлено та структуровано компонентно-критеріальні ознаки екологічної компетентності; розкрито наступність змісту екологічної підготовки, що зумовлюється різними кваліфікаційними рівнями та системою модулів; обґрунтовано принципи відбору змісту модулів навчальних програм екологоорієнтованих дисциплін;

удосконалено педагогічні умови формування екологічної компетентності студентів ВНЗ водного транспорту; уточнено сутність поняття «педагогічні умови впровадження кредитно-модульної технології навчання майбутніх фахівців водного транспорту»;

подальшого розвитку набули форми і методи екологічного навчання на основі особистісно орієнтованого підходу; методи вимірювання й обробки результатів педагогічних досліджень з екологічних проблем.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у створенні модульного варіанту програм «Безпека життєдіяльності», «Запобігання забруднення водного середовища» для студентів вищих навчальних закладів водного транспорту; створенні навчально-методичного забезпечення екологічної освіти, що складається з навчально-методичного посібника «Екологічна компетентність фахівців», комплексу тестових і практичних завдань із екології (OPENTESTи з курсу «Безпека життєдіяльності» для бакалаврів і спеціалістів, OPENTESTи з курсу «Запобігання забруднення водного середовища» для спеціалістів); методичних рекомендацій для викладачів «Покажчик навчально-методичної літератури у контексті вимог Болонського процесу»); розробленні критеріїв діагностування рівнів екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту.

На захист виносяться:

1. Теоретично обґрунтована та перевірена на практиці організаційно-методична модель формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання.

2. Теоретично обґрунтована компонентно-критеріальна структура екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту.

3. Навчально-методичний комплекс екологічної освіти для вищих навчальних закладів водного транспорту.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були представлені в доповідях і повідомленнях на Міжнародних конференціях: «Міжнародний Тиждень освіти дорослих» (Київ, 2007, 2008, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Екологічні проблеми техногенно навантажених регіонів» (Дніпропетровськ, 2008); VІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців; методологія, теорія, досвід, проблеми» (Київ-Вінниця, 2008); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційно-телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи (Львів, 2009); Міжнародній науково-практичної конференції «Викладач і студент: умови особистісного і професійного зростання» (Черкаси, 2009); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні засади розвитку соборної особистості» (Київ, 2009); Науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні засади розвитку соборної України» (Київ, 2008); ХІІ Науково-методичній конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів (Київ, 2008); V мистецько-педагогічних читаннях пам'яті професора О.П. Рудницької (Київ, 2007); Круглому столі «Духовність, культура та освіта соборної України», (Київ, 2008).

Впровадження результатів дослідження. Ефективність результатів і висновків, одержаних автором, підтверджена трьома довідками та одним актом про впровадження. Зокрема комплекс навчально-методичних матеріалів, розроблених у процесі наукового дослідження, впроваджено в практику ВНЗ України: Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (довідка № 01/9-470 від 02.07.2009 р.); Одеської національної морської академії (акт від 09.04.2009 р.), Державної академії житлово-комунального господарства (довідка № 01/9-321 від 17.06.2009 р.); в програми спеціалізованої сертифікаційної підготовки плавскладу ВАТ «Українське дунайське пароплавство» (довідка № УБ-121 від 19.05.2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 13 публікаціях, з них 11 одноосібних, зокрема: 6 статей (5 одноосібних) - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 навчально-методичний посібник (у співавторстві); 2 навчальні програми; 4 статті у збірниках наукових праць та матеріалах конференцій.

Особистий внесок. У навчально-методичному посібнику «Екологічна компетентність майбутніх фахівців», написаному у співавторстві з Л. Лук'яновою, автору належить виклад положень, що розкривають процес формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту (5 д.а.). У статті «Актуальні проблеми викладання дисципліни «Безпека життєдіяльності» і «Основи екології» (співавтори Т. Сєрова, С. Лопатюк) автором висвітлено зміст щодо дисципліни «Безпека життєдіяльності».

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, загального висновку, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 273 сторінки, з них 189 - основного тексту. Текст ілюстрований 19 таблицями, 45 рисунками (схеми, графіки). Список використаних джерел включає 271 найменування, з них 8 іноземною мовою.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, гіпотезу і завдання дослідження; викладено вихідні методологічні та теоретичні положення, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, вірогідність одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту» висвітлено сучасні тенденції екологічної освіти у вищих навчальних закладах з урахуванням вимог Болонського процесу й зокрема, розкрито завдання, що покладаються на систему вищої освіти в Україні у зв'язку із підписанням Болонської декларації; визначено доцільність та особливості екологічної компетентності як складової професійної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту; обґрунтовано умови забезпечення наступності змісту екологічної освіти.

Проблема взаємовідносин суспільства з навколишнім природним середовищем має як філософський, соціально-економічний, так і глибокий психолого-педагогічний контекст, який можна розглядати на трьох рівнях - глобальному, державному та особистісному. Перший - охоплює проблеми, які перетинаються із усіма сферами сучасного людства й відповідно відіграють роль об'єднувальних чинників для світової спільноти. На другому рівні відбувається пошук шляхів розв'язання екологічних проблем на загальнодержавному рівні. Третій рівень визначає можливості кожної особистості у подоланні негативного впливу на довкілля, що відбувається в процесі професійної діяльності.

Аналіз праць науковців показує, що сучасна екологічна освіта зазнає певних змін, спрямованих на формування якостей особистості, які ґрунтуються на уміннях свідомо застосовувати набуті знання на практиці. Узагальнену сукупність таких якостей прийнято визначати поняттям «компетентність». Отже, йдеться про необхідність формування компетентної особистості, яка володіє не лише знаннями, набутими в процесі навчання у вищому навчальному закладі, а вміє адекватно діяти у відповідних виробничих і побутових ситуаціях, передбачати та прогнозувати наслідки своєї діяльності, у тому числі й на навколишнє середовище.

Прагнення України увійти до Європейського освітнього простору, зокрема, адаптування до європейських норм і стандартів, реалізація основних принципів Болонської декларації, з одного боку, спричинили позитивні зрушення у системі вищої школи, а з іншого - низку проблем, які вимагають нагального розв'язання. Наразі Болонський процес знаходить широку підтримку з боку ЮНЕСКО, Європейської ради і Європейської комісії, оскільки спрямований на структурну реформу вищої школи на етапі переходу до суспільства знань, поширення зусиль, спрямованих на інтеграцію. Проте, підтримуючи у цілому інтеграційні процеси у сфері освіти, вважаємо за доцільне зазначити, що основні принципи Болонської декларації є предметом жвавих дискусій у наукових колах України і західноєвропейських країн.

Аналіз практики сучасної екологічної освіти студентів у ВНЗ дозволив виявити певну суперечність, сутність якої полягає у тому, що формування екологічної компетентності має загальнопедагогічний, соціокультурний статус і вимагає комплексного підходу у навчальному закладі, тоді як фактично реалізація зазначених завдань звужена до предметоцентричного формату у межах курсу екології, обмежується теоретичною підготовкою, відірваною від практично-професійної, конкретної екологічної діяльності у професійній сфері і побуті. Водночас інтенсивний розвиток світового флоту вимагає від майбутніх фахівців впровадження і системного використання сучасних методів і підходів до професійної підготовки студентів, рівень якої має відповідати сучасним вимогам як за кваліфікаційними характеристиками, так і еколого-професійною компетентністю спеціаліста.

Узагальнення результатів експрес-анкетування студентів - майбутніх фахівців водного транспорту дало підстави зробити висновки щодо подальшого розгортання роботи з формування екологічної компетентності, яку ми розглядаємо як складову професійної компетентності. Однією з вихідних, базових категорій її феномену є виявлення способу буття людини, яке створене на засадах особистісного ставлення до навколишнього світу через професійну і побутову діяльність. Її формування у майбутніх фахівців водного транспорту значною мірою залежить від ефективності організації навчального процесу, спрямованого на усвідомлене врахування можливостей усіх дисциплін, виробничої і плавальної практики; доцільного обрання педагогічних технологій і відповідної підготовленості педагогічного колективу ВНЗ до цієї діяльності.

У другому розділі «Методичні засади формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання» представлено організаційно-методичну модель, її складові, з урахуванням виконуваних функцій у процесі формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту; окреслено педагогічні умови, що безпосередньо впливають на формування екологічної компетентності; обґрунтовано принципи відбору змісту модулів навчальних програм з екологічно спрямованих дисциплін за вимогами кредитно-модульної системи навчання; представлено структуру навчально-методичного забезпечення, визначено підходи до організації самостійно-пізнавальної роботи.

Поняття «компетентність», здебільшого, тлумачиться як професійна здатність спеціаліста, що дозволяє йому брати участь у виконанні певного кола професійних задач, а відтак надзвичайно актуалізує поняття «екологічна компетентність майбутнього фахівця водного транспорту». У зазначеному сенсі зміст поняття посилюється значенням когнітивних, мотиваційних і поведінкових якостей особистості. Отже, ми пропонуємо додаткові інваріантні ознаки екологічної компетентності майбутнього фахівця водного транспорту: професійно-особистісні якості (вмотивоване прагнення до самовдосконалення, вміння і здатність визначати вплив і системно бачити наслідки професійної діяльності на навколишнє природне середовище; професійно-діяльнісна поведінка (усвідомлене прийняття рішень в умовах професійної діяльності, що забезпечують безпеку людей і безпечність довкілля; здатність до професійної рефлексії; наявність моральних цінностей і пріоритетів (готовність до емпатії, толерантність, відповідальність).

Організаційно-методична модель формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту зумовлюється визначенням сукупності дій, підпорядкованих алгоритму, який відображає наступність впровадження комплексу взаємопов'язаних і взаємозалежних компонентів: мети, підходів, змісту, педагогічних умов, а їхня сукупність спрямована на досягнення результату (рис.1).

Модель складається з трьох блоків.

Блок А - нормативно-цільовий, представлений двома субблоками: І. Нормативний - визначається державним замовленням (Галузевий стандарт за напрямом 1003 Судноводіння і енергетика суден (6.70104 Морський та річковий транспорт), освітніми цілями; стандартизованим обсягом змісту, форм, методів навчання. ІІ. Цільовий - ураховує та встановлює рівень відповідності між цілями, задачами, формами й засобами екологічної освіти через варіативний компонент її змісту, що забезпечує реалізацію змінюваних, зрослих вимог ринку до рівня екологічної компетентності фахівців.

Блок Б - змістово-критеріальний. Досягнення кінцевого результату стає можливим за умови розроблення відповідного змістового наповнення, яке ураховує: 1) принципи (а) наступності у формуванні екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту; б) відбору змісту модулів навчальних програм екологічно спрямованих дисциплін за вимогами кредитно-модульної системи навчання); 2) використання відповідного навчально-методичного забезпечення, розробленого з урахуванням новітніх досягнень у галузі екології та педагогічних технологій, а також організації самостійної пізнавальної роботи студентів. Критерії сформованості екологічної компетентності ґрунтуються на оптимальній професійній діяльності, коли досягається найвищий рівень громадянськості, відповідальності, гуманізму по відношенню до суспільства та навколишнього природного середовища.

Блок В - організаційно-педагогічний. Визначає сукупність педагогічних умов, які уможливлюють реалізацію поставлених цілей засобами діяльності викладачів і студентів на різних етапах навчального процесу. Це, передусім, створення мотивації на свідоме засвоєння екологічних знань для подальшого використання у професійній діяльності і побуті; впровадження інноваційних особистісно-діяльнісних педагогічних технологій; забезпечення змістового наповнення й дотримання наступності екологічної освіти на усіх етапах професійної підготовки; розроблення навчально-методичного супроводу формування екологічної компетентності (методичні, дидактичні матеріали й консультування викладачів професійно-орієнтованих дисциплін). Важливу роль відіграє педагогічний супровід, спрямований на забезпечення корекції, узгодженості навчальних планів й програм; координацію природничо-наукової та професійної підготовки; удосконалення спільної діяльності викладачів і студентів.

Модель охоплює предметно-технологічний і соціально-моральний аспекти навчальної та майбутньої професійної діяльності студентів, дає можливість гармонійно поєднувати цілі навчання й виховання. Оскільки системотвірним чинником компетентності є цілісна особистість, кінцевим результатом моделі ми визначаємо екологічно компетентну особистість майбутнього фахівця водного транспорту.

Формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту вимагає використання потенційних можливостей усіх навчальних дисциплін, а відтак актуалізує проблему наступності змісту екологічної підготовки.

Рис. 1. Організаційно-методична модель формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту

Значення реалізаціі принципу наступності в екологічній компетентності ми визначаємо як можливість: усвідомлено сприймати духовну й матеріальну цінність природи для суспільства взагалі й окремої особистості зокрема; комплексно засвоювати ключові поняття, закони, принципи, наукові факти, що дозволяють визначити оптимальний вплив на навколишнє середовище в процесі професійної діяльності та в повсякденному житті; свідомо набувати практичні знання, уміння й навички щодо оцінювання впливу професійної діяльності людини; передбачати можливі наслідки практичних дій і упереджувати негативні впливи на навколишнє середовище в усіх видах діяльності; здійснювати на практиці заходи щодо покращення стану довкілля та поширення сучасних ідей природокористування; аналізувати екологічну ситуацію, оцінювати результати практичної діяльності; прагнути до професійного самоудосконалення.

З урахуванням обґрунтованих принципів, нами розроблено програми навчальних курсів «Безпека життєдіяльності» і «Запобігання забрудненню водного середовища» на основі модульної технології навчання, яка передбачала такі позиції: 1) зміст курсу спрямовано на розвиток професійної компетентності та формування екологічної компетентності; 2) перехід від одного модуля до наступного зберігає тотожний стиль викладу навчального матеріалу; 3) кожний модуль представляє не тільки завершений обсяг навчального матеріалу, але й завершений цикл діяльності, пов'язаний із засвоєнням цього матеріалу; 4) наповнення кожного змістового модуля відображає різноманітні точки зору і позиції щодо висвітлюваного матеріалу, подій і явищ; 5) вивчення того або іншого модуля за умови, що зміст попереднього модуля вже засвоєно, натомість цілісне уявлення про весь курс зберігається; 6) кожний модуль може бути доповнений додатковою джерельною інформацією; 7) розгортання змістових ідей курсу відбувається за максимального наближення до реальної професійної діяльності; 8) використовувані приклади добираються так, аби вони демонстрували екологічно доцільну поведінку майбутніх фахівців, моральну професійну діяльність у цілому. У процесі відбору і структурування модулів ми враховували і систему екологічних понять, їх взаємозв'язок і взаємозалежність, які становлять основу кожного навчального курсу, і які необхідно опанувати студентам у процесі навчання.

Для ефективного впровадження розроблених курсів у навчально-виховний процес нами розроблено навчально-методичний комплекс (всього 14 складових). Найбільш важливими його складовими є навчально-методичний посібник «Екологічна компетентність майбутніх фахівців»; перелік основних термінів і визначень; опис навчальних дисциплін і програми курсу «Безпека життєдіяльності»; «Запобігання забрудненню водного середовища» в умовах кредитно-модульної системи навчання.

У третьому розділі «Експериментальна перевірка ефективності формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту» обґрунтовано компонентно-критеріальну структуру екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту (компоненти, їх ознаки; рівні вияву кожного компоненту); викладено умови організації і методику проведення експериментальної роботи, а також на підставі зіставлення результатів педагогічного експерименту на початку і після його завершення визначено ступінь досягнення мети та розв'язання завдань дослідження.

У результаті здійснюваних заходів нами було визначено три компоненти екологічної компетентності: аксіологічний (ціннісно-мотиваційний), когнітивний (знаннєво-змістовий), діяльнісно-практичний (практико-технологічний) з відповідними критеріальними ознаками та сформульовано шкалу рівнів кожного критерію: репродуктивний (низький), реконструктивний (середній); творчий (високий) (рис. 2).

Для перевірки висунутого гіпотетичного припущення упродовж 2003-2009 рр. було проведено експериментальні (діагностувально-констатувальні та навчально-формувальні) процедури. Загалом до експерименту було залучено 407 студентів і слухачів ВНЗ водного транспорту та 26 викладачів, з них 330 - брали участь на формувальному етапі експерименту.

Мета констатувального експерименту полягала у виявленні ставлення студентів до екологічної освіти, усвідомленні ними значення екологічно доцільної професійної діяльності, прагненні набувати екологічних знань та усвідомленні змісту екологічної компетентності фахівця. Ми також виявляли рівень підготовленості викладачів до еколого-педагогічної діяльності в умовах кредитно-модульної системи навчання.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Компонентно-критеріальна структура екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту

Узагальнення результатів констатувального експерименту дало підстави для висновку, що переважна більшість викладачів обізнана з нормативними документами щодо кредитно-модульної системи організації навчання: 57% респондентів вважають цю систему ефективною, проте певна їх кількість не планують свою роботу на цій основі, а 12% не вважають її ефективною. Приблизно п'ята частина респондентів (21%) вважають, що кредитно-модульна система навчання лише частково може забезпечити реалізацію принципу наступності в екологічній освіті. Окрім того, ефективності екологічної освіти перешкоджають різні чинники, зокрема, відсутність відповідної навчально-методичної літератури, незацікавленість студентів та відсутність бажання у викладачів здійснювати цей вид освітньої діяльності.

Формувальний етап експерименту реалізувався за допомогою спеціально побудованої експериментальної моделі розвиваючих та формуючих впливів на предмет дослідження, сконструйованої на підготовчому етапі дослідження. Цей етап здійснювався після розробки програм навчальних курсів «Безпека життєдіяльності», «Основи екології» і «Запобігання забрудненню водного середовища» за модульною технологією, комплексного навчально-методичного забезпечення та удосконалення методики організації і проведення занять з використанням інтерактивних методів екологічної освіти, проведення консультацій та бесід з викладачами. Усі учасники контрольної (162 особи) і експериментальної (168 осіб) груп мали однакові потенційні можливості для участі в експерименті.

Аналіз експериментальної роботи здійснювався шляхом структурного моніторингу, результати якого були підставою для рівневого моніторингу.

Діагностування аксіологічного (ціннісно-мотиваційного) компонента відбувалося за методиками М. Рокича й Б. Дадонова й уможливило виявлення позитивної динаміки цього компонента екологічної компетентності, зокрема спостерігалася суттєва трансформація загальної картини усього спектру цінностей у студентів експериментальної групи. Зокрема підвищення таких цінностей, як краса природи відбулося на 10% в ЕГ й лише на 3% у КГ. Вираженість цінності пізнання збільшилася на 11% в ЕГ і на 3% в КГ. Має місце взаємозв'язок особистісного зростання із усвідомленою цінністю навколишнього природного середовища. Відбулися зміни і за таким показником, як продуктивне життя: на 7% показник збільшився в експериментальній і на 2% в контрольній групах. На 7% підвищився рівень такої цінності, як здоров'я (ЕГ), тоді як в контрольній показник ставлення до здоров'я у студентів практично не змінився (+ 2%).

Для діагностування когнітивного (знаннєво-змістового) компонента проводилися контрольні роботи (трьох рівнів складності), визначалися рівні засвоєння екологічних понять. Виявлено, що в контрольних групах переважає репродуктивний рівень усвідомлення екологічних понять (48%), студенти їх запам'ятовують, знають, проте аналізувати, встановлювати міжпредметні зв'язки на реконструктивному рівні (46%), а також використовувати їх для пояснення професійних проблем та у змінених ситуаціях, що відповідає творчому рівню (8%), для них складно. Натомість в експериментальних групах студенти показали достатньо високий реконструктивний рівень (59%), що на 13% вище, ніж в експериментальних; високий рівень у цих групах зафіксовано на 11% більше.

Діяльнісно-практичний компонент (практико-технологічний) визначався за рівнями самостійної навчальної діяльності, повторного ранжування складових професійної компетентності. Отримані дані показали, що студенти ЕГ почали значно активніше використовувати творчий вид пізнавальної діяльності, а її рівень збільшився на 19%, тоді як в КГ лише на 4%.

Рівневий моніторинг показав позитивні зміни як в експериментальній, так і контрольній групах. Найбільших змін зазнав реконструктивний рівень, так як його зростання мало місце в обох групах студентів. Цей показник набув змін за рахунок зменшення низького - репродуктивного рівня. Відтак на завершення експерименту в контрольній групі він зменшився на 10%, тоді як в експериментальній - на 35%. Загальна кількість студенів в експериментальній групі, у яких було зафіксовано високий - творчий рівень наприкінці проведення експерименту, становила 15%, тоді як в контрольній цей показник дорівнював 10% (рис.3).

Динаміку змін у рівнях екологічної компетентності студентів експериментальної і контрольної груп на початку експерименту та після його завершення відображено на рис.4.

Рис. 3. Рівні екологічної компетентності студентів експериментальної і контрольної груп на початку експерименту та після його завершення

Рис. 4. Динаміка змін рівнів екологічної компетентності студентів експериментальної і контрольної груп на початку експерименту та після його завершення

Узагальнення і систематизація результатів дослідження дозволяють визначити додаткові педагогічні умови, окрім окреслених попередньо (реалізація принципів наступності, модульності у формуванні змісту екологічної освіти у ВНЗ), які сприяють ефективному формуванню екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту: подоланню антропоцентричної домінанти в освітніх орієнтирах на користь екологічного мислення (усвідомлення єдності природи і людини, цінності гармонійних відносин в їхній взаємодії); поєднання екологічних знань студентів з екологічно доцільною поведінкою у професійній діяльності і побуті; активізація самостійної пізнавальної діяльності, зокрема на творчому рівні; впровадження у навчальний процес інноваційних форм і методів екологічної освіти.

Отримані у процесі педагогічного експерименту дані і сформульовані висновки в основному підтверджують положення висунутої гіпотези, свідчать на користь досягнення мети дослідження і розв'язання завдань.

Висновки

Дослідження проблеми формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту дає підстави для таких висновків:

1. Науковий аналіз проблеми дослідження засвідчив, що екологічну освіту дедалі більше репрезентують як чинник, здатний сприяти розв'язанню екологічних проблем. Активними суб'єктами екологічної освіти є навчальні заклади, де відбувається підготовка фахівців для водного транспорту. За сучасних умов набуває актуальності поняття компетентності студента, що визначається багатьма чинниками, оскільки саме компетентності, на думку багатьох міжнародних експертів, є тими індикаторами, що дозволяють визначити готовність майбутніх фахівців до професійної діяльності та особистісного розвитку.

Екологічна компетентність є складовою професійної компетентності. Один із базових її феноменів полягає у виявленні способу буття людини, створюваного на засадах особистісного ставлення до навколишнього світу через професійну і побутову діяльність.

На основі аналізу сучасної практики екологічної освіти студентів у вищих навчальних закладах виявлено суперечність, яка полягає у тому, що формування екологічної компетентності здебільшого звужено до предметно-центричного формату у межах курсу екології, обмежується теоретичною підготовкою, не пов'язано з практично-професійною підготовкою, конкретною екологічною діяльністю у професійній сфері і побуті, тоді як ця проблема має загально-педагогічний, соціокультурний статус і вимагає комплексного підходу.

Доведено, що формування екологічної компетентності студентів значною мірою залежить від ефективності організації навчального процесу, спрямованого на усвідомлене урахування можливостей усіх дисциплін, виробничої і плавальної практики; доцільного вибору педагогічних технологій та відповідної підготовленості педагогічного колективу ВНЗ до цієї діяльності. Такий підхід вимагає взаємоузгодження низки питань, а відтак виникає необхідність розроблення організаційно-методичної моделі, яка і створює можливості їх урахування.

2. Організаційно-методична модель формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту зумовлюється визначенням сукупності дій, підпорядкованих алгоритму, який відображає наступність впровадження комплексу взаємопов'язаних і взаємозалежних компонентів, структурованих у три блоки: нормативно-цільовий (відображає освітні цілі; стандартизований обсяг змісту; форми, методи й засоби навчання та вимоги ринку праці до рівня екологічної компетентності фахівця); змістово-критеріальний (визначає навчально-методичне забезпечення екологічної освіти, створене з урахуванням принципів наступності щодо відбору змісту модулів відповідних дисциплін); організаційно-педагогічний (окреслює сукупність педагогічних умов, що уможливлюють реалізацію поставлених цілей засобами діяльності викладачів і студентів на різних етапах навчального процесу).

Аналіз експериментальної роботи здійснювався шляхом структурного моніторингу, результати якого були підставою для узагальнюючого рівневого моніторингу. Рівневий моніторинг наприкінці проведення експерименту показав позитивні зрушення як в експериментальній, так і контрольній групах. Було підтверджено доцільність впровадження кредитно-модульної системи навчання, оскільки відбувалися позитивний вплив як на теоретичне засвоєння матеріалу, так і стимулювання особистісних компонентів (мотиваційний, етичний, соціальний та поведінковий). Розроблена модель не тільки сприятиме ефективному використанню потенційних можливостей кожного предмета, а й розкриє їх додаткові можливості за рахунок використання принципу наступності й нових зв'язків між елементами освітньої системи.

3. Сформована екологічна компетентність забезпечує реалізацію особистісно-розвивальної функції навчання, створює мотивацію для ціннісної орієнтації у навчальних конструктах. За таких умов провідними педагогічними умовами формування екологічної компетентності студентів у ВНЗ водного транспорту було визначено наступність змісту екологічної освіти, обґрунтування принципів відбору модулів екологічно спрямованих дисциплін, організація самостійної пізнавальної екологічної діяльності.

У розробленні програм дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Запобігання забрудненню водного середовища» для майбутніх фахівців водного транспорту найбільшої вагомості набувають принципи модульності, науковості, доступності, принцип зв'язку теорії з практикою, принцип варіативності і наступності, що забезпечує врахування вимог Болонської декларації. Принципи відбору змісту модулів навчальних курсів забезпечували: спрямування на розвиток професійної компетентності, однією зі складових якої є екологічна компетентність; перехід від першого модуля до наступного має зберігати тотожний стиль викладу навчального матеріалу; кожний модуль представляє не тільки завершений обсяг навчального матеріалу, але й завершений цикл діяльності, пов'язаний із засвоєнням цього матеріалу; розгортання змістових ідей курсу відбувається з максимальним наближенням до реальної професійної діяльності.

4. В результаті здійснюваних заходів було розроблено компонентно-критеріальну структуру екологічної компетентності, представлену трьома компонентами: аксіологічним (ціннісно-мотиваційним); когнітивним (знаннєво-змістовим); діяльнісно-практичним (практико-технологічним) з відповідними критеріальними ознаками. Кожний з компонентів має вияв на трьох рівнях: репродуктивному (низькому), реконструктивному (середньому); творчому (високому).

5. Упроваджено навчально-методичний комплекс екологічної освіти для ВНЗ водного транспорту з урахуванням вимог кредитно-модульної системи навчання (14 складових). Зокрема, навчально-методичний посібник «Екологічна компетентність майбутніх фахівців»; програми навчальних дисциплін «Безпека життєдіяльності»; «Запобігання забруднення водного середовища» в умовах кредитно-модульної системи навчання; Банк тестів і завдань тестового типу, у тому числі OPENTEST; покажчик рекомендованої літератури для викладачів і студентів тощо. Доцільність розроблення комплексу визначалася й за результатами анкетування викладачів, зокрема 26% викладачів вказали, що саме відсутність навчально-методичної літератури ускладнює еколого-освітню діяльність.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання. Подальшого вивчення потребують такі питання: проблеми еколого-інформаційної компетентності фахівців водного транспорту, їх самоосвіти і саморозвитку на різних етапах професійної діяльності; психолого-педагогічні засади формування екологічної свідомості фахівців транспортної галузі; педагогічна оцінка ефективності результатів засвоєння інформації в контексті використання інноваційних технологій навчання тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Навчальні посібники, програми

1. Гуренкова О.В. Екологічна компетентність майбутніх фахівців: навчально-методичний посібник / Л.Б.Лук'янова, О.В.Гуренкова. - К.-Ніжин: ПП Лисенко, 2008. - 243 с.

2. Гуренкова О.В. Навчальна програма курсу «Безпека життєдіяльності» для підготовки фахівців водного транспорту. Напрям підготовки _ 1003 «Судноводіння і енергетика суден» нормативної частини ОПП підготовки бакалавра. Програму затверджено вченою радою факультету судноводіння Академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (протокол № 1 від 30.08. 2006 р.).

3. Гуренкова О.В. Навчальна програма курсу «Запобігання забрудненню водного середовища. Напрям підготовки _ 1003 «Судноводіння і енергетика суден» нормативної частини ОПП підготовки спеціаліста. Програму затверджено вченою радою факультету судноводіння Академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (протокол № 1 від 27.08. 2007р.).

Статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України

4. Гуренкова О.В. Актуальні проблеми викладання дисципліни «Безпека життєдіяльності» і «Основи екології» / О.В. Гуренкова, Т.О. Сєрова, С.П. Лопатюк // Проблеми освіти : наук.-метод. зб. - К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2006. - Вип. 49. - С. 77-80.

5. Гуренкова О.В. Актуальність екологічної складової професійної підготовки майбутніх фахівців водного транспорту / О.В. Гуренкова // Розвиток особистісного потенціалу та професійних навичок майбутнього фахівця: зб. наук. пр. / За заг. ред. Г.Є. Гребенюка. - Х.; Луганськ: Стиль Іздат, 2006. - С. 79-87.

6. Гуренкова О.В. Екологічна підготовка майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульного навчання О.В.Гуренкова // Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент : зб. наук. пр. / [редкол. В.М.Мадзигон (голов. Ред..) та ін.] - К.: ТОВ. «ТОНАР», 2007. - Вип. 2. - С. 76-80.

7. Гуренкова О.В. Організація екологічної освіти у вищих навчальних закладах України / О.В.Гуренкова // Педагогічний процес: теорія і практика : зб. наук. праць / Благод. фонд ім. А.С. Макаренка; [голов. ред. С.О. Сисоєва]. - К.: ЕКМО, 2008. - Вип. 1. - С. 85-91.

8. Гуренкова О.В. Екологічна компонента курсу «Безпека життєдіяльності» у ВНЗ водного транспорту / О.В. Гуренкова // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. / [редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін.]; Вінниц. держ. пед. ун-т ім. Михайла Коцюбинського. - К.; Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. - Вип. 19. - С. 300-306.