Виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Даля

УДК 172.3:372.878

13.00.07 - теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ

Койкова Ельзара Імдатівна

Луганськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Республіканському вищому навчальному закладі „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК - кандидат педагогічних наук, доцент ГОРБУНОВА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА, Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), докторант кафедри педагогіки.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор педагогічних наук, професор ТАНЬКО ТЕТЯНА ПЕТРІВНА, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, декан факультету дошкільного виховання;

кандидат педагогічних наук, професор ПЕЛЕХ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука, проректор з міжнародних зв'язків та наукової роботи.

Захист дисертації відбудеться „24” грудня 2008 р. о 9-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а, ауд.215, II корпус.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий „21” листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Фунтікова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема толерантності для українського суспільства пов'язана насамперед із необхідністю подолання внутрішньої роз'єднаності, у тому числі політичної, соціальної, релігійної. Нетерпимість є однією з найбільших глобальних проблем сучасного світу. Виникає інтерес до явища толерантності, що розглядається як один з можливих шляхів подолання соціальної напруженості. Серед пріоритетних напрямів реформування навчально-виховного процесу є реалізація принципів загальнолюдської моралі, формування усвідомлення взаємозв'язку свободи, прав людини та її громадянської відповідальності, вміння міжособистісного спілкування та підготовки підростаючого покоління до життя в умовах полікультурного простору.

Виховання толерантності надає можливість пізнання культури різних народів, створюючи тим самим передумови взаєморозуміння і пошани, позиції співпраці, що є запорукою соціальної міжнаціональної стабільності. Основу сучасного освітнього простору має складати педагогіка толерантності, яка передбачає зміну системи людських відносин, побудову їх на взаємній повазі.

Особливої актуальності означена проблема набуває в умовах полікультурного простору, зокрема в Автономній Республіці Крим, що зумовлюється: визначальним впливом на етнополітичну ситуацію трьох найчисельніших етносів: українців, росіян і кримських татар; тенденцією до зростання ролі в міжетнічних відносинах представників етносів, які були насильно переселені за етнічною ознакою, а тепер повертаються до своєї історичної Батьківщини - Криму; зростанням загальнонаціональної й етнічної самосвідомості, гарантією чого є надання законодавством України рівних політичних, соціальних, економічних прав і свобод усім громадянам, незалежно від їхнього національного походження.

Актуальність дослідження підтверджується результатами вивчення наукової літератури з філософії, культурології, історії, соціології, психології і педагогіки толерантності. Науковцями толерантність визначається як принцип правового, соціально-політичного аспекту (М.Мчедлов), певна філософія (В.Лекторський), категорія відносин (О.Клєпцова, В.Маралов, В.Сітаров, О.Соколова, Г.Солдатова), толерантна свідомість (О.Асмолов, О.Газман, О.Грива, О.Кондаков, О.Насиновська), пізнавальна стратегія (А.Коржуєв, Н.Кудзієва, В.Попков, М.Поташник), основа свободи, поваги до прав іншої людини, терпимість, ненасильство, культура компромісу, діалог, особистісна або суспільна характеристика, яка припускає усвідомлення того, що світ і соціальне середовище багатомірні (В.Тішков). Водночас вихованню і навчанню толерантності все ще приділяється недостатньо уваги на всіх рівнях освітньо-виховної діяльності, у тому числі і в початковій школі. Окремі спроби в цьому напрямі зводяться переважно до проголошення локальних освітніх концепцій або організаційно-управлінських заходів.

Сензитивність молодшого шкільного віку щодо виховання толерантності зумовлена тим, що з приходом дитини до школи починає складатися взаємодія між учнями, які є представниками різних мікросоціумів із певним життєвим досвідом, що впливає на загальний розвиток особистості; змінюється співвідношення нервових процесів збудження і гальмування, що виступає основою для формування самоконтролю, свідомої регуляції поведінки. Саме в цьому віці продуктивно відбувається оволодіння регіональною культурою у зв'язку з активним формуванням характеру, установок, стереотипів поведінки і мислення, світогляду особистості.

Отже, своєчасність та необхідність дослідження визначається суперечностями між:

- потребою сучасного суспільства в удосконаленні людських відносин і недостатньою розробленістю проблеми виховання толерантності у молодших школярів;

- необхідністю педагогічної підтримки молодших школярів при залученні до світової і національної культури та недостатнім рівнем толерантності у відносинах між людьми;

- потребою у нових засобах виховання, в тому числі виховання толерантного відношення учнів початкових класів один до одного та недостатньою кількістю спеціальних методик виховання толерантності.

У працях науковців (О.Леонтьєв, О.Мелік-Пашаєв, Л.Кашапова, С.Якобсон та ін.) визначається провідна роль мистецтва у формуванні розуміння іншої людини. Вчені розглядали прийоми формування співчуття іншій людині, поважного відношення до людей, взаєморозуміння в процесі сприймання музики і виконавської діяльності (Н.Ветлугіна, О.Зіміна). У роботах С.Бекіної, О.Радинової, Є.Соковніної підкреслюється, що в процесі сприймання музики у молодших школярів розвивається здібність до співпереживання іншій людині. Мистецтво відображає ідеї гармонійного існування різного в єдиному, віддзеркалення багатства гармонійного поєднання індивідуальних виявів. Музичне мистецтво здатне через емоційну дію і рефлексію впливати на особистісне відношення людини до оточуючої дійсності. Проте недостатня розробленість проблеми виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики як у теорії, так і в методиці не дозволяє ефективно розв'язувати її в процесі виховання учнів початкової школи.

Актуальність, теоретична і практична значущість проблеми виховання толерантності молодших школярів, її недостатня розробленість у педагогічній науці і практиці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору”.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось у межах наукової теми кафедри педагогіки „Розробка інноваційних технологій підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності в умовах полікультурного освітнього простору” (номер державної реєстрації №0103U004595), що входить до плану наукової роботи Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта). Автором досліджувався аспект виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного регіону. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (протокол №10 від 26 травня 2005 року) та погоджено на бюро Ради з координації наукових досліджень АПН у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №5 від 22 травня 2007 року).

Об'єкт дослідження - процес виховання толерантності молодших школярів в умовах полікультурного простору.

Предмет дослідження - педагогічні умови виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору.

Відповідно до мети було поставлено такі завдання дослідження:

уточнити педагогічну сутність понять „толерантність”, „толерантне відношення”, „толерантність молодших школярів”;

охарактеризувати критерії, показники та рівні сформованості толерантності молодших школярів;

виявити педагогічні умови виховання толерантності учнів початкової школи на уроках музики в умовах полікультурного простору;

розробити й експериментально перевірити методику виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору.

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи: теоретичні (аналіз і узагальнення наукової і методичної літератури з досліджуваної проблеми) з метою створення експериментальної методики; емпіричні (аналіз змісту навчальних програм для початкової школи, концепцій і програм виховання школярів; спостереження за діяльністю вчителів початкових класів, учителів музики, анкетування, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду) для виявлення стану сформованості толерантності у молодших школярів; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) з метою виявлення стану роботи з виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору й перевірки ефективності педагогічних умов, розробленої методики виховання толерантності учнів початкової школи; математичної статистики (кількісний та якісний аналіз отриманих результатів дослідження). толерантність полікультурний музика школяр

Методологічною базою дослідження є гуманістична філософія і психологія (М.Бубер, А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс, В.Франкл), етичні ідеї толерантності, а також філософія ненасильства (М.Реріх, Л.Толстой, А.Швейцер); теорія гуманістичної спрямованості мистецтва (Г.Гегель, І.Кант, М.Чернишевський), теорія формування відносин у структурі особистості (Л.Виготський, М.Лісіна, О.Леонтьєв, В.М'ясищев); ідеї про пріоритет духовного виховання дитини в процесі художньої діяльності (Н.Ветлугіна, Д.Кабалевський, В.Сухомлинський, В.Шацька); Декларація принципів толерантності; законодавчі акти і концепції розвитку освіти в Україні; ідеї гуманітаризації освіти (А.Запєсоцький, В.Зінченко, Г.Мухаметзянова, Ю.Сенько, В.Сєріков та ін.); аксіологічний підхід, що визначає спрямованість активності особистості на осмислення, визнання, актуалізацію і створення цінностей (Є.Бондаревська, Б.Гершунський, В.Сластьонін та ін.); особистісно-діяльнісний підхід, що дозволяє розглядати особистість як суб'єкт діяльності (І.Бех, Л.Виготський, І.Зимня, О.Леонтьєв, А.Маркова, С.Рубінштейн та ін.); теорія сприйняття мистецтва як обміну загальнолюдськими цінностями (М.Каган).

Теоретичну основу дослідження складають науково-теоретичні принципи і положення: сучасні соціально-філософські дослідження з проблем толерантності (В.Лекторський, М.Мчедлов, М.Уолцер та ін.); психологія і педагогіка толерантності (О.Асмолов, О.Клєпцова, Б.Ріердон, В.Тішков та ін.); концепції представників гуманістичного напряму у вітчизняній педагогіці (К.Вентцель, В.Сухомлинський, К.Ушинський); педагогіка співпраці (Ш.Амонашвілі, О.Лисенкова, О.Полат, В.Шаталов), теорія музичного виховання (Т.Вендрова, Б.Кабалевський, Б.Яворський), теорія естетичного виховання особистості засобами музичного мистецтва (Є.Назайкінський, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька, Т.Танько), теорія полікультурного виховання (Г.Дмитрієв, А.Джуринський, Т.Менська).

Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів полягає в тому, що вперше виявлено та експериментально перевірено педагогічні умови виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору; охарактеризовано критерії, показники та рівні сформованості толерантності; впроваджено в навчально-виховний процес початкової школи методи і прийоми, що сприяють вихованню толерантності молодших школярів на уроках музики; уточнено та науково обґрунтовано педагогічну сутність понять „толерантність”, „толерантне відношення”, „толерантність молодшого школяра”, „полікультурний простір”, сензитивність молодшого шкільного віку для виховання толерантного відношення до оточуючих; набула подальшого розвитку теорія і методика виховання толерантності.

Практична значущість дослідження полягає у здійсненні багатокомпонентної, поетапної реалізації розробленої методики виховання толерантності у молодших школярів; у експериментальній перевірці й упровадженні діагностичних завдань, спрямованих на виявлення основних складових методики виховання толерантності учнів початкових класів; у можливості використання матеріалів дослідження для коректування навчальних планів і програм підготовки та перепідготовки працівників системи освіти (керівників освітніх закладів, учителів початкових класів, педагогів додаткової освіти, педагогів-організаторів), при написанні навчальних і методичних посібників для системи загальної і додаткової освіти, для розробки курсів лекцій для батьків учнів початкової школи.

Експериментальною базою дослідження були гімназія ім. А.П.Чехова (м. Ялта), Лівадійська середня загальноосвітня школа, середні загальноосвітні школи №2, 6, 12, 15 (м. Ялта); середні загальноосвітні школи №1, 4 (м. Красноперекопськ); середні загальноосвітні школи №3, 4, 7, 9 (м. Саки); Уютненська й Оріхівська середні загальноосвітні школи (Сакський район); АЗШ №1, 4, НВК „Школа-ліцей №2”, НВК „Школа-гімназія №3” (м. Армянськ). Експериментом було охоплено 633 особи (514 - учнів початкових класів, 37 - учителів початкових класів та музики, 82 - батьки учнів початкових класів).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічною базою дослідно-експериментальної роботи, взаємною адекватністю об'єкту, предмету, мети, завдань і методів педагогічного дослідження, опорою на практичний і науково-педагогічний досвід автора, а також позитивними результатами проведеної дослідно-експериментальної роботи, узагальненими за допомогою сучасних методів математичної обробки.

Апробація і впровадження результатів дисертаційної роботи. Основні положення та результати проведеного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр педагогіки; теорії, історії музики та гри на музичних інструментах; хорового диригування та вокалу Республіканського вищого навчального закладу „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (2004-2008 рр.), кафедрі педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (2006-2008 рр.), а також на Міжнародних „Розвиток освіти в поліетнічних регіонах” (м. Ялта, 2005), „Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу” (м. Ялта, 2006; 2008), „Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України” (м. Ялта, 2007), „Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (м. Горлівка, 2007), всеукраїнській „Професіоналізм педагога” (м. Ялта, 2004) науково-практичних конференціях. Матеріали дисертаційного дослідження впроваджувались у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл м. Саки (акт про впровадження №254/576-12 від 20.02.2008 р.), Сакського

району (акт про впровадження №129/403 від 29.01.2008 р.), м. Ялти (акт про впровадження №01-12/985 від 25.01.2008 р.), м. Армянська (акт про впровадження №1348/03-10 від 24.12.2007 р.), м. Красноперекопська (акт про впровадження №43/110 від 14.02.2008 р.).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 10 одноосібних публікаціях автора, з них 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та одному навчально-методичному посібнику.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, 11 додатків (обсягом 22 сторінки), списку використаних джерел (323 найменування, з них 5 іноземною мовою). Загальний обсяг роботи складає 242 сторінки, з них - 195 сторінок основного тексту. Робота містить 20 таблиць, 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито теоретичну і практичну значущість, подано відомості щодо апробації основних положень дисертації.

У першому розділі „Теоретичні основи виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору” висвітлено теоретичні основи виховання толерантності у контексті полікультурного освітнього простору; визначено педагогічні умови виховання толерантності на уроках музики; проаналізовано особливості виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору.

Передусім необхідно відзначити, що полікультурність - це принцип функціонування та співіснування у певному соціумі різноманітних етнокультурних спільнот, з притаманним їм усвідомленням власної ідентичності, що забезпечує їх рівноправність, толерантність та органічність зв'язку з ширшою крос-культурною спільнотою, взаємозбагачення культур, а також наявність та визнання спільної загальнодержавної системи норм та цінностей, які становлять основу громадянської свідомості кожного члена соціуму. Полікультурна освіта пов'язується з підвищенням рівня освіченості і досягненням особистістю соціального успіху в полі культурному просторі, з вихованням толерантності не просто як найважливішої соціальної цінності, а як особистісно значущої якості; припускає засвоєння знань про різні культури, з'ясування загального й особливого в традиціях, способі життя, культурних цінностях народів, звертає увагу на важливість виховання в молодших школярів толерантності по відношенню до носіїв іншокультурної системи. Визначимо основоположні принципи полікультурної освіти. 3 - поміж них: принцип діалогу і взаємодії культур; контрастивний принцип оволодіння

змістом полікультурної освіти; принцип творчої доцільності споживання, збереження і створення нових культурних цінностей. Так, основні принципи полікультурної освіти перебувають у нерозривному зв'язку з низкою завдань розвитку освіти на сучасному етапі, якими є - освоєння дитиною загальнолюдських цінностей, серед яких прогресивні мислителі завжди виділяли права людини, її свободу, пошану людських достоїнств, турботу про людей, співчуття, ухвалення іншої людини такою, якою вона є, те, що в працях зарубіжних (О.Асмолов, П.Гардінер, Е.Гутман, П.Кінг, М.Лютер, Дж.Мілль, О.Насиновська, М.Поташник, Дж.Ролз, О.Соколова, Г.Солдатова, А.Хараш, Дж.Харрінгтон) і вітчизняних (Г.Абібулаєва, О.Грива) вчених визначається терміном „толерантність”.

Різним аспектам розв'язання проблеми толерантності присвячено дослідження Ю.Бабанського, О.Богданової, Н.Бордовської, З.Варбанець, І.Галицької, Б.Гершунського, Ф.Дістервега, Н.Ільмінського, П.Каптерєва, П.Ковальовського, З.Мубінової, А.Реана, В.Сороки-Росинського, М.Уолцера, К.Ушинского; виховання терпимості в контексті формування культури міжнаціонального спілкування розглядали А.Абсалямова, Е.Гарунов, З.Гасанов, І.Дадов, В.Кім, В.Комаров, І.Шкьопу, З.Шнекендорф, Л.Ядріхінська; технологічні аспекти виховання толерантності вивчали Г.Абдулкарімов, Н.Єдигова, Н.Мольденгауер, Б.Ріердон, В.Сітаров, І.Сковородкіна, О.Скрябіна, П.Степанов, Т.Таюрська, К.Фопель.

Отже, категорія толерантності розглядалася вченими з різних позицій: як етико-філософське поняття (І.Ільїн, В.Розанов, М.Тареєв, С.Трубецький, М.Хом'яков), принцип взаємостосунків між послідовниками різних ідеологічних концепцій, переконань і вірувань (Б.Братусь, А.Каміль, Дж.Робінсон, Є.Торчинов), метод соціально-політичних рішень і дій (О.Асмолов, М.Міріманова, Г.Солдатова). Проаналізувавши різні підходи до визначення поняття толерантність, ми дійшли висновку, що дослідники (О.Асмолов, П.Гардінер, Дж.Мілль, М.Міріманова, Г.Солдатова) розглядають толерантність як: соціальну цінність; норму соціального життя; культуру толерантної свідомості; принцип людських взаємовідносин; відношення до дійсності, що втілюється в реальній поведінці; особистісну якість; інтеграційну моральну категорію, яка припускає пошану, ухвалення і визнання різноманіття культур, форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності.

На підставі аналізу психолого-педагогічних джерел було сформульовано ключове поняття нашого дослідження „толерантність молодшого школяра”, яке ми визначаємо як потребу й готовність учня початкових класів до конструктивної взаємодії з однолітками незалежно від національної, соціальної, релігійної приналежності; прийняття, розуміння та інтерес до культури і традицій різних народів. Поняття „толерантність” визначається нами як людська чеснота (мистецтво жити в світі різних людей та ідей, здатність мати права і свободи, при цьому, не порушуючи прав і свобод інших людей); як активна життєва позиція на основі визнання іншого; як відношення до людей (прийняття іншої людини такою, якою вона є, визнання багатовимірності і самобутності будь-якої культури, прийняття норм та правил, відмова від зведення різноманіття до одноманітності або переважання якоїсь однієї точки зору і позиції, розуміння і прийняття традицій, цінності і культури представників іншої національності і віри); як якість особистості дитини, що визначає характерну для неї поведінку, діяльність і мислення. Для нашого дослідження найбільш важливим є аспект формування толерантності як якості особистості дитини, що виявляється у відношенні до оточуючих.

У процесі дослідження було визначено та реалізовано педагогічні умови, що сприяли ефективному формуванню толерантності молодших школярів. З-поміж означених педагогічних умов учені виділили: формування позитивного відношення молодших школярів до себе та представників інших культур (Г.Солдатова, Л.Шайгерова, О.Шарова); співпраця та діалог між однолітками (О.Газман, П.Гальперін, В.Давидов, А.Макаренко С.Шацький, Д.Ельконін). Поділяючи думку науковців, ми вважаємо найбільш ефективними такі умови: впровадження в навчально-виховний процес початкової школи методики виховання толерантності, яка була спрямована на ознайомлення з музикою та традиціями різних народів, та включала методи і прийоми, що сприяють вихованню толерантності молодших школярів на уроках музики: метод спонукання до співпереживання емоційно-смислової інтонації, метод конструктивного діалогу, прийоми імпровізації інтонації, пластичної інтонації, театралізації, „персоналізації”; виховання таких якостей особистості молодшого школяра як єдність з іншими, турбота про іншу людину і справедливість у відносинах між людьми; формування еталонів розуміння й ухвалення однією людиною іншої в двох формах естетичної діяльності: сприйманні музики та виконанні музичних творів.

Відзначимо, що одним із важливих засобів виховання толерантності молодших школярів є музичне мистецтво. Використовуючи мистецтво як основний чинник виховання толерантності у молодших школярів, педагог враховує вікові особливості учнів: інтерес до різних видів мистецтва, вміння передавати свої життєві враження художніми образами, диференціювати твори за характером; відкритість учнів початкової школи до сприймання художніх творів, їхню емоційну мобільність та готовність з насолодою виконувати творчі завдання; концентрацію на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні мистецтва як засобу духовного становлення, що проходить шлях від почуттєвого сприймання до осмислених естетичних дій; усвідомлення того, що мистецтво безпосередньо пов'язано з життям народу, з його культурою. Музичне виховання на основі національної культури сусідніх народів дає можливість краще розуміти й оцінювати їх музику, що є одним із найважливіших засобів виховання толерантного відношення учнів один до одного (Л.Кашапова, І.Кобозєва, Т.Одінокова, О.Тарасова, З.Явгільдіна).

У другому розділі „Дослідно-експериментальне вивчення проблеми виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору” розглянуто музичне мистецтво як засіб виховання толерантності; охарактеризовано рівні сформованості толерантності молодших школярів; подано теоретичні засади організації експериментального дослідження; висвітлено етапи виховання толерантності молодших школярів; перевірено педагогічні умови виховання толерантності молодших школярів та ефективність розробленої методики.

Мета констатувального етапу дослідження полягала у виявленні рівнів сформованості толерантності учнів. Нами було виокремлено критерії сформованості толерантності молодших школярів: когнітивно-культурологічний з показниками: усвідомлення особливостей етнічної та регіональної культури; тотожність зі своєю етнічною спільнотою та соціокультурним простором регіону; наявність знань про культуру і традиції народів Криму; емоційно-ціннісний із показниками: емпатія, толерантне відношення (єдність з іншими, рівноправність між учнями, готовність надавати вербальну чи практичну співдію однолітку), поважне відношення до культури та традицій інших, адекватність сприймання та виявлення емоційного відношення до музичних творів різних національностей; поведінковий із показниками: вміння будувати відносини та дії в різних етноконтактних ситуаціях, дивергентність, мобільність поведінки та соціальна активність.

Окреслені показники виступили основою визначення рівнів сформованості толерантності молодших школярів: високого, достатнього, середнього, низького. Високий рівень характеризувався усвідомленням учнями особливостей етнічної та регіональної культури; тотожністю зі своєю етнічною спільнотою та соціокультурним простором регіону; наявністю знань про культуру і традиції народів Криму. Молодші школярі, яких віднесено до означеного рівня, виявляли емпатію, толерантне відношення до інших, рівноправність між однолітками, були готовими надати вербальну чи практичну співдію молодшим школярам, ставилися поважно до культури та традицій представників інших національностей, адекватно сприймали музичні твори різних національностей та виявляли емоційне відношення до них. Їхня поведінка характеризувалася вмінням будувати відносини та дії в різних етноконтактних ситуаціях, дивергентністю, мобільністю та соціальною активністю.

Учні з достатнім рівнем сформованості толерантності чітко усвідомлювали особливості етнічної та регіональної культури; ототожнювали себе зі своєю етнічною спільнотою та соціокультурним простором регіону. У них був достатній запас знань про культуру і традиції народів Криму. Вони виявляли емпатію, поважне відношення до культури та традицій інших народів, адекватно сприймали та виказували емоційне відношення до музичних творів

різних народів. Молодші школярі намагалися будувати відносини та дії в різних етноконтактних ситуаціях. Водночас вони не демонстрували толерантного відношення до інших, готовності надати вербальну чи практичну співдію однолітку. Їхні взаємовідносини з однолітками іноді носили конфліктний характер, не завжди відповідали нормам толерантної поведінки.

До середнього рівня віднесли молодших школярів, які усвідомлювали особливості етнічної та регіональної культури; ототожнювали себе зі своєю етнічною спільнотою і соціокультурним простором регіону, були обізнані щодо культури і традицій народів Криму, адекватно сприймали музичні твори різних народів кримського регіону. Проте, учням важко було виявляти толерантне відношення до інших, готовність надати допомогу, висловлювати емоційне відношення до музичних творів з національною інтонацією. Для них характерний низький рівень контактності, комунікативності та творчої самореалізації.

Низький рівень сформованості толерантності спостерігався у молодших школярів, які мали елементарні знання про культуру та традиції народів Криму, не завжди адекватно сприймали музичні твори різних національностей. При усвідомленні особливостей етнічної та регіональної культури вони відчували певні труднощі. Учні не ототожнювали себе зі своєю етнічною спільнотою, не виявляли поважного відношення до культури та традицій інших школярів, готовності надати допомогу, толерантного відношення до інших, не вміли поводитися в різних етноконтактних ситуаціях, зовсім не висловлювали емоційного відношення до музичних творів різних національностей, були соціально пасивними. Їм не властиві когнітивно-культурологічний та емоційно-ціннісний аспекти поведінки.

З метою виявлення рівнів сформованості толерантності у молодших школярів до визначених критеріїв і показників були розроблені завдання. Так, за когнітивно-культурологічним критерієм учням пропонували виконати такі завдання: першокласникам - „Вгадай мультиплікаційний фільм”, учні другого класу виконували завдання „Улюблене свято”, для третього класу пропонували завдання „Моя національність”, четверокласникам - „Впізнай національні інтонації”. За емоційно-ціннісним критерієм учні першого класу виконували завдання - „Прослухай та намалюй”, другокласники - завдання „Національні страви”, учням третього класу пропонували виконати завдання „Слухай та фантазуй”, четверокласникам - завдання „Граємо разом”. Поведінковий критерій передбачав виконання учнями кожному класу одного завдання: для першокласників - „Музичне коло”, для другокласників - „Ритмічні рухи”, для третьокласників - „Як би ти вчинив?”, для учнів четвертого класу - „Покажи себе”.

Під час спостереження за учнями початкових класів з метою виявлення стану сформованості толерантності було визначено, що переважна більшість молодших школярів (55%) надто агресивні, нетерпляче ставляться до вчинків і поведінки однолітків. 50% учнів початкових класів майже не обізнані з традиціями та культурою свого народу, інших народів (70%).

Щодо кількісних результатів, то у першому класі до високого рівня було віднесено 20,7% учнів, до достатнього - 16% респондентів, до середнього - 41,1% учнів початкових класів, до низького - 22,2% молодших школярів. У другому класі на високому рівні було 10% учнів, на достатньому - 14,2% молодших школярів, на середньому - 48,3% респондентів, на низькому - 27,5% учнів. У третьому класі 8,3% учнів досягли високого рівня; 15% молодших школярів - достатнього рівня; 46,7% респондентів - середнього рівня; 30% учнів початкових класів - низького рівня. Результати загального рівня сформованості толерантності у четвертому класі були такими: високий рівень виявлено у 5,8% учнів; достатній - у 12,5% респондентів; середній - у переважної більшості учнів (60,8%); низький - у 20,9% молодших школярів.

Отже, аналіз результатів констатувального обстеження засвідчує, що для більшості респондентів властиві середній, задовільний та низький рівні сформованості толерантності, що дозволяє нам зробити висновок про існування прямої залежності між установками на толерантну міжетнічну співпрацю і досвідом спілкування учнів із представниками інших етнічних груп: чим триваліші контакти з представниками інших національностей, тим позитивніша спрямованість толерантної поведінки молодших школярів.

На формувальному етапі експериментальної роботи було застосовано комплекс методів і прийомів виховання толерантності молодших школярів на уроках музики, який базувався на взаємозв'язку двох форм музичної діяльності: сприйманні творів музичного мистецтва і виконанні музичних творів, що сприяють тісній взаємодії й ухваленню дій автора, героя твору мистецтва або однолітка, на основі чого відбувається процес глибокого співпереживання герою, автору або однолітку і виникає бажання надати їм допомогу і підтримку; спонукають до співтворчості слухача й автора твору, до співтворчості з однолітками, що припускає рівні права всіх у вираженні відчуттів і в створенні та збагаченні образу героя твору.

Отже, в процесі сприймання різних видів мистецтва учні вчаться розуміти і приймати іншу людину, а в процесі виконавської діяльності застосовують набуті знання в практиці взаємостосунків з однолітками.

Програма формувального експерименту була побудована за принципом поступового ускладнення виконання учнями різноманітних завдань. На уроках, де домінантним видом мистецтва була музика, застосовували вправи та ігри, спрямовані на формування у молодших школярів толерантного відношення до героя, якому вони співпереживали. Мета цього етапу роботи - розробка та впровадження методики виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору. Запропонована нами методика включала чотири етапи: адаптаційно-ознайомлювальний, етап набуття практичного досвіду, продуктивно-моделювальний, оцінно-регулятивний. Робота проводилась за трьома напрямами: інформаційним, емоційним, поведінковим.

Перший етап - адаптаційно-ознайомлювальний проводили протягом року на уроках музики з учнями першого класу. Метою цього етапу було збагачення уявлень молодших школярів про національну музику (українська, російська, кримськотатарська і т. ін.). Реалізація першої педагогічної умови відбувалася в межах інформаційного напряму під час ознайомлення з культурою та традиціями сусідніх народів; у межах емоційного напряму за допомогою таких методів і прийомів роботи: слухання музичних творів; прийом „Порівняй”; у межах поведінкового напряму проводили ігрову програму „Не маєш друга - шукай, а знайшов - тримай”.

Метою другого етапу - набуття практичного досвіду - було вправляння учнів другого класу в опануванні вмінь і навичок толерантної поведінки. На цьому етапі реалізовувалися дві педагогічні умови: формування еталонів розуміння й ухвалення однією людиною іншої в двох формах естетичної діяльності: сприйманні музики та виконанні музичних творів. Перша умова реалізовувалась у межах інформаційного напряму за допомогою циклу музичних свят „Я родом з Криму”; за емоційним напрямом - у вокально-хоровій роботі; за поведінковим напрямом - у серії ігор-тренінгів, походах на концерт, під час моделювання та розв'язання проблемних ситуацій. Друга педагогічна умова - впровадження в навчально-виховний процес початкової школи методів і прийомів, що сприяють вихованню толерантності молодших школярів на уроках музики - реалізовувалась у межах інформаційного напряму за допомогою методу конструктивного діалогу; емоційного - за допомогою методу спонукання до співпереживання емоційно-смислової інтонації.

На третьому етапі - продуктивно-моделювальному (третій клас) - метою роботи була активізація взаємовідносин молодших школярів в умовах полікультурного освітнього середовища. На цьому етапові продовжувала реалізовуватися така педагогічна умова - впровадження в навчально-виховний процес початкової школи методів і прийомів, що сприяють вихованню толерантності молодших школярів на уроках музики: прийоми імпровізації інтонації, пластичної інтонації. В межах інформаційного напряму проводили цикл уроків серії „Виховання культури толерантності”, в ході яких учнів знайомили з принципом пошани людської гідності. У межах емоційного напряму на третьому етапі використовували прийоми імпровізації інтонації, пластичної інтонації. Поведінковий напрям включав народні ігри, танці, пісні.

Змістом роботи четвертого етапу - оцінно-регулятивного (четвертий клас) - передбачалося формування адекватності самооцінки та взаємооцінки. На означеному етапі реалізовувалися дві педагогічні умови: виховання таких якостей особистості молодшого школяра як єдність з іншими, турбота про іншу людину і справедливість у відносинах між людьми; впровадження в навчально-виховний процес початкової школи методів і прийомів, що сприяють вихованню толерантності молодших школярів на уроках музики: прийоми театралізації, персоналізації. В межах інформаційного напряму проводили колективну творчу справу „Культура світу”; в межах емоційного напряму - фестиваль народної творчості; в межах поведінкового напряму - театралізацію, прийом „персоналізації”.

На прикінцевому етапі дослідження було проведено контрольний експеримент, що мав за мету перевірку ефективності розробленої методики виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору. Порівняльні показники результатів констатувального і контрольного обстеження відбито у табл. 1.

Таблиця 1 - Динаміка рівнів сформованості толерантності молодших школярів

Аналізуючи порівняльні результати констатувального та контрольного обстеження, було зафіксовано відчутні позитивні зміни в експериментальному класі. Так, значно підвищилася кількість молодших школярів, які перебували на високому та достатньому рівнях і зменшилася кількість респондентів, яких ми віднесли до середнього та низького рівнів. У першому класі: високий рівень після проведеного навчання виявлено у 34% молодших школярів (було 12%), достатній - у 35% (було 16%), середній - у 27% (було 50%), низький - у 4% (було 27%); у другому класі: високий - у 32% (було 10%), достатній - у 40% (було 14,2%), середній - у 25% (було 48,3%), низький - у 3% (було 27,5%); у третьому класі: високий - у 27% (було 8,3%), достатній - у 40% (було 15%), середній - у 28% (було 46,7%), низький - у 5% (було 30%); четвертий клас: високий - у 21% (було 5,8%), достатній - у 41% (було 12,5%), середній - у 35% (було - 60,8%), низький - у 3% (було - 20,9%) рівнях.

Під час контрольного обстеження молодші школярі знали музику і танці різних народів; вільно виконували пісні, музично-ритмічні рухи. Учні експериментальних класів визначали „національність” як спільність людей, що живуть в одній країні, мають свої традиції, обряди, одяг, національні страви. Наприклад, учням третього класу подобалося вигадувати власні історії, дотримуючись композиції, цікаво розгортаючи сюжет, вводячи нових героїв. Учні з захопленням розповідали складені історії, використовуючи засоби інтонаційної та позамовної виразності. На нашу думку, цьому сприяло використання прийому театралізації. Виконуючи завдання „Граємо разом”, більшість респондентів сприймали однолітків як самого себе і позитивно оцінювали їхні дії, співпереживали їм, були готові прийти на допомогу.

У контрольних класах відбулися незначні позитивні зрушення. Так, у першому класі високий рівень зафіксовано у 15% учнів (було 12%), достатній - у 19% (було 16%), середній - у 51% (було 50%), низький - у 15% (було 22%), у другому класі: високий - у 13% (було 10%), достатній - у 18% (було 14,2%), середній - у 45% (було 48,3%), низький - у 24% (було 27,5%); у третьому класі: високий - у 13% (було - 8,3%), достатній - у 16% (було - 15%), середній - у 45% (було - 46,7%), низький - у 26% (було - 30%); у четвертому класі: високий - у 8% (було 5,8%), достатній - у 16% (було 12,5%), середній - у 58% (було 60,8%), низький - у 18% (було 20,9%).

Одержані результати підтверджують ефективність розроблених педагогічних умов та запропонованої методики виховання толерантності молодших школярів на уроках музики у полікультурному просторі.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та результати виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору, з'ясовано вплив музичного мистецтва, визначено педагогічні умови виховання толерантності, критерії та рівні сформованості толерантності. Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Виховання учнів та молоді в полікультурному середовищі є актуальним питанням сучасної педагогічної теорії і практики в умовах нової освітньої ситуації, для якої характерне посилення етнізації змісту освіти, зростання ролі мови навчання та ідей народної педагогіки. Полікультурний простір має безліч можливостей для виховання толерантності, оскільки в теорії полікультурної освіти головне місце надається толерантності, як принципу взаємовідносин між людьми різних національностей та культур.

2. На підставі аналізу філософських, соціологічних, психолого-педагогічних джерел ми розглядаємо толерантність у чотирьох аспектах - як людську чесноту: мистецтво жити в світі різних людей та ідей, здатність мати права і свободи, при цьому, не порушуючи прав і свобод інших людей; як активну життєву позицію на основі визнання іншого; як відношення до людей: прийняття іншої людини такою, якою вона є, визнання багатовимірності і самобутності будь-якої культури, прийняття норм та правил, відмову від зведення різноманіття до одноманітності або переваги якоїсь однієї точки зору і позиції, розуміння і прийняття традицій, цінності і культури представників іншої національності і віри; як якість особистості молодшого школяра, оскільки це є стійка властивість, що визначає характерну поведінку, діяльність і мислення.

Також було сформульовано ключове поняття нашого дослідження „толерантність молодшого школяра”, яке ми визначаємо як потребу й готовність учня початкових класів до конструктивної взаємодії з однолітками незалежно від національної, соціальної, релігійної приналежності; прийняття, розуміння та інтерес до культури і традицій різних народів.

3. Характерними віковими особливостями вияву толерантності у молодших школярів є відвертість, справедливе відношення до іншого, а також вираження співчуття і бажання надати допомогу. Відвертість у молодших школярів виявляється вибірково, разом зі справедливістю у відносинах між ними. Учням властиві відносини за принципом панування-підкорення і завуальованого керівництва, співчуття і бажання надати допомогу іншому виявляються не завжди. Молодшим школярам властива слабка довільність поведінки, емоційність, імпульсивність, невміння контролювати свої дії, що нерідко призводить до небажаних наслідків у відносинах між однолітками.

Музичне мистецтво відкриває учням еталони терпимого відношення до іншої людини. У сприйманні музичного мистецтва і в процесі виконавської діяльності відбувається прийняття автора або героя твору, а також ідеї однолітка при позитивному її оцінюванні. Учень має нагоду виразити співчуття автору, герою твору або однолітку, на основі чого виникає бажання надати допомогу однолітку у виконавській діяльності. Перенесення таких відносин у сферу реальних взаємостосунків виховує у молодших школярів толерантність.

4. Для виявлення рівнів сформованості толерантності у молодших школярів було виділено такі критерії та показники:

- когнітивно-культурологічний, у межах якого з'ясовували наскільки учні обізнані з культурою та традиціями народів Криму, чи мають вони уявлення про „толерантну” та „інтолерантну” поведінку, чи усвідомлюють особливості етнічної та регіональної культури; тотожність зі своєю етнічною спільнотою та соціокультурним простором регіону; наявність знань про культуру та традиції народів Криму;

- емоційно-ціннісний, що виявляв здатність молодших школярів сприймати і розуміти музичні твори свого та інших народів, емоційно відгукуватися на почутий музичний твір: емпатія, толерантне відношення (єдність з іншими, рівноправність між учнями, готовність надавати вербальну чи практичну співдію однолітку), поважне відношення до культури та традицій різних народів, адекватність сприймання і виявлення емоційного відношення до музичних творів різних національностей;

- поведінковий: уміння будувати відносини та дії в різних етноконтактних ситуаціях, дивергентність, мобільність поведінки та соціальна активність.

На підставі визначених критеріїв і показників було виявлено рівні сформованості толерантності: високий, достатній, середній, низький.

5. У ході експериментально-дослідницької роботи було визначено педагогічні умови виховання толерантності молодших школярів: впровадження в навчально-виховний процес початкової школи методики виховання толерантності, яка була спрямована на ознайомлення з музикою та традиціями різних народів, та включала методи і прийоми, що сприяють вихованню толерантності молодших школярів на уроках музики; виховання таких якостей особистості молодшого школяра як єдність з іншими, турбота про іншу людину і справедливість у відносинах між людьми; формування еталонів розуміння однією людиною іншої.

6. Розроблена методика виховання толерантності молодших школярів на уроках музики включала чотири взаємопов'язаних етапи: адаптаційно-ознайомлювальний, етап набуття практичного досвіду, продуктивно-моделювальний, оцінно-регулятивний. У процесі роботи на кожному з етапів за трьома напрямами: інформаційним, емоційним, поведінковим, переслідували конкретну мету, реалізовували певні педагогічні умови, добирали відповідні методи та прийоми роботи. На кожному етапі експерименту враховували вікові особливості молодших школярів, більше уваги приділяли одному з видів музичної діяльності, так, наприклад першокласники на уроках музики знайомилися з культурою та традиціями народів Криму, багато часу відводилося слуханню музики, молодші школярі брали участь в ігровій програмі „Не маєш друга - шукай, а знайшов - тримай”; а в другому класі увага учнів акцентувалася на вокально-хоровій діяльності, було розроблено цикл музичних свят „Я родом з Криму”, відвідування концертів, проведено серію ігор-тренінгів, учні брали участь у моделюванні і розв'язані проблемних ситуацій; третьокласники демонстрували свої творчі здібності та займалися імпровізацією, для них було розроблено цикл уроків серії „Виховання культури толерантності”, вони знайомилися з народними іграми, танцями та піснями; а вже в четвертому класі молодші школярі більше уваги приділяли театралізованій діяльності, брали участь у колективній творчій справі „Культура світу”, відвідували фестивалі народної творчості.

7. Ефективність педагогічних умов і запропонованої методики підтверджується виявленою тенденцією до збільшення кількості респондентів за високим та достатнім рівнями і зменшення за середнім та низьким рівнями в учнів експериментального класу. Так, значно підвищилася кількість учнів, які перебували на високому та достатньому рівнях, і зменшилася кількість респондентів, які виявили середній та низький рівні.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Поглибленого вивчення вимагають питання виховання толерантної поведінки учнів середнього і старшого шкільного віку, розробки ефективних шляхів і методів розвитку емоційної сфери школярів у процесі знайомства з різними видами мистецтва, вдосконалення методики виховання школярів засобами музики.

РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗНАЙШЛИ ВІДОБРАЖЕННЯ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Койкова Е. І. Методика виховання толерантності молодших школярів засобами музики / Е. І. Койкова : Навчально-методичний посібник. - Сімферополь : Н. Ореанда, 2007. - 108 с.

2. Койкова Э. И. Музыкальное искусство как средство формирования духовной культуры / Э. И. Койкова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія. - Зб. статей : Вип.7. Ч.1. - Ялта : РВВ КДГІ, 2005. - С. 144-150.

3. Койкова Е. І. Мистецтво як засіб виховання толерантності молодших школярів / Е. І. Койкова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія. - Зб. статей : Вип.14. Ч.2. - Ялта : РВВ КГУ, 2007. - С. 233-238.

4. Койкова Е. І. Особливості виховання толерантності у молодших школярів / Е. І. Койкова // Гуманізація навчально-виховного процесу : Зб. наук. праць Вип. 38 / за заг. ред. В.І. Сипченка. - Слов'янськ : Видавничий центр СДПУ, 2007. - С. 225-229.

5. Койкова Е. І. Динаміка рівнів сформованості толерантного ставлення молодших школярів один до одного / Е. І. Койкова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія. - Зб. статей : Вип.15. Ч.2. - Ялта : РВВ КГУ, 2007. - С. 205-211.

6. Койкова Е. І. Структура та принципи виховання толерантності / Е. І. Койкова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія. - Зб. статей : Вип.16. Ч.2. - Ялта : РВВ КГУ, 2007. - С. 17-23.

7. Койкова Е. І. Дослідницько - експериментальне вивчення сформованості толерантної поведінки молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору / Е. І. Койкова // Засоби навчання та науково-дослідницької роботи. - Зб. наук. праць Вип. 27. - Харків, 2007. - С. 82-87.

8. Койкова Е. І. Роль учителя в організації роботи щодо виховання толерантності молодших школярів / Е. І. Койкова // Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України”, 20-22 вересня 2007 р., м. Ялта. - Зб. статей : Ч.1. - Ялта : РВВ КГУ, 2007. - С. 86-92.

9. Койкова Е. І. Визначення поняття „толерантність” у різних словникових джерелах / Е. І. Койкова // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном”, 8-9 листопада 2007 р., м. Горлівка, 2007. - С. 195-201.

10. Койкова Э. И. Об изменении парадигмы личности учителя в поликультурном образовательном пространстве / Э. И. Койкова // Розвиток освіти в поліетнічних регіонах. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Розвиток освіти в поліетнічних регіонах”, 20-23 квітня 2005 р., м. Ялта. - Зб. статей. - Ялта : РВВ КГУ. - С. 131-136.

АНОТАЦІЇ

Койкова Е.І. Виховання толерантності у молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2008.

У дисертації досліджено проблему виховання толерантності молодших школярів на уроках музики в умовах полікультурного простору. Розкрито і науково обґрунтовано розуміння толерантності як одного з ключових принципів полікультурного освітнього простору. Музичне мистецтво визначено провідним засобом виховання толерантності молодших школярів, оскільки воно здатне за допомогою емоційної дії та рефлексії впливати на особистісне відношення однією людини до іншої.

Результати дослідження дозволили визначити педагогічні умови, що успішно впливають на процес виховання толерантності молодших школярів на уроках музики, та розробити методику виховання толерантності учнів, яка включала такі етапи: адаптаційно-ознайомлювальний, етап набуття практичного досвіду, продуктивно-моделювальний, оцінно-регулятивний і охоплювала три напрями: інформаційний, емоційний, поведінковий.