Размещено на http://allbest.ru

27

Національний університет фізичного виховання і спорту України

УДК796-053.7: 378.147

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Педагогічні особливості моделей фізичного виховання студентів ВУЗів на різних курсах навчання

24.00.02 - Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення

Турчина Наталія Ігорівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному авіаційному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, професор Бородін Юрій Андрійович, Київський національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, доцент кафедри фізичного виховання

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Фурман Юрій Миколайович, Вінницький державний університет ім. М. Коцюбинського, завідувач кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання та фізичної реабілітації;

кандидат педагогічних наук, професор Канішевський Станіслав Михайлович, Київський національний університет будівництва і архітектури,

завідувач кафедри фізичного виховання

Захист відбудеться 27 березня 2009 р. о 12.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1)

Автореферат розіслано 26 лютого 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиВ.І.Воронова

Загальна характеристика роботи

Актуальність. З кожним роком у людства виникає необхідність опановувати нові та дедалі складніші технічні системи. Інтенсивність процесу навчання в усіх сферах освітньої діяльності вийшла на такий рівень, що без значного збільшення обсягу інформації, придбання нових знань і вмінь, а також засвоєння нових освітніх технологій, неможливо досягнути бажаних результатів.

Проведені в останні роки дослідження (В.Л.Волков, 2008; В.В.Приходько, 2008; Ю.М.Фурман, 2004) довели, що для організації комплексного процесу професійної підготовки фахівців у вузах технічного профілю необхідно зв'язати в інтегративне ціле і сфокусувати мінімум шість наступних видів підготовки: теоретичну, фізичну, спеціальну, реальну професійну діяльність у різних умовах, психологічну, психофізіологічну.

Особливе значення в останні роки приділяється професійно-прикладній фізичній підготовці (ППФП), яка, будучи самостійним розділом курсу фізичного виховання студентів, є тією сполучною ланкою, яка з'єднує фізичну, психологічну, психофізіологічну підготовку студентів у стінах вузу з їх майбутньою професійною діяльністю (А.Г.Єгоров, 1994; Т.Ю.Круцевич, О.І.Подлесний, 2008).

Ряд авторів (А.І.Драчук, 2001; С.М.Канішевський та ін., 2008; М.Д.Зубалій та ін., 2008) відмічають, що діюча в теперішній час організація фізичного виховання в вузах недостатньо ефективна для підвищення рівня фізичної підготовленості, здоров'я, мотивації, професійно важливих психофізіологічних якостей і інтересів значної кількості студентів до занять фізичними вправами і спортом.

Цьому сприяє ряд об'єктивних причин:

1. Спостерігається тенденція зниження стану здоров'я абітурієнтів, які поступають у вузи, й студентів. Збільшується кількість студентів, які займаються в спеціальних медичних групах. Майже 90% молоді мають відхилення в стані здоров'я, а понад 50% - погану фізичну підготовленість (О.В.Дрозд, 1998, О.Д.Дубогай, 1995; Г.Л.Апанасенко, Л.П.Довженко, 2007).

2. На думку ряду авторів (С.М.Канішевський, 1997, 2005; В.В.Старшинов, 1986 тощо), у більшості студентів не сформовано потребу турбуватися про своє здоров'я та бажання займатися фізичними вправами.

3. Студенти байдуже відносяться до змісту обов'язкових занять з фізичного виховання (С.М.Канішевський, 1997; В.А.Романенко, 2003; О.І.Подлесний, 2007 тощо).

В останні роки значно виросла кількість досліджень щодо проблем фізичного виховання студентів.

Однак спроби вписати данні новації у рамки традиційно організованого педагогічного процесу вищої школи не дають достатнього результату.

Міністерство освіти і науки України скоротило загальний тижневий обсяг годин занять студентів з усіх предметів навчання з 36 до 30 годин, визначаючи частину цього навантаження, як самостійні заняття. Це, а також впровадження в учбовий процес кредитно-модульної системи змушує вузи скорочувати обсяг годин на непрофілюючі предмети, до яких вони відносять і фізичне виховання.

Як результат, у більшості вузів обсяг навчального навантаження на фізичне виховання знижено до 2-х годин на тиждень на 2-3-х курсах без додаткових занять у поза навчальний час.

У результаті цього різко знижується ефективність занять з фізичного виховання щодо вирішення проблем гіподинамії, зміцнення здоров'я, розвитку професійно важливих фізичних та психофізіологічних якостей.

Факультативні та самостійні заняття студентів у інших формах фізичного виховання повинні компенсувати, як вважають ряд вчених, недоліки системи академічних занять.

Ефективність цієї стратегії в сфері фізичного виховання студентів з позиції підготовки до професійної діяльності суттєво залежатиме від результатів комплексного дослідження організації та взаємозв'язку різних форм занять фізичними вправами та спортом.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до «Зведеного плану НДР НАУ на 2001 - 2007 рр.» за темою 57-К «Особливості організації змісту та напряму навчальної спортивно-масової роботи зі студентами вузів технічного профілю» (номер держ. реєстрації 0307U001999).

Вклад автора полягає у розробці моделей фізичного виховання студентів на різних етапах підготовки.

Мета дослідження - розробити моделі фізичного виховання студентів вищих учбових закладів на різних курсах навчання, перевірити їх ефективність в умовах реального педагогічного процесу у вузах технічного профілю.

Задачі:

1. Проаналізувати та узагальнити педагогічні особливості організації фізичного виховання студентів вузів за літературними джерелами.

2. Дослідити мотиваційну сферу студентів вищих учбових закладів до занять фізичною культурою і спортом на прикладі вузу технічного профілю.

3. Визначити ефективність системи фізичного виховання студентів і її вплив на показники здоров'я, фізичної підготовленості й розвиток професійно важливих психофізіологічних якостей на прикладі вузу технічного профілю.

4. Розробити моделі фізичного виховання студентів вищих учбових закладів на різних курсів навчання та експериментально перевірити їх ефективність у вищих учбових закладах технічного профілю.

Об'єкт дослідження - система фізичного виховання студентів вищих учбових закладів на різних курсах навчання.

Предмет дослідження - організація, зміст і спрямованість фізичного виховання студентів вищих учбових закладів з урахуванням специфіки професійного навчання та професійної діяльності.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань дослідження використовувались: теоретичний аналіз й узагальнення даних науково-методичної літератури, соціологічні методи, педагогічний констатуючий та формуючий експерименти, методи психодіагностики, фізіологічні методи, методи математичної статистики.

Наукова новизна:

- вперше обргунтовано і розроблено поетапні моделі організації фізичного виховання згідно мети, завдань, принципів, контрольних нормативів на різних курсах навчання з урахуванням вимог професійно-прикладної фізичної підготовки, гігієнічних норм рухової активності та інтересів студентів до виду спорту;

- вперше в основу поетапних моделей фізичного виховання студентів покладена концепція функціонального призначення, яка реалізується при поступовому переході від прямого педагогічного управління на початкових етапах навчання до опосередкованого на старших курсах, а від нього - до самоуправління;

- отримала подальший розвиток поетапна конкретизація умов реалізації методичних принципів фізичного виховання студентів, що включає засоби, методи, форми та організацію занять;

- доповнено дані про формування мотивації до занять фізичним вихованням у рамках навчальних та позанавчальних форм за рахунок впровадження фізичних вправ та видів спорту, що відповідають інтересам студентів;

- отримало подальший розвиток положення про організаційну структуру та зміст роботи кафедри фізичного виховання вузу за сучасних умов реорганізації системи вищої освіти.

Практична значущість отриманих результатів дослідження:

- удосконалено організаційну структуру спортивно-оздоровчої і професіональної спрямованості фізичного виховання студентів вузів технічного профілю;

- оптимізовано рухову активність студентів шляхом зміни організації навчальних і позанавчальних занять;

- розроблено методичні рекомендації з організації спортивно-оздоровчої і професійно-спрямованої діяльності фізичного виховання студентів вузу технічного профілю.

Матеріали дослідження впроваджено в навчальний і позанавчальний процес фізичного виховання студентів Національного авіаційного університету, Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, Київського державного університету будівництва та архітектури, що підтверджується відповідними актами.

Результати досліджень можна використовувати при плануванні і організації учбового процесу з фізичного виховання студентів у вузах різного профілю.

Особистий вклад здобувача полягає у визначенні напряму, мети, конкретних завдань дослідження, аналізі теоретичного та зборі експериментального матеріалу, обранні методик досліджень, аналізі отриманих даних, розробці моделей організації, змісту та спрямованості фізичного виховання студентів з урахуванням специфіки професіонального навчання й діяльності, написанні дисертації.

У публікаціях здобувача, виконаних у співавторстві, викладені результати досліджень, що визначають підходи до обґрунтування спортивно-оздоровчих і професійно-прикладних запитів студентів, удосконалення структури діяльності кафедри фізичного виховання в умовах вузу, аналіз експериментальних даних, формулювання висновків і практичних рекомендацій.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були докладені та обговорені на конференціях різних рівнів, в тому числі на ІV, V міжнародних науково-практичних конференціях «Освіта і доля нації» (Харків, 2003, 2004), І науково-методичній конференції «Фізичне виховання в контексті сучасної освіти» (Київ, 2004), ІІ міжнародній науковій конференції «Філософія космізму і сучасна авіація» (2005), VІ всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи» (Київ, 2005), VІІ всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 2006), ІІ науково-методичній конференції «Фізичне виховання в контексті сучасної освіти» (Київ, 2006), Міжнародних конгресах «Олімпіський спорт - спорт для всіх» (Київ, 2007, 2008 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 18 наукових статей, у тому числі 5 статей у спеціалізованих наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, списку умовних скорочень, п'яти розділів і висновків до них, загальних висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури і додатків. Дисертація викладена на 164 сторінках основного тексту, який включає 29 таблиць й 39 рисунків. В роботі використано 278 джерел, із яких 13 - іноземних.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені об'єкт і предмет дослідження, сформовані мета і завдання дослідження, розкриті наукова і практична значущість роботи; визначено особистий внесок автора; представлена сфера апробації основних положень досліджень; зазначена кількість публікацій.

У першому розділі «Фізичне виховання студентів вузів як педагогічна проблема» надані основні теоретичні і методичні аспекти фізичного виховання студентів вузів.

Аналіз літературних джерел з проблем фізичного виховання студентів, у тому числі й студентів вузів технічного профілю, дозволив нам визначити основні недоліки, що знижують ефективність діючої на сьогодні системи організації фізичного виховання в вузах на підвищення рівня фізичної підготовленості, мотивації, здоров'я, розвитку професійно важливих психофізіологічних якостей, які пов'язані зі скороченням навчальних годин, відсутністю послідовної етапної підготовки студентів від курсу до курсу, низькою мотивацією до занять фізичною культурою тощо.

Це свідчить про гостру необхідність розробки нових наукових обґрунтованих шляхів удосконалення організації фізичного виховання у вищих учбових закладах технічного профілю.

У другому розділі «Методи і організація дослідження» надано обґрунтування і опис системи методів дослідження, що адекватні об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження.

Для вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз й узагальнення літературних джерел; соціологічні методи; педагогічний констатуючий та формуючий експерименти; рухові тести; методи психодіагностики; фізіологічні методи; методи математичної статистики.

Анкетування студентів проводилось з метою визначення їх відношення до проблем організації фізичного виховання і самостійних занять фізичними вправами й спортом тощо.

Загальноприйняті рухові тести використовувались з метою оцінки фізичної підготовленості студентів. Були визначені силові, швидкісні, швидкісно-силові здібності та витривалість.

Психодіагностичні методи використовувались для оцінки професійно важливих якостей інженерів, таких як концентрація, розподіл та переключення уваги; визначалася мотивація та емоційний стан студентів.

Для оцінки функціонального стану окремих систем організму та фізичного здоров'я вимірювались показники в стані спокою: ЖЕЛ, ЧСС, АД, маса і довжина тіла, динамометрія кисті за загальноприйнятими методиками (Т.Ю.Круцевич, 2005).

Педагогічний експеримент проводився у двох видах (констатуючий і формуючий). В констатуючому експерименті прийняло участь 240 осіб (120 чоловічої і 120 жіночої статі), які навчалися на І-ІV курсах технічних факультетів.

Досліджувались показники функціонального стану, фізичної підготовленості, психічні якості і мотиваційні фактори, за якими визначалась ефективність навчального процесу з фізичного виховання студентів, та розроблялась структура формуючого експерименту.

Формуючий експеримент проводився зі студентами ІІ курсу. Метою експерименту було визначення ефективності організаційно-методичних умов фізичного виховання за інноваційними моделями.

Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (вересень 2001 - серпень 2002 року) був зроблений інформаційний пошук, вивчення й аналіз літератури та публікацій з питань організації і методики фізичного виховання студентів вузів, нормативні документи, що дозволило окреслити проблему, визначити мету, завдання дослідження й розробити концепцію вдосконалення фізичного виховання студентів вузів технічного профілю в процесі навчання.

На другому етапі (вересень 2002 - серпень 2003 року) під час констатуючого педагогічного експерименту було вивчено ефективність традиційної системи фізичного виховання студентів вузів технічного профілю. Було проведено соціологічне дослідження в формі анкетування з метою вивчення мотивації студентів до занять з фізичного виховання і спорту, спортивно-оздоровчих запитів.

Також вивчали динаміку показників фізичної підготовленості, показників здоров'я, функціонального стану, важливих для професійної діяльності психофізіологічних якостей юнаків і дівчат Національного авіаційного університету, які віднесені за станом здоров'я до основної медичної групи. студентський фізичний здоровий

На третьому етапі (вересень 2003 - серпень 2004 року) були розроблені моделі фізичного виховання студентів для кожного курсу, нормативи для зарахування студентів в групи з видів спорту, доповнення до програми з фізичного виховання, підготовлені методичні рекомендації для викладачів кафедри фізичного виховання.

На четвертому етапі (вересень 2004 - липень 2005 року) проводився формуючий педагогічний експеримент по впровадженню інноваційних моделей фізичного виховання і оцінці ефективності розроблених організаційно-методичних рекомендацій.

На п'ятому етапі (травень 2006 - грудень 2007 року) була проведена обробка, систематизація і аналіз результатів організаційно-педагогічного експерименту, запровадження результатів дослідження в учбовий процес, апробація результатів дослідження на наукових конференціях і в спеціалізованих наукових виданнях, підготовлено текст дисертації.

У третьому розділі «Аналіз ефективності чинної системи фізичного виховання студентів вузів на прикладі вузу технічного профілю» представлено результати вивчення мотивації студентів НАУ I-IV курсів до занять фізичними вправами, показників фізичного здоров'я, фізичної підготовленості, функціонального стану.

Аналіз результатів вивчення мотивації до занять фізичним вихованням свідчить про зниження інтересу від курсу до курсу (від 57% на І курсі до 41% на IV курсі) та посилення негативного ставлення (від 15% на І курсі до 34% на IV курсі). Кількість студентів, що регулярно відвідують заняття з фізичного виховання не перевищує 10-12%. Водночас, кількісний показник пропусків занять, у тому числі і через хворобу, коливається в межах 94% (студенти ІІІ курсу), 84% (студентки ІІІ курсу).

На питання «Чи потрібні Вам заняття з фізичного виховання?» збільшується кількість позитивних відповідей (рис. 1).



Рис. 1. Результати відповідей на запитання “Чи потрібні Вам заняття з фізичного виховання?”:

Водночас традиційний зміст занять та методика їх проведення студентів задовольняє недостатньо (рис. 2).

Рис. 2. Результати відповідей на запитання “Що Вас не задовольняє на заняттях з фізичного виховання?”:

Студентки частіше (20-25%) вказують на надмірну інтенсивність фізичного навантажень на заняттях, ніж студенти (9-20%). Майже чверть студентів (16-25%) акцентують увагу на тому, що заняття проходять нецікаво. Студенти всіх курсів (38-56%) відзначають недостатнє включення у зміст занять спортивних ігор, а дівчата (від 17 до 35%) замість нецікавих вправ хотіли б займатися, наприклад, аеробікою.

За результатами дослідження було визначено, що під час навчання у вузі показники фізичного здоров'я, фізичної підготовленості, функціонального і психічного стану мають регресивний характер на ІІ-IV курсах, відносно І курсу навчання. Так індекс фізичного здоров'я дівчат на І курсі дорівнює 3,8 бала, на ІІ - 4,5 бала (р0,001), а вже на ІІІ і IV курсах 3,7 і 2,35 бала відповідно. У юнаків на І курсі індекс фізичного здоров'я оцінюється у 5,81 бала, на ІІ курсі 5,97 бала, а на ІІІ і IV курсах - 4,68 і 3,65 бала відповідно. Загальний бал фізичного здоров'я у молоді відповідає «нижче середнього» і «низькому» рівням, тобто основна маса юнаків і дівчат знаходяться за межею «безпечного» рівня здоров'я.

Фізична працездатність за індексом Руф'є, хоча і знаходиться у межах задовільного рівня (8-10 ум.од.), покращується на ІІ курсі до 8,7 і 8,1 ум.од. у дівчат і хлопців відповідно, але з ІІІ курсу відмічається тенденція до її зниження (9,87 і 10,19 ум.од. на IV курсі).

Аналіз результатів дозволяє зробити висновок про низьку ефективність фізичного виховання студентів НАУ, яка пов'язана зі зменшенням навчальних годин на фізичне виховання на І-ІІ курсах від чотирьох до двох, та відсутністю занять з фізичного виховання на ІІІ-IV курсах; слабкий зв'язок цільової і етапної спрямованості фізичного виховання і професійного навчання; невідповідність змісту фізичного виховання інтересам молоді; відсутність диференційованого підходу до студентів залежно від їх адаптаційних можливостей.

В четвертому розділі «Обґрунтування моделей системи фізичного виховання студентів вузів технічного профілю на етапах навчання» надані організаційні моделі фізичного виховання студентів І-IV курсів та результати їх впровадження у навчальний процес.

Результати констатуючого експерименту, аналіз і узагальнення пропозицій по вдосконаленню фізичного виховання студентів вузів технічного профілю були взяті за основу обґрунтувань і розробки організаційної моделі фізичного виховання, яка вирішувала б не тільки завдання з підготовки до майбутньої професійної діяльності, але й задовольняла б бажання студентів займатися фізичними вправами та спортом, сприяла б зміцненню здоров'я, фізичної підготовленості й розвивала б фізичну культуру студентів.

В якості основних вимог до моделей фізичного виховання при їх розробці враховувались наступні положення:

- передбачати організацію фізичного виховання й спортивно-масової роботи у процесі навчання, позанавчальний час, вихідні дні й канікули;

- включати найоптимальніші для студентів варіанти заохочення до занять фізичними вправами та спортивно-масовою роботою;

- задовольняти мотиваційні інтереси студентів;

- забезпечувати оптимальний режим рухової активності студентів.

Для вирішення цих вимог було розроблено нову структуру кафедри фізичного виховання, яка включає такі підрозділи як Фізкультурно-спортивний центр (ФСЦ), Навчальний спортивно-оздоровчий центр (НСОЦ). Також були уточнені завдання кожного структурного підрозділу.

Кафедра фізичного виховання (КФВ) повинна забезпечувати ефективний навчально-виховний процес на навчальних і факультативних заняттях, організовувати і проводити фізкультурні заходи в режимі учбового дня, виховну роботу зі студентами, навчально-методичну й науково-дослідну роботу. Разом зі спортивними клубами готувати й атестувати інструкторів і судей з видів спорту, проводити агітаційну, пояснювальну, масову, фізкультурно-оздоровчу, в тому числі і професійно-спрямовану роботу, організовувати спортивні змагання та інші спортивні масові заходи.

Навчальний спортивно-оздоровчий центр на підставі вивчення професіограм діяльності фахівців, яких готує вуз, мотивації до занять фізичними вправами та спортом організує і спрямовує діяльність спортивних секцій з видів спорту найоптимальніше розвиваючи професійно важливі психофізіологічні якості й задовольняючи мотиваційні запити студентів.

Головним завданням навчального спортивно-оздоровчого центру є створення організаційних і матеріально-технічних умов, що дозволяли б студентам, які не виконують залікові вимоги з фізичного виховання, контрольних нормативів для занять в секціях ФСЦ, підвищити свій рівень фізичної і спортивної підготовленості на додаткових заняттях в позаурочний час. Для цього в НСОЦ організовуються заняття з різних видів спорту. Ця форма занять дозволяє студентам за особистим вибором два рази на тиждень по 1-1,5 години займатися в одній із спортивних секцій: гандболу, баскетболу, професійно-прикладної фізичної підготовки, настільного тенісу, шейпінгу, аеробіки, атлетичної гімнастики тощо. Викладачі кафедри фізичного виховання повинні надавати індивідуальні рекомендації студентам з вибору виду спорту для занять.

Студенти, котрі досягли в процесі заняття в цих секціях найкращих результатів, відбираються для занять в клубі ФСЦ з видів спорту, в збірні команди факультетів і університету. Відповідальність за організацію і проведення занять з видів спорту несуть викладачі й тренери кафедри фізичного виховання, ФСЦ, НСОЦ.

Результати дослідження взаємозв'язку фізичної підготовленості, розвитку професійно важливих якостей, показників здоров'я, вимог професійної діяльності дозволили диференціювати цілі й завдання учбових і позаучбових занять на різних етапах навчання, їх взаємозв'язок і взаємообумовленість.

На першому курсі навчання фізичне виховання повинно передбачати проведення занять у навчальний час з спрямованістю на загальну фізичну підготовку. Навчальний спортивно-оздоровчий центр і фізкультурно-спортивний центри повинні розвивати діяльність секцій за видами спорту. В секціях НСОЦ можуть займатися всі студенти, які бажають займатися тим або іншим видом спорту, які пройшли спеціалізований відбір. Секції за видами спорту НСОЦ працюють в тісному зв'язку з відповідними клубами ФСЦ по відбору в клуби з видів спорту і збірні команди університету.

На другому курсі навчання студентам, які мають певну базову підготовку, що відповідає вимогам виду спорту, пропонується займатися певним видом спорту як в процесі обов'язкових занять, так і під час інших організаційних форм. Для цього студентам необхідно пройти відбір, тобто успішно виконати контрольні вправи і нормативі з обраного виду спорту. Якщо студент не виконує контрольні нормативи, але бажає займатися певним видом спорту під час навчальних занять, йому необхідно займатися в секціях навчального спортивно-оздоровчого центру (НСОЦ) в позанавчальний час, у вихідні дні, на канікулах, брати участь у спортивних заходах, тренуватися в секції з вибраного виду спорту за місцем проживання.

Для забезпечення оптимального обсягу рухової активності фізичне виховання студентів вузів технічного профілю повинно включати всі організаційні форми (навчальні та позанавчальні).

Експеримент проводився зі студентами ІІ курсу (90 юнаків і 90 дівчат). Ці студенти на І курсі займалися за базовою програмою і були орієнтовані на вибір видів спорту за їх бажанням для відвідування факультативних та секційних занять в НСОЦ. Метою занять було підвищення рівня фізичного здоров'я, фізичної підготовленості і досягнення спеціальних нормативних результатів для добору у секції за видами спорту.

Згідно бажання студентів та результатів тестування були сформовані контрольні та експериментальні групи:

К₁ - дівчата (30 осіб) та К₂ - хлопці (30 осіб), які не обрали вид спорту і висловили бажання займатися в основному відділенні за загальною програмою фізичного виховання; Е₁ - дівчата, які обрали спеціалізацію шейпінг; Е₂ - дівчата - спеціалізація баскетбол; Е₃ - юнаки - спеціалізація волейбол; Е₄ - юнаки - спеціалізація настільний теніс.

Всі групи по 30 осіб.

Студенти в групах мали однакову кількість занять на тиждень: 1 заняття з фізичного виховання і 2 додаткових. Групи К₁ і К₂ - відвідували факультативні заняття, а групи Е₁, Е₂, Е₃, Е₄ - секційні заняття за видами спорту.

Критеріями ефективності занять з фізичного виховання були:

- досягнення нормативів фізичної підготовленості на рівні «вище середнього»;

- досягнення «вище середнього» рівня фізичного здоров'я;

- підвищення мотивації до систематичних занять фізичними вправами.

Результати дослідження, які представлені в табл. 1, свідчать, що зміна вивчаємих показників у контрольних і експериментальних групах упродовж навчального року має специфічні особливості.

Аналіз результатів дослідження динаміки рівня фізичного здоров'я студентів дозволяє відзначити, що за час експерименту як в контрольних так і в експериментальних групах відбулися якісні зміни, що свідчать про позитивні тенденції. Так загалом зменшилась кількість студентів з «низьким» та «нижче середнього» рівнями фізичного здоров'я і збільшилась з «вище середнього» та «високим». Однак, найближче до цільової моделі ІІ курсу наблизились експериментальні групи.

Розглядаючи показники рівня фізичного здоров'я у експериментальних групах з точки зору впливу різних засобів фізичного виховання, можна відмітити більший вплив занять баскетболом на кардіореспіраторну систему та фізичну працездатність організму студенток. Про це свідчить порівняння кількості дівчат з «високим» та «вище середнього» рівнями фізичного здоров'я у двох групах. У групі Е₁ (шейпінг) - їх в кінці року налічується 37,% , а в групі Е₂ (баскетбол) - 49,6%, в то же час з «нижче середнього» рівнем фізичного здоров'я у групі Е₂ - 6,8% студенток, а у групі Е₁ - 24,3%.

Таблиця 1

Зміни рівня фізичного здоров'я студентів КГ і ЕГ в кінці педагогічного експерименту, %

Групи	Рівень фізичного здоров'я
	Високий	Вище середнього	Середній	Нижче середнього	Низький
	до експерименту	після експерименту	зміна під час експерименту	до експерименту	після експерименту	зміна під час експерименту	до експерименту	після експерименту	зміна під час експерименту	до експерименту	після експерименту	зміна під час експерименту	до експерименту	після експерименту	зміна під час експерименту
Дівчата
Е1 (шейпінг)	0	10,3	10,3	13,3	26,7	13,4	30,0	38,7	8,7	36,6	24,3	-12,3	20,0	0	-20,0
Е2 (баскетбол)	0	13,3	13,3	16,7	33,3	16,6	33,3	46,6	13,3	36,8	6,8	-30	13,2	0	-13,2
К1	0	3,3	3,3	13,3	16,7	3,4	30,0	33,3	3,3	36,6	36,6	0	20,1	10,1	-10,0
Юнаки
Е3 (волейбол)	3,3	16,7	13,4	16,7	33,3	16,6	40,0	44,0	4	30,0	6,0	-24,0	10,0	0	-10,0
Е4 (н/теніс)	0	13,3	13,3	16,7	26,7	10,0	36,7	40,0	3,3	33,3	20,0	-6,7	13,3	0	-13,3
К2	0	6,6	6,6	13,3	16,7	3,4	43,3	50,0	6,7	30,0	20,0	-10,0	13,4	6,7	-6,7

У юнаків також позитивні зміни більш виразні в експериментальних групах. Кількість студентів, що мають «вище середнього» рівень фізичного здоров'я збільшилась майже у 2 рази і становить для групи Е₃ - 26,7% (було 13,3%), Е₄ - 33,6% (16,7%), а для контрольної групи 16,7% (було 13,3%). В експериментальних групах з'явились студенти з «високим» рівнем фізичного здоров'я (13,3%), в контрольній - 6,6%. Суттєво знизилась кількість осіб, що мають «нижче середнього» рівень фізичного здоров'я в Е₃ - до 6% (було 30%), в Е₄ - до 20% (було 33,3%), в К₂ - до 20% (було 30%). В експериментальних групах не залишилось студентів з «низьким» рівнем фізичного здоров'я, а в контрольній групі ще є 6,7%.

Крім цього, можна зробити висновок щодо впливу різних видів фізичних вправ на стан організму юнаків. Більш суттєві зміни відзначаються у групі Е₃ (волейбол). Кількість студентів з «високим» і «вище середнього» рівнем фізичного здоров'я там становить 50%, з «нижче середнього» - тільки 6%, а в групі Е₄ - 40% з «високим» і «вище середнього» і налічується 20% юнаків, що мають «нижче середнього» рівень фізичного здоров'я.

Нами узагальнені результати тестування фізичної підготовленості згідно нормативів Державних тестів і надані у відсоткову співвідношенні за рівнем фізичної підготовленості «високий», «вище середнього», «середній», «нижче середнього». У студентів ІІ курсу вже не відмічалось тих, хто мав би «низький» рівень. Однак треба зауважити, що мета занять з фізичного виховання, яка була поставлена на І курсі не була досягнута - більш 50% студентів не досягли «середнього» рівня фізичної підготовленості. Таким чином можна сказати, що орієнтуючись тільки на базову програму фізичного виховання студентів досить важко підвищити як рівень фізичної підготовленості, так і фізичного здоров'я молоді.

Аналіз змін загального рівня розвитку рухових якостей студентів контрольних і експериментальних груп дозволяє визначити позитивну динаміку (табл. 2). За навчальний рік зменшилась кількість студентів, які мали «нижче середнього» рівень фізичної підготовленості в середньому на 30%, збільшилась кількість осіб з «високим» та «вище середнього» рівнем фізичної підготовленості. Однак відмічається суттєва різниця в цих показниках між контрольними і експериментальними групами.

Таблиця 2

Кількість студентів з різним рівнем фізичної підготовленості до та після експерименту, %

Групи	Рівень фізичної підготовленості
	Високий	Вище середнього	Середній	Нижче середнього
	до експерименту	після експерименту	зміна під час експерименту	до експерименту	після експерименту	зміна під час експерименту	до експерименту	після експерименту	зміна під час експерименту	до експерименту	після експерименту	зміна під час експерименту
Дівчата
Е1 (шейпінг)	6,7	16,7	10,0	10,0	23,3	13,3	26,6	43,3	16,7	56,7	16,7	-40,0
Е2 (баскетбол)	10,0	26,6	16,6	10,0	30,2	20,2	26,6	36,6	10,0	53,4	6,6	-46,8
К1	6,7	10,0	3,3	6,7	16,6	9,9	33,3	40,1	6,8	53,3	33,3	020,0
Юнаки
Е3 (волейбол)	6,7	26,6	19,9	20,0	36,6	16,6	33,3	30,1	-3,2	40,0	6,7	-33,3
Е4 (н/теніс)	10,0	20,2	10,2	16,7	26,6	9,9	43,3	39,8	-3,5	30,0	13,4	-16,6
К2	10,0	13,3	3,3	20,0	23,3	3,3	40,0	50,0	10,0	30,0	13,4	-16,6

У дівчат кількість осіб, що досягли «високого» рівня фізичної підготовленості в експериментальних групах збільшилась в середньому на 13%, в контрольній - на 3,3%, з «вище середнього» рівнем збільшилось на 10%. Студенток з «нижче середнього» рівнем фізичної підготовленості після експерименту зменшилось на 3,3%, а в експериментальних групах - на 11%. Це підтверджує ефективність впровадженого нами підходу до організації процесу фізичного виховання.

В групах юнаків відмічається така ж тенденція між контрольною і експериментальними групами, серед загальних позитивних змін простежуються різні темпи приросту показників. Кількість студентів, що досягли «високого» рівня фізичної підготовленості в експериментальних групах в середньому становить 23%, в К₂ - 13,3%, «вище середнього» рівня в групах Е₃, Е₄ - біля 30%, в К₂ - 23%.

Однак простежуються суттєві відмінності між експериментальними групами.

У групі дівчат Е₁, які спеціалізувалися у шейпінгу були кращі результати у силових та швидкісно-силових вправах: згинання та розгинання рук в упорі лежачи (20,4±0,54); КСВ (34,1±3,4), «піднімання тулуба в сід» за 1 хв. (45±2,4). У групі Е₂ (баскетбол) були найкращі результати у бігу 100 м - 15,9±1,11 с, у бігу 2000 м - 675±53,2 с та човниковому бігу 4Ч9 м (10,8±0,6 с).

У юнаків найкращі результати простежуються у тестах «біг 100 м» - у групі Е₃ (волейбол) - 13,11±0,06 с, «біг 3000 м» - 785±2,01 хв, «стрибок у довжину з місця» - 249±14,5 см, КСВ - 38,3±3,3 раз.

Таким чином, можна зробити висновок, що програма фізичного виховання, що побудована на розробленій моделі є досить ефективною для підвищення рівня фізичної підготовленості студентів і за реальних умов фізичного виховання у вузі до неї можна внести деякі корекції у мету досягнення контрольних нормативів: для І курсу досягнення основною масою студентів результатів фізичної підготовленості «середнього» рівня, а для студентів ІІ курсу - досягнення всіма студентами «вище середнього» рівня фізичної підготовленості.

Аналіз показників, що забезпечують ефективність розумової діяльності студенток контрольної і експериментальних груп на початку експерименту, свідчить, що вони не відрізнялися між собою, тобто групи були однорідні. Наприкінці навчального року відмічаються деякі відмінності між групами. Так у групі Е₂, що спеціалізувалися у баскетболі достовірно покращилися показники концентрації та стійкості уваги з 4,89±0,13 до 5,39±0,2 ум.од. (t=2,08), концентрації і переключення уваги з 4,91±0,14 до 5,38±0,13 ум.од. (t=2,47). У той же час у групі Е₁, де дівчата займалися шейпінгом і групі К₁ ці показники майже не змінилися. Досить ймовірно, що заняття баскетболом сприяють розвитку окремих показників, що покращують розумову діяльність студенток тому, що в процесі гри необхідно слідкувати за переміщеннями гравців, м'ячем, приймати рішення в складній мінливій ситуації, концентрувати увагу при виконанні кидків м'яча у баскетбольний кошик з різних позицій та при зовнішніх перешкодах.

У групах юнаків відмічається покращення показників концентрації і стійкості уваги і переключення уваги в обох експериментальних групах. У групах Е₃ (волейбол) і Е₄ (настільний теніс) перший показник на початку експерименту не відрізнявся від контрольної групи і становив: Е₃ - 4,97±0,14 ум.од., Е₄ - 4,9±0,13 ум.од., а наприкінці експерименту збільшився до 5,37±0,13 ум.од. в групі Е₃ і до 5,38±0,13 ум.од. у групі Е₄ (при t=2,4 і t=2,67 відповідно).

Така ж динамка простежується відносно властивостей концентрації і переключення уваги. У групах Е₃ і Е₄ відмічаються достовірні зрушення при t=2,49 і t=2,37 відповідно.

Проведені дослідження дають підставу припустити, що використання у якості спеціалізованих занять з фізичного виховання спортивних ігор (баскетболу, волейболу, настільного тенісу) сприяє розвитку таких психологічних якостей як концентрація, стійкість, переключення уваги, швидкості переробки інформації та прийняття рішення, які притаманні інженерним спеціальностям (наприклад, операторам). Тому зазначені спортивні спеціалізації можна рекомендувати як основу їх ППФП.

Упродовж навчального року фізичне, психічне, інформаційне навантаження суттєво впливає на психічний стан студентів, тому показовими можуть бути зміни їх самопочуття, активності і настрою (САН).

На початку навчального року всі показники САН в контрольних і експериментальних групах були майже однакові і знаходились на рівні 5,6-5,9 балів, що свідчить про добрий стан випробовуваних, які прийшли на заняття після канікул.

Наприкінці навчального року абсолютні показники самопочуття, активності і настрою збільшилися до 6,5 - 7 балів, причому досить достовірно. Але згідно інтерпретації показників САН, дослідники вказують, що при аналізі функціонального стану важливі не тільки значення окремих показників, а і їх співвідношення. Аналіз співвідношення балів в САН дівчат груп Е₁, Е₂ свідчить, що вони майже однакові: Е₁ - "С" = 6,55±0,15 балів, "А" = 6,63±0,2 балів, "Н" = 6,91±0,14 балів; Е₂ - "С" = 6,89±0,12 балів, "А" = 6,71±0,18 балів, "Н" = 6,82±0,1 балів. У групі К₁ показник "А" = 5,91±0,16 балів, нижче показника "С" = 6,23±0,2 балів, а показник "Н" = 7,24±0,11 балів вище за показник "С" (самопочуття).

Така ж тенденція відмічається і в групі юнаків К₂. Показник настрою "Н" = 7,26±0,19 балів, а самопочуття С = 6,84±0,14 балів. Це свідчить, що в групах К₁ і К₂ накопичується втома, і показники самопочуття і активності стають нижчі відносно показника настрою.

Якщо розглядати заняття фізичними вправами не тільки як фізичне тренування, а й рекреацію, тобто відновлення фізичних сил і отримання задоволення від заняття руховою активністю, то можна припустити, що студенти, які обрали вид спорту за інтересом, займаються з бажанням, не відчувають психічної втоми. Інтерес до заняття улюбленими видами фізичних вправ стає ніби каталізатором відновлення фізичних і психічних сил студентів, тому наприкінці навчального року вони не відчувають такої втоми, як їх товариші, котрі не мали позитивних емоцій від занять фізичним вихованням і сприймали їх як засіб отримання заліку.

У п'ятому розділі «Аналіз і обговорення результатів дослідження» підведено підсумки дослідження та висвітлено три групи даних.

Підтверджено узагальнення ряду досліджень (А.І.Драчук, 2001; О.В.Дрозд, 1998; О.І.Подлесний, 2008, та ін.) про низьку ефективність фізичного виховання у вузах щодо підвишення фізичної підготовленості, здоров'я, мотивації до занять фізичною культурою і спортом.

Доповнено висновки вчених (С.О.Гримбат, 2005; С.П.Козіброцький, 2002; С.І.Крамськой, 2003; А.Н.Пономаренко, 1998, та ін.) про формування мотивації до занять фізичним вихованням у рамках навчальних та поза навчальних форм за рахунок впровадження фізичних вправ та видів спорту, що відповідають інтересам студентів.

Отримало подальший розвиток поетапна конкретизація умов реалізації методичних принципів фізичного виховання студентів, що включає засоби, методи, форми та організацію занять та положення про структуру та зміст кафедри фізичного виховання вузу у сучасних умовах реорганізації системи вищої освіти.

Вперше обґрунтовано і розроблено поетапні моделі організації фізичного виховання згідно мети, завдань, принципів, контрольних нормативів на різних курсах навчання з урахуванням вимог професійно-прикладної фізичної підготовки, гігієнічних норм рухової активності та інтересу студентів до виду спорту. В основу поетапних моделей фізичного виховання студентів покладена концепція функціонального призначення, яка реалізується при поступовому переході від прямого педагогічного управління на початкових етапах навчання до опосередкованого на старших курсах, а від нього - до самоуправління.

Висновки

1. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що питання змісту, організації фізичного виховання, спортивно-оздоровчої діяльності та їх професійної спрямованості у вузах вивчені недостатньо. Чинна на сьогодні система організації фізичного виховання у вузах не може ефективно забезпечити підвищення рівня фізичної підготовленості, здоров'я, мотивації студентів до занять фізичними вправами й спортом, сформувати професійно важливі психічні та психофізіологічні якості. Численні дослідження виявили суттєве погіршення стану здоров'я абітурієнтів і студентів. Зростає кількість студентів, які займаються в спеціальних медичних групах, констатується низький рівень рухової активності, фізичної підготовленості, зацікавленості фізичним вихованням. У більшості студентів не сформована потреба до систематичних занять фізичними вправами та спортом.

Сьогодні не можна розглядати вдосконалення фізичних якостей як вузьку утилітарну мету - підвищення дієздатності індивіда до майбутньої професійної діяльності. Це тільки одна з цілей виховання людини, засіб підвищення рівня її особистої культури. Соціально зумовлена необхідність вдосконалення здоров'я людини має трансформуватися в культурну потребу, у прагнення молоді фізично самовдосконалюватися.

2. Вивчення мотиваційних факторів, що впливають на фізичну активність студентів та відношення до процесу фізичного виховання дозволяє стверджувати, що від курсу до курсу знижується інтерес до занять з фізичного виховання. Якщо на І курсі 15% юнаків і 13% дівчат вказали, що їм не подобаються заняття, то на ІІІ курсі це підтвердили 34% юнаків і 58% дівчат. Кількість студентів, які регулярно відвідують заняття з фізичного виховання не перевищує 10-12%. Майже чверть студентів акцентують увагу на тому, що заняття проходять нецікаво. Студенти всіх курсів (38-56%) відзначають недостатнє включення до змісту занять спортивних ігор, а дівчата (біля 30%) замість нецікавих вправ хотіли б займатися аеробікою.

Інтерес до занять фізичним вихованням як навчальними так і позанавчальними формами можна підвищити, якщо в якості засобів використовувати ті види рухової активності, які користуються більшою популярністю серед даного контингенту студентів.

3. Дослідження показників фізичної підготовленості студентів НАУ дають підстави стверджувати, що:

початковий рівень фізичної підготовленості студентів на I-му курсі недостатній і оцінюється як «низький» або «нижче середнього»;

стан фізичної підготовленості студентів протягом навчання на І-II курсах зростає, а на III-ІV курсах навчання погіршується. Рівень фізичної підготовленості юнаків на ІV курсі не відрізняється від рівня на І курсі, а в дівчат на ІV курсі він гірший від зафіксованого наприкінці І курсу навчання (кількість студентів з високим рівнем фізичної підготовленості на ІV курсі навчання значно знижується).

4. Дослідження показників фізичного здоров'я і функціонального стану організму студентів у процесі навчання засвідчили, що рівень соматичного здоров'я дівчат усіх курсів навчання оцінюється як «низький», а юнаків - як «нижчий за середній».

В період навчання на І і ІІ курсах, як у юнаків так і дівчат, відбувається певна якісна зміна показника рівня фізичного здоров'я, фізичної працездатності, але зважаючи на незначну величину абсолютного приросту (р0,05), не можна говорити про значне поліпшення фізичного стану у процесі навчання. Однак, у порівнянні з показниками студентів ІІІ і IV курсів, відмічається достовірне зниження рівня фізичного здоров'я у дівчат на 2,5 бали (р0,01), у юнаків на 2,32 бали (р0,01), індексу Руф'є на 1,17 ум.од. (дівчата) і 2,09 ум.од. (юнаки) при р0,05.

Показники фізичної підготовленості та функціонального стану організму студентів у процесі навчання на ІІІ і IV курсах мають регресивну тенденцію, що може пояснюватися відсутністю занять з фізичного виховання, напруженістю навчального процесу та впливом інших факторів.

5. Дослідження показників розвитку психофізіологічних якостей і психічних станів, важливих для професійної діяльності (таких як гнучкість оперативного мислення, здатність до довгочасної концентрації уваги тощо), показали, що зміна показників концентрації та стійкості уваги в процесі навчання має негативну тенденцію як у юнаків так і в дівчат. Показники мислення в юнаків та дівчат у процесі навчання зростають, однак на ІV-му курсі достовірно не відрізняються (р>0,05) від показників студентів I курсу навчання. Показники концентрації та переключання уваги в юнаків практично не змінюються, а в дівчат цей показник в процесі навчання знижується на І-III курсах (р>0,05). Зазначені факти свідчать про низьку ефективність діючої у вузі системи професійно-прикладної фізичної підготовки.

6. Розроблені нами моделі фізичного виховання студентів вузів ґрунтуються на диференціації цілей і завдань структурних підрозділів кафедри фізичного виховання, раціонального підбору фізичних вправ і видів спорту, дозволяють суттєво підвищити його ефективність.

Принциповими положеннями розроблених моделей фізичного виховання студентів вузів є:

організація фізичного виховання в умовах жорсткої регламентації (І курс) і часткової регламентації (II курс і старше);

взаємообумовленість і взаємодія ціннісно-орієнтованого, пізнавального, перетворювального й комунікативного видів спортивно-масової діяльності; на першому етапі домінують перетворювальні і пізнавальні види, на другому ? ціннісно-орієнтовані;

превалювання на першому етапі суб'єкт-об'єктних відношень при педагогічній взаємодії по осі «викладач-студент», на другому етапі - «суб'єкт-суб'єктних»;

узгодження на першому етапі змісту учбових занять з фізичного виховання і занять спортом;

впровадження моделі формування у студентів потреби займатися фізичними вправами, яка передбачає реалізацію в процесі навчання когнітивного й мотиваційного компонентів;

індивідуалізацію процесу й диференціацію змісту, форм і методів педагогічного впливу.

7. Дослідження розроблених нами пропозицій по зміні організаційної структури діяльності кафедри фізичного виховання і моделей фізичного виховання перевірялись у формуючому експерименті з виділенням контрольних і експериментальних груп студентів.

Згідно визначених нами критеріїв ефективності занять з фізичного виховання в експериментальних і контрольних групах очевидно, що:

- рівень фізичного здоров'я в експериментальних групах дівчат підвищився до «вище середнього» і «високого» рівня в середньому на 30%, у контрольній групі - на 7%; в експериментальних групах юнаків в середньому на 25%, у контрольній групі - на 16%. Таким чином, «безпечний» рівень фізичного здоров'я мають біля 40% студентів експериментальних груп і 20% контрольних груп;

- фізична підготовленість підвищилася до цільового рівня («вище середнього» і «високий») на 30% у дівчат і юнаків експериментальних груп і на 10% у студентів контрольних груп. Загалом кількість студентів експериментальних груп, що мають «належний» рівень фізичної підготовленості становить в середньому 50%, а контрольних груп - 30%.

8. Відмічається специфіка змін показників функціонального стану і фізичних якостей залежно від виду спеціалізованих занять фізичними вправами. Заняття шейпінгом більшою мірою сприяють розвитку силових та швидкісно-силових якостей у дівчат, заняття баскетболом і волейболом - розвитку координаційних здібностей, швидкості і витривалості. Такий спеціалізований процес фізичного виховання з ознаками спортивного тренування впливає на показники функціональних систем, що забезпечують виконання основної спортивної вправи. Тому у групах Е₂ (баскетбол) і Е₃ (волейбол) значною мірою покращилися показники, які характеризують роботу серцево-судинної системи. Індекс Руф'є змінився на 4 пункти і відповідає оцінці працездатності «добре» (6 ум.од.), індекс Квааса зменшився на 5 пунктів і дорівнює 15,9 ум.од.

Проведені дослідження дають підставу припустити, що використання у якості спеціалізованих занять з фізичного виховання спортивних ігор (баскетболу, волейболу, настільного тенісу) сприяє розвитку таких психологічних якостей, як стійкість, переключення уваги, швидкості і переробки інформації та прийняття рішення, які притаманні деяким інженерним спеціальностям, тому їх можна рекомендувати як основу їх ППФП.

9. Отримані результати експерименту дозволяють говорити про високу ефективність розроблених організаційних заходів і моделей фізичного виховання з удосконалення показників здоров'я, фізичної підготовленості, функціонального стану організму, розвитку важливих в професійній діяльності психологічних якостей і висловити пропозиції щодо підвищення ефективності системи фізичного виховання студентів вузів технічного профілю.

Перспективою подальших досліджень може бути визначення ціннісних орієнтирів студентів стосовно дотримання здорового способу життя і підтримання своєї фізичної кондиції якнайдовше.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

Вржеснєвський І.І. Теоретичні основи фізичного виховання у вищих навчальних закладах: методична розробка / І.І.Вржеснєвський, Н.І.Турчина, Е.Г.Черняєв. - К.: НАУ, 2001. - 16 с. (внесок автора полягає у розробці тем №2 та №11 та контрольних питань до них).

Акімова В.О. Використання відновлювальних засобів у режимі дня студентів: метод. розробка для студентів усіх спеціальностей / В.О.Акімова, Г.І.Вржеснєвська, В.Б.Зінченко, Н.І.Турчина. - К.: НАУ, 2005. - 20 с. (внесок автора полягає у розробці ряду комплексних вправ, які можуть бути використані при різних режимах життєдіяльності студентів).

Вржеснєвський І.І. Організаційно-методичні засади фізичного виховання : методична розробка для студентів усіх спеціальностей / І.І.Вржеснєвський, Н.І.Турчина. - К.: НАУ, 2006. - 52 с. (внесок автора полягає у розробці розділу «Самостійна робота студентів і контрольні заходи» в контексті кредитно-модульної системи).

Вржеснєвський І.І. Природничо-наукові основи фізичного виховання студентської молоді: методична розробка для студентів / І.І.Вржеснєвський, Н.І.Турчина, Е.Г.Черняєв. - К.: НАУ, 2007. - 48 с. (внесок автора полягає у розробці розділів № 2.1., № 2.2., № 2.3., № 2.4., № 3.8., № 12 та контрольних питань до них в контексті розробки індивідуальних програм рухової активності студентів НАУ).