Наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки АпН України

УДК 372.832

13.00.02 - теорія і методика навчання (історія та суспільствознавчі дисципліни)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи

Святокум

Оксана Євгеніївна

Київ

2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Пометун Олена Іванівна,

Інститут педагогіки АПН України, завідувач

лабораторії суспільствознавчої освіти.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Стеценко Семен Григорович,

Національна академія прокуратури України,

завідувач кафедри теорії держави і права;

кандидат педагогічних наук,

Головань Тетяна Олександрівна,

Державний заклад "Луганський інститут

праці та соціальних технологій",

завідувач кафедри соціальної роботи.

Захист відбудеться " 11 " березня 2009 року, о 14 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.03 в Інституті педагогіки АПН України, за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки АПН України, 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

Автореферат розісланий " 10 " лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Мацейків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Важливим етапом на шляху українського суспільства до демократичної консолідації є виховання в молодого покоління толерантності, поваги до прав людини, вміння долати стереотипи, знаходити компроміс.

Очевидно, що права людини й громадянина неможливо захистити, тільки маючи у законодавстві необхідні норми. Кожен громадянин з дитинства має не просто знати, а й розуміти основні положення документів, що захищають його права, розуміти їхню мову, діяти відповідно до них. Отже, вимогою часу стає освіта для прав людини, яка має на меті підготовку молоді до активної участі в житті демократичного суспільства й розвитку демократичної культури. Така освіта потребує системного навчання молодого покоління прав людини.

Навчання прав людини розглядається в усьому світі як невід'ємна складова права кожної дитини на якісну освіту, що передбачає зокрема й розширення її можливостей у користуванні всім спектром належних їй прав. Це можна забезпечити тільки за умови, що всі компоненти і процедури навчання, включаючи навчальні програми, матеріали, методики і підготовку кадрів, сприятимуть засвоєнню понять у галузі прав людини, що повага до прав людини, дитини забезпечуватиметься всім колективом загальноосвітнього навчального закладу.

Комітет міністрів держав-членів Ради Європи у своїх рекомендаціях про викладання та вивчення прав людини в школах зазначає, що тими осередками, які можуть і повинні стати прикладами поваги до гідності та особливостей кожної особистості й бути також прикладом толерантності та рівності шансів, є загальноосвітні школи. Саме впродовж навчання в школі кожен учень має познайомитися з правами людини в рамках своєї підготовки до життя.

Сьогодні в Україні маємо досить чітко окреслену нормативну базу щодо вирішення зазначеної проблеми, де відображено вимоги до формування високого рівня компетентності учнів у сфері прав людини і громадянина України, передбачено заходи, спрямовані на формування ціннісних орієнтирів школярів та активної позиції учнівської молоді як суб'єкта громадянського суспільства.

Проте, у навчальних програмах і підручниках, у масовій практиці навчання формування компетентності учнів у сфері прав людини не розглядається як важливе самостійне завдання і не забезпечується ані змістовно, ані організаційно. Виникло протиріччя між нагальною потребою у вихованні громадян, які мають високий рівень компетентності у сфері прав людини і громадянина України, й відсутністю цілісної методичної системи навчання прав людини учнів загальноосвітніх навчальних закладів І та ІІ ступенів, яка б забезпечувала ефективне розв'язання цього завдання.

Теоретико-методологічні засади формування компетентності особистості у сфері прав людини і громадянина України у філософському, культурологічному та юридичному аспектах сформульовано в працях С. Алєксєєва, І. Андруха, М. Антоновича, А. Бови, В. Ваксмана, О. Ганзенка та ін., де піднімаються проблеми встановлення в суспільстві верховенства права, забезпечення в законодавстві та інших нормативно-правових актах принципів справедливості й гуманізму, значення природних невідчужуваних прав і свобод людини, захисту її честі й гідності, а також визначення гарантій їх здійснення.

Питання формування компетентності майбутніх педагогів у сфері прав людини досліджувалися В. Владимировою, М. Городиським, Л. Мацук, А. Мовчун, М. Подберезським, І. Романовою та ін. Історичний аспект проблеми розглядався В. Владимировою, І. Криштак, А. Стаканковим та ін.

Проблематика, пов'язана з формуванням у школярів компетентності у сфері прав людини і громадянина, знайшла відображення у наукових працях Н. Бібік, Т. Головань, В. Дубровського, В. Загреви, І. Запорожана, Л. Кузьменко, Г. Неліпа, В. Оржеховської, О. Пометун, Т. Смагіної, Л. Твердохліб, Н. Ткачової, М. Фіцули, О. Хоптяної, Т. Шанскової та ін., які вивчали особливості процесу навчання права та правового виховання в середній школі, його основні форми й методи, питання правового виховання як засобу формування правової культури молодого покоління.

Формування компетентності молодого покоління у сфері прав людини і громадянина України в аспекті громадянського виховання розглядається в дослідженнях П. Вербицької, П. Ігнатенка, Н. Косарєвої, Л. Крицької, О. Пометун, В. Поплужного, М. Рагозіна та ін.

Психологічне обґрунтування правового виховання учнів висвітлено у працях І. Беха, П. Блонського, А. Венгера, Г. Цукермана, Н. Ярослав та ін., де розглядаються питання сенситивності учнів кожної вікової категорії до сприйняття правової інформації, зокрема, про права, свободи та обов'язки людини, а також питання вікових можливостей формування в них певних умінь та ціннісних установок.

Процес утворення громадянських чеснот особистості є неперервним, нескінченним, триває протягом усього свідомого життя людини, відтак - одним з основних принципів, що забезпечує його ефективність є наступність та неперервність. Наступність як обов'язкова умова і принцип організації перетворюючої діяльності учнів досліджується у працях Е. Баллера, Є. Каширіна, С. Колесникова, О. Фурманової та ін. Наступність як педагогічна категорія стала предметом наукових досліджень С. Казаченко, В. Мадзігона, А. Мороза та ін.

В останні роки різні аспекти наступності у навчанні та вихованні учнів і студентів стали об'єктом дисертаційних досліджень українських педагогів: М. Волчастої (2003), К. Гнезділової (2006), Г. Гордійчук (2006), Н. Казьмірчук (2006), А. Ляшкевич (2003), В. Тереса (2003), І. Удовиченко (2006).

Проблематика, пов'язана із формуванням правової компетентності молодого покоління, висвітлювалась у наукових розвідках О. Ганзенка (2003), Т. Головань (2006), В. Загреви (2002), І. Запорожана (2002).

Формування громадянської компетентності учнів загальноосвітніх навчальних закладів досліджували Л. Корінна (2005), М. Рудь (2002), Т. Смагіна (2007).

Проте, згадані праці не порушують питання формування компетентності у сфері прав людини і громадянина України як цілісного процесу, що ґрунтується на принципах неперервності та системності.

Актуальність, важливе практичне значення проблеми та недостатня розробленість її теоретичних аспектів зумовили вибір теми дослідження "Наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України згідно з комплексним тематичним планом досліджень за темою "Методичні засади діяльнісного підходу до навчання історії" (реєстраційний номер 0105U000272). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки АПН України (протокол № 8 від 29.09.2008 р.) і узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 28.10.2008 р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методичну систему, що забезпечує наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи.

об'єкт дослідження - процес навчання прав людини учнів загальноосвітніх навчальних закладів (ЗОНЗ) І та ІІ ступенів.

Предмет дослідження - методичні умови забезпечення наступності у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи.

Гіпотеза дослідження: наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи можна забезпечити за умов:

- визначення та реалізації компонентів змісту освіти для прав людини та її організаційних форм і методів відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів, що обумовлені ступенем навчання;

- здійснення навчання прав людини на засадах цілісності та поступового збагачення цілей, змісту, методів і форм організації навчання від класу до класу на уроках та у позакласній діяльності учнів початкової та основної школи.

Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1) вивчити стан розробленості досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці з метою визначення та узагальнення основних підходів до її розв'язання;

2) виявити особливості навчання прав людини учнів початкової та основної школи;

3) визначити та теоретично обґрунтувати методичні умови забезпечення наступності в навчанні учнів прав людини як складової громадянської освіти;

4) дослідити та охарактеризувати стан освіти й рівні сформованості компетентності учнів у сфері прав людини в ЗОНЗ України І та ІІ ступенів;

5) розробити та експериментально перевірити методичну систему забезпечення наступності навчання учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів прав людини.

Методологічну основу дослідження складають концепція цілісного педагогічного процесу, закономірності формування особистості та її всебічного розвитку, системний і діяльнісний підходи, положення про діалектичну єдність загальнолюдського та національного, традиційного та інноваційного в освіті для прав людини.

Концептуально значущими для дослідження стали основні положення сучасної філософії освіти, Національна доктрина розвитку освіти, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Національна програма правової освіти населення, а також положення філософії, психології, педагогіки, юридичної науки про особистість, про роль діяльності в її розвитку, про вплив оточення на її формування, про взаємозв'язок теорії та практики, свідомості особистості та її поведінки.

Теоретичні засади дослідження становлять: концептуальні ідеї системного підходу, що містяться в наукових працях Р. Акофа, Ф. Емері, М. Кагана, Б. Українцева та ін.; розкриття принципу наступності в працях Е. Баллера, В. Беспалька, Г. Гегеля, Ю. Кустова та ін.; положення про сутність процесів навчання, виховання та їх взаємозв'язок, що викладені в працях Н. Бібік, В. Білоусової, І. Лернера, В. Лозової, О. Пометун, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської, Г. Троцко, Г. Щукіної та ін.; сучасні психолого-педагогічні теорії розвитку особистості на різних вікових етапах, які знайшли своє відображення у наукових розвідках І. Беха, П. Блонського, Н. Ярослав та ін.; наукові основи формування компетентності особистості у сфері прав людини і громадянина, що висвітлені в дослідженнях С. Алєксєєва, М. Городиського, В. Оржеховської, М. Подберезського, О. Скакун, М. Фіцули та ін.

Методи дослідження. У процесі наукового пошуку використано комплекс методів, адекватних його предмету, меті та завданням:

теоретичних: методів ретроспективного, порівняльного і системного аналізу філософської, педагогічної, юридичної, соціологічної, психологічної літератури для зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, розгляду теоретичних питань з метою визначення понятійно-категоріального апарату дослідження; порівняння, класифікації, систематизації й узагальнення теоретичних та емпіричних даних для визначення стану формування компетентності учнів у сфері прав людини і громадянина України, теоретичного моделювання для обґрунтування структури та елементів методичної системи забезпечення наступності у навчанні прав людини;

емпіричних: діагностичних методів (анкетування, тестування, бесіди, опитування), прогностичних методів (експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик), обсерваційних методів (спостереження, самоспостереження, самооцінки) для виявлення рівнів сформованості компетентності учнів у сфері прав людини і громадянина України;

педагогічного експерименту для перевірки ефективності розробленої методичної системи забезпечення наступності у навчанні прав людини;

математичної статистики для статистичного групування експериментальних даних і перевірки статистичної гіпотези.

База дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі Куп'янської гімназії №3 Куп'янської міської ради, Люботинської гімназії №1 Люботинської міської ради, Харківської спеціалізованої середньої школи І-ІІІ ступенів №73, Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №105, Харківської спеціалізованої середньої школи І-ІІІ ступенів №85, Харківської гімназії №152 Харківської міської ради.

Усього експериментом на різних етапах було охоплено 1235 учнів, 260 вчителів та 580 батьків.

Дослідження проводилось протягом 2002-2008 років поетапно.

На першому етапі (2002-2003 рр.) було проаналізовано наукову літературу з досліджуваної проблеми; визначено концептуальні засади, мету й завдання роботи, об'єкт і предмет дослідження; здійснено обґрунтування методичної системи забезпечення наступності у навчанні прав людини учнів початкової та основної школи, сформульовано робочу гіпотезу та визначено понятійний апарат; узагальнено досвід роботи загальноосвітніх навчальних закладів щодо формування компетентності учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів у сфері прав людини і громадянина України.

На другому етапі (2003-2007 рр.) здійснено обґрунтування комплексно-цільової програми реалізації методичної системи забезпечення наступності у формуванні компетентності учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів у сфері прав людини і громадянина України, розроблено "Навчальну програму неперервної освіти для прав людини учнів загальноосвітніх навчальних закладів І та ІІ ступенів", проведено експериментальну апробацію основних ідей дослідження.

На третьому етапі дослідження (2007-2008 рр.) проаналізовано та узагальнено експериментальні дані, сформульовано висновки дослідження, розроблені методичні рекомендації для педагогічних працівників.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

вперше визначено поняття "наступність у процесі навчання учнів початкової та основної школи прав людини"; теоретично обґрунтовано методичні умови забезпечення такої наступності, серед яких: визначення та засвоєння учнями кожного з класів початкової та основної школи основних складових змісту освіти у сфері прав людини; єдність та поступове збагачення цілей, змісту, методів і форм організації навчання прав людини від класу до класу через органічне поєднання урочної та позаурочної діяльності учнів; визначено критерії та рівні сформованості компетентності учнів початкової та основної школи у сфері прав людини; розроблено та експериментально перевірено методичну систему забезпечення наступності в освіті учнів початкової та основної школи у сфері прав людини, яка поєднує предметно-тематичну, міжпредметну, виховну та інституційну складові;

уточнено зміст понять: "освіта для прав людини", "навчання прав людини", "компетентність у сфері прав людини і громадянина України", "наступність в освіті";

подальшого розвитку набули теоретичні засади застосування системного підходу в освіті учнів для прав людини та формуванні громадянської компетентності молодших школярів та підлітків.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що фактичний матеріал, основні положення та висновки дослідження можуть бути використані для підготовки нових праць, присвячених проблемам упровадження наступності в навчанні учнів прав людини, у наукових розробках з методики викладання суспільствознавства, у підготовці підручників, посібників з методики навчання, а також у викладанні курсу методики навчання суспільствознавства та розробці спецкурсів для студентів вищих навчальних педагогічних закладів, у системі перепідготовки вчителів суспільствознавчих предметів.

Авторкою розроблено й упроваджено в практику "Навчальну програму неперервної освіти для прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів", програму виховання через права людини та реалізації міжпредметних зв'язків, спрямованих на забезпечення наступності у формуванні компетентності учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів у сфері прав людини.

Основні положення, результати й висновки дослідження впроваджено в начальний процес Куп'янської гімназії №3 Куп'янської міської ради, Люботинської гімназії №1 Люботинської міської ради, Харківської спеціалізованої середньої школи І-ІІІ ступенів №73 Харківської міської ради, Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №105 Харківської міської ради, Харківської спеціалізованої середньої школи І-ІІІ ступенів №85 Харківської міської ради, Харківської гімназії № 152 Харківської міської ради (довідка про впровадження № 01-10/6328 від 19 листопада 2008 р.), у роботу курсів підвищення кваліфікації Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та навчально-виховний процес ліцею № 15, колегіуму №11 і загальноосвітнього навчального закладу №20 м. Чернігова (довідка про впровадження № 789 від 05 листопада 2008 р.), у роботу курсів підвищення кваліфікації Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та навчально-виховний процес Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів ім. В. Стрельченка, Роменської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 та Ямпільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 (довідка про впровадження № 887 від 20 листопада 2008 р.), у роботу курсів підвищення кваліфікації Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та навчально-виховний процес донецьких шкіл № 13, 20 Донецької міської ради та Спартаківської школи Ясинуватської державної адміністрації (довідка про впровадження № 744/02 від 25 листопада 2008 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечили методологічна й теоретична обґрунтованість його вихідних положень; застосування комплексу методів дослідження, що відповідають його предмету, меті, завданням; здійснення дослідно-експериментальної перевірки гіпотези дослідження; єдність кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом публікацій науково-методичних праць автора, виступів із доповідями, науковими повідомленнями під час проведення:

міжнародних науково-практичних конференцій (ХІІ щорічної Міжнародної науково-практичної конференції "Українознавство в розбудові громадянського суспільства в Україні" (Київ, 2003), ХІІІ щорічної Міжнародної науково-практичної конференції "Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства" (Київ, 2004), Міжнародної науково-практичної конференції "Формування громадянської компетентності учнівської молоді" (Харків, 2005), V Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність" (Харків, 2008));

всеукраїнських науково-практичних конференцій (Всеукраїнської науково-практичної конференції "Розвиток правової освіти - необхідна умова побудови правової держави" (Харків, 2003); щорічної Всеукраїнської звітної науково-практичної конференції "Післядипломна педагогічна освіта: стан, проблеми та перспективи розвитку" (Харків, 2004); Всеукраїнської науково-практичної конференції "Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді" (Київ, 2005));

регіональних науково-практичних конференцій (обласних серпневих педагогічних тижнів (Харків, 2001-2007), обласних грудневих педагогічних тижнів (Харків, 2002-2007), круглого столу "Інновації в системі освіти України: ідеї, реалії, перспективи" (Харків, 2003), семінару "Організація експериментально-дослідної роботи в районі (місті) Харківської області" (Харків, 2005), обласного постійно діючого семінару "Шляхи впровадження безперервної правової освіти у загальноосвітніх навчальних закладах Харківської області" (Харків , 2003-2007)).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 7 наукових праць, 5 із яких - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (286 бібліографічних позицій). Основний зміст дисертації викладено на 167 сторінках. Додатки подано на 60 сторінках. Робота містить 7 таблиць, 22 рисунки.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито методологічні засади та методи дослідницької роботи, наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, їх достовірність та апробацію.

У першому розділі - "Теоретико-методичні засади дослідження" розкрито сутність поняття "навчання прав людини", охарактеризовано особливості навчання прав людини в ЗОНЗ України І та ІІ ступенів, розглянуто категорію наступності в навчанні учнів прав людини та обґрунтовано методичну систему наступності в навчанні прав людини учнів початкової і основної школи.

Проведені дослідження свідчать, що положення, які стосуються навчання прав людини, розвинені у багатьох міжнародних документах і відображені у нормативно-правових документах України, зокрема тих, що врегульовують сферу освіти. Вивчення та узагальнення цих положень дало можливість уточнити зміст поняття "освіта для прав людини", під якою розуміємо політику держав у галузі освіти, спрямовану на навчання та інформування населення для створення загальної культури прав людини, а саме: збільшення поваги до прав людини та основних свобод; усебічний розвиток особистості й виховання почуття власної гідності; сприяння взаєморозумінню, терпимості, рівності між чоловіками та жінками, дружбі між усіма націями, корінними народами, расовими, національними, етнічними, релігійними та мовними групами; забезпечення для всіх людей можливості ефективно брати участь у житті вільного й демократичного суспільства, у якому забезпечене верховенство права; встановлення та забезпечення миру; забезпечення сталого розвитку в інтересах суспільства та соціальної справедливості.

Аналіз джерел з проблеми дослідження дозволив сформулювати визначення поняття "навчання прав людини у загальноосвітній школі" як складової громадянської освіти, що має на меті надання учням знань про права, свободи і обов'язки людини, механізми їх захисту відповідно до чинних міжнародних та національних нормативних актів, формування у них умінь і навичок реалізації та захисту прав людини, ціннісних установок щодо важливості поваги до прав людини й необхідності виконання відповідних обов'язків як умови функціонування громадянського суспільства й демократичної правової держави. Результатом навчання прав людини може стати формування компетентності особистості у сфері прав людини як складової її громадянської компетентності. Така компетентність є складним психологічним утворенням особистості, що передбачає наявність в учня знань, умінь і навичок щодо прав людини та механізмів забезпечення їхнього захисту, а також застосування в повсякденному житті; формування в нього цінностей та зміцнення світоглядних підходів і моделей поведінки, що орієнтовані на дотримання прав людини; набуття ним досвіду й здатності діяти в інтересах і у відповідності до вимог прав і свобод людини.

У дисертації обґрунтовується, що для розвитку в учнів компетентності у сфері прав людини і громадянина України необхідними є:

- наявність у змісті навчальних програм знань, які необхідно набути під час навчання прав людини, що включають: основні категорії прав, обов'язків, зобов'язань і відповідальності особи; різні форми несправедливості, нерівності, дискримінації; відомості про діяльність осіб, рухи й найважливіші акції, якими відзначена історія боротьби за права людини; основні міжнародні декларації та конвенції з прав людини;

- відображення в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів інтелектуальних умінь, які необхідно сформувати під час вивчення прав людини, серед яких: уміння, пов'язані з усними чи письмовими висловлюваннями, включаючи здібність слухати й дискутувати, захищати свої думки й переконання; уміння виробити правильну оцінку в процесі збору та аналізу інформації з різних джерел, отримати виважені та об'єктивні висновки;

- відображення в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів соціальних умінь, які необхідно сформувати під час навчання прав людини, а саме: розпізнавати й визнавати відмінності; встановлювати з іншими особами конструктивні відносини; мирно вирішувати конфлікти; усвідомлювати відповідальність; брати участь у вирішенні проблем; розуміти застосування механізмів захисту прав людини на місцевому, регіональному, європейському і світовому рівнях.

Аналіз Державного стандарту початкової загальної освіти та Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти засвідчив, що у змісті шкільної освіти приділено певну увагу забезпеченню спрямованості навчально-виховного процесу на розвиток і виховання особистості школярів, засвоєння ними загальнолюдських цінностей, правил поведінки, формування уявлень про національні та демократичні цінності, набуття ними знань про державу, закони, права, обов'язки й відповідальність людини та громадянина. Ці вимоги Державного стандарту реалізуються, головним чином, через упровадження в початковій школі курсу "Я і Україна", а також курсів "Етика" (5-6 класи), "Правознавство. Практичний курс" (9 клас) в основній школі.

Проведений у процесі дослідження аналіз навчальних програм предметів галузі "Суспільствознавство" свідчить як про недостатню увагу до питань навчання прав людини в початковій ланці шкільної освіти, так і про відсутність наступності у цьому навчанні між початковою та основною школою. Очевидною є також повна відсутність у 7-8 класах предметів, які б давали змогу поступово навчати учнів прав людини. Це простежується й у змісті відповідних шкільних підручників. Така ситуація призводить до низького рівня обізнаності учнів щодо прав людини на обох ступенях школи.

У дисертації здійснено аналіз положень педагогічної та методичної науки щодо наступності в навчанні та визначено, що наступність в освіті виступає як дидактичний принцип, що потребує постійного забезпечення нерозривного зв'язку між окремими ступенями освіти, а також усередині них; розширення та поглиблення знань, набутих на попередніх етапах навчання; перетворення окремих уявлень і понять у струнку систему знань, умінь, навичок і ставлень, поступально-висхідного характеру розгортання всього навчально-виховного процесу у відповідності до змісту, форм і методів роботи за умови обов'язкового врахування якісних змін, що відбуваються в особистості учнів.

Наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи може бути забезпечена за умов:

- визначення та реалізації компонентів змісту освіти для прав людини та її організаційних форм у навчально-виховному процесі школи відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів, особливостей ступеня навчання в цілому;

- здійснення навчання прав людини на засадах цілісності та системності через єдність педагогічних принципів, цілей і завдань, змісту, методів, форм у навчальних закладах І та ІІ ступенів у навчальний та позанавчальний час.

У тексті роботи охарактеризовано методичну модель навчання учнів прав людини, розроблену на засадах системного підходу, через функціонування якої реалізовуватимуться ці умови. Системність як множинність елементів, їх взаємоузгодженість і підпорядкованість єдиній меті, є ключем до забезпечення наступності в навчанні прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів, яка, з цієї точки зору, є впорядкованою сукупністю взаємопов'язаних компонентів навчально-виховного процесу (принципів, мети, змісту, суб'єктів, засобів, методів, форм) необхідних для забезпечення формування компетентності особистості у сфері прав людини і громадянина України.

Побудована таким чином методична система навчання прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів має органічно поєднувати предметно-тематичну, міжпредметну, виховну та інституційну моделі освіти, що реалізуються в урочний (інтеграція правових знань до змісту базових навчальних предметів та створення спеціальних курсів за вибором) і позаурочний (через виховні заходи та діяльність дитячих громадських організацій) час.

У другому розділі - "Експериментальна перевірка методики навчання прав людини учнів загальноосвітніх навчальних закладів І та ІІ ступенів" - проаналізовано стан навчання прав людини у школах України, визначено критерії та рівні сформованості компетентності учня у сфері прав людини і громадянина України як складової громадянської компетентності й результату навчання прав людини, висвітлено авторську методичну систему забезпечення наступності в навчанні прав людини та проаналізовано результати її експериментальної перевірки.

З метою перевірки гіпотези дослідження, апробації методичної системи забезпечення наступності навчання учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів прав людини та громадянина України було проведено педагогічний експеримент, який складався з констатувального і формувального етапів.

У дисертації розроблено та обґрунтовано програму діагностики рівнів сформованості компетентності учнів початкової і основної школи у сфері прав людини та громадянина України як складової громадянської компетентності. Для визначення таких рівнів сформульовано загальні критерії, пов'язані зі структурою компетентності як складного утворення особистості людини. Такими критеріями є: когнітивний - знання та розуміння учнями основних понять, категорій, термінів, принципів міжнародного та національного законодавства щодо прав людини і громадянина України; діяльнісно-процесуальний - уміння та навички застосовувати знання з прав людини та соціальні навички; ціннісний - розвиток у школярів позитивного ставлення до прав людини і громадянина, відповідних ціннісних орієнтацій та установок. Названі ознаки кожного з критеріїв виступали критеріями часткового порядку.

На цій основі були виділені показники, що достатньою мірою характеризують критерії сформованості компетентності у сфері прав людини і громадянина України в учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів відповідно до їхніх вікових особливостей. Такими показниками можуть вважатись: для когнітивного критерію - знання учнів про провідні положення, основні документи міжнародного та національного законодавства, у яких закріплено права людини і громадянина України; про правила спілкування з однолітками та дорослими й норми поведінки у різних ситуаціях; про необхіднісь дотримання прав людини та виконання обов'язків; про процеси ухвалення суспільних рішень і форми участі громадян у житті громади та суспільства в цілому; для діяльнісно-процесуального критерію - уміння учнів взаємодіяти з вчителями, адміністрацією школи, дорослими членами місцевої громади; ефективно спілкуватися, розпізнавати стереотипи реалізовувати та відстоювати свої права й інтереси в життєвих ситуаціях; свідомо обирати способи дії та поведінки й діяти відповідально; брати участь у діяльності органів учнівського самоврядування, волонтерській діяльності в громаді, застосовувати демократичні процедури ухвалення рішень; залучатися до колективної діяльності (співпраці в команді, соціальному проекті) та оцінювати її результати; критично сприймати інформацію, самостійно її досліджувати та застосовувати; формулювати, висловлювати та аргументувати власну позицію; брати участь у дискусії; для ціннісного критерію - прояви в поведінці учнів відчуття власної гідності, шанування прав людини та свободи особистості, поваги до закону; свідомого ставлення до обов'язків і відповідальності за власні вчинки й поведінку; поваги до людської гідності та прав інших; прагнення до справедливості, рівноправ'я; розуміння світу як багатоманітного; толерантності.

Показники кожного критерію визначалися окремо для учнів початкової та учнів основної школи з урахуванням вікових особливостей школярів та вимог Державного стандарту загальної середньої освіти. При цьому деякі показники були спільними для учнів початкової і основної школи, інші відрізнялися з урахуванням особливостей і можливостей учнів певної вікової категорії, що забезпечувало реалізацію принципу наступності у визначенні рівнів сформованості компетентності учнів у сфері прав людини та громадянина України.

З метою аналізу та інтерпретації експериментальних даних було проведено статистичне групування учасників експерименту за чотирма групами - рівнями сформованості компетентності у сфері прав людини та громадянина України учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів: низький, середній, достатній, високий (таблиця 1).

Таблиця 1

Рівні сформованості компетентності у сфері прав людини учнів початкової і основної школи (у % до загальної кількості учнів)

Рівень освіти	Рівні сформованості компетентності учнів
	низький	середній	достатній	високий
Початкова (учні 4-го класу)	22,9	46,2	27,1	3,8
Основна (учні 9-го класу)	20,1	45	30,3	4,6

За допомогою методу експертних оцінок було розроблено також якісні характеристики рівнів, за якими здійснено групування учнів-учасників експерименту.

Проведений аналіз діяльності ЗОНЗ та районних (міських) органів управління освітою щодо здійснення навчання учнів прав людини засвідчив, що у ЗОНЗ проводиться певна робота в цьому напрямі, проте вона не носить більш системного характеру й реалізується переважно лише в межах обов'язкових предметів навчального плану.

На формувальному етапі експерименту здійснювалась реалізація комплексної цільової програми із впровадження моделі забезпечення наступності у формуванні громадянської компетентності учнів за системною (С) та предметно-тематичною (П) моделями. У контрольних класах використовувалась модель "К" - навчання для прав людини у межах і обсязі державних програм, традиційна організація правового виховання. У ході експерименту була висунута часткова гіпотеза, відповідно до якої модель "П" не призводить до істотно більш високого педагогічного результату порівняно з моделлю "К", оскільки не включає комплексну систему дій педагогічного колективу щодо організації освіти учнів для прав людини.

При визначенні експериментальних ЗОНЗ, де передбачалось апробація першої та другої моделей, враховувався рівень сформованості компетентності учнів у сфері прав людини і громадянина України, і, виходячи із мети перевірки, у ЗОНЗ, де рівень сформованості компетентності учнів у сфері прав людини і громадянина України був до початку експерименту вищим, упроваджувалась найменш ефективна, відповідно до попередніх припущень, модель формування досліджуваної якості.

В експериментальну підгрупу "С" ввійшли 220 учнів, в експериментальну підгрупу "П" - 215 учнів, в контрольну підгрупу (модель "К") - 226 учнів.

У процесі експерименту було виявлено динаміку рівнів сформованості громадянської компетентності учнів 4-х і 9-х класів ЗОНЗ експериментальних і контрольної вибірок.

Узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи дозволяє зробити висновок про високу ефективність системної моделі формування компетентності у сфері прав людини і громадянина України учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів, оскільки всі без винятку показники сформованості компетентності (загального рівня, за когнітивним, діяльнісно-процесуальним, ціннісним критеріями) в експериментальних ЗОНЗ підгрупи "С" зазнали більш суттєвих позитивних змін, ніж в експериментальних ЗОНЗ підгрупи "П" і контрольних ЗОНЗ підгрупи "К". Про це свідчать дані, наведені у таблиці 2.



Таблиця 2

Динаміка зрушень у сформованості компетентності у сфері прав людини учнів початкової і основної школи після формувального етапу експерименту (у % до кількості учнів)

Рівні сформованості компетентності учнів	Підгрупа "К"	Підгрупа "П"	Підгрупа "С"
	4 клас	9 клас	4 клас	9 клас	4 клас	9 клас
Високий	+1	+1	+3,7	+4,4	+8,7	+8,6
Достатній	+2	+1	+8,3	+10,3	+15,3	+18,4
Середній	+1	+2	-2	-3,7	-4	-9
Низький	-4	-4	-10	-11	-20	-18

Перевірка статистичної гіпотези дослідження здійснювалася за допомогою критерію чІ. Підтверджено, що є істотна позитивна відмінність у рівнях сформованості компетентності у сфері прав людини і громадянина України учнів початкової і основної школи експериментальних ЗОНЗ підгрупи "С" порівняно з учнями експериментальних ЗОНЗ підгрупи "П" та контрольної підгрупи.

Одержані результати дають змогу стверджувати, що мети дослідження досягнуто, гіпотеза дослідження набула експериментального підтвердження. На підставі одержаних результатів було сформульовано низку рекомендацій для впровадження експериментальної методики забезпечення наступності у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи в масову практику.



ВИСНОВКИ

1. Під поняттям "права людини" розуміють можливості вибору людиною певної поведінки для забезпечення свого нормального існування й розвитку, закріплені в законах, інших правових актах держави й міжнародних документах. Права людини розглядаються як одна з провідних галузей сучасного міжнародного права, що визначає найбільш пріоритетні стандарти демократії у міжнародних та національних політичних системах. Високий рівень компетентності у сфері прав людини більшості громадян є необхідною умовою розбудови в Україні демократичної, правової держави. Формування в громадян нашої країни високого рівня такої компетентності належить на сучасному етапі до завдань освіти, які вимагають негайного розв'язання.

Цей рівень може бути досягнутий за умови розвитку в нашій країні спеціального освітнього напряму - освіти для прав людини. Узагальнюючи положення багатьох міжнародних документів з цього питання, освіту для прав людини можна визначити як політику держав у галузі освіти, спрямовану на навчання та інформування населення для створення загальної культури прав людини, яка відіграє значну роль у забезпеченні прав людини. Для молоді розуміння і втілення прав людини - це вагомі аспекти підготовки до життя в демократичному, плюралістичному суспільстві.

2. Освіта для прав людини, за визначенням європейських експертів, охоплює знання та навички - ознайомлення з правами людини та механізмами забезпечення їхнього захисту, а також набуття навичок їхнього застосування у повсякденному житті; цінності, світоглядні підходи та моделі поведінки - формування цінностей та зміцнення світоглядних підходів і моделей поведінки, що орієнтовані на дотримання прав людини; дії - ужиття заходів щодо захисту та заохочення прав людини.

Освіта для прав людини в середній школі зазвичай виступає як навчання учнів різного віку прав людини, що має на меті формування названих знань, навичок, цінностей та громадянської участі. Навчання прав людини в загальноосвітній школі є складовою громадянської освіти, що має на меті надання учням знань про права, свободи й обов'язки людини, механізми їх захисту відповідно до чинних міжнародних та національних нормативних актів, формування в них навичок реалізації та захисту прав людини, ціннісних установок щодо важливості поваги до прав людини й необхідності виконання відповідних обов'язків як умови функціонування громадянського суспільства й демократичної правової держави.

3. Результатом освіти для прав людини може стати формування компетентності особистості учня початкової та основної школи у сфері прав людини як складової його громадянської компетентності. Структура компетентності у сфері прав людини і громадянина України містить знання і розуміння основних понять у галузі прав людини (когнітивна складова), уміння й навички застосування отриманих знань про права людини та механізми їхньої реалізації та захисту (процесуально-діяльнісна складова), ціннісні орієнтації та установки, спрямовані на повагу до прав і свобод людини і громадянина. Як громадянська освіта, так і освіта для прав людини має бути неперервною, що передбачає комплексну роботу з формування й розвитку усіх складових громадянської компетентності особистості на всіх ступенях навчання.

4. Неперервність освіти для прав людини потребує наступності - постійного забезпечення нерозривного зв'язку між окремими ступенями освіти та всередині них через: постійне розширення та поглиблення знань учнів, зростання рівня їх освіченості; перетворення окремих уявлень і понять, набутих на попередніх етапах навчання, на струнку систему знань, умінь, навичок і ставлень; розгортання всього навчально-виховного процесу на основі обов'язкового врахування якісних змін, що поступово відбуваються в особистості учнів.

5. В українській освіті навчання прав людини закріплено сьогодні в найбільш важливих документах, що законодавчо врегульовують освіту й розглядають його у контексті формування громадянської компетентності школярів та вирішення основних завдань національного виховання

У Державному стандарті початкової загальної освіти та Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти певну увагу приділено забезпеченню спрямованості навчально-виховного процесу на розвиток і виховання особистості школярів, засвоєння ними загальнолюдських цінностей, норм поведінки, набуття знань про державу, закони, права та обов'язки й відповідальність людини та громадянина. Завдання освіти для прав людини певною мірою реалізовані в навчальних програмах освітньої галузі "Людина і світ" (початкова школа) та "Суспільствознавство" (основна школа), зокрема у змісті таких предметів як "Я і Україна" (1-4 класи) "Етика" (5-6 класи), "Історія України" (5, 7-9 клас), "Всесвітня історія" (7-9 клас), "Правознавство. Практичний курс" (9 клас).

Проте, у початковій школі навчання прав людини реалізується не системно й не пов'язане за змістом і завданнями з предметами основної школи. В основній школі навчання прав людини здійснюється в рамках вищеназваних предметів лише частково, а в 7-8 класах ця наступність зовсім переривається, оскільки у цих класах немає спеціальних обов'язкових для всіх учнів громадянознавчих предметів, які б давали змогу поступово сформувати громадянську компетентність, а зміст інших предметів недостатньо повно забезпечує цей процес. Підручники з названих предметів також не повністю забезпечують особистісно та компетентнісно орієнтоване навчання прав людини.

6. Наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи можна забезпечити за умов:

- визначення та реалізації компонентів змісту освіти для прав людини та її організаційних форм і методів відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів, що обумовлені ступенем навчання;

- здійснення навчання прав людини на засадах цілісності та поступового збагачення цілей, змісту, методів і форм організації навчання від класу до класу на уроках та у позакласній діяльності учнів початкової та основної школи.

Реалізація названих умов потребує розробки та впровадження методичної системи навчання прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів як органічної єдності предметно-тематичної, міжпредметної, виховної та інституційної моделей, що реалізується в урочний (послідовна інтеграція питань освіти для прав людини у зміст обов'язкових навчальних предметів та курсів за вибором) і позаурочний (здійснення виховних заходів та діяльність дитячих громадських організацій) час.

7. Критеріями рівня сформованості компетентності у сфері прав людини і громадянина України як складової громадянської компетентності учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів можуть виступати: когнітивний - знання та розуміння основних понять, категорій, термінів, щодо прав і свобод людини і громадянина, їх реалізації та захисту; діяльнісно-процесуальний - уміння та навички застосовувати знання з прав людини, ціннісний - усвідомлення школярем його ставлення до прав людини, що передбачає підвищення самосвідомості, відкритість по відношенню до інших, прийняття та поважання відмінностей, сформованість громадянської позиції учня, ціннісних орієнтацій, ідеалів, переконань. Виходячи з цих критеріїв, можна визначити чотири рівні сформованості компетентності у сфері прав людини та громадянина України учнів початкової і основної школи: низький, середній, достатній, високий, що відрізняються якісними та кількісними показниками. Причому високий рівень сформованості названої якості в загальноосвітній школі мають 3,8% учнів початкової школи та 4,6% учнів основної школи.

8. Наступність у навчанні прав людини учнів загальноосвітніх навчальних закладів передбачає здійснення на обох ступенях навчання комплексної роботи з формування й розвитку в учнів усіх складових досліджуваної якості. Таку роботу було відображено у "Навчальній програмі неперервної освіти для прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів", яка складалась з циклу курсів варіативної складової навчального плану або програм роботи факультативу чи гуртка. Наступність забезпечувалась і через методи й форми організації навчально-виховного процесу, зокрема активні та інтерактивні, ігрові. Навчальна робота доповнювалась виховними заходами та роботою з батьками учнів.

Після проведення формувального навчання кількість учнів 4-х та 9-х класів, які мають високий та достатній рівні сформованості компетентності у сфері прав людини та громадянина України, зросла практично вдвічі, водночас показники низького та середнього рівнів досліджуваної якості зменшились в експериментальних закладах також удвічі, що значно перевищує показники контрольної групи учнів.

9. Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати ряд практичних рекомендацій, урахування яких сприяє більш успішній реалізації наступності у навчанні прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів.

Пріоритетним завданням навчання учнів прав людини має стати формування їх компетентності в цій сфері як неперервний процес, що здійснюється впродовж усього життя людини й базується на принципах наступності і системності, тому необхідним є створення системи освіти для прав людини як відносно самостійної комплексної складової загальної середньої освіти.

Удосконалення й оновлення вимагає навчально-методична література, у тому числі програми і підручники, які забезпечують процес навчання прав людини. Необхідно забезпечувати цілісність і системність у навчанні прав людини учнів початкової та основної школи через єдність у цілях, змісті, методах, формах, педагогічних вимогах. Формування в учнів компетентності у сфері прав людини та громадянина України має відбуватися з урахуванням їхніх вікових й індивідуальних особливостей.

Першочерговим завданням педагогічних колективів є організація правового виховання учнів на засадах пріоритету прав і свобод людини, єдності прав і обов'язків; відновлення й удосконалення форм шкільного самоврядування, яке розвиває в учнів ініціативу, почуття відповідальності, поваги до прав людини та різноманітності.

Оновлення вимагає робота з батьками взагалі й у правоосвітньому напрямі зокрема; необхідно посилити її спрямованість на гуманізацію відносин між батьками та дітьми, формування у батьків інтересу до виховання дітей, залучення їх до активного співробітництва з учнями і вчителями.

Дисертація не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми, зокрема подальшого вивчення потребують методика навчання прав людини й громадянина у старшій профільній школі, формування професійної готовності вчителя правознавства до викладання прав людини, створення спеціальної системи засобів навчання учнів прав людини, зокрема з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.



Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Святокум О.Є. Формування правової культури учнів як загальнопедагогічне завдання / О.Є. Святокум // Педагогічні основи навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти України : Збірник наукових праць: Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка. -- Харків-Луганськ : Стиль-Іздат, 2004. -- Т.2. -- С. 167--174.

2. Святокум О.Є. Моральне і правове виховання як чинники формування громадянськості школярів / О.Є. Святокум // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : Збірник наукових праць. -- Вип. 8. -- Київ, 2005. -- С. 62--66.

3. Святокум О.Є. Правова освіта школярів у контексті впровадження європейських демократичних цінностей / О.Є. Святокум // Педагогічна взаємодія в умовах реформування освіти : Зб. наукових праць: Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка / за заг. ред. Г.Є. Гребенюка; Мін-во мистецтва і туризму України, Луганськ. держ. ін-т. культури і мистецтв, Обл. метод. кабінет учб. закладів мистецтва та культури. -- Харків : Стиль-Іздат, 2006. -- С. 215--223.

4. Святокум О.Є. Визначення рівнів сформованості правової культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів / Святокум Оксана Євгеніївна // Основні концептуальні підходи і тенденції модернізації педагогічної освіти в Україні: Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка / За заг. ред. Г.Є. Гребенюка; Мін-во мистецтва і туризму України. Луганськ. держ. інст. культури і мистецтв, Обл. метод. кабінет учб. закладів мистецтва та культури. -- Харків : Стиль-Іздат, 2007. -- С. 210--217.

5. Святокум О.Є. Робота з батьками як педагогічна умова забезпечення наступності у правовій освіті учнів загальноосвітніх навчальних закладів / О.Є. Святокум // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. -- Запоріжжя, 2008. -- Вип. 49. -- С. 255--259.

6. Святокум О.Є. Правова освіта як складова громадянської освіти учнів / О.Є. Святокум // Формування громадянської компетентності учнівської молоді. Відкриття європейського року громадянської освіти в Україні : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 8-9 лютого 2005 р. -- Харків : ХОНМІБО, 2005. -- С. 192--195.