Теоретико-методичні основи формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

УДК 378.147

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Теоретико-методичні основи формування

культури професійного спілкування

студентів вищих аграрних навчальних закладів

Амеліна Світлана Миколаївна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант

доктор педагогічних наук, професор, Сущенко Тетяна Іванівна, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри педагогічної майстерності.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Гончаренко Семен Устимович, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, головний науковий співробітник;

доктор педагогічних наук, професор Васильєва Марина Петрівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри інноваційних педагогічних технологій;

доктор педагогічних наук, доцент Волкова Наталія Павлівна, Дніпропетровський державний університет, професор кафедри психології і педагогіки.

Захист відбудеться 14 листопада 2008 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В).

Автореферат розісланий 13 жовтня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

Анотації

Амеліна С.М. Теоретико-методичні основи формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. - Харків, 2008.

У дисертації досліджуються теоретичні та методичні основи формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів. аграрій культура спілкування

Розроблено, науково обґрунтовано й експериментально перевірено теоретико-методичну концепцію та модель формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв. Означені розробки ґрунтуються на системному, культурологічному, гуманістичному, особистісно-зорієнтованому, діяльнісному підходах. Конкретизовано теоретичні уявлення щодо сутності й структури феномену культури професійного спілкування, схарактеризовано критерії та рівні її сформованості.

Доведено, що необхідними й достатніми умовами формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів є: здійснення цілеспрямованої теоретико-методичної підготовки викладачів і студентів до формування культури професійного спілкування; організація професійної підготовки студентів на діалогічних засадах; забезпечення взаємодії викладачів і студентів у процесі навчального спілкування; поступове накопичення досвіду розв'язання проблемних питань, пов'язаних з майбутньою професійною діяльністю; створення позитивної емоційної насиченості навчального спілкування; залучення студентів до професійної самореалізації у процесі навчального діалогу; розширення сфери активного професійного спілкування майбутніх аграріїв у навчально-виховному процесі.

Ключові слова: теоретико-методичні засади, культура професійного спілкування, діалогізація педагогічного процесу, інтелектуальна співпраця, духовна взаємодія, самовдосконалення.

Амелина С.Н. Теоретико-методические основы формирования культуры профессионального общения у студентов высших аграрных учебных заведений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. - Харьков, 2008.

В диссертации исследуются теоретические и методические основы формирования культуры профессионального общения у студентов высших аграрных учебных заведений.

Разработаны, научно обоснованы и экспериментально проверены теоретико-методическая концепция и модель формирования культуры профессионального общения у будущих специалистов-аграриев. Приведенные разработки основываются на системном, культурологическом, гуманистическом, личностно-ориентированном, деятельностном подходах. Конкретизированы теоретические представления о сущности и структуре феномена культуры профессионального общения, охарактеризированы её критерии и уровни сформированности.

Установлено, что культура профессионального общения является составной частью профессиональной культуры специалиста-агрария и одновременно системой, интегративным единством следующих компонентов: мотивационно-ценностного; когнитивно-познавательного; морально-духовного; эмоционально-чувственного; оперативно-деятельностного и речевого. Указанные содержательно-структурные компоненты культуры профессионального общения диалектически связаны между собой.

На основе анализа исследований в области философии, педагогики, психологии, лингвистики и социологии уточнены основные дефиниции процесса формирования культуры профессионального общения будущих специалистов-аграриев: "культура профессионального общения аграриев", "процесс формирования культуры профессионального общения студентов аграрных вузов", "культура диалога".

Установлено, что культуру диалога можно рассматривать как основную характеристику качества профессионального общения. Потребность в естественности, динамичности, мобильности; необходимость плодотворного взаимодействия и сотрудничества в сфере профессиональной деятельности обуславливают приоритет диалогичности в профессиональном общении. Высокий уровень культуры диалога является адекватным отражением субъект-субъектного характера в профессиональном общении.

Разработано, обосновано и апробировано научно-методическое обеспечение внутривузовской подготовки преподавателей и студентов к диалогизации педагогического процесса как фактора усовершенствования профессионального общения студентов. Предложен алгоритм повышения уровня культуры профессионального общения в процессе самосовершенствования и самовоспитания преподавателей и студентов, который включает: самодиагностику, самоанализ, самомотивацию, самосовершенствование, самооценку, самокорректирование, самореализацию.

Определено, что культура профессионального общения считается сформированной, если: сформирована положительная мотивация к профессиональному общению (существует осознанное желание обмена информацией, мыслями, аргументацией и заинтересованность в том, чтобы общение состоялось); обеспечивается равноправие всех участников общения, толерантное отношение к оппоненту; сформирована готовность к сотрудничеству в общении над поиском путей решения проблемы или развитием идеи; развита совокупность коммуникативных умений; общение корректно с точки зрения общей и речевой культуры.

Доказано, что необходимыми и достаточными условиями формирования культуры профессионального общения у студентов высших аграрных учебных заведений являются: осуществление целенаправленной теоретико-методической подготовки преподавателей и студентов к формированию культуры профессионального общения; организация профессиональной подготовки студентов на диалогической основе; обеспечение взаимодействия преподавателей и студентов в процессе учебного общения; постепенное накопление опыта решения проблемных вопросов, связанных с будущей профессиональной деятельностью; создание положительной эмоциональной насыщенности учебного общения; привлечение студентов к профессиональной самореализации в процессе учебного диалога; расширение сферы активного профессионального общения будущих аграриев в учебно-воспитательном процессе.

Ключевые слова: теоретико-методические основы, культура профессионального общения, диалогизация педагогического процесса, интеллектуальное сотрудничество, духовное взаимодействие, самосовершенствование.

S.M. Amelina. Theoretical and Methodological Basis for Forming Cultured Professional Communication Skills in Students of Agrarian Higher Educational Institutions. - The manuscript.

The dissertation thesis for the scientific degree of the Doctor of Pedagogical Sciences in Specialty 13.00.04 - The Theory and Methodology of Professional Education. - Kharkiv National Pedagogical University named after G.S. Skovoroda. - Kharkiv, 2008.

The author of this dissertation paper investigates theoretical and methodological grounds for forming cultured professional communication skills in students of agrarian higher educational institutions.

Proceeding from systematic, culturological, humanistic, person-oriented and functionable approaches towards the formation of cultured professional communication skills in future agrarian specialists, the author has developed the theoretical and methodological concept and a model, both well-grounded scientifically and verified by experiments. The author concretizes theoretical understanding of the essence and the structure of cultured professional communication and describes the criteria and levels in its building-up.

It has been proved that mastering the skills of cultured professional communication by the students at agrarian higher educational institutions demands for certain indispensable and sufficient conditions: the purposeful theoretical and methodological preparation of teachers and students for the formation of cultured professional communication; arranging the students' professional training in dialogue patterns; harmonization of interaction between teachers and students in the process of communicational training; gradual accumulation of experience in solving critical problems associated with the future professional activity; provision of rich positive emotional spirit in communicational training; involving students into professional self-realization in the process of a training dialogue; expanding the sphere of active professional communication between future agrarian specialists in the process of their teaching and bringing-up.

Key words: theoretical and methodological basis, culture of professional communication, dialogization of the pedagogical process, intellectual cooperation, spiritual interaction, self-improvement.

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження зумовлені тенденціями розвитку світової спільноти, формуванням постіндустріального інформаційного суспільства, інтеграцією України в європейський освітній простір, значним підвищенням ролі комунікації в глибоких перетворювальних процесах усіх галузей економіки. Особливо гостро ці процеси відбуваються в аграрному секторі. Зростання соціальної напруги на селі - свідчення необхідності інноваційних змін в економічній і соціальній сфері. Сучасне українське село потребує ерудованого господаря-професіонала з глибоким розумінням своїх обов'язків, високим рівнем культури, зокрема, комунікативної.

Всебічно освічений і розвинений фахівець здатний бути конкурентоспроможним на сучасному та майбутньому ринках праці, успішно вирішувати професійні проблеми, спираючись на майстерність спілкування й співробітництва з різними професійними категоріями. Реалії сьогодення свідчать про те, що через брак культури спілкування фахівці-аграрії потерпають від невпевненості, безпорадності, унаслідок чого програють на ринку праці.

Тому однією з найактуальніших проблем у сфері професійної підготовки фахівців-аграріїв у вищих навчальних закладах стає формування різних аспектів технологічної, екологічної, інформаційної, комунікативної і, зокрема, культури професійного спілкування. Необхідність таких перетворень у сфері освіти відображена в Законі України "Про освіту", Національній доктрині розвитку освіти, Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ століття") та інших офіційних документах, прийнятих на державному рівні.

Аналіз психолого-педагогічної літератури та досліджень учених-соціологів і культурологів вказує на необхідність розроблення концепції формування культури професійного спілкування, що вимагає вивчення праць з цієї проблеми.

Ретроспективний аналіз вітчизняної педагогічної спадщини (праці Х. Алчевської, М. Грушевського, М. Драгоманова, О. Духновича, М. Костомарова, Т. Лубенця, А. Макаренка, І. Огієнка, М. Пирогова, С. Русової, Г. Сковороди, М. Сумцова, В. Сухомлинського та ін.) засвідчив зростання інтересу педагогів до культури спілкування, що відкриває перспективи для теоретичного осмислення напрямків формування культури професійного спілкування у нових соціокультурних умовах.

В означеному аспекті значущою є ідея визнання унікальності й цінності особистості студента, який має бути суб'єктом педагогічного процесу. При цьому спираємося на наукові доробки вчених, які досліджували проблему формування гуманної особистості високого рівня культури, - Ш. Амонашвілі, Г. Балла, І. Беха, О. Бодальова, С. Гончаренка, В. Гриньової, М. Євтуха, І. Зязюна, К. Корсака, В. Кременя, Н. Крилової, В. Кудіна, В. Лозової, В. Лугового, В. Лутая, Г. Нестеренко, І. Прокопенка, О. Савченко, В.Сухомлинського, А. Сущенка, Т. Сущенко, Г. Троцко, Н. Щуркової та ін.

Суттєвий інтерес викликають праці, присвячені вивченню особистісної зорієнтованості процесу виховання: І. Беха, А. Бойко, О. Дубасенюк, С. Золотухіної, І. Зязюна, Н. Кічук, В. Лозової, А. Мудрика, Н. Ничкало, Е. Носенко, В. Семиченко, Т. Сущенко, Н. Тарасевич, Н. Щуркової та ін. Дослідники сходяться на думці, що одним з найефективніших факторів формування культурної особистості є врахування її потреб та інтересів, узгоджене з потребами суспільства.

В останні роки з'явилися праці, що розглядають окремі питання формування комунікативної культури. Це, зокрема, дослідження Н. Березіної, Л. Березницької, М. Васильєвої, О. Вєтохова, Н. Волкової, В. Грехнєва, В. Кан-Калика, І. Комарової, В. Морозова, А. Мудрика, С. Мусатова, С. Ольховецького, Л. Паламар, М. Пентилюк, Л. Петровської, В. Полторацької, С. Рябушко, Г. Сагач, Л. Успенського, Є. Цуканової, Л. Шепеленко та інших, акцент яких спрямований на комунікативну взаємодію, психологічні аспекти комунікативної підготовки студентів, педагогічні умови формування комунікативної компетентності та окремих комунікативних умінь і навичок.

Педагогічні дослідження з професійної підготовки фахівців аграрного сектора народного господарства здебільшого присвячені таким питанням: нові підходи до аграрної освіти (Д. Мельничук); організація навчального процесу в аграрних ВНЗ (А. Бугерко, Л. Головко, М. Гутієв, О. Дьомін, П. Лузан, О. Полозенко, Л. Ханула та ін.); професійна спрямованість особистості студента-аграрія (Л. Сподін), професійне становлення студентів в аграрних ВНЗ (С. Виговська), професійна підготовка студентів різних сільськогосподарських спеціальностей (Н. Кожемякіна, В. Лозовецька, В. Свистун, М. Хоменко та ін.), формування комунікативних умінь спеціалістів-аграріїв (В. Кручек) і культури ділового мовлення (В. Михайлюк) та ін. Питання професійного спілкування в аграрних ВНЗ досліджувалися Л. Барановською, Г. Береговою, К. Богатирьовим та ін.

Аналіз наукових праць з даної проблеми свідчить про те, що досить ґрунтовно вивчені лише окремі аспекти професійного спілкування, здебільшого - комунікативний. Водночас відсутні комплексні, концептуально скоординовані дослідження щодо технології формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ.

Вивчення й подальше зіставлення результатів теоретичних досліджень учених з практичним досвідом організації педагогічного процесу в аграрних ВНЗ дозволило виявити низку суперечностей між:

· новими соціокультурними умовами та відсутністю відповідної гнучкої реакції системи аграрної професійної освіти на них;

· суспільною потребою у фахівцях аграрного сектора з високим рівнем культури професійного спілкування й відсутністю методологічної та методичної бази для забезпечення цієї потреби;

· перевагою гуманістичної парадигми освіти та домінуванням авторитарного стилю спілкування викладачів вищих аграрних навчальних закладів зі студентами, що суттєво обмежує можливість підготовки фахівців до рівноправного професійного діалогу;

· пошуком шляхів інтенсифікації навчального процесу майбутніх фахівців й орієнтацією аграрних ВНЗ на традиційні методи і форми навчання, що затримує розвиток належної культури професійного спілкування майбутніх спеціалістів-аграріїв;

· визнанням ефективності особистісно-зорієнтованого підходу до організації педагогічного процесу у ВНЗ, необхідності посилення діалогічності у навчальному й професійному спілкуванні та переважанням фронтальних методів у навчальній та позанавчальній роботі.

Необхідність усунення вказаних суперечностей і задоволення науково-практичних потреб у формуванні культури професійного спілкування вимагає осмислення та обґрунтування теоретико-методичних засад підготовки фахівця-аграрія, здатного вирішувати професійні проблеми, пов'язані з професійною комунікацією; бути конкурентоспроможним на ринку праці, опанувати необхідні для цього уміння та навички професійного спілкування. Таким чином, вивчення теоретичних напрацювань дослідників та практичного досвіду підготовки у ВНЗ майбутніх спеціалістів аграрного сектора дало змогу сформулювати проблему даного дослідження, яка полягає у необхідності розроблення концепції формування культури професійного спілкування у майбутніх аграріїв та технології її реалізації у навчально-виховному процесі ВНЗ.

Зростання уваги суспільства до проблем культури спілкування фахівців різних сфер життєдіяльності, зокрема, майбутніх аграріїв, об'єктивне існування такого аспекту культури, як культура професійного спілкування, нагальна необхідність в її формуванні та удосконаленні зумовлюють доцільність поглибленого спеціального дослідження.

Отже, актуальність, теоретичне й практичне значення проблеми, необхідність розв'язання існуючих суперечностей, відсутність теоретичних і методичних засад формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Теоретико-методичні основи формування культури професійного спілкування студентів вищих аграрних навчальних закладів".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти з теми "Педагогічна майстерність викладачів вищої школи". Тема дисертації затверджена вченою радою Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 1 від 11 квітня 2003 року), зареєстрована у відділі держреєстрації УкрІНТЕІ (державний реєстраційний номер 02062013088) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 9 від 27.11.2007 р.).

Мета дослідження - обґрунтувати теоретико-методичні засади формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ, розробити концептуальну модель реалізації цього процесу у вищих навчальних закладах аграрної освіти та експериментально перевірити її ефективність.

Провідною ідеєю концепції дослідження є положення про те, що цілеспрямоване формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів сприятиме підвищенню якості їхньої професійної підготовки, формуванню активної та виваженої громадянської й життєвої позиції, всебічному професійно-особистісному саморозвитку. Концепція дослідження ґрунтується на осмисленні культури професійного спілкування як невід'ємного складника професійної культури майбутнього фахівця-аграрія.

Визначаючи провідну концептуальну ідею, виходили з того, що на сучасному етапі розвитку професійної освіти не забезпечується належний рівень готовності майбутніх фахівців до виконання ними професійних та суспільних обов'язків з точки зору володіння культурою професійного спілкування.

Дослідження базується на розумінні формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ як цілісного педагогічного процесу, спрямованого на оволодіння ними знаннями про основи професійного спілкування, розвиток комунікативних умінь і виховання особистісних якостей, значущих для культури професійного спілкування.

Ця ідея втілюється у цілеспрямованій внутрішньовузівській теоретико-методичній підготовці викладачів і студентів до формування культури професійного спілкування, створенні відповідного соціокультурного середовища, науково-методичному забезпеченні процесу формування й розвитку у майбутніх аграріїв культури професійного спілкування та подальшій науково-педагогічній підтримці процесу самовдосконалення. Необхідною умовою свідомого та цілеспрямованого формування культури професійного спілкування є становлення й подальший невпинний продуктивно-творчий розвиток суб'єкт-суб'єктної взаємодії, співпраці та співтворчості викладачів і студентів.

Процес формування культури професійного спілкування ґрунтується на таких педагогічних принципах: діалогізації навчального процесу, інтелектуальної взаємодії та співтворчості, активності у професійному спілкуванні.

Концепція передбачає не тільки обґрунтування теоретичних положень, але й практичну реалізацію засобів формування культури професійного спілкування у студентів аграрних вищих навчальних закладів освіти. Обґрунтовані концептуальні положення можуть бути реалізовані тільки за умови інноваційних змін у системі навчальної та виховної роботи, що склалась у сучасних аграрних ВНЗ.

Реалізація концептуальної ідеї забезпечується:

· методологічними засадами, до яких належать системний (формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв на основі науково-методичної системи), культурологічний, гуманістичний, особистісно-зорієнтований, комунікативний і діяльнісний підходи;

· теоретичними засадами - системою понять і дефініцій, необхідних для наукового осмислення сутності феномену "культури професійного спілкування", мети й завдань процесу формування культури професійного спілкування як інтегративного явища, системи комунікативних норм, знань, умінь і цінностей, яка реалізується у процесі міжсуб'єктної взаємодії фахівця-аграрія.

· технологією, яка втілюється через спеціально організований, цілісний процес формування культури професійного спілкування, що передбачає доповнення традиційних форм підготовки фахівців-аграріїв комплексом сучасних засобів та умов формування культури професійного спілкування.

Головна ідея та основні положення концепції відображені в загальній гіпотезі дослідження, яка полягає в тому, що формування й розвиток культури професійного спілкування має стати невід'ємною складовою професійної підготовки майбутніх фахівців аграрного сектора і відбуватись у процесі реалізації науково обґрунтованої концептуальної моделі, яка може бути ефективною за таких умов:

· забезпечення теоретико-методичної підготовки викладачів аграрних ВНЗ до діалогізації педагогічного процесу, що у подальшому сприятиме усуненню цілої низки їхніх професійних утруднень та зростанню інтересу студентів до фахової освіти;

· наявності у студентів свідомого рефлексивного ставлення до підвищення рівня культури професійного спілкування як запоруки успіху їхньої майбутньої професійної діяльності;

· стимулювання прагнення студентів до розвитку й реалізації своїх комунікативних здібностей завдяки внутрішнім сутнісним і моральним установкам;

· налагодження духовної взаємодії викладачів і студентів, що сприятиме створенню доброзичливого психологічного клімату й атмосфери інтелектуальної співтворчості, покращенню якості загальної професійної підготовки студентів як майбутніх фахівців і свідомих громадян з активною життєвою позицією;

· організації в аграрному ВНЗ такого педагогічного процесу, який би гарантував рівноправні партнерські, толерантні й емпатійні навчальні взаємини, суб'єкт-суб'єктну взаємодію, творчу активність усіх його учасників.

Відповідно до проблеми, мети, концепції та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз стану розроблення проблеми формування культури професійного спілкування у філософській, науково-методичній та психолого-педагогічній літературі.

2. Обґрунтувати теоретико-методичні основи формування культури професійного спілкування, розкрити сутність і структуру феномену "культура професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв", уточнити систему критеріїв і показників її сформованості у студентів аграрних ВНЗ.

3. Розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити концепцію, модель і технологію цілісного процесу формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів освіти.

4. Здійснити науково-методичне забезпечення внутрішньовузівського процесу підготовки викладачів до діалогізації педагогічного процесу як фактора удосконалення культури професійного спілкування студентів аграрних ВНЗ, експериментально перевірити його ефективність.

5. Обґрунтувати психолого-педагогічні умови формування культури професійного спілкування у студентів-аграріїв.

6. Розробити навчальні посібники, методичні рекомендації та матеріали для викладачів і студентів аграрних ВНЗ з питань формування культури професійного спілкування.

Об'єктом дослідження є процес професійної підготовки фахівців-аграріїв у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - теоретико-методичне обґрунтування та науково-методичне забезпечення формування культури професійного спілкування студентів вищих аграрних навчальних закладів.

Методологічні основи дослідження становлять філософські концепції про єдність і цілісність процесів та явищ об'єктивної дійсності, їх діалектичний взаємозв'язок, взаємозумовленість, взаємовплив; положення теорії пізнання про діалогічність пізнання навколишнього світу й внутрішнього світу особистості; положення аксіології про гуманні цінності; принципи гуманістичного підходу до навчального процесу, які втілюють прагнення й здатність особистості до саморозвитку; наукові ідеї про соціокультурні аспекти комунікації й комунікативний підхід до підготовки фахівців; діяльнісний підхід до формування й розвитку особистості; системний підхід до розуміння сутності професійного спілкування; особистісно-зорієнтований підхід до виховання.

Теоретичну основу дослідження складають:

· державні документи (Закон України "Про освіту", Національна доктрина розвитку освіти, Державна національна програма "Освіта" ("Україна ХХІ століття");

· праці, присвячені філософсько-психологічним закономірностям розвитку особистості (М. Бердяєв, В. Вернадський, І. Кант, А. Маслоу, К. Роджерс, Г. Сковорода, В. Франкл, К. Юнг та ін.);

· положення теорії діяльності та розвитку особистості (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, Г. Балл, Л. Божович, Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, Г. Костюк, О. Леонтьєв, М. М'ясищєв, С. Рубінштейн, В. Семиченко та ін.);

· концепції розвитку освіти та організації навчального процесу у середніх та вищих освітніх закладах (А. Алексюк, В. Андрущенко, Є. Барбіна, В. Галузинський, С. Гончаренко, І. Зязюн, М. Євтух, В. Кремінь, В. Лозова, В. Лутай, О. Сердюк, Г. Троцко та ін.);

· положення про гуманізацію професійної освіти (Г. Балл, І. Бех, О. Бодальов, Є. Бондаревська, С. Гончаренко, В. Гриньова, М. Євтух, І. Зязюн, В. Кудін, В. Лутай, В. Онищук, А. Сущенко, Т. Сущенко, Н. Тализіна, Г. Щукіна та ін.);

· принципи особистісної орієнтації навчання і виховання (Ш. Амонашвілі, Г. Балл, І. Бех, Є. Бондаревська, О. Леонтьєв, В. Лутай, О. Пєхота, К. Роджерс, В. Семиченко, І. Якиманська та ін.);

· праці, присвячені аксіологічним апектам змісту освітнього процесу (Л. Божович, В. Караковський, З. Карпенко, І. Кон, О. Леонтьєв, М. М'ясищєв, С. Рубінштейн, В. Сластьонін, Н. Ткачова, Д. Узнадзе та ін.);

· концепції комунікативної спрямованості навчання (О. Бодальов, Н. Волкова, В. Грехнєв, А. Добрович, Л. Зазуліна, І. Зимня, Є. Злобіна, І. Зязюн, С. Єлканов, В. Кан-Калик, Н. Крилова, О. Леонтьєв, С. Мусатов, О. Рудницька, Г. Сагач, В. Семиченко, В. Сластьонін, І. Тимченко та ін.);

· праці, пов'язані з аналізом акмеїстичних прагнень людини (О. Бодальов, Н. Кузьміна, А. Маслоу, Г. Нестеренко, А. Реан, Е. Степаненко, А. Сущенко, Т. Сущенко та ін.);

· теоретичні положення, що стосуються питань професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах і професійної культури спеціалістів (А. Алексюк, М. Васильєва, В. Гриньова, О. Дубасенюк, В. Євдокимов, Н. Кузьміна, Л. Нечепоренко, О. Пєхота, М. Подберезський, І. Прокопенко, С. Сисоєва, В. Сластьонін, Г. Троцко, Б. Федоришин та ін.).

· праці, в яких представлено різні аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців-аграріїв (Л. Аврамчук, Л. Барановська, Г. Берегова, К. Богатирьов, А. Бугерко, С. Виговська, Л. Головко, М. Гутієв, О. Дьомін, С. Заскалєта, Н. Кожемякіна, В. Кручек, В. Лозовецька, П. Лузан, Д. Мельничук, В. Михайлюк, П. Олійник, О. Полозенко, В. Свистун, Л. Сподін, Л. Ханула, М. Хоменко та ін.).

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження і виконання поставлених завдань застосовувався комплекс наукових методів, а саме: теоретичні - аналіз (ретроспективний, історіографічний), дедукція, індукція, синтез, зіставлення, протиставлення, порівняння й узагальнення, які уможливили розгляд еволюції уявлень про культуру професійного спілкування та зіставлення різних підходів до цього питання; моделювання - для розробки моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування; емпіричні - методи анкетування, інтерв'ю, опитування, бесіди з метою визначення стану розвитку культури професійного спілкування; методи спостереження і самоспостереження для встановлення динаміки відповідних змін; педагогічний експеримент, проведений для перевірки теоретико-методичної концепції формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ та моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв; методи математичної статистики (статистична обробка даних, порівняння середніх арифметичних, графічне зображення результатів) для обробки даних педагогічного експерименту.

Організація та етапи дослідження. Дослідження проводилось у чотири етапи протягом 1996-2007 років.

На першому, аналітично-пошуковому, етапі (1996-1998) досліджувався стан вивчення даної проблеми у науковій літературі та здійснювалось її осмислення у контексті сучасної педагогіки. Розглядались та аналізувались підходи філософів, культурологів та педагогів до проблем формування і розвитку культури особистості, професійної культури. На цій основі була розроблена загальна концепція дослідження, визначені його об'єкт, предмет; сформульовані гіпотеза, мета та завдання дослідження.

У межах першого етапу визначена ідея створення моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ.

На другому, констатувально-проективному, етапі (1999-2000) продовжувалось вивчення філософської, педагогічної та психологічної літератури, створювалась теоретико-методична концепція формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв.

Проводився констатувальний зріз з метою визначення вихідного рівня сформованості культури професійного спілкування у студентів-аграріїв. У рамках констатувального експерименту виявлено та узагальнено утруднення студентів і викладачів у процесі навчального спілкування; встановлено фактори, які сприяють розвитку культури професійного спілкування, і фактори, що його гальмують.

Виходячи з основних положень концепції формування культури професійного спілкування й результатів констатувального експерименту, розроблено модель та експериментальну програму цілісного процесу формування культури професійного спілкування в аграрних ВНЗ, визначено його методику.

На третьому, формувальному, етапі (2001-2005) проведено експериментальну перевірку гіпотези, досліджено ефективність впровадження моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування студентів аграрних ВНЗ.

Дослідна перевірка ефективності впровадження моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування здійснювалась на базі Дніпропетровського державного аграрного університету і тривала протягом чотирьох років. До участі у дослідженні було залучено 920 студентів і 38 викладачів.

На четвертому, аналітично-узагальнюючому, етапі (2005-2007) здійснювались опрацювання, систематизація, статистична обробка та аналіз отриманих експериментальних даних, проводилось уточнення основних теоретичних положень, узагальнення висновків, розроблялись практичні рекомендації щодо подальшого розвитку культури професійного спілкування у майбутніх аграріїв.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась у Дніпропетровському державному аграрному університеті, Інституті післядипломної освіти при Дніпропетровському державному аграрному університеті, Полтавській державній аграрній академії, Сумському національному аграрному університеті. Всього в різних видах експерименту брали участь 1970 студентів 12 спеціальностей ("Агрономія", "Механізація сільського господарства", "Ветеринарна медицина", "Технологія переробки і зберігання продукції рослинництва", "Садово-паркове господарство", "Екологія", "Гідромеліорація", "Менеджмент організацій", "Маркетинг", "Облік та аудит", "Фінанси", "Біотехнологія") і 82 викладача.

Наукова новизна полягає в тому, що:

· вперше розроблено теоретико-методичну концепцію формування культури професійного спілкування студентів аграрних ВНЗ як важливого фактора підвищення якості загальної професійної підготовки майбутніх фахівців-аграріїв;

· вперше запропоновано й теоретично обґрунтовано модель цілісного процесу формування культури професійного спілкування в аграрних ВНЗ, яка ґрунтується на системному, культурологічному, гуманістичному, особистісно-зорієнтованому і діяльнісному підходах;

· набуло подальшого розвитку наукове уявлення про професійне спілкування як взаємодію у мотиваційній, пізнавальній, почуттєвій, діяльнісній та комунікативній сферах;

· конкретизовано сутність культури діалогу як основної характеристики якості професійного спілкування;

· доведено необхідність створення з метою успішного формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв таких психолого-педагогічних умов: забезпечення цілеспрямованої теоретико-методичної підготовки викладачів і студентів до формування культури професійного спілкування; організація професійної підготовки студентів на діалогічних засадах; забезпечення духовної взаємодії викладачів і студентів у процесі навчального спілкування; поступове накопичення досвіду розв'язання проблемних питань, пов'язаних з майбутньою професійною діяльністю; створення позитивної емоційної насиченості навчального спілкування; залучення студентів до професійної самореалізації у процесі навчального діалогу; розширення сфери активного професійного спілкування майбутніх аграріїв у навчально-виховному процесі. Встановлено, що визначені психолого-педагогічні умови у своїй сукупності становлять комплекс, який відображає нову для аграрного сектора тенденцію - відхід професій аграрної сфери від системи "людина-природа" з їх частковим наближенням до динамічної системи "людина-людина".

· уточнено основні дефініції процесу формування культури професійного спілкування: "культура професійного спілкування", "процес формування культури професійного спілкування", "культура діалогу" тощо.

Теоретичне значення дослідження полягає у філософському та психолого-педагогічному обґрунтуванні понять, пов'язаних з культурою професійного спілкування; уточненні системи критеріїв і показників сформованості культури професійного спілкування; виявленні психолого-педагогічних умов, які впливають на процес формування культури професійного спілкування.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у розробленні та впровадженні теоретично обґрунтованої та експериментально перевіреної технології формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ, викладеної у монографії та 2 навчально-методичних посібниках.

Запропоновано засоби забезпечення інтелектуальної співпраці та духовної взаємодії викладачів і студентів у процесі навчального спілкування; методи залучення студентів до вирішення проблемних питань, пов'язаних з їхньою майбутньою професійною діяльністю; засоби стимулювання прагнення до самореалізації у професійному спілкуванні; програму й методику проведення тренінгів з розвитку умінь і навичок професійного діалогічного спілкування; науково-методичну підтримку самовдосконалення з метою підвищення рівня культури професійного спілкування.

Запропоновано програму психолого-педагогічного семінару для викладачів аграрних ВНЗ "Діалог у навчанні", мета якого - підготовка викладачів до діалогізації педагогічного процесу, активізації їхньої взаємодії зі студентами, сприяння переосмисленню викладачами їхніх функцій у демократичній парадигмі вищої освіти і переходу від авторитарних позицій до партнерської співпраці зі студентами.

Практичне значення також має розробка програм з дисциплін "Ораторське мистецтво", "Мовна модель сучасного інформаційного простору" і "Ведення ділових переговорів", які пропонуються студентам серед вибіркових дисциплін і можуть бути використані під час підготовки фахівців різних спеціальностей у галузі сільського господарства.

Окремі напрацювання автора знайшли своє втілення у розробленні разом з авторським колективом "Рамкової програми з німецької мови для професійного спілкування для вищих навчальних закладів України" ("Rahmencurriculum fьr studienbegleitenden Deutschunterricht an ukrainischen Hochschulen und Universitдten"), яка рекомендована Міністерством освіти і науки України для впровадження в усіх вищих навчальних закладах України, починаючи з 2006 року. Вказана програма може бути використана у навчальному процесі з метою підготовки студентів аграрних ВНЗ до іншомовного професійного спілкування.

Деякі розробки автора, що використовувались на практиці під час проведення формувального експерименту, узагальнено у навчально-методичному посібнику "Тренінги з розвитку умінь та навичок діалогічного спілкування".

Запропонована концептуальна модель цілісного процесу формування культури професійного спілкування студентів аграрних ВНЗ може бути застосована у практиці вищих аграрних навчальних закладах. Використання розроблених методичних матеріалів (програми семінарів, методичні рекомендації щодо діалогізації педагогічного процесу з метою розвитку і підвищення рівня культури навчального та професійного спілкування, тренінги) можливе у системі неперервної вищої аграрної освіти, підвищення кваліфікації викладачів аграрних ВНЗ, при розробці спецкурсів, тренінгів, семінарів, у педагогічному консультуванні.

Під час дослідження автор особисто брала участь в організації й проведенні експериментальної роботи, впровадженні методичних рекомендацій та програм - як доцент, завідувач кафедри філології, член науково-методичної ради Дніпропетровського державного аграрного університету і як керівник психолого-педагогічного семінару для викладачів аграрних ВНЗ "Діалог у навчанні".

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Дніпропетровського державного аграрного університету (довідка №16-11-748 від 07.12.2007 р.), Інституту післядипломного навчання при Дніпропетровському державному аграрному університеті (довідка №16-11-752 від 07.12.2007 р.), Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя) (довідка №1249 від 30.02.2008 р.), Одеського державного аграрного університету (довідка №161 від 11.10.2007 р.), Полтавської державної аграрної академії (довідка №8-01-853 від 21.12.2007 р.), Сумського національного аграрного університету (довідка №3119 від 27.12.2007 р.), Уманського державного аграрного університету (довідка №63 від 28.01.2008 р.), Харківської державної зооветеринарної академії (довідка №57-01-787 від 25.12.2007 р.), Херсонського державного аграрного університету (довідка №7-11-49 від 24.01.2008 р.).

Вірогідність і наукова обґрунтованість висновків дисертаційного дослідження забезпечується чіткою обґрунтованістю теоретико-методологічних позицій; використанням комплексу методів, відповідних меті, об'єкту, предмету і завданням дослідження; застосуванням як кількісного, так і якісного аналізу емпіричних результатів; репрезентативністю експериментальної вибірки дослідження; використанням сучасних методів математичної статистики для обчислення одержаних експериментальних даних; коректністю статистичної оцінки результатів експериментальної перевірки, а також позитивними наслідками їх упровадження.

Апробація результатів дисертації здійснювалась шляхом їх публікації у наукових та науково-методичних виданнях, обговорення на звітних науково-практичних конференціях Дніпропетровського державного аграрного університету, виступів з доповідями та повідомленнями на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях і семінарах: "Роль і місце гуманізації та гуманітаризації в навчально-виховному процесі університету" (Дніпропетровськ, 2002); "Актуальні проблеми навчання іноземних студентів" (Дніпропетровськ, 2002-2007); "Наука і освіта 2004" (Дніпропетровськ, 2004); "Науковий потенціал світу 2004" (Дніпропетровськ, 2004); "Мовна освіта: шлях до євроінтеграції" (Київ, 2004); "Наука і освіта 2005" (Дніпропетровськ, 2005); "Динаміка наукових досліджень 2005" (Дніпропетровськ, 2005); "Науковий потенціал світу 2005" (Дніпропетровськ, 2005); "Наука та освіта 2006" (Дніпропетровськ, 2006); "Сучасні наукові дослідження 2006" (Дніпропетровськ, 2006), "Deutschunterricht: Konzepte, Methodik, Didaktik" (Мінськ, 2006); ХІІІ конференції Спілки українських германістів (Львів, 2006); "Викладач і студент: проблеми ефективної співпраці" (Черкаси, 2006); "Стратегические вопросы мировой науки - 2007" (Дніпропетровськ, 2007), "Вища школа України: поступ у майбутнє" (Черкаси, 2007); "Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України" (Дніпропетровськ, 2007).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 49 публікаціях (всі - одноосібні): 1 монографія; 2 навчально-методичні посібники; 28 статей у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць; 18 публікацій у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій 36,3 друкованих одноосібних авторських аркушів.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови "Інфінітивні конструкції як засіб вираження логічної модальності" захищена у 1994 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувались.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (539 найменувань, з них 31 - іноземними мовами), 9 додатків на 152 сторінках. Загальний обсяг основного тексту 366 сторінки. Повний обсяг тексту становить 575 сторінок (представлено у двох томах). Робота містить 24 таблиці на 8 сторінках, 12 рисунків на 5 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробленості обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, основні напрями та методи дослідження, сформульовано гіпотезу, методологічні й теоретичні засади дослідження; представлено його етапи та експериментальну базу; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження; обґрунтовано вірогідність наукових положень, одержаних результатів і висновків дисертаційної роботи.

У першому розділі - "Формування культури професійного спілкування як науково-педагогічна проблема" - викладено результати аналізу та узагальнення відповідних філософських, психологічних, педагогічних та культурологічних досліджень, які засвідчують постійний генезис поглядів на культуру спілкування як характеристику життєдіяльності особистості.

Проаналізовано праці філософів різних епох - від античних мислителів до представників філософської думки нового часу: Аристотеля, Боеція, В. Вернадського, Ф. Вольтера, І. Галятовського, Р. Декарта, І. Канта, М. Квінтілліана, Ф. Петрарки, Платона, Ф. Прокоповича, К. Роджерса, К. Саковича, Г. Сковороди, М. Цицерона та ін.

Розгляд низки праць показав, що окремі аспекти спілкування були предметом дослідження філософів античності, періоду Відродження, представників класичної англійської, німецької і французької філософії. У більшості випадків, не вживаючи термін "культура спілкування", мислителі вели наполегливі пошуки шляхів гармонізації міжособистісних відносин, пізнання навколишнього світу, природи і самопізнання через спілкування, досягнення завдяки спілкуванню Істини. Філософами визначена функція професійного спілкування як метод пізнання.

Установлено, що вибудовувалась та еволюціонувала система засобів успішного професійного спілкування, до якої належали вміння аргументації своїх поглядів, володіння засобами переконання опонента у суперечці чи дискусії, прийомами ораторського мистецтва, шанобливе ставлення до опонента, вибір адекватних мовних засобів для висловлення власної думки.

Дослідження української педагогічної спадщини виявило, що провідною ідеєю прогресивних українських педагогів була ідея гармонізації внутрішньої сутності людини через самовдосконалення, наближення до ідеалу, підвищення рівня культури. Важливі для нашого дослідження ідеї активної соціальної діяльності і розвитку внутрішньої духовної сутності особистості, ідея культури мовлення, збереження чистоти мови, які знаходимо у прогресивних українських громадських, культурних діячів і педагогів П. Беринди, І. Вишенського, Л. Зизанія, Д. Наливайка, С. Пенкаліда, П. Русина, Г. Смотрицького та ін. Встановлено, що методи впливу на почуттєву сферу людини, навчання її контролю над своїми емоціями, пристрастями і словами розробляли І. Галятовський, Й. Кононович-Горбацький, С. Полоцький, С. Почаський, Ф. Прокопович, Є. Славинецький, С. Яворський та ін.

Доведено, що рівноправні відносини у навчальному спілкуванні започаткував Г. Сковорода, обґрунтувавши положення про взаємодопомогу і дружбу між учителем і тим, кого він навчає, як необхідну умову успішності навчання.

Аналіз педагогічних ідей Х. лчевської, С. Васильченка, М. Грушевського, Т. Лубенця, І. Огієнка, М. Пирогова, С. Русової, М. Сумцова, І. Франка та інших дозволив установити, що, незважаючи на певні розбіжності у їхніх поглядах, спільним є положення про гуманне ставлення до учнів, всебічний гармонійний розвиток особистості, індивідуальний підхід до організації навчання, розкриття природних здібностей учнів і студентів.

На основі аналізу підходів до культури В. Антоновича, А. Валицького, Ю. Гордієнка, М. Дашкевича, М. Драгоманова, О. Духновича, М. Костомарова, О. Котляревського, М. Луніна, О. Потебні, С. Реформатського, І. Рижського, О. Росновського, І. Срезневського та інших виокремлено тезу про те, що підвищення рівня культури спілкування окремої людини може стати запорукою її успішного існування у суспільстві.

У контексті нашого дослідження важливим є розроблений та практично реалізований А. Макаренком принцип співробітництва й духовної співпраці, обґрунтований та втілений у педагогічній діяльності В. Сухомлинського.

Проаналізовано провідну концепцію професійної освіти на сучасному етапі розвитку суспільства - концепцію неперервного навчання, "навчання впродовж всього життя" (так звану концепцію LLL - lifelong learning), що дозволило зробити висновок: здійснити підготовку компетентних, успішних і конкурентоспроможних спеціалістів аграрної сфери на рівні міжнародних вимог можливо лише за умови сформованості у них культури професійного спілкування.

Аналіз існуючих у сучасній педагогічній науці підходів до культури спілкування дозволяє виділити когнітивно-діяльнісний, діяльнісно-поведінковий, аксіологічний, емоційно-почуттєвий, комунікативний підходи. Прихильники когнітивно-діяльнісного і діяльнісно-поведінкового підходів (В. Грехнєв, О. Донченко, М. М'ясищєв, В. Соколова, Л. Сохань, В.Тихонович та ін.) розглядають культуру спілкування як складову частину культури поведінки особистості, спосіб її життєдіяльності, сукупність умінь і навичок міжособистісної взаємодії. Під кутом зору аксіологічного підходу (В. Гриньова, І. Тимченко, Н. Ткачова та ін.) - це система поглядів, норм, цінностей та зразків поведінки особистості під час спілкування з іншими людьми, прийнята у суспільстві. Правильний тон, зручність і приємність у спілкуванні як сутнісні ознаки культури спілкування підкреслюються представниками емоційно-почуттєвого підходу (С. Гончаренко та ін.). Дослідники, що стоять на позиціях комунікативного підходу (Н. Волкова, Г. Чайка, Т. Чмут та ін.), вважають її сумою набутих людиною знань, умінь та навичок.

З урахуванням цих підходів до вивчення феномену "культура спілкування" і розуміння культури спілкування як інтегративного явища запропоновано таку дефініцію: "Культура професійного спілкування аграріїв - це система комунікативних норм, знань, умінь і цінностей, яка реалізується у процесі міжсуб'єктної взаємодії фахівця і є фактором, що супроводжує його професійну діяльність у виробничій сфері й зумовлює її фахово-комунікативну спрямованість".