Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Т.Г. ШЕВЧЕНКА

УДК 371.13.035.3: 378.147(043.3)

Методика формування педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання засобами тренінгу

13.00.02 - теорія та методика трудового навчання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ВОВКОВІНСЬКИЙ Микола Іванович

Чернігів 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Державному вищому навчальному закладі «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент Васенко Василь Васильович, Інститут професійно-технічної освіти АПН України, докторант лабораторії змісту професійної освіти і навчання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Лузан Петро Григорович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент Торубара Олексій Миколайович, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, декан індустріально-педагогічного факультету.

Захист дисертації відбудеться 10 квітня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.053.02 у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка, 14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, 14013, м. Чернігів, Гетьмана Полуботка, 53.

Автореферат розісланий 10 березня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.А. Пригодій

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасна професійна підготовка випускників педагогічних навчальних закладів не повною мірою відповідає соціальному замовленню суспільства. Зокрема, не всі випускники готові до педагогічної діяльності на відповідному рівні про що свідчать останні дослідження Я. Берегового, О. Булатової, В. Семиченко, С. Сисоєвої та ін. У даний час все ще переважає традиційна модель підготовки спеціалістів, у результаті чого не формується ефективна сполучна ланка між теоретичним і практичним засвоєнням знань і умінь з обраної спеціальності. Зміст такої підготовки не дозволяє на достатньому рівні розвинути і сформувати педагогічну майстерність майбутнього фахівця.

Активна робота з вирішення даної проблеми в освітній галузі припадає на ХХ століття, у результаті чого визначено, що для формування педагогічної техніки майбутніх учителів слід використовувати не лише традиційні підходи (С. Шацький, А. Макаренко, А. Маслоу, К. Роджерс, А. Комбс, О. Больнов, П. Тилик, Р. Берні, М. Монтессорі, Д. Дьюї). Важливість цієї думки підтверджено у пізніших дослідженнях: О. Абдуліної, Н. Богомолової, І. Зязюна, В. Кан-Калика, Ю. Кулюткіна, М. Никандрова, де аналізуються напрями виховання професійно важливих якостей майбутніх учителів; С. Балашової В. Борисова, В. Васенка, Л. Кустова, П. Лузана, присвячених дослідницькій діяльності майбутнього вчителя; Г. Абросимової, Є. Барбінаої, О. Волошенко, І. Волощука, Л. Макрідіної, А. Маркової, Г. Фролової вирішували питання професійної компетентності, педагогічної майстерності і творчості.

Окремим напрямком вирішення проблеми підвищення рівня педагогічної техніки майбутнього вчителя виступає використання тренінгів. Цій проблемі присвячені роботи Н. Богомолової, С. Гіппіуса, Г. Ковальова, К. Мілютіної, Л. Петровської, Н. Цзена, та ін. Тренінг педагогічної техніки, як складової педагогічної майстерності, зокрема, теоретичні й методичні засади тренінгового навчання у вітчизняній педагогіці розглядали Д. Бєлухін, Є. Востроілова, Е. Кузнецова, М. Кузнецова й ін.

Проте, не дивлячись на те, що були проведені істотні дослідження з проблем розвитку професійних якостей та використання тренінгу, питанням розвитку й формування елементів педагогічної техніки майбутніх учителів, приділено недостатньо уваги. Це підтверджують роботи О. Булатової, А. Вербицького, І. Зязюна, К. Левітана, В. Миндикану, В. Семиченко та ін., які констатують, що у вищому навчальному закладі не приділяється належна увага формуванню педагогічної техніки, зокрема і тренінговими механізмами.

Отже, актуальність досліджуваної проблеми обумовлюється суперечностями між: соціально назрілою необхідністю проведення тренінгового навчання для ефективної підготовки майбутнього вчителя трудового навчання і відсутністю такої у стандартах освіти; державними вимогами до навчально-методичного забезпечення і наявною матеріально-технічною базою трудового навчання; установкою на якісну підготовку майбутнього спеціаліста для успішної професійної роботи в школі та недостатньою увагою щодо виконання основних положень законів України «Про вищу освіту», «Реформування навчально-виховного процесу у вищій школі» тощо.

З огляду на означені проблеми і зумовлено вибір теми нашого дослідження: «Методика формування педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання засобами тренінгу».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планами науково-дослідної роботи кафедри загальнотехнічних дисциплін і методики викладання трудового навчання та креслення Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», затвердженими вченою радою університету, протокол № 8 від 26 червня 2007 р. (науковий напрям - «Удосконалення підготовки майбутніх учителів до викладання трудового навчання і креслення у загальноосвітній школі»).

Тема дисертації затверджена вченою радою Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (протокол № 5 від 4 квітня 2005 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 25 квітня 2006 року).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці методики формування педагогічної техніки у процесі проведення тренінгу на заняттях.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

– проаналізувати ступінь дослідженості проблеми з формування педагогічної техніки вчителів трудового навчання у вищих навчальних закладах;

– з'ясувати сутність, роль, місце і закономірності використання тренінгу для формування педагогічної техніки;

– розробити модель формування педагогічної техніки засобами тренінгу;

– експериментально перевірити формування педагогічної техніки майбутніх вчителів трудового навчання у процесу проведення занять з використанням тренінгу.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів трудового навчання. тренінг педагогічний техніка трудовий

Предмет дослідження - методика використання тренінгу у формуванні педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання.

Гіпотеза дослідження. Рівень сформованості педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання підвищиться, за умов:

– застосування тренінгу, в основу якого покладено комплекс тренінгових завдань;

– формування орієнтації майбутнього вчителя на підвищення свого емоційного тону, зростання пізнавальної активності, саморуху до вдосконалення і саморозвитку особистості;

– створення процедури відстеження ефективності тренінгу на базі розроблених критеріїв.

Методи дослідження:

теоретичні: вивчення праць класиків педагогіки, аналіз і узагальнення результатів опрацювання науково-педагогічної літератури з теми, визначення методологічних і теоретичних основ дослідження, врахування вітчизняного та зарубіжного досвіду з проблем набуття умінь педагогічної техніки;

емпіричні: прямі й непрямі психолого-педагогічні спостереження їх аналіз та реєстрація були задіяні для характеристики технологічно-формувального етапу експерименту; анкетування і тестування - характеристика результатів констатувального і формувального експерименту; метод незалежних експертних оцінок - для усунення суб'єктивізму при визначенні рівня сформованості педагогічної техніки за моделлю дослідження (формувальний експеримент); провідним на всіх етапах проведення дослідження був метод педагогічного експерименту (констатувальний, формувальний та порівняльний), його аналіз, узагальнення та обробка результатів математично-статистичними методами математичної статистики (ранжування та статистичний аналіз застосовувалися з метою визначення середніх величин, коефіцієнту сформованості умінь педагогічної техніки та індексу задоволеності професією; кількісна обробка - для визначення результатів анкетування, рівнів сформованості педагогічної техніки на основі логічних конструкцій, результатів тестування та якісного аналізу наслідків експерименту.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що:

– вперше визначено та обґрунтовано використання тренінгу для формування педагогічної техніки на засадах реалізації закономірностей саморозвитку особистості, урівноваження соціометричного статусу студентів за психологічними типами, емоційної привабливості і виразності, індивідуального стилю педагогічної техніки та спілкування тощо;

– уточнені та конкретизовані складові педагогічної техніки, як основи професійної майстерності майбутнього вчителя трудового навчання;

– удосконалено критерії та визначено рівні сформованості педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання;

– дістала подальшого розвитку методика формування педагогічної техніки засобами тренінгу у процесу професійного становлення майбутнього вчителя трудового навчання у вищому навчальному закладі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці методичних рекомендацій та тренінгових завдань із вдосконалення педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання. Ці дані дослідження можуть бути використані для поліпшення підготовки майбутніх учителів трудового навчання, зокрема, розвитку й формування у них педагогічної техніки та використання даних умінь у подальшій практичній діяльності.

Отримані дані та висновки у процесі дослідно-експериментальної роботи також можна застосовувати в практиці вищої педагогічної освіти та при підвищенні кваліфікації вчителів у відповідній системі.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (довідка № 636 від 10 жовтня 2007 р.), Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова (довідка № 03-10/2321 від 12 грудня 2007 р.), Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка (довідка № 1278 від 21 листопада 2007 р.), Ржищівського гуманітарного коледжу (довідка № 112 від 15 листопада 2007 р.). У процесі дослідження було охоплено 429 студентів, 20 викладачів.

Особистий внесок здобувача. У двох статтях, написаних у співавторстві з В. Котеленцем і В. Васенком обґрунтовано використання тренінгу у підготовці майбутніх учителів трудового навчання та розроблені завдання для їх тренінгової підготовки. Особистий внесок автора у спільних публікаціях полягає у визначенні значення і місця тренінгу для формування професійно-педагогічного спілкування та вироблення навичок ситуативної взаємодії учителя з учнями. Розроблено тренінги, які спрямовані на керування внутрішнім станом і поведінкою майбутнього вчителя, його впливом на колектив та окрему особистість тощо, відповідно до структури зовнішньої і внутрішньої техніки. Ідеї співавторів у дисертаційній роботі не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на Міжнародних конференціях: «Інновації у вищій школі» (Ніжин, 2004), «Болонський процес: трансформація навчального процесу у технологію навчання» (Київ, 2005), «Сучасний стан та перспективи розвитку трудового навчання в європейському освітньому просторі» (Київ, 2006), а також на засіданнях наукового відділу та кафедри загальнотехнічних дисциплін і методики викладання трудового навчання та креслення Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (2004 - 2007).

Публікації. Результати дослідження відображено у 8 друкованих роботах, серед яких 4 одноосібні статті і 1 стаття в співавторстві у наукових фахових виданнях, 1 методичні рекомендації, 2 статті у збірниках матеріалів конференцій, з них одна в співавторстві.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 291 сторінка, з яких 181 сторінка основного тексту. Робота містить 15 таблиць, 17 рисунків, 6 додатків на 61 сторінці. Список використаних джерел складає 343 найменування на 32 сторінках.

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЇ

у вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу та методи дослідження, теоретико-методологічну основу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження. Подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні проблеми розвитку педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання» проаналізовано ступінь дослідженості проблеми підвищення педагогічної майстерності вчителів трудового навчання у вищих навчальних закладах. З'ясовано сутність, роль, місце і закономірності використання тренінгу для формування педагогічної техніки за допомогою тренінгу. Такий підхід прискорює самовдосконалення його професійної підготовки, поглиблення професійної компетентності, що є передумовою професійного самовиховання та саморозвитку і, в результаті, формування педагогічної майстерності в цілому.

Спираючись на результати досліджень Ю. Азарова, О. Булатової, С. Гіппіуса, В. Гузеєва, І. Зязюна, В. Кан-Калика, О. Ковальчук, А. Макаренка, В. Миндикану, Н. Тарасевич та ін., можна стверджувати, що педагогічна техніка здатна забезпечити поєднання теорії і практики у підготовці вчителя і націлити його на більш продуктивну роботу з оволодіння педагогічною професією. Тому, проаналізувавши стан професійної підготовки майбутнього вчителя у нашій країні, СНД і за рубежем, можна констатувати, що у вітчизняній педагогіці та у педагогіці країн СНД більш ґрунтовно досліджена дана проблема.

Встановлено, що педагогічна техніка є основною складовою педагогічної майстерності поряд з методичною та психолого-педагогічною підготовкою майбутнього вчителя, тому що вона найяскравіше відображає його схильність до педагогічної діяльності. В її структуру входить внутрішня і зовнішня техніка. Завдяки особистісно-рефлексивній направленості внутрішньої техніки та розвитку мислення і образної пам'яті в її рамках, можна продуктивно вдосконалювати знаково-контексну взаємодію (вербальна, невербальна та авербальна комунікація) і дистантні рецепції (зір, слух) в рамках зовнішньої техніки. Це важливо тому, що урок складається із ситуативних складових, які направлені на вирішення тактичних педагогічних завдань, а без конкретних навичок педагогічної техніки важко практично здійснювати активізацію пізнавальної діяльності студентів. Дану проблему також мало вирішить і довготривале розв'язування педагогічних задач. Навички педагогічної техніки значно прискорюють таку підготовку і спрямовують майбутнього вчителя на ефективну особистісно орієнтовану взаємодію «учитель-учень». Тому, з огляду специфічності підготовки майбутнього вчителя трудового навчання, ми визначили педагогічну техніку (техніко-ситуативна складова) і тактичну підготовку (психолого-педагогічна, методична і теоретична), як основні компоненти педагогічної майстерності, які в інтегративній єдності складають техніко-тактичну готовність (компетентність) майбутнього вчителя, що створює необхідні передумови для досягнення стратегічної складової (мети навчання і виховання). Виходячи з цього, педагогічну техніку ми визначаємо як техніко-ситуативну взаємодію учителя й учнів за допомогою системи вербально-знакових і контекстно-автоматизованих дій учителя (невербальна та авербальна взаємодія з учнями), особистісно орієнтаційна та рефлексивна направленість, які разом із спеціальними уміннями (на основі дистантних рецепцій) дають змогу плідно вирішувати педагогічні завдання.

Таким чином, педагогічна техніка включає такі складові внутрішньої техніки: особистісно-рефлексивна взаємодія (педагогічна інтуїція, емпатія, толерантність, комунікабельність, емоційне самовладання; елементи артистизму: фантазування, гіпертимність, емотивність, імпровізація); удосконалення мислення і образної пам'яті: мислення - практично-дійове, наочно-образне, словесно-логічне; пам'ять: зорова, слухова, рухова і зовнішньої: знаково-контексна взаємодія (вербальна комунікація - діалогічна і монологічна мова); невербальна і авербальна комунікація; розвиток органів відчуттів (дистантні рецепції): зір, слух, голос. Ці складові педагогічної техніки повинні органічно поєднуватися з професійними знаннями (психолого-педагогічна, теоретична і методична підготовка) та активізацією пізнавальної діяльності студентів.

Для повноцінного оволодіння технічними прийомами ситуативної взаємодії учителя й учнів необхідні, крім їхньої наявності, певні закономірності, на основі яких повинна ґрунтуватися дана взаємодія. Головним у трактуванні такого підходу є те, що, керуючись ними, підготовка майбутнього учителя у тренінговій групі забезпечить максимально-ефективне оволодіння педагогічною технікою, що, безсумнівно, позначиться на успішності цього процесу.

Отже, при обґрунтуванні закономірностей педагогічної техніки ми виходили з того, що педагогічна техніка вимагає якнайповнішого врахування індивідуальних особливостей студента. Тому проаналізувавши відповідну психолого-педагогічну літературу та науково-педагогічні дослідження вчених (Ю. Бабанського, Е. Берна, О. Булатової, В. Богословского, Ю. Гільбуха, В. Гузеєва, С. Єлканова, І. Зязюна, В. Кан-Калика, А. Макаренка, В. Мерліна, К. Мілютіної, Н. Мойсеюк, Ю. Орлова, Н. Петрової, А. Петровського, Л. Петровської, Н. Путиліної, Т. Рассела, В. Рибалки, І. Синиці, М. Фіцули, Л. Хаббарда, В. Ягупова та ін.), ми обґрунтовуємо наступні закономірності педагогічної техніки: 1) саморозвиток особистості майбутнього вчителя у засвоєнні педагогічної техніки; 2) урівноваження соціометричного статусу екстравертів та інтровертів у процесі навчання педагогічній техніці; 3) емоційна привабливість і виразність у застосуванні внутрішньої і зовнішньої техніки; 4) розвиток індивідуального стилю педагогічної техніки із змістовно-ціннісною орієнтацією майбутнього вчителя; 5) індивідуальний стиль спілкування; 6) творчий пошук самовираження і стилю діяльності для досягнення оптимальної взаємодії спілкування з учнями; 7) створення сприятливих умов для розвитку педагогічної техніки; 8) «Успіх породжує успіх» при засвоєнні педагогічної техніки; 9) раціональне поєднання естетичного самовираження внутрішньої і зовнішньої техніки учителя; 10) гуманістична спрямованість педагогічної техніки.

Характеризуючи дані закономірності, потрібно сказати, що їх застосування повинно бути комплексним. Наприклад, урівноваження соціометричного статусу екстравертів та інтровертів у тренінговій групі повинно чітко поєднуватися з гуманістичною спрямованістю, забезпеченням успіху всіх учасників, а це, звісно, сприятиме виробленню індивідуального стилю спілкування та розвитку індивідуального стилю педагогічної техніки із змістовно-ціннісною орієнтацією кожного студента. Всього цього можна буде досягти, якщо кожен студент творчо працюватиме над своїм саморозвитком і творчим пошуком самовираження для досягнення успішної взаємодії у спілкуванні з учнями. Також без емоційної привабливості і виразності та оптимального естетичного самовираження внутрішньої і зовнішньої техніки оволодіння педагогічною взаємодією буде досить утруднено.

Для підвищення ефективності формування педагогічної техніки було застосовано систему тренінгового забезпечення для навчання педагогічній техніці майбутніх учителів трудового навчання. Оскільки тренінг походить від англійського training, що означає «виховання», «навчання», «вправи», «тренування», то при визначенні тренінгу ми виходили з точки зору педагогіки, психології та педагогічної психології. З педагогічної точки зору під тренінгом розуміється система взаємопов'язаних і взаємозалежних засобів педагогічного впливу на студентів з метою вироблення у них відповідних умінь і навичок до певного виду діяльності і поведінки при виконанні своїх функціональних обов'язків. Психологічне визначення тренінгу має на меті створення інтенсивних форм самопізнання, а також пізнання у процесі навчання. З точки зору педагогічної психології - це система відповідних умов, у процесі яких відбувається суб'єктивізація об'єкту учіння з метою переходу на рівень саморозвитку. Тому тренінг ми будемо визначати як систему взаємопов'язаних і взаємозалежних способів взаємодії викладача й студента з метою його саморозвитку і самовдосконалення та розвитку й формування у майбутніх учителів певних умінь і навичок.

У зв'язку з цим на основі аналізу теоретичних узагальнень О. Булатової, В. Васенка, П. Зінченка і Т. Зінченка, М. Зябліцевої, І. Зязюна, В. Кан-Калика, І. Кузнєцова, О. Кузнецової, П. Перепелиці, А. Петровського, А. Піза, О. Раєва, Л. Регуш, Г. Середи, І. Синиці, А. Степанова, Н. Тарасевич, Т. Тюріної, В. Шейнова, Л. Хаббарда та на засадах реалізації закономірностей педагогічної техніки обґрунтовано тренінгові механізми та їх складові для формування педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання (табл. 1).

Таблиця 1

Тренінгові завдання, їх види і складові

На основі порівнянь з традиційним навчанням ми визначила місце тренінгу у системі традиційного й тренінгового навчання для розвитку педагогічної техніки, зроблених Є. Телеєвою і М. Кузнецовою (завдання, умови роботи студента, діяльність, методи, час, узагальнення, контроль). Порівняльна характеристика показує, що за допомогою тренінгу формується нова поглиблена суб'єктивізація особистості на основі оптимальної психолого-педагогічної взаємодії викладача й студента, а тренінгові механізми створюють передумови для переходу на більш якісний рівень підготовки майбутнього вчителя за такими показниками: 1) вихід на досконаліший ступінь розвитку вмінь і навичок; 2) створення вихідних передумов стартової професійної підготовки на основі мотивації й діагностики особистісних якостей і умінь; 3) забезпечення ситуації успіху на засадах особистісного підходу; 4) перехід на рівень самоаналізу, виходячи з індивідуальних особливостей кожного студента; 5) концентрація можливостей особистості для поступового формування моделі вчителя із своєрідною суб'єктивною спрямованістю.

Отже, підсумовуючи вищесказане, очевидно, що показником усвідомлення значимості професійної діяльності є самостійна підготовка вчителя до комунікативних взаємовідносин з учнями й навколишніми, а груповий тренінг активізує, прискорює і адаптує даний процес, стимулюючи прагнення майбутнього вчителя до підвищення своєї майстерності у цьому напрямку.

У другому розділі «Методичні аспекти реалізації тренінгових механізмів у формуванні педагогічної техніки майбутніх вчителів трудового навчання» розроблено модель формування педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання засобами тренінгу та експериментально перевірено її можливості у процесі проведення занять з використанням тренінгових завдань. Під час проведення експерименту показано перспективи використання тренінгу для формування педагогічної техніки при підготовці вчителів трудового навчання.

Щоб визначити стан розвитку педагогічної техніки було розроблено анкети та проведено анкетування студентів других і четвертих курсів трьох ВНЗ. За основу були взяті дослідження І. Зязюна, А. Маркової та В. Миндикану про рівні формування педагогічної техніки. Їх співвідношення нами показано таким чином: елементарний (дуже низький, низький, нижче середнього), базовий (середній, вище середнього), високий (високий), досконалий (дуже високий) (табл. 2).

Розроблено та застосовано критерії педагогічної техніки на основі логічної конструкції професійних умінь майбутнього вчителя (аналітико-синтетичні, інформаційні, креативні та прогностичні уміння). За даною конструкцією аналітико-синтетичні та інформаційні уміння і їх прояви сформовані або на завершальній стадії формування (старші класи та навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації). Тому ми акцентували увагу на креативні та прогностичні уміння, які є базовими для формування і розвитку педагогічної техніки, тобто потрібно розвинути у майбутнього вчителя співтворчість, гіпотетико-дедуктивне мислення, оптимістичне прогнозування і педагогічну рефлексію з тим, щоб вони змогли успішно співпрацювати з класом. Завдяки цьому були розроблені логічні конструкції цих умінь.

Таблиця 2

Характеристика рівнів формування педагогічної техніки

На основі діагностичного аналізу засвоєння умінь педагогічної техніки можна судити про рівень формування педагогічної майстерності, на якому знаходиться майбутній учитель.

У процесі тренінгу були використані можливості навчальних предметів, як «Педагогіка», «Основи педагогічної майстерності» і «Методика трудового навчання», у вивчення яких ми пропонували включити підготовлені нами тренінгові завдання для студентів. Дані завдання не змінюють нині діючих навчальних програм вищої школи, а лише наповнюють собою зміст окремих занять тренінгами. Виконання завдань здійснювалося в експериментальних групах (одне - для двох студентів). Оцінювання результатів проводилось відповідно до виконання завдань тренінгу кожним студентом. Для зручності підведення підсумків нашої роботи ми орієнтувалися на класифікацію етапів проведення формувального експерименту за М. Кузнецовою: початковий, теоретичний, стартовий майданчик, технологічно-формувальний, діагностичний і підсумково-діагностичний.

На початковому етапі експерименту було визначено рівень теоретичної підготовленості студентів до участі в експерименті, тобто їх знання про складові внутрішньої і зовнішньої техніки.

У ході теоретичного етапу студентам коротко повідомлялись відомості про суть професійно-педагогічної діяльності вчителя, методику діагностики проведеного уроку з трудового навчання, тлумачний словник педагогічних термінів (фантазування, гіпертимність, емотивність, толерантність, емпатія, імпровізація, комунікабельність, інтуїція, вербальна, невербальна і авербальна взаємодії), поняття педагогічної майстерності та її складові, педагогічної техніки в контексті педагогічної (професійної) майстерності, творчості (новаторство).

На етапі «Стартовий майданчик» студенти ознайомлювались з практичними уміннями, які вони повинні були набути під час тренінгів, проведених у формі лабораторно-практичних робіт, відповідно до структури педагогічної майстерності та тренінгових механізмів.

У процесі технологічно-формувального етапу студенти виконали лабораторно-практичні роботи та пройшли тренінгове навчання. Завдання налаштовували студентів на імпровізацію, фантазію, експромт, кмітливість, здогадливість тощо. Тому на відміну від традиційного навчання, коли студентам довго приходилось готовитись до виступу перед аудиторією, при виконанні експериментальної програми вони повинні були напружити всі свої інтелектуальні здібності і засвоїти тренінгові завдання у більш короткий строк. Це, звичайно, дало плідні результати. Застосовуючи закономірності педагогічної техніки (у даному випадку - акцентування на «Успіх породжує успіх»), викладачу часто доводилося говорити студентам, що не тільки вони, а й він сам вчиться разом з ними. Такий підхід допомагав студентам справлятися з труднощами, тому що вони знали і вірили, що ніхто їх не буде сварити і сміятися над ними, якщо вони щось неправильно виконують. У результаті цього більшість з них, набуваючи впевненості, починали працювати спокійно, а потім і творчо, прагнучи виконати тренінгові завдання якнайкраще.

Діагностичний: для оптимального педагогічної техніки було використано педагогічну практику при проведенні уроків з трудового навчання з відповідною методикою їх діагностування. Якісний показник проведених уроків з трудового навчання, порівняно з контрольною групою, зріс на 22 % і є базовим рівнем формування педагогічної майстерності з вище середнім рівнем реалізації педагогічної техніки і наближається до високого.

Підсумково-діагностичний етап направлений на визначення рівнів сформованості педагогічної техніки майбутнього вчителя за допомогою логічних конструкцій. Для цього були використані тести, розроблені О. Булатовою, В. Семиченко, І. Зязюном, Т. Гавриловою, С. Ковальовим, Г. Райтаровою, М. Снайдером, Т. Тюріною, Л. Хаббардом і опитувальний листок Форверга, відповідно до діагностики фахових умінь.

Також, з метою усунення суб'єктивізму була застосована експертна оцінка рівня сформованості педагогічної техніки за моделлю дослідження.

Отже, у процесі формувального експерименту було забезпечено діяльнісно-активне врахування індивідуальних особливостей студентів та оволодіння ними основами педагогічної техніки. Після їх опрацювання якісний та кількісний аналіз результатів показав ефективність запропонованої методики. Це видно із сукупних наслідків формувального експерименту, які відображені у табл. 3.

Таблиця 3

Підсумкові результати рівнів сформованості педагогічної техніки (%)

Загальну динаміку зміни рівнів педагогічної майстерності у процесі формування педагогічної техніки ми можемо бачити на рис. 1:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Підсумкова діаграмна характеристика рівнів сформованості педагогічної техніки

З даної діаграмної характеристики видно, що внаслідок формувального експерименту, третій і четвертий рівні експериментальних груп знаходяться майже на одному ступені (43,9 % та 48 %) і становить 91,9 % студентів. У контрольних групах також значні зміни, порівняно з констатувальним експериментом, що зумовлено, крім результатів навчального процесу, спілкуванням студентів між собою, з викладачами, які проводили експеримент тощо. Це вказує на позитивну динаміку змін навіть у контрольних групах. Проте їх сукупний показник становить 63,8 % студентів (46,3 % високого і 17,7 % досконалого рівнів).

Таким чином, на основі відповідних наукових досліджень вчених було визначено пріоритети удосконалення педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання. До них належать: психолого-педагогічна, методична і теоретична підготовка з однієї сторони та педагогічна техніка з іншої, які повинні відігравати головну роль у процесі підготовки майбутнього вчителя трудового навчання.

Отже, дані результати показали, що потрібно застосовувати комплексний підхід при формуванні педагогічної техніки для забезпечення професійного становлення майбутнього вчителя трудового навчання.

висновки

На основі проведеного дослідження можна констатувати:

1. Проаналізувавши ступінь дослідженості проблеми з формування педагогічної техніки майбутніх вчителів трудового навчання вищих навчальних закладів у психолого-педагогічній літературі, встановлено, що психолого-педагогічна, методична і теоретична підготовка з одного боку та педагогічна техніка з іншого, повинні відігравати головну роль у процесі становлення майбутнього вчителя трудового навчання.

Теоретично і експериментально обґрунтовано педагогічну техніку як техніко-ситуативну взаємодію учителя й учнів за допомогою системи вербально-знакових і контекстно-автоматизованих дій учителя (невербальна та авербальна взаємодія з учнями), особистісно орієнтаційна та рефлексивна направленість, які разом із спеціальними уміннями (на основі дистантних рецепцій) дають змогу плідно вирішувати педагогічні завдання.

Визначено, що основними складовими педагогічної техніки є такі компоненти внутрішньої (особистісно-рефлексивна взаємодія: педагогічна інтуїція, емпатія, толерантність, комунікабельність, емоційне самовладання; елементи артистизму: фантазування, гіпертимність, емотивність, імпровізація; удосконалення мислення і образної пам'яті (мислення: практично-дійове, наочно-образне, словесно-логічне; пам'ять: зорова, слухова, рухова) і зовнішньої техніки (знаково-контексна взаємодія: вербальна комунікація - діалогічна і монологічна мова; невербальна і авербальна комунікація); розвиток органів відчуттів (дистантні рецепції): зір, слух, голос.

Виявлено і теоретично обґрунтовано закономірності педагогічної техніки, які забезпечують раціональний підхід до її формування у майбутнього вчителя трудового навчання і створюють можливості для оптимальної педагогічної взаємодії викладача-наставника та учасника тренінгу. Створення сприятливих умов для розвитку педагогічної техніки на основі закономірностей допомагатиме більш швидкому і якісному навчанню у тренінговій групі. Найважливішою умовою такого підходу є те, що, керуючись даними закономірностями, майбутній учитель буде більш адекватно сприймати навчання педагогічній техніці. Це забезпечить максимально зацікавлене оволодіння нею, що безсумнівно позначиться на успішності цього процесу.

2. З'ясовано сутність, роль, місце і закономірності використання тренінгу для формування педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання. Розглянуто і вивчено тренінгові технології та визначено тренінг, як систему взаємопов'язаних і взаємозалежних способів взаємодії викладача й студента з метою його саморозвитку і самовдосконалення. Формування педагогічної техніки за допомогою тренінгових завдань було визначено попереднім історичним розвитком педагогічної теорії і практики і бере свій початок з виховання професійних якостей майбутнього учителя.

Обґрунтовано тренінгові завдання, які повинні бути частиною професійної підготовки майбутнього вчителя трудового навчання, що прискорюватиме його адаптацію до роботи ще на етапі навчання у ВНЗ. Позитивним у застосуванні тренінгових завдань є те, що вони сприяють створенню ситуації успіху в кожного студента та високий рівень діагностичності умінь педагогічної техніки.

3. Розроблено модель формування педагогічної техніки засобами тренінгу. Вивчено, проаналізовано та встановлено, що критеріями сформованості педагогічної техніки, як професійних умінь майбутнього вчителя, є діагностика проявів даних умінь у вигляді логічних конструкцій: співтворчості, гіпотетико-дедуктивного мислення, оптимістичного прогнозування і педагогічної рефлексії. Ефективність методики використання тренінгових завдань при формуванні педагогічної техніки можна перевірити на основі обчислення коефіцієнту сформованості співтворчості, гіпотетико-дедуктивного мислення, оптимістичного прогнозування і педагогічної рефлексії у студентів як групи в цілому, так і кожного студента зокрема.

Рівень формування педагогічної техніки, на якому знаходиться майбутній учитель: елементарний (дуже низький, низький, нижче середнього), базовий (середній, вище середнього), високий (високий), досконалий (дуже високий) можна визначити на основі діагностичного аналізу засвоєння педагогічної техніки.

4. Експериментально перевірено формування педагогічної техніки майбутніх вчителів трудового навчання у процесі проведення занять з використанням тренінгу. Для цього було розроблено комплекс тренінгових завдань для формування педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання. Обґрунтовано ефективність комплексу тренінгових завдань для вдосконалення педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання під час проведення експерименту. Встановлено, що практичне засвоєння педагогічної техніки неможливе без її теоретичного обґрунтування і розгляду на даному рівні. Це важливо тому, що доведення умінь педагогічної техніки до рівня теоретичного аналізу - одне з найважливіших завдань підготовки майбутніх педагогів. Такий підхід сприятиме вихованню в них творчого підходу та переосмислення своєї діяльності у процесі практичної роботи.

З'ясовано, що володіння педагогічною технікою буде міцним настільки, наскільки емоційний тон студента буде піднятий на рівень адекватного засвоєння педагогічної техніки. Емоційний тон студента, майбутнього вчителя, потрібно підтримувати на стабільно-високому рівні, адже від цього залежить ефективність його педагогічної роботи.

У процесі експерименту було обґрунтовано правильність логічної послідовності формування педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання в контексті професійної майстерності: професійні знання - тренінг - педагогічна техніка - професійна (педагогічна) майстерність.

Викладені у дослідженні положення і висновки засвідчують, що мету досягнуто, гіпотезу підтверджено, завдання реалізовано. Виявлені дидактичні засади формування педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання вимагають суттєвої перебудови його професійної підготовки. Проте репрезентоване дослідження не претендує на завершеність вирішення поставленої проблеми. Потрібно дослідити вплив шкали емоційних тонів з одного боку на співвідношення екстраверсії-інтроверсії і типів темпераменту з іншого у процесі оволодіння педагогічною технікою майбутнім учителем та відповідно уточнити діагностику його умінь. Також необхідно удосконалити процес оволодіння педагогічною технікою за допомогою тренінгових механізмів. Застосування тренінгових механізмів у даному вигляді також значно покращить оволодіння студентами педагогічною технікою, яка забезпечить підвищення їх педагогічної майстерності до високого і досконалого рівнів. Це у свою чергу буде сприяти створенню необхідних передумов для морального, етичного і духовного задоволення майбутніх вчителів і вчителів, які тільки приступили до виконання своїх обов'язків, від своєї професійної реалізації та формування у них педагогічної техніки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у провідних фахових виданнях:

1. Вовковінський М.І. Практична підготовка майбутніх учителів трудового навчання при вивченні курсу «Основи педагогічної майстерності» (на матеріалах роботи педагогічного коледжу) / В.В. Васенко, М.І. Вовковінський // Молодь і ринок: [щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал]. 2005. № 5. С. 56-63.

2. Вовковінський М.І. Розвиток педагогічної техніки в контексті особистісно орієнтованого підходу як компоненту професійної майстерності майбутніх вчителів трудового навчання / М.І. Вовковінський // Молодь і ринок: [щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал]. 2006. № 1. С. 126-133.

3. Вовковінський М.І. Взаємопов'язаність педагогічної технології і творчості в педагогічному процесі та підготовці майбутнього вчителя трудового навчання / М.І. Вовковінський // Молодь і ринок: [щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал]. 2006. № 5. С. 92-100.

4. Вовковінський М.І. Графічно-бальне оцінювання уроків з трудового навчання як засіб підвищення мотиваційно-творчої діяльності студентів / М.І. Вовковінський // Трудова підготовка в закладах освіти. 2007. № 1. С. 44-52.

5. Вовковінський М.І. Емоційна привабливість і виразність учителя у застосуванні внутрішньої і зовнішньої техніки / М.І. Вовковінський // Молодь і ринок: [щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал]. 2007. № 7. С. 99-106.

Матеріали конференцій:

6. Вовковінський М.І. Використання тренінгу у підготовці майбутніх фахівців / В.М. Котеленець, М.І. Вовковінський // Наукові записки: психолого-педагогічні науки. Ніжин, 2004. № 4. С. 224-227.

7. Вовковінський М.І. Взаємозв'язок педагогічної технології і творчості в підготовці вчителя / М.І. Вовковінський; матеріали ІІ Міжнар. наук.-метод. конф. [«Болонський процес: трансформація навчального процесу у технологію навчання»] (Київ, 20-21 жовт. 2005 р.) // Київський держ. ун-т інформаційно-комунікаційних технологій. К.: Держ. ун-т інформаційно-комунікаційних технологій, 2005. С. 88-91.

Навчально-методичні праці:

8. Вовковінський М.І. Методичні рекомендації для проходження педагогічної практики: [для учнів педагогічних училищ спец. 03.02 «Викладання праці»] / упоряд. М.І. Вовковінський. К.: РУМК, 1990. 36 с.

АНОТАЦІЯ

Вовковінський М. І. Методика формування педагогічної техніки майбутнього вчителя трудового навчання засобами тренінгу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика трудового навчання. - Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка. - Чернігів, 2009.

У дисертації висвітлюються основні проблеми формування педагогічної техніки у майбутніх учителів трудового навчання як основи педагогічної майстерності. У процесі аналізу психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження були уточнені та означені такі поняття, як «педагогічна техніка», «техніко-тактична підготовка», «тренінг», «закономірності педагогічної техніки», «логічна конструкція», «вихідні уміння», «прояви-діагностика вихідних умінь». Була створена модель формування педагогічної техніки в контексті педагогічної майстерності. Це сприяло обґрунтуванню закономірностей педагогічної техніки та створення тренінгових завдань з метою формування у студентів педагогічної техніки. Для визначення рівня їх сформованості була розроблена діагностична модель оволодіння педагогічною технікою.

Тренінгову підготовку студентів у процесі дослідно-експериментальної роботи забезпечили можливості таких навчальних предметів, як «Педагогіка», «Педагогічна майстерність» та «Методика трудового навчання». Експериментально перевірено сформованість педагогічної техніки майбутніх учителів трудового навчання та їх задоволеність професією. Все це дає підстави вважати, що оволодіння студентами зовнішньою і внутрішньою технікою забезпечує такий рівень педагогічної майстерності, який створює можливості для особистісно орієнтованого підходу у процесі навчання і виховання учнів.

Ключові слова: педагогічна техніка, тренінг, логічна конструкція, закономірності педагогічної техніки.

аннотация

Вовковинский Н. И. Методика формирования педагогической техники будущего учителя трудового обучения средствами тренинга. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика трудового обучения. - Черниговский государственный педагогический университет имени Т.Г. Шевченко. - Чернигов, 2009.

В диссертации освещаются основные проблемы формирования педагогической техники у будущих учителей труда, которая рассматривается как основа педагогического мастерства. В процессе анализа психолого-педагогической литературы по проблеме исследования были уточнены и обозначены такие понятия, как «педагогическая техника», «технико-тактическая подготовка», «тренинг», «закономерности педагогической техники», «логическая конструкция», «исходные умения», «проявления-диагностика исходных умений». Была создана модель формирования педагогической техники в контексте педагогического мастерства. Это содействовало обоснованию закономерностей педагогической техники и созданию тренинговых механизмов с целью формирования у студентов педагогической техники. Для определения уровня их сформированности была разработана диагностическая модель овладения педагогической техникой.

Характеристика уровней сформированности педагогической техники обоснованны нами таким образом:

– Элементарный. Студенты этого уровня имеют трудности в решении учебно-педагогических ситуаций. Они не усвоили надлежащим образом технику педагогического взаимодействия с учащимися, которая снижает производительность педагогической работы. Поэтому поведение таких студентов иногда агрессивное по отношению к учащимся.

– Базовый. Практическое применение студентами педагогической техники обусловлено необходимостью выполнения своих обязанностей во время непрерывной педагогической практики.

– Высокий. Студенты четко применяют педагогическую технику, легко владеют техническими приемами межличностного взаимодействия «ученик-учитель-ученик». Личностно ориентированная направленность и организация их деятельности устремлена на продолжительный промежуток времени.

– Совершенный. Применение педагогической техники имеет завершенный вид в процессе проведения уроков трудового обучения. Педагогическая техника является неотъемлемой составляющей мастерства студентов для реализации своего педагогического потенциала. Проявляя большую настойчивость к максимальному использованию своих возможностей, они умеют самостоятельно конструировать оригинальное педагогическое взаимодействие с учениками.

Основой исследования было применение тренинга педагогической техники. Так как тренинг происходит от английского training, что обозначает «воспитание», «обучение», «упражнение», «тренировка», то при определении тренинга мы исходили из точки зрения педагогики, психологии и педагогической психологии. Таким образом, с педагогической точки зрения под тренингом понимается система взаимосвязанных и взаимозависимых средств педагогического влияния на студентов с целью вырабатывания в них соответствующих умений и навыков к определенному виду деятельности и поведения при выполнении своих функциональных обязанностей. Психологическое определение тренинга имеет целью создание интенсивных форм самопознания, а также познание в процессе обучения. С точки зрения педагогической психологии - это система соответствующих условий, в процессе которых происходит субъективизация объекта обучения с целью его перехода на уровень саморазвития.